Страница:
виправду його смiливiсть, i все ж чи так уже виправду ? Молод-бо , аби
вчити кагана, всього лиш дев'ятнадцяте лiто лiту .
А проте грiм не пролунав над ©хнiми головами. Чи то каган пошкодував
неопереного ще тархана, чи так аж надто поважав його, постояв, виважуючи
младомладого одчайдуха важким позирком, i мовчки зник за завiсою.
Терхапи, беги, всi, хто входив до радних i складав великоханську раду,
попiмували, приголомшенi тим, що сталося, i вже потiм загомонiли,
дорiкаючи один одному та звинувачуючи один одного.
- Ви безтямки! - кричали старшi, тi, що наполягали йти на Днiстер i
громити антiв за Днiстром. - Мста заслiпила вам, молокососам, не лише
баньки, а й мiзки. Чом порива тесь до уличiв i сните мстою над уличами,
коли у нас вища i достойнiша уваги мудро мислячих людей мета - пiти :iа
Дунай i сiсти за Дунасм?
- Отож i ба, - огризалися молодшi, переважно терхани. - Вам золото
засiло в мiзки й не да думати ширше та вольготнiше. А хто заступиться й
обсто пашу честь? Нас поганьблено в уличах, тямите це чи нi?
- Тихо! - пiдвiвся старший серед радних - хакантбег. - Не сваритися,
думати слiд, коли не спромоглися подумати, йдучи на великоханську раду.
Терханами i радниками iмену те себе, а втямити неспроможнi, що сперечатись
i доходити iстини слiд було ранiш, до того, як стати перед очi привiдцi
ратi нашо© - великого Баяна. Найбiльшу слушнiсть серед усiх вас, гадаю,
ма терхан Апсих. Треба йти комусь iз нас до кагана й переконати його:
рiшенець наш - як бути з антами - може визрiти лише пiсля того, як
вислуха мо та зважимо на терезах мудростi речницю сла антського.
I знову примовкли раднi. По них видно: iти й стати перед очi
розгнiваного кагана, та ще з такою, що може не сподобатись йому, речницею
нiкому не хочеться, а iншо© ради нема й бути, мабуть, не може.
- Йди ти, Ателю, - умовляють хакан-бега. - Тебе каган найбiльш з усiх
нас поважа , вислуха i зважить. А те, що повiда ш йому, скажи: се мислi i
намiри всiх.
- Одному негоже йти, - обурився хакан-бег. - Хай iде зi мною радник вiд
кутригурiв кметь Котрагiг, терхан Апсих, ну i кiлька старiйшин.
Раднi зiтхнули полегшено, ба навiть оживилися й загомонiли: хвала Небу,
зда ться, знайшли рятiвний рiшенець.
XXIII
Вибранi з радних не одразу зважилися стати перед очi великого кагана.
Самi приглядалися та й через тих, що прислуговували Баяну, старалися
вивiдати одмiни в його намiрах, бажаннях, i вже тодi, як вивiдали ©х та
впевнилися: це i вона, нагода стати перед каганом i сказати йому: ми
знайшли ©©, мудру i дно можливу раду, - таки зважилися й прохилили завiсу
в його наметi.
Каган вислухав хакан-бега, одначе не зрадiв тому, що почув iз його уст.
Бо таки справдi не було чому радiти - йому всього-на-всього повiдали те,
що чув уже з уст безвусого терхана. За iнших обставин певно, вибухнув би .
гнiвом: як смiють приходити з тим, що й без них зна вже? Та зараз позирк
його це виказував бу стi. Застиг на терхановi Апсиху, високому й статному,
геть младомладому, одначе видом сво©м, яi; i зрiлiстю та одсагою, що
посвiчукпли на виду, нагадував iстинного мужа, - такого, яким Баян бачить
себе, яких волiв би мати та й мати при собi.
- Чим ти поясню ш свою мисль, - запитав стишено, - спершу вислухати
антiв, а потiм уже зважувати, як бути з антами?
- Знати намiри супостата нiколи не вадить, Ясноликий, а такого, як
анти, i поготiв. Сто©мо перед великою сiчею з ними, мусимо бути i
тверезими, i обачними, i хитрими, яко змi©.
Каган усе ще не зводив iз нього пильного, одначе й прихильного погляду.
Ждали, певнi були, ось-ось надума ться i скаже: "Хай буде так". А
дiждалися зовсiм iншого. Тi © само© митi, як позирк Баянiв був особливо
прихильний до Апсиха, а уста мали вже розтулитися й виректи сподiване,
раптово вiдлетiла запона i до намету бурею влетiв молодший Баянiв брат
Калегул.
- Повелителю! - вирiк надривно. - Не вiр словi вiд антiв. Убий його! Це
той, що надоумив князя Добрита поглумитися з нас, а затим узяв iз Данаею
слюб. Благаю тебе: не вiр йому, то пiдступний змiй!..
- Прiч! - каган нахмурився й обiрвав Калегула на словi. - Як смiв
заходити, коли я раджусь iз хакан-бегом i його терханами?
- Кажу ж, - задихався Калегул, - це той самий... Убий його чи мепi
дозволь утiшити себе мстою-вiдрадою.
- Прiч! - Баян обернувся до килима, що висiв у нього за спиною й,
зiрвавши серед шабель та кинджалiв свiжо виплетеного з сирицi нагая,
оперiщив брата вздовж спини.
Калегул заскiмлив вiд болю, а може, й вiд злостi та досади, проте не
став чекати гiршого: звився змi ю й вiдкотився до запони, затим i зник за
запоною.
На якийсь час у наметi зависла нiмотна тиша. Радники пе насмiлювалися
радити щось, каган боровся i не мiг побороти в собi зроджений братовим
вторгненням рнiв.
- Хто з вас зна цього Мезамiра? - почули нарештi його голос. - Чи
справдi такий , як його видав нам Калегул?
- Я знаю, - обiзвався кметь Котрагiг. - Був iз сольством хана Завергана
у Тиверi, бачив там i чув Мезамiра. Брат твiй, мудрий володарю, ма
великий гнiв на нього, проте i в гнiвi не применшу мудростi того мужа.
Тож iян кажу: будь обачний iз ним.
Баяна чи то застереженням пiдстьобнули, чи не мав на кого вилити гнiв
свiй, як i бу сть свою, одразу ж доволi рiшуче повелiв:
- Кличте антського сла. I всiх радних також. Мезамiр, як i належить
словi iншо© землi, правився на перетрактацi© з каганом не сам. Поруч iшов
молодший брат, його Келагаст, позаду - ще три мужi в нових строях, при
всiй, що в антських комонникiв, бронi. Чинностi в ©хнiй ходi, може, й не
було, тим паче особливо©, проте завважали: тi обри, що стояли при ханськiм
наметi, затримали на них подивованi позирки очей сво©х i нiмують
дивуючись. Чи не зрiст бентежить? Пробi, не вперше ж бачать таких, хоча,
коли казати правду, Мезамiр i се мав на оцi, випрошуючи в князя братову
сотню: дружинники в нiй дужi i високi на зрiст, чи не навмисне пiдiбранi
так.
Коли перед слами пiдняли завiсу i тим сказали: заходьте до намету, анти
змушенi були пригнутися, аби ввiйти, а ввiйшли та випросталися, не могли
не завважити: приголомшили сво ю з'явою не лише терханiв, бегiв, а й
самого кагана. Як сидiв на чiльнiм мiсцi застиглий, насторожено очiкуючий,
так i лишався сидiти. Анi запросин не почули вiд нього, анi слова-привiту.
- Нарочитi мужi князя дулiбського Добрита, всiх iнших антських земель -
Тиверi, Уличi, Надросся, Ки©вських Полян, - не без умислу нагадував про
свою силу Мезамiр, - низько кланяються тобi, привiдцi славного в свiтах
племенi аварiв, i зичать здоров'я на многi© i многi© лiта.
Мезамiр доземно вклонився Баяновi i знову випростався та прибрав
належно© словi чинностi.
