Гончаров Анатолий. Тронка

моря, морський лиман. Завжди блищать води лиману пустинне, лише
коли-не-коли, найчастiше лiтнiми ранками, бува , там з'явиться бiле крило
рибальського парусника, який потiм довго-довго, цiлу вiчнiсть, проплива
по лiнi© небосхилу...
А тепер, замiсть крила парусника, Тоня й Вiталiй бачать вдалинi, просто
посеред затоки, темну непорушну гору якусь.
Крейсер? Звiдки вiн взяйся? Навiть не схожий був на корабель, дикою
темною скелею стояв серед слiпучостi, нездвижно вкарбований в просторiнь
моря i неба. Нi Вiталiй, нi Тоня не пригадують, щоб у цi води заходили
судна такого типу, зда ться, не було цього й ранiш. А вiн - ось зайшов. I
став. Як загадка. Як сфiнкс ©хнього далекого миготливого моря. Прийшов
нiби для того, щоб розбентежити ©хню молоду уяву, привернути до себе
спантеличенi погляди i цих пiдлiткiв-старшокласникiв, що защурухли на
могилi, i аж ген - тих трактористiв, що край дороги теж позупинялися в
подивi, i чабанiв усього радгоспного узбережжя.
- Завiтав гiсть,- каже Василь Карпович.- Давно такого не було. В
тридцятi роки один заходив такий, i пiсля того не було...
I що найдивнiше - цей зайшов, видно, надовго. Став на якiр, завмер. Це
було просто сенсацiйно, щоб вiйськове судно таких розмiрiв зайшло в тихi
неглибокi води ©хньо© затоки i кинуло якiр на виднотi в усього степу.
Розглядаючи судно, Вiталiй i Тоня перезиркувалися мiж собою,
обмiнювались усмiшками, в яких зараз було щось схоже на та мницю,
зближуючу, нiкому, крiм них, не доступну. Навiть i ця загадкова поява
крейсера була для них нiби не зовсiм випадковою, той крейсер був теж нiби
причетний якимось чином до цього ©хнього душевного зближення, що так
несподiвано виникло на межiвнику i по-новому освiтило ©х одне одному.
Почуття близькостi не минало, спiвучий настрiй душi мовби увiнчувався
тепер ще й цим прибуттям морського гостя, його величавим вiзитом, i ©х би
не здивувало, якби вiн зараз всiма сво©ми гарматами просалютував з тих
розливiв сонця ©хньому настро вi, та мному квiтуванню цього нового для них
обох почуття.
А друзiв ©хнiх цiкавило iнше.
- Чи довго вiн тут стоятиме, Василю Карповичу?
- I що вiн робитиме, Василю Карповичу?
- А який на ньому екiпаж?
- Крейсер то чи есмiнець?
Василь Карпович знизував плечима. Про судно, про намiри того судна вiн
знав не бiльше, нiж його учнi. Стояли всi гуртиком, до рiзi в очах,
вглядалися в те морське дивовисько, марно намагаючись розпiзнати що-небудь
з того, що було приховано вiд них вiдстанню.
- Може, там i сигналiст сто©ть,- пускався в здогади Кузьма,- та сигнали
на берег переда азбукою Морзе? Але хiба ж його звiдси розгледиш?
При згадцi про азбуку Морзе вуха одного з хлопцiв почервонiли. I вiд
однi © дiвчини це не приховалось: вона прикусила губу, щоб не
розсмiятись...
- Ну, друзi, час додому, час! - нагадав Василь Карпович i, ковзаючись
по травi, по срiблястiй нехворощi, першим став спускатись з Кургана.
- Тiльки тут пiд ноги дивiться,- попереджав вiн сво©х вихованцiв.- Бо
тут усе може бути - акт про безпеку наших полiв ще й досi не пiдписано.
Мiнери були, рiзнi комiсi©, а заактувати поки що нiхто не зважився.
