Страница:
до Неба. Лиш по тому пiрнув у отвiр, що вiдкрили перед ним, мовби
самогубець у вир морський.
- О великий i мудрий привiдцю люду нашого! - бив перед каганом поклони,
а тим часом доглядався, милiсть чи гнiв нала в Баяиових очах. - 3 усiх
царiв, королiв та iмператорiв тiльки ти один здатний в змиг ока охопити
мислiю свiт i визначитися в свiтi. Бачу, обрав уже путь праведного иiiiiу,
знасi©©, як узяти гору над кривдниками аварiв.
- Вiбира1ся в путi., - не стан дослухатися до його речницi кагаи. -
По©диш до короля лангобардiв Ллво©на й скажеш йому: я пристаю на його
клич, такий, що й зараз пiдняв би турми сво© й кинув супроти супостатiв
його - гевiдiв. Та в завада, що не дозволить зробити те: кожен iз во©нiв
мо©х мас узяти щось у похiд - для себе i для комоней, ма залишити якiсь
яства й родовi сво му. А взяти, як i залишити, нема чого. Коли Алво©н
може прислати нам десятину кожно© з тварей, ще е в лангобардiв, а ще сто
хур збiжжя для комоней, стiльки ж - для люду аварського, одразу й рушимо в
похiд. А вже як рушимо, в звитязi над гепiдами хай не сумнiва ться. Купно
з лангобардами мв заволодi мо ними в змиг ока.
- Слухаю, повелителю!
- Не тiльки слухай, а i ими, - пристально подивився ви свого нарочитого
Баян. - Бо вдруге не прощу нетямковитостi в дiлах сольських. Чу ш?
- Чую i повинуюсь! За цим разом iз шкiри випорсну, а повернуся до тебе
з хурами i товаром.
- Про наш розбрат з iмператором Алво©ну нi слова. Бiдкайся нестачею,
нарiкай на пагубу, що мали в походах, ото i все. З помiччю ©м теж не
набивайся аж надто. Кажи, та мно вiд iмператора робимо це i тiльки тому,
що не вистача яств. Коли вони, лангобарди, пришлють товар та жури зi
збiжжям, i надалi матимуть нас, аварiв, за соузникiв сво©х у виправах
ратних.
- О Небо! - Кандих пiднiс д'горi благальнi руки, закотив пiд лоба очi.
- Якi ми, авари, вдячнi тобi, що ти послало нам, сво©м обранцям, такого
повелителя! Як жили б i що мали б, коли б не його свiтлий iз свiтлих
розум. Подумати тiльки...
- Думатимеш у путi, - не став слухати свого велеречивого сла Баян, - i
молитимешся Небу при нагодi. А зараз iди. Час не жде, гнiв же наш - тим
паче.
Першi сiм дiб Баян не ждав вiстей вiд сольства свого. Знав: до
лангобардiв, як i вiд лангобардiв, правитись та й цравитись. Та й у
лангобардiв всяке могло статися. Йде сiча з гепiдами, король перебува ,
напевно, там, де його во©. А до такого короля непросто доступитися.
Одначе, коли минула й друга седмиця, а з лангобардiв анi сольства, анi
хур, iючав бентежитись. Такий, що послав би й нових нарочитих, хай би
довiдались, може, тi, що з Кандихом, в путi уже, може, правляться разом iз
хурами, товаром i тому зволiкають. Шкуру спустить iз того складеного вдво
Кандиха, коли додумався до такого. Невже не тямить, що каган жде? Он
скiльки во©в узяв iз собою, через кожнi два-три днi можна слати гiнця - i
не позначиться.
"Нi, вiн таки догра ться в мене", - пообiцяв Баян, i хто зна , чи не
заприсягнув би за сим разом: Кандиховi лишилося жити рiвно стiльки,
скiльки йому, повелителю аварiв, мучитись без вiстей вiд сольства, коли б
не вiдхилилася тi © митi запона i не розбила уже зiзрiлий намiр.
- О Ясноликий 1 - тицьнувся йому до нiг хтось iз терханiв. - До тебе
сольство вiд короля франкiв Сигеберта. Приймеш чи повелиш сказати, хай
iдуть туди, звiдки прийшли?
Сольство? Вiд короля франкiв, того, що он як розширив обводи сво ©
землi, , по сутi, другим iмператором по сусiдству з ромеями? Що привело
його до аварiв? Бо©ться, не втрима того, що замав, чи хоче скористатися
силою аварiв i замати ще бiльше? Тюрiнгiя, Бургундiя, Прованс скорилися
йому, визвали силу i владу його над собою й бавари, сакси, деякi з
слов'янських племен. Невже й справдi захотiв бiльше, анiж ма ? Коли так,
не розминутися йому з Вiзантi ю.
- Клич, i негайно.
Франки не були такi улесливi, якими звик бачити асiйпiв, трималися
гiдно, одначе чемно. Одважили стриманого иоклояа й уклякли там, де стояли.
Змовились, видно: говоритиме той, що найближче до кагана. I вiн заговорив.
Передавав уклiн йому, славному в свiтi кагановi, вiд корояя франкiв
Сигеберта, вiд привiдцiв iнших родiв i племен що стали пiд iнсигиi©
Сигеберта, - бургундiв, провансян, гюрiнгцiв, баварiв i саксiв, передав
уклiн жонам його вiд королеви ( завважив, це чи не вперше згадали й про
жон), славив плем'я аварiв яко таке, що нi перед ким не хилить голови, i
тому не лише далеко знане, а й належно чтиме, не забув нагадати, що король
франкiв особливо прихильний до таких i тому прислав ©х, слiв сво©х, аби
засвiдчити кагановi свою повагу i ввiйти у добрi стосунки з аварами.
Сол говорив через тлумача. Це уповiльнювало бесiду, зате давало Баяновi
можливiсть добре осмислити те, що казалося, й стати на якiйсь думцi. А
оскiльки мова зайшла про добрi стосунки, то й думати не було чого.
- Ми теж багато чули про короля франкiв, як i про самих франкiв, -
заговорив, коли настала його черга. - Живемо-бо па теренi Вiзантi©, а
Вiзантiя не глуха до того, що дi ться за Дуна м, на полуночпо-захiдних
обводах ©© землi. Вона, як вiда , напевно, сол, не байдужа до земель
iталiйських, а тим паче до слов'янських, передусiм тих, котрi сусiдять iз
землями короля франкiв.
Не сказав: якi частково належать франкам i до яких, як i Вiзантiя, не
байдужi франки. Зате коли сол знову взяв слово i виговорився, не став
церемонитися, вiдверто, без всяких хитрому дростей запитав: чого хоче
король вiд аварiв?
Почувши те i не зiбравшись до ладу з думками, сол помiтно захвилювався,
став блудити очима.
- Вiн прислав мене спитати, - на вiдвертiсть вiдповiв вiдвертiстю, - чи
не пристав би каган до спiльного походу з франками?
- Супроти кого?
- Супроти готiв.
Сол не сказав яких, одначе й того, що сказав, було доста: остготи
поверженi ромеями, вестготи (принаймi тi, що мали житла в Галлi©) -
франками. Отож лишаються герули i гепiди. А може, сказане слiд розумiти й
так: франки хочуть пiти на землi, що були донедавна остготськими, а
вiднедавна стали пiдвладними Вiзжвтi©? Дуже можливо. Сол франкського
короля щось прихову , по очах бачить: нещирий . Що ж, коли так, Баян теж
не буде наполегливим: пiдуть супроти iмперi© i ©© володiнь в Iталi© -
охоче пiдтрима нових св.о©х соузникiв, нацiляться на гепiдiв - вiн буде
там ранiш за франкiв.
- I що матимуть авари з того походу?
- Про те каган домовиться безпосередньо з королем. Нинi король хотiв би
лише знати, чи пристануть авари до походу?
Он як! Без обiцянок хоче заручитися згодою. За кого ж вiн мав його.
