Страница:
на соколиновезькiм узлiссi, один мiцнiший другого. Воно й не дивно, усi
молодi, при повнiй мужнiй силi. Лише Добролику на четвертий десяток
звернуло, iншим нема й тридцяти. А вже що лiпi собою, то йой, геть усi
маминi цяточки позбирали.
- Сiдайте, дiти мо©. Сiдайте та повiдайте, як живетема тесь на сво©х
волостях, у круговертi повинностей родинних та родових.
Мiряла ©х прибитими смутком та немiччю очима i думала собi: чи то такi
аж надто ревнi були ©хнi з Волотом жадання, чи така щира правда велася мiж
них: як хотiли обо , так i сталося. Повелiв Волот: народи матерi Тиверi i
княжому родовi на Тиверi синiв-соколiв - i народила, шiстьом дала життя;
казав, коли пестив у слюбнiм ложi: "Волiю, ладо мо незрiвнянне, аби дiти
нашi вродилися схожими ликом на тебе, найлiпшу з усiх миловид, а зростом
та буестю ратною вдалися у мене", - так i . Он якi доброликi вони, сини
©хнi, i якi високi та дужi собою. Справдi-бо, пiдiпруть собою гори i
утримають, стануть край обводiв землi Тиверсько© - i нiкого не нустять. Як
не радiти таким i не пишатися такими?
- Самi, жони вашi, дiтки живi-здоровi?
- Ано, що нам станеться? Лiта не обсiли ще. А коли так, звiдки взятися
немочi? Скажiть лiпше, як ви тут? Смутки, бачимо, не покидають нашу маму.
- Смуткiв, дiти мо©, менi вже не прогнати, а за все iнше спаси бiг.
Живу вами та вашими гараздами. Про Радимка нiчого не чули? Де в зараз?
Коли поверта ться до Тиверi?"
- Вiд кого ж могли чути, матiнко гожа, доки сам не у повернеться,
нiчого не вiдатимемо.
- А гостi заморськi хiба не ходять до Черна?
- Гостi ходять, та дрiбнi, не з тих, що знають усе i всiх.
Похиту , журячись, головою, а тим часом мислить, як то, справдi,
кепсько, що не може знати, де нинi найстарший ©©, той, що сiв пiсля вiтця
на отнiй стiл i взяв на себе брем'я князювання. Багато води спливло
вiдтодi у Днiстрi, ще бiльше - в Дуна©. А за водою i лiта пливуть, люди
один по одному вiдходять. Он скiлькох не долiчу ться вже. Пiшов услiд за
князем сво©м його побратим i лiпший содруг у дiлах землi Тиверсько©
Стодорко, ще ранiш не стало Чужкрая, Кушти, Ближики, Бортника, постарiв,
хоча й не полишив ратну службу в стольнiм городi Тиверi, Власт. Ано, тодi,
як вiче посадило на княжий стiл Радима, а Стодорко пiшов до Вираю,
во водою в Чернi став таки вiн, а привiдцею дружини тиверсько© молодший
син ©© i Радимiв брат Добролик. Данко та Велемудр виросли за цей час на
сотенних, мають, як i старшi два, жон, дiтей, сво© тереми i сво© волостi
при теремах. Не залишиться необдiленим i найменший - Остромир. Лише той,
Свiтозарко, не ма свого пристанища i, хто вiда , чи й матиме його. Десяте
лiто мина , як пiшов у роме© по науку, а все не верта . Чи така звабна
вона йому, тота наука, чи така затяжна? Хоча б вiсточку подав.
- Тримайтесь брата-князя, дiти мо©, - повча тих чотирьох, що при нiй,
- та землi сво ©, вони не дадуть вас в обиду. Вiтець так хотiв, аби ви
були твердю для столу i роду нашого, а ще для землi Тиверсько©.
- Ми триматимемось, та чи триматиметься Радим нас? - несмiло, одначе
доволi прозоро натяка Данко.
- Чом так?
- Просив, аби й мене узяв за море, аби i я звикав, як збувати пушнину,
знав, де лiпше збувати. Слухати не захотiв. "У тебе е повиннiсть, -
сказав, - то й стiй при нiй".
- I правду сказав, сину. Зле буде, коли кожен is вас чинитиме те, що
заманеться. Повиннiсть повиннiсть.
- А коли вона не до серця менi? Коли мене за море, на торги вабить?
- Повернеться Радим, побесiду мо про се а ним. Самому ж не гоже чинити
супроти його волi. Воля князя - закон для всiх, для брата також. Хто
вiда , може, то й на лiпше буде, коли один iз вас князем на столi
сидiтиме, лад землi та люду даватиме, iнший торги вестиме, ще iншi дружину
гуртуватимуть та дбатимуть, аби була навчена дiлу ратному, аби гожа була
стати супроти супостата й захистити землю вiд напастi.
- Те й робимо, мамо Миловиде, - поспiшив заспоко©ти Добролик. - Нас
багато, а земля одна. Кожен мусить шукати в нiй собi мiсце i пам'ятати:
дба про не© не тiльки князь; купно з князем дбають i браття його. З сим,
властиво, й прийшли до вас, мамо ваша ласкава: аби запевнили в тiм Радима
та й сказали Радимовi, най не бере всього на себе, надiрватися може.
- Гада ш, вiн не довiря вам?
- Так не гадаю, бо маю ©©, довiру, i немалу. А ось Данко правду каже:
мав би не сам правитися з хутром до Том, а й його взяти з собою, аби
згодом передоручити те дiло; мав би не сам завертати на зворотнiй путi до
кутригурiв та вибирати комоней для дружини, а Велемудра послати. Чи такий
уже й молод вiн, чи не впорався б?
Втiшно матерi. Втiшне, бо правдиво мислять дiти ©©, так, як сама того
хоче, як вiтець ©хнiй хотiв. А проте й сум закрада ться до серця: ще один
порива ться за море. Чи не забагато се? Чи з не© мало Свiтозарка? Йой,
свiтоньку! Зараз уже серце облива ться кров'ю, не вiдаючи, де Свiтозар, що
з ним? А як то буде, коли й Данко подасться за море, уподоба чужi кра© та
й гайнуватиме вiк свiй по чужих краях? Чи звикне до того i чи спроможна
буде звикнути? Бiгме, се й буде, мабуть, те, що укоротить ©й, матерi,
вiку, як укоротило свого часу Божейковiй.
Доки була з дiтьми, старалась не виказувати смутку. Пригощала ©х
(правдивiше, iншим велiла пригощати) i вдавала, що щаслива серед них, а
вiд'©хали iз Соколино© Вежi, знову вiдлежувала недуги сво© й снувала
невидиму нить материнсько© туги. А ще бiдкалася раз у раз: чому се так?
Щось погане чу ©© серце? Се Обида обсiла вже Його й стука ться до нього?
"Боже, одведи i заступи! - молиться ревно. - Не дай повторити долю
тi ©, перед якою я завинила свого часу - дошо Бикемково© маслi. Чи iк моя
iiровiша така велика i страшна, щоб карати мене ©© карою. Я ж не з зло©
волi вiдмовчувалась i лiто, i друге, i трет . Я шукала Божейка i каралася
не менше, нiж його мама!"
I побивалася, i плакала, i певна була: ее не так собi, щось негаразд iз
Свiтозарком. Материне серце не помиля ться, чуючи бiду дiтей сво©х.
