Страница:
бистрохода вскач? Iтиме слiдом чи вiдстане? А коли йтиме, то як? Всiм
iншим повелiв спiшитись i ждати. А поки ждали, те й робив, що позирав у
той бiк, куди послав гiнцiв.
Туди ©хали врiвнi i, на його подив, легкою риссю. А звiдти нiби знали,
чого хоче вiд них хан - пустили комоней вскач. Каломела дещо вiдстала вiд
Коврата, все ж не так дуже, щоб сумнiватися в нiй i ©© спроможностях бути
содругом хановi i не лише в наметi, а й у походах та ратних виправах.
Здибила услiд за Ковратом кобилицю й поспiшила сказати хановi:
- Вода на поду прiсна. I людям, i комоням буде чим утопити спрагу -
почайни б'ють у прибережжi.
- Тодi по©хали.
Оглянув, як прибули, степове озеречко, - там, виявля ться, брала
початок одна з рiчок, що текли до моря, - соковитi трави по його берегах i
повелiв путникам розбити стiйбище.
- Далi на захiд, - пояснив, - пiде незайманщина, що лежить мiж нами i
тиверцями. Туди не правитимемося. Дамо перепочинок комопям та й спряму мо
©х до моря.
Путь до морського узбережжя iiiшiшлася неблизькою, а стiйбища
траплялись все рiдше й рiдше. Як на те грянула гроза, зайшло на тривалий
iз вiтром дощ. Хан спершу не надав тому ваги. Коли ж утямив: туча не з
тих, що налетiла - й нема , та повелiв ставити намети, було пiзно вже:
злива промочила всiх, i добряче, до кiсток.
Мужам не зашкодило те. Розклали, коли перемеженилося, багаття, висохли
при багаттi, зiгрiли себе для певностi хмiльним, - i байдуже, а Каломела
трималася лише до ночi. Вночi прокинулась вiд удушшя, що пiдступало до
горла i не давало дихати, вiдчула смагу на губах i збагнула: дощова купiль
не обiйшлася ©й так собi, через не© нажила вогневицю.
Злякалася чи тiльки подумала, як це невчасно, - i сама не добере.
Мабуть, i те i друге вiдвiдало разом. Бо вогневиця - не якась там абищиця,
а спiткала он де, в безлюднiм степу, там, де нема поблизу стiйбищ, а
вiдтак тих iз людей, що могли б зарадити бiдi. Що ж справдi буде тепер i
як буде? Затрима ться коло не© хан i ждатиме видужання чи прив'яже у коня
на хребтi й поскаче шукати стiйбище, знахарiв, що могли б допомогти його
жонi?
Хотiла було покликати його, та згадала: нiч зараз, що вiн може вдiяти
поночi, i утрималась. А дихання спирало, i вiдчутно. Уже й покривало зняла
з себе, намацала поворозки, якими тунiка стягувалася довкола ши© - таки ж
розпущенi вони i тунiка розстебнута.
"Матiнко! - простогнала а чи подумала тiльки: - Що ж це таке? Я
задихаюсь... Я задихнуся до ранку!"
Поворушила губами, торкнулася язиком пiднебiння - геть пересохло в
ротi.
- Води! - попросила i, не почувши вiдповiдi, знову повторила: - Води!
Хана, видно, розбудило те благанпя-стогiн, звiвся на лiктi i
прислухався. Зрештою простягнув у темрявi руку й торкнувся нею
Каломелиного чола.
- Що з тобою, жоно? Ти вся гориш...
- Пити... - простогнала, ледве чуючи вже свiй голос. - Пити!
Схопився мерщiй, засвiтив вогниво, подався з намету в нiч, а звiдтам
повернувся по недовгiм часi з водою. Чула, як пiдводить ©© з постелi,
пiдносить до уст студену, нiби зимня, водицю i припрошу , i бiдка ться ©©
бiдою. Зрештою уклав на ложе, запустив руку i перевiрив, чи добре вимощене
воно.
- Як тобi, що тобi, Каломелко? - схилився низько й знову торкнувся
рукою чила.
- Вогневиця в мене, - осилила немiч i розплющила очi, глянула на нього
зболено i благальне. - Дихати нема чим.
Не питався бiльше. Посидiв, помислив i знову вибiг iз намету. Чула:
зняв тривогу, комусь щось пояснював, зрештою повелiв сiдлати комоней i
скакати на всi чотири сторони свiту, шукати людське стiйбище, а в стiйбищi
- баянiв-лiчцiв чи басих-знахарок.
- Нiч, хане, - ослухався котрийсь, - де знайдемо його, стiйбище? Може,
почекати б до ранку?
- До ранку вогневиця може спалити Каломелу. Скачiть i приглядайтесь -
вогонь уночi далi видно, анiж дим удень. Скачiть i спиняйтеся час вiд
часу, наслухайте. По лаю собак, по крику пiвнiв поночi легше визначити, де
стiйбище.
Уже й не вiдходив, мабуть, вiд не©. В усякому разi, скiльки повертала
себе зусиллям свiдомостi до буття, стiльки й бачила над собою схилений
ханiв вид. Питався чи потiшав ©©, до пуття не пам'ята . Одначе щось казав,
i казав при мне, бо он як свiтився його лик, коли промовляв до не©, i он
як свiтилися очi. А вдень - не вдосвiта i не вранцi, таки вдень - прибули
й посланцi, за посланцями - тi, вiд кого сподiвалися порятунку. Навмисне
одкрив запону, потiм узяв ©©, жону свою, на руки й винiс iз намету - аби
бачила, до них поспiшають iз степу не лише баяни-лiчцi та басихи-знахарки,
поспiшають потривоженi слами стiйбища-кочев'я з дiтьми, жонами, з усiма,
що належали стiйбищам, повозами, на яких возсiдали дiти та жони, а вiдтак
i з уготованими вiд недуг травами та напоями.
- Возбуяй духом, Каломелко, - радiв хан i старався передати свою
радiсть слабiй. - Тепер повернемо тво му тiлу силу, а серцю - супокiй.
Бачиш, всi кутригури знялися й поспiшають тобi на помiч.
х було немало, баянiв-лiчцiв, басих-знахарок, та були серед них такi,
кому стiйбищани вiрили найбiльше, бо саме на ©хнi руки передали Каломелу.
Розбили iнший - високий i просторий - намет, послали iншу - м'яку та теплу
- постiль. Спершу розтирали настояною на зiллi вогненною водою тiло, потiм
укутували теплiш, напували якимсь вiдворотне гiрким зiллям i велiли
заснути. А прокидалася - знову те саме, хiба з тi ю лиш одмiною, що спершу
по©ли теплим, щойно з дiйок кобилицi молоком, потiм радилися всi ю
знахарською радою i вже аж потiм просили всiх зайвих вийти з намету. Бо
натиратимуть i напуватимуть, укутуватимуть i напучуватимуть ханську жону:
роби те i те, корись i слухайся, коли знову хочеш бути такою, як була,
тебе баять тi, що знаються на баяннi.
Вона й слухалась. Бо що лишалося робити? Таки слабою почувала себе, i
дуже, а те, що радять i роблять хановi баяпки, не така вже й марниця.
Вогонь не полишав тiла, одначе й поступився примiтне. Не наморочиться
голова, не застила туманом зiр. Коли б повернулася ще й колишня сила - i
зовсiм стала б уже на ноги. Та ба, не все так склада ться, як жада ться.
Доки в тiлi жар, доти й лежати ©й. А так...
- Бабцю! - покликала найстаршу з баяпок, ту, яко© всi слухаються тут.
- Чого тобi, дитино?
- Це котрий день ви пора тесь бiля мене?
- П'ятий, голубонько, п'ятий.
- А вогневиця усе не поступа ться.
- Поступиться, лебiдонько. Ти - младомлада i дужа тiлом, повинна
подолати ©©.
- Чом же не подолала досi?
- Бо це вогневиця. На те, щоб подолати ©©, потрiбне не лишень зiлля i
не тiльки здорове тiло, потрiбен i час.
- Скiльки ж менi лежати ще?