- Най вибача привiдця i все плем'я аварiв за турботи i прикрощi, яких
завда мо сво ю з'явою, одначе й не з'явитися в сi тривожнi для люду нашого
днi не могли. Князi землi Трояново© опечаленi розбратом, що стався мiж
нами та аварами, i паче всього - намiрами ратi тво ©, достойний привiдцю:
iти в нашу землю з мечем i сулицею. Тож i прислали мене, свого нарочитого
мужа, аби запевнив тебе, мудрий i славний кагане: в антiв нема до тебе й
твого племенi анi найменшого зла, як нема й лихого намiру. Вони сумирно
сидять в обводах землi сво © й во; дiють бути з аварами i всiма, хто
сто©ть на ©хньому боцi, у мирi та злагодi. Коли те, що сталося,
непорозумiнням, князi i люд антський ладнi сприйняти його як таке й
укласти з тобою ряд як з усяким добрим сусiдою.
Мислив собi: сказав усе, принаймнi для початку, настав час почути, що
скаже каган. Тож змовк i жде, зирячи на повелителя аварiв зiгрiтими доброю
сподiванкою очима.
- В аварiв, - почув нарештi Баянiв голос- а надто в ©хнiх сусiдiв i
соузникiв, причина для розбрату з антами. Вашi татi не диножди
вторгалися в обсадженi нами землi, вбивали й полонили люд наш, забирали з
собою табуни комоней, отари овець, череди корiв. Скажи князям сво©м,
терпiння урвалося, настав розбрат, буде мста i сiча.
- Достойний! - не брав його гнiву до серця Мезамiр. - А ти можеш
показати нам тих татей?
Зумисне чи по молодостi й простотi сво©й дивився на кагана допитливими,
ба навiть веселими очима й ждав на його вiдповiдь. I та веселiсть не
сподобалася Баяновi. Смуглий вид його побагровiв, очi налились кров'ю,
ось-ось, вибухне гнiвом i нако©ть бiди.
- Якщо се так, - Мезамiр поспiшив умилостивити привiдцю аварiв, - якщо
хтось iз антiв справдi дозволив собi татьбу, най каган покаже нам
спiйманих, i ми покара мо ©х судом люду свого, а завданi аварам чи ©хнiм
соузникам збитки покри мо добром чи золотом.
То був резон, в усякiм разi, в тому, що казав i як казав сол Антi©,
чулось бажання примиритися, знайти ту пiдвалину, на яку мiг би опертися
здоровий глузд i вiдшукати iстину. Та Баяновi саме резони й не подобалися
в бесiдi з Мезамiром, саме iстина припирала до муру й викрешувала у серцi
гнiв. Бачив, на власнiй шкурi переконувався: муж сей справдi належить до
тих, з ким важко змагатися словесами. А повергнути його слiд. Неодмiнно!
- Пiзно розкаюватися й силитись розплачуватись золотом. Кров'ю
розплатитесь тепер!
- Меч обоюдно острий, кагане. Одним кiнцем вiн ходитиме по наших шиях,
другим - по ваших. А навiщо се? Чи каган не вiда : анти нiкому не корилися
i не скоряться.
Баян ще примiтнiше налився кров'ю.
- Ти прийшов погрожувати менi?
- Ба нi. - Мезамiр справдi не грозився, одначе вид його й не казав, що
стенувся перед гнiвом асiйця. - Прийшов урезонити. Соузник наш, iмператор
Вiзантi© Юстинiан Перший, увiдомив нас, що кличе тебе прийти й сiсти в
його землях. То пощо йдеш так? Чи анти не могли б пропустити тебе за Дунай
з миром? Нам доведеться бути сусiдами, кагане. Невже отак i сусiдитимемо,
як нинi?
I знов у Баянових мислях не вiдшукалося достойного резону, аби
спростувати сказане. А де нема резону, там зроджу ться свiдок безсилля -
злiсть.
- Ти брешеш, собако! Iмператор, що кличе мене прийти й стати супроти
вас, антiв, повiдав тим же антам, кого i нащо кличе? Я питаю, повiдав?!
Мезамiр мовчав. Чи то збирався з мислями, чи не хотiв дражнити й без
того роздратованого повелителя аварiв, i те мовчання стало для нього
фатальним. Баян дав волю гнiву своему i, обернувшись рiзко, зияв iз килима
кинджал, в якусь незбагненну мить ухопив його за вiстря й кинув що було
сили в нарочитого мужа землi Трояново©.
Нiхто не сподiвався такого, тому не спромiгся анi заступити Мезамiра,
анi вiдвести якось пущену в нього бронь. А каган, видимо, умiв кидати:
кинджал перевернувся на лету i ввiйшов Мезамiровi лезом у груди, пiд саме
серце.
Келагаст перший опам'ятався й кинувся до брата, вихопив i вiдкинув геть
кинджал. Кров цiвкою ударила з рани, багряними колами стала розпливатися
по бiлоснiжному вбраннi поверженого.
- Мезамiре... Брате. Що тобi?
З ляку чи болю сердечного Калегаст не вiдав, як бути, Що вдiяти. дине,
па що спромiгся, затиснув рану, питав- допитувався в брата та припадав до
його лику, силився .заглянути у вiчi, почути слово-втiху, слово
-запевнення, вiн, Мезамир, полежить мить-другу i пiдведеться, стане на,
младомладий i дужнi, покаже ще силу. Та дарма, мовчав Мезамiр. Випростався
на весь намет, стiкав кров'ю, холонув тiлом. I блiднув холонучи. А з
Мезамiром блiднув i Келагаст. Як те все сталося? Як могло статися?! Вiн же
був поруч, брат узяв його з собою яко надiйний захист. Чому явив себе
бевзем i не завважив, до чого йдеться? Як сталося, що не заступив собою,
не захистив iншим робом?! О боги...
Пiдвiв нарештi голову, розглянувся. Кагана не було вже в наметi.
Радники його сидiли похнюпленi, не вiдали, куди подiти очi.
- Дорого ви заплатите менi за брата, - сказав пiдводячись. - Чули?! Так
дорого, як нiкому з вас i не снилося!
Стояв над усiма, високий i грiзний, i вже тодi, як lie дiждався
вiдповiдi, повелiв мужам сво©м:
- Розстилаймо корзно й берiмо Мезамiра з собою. Най бачать во©
дулiбськi, тиверськi, чим платять за нашу довiру обри. Най бачать i
знають, чим ми ма мо платити ©м! Ано, най бачать i знають!
Не доглядався, розумiють чи не розумiють його терхани Баяновi. Одне
знав: започаткувався великий, пе на життя - на смерть розбрат iз обрами,
ма поспiшити до сво©х, i якомога швидше.
XXIV
Князь Добрит стояв на високiй вежi при Днiстрi й пильно вглядався у
далеч. Часом на полудень, де он скiльки дiб уже трива з обрами сiча,
часом за Днiстер, де можуть об'явитися обри, а бiльше в ту сторону свiту,
звiдки ма прибути довгождана помiч. Давно неслав гiнцiв до князiв Зборка
й Острозора з повелiнням не вiдсиджуватися бiльше на обводах улицько©
землi з такою, як у них, силою, слати добру половину ©©, i то негайно, в
помiч дулiбам та тиверцям. Обри облишили думати про Улич, всi сво© турми
кинули в пониззя Днiстра й пруть туди так дужо, що стримати ©х без
улицi.ко© та поля©iсько© ратi й помишляти годi. Лиша ться дбати про iнше:
аби навала з чужкраю не перекинулася в полуночi вервi землi тиверсько© -
на Черн i Дикушу.
Хто мiг передбачити, що обри - така чисельна i така невiдаюча страху
сила. х знiмають iз сiдел стрiлами, кладуть у покоси мечами, а вони не
зважають на те, пруть дужо й навальне, стинаються мовчки i люто, гейби
знетямлеiii чи заслiпленi. Коли пускали про них поголос, лякали навалою,
гадав собi: дарма, сграх завжди мав великi очi. Тепер пересвiдчився:
лякали i лякались не без пiдстав. Анти теж не дрiбнотiлi i бу стю сво ю в
усiх землях знанi. А обрiв не страхають, бач, обри самi зугарнi настрахати
антiв як могутнiстю тiла, так i непохитнiстю серця.
