Страница:
перевишують трирiчну плату аварам за службу i становлять триста тисяч
золотих солiд. Це змушу нас утриматися вiд сплати субсидiй тво©м турмам в
найближчi три роки i просити тебе прислати до Контантинополя слiв сво©х,
аби залагодити цю непри мнiсть i визначитись, як житимемо далi.
Iмператор Вiзантi© Тиверiй".
Баян слухав iмператорове послання i що далi, то помiтнiше хмурився. Тi
з ромейських слiв, що стояли поруч i стежили за ним, потерпали вже: чи цей
лютий привiдця не вчинить зараз те, що вчинив свого часу iз слом антiв
Мезамiром? Одначе того не сталося.
- Це все? - запитав перегодом.
- Усе, достойний.
- Можете йти. Скажете iмператоровi, я взяв його послання на карб.
Вiдповiдь свою надiшлю дещо пiзнiше. Маю удостовiритися, наскiльки то
правда , про що вiн пише.
Сли не стали ждати гiршого, вклонилися i вийшли. А Баян не кликав до
себе нi Дандала, котрий був привiдцею турм пiсля Ателя, нi когось iз слiв,
якi обов'язково присутнi при хакан-беговi чи iншому привiдцi, що йде в
чужi землi. Далебi, й без них знав, чого натворили у Фракi© та на путях
вiдступу. Знав i дошукувався тепер, кого i як покарати за сваволю.
Повелiвав-бо ж роме©в не чiпати.
- Дандал, як i сли, що були при ньому, сон втратили, - шепталися тi, що
стояли близько до хакап-бега i до сольства. - Геть звелися, чекаючи кари.
- А кари не минути. Чули, що писав iмператор? Вiдмовля ться платити нам
за те, що ходили на склавинiв в один i другий кiнець, правдиво кажучи,
врятували Вiзантiю вiд погрому, як i вiд можливостi втратити землi, що
лежать мiж Дуна м i Теплим морем. А все через те, що вчинили турми,
вiдходячи з Фракi©.
Хмари збирались та й збиралися, ось-ось, здавалося, гряне грiм. Вiн i
грянув, та не там, де сподiвалися: за Дуна м, у ромейськiй землi сумно
задзвонили в дзвони, а невдовзi й до аварiв дiйшла вiсть: помер iмператор
Тиверiй.
- О Ясноликий! - вбiгли до памсту i впали до нiг сли. - По всiй
Вiзантi© сумно дзвонять у дзвони - помер iмператор Тиверiй.
I звiвся на ноги Баян, да так рiшуче, що в тих, котрi хилилися перед
ним, кров похолонула в жилах.
- Це напевно?
- Певнiше не може бути. Були в церквах, сво©ми вухами чули.
- Ось вона, рятiвна мить, - зiтхнув важко i знову . сiв. - Довiдайтесь,
кого посадять в Августiонi на мiсце Тиверiя. Як тiльки довiда тесь, одразу
скажете менi.
Нi, його, кагана Баяна, доля не обiйшла-таки. Ось уже третього
iмператора пережив. Переживе й четвертого. А так, бо почував в собi он яку
силу, бо пала жаданням мсти. Таким великим i таким обнадi но певним,
присяйбiг, на всiх його стане.
Вперше за багато седмиць побачили його не в наметi - зажадав ви©хати за
стiйбище, на великоханськi лови. А такi лови тривають не день i не два, i
розважа ться на них та блаженству , розважаючись, не лише каган. Ви©здять
жони, наложницi як Ясноликого, так i тих, що стоять най- , ближче до
нього, терханiв. Як i самi терхани, мужi лiпшi та думаючi.
Ганяли по долах тарпанiв - i потiшалися вправнiстю свого привiдцi
накидати аркан, валити жертву з нiг i сплутувати ноги, пускали в дикiв
сулицi чи в серн стрiли - i знову потiшались та галасували на все
роздолля, смажили поночi дичину, пили вино чи кумис - i знов галасу- .
вали, возносячи свого привiдцю та воздаючи дань йому . яко найхоробрiшому
з усiх хоробрих. Чулись у тому хорi похвали голоси мужiв, чулися i голоси
жон, тих, що завжди, стоять до кагана близько, i тих, що лише тут, на
великоханських ловах. Одного з нещодавно наближених не примiтили за
трапезою бiля Ясноликого - сина Дандала, i там-таки, на ловах, довiдалися:
не вiн посiда по Ателевi мiсце першого сановника у каганатi - хакан-бега,
посiда каганiв улюбленець Апсих.
"Ось вона, вiдповiдь на iмператорове послання", - подумав багато хто,
та мусив розчаруватися невдовзi. Як повирнулися iз ловiв та одiспалися по
них, каган покликав до себе слiв i сказав слам:
- Де той iз вас, що замiсть сулицi писало надiйно трима в руцi?
Зараз буде, достойний.
Скажiть йому, хай бере з собою усе необхiдне для письма.
I коли той, що надiйно трима писало, прибув, повелiв усiм iншим:
- Залиште мене з ним.
Пождав, доки вляглася тиша, i вже потiм звелiв писцю класти на папiрус
усе, що казатиме.
"Милостивий царю, iмператоре непереможно© Вiзантi©! - Баян робив
вигляд, що не вiда про смерть Тиверiя, й звертався до нього, мовби до
сущого. - Отримали ми woe гнiвне послання до нас i були прикро враженi
ним, . а ще бiльше засмученi. Тво©й милостi, далебi, вiдомо, що Завари,
свято дотримуючись укладеного з iмперi ю ряду, ^одразу ж i всiм людом
сво©м озвалися на клич, що надiйшов з iмперi©, i грудьми стали на захист
©© iнтересiв. Тридцять тисяч во©в аварських, послухавшись тво © муд,ро©
ради, пiшли в землi склавинiв, пiддали ©х вогню i кри©р, да так люто i
повсюдно, що тотi склавини змушенi були .слати гiнця за гiнцем i кликати в
помiч собi сородичiв iсво©х, котрi насмiлилися воювати городи i сельбища
вiзантiйськi. Окрiм того, iдучи назустрiч побажанню iмперi©, каганат
послав тридцять тисяч во©в супроти склавинiв, Iцо стояли пiд стiнами
Фессалонiки, й погрожували тому славному городу iмперi© взяттям на меч i
сулицю або поввою розрухою. Не хтось iнший, авари змусили ©х пiти Ьвiдтам,
викликали на себе лють того проклятого богами ' леменi й поклали в сiчах
iз ним двадцять тисяч сво©х о©в; Такi жертви нам не доводилося ще
приносити навiть iм'я власних iнтересiв. Цi ж були принесенi на жертовник
iмперi© i в iм'я супокою та процвiтання ©© люду. Чи ©воя милiсть може
сказати пiсля цього, що городи iмперi©, гир i супокiй у нiй обстояв хтось
iнший, окрiм аварiв? Далебi, нi. I замiсть дяки та достойно© винагороди за
ревру службу ма мо ось гнiв i неласку, бiльше того, небажанВя сплатити нам
кров'ю добутi солiди.
Звiдомля мо твою милiсть, що вiстi цi зворохобили й Вез того
зворохоблений втратами люд наш, i ми не вiда мо, як буде далi мiж нами,
житимемо ми, як жили досi, в мирi |а дружбi, чи станемо один супроти
другого, яко непримиреннi супостати й стинатимемося, доки не погасимо гнiв
Свiй кров'ю. Невдячнiсть iмперi© пе раз уже була очевидиа. Нинi вона
виповнила чашу терпiння до краю. I все ж стримую гнiв свiй до якогось
часу, ба ладен обмiнятися ольствами, одначе не пiзнiше, як знатиму:
1. Що Вiзантiя негайно сплатить аварам належнi за службу ©хню
вiсiмдесят тисяч солiд.
2. Що вона платитиме надалi не вiсiмдесят, а сто тисяч солiд щолiта, як
турми аварськi давно того домагаються.
