Страница:
землi!
Потяти то й потяти. Чи ©м, молодим та дужим, не впоратись? Вимахували
та й вимахували мечами, ба навiть пiдiгрiвали себе гпiвом, коли тi, що ©х
прирекли на смерть, пробували ухилитися вiд несхибного удару чи прикритися
ки м. А в гнiвi були ще лютiшi й заповзятливiшi. Ось тiльки заступити
полоненим путь до води так i не змогли. Бо тi, кого валили вони, нiби
траву в полi, були гейби стерянi. Нiчого не помiчали довкруж себе, нi на
що не зважали. Перли та й перли до берега, а з берега - стрiмголов у воду.
Переслiдування ставало схожим на бойню-кривавицю. Де був i що робив у
тiй кривавицi терхан, меншi за нього привiдцi, во© аварськi не вiдали. Бо
не зглядались i не розглядалися, заслiпленi кров'ю, що лили через мiру. Та
й приреченi спонукали до того. Анi один не аняв догори рук, благаючи
пощади. Навiть тi з них, що падали вже, ураженi, озиралися й казали видом
сво©м, останнiм зблиском згасаючих очей: "А все ж усiх нас ви так i не
потяли".
XXXII
Гори Карпати, схiднi Альпи - споконвiку слов'янська земля. Як i
пiдгiр'я, як i доли, що лежать мiж Дуна м i горами. Вони - ©хня зелена i
затишна домiвка, мила серцю дiдiвщина. Ано, i багата, i затишна, i мила,
та не вельми привiльна. Тiсно людовi в тих горах. Пiдгiр'я, щоправда,
просторiше, доли i зовсiм безмежнi, багатi на землюплодоносицю, та нема
життя тут людовi слов'янському. Про супокiй i помишляти годi. Приходили
колись давно готи плюндрували поля, оббирали люд i вже обiбраного змусили
потiснитися в гори; пройшли гунни - i теж перемотлошили ©х та
погвалтували, а вже погвалтованих витiснили з долiв у гори. Тепер обри
об'явилися. I так без кiнця-краю. Битою путтю народiв нарекли ©хню землю,
край ©хнiй любий та милий i змусили замислитися врештiрешт, а чи не час
покинути цi гори та пiдгiр'я, коли не всiм, то молодшим, тим, для кого
нема тут анi поля, анi роздолля, у кого зате сила i е, отже,
спроможнiсть добути собi iншу землю?
Може, й не зродилася б така мисль, не заяснiв би намiр, коли б не тi ж
гвалтiвники. Приходили на ©хню землю i брали ©х iз собою в походи, на
розбiй до сусiдiв. Пiшли так раз, пiшли вдруге та й узвича©лись. А звичка,
як вiдомо, Друга натура е. Пiдпирала убогiсть, пiдпирав голод, тож i
мусили потурати молодцям, аж поки по удостовiрилпся i не стали на мислi:
чом би не пiти та не сiсти в задунайських землях усiм родом сво©м? Край
багатий, а роме© iншим заклопотанi - i в Африцi стинаються, i персiв
прагнуть виперти з тих мiсць, де ©м вигiдно, i Iталiю силяться повернути в
лоно Схiдно© Римсько© iмперi©.
Збудилася мисль - збудилася й кров у молодцiв-склавинiв, зiбрали докупи
молоду силу та й пiшли за Дунай. I таки недаремно: сiли там, в Iллiрику,
сiли та й сидять яко твердь склавинська. ©хнiй успiх багатьох манить.
Iдуть i утверджують себе в Iллiрику, хоча таких, що ходять лише на
промисли, теж не браку .
Затим i зiбралися сьогоднi в оседку старшого з князiв склавинських -
Лаврита: з промислами за Дунай аж надто зачастили, так зачастили, хоч
сторожу став - не вiд роме©в i не вiд аварiв, таки вiд сво©х, аби не
правилися туди, де мiзки можуть витравити.
- Ви забува тесь, - казав князь-вiтець i гостро позирав з-пiд сивих
брiв на князiв окольних земель - то на Ардагаста, то на Пiрагаста, то на
Мусокiя, - забува тесь, мовлю, що бiда не сама ходить, а з дiтками. Мало
вам було нашестя обрiв? Не впевнилися ще: коби були при купi, не ходили по
ромеях, земля наша не зазнала б спустошення, а вiдтак i лихолiття.
- Обри поплатяться ще за те, - не втримався i пригрозився суворий
вдачею Пiрагаст. - Ще матимуть пiдсмалеиi п'яти i пику в багяi, дайте час.
- Дайте час! - не менш грiзно перекривив його князьвiтець. - Ви мали
його, та пустили через свою нетямковитiсть по вiтру. Тра було не до роме©в
iти того лiта, а тримати силу свою напоготовi. I нинi не про вiдходи слiд
думати, а про обрiв. Чули, поламали зуби на ромеях, мусили оступитися
перед ними i накивали п'ятами з Фракi©. Оце й був би вiн, ваш час, слушна
нагода пiти на них та вiддячити за спустошення. Так можна було б
вiддячити, що й зовсiм не знали б, де ©м сiсти. А ви пiшли за Дунай, на
Фессалонiку нацiлились. Ось i ма те тепер: i Феесалонiки не взяли, i обрiв
не позбулися.
Князi покректували нiяково i чухали чуби.
- Хто мiг знати, що вони пiдуть на роме©в. Нiби ж заодно з ними, на
службi в них перебувають.
Це мислив уголос Ардагаст. Мусокiй, пiдтримуючи його,
пiшов ще далi:
- Коби ми знали, що мiж ромеями i обрами незгода, давно зiпхнули б цих
асiйських зайд за Дунай.
- Отож-бо и , -що нiчо не зна мо, - показав у його бiк костуром
князь-вiтець. - Ото й бiда наша! А тра б знати, перш нiж зважуватися йти
кудись, чинити щось. Певен, через тоту необiзнанiсть свою та ще через
самоправство i терпимо бiду. Хто що надумав, те м робить, кому чого
заманулося, того й прагне. В дностi ми жи мо чи не в дностi? я для вас
князь-вiтець чи не ним? Паннонськi слов'яни з нужди одкололися. А вас
яка нужда хилить до того?
Вiн був не на жарт гнiвний, князь Лаврит, i молодшi, пiдвладнi йому
князi Склавинi© мусили потупити sip ra й вмовкнути на певний час.
- Може, й так, - озвався Ардагаст, - I напевно, що так:
перш нiж iти на когось, тра знати, яку силу мав вiн i де та сила.
Одначе й не йти ми не можемо вже, отче-князю. Одне, тi з наших, що пiшли
за Дунай i сiли в роиевських землях, де почувають себе твердо, просять
подво©ти, а то й потро©ти ©хию силу нашою, а друге, наших безсилi ми
тримати тутки.
- Горе землi, - пiднiс до неба сво© старечi руки Лаврит, - горе тiй
землi, чи©х дiтей вiдвiда байдужiсть чи зневага до не©! Боги! Таку
благодать дарували ви людовi, дарувавши гори сi та пiдгiр'я! Чим завинили
вони леред тими, що звуть себе синами Склавинi©?
- Гори - нiчим, милостивий княже. I край наш теж нiчим не завинив. Вони
у нас лiпi з лiпих, других таких i шукати годi. Люд чужинський тому
виною. Сам казав ие так давно: кого тiльки не було тутки, i всi топтали
нам груди, а купно з тим i замилуванiсть нашу кра м i землею. Обри чи не
найбiльше наглумилися над тою вамилуванiстю. А тут i нагода : тi, що
живуть мiж iллiрiйцiв та фракiйцiв, кличуть до себе i хваляться, мiж
iншим, супоко м.
- Який там супокiй, гадаю, бачили i зна те: обри пройшлися лавою по
всiй Фракi©. А де об'являються обри, там кров i татьба найнемилосердюша.
Вiн був на диво упертий нинi, князь Лаврит. Такий невдоволений ними i
такий упертий, що Ардагастовi сумнiв закрався уже в серце: чи не пощастить
схилити княаявiтця на свiй бiк? А схилити тра. Та хвиля, що зродилася мiж
во©в склавинських, ©© не стримати вже.