Воно й справдi не помилялося. Дуже ймовiрно, що на долю княгинi
Миловиди не випало б ще одного, раз уже пережитого безлiття, що той ©©
смуток - син Свiтозарко - давно повернувся б в обводи рiдно© землi, i
втiшив би усiх сво©м поверненням, а ще тим, що домiгся свого - став вченим
мужем, позначеним увагою самого iмператора i двома титулами - ескулапа i
стольника, дарованими по навчаннi у школi вищих наук, коли б свiтла хввля
вдоволення досягнутим не вознесла його аж надто високо, а вознiсши, не
одбила тями. Казали йому: пожди, десь у лiтi йтимуть до Тиверi лодi© а
товарами, перекинеш кiлька солiд навiкулярi вi та й будеш вдома. Де там,
слухати не захотiв: кола то йтимуть лодi© i чи йтимуть взагалi. Казали:
неспокiйно у фракiйських горах та мiзiйських дохах, авари промишляють
нечесними промислами, - нет, вiдмахнувся, чи аварам потрiбний той, у кого
вiтер гуляв в кишенях. Придбав ва останнi солiди огира а сiдлом, перекинув
через плечi гуслi та й подався скiфським трактом до Дунаю. Певен був:
такому усi путi одкритi. Лiто аараз, де став, там i попас огира, напо©в
водою, а попас та напо©в - може правитись далi. Вiд ночiвлi при березi
озера або рiки до ночiвлi i вiд перепочинку на узбiччi тракту до
перепочинку. Про себе теж менш за все думав. Мав гуслi за плечима i голову
на плечах, набиту дослiвною обiзнанiстю з "Iлiадою" та "Одiссе ю", а ще
вищими науками, пiзнаними за системою "тривiума" й "квадривiума". Одним
прочитав щось на мiсцi перепочинку - i удосто©ться страв, iншим заспiвав,
граючи на гуслях, розтлумачить право чи напише скаргу - i знов
удосто©ться, ще iнших вилiку травами, що везе до Тиверi, чи iншими
лiками, що ©х радять отцi медицини Гiппократ та Гален, - i теж не буде в
обидi. Всього лиш бесагу ма при собi та кiлька книг у бесазi, а вага ©хня
така, що й визначити годi. Один Гiппократiв збiрник чого вартий. А
"Iлiада", а "Одiссея"? A "Corpus juris civitas"? Ге, такi не лише
седмипю-двi, весь визначений богами вiк можуть годувати. I не тiльки його,
Свiтозара з Тиверi, - плод земний.
Першi кiлька днiв не думав про харч - були припаси у тiй половинi
бесаги, що трималась на кiнськiй спинi ошуюю, наступнi - перебивався то
сим, то тим, аж поки не пiдвернулася нагода: ©хав повз поле i натрапив на
людську бiду - необачнi женцi вразили свого собрата, да так, що кров
цебенiла з рани. Нагледiв те (галасували довкола язвленого при трактi) i
не став допитуватися, що та як, зiскочив iз огира, попрохав, аби дали щось
перетяти ногу вище враженого мiсця, й тодi вже, як спинив бiльш-менш
кровотечу, приклав подорожника й .пов'язав рану полотном, що подала йому
жона язвленого,
Його обступили, стали питати, хто, звiдки, чи не песку лап ?
- Ано, вiн, - осмiхнувся.
- То лишайся, молодче, у нас, бодай на час. У полi, як видиш, жнива,
люд знемагав пiд сонцем, а пособити нема кому.
Мабуть, не зголосився б, по©хав далi, та жона язвленого вчепилася в
стремено i не вiдпустяла вже, доки не вблагала.
- Зглянься, молодче, - казала. - Зглянься i лишись. Хто пособить мужу
моему без тебе? Помре ж. Вадять бог, що помре, коли покинеш.
Що скажеш такiй? Ногу перетяв аж надто. Хто ослабить перегодом так, як
належить? Мусив поступитися сво©м, а вже як поступивсь, то залишився не на
день i не иа два - доки не обiйшов та не впорав усiх слабих у ©хнiм
сельбищi.
Зате в путь випроводили як достойника. I ©жi, ласощiв усяких наклали
стiльки, що до самого Черна вистачило б, i напутнiм словом не поскупилися.
- Неспокiйно на путях нинi, - сказали, - Будь обережний. На нiч ставай
аавчасу i тiльки в сельбищах, до людей хились. Спершу прислухайся, що
казатимуть вони, а тодi вже думай, чи правитись i як правитись далi.
Зворушений був тим. Присяйбiг, нiби й не чужi се люди. Не знав би, що
там, за Дуна м, ще рiднiшi, далебi, й не пiшов би од них. Бо чого треба
мужу, окрiм прихистку та прихильностi сердечно©, жони та дiтей? А тутки
мав би ©х. Всього седмицю побув, а бачить i зна : напевно мав би.
Спинив огира, оглянувся ще раз на сельбище i осмiхнувся. Схаменися,
молодче. Чи жоiiа та прихисток - найбiльша вiдрада? Невже не тямиш: пiсня
зманю тебе знаднiш прихистку, мандрiвка - солодше жони. Колись ценен був;
не всидиш через иiсшо-зиаду при мамi, тепер же, як окинув духовним зором
свiт та спiзнав, що таке та©на непiзнаного в свiтi, усидiти i поготiв не
зможеш.
Що ближче пiд'©здив до Мiзiйських долiв, то пустельнiше було на путях i
тривожнiше в сельбищах. Гаразд, коли траплялася рiка чи збiгали з гiр
почайни. I огира по©в бiля них, i сам утоляв спрагу. У сельбищах i люд
рiдко траплявся на очi, i до люду не мiг достукатися: у всiх запертi
ворота, всiм байдуже до його волання подати помiч подорожньому. Про
ночiвлю й говорити годi.
- Що сталося? - пiдстерiг таки одного i притримав аа полу. - У сельбищi
мор?
- Нема ще, та гряде такий. Авари неподалiк, не сьогоднi, то завтра
будуть.
- То й що?
Фракi ць обернувся, вiдходячи вже, i видивився на Свiтозара, гейби на
того, що впав iз неба.
- А те, що се iде погибель наша.
Не питав бiльше, правдивiше, не встиг запитати: той, кого затримав, був
уже далеко. А хотiлось знайти все-таки, чо перепудженi так? Невже там,
попереду, супроти обрiв, не стоять iмператорськi легiони?
Що ж робити йому, чужому серед чужих? Пошукати щире людське серце i
упроситися на постiй чи ©хати i не зважати на обрiв? Було б лiпше й
безпечнiше стати на постiй, та до кого впроситься?
" хатиму, доки 'iдеться. Може, там, попереду, довiрливiшi трапляться
люди", - понадiявся i рушив. А дарма: уже за селищем опинився вiч-на-вiч
iз воями при бронi i в дивному, небаченому досi вбраннi.
- Хто такий? - обступили й запитали погрозливо-суворо. - Звiдки
правишся? Куди правишся?
Догадався: се i вони, обри. Ано, мають схоже на гунпське вбрання,
заплетене у двi коси i звiшене наперед волосся.
- Ескулап, - назвався так, як називають у Вiзантi© тих, що бають люд. -
А правлюсь на Анхiал, Томи. Люд знемага там од немочi, язв, кликав
прибути й стати в помiч.
- Пiдеш iз нами.
Пiзнiше догадався: то були звiдуни кагановi. Бо водили та й водили
його, рискаючи околiями, а привели таки до кагана.
Знову питали: хто, звiдки, чи бачив поблизу ромейськi когорти, а коли
бачив, то де? Казав, як е: вiд самого Констаптипополя правиться, а нiде не
видiв во©в ромейських. В одному злукавив: не зiзнався, що вiн ант, трима
путь за Дунай, у землю свою. Так погано начутий був вiд мами Миловиди, вiд
усiх кревних i некревних про обрiв, що не зважився назватися справжнiм
iм'ям i, хто вiда , чи не вдруге штовхнув себе на згубну стезю: почувши,
що полонений належить до тих, хто може порятувати життя людське, каган не
став бiльше анi питатись, анi слухати.
- Серед язвлених учора во©в терхан одно© з найчiльнiших турм мо©х.
Пiди i зцiли його. Доки того не зробиш, далi не пiдеш. А не зробиш,
взагалi можеш не пiти.
Що мав робити? Такому не заперечиш. Такий не стерпить, коли скажеш
накриво слово. Та й як може сказати його, коли посилають до язвленого?