3. Що iмперiя поверне менi нарештi супостата мого - короля гепiдiв
Кунимунда i ще одного татя - Воколавра, котрий, будучи мо©м пiдданим i
порохом нiг мо©х, дозволив собi недостойне поводження з наложницею мо ю i
нинi хова ться пiд захистом тво © милостi - в землi Вiзантiйськiй.
Каган аварiв, гепiдiв i подуиайських слов'ян Баян".
Вiдповiдь на це його послання надiйшла не скоро, зате була бiльше нiж
втiшна.
"Великий во©не! - писав новий вiзантiйський iмператор Маврикiй. -
Звiдомля мо тебе i турми тво©, а купно й люд аварський, що iмперiя паша
перебува нинi у великiй осмутi: помер iмператор Тиверiй. Ця сумна подiя,
сподiва мось, посi в серцi тво©м спiвчуття до покiйного i змiнить гнiв на
милiсть. Ми ж, ставши з ласки божо© i з помiччю божою на мiсце попередника
нашого i взявши в цей тривожний час тягар iмператорських повинностей в
землях ромейських, фракiйських, iллiрiйських, iталiйських, гипетських,
вандальських, сiрiйських, вiрменських i багатьох iнших, вважа мо гнiв твiй
справедливим. Iмперiя визна заслуги турм аварських у порятуваннi земель
©© вiд варварiв i тих спустошень, що несли з собою варвари, отож
зобов'язу ться сплатити аварам усi сво© борги. Бiльше того, коли авари
беруть на себе повиннiсть i надалi сумлiнно й надiйно стояти на оборонi ©©
полуночних обводiв, вiд цього лiта платитиме ©м не вiсiмдесят - сто тисяч
римських солiд щолiта. Аби ця повиннiсть як одно©, так i друго© сторони
набрала узаконено© чинностi, гада мо, слiд обмiнятися сольствами й
пiдписати вiдповiдний ряд.
Що ж до короля Кунимунда, то iмперiя запевня тебе, привiдцю аварiв,
вiн перебува в наших надiйних руках - на островi Родосi i не становить
для тебе силу, яко© слiд боятися. Повернути ж тобi його не можемо,
оскiльки присягли свого часу на хрестi взяти його короновану" а отже,
освячену богом особу пiд свiй надiйний захист.
Згаданого тво ю милiстю татя Воколавра розшуку мо. Коли розшука мо,
тут-таки надiшлемо тобi для справедливого суду.
Iмператор Вiзантi© Маврикiй".
Баян лишився вдоволений i тим, що нема вже Тиверiя, котрий насмiлився
погрожувати йому несплатою субсидiй, i що новий iмператор он як круто
повернув у ставленнi iмперi© до аварiв, а вдоволення зробило його незвично
милостивим i щедрим: покректав, вислухавши, i повелiв вилаштувати турми -
хоче зачитати те, що пише iмператор, перед воями.
Усiх не кликали - то було б аж надто вже, покликали лиш старших iз
родiв та тих, що оберiгали старших вiд можливо© напастi як у путi, так i в
стiйбищi. А все ж зiбралося он скiльки, не лише докликатись, зором не всiх
може окинути.
- Авари! - почав зично, як тiльки мiг. - Сини степiв привiльних!
Справедливiсть восторжествувала: новий ромейський iмператор уклiнно
кланя ться нам за содiяне в сiчi з склавииами i обiця сплачувати надалi
не вiсiмдесят - сто тисяч римських солiд щолiта.
Вiн не втримався-таки, повелiв писцю вийти наперед i зачитати
iмператорове послання. Мав намiр запитати по тому, чи зголошуються служити
ромеям на таких умовах, та йому не дали висловитись. Радiсть потiшених
турм сколихнула небо над полем при стiйбищi, околi©, що прилягали до
стiйбища, й покрила собою всi, якi зродились i не народилися ще згуки.
- Слава мудрому Баяну! - чулось крiзь ту все заглушаючу здравицю.
- Слава неперевершеному привiдцi в родах аварськихi
- Живи вiки, великий во©не!
Певно, не переждав би, коли б не пiдняв меча i пе зажадав тишi.
- Не поспiшайте зголошуватись, сородичi мо©! Зпа те-бо: склавини
зачастили в ромейськi землi i ходять туди не тiльки на татьбу. Мають намiр
селитися там та й поселяються вже. А то неабиякi намiри. Та й сила в них
немала. Чи впора мося з такими? Чи висто©мо, коли доведеться стати й не
пускати?
- Висто©мо!
- У них ще соузники - анти.
- Дарма! За такi солiди ми не лише супроти слов'ян супроти чорного
повiтрiя пiдемо!
Каган пiдносить меча, жде, збуяний втiхою, тишi:
- То на тому й станемо. Посилаю слiв сво©х до Константинополя й
повелiваю ©м: хай обiцяне iмперi ю буде скрiплене пiдписом iмператора.
Ряд уклали того ж лiта i були немало обнадi нi та потiшенi. Авари тим,
що матимуть нарештi жаданi сто тисяч, роме© - що вгомонили аварiв, ба
мають вiд них клятву на мечi: вiднинi через Дунай жоден слов'янин або
iнший супостат не переступить; iмперiя може бути спокiйна за сво©
полуночнi обводи.
- Присягаюсь на хрестi, - сказав i Маврикiй, пiдписуючи ряд, - вiднинi
буде так i тiльки так. На цi пiдвалини ста мо, на них i зводитимемо
обитель злагоди та сунокою.
У сла аварського, котрий приймав присягу ромейського iмператора, не
було й тiнi сумнiву, що може бути iнакше. Обидвi сторони он як вдоволенi
злагодою, як i засадами та пiдвалинами, на яких зводиться вона. Тож i в
кагаиат повертався неабияк пiднесений, i кагана та сородичiв сво©х зумiв
утвердити в мислi: буде так, як домовились. А що може бути лiпше для
сородичiв за мир i злагоду, тим паче пiсля невдалого походу? Жарти хiба,
двадцять тисяч мужiв поклали на бородищах. Не убiлених сивиною старiйшин -
мужiв. Хай береже Небо вiд таких походiв. Мусять угомонитися на якийсь там
час та подбати, аби на мiсце потятих мужiв стали отроки, а на мiсце
отрокiв - новонародженi дiти. Тож i задимiли вогнища бiля наметiв,
запарувала страва на вогнищах, розносячи по долах та улоговинах Паннонi©
пах свiжо© кобилятини, телятини, баранини. А де пахощi страв i тепло
вогнищ, там зроджусться тепло серця, як i днiсть по днаних кровними узами
сердець. Мужi хвалилися на дозвiллi комонями, об'©ждженими i не
об'©ждженими ще, жони - дiтьми, меншими, Старшими i найстаршими. А ще -
достатком, що його 'примножують старання роду у стiйбищi i на випасi.
Хвала Небу, що посила злагоду i достаток! Хвала кагановi, що дба про
роди i ту ж злагоду мiж родами! Слава й хвала! Слава й хвала!
Каган не мiг не чути ту хвалу (чи на свiтi володар, що покладався б
лише на власнi вуха, земля слухом повниться, ано). А хвала не тiльки
тiшила, вона й спонукала Баяна дбати, аби iм'я його возносилося все вище
та вище. Як тiльки збiгла половина наступного лiта, аз нею й визначений
домовленiстю з Вiзантi ю день про сплату обiцяних ста тисяч, покликав
Таргiта й повелiв йому:
- Бери лiпшу серед вiрних нам сотню i ©дь до Константинополя. Нагадай
iмператоровi, хай платить, що обiцяв.
Таргiт заприсягнув, як водиться, й подався за Дунай. I в путi не
барився, та замiсть сподiваних солiд привiз чергове, i чи не найприкрiше
розчарування: iмперiя поскаржилася на скруту, на те, що фiск геть
спорожнiв з багатьох причин (одне, не пощастило припинити розбрат iз
персами, а друге, земля геть обiбрана варварами), i утрималась вiд сплати
боргу, ©м не сказали: авари також .Причетнi до поборiв, зате недвозначно
натякнули про це, ,а вже потiм розвели руками й мовили:
- Слiд зачекати.