Сказав, як думав:
- То ви забороня те похiд?
- Не раджу. Якщо хочете, то й забороняю. Роме© иобили обринiв. Вони в
силi зараз. Чи ви вiда те, яка то сила?
А коли то - палатiйськi когорти Iмператора, тi, що встигли повернутися
з Iрану?
- Про се можна довiдатися до походу.
- То спершу довiдайтесь, а потiм iдiть уже до мене за згодою. I ще одне
скажу вам, князi Склавинi©: не туди спрямову те ви мислi сво©. З Вiзантi ю
ми ранiш сусiдили, сусiдитимемо якось i далi. Казав уже i ще скажу: обри -
ось хто супостат ваш щонайперший. Кажете, ма те силу, адатну i себе
захистити, i тим, що на теренi Вiзантi© живуть, допомогти. То киньте
передусiм ту силу на обрiв, зiтрiть ©х з лиця землi нашо©, а тодi вже про
все iнше думайте i дбайте. Вони погромленi , чули? Се ж нагода з нагод.
Не супостатiв - соузникiв, може, слiд шукати вам нинi серед вiзантiйцiв.
Князi переглянулися.
- А що, це й справдi так. Князь-вiтець дiло каже: обри погромленi, це i
е вона, нагода добити ©х та й позбутися бiди. Згадаймо, хто плюндрував
нашу землю найбiльше з усiх? Вони, обрини! Хто погрожу ©й i
погрожуватиме? Таки вони!
- Братове! - пiдвiвся високий i дужий Мусокiй. - Князь-вiтець правду
сказав: то першi i найлютiшi нашi супостати. На них i спрямуймо свою силу.
Тим паче, що в нагода. Вони колись не були содругами роме©в, вiднинi й
поготiв не будуть ними. Зна те, що вчинили обри сими днями з полоненими
ромейськими! Витнули до ноги.
- Як то?
- Хотiли продати тим же ромеям, та в iмператора чи то фiск спорожнiв до
краю, чи ще щось завадило, одначе вiдмовився купити в обрiв сво©х
легiонерiв. На лихо, тi почали мерти, ураженi язвою, то каган i повелiв
сво©м турмам: витнути всi двадцять тисяч, аби не ширили моровицi.
Йому не пиняли вiри. Сидiли, приголомшенi, й мовчали приголомшено,
далебi, сподiвалися ще чогось.
- Звiдки князь зна таке?
- З вельми достовiрних уст, братове. Бачив на торжищi одного з тих, що
втекли вiд страти i тим порятували себевiд смертi. Хочете, я доправлю його
сюди, самi почу те. Тим паче, що вiн - не ромей, iз наших , слов'янiв.
Княжич антський.
- Отак? Чому ж опинився серед полонених ромейських? Був во м чи
стратигом у них?
- Да нi. Студiював науки в Константинополi. Повертався до завершеннi
студiй домiв та й опинився в лабетах обринiв-татей.
- Веди його сюди, - ожвавився та й подобрiшав князь Лаврит. - Такий
багато може знати.
XXXIII
Склавини не мали таких, як у роме©в, городiв та фортець. Жили
сельбищами i норовили сiдати ближче до оседку волостелина, спорудженого в
зручному для оборони мiсцi: над рiчковою крутопаддю або на узвишшi. Кожен
такий оседок мав ута мничений доступ до води i був достатньо просторий,
аби в ньому вмiстився при лихiй годинi люд прилеглих сельбищ, ба навiть
©хнiй найнеобхiднiший скарб. А ще вiн мав довкола надiйнi забудови з
високими и доступними стiнами, та вежi з бiйницями, та ворота, що
перекривали вхiд. Оседки тi iменували градцями, а ©хнiх волостелинiв або
всього лиш волостелинами, або й князями, важило те, який був волостелин i
як багато сельбищ могло знайти захист у його градцi, коли людовi
погрожував супостат. Саме тому - i, мабуть, тiльки тому - серед склавинiв
було надто багато князiв, а тi з них, що мали неспокiйну дачу i могли
повести за собою окольний люд, коли йшло про оборону краю чи похiд за
Дунай, величалися велики й поважалися бiльше, нiж iншi, окрiм найстаршого,
князя-вiтця. Мусокiй належав до великих князiв та й градець-острог
бiльший, нiж по всiх околiях, i торжище при градцi, багатьом знане. На
ньому завше товпився люд, не браку мо його й того дня, як Мусокiй дiстав
повелiння Лаврита оправити збiглого з полону анта на раду князiв
склавиньких. Лимарi-сiдельники продавали сiдла, збрую, ткалi тетки
барвистi, гаптованi тунiки, скудельники - сво© вимри: окрини, поставцi,
корчаги, лагвицi. Та чи не наиiльше товпилося його, люду, в рядах, де
продавалися посмаги, парений набiл у маленьких окринах, сир овечий,
смажене там-таки, при покупцях, м'ясо. Пахощi його вивертали Свiтозаровi
нутро, i вiн сiв далi вiд спокуси к гуслярiв, калiк перехожих. Якийсь час
сидiв i дослухався до ©хнiх пiсень, до бесiд-пересудiв, зрештою не втрився
i попрохав, аби котрийсь дав i йому заграти на гуслях
- Зугарен е? - поцiкавився старший.
- Ано.
- То прошу.
Спочатку награвав лише та дослухався до голосу струн. Далi одважився i
заспiвав.
Пiсня його була неголосна, сумовито-журлива, одначе голос добувався
десь аж iз глибини ства й зворушував торжкових тим, що промовляло ство.
Пiдходили, кликанi звабою, ставали й слухали.
Золото© диво-днини
Боги мудрi свiт творили:
Помiж долiв клали гори,
З гiр рiчки пускали в доли;
Там лiсами схили вкрили,
Там дали привiлля злакам,
Твар пустили з рук щедротних
По землi гулять вольготно.
I для вищих божих цiлей
Сотворить благоволiли
Рiд людський, - всьому окрасу
I премудростi надiю.
"Ось, - сказали тому роду, -
Чисте небо, тихi води.
Жий, плодись, твори те благо,
Для якого й свiт творивсь".
I люд послухався богiв,
Осiв i множився завзято.
Лиш одного не взяв, затятий,
Собi до тями,
Що твар земна
Дана йому для помочi
В дiлах ролейних, не для з'©жi.
Не взяв - i тим згубив себе:
Вiд споживаиня кровi дичини
Хай i дотолi, непомiтно звiльна
Втрачав подобу елiта
I вабував подобу звiра.
Сам того не помiчаючи, Свiтозар перейшов яа оповiдь речитатив,
натхненно и пiднесено нагадував людовi, яка благодать процвiтала в лiпшi,
нiж сi, часи на долах i в горах безбрего© ойкумени - вiд замилувано© в
свiт людського i людяного Еллади до Дунаю i вiд Дунаю до Студеного моря,
доки не возбуяло в людовi звiрине i не погнало той зворохоблений люд з
одного кiнця свiту в iнший. Спершу прийшли на Дунай римляни й скропили
супокiйно-мирну землю людською кров'ю, затим об'явилися готи, услiд за
готами вломилися дикими ордами гунни, нарештi наслано злою силою й обрiв.
Що творили тi, котрi топтали землю при Дуна© до обрiв, склавини, далебi,
знають. Та чи знають вони, яких сусiдiв замали, пустивши на Дунай обрiв?
Свiтозар мав таку звичку: приплющував, спiваючи, очi i все, що йшло вiд
серця на струни, бачив, мов наяву.
