Гончаров Анатолий. Тронка

принесла йому, як вiн ожив, посвiтлiшав одразу.
Тоня вже й кущ пiдв'язала до бетонного стовпчика, а не рухалась далi з
мiсця, зорила крiзь кущ на Вiталiя так, нiби шкодувала, що вони роздiленi
кущем.
- Признайся, Вiталику... То ти менi писав листа?
- Якого листа?
- Азбукою Морзе.
- Я тобi ще й i роглiфами напишу...
Вона засмiялась, i рука ©©, нiби ненароком, як учора бiля бiдона,
торкнулась його пальцiв мiж листям куща. Руки ©хнi зблизились мiж листям,
злилися в нервовогарячому потисковi i стискалися все мiцнiше. Жарко,
паморочливо йому стало. А очi ©©, напливаючи, сяяли вже близько, ошалiло,
волого... I хоч хлопець перед нею й стовбичив незавидний, худий,
вихруватий, i обличчя мав обвiтрене, худе i в плямах, схожих на солонцi, i
хоч губи його теж були сухi й шорсткi, проте вона враз вхопила його,
притиснула до себе й припала до тих губiв. Так i прикипiла до них!
Потiм сама й вiдштовхнула його, зшаленiло озирнулася по винограднику:
чи нiхто ж не бачив?
I, залита шарким рум'янцем, перемайнула до iншого куща, вхопила той кущ
i не знала, що з ним робити, крутила, вертiла в руках, i Вiталiй аж насилу
догадався, що його треба пiдв'язувати, i вони мовчки, невмiло-щасливо
взялися знов працювати, брали в обiйми, пiдв'язували той кущ
чаушу-винограду, що, розбуявшись, ласкаво шелестiв до них листям та вився
пагiнням.



III. ЧЕРВОНА ТОРПЕДА

Неподалiк Горпищенково© кошари, на сув'язi звивистих степових дорiг,
сто©ть чабанський колодязь; здалеку червонi на ньому цебро дивно©
конiчно© форми. Яскраво-червона цятка, жарина якась серед безбарвностi,
серед величаво© одноманiтностi степових просторiв.
Пiсля кожно© вiйни цей колодязь чистять. Збираються чабани, по черзi
обв'язуються вiрьовками, стаючи схожими на затягнутих в лямки
парашутистiв, i спускаються у вогку колодязну глибiнь, щоб вибирати звiдти
рiзну нечисть, мул, залiзяччя... Цiлу купу, чорну, смердючу, навикидають,
наллють осторонь вiд колодязя. Пiсля першо© вiйни витягували з колодязя
одне залiзяччя, пiсля друго© iнше, а пiсля третьо©... "Та хай вона щезне,-
дума Горпищенко-чабан, працюючи бiля колодязя,- хай краще нiхто ©© не
побачить, бо пiсля не©, мабуть, i чистити було б нiчого, всi колодязi в
свiтi повигоряли б..."
З самого рання трудяться вони удвох з Корнi м, замiнюють трос, що його
вдалося нарештi видобути в директора, примуцьовують до нього оте сво
незвичайне, червоне як жар цебро, зроблене з оболонки морсько© торпеди.
Далеко виднi воно в степ, квiткою жеврi , мимоволi зупиняючи на собi око
подорожнього, i коли на Центральнiй розказують якомусь новому чоловiковi,
як найти в степу кошару знатного чабана Горпищенка, то кажуть:
- Отам, де колодязь з червоною торпедою.
Цiле лiто лл ться з цi © торпеди вода у ринву, i чабани п'ють iз цi ©
торпеди, ще й про©жджий який-небудь - чи то буде механiк з автолiтучки, чи
агроном, чи зоотехнiк, що роз'©жджа по степу сво ю бiдаркою,бува ,
спецiально заверне сюди, зробить гак, щоб напитись. Бо вода тут справдi
смачна, солодка, не вiдгонить, як в iнших степових колодязях, тухлими
яйцями, у спеку ©© просто не вiдiп' шся. Протягом дня смаглi вуста,
чоловiчi й жiночi, припадають до цi © торпеди, важке цебро на сталевому
тросi раз у раз опуска ться в тiняву, прохолодну глибину колодязя, черпа
й черпа з нього свiжу джерельну воду. I що бiльше ©© вичерпують, то вона,
зда ться, ще чистiшою й холоднiшою ста ,- аж зуби вiд не© ломить.