Баяна? I як повестися з таким? Сказати: спершу давайте обiцянку, потiм
дамо згоду? Бути ще вiдвертiшим, коли так: хай король дасть аварам землю,
тодi й авари заприсягнуть на вiрнiсть? Резон у такiй вiдвертостi . Хто
пiде походом супроти iмператора, живучи на землi iмператора? Хай би король
давав землю, звiдтам Баян знайшов би спосiб поквитатися з iмператором. Ось
тiльки чи не вийде з цього короля такий же лжеобiцяльник, як iз
iмператорiв Вiзантi©? Усi сильнi - лживi. Кличуть i обiцяють, доки ждуть
вигоди. Не стане вигоди - зречуться.
Баян силився приховати вiд слiв сво©х правдивi помисли, та, мабуть, i
зусилля не допомогли: коли заговорив, голос виказав ©х, i доволi вiдверто.
- Скажiть королю, я перейду на його бiк i щораз ставатиму йому в помiч,
та за однi © умови: коли вiн дасть мо му людовi землю. Жити в обводах
однi © землi й прислужуватись iншiй по випада .
Помовчав i вже потiм додав:
- Ще одне. Якщо король пристав на це, хай шле ава|рам яства на перехiд:
двi тисячi голiв товару, сто хур абiж жя для комоней i сто - для во©в i
люду аварського. Путь Ц ов яка тривала, а люд наш знемiгся на яствах. Та й
там на нових землях, треба буде споживати щось, доки добу-^ Iдемо собi
живнiсть. Людей сво©х за речницею короля, як i Fee товаром та збiжжям,
посилаю разом iз вами. Слам нiчого не залишалося, як вiдкланятись.
Х
Драмой, на якому, крiм мореходiв та кiлькох чоловiк тор"ового люду,
перебував i епарх Вiталiан, вийшов з пристаища на веслах, а вже у морi
пiдняв вiтрила й пiшов, гнааий помiрним цi © пори левантом, до скiфських
берегiв. Спершу нерiвно й не вельми вiдчутно, далi веселiше й верселiше.
Бо виходив у вiдкрите море, а воно - колиска для рвiтру, там вiн завжди
гуля привiльнiше. Вiд того привiльне було й на серцi в епарха Том. А ще I
привiльнiше, далебi, вiд тих вiстей, що везе до антсько© Ти| верi, в угоду
i на радiсть князю Волоту, що возсiдав в го? .родi Чернi над Данастром. Ще
б пак, сталося те, чого й спо; дiватися годi було: нема вже аварiв у
придунайськiй Скiфi©, здимiли авари з Придунав'я, а вiдтак i а його,
епархових, очей, пiшли геть далi й вiд земель антських. Чи то ж р де втiха
для обох, чи не резон сказати, стрiвшись: свiтлий день настав! А хто
посприяв тому? Чия мудрiсть стала вище iмператорського вiнця, вознеслася
над всiм Августiоном i восторжествувала в Августiонi, коли замислились:
бути чи не бути аварам раттю в iмперi©? Таке трапля ться раз на вiку, i
хай як собi хоче князь Волог, а мусить, як i ранiш, бути щедрим на
донатi©, воздати йому, сво му содруговi в скiфських Томах, належно. Не
кровi ю ж бо платитиме за звитягу i не спустошенням - всього лиш хутром i
солiдами. А ще ж i про поновлення ряду на мир мiж антами ^; та ромеями
домовлено. Чи такi послуги - жарти? Чи вони не вартi того, на що
сподiва ться?
Весело i втiшно епарховi у вiдкритому морi, пiд туго напнутими
вiтрилами. Певен був, його нiхто не випередить, навiть поголос, що не
поступа ться вiтровi, ширячись мiж людом, не годен пересягнути через Дунай
i добутися до Черна швидше за нього. А проте схибив на певностi сво©й:
першим у стольнiм городi на Тиверi iз тими ж, що й у Вiталiана, вiстями
об'явився хан кутригурiв Коврат.
Коли Волота освiдомили про те, вiя не йияв вiри, в усякiм разi, був
вельми подивований, хоча й сказав челяднику:
- Клич до гридницi. Я зараз буду.
Коврат при мно вразив його i не тiльки величчю- та доброликiстю. Був аж
надто чемний i прихильний, коли освiдчувався, здавалось, свiтився нею,
людською добротою.
- Княже, - сказав, коли сiли за стiл та стали пригощатися яствами. - Я
i мо© кметi прибули, аби порозумiтися з тобою, а через тебе i з усiм людом
тиверським. Певнi е: ви ма те нас за лиходiйне плем'я, схильне до татьби i
урону, головництва та насилля. На те було достатньо резонiв. Не ви - ми
йшли на вас ратною силою, порушили мир i благодать у землi. I все ж хотiли
б запевнити: не такими, за яких ма те нас. Кажу так не лише через те, що
нема вже хана, котрий вiв кутригурiв на тиверцiв. Кажу тому, що вiя не з
власно© волi вiв - iз примусу. Князь, певно, зна вже: роме© зле
помоталися нам за похiд у ©хнi землi - наслали спершу утигурiв, потiм
обрiв i зробили иас ие тiльки убогими до краю, а й пiдневiльними. Та
вевоая 6 змусила iти туди, куди велiли обри.
- Хан хоче сказати, що вiднинi ие пiдневiльний ©м?
- Не зовсiм, а все ж так. Обри пiшли iз Скiфi©, ми ж, як бачиш, не
подалися за ними, лишилися. Коли обри пiшли надовго, гадаю, так i
зостанемося самi по собi, незалежними вiд них.
Важко було стриматися, аби не виказати радостi, i все ж князь Волот
старався не явити себе потiшеним, принаймнi аж надто.
- Коли i куди пiшли?
- Знялися, княже, всiма родами сво©ми й подалися на клич лангобардiв,
неволити гепiдiв нiбито. достеменнi гадки: там i сядуть уже.
Лiпшого й сподiватися годi. Коли се правда, звичайно. О, коли б се було
правдою!
- За одне в?ке, що привiз сi вiстi, спаси бiг тебе, хане. Буду
вiдвертий: то непри мнi сусiди. I не лише для нас.
- Правду кажеш: для нас також. Я коли почув, що йдуть, а згодом i
вдостовiрився, передусiм сказав собi: подамся до Тиверi i освiдчусь
тиверському князевi. Хай зна :
кутригури анi тепер, апi будь-коли не посягатимуть па його землю.
- Хотiлося б вiрити.
- Аби повiрив, бiльше скажу: вiднинi Днiстер до самого моря вiльний для
Тивсрi. Хоче люд ©© ловити рибу - хай ивить, хоче юргува©и - хай, торгу ,
кутригури цс става'шуть йому на завадi.
- А нашi пристанища в Тiрi i на Дуна©, а земля Тнверка? Вони
залишатимуться за кутригурами?
- Аби не було чвар, Тiра яки ирисiанище для рибалок мореплавцiв як
була, так i залишиться вашою. А всiм шим поступитись не можу.
- Отже, бо©шся все-таки, що повернуться обри i спитагь, нащо вiддав нам
узяте на меч i сулипю?
- Не приховуватиму вiд князя: i це . Та найбiльше гриму iнше: мене не
зрозумiють роди, коли поступлюся им, що взяте такою дорогою цiною. .Пильно
дивився тиверський князь на кутригурина. Пиль" i довго. Такий справдi
зацiкавлений вiн у мирi з антами Я всього лиш прикида ться мирною вiвцею?
Нiби ж не Коже, щоб лукавив: дозволя лиш те, що може дозволити. о ж теж
треба розумiти. Одне, придунайськi випаси кутурам он як потрiбнi, а друге,
обри справдi ще можуть врнутися й запитати ©х, нащо вiддали антам те, що
iiльною здобиччю. А спокуса вiльно ходити до моря - неIмала спокуса. I
взагалi, чи не лiпше буде для Тиверi, коли [мiж нею i ромеями стоятимуть i
не страшнi сво ю силою, | i вiдособленi вiд обрiв кутригури?
- Хан всього лиш обiця нам вольготне плавання до моря чи може
заприсягтися в тiм богами сво©ми? . - Можу, княже.
