Страница:
скаже.
Майже повен був: скажуть не те, що хоче, i не тому, що звикли дiяти
наперекiр хановi, що забракло па старостi лiт глузду. Випнi не звичка i не
глузд, винна убогiсть, котру пустив за кутригурськиii стiл вiтець його та
й залишив гостею на довгi лiта. А ще винен вiн, молодий хак кутригурiв. Бо
нiчого iншого по вигадав по смертi вiтця, зголосився, не помисливiшi, з
кмстями i пристав до поради кметiв: земля кутригурська по може вже
прогодувати всiх кутригурiв, слiд шукати iншу. А коли так, вишукаймо серед
нас бувалих та мудрих i пошлiмо ©х у свiти шукати iншу землю - ту, що
позбавила б убогостi, винагородила б статками i благодаттю.
Воно нiби й так: збiднiв стсiг, не тоiт, що був колись. До всього й
лiтн сонце смалить нещадно. Хай не щолiта, все ж доволi часто вигорають
дарованi землею трави, а не ста в степу трави, не ста й поживи для
комопсi©, корiв, овець, ширяться пошестi i наста падь. Та ба, й посланцi
не потiшили знахiдками. Три лiта ходили, вдаючи iз себе калiк перехожих, а
виходили мало. "Лiпшо© землi, як при Дуна©, - сказали, - нема , хаiiе. То
не земля - дар Неба. Одна бiда: обсаджена вона. Коли хочемо сiсти на нiй,
мусимо йти i брати силою або ж проситися в iмператора в пiдсусiдки. Вiн
дозволить оселитися, коли вiзьмемо на себе повиннiсть берегти обводи його
iмперi© вiд вторгнення слов'ян".
Колись засумував би, чуючи такi звiди. Тепер же, пiсля розмов iз
Каломелою i сво©х намiрiв щодо Каломели, збудився втiшено i воспрянув
духом: ось тi перепони, що змусять кожного, хто ма здоровий глузд,
утриматись вiд походу. Бо хто з супротивно мислячих зважиться змагатися з
такою силою, як ромейська, кому спаде на думку пiддаватися пiд ромс©в,
бути колонами в них чи й рабами iз вдячностi за те, що дозволять жити на
щедрiй злаками землi?
Наперед не виривався, ждав, що скажуть кметi. Та не дiждався
сподiваного. Слово взяли iншi звiдуни й додали до того, що чули вже вiд
©хнiх содругiв: роме© ув'язли в затяжну сiчу, мають намiр пiдкорити собi
Захiдну Римську iмперiю. Коли кутригурп справдi нацiлилися йти за Дунай,
мусять скористатися нагодою i йти зараз. Склавини, до речi, роблять це i
дуже успiшно: йдуть до Iллiрика всiма сво©ми родами, добувають оружно
землю й сiдають на пiй.
Отодi й заговорили кметi.
- А ми чим гiршi? Чи в нас не доста сили, щоб вiдтiснити роме©в з
Придупав'я i сiсти при Дуна©? Iти - i тiльки! Знiматися всiма родами i
правитися до Мiзi©, а то й далi - у Фракiю!
- Це нагода, братове! Користаiiмося нею i йдiм! Друго© тако© може й не
буде.
- А що буде, коли в ромо©в вiдшука ться сила, що витурить нас звiдтам?
- перечили ©м обачнiшi. - То могутня iмперiя, кметi. Не забувайте про те.
Зчинилась суперечка. Однi стояли па сво му, iншi - на своему: пощо
зривати з iiасi©джспих мiсць роди; хай лишаються па Опгулi, а во© пiдуть i
добудуть для них землю. Чи тодi, як добудуть та утвердяться, не можна буде
пересилитися?
I тi, i другi вдавались до хапа: скажи, достойний, що це так, що правда
на нашому боцi. Та хап вiдмовчувався. Бачив-бо: кметi не подiлилися ще
так, щоб гору взяли однi чи другi, а крiм того, брав пiд сумнiв те, що
казали однi, брав i тс, що казали другi. Щось вiн не помiчав, будучи на
обводах, аби люд так дуже знемагав, терплячи безлiття, чи почував себе
стiсненим, аби зрiкався, гнаний убогiстю, землi батькiв сво©х. Бачив iнше:
стiiiбищапи возвеличували хана за те, що замирився з утигурами i тим
замиреппям утвердив ©х у мислi: час класти край кочiвлi. Доки тинятимуться
по свiту та шукатимуть лiпшого мiсця на землi? Чи не пора замиритися з
усiма iншими сусiдами, приглянутись, як живуть осiдлi, та й самим сiсти
вже, множити на дарованiй богами землi роди сво©?
"Це вам, кметям, всього замало, - чув себе обуреним Заверган. - Це ви
прагнете походiв i наживи в походах. То так i скажiть. Пощо згадувати
бозлiття i накликати його на себе?"
А проте не поспiшав казати це вголос.
- Не галасуйте всi, - пiднiс над собою руку. - Настав час стати на
твердiй мислi. Кажiть ©© кожен окремо. Мiй рiшенець визрi лиш пiсля того,
як знатиму ваш.
Кметi не скоро вгомонилися. Зрештою, видно, домовились мiж собою i
виставили наперед найстаршого - Котрагiга.
- Я був би тричi проклятий родом сво©м, - сказав вiй, - коли б забув
про здоровий глузд i зголосився з тими, якi ладнi знятися з усiма
пожитками, з дiтьми та старинею i йти, не вiдаючи куди. Твiй, хане, дiд -
хай буде благословенним iм'я його, яко ж i пам'ять про нього - казав свого
часу: "Не той одважний, що може стати з сильнiшим за себе па прю, а той,
хто певний, що здола його". Отож раджу покладатися спершу на мудрiсть, а
потiм уже па одвагу. Не потурай тим, хто не думас, iдо робить.
Другим пiдвiвся i попросив слова Коврат, вiрний побратим i найбiльш
наближений до хана кметь - кавхан.
- Кажи, Коврато.
- Скажу. Я теж був би тричi, проклятий родом сво©м, коли б забув про
його бiду i став зважати на то, що можу бути потятий у сiчi за землю
обiтовану. Не забуваймо: йдеться не лише про хлiб насущний, йдеться про
життя або смерть люду кутригурського. Той, кому вида ться нинi, що не те
кажу, завтра сам узрить, що я казав правду. Роди знемагають, кметi! Вiд
суховi©в, спеки, падежу. А коли так, чи треба уподiбнюватися зайцю, що
тука куща iтаптрттотт;ого мудрiстю? Усi, хто чуп тут .iиiдуиiш,
yuuitiiuлися: багата на злаки i всi iншi дари земля , бiльше того
слушна пагода прийти i сiсти на пiй володарями. Скажете, у нас не така
сила, як у склавший? Так i землi ж нам треба склавшiам!
Ма ш! Вiд багатьох сподiвався почути таке, тiльки по вiд Коврата. Невже
збився з путi й повiрив, що хан саме так хоче? Прокляття! За ним багато
хто сто©ть, можуть вчяти гору над помiркованiшими.
Покон не дозволя хановi перечити радним, ба навiть виказувати свою
прихильнiсть чи неприхильнiсть до ©хньо© речницi. Одначе, коли
висловляться всi, мусить пiдвестися й сказати сво слово - таке, щоб всiма
сприйнялося i всiх утвердило в хановiй правотi. На що пошлеться,
дошукуючись того слова, коли бiльшiсть мислитиме iнакше? Назве ту
бiльшiсть недостойними бути привiдцями в родах? А чи личить йому, молодому
хановi, виставляти себе так перед кметями?
"Чому ж тодi ©м личить виставляти мене перед усiх безтямком i вважати
за безтямка? Еге, чому?"
- Усi висловилися? - пiдвiвся i став на повний i не набагато менший,
нiж у Коврата, зрiст.
- Усi!
- I сказали, що хотiли сказати? Мовчання.
- Питаю: чи все сказали, що хотiли сказати?
- Та нiби ж усе.