А чабан Горпищенко тiльки радi в душi, дивлячись, як люди смакують
його водою, бо ©© нiскiльки не менша вiд того, що все лiто беруть i
беруть. Пiсля останньо© вiйни вiн таки попогрiв тут чуба, чистячи
колодязь, дошукуючись замуленого джерельця, аж поки дошукався, дав йому
волю. Тiльки вiд во нного бруду вичистив, як пiшли чорнi бурi - довелось
ще чистити й пiсля них, бо вони йдуть такi тут, що тисячi тонн пилюки в
повiтрi висить, ставки замулю , посадки замiта до самих вершечкiв, а з
хат, бува , дахи зрива - летять, як аероплани... Намете, нагорне i в
колодязь, не один день потiм мине, доки цебро за цебром витяга ш, вибереш
весь той намул i знову пiде вода, як сльоза.
Нiхто достеменно не зна , хто цей колодязь копав, у спадок вiд батькiв,
вiд дiдiв дiстався вiн теперiшнiм чабанам. Тiльки з переказiв глухий гомiн
доходить, що копали цей колодязь колись чумаки, чи© дороги пролягали в цих
сивих степах. I коли молодий Горпищенко-льотчик запиту батька: "Хто цей,
тату, колодязь копав?" - то старий не вагаючись вiдповiда ;
- Чумаки, сину, чумаки. Пращури тво©.
Льотчиковi аж дивно чути, що пращури його були чумаками, хоч вiн зна
про це ще змалку. Тi вусатi, кругле стриженi люди в полотнянiй,
виквацюванiй дьогтем (проти чуми!) сорочцi, що рiк у рiк ходили через цi
слiпучi степи з сво©ми круторогими, були для льотчика десь у глибинах
минувшини, губились для нього в такiй часовiй та iсторичнiй далечi... ну
як античнi якi-небудь Гомери та Демокрiти. Але ще важче, мабуть, було б
уявити самим чумакам, що котрийсь iз ©хнiх нащадкiв стане крилатим,
лiтатиме в повiтрi, стрибатиме вночi з парашутом з таких висот, де люту
мороз, в той час як земля диха теплом повного лiта i коники в травi
сюрчать... Хiба ж уявити було прадiдам, що вiн порухом руки пускатиме в
дiю сили фантастичнi, ламатиме небо пекельним гуркотом двигунiв i що й
власний свiй органiзм вiн пiддаватиме нечуваним випробам, зазнаючи таких
перевантаг, коли на якусь мить навiть непритомнi ш у польотi, приладiв не
бачиш, а тодi прийдеш до тями - глядь: швидкiсть! потрiбна
швидкiсть... Якщо ж швидкiсть - життя! - в льотчикiв це так.
Вiдстань, що ©© проходили чумаки протягом цiлого лiта, вiн дола за
один рейс, бува , хлопцi не встигнуть зiграти й партiю в шахи... I все ж в
душi вiн глибоко пиша ться сво©ми предками, мужнiми людьми, що крiзь чуму,
крiзь безводдя, крiзь степовi швидко-йдучi пожежi прокладали дорогу на
кримськi озера, копали по путi колодязi, несли сюди життя. I коли до нього
при©здять товаришi з полiгона i пiсля спеки розкошують тут свiжою водою з
колодязя, не забува молодий Горпищенко весело згадати добрим словом того
свого невiдомого пращура, який цей колодязь викопав у степу, а батько,
якщо вiн тут присутнiй, ще й додасть:
- Добре дiло за людиною нiколи не пропада . Яка краща спадщина, яке
бiльше багатство може бути для чабана, нiж цей колодязь, круглий,
просторий, з вiнцем жовтого нiздрюватого каменю, щiльно вкладеного,
злеглого так, нiби вiд природи...