- I що на Тивер анi з власно© волi, анi з принуки не пiдеш бiльше, теж
заприсягнеш?
- Що з власно© волi не пiду, в тiм заприсягну, а що з Принуки, в тiм
присягати не можу.
I знову Волот пильно та довго дивився на хана.
- Що ж, i за те дяка. Бачу, не лукавиш зi мною. Коли так, складаймо ряд
та й пiдемо до капищ.
Обiцяючи дотримуватись укладеного ряду, Волот заприсягав Перуном; хан
же пiднiс над собою меча й звернувся до Неба. "Даю роту, - сказав, - тодi
не буде миру та злагоди мiж людом мо©м i людом Тиверi, уличiв, всiх антiв,
коли камiнь стане плавати, а хмiль тонути".
Усе те пе могло не тiшити обох, а втiшеним що лиша ться робити? Пiшли i
сiли за столи, пили хмiльне, вдовольнялися стравою й бесiдували, знов пили
i знов бесiдували, та сподiвалися па лiпше, та вiрили: вiднинi буде так.
То чому б i пе бути? Iз степу лихо© загрози нема, роме© немовби
вгомонилися, ось уже впродовж двадцяти п'яти лiт не йдуть за Дунай i ыс
плюндрують землю за Дунаем; i обргi здимiли, пiшли на iншi обводи, iншим
не даватимуть супокою. Хвала богам, зда ться, до тривалого миру йдеться, а
вiдтак i до благодатi.
На нiч Ковраг залишився у Чернi - засидiлися допiзна, куди мiг
правитись? А вдосвiта зiбрався й по©хав, не турбуючи i не прощаючись iз
князем. Хоча й була така угода мiж ними, Волоту непевним i не вельми
при мним видалося все те. У слов'ян iз гостем не розлучаються подiбним
робом. Слов'яни проводжають гостей по учтi. Тож, прокинувшись, вiдчув себе
чи то винним, чи то непевним, що вчорашня втiха надiйна.
З то© непевностi не вiдав, куди податися, й спрямував стопи сво© до
жони та дiтей. Не раз пересвiдчувавсь уже, тож i зараз вiрив: там розвi
сумнiви, а розвiявши, скаже:
"Прогонiть осмуту з лик сво©х, знайте, для всiх нас свiтлий день
настав: обрiв нема за Дуна м, кутригури приходили з повинною й уклали вже
ряд на мир i злагоду". Чи вони, кревнi його, не живуть тим, що й вiн? Чи
не потiшаться такою новиною? Пробi, Миловида перша заяснi видом i скаже
сво звичне: йой! Милана, Злата нащо сумовитi та зболенi по смертi
мужiв, а й тi збудяться, най не так, як iншi, все ж вiдчують себе
втiшеними.
Доки йшов у той кiнець, де мала бути зараз Миловида, встиг угомонити
себе й перейнятися мислю про свiтлий день. А зблизився з клiттю-келi ю, в
якiй жона мала поличчя свого християнського бога й молилася ранньо© (як i
вечiрньо©) пори, змушений був збавити ходу, а далi й зовсiм уклякнути:
з-за дверей чувся не лише Миловидий, чулися й iншi голоси.
"I Злата з Миланою там? А це ж з яко© речi?!"
Досi вiн не дозволяв собi переступати порiг Христового обиталища в
сво©м теремi. То було ута мничене мiсце жони його, келiя-храм, де вона
розмовляла з увiруваним колись богом i сповiдалася сво му боговi. Пристати
до ©© вiри не мiг та, зда ться, й не прагнув, одначе й жонi не
насмiлювався перечити. I не тiльки тому, що пояснювала свою забаганку аж
надто дивно i переконливо: "Се в нього, Iсуса Христа, - сказала, -
попросила я заступництва в той день i в той час, коли ти мав тягти жереб,
се вiн озвався на мо ревне благання i врятував тебе вiд мученицько©
смертi", - не перечив ще й тому, що надто молився на свою Миловиду, аби
насмiлитися й стати ©й бодай у чомусь на завадi. Нинi ж, зачувши, що й
доньки там, у храмi-келi©, забув, куди врива ться й на що посяга . Смикнув
на себе не зовсiм причиненi дверi й укляк, до ретти спантеличений i
вражений тим, що побачив: i жона, i обидвi доньки стояли перед ликом
Христа на колiнах i били поклони.
Певно, надовго втратив дар речi - жона перша опам'яталася й пiшла до
нього.
- Щось сталося, муже мiй? Я потрiбна тобi?
- Вийди, поговорити треба.
Не хотiв, аби розмову ©хню чули доньки, i вiдiйшов далi вiд дверей.
Зрештою надумався й попростував до сусiдньо© клiтi.
- Що все це ма означати, Миловиде? - круто обернув,ся до жони, коли
причинила за собою дверi. - Я тобi доIаволив вiрити боговi роме©в i
молитись на бога роме©в. ||Нащо дiтей мо©х вводиш у той блуд?
Далебi, наготувалася до розмови, доки йшла слiдом, - ула на диво
сумирна i довiрлива, хiба що присоромлена е в мiру.
- То не ромейський бог, Волоте, то бог знедолених. ^оли збагнеш се,
гадаю, втямиш i все iнше: не я вводжу рiтей тво©х у вiру Христову -
безлiття вводить. Доньки тво© i|у великiй скорботi по убi нних на
бородищах мужах сво©х. |,Як можемо вiдмовити ©м шукати розраду там, де
хочуть |.днайти ©©?
Аж пересмикнула його та тиха й сердечна рiч, як i потяд ©©, такий
по-дитинному невинний i довiрливий.
- Та збагни ти! - вибухнув гнiвом. - Вони - дiти своi роду-племенi, ©м
треба буде жити серед нього. Як житить, вiдступившись вiд вiри отцiв i
дiдiв? Се ти могла доолити собi таке i почувати себе супокiйною за мо ю
спию. ©м не простять вiдступництва! Скажуть, вашу матiр внесено в жертву
богам, а ви...
Якась зла сила шарпнула князя за серце, вдарила пiд оги й повалила, як
е, на долiвку. Останн , що вгледiв i Цвтямив, великi Миловидинi очi, нiмий
перестрах у очах та ' - i виду, такому безневинному i такому жалiсному
тi © втi.
XI
Останнi кiлька лiт старiйшини не зважувалися йти до i?на© й турбувати
©© клопотами Дулiбсько© землi. Знали11: князiвнi не до того. Он яке
безлiття обсiло Добритову вро. Тiльки-но послюбилася та згуляла воседля i
вже вдовiла. Не встигла оплакати мужа, як змушена була "Закувати вiтця.
Затим младомладою матiр'ю стала.
I матiр'ю, i вдовою, i сиротою водночас. Хто посмiв стукатись до тако©
турбувати таку?
"Най бавить сина, - казали, - та ба©ть рани, завданi лихою долею. З
усiм iншим якось буде".
I правду казали. Нiчого не сталося за сi лiта анi з людом, анi з
землею. Як жили за князя, так i по князевi живуть. Щоправда, недовго
перебували в сiй певностi та супоко©. Десь згодом занепоко©лися
старiйшини. I на ради збиралися частiше, i радилися довше. Коли ж сталося
так, що й збираючись нiчого не врадили, зважилися й послали нарочитих до
Дана©.
- Люд дулiбський, - сказали вклонившись, - здоровить тебе, доню, з
сином, нащадком роду Добрнтового.
- Спаси бiг.
- А ще велiв вiн нам стати перед тобою й запитати: чи зголошу шся ти,
дина спадко миця в родi Добритовiм, сiсти на стiл вiтпя свого й правити
нами, доки стане повнолiтнiм син твiй. Земля не може бути без привiдцi,
доню. Коди чу ш у собi силу i певнiсть, сiдай i пряв нами, коли нi, вiче
обере когось iншого. .
- Нiби ви ие правите в родах сво©х? сть-бо вiче, покликане вирiшувати
дiла общиннi, а повиннiсть за супокiй все© землi покладено на князя
Тиверi.
