Страница:
почувши про вторгнення. Хай що хоче, те й чинить, розмовляти все одно
доведеться тодi лиш, як кутригури знiмуть тут веремiю, до яко© змушений
буде прислухатися не лише iмператор, а й тi, що здiйснюватимуть його волю.
А так, iншо© путi до перетрактацiй iз ромеями нема й бути не може. ©х
тiльки силою й можна примусити розмовляти з варварами.
Мусить зiзнатися сам собi, i зараз не вiда , чого домагатиметься вiд
роме©в: таки облюбу , гуляючи по Мiзi©, землю й скаже iмператоровi:
"Уступи ©© менi", чи вiзьме, що можна взяти вiстрям меча, й поверне
комопей за Дунай? Кметi усе ще тiшать себе сподiванкою, що сядуть тут, у
ромеях, з родами на вiчнi часи, а йому, признатися, но вi риться, що буде
саме так. Хай i про себе, все ж схильний думати iнш'е: з добутою в цих
землях здобиччю i на Онгулi непогано буде. А здобич, з усього видно,
матимуть добрячу. Роме© менш за все сподiвалися нападу та ще в такий час -
раннього передлiття. Спочивають, либонь, но натоплених оселях i гадки не
мають, що хтось звiдкись може вторгнутися. Уявля , як перепудяться
довiдавшись. Або ж кидатимуть усе, чим володiють, i тiкатимуть куди очi
дивляться, або одкуповуватимуться товаром, солiдами i нишкнутимуть за
стiнами возвсдешiх iмператором фортецi. Вiд тих, що ховатимуться за
стiнами, всього, звичайно, можна сподiватися. Коли сила буде на боцi
кутригурiн, нишкнутимуть, уповаючи на милiсть звитяжцiв, коли не станс ©©,
вийдуть iз засiдок i вдарять у спину. То напевно. А проте iншо© ради
нема . Йде ж бо в цю землю з далекосяжним намiром - сiсти на нiй. Тi, що
лишаються в фортецях, можуть бути перегодом сусiдами, а сусiдiв усiм
дозволено дражнити, тiльки не кров'ю. Кровi пiхто не проща .
Тисячi не довго йшли скiфським трактом. Нагулявшись по околiях i не
натрапивши на опiр з боку роме©в, розбилися на сотнi й подалися геп далi -
в широкi й безмежнi, як i там, на Онгулi, степи. Не спиняв: хай iдуть.
Казавбо вже: роме© не сподiвалися вторгнення. Доки довiдаються про те,
доки зберуться та вийдуть, не одна седмиця мине. Тож хай гуляють
кутригури, доки гуля ться, хай беруть усе, що можна взяти у тих, що втекли
або ховаються по яругах. Гляди, наберуться та й вдовольняться тим.
Вiн не казав сотням, як i тисячам: "Вперед, тiльки вперед!" Та вони й
без казань розумiли: хан мислить саме так. дине, чим поцiкавились, коли
вiдходили: де здибаються з хапом?
- На трактi, що веде до Маркiанополя або ж пiд самим Маркiанополем.
Були слухнянi: ждали на нього i тих, що з ним, там, де велiв ждати. I
раз отак, i вдруге, i втрет . Полишать при обозi нахапаний по околiях
товар - i знову зникають на кiлька днiв, полишать - i зникають. Аж поки не
перетнули ©м путь i не сказали: доста.
Не лiз па рожен. Спинився й став розглядатися. А тим часом гнав по
колiях гiнцiв i збирав розпорошенi тисячi.
На щастя, й роме© не поривалися до сiчi. Заслонили путi, iцо вели в
гори, й ждали чогось.
"Не iнакше як на пiдмогу сподiваються. То, може, скористатися цим i
повести перетрактацi© про поселення?"
Надумався i спорядив нарочитих мужiв.
- Хочу говорити з привiдцею, - сказав через них.
- Про що?
- Хай виходить за стрельбище перед во©в сво©х, там почу .
Не одразу вiдповiли, думали. Л може, й радились. . - 3 татями одна
розмова, - сказали нарештi, - меч i сулиця.
- Хто привiдця легiону?
У вiдповiдь - мовчання.
I збагнув Заверган: то недобрий знак. А збагнувши, схолонув сорпем. Нiн
не вперше виходить па сiчу, однак не так i часто, щоб почувати себе
непохитно твердим. А, окрiм того, ранiш виходив яко сотенний, тепер
привiдця всi © ратi. Хто, крiм нього, подба , аби знати, що помишля
супостат, куди i якi сили кине? Хто ма розкинути мiзком i упередити його,
супостата, зустрiти там, де вдарить, i вдарити там, де не жде? Хан i
тiльки хап. А коли так, де тут до супокою i яка мова може йти про супокiй?
Наста вирiшальна мить, мусить бути готовий до пе©, коли хоче стати
достойним слави, що так щедро воздали йому нещодавно родаки, i звитяжцем
на боролищi.
Найперше, про що подбав iз тими тисячами, що були при ньому, аби роме©
не обiйшли ©х i не вдарили в спину. То вагома запорука безпеки, над усi
заповiдi - заповiдь. А все ж твердостi духу не почував у собi: гримав на
во©в, що поверталися, не розшукавши котрогось iз кметiв, гримав i на
кметiв, коли з'являлися перед його очi не тодi, коли хотiв би бачити.
- Ви чого йшли сюди? - допитувався, забуваючи, що сам дозволив свого
часу промишляти в околiях и пiдбирати все, що негаразд чи без догляду
лежить там. - Гада те, роме© до самого Константинополя тiкатимуть, зачувши
ваше iм'я? Ставайте там, - показував, - i робiть усе, що належить робити
воям, коли доходить до сiчi.
З десяти тисяч комонникiв, що йшли з ним через Дунай, при Завергановi
було менше половини. I це не могло не бентежити привiдцю кутригурiв.
- Бевзi! Байберечники! - нарiкав на тих, що все ще гасали невiдомо де.
- Ба, як голосно кричали на радах:
"Люд знемага в нестатках! Не задля себе, задля люду кутригурського
ма мо йти i добувати землю, що стала б годувальницею не на лiта - на
вiки". А прийшли на таку землю - й забули про люд, жiночий байберек
затуманив мiзки!
дино, що тiшило, - йото таки почитали в ратi. I нипiкли, коли гримав,
i в помiч старалися стати, коли видiли: в пiй с потреба. Хап мас тяму, та
яко привiдця оп якиii небувалий i нетвердий у собi.
Бачили, роме© теж збирають силу й ставлять ©© так, аби при нападi було
кому захищатися, у наступi напирати по лише чоловими, а й тими, що на
крилах, когортами. Тому й не могли почувати себе спокiйними, а неспокiй
гна©i ближче до ромойського табору, змушував приглядатися, що робиться в
таборi. В тих розглядинах натрапив котрийсь на спокусливу щiлину в лавах
супостата й загадався, стаг,ши перед ханом: .iумиг.ии залишили ©©
iмператорськi стратити яко спокусу, чи такi© не бачать, яка ©й спокуса?
Заверган приглядався до не© з узвишшя чи з огира, сходив у доли - i
знову приглядався.
- Покличте сюди кавхана, - повелiв тим, що були найближче.
Сам до пуття не розумiв, чому кличе саме Коврата. Одначе коли вiн
над'©хав i став перед ханом, не мiг не потiшити себе певнiстю: лише Коврат
i спроможний здiйснити те, що намислив, якщо його взагалi можна здiйснити.
- Бачиш той густо порослий деревом виярок?
- Бачу.
- Роме©, з усього видно, не осiдлали його. Приглянься за дня i вивiдай,
чи так це, або iншу щiлину знайди в ©хньому таборi. Вночi ма ш проникнути
тi ю щiлиною, зата©тися за спиною когорт i вивiдати, що дi ться в таборi,
яку силу мають стратиги, чи надходить ©м помiч, куди простують тi, що
надходять. Коли це знатимемо, знатимемо й усе iнше: де ждати ромейського
нападу, куди вдарити, коли зважимося вдарити першими.