- То слухайте, що я скажу. Подiляю намiри вашi полiпшити долю люду
кутригурського. Подiляю й ту, всiма сподiвану, мисль, що зараз нагода
пiти за Дупай i сiсти на лiпших, нiж ма мо, землях. Та по подiляю всього
iншого, кметi, i найперше пе подiляю поспiшностi. Кажете ма мо знятися
родами сво©ми i йти з усiма пожитками негайно. Л я питаю: як же цс ми
знiмемося й пiдемо з дiтьми, родовою старинею, пожитками, що в кожному
родi, на зиму глядячи? Чи встигнемо i землю взяти па меч i сулицю, i
стiйбища розбити в одiбранiй у роме©в землi, i про тепло в наметах
подбати? Стужi там такi ж лютi, як i тут, на Онгулi, i поживи для себе,
комопей, товару, що в кожному родi, теж треба буде не менше, нiж тут. А
ще хотiв би знати й таке: посяга мо на Задунав'я i забува мо чомусь, що
перш нiж вийти в ромейськi землi й утвердити себе в них, ма мо пройти по
антськiй землi. Чому нiхто з вас не замислився, як пройдемо, коли анти
сiли вже на самому Дуна© й перекрили колпсь доступну всiм гостипну цуп"? З
мечем i сулiiцсю? Л чи етапе в пас сплп i па аптiв, i на роме©в? Не етапе,
кметi. Отож i гадаю собi: коли вже ми нацiлилися йти в ромейськi землi,
спершу ма мо пiти до антiв та скласти з ними ряд па мир i злагоду. Без
того похiд наш у роме© не буде успiшним i пожиточним.
- Досi ж всi ходили за Дунай та з-за Дунаю i по питали згоди.
- Досi - так, а вiднинi не ходитимуть. Кажу ж, апти стали там ратною
силою, сподiваюсь, розумi те, що то по так собi.
Кметi, мабуть, не сподiвалися такого - знов загомонiли. Та гомiн ©хнiй
не обiцяв уже бурi.
- Хто ж пiде з сольством? На кого покладемо повиннiсть ублагати антiв,
аби дозволили iти через ©хню землю з миром?
I знову викликався говорити Котрагiг.
- Сольство, як i всю виправу, очолюй, хане, сам. Ти двiчi вже явив нам
мудрiсть свою, гада мо, являтимеш ©© i далi.
За сим разом нiхто не зважився перечити старому, окрiм самого
Завергана.
"А цього я й не хотiв би брати на себе, кметi", - подумав, щоправда,
вголос нiчого не сказав. Як би там не склалося, сольство не триватиме так
дуже вже довго, лише зиму наблизить. А за зиму встигне набутися з
Каломелою i вгомонити Каломелу. Вона тямковита в нього, мусить зрозумiти:
бiльшого домогтися вiд кметiв несила, принаймнi зараз.
V
Вiдгримiли бубшi, вiдспiвали сопслi й у стольпому городi тиверцiв. Два
лiта тому - однi, учора - другi. Вiд тих, перших, лишилася у князя Волота
всього лиш при мна згадка, вiд сих - i вiдчуття видимо© присутностi. Воно
й зрозумiло: тi гримiли й виспiвували давно, цi - учора. А проте зна ,
певен: пе лише свiжiсть вражень ма вагу. Вiдчуття дотримання дано© колись
обiтницi - також. Апо, хiба не казав собi i раз, i вдруге, i вдесяте:
"Клопiт - клопотом, устави - уставами, а про те, що обiцяв Малцi, не
забувай". Зда ться, все робив, аби було так, як вона хотiла. Послюблення ж
- останн , що мiг зробити для дiтей Малчиних i передусiм для найменшо© з
них - Милани.
Так обернулося, що не кликав одну з другою i не казав;
"Слюбся ти з сим, а ти з сим". Мужiв обирали серцем i зда ться, не
схибили. Златка почува себе за Блiшш.ою слюбною та втiшеною, i Милана
йшла до свого Кушти на воседля i квiтнула, гейби квiтка передлiтньо© пори
Бо таки втiшена, що слюбиться саме з Куштою, а тим немало тiшить i iiuro,
князя Волота. Одне, то неабияка радiсть бачити дитя сво щасливим, а
друге, не лише доньки вдоволенi сво©м вибором, вiн, вiтець ©хнiй, теж. Бо
обрали не гiрших, таки лiпших, достойних. I вiком та видом бравi молодцi,
i па розум та вдачу не скуднi. Та й в ратнiм дiлi зда ться, не останнi
будуть. Кушта, щоправда, занадто молод iще щоб ставити його па чолi тисячi
чи во водою на обводах. А проте молодiсть - не гандж i не завада Мав би
мiцну руку та був би на розум гострий, все iнше принде. Ближика теж не
набагато старший був, коли паспiла потреба ставити його на чолi залоги в
Тiрi i заодно - волостелином подаровано© доньцi займанщини мiж Днiстров
ським лиманом, Третьою рiкою i Третiм озером Хiба не вагався князь,
зважуючи на молодiсть зятя? А поставив бач, i не помилився. Ближика он
який лад навiв у Тiрi i на обводах поблизу Тiри. Вепр тiльки мислив
зробити те а Ближика уже зробив: забрав туди передусiм жону свою Злату,
затим повелiв забрати жон, дiтей чiльним мужам ба навiть не чiльним.
"Вiднинi ваше мiсце тут, - сказав - Укореняйтеся i будьте твердi на мислi:
iншого посаду для вас у Тиверськiй землi нема й не може вже бути" Те саме
каже й поселянам, що зголошуються сiдати у його волостi. I що найбiльше,
мабуть, важить - казання тi пiдпира вигодами та винагородами, а де
вигода, там спокуса де спокуса, там пожвавлення i певнiсть: з таким
во водою i волостелипом не пропадеш. Кушта яко ратний муж теж достойний
того, щоб покладати на нього надi© i на розум не скудний. Отож пожде
якнйсь час та й посадить його по сусiдству з Ближикою - у вiдiбраному в
Вепра, яко зрадщ, Холмогородi. Як бп там не було, кровне днання -
найбiльш надiйне днання. А йому, князю, надiя на вiрнiсть во вод, тпм
паче у полуденних обводах Тиверсько© землi он як потрiбна. Мас Чужкрая,
Власта, Ближику Коли посадить там Кушту та ще двох-трьох синiв, кого тодi
боятися йому? Твердь он яка падiппа буде.
Сiюнукувашiii втiшною думкою, рушив до дверей що вели з опочивальнi, i
тiльки-но прочинив ©х, як одразу ?к нагледiв Миловиду в оточеннi дiтей.
Старшi - Радим та Добролик - либонь, спали ще, натомлсш Милаичиним
восрдлям, сi ж, найменший та два середульшi, були вже спiжi й збадьоренi,
з усього видно, давно одiйшли вiд сну i иршиуть исселощi©©, мплого серцю
привiлля.
- Чи не до мене, сини мо©? - пропустив до опочивальнi й присiв перед
усiма, усмiхнувся приязно.
- А так. Прийшли привiтати вас, отче, з добрим ранком та й помишатимемо
вже на вольготнiсть,
- Спаси бiг, соколята. Ви теж будьте здоровi та щасливi. Не вельми
бешкетуйте на вольготностi, аби не вразили один одного.
- Ми не самi, з нянею-наставницею пiдемо. Поглянув, провiвши дiтей, на
жону й невiльно замилувався нею. Завжди умиротворено тиха, осяяна тим
внутрiшнiм свiтлом, що било з не©, гейби почайна з землi, й виказувало
щедроти ©© вдачi, Миловида була невпiзнане одмiнена зараз. Так пломенiла
вся, таке м'яке та нiжне свiтло посвiчувало у не© на виду, а надто в очах,
що князевi самому захотiлося перейнятися тi ю щедрiстю й бути таким же
щирим на ласку, на добро, на щастявтiху.
"Се вона дiтьми так вознесена", - утверджувався в мислi, а тим часом
дошукувався вже iншого: що скаже Миловидi, аби знала, що й вiн он який
вознесений нею?
- Жона теж iде з малими па вольготнiсть?
- Ба нi, - поспiшила заперечити. - Менi не до вольготностi. Он який
безлад залишився пiсля воседля. Мушу прибирати та ставити усе на мiсце.