Що буде i як буде? Чи висто©ть князь Волот, пiд оруду якого вiддав двi
третини й сво©х тисяч? Тiльки б вистояв. Чу те, боги, тiльки б вистояв!
Вiн, князь Добрит, не годен уже очолити меча й стати привiдцею в сiчi.
Далекий перехiд, посiяна навалою тривога, а надто втрата Мезамiра, мужа
доньки його i мужа мислi, геть пiдкосили в ньому силу, збороли до решти й
дух. дине, чим може пособити тиверському князевi, - воями, що привiв iз
собою. Визначив для них привiдцiв i розiслав по всiх усюдах: сво©х - на
боролище, пiд Болотову руку, древлян - стерегти береги Днiстра на
пiдступах до Черна, чатувати на путях, що ведуть iз пониззя в глибиннi
вервi Тиверсько© землi, ще iнших трима при собi на той випадок, коли
антам будуть непереливки, а князi Зборко й Острозор не встигнуть прийти i
стати ©м на помiч. Вага сiчi i клопiт про звитягу в сiчi лягли на рамена
князя Волота. Се теж тривога, i неабияка. Добре, що вiн там, у переднiх
лавах. А як буде, коли не стане? Апо, що тодi буде?
Князю Болоту справдi сутужно було. Та вiн не падав духом i не думав про
смерть. Тим, хто сто©ть ближче до не©, завжди вида ться, що вона
недоступно далека. Тож iншим клопотався i дбав про iнше. Знав: ось-ось ма
надiйти помiч з-за Днiстра, одначе не уповав на не©, тим паче аж надто.
Прийде - тодi й уповатиме. А поки що покладався на тисячi, що пiд рукою.
Та на зугарнiсть мислi, здатно© стати вище тисяч - як власних, так i тих,
що в супостата. Обри нуртують он, не iнакше як лаштуються до сiчi. Ма
зустрiти ©х незгiрше, пiж досi. А зустрiч небажана. Вiд тi © сiчi, що
вляглася не так давно, не встигли прийти до тями. дине, па що
спромоглися, пiдiбрали й передали на руки люду в найближчих весях
увiчених. Слiд би подбати ще й про живих - об' днати в новi, бiльш-менш
добiрнi сотнi, дати сотням привiдцiв, а всiм - час на перепочинок. Най би
вляглися пережитi страхи, прийшла до рук сила. Як i певнiсть, мiж iншим.
Лiтньо© ночi для того не доста. Слiд щось вдiяти, аби вiддалити сiчу на
бiльше, нiж нiч. А що? Еге, що?
Воям байдуже до всього. Хто пора огира, хто лашту собi мiсце для
перепочинку, а хто й спочивас вже. Лише князевi не до спу-упокори. Сидить
над неширокою, скаламученою переходом через не© i борсанням у нiй тисяч i
тисяч комонсй рiкою, iготра вiддiля його табiр вiд супротивного та вiд
боролища, що лежить мiж таборами, й дошуку ться, що вдiяти, аби грядущий
день не став для нього i його во©в фатальним. Послати звiдунiв, аби
проникли мiж обрiв та вивiдали, про що дбають обри, якi виношують намiри?
А чи те дасть щось? Он скiлькох слав - i все дарма, яко в бездну кануть. I
за помiччю до Добрита вдаватися не випада . Не такий безсилий , хоч i
втратив немало. Он скiльки ©х, во©в тиверських, дулiбських, i ошуюю, i
одесную, i за плечима. Ще буде кому вийти й постояти за землю Троянову.
Потрiбен лиш час, аби отямилися пiсля кривавицi та возбуяли духом i
певнiстю.
I сидить, прихилившись до дерева, дума про те, i виходить над самий
берег та пригляда ться до повитого вже сутiнню боролища за рiкою, теж
дума та дошуку ться бажаного. Аж поки не заiскрилось воно спасенною
iскрою в його думах: поле бранi усiяне трупом як антiв, так i обрiв; чому
б не вийти завтра i не сказати обрам: лишаймось воями, та будьмо й людьми;
перш нiж продовжити брань мiж живими, вiддаймо шану полеглим. Чи обри такi
вже байдужi до потятих? Чи в них нема повинностi одного перед одним, як i
перед поконом предкiв: вiддай належне побратимовi, хтось, десь, колись
вiддасть його й тобi? В усiх племен се не тiльки покон - перша заповiдь,
не може бути, аби вона обходила обрiв. Бачать-бо i знають: коли не
приберуть iз боролища побратимiв, ©м клюватимуть завтра очi дзьобатi
птахи, ©х ©стиме дикий звiр, топтатимуть, коли почнеться нова сiча,
комонi. А трупу он скiльки. Де схрестять мечi завтра, пiслязавтра, коли
залишать потятих там, де впали? Комоням ногою не буде куди ступити.
- Отроче! - зично кличе найближчого з сторожi й просту до свого
намету. - Тисяцьких до мене, i то негайно.
х немало при ньому. Стоять окремим табором очоленi Старком дулiби, а
серед дулiбiв не лише Старк тисяцький, вiдособленi вiд привiдцi сiчi з
обрами й тi з тиверських тисяч, що ©х взяли пiд свою руку во води Власт та
Чужкрай. Л все ж не забарилися об'явитися й стати перед князем. Одразу i
за всiма примiтив: сподiваються найгiршого.
Тож перше, що вчипив, - постарався заспоко©ти соратникiн гiю©х, тю стан
:iколiкати i з усiм iппiплi.
- Хто пiд до обрiв яко нарочитип? - литав i кинув допитливий позирк на
всiх i на кожного зокрема. Тисяцькi теж переглянулися.
- А треба йти нам?
Завжди упошльпошiй i неповороткий Чужкрай за сим разом виказав неабияку
спритнiсть: був перший, хто зважився запитати i тим уже заперечити
князевi.
- Домовлятимемося ж не з конюхами - з терханами, тож ма мо послати
такого, котрий мiг би вести рiч на рiвних.
- А чи не забагато честi для обрiв, най вони будуть навiть i терхапи? -
знову Чужкрай. - Як на мене, доста буде й сотенного. У мо©й тисячi, до
речi, такий, що на словесах за всiх нас упора ться.
Волот не схильний був погоджуватися, одначе й перечити не поспiшав.
- Чужкрай правду рече, - скористалися князевою мовчанкою iншi тисяцькi.
- Хiба смерть Мезамiра не повелiва нам: будьте обачнi, а паче всього з
обрами.
Нелегко князевi визнавати себе таким, що не годен тверезо мислити. А що
вдi ? Таки поспiшив, таки не розмислив як слiд.
- Най буде по-вашому. Кличте того велеречивого. Втовкмачував та й
втовкмачував сотенному, як ма поводитись, ставши перед аварами, що
казати, аби домогтися вiд них згоди на тимчасове замирення.
- Багато не теревень iз ними. Скажи одне: негоже живим являти зневагу
до потятих. Честь во©в i витязiв зобов'язу вiддати ©х вогню чи поховати з
належною шаною i тим воздати хвалу ©хньому подвигу, а собi пiдготувати
поле для грядущо© сiчi. Що б не казали тобi, наполягай на цьому, бий по
гординi ©хнiй саме цим.
I хотiв, i боявся вiрити, що перемир'я з обрами можливе. Нуртували-бо,
з усього видпо, лаштувалися до сiчi. А тих, хто налаштувався на сiчу,
важко спинити. I все ж попробу . Зверта ться ж до них не з чим-небудь, iз
здравим умислом, i зверта ться не до скаженого Баяна, - до терханiв. Невже
серед них не знайдеться такого, котрому честь мужа була б дорожча за
нiкчемну примху.