I чабан береже його. Уважно стежить старий Горпищенко, щоб все тут було
в порядку - i в колодязi, i бiля колодязя. Кiнчивши клопотатись iз тросом
та цебром, вони беруться з Корнiем лагодити ринву-корито, в яку деколи,
трапля ться, аж вiвцi заскакують, так вона осiла, вгрузла в землю вiд
власно© ваги, бо зроблена з важко© двотаврово© балки, яку свого часу тягли
сюди з садиби Центрально© трактором. Користуючись домкратом, чабани
пiдважили спершу один ©© край, пiдклали цегли, потiм пiдважили другий
таким самим чином, вирiвняли, i тодi Горпищенко випростався, змокрiлий,
повеселiлий на виду:
- Бачиш, Корнiю, не так силою, як умом пiдняли таку вагу... Стоятиме i
при внуках... Ще, може, коли-небудь i нас хто згада ...
- Таких, як ми, не згадують,- пробубонiв Корнiй, тримаючись рукою за
зуби, що знову йому розболiлись.- Ми - трава.
- Дурницi мелеш,- заперечив Горпищенко.- Чому трава? А що без нас було
б тут? Чи пив би хто воду з цього колодязя? Давно б його замулило,
занесло... А так весь степ п' .
- Пити - п'ють... А ми? Хiба так людинi жити? З молочаю в чайну та
звiдти знову в молочай, знов до гирлиги...
- А що, як гирлига? - скипiв Горпищенко.- В наш час гирлига й ракета
поруч стоять!
Це вiн ма на увазi тi срiблястi лiтаки, що ними вилиску степ
полiгонний, та тих командирiв, що часом звiдтiля за©жджають до нього i
шанобливо здоровкаються з старим за руку, i не тiльки тому, що вiн знатний
чабан i нагороджений - ще до вiйни - за свою працю орденом та вмi , як
нiхто, варити "кашу в кожусi",- найбiльше ж за розум вони поважають
старого, за вдачу його та ще, звiсно, за сина. Нiкого з чабанiв так далеко
не пускають з отарами на територiю полiгона, як Горпищенка, лише йому
(якщо тiльки тихо там) дозволяють заходити з вiвцями туди, куди iншим
зась. Так принаймнi Корнi вi зда ться. I його трохи аж ревнощi беруть на
свого бригадира та на його дружбу з вiйськовими.
- Чого ж тодi, по-вашому,- зверта ться вiн до Горпищенка,- так мало
охочих iти до нас, щоб вiк з гирлигою калатати?
- А давай ось Мишка спита мо,- посмiха ться Горпищенко i пiдгуку
Демидового козарлюгу, що неподалiк вою з гусаком.- Втри носа, Михайле, i
вiдповiдай: чи хотiв би ти бути, ось як я, чабаном?
Хлоп'я мовчить, сопе носом, видно, запитання застало його зненацька.
А Горпищенко дума тим часом про сво© вiчнi чабанськi незлагоди з
дирекцi ю, про чоботи, що ©х цiлу зиму палить гнояка в кошарах, та про ту
лихоманку, що наста для чабанiв, коли почина ться стрижiння овець, з яким
вони оце тiльки недавно впорались. В трудовому чабанському сезонi
стрижiння - це робота найвищо© напруги, весь радгосп тодi як у штурмi,
стригалями йдуть i комбайнери, i шофери, й чабанськi жiнки, бо чабанiв для
цi © роботи не вистача : тисячi ж овець! Каторга, пекло, найважчий це
труд, навiть при механiзацi©. Цiлоденне мекання, духота, запах сiрки,
жиропоту, кровi, карболки... Стригалi, мотористи, точильники - всi чадiють
вiд спертого повiтря, вiд овечо© сiрки, пiт залива очi, тричi на день
люди мусять бiгти до оцього колодязя, обливатись водою, як прокатники на
заводi... Комбiнезони ©хнi - це одна мазута, нiхто й прати не береться,
темп роботи такий, що нема коли тобi й слова вимовити, нiколи жартом
перекинутись.
Жодного зайвого слова, жодного зайвого руху.
