Страница:
потужно, всi ю, що с пiд його рукою, сiiлою. Переймався вiдчуттям тi ©
спли, бусстiо огира, що шаленiв пiд ним, а ока не спускав iз антiв.
Бачив-бо: воiiл теж lie ждуть, доки кутрпгури зблизяться i вломлятся в
iхнi лави. Привицi стали вже на чоли тiсяч, зняли, як i вiн, мечi, кличуть
мужiв сво©х, всю рать iти вперед - лава на лаву, тнсячiа на тисячу.
Силi надавалася сила. Дуднiла бита копитами земля, дуднiло iiебо,
переймаючись тривогами землi, свистiв повз вуха потривожоти, i лиш серця
людськi, малi й беззахиснi, нiмiли вiд того дуднiння в грудях. Викинув
кожен поперед себе сулицю, припав огиру до гриви й пре зпетямлено, на всю
кiнську пору. Страх перед неминучим став повелiнням неминучого, а воля
привiдцi - волею всiх. дине, що було свого ще в кожному i пульсувало в
тiм'© кожного - мисль: як буде i що буде, коли зiйдуться з супостатом i
вдарять сулицями о щити, а мечами о мечi?
Не мiг не думати про те й хан Заверган. Зближався-бо уже з антами i
добре видiв: попереду антських лав пре на буйногривiм огирi витязь iз
ялiвцем на шоломi. Князi,. Невже той самий, з яким так втiшно бесiдував
колись про переправу через Дунай? Iде прямiсiнько на нього, Завергана.
Якою ж нинi буде ©хня бесiда i чим завершиться? Як i тодi, сердечною
згодою чи, може...
Коли постали однi© перед одним i нацiлились один на одного сулицями,
Завергап побачив i збагнув нараз: перед ним князь, одначе не той, що вiв
iз ним перетрактацi©. Схожий на Волота, а все ж не Волот.
"Син" - майнула мисль i, мабуть, примусила схитнутися серце, а серце
схитнуло руку: тi © ж митi почув разючий удар пiд груди, там, де був щит i
була сподiванка па надiйне прикриття.
- Як же цс? Чому це? - питався, усе ще не вiрячи, що вiн вилетiв iз
сiдла, пада на землю уражений, i уражений смертельно.
Десь iржали комопi, чулися гнiвнi, одначе вiддалено приглушенi велiння
i що прi©глушснiшi, наче з-за стiни, погрози та прокляття, а хап ловив те
кiнцем вуха i думав останнiм зблиском пам'ятi: "Це все. Це кiнець. Що ж
буде з сiчею без мене i що - з кутригурами по сiчi?"
ЧАСТИНА ДРУГА. ОБРИ
"До тебе йде найбiльший i найсильн'iший народ, нездоланне аварське
плсл''я; вино спроможне легко вiдбити, липад ворогiв тво©х i знищити ©х.
Ось чому тобi вигiдно укласти а аварами угоду - - матимеш в ©хнiй особi
чудових захисникiв землi сво ©. Одначе вони лише в тому разi будуть
пiдтримувати дружнi стосунки а римською державою, коли матимуть вiд тебе
дорогоцiннi подарунки 1 грошi щорiчно, а ще будуть поселенi тобою на
плодоноснiй землi".
Менандр Протиктор, заява аварського посла iмператоровi Юстинiану.
"Володарю! Успадковуючи владу вiтця свого, ти зобов'язаний i друзям
вiтчизни вiддячувати так, як вiддячував вiн... Вiтцю тво му, котрий
милостиво винагороджував нас подарунками, ми платили тим, що не нападали
на римськi володiння, хоча й мали таку можливiсть. Бiльше того, ми знищили
одночасно тих сво©х сусiдiв-варварiв, котрi постiйно спустошували Фракiю.
...Ми певнi, ти зробиш стосовно нас лиш ту одлiiну, що платитимеш нам
бiльше, нiж платив твiй вiтець".
Менандр Протиктор, заява аварського посла iмператоровi Юстину Другому.
"Ви зухвало вимага те вiд нас i разом з тим просите. Гада те, цi ю
плутаниною в речах ваших досягнете бажаного? То знайте, сподiванкам вашим
не судилося здiйснитись. Ви не обманите нас лестощами i не застраха те
погрозами. Я дам вам бiльше, нiж вiтець мiй: примушу вас отямитись, коли
ви аж надто вже загордилися. Я нiколи. не потребуватиму союзу з вами. Ви
нiчого не матимете вiд нас, окрiм хiба того, що вважатимемо за потрiбне
дати вам у нагороду за службу".
Менандр Протиктор, вiдповiдь iмперитора Юстина Другого аварам
I
Бабцю Доброгнiво, ласкава моя баянко! Солодкими були вашi слова, ще
солодшими мислi про боже повелiння - жити у мирi та злагодi, а люд земний
iнше, бач, велить: хочеш бути вiльним, незавериженим, носи при собi меча.
Чому так ? У бабцi аж надто древн розумiння закону i благодатi чи
мислi та сподiвання добронравних нiколи не були i не будуть сумiснi з тим,
що ? Щось дуже схоже на це. Он як увiрував свого часу в те, що казала
його бабця, весь вiдселенський люд мав намiр вести ©© стезею - знайти не
тiльки землю-годувальпицю, а й землю-мироносицю, а ба, як обернулося: таки
iювiв сво©х втiкичiв на сiчу i раз, i вдруге, i втрете. Бiльше того,
здимiли ось обри, угомонили кутригурiв - i нiби не по собi стало. Довкола
свiй люд, своя земля, навiть кревнi, а серцю незатишно, чогось хоче,
кудись порива ться. Таки до милого серцю затишку - на Втiкич? А втiм,
схоже, нiби й iнший хробак точить серце: пе все зробив вiн на Тиверi,
лишившись за вiтця свого. Певно, не слiд було уповати па вмовляння
кутригурiв припинити сiчу, гнати мусив би ©х по сам Дунай, доки не зробив
би вiльною всю Тивер.
"А коли б сталося те, на що патякали кутригури: в противнiм разi
змушенi будуть вдатися за помiччю до обрiв? То ж повий розбрат i нова
сiча! Чи пониззя, в яке вiдтiснили ©х, така волика втрата для Тиверi? Зате
по сусiдитимуть з обрами. I кутригури лишилися вдячнi за милосердя. Тi©
вдячнiсть немало важитиме в будучий!".
Швидше при©лдiпi би князь-чтець. Доповiв би, що зробиш без нього в
Тиворскiй землi, та й знав би вже, чи так зрочин.
Поляни, роси, улiпi встигли податися додому. Певiю, ипруюн. по сiчi,
сбавлять богiв, собо. Бо такi© повернулися з породит, iз :лиi гягоiо -
такою, що про не© годi було i© мислити. Нсмас :iа Днiпром обрiв,
пришптiпкнуть, будучи погромленними, утигури i кутригури. А то солодка
втiха, тим паче для уличiв, полян, та й для пих, втiкичiв. Лиш Тингрi як
iкi Суло, та©; i було супокою. А, пiд боком пiдступнi роме©, будуть й
жорстокi, схилi.пi до татьби обри. Нараз розчинилися дверi i на порозi
став челядник:
- Княже, ромейськi гостi прибули до Черна.
- То й що? Без мене нема кому дати дозвiл на торг?
- Дати е кому, та иавiкулярiй хоче бачi©ти iшязя.
- Ну, то вели, най заходить.
Гiсть не забарився. Був непоказний iз себе - занадто дрiбним тiлом,
зате он який меткий. Рвiйно переступив через порiг, змiряв бистрим зором
Богданка i вже потiм назвався.
- Навiкулярiй з пристанища Томи Несторiй.
- Син княжий Богданко. Челядь доповiла менi: гостю i мужу з роме©в тра
було бачити князя Тиверi. Його нема нинi в Чернi. Я тут за нього. Коли
в навiкулярiя невiдкладне дiло, можу вислухати.
Несторiй ще раз розглянувся i, завваживши, що челядника нема при
бесiдi, прибрав довiрливiшого вигляду.