Тривожна засторога вчителя мимоволi торкнулася душi кожного, всi одразу
помiтили, що могила пiдозрiло порита якимись ровами, рови вже позаростали
травою - то, видно, були солдатськi окопи та транше©, бо тут, на цьому
курганi, пiд час вiйни нiбито стояла зенiтна батарея... Земля в таких
мiсцях i справдi могла та©ти в собi мiни чи й бомби, начиненi смертоносною
вибухiвкою. Полином поросла могила, вiвсюгом та сивою нехворощю, вiтерець
обдува траву, i вона блищить, тече, як вода... I хоч, крiм Василя
Карповича, нiхто з них вiйни не зазнав, вiдома вона ©м тiльки з переказiв
та кiнофiльмiв, але тут раптом почали спадати на думку рiзнi нещаснi
випадки з радгоспними дiтьми, що ©х багато калiчилося пiсля вiйни у
полях... Згадалось, що один учитель ©хньо© школи, молодий фронтовик, в
першi роки пiсля вiйни загинув отак у степу, рятуючи школярiв, вiдкидаючи
мiну вiд них.
Сходячи з могили, ступали обережно, пiсля вчителевого попередження
кожен почував себе так, мовби вiн справдi ступа по iржавих невибухлих
мiнах, i, тiльки опинившись внизу, враз загомонiли, з веселим лементом
подалися до шляху.
Повертаючись додому, Тоня й Вiталiй сидiли в кузовi нарiзно, в
протилежних кутках, нiби трохи соромились одне одного, хоч нiчого ж мiж
ними наче й не сталось.
Товариство не докучало ©м, бо знову в кузовi стояв регiт, бурхали
веселощi, i коли на вiражах ©х звалювало в купу, то з тi © купи чулися
завзятi хлоп'ячi вигуки :
- Тощо! Тощо!
Досить-таки безглуздi вигуки, як на слух когось стороннього, а для них
це улюблене ©хньою вчителькою "тощо" було мов пароль, мов заклик до
веселощiв, бо разом iз тим словечком вони мовби чують i виразно-розмiрений
голос сво © Марi© Олексi©вни, що дикту ©м контрольну, чують з ©© суворих
уст i свiй жартiвливий, самими ж колективно вигаданий текст диктанту:
"Вiн ©© о-бi-ймав, при-гор-тав, брав за та-лi-ю тощо"...
- Тощо! Тощо! - скандують вони вже разом, i в кузовi знову вибуха
регiт.
Iншим разом Вiталiй теж тiльки смiявся б, а зараз при грубуватих цих
пустощах йому було нiби аж трохи нiяково, може, тому, що хлопець ще був
повен все тi © ж особливо© нiжностi, що заполонила його на межiвнику.
Тоня, оця вертуха, оця смаглявка, це вона була причинницею всього, вона
виповнила його новим, нi з чим не зрiвнянним почуттям. Дивно було, що
разом провчилися стiльки рокiв i Тоня була для нього ну як усi, тiльки й
того, що ©© доводилося частiше виручати, бо вчилася вона так собi i завжди
клянчила, щоб ©й пiдказували; крiм усього iншого, ©й ще й просто
подобалось одержувати потай записки пiд час контрольних чи бути в центрi
уваги всього класу, що силку ться вирятувати ©©. Викликана до дошки, Тоня
розважала всiх сво ю боротьбою з труднощами геро©чним викручуванням, бо
хоч ©й всi дружно й пiдказували на мигах, але вона й мигiв тих не могла
второпати i тiльки витрiщалась за спиною вчителя, на льоту хапаючи догадки
невпопад, аж поки й саму ©© розбирав смiх. Однолiтка з дiвчатами класу,
вона, проте, ранiше за них розквiтла, красовито вирiвнялась дiвочим
станом, налилася тугенькими груденятами, i хлопцi з класу казали, що вона
вже й пiдгулю , що й вояки, при©жджаючи з полiгона, вже нiбито накидають
на не© оком. Заморочений сво©ми антенами, сусiдськими примусами та
технiчними журналами, Вiталiй досi мало такi речi й помiчав, а ось тепер
враз помiтив. Тоня стала для нього понад усе. Як тепер мiж ними
складеться? Чи захоче Тоня iз ним дружити? Чи тiльки так поманить,
полегковажить та й майне далi? Адже ©й одне задоволення - крутити голови
хлопцям, про не© навiть самi дiвчата кажуть: "Оце ще наш вихор! Не зна ,
на кому й спинитись..."