Вислухавши свого сла, каган спершу видивився не знати як, далi засопiв
i налився кров'ю.
- Як це розумiти? - поцiкавився в Таргiта. - За кого вони мають нас, ти
запитав?!
I знову поскакали в Константинополь i з Константинополя гiнцi.
"Високий царю! - писав рукою писця свого Баян. - Iмператоре земель вiд
сходу до заходу сонця. Не пом'яни мене гнiвом сво©м, та знай: несплата
обiцяних солiд робить турми ворохобними, i я не певний, чим завершиться
сьогоднiшнiй день, що буде завтра. Знаю i вiрю: державний фiск Вiзантi©
може переживати скруту, та знай i ти, дарю: цьому вiрю липi я. Люд
аварський не хоче вiрити, вiн жада одного: обiцяних солiд i тому
перебува у великому гнiвi на державцiв тво©х, на всю iмперiю. Благаю
тебе, умилостив його сплатою обiцяного, коли не зараз, то в кiнцi лiта, А
щоб до того часу вiн не возбуяв гнiвом i не став iз содруга супостатом
тво©м, поступись заради супокою однi ю дрiбничкою. Ходить з-помiж аварiв
пересуд, нiби люд константинопольський забавля ться в годину занеi^ДУ Духу
чи в iм'я уникнення такого цирковими вистава,ми. I найбiльше ваблять його
в тих виставах навченi спритними наглядачами слони. Чи не могли б пiдлеглi
тво © милостi доправити нам бодай одного з таких слонiв? Певен, ,,те
видовисько заколисало б гнiв, а вiдтак i схильнiсть до ворохобнi пiдлеглих
мо©х i передусiм тих, що мають при собi бронь.
Каган аварiв, гепiдiв, слов'ян подунайських Баян".
Маврикiй, певно, не знав, як бути з тими баламутними аварами, i
вхопився за вимолюваного каганом слона, гейби потопаючий за соломину.
- Солiди справдi не можемо зараз сплатити, хай потiм, колись, а слона
доправимо негайно.
Йому що, повелiв та й забувся, радiв, певно, що бодай цим вiдгедзькався
вiд аварiв. А чого коштувало його повелiння пiдлеглим i найперше
наглядачам, що мали доправити слона аж оп куди - за Дунай?
Говорили-радились i стали на одному: гнатимуть iмператорiв дарунок
сухопуттю. Хай i довше правитимуться, зате бiльше буде певностi, що
доправлять.
I пiшли зi слоном через усю Фракiю, Мiзiю та Дакiю до того мiсця мiж
Дуна м i Дравою, де сто©ть великоханське стiйбище. Забрали тi мандри не
багато й не мало - всю решту лiта i добрий шмат полiття. Погоничi й
наглядачi не приховували втоми й полегшено зiтхнули, коли впевнилися: таки
доправили кагановi заморську диковинку. А дiйшло до передачi ©© на руки
аварiв, каган сам вийшов глянути. Вийшов - i стетерiв, а далi й скривився
бридливо.
- То це таке велике диво? Ведiть його назад. Коли я, каган, не бачу в
цiй потворi чогось знадного, во© мо© теж не побачать.
- Зима не за горами! - силились урезонити погоничi. - Куди подiнемося з
сею твар'ю?
- Куди хочете, туди й ведiть iмператорський дарунок, вiн менi не
потрiбний. Солiди хай шле, плату за пролиту на бородищах кров!
А плати не було та й не було.
"Милостивий володарю найбiльшо© в свiтi iмперi©, - вкотре уже нагадував
Баян. - Чу мо та й бачимо, на полуночних обводах землi тво © громадяться
хмари: склавини гуртують силу, i неабияку. Дуже схоже, що знову пiдуть за
Дунай iз сiм'ями, на поселення в землях тво©х. Як накажеш бути, що чинити
з такими? Стати супроти них стiною чи одкрити путь, хай iдуть i селяться?
Ходять мiж нас, як i мiж склавинiв, пересуди, нiби землi Фракi©, як i
Iллiрика, пустують пiсля численних вторгнень та полонiв, нiби твоя милiсть
може й не перечити поселенню, коли воно буде мирним, без сiч i татьби".
Вiдповiдь надiйшла невдовзi i була категорична: нiяких поселень; всiм,
хто правитиметься за Дунай, заступати путь i повертати восвоясi. Коли ж не
коритимуться, брати на меч i сулицю.
"Он як! - зле повтiшався Баян. - На меч i сулицю склавинiв берiть,
плати ж як не було, так i нема ".
I не забарився з черговим посланням: "А як же буде з субсидi ю? Де нашi
сто тисяч?"
Внизу ж, нiби мiж iншим, дописав: "Люд вiзантiйський подейку , нiби
iмператор спить не на звичайному, з дерева, ложi, а на золотому. Чи не був
би вiя ласкавий явити щедрiсть свою й прислати кагановi аварiв бодай одне
з таких лож?"
Видно було: у Маврикiя ледве ста терпцю слухати аварського сла, котрий
з якогось часу перебува в Константинополi й доволi набрид уже з
посланнями свого привiдцi. I все ж за цим разом у нього ста сили волi
слухати, а вислухавши, стерпiти: покликав пiдлеглих i велiв ©м вдовольнити
й цю каганову забаганку. Зате наступна i iмператора вивела з рiвноваги.
- Каган ваш занадто багато дозволяв собi! - вибухнув гнiвом i кинув
Баянове послання його словi. - Нiяких субсидiй, тим паче в сто тисяч
солiд! Вiсiмдесяти не матимете, коли так!
Хто-хто, а Таргiт догадувався, що обурило Маврикiя. В кагановiм
посланнi до нього йшлося про те, що повелитель аварiв передумав i поверта
дароване iмператором ложе. Одне, воно не таке вже лiпотне, хоч i золоте, а
друге, що скажуть йому, кагановi, турми i привiдцi турм, коли довiдаються
про такий дарунок? Сумнiву нема : скажуть, каган промiняв сво©х родакiв на
золоте iмператорське ложе. Тож поверта його й нагаду : iмперiя мусить
платити нарештi те, що обiцяла, укладаючи ряд. Коли того не станеться,
авари вiзьмуть сво силою.
"Нелегко буде менi примирити тепер iмператора з привiдцею родiв наших,
- думав Таргiт, полишаючи Августiоя. - А мушу, на те посланий сюди".
Усякий вiруючий сподiва ться: вiра його восторжествуе. Сподiвався й
Таргiт. Та даремно. Не того хотiв Баян. Тiльки-но почув з уст гiнця, що
сказав iмператор ромейський иа його вимогу - сплатити обiцяне, повелiв
скликати турми й крикнув на всю широчiнь ураженого серця:
- Авари! Нас знову обмануто! Чули, знову©!
- У-у-у-у!!! А-а-а-а! I! - гримiли турми, знявши над собою бронь i
погрожуючи нею. Лише тi, що стояли ближче до кагана, й могли второпати,
хто обманув, в чому обмануто ©х. Решта i так догадувалася а чи й наперед
знала, тому й стрясала тисячоголосим криком не лише ближнi, а й дальнi
околi©.
- Дiти мо©! - пiдливав масла до вогню Баян. - Авари ми чи не авари?
Доки ходитимемо у веригах ромейських i терпiтимемо наругу? Один iмператор
зламав дане нам слово, потоптав нашу гiднiсть i нашу честь, сказав, нам
належить лиш те, що належить рабу за вiрну службу, i другий те каже. Доки
це буде? Коли i перед ким хилили ми голови? Хiба для того вибилися свого
часу з турецько© кормиги, аби завдавати себе в ромейську? Доста! Ми не
раби ©м, щоб ждати здобуте потом i кров'ю яко милостиню - з простягненою
рукою. Не хочуть платити обiцяних субсидiй, пiдемо i вiзьмемо ©х силою.