Коврат одразу ж, як здалося хановi, не вагаючись, погодився вволити
волю привiдцi. I та його ладиiсть неабияк потiшила Завергапа. Радiв кожнiй
сотнi, що вiдшукаласьтаки й прибувала чи обiцяла прибути слiдом за гiнцем,
i все пильнував та повелiвав, аби пильнували й iншi. "I оме©, - казав, -
вправно володiють мечем, та ще вправнiше пiдступнiстю. Стережiться ©©".
Кметi не гайнували часу, змiцнювали табiр, ставили, де треба було,
сторожу. Проте не вдавалися до хана i не радилися з ханом. Усе, що робили,
робили на власний.
"Не бiда, - втiшав себе, одходячи до сну, - аби робилося так, як
треба".
Пiзно заспув, тому й не певен, що спав. Здавалось, тiльки-но забувся,
уже й розбудили.
- Хане - сказали ута мнично, - кметь поврат волi бачити тебе.
Схопився рвiйно й, здавалося, змахнув iз себе тi ю рвiйнiстю дрiмоту.
Булане нiч, i тс, що Коврат зважився будити серед ночi казало все: вiн
недаремно ходив до роме©в. А проте повiдано перевершило всякi сподiванки.
- Хане, - сказав неголосно, однак пiднесено й твердо, - можливiсть
заволодiти ромейським табором i без надмiрно© кровi.
- Такшi малочисольшш вiй?
- Нi. Числом ©х немало. Може, не стiльки, скiльки пас, одначе немало.
Iнше нагледiв я, будучи в роме©в: знаю, де привiдцi табору, як пiдiйти до
них i вдарити зненацька. А вiзьмемо привiдцiв, вiзьмемо i весь табiр.
Вiн був не такий уже й велеречивий, цей Коврат, зате смiливостi й
рiшучостi йому справдi не бракувало. Не просто ознайомлював свого привiдцю
з тим, що винiс iз вивiдин, запевняв, i запевняв гаряче: слiд робити так i
тiльки так. А ще умiв запевняти. Хан iшов слiдами ре©ей його й бачив
стезю, котра виведе до наметiв, у яких спочивають ромейськi привiдцi,
видiв, як вiддаленi вони вiд когорт, що протистоять ©м, кутригурам,
розумiв, що то важитиме, коли кутригури знiмуться поночi i пiдуть на
роме©в, а вiд ромейських привiдцiв анi згуку, анi вiдгуку. То справдi може
бути звитяга, i неабияка.
- Ти певен, там, де пройшло кiлька вас, пройдуть i десятки, ба навiть
вотня?
- Пройде, хане, щоправда, тiльки пiшо. Замислився Заверган i все ж
ненадовго.
- А що буде, коли хтось оповiстить ромейськi когорти: привiдцi в бiдi,
i тi кинуть супроти вас комонну сотню, а то й двi? Встигнете зникнути в
яругах i переховатися купно з полоненими привiдцями, доки надiйдуть нашi?
- А ми не ховатимемося. Ми вдаримо ромеям у спину й пiдемо назустрiч
тим з наших, що ломитимуться в ромейський табiр.
Хан не приховував втiхи вiд того, що чув з уст свого вивiдника.
- Дiло речеш, Коврате. Присяйбiг, дiло! Ось тiльки чи стане на те
сотнi?
- То вiзьмемо бiльше, хоча б i три. Де пройде сотня, там пройдуть i всi
iншi.
I то правда. Нiч он яка затяжна, тако© ночi багато можна встигнути.
Лиша ться в одному визначитись: хто поведе цi сотнi? Виправа достойна
твердо© руки хапа, а хана й тут треба. Коли дiйде до пiчного вторгнення у
ромеiiський табiр, до удару, що ма зламати роме©в, хан мусить бути тут.
Отож вести сотнi за спину ромеям, крiм Коврага, нема кому.
Так i сказав:
- Вiпiрава ця неабияка. Вiзьмеш ©© на себе?
- Коли хап зпiрястi.сп, чому по вчптп?
- На тому й станемо, - поспiшив виректи Завергап i, нiби засвiдчуючи
сво вдоволення згодою, простягнув десницю й довiрливо поклав ©© кмет'евi
на плече.
На те, щоб розмислиш i розтлумачиш, хто, де i як дiятиме у цiй виправi,
був даний день i половина ночi. А па саму виправу вiдводиться куций iз
куцих час. Бо покладаються не так на силу i обiзнанiсть, як на зухвалiсть.
А ©© може дозволити собi лиш той, хто вмi бути i мужнiм, i мудрим, i
беззастережно одважним.
Нагадував усiм про це, а чи будуть такими, коли Коврат i його сотнi
подадуть знак, не певен. Ломитися доведеться в нiч, по сутi наослiп, та й
роме© можуть виявитися не такими вже й безпечними, як сподiваються. Звiдки
знати, як буде, що буде насправдi?
А втiм, чого тепер вагатися та ворохобити себе? Коврат пiшов, вороття
нема вже й бути не може. Оскiльки роме© вiдмовилися вiд перетрактацiй,
сiча неминуча, i буде лiпше, коли почне ©© саме так.
Тихо як у селищi й поза селищем. Сплять усi чи зата©лися? Роме©,
напевно, сплять, чого мали б не спати? Во© ж його не повиннi б. Там, куди
пiшов Коврат, ось-ось мають запалати хижi, знiметься до неба трьома
багаттями вогонь, а то й буде знак, що всiх покличе на сiчу.
Заверган пiдводиться iз старанно вистеленого йому ложа й виходить з
намету. Сто©ть пiд зорями, дослуха ться до околiй. Зрештою кида
доскiпливий погляд на небо, шука зорю, котра ма повiдати йому, чи довго
ждати ще сподiваного знаку.
- Хан так i не заснув, мабуть?
Оглянувся - позаду намету, бiля напiвпригаслого багаття сидiло кiлька i
серед них кметь, котрому велено бути сьогоднi при хановi й робити гласними
для всiх його повелiння.
- Коли не заснув досi, то тепер уже й не спатиму. Вiз он як круто
опустив дишло, не так далеко той час, коли свiт благословлятиметься.
- I все ж тi © зорi, що благословля свiт, нема ще, хане.
- А так.
Постояв, мiркуючи, що робити далi, i таки звернув туди, де жеврiло
багаття. Йому уступили мiсце, подбали, аби ленко i зручно було сидiти та й
за ромойським табором снежити.
- Хан, можи, закроиигь cuue ромийським кумисом;' Зиркнув на кметя i вже
потiм запитав:
- Тим, що всього лиш грi кров, чи тим, що валить з нiг?
Кметь смi ться i тут же, не вiдходячи вiд вогпища, дiста баклажок iз
вином.
- Це, хане, з тих, що грi i веселить. Того, що валить з иiг, при собi
пе ма мо. Те хiба пiсля звитяги вживатимемо, коли станемо надовго.
Одкривав баклажок i гомонiв, наливав у братницю - i знову гомонiв. А
хан слухав ту пе на часi веселу бесiду й не знав, як йому бути: пiдтримати
кметя чи нагримати за невчасну веселiсть?
"Вiн не один такий, - став на мислi. - А так, коли вже кметь визнав за
можливе веселитися перед сiчею, то во© тим паче визнають. Що коли
веселилися до безтями i пе пiднiмуться на клич?
Хотiв було так i сказати кметю, та братницю подавали вже до рук.
Нацiлився випити й нагледiв тi © митi: там, куди пiшов Коврат, знялася,
полохаючи небо, заграва.
Схопився Заверган, став на рiвнi, догляда ться, бентежачись i радiючи
водночас.
- Либонь, нашi подають знак?
I кметь, i во© його промовчали. А поки мовчали, там, попереду,
розгорiлося друге, за ним i трет багаття.