Машина наближа ться до Центрально©. Дощувальнi пристро©, що працюють в
городнiй бригадi, женуть в небо височеннi водогра©, водяним прохолодним
пилом так i вiйнуло звiдти на всiх. Дiвчата заухкали. Та одразу ж пiсля
цього слiпучого дощу довелось висипати з кузова: при©хали.
Тоня зiскочила з машини коло подвiр'я старшо© сестри, в яко© вона
квартиру пiд час занять, а Вiталик схопився бiля радiовузла, не мiг же
вiн минути його й не зайти до свого найщирiшого друга Сашка Литвиненка. В
конторi порожньо, саме обiдня перерва, дверi в радiорубку вiдчиненi
навстiж, але Сашка нема, тiльки навушники його лежать на столi та
iнструментiв кинутих купа, знак того, що й господар десь поблизу. Голос
Сашка, чистий, контральтовий, чути десь аж iз кiмнати бухгалтерi©, видно,
вiн там жарту з дiвчатами, а тут тiльки ластiв'ята цiвкають у гнiздi,
прилiпленому в кутку, пiд самою стелею. Це ж додуматись треба прилiпити
його отам до жмутка проводiв, серед мальовничого виноградного листя
обо©в... Не боячись нi апаратури, нi людини, ластiвки так i змигують
бiлогрудо через вiкно, влiтають та вилiтають - джик! джик! Всiвшись на
Сашковому мiсцi, Вiталик в задумi вивча будову гнiзда, ластiвки завжди
дивують його сво©м iнженерним умiнням,- то ж треба зумiти так зробити, щоб
гнiздо не вiдлiпилось вiд жмуття проводiв, не впало. Над засохлим мулом
(що його нiбито ластiвки сво ю слиною цементують) ще й кiнську волосiнь,
як антену, наплутано,тi © волосiнню ластiвка малят сво©х прив'язу , щоб не
повипадали з гнiзда. Така розумна мати!
Вiд ластiв'ячого гнiзда Вiталi©в погляд перехоплю ться - в який уже
раз! - на грамоти та дипломи, порозвiшуванi на стiнах. Цi дипломи в рiзний
час присуджено Сашковi за перемоги на змаганнях
радiолюбителiв-короткохвильовикiв. Одержати ©х було трiумфом не лише для
господаря, а й для Вiталiя теж, бо вiдтодi як Сашко Литвиненко, закiнчивши
школу, став працювати ось тут радистом на радгоспному радiовузлi, ця
радiорубка стала для Вiталiя його другою домiвкою, i все зв'язане з нею
вiн бере до серця, як сво . Скiльки вечорiв вони тут протовклися удвох iз
Сашком, лагодячи приймачi та студiюючи статтi в технiчних журналах,
скiльки разiв, посхилявшись лобами, до пiзньо© ночi розбирали за цим
столом рiзнi схеми та вишукували рiшення завдань, що ©х одержу Сашко як
заочник... Серед дипломiв увагу привертають кiлька незвичайних, одержаних
Сашком iз кра©н народно© демократi©: земна куля, оповита стрiчкою з
написом "AVIO", грамота у виглядi напiвскрученого папiрусу з червоною
сургучевою печаткою - ця надiйшла з Варшави, Сашко й туди досяг...
Одне лихо - на милицях стриба Сашко. Мiною його покалiчило ще
хлопчаком (тодi, коли той фронтовик-учитель загинув), ногу порвало,
зостався на все життя скалiченим. Але ж характер! Iнший в такому станi
зiскнiв би, став би нудьгарем, песимiстом чорним, а Сашко нiскiльки не
пiддався. З усiх сво©х друзiв Вiталiй не зна людини бiльш житт радiсно©,
людини тако© чисто© i свiтло© душi. До милиць сво©х Сашко ставиться
насмiшкувато, з якимось веселим презирством. Ось i зараз, влетiвши в
радiорубку, вiн з порога шпурля обидвi милицi аж у куток, наче хоче
закинути ©х на край свiту.