Вiн, Свiтозар, не хтось там - учений муж, що, окрiм граматики, фiлософi©,
дидактики, вивчав i право, медицину, давав клятву Гiппократа - будь-де,
будь-коли i будь-кому надавати медичну допомогу, нести мистецтво
врачування в люд i бути корисним люду. Пiшов вiд кагана мовчазний, дещо
приголомшений отим "не зробиш, взагалi можеш не пiти". А опинився серед
язвлених, та глянув, скiльки ©х, як уми.рають вони вiд язв - i забув, що
його кличе Тивер. Облачився в чисте вбрання, повелiв, щоб принесли сувiй
полотна, поставили казани й кип'ятили воду в казанах, та й заходився
врачувати. Спершу бiля терхана, язвленого iгак дуже, що можна було й
подивуватися, як ще трима ться в його тiлi життя, потiм i бiля всiх iнших.
Одним промивав рани й накладав пов'язки, iншим спершу рiзав тiло, добував
iз нього щиросерде загнану стрiлу, а тодi вже тамував кров i теж накладав
пов'язки та гримав на обрiв, що допомагали йому, аби оберталися жвавiше,
подавали те, подавали iнше. Напевно, вразив ©х сво ю вправнiстю, а ще
натхненною вiдданiстю дiлу, за яке взявся. Самi подивувалися з того, що
бачили, i кагана встигли подивувати: спромiгся полишити свiй
великоханський намет, прийти та глянути, як врачуе ромей бiля язвлених.
Нiчого не сказав тодi, аж згодом десь, як ескулап прийшов та нагадав:
вiн вволив волю привiдцi - життя терхана, як i всiх язвлених, що з ним,
поза небезпекою, - помовчав, приглядаючись до Свiтозара, i вже по мовчанню
вирiк сво повелiння:
- Ти потрiбний нам, молодче. Лишайся в нас.
- На мене ждуть, - поспiшив боронитися, та згадав: боронячись, може не
втриматись, виказати себе, i змовк на мить.
Каган не забарився, скористався тi ю миттю:
- Пiдождуть, - вирiк не моргнувши. - Йде сiча, молодче. Такi, як ти,
мусять бути бiля язвлених. Тим паче, що ти тiльки-но почав ставити ©х на
ноги. До того, як поставиш, далеко ще.
I залишився Свiтозар при обрах, властиво, при тих iз них, що не ходили
уже в похiд, вилежували немiч свою по наметах. Поневоленим не почував
себе, а все ж що не день, то бiльше утверджувався: треба тiкати, доки не
став ним, поневоленим. Тих, що бережуть язвлених та доглядають купно з ним
за язвленими, не так i багато, зумi приспати ©х i зникнути непомiчений.
Тiльки не зараз, звичайно, тодi, як буде певний: язвленi i без нього
стануть на ноги. До того не волен чинити те, що самому хочеться.
То була третя його похибка i чи не найпагубнiша. Втiкав тодi вже, як
обрини побiгли з-пiд Адрiанополя, а тi, що схопили його далеко вiд наметiв
iз язвленими, не вiдали, як дорожить ним, яко ескулапом, каган, i кинули
до гурту полонених, - тих, що набрали, як громили Каста, i тих, що брали
по городах i селищах, вiдходячи з Фракi©. З ними й прибився вiн до Дунаю,
перейшов через Дунай, та не повернув туди, куди кликало серце. Гнанi
ромеями, турми аварськi переправилися слiдом за полоненими i змусили його,
непричетного до сiчi мiж аварами та ромеями, дiлити долю полоненого купно
з ромеями.
Не раз поривався сказати: "Я не легiонер, я ескулап". Та його не
слухали. Гнали, як i всiх iнших, долами Паннонi© й не уповали на якiсь там
благання. дине, чим могли винагородити, коли набридав, - дошкульним
ударом пуги вздовж спини, а то й гiрше - по чому бачили.
"Ось воно, те, що казали про обрiв, - пригадував маминi оповiдi-страхи,
а купно з ними й маму. - Як то вони мають себе, мати Миловида? - журився i
плив за тою журбою, гейби за водою в бистроплинному Днiстрi. - Знають-бо:
сього лiта мав би прибути. Що подумають i як забiдкаються, коли справдi
станеться так, що не прибуду? Йой, спопелiють у тузi та каяттi, що пустили
в чужу землю, що iнших пiдбивали: "Най iде, най доможеться того, чо хоче".
Ано, коли не прибуду сего лiта, так i станеться: спопелiють".
Скiльки плугапився щедро засiяною на полТттi дощами Паннонiею, стiльки
й розтiкався мислiю по Паннонi©: де, як утекти? Вдень i помишляти годi.
Коли не конем, то стрiлою, а наздоженуть; на нiч же в'язали полонених
десятками й велiли спати там, де випадало - у селищах i поза ними, у
роз'юшених дощами ярах i поза ярами. Аби надiйнiше, що не втечуть.
"А я таки мушу втекти. Як - не вiдаю, а мушу, iнакше згину, як гинуть
iншi".
Поки що ©х небагато було, таких, що падали i не пiдводилися. Знемагали
здебiльше вiд нечистот, котрi були повсюду - на немитих седмицями руках,
на кинутiй пiд ноги, гейби псовi, ©жi, у водоймищах, з яких полоненим
доводилося втолювати спрагу.
- Ви не доведете нас до ханського стiйбища, - зауважив Свiтозар одному
з привiдцiв у турмi, що охороняла полонених. - Коли й далi будете так
годувати та по©ти, як досi, бiгме, не доведете. Чи не бачите, почина ться
мор.
- Звiдки зна ш? - став-таки на розмову обрин.
- Я гiппократик, ескулап. Здобув вищу науку в Константинополi, знаю: це
почина ться мор. А коли пiде вiн мiж нас, не пощадить i вас, во©в
каганових.
Обрин змiряв його питливим зором.
- Справдi ескулап е?
- Ано.
- То що, по-тво му, ма мо вдiяти?
- Наперше - одiбрати й вести окремою турмою всiх, хто занемiг, а ще
лiпше лишити ©х в котромусь iз сельбищ паннонських до видужання. Всiм
iншим тра давати лише варену страву i кип'ячену воду.
- Хм, - хмикнув обрин i зловтiшне посмiхнувся. - Чого захотiв - варено©
страви. Нiби ми самi спожива мо ©© в путi. А ось одiбрати... Одiбрати
заслаблих можна, це ти дiло кажеш.
Оперiщив огира й погнав уперед, а на першiм перепочинку в надвечiр'я
покликали Свiтозара й сказали:
- Тут затрима мось. Одбиратимемо немiчних. Ти яко ескулап правитимешся
надалi з ними.
Отака ловись. З одно© халепи вибрався, у другу вскочив. Се ж треба буде
ходити за немiчними, дбати, аби дотягли до ханового стiйбища. А як
дбатиме, коли пiд руками нема анiчого i в руках також нiчого? Ото тiльки
й помочi буде, що рада: там не пийте, того не ©жте. Доки сам не iiадба
©©, немочi, вештаючись мiж немiчних. Ано, коли се не просто труснпя, а
мор, так i буде.
Та другого ж дня втiтпився: його не в'язали тепер до iнших, тепер вiн
спроможний скористатися першою-лiпшою нагодою i втекти.
Пiрнув у тоту мисль, гейби у сон звабний, та й прогнав од себе страхи.
Бiгме, так i вчинить. За слабими, сплутаними немiччю, яко надiйними
путами, менше пильностi, не така чисельна охорона, тож скориста ться сим i
втече. Першо© ж ночi, за першо© бiльш-менш сприятливо© нагоди.
На щастя i подив, удостовiрився: на цих паннонських долах нема обрiв,
тут живуть сельбищами слов'яни.
- Ви - склавини? - поцiкавився в одного, коли по©в далi вiд криницi
полонених i брав iз його рук вилиту в цебер воду.
- - Словени, легiнику. А ти хто, що по-нашому говориш?
- З антiв я, слов'янин, як i ви.
- Йой, то як же мiж роме©в потрапив?
- Навчався у них. Повертався по науцi за Дунай i втрапив у той вир, що
iменують ратною виправою. Ось тепер маю дiлити долю полоненого обринiв.