...Доки бiг купно з усiма, кому вказав путь до порятунку, не вельми
доглядався. Й без того знав: поляже ©х, переслiдуваних не лише сторожею, а
й турмою комонних, немало. Коли ж опинився в Дуна© та розглянувся, втратив
i ту мiзерiю сили, що мав: поле при байрацi, схил, що спускався до Дунаю,
були устеленi трупом - де рiдше, де густiш, а де й зовсiм густо. Та й
серед тих, що досяглi© рiки й шукають тепер порятунку на супротивнiм
березi Дунаю, немало таких, якi ледве тримаються на водi, а то й зовсiм
неспроможнi триматися. Побiгли, одержимi мислю: там порятунок, а опинилися
у водi, згадали: вони ж не вмiють плавати! Згадали й стали волати про
помiч, а то й не волаючи, зникали пiд водою. Бо хто допоможе таким? Дунай
он який широкий, стало б сили самому порятуватися в ньому.
До болю прикро було. Це ж вiн повiв цих людей на загибель. Це з його
уст злетiли слова: "Тепер лише Дунай нас поряту !" По собi мiряв.
"А можна було порятуватися якось iнакше? - виправдував свiй вчинок i
силкувався вiдшукати резони. - Тих Що долають дунайську широчiнь, все ж
таки значно бiльше, анiж полеглих та поглинутих водою. Он як вкрили собою
плесо. Коли всi досягнуть берега та уникнуть погонi, пiдстав для докорiв
собi таки не буде".
Переслiдуваний навiть перед лицем смертi блага заступництва. Благали
його й Свiтозаровi побратими. Знали-бо: найстрашнiше позаду: погонi
уникнули, караючий аварський меч в Дуна© не дiстане, а супротивний берег
мовчазний, тих, що могли б стати ©м на перепуттi, нема там. Чому б не
вiрити в щасливiшу, нiж була досi, долю _i не пнутися з останнiх сил?
Широкий вiн, Дунай, не такий уже й тихий, як про нього кажуть? Дарма. Коли
йдеться про життя i волю, усе можливе i все посильне!
Та тим i гiрка вона, доля гнаних i упослiджених, що ©х iе тiльки люди,
боги теж переслiдують. Обри чи то перегливли десь на супротивний берег, чи
докликалися до iодругiв сво©х - тих, що стояли таки на тiм боцi Дунаю й
завважили колотнечу мiж карателями i приреченими полоненi не встигли ще й
увiрувати як слiд: вони близькi до порятупку, як там, на супротивнiм
березi, об'явилася ще одна турма, i поспiшала вона не кудись там, таки по
шi душi.
"Оце усе вже", - подумав Свiтозар i не став гребтися. Геть
приголомшений був тi ю несподiваною з'явою, не те що пориватися кудись,
думати, здавалось, не зугарен. все ж тiльки якусь мить. Затиснута тi ю
миттю мисль випручалася раптом i зблиснула новою сподiванкою. - Не йдiть
iз води! - крикнув найближчим. - Вертайте на середину рiки й пливiть за
течi ю! Тепер вопа лиш ряту ...
Чи мiг думати тi © митi, що в обрiв, крiм мечiв, е ще й ша бронь -
стрiли? Прискали та й прискали ними на плавцiв - з одного i з другого
боку. Кого не встигали потяти з першо© засiдки, сiдали на комоней,
забiгали наперед i знову цiлились. Аж поки не домоглися свого: лави
жадаючих порятунку геть порiдiли до ночi, а тих, що уникнули кари i
втримались на водi, була така мiзерiя, що коли спустилася вона,
нiчка-рятiвниця, на землю та сховала втiкачiв вiд лихого ока, авари
вдовольнилися, мабуть, тим, що вчинили за дня, i махнули на решту
полонених рукою.
Бiля спiвця що далi, то бiльше збиралося торжкового люду, та вiн не
звертав на те уваги. Був у полонi гуслiв, мелосу, а ще того, що
виспiвувало власне ство.
Не хвалися ти, словене,
Що вольготству щ в струменах
Вiтця Дунаю, Тиси-сестрицi,
Та бистриця мутна стала,
Лжу й ганьбу на днi сховала.
Живодайно© бистрицi.
Дунай славен, славен не водою,
А недолею людською.
Коли пiсня стихла, тi, що стояли довкруж та слухали, не рушили з мiсця.
Дивилися на спiвця й вiдмовчувались, надто жони. Лише перегодом десь
зiтхнула одна, за нею друга, далi перекинулися й словами, сердобольнiшi
пiдходили навiть i клали перед Свiтозаром посмаги, запечене на вогнi
м'ясо.
- По©ж, соколику, - прохали.
Iншi, необiзнанi, розпитували тим часом:
- Хто вiн? Звiдки буде?
- Не бачите хiба? Один iз тих, що порятувалися, пливучи Дуна м.
- Йой, той Дунай... I багато загинуло ©х там, сарак?
- Не питайте та не знайте, лiпше буде. Тi, що нагодилися та видiли
опiсля, казали: Дунай спух вiд трупiв. Гейби пiдтятi в лiсi дерева, пливли
ним утопленики.
Гомонiли все борше та борше. Знайшлися такi, що не повiрили сво©м,
пiдiйшли до Свiтозара й заходились розпитувати, чи все те правда? Та ©м не
судилося почути тую правду: над'©хали комоннi й примусили розступитися.
- Князь. Князь Мусокiй, - загомонiли.
Той, кого величали князем, йшов прямiсiнько на Свiтозара. ;
- Достойний родаку, - сказав, зближаючись, - князь-вiтець Склавинi©
волi бачити тебе. Коли на те твоя ласка, ось огир, сiдай, по©демо.
- Се далеко?
- Не так щоб дуже. За дня будемо там.
- Менi б дар людський забрати в щось, - показав на |.те, що поклали
перед ним.
- Чим клопочешся. Там буде що ©сти.
- Ба нi, се вiд щирого серця давалося, сього не смiю лишати.
XXXIV
Мати Миловида лежала в ложi слаба i змарнiла, геть не схожа на ту, що
знали колись. Лиш iнодi одкривала очi, з жалем i болем дивилася на дiтей,
онукiв.
"Яка-бо ти , мати природо, - казали тi зболенi позирки. - Нас iз
Волотом винагородила, як хотiли, - лише синами, а синам нашим поскупилася
дати ©х. У Радима з трьох дiтей двi дiвки - Добрава й Милея, у Добролика
лише дiвки - Ярослава й Добромира. I в Данка дiвка - Нiга. Чи й далi так
буде i чи на добро се?"
Стомлено прикрила повiками очi i вже потiм, як поборола втому, глянула
втiшнiше: може, й справдi так треба? Сини - опора столу, а доньки -
продовжувачки роду. Он якi младомладi та доброликi вони, геть усi бабинi
цяточки позбирали. Чи такi не народять синiв i не дадуть родовi гiднi
паростi? Земля зусиллями князя i люду надiйного вупокою удосто на, чом би
й не множитись родам. - Живiть, дiти мо©, - казала через силу й позирала
втомлено не так на княжичiв, як на ©хнiх жон, - живiть у злагодi, у повазi
одне до одного. Мир i злагода - заповiдь божа, пам'ятайте се. А ще
бережiть покони роду вашого. Молодшi най мають собi за вiтця старшого, а
старшi, яко синiв сво©х, - молодших.
Ще раз поглянула на всiх немiчним зором i вже потiм втримала його на
Радимовi.
- Тебе, княже, - сказала значущо, - лишаю за вiтця и усiм, а тебе,
Злато, - за матiр. Ма те заприсягти зараз будете такими по менi:
схилятимете до покори непокiрних, ставатимете на помiч слабим та
приниженим. Передусiм пособiть стати на ноги найменшим.
- Заспокойтеся, матiнко, - бережно торкнулася ©© руки Злата. - Нiби
вони не стоять уже, нiби ви без нас не поставили ©х. Глядiть, якi мужнi
та гожi, присяйбiг не они - ми потребу мо вже ©хньо© помочi. To була
правда. Хто-хто, а Злата мала вже той вiк, коли ган©й треба думати про
помiч. Ано, всього лиш на вiсiм лiт володша за свою названу маму. Ото
тiльки й одмiни, що така немiчна. Сива, гейби голубка, най i рiзних, все ж
сво©х ма дiтей. Той, що вiд першого мужа-небiжчика, сам вже муж, чи не
найрiднiший ©й, бабунi Миловидi. Бо геть усi дiдовi крапельки позбирав:
вилитий князь Волот.