- Челядi скажи, най прибирав, сама ж дай повелiння та й заходь до мене.
Глянула незрозумiле чи й подивовано i вже потiм кивнула:
- Гаразд.
Коли полишала опочивальню, була, як i належить кпягинi, стримана, а все
ж не зовсiм. I в ходi вiдчувалося: он як вдоволена тим, що князь повелiвав
перекласти клопоти на iнших, самiй же прийти й бути з ним, i в поставi
також. А обернулася, вiдчиняючи дверi, й зовсiм виказала себег таки
неабияк утiшена його турботою-бажанням.
Це скiльки ж лiт спливло, як йдуть вони у парi? Либонь, вiсiмнадцять. А
так, найстаршому ©хньому, Радимовi, сiмнадцяте минуло вже, пiшло
вiсiмнадцяте. Пробi, а набутися мужем i жоною як слiд i не набулися. Нiби
ж мирними були цi лiта, нi самi не ходили па сусiдiв, нi сусiди па них, а
ом якi клопiтнi. Воно й по дивно. На його плечах лежали турботи про землю,
про благо люду землi Тиверсько©, на Миловидiших - терем iз його численними
"треба", челяддю та дiтьми в теремi. Чи ©й иули кили розглянутися на ними,
подумати про щось iнше, крiм них? Одно дитя пр встигало стати па ноги,
потiшити вiтця, матiр першим словом-лепетом, iнше народжувалося, за тим
iншим - ще iнше, i кожного разу його княгиня, його жона-утiха вiдходила
вiд нього, була з малям i з малям та з тими, що пiдростали вже, одначе
вимагали ©© нагляду i ©© турбот. Зато нiхто не скаже, що вона не господиня
в княжому теремi i не мати сво©м дiтям. I Малчиних виростила, до
ума-розуму довела, i сво©х ростить достойно.
"Один лиш я нарiкаю? - осмiхнувся. - Пробi, чи можу нарiкати на таку?"
Таки довгенько оберталася мiж челяддю. А може, й сама поралась. Коли
зайшла, iнший мала вже вид.
- Най вибача князь, - нiяковiла. - Я змусила його ждати.
- Не бiда, - простягнув назустрiч ©й руки й посадив супроти себе. -
Знаю, скiльки на тобi повинностей, тому й не ремствую. Скажи, чи всi i
всiм задоволенi?
- Що ти, княже! - подивувалася. - Чи на такiм воседлi, як Миланчине,
могли бути невдоволенi? Весь Черн i його околi© гуляли-пригощалися.
- В тiм-то й ба, що люду он скiльки було, комусь могли й пе догодити.
Посидiла, нiяковiючи, i вже потiм сказала:
- Я все робила, княже, аби догодити.
- Чи я кажу: ти чогось не доробила, - помiтив ©© бентегу й поспiшив
заспоко©ти. - Твою щирiсть я бачив. Питав затим, аби пересвiдчитися, що
обiйшлось як слiд.
Був добрий i ласкавий з нею, та не одразу прогнав осмуту з серця.
- Менi се не подоба ться, жоно.
- Що саме?
- А то, що ти вдалася в тугу i без видимо© причини. Волiв би завжди
бачити тебе свiтлою та ясною, як умiпш бути. Коли хочеш знати, затим i
покликав, аби винагородити за все, що робила й робиш для мене, дiтей мо©х.
- Правда?
- Як я - се я, а ти - се ти.
Скинула повитi болем нiяковостi очi й тицьнулась мужевi сво му до
плеча. Горнулася й казала щось, казала й горнулася, а вiн обiймав ©©,
гладив, заспокоюючи, плечi й тiшився з того, що знову бачить свою Миловиду
такою, як там, в оточеннi ясноликих дiток,
- Милана зна ш що повiдала менi, коли йшла вiд нас? - почув нарештi ©©
казання.
- А що?
- Зiзналася, що вельми прикипiла серцем до роду вiтця свого, що коли б
пе велiння лади та не повиннiсть перед тим же родом, нiзащо не пiшла б iз
нього. "Най мамця знають, - сказала, - кому я найбiльше вдячна в сiм родi,
то се вам. Бо умiли бути кревною на мiсцi некревно©, бо такими щедротами
винагородили за багато лiт, як, може, не винагородила б i кревна".
- Так i сказала?
- Ано.
- Ось бачиш. Я тiльки збирався подякувати тобi за тво© щедроти, а
Милана уже подякувала. Гада ш, то так собi? О нi. То правда промовля
нашими устами. Бо ти не тiльки вiдрада, ти - божа винагорода усiм нам.
Чу ш, усолодо моя, не тiльки вiдрада - винагорода!
- Як i князь для мене.
- Правда?
- Не було б правдою, чи народила б йому шiстьох синiв?
Осмiхнувся втiшено i вже потiм поправив:
- П'ять ©х у нас.
- Буде й шостий, княже. Знай, непраздна я.
- Отак?
Тепер вiн, князь Волот, нiмував подивовано. Зрештою вiдкинув геть
сумнiви, заяснiв видом й став вицiловувати жону свою, так солодко й
гаряче, гейби вперше доступився до не©, свого найбiльшого жадання.
Ось чому вона видалася йому сьогоднi до иевпiзнання лiпою i миловидою!
Непраздна !
- То, може, за сим разом дiвка буде? - спинився нарештi й заглянув,
збуяпий радiстю, в осяйнi ©© очi.
- Хотiла б мати дiвку. Коли б ти знав, муже мiй, як хотiла б! Та ба, не
буде ©©.
- Звiдки така певнiсть?
Пригадала: колись давно мала про це вже бесiду. Одначе чимось iншим не
може пояснити князевi сво © певностi.
- Ще в Випалi, коли була пiвдiвкою, наснився менi сон. Буцiмто рву на
водi лiле©, а кладу собi до рук маленьких хлопчикiв. Одного, другого,
третього отак. Жахнувшись, прокинулася и повiдала сво сновидiппя бабусi.
Старепька вислухала мене й сказала: "Лiле© - русалчинi дiти, негоже
зривати ©х. А оскiльки ти брала серед них лиш хлопчикiв, то знай, у тебе
будуть самi лиш хлопчики".
Пророкування ©©, як бачиш, справджу ться: уже п'ятьох народила.
- Одначе на водi, ти взяла лиш трьох.
- Таки трьох.
- Ось бачиш, серед всiх iнших може бути й дiвка.
Повiрила чи лиш хотiла вiрити, в усякiм разi, мала намiр сказати втiшне
для себе й для мужа, та ©й не дали висловитись. Хтось стороннiй над'©хав
тi © митi до терема й дав знати челядниковi, що хоче бачити князя.
То був гiнець вiд сторожово© вежi па Днiстрi. Прибув сказати князевi:
до нього правиться з миром та злагодою кутригурський хап Заверган i
просить дозволу на в'©зд до стольного города Черна.
Повелiв запросити хана i дати йому достойний високого гостя супровiд, а
тим часом думав: "Чого се йому тра' вiд мене? Сказав, з миром та злагодою.
Чи не обри заворушилися?"
Кочовища кутригурiв пе доходили до Днiстра, отож i чвар iз ними у
тиверцiв не було. Ото тiльки й клопоту мали через них, що пустили вiсiм
лiт тому за Дунай i ви' слухали докiр iмператора: "Пощо пустили? Чи
соузники так чинять?" Опiсля кутригури не поривалися до роме©в i до
Днiстра не доходили. Випасали череди корiв, отари овець, а найбiльше
комоней далi па схiд, коли й мали якiсь сутички чи перетрактацi© з антами,
то лише з тими, що сусiдять iз ними - уличами та ще полянами, коли тi
спускалися на пониззя Днiпром або ж Бугом чи Онгулом. Ратних змагань мiж
ними та антами, скiльки й пам'ята себе, не було. Невже справдi
заворушилися обри и погрожують походом через кутригурськi землi? Дуже
можливо. Досi вони, сидячи за Днiпром, на уличiв та полян ходили яко татi,
тепер могли обiйти ©х i правитись до Днiстра через Кутригурську землю. Чом
би й нi? Скiльки тих нутригурiв i що для обрiв кутригури? Тi пруги i не
таких здатнi поглинути.