- А скiльки треба, стiльки й лежатимеш. Доки не одужа ш зовсiм, i не
помишляй про путь, тим паче верхи. Помовчала i знов запитала:
- Хан зна про це?
- А то ж як.
- I що каже?
- Анiчого поки що не каже. Ходить - дума i сяде - теж дума .
"Йому не терпиться, мабуть, вiн порива ться до стiйбища. IЦо ж буде,
коли терпець увiрветься, а я не встигну одужати?"
- Бабця може покликати до мене хана?
Стара обернулася на ©© голос, повагалася мить i вже потiм кивнула:
гаразд, вона покличе.
Завергап не барився, одразу ж i зайшов. З виду потiшений був: якже,
жона покликала, одужу , виходить.
- Тобi лiпше, Каломелко?
- Атож.
- Який я радий. Коли б ти зпала, який радий! Так налякала мене сво ю
немiччю.
- I все ж я ще немiчна, хапо. Тож i покликала... Хочу знати, як ти
намислив учинити зi мною. Ждатимеш, доки видужаю, чи вiд'©деш до стольного
стiйбища без мене?
Не сподiвався, мабуть, що запита про це, бо й сам не знав ще, як
вчинить, коли доведеться вибирати мiж одним i другим.
- Зiзнаюсь Каломелi, - заговорив перегодом, - менi конче треба бути
там. За седмицю-пiвтори повернуться нашi люди з чужкраю, зберуться кметi
на важливу раду, Одначе й тебе не зважуюсь полишати тут.
- I не полишай. Благаю тебе, будь зi мною.
- Доки не впевнюсь, що видужа ш, не полишу, Каломелко.
- I тодi, як впевнишся, теж не полишай. Мене роздиратиме страх, я не
зможу без тебе.
Застиг, подивований, не вiда , що сказати ©й.
- Ти серед сво©х, жоно моя, тебе нiхто не посмi зобидити. Чи забула:
володаркою на Кутригурах е.
- При хановi пам'ятають, що володарка, без хана можуть забути.
Тямив: це для не© багато важить, i поспiшив заспоко©ти.
- Ну, гаразд. Як бачиш, я не ©ду ще, лишаюсь i жду. Аби певна була:
таки не ©де, частiше й частiше став навiдуватися до жони. Як тiльки бабця
вчинить сво баяння, а Каломелка виспиться по ньому, уже й бiля не©. Коли
молока принесе й нагоду з власних рук, коли всього лиш втiшне слово скаже
чи розвеселить тим-таки словом. Примiтив якось: Каломелка найбiльше
веселiсть полюбля , тому й не скупився па не©.
I все ж настав той день, коли змушений був говорити з жоною серйозно.
- Бабця повiдала менi, - сказав, - немiч помiтно вiдступилася вiд тебе.
Та повiдала й iнше, Каломелко: тобi довго ще доведеться бути тут i
слухатись бабцi.
- Немiч вiдступилася, а бути маю довго?
- Бо це вогневиця. Вона може й повернутися до тебе, коли не вбережешся.
Отож прийшов сказати тобi: мушу ©хати вже.
- Таки без мене?
- Таки без тебе. Не гнiвайся i не нарiкай. Не напризволяще залишаю.
Вiзьму з собою лише кiлькох во©в, всi iншi будуть при тобi. Кметь Коврат
орудуватиме ними.
Сторожа надiйна, тож певна будь: доправить до стiйбища так само, як я
доправив би - бережно i зичливо.
- А може, пождеш?
- Нi, жоно моя, усi ждання вичерпались. Мушу повертатися до ханства i
повинностей, що лежать на менi яко хановi.
III
Тепер у Каломели тiльки й вiдради було, що бесiди з бабою-баянкою, а в
бесiдах як не кружляла околiями, до одного поверталася: коли дозволять ©й
вийти з намету, коли - сiсти в сiдло. Бабця вiдмагалася, а то й гримала:
про те лиш Небо зна . Зрештою змилостивилася й сказала:
- З намету, горлице, можеш виходити вже, а в сiдло сядеш тодi, як не
побачу в тобi слабостi.
- Я не слаба вже. Глядiть, нема вогнива-жару в тiлi, б сила в руках.
- Вiрю, усе те е, та б й слабiсть в очах, а блiдiсть - на виду. Казала
ранiш i зараз кажу: пий молоко з-пiд кобил i пий, скiльки можеш. Зiлля
дола немiч, молоко поверта силу.
Що мала робити? Лишалося слухатись. Тож i пила молоко, яке ©й не
барились пiдносити, та заглядала у воду, силилася вивiдати, чи
поверта ться уже червiнь до щiк, зникла чи все ще посвiчу немiч в очах.
А днi спливали на диво тоскно й уповiльнено. Аби скоротити ©х, питалася
дозволу i йшла за стiйбище, на бесiду з небом i степом. Бо сподiвалася,
щиро кажучи, вiрила: саме небо i степ можуть коли не погасити, то бодай
якось притлумити в нiй i сум, i жаль, i непевнiсть. Хай не такi вони, як
там, в краю дитячих та отрочих лiт, все ж он як схожi, а тим уже й рiднi.
Гляне в один кiнець - тi ж доли стеляться в безмежжя, гляне в другий - те
ж небо синi над долами, гляне в третiй - як i там, за Широкою рiкою,
буйнотрав'я розкошу на долах. Поблякло воно, щоправда, пiд сонцем, не
таке свiже й барвисте, яким хотiла б бачити. Та дива в тiм нема: пора
зараз не та. Веселим та барвистим степ бува лише на передлiттi, раннього
лiта, а зараз полiття вже. Погасли синi очi волошок, одцвiливiдчервопiли
степовi маки, скинули золотаве вбрання сво завжди наряднi буркуни. Багато
чого прижухло за лiто в степу, втратило свою веселу знаду, а проте не
збляк до краю степ. Менше в ньому веселих барв, як i веселого гомону, - це
правда. Зате оп якою при мно-знадливою й нiжно-голосистою стала вибiлена
сонцем тирса, як весело перебiга по пiй знята вiтром хвиля. Не шумом -
баянням-насолодою й баяшiям-покорою засiва серце. Як i там, аа вiтцевим
стiйбищем, на берегах тихоплинно© Бiло© рiки.
"Чи не занадто часто повторюю я: як там, у краю отро'пiх радощiв i
снiв? - сумно осмiхнулася Каломела. - Такi вони рiднi менi, тi колишнi
радощi, чи таке не чуже вже те, що встигла набути тут? Йой, лишенько! Було
б найлiпше, коли б до кiнця днiв сво©х не розлучалася з кревними i всiм,
що було втiхою пiд надiйним крилом вiтця-матерi. Та коли вже сталося так,
що розлучилася з утiхами отрочих лiт, коли й кревнi вiдмовились вiд мене,
то що лиша ться робити? Мушу вдовольнятися тим, що в. А так, мушу
вдовольнятися".
Дола видолинок i звiльна, як всякий, кому нема куди поспiшати,
виходить на узвишшя. Виходить i знову зупиня ться. Бо свiтлiша на серцi,
коли спогляда землю i все, що на землi, з високостi, бо як би там не
було, а прагне ж не холодних туманiв i не безпросвiтно© мокви - таки
погожо© днини, а вiдтак долiв просторих, лiпоти й привiлля на долах.
Правду каже: тут вони нiчим особливим не вiдрiзняються вiд тих, що за
Широкою рiкою, та чогось i недоста ©м, аби була повна радiсть на серцi.
Може, рiки? Так ж вона. Стiйбище хана Завергана гнiздиться над сипiм
Онгулом, таким же замрiяним i тихоплинним, як i Бiла. Не встигла звикнути
до Онгулу чи та рiка, що тече в землi ©© роду-племенi й iмену ться Бiлою,
таки лiпша? Либонь що так. Голубих та синiх он скiльки на свiтi, а Бiла
одна така. I хан-вiтець казав про те, i сивобородi кметi. А сивобородим не
можна не вiрити - вони вiк звiкували, знають геть усi билини роду свого.
Тож не дивно, що й ту, в якiй оповiда ться, як наймогутнiша рiка землi
утигурсько© бiлою стала, пам'ятають.