- Нiж! - гука ш, i це означа - давай нiж.
- Руно! - i це означа - забирай руно. Якщо ти фахiвець абиякий, то,
тiльки електромашинка загуде, овечка в тебе рветься, б' ться пiд руками,
мусиш ©© в'язати. А найвищий клас - це коли стрижеш i не в'яжеш. До таких
належить вiн, Горпищенко. Замордований такою роботою, вийдеш з кошари, i
аж водить тебе... чабанський "вальс" мимоволi танцю ш... Зате ж навеснi,
коли степ тюльпанами цвiте, а ти виведеш отару на простiр, сто©ш бiля
овечат, а вiтер струму , купа тебе, спiва у травах. Хiба ця робота не
може зробити людину щасливою? ирлига? Ну й що? Колодязь оцей - моя
свiтлиця. То мо життя на цiй планетi! Хай iнший живе iнакше, а я так його
проживу!
- Ну, то як, Михайле? Будеш чабаном? Хлоп'я задку вiд Горпищенка:
- Я льотчиком буду... Як Петро ваш...
- Ага! - хихика Корнiй.- Пiд стiл пiшки ходить, а вже й воно
розiбралося, де вершки, а де вiдвiйки.
- Нащо ж тобi льотчиком? - допиту ться Горпи-щенко.Куди ти летiти
хочеш?
- На Мiсяць.
- О! Ти щось там забув? Чи чого?
- Не знаю.
- А дуже хочеш?
- Дуже!
I хлоп'я, вважаючи цю обтяжливу бесiду вичерпаною, дременуло знов до
свого гусака.
- Лiтати, всiм лiтати,- розмiркову вголос Горпищенко.- Само ж не зна,
що йому треба на тому Мiсяцi, а вже замiря ться... Вже щось його тягне
туди, кудись воно порива ться...
- Менше б поривалися, легше б на свiтi жилось,- бубонить Корнiй.- Для
школярiв та студентiв - всi отi поривання, поки лиха ковшем хапнуть та
порозумнiшають... Спокiй, тиша, достаток - ось що для людини треба.
Скiльки й живу - то те, то iнше людей баламутить. Хочу знати, що вночi
нiхто не постука i не загада збиратись... Самих ляше виконавцiв скiльки
за життя перебувало пiд мо©ми вiкнами, перед скiлькома начальниками цей
Корнiй навитяжку стояв... Той тебе вчить, той наказу , той повiстку
вруча ... А ви менi спокою дайте. Нiчого не прошу, ви прийшли на свiт, щоб
пожити, i я прийшов пожити, тож не чiпайте мене. Роботу роблю,
профспiлковi плачу, а що я думаю, яке кому дiло? Може, моя чабанська
радiсть - це просто отака он тополя, а пiд тополею стiл, а на столi
пляшка... Холодок, затiнок, i я там пiсля роботи сиджу, п'ю свою чесно
зароблену чарку...
- Мало цього людинi, мало, Корнiю,- каже Горпищенко.Ось вони, сини
нашi, ©х стограмовим щастям не вдовольниш... Уже ©м тiсно на землi, до
iнших планет пориваються, в ореолi хочуть свою землю побачити. Спитай
його, нащо йому той ореол? Нащо тi планети? Ти щастя шукай, правди в
усьому дошукуйся, а не нових свiтiв! Та тiльки якраз в тому шуканнi, може,
i щастя його найбiльше... Така вже, видно, природа людська: вiдiмкнув
дев'ять замкiв, хочеться вiдiмкнути й десятий... На що ось я, в якому вже
вiцi, а й то стою iнодi в степу, задивлюся в небо i - аж признатися
соромно - самому полiтати кортить. Хоч би один-однiсiнький раз отам, де
вони бувають, й собi побувати... Ну, хай би там парубком був - то й не
диво, а то ось скiльки живу, стiльки й бентега в душi, i кудись тебе
тягне, чогось прагне душа... Живеш тут, а надить тебе нетутешн , кра©
далекi i як люди далекi живуть...
- А опинишся там - все обернеться навиворiт.