Хан не поспiшав об'явитися в гридницi Черна, одначе й не зволiкав аж
надто. Коли ж завiтав, був по-асiйському ввiчливий i щедрий на хвалу. А ще
вразив князя Волота молодечою ставпiстю i доброликiстю. Не лише кров, сила
i здоров'я буяли в ньому.
- Припiс я кпязiо на Тиворi, - схиляв покiрно голову i клав руку до
серця, - жопi та дiтям його низький уклiн i найсолодпii iюб.iжа©©iш
здоров'я та супокою вiд сгбе i всього люду па Кутригурах. Хай славиться
iм'я його яко гонителя роме©в i буде доброю пам'ять про цього пе лишень
серед сущi©х, а й серед нащадкiв.
- Спаси бiг.
- А ще кланяюсь мужам його та воеводам, усiм, хто i пiдпорою князевi в
дiлах ратних та вiчових.
"А вiн добре обiзнаний з нами, як i з тим, що дi ться в нас", - мiрку
тим часом Волот i дошуку ться нагоди заговорити про сутт вiше.
- Ще раз дякую хаповi за прихильнiсть серця, як i за добрi побажання.
Привiдця кутригурiв, сподiваюсь, вперше у нашiй землi?
- Так.
- То най буде повен: па добро вона завжди вiдповiда добром.
Висловлю мо й свою найсердечнiшу здравицю хановi, усьому родовi його,
мужам ратним та думаючим й просимо бути серед нас, як серед сво©х. Сiдай,
хане, на чiльне мiсце, най сiдають по обi руч мужi тво© та й кажiть, що
привело вас у землю нашу.
Заверган не примушував господаря просити вдруге. А поки всiдавсь та
розглядавсь, зважував давно виваженi думки й прицiлювався, котра з них
буде зараз найбiльш слушна.
- Князь мусить знати: у привiдцiв люду нема нiчого вищого за потреби
люду. Те, що зняло мене та мо©х кметiв iз насиджених мiсць i повело в
Тиверську землю, не в винятком.
Опустив на мить долу зiр, схоже, що черпав там десь, поза гридницею,
сво му серцю снагу, i вже потiм почав оповiдати, якi безлiття переслiдують
його люд, i доволi часто. Тож i намислили кутригури: чи не пошукати ©м
щедрiшо© на злаки, а вiдтак i на благодать землi? Раз уже прибули до них,
тиверцiв, як до добрих сусiдiв i не приховали того, з чим прибули, то не
ховатимуться й далi: усi вбачають таке благо в задунайських землях
Вiзантi©, не iнакше мислять i кутригури: коли вже йти кудись, то йти треба
лиш туди.
- Чим же може прислужитися вам Тивер? - не зовсiм розумiв князь хана чи
пiдганяв iiого, аби одкрився шиидше з тим, заради чого прибився до Черна.
- Прийшли просити князя, аби пропустив нас туди, по ставав на нашiй
нутi з раттю. Лихого намiру до люду тиверського у нас нема . Пройдемо до
Дунаю i зникнемо за Дуна м.
- А що скаже нам Вiзантiя?
- Йдете ж не ви, ми пiдемо, i пiдемо з добрим намiром - поселитися.
"Ви не щирни зi мною", - казав на дулiцi князь Водит i ни вагався вже.
- Не дiло кажеш, хане. У нас iз Вiзантi ю давно укладено ряд на мир i
злагоду, ми не можемо порушувати його i тнм ставити себе нiд загрозу
ромсйського вторгнення.
- Досi ж за Дунаi, як i з-за Дунаю, вiльно було ходити. Невже князь не
може послатися на це, коли заремству Вiзантiя?
- Тiш, хто йде туди з добрими намiрами, i зараз вiльно йти. Кутригури ж
хочуть пiти й сiсти на ромейських землях гвалтом - так, як сiдають
склавини. А мiж ними й ромеями - хан, сподiваюсь, зна те - йде справжня
сiча. Як же ми, соузники ромейськi, можемо напустити па ромс©в ще й вас?
Завергап перезирнувся з кметями.
- А колi© за Дунай схочуть пiти ис лише кутригури, - сказав i глибоко
заглянув Волотовi у вiчi, - а й утигури обри? Невже князь усiм ©м стане на
путi? Невже вiн захо^ че знекровлювати себе лиш тому, що ма з ромеями
ряд?
Волот вiдчув себе загнаним у глухий кут. Сидiв, дивився на привiдцю
кутригурiв i вiдмовчувався.
Хап не забарився скористатися тим.
- Кутригури пе хотiли б знекровлювати себе у сiчi з тиверцями, - сказав
довiрливо. - Вiддавна мають ©х за добрих сусiдiв, тож i волiли б мати
тiльки за таких. Пошлись, кпяже, на правiчний покоп - вiльно ходити
гостинною путтю на обводах - i тим уймеш роме©в, матимеш, як i мав, iз
ними мир та злагоду.
- Нi, хане, про злагоду годi тодi й помишляти. Це було схоже па
вiдмову, i Завергап занепав духом. Дивився па привiдцю тиверцiв усе ще
благальне, та разом з тим i примiтне нiяково. Волот заглсдiв те i, мабуть
зглянувся па нього i його бiдкання.
- Най хан погостю в пас день-другий, - обiзвався перегодом. - Мушу
зiбрати всiх лiпших мужiв Черпа та його околiй i порадитися, як нам
повестися в сiм дiлi, аби i з ромеями не розбити глека, i з вами, сусiдами
в Помор'©, також. А зараз прошу всiх за княжий стiл, одвiдати страв
господинi мос©, знесолити серце i розум питi м.
Вдовольiтилися стравами та паноями княгинi Миловиди за дня, вдонилi,
нялися ii тодi, як стемнiло, зайшло па нiч. I не лише князь iз ханом та
тi, що стояли коло них.
Прибули на княжий пир чiльнi мужi тверсько© дружини, було немало i з
городських, надто мужiв думаючих, нагодився з Волiша й иарочi©тпii муж
князя Доброта М замiр. Тигк i бесiда весь час точилася довкола одиою й тою
ж: чи гоже, справдi, сваритися з кутригурами? Чи вiддавна не так було: хто
хотiв, той i йшов за Дунай, кому треба було правитися з-за Дунаю, той i
правився? Племена-сусiди, як i привiдцi племен, не в одвiтi за тих, що
приходять, вони в одвiтi за себе - i тiльки. Хан правду каже: Тиверi на
всiх не вистачить i всiх собою вона не прикри . Так мають i сказати
ромеям: ви пильнуйте себе, ми - себе. А те, що ряд про невторгнення, то
так воно i : Тивер не вторга ться, вторгнулись кутригури, користуючись
поконом вiльно ходити обводами чужо© землi.
Хан розчулився в тих бесiдах i поривався присягнути кров'ю, що буде
вiрний обiцянцi, що матиме Тивер i тиверцiв за добрих сусiдiв як нинi, так
i в вiках. Йому вiрили, з- ним були щедрi на питi i ще бiльше на
благоволi . А другого дня по обiдi вже князь зiбрав радних i вчинив iз
ними осiбну вiд гостей раду: як бути з кутригурами?
Радилися довго i ставилися до того, чого хотiв хан, повсякому, а
утвердилися на несподiванiй i, як видалося всiм, дино можливiй гадцi: хай
iдуть кутригури за Дунай, одначе не там, де тиверськi сторожовi вежi й
проторенi до них путi. Самi мають прокласти ©х i переправитися в мiсцях,
де на них нiхто не сподiва ться, Тивер удаватиме, що не вiдала про те.
Князь Волот не одразу, все ж змушений був визнати: то справдi слушна
порада, i не барився уже ознайомити з нею привiдцю кутригурiв.