До них, утигурiв, жили на берегах Меотiди iншi роди - таври. З
давнiх-давен жили, тож i покони мали давнi, як свiт. Один iз них повелiвав
таврам: що б там не сталося з родом, iз кожним у родi, рука тавра не
повинна пiднятися на твар, iм'я яко© носить плем'я. Хай комусь скрута, хай
повальний голод, все одно не повинна. Бо то буде дамах на самих себе, па
свою плоть. А ще й тому, що корова - твар священна, вона дарована люду
богами й покликана супроводжувати його вiд першого до останнього дня, бути
другою матiр'ю немовлятам, дiтям, що тiльки-по спинаються на ноги, старим,
що доживають вiку. Через те в недоторканою, ма жити стiльки, скiльки
визначать боги.
Кожен iз таврiв знав той заповiт предкiв i не зважувався порушувати
його. Тому такi чисельнi череди були у таврiв, тому такi багатi були таври
на спр, масло, набiл. Та ось сиiткало ©х безлiття: прийшли з чужкраю злi
люди в шоломах й сiли в ©хнiх землях, а сiвши, не стали зважати на таврiв,
як i на ©хнi покони. Побачили, якi чисельнi череди корiв випасаються в
степах, й зняли на них руку: виловлювали й перетинали мечем горло,
виловлювали й перетинали. Скiльки хотiли i коли хотiли. Аж поки не
розгнiвили тим насиллям Небо i не примусили богiв явити гнiв свiй. Чужинцi
там-таки, неподалiк вiд череди, змушенi були пустити з котрогось iз аж
надто дужих i непокiрпих бикiв кров, корови зачули ©© й зняли ревище,
затим я наставили роги й рушили всiм родом сво©м на чужинцiвнасильникiв.
Так чисельно i так нестримно дужо, з таким диким ревищем, що чужинцi не
посмiли опиратися тому божевiллю й кинулися хто куди: однi - в степи, iншi
в протiкаючу поблизу рiку. Думка була, що вода поряту ©х - зупинить
зворохоблену люттю твар. Та де там. Видно, тих, що шукали порятунок у
водi, було найбiльше, бо й корiв найбiльше подалося до рiчки. У них-бо теж
сво© норови: де бiльшiсть, там i всi. Гинули во©-чужинцi у хвилях, гинули
й корови. Так повально, що забiлiла вода вiд випущеного перед кончиною
набiлу з вим'я. Забiлiла та й стала навiчно бiлою.
Подейкують, нiби неспроста все те. То застереження родовi таврiв та й
усiм, хто житиме по берегах Бiло© рiки: пам'ятайте, ми загинули в борнi з
насильниками. Будьте мужнi i не корiться насиллю.
"А я скорилася, - зiтха Каломела. - Надi мною поглумилися - i я не
спромоглася подати голос супротиву. Чом так? Забракло духу чи, може, через
те, що насилля чинили кревнi? Сказали: йди - i я пiшла..."
Довго сто©ть, усамiтнена, на узвишшi, що пiдносилося над степом,
вдивля ться в ту сторону свiту, де Онгул-рiка, за нею - Широка, за Широкою
- Бiла, i дума , вдивля ться й дума . Аж поки не спiткнулася об одну iз
сво©х думок: а може, через те пе противилася волi кревних, що побачила в
Завергаповi не такого вже й чужого серцю мужа? Щось дуже схоже. Серцем
чу , щось дуже схоже!
Звiдтам, вiд стiйбища, долiта чийсь приглушений вiдстанню клич i
обрива задуму. Озирнулася й побачила: кличуть таки ©©, ханську жону.
Вимахують чимось примiтним над головою й дають тим вимахуванням знак:
"Вернись, ходи назад, до стiйбища!"
"Чого вони? Так бояться за мене чи таки справдi потрiбна?"
Противитись не випадало якось, тож обернулася й пiшла. А стала перед
мужами й почула, чого кликали, збудила гнiв у серцi i роз'ярилася:
- Яка в потреба ходити за мною по п'ятах? Чи я для сторожi - усе ще
дитя безтямне? бо не хтось там - ягона ханська!
- Ми те зна мо, однак пам'ята мо й iнше: хан повелiв берегти младомладу
жону його бiльше, нiж око в лобi.
- I вволювати ©© найпершу волю, так? Мужi промовчали.
- То знайте, - по-сво му зрозумiла ©х Каломела, - моя воля така:
збирайтеся в путь i везiть уже мене до хана. Зараз, негайно!
й. не перечили, одначе й не поспiшали лаштуватися.
- Ханша ма знати, - заговорили зрештою, - не ми визнача мо, коли
правитись iз нею на Онгул. Те право надано баяннi.
- I менi, жонi ханськiй. Тож i повелiваю: лаштуйтеся в путь, баянку я
переконаю.
I заварилося в них. Стара на сво му сто©ть: "Не можна, рано ще".
Каломела на сво му: "Я почуваюсь на силi, такiй, як i до слабостi, а то
ознака певна: значить, при здоров'©".
"Перша холодна нiч, перша ночiвля пiд небом - i вогневиця знову нагада
про себе.
"Не бiда. Я зодягнуся в тепле. А крiм того, на мiсцi ночiвлi, як i тут,
мужi розбиватимуть для мене намета".
"Ну, а що буде, коли застукають посеред степу дощi, коли не встигнеш
сховатися в наметi та промокнеш?"
"У стiйбищi е критi повози. Коли баянка так дуже вже бо©ться за мене,
хай звелить стiйбищному дати хановiй нюнi такого повоза. Хан не залишиться
в боргу, вiддячить за це, i великою дякою".
Бабi й одпиратися вже нiчим. Казала ще: не зовсiм певна, що вилiкувала
Каломелу, що повторна вогневиця таки погубить ©©. Та дарма: Каломела дiяла
iменем ханово© жони, i дiяла завзято. Тож i поступилася перед тi ю
завзятiстю баянка.
- В повозi, ясна рiч, безпечнiше буде, - сказала. - В повозi, коли так
уже наполяга ш, можна вирушати...
Що довше посувалися степом, то невiдступнiше переслiдувала думка: чи
буде колись кiнець сьому тошнотному скрипу та гуциканню? Аж надто вже
надокучили вони.
Як i постiйне перебування в путi. Мужi такi, що i вскач пустили б
комоней, та не смiють: повоз не вженеться за ними. Навiть тодi, як пiдуть
пiдстьобнутi iiугою комопi риссю, вона, Каломела, змушена бува благати:
- Доста, ©дьте ступою. Нутрощi витрушу така ©зда. I вже згодом, як
примiтить невдоволення ханово© челядi, скаже виправдовуючись:
- Хай потiм, як перепочину трохи.
А ©хати безмежжям, якому, зда ться, не буде кiнцякраю, ступою до лиха
нудно i мулько. Аби бодай якось забутися i не думати про тi незручностi,
сiдала ближче до возницi i питала-допитувалась, хто так порiзав колесами
путь, чому вона вида давно не ©ждженою?
- Одразу пiсля дощу ©хали, тому й порiзали так, - мiрку вголос
возниця. - А хто - пiди знай. Може, такi, як ми, а може, й гостi чи сли
заморськi. Путь над морем - вiльна для всiх. Не тiльки валками, ордами,
бува , правляться.
- Орди не такий лишають слiд.
- А так.
Коли наближалися до берега, дивилася на море, що синiло вдалинi, i
знову розпитувала: хто той одважний, що йде пiд вiтрилом аж ген там, мало
не при самiм овидi? Кутригури такi ж завзятi рибалки, як i ©© сородичi,
утигури?
Бачила: ©© не цураються, охоче стають на розмову, потурають
першiй-лiпшiй забаганцi. I те подоба ться Каломелi, щораз при мнiше грi
©й серце.