- На привiдцю Тиверi покладено вiдповiдати за супокiй землi на урочний
час. По тому буде всетроянське вiче, покликане визначити, на кого з каязiв
ляже ця повиннiсть. Дулiби волiють, щоб вона випала та©ш на ©хнього Князя.
Данаю обдало приском. Он воно що?1 Старiйшини просять ©© сiсти на отнiй
стiл, а тим часом натякають: коли сядеш ти, не дулiбським князям бути
чiльними в землi Трояновiй. Ано, хто ж призначить на те жону.
- То, може, най зараз уже править дулiбами хтось iз во вод дулiбських?
- Хто?
Завагалася, одначе ненадовго.
- Дайте час помислити. Вже потiм, помисливши, покличу i скажу.
Старiйшини вклонилися й пiшли. А Даная кинулася притьмом до дверей i
повелiла нянi-наставницi зайти до не©.
- Чули, що казали?
- Як же могла чути, коли не була там, де казалося? Тлумачила ©й i
тремтiла вся, казала, коли не сяде зараз иа отнiй стiл, то нiхто з роду
Добритовото уже й не сяде на нього, i запевняла няню: то тiльки для
годиться нигають, насправдi не хочуть, аби сiдала. Що ж ©й робити, коли
так? Зректися та й но -всьому? А що скаже ©й син, коли виросте? Домагатися
отнього столу? А коли вiзьмуть i приколять поночi: i ©©, i сина?
Зачинилися в ложницi i шепталися, шептались i йойкали мало не до
полудня, а в полудень наставниця Дана©на залишила-таки терем i знайшла
мiсце та привiд здибатися з кревним братом Мезамiра Келагастом.
- Ти що собi дума ш? - напустилася, - Чи тобi сумлiння тво , повиннiсть
зрештою нiчо не кажуть?
- А що мають казати? - весело одповiв той.
- Як то що? Як то що?! Даная он якого сина народила тво му братовi, а
ти не зайдеш, не поцiкавишся навiть що та як.
- На те в Мезамiра мати i сестри зрештою.
- Умм... Мати... сестри. А ти? Чи мати з сестрами годгиi втiшити
младомладу вдову у ©© смутку, висушити такi Iчастi сльози? Покон роду
нашого саме тобi велить прийти I до Дана© i стати ©й утiхою замiсть
Мезамiра, покласти край Р'беалiттям тi © младомладо© жони, як i безлiттю
©© сива. i Кедагаст видовжив з дива лик свiй, та одразу ж i оскалився.
- Се що ж собi старе басиха надумала? Хоче, щоб я послюбився з Дана ю?-
Ти сам зажада ш слюбу, коли прийдеш та угледиш [яка нвнi Даная.
Сказала й пiшла собi, спираючись на костур. Мовби урезонювала тим:
"Подумай, отроче. Я, щоб знав, дiло кажу i рЯiло не яке-небудь". Воно й
правда, пощо ©й здибуватись рiуао i натякати. Не iнакше як мала з Дана ю
бесiду або J врягледiлася до розквiтло© по родах Дапа© й стала на маслi:
така не може лишатися без мужа-охорони. Тiнь зарощiв i хотi не мине ©©,
коли залишиться сама. А з тою | тiнню прийде й безлiття. Ано, то вже як
водиться. Де неЕна мужа-оборони, там пнеться через порiг i обсiда жону
Обида. Одначе чому наставниця саме до нього прийшла i не так заговорила?
Всього лиш пригадала, що такий поои: коли овдовi младомлада жона, на
мiсце усопшого чи 'гиблого мужа ©© ма прийти його непослюблений брат i
яти тоту жону пiд сво накриття, чи такою воля само© иа©?
I стояв бiля свого Гриваня, там, де затримала його Дана©А наставниця,
думав, i сiв на Гриваня та рушив - знову умав. Вiдверто кажучи, йому не до
слюбу зараз - не нася ще в отроцтвi i не натiшився привiллям, що його да
отроцтво. Та коли про слюб iз Дана ю заговорила сама Даная, то чом i не
пiти до не© та не приглянутись, яка нинi.
"Нiби ти не був i не бачив", - нагаду стороннiй голос.
"Бачити бачив, - борониться Келагаст, - та он як давно, тодi ще, як
проводжала в останню путь та прощалась iз Мезамiром. Чи в траурi могла
затьмити лiпотою? Та й менi до ©© лiпоти хiба було?"
. "Лiпоту нiщо не зугарне затьмити, - знову той голос. - Лiпота завжди
явля себе лiпотою".
"А от i нi. Одна вона тодi, коли прибита печаллю-осмутою, i зовсiм
iнша, коли на серцi свiтлий день".
"Який же вiн може бути свiтлий у Дана©-вдови?"
"У Дана©-вдови, може, й не свiтлий, а в Дана©-матерi? Та ще в то©, що
виколисала в собi мисль: у Мезамiра брат, вiн не повинен лишити ©© з
дитям малим напризволяще. Така мисль завжди уподiбню ться свiтлiй
сподiванцi, а де свiтла сподiванка, там i воскресiння. Чи жадаючим багато
треба, аби пiднестися духом i обернути нiч у день?
Здавалось, i не хотiв думати про те, що посiяла в ньому словом-загадкою
наставниця, а засiв ©© не давав супокою весь день, не дав i тодi, як
надiйшла нiч. Лежав горiлиць - думав про Данаю, перевертався ниць - знову
думав, ба навiть чув у собi якусь тоскну потребу пiти, поглянути на не©,
утвердитись, чи то ж справдi така, як ©© малю стара. Далебi, й не заснув
би тi © ночi, коли б не став-таки на думцi: чом i не пiти та не поглянути
на Данаю, коли того хоче сама Даная?
Вiн не належав до тих, що чують у собi сум'яття, зважуючись на
неузвичаене чи й соромiцьке дiло. Ото лишень i вагань було: слухатись чи
не слухатися наставницi, iти чи не йти до Дана©. Коли надумав: пiду, не
став дошукуватися вагомо© причини, вихопився на Гриваня й подався до
теремка, що його обсiдала у Волинi спадко миця княжого столу. А все ж, як
прибув до Дана© та спинився перед Дана ю, не мiг не пiддатися пiдспуднiй
силi сум'яття: жона та справдi постала перед ним такою, яко© не видiв досi
та й не сподiвався видiти. Худе та довге колись дiвча, ото тiльки й звабне
тим, що мало лiпше, нiж у iнших, вбрання та ще великi синi очi, довгi й
пушистi коси, котрi оповивали всю ©©, надто на iгрищах, - видавалося тепер
дивом, спроможним не лише вразити, а й позбавити тями. Гаптована шовком
тунiка з барвисто© заморсько© паволоки щiльно лежала на в мiру
розповнiлому й вiд того до ослiпу витонченому станi, а по-молодечому
веселi i задерикуватi колись очi, навпаки, свiтили лагiдною тишею, вид ©©,
-трiшки зболений, вiшки зачудований, був i лiпим та милим, i якимсь
знiжев-просвiтленим, нiби опромiненим зсередини. - . Кликала, Дана ? -
завважив нарештi, що мовчить Iдовго, i похопився з словом, а вже як
виголосив йото, iагнув: сказав не те, що слiд, - Даная iз
зболено-зачудовам стала раптом сполохано-знiченою. Тиха замрiя в очах
iiнилася iскорками ляку, ба навiть справжнього перепукення, а блiдий i
знiжений вид ©© покрився свiдком жiочо© цноти - червiнню.
- Хотiла порадитись, Келагасте, - мовила через силу, вясе, що не одразу
зборола в собi тоту нiяковiсть. - Муi на дулiбах он скiльки, а звiритись
не кожному i тим iе не з усiм можу.
розглянулась i вже тодi запросила пройти до сусiдньо© тi, сiсти на
достойне високого гостя мiсце.
- Були у мене старiйшини родiв, - силилася затьмити i ще непоборену
нiяковiсть словом. - Сказали, надходить t вiча, на якому йтиметься про
старшого серед князiв у ©дi Трояновiй. А в нас i на Дулiбах нема його.