- Дбайте про себе, мамо Миловидо, - не вмовкала Злата. - Не теребiть
серце сво клопотами про нас. Не теребiть - i будете дужi ще. Рано вам
лаштуватися у ту дальню, повиту осмутою путь.
Слаба приплющу очi i тим змушу Злату замовкнути. Бо вид справдi ма
такий, що йой...
Одначе мати Миловида збира ться ще з силою i каже те, що хоче сказати.
- Коли в ромеях пiде на замирення з обрами, пошли, княже, - велить
Радимовi, - людей сво©х, най розшукають там Свiтозарка та стануть йому в
помiч. Чую серцем, бiду вiн тяжко, а через смуту в Фракi© анi сам не може
прибути, анi подати про себе вiсть.
- Неодмiнно пошлю, - обiця Радим. - I негайно пошлю, бо там, матiнко,
дiйшло вже до замирення.
- Правда?
- Присяйбiг! певнi вiстi: обри погромленi, пiшли восвоясi.
- Слава тобi, боже! - молилася до неба i руки склала так, як завше
складала, коли ставала перед образами. Схоже було, що й забулася про всiх,
хто стояв чи сидiв поруч, уповала на бога й благала в нього помочi синовi
сво му, так надовго заблукалому в свiтах.
То була чи не найбiльша ©© гризота. Вiдтодi, як не стало князя Волога i
всi ©© дiти зажили сво©м життям, стали менш за все потребувати мамино©
помочi, крiм хiба найменшого, те й робила, що бiдкалася Свiтозаром та
молилася за Свiтозара. ©й казали: вiн у добрих i надiйних руках, ма серед
тих, що вчать, винагородженого мужа-навчителя, котрий заприсягнув дивитися
за кожним Свiтозаровим кроком, оберiгати його вiд злих та заздрiсних,
наставляти на путь iстинний, коли оступатиметься. Та й сам Свiтозар не
таке вже отроча, не так поривався до науки, аби легковажити, а мати
пропускала тi казання повз вуха, втирала сльози та марнiла. Аж поки не
сталося, що мало статися в ©© лiта: почала скаржитися на серце i геть
змалiла через ту недугу на силi.
- Що ж заповiм вам, вiдходячи? - дивилася по черзi то на одного, то на
другого з сипiв сво©х. - Вiтець хотiв, аби виросли з вас хоробрi мужi,
оборонцi землi Тиверсько©. Будьте достойнi тих його сподiванок. Зда ться,
все робила для того, аби виросли такими. А ще ось що скажу: не палiть мене
иа вогнi, поховайте, яко християнку з двiйнями, супроводом людським. I
помiнайте, дiти за тим-таки, християнським законом. Самi ж як зна те так i
живiiть. Хто сприйняв серцем i помислами Христову вiру йдой най буде
твердий у нiй, хто нi, най трима ться тi ©, що ©й уся Тивер. Вiльному -
воля, спасеному - рай. Збиралася вже кликати кожного й прощатися, та тi ©
митi хтось постукав у високi ворота соколовезького оседguy, а невдовзi
почувся звiдтам i веселий гомiн, радiсний жiночий крик.
Усi, хто був при слабiй, обернулися в той бiк, не так . цiкавi, як
подивованi: кому в цьому подвiр'© може бути весело? Милана цiлилася вже
звестися i вийти, та розчинилися дверi i одна з челядниць, либонь, та, що
радiсно скрикнула перед сим, з'явилася на порозi й розбила сво ю з'явою
смуток:
- Радiйте, солоденька княгине! - сказала, яснiючи видом. - Свiтозарко
повернувся.
Милана iз Златою сiпнулися було бiгти слiдом за мужами i отрочатами, що
подалися, не стримавши себе, до дверей, та згадали про маму Миловиду й
лишилися при мамi.
-Мужайтеся, горличко, - улещали-заспокоювали, хоч й не мали його в
серцi, супокою того. - Ви переболiли сво , доста.
Баяли княгиню, як могли, а княгиня знай дивилася збудженим позирком
очей сво©х на дверi, та ждала сина, та тремтiла ждучи. I коли вiн з'явився
врештi-решт бiля i ложа, дине, на що спромоглася, простягла до нього во©
зболiлi руки й сказала до краю зболене:
| - Свiтозарку! Свiтку мiй згорьований! Я таки дiждалася тебе.
Вiд того дня не Милана iз Златою i не челядь княжа, Свiтозар висиджував
бiля недужо© та баяв недужу. Лише тодi, як спочивала, йшов до лiсу,
нишпорив по ярах окольих, вишукуючи трави. Весь iнший час або ж готував iз
ях напо©, або бесiдував iз мамою та запевняв маму: коли вживатиме те, що
готу для не©, ще стане на ноги i буде дужою.
Слаба не вiдмовлялася вiд його лiкiв, як i вiд речей солодких та
багатообiцяючих. А проте дивилася на сина й зiтхала раз у раз.
- Йой, лебiдику, - казала й смутнiла на виду. - Я сво вiджила уже. Як
ти житимеш - ось що болить менi. Усi мають жон, статки, мають оседки
веселi, дiтей в оседках. А де тво© статки i дiти де? Простити собi не
можу: нащо пустила тебе за море, в науку ромейську? Таке безлiття
накликала тим дозволом на твою голову... Чи думала, чи гадала, що зроблю
тебе найнещаснiшою дитиною в родi нашiм?
- А може, не такою вже й нещасною, мамцю?
- Йой, поглянь на себе та завваж, який ? Кiстки та недугу принiс iз
роме©в, бiльш нiчо.
- Помиля тесь, матiнко. Змордований я, се правда. Не маю жони, статкiв
- теж правда. Зате маю iнше - розумiння свiту i людей у свiтi.
- Що з нього, твого розумiння? Баяном станеш, ходитимеш вiд оседку до
оседку та змагатимешся з недугами?
- I то дiло, чом нi? Та воно - лиш частина того, що можу зробити для
люду, землi сво ©. Кажу ж, одкрив для себе свiт i людей пiзнав достеменно.
Надто тодi, як був пiсля ромейсько© науки в кривавих лабетах обринiв. Коби
ви знали, матiнко, як багато пiзнав я в тих сво©х мандрах по свiту та
поневiрянням у свiтi!
- Що ж робитимеш все-таки?
- Побуду якийсь час бiля вас. Сам наберуся сили i вам постараюсь
повернути ©©. Ну, а коли все стане на добре, подамся землею Трояновою - у
Ки©в, до брата Богданка на Втiкичi.
- Пощо так, сину? Лишайся в Соколинiй Вежi. Вiдiйду - тобi передам ©©.
Матимеш прихисток, поле, а з ними й добро та статки матимеш.
- А Остромирко?
- Про Остромирка князь подбав уже.
- Ще мушу землю свою побачити - усю як i люд на землi Трояновiй, а
тодi вже и стану на чомусь. Або ж в Соколинiй Вежi сяду та робитиму те, що
маю робити для землi i люду, або пiду до Волина, обiйму обiцяне вiчем
мiсце i теж робитиму. Одначе то вже потiм, як обiйду землю та завершу тими
мандрами науку.
Мати дивилась та й дивилася на нього, такого рiдного ©й. Нiби й схильна
була погодитися з ним, а все ж не могла. Щось перешкоджало ©й, i таке
велике, що переступити через нього несила.
- Скажи, - зважилась i заговорила зрештою, - чи прийняв ти, будучи в
ромеях, вiру Христову?
- Не прийняв би - не мiг би навчатися, матiнко.
- I увiрував у не©?
- Того не можу ще сказати. Щоб бути вiдвертим, се тож кличе мене пiти
по землi сво©й.
- Дивне кажеш ти, сину.
- Зате правдиве, матiнко. Роме©в бачив, обрiв бачив. Мушу й до свого
люду приглянутися, аби визначитись i старти на чомусь.
Помовчала i вже потiм озвалася.