Слухай, - притишив голос. - Чи ти не перехова ш мене, коли застане нiч i я
уникну пильного ока обринiв?
- Окрiм хижi, не маю де ховати, достойний родаку. А втiм, - похопився,
- загорода ще , вiвцi у загородi. Принишкнеш серед них та й пересидиш,
доки пiдуть. Я навмисне не виганятиму рано.
- Спаси бiг. Так i вчинимо.
Порав немiчних, а доглядався до обрiв: де вони, за ким пильнують i чи
пильнують. На лихо, кiлька з тих, що ледве дотягли до ночiвлi ноги,
покликали Свiтозара й попрохали: "Порятуй, достойний молодче. Далi не
ма мо сили iти".
Хотiв було сказати: "Як же я порятую вас люди, коли ви он якi слабi та
змалiлi, а я нiчо не маю такого, що могло б пособити вам?" Одначе не
сказав, навпаки, заспоко©в: вiн пiде зараз до людей i розпита в них, чи
нема поблизу трав, якими можна було б побороти язвеницю, що обсiлась у
черевi i спричинила немiч. А пообiцявши, не мiг уже забутися, пiшов до
того ж словена, а котрим брав бiля криницi воду, й запитав, чи вiн зна
таку траву - кiнський щавель.
- Ано, - не задумуючись, кивнув словен.
- I вiн в тут, поблизу сельбища?
- При путiвцях та у ярах .
Далi не думав уже про втечу. Дiждався досвiтку й пiшов до привiдцi
охорони, став благати його, аби затримався на день: вiн, ескулап,
довiдався вiд люду тутешнього: поблизу е трави, котрими зможе баяти
немiчних. Най дозволить достойний привiдця пiти та назбирати ©х. Коли те
станеться, моровицю буде подолано.
Обри переминалися, видно було, ©м не терпiлося йти далi. А проте й
загроза моровицi лякала. Тож, помонявшись, дозволили ескулаповi пiти за
сельбище й зiбрати те, що хотiв.
Тих, знеможених до краю, не порятував уже: вони попрощалися з життям до
того, як Свiтозар встиг назбирати трави та виготовити з не© свiй декокт.
Зате дужчим, кого моровиця не взяла ще аж надто, вiдвари з кiнського
щавлю, назбираного, до речi, щедро, повнiсiнький вiз, мало-помалу стали
повертати силу, а з силою й певнiсть: цей ескулап - молодець iз тямою, з
ним не пропадуть.
Казали те йому, казали те й обрам, i тими казаннями iншу утвердили в
Свiтозаровi мисль: йому не личить втiкати й полишати сих нещасних
напризволяще. Син i учень Гiппократа-бо , присягався бути вiрним його
вченню. Як може не бути тепер ним, зрадити людей, ©хнi сподiванки й пiти?
Чи годен буде жити по тому на свiтi й мати утiху вiд того, що живе?
Юрмисько полонених, що правилося долами Паннонi©, доплуганилось-таки,
дякуючи старанням ескулапа Свiтозара, до визначеного аварськими привiдцями
таборища - глибокого яру на тому ж таки, паннонському березi Дунаю. А
серед тих, що ©х гнали до переправи поблизу Сiнгидуна супротивним,
ромейським берегом i не зважали на моровицю, смерть надiйно махнула косою,
да так, що й самих аварiв зачепила.
Каган довiдався про те вiд гiнця, що його послали в стiйбище вiд
переправи.
- Бiда, Ясноликий! - упав гiнець до нiг. - Турми тво©, синiв
тво©х-спадко мцiв дола моровиця! ,, Баян не пiдскочив, вражений, ба не
поворухнувся навiть, возсiдаючи на столi. Лиш вид схолонув примiтпо та очi
звузились до краю.
- Де вони?
- Бiля Сiнгидуна, по той бiк Дунаю. Терхани питають, як бути: вести
турми i полонених, що при турмах, через Дунай чи заждати, доки вгомониться
язва?
- Що ти менi про язву та переправу! - возбуяв гнiвом i звiвся на рiвнi.
- Кажи, що з турмами, з синами? Як дуже вразила моровиця, лиш дола чи й
здолала багатьох?
- Одних лише дола , iнших уже й здолала, достойний. Серед них кiлькох
тво©х синiв.
- Кого саме?
Гiнець завагався: казати чи не казати? У Кагана - те всi знають -
немало ©х. Коли лiчити тiльки тих, що ма вiд узаконених жон, пальцiв на
руках i ногах не вистачить. А ще ж в нього он скiльки наложниць i в
кожно© по кiлька ©х, народжених вiд слюбу з Ясноликим. Та знав гiнець i
те, що серед тих багатьох сини кревнi i найкревнiшi, каганова опора i
надiя. Що коли серед семи, що ©х забрала моровиця, об'являться i
найрiднiшi йому? Гнiв великого Баяна не знатиме тодi меж, а в гнiвi вiн на
все здатний.
- О мудрий i наймилостивiший серед милостивих! - знайшовся нарештi
гiиець. - Пощади мене, нетямковитого. В скорботi й поспiху не розчув i не
довiдався, кого з синiв тво©х постигла смерть. Одне знаю: сiм ©х забрано.
- Дандал, Iкунiмон живi?
- Цi живi. Дандала, Iкунiмона, брата Калегула бачив. За iнших не вiдаю.
- О Небо! - Баян переступив через плазуючого бiля його нiг гiнця й
рушив твердою ходою до виходу. Певно, мав намiр сiсти на огира й скакати в
той бiк, де Сiнгидун i переправа при Сiнгидупi, та швидко одумався i круто
обернувся до вiрних.
- Скачiть котрийсь до переправи i довiдайтесь, кого з синiв мо©х
забрала моровиця. Привiдцям турм скажiть: анi турм, анi полонених через
Дунай не переправляти. Хай ведуть усiх у верхiв'я Сави, переправляться там
на наш, аварський, берег i стануть табором. Авари - сво©м, полоненi -
сво©м, i доки не впевняться, що погасла моровиця, таборiв не полишати.
Чули, що сказав?
- Чули, привiдцю.
Таки неабияк збентежений був тим, що принесли з-за Дунаю. Ходив
просторим намiстям перед наметами i метав блискавицi. То гнiвався не знати
на кого, то вмовкав i лиш позирки лютi кидав на стрiчних.
- Де той, що принiс нам цi лихi вiстi? - спинився й запитав пертагого,
що трапив на очi.
- Випровадили купно а тво©ми гiнцями. Ясноликий.
- Добре зробили. Намет цей зламати й спалити, поставити iнший i в
iншому мiсцi. Жодного з тих, що прибуватимуть з-за Дунаю, далi переправи
при стiйбищi не пускати. Слухайте ©х на вiдстанi десяти ступенiв i
повертайте назад. До речi, де тi турми, що йшли паннонським берегом Дунаю?
- Пiшли по стiйбищах.
- Прокляття! Серед них були ураженi язвою?
- Не чули такого. Вони заздалегiдь одiбрали слабих i лишили ©х да
догляд окремо© ©урми.
- Це вже пiвбiди. Там, при язвлених, хай i лиша ться та турма. Решта
полону де?
- У яру за Берестовим га м.
- Прибрати, i негайно. Ближче як иа сотню стадi©в до стольного стiйбища
нiкого не пiдпускати!
Не став ждати, доки зламають та поставлять новий намет. Сiв на огира й
подався в степ. Як надовго, нiхто не вiдав, навiть тi, кому належало
вiдати. I куди - теж лишалося ута мниченим. А повернувся - нiчого втiшного
не привiз. Стiйбищу велено було прибрати жалобний вид i готуватися до
вiддання шани померлим.
Ховали камiнових сянiв таки неподалiк вiд стольного стiйбища, на
високому березi Дунаю, без оплакування материнського i супроводу кревних.