Вхопившись однi © рукою за спинку стiльця, вiн другою радiсно б'
Вiталика по плечу:
- Здоров!
- Здоров.
- Майора - зборов?
- А хай йому... не доборов.
I при цьому - для випробу сили - мiцний потиск рук.
Вiд Сашкового потиску у Вiталiя аж пальцi злипаються, бо, лiтаючи на
сво©х милицях, Сашко так натренував м'язи рук, що вони в нього як у
спортсмена. Вiталик, правда, теж не якийсь там бiлоручка, i у вiдповiдь
вiн теж щосили здавлю Сашкову п'ятiрню, радиста аж подив бере:
- О, ти сьогоднi моцний!
Всiдаючись, Сашко за звичкою стрiпу пасмом м'якого хвилястого чуба -
якось вiн вмi отак артистично стрiпувати цим чубом, вiдкида всю хвилю
назад легким хвацьким помахом голови. Обличчя тонковиде, очi, синi,
веселi, гарячi, так i зблискують. За час ©хнього товаришування Вiталiй
наче вперше сьогоднi помiча в друговi оцю його вроду, вперше майнула
думка, що хлопець тако© синьоокостi мусить подобатися дiвчатам.
- Чув новину?
- Ти про крейсер? - Сашко одяга навушники.- Ще б не чути. Всiх тут
сколотила його поява... Я пробував навiть зв'язатися з ним - не
вiдповiда .
В навушниках Сашко ста одразу серйозним, офiцiйним, зосередженим, вже
вiн тепер увесь там, в ефiрi.
- Нi, нема,- каже вiн через деякий час, i Вiталiй догаду ться, що це
вiн знову пробував ловити радiорубку крейсера.
Пiсля цього Сашко одразу ж кида ться стрiмголов у свою стихiю, виклада
друговi все, що вiн дума про iдею космiчного ретранслятора,- чиюсь статтю
про це вiн щойно вичитав у журналi. Запальнiсть Сашкова росте й росте, вiн
уже, замiсть Вiталiя, наче бачить перед собою автора статтi, гаряче
полемiзу , ловить його на чомусь, висмiю , а Вiталiй тим часом дума :
"Нащо ти менi все це говориш? Нащо менi твiй ретранслятор, i та стаття,
i вся ця музика, коли на свiтi Тоня i ми сьогоднi з нею стояли в степу
серед колоскiв над гумовим колесом i бачили себе в ньому, бачили разом
себе в глибокому-глибокому небi..."
- Ти не слуха ш мене? - здивувався Сашко.- Тобi це не цiкаво? Ну, марш
звiдси! Не можу терпiти людей, що з iдiотською усмiшкою пасуть ластiв'ят,
в той час коли йдеться про такi речi.
- Невже я посмiхався? - диву ться Вiталик.Вибач.
I посмiха ться знов.
Пiсля того як домовлено iти разом увечерi в кiно, пiсля того як добутий
Сашком iз шухляди свiжий номер журналу "Радiо" уже в руках у Вiталiя i
помахом олiвця обкреслено статтю, яку "неодмiнно, неодмiнно треба
прочитати",- пiсля цього:
- Бувайте здоровi, громадянине!
- Я вам не громадянин!
- А хто?
- Я - начзаготскот!
I пiд цим "начзаготскот" знову ж таки треба розумiти не справжнього
заготована, а вiдставника Яцубу, що в баталi© з Вiталикобою антеною вийшов
поки що переможцем.