Були учора супостатами склавинам, нинi станемо содругами й пiдемо на
роме©в спiльною силою. Хай понуртують тодi, коли рушимо, хай побачать,
яких солiд i яко© кровi це ©м коштуватиме. Це я вам кажу, ваш каган!
Ставайте плече в плече, примножуйте мужнiсть свою на достойну справжнiх
во©в бу сть - i на роме©в. Кара i смерть вiдступникам! Кара i смерть!!
Турми не стали вимагати в кагана кiлька дiб на приготування - вони у
нього завжди готовi. Меч i сагайдак при боцi, сулиця i лук цри сiдлi, ©жа
для комоней у полi, а для себе - у чужiй оселi. Тож одразу й рушили в
похiд. Йшли повз привiдцю й заприсягалися: вони не осоромлять свого iменi
- славного iменi аварiв, повелить - Константинополь вiзьмуть на меч i
сулицю. А каган знай промовляв та й промовляв до них: "Хай не забувають
роме©, пинi не тi часи, що колись. Тепер авари не билиною в полi. Мають
свою землю за Дуна м, мають сусiдiв-соузникiв. Я не просто ото похвалявся
залучити до походу склавинiв, так сказав, так i буде, а визрiв потреба
залучити франкiв - залучу i франкiв. Чули, хоробрi авари? Яка не б
Вiзантiя, а й вона впаде, коли те станеться"!
Для захисту стiйбищ i люду аварського в паннонських та гепiдських
стiйбищах Баян залишив кепдер-хакаиа i десять турм. Всiх iнших повiв на
роме©в. В путi уже взяв пiд свою руку тридцять тисяч i спрямував ©х спершу
до переправи в Сiрмi©, а там ромейським берегом - на Сiнгидун. Апсиховi ж
передав ще тридцять тисяч i повелiв пройти паннонським берегом Дунаю до
Августи й Вiмiнакi©, вибрати неподалiк вiд цих фортець переправу i впасти
на них неждано й негадано. Паннонськi слов'яни мали зiбратися тим часом i
пристати до походу вже за Дуна м.
Земля стогнала пiд копитами тисяч i тисяч, що простували на Сiнгидун,
чи епарх того найкрупнiшого города й фортецi ромейсько© на Дуна© мав
настороженi вуха й почув стогiн землi завчасу, - авари ще й до Сiнгидуна
не дiйшли, як загледiли попереду невеликий ромейський роз'©зд на .чолi з
центурiоном i бiлим полотнищем на укороченому древку.
Каган стримав огира, приглянувся пильнiше.
"Знають уже, куди правлюсь i чому правлюсь. Воно й не дивно: он як
давно б' мо копитами землю за Дуна м. Ну, ну, що то скажуть епарховi
речники?"
Коли зблизився з ними, вимiряв усiх пильним оком i вже потiм запитав:
- Хто будете i чого хочете?
- Люди епарха в Сiнгидунi Сiфа, достойний. Прибули, посланi ним,
запитати, пощо каган переправився на ромейський берег, куди веде турми
сво©?
- На Сiнгидун.
Сiфiв нарочитий силився бути спокiйним i врiвноваженим, та голос
виказав його.
- З яким намiром?
- Заволодiти ним i сiсти в ньому яко волостелин. Центурiону явно не
вiрилося, правду каже чи жарту з ним привiдця аварiв.
- Наскiльки нам вiдомо, - заговорив, долаючи сум'яття i бентегу, -
каган в сердечнiй дружбi з Вiзантi ю, ба перебува на службi в не©. Чому ж
порушу такий жаданий для обох сторiн супокiй? Як розумiти це i чи можна
вiрити?
- Вiр, центурiоне. Сiфу ж скажи, хай явить розважнiсть i передасть нам
фортецю без опору. Веду на не© тридцять турм. Коли посмi заперти передi
мною ворота, а тим паче розлютить мене марними втратами, велю прив'язати
за ноги i розметати комонями по полю. Всiх iнших, що вийдуть супроти мене
з мечем, чекав не лiпше.
Сiнгидун не розчинив перед аварами ворiт, а проте й тримався недовго.
Не того, то другого дня був взятий на меч i сулицю. Вдоволений тим, каган
вiддав город на три доби воям. I пив з усiма, i п'яних оргiй та дiв
ромейських не цурався, як усi, хiба що по кри©вках сiнгидунських не
шастав, як iншi, добром ромейським не сушив собi голову, знаючи, за нього
подбають iншi. А коли проспався пiсля хмелю та згадав про Сiфа, во©в його,
не до помсти було. Прискакали гiнцi вiд Апсиха й сказали: привiдця ©хнiй
велiв повiдомити, що фортецi Августа i Вiмiнакiя, городи й сельбища, що
тяжiють до них, вiднинi аварськi.
- Хакан-бег питав тебе, повелителю, чи дозволя ш iти далi, на городи й
сельбища Дакi©?
- Не лише дозволяю - повелiваю: хай пройде з вогнем i мечем по всiй
Дакi©, Нижнiй Мiзi©, Скiфi©. А ще скажiть, я йтиму поруч - землями
Верхньо© Мiзi©, Македонi©, Фракi©. Зiйдемося десь на берегах моря
Евксинеького, i коли Небо посприя нам, а полон виявиться не занадто
переобтяжливим, пiдемо й на Довгi стiни.
На радощах не став карати Сiфа i його во©в обiцяною карою. Ба явив
навiть епарховi милiсть свою: покликав i Спитав, чи з ним достойно
поводилися звитяжцi?
- Лиша шся тут-таки, в Сiнгидунi, - повелiв перегодом, - в сво©й оселi
i з сво ю родиною. А на знак вдячностi за мою добрiсть пособиш нашому
привiдцi в фортецi осво©тися з мурами i всiма iншими оборонними спорудами.
Про тво повернення до Константинополя побесiду мо опiсля, як завершиться
наша розмова з iмператором на велелюдних бородищах.
XXVIII
В Константинополь прибували та й прибували гiнцi. Спершу тiльки з
Верхньо© Мiзi©, Дакi©, згодом - iз Нижньо© Мiз©© та Фракi©. I всi волали
про помiч: йде незчисленна сила, казали, й творить противнi здоровому
глузду дiла; йдуть варвари, для яких нема нiчого святого: грабують i
насилують люд, беруть ©хню живнiсть, товар, плюндрують, не лишаючи каменя
на каменi, городи, що смiють противитись, святi церкви, що не дають чи
занадто мало дають золота.
Посiяна ними тривога змусила заговорити про потребу оборони полуночних
земель сенат; а вже сенатори вийшла на iмператора й сказали iмператоровi:
- Достойний василевсе. Iншого рятунку нема : треба поступитися сво©м
перед персами, укласти з ними мирну угоду й кинути когорти вiйська
палатiйського на аварiв. Гейби пруги iдуть полунотаими землями нашими й
лишають ©х чорними.
- Де саме йдуть?
- Спустошили Дакiю, Верхню i Нижню Мiзi©, дiстали вже й Фракi©. Схоже,
що простують на стольний город наш - Константинополь.
- То в усьому Iллiрику i усiй Фракi© не знайдеться сили, котра могла б
заступити ©м путь?
- Сили провiнцiйного вiйська роздрiбненi, сидять по фортецях i боронять
лиш фортецi, аварiв же йдуть тучi. Вся орда рушила на нас, i не тiльки
самi авари, паннонськi слов'яни також.
- О боже, цього тiльки й бракувало!
- Варвари заволодiли вже городами й фортецями Сiнгидун, Вiмiнакiя,
Августа, Ратерiя, Акис, Ванонiя, Доро^ стол. Лише палатiйське вiйсько й
спроможне упоратися з такою силою.