"Це тому, - схиля ться до думки, - що бачать неабияку прихильнiсть до
мене хана. Чимсь iншим я не могла зродити в ©хнiх досi вiдчужених серцях
прихильностi. А коли так, чи треба сторонитися хана та й люду його? Той,
утигурський, рiд, може, й не перестав бути для мене родом. Як уже там не
сталося i що б там не було, мати завжди залишиться матiр'ю, i пам'ять про
зеленi береги Бiло© рiки, як i про рiку, в якiй так при мно було
викупуватися лiтньо© пори, нiколи не згасне, як не гасне дзвiнкоголоса
пiсня степу, духмянiсть трав, що розпирали солодощами груди, кликали в
вись i ставали якимсь неземним, тiльки висi мабуть i властивим
блаженством. А проте навiть клич родства що став пам'яттю кровi, не мiня
мого становища в отчiм родi. Я - вiдрiзана вiд нього гiлка, i вiдрiзана
немилосердно жорстоко".
Подумати тiльки: лише шiстнадцяте лiто вiдлiтувала, а вже твердо
переконалася: згадка нiколи не бува втiшною. Коли не жаль, то сум
супроводжу ©©, коли не сум,
Не вiрила тому, що чула, чи така приголомшена була почутим. Туманiла
перед вiтцем сво©м, кметями, що сидi ли обабiч вiтця, i мовчала. Аж поки
iю повелiли iти до матерi i готуватися разим iз матiр'ю, сестрами до
заручин, а там - i до воседля.
Тодi вже, як вийшла з намету, в якому чула повелiння вiтця, а його
устами - i всього роду, зiбралася на мислi й утямила зрештою, що до чого.
А втямивши, сполохалася й побiгла чимдуж до найближчо© в свiтi людини - до
матерi.
Мати як мати: i розплакалась, i поспiвчувала сво©й дитинi. Ось тiльки
рятунку не обiцяла та й не порятувала зрештою вiд того, що визначив ©й
рiд.
Кажуть, це доля. Дуже можли'во. Бо он як боялася тодi чужого ©й хана
Завергана, роду-племенi його, а побула з Заверганом та його родом двi-три
седмицi - i вже не певна, хто ©й рiднiший: тi, що визначили правом кревних
- оце твоя доля, чи тi, що з ними порiднило iменоване долею насилля.
Присяйбiг, таки не певна.
Не загледiла, заколисана думкою, коли вiддiлилися вiд ©© супроводу два
комоннi кутригури й поскакали до ледве примiтного в долинi стiйбища над
Онгулом. Тодi аж довiдалася про те, як мужi заговорили мiж собою.
- А гляньте, не лише вiстуни, ще хтось скаче до нас.
- Чи© вiстуни? - збудилася. - Хановi?
- Ба нi, нашi. Послали звiдомити хана, що твоя милiсть наближа ться до
стiйбища. Повертаються он, i по самi, далебi, й хан з ними.
"Он як!" - солодко лягла на серце думка i вже не переставала тiшити:
таки радий ©й, таки жде ©©.
IV
Вiдтодi не сумнiвалася вже: вона люба хановi, вiн знайшов у нiй свою
вiдраду, тому не може набутися з нею. То немала втiха для Каломели. Видить
Небо: чи не найбiльша. А все ж нема-нема та й закрадеться в остуджене
самотою серце холодний подув вiтру: чи ж так надовго полишають жону, коли
вона - жадання iз жадань? Що з того, що ханське стiйбище не безмовна
пустеля, що в ньому клопочеться щораз новими клопотами люд? Вона,
Каломела, осторонь вiд тих клопотiв, ©© нiхто не помiча . I хан не з нею.
Зовсiм поруч, а все ж не з нею. Мужi та кметi полонили його й тримають на
сво©х радах вiд ранку до ночi. Хай би день так - де не ходило. Хай би два
- i то можна стерпiти. А що мав думати-гадати, коли тримають хана в сво©х
сiтях мало не седмицю? I п'ють кумис - сперечаються, i не п'ють - теж
сперечаються. Гейби л безоднi йде звiдтам гул, часом i ознака гнiву -
крик. А запита мужа свого, про що так довго та гучно може йти бесiда,
махне рукою й вимiря ©© пильним оком. Тодi лиш, як залишаться без жодних
свiдкiв, окрiм ночi, як аж надто вже розчулиться бiля не© та уп' ться нею,
пригорне мiцно i скаже:
- Хочуть розлучити мене з тобою, Каломелко.
- Як то?
- У похiд кличуть. I далекий, радiсть моя, а вiдтак надовго.
Нишкла, перестрахана, i мовчала. Була ж бо донькою хана i вiдала: жонам
не належить знати те, що знають мужi, тим паче завчасно. А знати он як
хотiлося. Тож i не втрималась, запитала:
- На антiв чи ще далi?
Засмiявся потiшено й закрив ©й аамилуваним цiлунком уста.
- Ми ще спереча мось, як бачиш. Опiсля довiда шся. Коли взагалi треба
буде довiдуватись. Може ж, я обстою в тих змаганнях iз кметями себе, тебе,
нашу слюбну усолоду. Чу ш, може, ще обстою!
Обiймав i вицiловував ©©, де сам того хотiв i де тiльки нiч могла
дозволити. А Каломела задихалася вiд лоскоту й чула: малi , упокорена, на
силi. Ще мить таких пестощiвцiлункiв - i ©© не стане, розчиниться в
розкошах або ж утоне в солодких хвилях забуття.
Вiдтодi, як повернулася з степу i недвозначно засвiдчила сво му мужу й
повелителю: вона не та вже, що була колись, iншим став у стосунках iз нею
й хан. Iде до кметiв - шкоду , що йде, повернеться вiд кметiв - нiкого й
нiчого не хоче знати, окрiм Каломели. Радi , бачачи ©© потiшеною,
смi ться, бачачи усмiхненою, а прихилиться, розчулена, не зна , де сiсти з
сво ю Каломелою, як дiждатися того часу, коли може бути з нею i тiльки з
нею. Серцем чу : одкрив ©© собi такою, як хотiв, а може, й лiпшою, нiж
сподiвався.
Каломела в усьому стара ться бути угодною сво му мужевi. Бо теж, як i
вiн, упевнилася: що не день, то рiднiший ста ©й Заверган, i не лише в
та©нствi слюбно© ночi. Бачить у ньому людину, ладну й спроможну захистити
©© в суворому свiтi, мужа, що заступив собою вiтця, матiр, став диною
твердю в життi i надi ю з надiй. Через те он як сполохалася, почувши, що
може покинути ©©. Бо що, справдi, буде, коли покине? За попонами утигурiв
у вiдсутностi хапа володаркою землi, що належить роду-племенi, став жона
його. А в кутригурiв покони мало чим вiдрiзняються вiд утигурських. Дуже
можливо, що пiде Заверган у похiд i повелить ©й, жонi сво©й, правити
стiйбищем, родом, землею. Що робитиме, коли повелить? Чи вона вiда , що то
- правити, як повестися з усiма, аби вiдчували: над ними надiйний
розум i тверда рука володарки?
- Не полишай мене, муже мiй! - благала не тiльки голосом, усiм ством
сво©м i ще довiрливiш тулилася до Завергана. - Я не те що довго, дня не
зможу без тебе.
- Кажу ж, ми ще спереча мося.
- Усе зроби, аби подолав кметiв сво©х i лишився. Хай потiм... Хай
колись, як приживуся у вашiм родi та звикнуся до роду, а зараз не полишай,
бо пропаду без тебе.
- Правда?
- Атож. Ти диний нинi, на кого можу звiритися, за ким живу i збираюся
жити. Не стане тебе - не буде в мене й захисту-опори.
- А кревнi?
- Вони вiддали мене тобi i тим вiдрiзали вiд себе, сказали: "Вiднинi
належиш iншому родовi".
- Тодi я тим паче опиратимусь i перечитиму намiрам кметiв. Чу ш, утiхо
моя, тим паче!
Мабуть, повiрила, бо ще рвiйнiше нiж будь-коли, обняла Завергана i тим
сказала Завергановi: "Ти не пошкоду ш, що вчинив так. Небо свiдок тому: не
пошкоду ш!"