самогубець у вир морський.
- О великий i мудрий привiдцю люду нашого! - бив перед каганом поклони,
а тим часом доглядався, милiсть чи гнiв нала в Баяиових очах. - 3 усiх
царiв, королiв та iмператорiв тiльки ти один здатний в змиг ока охопити
мислiю свiт i визначитися в свiтi. Бачу, обрав уже путь праведного иiiiiу,
знасi©©, як узяти гору над кривдниками аварiв.
- Вiбира1ся в путi., - не стан дослухатися до його речницi кагаи. -
По©диш до короля лангобардiв Ллво©на й скажеш йому: я пристаю на його
клич, такий, що й зараз пiдняв би турми сво© й кинув супроти супостатiв
його - гевiдiв. Та в завада, що не дозволить зробити те: кожен iз во©нiв
мо©х мас узяти щось у похiд - для себе i для комоней, ма залишити якiсь
яства й родовi сво му. А взяти, як i залишити, нема чого. Коли Алво©н
може прислати нам десятину кожно© з тварей, ще е в лангобардiв, а ще сто
хур збiжжя для комоней, стiльки ж - для люду аварського, одразу й рушимо в
похiд. А вже як рушимо, в звитязi над гепiдами хай не сумнiва ться. Купно
з лангобардами мв заволодi мо ними в змиг ока.
- Слухаю, повелителю!
- Не тiльки слухай, а i ими, - пристально подивився ви свого нарочитого
Баян. - Бо вдруге не прощу нетямковитостi в дiлах сольських. Чу ш?
- Чую i повинуюсь! За цим разом iз шкiри випорсну, а повернуся до тебе
з хурами i товаром.
- Про наш розбрат з iмператором Алво©ну нi слова. Бiдкайся нестачею,
нарiкай на пагубу, що мали в походах, ото i все. З помiччю ©м теж не
набивайся аж надто. Кажи, та мно вiд iмператора робимо це i тiльки тому,
що не вистача яств. Коли вони, лангобарди, пришлють товар та жури зi
збiжжям, i надалi матимуть нас, аварiв, за соузникiв сво©х у виправах
ратних.
- О Небо! - Кандих пiднiс д'горi благальнi руки, закотив пiд лоба очi.
- Якi ми, авари, вдячнi тобi, що ти послало нам, сво©м обранцям, такого
повелителя! Як жили б i що мали б, коли б не його свiтлий iз свiтлих
розум. Подумати тiльки...
- Думатимеш у путi, - не став слухати свого велеречивого сла Баян, - i
молитимешся Небу при нагодi. А зараз iди. Час не жде, гнiв же наш - тим
паче.
Першi сiм дiб Баян не ждав вiстей вiд сольства свого. Знав: до
лангобардiв, як i вiд лангобардiв, правитись та й цравитись. Та й у
лангобардiв всяке могло статися. Йде сiча з гепiдами, король перебува ,
напевно, там, де його во©. А до такого короля непросто доступитися.
Одначе, коли минула й друга седмиця, а з лангобардiв анi сольства, анi
хур, iючав бентежитись. Такий, що послав би й нових нарочитих, хай би
довiдались, може, тi, що з Кандихом, в путi уже, може, правляться разом iз
хурами, товаром i тому зволiкають. Шкуру спустить iз того складеного вдво
Кандиха, коли додумався до такого. Невже не тямить, що каган жде? Он
скiльки во©в узяв iз собою, через кожнi два-три днi можна слати гiнця - i
не позначиться.
"Нi, вiн таки догра ться в мене", - пообiцяв Баян, i хто зна , чи не
заприсягнув би за сим разом: Кандиховi лишилося жити рiвно стiльки,
скiльки йому, повелителю аварiв, мучитись без вiстей вiд сольства, коли б
не вiдхилилася тi © митi запона i не розбила уже зiзрiлий намiр.
- О Ясноликий 1 - тицьнувся йому до нiг хтось iз терханiв. - До тебе
сольство вiд короля франкiв Сигеберта. Приймеш чи повелиш сказати, хай
iдуть туди, звiдки прийшли?
Сольство? Вiд короля франкiв, того, що он як розширив обводи сво ©
землi, , по сутi, другим iмператором по сусiдству з ромеями? Що привело
його до аварiв? Бо©ться, не втрима того, що замав, чи хоче скористатися
силою аварiв i замати ще бiльше? Тюрiнгiя, Бургундiя, Прованс скорилися
йому, визвали силу i владу його над собою й бавари, сакси, деякi з
слов'янських племен. Невже й справдi захотiв бiльше, анiж ма ? Коли так,
не розминутися йому з Вiзантi ю.
- Клич, i негайно.
Франки не були такi улесливi, якими звик бачити асiйпiв, трималися
гiдно, одначе чемно. Одважили стриманого иоклояа й уклякли там, де стояли.
Змовились, видно: говоритиме той, що найближче до кагана. I вiн заговорив.
Передавав уклiн йому, славному в свiтi кагановi, вiд корояя франкiв
Сигеберта, вiд привiдцiв iнших родiв i племен що стали пiд iнсигиi©
Сигеберта, - бургундiв, провансян, гюрiнгцiв, баварiв i саксiв, передав
уклiн жонам його вiд королеви ( завважив, це чи не вперше згадали й про
жон), славив плем'я аварiв яко таке, що нi перед ким не хилить голови, i
тому не лише далеко знане, а й належно чтиме, не забув нагадати, що король
франкiв особливо прихильний до таких i тому прислав ©х, слiв сво©х, аби
засвiдчити кагановi свою повагу i ввiйти у добрi стосунки з аварами.
Сол говорив через тлумача. Це уповiльнювало бесiду, зате давало Баяновi
можливiсть добре осмислити те, що казалося, й стати на якiйсь думцi. А
оскiльки мова зайшла про добрi стосунки, то й думати не було чого.
- Ми теж багато чули про короля франкiв, як i про самих франкiв, -
заговорив, коли настала його черга. - Живемо-бо па теренi Вiзантi©, а
Вiзантiя не глуха до того, що дi ться за Дуна м, на полуночпо-захiдних
обводах ©© землi. Вона, як вiда , напевно, сол, не байдужа до земель
iталiйських, а тим паче до слов'янських, передусiм тих, котрi сусiдять iз
землями короля франкiв.
Не сказав: якi частково належать франкам i до яких, як i Вiзантiя, не
байдужi франки. Зате коли сол знову взяв слово i виговорився, не став
церемонитися, вiдверто, без всяких хитрому дростей запитав: чого хоче
король вiд аварiв?
Почувши те i не зiбравшись до ладу з думками, сол помiтно захвилювався,
став блудити очима.
- Вiн прислав мене спитати, - на вiдвертiсть вiдповiв вiдвертiстю, - чи
не пристав би каган до спiльного походу з франками?
- Супроти кого?
- Супроти готiв.
Сол не сказав яких, одначе й того, що сказав, було доста: остготи
поверженi ромеями, вестготи (принаймi тi, що мали житла в Галлi©) -
франками. Отож лишаються герули i гепiди. А може, сказане слiд розумiти й
так: франки хочуть пiти на землi, що були донедавна остготськими, а
вiднедавна стали пiдвладними Вiзжвтi©? Дуже можливо. Сол франкського
короля щось прихову , по очах бачить: нещирий . Що ж, коли так, Баян теж
не буде наполегливим: пiдуть супроти iмперi© i ©© володiнь в Iталi© -
охоче пiдтрима нових св.о©х соузникiв, нацiляться на гепiдiв - вiн буде
там ранiш за франкiв.
- I що матимуть авари з того походу?
- Про те каган домовиться безпосередньо з королем. Нинi король хотiв би
лише знати, чи пристануть авари до походу?
Он як! Без обiцянок хоче заручитися згодою. За кого ж вiн мав його.