- Нiби в нас мала вона? - гнiвався iмператор. - Нiби в Фракi©,
Iллiрику, по всiй iмперi© не можна набрати когорти, здатнi зупинити
золотих солiд. Це змушу нас утриматися вiд сплати субсидiй тво©м турмам в
найближчi три роки i просити тебе прислати до Контантинополя слiв сво©х,
аби залагодити цю непри мнiсть i визначитись, як житимемо далi.
Iмператор Вiзантi© Тиверiй".
Баян слухав iмператорове послання i що далi, то помiтнiше хмурився. Тi
з ромейських слiв, що стояли поруч i стежили за ним, потерпали вже: чи цей
лютий привiдця не вчинить зараз те, що вчинив свого часу iз слом антiв
Мезамiром? Одначе того не сталося.
- Це все? - запитав перегодом.
- Усе, достойний.
- Можете йти. Скажете iмператоровi, я взяв його послання на карб.
Вiдповiдь свою надiшлю дещо пiзнiше. Маю удостовiритися, наскiльки то
правда , про що вiн пише.
Сли не стали ждати гiршого, вклонилися i вийшли. А Баян не кликав до
себе нi Дандала, котрий був привiдцею турм пiсля Ателя, нi когось iз слiв,
якi обов'язково присутнi при хакан-беговi чи iншому привiдцi, що йде в
чужi землi. Далебi, й без них знав, чого натворили у Фракi© та на путях
вiдступу. Знав i дошукувався тепер, кого i як покарати за сваволю.
Повелiвав-бо ж роме©в не чiпати.
- Дандал, як i сли, що були при ньому, сон втратили, - шепталися тi, що
стояли близько до хакап-бега i до сольства. - Геть звелися, чекаючи кари.
- А кари не минути. Чули, що писав iмператор? Вiдмовля ться платити нам
за те, що ходили на склавинiв в один i другий кiнець, правдиво кажучи,
врятували Вiзантiю вiд погрому, як i вiд можливостi втратити землi, що
лежать мiж Дуна м i Теплим морем. А все через те, що вчинили турми,
вiдходячи з Фракi©.
Хмари збирались та й збиралися, ось-ось, здавалося, гряне грiм. Вiн i
грянув, та не там, де сподiвалися: за Дуна м, у ромейськiй землi сумно
задзвонили в дзвони, а невдовзi й до аварiв дiйшла вiсть: помер iмператор
Тиверiй.
- О Ясноликий! - вбiгли до памсту i впали до нiг сли. - По всiй
Вiзантi© сумно дзвонять у дзвони - помер iмператор Тиверiй.
I звiвся на ноги Баян, да так рiшуче, що в тих, котрi хилилися перед
ним, кров похолонула в жилах.
- Це напевно?
- Певнiше не може бути. Були в церквах, сво©ми вухами чули.
- Ось вона, рятiвна мить, - зiтхнув важко i знову . сiв. - Довiдайтесь,
кого посадять в Августiонi на мiсце Тиверiя. Як тiльки довiда тесь, одразу
скажете менi.
Нi, його, кагана Баяна, доля не обiйшла-таки. Ось уже третього
iмператора пережив. Переживе й четвертого. А так, бо почував в собi он яку
силу, бо пала жаданням мсти. Таким великим i таким обнадi но певним,
присяйбiг, на всiх його стане.
Вперше за багато седмиць побачили його не в наметi - зажадав ви©хати за
стiйбище, на великоханськi лови. А такi лови тривають не день i не два, i
розважа ться на них та блаженству , розважаючись, не лише каган. Ви©здять
жони, наложницi як Ясноликого, так i тих, що стоять най- , ближче до
нього, терханiв. Як i самi терхани, мужi лiпшi та думаючi.
Ганяли по долах тарпанiв - i потiшалися вправнiстю свого привiдцi
накидати аркан, валити жертву з нiг i сплутувати ноги, пускали в дикiв
сулицi чи в серн стрiли - i знову потiшались та галасували на все
роздолля, смажили поночi дичину, пили вино чи кумис - i знов галасу- .
вали, возносячи свого привiдцю та воздаючи дань йому . яко найхоробрiшому
з усiх хоробрих. Чулись у тому хорi похвали голоси мужiв, чулися i голоси
жон, тих, що завжди, стоять до кагана близько, i тих, що лише тут, на
великоханських ловах. Одного з нещодавно наближених не примiтили за
трапезою бiля Ясноликого - сина Дандала, i там-таки, на ловах, довiдалися:
не вiн посiда по Ателевi мiсце першого сановника у каганатi - хакан-бега,
посiда каганiв улюбленець Апсих.
"Ось вона, вiдповiдь на iмператорове послання", - подумав багато хто,
та мусив розчаруватися невдовзi. Як повирнулися iз ловiв та одiспалися по
них, каган покликав до себе слiв i сказав слам:
- Де той iз вас, що замiсть сулицi писало надiйно трима в руцi?
Зараз буде, достойний.
Скажiть йому, хай бере з собою усе необхiдне для письма.
I коли той, що надiйно трима писало, прибув, повелiв усiм iншим:
- Залиште мене з ним.
Пождав, доки вляглася тиша, i вже потiм звелiв писцю класти на папiрус
усе, що казатиме.
"Милостивий царю, iмператоре непереможно© Вiзантi©! - Баян робив
вигляд, що не вiда про смерть Тиверiя, й звертався до нього, мовби до
сущого. - Отримали ми woe гнiвне послання до нас i були прикро враженi
ним, . а ще бiльше засмученi. Тво©й милостi, далебi, вiдомо, що Завари,
свято дотримуючись укладеного з iмперi ю ряду, ^одразу ж i всiм людом
сво©м озвалися на клич, що надiйшов з iмперi©, i грудьми стали на захист
©© iнтересiв. Тридцять тисяч во©в аварських, послухавшись тво © муд,ро©
ради, пiшли в землi склавинiв, пiддали ©х вогню i кри©р, да так люто i
повсюдно, що тотi склавини змушенi були .слати гiнця за гiнцем i кликати в
помiч собi сородичiв iсво©х, котрi насмiлилися воювати городи i сельбища
вiзантiйськi. Окрiм того, iдучи назустрiч побажанню iмперi©, каганат
послав тридцять тисяч во©в супроти склавинiв, Iцо стояли пiд стiнами
Фессалонiки, й погрожували тому славному городу iмперi© взяттям на меч i
сулицю або поввою розрухою. Не хтось iнший, авари змусили ©х пiти Ьвiдтам,
викликали на себе лють того проклятого богами ' леменi й поклали в сiчах
iз ним двадцять тисяч сво©х о©в; Такi жертви нам не доводилося ще
приносити навiть iм'я власних iнтересiв. Цi ж були принесенi на жертовник
iмперi© i в iм'я супокою та процвiтання ©© люду. Чи ©воя милiсть може
сказати пiсля цього, що городи iмперi©, гир i супокiй у нiй обстояв хтось
iнший, окрiм аварiв? Далебi, нi. I замiсть дяки та достойно© винагороди за
ревру службу ма мо ось гнiв i неласку, бiльше того, небажанВя сплатити нам
кров'ю добутi солiди.
Звiдомля мо твою милiсть, що вiстi цi зворохобили й Вез того
зворохоблений втратами люд наш, i ми не вiда мо, як буде далi мiж нами,
житимемо ми, як жили досi, в мирi |а дружбi, чи станемо один супроти
другого, яко непримиреннi супостати й стинатимемося, доки не погасимо гнiв
Свiй кров'ю. Невдячнiсть iмперi© пе раз уже була очевидиа. Нинi вона
виповнила чашу терпiння до краю. I все ж стримую гнiв свiй до якогось
часу, ба ладен обмiнятися ольствами, одначе не пiзнiше, як знатиму:
1. Що Вiзантiя негайно сплатить аварам належнi за службу ©хню
вiсiмдесят тисяч солiд.
2. Що вона платитиме надалi не вiсiмдесят, а сто тисяч солiд щолiта, як
турми аварськi давно того домагаються.