- Так i ! - Хан заяснiв видом i, перезирнувшись iз воями, пiднiс
братницю. - За звитягу, кутригури!
Все iнше сталося без його велiння. По один i по другий бiк вiд намету,
що був осередком кутригурського табору, почулися зичнi голоси, вгадувалась
метушня, i, доки хановi подавали огира пiд сiдлом, меч, щит, всi iншi
обладунки, збудилася темiнь у тихому донедавна селищi, чувся тупiт
кiнських копит, гаряче дихання людей i комопой, пе лише ближнiй, а й
вiддалений стугiн потривожено© в соннiй тишi землi.
Заверган ви©хав наперед сотень, що шикувалися поблизу, й зняв над собою
меча.
- Обабiч вiд пас почали вже. Почнiмо й ми. Вперед, кутригури! Навалом i
тiльки навалом!
Далi не доглядався, скiльки ©х iдо за ним i як iдуть. Одно знав: iдуть
усi. Бо чув, як дужо стугонить земля пiд копитами, як норовлять настигнути
його й нiяк не настигнуть багатоголосий кiнський храп, нестримне
пориванця. Воiстину пiдцвьохувало тi ю хвилею, додавало попностi, сили,
снаги. А ще зухвалостi, того одчайдушною яажашш ли i у, иу итi, лiсш i
iiеодмiшiи .iiшiяги, що ни зна сумнiвiв, а отжи i мiри.
Нe думав, як поведеться, що чинитиме, коли доскаче до ромейського
табору. Стинатиметься, як всякий муж, чи не обмежиться тим, захоче
поглянути, що дi ться довкруж, бодай якось вплинути на те, що дiятиметься,
- скакав у пiч i вiрив: недаремно скаче. Несподiване вторгнення в
ромейський табiр, та ще таке навальне, та ще поночi, не може не нагнати
страху, а страх погонить хвалений ромейський розум у п'яти, примусить
стенутися дух. То - без 'сумнiву, то - напевно!
Коли те сталося: i табору досягли безборонно, i в табiр вломилися, не
до того було, щоб брати на себе все i всiх. Кричали сполоханi вторгненням
люди, iржали язвленi чи й смертельно враженi комонi, вирувало видиме i те,
про яке мiг лише догадуватися, побо©сько. Тож i не думав про рать, якось i
не згадав у тiй круговертi, що на його сумлiннi виправа. Вiдбивав мечем
нацiленi в нього сулицi, стинав голови необачним i розтинав вчасно
пiдставленi щити обачних, топтав огирем знетямлених i знову здiймав та
опускав на чиюсь шию меча, чув передсмертнi зойки i сам хрипiв од лютi,
надмiрно© в молодечiм тiлi завзятостi.
Пер куди бачив i спинився тодi лиш, як не нагледiв поперед себе роме©в,
а хтось iз кутригурiв зловчився й пiдпалив наготовлений звечора хмиз для
багать - в одному, другому й третьому мiсцi.
Вогонь освiтив поле сiчi й одразу ж явив хановi незаперечнiсть його
звитяги: кутригури були повсiодно, вони запрудили собою ромейський табiр,
i коли в таборi хтось боронився ще, то боронив уже не табiр - власне
життя.
- Хане! - над'©хав волохатий, в овечiй шапцi i овечiй шкурi через плече
комонник. - Кметь Фемаш велiв сказати тобi: там, - показав обiч, - роме©
обставились возами й не дають пiдступитися до них, засипають стрiлами.
- То й що?
- Як бути з такими? Доки тирлуватимемось та братимемо, iншi отямляться
i стануть супроти нас лавою.
- Скажи кметю, хай оточить ©х сотнею-другою й трима за возами. Всiм
iншим переслiдувати тих, що оступилися. Стинати чи брати в полон -
байдуже, аби звитяга була повною i для всiх явпою.
Тепер тiльки помiтив: сотня, котрiй велено бути при хаiювi й оберiгати
хапа, робити гласними його повелiння в сiчi, була при ньому, /i-.дала, що
новолиiь, куди поведи.
- Де Коврат? lie об являвся ще?
- Не видiли, хане.
- Звелiть першим, що траплять на очi, сотням, хай iдуть назустрiч
Коврату i будь-що розшукають його у цiй круговертi. З ромейським табором i
без них упора мось.
Дар'емно бiдкався хан Заверган, як правитиме в передсвiтанковiй теменi
сiчею. Хто мав потребу в його помочi, той розшукував i в круговертi
побо©ська, всi ж iншi обходилися й без хана. Всяк-бо знав: там, де iде
сiча, там i зосередження ромейських когорт. Будуть потятi вони або ж
полоненi, буде й звитяга. А стинатися хан не навчить, тому мав навчити
кожного вiтець. Та й привiдця ж поруч. У кутригурiв вiддавна повелось i
понинi ведеться: що не рiд, то й своя сотня, а сотня ма кметя, а на мiсце
кметя яко ж i його посiбникiв рiд не поставить когось там. Обирають не
безпремiнно старiйшого серед старiйших. Старiйшини там, у родi, стоять над
усiма й повелiвають усiм. В сiчу посилають кметями тих, у кого ясний зiр i
мiцне, на подобу крицi, серце, хто вмi тримати в руках не тiльки меч, а й
сотню, бачити зiрко i мислити остро.
Тут, на боролищi, вмiли стинатися, щоправда, не лише кутригури. Роме©
чи не лiпше за них були здатнi до того. Доки тi з них, на чию долю
випадало першими стати супроти кутригурських лав, падали, поверженi мечами
чи затоптанi комонями, найближчi до них ставали на мiсце потятих i бодай
якось стримували лави, всi iншi або ж гуртувалися в манiпули й, прикритi
щитами, засипали вторгнених стрiлами, разили з-за щитiв сулицями, або
встигали добратися до комоней i йшли на кутригурiв яко м'ечники. А з
ромейськими мечниками не так просто упоратись. Тодi й кликали на помiч
хана i тi, що були у нього пiд рукою, сотнi.
Заверган не лише iнших посилав на виручку, сам теж ходив на чолi
сотень. Був-бо муж дужий i величавий. Та й серце мав не з бугили. Тож i
страшились його роме©, рано чи пiзно розступалися перед ним. А того вже
доста було, аби згуртованi для оборони самих себе i сво © честi манiпули
переставали бути згуртованою силою i громилися тими, що йшли за ханом,
поодинцi.
Пiсля одного з таких вчасних ударiв на роме©в настиг Завергана гiнець i
крикнув, осилюючи брязкiт мечiв, клекiт сiчi-рiзанини:
- Хане! Коврат тут! Ма при собi двох ромейських стра тигiв. Пита ться
тебе: що робити з ними?
- Отак! - обернув до гiнця розпашiлий у сiчi лик i не став слухати, що
скаже. - Веди! - повелiв.
Коврата розшукав серед стовписька во©в. Стояв спiшений, слухав когось
чи повелiвав комусь, не встиг добрати. Та й не вважав за потрiбне.
Зiскочив мало не на ходу з огира, став перед кавханом i тими, що були з
ним.
- Це правда?
- Правда, хане. Во© вволили твою волю: ромейськi стратиги у наших
руках.
Був веселий i вдоволений собою. Та не менше вдоволений ним i хан.
- Це наша найбiльша звитяга, Коврате. I твоя дарственниця в нiй
знаменна серед знаменних.
Надумався i вiдстебнув кинджал, що висiв у нього при поясi. А
вiдстебнувши, рiшуче й довiрено передав Ковратовi.
- Бери, кавхане. Дарю на знак мо © особливо© вдячностi i схильностi до
тебе. А тепер веди й показуй: де вони, хто вони, тво© полоненi.
VIII
Сiча тривала до ранку, i лише вранцi почала згасати. Заверган, може, i
не помiтив би цього, та згасала якось аж надто вiдчутно i зримо. Роме©
тiльки тепер, видно, як розвиднилось, збагнули: вопн проспали звитягу, па
-табiр звалилася сила, якiй годi противитися, i склали мечi, зняли перед
кутригурами шоломи.