Баяна? I як повестися з таким? Сказати: спершу давайте обiцянку, потiм
дамо згоду? Бути ще вiдвертiшим, коли так: хай король дасть аварам землю,
тодi й авари заприсягнуть на вiрнiсть? Резон у такiй вiдвертостi . Хто
пiде походом супроти iмператора, живучи на землi iмператора? Хай би король
давав землю, звiдтам Баян знайшов би спосiб поквитатися з iмператором. Ось
тiльки чи не вийде з цього короля такий же лжеобiцяльник, як iз
iмператорiв Вiзантi©? Усi сильнi - лживi. Кличуть i обiцяють, доки ждуть
вигоди. Не стане вигоди - зречуться.
Баян силився приховати вiд слiв сво©х правдивi помисли, та, мабуть, i
зусилля не допомогли: коли заговорив, голос виказав ©х, i доволi вiдверто.
- Скажiть королю, я перейду на його бiк i щораз ставатиму йому в помiч,
та за однi © умови: коли вiн дасть мо му людовi землю. Жити в обводах
однi © землi й прислужуватись iншiй по випада .
Помовчав i вже потiм додав:
- Ще одне. Якщо король пристав на це, хай шле ава|рам яства на перехiд:
двi тисячi голiв товару, сто хур абiж жя для комоней i сто - для во©в i
люду аварського. Путь Ц ов яка тривала, а люд наш знемiгся на яствах. Та й
там на нових землях, треба буде споживати щось, доки добу-^ Iдемо собi
живнiсть. Людей сво©х за речницею короля, як i Fee товаром та збiжжям,
посилаю разом iз вами. Слам нiчого не залишалося, як вiдкланятись.
Х
Драмой, на якому, крiм мореходiв та кiлькох чоловiк тор"ового люду,
перебував i епарх Вiталiан, вийшов з пристаища на веслах, а вже у морi
пiдняв вiтрила й пiшов, гнааий помiрним цi © пори левантом, до скiфських
берегiв. Спершу нерiвно й не вельми вiдчутно, далi веселiше й верселiше.
Бо виходив у вiдкрите море, а воно - колиска для рвiтру, там вiн завжди
гуля привiльнiше. Вiд того привiльне було й на серцi в епарха Том. А ще I
привiльнiше, далебi, вiд тих вiстей, що везе до антсько© Ти| верi, в угоду
i на радiсть князю Волоту, що возсiдав в го? .родi Чернi над Данастром. Ще
б пак, сталося те, чого й спо; дiватися годi було: нема вже аварiв у
придунайськiй Скiфi©, здимiли авари з Придунав'я, а вiдтак i а його,
епархових, очей, пiшли геть далi й вiд земель антських. Чи то ж р де втiха
для обох, чи не резон сказати, стрiвшись: свiтлий день настав! А хто
посприяв тому? Чия мудрiсть стала вище iмператорського вiнця, вознеслася
над всiм Августiоном i восторжествувала в Августiонi, коли замислились:
бути чи не бути аварам раттю в iмперi©? Таке трапля ться раз на вiку, i
хай як собi хоче князь Волог, а мусить, як i ранiш, бути щедрим на
донатi©, воздати йому, сво му содруговi в скiфських Томах, належно. Не
кровi ю ж бо платитиме за звитягу i не спустошенням - всього лиш хутром i
солiдами. А ще ж i про поновлення ряду на мир мiж антами ^; та ромеями
домовлено. Чи такi послуги - жарти? Чи вони не вартi того, на що
сподiва ться?
Весело i втiшно епарховi у вiдкритому морi, пiд туго напнутими
вiтрилами. Певен був, його нiхто не випередить, навiть поголос, що не
поступа ться вiтровi, ширячись мiж людом, не годен пересягнути через Дунай
i добутися до Черна швидше за нього. А проте схибив на певностi сво©й:
першим у стольнiм городi на Тиверi iз тими ж, що й у Вiталiана, вiстями
об'явився хан кутригурiв Коврат.
Коли Волота освiдомили про те, вiя не йияв вiри, в усякiм разi, був
вельми подивований, хоча й сказав челяднику:
- Клич до гридницi. Я зараз буду.
Коврат при мно вразив його i не тiльки величчю- та доброликiстю. Був аж
надто чемний i прихильний, коли освiдчувався, здавалось, свiтився нею,
людською добротою.
- Княже, - сказав, коли сiли за стiл та стали пригощатися яствами. - Я
i мо© кметi прибули, аби порозумiтися з тобою, а через тебе i з усiм людом
тиверським. Певнi е: ви ма те нас за лиходiйне плем'я, схильне до татьби i
урону, головництва та насилля. На те було достатньо резонiв. Не ви - ми
йшли на вас ратною силою, порушили мир i благодать у землi. I все ж хотiли
б запевнити: не такими, за яких ма те нас. Кажу так не лише через те, що
нема вже хана, котрий вiв кутригурiв на тиверцiв. Кажу тому, що вiя не з
власно© волi вiв - iз примусу. Князь, певно, зна вже: роме© зле
помоталися нам за похiд у ©хнi землi - наслали спершу утигурiв, потiм
обрiв i зробили иас ие тiльки убогими до краю, а й пiдневiльними. Та
вевоая 6 змусила iти туди, куди велiли обри.
- Хан хоче сказати, що вiднинi ие пiдневiльний ©м?
- Не зовсiм, а все ж так. Обри пiшли iз Скiфi©, ми ж, як бачиш, не
подалися за ними, лишилися. Коли обри пiшли надовго, гадаю, так i
зостанемося самi по собi, незалежними вiд них.
Важко було стриматися, аби не виказати радостi, i все ж князь Волот
старався не явити себе потiшеним, принаймнi аж надто.
- Коли i куди пiшли?
- Знялися, княже, всiма родами сво©ми й подалися на клич лангобардiв,
неволити гепiдiв нiбито. достеменнi гадки: там i сядуть уже.
Лiпшого й сподiватися годi. Коли се правда, звичайно. О, коли б се було
правдою!
- За одне в?ке, що привiз сi вiстi, спаси бiг тебе, хане. Буду
вiдвертий: то непри мнi сусiди. I не лише для нас.
- Правду кажеш: для нас також. Я коли почув, що йдуть, а згодом i
вдостовiрився, передусiм сказав собi: подамся до Тиверi i освiдчусь
тиверському князевi. Хай зна :
кутригури анi тепер, апi будь-коли не посягатимуть па його землю.
- Хотiлося б вiрити.
- Аби повiрив, бiльше скажу: вiднинi Днiстер до самого моря вiльний для
Тивсрi. Хоче люд ©© ловити рибу - хай ивить, хоче юргува©и - хай, торгу ,
кутригури цс става'шуть йому на завадi.
- А нашi пристанища в Тiрi i на Дуна©, а земля Тнверка? Вони
залишатимуться за кутригурами?
- Аби не було чвар, Тiра яки ирисiанище для рибалок мореплавцiв як
була, так i залишиться вашою. А всiм шим поступитись не можу.
- Отже, бо©шся все-таки, що повернуться обри i спитагь, нащо вiддав нам
узяте на меч i сулипю?
- Не приховуватиму вiд князя: i це . Та найбiльше гриму iнше: мене не
зрозумiють роди, коли поступлюся им, що взяте такою дорогою цiною. .Пильно
дивився тиверський князь на кутригурина. Пиль" i довго. Такий справдi
зацiкавлений вiн у мирi з антами Я всього лиш прикида ться мирною вiвцею?
Нiби ж не Коже, щоб лукавив: дозволя лиш те, що може дозволити. о ж теж
треба розумiти. Одне, придунайськi випаси кутурам он як потрiбнi, а друге,
обри справдi ще можуть врнутися й запитати ©х, нащо вiддали антам те, що
iiльною здобиччю. А спокуса вiльно ходити до моря - неIмала спокуса. I
взагалi, чи не лiпше буде для Тиверi, коли [мiж нею i ромеями стоятимуть i
не страшнi сво ю силою, | i вiдособленi вiд обрiв кутригури?
- Хан всього лиш обiця нам вольготне плавання до моря чи може
заприсягтися в тiм богами сво©ми? . - Можу, княже.