- У мене при мнi для княжича i його вiтця новини. Княжни Злата i Милана
велiли кланятись володаревi Тиверсько© землi й запевнити його, що вони
живi й здоровi.
- Правда? - зрадiв Богданко i не став приховувати сво © радостi; ступив
до гостя, взяв за рамена, щасливо й обнадi но зирить йому у вiчi. - Де ж
вони? Що з ними? Як сталося, що опинилися в ромеях?
Навiкулярiй вiдчув себе нiяково, та разом з тим потiшено, i те вiдчуття
не забарилося заяснiти в його очах.
- Того дня, як лодiя з княжнами правилася до Дунаю, задув супротивний
вiтер - норд-вест. Вашi лодочнi не впоралися з вiтрилами, i подiю понесло
у вiдкрите море. Дякувати боговi, на них натрапив драмон, на якому
перебував епарх скiфських Томiв Вiталiан. Вiн i пiдiбрав потерпiлих.
- То вони в Томах?
- Так. Перебувають пiд надiйною охороною епарха Вiталiапа. Велiв
переказати князевi Тиверi, аби поспiшив прийти й забрати ©х, доки не
довiдалися обри.
Он як: доки по довiдалися обри.
- Павiкулярi! Несторiй тiльки з сим прибув у Тивсрсi.ку землю чи ма
намiр провадити й торги?
- Торг - також, та з пiстями вiд спарха передусiм.
- Па торги вiп матиме дозвiл, як i сприяння княжi, i не тiльки iншi, а
и потiм. А за добрi вiстi, за достойнi мужiв i содругiв вчинки буде дяка
вiд усi © землi. I тобi, иашкулярiю, i епiрхивi Вiталишу. Тиьер умi
цiнувати дружню ир.ихильшс'гь, а соузпицькi чесиити передусiм. Одно скажи:
як довго будеш у нас? Князь Тиверi ось-ось ма повернутися до стольного
города. Було б бажано, коли б ти зустрiвся безпосередньо з ним.
- Менi що, - знизав плечима ромей. - Я не поспiшаю. Сво©м бажанням
негайно поговорити з княжичем хотiв сказати: поспiшити слiд вам. Обри
одверто нахабно поводять себе в Скiфi©. Довiдаються, що доньки князя у
Томах, - епарховi не втримати ©х пiд сво©м крилом.
Навiкулярiй мав вигляд видимого доброчинця, а Богданко слухав його, i
що далi, то бiльше утверджувався в мислi: щось тут не те i не так. Що обри
одверто нахабнi, в тому нема сумнiву. Сумнiв зроджу iнше: чи роме© такi
вже невiльнi на сво©й землi, аби страхатися обрiв i не бути певними, що
можуть уберегти вiд них полонянок. Се ж не хтось там побою ться - сам
епарх.
- Я згоден: поспiшити тра. Та як? До моря путь нам перетяли кутригури,
соузники обрiв. Вони не пустять нашi лодi© до Том, тим паче зараз. Може,
навiкулярiй буде такий ласкавий та вiзьме на себе це благочестиве дiло?
Тивер добре заплатила б йому i за перевiз, i за прихильнiсть серця.
Ромей непевно розвiв руками.
- Коли б вiд мене це залежало. Сестри княжичевi в руках епарха
Вiталiана, а епарх сказав: "Коли князь Тиверi дасть за доньок десять тисяч
солiд, вiн сам доставить ©х до Черна".
Цього разу Богданко нiмував довше, нiж личило б синовi, що сидить уже
на столi вiтця-князя. Боги свiтлi та боги яснi! Так ось чим поясню ться
ромейське доброчинство: вони хочуть вихопити iз тиверсько© скiтницi цiлих
десять тисяч! За звичайну собi дiвку-бранку на работорговельному ринку
беруть двадцять солiд i лишаються задоволенi, а за князiвен по п'ять тисяч
загнули.
- А епарховi по зда ться, що сс занадто? I вельми занадто.
- Як то?
- Скiльки ви берете за дiвку-бранку па работорговольному ринку?
- Достойний! - щиро диву ться Несторiй. - То ж за Дiвку, а сс' за
кiiязiви©©.
- Я те пам'ятаю. I все ж десять тисяч! Се ж по жарти. Тивер персоунала
в тринапи i виснажливiй сiчi, ©© он сплюндровано. Чи епарховi не вiдомо,
як порожнiв в такi часи княжа скiтниця?
Навiкулярiй пiдозрiло-недовiрливо i разом з тим видимо розчаровано
кривить уста. Було таке враження, що не лише диву ться княжичевiй
торгiвлi, - охолонув до нього.
- Княжий син забува , - вирiк нарештi те, що було написано на його
виду, - забува , кажу, що я не торгуватись при©хав, - передав волю того,
що торгу , i занадто високо сто©ть надi мною, аби без нього можна було
щось переiнакшити.
Мовлено неголосно, нiби ж i не велеречиво, а сказано он як багато.
Вiзьме, обернеться зараз та й пiде. I що тодi дiятиме вiн, Богдаико, та й
вiтець його, коли пiде, а там i пустить лодiю за течi ю днiстровою?
Правитимуться в Томи i торгуватимуться в Томах? А як правитимуться i що
виторгують, коли Злата i Милана таки в ромейських руках?
- Епарх був певен, що домовиться з князем Тиверi, - мислив уголос
ромей, далебi, помiтивши Богданкове сум'яття. - Казав, коли це станеться,
вони й надалi можуть бути добрими сусiдами i содругами. Хай княжич зна :
усi ми i епарх також вельми опечаленi появою обрiв у Скiфi©, не з ними
содругами зараз, далi не будемо i поготiв.
- То, може, гiсть iз роме©в i посланець епарха заждетаки князя Болота?
Дiло, гадаю, варте того.
- Якийсь час побуду в Черпi, одначе не довше, як спродаю товар, придбаю
те, що хотiв би придбати в Тиверi.
- От i добре. Князь ось-ось ма бути. А буде князь, гадаю, домовимося
до чогось.
Не був до кiнця вiдвертий iз навiкулярi м, про себе ж думав: встигне чи
не встигне нагодитися за сi днi князь - все одно буде час помислити,
порадитися з старшими, хоча б i з княгинею. Вона, може, й пе вiда , що ма
князi. у скiтницi, зате вiда бiльше, анiж хтось, якими намiри вiтця, як
поставиться вiп до такого викупу.
Не шукав пагоди. Спровадив павiкулярiя - i до Миловиди мерщiй.
- Мати кпягине, - мовив похапливо, щойпо переступивши порiг. - Свiтлий
день настав для всiх пас, чулисьте, мати iшягине!
- Йой! - озвалася на його радiсть та й застигла ждучи, - Чи не князь
верта з дулiбiв?
- Еiльшо, - пiдi©шов i вкляк перед исю, поцiлував подiл вбрання. -
Злата з Миланою вiдшукалися.
Завжди пригожа i яснолика, Миловида ще помiтнiше заяснiла видом, стала
схожою па зорю-зоряницю, що побивав морок i свiгигь-зирi з морику. Не
зважала па те що княгиня i що некревна Богданковi, кинулась до нього,
загляда , зорiючи, у вiчi й пита -допиту ться, де вони, Злата з Милапою,
звiдки князь i син княжий зна про них та що зна . Зрештою посадила поруч,
втира сльози розчулення й знову пита , чи то ж правда, що вони
вiдшукалися, як далеко вiд землi сво © .
- Навiкулярiй iз Том ромейських щойно був у мене й сказав, що Злата й
Милана в тiм-таки пристанищi, пiд наглядом епарха перебувають. Та ось яка
притичина, матiнко княгине: епарх порятував ©х у розбурханiм морi i хоче
тепер, аби князь платив за той порятунок.
- То вже, як водиться, Богданку, - поспiшила з речницею i навiть
торкнулася заспокiйливо його руки. - Роме© на те й роме©, аби на все
дивитися як на можливий зиск.
- Знаю, а все ж не можу не бентежитись. Чи догаду ться княгиня, скiльки
зажадав ромей вiд князя Тиверi за доньок?