Хан торжествував. Кому-кому, а сам собi може зiзнатися: вiн i не
мислив, що так блискавично швидко вiзьме гору. I над ким, над самими
ромеями! Скiльки ж ©х було тут? Потятих годi й лiчити, язвлених - тим
паче. А полонених ii],о бiльше, а тих, що втекли, скориставшись темрявою,
i поготiв. Нi, таке привiдцi кутригурiв i в снi не могло приснитися.
Бачить Небо: сво© сотнi, як були, так i , роме©в же ведуть та й ведуть
пiд пугою. А ще зберуть i доправлять у табiр незлiченiй вози, усе, що на
возах, заарканять полишених на полi сiчi комопсй, зженуть товар, що мав
бути ©жею потятим та полоненим нинi ромеям. Хто мiг сподiватися, що за
одну нiч привалить стiльки добра, впадуть з неба такi дари? Одначе й вони
менше важать, авiж доправленi в табiр оба стратиги - Сергiй та Едерман.
Розбитi щойно когорти iмператор набере серед сво©х числспппх пiдда©тих,
комоней, що сталп здобиччю кутриrypiu, таi;ож зiiайдс до взяти, ят; i
полтт, пспрб, що па позах. А стратигами не поступиться, за стратигiв почне
торгуватись. Чи це ffe та щаслива днина, а в днинi - нагода: одмiнити
долю кутригурських родiв, виторгувати в iмператора "а полонених стратигiв
зсмлю-плодопосицю, землю-благодать? А чом би й нi? Чи вiн, Заверган, ие за
тим iшов сюди? Чи йому не буде чим приперти iмператора до стiни и сказати:
або - або? Полоненi можуть пiдтвердити: не раз i не двiчi хан прагнув
стати до перетрактацi©, домовитися про переселення родiв сво©х, не чинячи
насилля, уповаючи на ласкаву згоду iмператора.
Цi мислi-втiхи не полишали младомладого хана кутригурiв анi тодi, як
стояв иа узвишшi i стежив за повержевим супостатом, за поранням
кутригурських сотень у таборi повержених, анi пiзнiше, як повертався
звiдтам у селище, возсiдав у наметi й слухав звiди кметiв чи повелiвав
кметям. Був не лишень вдоволений, по-молодечому веселий i схильний до
веселощiв - якийсь незвично щедрий та добрий iз ними.
I кметi одважилися скористатися тою щедрiстю.
- Хане, - сказали. - Во© нашi билися з ромеями яко тури. Багато сили
потратили i поту пролили, добуваючи собi славу, а родам благодать. Дозволь
©м повеселитися по сiй кривавицi.
Згадав пiднесене вино, розмову при багаттi.
- А певнi, що супостат повержений увесь, що поблизу нема iнших
стратигiв?
- Звiдки ©м взятись, хане? То вся сила, що зумiв виставити супроти нас
iмператор. Полоненi журились мiж собою: тепер, казали, кутригурам вiдкрита
путь до самих Довгих стiн.
- Живностi доста взяли?
- Бiльше, анiж можна було сподiватись. Комоней тисячi, бикiв та корiв
також. Про все iнше, як i про бочiвки з вином, казати годi.
- Во© справдi заслужили перепочинок. I достойний. А проте хай
перепочива i веселиться половина сотень, друга половина буде тим часом
пильною. Чере.ч добу всселитимуться тi, що пильнували, пильнуватимуть тi,
що веселилися. Аби не було нарiкань, даю на се iiосплiс седмицю. Доста?
Кметi зустрiли його повелiння згукамi© радостi i втiхи.
Пили ромейське вино й жирували з ромейськими жонами день, пили-жирували
й другий. Не сплохували й треiьим, стурвали на юнiш Заиграли завважив: тою
вина, щи взяли у римейськиму таборi, i iих жон, що були В селищi та його
околiях, виявилось замало. Во© його везли та й везли з сусiднiх селищ i
вино, i жон та дiвиць, не розминулися навiть iз тими жонами, що
вiдмовилися вiд грiховного свiту й вiдмолювали сво© власнi грiхи за
монастирськими стiпами.
Усе те насторожило хана. Свавiлля захмелiлих може набрати тако© сили,
що годi буде спинити його. А так. Хiба не бачить? Повелiвав: однi
пийте-гуляйте, iншi пильнуйте тим часом. А де тi, що пильнують? Усi при
п'янiм гуртi i всi - пiд хмелем.
"Маю класти цьому край, - ста на мислi. - Ось тiльки як? Скликати
кметiв i нагримати за те, що забули про повдппiсть? А що хмiльним
гримання? Чи не знайдуть чим виправдатись? "
Навiть вiрнi забули, що вони вiрнi, пили й веселилися, як i всi iншi.
"Маю почати а них", - надуму ться Заверган i велить покликати до нього
Коврата.
Той не забарився об'явитися.
- Щось сталося, достойний?
- Всiм вiрним - на комонейi Стояв i нiмував.
- А обiцянка?
- Чи я тривожив би ©х, коли б не велiння Тангри i повинностей?
Того було досить: i Коврат здимiв по хвилi, i вiрнi були посадженi па
комоней та вилаштуванi на намiстi.
Коли ви©хав перед них та приглянувся, не мiг se примiтити: хмiльнi, i
добряче, а деякi й невдоволенi тим, що локлав край ©хньому веселiю.
- Я колись ображав вас, мужi? - не без умислу почав iз найголовнiшого.
- Нi, - обiзвалося кiлька.
- То знайте: i ие дозволю собi такого. А те, що обриваю зараз веселi
ваше, не берiть до серця. Ви сво надолужите потiм.
Бачив, осмiхаються й теплiють лицями. Тож i не став бiльше промовляти
до них, приострожив огира й покликав iти за ним.
х було немало, тож i курява знялася немала. Та вона _ позаду. Попереду
добре торована путь, свiжий аер, що бу вид, при мно освiжа груди. А того
комонниковi доста, аби забути прикрощi, почувати себе втiшеним, коли це
окриленим.
Хан i сам не знав, куди веде вiрних, щи скаже ©м, кили далi вести уже
буде нiкуди. В одному невен: ма вести з табору i до того часу, доки не
остудять у собi i не розвiють по вiтровi хмiль. То нешвидко буде? А що
вдi , коли iнакше протверезiння не настане?
Поминув одне селище - не спинився, поминув друге - i знову не спинився.
Бачив-бо: тут порядкують його сотнi. А зближаючись iз третiм, нагледiв в
ущелинi мiж невисоких гiр забудову, схожу на християнську обитель, i
осадив замиленого уже огира.
- Зда ться, те, що треба.
Добиралися туди ступою, щоправда, добре утоптаною стезею, зате коли
добралися, не пошкодували: у храмi кутригурiв ще не було.
Одiбрав кiлькох i повелiв старшому з них:
- Забрати все, що е цiнного.
Спершу винесли звiдтам, що можна було винести, потiм обдирали, що можна
обдерти. Тож порались та й порались. Зате коли знесли докупи та угледiли,
яка то купа, зда ться, й зовсiм протверезiли.
- А тепер втямили, чому я поклав край вашому веселiю й повiв сюди?
Перезириулися з ним i вiдмовчувались.
- Бачу, не зовсiм утямили. Ну, то берiть оцi набутий, дарую ©х вам. Про
все iнше скажу, коли повернемось до табору. Об однiм лиш проситиму: поки
стече дарована ратi седмиця на веселi , усi мають знати, що жде ©х
попереду.
А перед тисячами був i одвертiший, i велемовнiший.