Обри не одразу зголосилися вислухати нарочитого вiд антiв. Довго
довелося стовбичити йому укупi з супроводом неподалiк вiд табору асiйських
зайд. Нарештi покликали. I тримали там, на перотрактацiях, недовго. Коли ж
нарочитий вийшов i рушив у зворотну путь, коли зблип нарештi :i кiлисм тi
осмiхнувся сво©ю бiлозубою усмiшкою, гупiгiу по лiшлоси: пит. Волот,
вирвав у чорнобожо© служницi - морашi для себе, во©в сво©х, ба для всi ©
землi ©рояново© жаданi три доби i тим домiгся, чого хотiв. Ано, тим i
домiгся! Бо багато води стечи за дароване долею перемир'я. Буде час i
розмислити, i перепочити, i зiбратися з силою та розставити, як пiдказують
розмисли, ту ратну силу, що i що може прибути за сi три доби в помiч вiд
схiдних антiв.
Гiнцi те й робили, що каламутили рiку та ви©здили на пагорб за рiкою,
де став па вороному, як нiч, огирi князь Волот i доглядався до сiчi, що
лютувала та колобродила, лютуючи, i ошуюю, i одесную, i прямо перед ним.
Уже й не дослухався, з чим вдаються до нього. Без благань-домагань, без
знеможеного нелюдською втомою крику знав:
усi одного просять - помочi, i то неодмiнно©, i то негайно. А де вiн
вiзьме ©©, коли усе, що мав, послав або Властовi, або Старковi, або
Чужкраю.
- Княже! Несила стояти вже. Дозволь одiйти з рештою за рiку!
- Не дозволю! - рiзко оберта ться на голос-волання й пришпилю сво©м
крицевим позирком того, що волав, до сiдла. Скажи Чужкраю, про те i думати
не смiйте. Хто вiдiйде за рiку, той поведе обрiв до Черна i далi.
- Обмаль нас, а обри кидають та й кидають свiжi сили.
- То й що? Стинатись треба, а не поглядати за рiку. Все, з тим i скачи
до свого привiдцi. Iнший i зовсiм урива терпець.
- Княже! Де ж обiцяна помiч? Старк сказав: "Коли не буде ©©, не
висто©мо. Обрiв удвiчi бiльше, нiж нас".
- Скажи Старковi: вони па чужiй землi, а ми на сво©й. У пас кожен ма
стояти за двох. Оступатися дозволяю лиш тому, хто чу вже себе мертвим.
Гiпець кривиться, гейби вiд недостиглих кислиць, i знову до князя:
- Що ж сказати тисяцькому про помiч?
- Скажи, коли буде, баритись пе етапу, одразу пришлю. А поки що
уповайте па власну силу. А ще па то, що за вами стоять i ждуть пореято© в
супостата змоги жони i дiти. Берiть на карб i черпайте звiдтам усе, чого
не доста вам, аби вистояти.
Князь круто одверта ться вiд гiпця й сердито спльову солоний присмак
поту, що потрапля на уста. Гiрко чути, а усвiдомлювати й поготiв. Чужкрай
i Старк просять помочi. Чого ж- тодi сiюдiнатпсн пiд усiх iшпiгх? Иатопi
лiтами и досвiдом подводи, мужi, що били ромо й улицi перемудрити самих
роме©в, не втямлять: князь ни десь там вiн усе бачить i давно прислав би
жадану помiч коли б мав. Так справдi сутужно чи перепудилися в сутяжi i
втратили глузд? динпi© Власт стина ться мовчки й це нарiкав на обмаль
дружинникiв, хоча йому також не солодко. Баяновi терхани примiтили: у
Власта добiрна дружина - й кинули супроти нього сво© добiрнi турми. Не так
багато, як супроти Старка та Чужкрая? Ба нi, не менше, коли не бiльше.
Дружинники Властовi не такi уязвимi як ополченцi Старка та Чужкрая - он у
чому заковика. Ба як нещадно й вiдчутно разять обрiв i як вмiло вислизають
iз розставлених супостатом силець коли вони грозяться стати зашморгом. Яко
крилатi змi© носяться по полю. Налетiли, збили кинутi супроти них турми -
i пiшли потоптом, так навально i дужо, що й мужнiй вiдчува острах у тiлi
i змушений стенутися. Були б усi такi навченi та вправнi, далебi, не пiшли
б iз Днiстра i не оступилися б так далеко в землю Тиверську. Як се сталося
i чому сталося? Он як мiцно та певно стояли там, якi надi© покладали саме
на Днiстер, рiку швидкоплинну i предоста широку. Через тоту певнiсть свою
i Ближицi сказав: iз Тiри анi кроку. Як би не склалося i що б там не було
стiй у нiй, борони ©© до останнього. Вiн i стояв, до сього часу певно,
сто©ть. А всi iншi вiдiйшли, бач, вiд Дпiстра, зму-' шенi були вiдiйти i
вiд Дунаю. На лихо, обидвi доньки в Тiрi. Злата, яко жопа при мужевi,
Милана, яко гостя Златина. Подалася пiд таке безлiття та й засiла па сво
безголов'я. Добре, коли Ближика догадався вислати ©х морем на Дунай, а
Дуна м - у глибиннi вервi чи що кудись. А коли пi?
Пробi, що се, знову гiпець вiд Чужкрая? . - Княже! - добувся врештi до
нього дружинник i ви. валився, знеможепий ранами, iз сiдла. - Бiда, кпяже.
ЧужКрая потято. Сотеннi питають, хто очолить рештки що лишилися з його
тисячi?
Волот оберта ться, мас намiр крикнути на повi©ии голос: "Всi, хто с при
менi, в мечi!" - та помiча нараз. Рiдколiссям, що пiдступало з полупочi
до пагорба, правляться комонники i помалiiм числом. Не встига
ро'згле'iiТи, хто такi, як котрийсь iз зiркiших чи тих, що помiтили
комонникiв ранiш, зично, ба радiсно звiдомляе свого княз i всiх, хто був
прi князi:
- Дулiби! Гляньте, братiв, дулiби. Помiч iдо! Волот розверта Вороiюго,
видимо, хоче помчати назустрiч рятiвнiй помочi вiд Добрита, та не встига ,
а може, й передуму вчасно: до нього мчав уже на бiлому й бистрому, гсйби
вiтер, огирi привiдця дулiбiв.
- Княже! - спинився неподалiк. - Тисяцький Келагаст i його тисяча до
тво©х послуг.
- Тисяча? Се правда, молодче?
- Ано. Князь Добрит сказав: вiд серця вiдрива , а таки шле.
Волот неспроможний здолати радiсть, що забуяла в серцi:
приострожу Вороного й пiд'©здить до посланця вiд дулiбiв, обiйма його
й рече розчулено:
- Спаси бiг тебе, младомладий тисяцький. Коли б князь Добрит знав, як
со вчасно. Коли б лиш знав! Дружинники тво© готови до сiчi!
- А то ж як. Затим i правилися сюди.
- Тодi розгортай лавою й дiли свою тисячу надво . П'ять сотень вiзьму я
й стану в помiч ось сим, найближчим, з рештою пiдеш ти на виручку во водi
сво му Старку.
I закипiла сiча, лютiша прежньо©, i озлобилися серця тих, що зiйшлися в
сiчi, ще видимiше, нiж озлоблялися досi. Хтось вкладав гнiв свiй i злобу
свою лишень у силу удару, що падав на голову супостата, та ще в обачнiсть,
аби такий же удар не опустився на нього, тому сопiв лиш та розглядався,
вiдсапуючись; у когось стачало ©х - i гнiву, i злоби, i сили - ще й на
погрози та прокльони.
- Се вам за Брайка! - казав той, що втратив тiлько-по побратима.
- Се за тисяцького Чужкрая! - пояснював iнший, да так зично, що на його
голос оглядався котрийсь iз обринiв i або сторонився, бачачи, як пада
потятий сородич, або ж подвоював гнiв свiй i йшов на анта з оголеною
крицею i з оголеною бу стю, що не страхалася й крицi. - А се за себе, -
зустрiчав його той же ант ударом пiд серце, - на той випадок, коли поляжу,
вчити кагана, всього лиш дев'ятнадцяте лiто лiту .