Притихла враз, чи то прикидала, скiльки мiг зажадати епарх, чи
страхалася тих жадань i неспроможна була перебороти свiй страх.
- Гадаю, немало. А все ж чи так дуже багато, аби бентежитись?
- Десять тисяч золотих солiд!
Сплеснула руками i на виду осмутнiла так само раптово, як i заяснiла
щойно, а проте ненадовго. По якiйсь митi знову ожвавилася.
- Не осмучуй себе i не пiддавайся гризотi, достойний князю. Прибуде
вiтець, помiзку мо купно та якось уже зберемо тi солiди. Зате Злату,
Милапу позбавимо осмути та безлiття, знову матимемо радiсть бачитрi ©х,
бути, як i були, купно з ними. По собi знаю, як ©м там, бiдняткам.
- Боюсь, чи зберемо такi солiди, i тому прийшов до матерi кпягинi на
раду. Що зна вона про княжу скiтпицю? в нiй щось а чи нема ? Я благав
навiкулярiя торгувати в нас i ждати князя Тиверi. Та коли вiтець не
поспiшить i не прибуде на час його вiдплиття, мушу сказати ромс вi: да мо
ми епарховi Том жадапi солiди як викуп за сестер чи не да мо.
- Як би там не буяй, ласкавий Бигданку, кажи: да мо. Щось в скiтницi,
щось позичимо в мужiв-волостелинiв.
- Певнi, матiнко, що позичимо?
- Йой! Певна чи не певна, про волю йдеться. А коли йдеться про волю, чи
гоже думати та вагатися?.. Хоч би й луснули, а ма мо зробити все, аби
доньки нашi, а тво© сестри, були вiльнi, таки з нами i таки в сво©й землi!
Певнiсть ©©, як i схильнiсть пожертвувати всi ю, що мають, статнiстю, а
таки збороти безлiття знедолених, додали певностi й Богданковi.
"А й справдi, - подумав, - чи гоже вагатися, як бути, коли Злата з
Миланою кличуть: допоможiть?"
- Спаси бiг, - пiдвiвся i чемно вклонився Миловидi. - Спаси бiг,
ласкава княгине, за твердiсть намiру i духу, що стали мудрою радою. Так i
скажу навiкулярi вi: "Вези сестер, матимеш за них те, що просиш".
Хотiв було одразу ж розшукати ромея й сказати йому:
"Так i так, я згоден", - та на котрiйсь iз сходинок, що вели до
Несторiя, спинився i замислився: а чи не наб' цим поспiхом i без того
зависоку цiну? Пробi, таки й справдi наб' . Домовились-бо: зустрiнуться по
завершеннi торгу. Гляди, на той час нагодиться й князь Тиверi, а не
нагодиться, рiшенець прийме вiн, княжич. Тож най так i буде, як
домовились. Втiхи, як i радостi, виказувати не слiд.
II
Земля при Втiкичi i небо над Втiкичем багатi на знади, та чи не
найзнадливiшi серед них - дорiдна нива в долах, м'яка теплiнь над долами.
Мина другий десяток лiт, як поселилися тут з ласки ки©вського князя
тиверцi, а нi разу не звiдали, що таке згубна спекотнява в розпалi лiта i
що - вiтри-суховi© з пустельного Леванту. Ото тiльки й прикростi було, що
випало освоювати необжитi окра©ни Заросся та зазнавати лютих морозiв,
снiжних завiй у тотих окра©нах. Надходила теплiнь - удостоювалися й
благодатi, а паче всього на передлiттi, коли буяють зелом доли, почина
медоносити лiс. Стелиться тодi вiд краю до краю зелене море трав,
вбира ться у новi шати закучерявлене верховiття дерев по яругах, радi
плодоноссю матерiземлi i славить землю-плодоносицю численне птаство - у
лiсi й у полi, а надто над полем, у тому пiднебессi, де млi вiд щедрот
Хорса аер i звiдки одкриваються не окремi, звабнi для ока околi©, - уся
земля.
Комонникам, що правилися до Втiкича раннього досвiтку, а вздовж Втiкича
- тодi, як благословлялося на свiт, було не до околiй i не до зваб у
околiях: над рiкою клубочились тумани, най не тi, що пробирають до кiсток,
все ж густi й повсюднi. Чи за такими догледишся до чогось? Дивись за ледь
протореним путiвцем та тримайся путiвця - ото i вся твоя турбота. Зате
коли вийшло з-за обрiю рум'яне пiсля нiчно© купелi сонце та бризнуло на
доли золотими стрiлами Хорса, i княгиня, i супровiд ©© заяснiли лицями й
стали доглядатися, як тануть пiд тими стрiлами густi й повсюднi досi
тумани, як корчаться, танучи, й вiдступають ближче до видолинкiв, узлiсь
та яруг. Iз сивих стали бiлими й вiд того якимись химерними. Тиснуться до
землi й згущуються, тиснуться й згущуються, гейби просяться лишити ©х
бодай у цiй до краю згущенiй малостi. Залитi сонцем доли набирають вiд
того вирайсько© лiпоти i вирайських знад. Таке хоч спиняйся i милуйся
ними. Бо не завжди ма ш нагоду бачити бо турбота дня укорочу та й
укорочу можливостi 'доглядатися до спокус земних, не кажучи вже про
вирайськi.
По якiмсь часi рiка круто вигнулася одесную й вихопилася на рiдколiсся,
а там i в поле. Доволi широке було воно тут, таке широке, як нiде iнде. По
один бiк путi, що облишила вигнуту лукою рiку i йшла тепер полем, половiло
пiд сонцем i гнало лiнивi хвилi чисте й дорiдне жито по другий - кипiла
бiлою повiнню дикуша. Вiд житнього поля напливала на комонникiв лиш велич
та краса вiд дикушi - i медовi пахощi. Такi п'янкi, аж дух забивали.
Княгиня Зорина перша захмелiла вiд них i спинила огира.
- Чи се поле? - обернулась до сотенного.
- Общинне, достойна.
- Знаю, що общинне. Волостелини у нас не мають ще свого поля. Яко©
общини, питаю?
- Закутсько©, далебi, вона сусiдить iз нашою. Помовчала, доглядаючись
до поля чи до одмiн, що вiдрiзняли оброблене людськими руками поле вiд
необробленого, i вже потiм додала, рушаючи:
- Гарно уходжепе поле. Минулого лiта, пам'ята ться, не було таким.
- Нового релейного старосту обрала община, тому й поле ма невпiзнанне.
- А чому я не вiдаю про тс?
- Певно князь Богданко вiда , за нього видбувалися одмiни.
Приострожила сильнiше, нiж досi, огира, вела перед i мовчала. Лише
розглядалася довкруж та являла вдоволення сво , розглядаючись. Обшир,
дорiднiсть уходженого оощиною поля тiшили ©© чи та одмi©©а, що рiзнила
уходжене поле вiд неуходженого, того, що лежало ближче до лiсу свiдком
минувшини й нагадувало про минувшину? I те i друге, мабуть. Он яке
буйпотрав'я було на мiсцi поля донедавна, як щедро засiвалися доли квiтом
замiсть збiжжя, червленим, жовтим, бiлим, синiм, знову червленим i знову
бiлим та синiм. Чи нема чому тiшитись княгинi що не сто©ть осторонь вiд
общинних турбот мужа свого^ що лишилася замiсть нього привiдцею всi ©
Втiкичi i да лад як общинним, так i ратним дiлам на Втiкичi?
Мутi гнали та й гнали услiд за Зориною комоней, аж поки знову не
опинилися в лiсi, а там - i над рiкою.
- Переправимося на супротивний берег, - повелiла княгиня, - Звiдтам
пiдступимо до Закутсько© вежi.
- Що ти, достойна! - силився угомонити ©© сотник, - То улипький берег,
там нас можуть визнати за супостатiв i повестися яко з супостатами. Та й
сво© подивляться на нашу з'яву чи не так само.
- Нiчо. Зате удостовiримося, як пильнують на вежах знаючи, що йде
брань, що супостат завжди може об'явити-1 ся на обводах нашо© землi, i
об'явитися неждано.