- Кутригури! - звернувся зично, аби всi чули. - Досi ми йшли по
ромейських долах i уповали на те, що домовимося з ромеями про поселення в
©хнiй землi без зайво© кровi i зайвих руйнацiй. Вiднинi такi уповання
доведеться тодi лиш, як кутригури знiмуть тут веремiю, до яко© змушений
буде прислухатися не лише iмператор, а й тi, що здiйснюватимуть його волю.
А так, iншо© путi до перетрактацiй iз ромеями нема й бути не може. ©х
тiльки силою й можна примусити розмовляти з варварами.
Мусить зiзнатися сам собi, i зараз не вiда , чого домагатиметься вiд
роме©в: таки облюбу , гуляючи по Мiзi©, землю й скаже iмператоровi:
"Уступи ©© менi", чи вiзьме, що можна взяти вiстрям меча, й поверне
комопей за Дунай? Кметi усе ще тiшать себе сподiванкою, що сядуть тут, у
ромеях, з родами на вiчнi часи, а йому, признатися, но вi риться, що буде
саме так. Хай i про себе, все ж схильний думати iнш'е: з добутою в цих
землях здобиччю i на Онгулi непогано буде. А здобич, з усього видно,
матимуть добрячу. Роме© менш за все сподiвалися нападу та ще в такий час -
раннього передлiття. Спочивають, либонь, но натоплених оселях i гадки не
мають, що хтось звiдкись може вторгнутися. Уявля , як перепудяться
довiдавшись. Або ж кидатимуть усе, чим володiють, i тiкатимуть куди очi
дивляться, або одкуповуватимуться товаром, солiдами i нишкнутимуть за
стiнами возвсдешiх iмператором фортецi. Вiд тих, що ховатимуться за
стiнами, всього, звичайно, можна сподiватися. Коли сила буде на боцi
кутригурiн, нишкнутимуть, уповаючи на милiсть звитяжцiв, коли не станс ©©,
вийдуть iз засiдок i вдарять у спину. То напевно. А проте iншо© ради
нема . Йде ж бо в цю землю з далекосяжним намiром - сiсти на нiй. Тi, що
лишаються в фортецях, можуть бути перегодом сусiдами, а сусiдiв усiм
дозволено дражнити, тiльки не кров'ю. Кровi пiхто не проща .
Тисячi не довго йшли скiфським трактом. Нагулявшись по околiях i не
натрапивши на опiр з боку роме©в, розбилися на сотнi й подалися геп далi -
в широкi й безмежнi, як i там, на Онгулi, степи. Не спиняв: хай iдуть.
Казавбо вже: роме© не сподiвалися вторгнення. Доки довiдаються про те,
доки зберуться та вийдуть, не одна седмиця мине. Тож хай гуляють
кутригури, доки гуля ться, хай беруть усе, що можна взяти у тих, що втекли
або ховаються по яругах. Гляди, наберуться та й вдовольняться тим.
Вiн не казав сотням, як i тисячам: "Вперед, тiльки вперед!" Та вони й
без казань розумiли: хан мислить саме так. дине, чим поцiкавились, коли
вiдходили: де здибаються з хапом?
- На трактi, що веде до Маркiанополя або ж пiд самим Маркiанополем.
Були слухнянi: ждали на нього i тих, що з ним, там, де велiв ждати. I
раз отак, i вдруге, i втрет . Полишать при обозi нахапаний по околiях
товар - i знову зникають на кiлька днiв, полишать - i зникають. Аж поки не
перетнули ©м путь i не сказали: доста.
Не лiз па рожен. Спинився й став розглядатися. А тим часом гнав по
колiях гiнцiв i збирав розпорошенi тисячi.
На щастя, й роме© не поривалися до сiчi. Заслонили путi, iцо вели в
гори, й ждали чогось.
"Не iнакше як на пiдмогу сподiваються. То, може, скористатися цим i
повести перетрактацi© про поселення?"
Надумався i спорядив нарочитих мужiв.
- Хочу говорити з привiдцею, - сказав через них.
- Про що?
- Хай виходить за стрельбище перед во©в сво©х, там почу .
Не одразу вiдповiли, думали. Л може, й радились. . - 3 татями одна
розмова, - сказали нарештi, - меч i сулиця.
- Хто привiдця легiону?
У вiдповiдь - мовчання.
I збагнув Заверган: то недобрий знак. А збагнувши, схолонув сорпем. Нiн
не вперше виходить па сiчу, однак не так i часто, щоб почувати себе
непохитно твердим. А, окрiм того, ранiш виходив яко сотенний, тепер
привiдця всi © ратi. Хто, крiм нього, подба , аби знати, що помишля
супостат, куди i якi сили кине? Хто ма розкинути мiзком i упередити його,
супостата, зустрiти там, де вдарить, i вдарити там, де не жде? Хан i
тiльки хап. А коли так, де тут до супокою i яка мова може йти про супокiй?
Наста вирiшальна мить, мусить бути готовий до пе©, коли хоче стати
достойним слави, що так щедро воздали йому нещодавно родаки, i звитяжцем
на боролищi.
Найперше, про що подбав iз тими тисячами, що були при ньому, аби роме©
не обiйшли ©х i не вдарили в спину. То вагома запорука безпеки, над усi
заповiдi - заповiдь. А все ж твердостi духу не почував у собi: гримав на
во©в, що поверталися, не розшукавши котрогось iз кметiв, гримав i на
кметiв, коли з'являлися перед його очi не тодi, коли хотiв би бачити.
- Ви чого йшли сюди? - допитувався, забуваючи, що сам дозволив свого
часу промишляти в околiях и пiдбирати все, що негаразд чи без догляду
лежить там. - Гада те, роме© до самого Константинополя тiкатимуть, зачувши
ваше iм'я? Ставайте там, - показував, - i робiть усе, що належить робити
воям, коли доходить до сiчi.
З десяти тисяч комонникiв, що йшли з ним через Дунай, при Завергановi
було менше половини. I це не могло не бентежити привiдцю кутригурiв.
- Бевзi! Байберечники! - нарiкав на тих, що все ще гасали невiдомо де.
- Ба, як голосно кричали на радах:
"Люд знемага в нестатках! Не задля себе, задля люду кутригурського
ма мо йти i добувати землю, що стала б годувальницею не на лiта - на
вiки". А прийшли на таку землю - й забули про люд, жiночий байберек
затуманив мiзки!
дино, що тiшило, - йото таки почитали в ратi. I нипiкли, коли гримав,
i в помiч старалися стати, коли видiли: в пiй с потреба. Хап мас тяму, та
яко привiдця оп якиii небувалий i нетвердий у собi.
Бачили, роме© теж збирають силу й ставлять ©© так, аби при нападi було
кому захищатися, у наступi напирати по лише чоловими, а й тими, що на
крилах, когортами. Тому й не могли почувати себе спокiйними, а неспокiй
гна©i ближче до ромойського табору, змушував приглядатися, що робиться в
таборi. В тих розглядинах натрапив котрийсь на спокусливу щiлину в лавах
супостата й загадався, стаг,ши перед ханом: .iумиг.ии залишили ©©
iмператорськi стратити яко спокусу, чи такi© не бачать, яка ©й спокуса?
Заверган приглядався до не© з узвишшя чи з огира, сходив у доли - i
знову приглядався.
- Покличте сюди кавхана, - повелiв тим, що були найближче.
Сам до пуття не розумiв, чому кличе саме Коврата. Одначе коли вiн
над'©хав i став перед ханом, не мiг не потiшити себе певнiстю: лише Коврат
i спроможний здiйснити те, що намислив, якщо його взагалi можна здiйснити.
- Бачиш той густо порослий деревом виярок?
- Бачу.
- Роме©, з усього видно, не осiдлали його. Приглянься за дня i вивiдай,
чи так це, або iншу щiлину знайди в ©хньому таборi. Вночi ма ш проникнути
тi ю щiлиною, зата©тися за спиною когорт i вивiдати, що дi ться в таборi,
яку силу мають стратиги, чи надходить ©м помiч, куди простують тi, що
надходять. Коли це знатимемо, знатимемо й усе iнше: де ждати ромейського
нападу, куди вдарити, коли зважимося вдарити першими.