VI
Флавiю Петру Саватiю Юстинiану не було пiдстав парi пати на давно
померлу й забуту в житейських клопотах матiр. Як би там не було, не хтось
iнший - таки вона, убога селянка з Верхньо© Македонi©, винагородила його
Майже повен був: скажуть не те, що хоче, i не тому, що звикли дiяти
наперекiр хановi, що забракло па старостi лiт глузду. Випнi не звичка i не
глузд, винна убогiсть, котру пустив за кутригурськиii стiл вiтець його та
й залишив гостею на довгi лiта. А ще винен вiн, молодий хак кутригурiв. Бо
нiчого iншого по вигадав по смертi вiтця, зголосився, не помисливiшi, з
кмстями i пристав до поради кметiв: земля кутригурська по може вже
прогодувати всiх кутригурiв, слiд шукати iншу. А коли так, вишукаймо серед
нас бувалих та мудрих i пошлiмо ©х у свiти шукати iншу землю - ту, що
позбавила б убогостi, винагородила б статками i благодаттю.
Воно нiби й так: збiднiв стсiг, не тоiт, що був колись. До всього й
лiтн сонце смалить нещадно. Хай не щолiта, все ж доволi часто вигорають
дарованi землею трави, а не ста в степу трави, не ста й поживи для
комопсi©, корiв, овець, ширяться пошестi i наста падь. Та ба, й посланцi
не потiшили знахiдками. Три лiта ходили, вдаючи iз себе калiк перехожих, а
виходили мало. "Лiпшо© землi, як при Дуна©, - сказали, - нема , хаiiе. То
не земля - дар Неба. Одна бiда: обсаджена вона. Коли хочемо сiсти на нiй,
мусимо йти i брати силою або ж проситися в iмператора в пiдсусiдки. Вiн
дозволить оселитися, коли вiзьмемо на себе повиннiсть берегти обводи його
iмперi© вiд вторгнення слов'ян".
Колись засумував би, чуючи такi звiди. Тепер же, пiсля розмов iз
Каломелою i сво©х намiрiв щодо Каломели, збудився втiшено i воспрянув
духом: ось тi перепони, що змусять кожного, хто ма здоровий глузд,
утриматись вiд походу. Бо хто з супротивно мислячих зважиться змагатися з
такою силою, як ромейська, кому спаде на думку пiддаватися пiд ромс©в,
бути колонами в них чи й рабами iз вдячностi за те, що дозволять жити на
щедрiй злаками землi?
Наперед не виривався, ждав, що скажуть кметi. Та не дiждався
сподiваного. Слово взяли iншi звiдуни й додали до того, що чули вже вiд
©хнiх содругiв: роме© ув'язли в затяжну сiчу, мають намiр пiдкорити собi
Захiдну Римську iмперiю. Коли кутригурп справдi нацiлилися йти за Дунай,
мусять скористатися нагодою i йти зараз. Склавини, до речi, роблять це i
дуже успiшно: йдуть до Iллiрика всiма сво©ми родами, добувають оружно
землю й сiдають на пiй.
Отодi й заговорили кметi.
- А ми чим гiршi? Чи в нас не доста сили, щоб вiдтiснити роме©в з
Придупав'я i сiсти при Дуна©? Iти - i тiльки! Знiматися всiма родами i
правитися до Мiзi©, а то й далi - у Фракiю!
- Це нагода, братове! Користаiiмося нею i йдiм! Друго© тако© може й не
буде.
- А що буде, коли в ромо©в вiдшука ться сила, що витурить нас звiдтам?
- перечили ©м обачнiшi. - То могутня iмперiя, кметi. Не забувайте про те.
Зчинилась суперечка. Однi стояли па сво му, iншi - на своему: пощо
зривати з iiасi©джспих мiсць роди; хай лишаються па Опгулi, а во© пiдуть i
добудуть для них землю. Чи тодi, як добудуть та утвердяться, не можна буде
пересилитися?
I тi, i другi вдавались до хапа: скажи, достойний, що це так, що правда
на нашому боцi. Та хап вiдмовчувався. Бачив-бо: кметi не подiлилися ще
так, щоб гору взяли однi чи другi, а крiм того, брав пiд сумнiв те, що
казали однi, брав i тс, що казали другi. Щось вiн не помiчав, будучи на
обводах, аби люд так дуже знемагав, терплячи безлiття, чи почував себе
стiсненим, аби зрiкався, гнаний убогiстю, землi батькiв сво©х. Бачив iнше:
стiiiбищапи возвеличували хана за те, що замирився з утигурами i тим
замиреппям утвердив ©х у мислi: час класти край кочiвлi. Доки тинятимуться
по свiту та шукатимуть лiпшого мiсця на землi? Чи не пора замиритися з
усiма iншими сусiдами, приглянутись, як живуть осiдлi, та й самим сiсти
вже, множити на дарованiй богами землi роди сво©?
"Це вам, кметям, всього замало, - чув себе обуреним Заверган. - Це ви
прагнете походiв i наживи в походах. То так i скажiть. Пощо згадувати
бозлiття i накликати його на себе?"
А проте не поспiшав казати це вголос.
- Не галасуйте всi, - пiднiс над собою руку. - Настав час стати на
твердiй мислi. Кажiть ©© кожен окремо. Мiй рiшенець визрi лиш пiсля того,
як знатиму ваш.
Кметi не скоро вгомонилися. Зрештою, видно, домовились мiж собою i
виставили наперед найстаршого - Котрагiга.
- Я був би тричi проклятий родом сво©м, - сказав вiй, - коли б забув
про здоровий глузд i зголосився з тими, якi ладнi знятися з усiма
пожитками, з дiтьми та старинею i йти, не вiдаючи куди. Твiй, хане, дiд -
хай буде благословенним iм'я його, яко ж i пам'ять про нього - казав свого
часу: "Не той одважний, що може стати з сильнiшим за себе па прю, а той,
хто певний, що здола його". Отож раджу покладатися спершу на мудрiсть, а
потiм уже па одвагу. Не потурай тим, хто не думас, iдо робить.
Другим пiдвiвся i попросив слова Коврат, вiрний побратим i найбiльш
наближений до хана кметь - кавхан.
- Кажи, Коврато.
- Скажу. Я теж був би тричi, проклятий родом сво©м, коли б забув про
його бiду i став зважати на то, що можу бути потятий у сiчi за землю
обiтовану. Не забуваймо: йдеться не лише про хлiб насущний, йдеться про
життя або смерть люду кутригурського. Той, кому вида ться нинi, що не те
кажу, завтра сам узрить, що я казав правду. Роди знемагають, кметi! Вiд
суховi©в, спеки, падежу. А коли так, чи треба уподiбнюватися зайцю, що
тука куща iтаптрттотт;ого мудрiстю? Усi, хто чуп тут .iиiдуиiш,
yuuitiiuлися: багата на злаки i всi iншi дари земля , бiльше того
слушна пагода прийти i сiсти на пiй володарями. Скажете, у нас не така
сила, як у склавший? Так i землi ж нам треба склавшiам!
Ма ш! Вiд багатьох сподiвався почути таке, тiльки по вiд Коврата. Невже
збився з путi й повiрив, що хан саме так хоче? Прокляття! За ним багато
хто сто©ть, можуть вчяти гору над помiркованiшими.
Покон не дозволя хановi перечити радним, ба навiть виказувати свою
прихильнiсть чи неприхильнiсть до ©хньо© речницi. Одначе, коли
висловляться всi, мусить пiдвестися й сказати сво слово - таке, щоб всiма
сприйнялося i всiх утвердило в хановiй правотi. На що пошлеться,
дошукуючись того слова, коли бiльшiсть мислитиме iнакше? Назве ту
бiльшiсть недостойними бути привiдцями в родах? А чи личить йому, молодому
хановi, виставляти себе так перед кметями?
"Чому ж тодi ©м личить виставляти мене перед усiх безтямком i вважати
за безтямка? Еге, чому?"
- Усi висловилися? - пiдвiвся i став на повний i не набагато менший,
нiж у Коврата, зрiст.
- Усi!
- I сказали, що хотiли сказати? Мовчання.
- Питаю: чи все сказали, що хотiли сказати?
- Та нiби ж усе.