Обiцянка та зробила твердiшим у намiрах та дiяннях i завергапа. Вийшов
другого дня перед кметiв i сказав:
- Говорили доста. Настав час визначити, що вдi мго. Хай кожен встане i
iншим повелiв спiшитись i ждати. А поки ждали, те й робив, що позирав у
той бiк, куди послав гiнцiв.
Туди ©хали врiвнi i, на його подив, легкою риссю. А звiдти нiби знали,
чого хоче вiд них хан - пустили комоней вскач. Каломела дещо вiдстала вiд
Коврата, все ж не так дуже, щоб сумнiватися в нiй i ©© спроможностях бути
содругом хановi i не лише в наметi, а й у походах та ратних виправах.
Здибила услiд за Ковратом кобилицю й поспiшила сказати хановi:
- Вода на поду прiсна. I людям, i комоням буде чим утопити спрагу -
почайни б'ють у прибережжi.
- Тодi по©хали.
Оглянув, як прибули, степове озеречко, - там, виявля ться, брала
початок одна з рiчок, що текли до моря, - соковитi трави по його берегах i
повелiв путникам розбити стiйбище.
- Далi на захiд, - пояснив, - пiде незайманщина, що лежить мiж нами i
тиверцями. Туди не правитимемося. Дамо перепочинок комопям та й спряму мо
©х до моря.
Путь до морського узбережжя iiiшiшлася неблизькою, а стiйбища
траплялись все рiдше й рiдше. Як на те грянула гроза, зайшло на тривалий
iз вiтром дощ. Хан спершу не надав тому ваги. Коли ж утямив: туча не з
тих, що налетiла - й нема , та повелiв ставити намети, було пiзно вже:
злива промочила всiх, i добряче, до кiсток.
Мужам не зашкодило те. Розклали, коли перемеженилося, багаття, висохли
при багаттi, зiгрiли себе для певностi хмiльним, - i байдуже, а Каломела
трималася лише до ночi. Вночi прокинулась вiд удушшя, що пiдступало до
горла i не давало дихати, вiдчула смагу на губах i збагнула: дощова купiль
не обiйшлася ©й так собi, через не© нажила вогневицю.
Злякалася чи тiльки подумала, як це невчасно, - i сама не добере.
Мабуть, i те i друге вiдвiдало разом. Бо вогневиця - не якась там абищиця,
а спiткала он де, в безлюднiм степу, там, де нема поблизу стiйбищ, а
вiдтак тих iз людей, що могли б зарадити бiдi. Що ж справдi буде тепер i
як буде? Затрима ться коло не© хан i ждатиме видужання чи прив'яже у коня
на хребтi й поскаче шукати стiйбище, знахарiв, що могли б допомогти його
жонi?
Хотiла було покликати його, та згадала: нiч зараз, що вiн може вдiяти
поночi, i утрималась. А дихання спирало, i вiдчутно. Уже й покривало зняла
з себе, намацала поворозки, якими тунiка стягувалася довкола ши© - таки ж
розпущенi вони i тунiка розстебнута.
"Матiнко! - простогнала а чи подумала тiльки: - Що ж це таке? Я
задихаюсь... Я задихнуся до ранку!"
Поворушила губами, торкнулася язиком пiднебiння - геть пересохло в
ротi.
- Води! - попросила i, не почувши вiдповiдi, знову повторила: - Води!
Хана, видно, розбудило те благанпя-стогiн, звiвся на лiктi i
прислухався. Зрештою простягнув у темрявi руку й торкнувся нею
Каломелиного чола.
- Що з тобою, жоно? Ти вся гориш...
- Пити... - простогнала, ледве чуючи вже свiй голос. - Пити!
Схопився мерщiй, засвiтив вогниво, подався з намету в нiч, а звiдтам
повернувся по недовгiм часi з водою. Чула, як пiдводить ©© з постелi,
пiдносить до уст студену, нiби зимня, водицю i припрошу , i бiдка ться ©©
бiдою. Зрештою уклав на ложе, запустив руку i перевiрив, чи добре вимощене
воно.
- Як тобi, що тобi, Каломелко? - схилився низько й знову торкнувся
рукою чила.
- Вогневиця в мене, - осилила немiч i розплющила очi, глянула на нього
зболено i благальне. - Дихати нема чим.
Не питався бiльше. Посидiв, помислив i знову вибiг iз намету. Чула:
зняв тривогу, комусь щось пояснював, зрештою повелiв сiдлати комоней i
скакати на всi чотири сторони свiту, шукати людське стiйбище, а в стiйбищi
- баянiв-лiчцiв чи басих-знахарок.
- Нiч, хане, - ослухався котрийсь, - де знайдемо його, стiйбище? Може,
почекати б до ранку?
- До ранку вогневиця може спалити Каломелу. Скачiть i приглядайтесь -
вогонь уночi далi видно, анiж дим удень. Скачiть i спиняйтеся час вiд
часу, наслухайте. По лаю собак, по крику пiвнiв поночi легше визначити, де
стiйбище.
Уже й не вiдходив, мабуть, вiд не©. В усякому разi, скiльки повертала
себе зусиллям свiдомостi до буття, стiльки й бачила над собою схилений
ханiв вид. Питався чи потiшав ©©, до пуття не пам'ята . Одначе щось казав,
i казав при мне, бо он як свiтився його лик, коли промовляв до не©, i он
як свiтилися очi. А вдень - не вдосвiта i не вранцi, таки вдень - прибули
й посланцi, за посланцями - тi, вiд кого сподiвалися порятунку. Навмисне
одкрив запону, потiм узяв ©©, жону свою, на руки й винiс iз намету - аби
бачила, до них поспiшають iз степу не лише баяни-лiчцi та басихи-знахарки,
поспiшають потривоженi слами стiйбища-кочев'я з дiтьми, жонами, з усiма,
що належали стiйбищам, повозами, на яких возсiдали дiти та жони, а вiдтак
i з уготованими вiд недуг травами та напоями.
- Возбуяй духом, Каломелко, - радiв хан i старався передати свою
радiсть слабiй. - Тепер повернемо тво му тiлу силу, а серцю - супокiй.
Бачиш, всi кутригури знялися й поспiшають тобi на помiч.
х було немало, баянiв-лiчцiв, басих-знахарок, та були серед них такi,
кому стiйбищани вiрили найбiльше, бо саме на ©хнi руки передали Каломелу.
Розбили iнший - високий i просторий - намет, послали iншу - м'яку та теплу
- постiль. Спершу розтирали настояною на зiллi вогненною водою тiло, потiм
укутували теплiш, напували якимсь вiдворотне гiрким зiллям i велiли
заснути. А прокидалася - знову те саме, хiба з тi ю лиш одмiною, що спершу
по©ли теплим, щойно з дiйок кобилицi молоком, потiм радилися всi ю
знахарською радою i вже аж потiм просили всiх зайвих вийти з намету. Бо
натиратимуть i напуватимуть, укутуватимуть i напучуватимуть ханську жону:
роби те i те, корись i слухайся, коли знову хочеш бути такою, як була,
тебе баять тi, що знаються на баяннi.
Вона й слухалась. Бо що лишалося робити? Таки слабою почувала себе, i
дуже, а те, що радять i роблять хановi баяпки, не така вже й марниця.
Вогонь не полишав тiла, одначе й поступився примiтне. Не наморочиться
голова, не застила туманом зiр. Коли б повернулася ще й колишня сила - i
зовсiм стала б уже на ноги. Та ба, не все так склада ться, як жада ться.
Доки в тiлi жар, доти й лежати ©й. А так...
- Бабцю! - покликала найстаршу з баяпок, ту, яко© всi слухаються тут.
- Чого тобi, дитино?
- Це котрий день ви пора тесь бiля мене?
- П'ятий, голубонько, п'ятий.
- А вогневиця усе не поступа ться.
- Поступиться, лебiдонько. Ти - младомлада i дужа тiлом, повинна
подолати ©©.
- Чом же не подолала досi?
- Бо це вогневиця. На те, щоб подолати ©©, потрiбне не лишень зiлля i
не тiльки здорове тiло, потрiбен i час.
- Скiльки ж менi лежати ще?