Потяти то й потяти. Чи ©м, молодим та дужим, не впоратись? Вимахували
та й вимахували мечами, ба навiть пiдiгрiвали себе гпiвом, коли тi, що ©х
прирекли на смерть, пробували ухилитися вiд несхибного удару чи прикритися
ки м. А в гнiвi були ще лютiшi й заповзятливiшi. Ось тiльки заступити
полоненим путь до води так i не змогли. Бо тi, кого валили вони, нiби
траву в полi, були гейби стерянi. Нiчого не помiчали довкруж себе, нi на
що не зважали. Перли та й перли до берега, а з берега - стрiмголов у воду.
Переслiдування ставало схожим на бойню-кривавицю. Де був i що робив у
тiй кривавицi терхан, меншi за нього привiдцi, во© аварськi не вiдали. Бо
не зглядались i не розглядалися, заслiпленi кров'ю, що лили через мiру. Та
й приреченi спонукали до того. Анi один не аняв догори рук, благаючи
пощади. Навiть тi з них, що падали вже, ураженi, озиралися й казали видом
сво©м, останнiм зблиском згасаючих очей: "А все ж усiх нас ви так i не
потяли".
XXXII
Гори Карпати, схiднi Альпи - споконвiку слов'янська земля. Як i
пiдгiр'я, як i доли, що лежать мiж Дуна м i горами. Вони - ©хня зелена i
затишна домiвка, мила серцю дiдiвщина. Ано, i багата, i затишна, i мила,
та не вельми привiльна. Тiсно людовi в тих горах. Пiдгiр'я, щоправда,
просторiше, доли i зовсiм безмежнi, багатi на землюплодоносицю, та нема
життя тут людовi слов'янському. Про супокiй i помишляти годi. Приходили
колись давно готи плюндрували поля, оббирали люд i вже обiбраного змусили
потiснитися в гори; пройшли гунни - i теж перемотлошили ©х та
погвалтували, а вже погвалтованих витiснили з долiв у гори. Тепер обри
об'явилися. I так без кiнця-краю. Битою путтю народiв нарекли ©хню землю,
край ©хнiй любий та милий i змусили замислитися врештiрешт, а чи не час
покинути цi гори та пiдгiр'я, коли не всiм, то молодшим, тим, для кого
нема тут анi поля, анi роздолля, у кого зате сила i е, отже,
спроможнiсть добути собi iншу землю?
Може, й не зродилася б така мисль, не заяснiв би намiр, коли б не тi ж
гвалтiвники. Приходили на ©хню землю i брали ©х iз собою в походи, на
розбiй до сусiдiв. Пiшли так раз, пiшли вдруге та й узвича©лись. А звичка,
як вiдомо, Друга натура е. Пiдпирала убогiсть, пiдпирав голод, тож i
мусили потурати молодцям, аж поки по удостовiрилпся i не стали на мислi:
чом би не пiти та не сiсти в задунайських землях усiм родом сво©м? Край
багатий, а роме© iншим заклопотанi - i в Африцi стинаються, i персiв
прагнуть виперти з тих мiсць, де ©м вигiдно, i Iталiю силяться повернути в
лоно Схiдно© Римсько© iмперi©.
Збудилася мисль - збудилася й кров у молодцiв-склавинiв, зiбрали докупи
молоду силу та й пiшли за Дунай. I таки недаремно: сiли там, в Iллiрику,
сiли та й сидять яко твердь склавинська. ©хнiй успiх багатьох манить.
Iдуть i утверджують себе в Iллiрику, хоча таких, що ходять лише на
промисли, теж не браку .
Затим i зiбралися сьогоднi в оседку старшого з князiв склавинських -
Лаврита: з промислами за Дунай аж надто зачастили, так зачастили, хоч
сторожу став - не вiд роме©в i не вiд аварiв, таки вiд сво©х, аби не
правилися туди, де мiзки можуть витравити.
- Ви забува тесь, - казав князь-вiтець i гостро позирав з-пiд сивих
брiв на князiв окольних земель - то на Ардагаста, то на Пiрагаста, то на
Мусокiя, - забува тесь, мовлю, що бiда не сама ходить, а з дiтками. Мало
вам було нашестя обрiв? Не впевнилися ще: коби були при купi, не ходили по
ромеях, земля наша не зазнала б спустошення, а вiдтак i лихолiття.
- Обри поплатяться ще за те, - не втримався i пригрозився суворий
вдачею Пiрагаст. - Ще матимуть пiдсмалеиi п'яти i пику в багяi, дайте час.
- Дайте час! - не менш грiзно перекривив його князьвiтець. - Ви мали
його, та пустили через свою нетямковитiсть по вiтру. Тра було не до роме©в
iти того лiта, а тримати силу свою напоготовi. I нинi не про вiдходи слiд
думати, а про обрiв. Чули, поламали зуби на ромеях, мусили оступитися
перед ними i накивали п'ятами з Фракi©. Оце й був би вiн, ваш час, слушна
нагода пiти на них та вiддячити за спустошення. Так можна було б
вiддячити, що й зовсiм не знали б, де ©м сiсти. А ви пiшли за Дунай, на
Фессалонiку нацiлились. Ось i ма те тепер: i Феесалонiки не взяли, i обрiв
не позбулися.
Князi покректували нiяково i чухали чуби.
- Хто мiг знати, що вони пiдуть на роме©в. Нiби ж заодно з ними, на
службi в них перебувають.
Це мислив уголос Ардагаст. Мусокiй, пiдтримуючи його,
пiшов ще далi:
- Коби ми знали, що мiж ромеями i обрами незгода, давно зiпхнули б цих
асiйських зайд за Дунай.
- Отож-бо и , -що нiчо не зна мо, - показав у його бiк костуром
князь-вiтець. - Ото й бiда наша! А тра б знати, перш нiж зважуватися йти
кудись, чинити щось. Певен, через тоту необiзнанiсть свою та ще через
самоправство i терпимо бiду. Хто що надумав, те м робить, кому чого
заманулося, того й прагне. В дностi ми жи мо чи не в дностi? я для вас
князь-вiтець чи не ним? Паннонськi слов'яни з нужди одкололися. А вас
яка нужда хилить до того?
Вiн був не на жарт гнiвний, князь Лаврит, i молодшi, пiдвладнi йому
князi Склавинi© мусили потупити sip ra й вмовкнути на певний час.
- Може, й так, - озвався Ардагаст, - I напевно, що так:
перш нiж iти на когось, тра знати, яку силу мав вiн i де та сила.
Одначе й не йти ми не можемо вже, отче-князю. Одне, тi з наших, що пiшли
за Дунай i сiли в роиевських землях, де почувають себе твердо, просять
подво©ти, а то й потро©ти ©хию силу нашою, а друге, наших безсилi ми
тримати тутки.
- Горе землi, - пiднiс до неба сво© старечi руки Лаврит, - горе тiй
землi, чи©х дiтей вiдвiда байдужiсть чи зневага до не©! Боги! Таку
благодать дарували ви людовi, дарувавши гори сi та пiдгiр'я! Чим завинили
вони леред тими, що звуть себе синами Склавинi©?
- Гори - нiчим, милостивий княже. I край наш теж нiчим не завинив. Вони
у нас лiпi з лiпих, других таких i шукати годi. Люд чужинський тому
виною. Сам казав ие так давно: кого тiльки не було тутки, i всi топтали
нам груди, а купно з тим i замилуванiсть нашу кра м i землею. Обри чи не
найбiльше наглумилися над тою вамилуванiстю. А тут i нагода : тi, що
живуть мiж iллiрiйцiв та фракiйцiв, кличуть до себе i хваляться, мiж
iншим, супоко м.
- Який там супокiй, гадаю, бачили i зна те: обри пройшлися лавою по
всiй Фракi©. А де об'являються обри, там кров i татьба найнемилосердюша.
Вiн був на диво упертий нинi, князь Лаврит. Такий невдоволений ними i
такий упертий, що Ардагастовi сумнiв закрався уже в серце: чи не пощастить
схилити княаявiтця на свiй бiк? А схилити тра. Та хвиля, що зродилася мiж
во©в склавинських, ©© не стримати вже.