- I що на Тивер анi з власно© волi, анi з принуки не пiдеш бiльше, теж
заприсягнеш?
- Що з власно© волi не пiду, в тiм заприсягну, а що з Принуки, в тiм
присягати не можу.
I знову Волот пильно та довго дивився на хана.
- Що ж, i за те дяка. Бачу, не лукавиш зi мною. Коли так, складаймо ряд
та й пiдемо до капищ.
Обiцяючи дотримуватись укладеного ряду, Волот заприсягав Перуном; хан
же пiднiс над собою меча й звернувся до Неба. "Даю роту, - сказав, - тодi
не буде миру та злагоди мiж людом мо©м i людом Тиверi, уличiв, всiх антiв,
коли камiнь стане плавати, а хмiль тонути".
Усе те пе могло не тiшити обох, а втiшеним що лиша ться робити? Пiшли i
сiли за столи, пили хмiльне, вдовольнялися стравою й бесiдували, знов пили
i знов бесiдували, та сподiвалися па лiпше, та вiрили: вiднинi буде так.
То чому б i пе бути? Iз степу лихо© загрози нема, роме© немовби
вгомонилися, ось уже впродовж двадцяти п'яти лiт не йдуть за Дунай i ыс
плюндрують землю за Дунаем; i обргi здимiли, пiшли на iншi обводи, iншим
не даватимуть супокою. Хвала богам, зда ться, до тривалого миру йдеться, а
вiдтак i до благодатi.
На нiч Ковраг залишився у Чернi - засидiлися допiзна, куди мiг
правитись? А вдосвiта зiбрався й по©хав, не турбуючи i не прощаючись iз
князем. Хоча й була така угода мiж ними, Волоту непевним i не вельми
при мним видалося все те. У слов'ян iз гостем не розлучаються подiбним
робом. Слов'яни проводжають гостей по учтi. Тож, прокинувшись, вiдчув себе
чи то винним, чи то непевним, що вчорашня втiха надiйна.
З то© непевностi не вiдав, куди податися, й спрямував стопи сво© до
жони та дiтей. Не раз пересвiдчувавсь уже, тож i зараз вiрив: там розвi
сумнiви, а розвiявши, скаже:
"Прогонiть осмуту з лик сво©х, знайте, для всiх нас свiтлий день
настав: обрiв нема за Дуна м, кутригури приходили з повинною й уклали вже
ряд на мир i злагоду". Чи вони, кревнi його, не живуть тим, що й вiн? Чи
не потiшаться такою новиною? Пробi, Миловида перша заяснi видом i скаже
сво звичне: йой! Милана, Злата нащо сумовитi та зболенi по смертi
мужiв, а й тi збудяться, най не так, як iншi, все ж вiдчують себе
втiшеними.
Доки йшов у той кiнець, де мала бути зараз Миловида, встиг угомонити
себе й перейнятися мислю про свiтлий день. А зблизився з клiттю-келi ю, в
якiй жона мала поличчя свого християнського бога й молилася ранньо© (як i
вечiрньо©) пори, змушений був збавити ходу, а далi й зовсiм уклякнути:
з-за дверей чувся не лише Миловидий, чулися й iншi голоси.
"I Злата з Миланою там? А це ж з яко© речi?!"
Досi вiн не дозволяв собi переступати порiг Христового обиталища в
сво©м теремi. То було ута мничене мiсце жони його, келiя-храм, де вона
розмовляла з увiруваним колись богом i сповiдалася сво му боговi. Пристати
до ©© вiри не мiг та, зда ться, й не прагнув, одначе й жонi не
насмiлювався перечити. I не тiльки тому, що пояснювала свою забаганку аж
надто дивно i переконливо: "Се в нього, Iсуса Христа, - сказала, -
попросила я заступництва в той день i в той час, коли ти мав тягти жереб,
се вiн озвався на мо ревне благання i врятував тебе вiд мученицько©
смертi", - не перечив ще й тому, що надто молився на свою Миловиду, аби
насмiлитися й стати ©й бодай у чомусь на завадi. Нинi ж, зачувши, що й
доньки там, у храмi-келi©, забув, куди врива ться й на що посяга . Смикнув
на себе не зовсiм причиненi дверi й укляк, до ретти спантеличений i
вражений тим, що побачив: i жона, i обидвi доньки стояли перед ликом
Христа на колiнах i били поклони.
Певно, надовго втратив дар речi - жона перша опам'яталася й пiшла до
нього.
- Щось сталося, муже мiй? Я потрiбна тобi?
- Вийди, поговорити треба.
Не хотiв, аби розмову ©хню чули доньки, i вiдiйшов далi вiд дверей.
Зрештою надумався й попростував до сусiдньо© клiтi.
- Що все це ма означати, Миловиде? - круто обернув,ся до жони, коли
причинила за собою дверi. - Я тобi доIаволив вiрити боговi роме©в i
молитись на бога роме©в. ||Нащо дiтей мо©х вводиш у той блуд?
Далебi, наготувалася до розмови, доки йшла слiдом, - ула на диво
сумирна i довiрлива, хiба що присоромлена е в мiру.
- То не ромейський бог, Волоте, то бог знедолених. ^оли збагнеш се,
гадаю, втямиш i все iнше: не я вводжу рiтей тво©х у вiру Христову -
безлiття вводить. Доньки тво© i|у великiй скорботi по убi нних на
бородищах мужах сво©х. |,Як можемо вiдмовити ©м шукати розраду там, де
хочуть |.днайти ©©?
Аж пересмикнула його та тиха й сердечна рiч, як i потяд ©©, такий
по-дитинному невинний i довiрливий.
- Та збагни ти! - вибухнув гнiвом. - Вони - дiти своi роду-племенi, ©м
треба буде жити серед нього. Як житить, вiдступившись вiд вiри отцiв i
дiдiв? Се ти могла доолити собi таке i почувати себе супокiйною за мо ю
спию. ©м не простять вiдступництва! Скажуть, вашу матiр внесено в жертву
богам, а ви...
Якась зла сила шарпнула князя за серце, вдарила пiд оги й повалила, як
е, на долiвку. Останн , що вгледiв i Цвтямив, великi Миловидинi очi, нiмий
перестрах у очах та ' - i виду, такому безневинному i такому жалiсному
тi © втi.
XI
Останнi кiлька лiт старiйшини не зважувалися йти до i?на© й турбувати
©© клопотами Дулiбсько© землi. Знали11: князiвнi не до того. Он яке
безлiття обсiло Добритову вро. Тiльки-но послюбилася та згуляла воседля i
вже вдовiла. Не встигла оплакати мужа, як змушена була "Закувати вiтця.
Затим младомладою матiр'ю стала.
I матiр'ю, i вдовою, i сиротою водночас. Хто посмiв стукатись до тако©
турбувати таку?
"Най бавить сина, - казали, - та ба©ть рани, завданi лихою долею. З
усiм iншим якось буде".
I правду казали. Нiчого не сталося за сi лiта анi з людом, анi з
землею. Як жили за князя, так i по князевi живуть. Щоправда, недовго
перебували в сiй певностi та супоко©. Десь згодом занепоко©лися
старiйшини. I на ради збиралися частiше, i радилися довше. Коли ж сталося
так, що й збираючись нiчого не врадили, зважилися й послали нарочитих до
Дана©.
- Люд дулiбський, - сказали вклонившись, - здоровить тебе, доню, з
сином, нащадком роду Добрнтового.
- Спаси бiг.
- А ще велiв вiн нам стати перед тобою й запитати: чи зголошу шся ти,
дина спадко миця в родi Добритовiм, сiсти на стiл вiтпя свого й правити
нами, доки стане повнолiтнiм син твiй. Земля не може бути без привiдцi,
доню. Коди чу ш у собi силу i певнiсть, сiдай i пряв нами, коли нi, вiче
обере когось iншого. .
- Нiби ви ие правите в родах сво©х? сть-бо вiче, покликане вирiшувати
дiла общиннi, а повиннiсть за супокiй все© землi покладено на князя
Тиверi.