- А скiльки треба, стiльки й лежатимеш. Доки не одужа ш зовсiм, i не
помишляй про путь, тим паче верхи. Помовчала i знов запитала:
- Хан зна про це?
- А то ж як.
- I що каже?
- Анiчого поки що не каже. Ходить - дума i сяде - теж дума .
"Йому не терпиться, мабуть, вiн порива ться до стiйбища. IЦо ж буде,
коли терпець увiрветься, а я не встигну одужати?"
- Бабця може покликати до мене хана?
Стара обернулася на ©© голос, повагалася мить i вже потiм кивнула:
гаразд, вона покличе.
Завергап не барився, одразу ж i зайшов. З виду потiшений був: якже,
жона покликала, одужу , виходить.
- Тобi лiпше, Каломелко?
- Атож.
- Який я радий. Коли б ти зпала, який радий! Так налякала мене сво ю
немiччю.
- I все ж я ще немiчна, хапо. Тож i покликала... Хочу знати, як ти
намислив учинити зi мною. Ждатимеш, доки видужаю, чи вiд'©деш до стольного
стiйбища без мене?
Не сподiвався, мабуть, що запита про це, бо й сам не знав ще, як
вчинить, коли доведеться вибирати мiж одним i другим.
- Зiзнаюсь Каломелi, - заговорив перегодом, - менi конче треба бути
там. За седмицю-пiвтори повернуться нашi люди з чужкраю, зберуться кметi
на важливу раду, Одначе й тебе не зважуюсь полишати тут.
- I не полишай. Благаю тебе, будь зi мною.
- Доки не впевнюсь, що видужа ш, не полишу, Каломелко.
- I тодi, як впевнишся, теж не полишай. Мене роздиратиме страх, я не
зможу без тебе.
Застиг, подивований, не вiда , що сказати ©й.
- Ти серед сво©х, жоно моя, тебе нiхто не посмi зобидити. Чи забула:
володаркою на Кутригурах е.
- При хановi пам'ятають, що володарка, без хана можуть забути.
Тямив: це для не© багато важить, i поспiшив заспоко©ти.
- Ну, гаразд. Як бачиш, я не ©ду ще, лишаюсь i жду. Аби певна була:
таки не ©де, частiше й частiше став навiдуватися до жони. Як тiльки бабця
вчинить сво баяння, а Каломелка виспиться по ньому, уже й бiля не©. Коли
молока принесе й нагоду з власних рук, коли всього лиш втiшне слово скаже
чи розвеселить тим-таки словом. Примiтив якось: Каломелка найбiльше
веселiсть полюбля , тому й не скупився па не©.
I все ж настав той день, коли змушений був говорити з жоною серйозно.
- Бабця повiдала менi, - сказав, - немiч помiтно вiдступилася вiд тебе.
Та повiдала й iнше, Каломелко: тобi довго ще доведеться бути тут i
слухатись бабцi.
- Немiч вiдступилася, а бути маю довго?
- Бо це вогневиця. Вона може й повернутися до тебе, коли не вбережешся.
Отож прийшов сказати тобi: мушу ©хати вже.
- Таки без мене?
- Таки без тебе. Не гнiвайся i не нарiкай. Не напризволяще залишаю.
Вiзьму з собою лише кiлькох во©в, всi iншi будуть при тобi. Кметь Коврат
орудуватиме ними.
Сторожа надiйна, тож певна будь: доправить до стiйбища так само, як я
доправив би - бережно i зичливо.
- А може, пождеш?
- Нi, жоно моя, усi ждання вичерпались. Мушу повертатися до ханства i
повинностей, що лежать на менi яко хановi.
III
Тепер у Каломели тiльки й вiдради було, що бесiди з бабою-баянкою, а в
бесiдах як не кружляла околiями, до одного поверталася: коли дозволять ©й
вийти з намету, коли - сiсти в сiдло. Бабця вiдмагалася, а то й гримала:
про те лиш Небо зна . Зрештою змилостивилася й сказала:
- З намету, горлице, можеш виходити вже, а в сiдло сядеш тодi, як не
побачу в тобi слабостi.
- Я не слаба вже. Глядiть, нема вогнива-жару в тiлi, б сила в руках.
- Вiрю, усе те е, та б й слабiсть в очах, а блiдiсть - на виду. Казала
ранiш i зараз кажу: пий молоко з-пiд кобил i пий, скiльки можеш. Зiлля
дола немiч, молоко поверта силу.
Що мала робити? Лишалося слухатись. Тож i пила молоко, яке ©й не
барились пiдносити, та заглядала у воду, силилася вивiдати, чи
поверта ться уже червiнь до щiк, зникла чи все ще посвiчу немiч в очах.
А днi спливали на диво тоскно й уповiльнено. Аби скоротити ©х, питалася
дозволу i йшла за стiйбище, на бесiду з небом i степом. Бо сподiвалася,
щиро кажучи, вiрила: саме небо i степ можуть коли не погасити, то бодай
якось притлумити в нiй i сум, i жаль, i непевнiсть. Хай не такi вони, як
там, в краю дитячих та отрочих лiт, все ж он як схожi, а тим уже й рiднi.
Гляне в один кiнець - тi ж доли стеляться в безмежжя, гляне в другий - те
ж небо синi над долами, гляне в третiй - як i там, за Широкою рiкою,
буйнотрав'я розкошу на долах. Поблякло воно, щоправда, пiд сонцем, не
таке свiже й барвисте, яким хотiла б бачити. Та дива в тiм нема: пора
зараз не та. Веселим та барвистим степ бува лише на передлiттi, раннього
лiта, а зараз полiття вже. Погасли синi очi волошок, одцвiливiдчервопiли
степовi маки, скинули золотаве вбрання сво завжди наряднi буркуни. Багато
чого прижухло за лiто в степу, втратило свою веселу знаду, а проте не
збляк до краю степ. Менше в ньому веселих барв, як i веселого гомону, - це
правда. Зате оп якою при мно-знадливою й нiжно-голосистою стала вибiлена
сонцем тирса, як весело перебiга по пiй знята вiтром хвиля. Не шумом -
баянням-насолодою й баяшiям-покорою засiва серце. Як i там, аа вiтцевим
стiйбищем, на берегах тихоплинно© Бiло© рiки.
"Чи не занадто часто повторюю я: як там, у краю отро'пiх радощiв i
снiв? - сумно осмiхнулася Каломела. - Такi вони рiднi менi, тi колишнi
радощi, чи таке не чуже вже те, що встигла набути тут? Йой, лишенько! Було
б найлiпше, коли б до кiнця днiв сво©х не розлучалася з кревними i всiм,
що було втiхою пiд надiйним крилом вiтця-матерi. Та коли вже сталося так,
що розлучилася з утiхами отрочих лiт, коли й кревнi вiдмовились вiд мене,
то що лиша ться робити? Мушу вдовольнятися тим, що в. А так, мушу
вдовольнятися".
Дола видолинок i звiльна, як всякий, кому нема куди поспiшати,
виходить на узвишшя. Виходить i знову зупиня ться. Бо свiтлiша на серцi,
коли спогляда землю i все, що на землi, з високостi, бо як би там не
було, а прагне ж не холодних туманiв i не безпросвiтно© мокви - таки
погожо© днини, а вiдтак долiв просторих, лiпоти й привiлля на долах.
Правду каже: тут вони нiчим особливим не вiдрiзняються вiд тих, що за
Широкою рiкою, та чогось i недоста ©м, аби була повна радiсть на серцi.
Може, рiки? Так ж вона. Стiйбище хана Завергана гнiздиться над сипiм
Онгулом, таким же замрiяним i тихоплинним, як i Бiла. Не встигла звикнути
до Онгулу чи та рiка, що тече в землi ©© роду-племенi й iмену ться Бiлою,
таки лiпша? Либонь що так. Голубих та синiх он скiльки на свiтi, а Бiла
одна така. I хан-вiтець казав про те, i сивобородi кметi. А сивобородим не
можна не вiрити - вони вiк звiкували, знають геть усi билини роду свого.
Тож не дивно, що й ту, в якiй оповiда ться, як наймогутнiша рiка землi
утигурсько© бiлою стала, пам'ятають.