Кроку додому Вiталик. Iде, й щаслива усмiшка блука на хлоп'ячих
устах. В лiричнiй сво©й задумi хлопець торка рукою пухнате вiття туйки,
гладить нiздрюватий гарячий камiнь загорож, поки рука черкнула i кам'яну
скiфську бабу, що сто©ть бiля двору старо© Дорошенчихи, припасована
замiсть стовпчика для хвiртки. Наткнувшись на не©, Вiталiй аж сахнувся,
дивився на камiнну бабу так, наче не бачив ©© тисячу разiв ранiш... Сивий,
з'©дений часом камiнь, груба робота, слiди стерто© вiковими вiтрами
посмiшки. Столiттями десь на курганi в степу стояла - iдолом скiфським чи
половецьким, а тепер ледь збереглись слiди якогось мережива на кам'яному
вбраннi, звичайним стовпчиком сто©ть, для хвiртки припасована... Хтось
придумав, закопав бiля двору, i тепер навiть вночi якщо п'яний, йдучи з
чайно©, наткнеться на цей прикметний стовпчик, то одразу визначить сво©
координати.
- Вiталику!
В глибинi двору, на схiдцях веранди, сидить i сама чабаниха
Дорошенчиха, вона теж нiби з каменю тесана. Цiлi години сидить так -
плечима до степу, очима до моря,- вигляда сина, що десь у далекому
плаваннi. Мовчить скiфська, загадково усмiхнена, у сво©й кам'янiй
мережанiй одежi, мовчить цiлими днями й ця, в суворому смутковi, в
старечiй непорушностi вiчного свого виглядання. А як вiн не прибуде, то,
зда ться, вона й окаменi i буде тодi в парi з скiфською нiмувати бiля цих
ворiт, сина й тодi ждучи.
Охайна, прибрана, в бiлiй чистiй хустинцi, сидить, жде.
- А пiдiйди лишень, сину, сюди...
А коли хлопець пiдходить до не©, стара запиту , чи бачив вiн те судно,
що в лиманi сто©ть, та що чув про нього, i, дiзнавшись, що хлопець на
власнi очi бачив його, стала з незвичайною жвавiстю допитувати - яке ж
собою те судно? Чи бiле воно? Та чи з високими щоглами, чи таке тобто, як
те океанське, фотографiя якого висить у не© в хатi i яке водить ©© син...
Для не© не було б, зда ться, несподiванкою, якби це саме вiн, син ©© -
капiтан Дорошенко,- прибув iз далеких плавань додому, прибув би аж сюди та
кинув якiр на виднотi у рiдного степу, поблизу материно© домiвки.
Хлопець, однак, змушений розчарувати стару. Не бiле воно. I не з
високими щоглами. Сива залiзна гора маревi серед моря. Бойове судно, на
якому в бiнокль, певне, можна було б помiтити i жерла гармат.
Увечерi Сашко i Вiталiй поспiшають у кiно. Сашко навiть не пiдозрiва ,
як друг його ждав цього вечора, бо не мав же сумнiву Вiталiй, що Тоня
неодмiнно прибiжить до клубу, адже вона бiга на всi фiльми пiдряд -
гарний вiн чи поганий.
По дорозi до них пристають ще кiлька хлопцiв, i вони йдуть до клубу
цiлою ватагою. Сашко розмашисте скака мiж ними на сво©х милицях, весело
критику назву фiльму:
- Ще подивимось одну любов. "Любов у вереснi", "Любов у березнi" - це
вже було... Вже я бачив не менше як тисячу i одну любов!
Всi смiються, i сам вiн теж. Глянеш збоку, йому нiби аж розвага скакати
на отих милицях, так звично-розгонисто кида вiн себе вперед, метляючи
сво©м буйним чубом.
Були вони вже бiля клубу, коли Вiталик враз, на подив хлопцiв, круто
змiнив курс, рвонув убiк.
- Ти куди?
- Iдiть без мене.
- Громадянине!
- Iдiть!
I, спаленiвши, кинувся вiд них у парк, в гущавiнь, хлопцi не встигли й
спитати, який його гедзь укусив.
А гедзь той був тут, поблизу... Хлопцi, зда ться, не помiтили, а
Вiталiй вмить уздрiв серед натовпу саме ту особу, яку уздрiти хотiв. Аж
опекло Вiталика, аж памороки йому забило вiд того, що вiн побачив. Тонька
стояла бiля клубу, стояла в колi сержантiв з полiгона i хихи та реготи з
ними справляла. I гадки не мала про якогось там Вiталика, вихизовувалась
безтурботно перед сержантами, а вони перед нею козирились нафабренi, як до
параду. Бравi такi, що куди там Вiталi вi з ними тягатись, вiн одразу
вiдчув сво жалюгiддя, готовий був крiзь землю провалитись, побачивши, що
вiн зайвий...