А проте грiм не пролунав над ©хнiми головами. Чи то каган пошкодував
неопереного ще тархана, чи так аж надто поважав його, постояв, виважуючи
младомладого одчайдуха важким позирком, i мовчки зник за завiсою.
Терхапи, беги, всi, хто входив до радних i складав великоханську раду,
попiмували, приголомшенi тим, що сталося, i вже потiм загомонiли,
дорiкаючи один одному та звинувачуючи один одного.
- Ви безтямки! - кричали старшi, тi, що наполягали йти на Днiстер i
громити антiв за Днiстром. - Мста заслiпила вам, молокососам, не лише
баньки, а й мiзки. Чом порива тесь до уличiв i сните мстою над уличами,
коли у нас вища i достойнiша уваги мудро мислячих людей мета - пiти :iа
Дунай i сiсти за Дунасм?
- Отож i ба, - огризалися молодшi, переважно терхани. - Вам золото
засiло в мiзки й не да думати ширше та вольготнiше. А хто заступиться й
обсто пашу честь? Нас поганьблено в уличах, тямите це чи нi?
- Тихо! - пiдвiвся старший серед радних - хакантбег. - Не сваритися,
думати слiд, коли не спромоглися подумати, йдучи на великоханську раду.
Терханами i радниками iмену те себе, а втямити неспроможнi, що сперечатись
i доходити iстини слiд було ранiш, до того, як стати перед очi привiдцi
ратi нашо© - великого Баяна. Найбiльшу слушнiсть серед усiх вас, гадаю,
ма терхан Апсих. Треба йти комусь iз нас до кагана й переконати його:
рiшенець наш - як бути з антами - може визрiти лише пiсля того, як
вислуха мо та зважимо на терезах мудростi речницю сла антського.
I знову примовкли раднi. По них видно: iти й стати перед очi
розгнiваного кагана, та ще з такою, що може не сподобатись йому, речницею
нiкому не хочеться, а iншо© ради нема й бути, мабуть, не може.
- Йди ти, Ателю, - умовляють хакан-бега. - Тебе каган найбiльш з усiх
нас поважа , вислуха i зважить. А те, що повiда ш йому, скажи: се мислi i
намiри всiх.
- Одному негоже йти, - обурився хакан-бег. - Хай iде зi мною радник вiд
кутригурiв кметь Котрагiг, терхан Апсих, ну i кiлька старiйшин.
Раднi зiтхнули полегшено, ба навiть оживилися й загомонiли: хвала Небу,
зда ться, знайшли рятiвний рiшенець.
XXIII
Вибранi з радних не одразу зважилися стати перед очi великого кагана.
Самi приглядалися та й через тих, що прислуговували Баяну, старалися
вивiдати одмiни в його намiрах, бажаннях, i вже тодi, як вивiдали ©х та
впевнилися: це i вона, нагода стати перед каганом i сказати йому: ми
знайшли ©©, мудру i дно можливу раду, - таки зважилися й прохилили завiсу
в його наметi.
Каган вислухав хакан-бега, одначе не зрадiв тому, що почув iз його уст.
Бо таки справдi не було чому радiти - йому всього-на-всього повiдали те,
що чув уже з уст безвусого терхана. За iнших обставин певно, вибухнув би .
гнiвом: як смiють приходити з тим, що й без них зна вже? Та зараз позирк
його це виказував бу стi. Застиг на терхановi Апсиху, високому й статному,
геть младомладому, одначе видом сво©м, яi; i зрiлiстю та одсагою, що
посвiчукпли на виду, нагадував iстинного мужа, - такого, яким Баян бачить
себе, яких волiв би мати та й мати при собi.
- Чим ти поясню ш свою мисль, - запитав стишено, - спершу вислухати
антiв, а потiм уже зважувати, як бути з антами?
- Знати намiри супостата нiколи не вадить, Ясноликий, а такого, як
анти, i поготiв. Сто©мо перед великою сiчею з ними, мусимо бути i
тверезими, i обачними, i хитрими, яко змi©.
Каган усе ще не зводив iз нього пильного, одначе й прихильного погляду.
Ждали, певнi були, ось-ось надума ться i скаже: "Хай буде так". А
дiждалися зовсiм iншого. Тi © само© митi, як позирк Баянiв був особливо
прихильний до Апсиха, а уста мали вже розтулитися й виректи сподiване,
раптово вiдлетiла запона i до намету бурею влетiв молодший Баянiв брат
Калегул.
- Повелителю! - вирiк надривно. - Не вiр словi вiд антiв. Убий його! Це
той, що надоумив князя Добрита поглумитися з нас, а затим узяв iз Данаею
слюб. Благаю тебе: не вiр йому, то пiдступний змiй!..
- Прiч! - каган нахмурився й обiрвав Калегула на словi. - Як смiв
заходити, коли я раджусь iз хакан-бегом i його терханами?
- Кажу ж, - задихався Калегул, - це той самий... Убий його чи мепi
дозволь утiшити себе мстою-вiдрадою.
- Прiч! - Баян обернувся до килима, що висiв у нього за спиною й,
зiрвавши серед шабель та кинджалiв свiжо виплетеного з сирицi нагая,
оперiщив брата вздовж спини.
Калегул заскiмлив вiд болю, а може, й вiд злостi та досади, проте не
став чекати гiршого: звився змi ю й вiдкотився до запони, затим i зник за
запоною.
На якийсь час у наметi зависла нiмотна тиша. Радники пе насмiлювалися
радити щось, каган боровся i не мiг побороти в собi зроджений братовим
вторгненням рнiв.
- Хто з вас зна цього Мезамiра? - почули нарештi його голос. - Чи
справдi такий , як його видав нам Калегул?
- Я знаю, - обiзвався кметь Котрагiг. - Був iз сольством хана Завергана
у Тиверi, бачив там i чув Мезамiра. Брат твiй, мудрий володарю, ма
великий гнiв на нього, проте i в гнiвi не применшу мудростi того мужа.
Тож iян кажу: будь обачний iз ним.
Баяна чи то застереженням пiдстьобнули, чи не мав на кого вилити гнiв
свiй, як i бу сть свою, одразу ж доволi рiшуче повелiв:
- Кличте антського сла. I всiх радних також. Мезамiр, як i належить
словi iншо© землi, правився на перетрактацi© з каганом не сам. Поруч iшов
молодший брат, його Келагаст, позаду - ще три мужi в нових строях, при
всiй, що в антських комонникiв, бронi. Чинностi в ©хнiй ходi, може, й не
було, тим паче особливо©, проте завважали: тi обри, що стояли при ханськiм
наметi, затримали на них подивованi позирки очей сво©х i нiмують
дивуючись. Чи не зрiст бентежить? Пробi, не вперше ж бачать таких, хоча,
коли казати правду, Мезамiр i се мав на оцi, випрошуючи в князя братову
сотню: дружинники в нiй дужi i високi на зрiст, чи не навмисне пiдiбранi
так.
Коли перед слами пiдняли завiсу i тим сказали: заходьте до намету, анти
змушенi були пригнутися, аби ввiйти, а ввiйшли та випросталися, не могли
не завважити: приголомшили сво ю з'явою не лише терханiв, бегiв, а й
самого кагана. Як сидiв на чiльнiм мiсцi застиглий, насторожено очiкуючий,
так i лишався сидiти. Анi запросин не почули вiд нього, анi слова-привiту.
- Нарочитi мужi князя дулiбського Добрита, всiх iнших антських земель -
Тиверi, Уличi, Надросся, Ки©вських Полян, - не без умислу нагадував про
свою силу Мезамiр, - низько кланяються тобi, привiдцi славного в свiтах
племенi аварiв, i зичать здоров'я на многi© i многi© лiта.
Мезамiр доземно вклонився Баяновi i знову випростався та прибрав
належно© словi чинностi.