Таким бухо повелiння кагана: аби моровиця не перекинулася на стiйбище i
тих, хто в стiйбищi, як i на землю мiж Дуна м та Дравою, повержепих нею
молодi, при повнiй мужнiй силi. Лише Добролику на четвертий десяток
звернуло, iншим нема й тридцяти. А вже що лiпi собою, то йой, геть усi
маминi цяточки позбирали.
- Сiдайте, дiти мо©. Сiдайте та повiдайте, як живетема тесь на сво©х
волостях, у круговертi повинностей родинних та родових.
Мiряла ©х прибитими смутком та немiччю очима i думала собi: чи то такi
аж надто ревнi були ©хнi з Волотом жадання, чи така щира правда велася мiж
них: як хотiли обо , так i сталося. Повелiв Волот: народи матерi Тиверi i
княжому родовi на Тиверi синiв-соколiв - i народила, шiстьом дала життя;
казав, коли пестив у слюбнiм ложi: "Волiю, ладо мо незрiвнянне, аби дiти
нашi вродилися схожими ликом на тебе, найлiпшу з усiх миловид, а зростом
та буестю ратною вдалися у мене", - так i . Он якi доброликi вони, сини
©хнi, i якi високi та дужi собою. Справдi-бо, пiдiпруть собою гори i
утримають, стануть край обводiв землi Тиверсько© - i нiкого не нустять. Як
не радiти таким i не пишатися такими?
- Самi, жони вашi, дiтки живi-здоровi?
- Ано, що нам станеться? Лiта не обсiли ще. А коли так, звiдки взятися
немочi? Скажiть лiпше, як ви тут? Смутки, бачимо, не покидають нашу маму.
- Смуткiв, дiти мо©, менi вже не прогнати, а за все iнше спаси бiг.
Живу вами та вашими гараздами. Про Радимка нiчого не чули? Де в зараз?
Коли поверта ться до Тиверi?"
- Вiд кого ж могли чути, матiнко гожа, доки сам не у повернеться,
нiчого не вiдатимемо.
- А гостi заморськi хiба не ходять до Черна?
- Гостi ходять, та дрiбнi, не з тих, що знають усе i всiх.
Похиту , журячись, головою, а тим часом мислить, як то, справдi,
кепсько, що не може знати, де нинi найстарший ©©, той, що сiв пiсля вiтця
на отнiй стiл i взяв на себе брем'я князювання. Багато води спливло
вiдтодi у Днiстрi, ще бiльше - в Дуна©. А за водою i лiта пливуть, люди
один по одному вiдходять. Он скiлькох не долiчу ться вже. Пiшов услiд за
князем сво©м його побратим i лiпший содруг у дiлах землi Тиверсько©
Стодорко, ще ранiш не стало Чужкрая, Кушти, Ближики, Бортника, постарiв,
хоча й не полишив ратну службу в стольнiм городi Тиверi, Власт. Ано, тодi,
як вiче посадило на княжий стiл Радима, а Стодорко пiшов до Вираю,
во водою в Чернi став таки вiн, а привiдцею дружини тиверсько© молодший
син ©© i Радимiв брат Добролик. Данко та Велемудр виросли за цей час на
сотенних, мають, як i старшi два, жон, дiтей, сво© тереми i сво© волостi
при теремах. Не залишиться необдiленим i найменший - Остромир. Лише той,
Свiтозарко, не ма свого пристанища i, хто вiда , чи й матиме його. Десяте
лiто мина , як пiшов у роме© по науку, а все не верта . Чи така звабна
вона йому, тота наука, чи така затяжна? Хоча б вiсточку подав.
- Тримайтесь брата-князя, дiти мо©, - повча тих чотирьох, що при нiй,
- та землi сво ©, вони не дадуть вас в обиду. Вiтець так хотiв, аби ви
були твердю для столу i роду нашого, а ще для землi Тиверсько©.
- Ми триматимемось, та чи триматиметься Радим нас? - несмiло, одначе
доволi прозоро натяка Данко.
- Чом так?
- Просив, аби й мене узяв за море, аби i я звикав, як збувати пушнину,
знав, де лiпше збувати. Слухати не захотiв. "У тебе е повиннiсть, -
сказав, - то й стiй при нiй".
- I правду сказав, сину. Зле буде, коли кожен is вас чинитиме те, що
заманеться. Повиннiсть повиннiсть.
- А коли вона не до серця менi? Коли мене за море, на торги вабить?
- Повернеться Радим, побесiду мо про се а ним. Самому ж не гоже чинити
супроти його волi. Воля князя - закон для всiх, для брата також. Хто
вiда , може, то й на лiпше буде, коли один iз вас князем на столi
сидiтиме, лад землi та люду даватиме, iнший торги вестиме, ще iншi дружину
гуртуватимуть та дбатимуть, аби була навчена дiлу ратному, аби гожа була
стати супроти супостата й захистити землю вiд напастi.
- Те й робимо, мамо Миловиде, - поспiшив заспоко©ти Добролик. - Нас
багато, а земля одна. Кожен мусить шукати в нiй собi мiсце i пам'ятати:
дба про не© не тiльки князь; купно з князем дбають i браття його. З сим,
властиво, й прийшли до вас, мамо ваша ласкава: аби запевнили в тiм Радима
та й сказали Радимовi, най не бере всього на себе, надiрватися може.
- Гада ш, вiн не довiря вам?
- Так не гадаю, бо маю ©©, довiру, i немалу. А ось Данко правду каже:
мав би не сам правитися з хутром до Том, а й його взяти з собою, аби
згодом передоручити те дiло; мав би не сам завертати на зворотнiй путi до
кутригурiв та вибирати комоней для дружини, а Велемудра послати. Чи такий
уже й молод вiн, чи не впорався б?
Втiшно матерi. Втiшне, бо правдиво мислять дiти ©©, так, як сама того
хоче, як вiтець ©хнiй хотiв. А проте й сум закрада ться до серця: ще один
порива ться за море. Чи не забагато се? Чи з не© мало Свiтозарка? Йой,
свiтоньку! Зараз уже серце облива ться кров'ю, не вiдаючи, де Свiтозар, що
з ним? А як то буде, коли й Данко подасться за море, уподоба чужi кра© та
й гайнуватиме вiк свiй по чужих краях? Чи звикне до того i чи спроможна
буде звикнути? Бiгме, се й буде, мабуть, те, що укоротить ©й, матерi,
вiку, як укоротило свого часу Божейковiй.
Доки була з дiтьми, старалась не виказувати смутку. Пригощала ©х
(правдивiше, iншим велiла пригощати) i вдавала, що щаслива серед них, а
вiд'©хали iз Соколино© Вежi, знову вiдлежувала недуги сво© й снувала
невидиму нить материнсько© туги. А ще бiдкалася раз у раз: чому се так?
Щось погане чу ©© серце? Се Обида обсiла вже Його й стука ться до нього?
"Боже, одведи i заступи! - молиться ревно. - Не дай повторити долю
тi ©, перед якою я завинила свого часу - дошо Бикемково© маслi. Чи iк моя
iiровiша така велика i страшна, щоб карати мене ©© карою. Я ж не з зло©
волi вiдмовчувалась i лiто, i друге, i трет . Я шукала Божейка i каралася
не менше, нiж його мама!"
I побивалася, i плакала, i певна була: ее не так собi, щось негаразд iз
Свiтозарком. Материне серце не помиля ться, чуючи бiду дiтей сво©х.