В парку безлюдне, весь парк ще нагрiтий пiсля спековитого дня.
Млостиво, гаряче-духмяно диха тамариск, туя дурманить сво©м запахом, аж
голова чуманi . Тунелями потяглися ту ва алея, ялiвцева алея, що зосталися
ще вiд давнього планування... Високий пiрамiдальний дуб, а внизу навколо
нього - поясом знову туя, покручена, м'язиста, в ©© тропiчно-густих кущах
дiтвора любить бавитись вечорами, i Вiталик ще недавно тут гасав,- грали у
ховачка або залiзуть, було, в кущi й ревуть тарзанами (намагаючись
перекричати гучномовець, що день i нiч реве бiля чайно©), а за ними
ганявся директор - вiн дуже пильну цей парк... Ось сафора, диковинне
пiвденне дерево, що квiту у липнi бiлим та запахущим квiтом. Зовнi сафора
трохи схожа на акацiю, тiльки молодою гiлки ©й навмисне покрутять та
пов'яжуть, i вона росте тодi, як плакуча... А плоди сафори - ягiдки
соковитi, ними можна чистити взуття, блищить пiсля них, мов наведене
лаком,- ось чого ще, певне, тiльки не знають тi форсистi сержанти з
полiгона, що забирають у робкоопу весь гуталiн...
Як зацькований, блукав Вiталiй по закутках парку, мiсця собi не
знаходив. Котрий же з тих сержантiв - його суперник? Котрому з них вона
злодiйкувато-щасливо тискатиме руку в темрявi кiнозалу? Той - не той, i
той нiби не той... Мабуть, отой циганкуватий, що газиком до робкоопу
щотижня пiдскаку якраз за гуталiном - весь гуталiн перебрав... Навiть
бiля клубу вiн сто©ть-сто©ть, а тодi шасть за кущ, витягне сукнину з
задньо© кишенi i вже наярю сво© хромовi, а тодi, озирнувшись, ще й
присадить халявку, Щоб гармошкою була... Але ж Тонька, зрадниця,
вiтровiйка, як вона могла так легко змiнити паруси? Якби знав, сьогоднi б
кроку за нею не ступив по отому межiвнику... А то сама присiла на колесi
бiля нього, бiсики очима пускала, а вiн уже й розтанув...
Вдома Вiталика нiхто не зустрiв. Матерi ще не було з роботи. Позаглядав
у каструлi, перехопив сього-того i присiв до приймача, поринув у звуковий
хаос ефiру. Музика, позивнi? лемент мов, джази, меси, церковнi вiдправи...
Живе планета сво©м життям, веселиться, молиться, i нема ©й нiякого дiла до
того, що дi ться у якогось там Вiталiя на душi. Що людству до Вiталикових
переживань, що йому до цi © маленько© мiкроскопiчно© драми, що
розiгру ться десь у вiвчарському степовому радгоспi?
Тоня зараз у клубi, сидить у темрявi мiж сво©ми сержантами. Вiталiй до
болю виразно уявля Тоню, як пашить ©© обличчя, як збуджено блищать у
пiтьмi ©© очi, як диха вона розбентежено... Якось ще в сьомому класi були
вони разом на дитячому сеансi в кiно, i тодi Вiталi вi випало сидiти поруч
iз Тонею; коли загасили свiтло, вона сидiла незвично притихла й, зда ться,
не дихала, а тодi вже, коли фiльм iшов, нахилилась до Вiталика i в темрявi
раптом хап його за руку. Жаром його так i обсипало! I фiльму вже не бачив,
i не чув нiчого... I пiсля того нiколи бiльше не сiдали поряд у кiно i нi
разу не згадували того схожого на сновидiння випадку, хоч десь нiби в
пiдсвiдомостi ця ©хня тайна мiж ними жила, залишалась. Нiби забули про
не©, вiдiйшли вiд того дитячого, але все ж тайна iснувала, i, може, якраз
вiдтодi щось i жеврiло в душi, щоб аж сьогоднi так блискавично спалахнути
пiд час по©здки в степ на тому розрiзаному колесi фортуни.