Сказав, як думав:
- То ви забороня те похiд?
- Не раджу. Якщо хочете, то й забороняю. Роме© иобили обринiв. Вони в
силi зараз. Чи ви вiда те, яка то сила?
А коли то - палатiйськi когорти Iмператора, тi, що встигли повернутися
з Iрану?
- Про се можна довiдатися до походу.
- То спершу довiдайтесь, а потiм iдiть уже до мене за згодою. I ще одне
скажу вам, князi Склавинi©: не туди спрямову те ви мислi сво©. З Вiзантi ю
ми ранiш сусiдили, сусiдитимемо якось i далi. Казав уже i ще скажу: обри -
ось хто супостат ваш щонайперший. Кажете, ма те силу, адатну i себе
захистити, i тим, що на теренi Вiзантi© живуть, допомогти. То киньте
передусiм ту силу на обрiв, зiтрiть ©х з лиця землi нашо©, а тодi вже про
все iнше думайте i дбайте. Вони погромленi , чули? Се ж нагода з нагод.
Не супостатiв - соузникiв, може, слiд шукати вам нинi серед вiзантiйцiв.
Князi переглянулися.
- А що, це й справдi так. Князь-вiтець дiло каже: обри погромленi, це i
е вона, нагода добити ©х та й позбутися бiди. Згадаймо, хто плюндрував
нашу землю найбiльше з усiх? Вони, обрини! Хто погрожу ©й i
погрожуватиме? Таки вони!
- Братове! - пiдвiвся високий i дужий Мусокiй. - Князь-вiтець правду
сказав: то першi i найлютiшi нашi супостати. На них i спрямуймо свою силу.
Тим паче, що в нагода. Вони колись не були содругами роме©в, вiднинi й
поготiв не будуть ними. Зна те, що вчинили обри сими днями з полоненими
ромейськими! Витнули до ноги.
- Як то?
- Хотiли продати тим же ромеям, та в iмператора чи то фiск спорожнiв до
краю, чи ще щось завадило, одначе вiдмовився купити в обрiв сво©х
легiонерiв. На лихо, тi почали мерти, ураженi язвою, то каган i повелiв
сво©м турмам: витнути всi двадцять тисяч, аби не ширили моровицi.
Йому не пиняли вiри. Сидiли, приголомшенi, й мовчали приголомшено,
далебi, сподiвалися ще чогось.
- Звiдки князь зна таке?
- З вельми достовiрних уст, братове. Бачив на торжищi одного з тих, що
втекли вiд страти i тим порятували себевiд смертi. Хочете, я доправлю його
сюди, самi почу те. Тим паче, що вiн - не ромей, iз наших , слов'янiв.
Княжич антський.
- Отак? Чому ж опинився серед полонених ромейських? Був во м чи
стратигом у них?
- Да нi. Студiював науки в Константинополi. Повертався до завершеннi
студiй домiв та й опинився в лабетах обринiв-татей.
- Веди його сюди, - ожвавився та й подобрiшав князь Лаврит. - Такий
багато може знати.
XXXIII
Склавини не мали таких, як у роме©в, городiв та фортець. Жили
сельбищами i норовили сiдати ближче до оседку волостелина, спорудженого в
зручному для оборони мiсцi: над рiчковою крутопаддю або на узвишшi. Кожен
такий оседок мав ута мничений доступ до води i був достатньо просторий,
аби в ньому вмiстився при лихiй годинi люд прилеглих сельбищ, ба навiть
©хнiй найнеобхiднiший скарб. А ще вiн мав довкола надiйнi забудови з
високими и доступними стiнами, та вежi з бiйницями, та ворота, що
перекривали вхiд. Оседки тi iменували градцями, а ©хнiх волостелинiв або
всього лиш волостелинами, або й князями, важило те, який був волостелин i
як багато сельбищ могло знайти захист у його градцi, коли людовi
погрожував супостат. Саме тому - i, мабуть, тiльки тому - серед склавинiв
було надто багато князiв, а тi з них, що мали неспокiйну дачу i могли
повести за собою окольний люд, коли йшло про оборону краю чи похiд за
Дунай, величалися велики й поважалися бiльше, нiж iншi, окрiм найстаршого,
князя-вiтця. Мусокiй належав до великих князiв та й градець-острог
бiльший, нiж по всiх околiях, i торжище при градцi, багатьом знане. На
ньому завше товпився люд, не браку мо його й того дня, як Мусокiй дiстав
повелiння Лаврита оправити збiглого з полону анта на раду князiв
склавиньких. Лимарi-сiдельники продавали сiдла, збрую, ткалi тетки
барвистi, гаптованi тунiки, скудельники - сво© вимри: окрини, поставцi,
корчаги, лагвицi. Та чи не наиiльше товпилося його, люду, в рядах, де
продавалися посмаги, парений набiл у маленьких окринах, сир овечий,
смажене там-таки, при покупцях, м'ясо. Пахощi його вивертали Свiтозаровi
нутро, i вiн сiв далi вiд спокуси к гуслярiв, калiк перехожих. Якийсь час
сидiв i дослухався до ©хнiх пiсень, до бесiд-пересудiв, зрештою не втрився
i попрохав, аби котрийсь дав i йому заграти на гуслях
- Зугарен е? - поцiкавився старший.
- Ано.
- То прошу.
Спочатку награвав лише та дослухався до голосу струн. Далi одважився i
заспiвав.
Пiсня його була неголосна, сумовито-журлива, одначе голос добувався
десь аж iз глибини ства й зворушував торжкових тим, що промовляло ство.
Пiдходили, кликанi звабою, ставали й слухали.
Золото© диво-днини
Боги мудрi свiт творили:
Помiж долiв клали гори,
З гiр рiчки пускали в доли;
Там лiсами схили вкрили,
Там дали привiлля злакам,
Твар пустили з рук щедротних
По землi гулять вольготно.
I для вищих божих цiлей
Сотворить благоволiли
Рiд людський, - всьому окрасу
I премудростi надiю.
"Ось, - сказали тому роду, -
Чисте небо, тихi води.
Жий, плодись, твори те благо,
Для якого й свiт творивсь".
I люд послухався богiв,
Осiв i множився завзято.
Лиш одного не взяв, затятий,
Собi до тями,
Що твар земна
Дана йому для помочi
В дiлах ролейних, не для з'©жi.
Не взяв - i тим згубив себе:
Вiд споживаиня кровi дичини
Хай i дотолi, непомiтно звiльна
Втрачав подобу елiта
I вабував подобу звiра.
Сам того не помiчаючи, Свiтозар перейшов яа оповiдь речитатив,
натхненно и пiднесено нагадував людовi, яка благодать процвiтала в лiпшi,
нiж сi, часи на долах i в горах безбрего© ойкумени - вiд замилувано© в
свiт людського i людяного Еллади до Дунаю i вiд Дунаю до Студеного моря,
доки не возбуяло в людовi звiрине i не погнало той зворохоблений люд з
одного кiнця свiту в iнший. Спершу прийшли на Дунай римляни й скропили
супокiйно-мирну землю людською кров'ю, затим об'явилися готи, услiд за
готами вломилися дикими ордами гунни, нарештi наслано злою силою й обрiв.
Що творили тi, котрi топтали землю при Дуна© до обрiв, склавини, далебi,
знають. Та чи знають вони, яких сусiдiв замали, пустивши на Дунай обрiв?
Свiтозар мав таку звичку: приплющував, спiваючи, очi i все, що йшло вiд
серця на струни, бачив, мов наяву.