- Най вибача привiдця i все плем'я аварiв за турботи i прикрощi, яких
завда мо сво ю з'явою, одначе й не з'явитися в сi тривожнi для люду нашого
днi не могли. Князi землi Трояново© опечаленi розбратом, що стався мiж
нами та аварами, i паче всього - намiрами ратi тво ©, достойний привiдцю:
iти в нашу землю з мечем i сулицею. Тож i прислали мене, свого нарочитого
мужа, аби запевнив тебе, мудрий i славний кагане: в антiв нема до тебе й
твого племенi анi найменшого зла, як нема й лихого намiру. Вони сумирно
сидять в обводах землi сво © й во; дiють бути з аварами i всiма, хто
сто©ть на ©хньому боцi, у мирi та злагодi. Коли те, що сталося,
непорозумiнням, князi i люд антський ладнi сприйняти його як таке й
укласти з тобою ряд як з усяким добрим сусiдою.
Мислив собi: сказав усе, принаймнi для початку, настав час почути, що
скаже каган. Тож змовк i жде, зирячи на повелителя аварiв зiгрiтими доброю
сподiванкою очима.
- В аварiв, - почув нарештi Баянiв голос- а надто в ©хнiх сусiдiв i
соузникiв, причина для розбрату з антами. Вашi татi не диножди
вторгалися в обсадженi нами землi, вбивали й полонили люд наш, забирали з
собою табуни комоней, отари овець, череди корiв. Скажи князям сво©м,
терпiння урвалося, настав розбрат, буде мста i сiча.
- Достойний! - не брав його гнiву до серця Мезамiр. - А ти можеш
показати нам тих татей?
Зумисне чи по молодостi й простотi сво©й дивився на кагана допитливими,
ба навiть веселими очима й ждав на його вiдповiдь. I та веселiсть не
сподобалася Баяновi. Смуглий вид його побагровiв, очi налились кров'ю,
ось-ось, вибухне гнiвом i нако©ть бiди.
- Якщо се так, - Мезамiр поспiшив умилостивити привiдцю аварiв, - якщо
хтось iз антiв справдi дозволив собi татьбу, най каган покаже нам
спiйманих, i ми покара мо ©х судом люду свого, а завданi аварам чи ©хнiм
соузникам збитки покри мо добром чи золотом.
То був резон, в усякiм разi, в тому, що казав i як казав сол Антi©,
чулось бажання примиритися, знайти ту пiдвалину, на яку мiг би опертися
здоровий глузд i вiдшукати iстину. Та Баяновi саме резони й не подобалися
в бесiдi з Мезамiром, саме iстина припирала до муру й викрешувала у серцi
гнiв. Бачив, на власнiй шкурi переконувався: муж сей справдi належить до
тих, з ким важко змагатися словесами. А повергнути його слiд. Неодмiнно!
- Пiзно розкаюватися й силитись розплачуватись золотом. Кров'ю
розплатитесь тепер!
- Меч обоюдно острий, кагане. Одним кiнцем вiн ходитиме по наших шиях,
другим - по ваших. А навiщо се? Чи каган не вiда : анти нiкому не корилися
i не скоряться.
Баян ще примiтнiше налився кров'ю.
- Ти прийшов погрожувати менi?
- Ба нi. - Мезамiр справдi не грозився, одначе вид його й не казав, що
стенувся перед гнiвом асiйця. - Прийшов урезонити. Соузник наш, iмператор
Вiзантi© Юстинiан Перший, увiдомив нас, що кличе тебе прийти й сiсти в
його землях. То пощо йдеш так? Чи анти не могли б пропустити тебе за Дунай
з миром? Нам доведеться бути сусiдами, кагане. Невже отак i сусiдитимемо,
як нинi?
I знов у Баянових мислях не вiдшукалося достойного резону, аби
спростувати сказане. А де нема резону, там зроджу ться свiдок безсилля -
злiсть.
- Ти брешеш, собако! Iмператор, що кличе мене прийти й стати супроти
вас, антiв, повiдав тим же антам, кого i нащо кличе? Я питаю, повiдав?!
Мезамiр мовчав. Чи то збирався з мислями, чи не хотiв дражнити й без
того роздратованого повелителя аварiв, i те мовчання стало для нього
фатальним. Баян дав волю гнiву своему i, обернувшись рiзко, зияв iз килима
кинджал, в якусь незбагненну мить ухопив його за вiстря й кинув що було
сили в нарочитого мужа землi Трояново©.
Нiхто не сподiвався такого, тому не спромiгся анi заступити Мезамiра,
анi вiдвести якось пущену в нього бронь. А каган, видимо, умiв кидати:
кинджал перевернувся на лету i ввiйшов Мезамiровi лезом у груди, пiд саме
серце.
Келагаст перший опам'ятався й кинувся до брата, вихопив i вiдкинув геть
кинджал. Кров цiвкою ударила з рани, багряними колами стала розпливатися
по бiлоснiжному вбраннi поверженого.
- Мезамiре... Брате. Що тобi?
З ляку чи болю сердечного Калегаст не вiдав, як бути, Що вдiяти. дине,
па що спромiгся, затиснув рану, питав- допитувався в брата та припадав до
його лику, силився .заглянути у вiчi, почути слово-втiху, слово
-запевнення, вiн, Мезамир, полежить мить-другу i пiдведеться, стане на,
младомладий i дужнi, покаже ще силу. Та дарма, мовчав Мезамiр. Випростався
на весь намет, стiкав кров'ю, холонув тiлом. I блiднув холонучи. А з
Мезамiром блiднув i Келагаст. Як те все сталося? Як могло статися?! Вiн же
був поруч, брат узяв його з собою яко надiйний захист. Чому явив себе
бевзем i не завважив, до чого йдеться? Як сталося, що не заступив собою,
не захистив iншим робом?! О боги...
Пiдвiв нарештi голову, розглянувся. Кагана не було вже в наметi.
Радники його сидiли похнюпленi, не вiдали, куди подiти очi.
- Дорого ви заплатите менi за брата, - сказав пiдводячись. - Чули?! Так
дорого, як нiкому з вас i не снилося!
Стояв над усiма, високий i грiзний, i вже тодi, як lie дiждався
вiдповiдi, повелiв мужам сво©м:
- Розстилаймо корзно й берiмо Мезамiра з собою. Най бачать во©
дулiбськi, тиверськi, чим платять за нашу довiру обри. Най бачать i
знають, чим ми ма мо платити ©м! Ано, най бачать i знають!
Не доглядався, розумiють чи не розумiють його терхани Баяновi. Одне
знав: започаткувався великий, пе на життя - на смерть розбрат iз обрами,
ма поспiшити до сво©х, i якомога швидше.
XXIV
Князь Добрит стояв на високiй вежi при Днiстрi й пильно вглядався у
далеч. Часом на полудень, де он скiльки дiб уже трива з обрами сiча,
часом за Днiстер, де можуть об'явитися обри, а бiльше в ту сторону свiту,
звiдки ма прибути довгождана помiч. Давно неслав гiнцiв до князiв Зборка
й Острозора з повелiнням не вiдсиджуватися бiльше на обводах улицько©
землi з такою, як у них, силою, слати добру половину ©©, i то негайно, в
помiч дулiбам та тиверцям. Обри облишили думати про Улич, всi сво© турми
кинули в пониззя Днiстра й пруть туди так дужо, що стримати ©х без
улицi.ко© та поля©iсько© ратi й помишляти годi. Лиша ться дбати про iнше:
аби навала з чужкраю не перекинулася в полуночi вервi землi тиверсько© -
на Черн i Дикушу.
Хто мiг передбачити, що обри - така чисельна i така невiдаюча страху
сила. х знiмають iз сiдел стрiлами, кладуть у покоси мечами, а вони не
зважають на те, пруть дужо й навальне, стинаються мовчки i люто, гейби
знетямлеiii чи заслiпленi. Коли пускали про них поголос, лякали навалою,
гадав собi: дарма, сграх завжди мав великi очi. Тепер пересвiдчився:
лякали i лякались не без пiдстав. Анти теж не дрiбнотiлi i бу стю сво ю в
усiх землях знанi. А обрiв не страхають, бач, обри самi зугарнi настрахати
антiв як могутнiстю тiла, так i непохитнiстю серця.