Княгинi та ще привiдцi ратi в князiвствi не випада перечити. Тож i не
сперечались комоннi. Мовчки погодилися а нею, мовчки й подалися через
Втiкич. Рiка не така вже и широка, одначе неспокiйна, бистро й потужно
несе сво© води в ту, що звали на пониззi Синюхою. А бистрина зносила
комоней, зносила й комонникiв, набiгала невблаганно й не давала дрiбними,
на лихо частими хвилями перевести подих. Гаразд, що тривало це не так уже
й довго. Та й супротивний берег у тому мiсцi, де переправлялися, не був^
такий крутий, як вище по бистринi. Доправились до нього й одразу ж
вибралися на твердь, а вже на твердi познiмали з себе чадиги, викрутили,
як тiльки могли викрутити, не знiмаючи, вдяганку.
Княгиня хоча й одiйшла далi вiд мужiв, зробила не бiльше, нiж мужi.
- Доста, - повелiла. - В путi, пiд стрiлами Хорса сохнутимемо. Лiто-бо
, пе зима.
До найближчо©, Закутсько© вежi не така вже й далечiнь. Одначе ©хати
треба було пеходжоним лiсом. Доки пробилися крiзь нього та зблизилися з
путтю, що вела на вежу з боку уличiв, i самi змучились, i комоней змучили
до краю. Одне, петляли заростями, гоi©би лис по шкодi, а друге, мусили
прокладати собi в них путь мечами. А те пе лише поту, i кровi нерiдко
коштувало. Той був необережний i подряпав, пробираючись мiж химерно
сплетеним гiллям, вид свiй, той руки, а вже що строям дiсталося!..
Справдi, на татой-волоцюг стали схожi. Зате княгиня он яка потiшена була.
Як же, цiла ватага комонних людей зблизилася з вежею, чули-сьте, надiйшла
до не© з боку чужо© землi, а на вежi i вухом не повели. Тi спали пiсля
нiчних чат - i спали, ясна рiч, сном праведникiв, - тi варили страву i
менш за все думали про появу княгинi та ще з землi уличiв.
- Ми не далi як позавчора були в них, - виправдовував себе i чатових
сво©х десяцький. - Казали, утигурiв потято на полуденних обводах землi
©хньо©, обрiв також погромлено й вiдкинуто прiч. Коли i йде зараз сiча, то
десь при Дуна©, а се, достойна княгиня й без мене зна , оп як далеко.
- I ви поспiшили повiрити й увiрувати в те, що сказали поселяни-уличi.
А що казала я, ваша княгиня, коли посилала на сю вежу? Про те забули? Те
пустили на вiтер?
Десяцький мовчав i тим ще бiльшо© додавав княгинi злостi.
- Завтра прийде на ваше мiсце iнша сторожа, - пообiцяла i тим,
зда ться, вдовольнила себе. - Ви ж станете перед княжим судом i будете
судимi за недостойнi во©в i оборонцiв землi сво © вчинки.
Пригрозила i рушила з вежi, сувора й невблаганна, рiшуча в намiрах
сво©х, а в тотiй рiшучостi зовсiм байдужа до того, що двiчi купалася в
Тiкичi сама, купала во©в, котрi супроводжують ©©. Так нiби се он яка
при мнiсть, нiби не можна було залишитись на якийсь час бiля ве?кi й
обсушитися.
"Крута норовом, - ста на думцi сотенний. - Бiгме, набагато крутiша,
анiж сам князь. Така справдi судитиме, коли що, нi па мить по
завага ться".
Траплялись па путi скотарi, по розминалася так собi, не цiкавлячись,
чи© вони, як ся мають, траплялися весi, теж завертала й допитувалася, чи
лаштують усе, що слiд лаштувати перед жатвою, чи пожнуть i звезуть збiжжя
до овинiв, коли мужi не прибудуть iз боролищ вчасно?
- Будьте стараннi, - радила, - та не будьте жалiсливi. Отрокiв ставте
до дiла - i на жатву, i на веректу. Най знають: у вiдсутнiсть мужiв ее
найдосгойшша ©хня повиннiсть, та, що дорiвню ратнiй повинностi.
Однi обiцяли та й розкланювались, iншi жалiлися: як пожнуть та звезуть
iз поля збiжжя, коли рук обмаль, а комоней ще менше.
- Кажiть про се релейному старостi, най подбав, аби упоралися i з тим,
i з другим, а бачитиме, що не впора тесь, до сусiдiв мусить удатися, не
допоможуть - до мене. Хлiб - нашi найбiльшi статки, твердиня здоров'я i
життя. Зародив вiн сього лiта щедро, не упустiть божих щедрот, вберiть i
зсипте до житниць, наступного лiта може й не зародити.
Певно, усю землю мала намiр об'©хати, про все довiдатися i всiх
напутити - не поминала жодно© вервi, а в вервi - жодно© общини. Тодi аж
угомонилася, як досягли крайнiх на захiд сонця, а серед тих крайнiх - i
сторожово© вежi, що стояла на путi, по якiй вiдселенцi прийшли сюди з
Тиверi.
© зустрiли тутки як належить i, що найбiльше здивувало сотенного та
його сотню, - якось незрозумiле потiшено.
- Як добре, достойна княгине, - освiдчилася сторожа, - що ти
нагодилася: втiшнi вiстi з боролищ.
- Отак? Якi ж саме?
- Обрiв i ©хнiх соузникiв кутригурiв погромлено на Тиверськiй землi.
Укладено ряд, за яким обри обiцяють пiти чи й пiшли вже за Дунай, а в
Придунав'© правдиво в незайманщинi лишаються самi кутригури.
- Хвала богам!
- Ано, слава й хвала!
- Хто ж принiс сi втiшнi вiстi?
- Гiнець iз Тиверi, вiд князя Богданка.
- Явiть менi його.
Княгиня Зорина пе була вже як перед сим, сувора й невблаганна. В одну
якусь мить скинула з себе прибрану на обводах суворiсть, стала не
привiдцею - просто собi жоною, а ще рiвнею усiм i содругом для всiх.
Угледiла гiнця та пересвiдчилась, що вiн таки гiнець, й зрадiла не знати
як, питала та допитувалася, як допиту ться в такiй оказi© кожна жона: де
князь, що з князем i його раттю, як довго ще буде там, па мiсцi недавнiх
боролищ, а допитавшись та удостовiрившись: ратi слов'янськi переяли в
супостата славу i переяли змогу, настав жадапий мир, а з миром повернеться
пiд кожну втiкицьку крiвлю благодать, - перевела дух i прикрила в солодкiй
замрi© вiчi.
- Принесiмо жертву добрим богам. Тут-таки, на сiм щасливiм мiсцi, сi ©
втiшно© для всiх митi.
Знову була владна й урочиста, яко всяка жриця, i вдячна богам за
здобуту над супостатом звитягу. Славила Перуна, Хорса, Дажбога i
обiцялась, знову славила i знову обiцялась: люд землi Трояново© не забуде
©хнього заступництва, воздасть належне сьому заступництву i воздасть
достойно. Повернеться з боролищ рать - по всiй землi задимлять капища, уся
земля явить сонцеликим свою щедроту i свою вдячнiсть.
Вертаючись до Дитинця, Зорина втiшала себе певнiстю: нарештi
позбудеться брем'я княжих повинностей, даватиме лад вогнищу та дiтям. А не
сталося того - повинностей i зовсiм побiльшало. Князь не об'являвсь та й
не об'являвсь, а князiвство перейнялося добрими вiстями та й захмелiло не
тим, що сподiвалася, хмелем. Гадала, жони не покладатимуть рук, дбатимуть,
аби мужi, повернувшись, вдоволенi були ними i тим, що уготували для дiтей,
общини, а тотi жони взяли та й обезумiли на радощах; не про жатву
пiклуються, про веселе застiлля з мужами-звитяжцями. Те й роблять, що
шлють у Дитинець слiв та питаються в княгинi: "Де ж рать? Чому
замирення, а мужiв нема ?.."