Коврат одразу ж, як здалося хановi, не вагаючись, погодився вволити
волю привiдцi. I та його ладиiсть неабияк потiшила Завергапа. Радiв кожнiй
сотнi, що вiдшукаласьтаки й прибувала чи обiцяла прибути слiдом за гiнцем,
i все пильнував та повелiвав, аби пильнували й iншi. "I оме©, - казав, -
вправно володiють мечем, та ще вправнiше пiдступнiстю. Стережiться ©©".
Кметi не гайнували часу, змiцнювали табiр, ставили, де треба було,
сторожу. Проте не вдавалися до хана i не радилися з ханом. Усе, що робили,
робили на власний.
"Не бiда, - втiшав себе, одходячи до сну, - аби робилося так, як
треба".
Пiзно заспув, тому й не певен, що спав. Здавалось, тiльки-но забувся,
уже й розбудили.
- Хане - сказали ута мнично, - кметь поврат волi бачити тебе.
Схопився рвiйно й, здавалося, змахнув iз себе тi ю рвiйнiстю дрiмоту.
Булане нiч, i тс, що Коврат зважився будити серед ночi казало все: вiн
недаремно ходив до роме©в. А проте повiдано перевершило всякi сподiванки.
- Хане, - сказав неголосно, однак пiднесено й твердо, - можливiсть
заволодiти ромейським табором i без надмiрно© кровi.
- Такшi малочисольшш вiй?
- Нi. Числом ©х немало. Може, не стiльки, скiльки пас, одначе немало.
Iнше нагледiв я, будучи в роме©в: знаю, де привiдцi табору, як пiдiйти до
них i вдарити зненацька. А вiзьмемо привiдцiв, вiзьмемо i весь табiр.
Вiн був не такий уже й велеречивий, цей Коврат, зате смiливостi й
рiшучостi йому справдi не бракувало. Не просто ознайомлював свого привiдцю
з тим, що винiс iз вивiдин, запевняв, i запевняв гаряче: слiд робити так i
тiльки так. А ще умiв запевняти. Хан iшов слiдами ре©ей його й бачив
стезю, котра виведе до наметiв, у яких спочивають ромейськi привiдцi,
видiв, як вiддаленi вони вiд когорт, що протистоять ©м, кутригурам,
розумiв, що то важитиме, коли кутригури знiмуться поночi i пiдуть на
роме©в, а вiд ромейських привiдцiв анi згуку, анi вiдгуку. То справдi може
бути звитяга, i неабияка.
- Ти певен, там, де пройшло кiлька вас, пройдуть i десятки, ба навiть
вотня?
- Пройде, хане, щоправда, тiльки пiшо. Замислився Заверган i все ж
ненадовго.
- А що буде, коли хтось оповiстить ромейськi когорти: привiдцi в бiдi,
i тi кинуть супроти вас комонну сотню, а то й двi? Встигнете зникнути в
яругах i переховатися купно з полоненими привiдцями, доки надiйдуть нашi?
- А ми не ховатимемося. Ми вдаримо ромеям у спину й пiдемо назустрiч
тим з наших, що ломитимуться в ромейський табiр.
Хан не приховував втiхи вiд того, що чув з уст свого вивiдника.
- Дiло речеш, Коврате. Присяйбiг, дiло! Ось тiльки чи стане на те
сотнi?
- То вiзьмемо бiльше, хоча б i три. Де пройде сотня, там пройдуть i всi
iншi.
I то правда. Нiч он яка затяжна, тако© ночi багато можна встигнути.
Лиша ться в одному визначитись: хто поведе цi сотнi? Виправа достойна
твердо© руки хапа, а хана й тут треба. Коли дiйде до пiчного вторгнення у
ромеiiський табiр, до удару, що ма зламати роме©в, хан мусить бути тут.
Отож вести сотнi за спину ромеям, крiм Коврага, нема кому.
Так i сказав:
- Вiпiрава ця неабияка. Вiзьмеш ©© на себе?
- Коли хап зпiрястi.сп, чому по вчптп?
- На тому й станемо, - поспiшив виректи Завергап i, нiби засвiдчуючи
сво вдоволення згодою, простягнув десницю й довiрливо поклав ©© кмет'евi
на плече.
На те, щоб розмислиш i розтлумачиш, хто, де i як дiятиме у цiй виправi,
був даний день i половина ночi. А па саму виправу вiдводиться куций iз
куцих час. Бо покладаються не так на силу i обiзнанiсть, як на зухвалiсть.
А ©© може дозволити собi лиш той, хто вмi бути i мужнiм, i мудрим, i
беззастережно одважним.
Нагадував усiм про це, а чи будуть такими, коли Коврат i його сотнi
подадуть знак, не певен. Ломитися доведеться в нiч, по сутi наослiп, та й
роме© можуть виявитися не такими вже й безпечними, як сподiваються. Звiдки
знати, як буде, що буде насправдi?
А втiм, чого тепер вагатися та ворохобити себе? Коврат пiшов, вороття
нема вже й бути не може. Оскiльки роме© вiдмовилися вiд перетрактацiй,
сiча неминуча, i буде лiпше, коли почне ©© саме так.
Тихо як у селищi й поза селищем. Сплять усi чи зата©лися? Роме©,
напевно, сплять, чого мали б не спати? Во© ж його не повиннi б. Там, куди
пiшов Коврат, ось-ось мають запалати хижi, знiметься до неба трьома
багаттями вогонь, а то й буде знак, що всiх покличе на сiчу.
Заверган пiдводиться iз старанно вистеленого йому ложа й виходить з
намету. Сто©ть пiд зорями, дослуха ться до околiй. Зрештою кида
доскiпливий погляд на небо, шука зорю, котра ма повiдати йому, чи довго
ждати ще сподiваного знаку.
- Хан так i не заснув, мабуть?
Оглянувся - позаду намету, бiля напiвпригаслого багаття сидiло кiлька i
серед них кметь, котрому велено бути сьогоднi при хановi й робити гласними
для всiх його повелiння.
- Коли не заснув досi, то тепер уже й не спатиму. Вiз он як круто
опустив дишло, не так далеко той час, коли свiт благословлятиметься.
- I все ж тi © зорi, що благословля свiт, нема ще, хане.
- А так.
Постояв, мiркуючи, що робити далi, i таки звернув туди, де жеврiло
багаття. Йому уступили мiсце, подбали, аби ленко i зручно було сидiти та й
за ромойським табором снежити.
- Хан, можи, закроиигь cuue ромийським кумисом;' Зиркнув на кметя i вже
потiм запитав:
- Тим, що всього лиш грi кров, чи тим, що валить з нiг?
Кметь смi ться i тут же, не вiдходячи вiд вогпища, дiста баклажок iз
вином.
- Це, хане, з тих, що грi i веселить. Того, що валить з иiг, при собi
пе ма мо. Те хiба пiсля звитяги вживатимемо, коли станемо надовго.
Одкривав баклажок i гомонiв, наливав у братницю - i знову гомонiв. А
хан слухав ту пе на часi веселу бесiду й не знав, як йому бути: пiдтримати
кметя чи нагримати за невчасну веселiсть?
"Вiн не один такий, - став на мислi. - А так, коли вже кметь визнав за
можливе веселитися перед сiчею, то во© тим паче визнають. Що коли
веселилися до безтями i пе пiднiмуться на клич?
Хотiв було так i сказати кметю, та братницю подавали вже до рук.
Нацiлився випити й нагледiв тi © митi: там, куди пiшов Коврат, знялася,
полохаючи небо, заграва.
Схопився Заверган, став на рiвнi, догляда ться, бентежачись i радiючи
водночас.
- Либонь, нашi подають знак?
I кметь, i во© його промовчали. А поки мовчали, там, попереду,
розгорiлося друге, за ним i трет багаття.