3. Що iмперiя поверне менi нарештi супостата мого - короля гепiдiв
Кунимунда i ще одного татя - Воколавра, котрий, будучи мо©м пiдданим i
порохом нiг мо©х, дозволив собi недостойне поводження з наложницею мо ю i
нинi хова ться пiд захистом тво © милостi - в землi Вiзантiйськiй.
Каган аварiв, гепiдiв i подуиайських слов'ян Баян".
Вiдповiдь на це його послання надiйшла не скоро, зате була бiльше нiж
втiшна.
"Великий во©не! - писав новий вiзантiйський iмператор Маврикiй. -
Звiдомля мо тебе i турми тво©, а купно й люд аварський, що iмперiя паша
перебува нинi у великiй осмутi: помер iмператор Тиверiй. Ця сумна подiя,
сподiва мось, посi в серцi тво©м спiвчуття до покiйного i змiнить гнiв на
милiсть. Ми ж, ставши з ласки божо© i з помiччю божою на мiсце попередника
нашого i взявши в цей тривожний час тягар iмператорських повинностей в
землях ромейських, фракiйських, iллiрiйських, iталiйських, гипетських,
вандальських, сiрiйських, вiрменських i багатьох iнших, вважа мо гнiв твiй
справедливим. Iмперiя визна заслуги турм аварських у порятуваннi земель
©© вiд варварiв i тих спустошень, що несли з собою варвари, отож
зобов'язу ться сплатити аварам усi сво© борги. Бiльше того, коли авари
беруть на себе повиннiсть i надалi сумлiнно й надiйно стояти на оборонi ©©
полуночних обводiв, вiд цього лiта платитиме ©м не вiсiмдесят - сто тисяч
римських солiд щолiта. Аби ця повиннiсть як одно©, так i друго© сторони
набрала узаконено© чинностi, гада мо, слiд обмiнятися сольствами й
пiдписати вiдповiдний ряд.
Що ж до короля Кунимунда, то iмперiя запевня тебе, привiдцю аварiв,
вiн перебува в наших надiйних руках - на островi Родосi i не становить
для тебе силу, яко© слiд боятися. Повернути ж тобi його не можемо,
оскiльки присягли свого часу на хрестi взяти його короновану" а отже,
освячену богом особу пiд свiй надiйний захист.
Згаданого тво ю милiстю татя Воколавра розшуку мо. Коли розшука мо,
тут-таки надiшлемо тобi для справедливого суду.
Iмператор Вiзантi© Маврикiй".
Баян лишився вдоволений i тим, що нема вже Тиверiя, котрий насмiлився
погрожувати йому несплатою субсидiй, i що новий iмператор он як круто
повернув у ставленнi iмперi© до аварiв, а вдоволення зробило його незвично
милостивим i щедрим: покректав, вислухавши, i повелiв вилаштувати турми -
хоче зачитати те, що пише iмператор, перед воями.
Усiх не кликали - то було б аж надто вже, покликали лиш старших iз
родiв та тих, що оберiгали старших вiд можливо© напастi як у путi, так i в
стiйбищi. А все ж зiбралося он скiльки, не лише докликатись, зором не всiх
може окинути.
- Авари! - почав зично, як тiльки мiг. - Сини степiв привiльних!
Справедливiсть восторжествувала: новий ромейський iмператор уклiнно
кланя ться нам за содiяне в сiчi з склавииами i обiця сплачувати надалi
не вiсiмдесят - сто тисяч римських солiд щолiта.
Вiн не втримався-таки, повелiв писцю вийти наперед i зачитати
iмператорове послання. Мав намiр запитати по тому, чи зголошуються служити
ромеям на таких умовах, та йому не дали висловитись. Радiсть потiшених
турм сколихнула небо над полем при стiйбищi, околi©, що прилягали до
стiйбища, й покрила собою всi, якi зродились i не народилися ще згуки.
- Слава мудрому Баяну! - чулось крiзь ту все заглушаючу здравицю.
- Слава неперевершеному привiдцi в родах аварськихi
- Живи вiки, великий во©не!
Певно, не переждав би, коли б не пiдняв меча i пе зажадав тишi.
- Не поспiшайте зголошуватись, сородичi мо©! Зпа те-бо: склавини
зачастили в ромейськi землi i ходять туди не тiльки на татьбу. Мають намiр
селитися там та й поселяються вже. А то неабиякi намiри. Та й сила в них
немала. Чи впора мося з такими? Чи висто©мо, коли доведеться стати й не
пускати?
- Висто©мо!
- У них ще соузники - анти.
- Дарма! За такi солiди ми не лише супроти слов'ян супроти чорного
повiтрiя пiдемо!
Каган пiдносить меча, жде, збуяний втiхою, тишi:
- То на тому й станемо. Посилаю слiв сво©х до Константинополя й
повелiваю ©м: хай обiцяне iмперi ю буде скрiплене пiдписом iмператора.
Ряд уклали того ж лiта i були немало обнадi нi та потiшенi. Авари тим,
що матимуть нарештi жаданi сто тисяч, роме© - що вгомонили аварiв, ба
мають вiд них клятву на мечi: вiднинi через Дунай жоден слов'янин або
iнший супостат не переступить; iмперiя може бути спокiйна за сво©
полуночнi обводи.
- Присягаюсь на хрестi, - сказав i Маврикiй, пiдписуючи ряд, - вiднинi
буде так i тiльки так. На цi пiдвалини ста мо, на них i зводитимемо
обитель злагоди та сунокою.
У сла аварського, котрий приймав присягу ромейського iмператора, не
було й тiнi сумнiву, що може бути iнакше. Обидвi сторони он як вдоволенi
злагодою, як i засадами та пiдвалинами, на яких зводиться вона. Тож i в
кагаиат повертався неабияк пiднесений, i кагана та сородичiв сво©х зумiв
утвердити в мислi: буде так, як домовились. А що може бути лiпше для
сородичiв за мир i злагоду, тим паче пiсля невдалого походу? Жарти хiба,
двадцять тисяч мужiв поклали на бородищах. Не убiлених сивиною старiйшин -
мужiв. Хай береже Небо вiд таких походiв. Мусять угомонитися на якийсь там
час та подбати, аби на мiсце потятих мужiв стали отроки, а на мiсце
отрокiв - новонародженi дiти. Тож i задимiли вогнища бiля наметiв,
запарувала страва на вогнищах, розносячи по долах та улоговинах Паннонi©
пах свiжо© кобилятини, телятини, баранини. А де пахощi страв i тепло
вогнищ, там зроджусться тепло серця, як i днiсть по днаних кровними узами
сердець. Мужi хвалилися на дозвiллi комонями, об'©ждженими i не
об'©ждженими ще, жони - дiтьми, меншими, Старшими i найстаршими. А ще -
достатком, що його 'примножують старання роду у стiйбищi i на випасi.
Хвала Небу, що посила злагоду i достаток! Хвала кагановi, що дба про
роди i ту ж злагоду мiж родами! Слава й хвала! Слава й хвала!
Каган не мiг не чути ту хвалу (чи на свiтi володар, що покладався б
лише на власнi вуха, земля слухом повниться, ано). А хвала не тiльки
тiшила, вона й спонукала Баяна дбати, аби iм'я його возносилося все вище
та вище. Як тiльки збiгла половина наступного лiта, аз нею й визначений
домовленiстю з Вiзантi ю день про сплату обiцяних ста тисяч, покликав
Таргiта й повелiв йому:
- Бери лiпшу серед вiрних нам сотню i ©дь до Константинополя. Нагадай
iмператоровi, хай платить, що обiцяв.
Таргiт заприсягнув, як водиться, й подався за Дунай. I в путi не
барився, та замiсть сподiваних солiд привiз чергове, i чи не найприкрiше
розчарування: iмперiя поскаржилася на скруту, на те, що фiск геть
спорожнiв з багатьох причин (одне, не пощастило припинити розбрат iз
персами, а друге, земля геть обiбрана варварами), i утрималась вiд сплати
боргу, ©м не сказали: авари також .Причетнi до поборiв, зате недвозначно
натякнули про це, ,а вже потiм розвели руками й мовили:
- Слiд зачекати.