Воно й справдi не помилялося. Дуже ймовiрно, що на долю княгинi
Миловиди не випало б ще одного, раз уже пережитого безлiття, що той ©©
смуток - син Свiтозарко - давно повернувся б в обводи рiдно© землi, i
втiшив би усiх сво©м поверненням, а ще тим, що домiгся свого - став вченим
мужем, позначеним увагою самого iмператора i двома титулами - ескулапа i
стольника, дарованими по навчаннi у школi вищих наук, коли б свiтла хввля
вдоволення досягнутим не вознесла його аж надто високо, а вознiсши, не
одбила тями. Казали йому: пожди, десь у лiтi йтимуть до Тиверi лодi© а
товарами, перекинеш кiлька солiд навiкулярi вi та й будеш вдома. Де там,
слухати не захотiв: кола то йтимуть лодi© i чи йтимуть взагалi. Казали:
неспокiйно у фракiйських горах та мiзiйських дохах, авари промишляють
нечесними промислами, - нет, вiдмахнувся, чи аварам потрiбний той, у кого
вiтер гуляв в кишенях. Придбав ва останнi солiди огира а сiдлом, перекинув
через плечi гуслi та й подався скiфським трактом до Дунаю. Певен був:
такому усi путi одкритi. Лiто аараз, де став, там i попас огира, напо©в
водою, а попас та напо©в - може правитись далi. Вiд ночiвлi при березi
озера або рiки до ночiвлi i вiд перепочинку на узбiччi тракту до
перепочинку. Про себе теж менш за все думав. Мав гуслi за плечима i голову
на плечах, набиту дослiвною обiзнанiстю з "Iлiадою" та "Одiссе ю", а ще
вищими науками, пiзнаними за системою "тривiума" й "квадривiума". Одним
прочитав щось на мiсцi перепочинку - i удосто©ться страв, iншим заспiвав,
граючи на гуслях, розтлумачить право чи напише скаргу - i знов
удосто©ться, ще iнших вилiку травами, що везе до Тиверi, чи iншими
лiками, що ©х радять отцi медицини Гiппократ та Гален, - i теж не буде в
обидi. Всього лиш бесагу ма при собi та кiлька книг у бесазi, а вага ©хня
така, що й визначити годi. Один Гiппократiв збiрник чого вартий. А
"Iлiада", а "Одiссея"? A "Corpus juris civitas"? Ге, такi не лише
седмипю-двi, весь визначений богами вiк можуть годувати. I не тiльки його,
Свiтозара з Тиверi, - плод земний.
Першi кiлька днiв не думав про харч - були припаси у тiй половинi
бесаги, що трималась на кiнськiй спинi ошуюю, наступнi - перебивався то
сим, то тим, аж поки не пiдвернулася нагода: ©хав повз поле i натрапив на
людську бiду - необачнi женцi вразили свого собрата, да так, що кров
цебенiла з рани. Нагледiв те (галасували довкола язвленого при трактi) i
не став допитуватися, що та як, зiскочив iз огира, попрохав, аби дали щось
перетяти ногу вище враженого мiсця, й тодi вже, як спинив бiльш-менш
кровотечу, приклав подорожника й .пов'язав рану полотном, що подала йому
жона язвленого,
Його обступили, стали питати, хто, звiдки, чи не песку лап ?
- Ано, вiн, - осмiхнувся.
- То лишайся, молодче, у нас, бодай на час. У полi, як видиш, жнива,
люд знемагав пiд сонцем, а пособити нема кому.
Мабуть, не зголосився б, по©хав далi, та жона язвленого вчепилася в
стремено i не вiдпустяла вже, доки не вблагала.
- Зглянься, молодче, - казала. - Зглянься i лишись. Хто пособить мужу
моему без тебе? Помре ж. Вадять бог, що помре, коли покинеш.
Що скажеш такiй? Ногу перетяв аж надто. Хто ослабить перегодом так, як
належить? Мусив поступитися сво©м, а вже як поступивсь, то залишився не на
день i не иа два - доки не обiйшов та не впорав усiх слабих у ©хнiм
сельбищi.
Зате в путь випроводили як достойника. I ©жi, ласощiв усяких наклали
стiльки, що до самого Черна вистачило б, i напутнiм словом не поскупилися.
- Неспокiйно на путях нинi, - сказали, - Будь обережний. На нiч ставай
аавчасу i тiльки в сельбищах, до людей хились. Спершу прислухайся, що
казатимуть вони, а тодi вже думай, чи правитись i як правитись далi.
Зворушений був тим. Присяйбiг, нiби й не чужi се люди. Не знав би, що
там, за Дуна м, ще рiднiшi, далебi, й не пiшов би од них. Бо чого треба
мужу, окрiм прихистку та прихильностi сердечно©, жони та дiтей? А тутки
мав би ©х. Всього седмицю побув, а бачить i зна : напевно мав би.
Спинив огира, оглянувся ще раз на сельбище i осмiхнувся. Схаменися,
молодче. Чи жоiiа та прихисток - найбiльша вiдрада? Невже не тямиш: пiсня
зманю тебе знаднiш прихистку, мандрiвка - солодше жони. Колись ценен був;
не всидиш через иiсшо-зиаду при мамi, тепер же, як окинув духовним зором
свiт та спiзнав, що таке та©на непiзнаного в свiтi, усидiти i поготiв не
зможеш.
Що ближче пiд'©здив до Мiзiйських долiв, то пустельнiше було на путях i
тривожнiше в сельбищах. Гаразд, коли траплялася рiка чи збiгали з гiр
почайни. I огира по©в бiля них, i сам утоляв спрагу. У сельбищах i люд
рiдко траплявся на очi, i до люду не мiг достукатися: у всiх запертi
ворота, всiм байдуже до його волання подати помiч подорожньому. Про
ночiвлю й говорити годi.
- Що сталося? - пiдстерiг таки одного i притримав аа полу. - У сельбищi
мор?
- Нема ще, та гряде такий. Авари неподалiк, не сьогоднi, то завтра
будуть.
- То й що?
Фракi ць обернувся, вiдходячи вже, i видивився на Свiтозара, гейби на
того, що впав iз неба.
- А те, що се iде погибель наша.
Не питав бiльше, правдивiше, не встиг запитати: той, кого затримав, був
уже далеко. А хотiлось знайти все-таки, чо перепудженi так? Невже там,
попереду, супроти обрiв, не стоять iмператорськi легiони?
Що ж робити йому, чужому серед чужих? Пошукати щире людське серце i
упроситися на постiй чи ©хати i не зважати на обрiв? Було б лiпше й
безпечнiше стати на постiй, та до кого впроситься?
" хатиму, доки 'iдеться. Може, там, попереду, довiрливiшi трапляться
люди", - понадiявся i рушив. А дарма: уже за селищем опинився вiч-на-вiч
iз воями при бронi i в дивному, небаченому досi вбраннi.
- Хто такий? - обступили й запитали погрозливо-суворо. - Звiдки
правишся? Куди правишся?
Догадався: се i вони, обри. Ано, мають схоже на гунпське вбрання,
заплетене у двi коси i звiшене наперед волосся.
- Ескулап, - назвався так, як називають у Вiзантi© тих, що бають люд. -
А правлюсь на Анхiал, Томи. Люд знемага там од немочi, язв, кликав
прибути й стати в помiч.
- Пiдеш iз нами.
Пiзнiше догадався: то були звiдуни кагановi. Бо водили та й водили
його, рискаючи околiями, а привели таки до кагана.
Знову питали: хто, звiдки, чи бачив поблизу ромейськi когорти, а коли
бачив, то де? Казав, як е: вiд самого Констаптипополя правиться, а нiде не
видiв во©в ромейських. В одному злукавив: не зiзнався, що вiн ант, трима
путь за Дунай, у землю свою. Так погано начутий був вiд мами Миловиди, вiд
усiх кревних i некревних про обрiв, що не зважився назватися справжнiм
iм'ям i, хто вiда , чи не вдруге штовхнув себе на згубну стезю: почувши,
що полонений належить до тих, хто може порятувати життя людське, каган не
став бiльше анi питатись, анi слухати.
- Серед язвлених учора во©в терхан одно© з найчiльнiших турм мо©х.
Пiди i зцiли його. Доки того не зробиш, далi не пiдеш. А не зробиш,
взагалi можеш не пiти.
Що мав робити? Такому не заперечиш. Такий не стерпить, коли скажеш
накриво слово. Та й як може сказати його, коли посилають до язвленого?