- Так i ! - Хан заяснiв видом i, перезирнувшись iз воями, пiднiс
братницю. - За звитягу, кутригури!
Все iнше сталося без його велiння. По один i по другий бiк вiд намету,
що був осередком кутригурського табору, почулися зичнi голоси, вгадувалась
метушня, i, доки хановi подавали огира пiд сiдлом, меч, щит, всi iншi
обладунки, збудилася темiнь у тихому донедавна селищi, чувся тупiт
кiнських копит, гаряче дихання людей i комопой, пе лише ближнiй, а й
вiддалений стугiн потривожено© в соннiй тишi землi.
Заверган ви©хав наперед сотень, що шикувалися поблизу, й зняв над собою
меча.
- Обабiч вiд пас почали вже. Почнiмо й ми. Вперед, кутригури! Навалом i
тiльки навалом!
Далi не доглядався, скiльки ©х iдо за ним i як iдуть. Одно знав: iдуть
усi. Бо чув, як дужо стугонить земля пiд копитами, як норовлять настигнути
його й нiяк не настигнуть багатоголосий кiнський храп, нестримне
пориванця. Воiстину пiдцвьохувало тi ю хвилею, додавало попностi, сили,
снаги. А ще зухвалостi, того одчайдушною яажашш ли i у, иу итi, лiсш i
iiеодмiшiи .iiшiяги, що ни зна сумнiвiв, а отжи i мiри.
Нe думав, як поведеться, що чинитиме, коли доскаче до ромейського
табору. Стинатиметься, як всякий муж, чи не обмежиться тим, захоче
поглянути, що дi ться довкруж, бодай якось вплинути на те, що дiятиметься,
- скакав у пiч i вiрив: недаремно скаче. Несподiване вторгнення в
ромейський табiр, та ще таке навальне, та ще поночi, не може не нагнати
страху, а страх погонить хвалений ромейський розум у п'яти, примусить
стенутися дух. То - без 'сумнiву, то - напевно!
Коли те сталося: i табору досягли безборонно, i в табiр вломилися, не
до того було, щоб брати на себе все i всiх. Кричали сполоханi вторгненням
люди, iржали язвленi чи й смертельно враженi комонi, вирувало видиме i те,
про яке мiг лише догадуватися, побо©сько. Тож i не думав про рать, якось i
не згадав у тiй круговертi, що на його сумлiннi виправа. Вiдбивав мечем
нацiленi в нього сулицi, стинав голови необачним i розтинав вчасно
пiдставленi щити обачних, топтав огирем знетямлених i знову здiймав та
опускав на чиюсь шию меча, чув передсмертнi зойки i сам хрипiв од лютi,
надмiрно© в молодечiм тiлi завзятостi.
Пер куди бачив i спинився тодi лиш, як не нагледiв поперед себе роме©в,
а хтось iз кутригурiв зловчився й пiдпалив наготовлений звечора хмиз для
багать - в одному, другому й третьому мiсцi.
Вогонь освiтив поле сiчi й одразу ж явив хановi незаперечнiсть його
звитяги: кутригури були повсiодно, вони запрудили собою ромейський табiр,
i коли в таборi хтось боронився ще, то боронив уже не табiр - власне
життя.
- Хане! - над'©хав волохатий, в овечiй шапцi i овечiй шкурi через плече
комонник. - Кметь Фемаш велiв сказати тобi: там, - показав обiч, - роме©
обставились возами й не дають пiдступитися до них, засипають стрiлами.
- То й що?
- Як бути з такими? Доки тирлуватимемось та братимемо, iншi отямляться
i стануть супроти нас лавою.
- Скажи кметю, хай оточить ©х сотнею-другою й трима за возами. Всiм
iншим переслiдувати тих, що оступилися. Стинати чи брати в полон -
байдуже, аби звитяга була повною i для всiх явпою.
Тепер тiльки помiтив: сотня, котрiй велено бути при хаiювi й оберiгати
хапа, робити гласними його повелiння в сiчi, була при ньому, /i-.дала, що
новолиiь, куди поведи.
- Де Коврат? lie об являвся ще?
- Не видiли, хане.
- Звелiть першим, що траплять на очi, сотням, хай iдуть назустрiч
Коврату i будь-що розшукають його у цiй круговертi. З ромейським табором i
без них упора мось.
Дар'емно бiдкався хан Заверган, як правитиме в передсвiтанковiй теменi
сiчею. Хто мав потребу в його помочi, той розшукував i в круговертi
побо©ська, всi ж iншi обходилися й без хана. Всяк-бо знав: там, де iде
сiча, там i зосередження ромейських когорт. Будуть потятi вони або ж
полоненi, буде й звитяга. А стинатися хан не навчить, тому мав навчити
кожного вiтець. Та й привiдця ж поруч. У кутригурiв вiддавна повелось i
понинi ведеться: що не рiд, то й своя сотня, а сотня ма кметя, а на мiсце
кметя яко ж i його посiбникiв рiд не поставить когось там. Обирають не
безпремiнно старiйшого серед старiйших. Старiйшини там, у родi, стоять над
усiма й повелiвають усiм. В сiчу посилають кметями тих, у кого ясний зiр i
мiцне, на подобу крицi, серце, хто вмi тримати в руках не тiльки меч, а й
сотню, бачити зiрко i мислити остро.
Тут, на боролищi, вмiли стинатися, щоправда, не лише кутригури. Роме©
чи не лiпше за них були здатнi до того. Доки тi з них, на чию долю
випадало першими стати супроти кутригурських лав, падали, поверженi мечами
чи затоптанi комонями, найближчi до них ставали на мiсце потятих i бодай
якось стримували лави, всi iншi або ж гуртувалися в манiпули й, прикритi
щитами, засипали вторгнених стрiлами, разили з-за щитiв сулицями, або
встигали добратися до комоней i йшли на кутригурiв яко м'ечники. А з
ромейськими мечниками не так просто упоратись. Тодi й кликали на помiч
хана i тi, що були у нього пiд рукою, сотнi.
Заверган не лише iнших посилав на виручку, сам теж ходив на чолi
сотень. Був-бо муж дужий i величавий. Та й серце мав не з бугили. Тож i
страшились його роме©, рано чи пiзно розступалися перед ним. А того вже
доста було, аби згуртованi для оборони самих себе i сво © честi манiпули
переставали бути згуртованою силою i громилися тими, що йшли за ханом,
поодинцi.
Пiсля одного з таких вчасних ударiв на роме©в настиг Завергана гiнець i
крикнув, осилюючи брязкiт мечiв, клекiт сiчi-рiзанини:
- Хане! Коврат тут! Ма при собi двох ромейських стра тигiв. Пита ться
тебе: що робити з ними?
- Отак! - обернув до гiнця розпашiлий у сiчi лик i не став слухати, що
скаже. - Веди! - повелiв.
Коврата розшукав серед стовписька во©в. Стояв спiшений, слухав когось
чи повелiвав комусь, не встиг добрати. Та й не вважав за потрiбне.
Зiскочив мало не на ходу з огира, став перед кавханом i тими, що були з
ним.
- Це правда?
- Правда, хане. Во© вволили твою волю: ромейськi стратиги у наших
руках.
Був веселий i вдоволений собою. Та не менше вдоволений ним i хан.
- Це наша найбiльша звитяга, Коврате. I твоя дарственниця в нiй
знаменна серед знаменних.
Надумався i вiдстебнув кинджал, що висiв у нього при поясi. А
вiдстебнувши, рiшуче й довiрено передав Ковратовi.
- Бери, кавхане. Дарю на знак мо © особливо© вдячностi i схильностi до
тебе. А тепер веди й показуй: де вони, хто вони, тво© полоненi.
VIII
Сiча тривала до ранку, i лише вранцi почала згасати. Заверган, може, i
не помiтив би цього, та згасала якось аж надто вiдчутно i зримо. Роме©
тiльки тепер, видно, як розвиднилось, збагнули: вопн проспали звитягу, па
-табiр звалилася сила, якiй годi противитися, i склали мечi, зняли перед
кутригурами шоломи.