- Це вiрно. Пiд час вiйни, коли в Будапештi я, у Вiднi снаряди возив,
ох, як звiдти сюди поривався, до цих наших, Корнiю, степiв. Клятi
солончаки, а й за ними скучав. Ну, а цi простори, це небо хiба забудеш...
Старий випростову ться, погляд його розбентежений, вiн помiтно навiть
схвильований: чабан здавна чулий до не©, до цi © одвiчно© краси степу.
- Крутить, ой крутить же, стерво.- Корнiй знов скрушно мота головою:
то зуб йому крутить.-Хоча б оце краплю спиртомiцину на корiнь, може,
занiмiв би... Та, видно, забули про нас,- це вiн про те, що ©х снiдати
довго не кличуть.
Ради льотчикiв, що при©дуть снiдати, там, зда ться, буде сьогоднi каша
чабанська, хоч, звичайно, баби навряд чи приготують ©© так, як це зробив
би сам Горпищенко. Власноручно варити кашу вожак чабанський береться лише
в особливих випадках, але коли вже вiн почне, то чаклуватиме бiля не©,
нiкого не пiдпускаючи, приготу , присьорбне, а вiдставивши з вогню, ще i в
кожух закута , щоб допрiвала; приготувавши, ще ж i прихвалити зумi ,
гордий сво ю роботою:
- Тако© кашi нi в якому ресторанi не покушту ш, вона в кожусi варена!..
А поки що в Корнiя кишки грають i настрiй у нього явно пiдупада .
Вiдставивши лопату, вiн почина звично скаржитись на сонце, що з самого
рання вже пече, на клiмат, що помiтно змiню ться на гiрше...
- Догралися з природою: лiто зiйде - дощ не покрапа , взимку снiгу не
побачиш... Буйнi зими якi були ранiш, де вони тепер?
- Всiх перевиховали, кажуть, i сонце активнiшим стало,-жарту
Горпищенко i пiдохочу напарника: давай уже доб' мо.
I вони знову беруться за лопати, засипають багнюку довкола ринви сухою
землею, вирiвнюють, бо вiвцi аж яму вибили на тiй мiсцинi, де був колись
горбик. Хоч якi маленькi ратички, а пилинку за пилинкою рознесли вiд
колодязя землю по степу, i доводиться знов пiдсипати, зарiвнювати. Зате як
прийде отара, то й не впiзнають вiвцi свого водопою: де вчора мiсили
багно, сьогоднi стало сухо та чепурно, а скособочену сталеву ©хню ринву
хтось пiдважив, пiдняв, аж вiтерець тепер попiд нею провiва ...
Та нарештi можна й пошабашити: господиня, дружина Горпищенкова, йде з
вiдрами до колодязя набрати води, а заодно загаду чабанам збиратися до
снiданку.
- Бо Петрусь щось забарився, може, знову аж увечерi повернеться,-
невесело каже вона, повiльно опускаючи торпеду в глибину. Витягла, налила
свiжака з тi © торпеди у вiдра, взяла ©х на коромисло, понесла, весь час
на ходу мовби шукаючи когось поглядом у степу.
Вiдколи син при©хав, ще й не надивилась вона на нього, бо й дома син не
живе, за цi три днi бiльше був на полiгонi, нiж тут. Вiдпустка й на
вiдпустку не схожа, хоча, правда, i сам вiн каже, що опинився тут у
справах служби, тiльки за©здом. Та, може ж, ще вiдпустять його, i,
звiльнившись вiд клопотiв, зможе вiн вiдпочити як слiд, при©де на кiлька
тижнiв, цiлими днями читатиме або гратиме пiд тополями в шахи iз сво©м
другом Сiробабою, льотчиком сiльськогосподарсько© авiацi©, що при нагодi
прилiта з Центрально© провiдати друга i сiда сво©м полотняним аеропланом
бiля само© чабаново© хати. Колись вони разом були в училищi i ще там
товаришували, а потiм як була сесiя та був закон про мiльйон двiстi тисяч,
то Сiробаба попав у той мiльйон пiд скорочення, переквалiфiкувався i тепер
возить пошту в радгосп, пiдживлю посiви та опилю виноградники... Веселий
такий цей Сiробаба, з усiма жарту , i вона рада, що Петро iз ним дружить.