Як будеш спокiйною та доброю з такими? Мусить напускати на себе он яку
спли, бусстiо огира, що шаленiв пiд ним, а ока не спускав iз антiв.
Бачив-бо: воiiл теж lie ждуть, доки кутрпгури зблизяться i вломлятся в
iхнi лави. Привицi стали вже на чоли тiсяч, зняли, як i вiн, мечi, кличуть
мужiв сво©х, всю рать iти вперед - лава на лаву, тнсячiа на тисячу.
Силi надавалася сила. Дуднiла бита копитами земля, дуднiло iiебо,
переймаючись тривогами землi, свистiв повз вуха потривожоти, i лиш серця
людськi, малi й беззахиснi, нiмiли вiд того дуднiння в грудях. Викинув
кожен поперед себе сулицю, припав огиру до гриви й пре зпетямлено, на всю
кiнську пору. Страх перед неминучим став повелiнням неминучого, а воля
привiдцi - волею всiх. дине, що було свого ще в кожному i пульсувало в
тiм'© кожного - мисль: як буде i що буде, коли зiйдуться з супостатом i
вдарять сулицями о щити, а мечами о мечi?
Не мiг не думати про те й хан Заверган. Зближався-бо уже з антами i
добре видiв: попереду антських лав пре на буйногривiм огирi витязь iз
ялiвцем на шоломi. Князi,. Невже той самий, з яким так втiшно бесiдував
колись про переправу через Дунай? Iде прямiсiнько на нього, Завергана.
Якою ж нинi буде ©хня бесiда i чим завершиться? Як i тодi, сердечною
згодою чи, може...
Коли постали однi© перед одним i нацiлились один на одного сулицями,
Завергап побачив i збагнув нараз: перед ним князь, одначе не той, що вiв
iз ним перетрактацi©. Схожий на Волота, а все ж не Волот.
"Син" - майнула мисль i, мабуть, примусила схитнутися серце, а серце
схитнуло руку: тi © ж митi почув разючий удар пiд груди, там, де був щит i
була сподiванка па надiйне прикриття.
- Як же цс? Чому це? - питався, усе ще не вiрячи, що вiн вилетiв iз
сiдла, пада на землю уражений, i уражений смертельно.
Десь iржали комопi, чулися гнiвнi, одначе вiддалено приглушенi велiння
i що прi©глушснiшi, наче з-за стiни, погрози та прокляття, а хап ловив те
кiнцем вуха i думав останнiм зблиском пам'ятi: "Це все. Це кiнець. Що ж
буде з сiчею без мене i що - з кутригурами по сiчi?"
ЧАСТИНА ДРУГА. ОБРИ
"До тебе йде найбiльший i найсильн'iший народ, нездоланне аварське
плсл''я; вино спроможне легко вiдбити, липад ворогiв тво©х i знищити ©х.
Ось чому тобi вигiдно укласти а аварами угоду - - матимеш в ©хнiй особi
чудових захисникiв землi сво ©. Одначе вони лише в тому разi будуть
пiдтримувати дружнi стосунки а римською державою, коли матимуть вiд тебе
дорогоцiннi подарунки 1 грошi щорiчно, а ще будуть поселенi тобою на
плодоноснiй землi".
Менандр Протиктор, заява аварського посла iмператоровi Юстинiану.
"Володарю! Успадковуючи владу вiтця свого, ти зобов'язаний i друзям
вiтчизни вiддячувати так, як вiддячував вiн... Вiтцю тво му, котрий
милостиво винагороджував нас подарунками, ми платили тим, що не нападали
на римськi володiння, хоча й мали таку можливiсть. Бiльше того, ми знищили
одночасно тих сво©х сусiдiв-варварiв, котрi постiйно спустошували Фракiю.
...Ми певнi, ти зробиш стосовно нас лиш ту одлiiну, що платитимеш нам
бiльше, нiж платив твiй вiтець".
Менандр Протиктор, заява аварського посла iмператоровi Юстину Другому.
"Ви зухвало вимага те вiд нас i разом з тим просите. Гада те, цi ю
плутаниною в речах ваших досягнете бажаного? То знайте, сподiванкам вашим
не судилося здiйснитись. Ви не обманите нас лестощами i не застраха те
погрозами. Я дам вам бiльше, нiж вiтець мiй: примушу вас отямитись, коли
ви аж надто вже загордилися. Я нiколи. не потребуватиму союзу з вами. Ви
нiчого не матимете вiд нас, окрiм хiба того, що вважатимемо за потрiбне
дати вам у нагороду за службу".
Менандр Протиктор, вiдповiдь iмперитора Юстина Другого аварам
I
Бабцю Доброгнiво, ласкава моя баянко! Солодкими були вашi слова, ще
солодшими мислi про боже повелiння - жити у мирi та злагодi, а люд земний
iнше, бач, велить: хочеш бути вiльним, незавериженим, носи при собi меча.
Чому так ? У бабцi аж надто древн розумiння закону i благодатi чи
мислi та сподiвання добронравних нiколи не були i не будуть сумiснi з тим,
що ? Щось дуже схоже на це. Он як увiрував свого часу в те, що казала
його бабця, весь вiдселенський люд мав намiр вести ©© стезею - знайти не
тiльки землю-годувальпицю, а й землю-мироносицю, а ба, як обернулося: таки
iювiв сво©х втiкичiв на сiчу i раз, i вдруге, i втрете. Бiльше того,
здимiли ось обри, угомонили кутригурiв - i нiби не по собi стало. Довкола
свiй люд, своя земля, навiть кревнi, а серцю незатишно, чогось хоче,
кудись порива ться. Таки до милого серцю затишку - на Втiкич? А втiм,
схоже, нiби й iнший хробак точить серце: пе все зробив вiн на Тиверi,
лишившись за вiтця свого. Певно, не слiд було уповати па вмовляння
кутригурiв припинити сiчу, гнати мусив би ©х по сам Дунай, доки не зробив
би вiльною всю Тивер.
"А коли б сталося те, на що патякали кутригури: в противнiм разi
змушенi будуть вдатися за помiччю до обрiв? То ж повий розбрат i нова
сiча! Чи пониззя, в яке вiдтiснили ©х, така волика втрата для Тиверi? Зате
по сусiдитимуть з обрами. I кутригури лишилися вдячнi за милосердя. Тi©
вдячнiсть немало важитиме в будучий!".
Швидше при©лдiпi би князь-чтець. Доповiв би, що зробиш без нього в
Тиворскiй землi, та й знав би вже, чи так зрочин.
Поляни, роси, улiпi встигли податися додому. Певiю, ипруюн. по сiчi,
сбавлять богiв, собо. Бо такi© повернулися з породит, iз :лиi гягоiо -
такою, що про не© годi було i© мислити. Нсмас :iа Днiпром обрiв,
пришптiпкнуть, будучи погромленними, утигури i кутригури. А то солодка
втiха, тим паче для уличiв, полян, та й для пих, втiкичiв. Лиш Тингрi як
iкi Суло, та©; i було супокою. А, пiд боком пiдступнi роме©, будуть й
жорстокi, схилi.пi до татьби обри. Нараз розчинилися дверi i на порозi
став челядник:
- Княже, ромейськi гостi прибули до Черна.
- То й що? Без мене нема кому дати дозвiл на торг?
- Дати е кому, та иавiкулярiй хоче бачi©ти iшязя.
- Ну, то вели, най заходить.
Гiсть не забарився. Був непоказний iз себе - занадто дрiбним тiлом,
зате он який меткий. Рвiйно переступив через порiг, змiряв бистрим зором
Богданка i вже потiм назвався.
- Навiкулярiй з пристанища Томи Несторiй.
- Син княжий Богданко. Челядь доповiла менi: гостю i мужу з роме©в тра
було бачити князя Тиверi. Його нема нинi в Чернi. Я тут за нього. Коли
в навiкулярiя невiдкладне дiло, можу вислухати.
Несторiй ще раз розглянувся i, завваживши, що челядника нема при
бесiдi, прибрав довiрливiшого вигляду.