...Доки бiг купно з усiма, кому вказав путь до порятунку, не вельми
доглядався. Й без того знав: поляже ©х, переслiдуваних не лише сторожею, а
й турмою комонних, немало. Коли ж опинився в Дуна© та розглянувся, втратив
i ту мiзерiю сили, що мав: поле при байрацi, схил, що спускався до Дунаю,
були устеленi трупом - де рiдше, де густiш, а де й зовсiм густо. Та й
серед тих, що досяглi© рiки й шукають тепер порятунку на супротивнiм
березi Дунаю, немало таких, якi ледве тримаються на водi, а то й зовсiм
неспроможнi триматися. Побiгли, одержимi мислю: там порятунок, а опинилися
у водi, згадали: вони ж не вмiють плавати! Згадали й стали волати про
помiч, а то й не волаючи, зникали пiд водою. Бо хто допоможе таким? Дунай
он який широкий, стало б сили самому порятуватися в ньому.
До болю прикро було. Це ж вiн повiв цих людей на загибель. Це з його
уст злетiли слова: "Тепер лише Дунай нас поряту !" По собi мiряв.
"А можна було порятуватися якось iнакше? - виправдував свiй вчинок i
силкувався вiдшукати резони. - Тих Що долають дунайську широчiнь, все ж
таки значно бiльше, анiж полеглих та поглинутих водою. Он як вкрили собою
плесо. Коли всi досягнуть берега та уникнуть погонi, пiдстав для докорiв
собi таки не буде".
Переслiдуваний навiть перед лицем смертi блага заступництва. Благали
його й Свiтозаровi побратими. Знали-бо: найстрашнiше позаду: погонi
уникнули, караючий аварський меч в Дуна© не дiстане, а супротивний берег
мовчазний, тих, що могли б стати ©м на перепуттi, нема там. Чому б не
вiрити в щасливiшу, нiж була досi, долю _i не пнутися з останнiх сил?
Широкий вiн, Дунай, не такий уже й тихий, як про нього кажуть? Дарма. Коли
йдеться про життя i волю, усе можливе i все посильне!
Та тим i гiрка вона, доля гнаних i упослiджених, що ©х iе тiльки люди,
боги теж переслiдують. Обри чи то перегливли десь на супротивний берег, чи
докликалися до iодругiв сво©х - тих, що стояли таки на тiм боцi Дунаю й
завважили колотнечу мiж карателями i приреченими полоненi не встигли ще й
увiрувати як слiд: вони близькi до порятупку, як там, на супротивнiм
березi, об'явилася ще одна турма, i поспiшала вона не кудись там, таки по
шi душi.
"Оце усе вже", - подумав Свiтозар i не став гребтися. Геть
приголомшений був тi ю несподiваною з'явою, не те що пориватися кудись,
думати, здавалось, не зугарен. все ж тiльки якусь мить. Затиснута тi ю
миттю мисль випручалася раптом i зблиснула новою сподiванкою. - Не йдiть
iз води! - крикнув найближчим. - Вертайте на середину рiки й пливiть за
течi ю! Тепер вопа лиш ряту ...
Чи мiг думати тi © митi, що в обрiв, крiм мечiв, е ще й ша бронь -
стрiли? Прискали та й прискали ними на плавцiв - з одного i з другого
боку. Кого не встигали потяти з першо© засiдки, сiдали на комоней,
забiгали наперед i знову цiлились. Аж поки не домоглися свого: лави
жадаючих порятунку геть порiдiли до ночi, а тих, що уникнули кари i
втримались на водi, була така мiзерiя, що коли спустилася вона,
нiчка-рятiвниця, на землю та сховала втiкачiв вiд лихого ока, авари
вдовольнилися, мабуть, тим, що вчинили за дня, i махнули на решту
полонених рукою.
Бiля спiвця що далi, то бiльше збиралося торжкового люду, та вiн не
звертав на те уваги. Був у полонi гуслiв, мелосу, а ще того, що
виспiвувало власне ство.
Не хвалися ти, словене,
Що вольготству щ в струменах
Вiтця Дунаю, Тиси-сестрицi,
Та бистриця мутна стала,
Лжу й ганьбу на днi сховала.
Живодайно© бистрицi.
Дунай славен, славен не водою,
А недолею людською.
Коли пiсня стихла, тi, що стояли довкруж та слухали, не рушили з мiсця.
Дивилися на спiвця й вiдмовчувались, надто жони. Лише перегодом десь
зiтхнула одна, за нею друга, далi перекинулися й словами, сердобольнiшi
пiдходили навiть i клали перед Свiтозаром посмаги, запечене на вогнi
м'ясо.
- По©ж, соколику, - прохали.
Iншi, необiзнанi, розпитували тим часом:
- Хто вiн? Звiдки буде?
- Не бачите хiба? Один iз тих, що порятувалися, пливучи Дуна м.
- Йой, той Дунай... I багато загинуло ©х там, сарак?
- Не питайте та не знайте, лiпше буде. Тi, що нагодилися та видiли
опiсля, казали: Дунай спух вiд трупiв. Гейби пiдтятi в лiсi дерева, пливли
ним утопленики.
Гомонiли все борше та борше. Знайшлися такi, що не повiрили сво©м,
пiдiйшли до Свiтозара й заходились розпитувати, чи все те правда? Та ©м не
судилося почути тую правду: над'©хали комоннi й примусили розступитися.
- Князь. Князь Мусокiй, - загомонiли.
Той, кого величали князем, йшов прямiсiнько на Свiтозара. ;
- Достойний родаку, - сказав, зближаючись, - князь-вiтець Склавинi©
волi бачити тебе. Коли на те твоя ласка, ось огир, сiдай, по©демо.
- Се далеко?
- Не так щоб дуже. За дня будемо там.
- Менi б дар людський забрати в щось, - показав на |.те, що поклали
перед ним.
- Чим клопочешся. Там буде що ©сти.
- Ба нi, се вiд щирого серця давалося, сього не смiю лишати.
XXXIV
Мати Миловида лежала в ложi слаба i змарнiла, геть не схожа на ту, що
знали колись. Лиш iнодi одкривала очi, з жалем i болем дивилася на дiтей,
онукiв.
"Яка-бо ти , мати природо, - казали тi зболенi позирки. - Нас iз
Волотом винагородила, як хотiли, - лише синами, а синам нашим поскупилася
дати ©х. У Радима з трьох дiтей двi дiвки - Добрава й Милея, у Добролика
лише дiвки - Ярослава й Добромира. I в Данка дiвка - Нiга. Чи й далi так
буде i чи на добро се?"
Стомлено прикрила повiками очi i вже потiм, як поборола втому, глянула
втiшнiше: може, й справдi так треба? Сини - опора столу, а доньки -
продовжувачки роду. Он якi младомладi та доброликi вони, геть усi бабинi
цяточки позбирали. Чи такi не народять синiв i не дадуть родовi гiднi
паростi? Земля зусиллями князя i люду надiйного вупокою удосто на, чом би
й не множитись родам. - Живiть, дiти мо©, - казала через силу й позирала
втомлено не так на княжичiв, як на ©хнiх жон, - живiть у злагодi, у повазi
одне до одного. Мир i злагода - заповiдь божа, пам'ятайте се. А ще
бережiть покони роду вашого. Молодшi най мають собi за вiтця старшого, а
старшi, яко синiв сво©х, - молодших.
Ще раз поглянула на всiх немiчним зором i вже потiм втримала його на
Радимовi.
- Тебе, княже, - сказала значущо, - лишаю за вiтця и усiм, а тебе,
Злато, - за матiр. Ма те заприсягти зараз будете такими по менi:
схилятимете до покори непокiрних, ставатимете на помiч слабим та
приниженим. Передусiм пособiть стати на ноги найменшим.
- Заспокойтеся, матiнко, - бережно торкнулася ©© руки Злата. - Нiби
вони не стоять уже, нiби ви без нас не поставили ©х. Глядiть, якi мужнi
та гожi, присяйбiг не они - ми потребу мо вже ©хньо© помочi. To була
правда. Хто-хто, а Злата мала вже той вiк, коли ган©й треба думати про
помiч. Ано, всього лиш на вiсiм лiт володша за свою названу маму. Ото
тiльки й одмiни, що така немiчна. Сива, гейби голубка, най i рiзних, все ж
сво©х ма дiтей. Той, що вiд першого мужа-небiжчика, сам вже муж, чи не
найрiднiший ©й, бабунi Миловидi. Бо геть усi дiдовi крапельки позбирав:
вилитий князь Волот.