Вiн, Свiтозар, не хтось там - учений муж, що, окрiм граматики, фiлософi©,
дидактики, вивчав i право, медицину, давав клятву Гiппократа - будь-де,
будь-коли i будь-кому надавати медичну допомогу, нести мистецтво
врачування в люд i бути корисним люду. Пiшов вiд кагана мовчазний, дещо
приголомшений отим "не зробиш, взагалi можеш не пiти". А опинився серед
язвлених, та глянув, скiльки ©х, як уми.рають вони вiд язв - i забув, що
його кличе Тивер. Облачився в чисте вбрання, повелiв, щоб принесли сувiй
полотна, поставили казани й кип'ятили воду в казанах, та й заходився
врачувати. Спершу бiля терхана, язвленого iгак дуже, що можна було й
подивуватися, як ще трима ться в його тiлi життя, потiм i бiля всiх iнших.
Одним промивав рани й накладав пов'язки, iншим спершу рiзав тiло, добував
iз нього щиросерде загнану стрiлу, а тодi вже тамував кров i теж накладав
пов'язки та гримав на обрiв, що допомагали йому, аби оберталися жвавiше,
подавали те, подавали iнше. Напевно, вразив ©х сво ю вправнiстю, а ще
натхненною вiдданiстю дiлу, за яке взявся. Самi подивувалися з того, що
бачили, i кагана встигли подивувати: спромiгся полишити свiй
великоханський намет, прийти та глянути, як врачуе ромей бiля язвлених.
Нiчого не сказав тодi, аж згодом десь, як ескулап прийшов та нагадав:
вiн вволив волю привiдцi - життя терхана, як i всiх язвлених, що з ним,
поза небезпекою, - помовчав, приглядаючись до Свiтозара, i вже по мовчанню
вирiк сво повелiння:
- Ти потрiбний нам, молодче. Лишайся в нас.
- На мене ждуть, - поспiшив боронитися, та згадав: боронячись, може не
втриматись, виказати себе, i змовк на мить.
Каган не забарився, скористався тi ю миттю:
- Пiдождуть, - вирiк не моргнувши. - Йде сiча, молодче. Такi, як ти,
мусять бути бiля язвлених. Тим паче, що ти тiльки-но почав ставити ©х на
ноги. До того, як поставиш, далеко ще.
I залишився Свiтозар при обрах, властиво, при тих iз них, що не ходили
уже в похiд, вилежували немiч свою по наметах. Поневоленим не почував
себе, а все ж що не день, то бiльше утверджувався: треба тiкати, доки не
став ним, поневоленим. Тих, що бережуть язвлених та доглядають купно з ним
за язвленими, не так i багато, зумi приспати ©х i зникнути непомiчений.
Тiльки не зараз, звичайно, тодi, як буде певний: язвленi i без нього
стануть на ноги. До того не волен чинити те, що самому хочеться.
То була третя його похибка i чи не найпагубнiша. Втiкав тодi вже, як
обрини побiгли з-пiд Адрiанополя, а тi, що схопили його далеко вiд наметiв
iз язвленими, не вiдали, як дорожить ним, яко ескулапом, каган, i кинули
до гурту полонених, - тих, що набрали, як громили Каста, i тих, що брали
по городах i селищах, вiдходячи з Фракi©. З ними й прибився вiн до Дунаю,
перейшов через Дунай, та не повернув туди, куди кликало серце. Гнанi
ромеями, турми аварськi переправилися слiдом за полоненими i змусили його,
непричетного до сiчi мiж аварами та ромеями, дiлити долю полоненого купно
з ромеями.
Не раз поривався сказати: "Я не легiонер, я ескулап". Та його не
слухали. Гнали, як i всiх iнших, долами Паннонi© й не уповали на якiсь там
благання. дине, чим могли винагородити, коли набридав, - дошкульним
ударом пуги вздовж спини, а то й гiрше - по чому бачили.
"Ось воно, те, що казали про обрiв, - пригадував маминi оповiдi-страхи,
а купно з ними й маму. - Як то вони мають себе, мати Миловида? - журився i
плив за тою журбою, гейби за водою в бистроплинному Днiстрi. - Знають-бо:
сього лiта мав би прибути. Що подумають i як забiдкаються, коли справдi
станеться так, що не прибуду? Йой, спопелiють у тузi та каяттi, що пустили
в чужу землю, що iнших пiдбивали: "Най iде, най доможеться того, чо хоче".
Ано, коли не прибуду сего лiта, так i станеться: спопелiють".
Скiльки плугапився щедро засiяною на полТттi дощами Паннонiею, стiльки
й розтiкався мислiю по Паннонi©: де, як утекти? Вдень i помишляти годi.
Коли не конем, то стрiлою, а наздоженуть; на нiч же в'язали полонених
десятками й велiли спати там, де випадало - у селищах i поза ними, у
роз'юшених дощами ярах i поза ярами. Аби надiйнiше, що не втечуть.
"А я таки мушу втекти. Як - не вiдаю, а мушу, iнакше згину, як гинуть
iншi".
Поки що ©х небагато було, таких, що падали i не пiдводилися. Знемагали
здебiльше вiд нечистот, котрi були повсюду - на немитих седмицями руках,
на кинутiй пiд ноги, гейби псовi, ©жi, у водоймищах, з яких полоненим
доводилося втолювати спрагу.
- Ви не доведете нас до ханського стiйбища, - зауважив Свiтозар одному
з привiдцiв у турмi, що охороняла полонених. - Коли й далi будете так
годувати та по©ти, як досi, бiгме, не доведете. Чи не бачите, почина ться
мор.
- Звiдки зна ш? - став-таки на розмову обрин.
- Я гiппократик, ескулап. Здобув вищу науку в Константинополi, знаю: це
почина ться мор. А коли пiде вiн мiж нас, не пощадить i вас, во©в
каганових.
Обрин змiряв його питливим зором.
- Справдi ескулап е?
- Ано.
- То що, по-тво му, ма мо вдiяти?
- Наперше - одiбрати й вести окремою турмою всiх, хто занемiг, а ще
лiпше лишити ©х в котромусь iз сельбищ паннонських до видужання. Всiм
iншим тра давати лише варену страву i кип'ячену воду.
- Хм, - хмикнув обрин i зловтiшне посмiхнувся. - Чого захотiв - варено©
страви. Нiби ми самi спожива мо ©© в путi. А ось одiбрати... Одiбрати
заслаблих можна, це ти дiло кажеш.
Оперiщив огира й погнав уперед, а на першiм перепочинку в надвечiр'я
покликали Свiтозара й сказали:
- Тут затрима мось. Одбиратимемо немiчних. Ти яко ескулап правитимешся
надалi з ними.
Отака ловись. З одно© халепи вибрався, у другу вскочив. Се ж треба буде
ходити за немiчними, дбати, аби дотягли до ханового стiйбища. А як
дбатиме, коли пiд руками нема анiчого i в руках також нiчого? Ото тiльки
й помочi буде, що рада: там не пийте, того не ©жте. Доки сам не iiадба
©©, немочi, вештаючись мiж немiчних. Ано, коли се не просто труснпя, а
мор, так i буде.
Та другого ж дня втiтпився: його не в'язали тепер до iнших, тепер вiн
спроможний скористатися першою-лiпшою нагодою i втекти.
Пiрнув у тоту мисль, гейби у сон звабний, та й прогнав од себе страхи.
Бiгме, так i вчинить. За слабими, сплутаними немiччю, яко надiйними
путами, менше пильностi, не така чисельна охорона, тож скориста ться сим i
втече. Першо© ж ночi, за першо© бiльш-менш сприятливо© нагоди.
На щастя i подив, удостовiрився: на цих паннонських долах нема обрiв,
тут живуть сельбищами слов'яни.
- Ви - склавини? - поцiкавився в одного, коли по©в далi вiд криницi
полонених i брав iз його рук вилиту в цебер воду.
- - Словени, легiнику. А ти хто, що по-нашому говориш?
- З антiв я, слов'янин, як i ви.
- Йой, то як же мiж роме©в потрапив?
- Навчався у них. Повертався по науцi за Дунай i втрапив у той вир, що
iменують ратною виправою. Ось тепер маю дiлити долю полоненого обринiв.