Вислухавши свого сла, каган спершу видивився не знати як, далi засопiв
i налився кров'ю.
- Як це розумiти? - поцiкавився в Таргiта. - За кого вони мають нас, ти
запитав?!
I знову поскакали в Константинополь i з Константинополя гiнцi.
"Високий царю! - писав рукою писця свого Баян. - Iмператоре земель вiд
сходу до заходу сонця. Не пом'яни мене гнiвом сво©м, та знай: несплата
обiцяних солiд робить турми ворохобними, i я не певний, чим завершиться
сьогоднiшнiй день, що буде завтра. Знаю i вiрю: державний фiск Вiзантi©
може переживати скруту, та знай i ти, дарю: цьому вiрю липi я. Люд
аварський не хоче вiрити, вiн жада одного: обiцяних солiд i тому
перебува у великому гнiвi на державцiв тво©х, на всю iмперiю. Благаю
тебе, умилостив його сплатою обiцяного, коли не зараз, то в кiнцi лiта, А
щоб до того часу вiн не возбуяв гнiвом i не став iз содруга супостатом
тво©м, поступись заради супокою однi ю дрiбничкою. Ходить з-помiж аварiв
пересуд, нiби люд константинопольський забавля ться в годину занеi^ДУ Духу
чи в iм'я уникнення такого цирковими вистава,ми. I найбiльше ваблять його
в тих виставах навченi спритними наглядачами слони. Чи не могли б пiдлеглi
тво © милостi доправити нам бодай одного з таких слонiв? Певен, ,,те
видовисько заколисало б гнiв, а вiдтак i схильнiсть до ворохобнi пiдлеглих
мо©х i передусiм тих, що мають при собi бронь.
Каган аварiв, гепiдiв, слов'ян подунайських Баян".
Маврикiй, певно, не знав, як бути з тими баламутними аварами, i
вхопився за вимолюваного каганом слона, гейби потопаючий за соломину.
- Солiди справдi не можемо зараз сплатити, хай потiм, колись, а слона
доправимо негайно.
Йому що, повелiв та й забувся, радiв, певно, що бодай цим вiдгедзькався
вiд аварiв. А чого коштувало його повелiння пiдлеглим i найперше
наглядачам, що мали доправити слона аж оп куди - за Дунай?
Говорили-радились i стали на одному: гнатимуть iмператорiв дарунок
сухопуттю. Хай i довше правитимуться, зате бiльше буде певностi, що
доправлять.
I пiшли зi слоном через усю Фракiю, Мiзiю та Дакiю до того мiсця мiж
Дуна м i Дравою, де сто©ть великоханське стiйбище. Забрали тi мандри не
багато й не мало - всю решту лiта i добрий шмат полiття. Погоничi й
наглядачi не приховували втоми й полегшено зiтхнули, коли впевнилися: таки
доправили кагановi заморську диковинку. А дiйшло до передачi ©© на руки
аварiв, каган сам вийшов глянути. Вийшов - i стетерiв, а далi й скривився
бридливо.
- То це таке велике диво? Ведiть його назад. Коли я, каган, не бачу в
цiй потворi чогось знадного, во© мо© теж не побачать.
- Зима не за горами! - силились урезонити погоничi. - Куди подiнемося з
сею твар'ю?
- Куди хочете, туди й ведiть iмператорський дарунок, вiн менi не
потрiбний. Солiди хай шле, плату за пролиту на бородищах кров!
А плати не було та й не було.
"Милостивий володарю найбiльшо© в свiтi iмперi©, - вкотре уже нагадував
Баян. - Чу мо та й бачимо, на полуночних обводах землi тво © громадяться
хмари: склавини гуртують силу, i неабияку. Дуже схоже, що знову пiдуть за
Дунай iз сiм'ями, на поселення в землях тво©х. Як накажеш бути, що чинити
з такими? Стати супроти них стiною чи одкрити путь, хай iдуть i селяться?
Ходять мiж нас, як i мiж склавинiв, пересуди, нiби землi Фракi©, як i
Iллiрика, пустують пiсля численних вторгнень та полонiв, нiби твоя милiсть
може й не перечити поселенню, коли воно буде мирним, без сiч i татьби".
Вiдповiдь надiйшла невдовзi i була категорична: нiяких поселень; всiм,
хто правитиметься за Дунай, заступати путь i повертати восвоясi. Коли ж не
коритимуться, брати на меч i сулицю.
"Он як! - зле повтiшався Баян. - На меч i сулицю склавинiв берiть,
плати ж як не було, так i нема ".
I не забарився з черговим посланням: "А як же буде з субсидi ю? Де нашi
сто тисяч?"
Внизу ж, нiби мiж iншим, дописав: "Люд вiзантiйський подейку , нiби
iмператор спить не на звичайному, з дерева, ложi, а на золотому. Чи не був
би вiя ласкавий явити щедрiсть свою й прислати кагановi аварiв бодай одне
з таких лож?"
Видно було: у Маврикiя ледве ста терпцю слухати аварського сла, котрий
з якогось часу перебува в Константинополi й доволi набрид уже з
посланнями свого привiдцi. I все ж за цим разом у нього ста сили волi
слухати, а вислухавши, стерпiти: покликав пiдлеглих i велiв ©м вдовольнити
й цю каганову забаганку. Зате наступна i iмператора вивела з рiвноваги.
- Каган ваш занадто багато дозволяв собi! - вибухнув гнiвом i кинув
Баянове послання його словi. - Нiяких субсидiй, тим паче в сто тисяч
солiд! Вiсiмдесяти не матимете, коли так!
Хто-хто, а Таргiт догадувався, що обурило Маврикiя. В кагановiм
посланнi до нього йшлося про те, що повелитель аварiв передумав i поверта
дароване iмператором ложе. Одне, воно не таке вже лiпотне, хоч i золоте, а
друге, що скажуть йому, кагановi, турми i привiдцi турм, коли довiдаються
про такий дарунок? Сумнiву нема : скажуть, каган промiняв сво©х родакiв на
золоте iмператорське ложе. Тож поверта його й нагаду : iмперiя мусить
платити нарештi те, що обiцяла, укладаючи ряд. Коли того не станеться,
авари вiзьмуть сво силою.
"Нелегко буде менi примирити тепер iмператора з привiдцею родiв наших,
- думав Таргiт, полишаючи Августiоя. - А мушу, на те посланий сюди".
Усякий вiруючий сподiва ться: вiра його восторжествуе. Сподiвався й
Таргiт. Та даремно. Не того хотiв Баян. Тiльки-но почув з уст гiнця, що
сказав iмператор ромейський иа його вимогу - сплатити обiцяне, повелiв
скликати турми й крикнув на всю широчiнь ураженого серця:
- Авари! Нас знову обмануто! Чули, знову©!
- У-у-у-у!!! А-а-а-а! I! - гримiли турми, знявши над собою бронь i
погрожуючи нею. Лише тi, що стояли ближче до кагана, й могли второпати,
хто обманув, в чому обмануто ©х. Решта i так догадувалася а чи й наперед
знала, тому й стрясала тисячоголосим криком не лише ближнi, а й дальнi
околi©.
- Дiти мо©! - пiдливав масла до вогню Баян. - Авари ми чи не авари?
Доки ходитимемо у веригах ромейських i терпiтимемо наругу? Один iмператор
зламав дане нам слово, потоптав нашу гiднiсть i нашу честь, сказав, нам
належить лиш те, що належить рабу за вiрну службу, i другий те каже. Доки
це буде? Коли i перед ким хилили ми голови? Хiба для того вибилися свого
часу з турецько© кормиги, аби завдавати себе в ромейську? Доста! Ми не
раби ©м, щоб ждати здобуте потом i кров'ю яко милостиню - з простягненою
рукою. Не хочуть платити обiцяних субсидiй, пiдемо i вiзьмемо ©х силою.