- У мене при мнi для княжича i його вiтця новини. Княжни Злата i Милана
велiли кланятись володаревi Тиверсько© землi й запевнити його, що вони
живi й здоровi.
- Правда? - зрадiв Богданко i не став приховувати сво © радостi; ступив
до гостя, взяв за рамена, щасливо й обнадi но зирить йому у вiчi. - Де ж
вони? Що з ними? Як сталося, що опинилися в ромеях?
Навiкулярiй вiдчув себе нiяково, та разом з тим потiшено, i те вiдчуття
не забарилося заяснiти в його очах.
- Того дня, як лодiя з княжнами правилася до Дунаю, задув супротивний
вiтер - норд-вест. Вашi лодочнi не впоралися з вiтрилами, i подiю понесло
у вiдкрите море. Дякувати боговi, на них натрапив драмон, на якому
перебував епарх скiфських Томiв Вiталiан. Вiн i пiдiбрав потерпiлих.
- То вони в Томах?
- Так. Перебувають пiд надiйною охороною епарха Вiталiапа. Велiв
переказати князевi Тиверi, аби поспiшив прийти й забрати ©х, доки не
довiдалися обри.
Он як: доки по довiдалися обри.
- Павiкулярi! Несторiй тiльки з сим прибув у Тивсрсi.ку землю чи ма
намiр провадити й торги?
- Торг - також, та з пiстями вiд спарха передусiм.
- Па торги вiп матиме дозвiл, як i сприяння княжi, i не тiльки iншi, а
и потiм. А за добрi вiстi, за достойнi мужiв i содругiв вчинки буде дяка
вiд усi © землi. I тобi, иашкулярiю, i епiрхивi Вiталишу. Тиьер умi
цiнувати дружню ир.ихильшс'гь, а соузпицькi чесиити передусiм. Одно скажи:
як довго будеш у нас? Князь Тиверi ось-ось ма повернутися до стольного
города. Було б бажано, коли б ти зустрiвся безпосередньо з ним.
- Менi що, - знизав плечима ромей. - Я не поспiшаю. Сво©м бажанням
негайно поговорити з княжичем хотiв сказати: поспiшити слiд вам. Обри
одверто нахабно поводять себе в Скiфi©. Довiдаються, що доньки князя у
Томах, - епарховi не втримати ©х пiд сво©м крилом.
Навiкулярiй мав вигляд видимого доброчинця, а Богданко слухав його, i
що далi, то бiльше утверджувався в мислi: щось тут не те i не так. Що обри
одверто нахабнi, в тому нема сумнiву. Сумнiв зроджу iнше: чи роме© такi
вже невiльнi на сво©й землi, аби страхатися обрiв i не бути певними, що
можуть уберегти вiд них полонянок. Се ж не хтось там побою ться - сам
епарх.
- Я згоден: поспiшити тра. Та як? До моря путь нам перетяли кутригури,
соузники обрiв. Вони не пустять нашi лодi© до Том, тим паче зараз. Може,
навiкулярiй буде такий ласкавий та вiзьме на себе це благочестиве дiло?
Тивер добре заплатила б йому i за перевiз, i за прихильнiсть серця.
Ромей непевно розвiв руками.
- Коли б вiд мене це залежало. Сестри княжичевi в руках епарха
Вiталiана, а епарх сказав: "Коли князь Тиверi дасть за доньок десять тисяч
солiд, вiн сам доставить ©х до Черна".
Цього разу Богданко нiмував довше, нiж личило б синовi, що сидить уже
на столi вiтця-князя. Боги свiтлi та боги яснi! Так ось чим поясню ться
ромейське доброчинство: вони хочуть вихопити iз тиверсько© скiтницi цiлих
десять тисяч! За звичайну собi дiвку-бранку на работорговельному ринку
беруть двадцять солiд i лишаються задоволенi, а за князiвен по п'ять тисяч
загнули.
- А епарховi по зда ться, що сс занадто? I вельми занадто.
- Як то?
- Скiльки ви берете за дiвку-бранку па работорговольному ринку?
- Достойний! - щиро диву ться Несторiй. - То ж за Дiвку, а сс' за
кiiязiви©©.
- Я те пам'ятаю. I все ж десять тисяч! Се ж по жарти. Тивер персоунала
в тринапи i виснажливiй сiчi, ©© он сплюндровано. Чи епарховi не вiдомо,
як порожнiв в такi часи княжа скiтниця?
Навiкулярiй пiдозрiло-недовiрливо i разом з тим видимо розчаровано
кривить уста. Було таке враження, що не лише диву ться княжичевiй
торгiвлi, - охолонув до нього.
- Княжий син забува , - вирiк нарештi те, що було написано на його
виду, - забува , кажу, що я не торгуватись при©хав, - передав волю того,
що торгу , i занадто високо сто©ть надi мною, аби без нього можна було
щось переiнакшити.
Мовлено неголосно, нiби ж i не велеречиво, а сказано он як багато.
Вiзьме, обернеться зараз та й пiде. I що тодi дiятиме вiн, Богдаико, та й
вiтець його, коли пiде, а там i пустить лодiю за течi ю днiстровою?
Правитимуться в Томи i торгуватимуться в Томах? А як правитимуться i що
виторгують, коли Злата i Милана таки в ромейських руках?
- Епарх був певен, що домовиться з князем Тиверi, - мислив уголос
ромей, далебi, помiтивши Богданкове сум'яття. - Казав, коли це станеться,
вони й надалi можуть бути добрими сусiдами i содругами. Хай княжич зна :
усi ми i епарх також вельми опечаленi появою обрiв у Скiфi©, не з ними
содругами зараз, далi не будемо i поготiв.
- То, може, гiсть iз роме©в i посланець епарха заждетаки князя Болота?
Дiло, гадаю, варте того.
- Якийсь час побуду в Черпi, одначе не довше, як спродаю товар, придбаю
те, що хотiв би придбати в Тиверi.
- От i добре. Князь ось-ось ма бути. А буде князь, гадаю, домовимося
до чогось.
Не був до кiнця вiдвертий iз навiкулярi м, про себе ж думав: встигне чи
не встигне нагодитися за сi днi князь - все одно буде час помислити,
порадитися з старшими, хоча б i з княгинею. Вона, може, й пе вiда , що ма
князi. у скiтницi, зате вiда бiльше, анiж хтось, якими намiри вiтця, як
поставиться вiп до такого викупу.
Не шукав пагоди. Спровадив павiкулярiя - i до Миловиди мерщiй.
- Мати кпягине, - мовив похапливо, щойпо переступивши порiг. - Свiтлий
день настав для всiх пас, чулисьте, мати iшягине!
- Йой! - озвалася на його радiсть та й застигла ждучи, - Чи не князь
верта з дулiбiв?
- Еiльшо, - пiдi©шов i вкляк перед исю, поцiлував подiл вбрання. -
Злата з Миланою вiдшукалися.
Завжди пригожа i яснолика, Миловида ще помiтнiше заяснiла видом, стала
схожою па зорю-зоряницю, що побивав морок i свiгигь-зирi з морику. Не
зважала па те що княгиня i що некревна Богданковi, кинулась до нього,
загляда , зорiючи, у вiчi й пита -допиту ться, де вони, Злата з Милапою,
звiдки князь i син княжий зна про них та що зна . Зрештою посадила поруч,
втира сльози розчулення й знову пита , чи то ж правда, що вони
вiдшукалися, як далеко вiд землi сво © .
- Навiкулярiй iз Том ромейських щойно був у мене й сказав, що Злата й
Милана в тiм-таки пристанищi, пiд наглядом епарха перебувають. Та ось яка
притичина, матiнко княгине: епарх порятував ©х у розбурханiм морi i хоче
тепер, аби князь платив за той порятунок.
- То вже, як водиться, Богданку, - поспiшила з речницею i навiть
торкнулася заспокiйливо його руки. - Роме© на те й роме©, аби на все
дивитися як на можливий зиск.
- Знаю, а все ж не можу не бентежитись. Чи догаду ться княгиня, скiльки
зажадав ромей вiд князя Тиверi за доньок?