Сидять собi, грають у шахи чи просто бесiдують, а вона щось робить поблизу
i кра м вуха слуха ©хню розмову, i тодi ©й син розкрива ться бiльше, нiж
будь-коли, в якихось тайнощах сво©х, в чомусь мало зрозумiлому матерi.
Вона чу про якiсь перевантаги, коли навiть очей не закри ш, i м'язи
обличчя перекошуються, i кров ста важкою у жилах... Або, навпаки, чу вiд
них про красу польотiв, про те, як бува ©м гарно, коли вранцi-рано повний
штиль, "ковбаса-зебра" над аеродромом опуска ться, ранок погожий, i ти -
"летиш, як у маслi"! Та не завжди й вони там купаються, як у маслi. До
батька вона вже звикла, що цей без кiнця дирекцiю критику та керуючого
вiддiлком батожить на всi заставки, думала, що хоч у сина там злагода в
усьому, а виходить, i в них бува по-рiзному, чимось отi "намордники" ©хнi
Сiробабi не подобаються, "не та, каже, система", хоч i новiша. Сiробаба
досi плю ться, згадавши, як одного разу вiк взяв старий кисневий прилад,
бо вiн нiби зручнiший, так начальник побачив - з рук вихопив, подер... I
не тому, що начальник поганий, а тому, що апарат той не для найвищих
висот, з таким, мовляв, не можна... ка-та-пуль-ту-ватись! А син в тому
"наморднику", важкому, незручному, часом лiта ж по кiльканадцять годин,
не вилазячи з лiтака, на залiзi сидить, закутий в залiзо. Та ти iншого
застав у ресторанi за столом висидiти безперервно двадцять годин, та й то
навряд чи витрима , а тут - ще й працюй! Таке його життя. Не диво, що
трохи й лисi вже, зовсiм молодий, а чубчик став як шовк. Але ж сам вибрав
собi таке життя, згоден день у день крiзь апарат дихати, аби лише бути на
тих височезних висотах... Кажуть: соколи. Куди там соколам до них! Бо коли
навiть ось тут, у степах, чорна буря йде, валу , i все небо вiд не© чорне,
i, зда ться, кiнця нема у височiнь цiй курявi, то вони, льотчики,
виявля ться, i над нею, над бурею, ходять.
- Невже ж тобi, сину, не страшно там, коли пiд тобою вся земля бурею
окутана?
- Десять тисяч метрiв, мамо, висота цим курявним бурям, а вище над
бушовищем - там небо чисте, сонце свiтить, ми там по приладах iдемо.
Такий вiн у не©. За здоров'я вона його найбiльше непоко©ться, хай би
без апаратiв отут повнiше надихався чистого степового повiтря. Поки тут
вiн - поки й спокiй на душi. А як десь у польотах, все ©й тривогою повитий
свiт i годинами не сходить з думки та жiнка з Рибальського, що в не© теж
був син льотчик i позаторiк розбився. Як вона тодi кричала на все село,
коли при©хали за нею синовi товаришi, льотчики з частини! Розповiдала
потiм, що бачила тiльки цинковий ящик-домовину, а в ньому наглухо
запечатано те, що зосталося вiд ©© сина на дев'яносто третьому його
вильотi... Дев'яносто два було щасливих, а з дев'яносто третього -
цинковий ящик запечатаний... Батько не хоче й думати про таке, бо це ж не
вiйна, бо нещасливi випадки - це тiльки випадки, всюди вони можуть бути, а
скiльки ©х, соколiв, цiле лiто шуга пiд самим небом, i навiть взимку чу ш
©хнiй гуркiт десь за хмарами, там, де вiчно свiтить сонце!
Сьогоднi за сином ще до схiд сонця за©жджали льотчики з полiгона, всi в
офiцерських чинах, один, командир, навiть сивуватий уже, з майорськими
зiрками в погонах, а проте всi мiж собою як рiвнi, як брати - жартують,
смiються. Той для них просто Павлик, цей Петрусь, той Корольок...