- На привiдцю Тиверi покладено вiдповiдати за супокiй землi на урочний
час. По тому буде всетроянське вiче, покликане визначити, на кого з каязiв
ляже ця повиннiсть. Дулiби волiють, щоб вона випала та©ш на ©хнього Князя.
Данаю обдало приском. Он воно що?1 Старiйшини просять ©© сiсти на отнiй
стiл, а тим часом натякають: коли сядеш ти, не дулiбським князям бути
чiльними в землi Трояновiй. Ано, хто ж призначить на те жону.
- То, може, най зараз уже править дулiбами хтось iз во вод дулiбських?
- Хто?
Завагалася, одначе ненадовго.
- Дайте час помислити. Вже потiм, помисливши, покличу i скажу.
Старiйшини вклонилися й пiшли. А Даная кинулася притьмом до дверей i
повелiла нянi-наставницi зайти до не©.
- Чули, що казали?
- Як же могла чути, коли не була там, де казалося? Тлумачила ©й i
тремтiла вся, казала, коли не сяде зараз иа отнiй стiл, то нiхто з роду
Добритовото уже й не сяде на нього, i запевняла няню: то тiльки для
годиться нигають, насправдi не хочуть, аби сiдала. Що ж ©й робити, коли
так? Зректися та й но -всьому? А що скаже ©й син, коли виросте? Домагатися
отнього столу? А коли вiзьмуть i приколять поночi: i ©©, i сина?
Зачинилися в ложницi i шепталися, шептались i йойкали мало не до
полудня, а в полудень наставниця Дана©на залишила-таки терем i знайшла
мiсце та привiд здибатися з кревним братом Мезамiра Келагастом.
- Ти що собi дума ш? - напустилася, - Чи тобi сумлiння тво , повиннiсть
зрештою нiчо не кажуть?
- А що мають казати? - весело одповiв той.
- Як то що? Як то що?! Даная он якого сина народила тво му братовi, а
ти не зайдеш, не поцiкавишся навiть що та як.
- На те в Мезамiра мати i сестри зрештою.
- Умм... Мати... сестри. А ти? Чи мати з сестрами годгиi втiшити
младомладу вдову у ©© смутку, висушити такi Iчастi сльози? Покон роду
нашого саме тобi велить прийти I до Дана© i стати ©й утiхою замiсть
Мезамiра, покласти край Р'беалiттям тi © младомладо© жони, як i безлiттю
©© сива. i Кедагаст видовжив з дива лик свiй, та одразу ж i оскалився.
- Се що ж собi старе басиха надумала? Хоче, щоб я послюбився з Дана ю?-
Ти сам зажада ш слюбу, коли прийдеш та угледиш [яка нвнi Даная.
Сказала й пiшла собi, спираючись на костур. Мовби урезонювала тим:
"Подумай, отроче. Я, щоб знав, дiло кажу i рЯiло не яке-небудь". Воно й
правда, пощо ©й здибуватись рiуао i натякати. Не iнакше як мала з Дана ю
бесiду або J врягледiлася до розквiтло© по родах Дапа© й стала на маслi:
така не може лишатися без мужа-охорони. Тiнь зарощiв i хотi не мине ©©,
коли залишиться сама. А з тою | тiнню прийде й безлiття. Ано, то вже як
водиться. Де неЕна мужа-оборони, там пнеться через порiг i обсiда жону
Обида. Одначе чому наставниця саме до нього прийшла i не так заговорила?
Всього лиш пригадала, що такий поои: коли овдовi младомлада жона, на
мiсце усопшого чи 'гиблого мужа ©© ма прийти його непослюблений брат i
яти тоту жону пiд сво накриття, чи такою воля само© иа©?
I стояв бiля свого Гриваня, там, де затримала його Дана©А наставниця,
думав, i сiв на Гриваня та рушив - знову умав. Вiдверто кажучи, йому не до
слюбу зараз - не нася ще в отроцтвi i не натiшився привiллям, що його да
отроцтво. Та коли про слюб iз Дана ю заговорила сама Даная, то чом i не
пiти до не© та не приглянутись, яка нинi.
"Нiби ти не був i не бачив", - нагаду стороннiй голос.
"Бачити бачив, - борониться Келагаст, - та он як давно, тодi ще, як
проводжала в останню путь та прощалась iз Мезамiром. Чи в траурi могла
затьмити лiпотою? Та й менi до ©© лiпоти хiба було?"
. "Лiпоту нiщо не зугарне затьмити, - знову той голос. - Лiпота завжди
явля себе лiпотою".
"А от i нi. Одна вона тодi, коли прибита печаллю-осмутою, i зовсiм
iнша, коли на серцi свiтлий день".
"Який же вiн може бути свiтлий у Дана©-вдови?"
"У Дана©-вдови, може, й не свiтлий, а в Дана©-матерi? Та ще в то©, що
виколисала в собi мисль: у Мезамiра брат, вiн не повинен лишити ©© з
дитям малим напризволяще. Така мисль завжди уподiбню ться свiтлiй
сподiванцi, а де свiтла сподiванка, там i воскресiння. Чи жадаючим багато
треба, аби пiднестися духом i обернути нiч у день?
Здавалось, i не хотiв думати про те, що посiяла в ньому словом-загадкою
наставниця, а засiв ©© не давав супокою весь день, не дав i тодi, як
надiйшла нiч. Лежав горiлиць - думав про Данаю, перевертався ниць - знову
думав, ба навiть чув у собi якусь тоскну потребу пiти, поглянути на не©,
утвердитись, чи то ж справдi така, як ©© малю стара. Далебi, й не заснув
би тi © ночi, коли б не став-таки на думцi: чом i не пiти та не поглянути
на Данаю, коли того хоче сама Даная?
Вiн не належав до тих, що чують у собi сум'яття, зважуючись на
неузвичаене чи й соромiцьке дiло. Ото лишень i вагань було: слухатись чи
не слухатися наставницi, iти чи не йти до Дана©. Коли надумав: пiду, не
став дошукуватися вагомо© причини, вихопився на Гриваня й подався до
теремка, що його обсiдала у Волинi спадко миця княжого столу. А все ж, як
прибув до Дана© та спинився перед Дана ю, не мiг не пiддатися пiдспуднiй
силi сум'яття: жона та справдi постала перед ним такою, яко© не видiв досi
та й не сподiвався видiти. Худе та довге колись дiвча, ото тiльки й звабне
тим, що мало лiпше, нiж у iнших, вбрання та ще великi синi очi, довгi й
пушистi коси, котрi оповивали всю ©©, надто на iгрищах, - видавалося тепер
дивом, спроможним не лише вразити, а й позбавити тями. Гаптована шовком
тунiка з барвисто© заморсько© паволоки щiльно лежала на в мiру
розповнiлому й вiд того до ослiпу витонченому станi, а по-молодечому
веселi i задерикуватi колись очi, навпаки, свiтили лагiдною тишею, вид ©©,
-трiшки зболений, вiшки зачудований, був i лiпим та милим, i якимсь
знiжев-просвiтленим, нiби опромiненим зсередини. - . Кликала, Дана ? -
завважив нарештi, що мовчить Iдовго, i похопився з словом, а вже як
виголосив йото, iагнув: сказав не те, що слiд, - Даная iз
зболено-зачудовам стала раптом сполохано-знiченою. Тиха замрiя в очах
iiнилася iскорками ляку, ба навiть справжнього перепукення, а блiдий i
знiжений вид ©© покрився свiдком жiочо© цноти - червiнню.
- Хотiла порадитись, Келагасте, - мовила через силу, вясе, що не одразу
зборола в собi тоту нiяковiсть. - Муi на дулiбах он скiльки, а звiритись
не кожному i тим iе не з усiм можу.
розглянулась i вже тодi запросила пройти до сусiдньо© тi, сiсти на
достойне високого гостя мiсце.
- Були у мене старiйшини родiв, - силилася затьмити i ще непоборену
нiяковiсть словом. - Сказали, надходить t вiча, на якому йтиметься про
старшого серед князiв у ©дi Трояновiй. А в нас i на Дулiбах нема його.