Що буде i як буде? Чи висто©ть князь Волот, пiд оруду якого вiддав двi
третини й сво©х тисяч? Тiльки б вистояв. Чу те, боги, тiльки б вистояв!
Вiн, князь Добрит, не годен уже очолити меча й стати привiдцею в сiчi.
Далекий перехiд, посiяна навалою тривога, а надто втрата Мезамiра, мужа
доньки його i мужа мислi, геть пiдкосили в ньому силу, збороли до решти й
дух. дине, чим може пособити тиверському князевi, - воями, що привiв iз
собою. Визначив для них привiдцiв i розiслав по всiх усюдах: сво©х - на
боролище, пiд Болотову руку, древлян - стерегти береги Днiстра на
пiдступах до Черна, чатувати на путях, що ведуть iз пониззя в глибиннi
вервi Тиверсько© землi, ще iнших трима при собi на той випадок, коли
антам будуть непереливки, а князi Зборко й Острозор не встигнуть прийти i
стати ©м на помiч. Вага сiчi i клопiт про звитягу в сiчi лягли на рамена
князя Волота. Се теж тривога, i неабияка. Добре, що вiн там, у переднiх
лавах. А як буде, коли не стане? Апо, що тодi буде?
Князю Болоту справдi сутужно було. Та вiн не падав духом i не думав про
смерть. Тим, хто сто©ть ближче до не©, завжди вида ться, що вона
недоступно далека. Тож iншим клопотався i дбав про iнше. Знав: ось-ось ма
надiйти помiч з-за Днiстра, одначе не уповав на не©, тим паче аж надто.
Прийде - тодi й уповатиме. А поки що покладався на тисячi, що пiд рукою.
Та на зугарнiсть мислi, здатно© стати вище тисяч - як власних, так i тих,
що в супостата. Обри нуртують он, не iнакше як лаштуються до сiчi. Ма
зустрiти ©х незгiрше, пiж досi. А зустрiч небажана. Вiд тi © сiчi, що
вляглася не так давно, не встигли прийти до тями. дине, па що
спромоглися, пiдiбрали й передали на руки люду в найближчих весях
увiчених. Слiд би подбати ще й про живих - об' днати в новi, бiльш-менш
добiрнi сотнi, дати сотням привiдцiв, а всiм - час на перепочинок. Най би
вляглися пережитi страхи, прийшла до рук сила. Як i певнiсть, мiж iншим.
Лiтньо© ночi для того не доста. Слiд щось вдiяти, аби вiддалити сiчу на
бiльше, нiж нiч. А що? Еге, що?
Воям байдуже до всього. Хто пора огира, хто лашту собi мiсце для
перепочинку, а хто й спочивас вже. Лише князевi не до спу-упокори. Сидить
над неширокою, скаламученою переходом через не© i борсанням у нiй тисяч i
тисяч комонсй рiкою, iготра вiддiля його табiр вiд супротивного та вiд
боролища, що лежить мiж таборами, й дошуку ться, що вдiяти, аби грядущий
день не став для нього i його во©в фатальним. Послати звiдунiв, аби
проникли мiж обрiв та вивiдали, про що дбають обри, якi виношують намiри?
А чи те дасть щось? Он скiлькох слав - i все дарма, яко в бездну кануть. I
за помiччю до Добрита вдаватися не випада . Не такий безсилий , хоч i
втратив немало. Он скiльки ©х, во©в тиверських, дулiбських, i ошуюю, i
одесную, i за плечима. Ще буде кому вийти й постояти за землю Троянову.
Потрiбен лиш час, аби отямилися пiсля кривавицi та возбуяли духом i
певнiстю.
I сидить, прихилившись до дерева, дума про те, i виходить над самий
берег та пригляда ться до повитого вже сутiнню боролища за рiкою, теж
дума та дошуку ться бажаного. Аж поки не заiскрилось воно спасенною
iскрою в його думах: поле бранi усiяне трупом як антiв, так i обрiв; чому
б не вийти завтра i не сказати обрам: лишаймось воями, та будьмо й людьми;
перш нiж продовжити брань мiж живими, вiддаймо шану полеглим. Чи обри такi
вже байдужi до потятих? Чи в них нема повинностi одного перед одним, як i
перед поконом предкiв: вiддай належне побратимовi, хтось, десь, колись
вiддасть його й тобi? В усiх племен се не тiльки покон - перша заповiдь,
не може бути, аби вона обходила обрiв. Бачать-бо i знають: коли не
приберуть iз боролища побратимiв, ©м клюватимуть завтра очi дзьобатi
птахи, ©х ©стиме дикий звiр, топтатимуть, коли почнеться нова сiча,
комонi. А трупу он скiльки. Де схрестять мечi завтра, пiслязавтра, коли
залишать потятих там, де впали? Комоням ногою не буде куди ступити.
- Отроче! - зично кличе найближчого з сторожi й просту до свого
намету. - Тисяцьких до мене, i то негайно.
х немало при ньому. Стоять окремим табором очоленi Старком дулiби, а
серед дулiбiв не лише Старк тисяцький, вiдособленi вiд привiдцi сiчi з
обрами й тi з тиверських тисяч, що ©х взяли пiд свою руку во води Власт та
Чужкрай. Л все ж не забарилися об'явитися й стати перед князем. Одразу i
за всiма примiтив: сподiваються найгiршого.
Тож перше, що вчипив, - постарався заспоко©ти соратникiн гiю©х, тю стан
:iколiкати i з усiм iппiплi.
- Хто пiд до обрiв яко нарочитип? - литав i кинув допитливий позирк на
всiх i на кожного зокрема. Тисяцькi теж переглянулися.
- А треба йти нам?
Завжди упошльпошiй i неповороткий Чужкрай за сим разом виказав неабияку
спритнiсть: був перший, хто зважився запитати i тим уже заперечити
князевi.
- Домовлятимемося ж не з конюхами - з терханами, тож ма мо послати
такого, котрий мiг би вести рiч на рiвних.
- А чи не забагато честi для обрiв, най вони будуть навiть i терхапи? -
знову Чужкрай. - Як на мене, доста буде й сотенного. У мо©й тисячi, до
речi, такий, що на словесах за всiх нас упора ться.
Волот не схильний був погоджуватися, одначе й перечити не поспiшав.
- Чужкрай правду рече, - скористалися князевою мовчанкою iншi тисяцькi.
- Хiба смерть Мезамiра не повелiва нам: будьте обачнi, а паче всього з
обрами.
Нелегко князевi визнавати себе таким, що не годен тверезо мислити. А що
вдi ? Таки поспiшив, таки не розмислив як слiд.
- Най буде по-вашому. Кличте того велеречивого. Втовкмачував та й
втовкмачував сотенному, як ма поводитись, ставши перед аварами, що
казати, аби домогтися вiд них згоди на тимчасове замирення.
- Багато не теревень iз ними. Скажи одне: негоже живим являти зневагу
до потятих. Честь во©в i витязiв зобов'язу вiддати ©х вогню чи поховати з
належною шаною i тим воздати хвалу ©хньому подвигу, а собi пiдготувати
поле для грядущо© сiчi. Що б не казали тобi, наполягай на цьому, бий по
гординi ©хнiй саме цим.
I хотiв, i боявся вiрити, що перемир'я з обрами можливе. Нуртували-бо,
з усього видпо, лаштувалися до сiчi. А тих, хто налаштувався на сiчу,
важко спинити. I все ж попробу . Зверта ться ж до них не з чим-небудь, iз
здравим умислом, i зверта ться не до скаженого Баяна, - до терханiв. Невже
серед них не знайдеться такого, котрому честь мужа була б дорожча за
нiкчемну примху.