Притихла враз, чи то прикидала, скiльки мiг зажадати епарх, чи
страхалася тих жадань i неспроможна була перебороти свiй страх.
- Гадаю, немало. А все ж чи так дуже багато, аби бентежитись?
- Десять тисяч золотих солiд!
Сплеснула руками i на виду осмутнiла так само раптово, як i заяснiла
щойно, а проте ненадовго. По якiйсь митi знову ожвавилася.
- Не осмучуй себе i не пiддавайся гризотi, достойний князю. Прибуде
вiтець, помiзку мо купно та якось уже зберемо тi солiди. Зате Злату,
Милапу позбавимо осмути та безлiття, знову матимемо радiсть бачитрi ©х,
бути, як i були, купно з ними. По собi знаю, як ©м там, бiдняткам.
- Боюсь, чи зберемо такi солiди, i тому прийшов до матерi кпягинi на
раду. Що зна вона про княжу скiтпицю? в нiй щось а чи нема ? Я благав
навiкулярiя торгувати в нас i ждати князя Тиверi. Та коли вiтець не
поспiшить i не прибуде на час його вiдплиття, мушу сказати ромс вi: да мо
ми епарховi Том жадапi солiди як викуп за сестер чи не да мо.
- Як би там не буяй, ласкавий Бигданку, кажи: да мо. Щось в скiтницi,
щось позичимо в мужiв-волостелинiв.
- Певнi, матiнко, що позичимо?
- Йой! Певна чи не певна, про волю йдеться. А коли йдеться про волю, чи
гоже думати та вагатися?.. Хоч би й луснули, а ма мо зробити все, аби
доньки нашi, а тво© сестри, були вiльнi, таки з нами i таки в сво©й землi!
Певнiсть ©©, як i схильнiсть пожертвувати всi ю, що мають, статнiстю, а
таки збороти безлiття знедолених, додали певностi й Богданковi.
"А й справдi, - подумав, - чи гоже вагатися, як бути, коли Злата з
Миланою кличуть: допоможiть?"
- Спаси бiг, - пiдвiвся i чемно вклонився Миловидi. - Спаси бiг,
ласкава княгине, за твердiсть намiру i духу, що стали мудрою радою. Так i
скажу навiкулярi вi: "Вези сестер, матимеш за них те, що просиш".
Хотiв було одразу ж розшукати ромея й сказати йому:
"Так i так, я згоден", - та на котрiйсь iз сходинок, що вели до
Несторiя, спинився i замислився: а чи не наб' цим поспiхом i без того
зависоку цiну? Пробi, таки й справдi наб' . Домовились-бо: зустрiнуться по
завершеннi торгу. Гляди, на той час нагодиться й князь Тиверi, а не
нагодиться, рiшенець прийме вiн, княжич. Тож най так i буде, як
домовились. Втiхи, як i радостi, виказувати не слiд.
II
Земля при Втiкичi i небо над Втiкичем багатi на знади, та чи не
найзнадливiшi серед них - дорiдна нива в долах, м'яка теплiнь над долами.
Мина другий десяток лiт, як поселилися тут з ласки ки©вського князя
тиверцi, а нi разу не звiдали, що таке згубна спекотнява в розпалi лiта i
що - вiтри-суховi© з пустельного Леванту. Ото тiльки й прикростi було, що
випало освоювати необжитi окра©ни Заросся та зазнавати лютих морозiв,
снiжних завiй у тотих окра©нах. Надходила теплiнь - удостоювалися й
благодатi, а паче всього на передлiттi, коли буяють зелом доли, почина
медоносити лiс. Стелиться тодi вiд краю до краю зелене море трав,
вбира ться у новi шати закучерявлене верховiття дерев по яругах, радi
плодоноссю матерiземлi i славить землю-плодоносицю численне птаство - у
лiсi й у полi, а надто над полем, у тому пiднебессi, де млi вiд щедрот
Хорса аер i звiдки одкриваються не окремi, звабнi для ока околi©, - уся
земля.
Комонникам, що правилися до Втiкича раннього досвiтку, а вздовж Втiкича
- тодi, як благословлялося на свiт, було не до околiй i не до зваб у
околiях: над рiкою клубочились тумани, най не тi, що пробирають до кiсток,
все ж густi й повсюднi. Чи за такими догледишся до чогось? Дивись за ледь
протореним путiвцем та тримайся путiвця - ото i вся твоя турбота. Зате
коли вийшло з-за обрiю рум'яне пiсля нiчно© купелi сонце та бризнуло на
доли золотими стрiлами Хорса, i княгиня, i супровiд ©© заяснiли лицями й
стали доглядатися, як тануть пiд тими стрiлами густi й повсюднi досi
тумани, як корчаться, танучи, й вiдступають ближче до видолинкiв, узлiсь
та яруг. Iз сивих стали бiлими й вiд того якимись химерними. Тиснуться до
землi й згущуються, тиснуться й згущуються, гейби просяться лишити ©х
бодай у цiй до краю згущенiй малостi. Залитi сонцем доли набирають вiд
того вирайсько© лiпоти i вирайських знад. Таке хоч спиняйся i милуйся
ними. Бо не завжди ма ш нагоду бачити бо турбота дня укорочу та й
укорочу можливостi 'доглядатися до спокус земних, не кажучи вже про
вирайськi.
По якiмсь часi рiка круто вигнулася одесную й вихопилася на рiдколiсся,
а там i в поле. Доволi широке було воно тут, таке широке, як нiде iнде. По
один бiк путi, що облишила вигнуту лукою рiку i йшла тепер полем, половiло
пiд сонцем i гнало лiнивi хвилi чисте й дорiдне жито по другий - кипiла
бiлою повiнню дикуша. Вiд житнього поля напливала на комонникiв лиш велич
та краса вiд дикушi - i медовi пахощi. Такi п'янкi, аж дух забивали.
Княгиня Зорина перша захмелiла вiд них i спинила огира.
- Чи се поле? - обернулась до сотенного.
- Общинне, достойна.
- Знаю, що общинне. Волостелини у нас не мають ще свого поля. Яко©
общини, питаю?
- Закутсько©, далебi, вона сусiдить iз нашою. Помовчала, доглядаючись
до поля чи до одмiн, що вiдрiзняли оброблене людськими руками поле вiд
необробленого, i вже потiм додала, рушаючи:
- Гарно уходжепе поле. Минулого лiта, пам'ята ться, не було таким.
- Нового релейного старосту обрала община, тому й поле ма невпiзнанне.
- А чому я не вiдаю про тс?
- Певно князь Богданко вiда , за нього видбувалися одмiни.
Приострожила сильнiше, нiж досi, огира, вела перед i мовчала. Лише
розглядалася довкруж та являла вдоволення сво , розглядаючись. Обшир,
дорiднiсть уходженого оощиною поля тiшили ©© чи та одмi©©а, що рiзнила
уходжене поле вiд неуходженого, того, що лежало ближче до лiсу свiдком
минувшини й нагадувало про минувшину? I те i друге, мабуть. Он яке
буйпотрав'я було на мiсцi поля донедавна, як щедро засiвалися доли квiтом
замiсть збiжжя, червленим, жовтим, бiлим, синiм, знову червленим i знову
бiлим та синiм. Чи нема чому тiшитись княгинi що не сто©ть осторонь вiд
общинних турбот мужа свого^ що лишилася замiсть нього привiдцею всi ©
Втiкичi i да лад як общинним, так i ратним дiлам на Втiкичi?
Мутi гнали та й гнали услiд за Зориною комоней, аж поки знову не
опинилися в лiсi, а там - i над рiкою.
- Переправимося на супротивний берег, - повелiла княгиня, - Звiдтам
пiдступимо до Закутсько© вежi.
- Що ти, достойна! - силився угомонити ©© сотник, - То улипький берег,
там нас можуть визнати за супостатiв i повестися яко з супостатами. Та й
сво© подивляться на нашу з'яву чи не так само.
- Нiчо. Зате удостовiримося, як пильнують на вежах знаючи, що йде
брань, що супостат завжди може об'явити-1 ся на обводах нашо© землi, i
об'явитися неждано.