Уявляючи Тоню в клубнiй тиснявi, Тоню, що аж росте вiд щастя, вбираючи
обома вухами гарячi нашiптування сержантiв, Вiталiй i не пiдозрював, що
зараз сидять у клубi сержанти з досить-таки кислими мiнами, бо те мiсце,
де мусила б сидiти мiж ними Тоня, безнадiйно гуля .
А Тоня в цей час уже була вдома, самотньо скнiла, прищухнувши в темрявi
сестрино© закутано© виноградом веранди, i погляд дiвчини був звернений
через Чабанишине подвiр'я на вiкна якраз Вiталиково© хати. Потiм уже й
свiтло у вiкнах погасло, а Тоня сидить, мов ота Чабаниха, Дорошенкова
мати, що й досi маячить на порозi ганку, тьмяно освiтлена щербатим
мiсяцем.
Пiзно вже, тиха цвiркотлива нiч навкруги, а Чабаниха сидить, чату .
Завжди ©й отак не спиться, коли наближа ться час при©зду сина у вiдпустку.
До пiзньо© ночi не зайде баба в хату, бо в хатi ©й увесь час щось цока ,
наче ходики вiдбивають час (хоч ходикiв у хатi й нема).
- Цока й цока десь, а не найду де,- iнколи скаржиться вона Тонi.
- Яку ж любов треба мати до сина, щоб отак сидiти день при днi, ночами
зорi лiчити та все виглядати...
Мабуть, уже сто лiт цiй Чабанисi, така вона стара, i про не©, про живу,
вже склались в радгоспi легенди. Десь вона з того неймовiрно далекого для
Тонi свiту, де степи були ще всуцiль дикими i чабани жили в землянках, що
в них, замiсть вiкон, шибки були з овечого мiхура. А посеред степiв стояв
палац бiлоколонний, навколо парк, а в парку - басейн для панського
купання. Коли влiтку при©здили з мiста у степ паничi, тодi вони,
розгулявшись, наливали цi басейни не водою, а справжнiсiньким вином,
начавленим з винограду, i вночi отак при мiсяцi зганяли дiвчат-поко©вок
купатися в тих басейнах. Голi, мов русалки, дiвчата з п'яним вереском
купалися у винi, а паничi вудили ©х вудками, для принади ж чiпляли царськi
троячки та червiнцi. Було таке правило, що дiвчина мусить зняти з
залiзного крючка грошi губами, тодi той червiнець чи троячка уже належать
©й, i дiвчата, захмелiвши, вiдчайдушне iшли на принади. П'яний гамiр та
зойкiт бурхав у парку цiлiсiньку нiч, не давав спати сторожам, було весело
п'яним слиногубим вудкарям пiд червiньковими таврiйськими зорями, але
степовi нещаснi русалки вибирались з тi © купелi заюшенi кров'ю, з
порваними, закривавленими губами. Була нiбито серед них i Домаха молода,
оця чабаниха: досi, як придивитися вдень, можна помiтити рубчик у баби на
губi. Ще суворiшого вигляду нада вiн ©© вилицюватому, смаглявому, уже аж
чорному обличчю.
Ото звiдти вона, де людей вудками вудили, де на залiзнi гачки хапали
закривавлену дiвочу вроду та молодiсть...
- Пiшли мо© лiта, як вiтри круг свiта,- часом зiтхне стара, при нагодi
розповiвши Тонi щось iз тi © давньо© давнини.
"А як пiдуть мо© лiта? - дума Тоня, вперше в життi сповнена такого
душевного сум'яття, розмучена, внутрiшньо розпалена всiм тим, що сьогоднi
сталось.- Як житиму я? Чи буду щаслива?"