Були учора супостатами склавинам, нинi станемо содругами й пiдемо на
роме©в спiльною силою. Хай понуртують тодi, коли рушимо, хай побачать,
яких солiд i яко© кровi це ©м коштуватиме. Це я вам кажу, ваш каган!
Ставайте плече в плече, примножуйте мужнiсть свою на достойну справжнiх
во©в бу сть - i на роме©в. Кара i смерть вiдступникам! Кара i смерть!!
Турми не стали вимагати в кагана кiлька дiб на приготування - вони у
нього завжди готовi. Меч i сагайдак при боцi, сулиця i лук цри сiдлi, ©жа
для комоней у полi, а для себе - у чужiй оселi. Тож одразу й рушили в
похiд. Йшли повз привiдцю й заприсягалися: вони не осоромлять свого iменi
- славного iменi аварiв, повелить - Константинополь вiзьмуть на меч i
сулицю. А каган знай промовляв та й промовляв до них: "Хай не забувають
роме©, пинi не тi часи, що колись. Тепер авари не билиною в полi. Мають
свою землю за Дуна м, мають сусiдiв-соузникiв. Я не просто ото похвалявся
залучити до походу склавинiв, так сказав, так i буде, а визрiв потреба
залучити франкiв - залучу i франкiв. Чули, хоробрi авари? Яка не б
Вiзантiя, а й вона впаде, коли те станеться"!
Для захисту стiйбищ i люду аварського в паннонських та гепiдських
стiйбищах Баян залишив кепдер-хакаиа i десять турм. Всiх iнших повiв на
роме©в. В путi уже взяв пiд свою руку тридцять тисяч i спрямував ©х спершу
до переправи в Сiрмi©, а там ромейським берегом - на Сiнгидун. Апсиховi ж
передав ще тридцять тисяч i повелiв пройти паннонським берегом Дунаю до
Августи й Вiмiнакi©, вибрати неподалiк вiд цих фортець переправу i впасти
на них неждано й негадано. Паннонськi слов'яни мали зiбратися тим часом i
пристати до походу вже за Дуна м.
Земля стогнала пiд копитами тисяч i тисяч, що простували на Сiнгидун,
чи епарх того найкрупнiшого города й фортецi ромейсько© на Дуна© мав
настороженi вуха й почув стогiн землi завчасу, - авари ще й до Сiнгидуна
не дiйшли, як загледiли попереду невеликий ромейський роз'©зд на .чолi з
центурiоном i бiлим полотнищем на укороченому древку.
Каган стримав огира, приглянувся пильнiше.
"Знають уже, куди правлюсь i чому правлюсь. Воно й не дивно: он як
давно б' мо копитами землю за Дуна м. Ну, ну, що то скажуть епарховi
речники?"
Коли зблизився з ними, вимiряв усiх пильним оком i вже потiм запитав:
- Хто будете i чого хочете?
- Люди епарха в Сiнгидунi Сiфа, достойний. Прибули, посланi ним,
запитати, пощо каган переправився на ромейський берег, куди веде турми
сво©?
- На Сiнгидун.
Сiфiв нарочитий силився бути спокiйним i врiвноваженим, та голос
виказав його.
- З яким намiром?
- Заволодiти ним i сiсти в ньому яко волостелин. Центурiону явно не
вiрилося, правду каже чи жарту з ним привiдця аварiв.
- Наскiльки нам вiдомо, - заговорив, долаючи сум'яття i бентегу, -
каган в сердечнiй дружбi з Вiзантi ю, ба перебува на службi в не©. Чому ж
порушу такий жаданий для обох сторiн супокiй? Як розумiти це i чи можна
вiрити?
- Вiр, центурiоне. Сiфу ж скажи, хай явить розважнiсть i передасть нам
фортецю без опору. Веду на не© тридцять турм. Коли посмi заперти передi
мною ворота, а тим паче розлютить мене марними втратами, велю прив'язати
за ноги i розметати комонями по полю. Всiх iнших, що вийдуть супроти мене
з мечем, чекав не лiпше.
Сiнгидун не розчинив перед аварами ворiт, а проте й тримався недовго.
Не того, то другого дня був взятий на меч i сулицю. Вдоволений тим, каган
вiддав город на три доби воям. I пив з усiма, i п'яних оргiй та дiв
ромейських не цурався, як усi, хiба що по кри©вках сiнгидунських не
шастав, як iншi, добром ромейським не сушив собi голову, знаючи, за нього
подбають iншi. А коли проспався пiсля хмелю та згадав про Сiфа, во©в його,
не до помсти було. Прискакали гiнцi вiд Апсиха й сказали: привiдця ©хнiй
велiв повiдомити, що фортецi Августа i Вiмiнакiя, городи й сельбища, що
тяжiють до них, вiднинi аварськi.
- Хакан-бег питав тебе, повелителю, чи дозволя ш iти далi, на городи й
сельбища Дакi©?
- Не лише дозволяю - повелiваю: хай пройде з вогнем i мечем по всiй
Дакi©, Нижнiй Мiзi©, Скiфi©. А ще скажiть, я йтиму поруч - землями
Верхньо© Мiзi©, Македонi©, Фракi©. Зiйдемося десь на берегах моря
Евксинеького, i коли Небо посприя нам, а полон виявиться не занадто
переобтяжливим, пiдемо й на Довгi стiни.
На радощах не став карати Сiфа i його во©в обiцяною карою. Ба явив
навiть епарховi милiсть свою: покликав i Спитав, чи з ним достойно
поводилися звитяжцi?
- Лиша шся тут-таки, в Сiнгидунi, - повелiв перегодом, - в сво©й оселi
i з сво ю родиною. А на знак вдячностi за мою добрiсть пособиш нашому
привiдцi в фортецi осво©тися з мурами i всiма iншими оборонними спорудами.
Про тво повернення до Константинополя побесiду мо опiсля, як завершиться
наша розмова з iмператором на велелюдних бородищах.
XXVIII
В Константинополь прибували та й прибували гiнцi. Спершу тiльки з
Верхньо© Мiзi©, Дакi©, згодом - iз Нижньо© Мiз©© та Фракi©. I всi волали
про помiч: йде незчисленна сила, казали, й творить противнi здоровому
глузду дiла; йдуть варвари, для яких нема нiчого святого: грабують i
насилують люд, беруть ©хню живнiсть, товар, плюндрують, не лишаючи каменя
на каменi, городи, що смiють противитись, святi церкви, що не дають чи
занадто мало дають золота.
Посiяна ними тривога змусила заговорити про потребу оборони полуночних
земель сенат; а вже сенатори вийшла на iмператора й сказали iмператоровi:
- Достойний василевсе. Iншого рятунку нема : треба поступитися сво©м
перед персами, укласти з ними мирну угоду й кинути когорти вiйська
палатiйського на аварiв. Гейби пруги iдуть полунотаими землями нашими й
лишають ©х чорними.
- Де саме йдуть?
- Спустошили Дакiю, Верхню i Нижню Мiзi©, дiстали вже й Фракi©. Схоже,
що простують на стольний город наш - Константинополь.
- То в усьому Iллiрику i усiй Фракi© не знайдеться сили, котра могла б
заступити ©м путь?
- Сили провiнцiйного вiйська роздрiбненi, сидять по фортецях i боронять
лиш фортецi, аварiв же йдуть тучi. Вся орда рушила на нас, i не тiльки
самi авари, паннонськi слов'яни також.
- О боже, цього тiльки й бракувало!
- Варвари заволодiли вже городами й фортецями Сiнгидун, Вiмiнакiя,
Августа, Ратерiя, Акис, Ванонiя, Доро^ стол. Лише палатiйське вiйсько й
спроможне упоратися з такою силою.
- Нiби в нас мала вона? - гнiвався iмператор. - Нiби в Фракi©,
Iллiрику, по всiй iмперi© не можна набрати когорти, здатнi зупинити