Вона, мати, сказала ©м:
- Не вгада ш, хто мiж вами й старший.
- В небi, мамашо, всi ми рiвнi,- всмiхнувся ©хнiй командир.- Хоч
скiльки в лiтаку нас , а крила однi на всiх.
Вони поспiшали, випили нашвидкуруч по склянцi молока, сказали - на
снiдання будуть...
Погляд материн раз у раз зверта ться туди, в бiк полiгона, який давно
вже став часткою чабанського життя, владно ввiйшов у нього сво©м гуркотом,
загадковiстю, суворим розпорядком... Син усе жарту , каже, що при©хав з
товаришами iз сво © частини викликати тутешнiх, полiгонних, на
соцзмагання. Жарту вiн чи, може, й справдi по такому дiлу прибув - матiр
це мало обходить, а ось коли його той полiгон вiдпустить...
Тiльки поставила вiдра коло хати, як гульк! - котить iз степу машина,
вiдкритий газик вiйськовий, i в ньому - повно: начальник полiгона Уралов,
i Петро, й товаришi його, а мiж офiцерськими кашкетами й Тоня волоссям
розвiва . Льотчики всi веселi, один Уралов мiж ними трохи присмучений,
може, тому, що вже не лiта , хоч вiком ще молодий. Росту невисокого,
щуплявий i весь час якийсь нiби напружений - обличчя бiле, гостре,
худорляве, майже хлоп'яче, i щоразу, коли мати бачить Уралова, ©й чомусь
ста жаль його, мов рiдного сина.
- Як там ваша дiвка? - пита вона Уралова про його маленьку донечку.
I вiн одразу щасливо нiяковi :
- Росте. Вже смi ться...
Старий Горпищенко не встиг i перевдягтися, так i постав перед
льотчиками в сво му робочому: ситцева, сiра вiд пилюки сорочка та латанi
штани, сандалi на босу ногу, i нiяких на ньому сьогоднi чабанських
обладункiв, нiщо не обтяжу його буденну осадкувату постать.
Тоня, скочивши з машини, одразу пiдбiгла до батька, защебетала, ще й
пiд руку демонстративно взяла, щоб показати перед льотчиками, що вона не
соромиться батька, хоч вiн i в такому виглядi. "Хай вiн i в цiй незавиднiй
робочiй одежi, а я пишаюся ним",- мовби каже дiвчина, вчепившись за
батька. В Тонi з батьком дружба сво рiдна, без нiжностей зайвих, з ременем
ще й досi напоготовi, та зна дiвчина, що хоч батько в не© й суворий, але
сам i захистить коли слiд. Якось ще в восьмому дiвчата в класi образили
©©; задавака, довгими сво©ми вiями хваста , дума , як вi© довгi, так уже й
на екран! Була в цих нападках частка правди, i, може, тому дiвчина
пережила ©х особливо тяжко, прибiгла з школи, як з полум'я, i мерщiй до
ножиць...
З-пiд рук у батька вхопила його чабанськi ножицi i вже замахнулась ними
обстригати, вкорочувати сво© вi©.
- Скажена!
Вiн пiдняв ножицi, дав запотиличника, дочка огризнулася:
- А чого ж вони дражняться!- i розплакалась без стриму.
Кинувши роботу, батько одразу пiшов тодi в школу, подався аж на
Центральну наводити правду i лад...
Та часом любов до дочки набира в нього i зовсiм iншого вияву: торiк
уже велику, майже дiвку, батогом одчесав при людях бiля кошари. Вiн на
гарбi сто©ть, силос скида , озирнувся - а старшокласниця його внизу, мов
на гойдалцi, на волячих рогах колишеться. Заробила тодi вiд нього батогом
по жижках... Одначе й це ©хньо© дружби не похитнуло, такi слiди на жижках
не зостаються, i зараз Тоня щиросерде - батьковi першому - злива iз
кухля.