- Дбайте про себе, мамо Миловидо, - не вмовкала Злата. - Не теребiть
серце сво клопотами про нас. Не теребiть - i будете дужi ще. Рано вам
лаштуватися у ту дальню, повиту осмутою путь.
Слаба приплющу очi i тим змушу Злату замовкнути. Бо вид справдi ма
такий, що йой...
Одначе мати Миловида збира ться ще з силою i каже те, що хоче сказати.
- Коли в ромеях пiде на замирення з обрами, пошли, княже, - велить
Радимовi, - людей сво©х, най розшукають там Свiтозарка та стануть йому в
помiч. Чую серцем, бiду вiн тяжко, а через смуту в Фракi© анi сам не може
прибути, анi подати про себе вiсть.
- Неодмiнно пошлю, - обiця Радим. - I негайно пошлю, бо там, матiнко,
дiйшло вже до замирення.
- Правда?
- Присяйбiг! певнi вiстi: обри погромленi, пiшли восвоясi.
- Слава тобi, боже! - молилася до неба i руки склала так, як завше
складала, коли ставала перед образами. Схоже було, що й забулася про всiх,
хто стояв чи сидiв поруч, уповала на бога й благала в нього помочi синовi
сво му, так надовго заблукалому в свiтах.
То була чи не найбiльша ©© гризота. Вiдтодi, як не стало князя Волога i
всi ©© дiти зажили сво©м життям, стали менш за все потребувати мамино©
помочi, крiм хiба найменшого, те й робила, що бiдкалася Свiтозаром та
молилася за Свiтозара. ©й казали: вiн у добрих i надiйних руках, ма серед
тих, що вчать, винагородженого мужа-навчителя, котрий заприсягнув дивитися
за кожним Свiтозаровим кроком, оберiгати його вiд злих та заздрiсних,
наставляти на путь iстинний, коли оступатиметься. Та й сам Свiтозар не
таке вже отроча, не так поривався до науки, аби легковажити, а мати
пропускала тi казання повз вуха, втирала сльози та марнiла. Аж поки не
сталося, що мало статися в ©© лiта: почала скаржитися на серце i геть
змалiла через ту недугу на силi.
- Що ж заповiм вам, вiдходячи? - дивилася по черзi то на одного, то на
другого з сипiв сво©х. - Вiтець хотiв, аби виросли з вас хоробрi мужi,
оборонцi землi Тиверсько©. Будьте достойнi тих його сподiванок. Зда ться,
все робила для того, аби виросли такими. А ще ось що скажу: не палiть мене
иа вогнi, поховайте, яко християнку з двiйнями, супроводом людським. I
помiнайте, дiти за тим-таки, християнським законом. Самi ж як зна те так i
живiiть. Хто сприйняв серцем i помислами Христову вiру йдой най буде
твердий у нiй, хто нi, най трима ться тi ©, що ©й уся Тивер. Вiльному -
воля, спасеному - рай. Збиралася вже кликати кожного й прощатися, та тi ©
митi хтось постукав у високi ворота соколовезького оседguy, а невдовзi
почувся звiдтам i веселий гомiн, радiсний жiночий крик.
Усi, хто був при слабiй, обернулися в той бiк, не так . цiкавi, як
подивованi: кому в цьому подвiр'© може бути весело? Милана цiлилася вже
звестися i вийти, та розчинилися дверi i одна з челядниць, либонь, та, що
радiсно скрикнула перед сим, з'явилася на порозi й розбила сво ю з'явою
смуток:
- Радiйте, солоденька княгине! - сказала, яснiючи видом. - Свiтозарко
повернувся.
Милана iз Златою сiпнулися було бiгти слiдом за мужами i отрочатами, що
подалися, не стримавши себе, до дверей, та згадали про маму Миловиду й
лишилися при мамi.
-Мужайтеся, горличко, - улещали-заспокоювали, хоч й не мали його в
серцi, супокою того. - Ви переболiли сво , доста.
Баяли княгиню, як могли, а княгиня знай дивилася збудженим позирком
очей сво©х на дверi, та ждала сина, та тремтiла ждучи. I коли вiн з'явився
врештi-решт бiля i ложа, дине, на що спромоглася, простягла до нього во©
зболiлi руки й сказала до краю зболене:
| - Свiтозарку! Свiтку мiй згорьований! Я таки дiждалася тебе.
Вiд того дня не Милана iз Златою i не челядь княжа, Свiтозар висиджував
бiля недужо© та баяв недужу. Лише тодi, як спочивала, йшов до лiсу,
нишпорив по ярах окольих, вишукуючи трави. Весь iнший час або ж готував iз
ях напо©, або бесiдував iз мамою та запевняв маму: коли вживатиме те, що
готу для не©, ще стане на ноги i буде дужою.
Слаба не вiдмовлялася вiд його лiкiв, як i вiд речей солодких та
багатообiцяючих. А проте дивилася на сина й зiтхала раз у раз.
- Йой, лебiдику, - казала й смутнiла на виду. - Я сво вiджила уже. Як
ти житимеш - ось що болить менi. Усi мають жон, статки, мають оседки
веселi, дiтей в оседках. А де тво© статки i дiти де? Простити собi не
можу: нащо пустила тебе за море, в науку ромейську? Таке безлiття
накликала тим дозволом на твою голову... Чи думала, чи гадала, що зроблю
тебе найнещаснiшою дитиною в родi нашiм?
- А може, не такою вже й нещасною, мамцю?
- Йой, поглянь на себе та завваж, який ? Кiстки та недугу принiс iз
роме©в, бiльш нiчо.
- Помиля тесь, матiнко. Змордований я, се правда. Не маю жони, статкiв
- теж правда. Зате маю iнше - розумiння свiту i людей у свiтi.
- Що з нього, твого розумiння? Баяном станеш, ходитимеш вiд оседку до
оседку та змагатимешся з недугами?
- I то дiло, чом нi? Та воно - лиш частина того, що можу зробити для
люду, землi сво ©. Кажу ж, одкрив для себе свiт i людей пiзнав достеменно.
Надто тодi, як був пiсля ромейсько© науки в кривавих лабетах обринiв. Коби
ви знали, матiнко, як багато пiзнав я в тих сво©х мандрах по свiту та
поневiрянням у свiтi!
- Що ж робитимеш все-таки?
- Побуду якийсь час бiля вас. Сам наберуся сили i вам постараюсь
повернути ©©. Ну, а коли все стане на добре, подамся землею Трояновою - у
Ки©в, до брата Богданка на Втiкичi.
- Пощо так, сину? Лишайся в Соколинiй Вежi. Вiдiйду - тобi передам ©©.
Матимеш прихисток, поле, а з ними й добро та статки матимеш.
- А Остромирко?
- Про Остромирка князь подбав уже.
- Ще мушу землю свою побачити - усю як i люд на землi Трояновiй, а
тодi вже и стану на чомусь. Або ж в Соколинiй Вежi сяду та робитиму те, що
маю робити для землi i люду, або пiду до Волина, обiйму обiцяне вiчем
мiсце i теж робитиму. Одначе то вже потiм, як обiйду землю та завершу тими
мандрами науку.
Мати дивилась та й дивилася на нього, такого рiдного ©й. Нiби й схильна
була погодитися з ним, а все ж не могла. Щось перешкоджало ©й, i таке
велике, що переступити через нього несила.
- Скажи, - зважилась i заговорила зрештою, - чи прийняв ти, будучи в
ромеях, вiру Христову?
- Не прийняв би - не мiг би навчатися, матiнко.
- I увiрував у не©?
- Того не можу ще сказати. Щоб бути вiдвертим, се тож кличе мене пiти
по землi сво©й.
- Дивне кажеш ти, сину.
- Зате правдиве, матiнко. Роме©в бачив, обрiв бачив. Мушу й до свого
люду приглянутися, аби визначитись i старти на чомусь.
Помовчала i вже потiм озвалася.