Обри не одразу зголосилися вислухати нарочитого вiд антiв. Довго
довелося стовбичити йому укупi з супроводом неподалiк вiд табору асiйських
зайд. Нарештi покликали. I тримали там, на перотрактацiях, недовго. Коли ж
нарочитий вийшов i рушив у зворотну путь, коли зблип нарештi :i кiлисм тi
осмiхнувся сво©ю бiлозубою усмiшкою, гупiгiу по лiшлоси: пит. Волот,
вирвав у чорнобожо© служницi - морашi для себе, во©в сво©х, ба для всi ©
землi ©рояново© жаданi три доби i тим домiгся, чого хотiв. Ано, тим i
домiгся! Бо багато води стечи за дароване долею перемир'я. Буде час i
розмислити, i перепочити, i зiбратися з силою та розставити, як пiдказують
розмисли, ту ратну силу, що i що може прибути за сi три доби в помiч вiд
схiдних антiв.
Гiнцi те й робили, що каламутили рiку та ви©здили на пагорб за рiкою,
де став па вороному, як нiч, огирi князь Волот i доглядався до сiчi, що
лютувала та колобродила, лютуючи, i ошуюю, i одесную, i прямо перед ним.
Уже й не дослухався, з чим вдаються до нього. Без благань-домагань, без
знеможеного нелюдською втомою крику знав:
усi одного просять - помочi, i то неодмiнно©, i то негайно. А де вiн
вiзьме ©©, коли усе, що мав, послав або Властовi, або Старковi, або
Чужкраю.
- Княже! Несила стояти вже. Дозволь одiйти з рештою за рiку!
- Не дозволю! - рiзко оберта ться на голос-волання й пришпилю сво©м
крицевим позирком того, що волав, до сiдла. Скажи Чужкраю, про те i думати
не смiйте. Хто вiдiйде за рiку, той поведе обрiв до Черна i далi.
- Обмаль нас, а обри кидають та й кидають свiжi сили.
- То й що? Стинатись треба, а не поглядати за рiку. Все, з тим i скачи
до свого привiдцi. Iнший i зовсiм урива терпець.
- Княже! Де ж обiцяна помiч? Старк сказав: "Коли не буде ©©, не
висто©мо. Обрiв удвiчi бiльше, нiж нас".
- Скажи Старковi: вони па чужiй землi, а ми на сво©й. У пас кожен ма
стояти за двох. Оступатися дозволяю лиш тому, хто чу вже себе мертвим.
Гiпець кривиться, гейби вiд недостиглих кислиць, i знову до князя:
- Що ж сказати тисяцькому про помiч?
- Скажи, коли буде, баритись пе етапу, одразу пришлю. А поки що
уповайте па власну силу. А ще па то, що за вами стоять i ждуть пореято© в
супостата змоги жони i дiти. Берiть на карб i черпайте звiдтам усе, чого
не доста вам, аби вистояти.
Князь круто одверта ться вiд гiпця й сердито спльову солоний присмак
поту, що потрапля на уста. Гiрко чути, а усвiдомлювати й поготiв. Чужкрай
i Старк просять помочi. Чого ж- тодi сiюдiнатпсн пiд усiх iшпiгх? Иатопi
лiтами и досвiдом подводи, мужi, що били ромо й улицi перемудрити самих
роме©в, не втямлять: князь ни десь там вiн усе бачить i давно прислав би
жадану помiч коли б мав. Так справдi сутужно чи перепудилися в сутяжi i
втратили глузд? динпi© Власт стина ться мовчки й це нарiкав на обмаль
дружинникiв, хоча йому також не солодко. Баяновi терхани примiтили: у
Власта добiрна дружина - й кинули супроти нього сво© добiрнi турми. Не так
багато, як супроти Старка та Чужкрая? Ба нi, не менше, коли не бiльше.
Дружинники Властовi не такi уязвимi як ополченцi Старка та Чужкрая - он у
чому заковика. Ба як нещадно й вiдчутно разять обрiв i як вмiло вислизають
iз розставлених супостатом силець коли вони грозяться стати зашморгом. Яко
крилатi змi© носяться по полю. Налетiли, збили кинутi супроти них турми -
i пiшли потоптом, так навально i дужо, що й мужнiй вiдчува острах у тiлi
i змушений стенутися. Були б усi такi навченi та вправнi, далебi, не пiшли
б iз Днiстра i не оступилися б так далеко в землю Тиверську. Як се сталося
i чому сталося? Он як мiцно та певно стояли там, якi надi© покладали саме
на Днiстер, рiку швидкоплинну i предоста широку. Через тоту певнiсть свою
i Ближицi сказав: iз Тiри анi кроку. Як би не склалося i що б там не було
стiй у нiй, борони ©© до останнього. Вiн i стояв, до сього часу певно,
сто©ть. А всi iншi вiдiйшли, бач, вiд Дпiстра, зму-' шенi були вiдiйти i
вiд Дунаю. На лихо, обидвi доньки в Тiрi. Злата, яко жопа при мужевi,
Милана, яко гостя Златина. Подалася пiд таке безлiття та й засiла па сво
безголов'я. Добре, коли Ближика догадався вислати ©х морем на Дунай, а
Дуна м - у глибиннi вервi чи що кудись. А коли пi?
Пробi, що се, знову гiпець вiд Чужкрая? . - Княже! - добувся врештi до
нього дружинник i ви. валився, знеможепий ранами, iз сiдла. - Бiда, кпяже.
ЧужКрая потято. Сотеннi питають, хто очолить рештки що лишилися з його
тисячi?
Волот оберта ться, мас намiр крикнути на повi©ии голос: "Всi, хто с при
менi, в мечi!" - та помiча нараз. Рiдколiссям, що пiдступало з полупочi
до пагорба, правляться комонники i помалiiм числом. Не встига
ро'згле'iiТи, хто такi, як котрийсь iз зiркiших чи тих, що помiтили
комонникiв ранiш, зично, ба радiсно звiдомляе свого княз i всiх, хто був
прi князi:
- Дулiби! Гляньте, братiв, дулiби. Помiч iдо! Волот розверта Вороiюго,
видимо, хоче помчати назустрiч рятiвнiй помочi вiд Добрита, та не встига ,
а може, й передуму вчасно: до нього мчав уже на бiлому й бистрому, гсйби
вiтер, огирi привiдця дулiбiв.
- Княже! - спинився неподалiк. - Тисяцький Келагаст i його тисяча до
тво©х послуг.
- Тисяча? Се правда, молодче?
- Ано. Князь Добрит сказав: вiд серця вiдрива , а таки шле.
Волот неспроможний здолати радiсть, що забуяла в серцi:
приострожу Вороного й пiд'©здить до посланця вiд дулiбiв, обiйма його
й рече розчулено:
- Спаси бiг тебе, младомладий тисяцький. Коли б князь Добрит знав, як
со вчасно. Коли б лиш знав! Дружинники тво© готови до сiчi!
- А то ж як. Затим i правилися сюди.
- Тодi розгортай лавою й дiли свою тисячу надво . П'ять сотень вiзьму я
й стану в помiч ось сим, найближчим, з рештою пiдеш ти на виручку во водi
сво му Старку.
I закипiла сiча, лютiша прежньо©, i озлобилися серця тих, що зiйшлися в
сiчi, ще видимiше, нiж озлоблялися досi. Хтось вкладав гнiв свiй i злобу
свою лишень у силу удару, що падав на голову супостата, та ще в обачнiсть,
аби такий же удар не опустився на нього, тому сопiв лиш та розглядався,
вiдсапуючись; у когось стачало ©х - i гнiву, i злоби, i сили - ще й на
погрози та прокльони.
- Се вам за Брайка! - казав той, що втратив тiлько-по побратима.
- Се за тисяцького Чужкрая! - пояснював iнший, да так зично, що на його
голос оглядався котрийсь iз обринiв i або сторонився, бачачи, як пада
потятий сородич, або ж подвоював гнiв свiй i йшов на анта з оголеною
крицею i з оголеною бу стю, що не страхалася й крицi. - А се за себе, -
зустрiчав його той же ант ударом пiд серце, - на той випадок, коли поляжу,