Хан торжествував. Кому-кому, а сам собi може зiзнатися: вiн i не
мислив, що так блискавично швидко вiзьме гору. I над ким, над самими
ромеями! Скiльки ж ©х було тут? Потятих годi й лiчити, язвлених - тим
паче. А полонених ii],о бiльше, а тих, що втекли, скориставшись темрявою,
i поготiв. Нi, таке привiдцi кутригурiв i в снi не могло приснитися.
Бачить Небо: сво© сотнi, як були, так i , роме©в же ведуть та й ведуть
пiд пугою. А ще зберуть i доправлять у табiр незлiченiй вози, усе, що на
возах, заарканять полишених на полi сiчi комопсй, зженуть товар, що мав
бути ©жею потятим та полоненим нинi ромеям. Хто мiг сподiватися, що за
одну нiч привалить стiльки добра, впадуть з неба такi дари? Одначе й вони
менше важать, авiж доправленi в табiр оба стратиги - Сергiй та Едерман.
Розбитi щойно когорти iмператор набере серед сво©х числспппх пiдда©тих,
комоней, що сталп здобиччю кутриrypiu, таi;ож зiiайдс до взяти, ят; i
полтт, пспрб, що па позах. А стратигами не поступиться, за стратигiв почне
торгуватись. Чи це ffe та щаслива днина, а в днинi - нагода: одмiнити
долю кутригурських родiв, виторгувати в iмператора "а полонених стратигiв
зсмлю-плодопосицю, землю-благодать? А чом би й нi? Чи вiн, Заверган, ие за
тим iшов сюди? Чи йому не буде чим приперти iмператора до стiни и сказати:
або - або? Полоненi можуть пiдтвердити: не раз i не двiчi хан прагнув
стати до перетрактацi©, домовитися про переселення родiв сво©х, не чинячи
насилля, уповаючи на ласкаву згоду iмператора.
Цi мислi-втiхи не полишали младомладого хана кутригурiв анi тодi, як
стояв иа узвишшi i стежив за повержевим супостатом, за поранням
кутригурських сотень у таборi повержених, анi пiзнiше, як повертався
звiдтам у селище, возсiдав у наметi й слухав звiди кметiв чи повелiвав
кметям. Був не лишень вдоволений, по-молодечому веселий i схильний до
веселощiв - якийсь незвично щедрий та добрий iз ними.
I кметi одважилися скористатися тою щедрiстю.
- Хане, - сказали. - Во© нашi билися з ромеями яко тури. Багато сили
потратили i поту пролили, добуваючи собi славу, а родам благодать. Дозволь
©м повеселитися по сiй кривавицi.
Згадав пiднесене вино, розмову при багаттi.
- А певнi, що супостат повержений увесь, що поблизу нема iнших
стратигiв?
- Звiдки ©м взятись, хане? То вся сила, що зумiв виставити супроти нас
iмператор. Полоненi журились мiж собою: тепер, казали, кутригурам вiдкрита
путь до самих Довгих стiн.
- Живностi доста взяли?
- Бiльше, анiж можна було сподiватись. Комоней тисячi, бикiв та корiв
також. Про все iнше, як i про бочiвки з вином, казати годi.
- Во© справдi заслужили перепочинок. I достойний. А проте хай
перепочива i веселиться половина сотень, друга половина буде тим часом
пильною. Чере.ч добу всселитимуться тi, що пильнували, пильнуватимуть тi,
що веселилися. Аби не було нарiкань, даю на се iiосплiс седмицю. Доста?
Кметi зустрiли його повелiння згукамi© радостi i втiхи.
Пили ромейське вино й жирували з ромейськими жонами день, пили-жирували
й другий. Не сплохували й треiьим, стурвали на юнiш Заиграли завважив: тою
вина, щи взяли у римейськиму таборi, i iих жон, що були В селищi та його
околiях, виявилось замало. Во© його везли та й везли з сусiднiх селищ i
вино, i жон та дiвиць, не розминулися навiть iз тими жонами, що
вiдмовилися вiд грiховного свiту й вiдмолювали сво© власнi грiхи за
монастирськими стiпами.
Усе те насторожило хана. Свавiлля захмелiлих може набрати тако© сили,
що годi буде спинити його. А так. Хiба не бачить? Повелiвав: однi
пийте-гуляйте, iншi пильнуйте тим часом. А де тi, що пильнують? Усi при
п'янiм гуртi i всi - пiд хмелем.
"Маю класти цьому край, - ста на мислi. - Ось тiльки як? Скликати
кметiв i нагримати за те, що забули про повдппiсть? А що хмiльним
гримання? Чи не знайдуть чим виправдатись? "
Навiть вiрнi забули, що вони вiрнi, пили й веселилися, як i всi iншi.
"Маю почати а них", - надуму ться Заверган i велить покликати до нього
Коврата.
Той не забарився об'явитися.
- Щось сталося, достойний?
- Всiм вiрним - на комонейi Стояв i нiмував.
- А обiцянка?
- Чи я тривожив би ©х, коли б не велiння Тангри i повинностей?
Того було досить: i Коврат здимiв по хвилi, i вiрнi були посадженi па
комоней та вилаштуванi на намiстi.
Коли ви©хав перед них та приглянувся, не мiг se примiтити: хмiльнi, i
добряче, а деякi й невдоволенi тим, що локлав край ©хньому веселiю.
- Я колись ображав вас, мужi? - не без умислу почав iз найголовнiшого.
- Нi, - обiзвалося кiлька.
- То знайте: i ие дозволю собi такого. А те, що обриваю зараз веселi
ваше, не берiть до серця. Ви сво надолужите потiм.
Бачив, осмiхаються й теплiють лицями. Тож i не став бiльше промовляти
до них, приострожив огира й покликав iти за ним.
х було немало, тож i курява знялася немала. Та вона _ позаду. Попереду
добре торована путь, свiжий аер, що бу вид, при мно освiжа груди. А того
комонниковi доста, аби забути прикрощi, почувати себе втiшеним, коли це
окриленим.
Хан i сам не знав, куди веде вiрних, щи скаже ©м, кили далi вести уже
буде нiкуди. В одному невен: ма вести з табору i до того часу, доки не
остудять у собi i не розвiють по вiтровi хмiль. То нешвидко буде? А що
вдi , коли iнакше протверезiння не настане?
Поминув одне селище - не спинився, поминув друге - i знову не спинився.
Бачив-бо: тут порядкують його сотнi. А зближаючись iз третiм, нагледiв в
ущелинi мiж невисоких гiр забудову, схожу на християнську обитель, i
осадив замиленого уже огира.
- Зда ться, те, що треба.
Добиралися туди ступою, щоправда, добре утоптаною стезею, зате коли
добралися, не пошкодували: у храмi кутригурiв ще не було.
Одiбрав кiлькох i повелiв старшому з них:
- Забрати все, що е цiнного.
Спершу винесли звiдтам, що можна було винести, потiм обдирали, що можна
обдерти. Тож порались та й порались. Зате коли знесли докупи та угледiли,
яка то купа, зда ться, й зовсiм протверезiли.
- А тепер втямили, чому я поклав край вашому веселiю й повiв сюди?
Перезириулися з ним i вiдмовчувались.
- Бачу, не зовсiм утямили. Ну, то берiть оцi набутий, дарую ©х вам. Про
все iнше скажу, коли повернемось до табору. Об однiм лиш проситиму: поки
стече дарована ратi седмиця на веселi , усi мають знати, що жде ©х
попереду.
А перед тисячами був i одвертiший, i велемовнiший.
- Кутригури! - звернувся зично, аби всi чули. - Досi ми йшли по
ромейських долах i уповали на те, що домовимося з ромеями про поселення в
©хнiй землi без зайво© кровi i зайвих руйнацiй. Вiднинi такi уповання