- Вмийтеся, тату, щоб ще красивiшi були! Корнiй тим часом до чабанок
пiддобрю ться:
- Чи буде ж там, хазяюшки, крапелина лiкiв на зуб?
Проте коли вже сiли за стiл, i з'явилася пляшка з бiлою голiвкою, i
старий Горпищенко спробував був наливати льотчикам чарки, вони дружно один
за одним вiдмовились:
- Я пас.
- I я пас...
- Кого це ви пасете? - пожартував старий.

Льотчик з сивими скронями, подякувавши, пояснив:
- Сьогоднi ми непитущi.
Чабан здивовано глянув на сина. I той пiдтвердив:
- Правда, тату.
- Чого ж це?
- Ми, тату... летимо.
Було це як грiм серед ясного неба. Проте батько й виду не показав,
тiльки втерся мовчки. А в матерi й ложка випала з рук:
- Оце такий вiдпочинок? Тiльки на порiг - i назад! Як же це воно?
Вiдкликають вас, чи що?
- Так треба, мамо,- сказав син, не вiдриваючись вiд кулешi, а старий
Горпищенко глипнув на дружину суворо-заспокiйливо: не лiзь, мовляв, не в
сво . Так треба - ясно тобi? Не став i сам доскiпуватись, бо це не личило,
бо все сво чабанське життя вiн прожив i живе пiд знаком цього "так
треба". Старий солдат, вiн добре зна , як багато часом хова ться за цим
усталеним висловом i скiльки важить для людини ©© обов'язок - цей
невидимий командир твого життя... Думкою, досвiдом, душею старого солдата,
чи© конi не раз вскакували пiд артилерiйським обстрiлом на вогневу i,
скаженiючи вiд жаху, перелiтали палаючi мости вропи, цим тяжким
солдатським досвiдом вiн одразу осягнув оте синове скупе пояснення, i хоч
душа його теж скипалась вiд болю й досади, зовнi вiн залишався спокiйним,
похмуро-байдужим, тiльки насупився бiльше, ще й прикрикнув на Тоню, коли
та бовкнула щось недоречне про братову "ракетну вiдпустку"...
Iз солiдарностi з льотчиками господар не налив чарки й собi. Мусив
Корнiй лiкувати свiй зуб одинцем, а випивши шкалик, приклав долоню до
щоки, довго мотав головою.
- Ще дужче крутить,- винувато загомонiв вiн серед тишi пiд нищiвним
поглядом сво © молодицi i, тримаючись за щоку, став скаржитись льотчикам:
- Отак нас лiкують! При©хала аж iз областi санiтарною летучкою якась
швигалка: "Товаришi чабани, може, пеньки в кого, пiдходьте". Оце, думаю,
увага до чабана. Всiх чабанiв по кошарах об'©жджа , на мiсцi зуби рве, без
вiдриву вiд виробництва... А в мене якраз пеньок кутнiй озива ться...
Починайте з мене, кажу. Запрошу вона мене в свою летучку, велить хапатися
за якусь перекладину: тримайся, чабане, мiцнiше! А сама тим часом запалила
спиртiвку, щипцi туди раз! два! - все чин чином, i хоч сама тонкорука, а
як вхопила за корiнь, то так скрутила, мов добрий дядько. Аж затрiщав, всю
щелепу, здавалось, виверта ... А болить - криком кричав би... Вiдпльовую
кров та лаюсь - чого, мовляв, не заморозили, чи, може, дума те, як чабан,
то йому й не болить? А вона: пробачте, забула захопити те, чим
заморожують, зараз по©ду, миттю привезу. Та як чкурнула, то й досi везе...
Ну, що про таку сказати, га?
- Бо ©й хлопцi в головi, а не вашi чабанськi зуби,каже Демидиха
сердито.
- Не один же ти в не©, Корнiю,- заступа ться за лiкарку Демид.- Скiльки
тих хворих тепер... Фронти, окопи, голодовки - все вилазить боком...
При©хала, попрактикувалась - i далi.
- Не ма вона права на менi практикуватись,- обурено вигукнув Корнiй,
вже кутуляючи.- Вимагатиму тепер, хай замiсть пенька цiлу щелепу менi