- То слухайте, що я скажу. Подiляю намiри вашi полiпшити долю люду
кутригурського. Подiляю й ту, всiма сподiвану, мисль, що зараз нагода
пiти за Дупай i сiсти на лiпших, нiж ма мо, землях. Та по подiляю всього
iншого, кметi, i найперше пе подiляю поспiшностi. Кажете ма мо знятися
родами сво©ми i йти з усiма пожитками негайно. Л я питаю: як же цс ми
знiмемося й пiдемо з дiтьми, родовою старинею, пожитками, що в кожному
родi, на зиму глядячи? Чи встигнемо i землю взяти па меч i сулицю, i
стiйбища розбити в одiбранiй у роме©в землi, i про тепло в наметах
подбати? Стужi там такi ж лютi, як i тут, на Онгулi, i поживи для себе,
комопей, товару, що в кожному родi, теж треба буде не менше, нiж тут. А
ще хотiв би знати й таке: посяга мо на Задунав'я i забува мо чомусь, що
перш нiж вийти в ромейськi землi й утвердити себе в них, ма мо пройти по
антськiй землi. Чому нiхто з вас не замислився, як пройдемо, коли анти
сiли вже на самому Дуна© й перекрили колпсь доступну всiм гостипну цуп"? З
мечем i сулiiцсю? Л чи етапе в пас сплп i па аптiв, i на роме©в? Не етапе,
кметi. Отож i гадаю собi: коли вже ми нацiлилися йти в ромейськi землi,
спершу ма мо пiти до антiв та скласти з ними ряд па мир i злагоду. Без
того похiд наш у роме© не буде успiшним i пожиточним.
- Досi ж всi ходили за Дунай та з-за Дунаю i по питали згоди.
- Досi - так, а вiднинi не ходитимуть. Кажу ж, апти стали там ратною
силою, сподiваюсь, розумi те, що то по так собi.
Кметi, мабуть, не сподiвалися такого - знов загомонiли. Та гомiн ©хнiй
не обiцяв уже бурi.
- Хто ж пiде з сольством? На кого покладемо повиннiсть ублагати антiв,
аби дозволили iти через ©хню землю з миром?
I знову викликався говорити Котрагiг.
- Сольство, як i всю виправу, очолюй, хане, сам. Ти двiчi вже явив нам
мудрiсть свою, гада мо, являтимеш ©© i далi.
За сим разом нiхто не зважився перечити старому, окрiм самого
Завергана.
"А цього я й не хотiв би брати на себе, кметi", - подумав, щоправда,
вголос нiчого не сказав. Як би там не склалося, сольство не триватиме так
дуже вже довго, лише зиму наблизить. А за зиму встигне набутися з
Каломелою i вгомонити Каломелу. Вона тямковита в нього, мусить зрозумiти:
бiльшого домогтися вiд кметiв несила, принаймнi зараз.
V
Вiдгримiли бубшi, вiдспiвали сопслi й у стольпому городi тиверцiв. Два
лiта тому - однi, учора - другi. Вiд тих, перших, лишилася у князя Волота
всього лиш при мна згадка, вiд сих - i вiдчуття видимо© присутностi. Воно
й зрозумiло: тi гримiли й виспiвували давно, цi - учора. А проте зна ,
певен: пе лише свiжiсть вражень ма вагу. Вiдчуття дотримання дано© колись
обiтницi - також. Апо, хiба не казав собi i раз, i вдруге, i вдесяте:
"Клопiт - клопотом, устави - уставами, а про те, що обiцяв Малцi, не
забувай". Зда ться, все робив, аби було так, як вона хотiла. Послюблення ж
- останн , що мiг зробити для дiтей Малчиних i передусiм для найменшо© з
них - Милани.
Так обернулося, що не кликав одну з другою i не казав;
"Слюбся ти з сим, а ти з сим". Мужiв обирали серцем i зда ться, не
схибили. Златка почува себе за Блiшш.ою слюбною та втiшеною, i Милана
йшла до свого Кушти на воседля i квiтнула, гейби квiтка передлiтньо© пори
Бо таки втiшена, що слюбиться саме з Куштою, а тим немало тiшить i iiuro,
князя Волота. Одне, то неабияка радiсть бачити дитя сво щасливим, а
друге, не лише доньки вдоволенi сво©м вибором, вiн, вiтець ©хнiй, теж. Бо
обрали не гiрших, таки лiпших, достойних. I вiком та видом бравi молодцi,
i па розум та вдачу не скуднi. Та й в ратнiм дiлi зда ться, не останнi
будуть. Кушта, щоправда, занадто молод iще щоб ставити його па чолi тисячi
чи во водою на обводах. А проте молодiсть - не гандж i не завада Мав би
мiцну руку та був би на розум гострий, все iнше принде. Ближика теж не
набагато старший був, коли паспiла потреба ставити його на чолi залоги в
Тiрi i заодно - волостелином подаровано© доньцi займанщини мiж Днiстров
ським лиманом, Третьою рiкою i Третiм озером Хiба не вагався князь,
зважуючи на молодiсть зятя? А поставив бач, i не помилився. Ближика он
який лад навiв у Тiрi i на обводах поблизу Тiри. Вепр тiльки мислив
зробити те а Ближика уже зробив: забрав туди передусiм жону свою Злату,
затим повелiв забрати жон, дiтей чiльним мужам ба навiть не чiльним.
"Вiднинi ваше мiсце тут, - сказав - Укореняйтеся i будьте твердi на мислi:
iншого посаду для вас у Тиверськiй землi нема й не може вже бути" Те саме
каже й поселянам, що зголошуються сiдати у його волостi. I що найбiльше,
мабуть, важить - казання тi пiдпира вигодами та винагородами, а де
вигода, там спокуса де спокуса, там пожвавлення i певнiсть: з таким
во водою i волостелипом не пропадеш. Кушта яко ратний муж теж достойний
того, щоб покладати на нього надi© i на розум не скудний. Отож пожде
якнйсь час та й посадить його по сусiдству з Ближикою - у вiдiбраному в
Вепра, яко зрадщ, Холмогородi. Як бп там не було, кровне днання -
найбiльш надiйне днання. А йому, князю, надiя на вiрнiсть во вод, тпм
паче у полуденних обводах Тиверсько© землi он як потрiбна. Мас Чужкрая,
Власта, Ближику Коли посадить там Кушту та ще двох-трьох синiв, кого тодi
боятися йому? Твердь он яка падiппа буде.
Сiюнукувашiii втiшною думкою, рушив до дверей що вели з опочивальнi, i
тiльки-но прочинив ©х, як одразу ?к нагледiв Миловиду в оточеннi дiтей.
Старшi - Радим та Добролик - либонь, спали ще, натомлсш Милаичиним
восрдлям, сi ж, найменший та два середульшi, були вже спiжi й збадьоренi,
з усього видно, давно одiйшли вiд сну i иршиуть исселощi©©, мплого серцю
привiлля.
- Чи не до мене, сини мо©? - пропустив до опочивальнi й присiв перед
усiма, усмiхнувся приязно.
- А так. Прийшли привiтати вас, отче, з добрим ранком та й помишатимемо
вже на вольготнiсть,
- Спаси бiг, соколята. Ви теж будьте здоровi та щасливi. Не вельми
бешкетуйте на вольготностi, аби не вразили один одного.
- Ми не самi, з нянею-наставницею пiдемо. Поглянув, провiвши дiтей, на
жону й невiльно замилувався нею. Завжди умиротворено тиха, осяяна тим
внутрiшнiм свiтлом, що било з не©, гейби почайна з землi, й виказувало
щедроти ©© вдачi, Миловида була невпiзнане одмiнена зараз. Так пломенiла
вся, таке м'яке та нiжне свiтло посвiчувало у не© на виду, а надто в очах,
що князевi самому захотiлося перейнятися тi ю щедрiстю й бути таким же
щирим на ласку, на добро, на щастявтiху.
"Се вона дiтьми так вознесена", - утверджувався в мислi, а тим часом
дошукувався вже iншого: що скаже Миловидi, аби знала, що й вiн он який
вознесений нею?
- Жона теж iде з малими па вольготнiсть?
- Ба нi, - поспiшила заперечити. - Менi не до вольготностi. Он який
безлад залишився пiсля воседля. Мушу прибирати та ставити усе на мiсце.