Слухай, - притишив голос. - Чи ти не перехова ш мене, коли застане нiч i я
уникну пильного ока обринiв?
- Окрiм хижi, не маю де ховати, достойний родаку. А втiм, - похопився,
- загорода ще , вiвцi у загородi. Принишкнеш серед них та й пересидиш,
доки пiдуть. Я навмисне не виганятиму рано.
- Спаси бiг. Так i вчинимо.
Порав немiчних, а доглядався до обрiв: де вони, за ким пильнують i чи
пильнують. На лихо, кiлька з тих, що ледве дотягли до ночiвлi ноги,
покликали Свiтозара й попрохали: "Порятуй, достойний молодче. Далi не
ма мо сили iти".
Хотiв було сказати: "Як же я порятую вас люди, коли ви он якi слабi та
змалiлi, а я нiчо не маю такого, що могло б пособити вам?" Одначе не
сказав, навпаки, заспоко©в: вiн пiде зараз до людей i розпита в них, чи
нема поблизу трав, якими можна було б побороти язвеницю, що обсiлась у
черевi i спричинила немiч. А пообiцявши, не мiг уже забутися, пiшов до
того ж словена, а котрим брав бiля криницi воду, й запитав, чи вiн зна
таку траву - кiнський щавель.
- Ано, - не задумуючись, кивнув словен.
- I вiн в тут, поблизу сельбища?
- При путiвцях та у ярах .
Далi не думав уже про втечу. Дiждався досвiтку й пiшов до привiдцi
охорони, став благати його, аби затримався на день: вiн, ескулап,
довiдався вiд люду тутешнього: поблизу е трави, котрими зможе баяти
немiчних. Най дозволить достойний привiдця пiти та назбирати ©х. Коли те
станеться, моровицю буде подолано.
Обри переминалися, видно було, ©м не терпiлося йти далi. А проте й
загроза моровицi лякала. Тож, помонявшись, дозволили ескулаповi пiти за
сельбище й зiбрати те, що хотiв.
Тих, знеможених до краю, не порятував уже: вони попрощалися з життям до
того, як Свiтозар встиг назбирати трави та виготовити з не© свiй декокт.
Зате дужчим, кого моровиця не взяла ще аж надто, вiдвари з кiнського
щавлю, назбираного, до речi, щедро, повнiсiнький вiз, мало-помалу стали
повертати силу, а з силою й певнiсть: цей ескулап - молодець iз тямою, з
ним не пропадуть.
Казали те йому, казали те й обрам, i тими казаннями iншу утвердили в
Свiтозаровi мисль: йому не личить втiкати й полишати сих нещасних
напризволяще. Син i учень Гiппократа-бо , присягався бути вiрним його
вченню. Як може не бути тепер ним, зрадити людей, ©хнi сподiванки й пiти?
Чи годен буде жити по тому на свiтi й мати утiху вiд того, що живе?
Юрмисько полонених, що правилося долами Паннонi©, доплуганилось-таки,
дякуючи старанням ескулапа Свiтозара, до визначеного аварськими привiдцями
таборища - глибокого яру на тому ж таки, паннонському березi Дунаю. А
серед тих, що ©х гнали до переправи поблизу Сiнгидуна супротивним,
ромейським берегом i не зважали на моровицю, смерть надiйно махнула косою,
да так, що й самих аварiв зачепила.
Каган довiдався про те вiд гiнця, що його послали в стiйбище вiд
переправи.
- Бiда, Ясноликий! - упав гiнець до нiг. - Турми тво©, синiв
тво©х-спадко мцiв дола моровиця! ,, Баян не пiдскочив, вражений, ба не
поворухнувся навiть, возсiдаючи на столi. Лиш вид схолонув примiтпо та очi
звузились до краю.
- Де вони?
- Бiля Сiнгидуна, по той бiк Дунаю. Терхани питають, як бути: вести
турми i полонених, що при турмах, через Дунай чи заждати, доки вгомониться
язва?
- Що ти менi про язву та переправу! - возбуяв гнiвом i звiвся на рiвнi.
- Кажи, що з турмами, з синами? Як дуже вразила моровиця, лиш дола чи й
здолала багатьох?
- Одних лише дола , iнших уже й здолала, достойний. Серед них кiлькох
тво©х синiв.
- Кого саме?
Гiнець завагався: казати чи не казати? У Кагана - те всi знають -
немало ©х. Коли лiчити тiльки тих, що ма вiд узаконених жон, пальцiв на
руках i ногах не вистачить. А ще ж в нього он скiльки наложниць i в
кожно© по кiлька ©х, народжених вiд слюбу з Ясноликим. Та знав гiнець i
те, що серед тих багатьох сини кревнi i найкревнiшi, каганова опора i
надiя. Що коли серед семи, що ©х забрала моровиця, об'являться i
найрiднiшi йому? Гнiв великого Баяна не знатиме тодi меж, а в гнiвi вiн на
все здатний.
- О мудрий i наймилостивiший серед милостивих! - знайшовся нарештi
гiиець. - Пощади мене, нетямковитого. В скорботi й поспiху не розчув i не
довiдався, кого з синiв тво©х постигла смерть. Одне знаю: сiм ©х забрано.
- Дандал, Iкунiмон живi?
- Цi живi. Дандала, Iкунiмона, брата Калегула бачив. За iнших не вiдаю.
- О Небо! - Баян переступив через плазуючого бiля його нiг гiнця й
рушив твердою ходою до виходу. Певно, мав намiр сiсти на огира й скакати в
той бiк, де Сiнгидун i переправа при Сiнгидупi, та швидко одумався i круто
обернувся до вiрних.
- Скачiть котрийсь до переправи i довiдайтесь, кого з синiв мо©х
забрала моровиця. Привiдцям турм скажiть: анi турм, анi полонених через
Дунай не переправляти. Хай ведуть усiх у верхiв'я Сави, переправляться там
на наш, аварський, берег i стануть табором. Авари - сво©м, полоненi -
сво©м, i доки не впевняться, що погасла моровиця, таборiв не полишати.
Чули, що сказав?
- Чули, привiдцю.
Таки неабияк збентежений був тим, що принесли з-за Дунаю. Ходив
просторим намiстям перед наметами i метав блискавицi. То гнiвався не знати
на кого, то вмовкав i лиш позирки лютi кидав на стрiчних.
- Де той, що принiс нам цi лихi вiстi? - спинився й запитав пертагого,
що трапив на очi.
- Випровадили купно а тво©ми гiнцями. Ясноликий.
- Добре зробили. Намет цей зламати й спалити, поставити iнший i в
iншому мiсцi. Жодного з тих, що прибуватимуть з-за Дунаю, далi переправи
при стiйбищi не пускати. Слухайте ©х на вiдстанi десяти ступенiв i
повертайте назад. До речi, де тi турми, що йшли паннонським берегом Дунаю?
- Пiшли по стiйбищах.
- Прокляття! Серед них були ураженi язвою?
- Не чули такого. Вони заздалегiдь одiбрали слабих i лишили ©х да
догляд окремо© ©урми.
- Це вже пiвбiди. Там, при язвлених, хай i лиша ться та турма. Решта
полону де?
- У яру за Берестовим га м.
- Прибрати, i негайно. Ближче як иа сотню стадi©в до стольного стiйбища
нiкого не пiдпускати!
Не став ждати, доки зламають та поставлять новий намет. Сiв на огира й
подався в степ. Як надовго, нiхто не вiдав, навiть тi, кому належало
вiдати. I куди - теж лишалося ута мниченим. А повернувся - нiчого втiшного
не привiз. Стiйбищу велено було прибрати жалобний вид i готуватися до
вiддання шани померлим.
Ховали камiнових сянiв таки неподалiк вiд стольного стiйбища, на
високому березi Дунаю, без оплакування материнського i супроводу кревних.
Таким бухо повелiння кагана: аби моровиця не перекинулася на стiйбище i
тих, хто в стiйбищi, як i на землю мiж Дуна м та Дравою, повержепих нею