Княгинi та ще привiдцi ратi в князiвствi не випада перечити. Тож i не
сперечались комоннi. Мовчки погодилися а нею, мовчки й подалися через
Втiкич. Рiка не така вже и широка, одначе неспокiйна, бистро й потужно
несе сво© води в ту, що звали на пониззi Синюхою. А бистрина зносила
комоней, зносила й комонникiв, набiгала невблаганно й не давала дрiбними,
на лихо частими хвилями перевести подих. Гаразд, що тривало це не так уже
й довго. Та й супротивний берег у тому мiсцi, де переправлялися, не був^
такий крутий, як вище по бистринi. Доправились до нього й одразу ж
вибралися на твердь, а вже на твердi познiмали з себе чадиги, викрутили,
як тiльки могли викрутити, не знiмаючи, вдяганку.
Княгиня хоча й одiйшла далi вiд мужiв, зробила не бiльше, нiж мужi.
- Доста, - повелiла. - В путi, пiд стрiлами Хорса сохнутимемо. Лiто-бо
, пе зима.
До найближчо©, Закутсько© вежi не така вже й далечiнь. Одначе ©хати
треба було пеходжоним лiсом. Доки пробилися крiзь нього та зблизилися з
путтю, що вела на вежу з боку уличiв, i самi змучились, i комоней змучили
до краю. Одне, петляли заростями, гоi©би лис по шкодi, а друге, мусили
прокладати собi в них путь мечами. А те пе лише поту, i кровi нерiдко
коштувало. Той був необережний i подряпав, пробираючись мiж химерно
сплетеним гiллям, вид свiй, той руки, а вже що строям дiсталося!..
Справдi, на татой-волоцюг стали схожi. Зате княгиня он яка потiшена була.
Як же, цiла ватага комонних людей зблизилася з вежею, чули-сьте, надiйшла
до не© з боку чужо© землi, а на вежi i вухом не повели. Тi спали пiсля
нiчних чат - i спали, ясна рiч, сном праведникiв, - тi варили страву i
менш за все думали про появу княгинi та ще з землi уличiв.
- Ми не далi як позавчора були в них, - виправдовував себе i чатових
сво©х десяцький. - Казали, утигурiв потято на полуденних обводах землi
©хньо©, обрiв також погромлено й вiдкинуто прiч. Коли i йде зараз сiча, то
десь при Дуна©, а се, достойна княгиня й без мене зна , оп як далеко.
- I ви поспiшили повiрити й увiрувати в те, що сказали поселяни-уличi.
А що казала я, ваша княгиня, коли посилала на сю вежу? Про те забули? Те
пустили на вiтер?
Десяцький мовчав i тим ще бiльшо© додавав княгинi злостi.
- Завтра прийде на ваше мiсце iнша сторожа, - пообiцяла i тим,
зда ться, вдовольнила себе. - Ви ж станете перед княжим судом i будете
судимi за недостойнi во©в i оборонцiв землi сво © вчинки.
Пригрозила i рушила з вежi, сувора й невблаганна, рiшуча в намiрах
сво©х, а в тотiй рiшучостi зовсiм байдужа до того, що двiчi купалася в
Тiкичi сама, купала во©в, котрi супроводжують ©©. Так нiби се он яка
при мнiсть, нiби не можна було залишитись на якийсь час бiля ве?кi й
обсушитися.
"Крута норовом, - ста на думцi сотенний. - Бiгме, набагато крутiша,
анiж сам князь. Така справдi судитиме, коли що, нi па мить по
завага ться".
Траплялись па путi скотарi, по розминалася так собi, не цiкавлячись,
чи© вони, як ся мають, траплялися весi, теж завертала й допитувалася, чи
лаштують усе, що слiд лаштувати перед жатвою, чи пожнуть i звезуть збiжжя
до овинiв, коли мужi не прибудуть iз боролищ вчасно?
- Будьте стараннi, - радила, - та не будьте жалiсливi. Отрокiв ставте
до дiла - i на жатву, i на веректу. Най знають: у вiдсутнiсть мужiв ее
найдосгойшша ©хня повиннiсть, та, що дорiвню ратнiй повинностi.
Однi обiцяли та й розкланювались, iншi жалiлися: як пожнуть та звезуть
iз поля збiжжя, коли рук обмаль, а комоней ще менше.
- Кажiть про се релейному старостi, най подбав, аби упоралися i з тим,
i з другим, а бачитиме, що не впора тесь, до сусiдiв мусить удатися, не
допоможуть - до мене. Хлiб - нашi найбiльшi статки, твердиня здоров'я i
життя. Зародив вiн сього лiта щедро, не упустiть божих щедрот, вберiть i
зсипте до житниць, наступного лiта може й не зародити.
Певно, усю землю мала намiр об'©хати, про все довiдатися i всiх
напутити - не поминала жодно© вервi, а в вервi - жодно© общини. Тодi аж
угомонилася, як досягли крайнiх на захiд сонця, а серед тих крайнiх - i
сторожово© вежi, що стояла на путi, по якiй вiдселенцi прийшли сюди з
Тиверi.
© зустрiли тутки як належить i, що найбiльше здивувало сотенного та
його сотню, - якось незрозумiле потiшено.
- Як добре, достойна княгине, - освiдчилася сторожа, - що ти
нагодилася: втiшнi вiстi з боролищ.
- Отак? Якi ж саме?
- Обрiв i ©хнiх соузникiв кутригурiв погромлено на Тиверськiй землi.
Укладено ряд, за яким обри обiцяють пiти чи й пiшли вже за Дунай, а в
Придунав'© правдиво в незайманщинi лишаються самi кутригури.
- Хвала богам!
- Ано, слава й хвала!
- Хто ж принiс сi втiшнi вiстi?
- Гiнець iз Тиверi, вiд князя Богданка.
- Явiть менi його.
Княгиня Зорина пе була вже як перед сим, сувора й невблаганна. В одну
якусь мить скинула з себе прибрану на обводах суворiсть, стала не
привiдцею - просто собi жоною, а ще рiвнею усiм i содругом для всiх.
Угледiла гiнця та пересвiдчилась, що вiн таки гiнець, й зрадiла не знати
як, питала та допитувалася, як допиту ться в такiй оказi© кожна жона: де
князь, що з князем i його раттю, як довго ще буде там, па мiсцi недавнiх
боролищ, а допитавшись та удостовiрившись: ратi слов'янськi переяли в
супостата славу i переяли змогу, настав жадапий мир, а з миром повернеться
пiд кожну втiкицьку крiвлю благодать, - перевела дух i прикрила в солодкiй
замрi© вiчi.
- Принесiмо жертву добрим богам. Тут-таки, на сiм щасливiм мiсцi, сi ©
втiшно© для всiх митi.
Знову була владна й урочиста, яко всяка жриця, i вдячна богам за
здобуту над супостатом звитягу. Славила Перуна, Хорса, Дажбога i
обiцялась, знову славила i знову обiцялась: люд землi Трояново© не забуде
©хнього заступництва, воздасть належне сьому заступництву i воздасть
достойно. Повернеться з боролищ рать - по всiй землi задимлять капища, уся
земля явить сонцеликим свою щедроту i свою вдячнiсть.
Вертаючись до Дитинця, Зорина втiшала себе певнiстю: нарештi
позбудеться брем'я княжих повинностей, даватиме лад вогнищу та дiтям. А не
сталося того - повинностей i зовсiм побiльшало. Князь не об'являвсь та й
не об'являвсь, а князiвство перейнялося добрими вiстями та й захмелiло не
тим, що сподiвалася, хмелем. Гадала, жони не покладатимуть рук, дбатимуть,
аби мужi, повернувшись, вдоволенi були ними i тим, що уготували для дiтей,
общини, а тотi жони взяли та й обезумiли на радощах; не про жатву
пiклуються, про веселе застiлля з мужами-звитяжцями. Те й роблять, що
шлють у Дитинець слiв та питаються в княгинi: "Де ж рать? Чому
замирення, а мужiв нема ?.."
Як будеш спокiйною та доброю з такими? Мусить напускати на себе он яку