- Челядi скажи, най прибирав, сама ж дай повелiння та й заходь до мене.
Глянула незрозумiле чи й подивовано i вже потiм кивнула:
- Гаразд.
Коли полишала опочивальню, була, як i належить кпягинi, стримана, а все
ж не зовсiм. I в ходi вiдчувалося: он як вдоволена тим, що князь повелiвав
перекласти клопоти на iнших, самiй же прийти й бути з ним, i в поставi
також. А обернулася, вiдчиняючи дверi, й зовсiм виказала себег таки
неабияк утiшена його турботою-бажанням.
Це скiльки ж лiт спливло, як йдуть вони у парi? Либонь, вiсiмнадцять. А
так, найстаршому ©хньому, Радимовi, сiмнадцяте минуло вже, пiшло
вiсiмнадцяте. Пробi, а набутися мужем i жоною як слiд i не набулися. Нiби
ж мирними були цi лiта, нi самi не ходили па сусiдiв, нi сусiди па них, а
ом якi клопiтнi. Воно й по дивно. На його плечах лежали турботи про землю,
про благо люду землi Тиверсько©, на Миловидiших - терем iз його численними
"треба", челяддю та дiтьми в теремi. Чи ©й иули кили розглянутися на ними,
подумати про щось iнше, крiм них? Одно дитя пр встигало стати па ноги,
потiшити вiтця, матiр першим словом-лепетом, iнше народжувалося, за тим
iншим - ще iнше, i кожного разу його княгиня, його жона-утiха вiдходила
вiд нього, була з малям i з малям та з тими, що пiдростали вже, одначе
вимагали ©© нагляду i ©© турбот. Зато нiхто не скаже, що вона не господиня
в княжому теремi i не мати сво©м дiтям. I Малчиних виростила, до
ума-розуму довела, i сво©х ростить достойно.
"Один лиш я нарiкаю? - осмiхнувся. - Пробi, чи можу нарiкати на таку?"
Таки довгенько оберталася мiж челяддю. А може, й сама поралась. Коли
зайшла, iнший мала вже вид.
- Най вибача князь, - нiяковiла. - Я змусила його ждати.
- Не бiда, - простягнув назустрiч ©й руки й посадив супроти себе. -
Знаю, скiльки на тобi повинностей, тому й не ремствую. Скажи, чи всi i
всiм задоволенi?
- Що ти, княже! - подивувалася. - Чи на такiм воседлi, як Миланчине,
могли бути невдоволенi? Весь Черн i його околi© гуляли-пригощалися.
- В тiм-то й ба, що люду он скiльки було, комусь могли й пе догодити.
Посидiла, нiяковiючи, i вже потiм сказала:
- Я все робила, княже, аби догодити.
- Чи я кажу: ти чогось не доробила, - помiтив ©© бентегу й поспiшив
заспоко©ти. - Твою щирiсть я бачив. Питав затим, аби пересвiдчитися, що
обiйшлось як слiд.
Був добрий i ласкавий з нею, та не одразу прогнав осмуту з серця.
- Менi се не подоба ться, жоно.
- Що саме?
- А то, що ти вдалася в тугу i без видимо© причини. Волiв би завжди
бачити тебе свiтлою та ясною, як умiпш бути. Коли хочеш знати, затим i
покликав, аби винагородити за все, що робила й робиш для мене, дiтей мо©х.
- Правда?
- Як я - се я, а ти - се ти.
Скинула повитi болем нiяковостi очi й тицьнулась мужевi сво му до
плеча. Горнулася й казала щось, казала й горнулася, а вiн обiймав ©©,
гладив, заспокоюючи, плечi й тiшився з того, що знову бачить свою Миловиду
такою, як там, в оточеннi ясноликих дiток,
- Милана зна ш що повiдала менi, коли йшла вiд нас? - почув нарештi ©©
казання.
- А що?
- Зiзналася, що вельми прикипiла серцем до роду вiтця свого, що коли б
пе велiння лади та не повиннiсть перед тим же родом, нiзащо не пiшла б iз
нього. "Най мамця знають, - сказала, - кому я найбiльше вдячна в сiм родi,
то се вам. Бо умiли бути кревною на мiсцi некревно©, бо такими щедротами
винагородили за багато лiт, як, може, не винагородила б i кревна".
- Так i сказала?
- Ано.
- Ось бачиш. Я тiльки збирався подякувати тобi за тво© щедроти, а
Милана уже подякувала. Гада ш, то так собi? О нi. То правда промовля
нашими устами. Бо ти не тiльки вiдрада, ти - божа винагорода усiм нам.
Чу ш, усолодо моя, не тiльки вiдрада - винагорода!
- Як i князь для мене.
- Правда?
- Не було б правдою, чи народила б йому шiстьох синiв?
Осмiхнувся втiшено i вже потiм поправив:
- П'ять ©х у нас.
- Буде й шостий, княже. Знай, непраздна я.
- Отак?
Тепер вiн, князь Волот, нiмував подивовано. Зрештою вiдкинув геть
сумнiви, заяснiв видом й став вицiловувати жону свою, так солодко й
гаряче, гейби вперше доступився до не©, свого найбiльшого жадання.
Ось чому вона видалася йому сьогоднi до иевпiзнання лiпою i миловидою!
Непраздна !
- То, може, за сим разом дiвка буде? - спинився нарештi й заглянув,
збуяпий радiстю, в осяйнi ©© очi.
- Хотiла б мати дiвку. Коли б ти знав, муже мiй, як хотiла б! Та ба, не
буде ©©.
- Звiдки така певнiсть?
Пригадала: колись давно мала про це вже бесiду. Одначе чимось iншим не
може пояснити князевi сво © певностi.
- Ще в Випалi, коли була пiвдiвкою, наснився менi сон. Буцiмто рву на
водi лiле©, а кладу собi до рук маленьких хлопчикiв. Одного, другого,
третього отак. Жахнувшись, прокинулася и повiдала сво сновидiппя бабусi.
Старепька вислухала мене й сказала: "Лiле© - русалчинi дiти, негоже
зривати ©х. А оскiльки ти брала серед них лиш хлопчикiв, то знай, у тебе
будуть самi лиш хлопчики".
Пророкування ©©, як бачиш, справджу ться: уже п'ятьох народила.
- Одначе на водi, ти взяла лиш трьох.
- Таки трьох.
- Ось бачиш, серед всiх iнших може бути й дiвка.
Повiрила чи лиш хотiла вiрити, в усякiм разi, мала намiр сказати втiшне
для себе й для мужа, та ©й не дали висловитись. Хтось стороннiй над'©хав
тi © митi до терема й дав знати челядниковi, що хоче бачити князя.
То був гiнець вiд сторожово© вежi па Днiстрi. Прибув сказати князевi:
до нього правиться з миром та злагодою кутригурський хап Заверган i
просить дозволу на в'©зд до стольного города Черна.
Повелiв запросити хана i дати йому достойний високого гостя супровiд, а
тим часом думав: "Чого се йому тра' вiд мене? Сказав, з миром та злагодою.
Чи не обри заворушилися?"
Кочовища кутригурiв пе доходили до Днiстра, отож i чвар iз ними у
тиверцiв не було. Ото тiльки й клопоту мали через них, що пустили вiсiм
лiт тому за Дунай i ви' слухали докiр iмператора: "Пощо пустили? Чи
соузники так чинять?" Опiсля кутригури не поривалися до роме©в i до
Днiстра не доходили. Випасали череди корiв, отари овець, а найбiльше
комоней далi па схiд, коли й мали якiсь сутички чи перетрактацi© з антами,
то лише з тими, що сусiдять iз ними - уличами та ще полянами, коли тi
спускалися на пониззя Днiпром або ж Бугом чи Онгулом. Ратних змагань мiж
ними та антами, скiльки й пам'ята себе, не було. Невже справдi
заворушилися обри и погрожують походом через кутригурськi землi? Дуже
можливо. Досi вони, сидячи за Днiпром, на уличiв та полян ходили яко татi,
тепер могли обiйти ©х i правитись до Днiстра через Кутригурську землю. Чом
би й нi? Скiльки тих нутригурiв i що для обрiв кутригури? Тi пруги i не
таких здатнi поглинути.