До них, утигурiв, жили на берегах Меотiди iншi роди - таври. З
давнiх-давен жили, тож i покони мали давнi, як свiт. Один iз них повелiвав
таврам: що б там не сталося з родом, iз кожним у родi, рука тавра не
повинна пiднятися на твар, iм'я яко© носить плем'я. Хай комусь скрута, хай
повальний голод, все одно не повинна. Бо то буде дамах на самих себе, па
свою плоть. А ще й тому, що корова - твар священна, вона дарована люду
богами й покликана супроводжувати його вiд першого до останнього дня, бути
другою матiр'ю немовлятам, дiтям, що тiльки-по спинаються на ноги, старим,
що доживають вiку. Через те в недоторканою, ма жити стiльки, скiльки
визначать боги.
Кожен iз таврiв знав той заповiт предкiв i не зважувався порушувати
його. Тому такi чисельнi череди були у таврiв, тому такi багатi були таври
на спр, масло, набiл. Та ось сиiткало ©х безлiття: прийшли з чужкраю злi
люди в шоломах й сiли в ©хнiх землях, а сiвши, не стали зважати на таврiв,
як i на ©хнi покони. Побачили, якi чисельнi череди корiв випасаються в
степах, й зняли на них руку: виловлювали й перетинали мечем горло,
виловлювали й перетинали. Скiльки хотiли i коли хотiли. Аж поки не
розгнiвили тим насиллям Небо i не примусили богiв явити гнiв свiй. Чужинцi
там-таки, неподалiк вiд череди, змушенi були пустити з котрогось iз аж
надто дужих i непокiрпих бикiв кров, корови зачули ©© й зняли ревище,
затим я наставили роги й рушили всiм родом сво©м на чужинцiвнасильникiв.
Так чисельно i так нестримно дужо, з таким диким ревищем, що чужинцi не
посмiли опиратися тому божевiллю й кинулися хто куди: однi - в степи, iншi
в протiкаючу поблизу рiку. Думка була, що вода поряту ©х - зупинить
зворохоблену люттю твар. Та де там. Видно, тих, що шукали порятунок у
водi, було найбiльше, бо й корiв найбiльше подалося до рiчки. У них-бо теж
сво© норови: де бiльшiсть, там i всi. Гинули во©-чужинцi у хвилях, гинули
й корови. Так повально, що забiлiла вода вiд випущеного перед кончиною
набiлу з вим'я. Забiлiла та й стала навiчно бiлою.
Подейкують, нiби неспроста все те. То застереження родовi таврiв та й
усiм, хто житиме по берегах Бiло© рiки: пам'ятайте, ми загинули в борнi з
насильниками. Будьте мужнi i не корiться насиллю.
"А я скорилася, - зiтха Каломела. - Надi мною поглумилися - i я не
спромоглася подати голос супротиву. Чом так? Забракло духу чи, може, через
те, що насилля чинили кревнi? Сказали: йди - i я пiшла..."
Довго сто©ть, усамiтнена, на узвишшi, що пiдносилося над степом,
вдивля ться в ту сторону свiту, де Онгул-рiка, за нею - Широка, за Широкою
- Бiла, i дума , вдивля ться й дума . Аж поки не спiткнулася об одну iз
сво©х думок: а може, через те пе противилася волi кревних, що побачила в
Завергаповi не такого вже й чужого серцю мужа? Щось дуже схоже. Серцем
чу , щось дуже схоже!
Звiдтам, вiд стiйбища, долiта чийсь приглушений вiдстанню клич i
обрива задуму. Озирнулася й побачила: кличуть таки ©©, ханську жону.
Вимахують чимось примiтним над головою й дають тим вимахуванням знак:
"Вернись, ходи назад, до стiйбища!"
"Чого вони? Так бояться за мене чи таки справдi потрiбна?"
Противитись не випадало якось, тож обернулася й пiшла. А стала перед
мужами й почула, чого кликали, збудила гнiв у серцi i роз'ярилася:
- Яка в потреба ходити за мною по п'ятах? Чи я для сторожi - усе ще
дитя безтямне? бо не хтось там - ягона ханська!
- Ми те зна мо, однак пам'ята мо й iнше: хан повелiв берегти младомладу
жону його бiльше, нiж око в лобi.
- I вволювати ©© найпершу волю, так? Мужi промовчали.
- То знайте, - по-сво му зрозумiла ©х Каломела, - моя воля така:
збирайтеся в путь i везiть уже мене до хана. Зараз, негайно!
й. не перечили, одначе й не поспiшали лаштуватися.
- Ханша ма знати, - заговорили зрештою, - не ми визнача мо, коли
правитись iз нею на Онгул. Те право надано баяннi.
- I менi, жонi ханськiй. Тож i повелiваю: лаштуйтеся в путь, баянку я
переконаю.
I заварилося в них. Стара на сво му сто©ть: "Не можна, рано ще".
Каломела на сво му: "Я почуваюсь на силi, такiй, як i до слабостi, а то
ознака певна: значить, при здоров'©".
"Перша холодна нiч, перша ночiвля пiд небом - i вогневиця знову нагада
про себе.
"Не бiда. Я зодягнуся в тепле. А крiм того, на мiсцi ночiвлi, як i тут,
мужi розбиватимуть для мене намета".
"Ну, а що буде, коли застукають посеред степу дощi, коли не встигнеш
сховатися в наметi та промокнеш?"
"У стiйбищi е критi повози. Коли баянка так дуже вже бо©ться за мене,
хай звелить стiйбищному дати хановiй нюнi такого повоза. Хан не залишиться
в боргу, вiддячить за це, i великою дякою".
Бабi й одпиратися вже нiчим. Казала ще: не зовсiм певна, що вилiкувала
Каломелу, що повторна вогневиця таки погубить ©©. Та дарма: Каломела дiяла
iменем ханово© жони, i дiяла завзято. Тож i поступилася перед тi ю
завзятiстю баянка.
- В повозi, ясна рiч, безпечнiше буде, - сказала. - В повозi, коли так
уже наполяга ш, можна вирушати...
Що довше посувалися степом, то невiдступнiше переслiдувала думка: чи
буде колись кiнець сьому тошнотному скрипу та гуциканню? Аж надто вже
надокучили вони.
Як i постiйне перебування в путi. Мужi такi, що i вскач пустили б
комоней, та не смiють: повоз не вженеться за ними. Навiть тодi, як пiдуть
пiдстьобнутi iiугою комопi риссю, вона, Каломела, змушена бува благати:
- Доста, ©дьте ступою. Нутрощi витрушу така ©зда. I вже згодом, як
примiтить невдоволення ханово© челядi, скаже виправдовуючись:
- Хай потiм, як перепочину трохи.
А ©хати безмежжям, якому, зда ться, не буде кiнцякраю, ступою до лиха
нудно i мулько. Аби бодай якось забутися i не думати про тi незручностi,
сiдала ближче до возницi i питала-допитувалась, хто так порiзав колесами
путь, чому вона вида давно не ©ждженою?
- Одразу пiсля дощу ©хали, тому й порiзали так, - мiрку вголос
возниця. - А хто - пiди знай. Може, такi, як ми, а може, й гостi чи сли
заморськi. Путь над морем - вiльна для всiх. Не тiльки валками, ордами,
бува , правляться.
- Орди не такий лишають слiд.
- А так.
Коли наближалися до берега, дивилася на море, що синiло вдалинi, i
знову розпитувала: хто той одважний, що йде пiд вiтрилом аж ген там, мало
не при самiм овидi? Кутригури такi ж завзятi рибалки, як i ©© сородичi,
утигури?
Бачила: ©© не цураються, охоче стають на розмову, потурають
першiй-лiпшiй забаганцi. I те подоба ться Каломелi, щораз при мнiше грi
©й серце.