Тоня дума про старшу свою сестру, в яко© вона тут живе. Клава вийшла
за демобiлiзованого шофера, з яким тепер то б'ються, то миряться по тричi
на день, нерiдко втягуючи й Тоню в сво© родиннi бучi... Невже i ©й
попадеться такий грубiян-бруднолайко, хоч поки не п' - симпатяга чоловiк,
душа нарозхрист... Спада на думку Тонi трохи та мнича, туманна iсторiя
вза мин голови робiткому Лукi© та капiтана Дорошенка, про них ходять
чутки, що в молодостi щось мiж ними було, але чи вiйна, чи iнше щось стало
на перепонi, так i не зiйшлися, так i носять свою любов по-окремо - раз
злетiла в пiднебесся житт ва ©хня пiсня та й зосталась там бринiти на все
життя.
Ну, а де ж вiн, ©© Вiталик? Чому не прийшов у кiно? Знову вiддав
перевагу сво©м приймачам, гвинтикам та шурупам, над якими вiн вiчно
сидить? А вона ж його так ждала! Жартувала, смiялася до сержантiв, хоч
всерединi все горiло, ждала тiльки його! Не до фiльму було ©й, все стало
немилим, коли вiн не з'явивсь, i досi не зна , що з ним таке. Невже те, що
без слiв мiж ними промовлялося в степу i в дорозi i що так багато сказало
серцю,- невже це тiльки вигадала ©© власна гаряча уява?
Зовсiм зненацька захопило сьогоднi Тоню нове оце почуття, гаряче
сколихнуло душу. Нi, це не назвеш грою в кохання, ще одним хвилинним
захопленням, легковажною дiвчачою вимрiйкою. Це справдi для не© щось нове,
досi не звiдане, таке, що може весь свiт враз тобi сяйвом осяяти або ж
болем шматувати, палити душу, як зараз. I якщо ©й хочеться, щоб швидше
настав новий день, то це тiльки для того, щоб зустрiти, побачити Вiталика,
його солом'яний чубчик, за який його так i кортить смикнути...
А наступний день почина ться для них знову працею, тiльки цього разу
©хнiй клас працю на шкiльному винограднику - пiдв'язують виноградну лозу.
Листатий чауш, або "волове око", як його в них звуть, буйно розрiсся
цi © весни, зав'язь на ньому багата, вiщу добрi кетяги, великi грона, а
зараз вiд них ще тiльки бубки дрiбнi, зеленi, це ще тiльки буде, що ©хнi
виногради туго наллються соком, посивiють пилком, туманом вiзьмуться, i
гнутимуть налитi грона весь кущ донизу, i з-помiж листя вихиляться,
лиснiтимуть тьмаво на сонцi. А зараз поки що пуп'яночки i весь майбутнiй
кетяг - нiжна гiлочка, i на розгалуженнях вiд не© - зеленi кульки, як
схема формули складно© молекули... Треба торкатися цi © зав'язi обережно,
щоб не обламати.
Старшокласники, хлопцi й дiвчата, розбрелись, по-зникали в зелених
виноградних хащах. I, звiсно, це ж була чистiсiнька випадковiсть, що Тоня
з Вiталиком женуть один рядок, дiвчина сама якось опинилася в цьому рядку
в останню мить. Пiсля вчорашнього вони нiби сердились одне на одного i
працювали мовчки, хлопець пiдiймав кущ з усiм його листям, з усiма тими
зеленими бубками, що наллються згодом соком i стануть повними гронами, а
Тоня пiдв'язувала той кущ зверху шпагатиною. Руки в не© повнi, смаглявi,
тугi. I грона груденят крiзь листя виноградне так уже по-дiвочому пругко
до нього випинаються. Смаглi губи i в нього, i в не© - жарко. I враз
дiвчина усмiхнулась йому якось особливо, незвичайно.
- Чого тебе вчора в кiно не було?
- А я був... коло кiно.
- Чому ж я тебе не бачила?
- А я тебе бачив. Як iз сержантами викаблучувалась.
- Я в кiно не пiшла.
- Чого?
- А так, перехотiлось. В останню мить передумала.
Це багато чого сказало. I вона бачила, яку радiсть цими словами