Хан не поспiшав об'явитися в гридницi Черна, одначе й не зволiкав аж
надто. Коли ж завiтав, був по-асiйському ввiчливий i щедрий на хвалу. А ще
вразив князя Волота молодечою ставпiстю i доброликiстю. Не лише кров, сила
i здоров'я буяли в ньому.
- Припiс я кпязiо на Тиворi, - схиляв покiрно голову i клав руку до
серця, - жопi та дiтям його низький уклiн i найсолодпii iюб.iжа©©iш
здоров'я та супокою вiд сгбе i всього люду па Кутригурах. Хай славиться
iм'я його яко гонителя роме©в i буде доброю пам'ять про цього пе лишень
серед сущi©х, а й серед нащадкiв.
- Спаси бiг.
- А ще кланяюсь мужам його та воеводам, усiм, хто i пiдпорою князевi в
дiлах ратних та вiчових.
"А вiн добре обiзнаний з нами, як i з тим, що дi ться в нас", - мiрку
тим часом Волот i дошуку ться нагоди заговорити про сутт вiше.
- Ще раз дякую хаповi за прихильнiсть серця, як i за добрi побажання.
Привiдця кутригурiв, сподiваюсь, вперше у нашiй землi?
- Так.
- То най буде повен: па добро вона завжди вiдповiда добром.
Висловлю мо й свою найсердечнiшу здравицю хановi, усьому родовi його,
мужам ратним та думаючим й просимо бути серед нас, як серед сво©х. Сiдай,
хане, на чiльне мiсце, най сiдають по обi руч мужi тво© та й кажiть, що
привело вас у землю нашу.
Заверган не примушував господаря просити вдруге. А поки всiдавсь та
розглядавсь, зважував давно виваженi думки й прицiлювався, котра з них
буде зараз найбiльш слушна.
- Князь мусить знати: у привiдцiв люду нема нiчого вищого за потреби
люду. Те, що зняло мене та мо©х кметiв iз насиджених мiсць i повело в
Тиверську землю, не в винятком.
Опустив на мить долу зiр, схоже, що черпав там десь, поза гридницею,
сво му серцю снагу, i вже потiм почав оповiдати, якi безлiття переслiдують
його люд, i доволi часто. Тож i намислили кутригури: чи не пошукати ©м
щедрiшо© на злаки, а вiдтак i на благодать землi? Раз уже прибули до них,
тиверцiв, як до добрих сусiдiв i не приховали того, з чим прибули, то не
ховатимуться й далi: усi вбачають таке благо в задунайських землях
Вiзантi©, не iнакше мислять i кутригури: коли вже йти кудись, то йти треба
лиш туди.
- Чим же може прислужитися вам Тивер? - не зовсiм розумiв князь хана чи
пiдганяв iiого, аби одкрився шиидше з тим, заради чого прибився до Черна.
- Прийшли просити князя, аби пропустив нас туди, по ставав на нашiй
нутi з раттю. Лихого намiру до люду тиверського у нас нема . Пройдемо до
Дунаю i зникнемо за Дуна м.
- А що скаже нам Вiзантiя?
- Йдете ж не ви, ми пiдемо, i пiдемо з добрим намiром - поселитися.
"Ви не щирни зi мною", - казав на дулiцi князь Водит i ни вагався вже.
- Не дiло кажеш, хане. У нас iз Вiзантi ю давно укладено ряд на мир i
злагоду, ми не можемо порушувати його i тнм ставити себе нiд загрозу
ромсйського вторгнення.
- Досi ж за Дунаi, як i з-за Дунаю, вiльно було ходити. Невже князь не
може послатися на це, коли заремству Вiзантiя?
- Тiш, хто йде туди з добрими намiрами, i зараз вiльно йти. Кутригури ж
хочуть пiти й сiсти на ромейських землях гвалтом - так, як сiдають
склавини. А мiж ними й ромеями - хан, сподiваюсь, зна те - йде справжня
сiча. Як же ми, соузники ромейськi, можемо напустити па ромс©в ще й вас?
Завергап перезирнувся з кметями.
- А колi© за Дунай схочуть пiти ис лише кутригури, - сказав i глибоко
заглянув Волотовi у вiчi, - а й утигури обри? Невже князь усiм ©м стане на
путi? Невже вiн захо^ че знекровлювати себе лиш тому, що ма з ромеями
ряд?
Волот вiдчув себе загнаним у глухий кут. Сидiв, дивився на привiдцю
кутригурiв i вiдмовчувався.
Хап не забарився скористатися тим.
- Кутригури пе хотiли б знекровлювати себе у сiчi з тиверцями, - сказав
довiрливо. - Вiддавна мають ©х за добрих сусiдiв, тож i волiли б мати
тiльки за таких. Пошлись, кпяже, на правiчний покоп - вiльно ходити
гостинною путтю на обводах - i тим уймеш роме©в, матимеш, як i мав, iз
ними мир та злагоду.
- Нi, хане, про злагоду годi тодi й помишляти. Це було схоже па
вiдмову, i Завергап занепав духом. Дивився па привiдцю тиверцiв усе ще
благальне, та разом з тим i примiтне нiяково. Волот заглсдiв те i, мабуть
зглянувся па нього i його бiдкання.
- Най хан погостю в пас день-другий, - обiзвався перегодом. - Мушу
зiбрати всiх лiпших мужiв Черпа та його околiй i порадитися, як нам
повестися в сiм дiлi, аби i з ромеями не розбити глека, i з вами, сусiдами
в Помор'©, також. А зараз прошу всiх за княжий стiл, одвiдати страв
господинi мос©, знесолити серце i розум питi м.
Вдовольiтилися стравами та паноями княгинi Миловиди за дня, вдонилi,
нялися ii тодi, як стемнiло, зайшло па нiч. I не лише князь iз ханом та
тi, що стояли коло них.
Прибули на княжий пир чiльнi мужi тверсько© дружини, було немало i з
городських, надто мужiв думаючих, нагодився з Волiша й иарочi©тпii муж
князя Доброта М замiр. Тигк i бесiда весь час точилася довкола одиою й тою
ж: чи гоже, справдi, сваритися з кутригурами? Чи вiддавна не так було: хто
хотiв, той i йшов за Дунай, кому треба було правитися з-за Дунаю, той i
правився? Племена-сусiди, як i привiдцi племен, не в одвiтi за тих, що
приходять, вони в одвiтi за себе - i тiльки. Хан правду каже: Тиверi на
всiх не вистачить i всiх собою вона не прикри . Так мають i сказати
ромеям: ви пильнуйте себе, ми - себе. А те, що ряд про невторгнення, то
так воно i : Тивер не вторга ться, вторгнулись кутригури, користуючись
поконом вiльно ходити обводами чужо© землi.
Хан розчулився в тих бесiдах i поривався присягнути кров'ю, що буде
вiрний обiцянцi, що матиме Тивер i тиверцiв за добрих сусiдiв як нинi, так
i в вiках. Йому вiрили, з- ним були щедрi на питi i ще бiльше на
благоволi . А другого дня по обiдi вже князь зiбрав радних i вчинив iз
ними осiбну вiд гостей раду: як бути з кутригурами?
Радилися довго i ставилися до того, чого хотiв хан, повсякому, а
утвердилися на несподiванiй i, як видалося всiм, дино можливiй гадцi: хай
iдуть кутригури за Дунай, одначе не там, де тиверськi сторожовi вежi й
проторенi до них путi. Самi мають прокласти ©х i переправитися в мiсцях,
де на них нiхто не сподiва ться, Тивер удаватиме, що не вiдала про те.
Князь Волот не одразу, все ж змушений був визнати: то справдi слушна
порада, i не барився уже ознайомити з нею привiдцю кутригурiв.
VI
Флавiю Петру Саватiю Юстинiану не було пiдстав парi пати на давно
померлу й забуту в житейських клопотах матiр. Як би там не було, не хтось
iнший - таки вона, убога селянка з Верхньо© Македонi©, винагородила його