"Це тому, - схиля ться до думки, - що бачать неабияку прихильнiсть до
мене хана. Чимсь iншим я не могла зродити в ©хнiх досi вiдчужених серцях
прихильностi. А коли так, чи треба сторонитися хана та й люду його? Той,
утигурський, рiд, може, й не перестав бути для мене родом. Як уже там не
сталося i що б там не було, мати завжди залишиться матiр'ю, i пам'ять про
зеленi береги Бiло© рiки, як i про рiку, в якiй так при мно було
викупуватися лiтньо© пори, нiколи не згасне, як не гасне дзвiнкоголоса
пiсня степу, духмянiсть трав, що розпирали солодощами груди, кликали в
вись i ставали якимсь неземним, тiльки висi мабуть i властивим
блаженством. А проте навiть клич родства що став пам'яттю кровi, не мiня
мого становища в отчiм родi. Я - вiдрiзана вiд нього гiлка, i вiдрiзана
немилосердно жорстоко".
Подумати тiльки: лише шiстнадцяте лiто вiдлiтувала, а вже твердо
переконалася: згадка нiколи не бува втiшною. Коли не жаль, то сум
супроводжу ©©, коли не сум,
Не вiрила тому, що чула, чи така приголомшена була почутим. Туманiла
перед вiтцем сво©м, кметями, що сидi ли обабiч вiтця, i мовчала. Аж поки
iю повелiли iти до матерi i готуватися разим iз матiр'ю, сестрами до
заручин, а там - i до воседля.
Тодi вже, як вийшла з намету, в якому чула повелiння вiтця, а його
устами - i всього роду, зiбралася на мислi й утямила зрештою, що до чого.
А втямивши, сполохалася й побiгла чимдуж до найближчо© в свiтi людини - до
матерi.
Мати як мати: i розплакалась, i поспiвчувала сво©й дитинi. Ось тiльки
рятунку не обiцяла та й не порятувала зрештою вiд того, що визначив ©й
рiд.
Кажуть, це доля. Дуже можли'во. Бо он як боялася тодi чужого ©й хана
Завергана, роду-племенi його, а побула з Заверганом та його родом двi-три
седмицi - i вже не певна, хто ©й рiднiший: тi, що визначили правом кревних
- оце твоя доля, чи тi, що з ними порiднило iменоване долею насилля.
Присяйбiг, таки не певна.
Не загледiла, заколисана думкою, коли вiддiлилися вiд ©© супроводу два
комоннi кутригури й поскакали до ледве примiтного в долинi стiйбища над
Онгулом. Тодi аж довiдалася про те, як мужi заговорили мiж собою.
- А гляньте, не лише вiстуни, ще хтось скаче до нас.
- Чи© вiстуни? - збудилася. - Хановi?
- Ба нi, нашi. Послали звiдомити хана, що твоя милiсть наближа ться до
стiйбища. Повертаються он, i по самi, далебi, й хан з ними.
"Он як!" - солодко лягла на серце думка i вже не переставала тiшити:
таки радий ©й, таки жде ©©.
IV
Вiдтодi не сумнiвалася вже: вона люба хановi, вiн знайшов у нiй свою
вiдраду, тому не може набутися з нею. То немала втiха для Каломели. Видить
Небо: чи не найбiльша. А все ж нема-нема та й закрадеться в остуджене
самотою серце холодний подув вiтру: чи ж так надовго полишають жону, коли
вона - жадання iз жадань? Що з того, що ханське стiйбище не безмовна
пустеля, що в ньому клопочеться щораз новими клопотами люд? Вона,
Каломела, осторонь вiд тих клопотiв, ©© нiхто не помiча . I хан не з нею.
Зовсiм поруч, а все ж не з нею. Мужi та кметi полонили його й тримають на
сво©х радах вiд ранку до ночi. Хай би день так - де не ходило. Хай би два
- i то можна стерпiти. А що мав думати-гадати, коли тримають хана в сво©х
сiтях мало не седмицю? I п'ють кумис - сперечаються, i не п'ють - теж
сперечаються. Гейби л безоднi йде звiдтам гул, часом i ознака гнiву -
крик. А запита мужа свого, про що так довго та гучно може йти бесiда,
махне рукою й вимiря ©© пильним оком. Тодi лиш, як залишаться без жодних
свiдкiв, окрiм ночi, як аж надто вже розчулиться бiля не© та уп' ться нею,
пригорне мiцно i скаже:
- Хочуть розлучити мене з тобою, Каломелко.
- Як то?
- У похiд кличуть. I далекий, радiсть моя, а вiдтак надовго.
Нишкла, перестрахана, i мовчала. Була ж бо донькою хана i вiдала: жонам
не належить знати те, що знають мужi, тим паче завчасно. А знати он як
хотiлося. Тож i не втрималась, запитала:
- На антiв чи ще далi?
Засмiявся потiшено й закрив ©й аамилуваним цiлунком уста.
- Ми ще спереча мось, як бачиш. Опiсля довiда шся. Коли взагалi треба
буде довiдуватись. Може ж, я обстою в тих змаганнях iз кметями себе, тебе,
нашу слюбну усолоду. Чу ш, може, ще обстою!
Обiймав i вицiловував ©©, де сам того хотiв i де тiльки нiч могла
дозволити. А Каломела задихалася вiд лоскоту й чула: малi , упокорена, на
силi. Ще мить таких пестощiвцiлункiв - i ©© не стане, розчиниться в
розкошах або ж утоне в солодких хвилях забуття.
Вiдтодi, як повернулася з степу i недвозначно засвiдчила сво му мужу й
повелителю: вона не та вже, що була колись, iншим став у стосунках iз нею
й хан. Iде до кметiв - шкоду , що йде, повернеться вiд кметiв - нiкого й
нiчого не хоче знати, окрiм Каломели. Радi , бачачи ©© потiшеною,
смi ться, бачачи усмiхненою, а прихилиться, розчулена, не зна , де сiсти з
сво ю Каломелою, як дiждатися того часу, коли може бути з нею i тiльки з
нею. Серцем чу : одкрив ©© собi такою, як хотiв, а може, й лiпшою, нiж
сподiвався.
Каломела в усьому стара ться бути угодною сво му мужевi. Бо теж, як i
вiн, упевнилася: що не день, то рiднiший ста ©й Заверган, i не лише в
та©нствi слюбно© ночi. Бачить у ньому людину, ладну й спроможну захистити
©© в суворому свiтi, мужа, що заступив собою вiтця, матiр, став диною
твердю в життi i надi ю з надiй. Через те он як сполохалася, почувши, що
може покинути ©©. Бо що, справдi, буде, коли покине? За попонами утигурiв
у вiдсутностi хапа володаркою землi, що належить роду-племенi, став жона
його. А в кутригурiв покони мало чим вiдрiзняються вiд утигурських. Дуже
можливо, що пiде Заверган у похiд i повелить ©й, жонi сво©й, правити
стiйбищем, родом, землею. Що робитиме, коли повелить? Чи вона вiда , що то
- правити, як повестися з усiма, аби вiдчували: над ними надiйний
розум i тверда рука володарки?
- Не полишай мене, муже мiй! - благала не тiльки голосом, усiм ством
сво©м i ще довiрливiш тулилася до Завергана. - Я не те що довго, дня не
зможу без тебе.
- Кажу ж, ми ще спереча мося.
- Усе зроби, аби подолав кметiв сво©х i лишився. Хай потiм... Хай
колись, як приживуся у вашiм родi та звикнуся до роду, а зараз не полишай,
бо пропаду без тебе.
- Правда?
- Атож. Ти диний нинi, на кого можу звiритися, за ким живу i збираюся
жити. Не стане тебе - не буде в мене й захисту-опори.
- А кревнi?
- Вони вiддали мене тобi i тим вiдрiзали вiд себе, сказали: "Вiднинi
належиш iншому родовi".
- Тодi я тим паче опиратимусь i перечитиму намiрам кметiв. Чу ш, утiхо
моя, тим паче!
Мабуть, повiрила, бо ще рвiйнiше нiж будь-коли, обняла Завергана i тим
сказала Завергановi: "Ти не пошкоду ш, що вчинив так. Небо свiдок тому: не
пошкоду ш!"
Обiцянка та зробила твердiшим у намiрах та дiяннях i завергапа. Вийшов
другого дня перед кметiв i сказав:
- Говорили доста. Настав час визначити, що вдi мго. Хай кожен встане i