Страница:
а вiдплатити не буде кому.
Лише Келагаст був послiдовний - кожен удар свiй присмачував одним i тим
же:
- Се вам, степовi татi, за Мезамiра. I се за Мезамiра. I се. Присягаюся
гнiвом Перуна, бога добра i бога кривавицi: доки житиму, доти й
помщатимуся за брата свого, безневинно потятого.
Вiн не вперше стина ться з обрами. Тодi ще, як поверпупсц пiд лих iл
тiлом Мрлпмiра та стан пород к'пялем Добритом, сказав Добритовi: "Пошли
туди, до можу втопити гнiв свiй i ненависть свою в кровi асiйськiй". Князь
вiдмовляв, казав, негоже кидатися в сiчу з безумом гнiву в серцi, ма дати
йому час бодай трохи прохолонути й слухатися розуму. Та Келагаст лишався
непохитним. I на Днiстер пiшов, i на Днiстрi таку засаду й таку погибель
влаштував обрам, котрi йшли супроти нього, що Добритовi годi було лякатися
за Келагаста та сумнiватися в його нерозважностi. Коли прибула з землi
Дулiбсько© рать ополченська, а мужiв, котрi очолили б ©©, виявилось не
густо, поповнив його сотню ополченськими та й повелiв сотнику бути
тисяцьким. То не бiда, що вiн аж надто молод. Зате руку ма мiцну i одваги
не браку в серцi. "Комонники з люду дулiбського не рiвня тво©м
Дружинникам, - зауважив Добрит, напучуючи молодого тисяцького, - та ти не
вважай на те. Най вчаться в них i прагнуть бути врiвнi з ними, коли землю
нашу i люд наш постигло безлiття".
Келагаст не забував того напучення анi тодi, як вишколював та
злютовував тисячу, анi пiзнiше, як водив ©© в сiчу. Упова на нього, як i
на свiй вишкiл, i зараз.
- Анти, берiм гору! - кричав на повний голос i приострожував огира,
старався вихопитися вперед, бути там де й належить бути привiдцi.
I крик той не лишався голосом волаючого в пустелi. Во© чули в собi не
знати яку силу, пiдносили ратну бу сть нестямнi й заслiпленi, налiтали на
обрiв бурею i, уподiбн'юю-чись бурi, зносили ©х iз сво © путi.
- Гора! Гора!
Клич той, бу сть ту чув позад себе й князь Волот. I не лише з уст
сотень, що привiв i передав пiд його руку Калагаст. Перли на обрiв,
закликали брати гору над обрами порiдiлi сотнi тиверпiв. Бо певнi були:
тепер за ними сила, за ними буде й переята в супостата змога.
- Княже! - настиг його в сiчi й став поруч котрийсь й отрокiв. - Вийди
на час iз лави, маю сказати щось.
- Кажи тут.
- Негоже тут. Передай комусь iз сотенних рать тебе там, - показав
пазад, - тра!
- Чи© се вигадки? Хто може вказувати привiдцi де iому бути?
Стримав все ж огира ©© крикнув першому, що пiдвернувся, сотнику: "Будь
за мене", - й знову до отрока!
- Чому - там? Хто велiв так?
- Син твiй, Богдапко.
- Що?!
- Кажу, син твiй. Привiв рать свою в помiч нам. Викичами iменують себе.
Не слухав далi. Розвернув Вороного и погнав назустрiч комонникам, котрi
- бачив уже - ви©здили та и ви©здили з лiсу.
Так аж надто радiв чи примножував радiсть i бентегою - сам не вiдав.
дине, в чому був певен, - на нього ждуть. А втiм, ждуть не всi. З-помiж
комонних, що вийшли на галяву й спинилися перед самим бородищем, вихопився
один i погнав свого огира на зближення з князем i з тими, що були при
князi.
- Отче!
- Сину!
Не далi як за стрельбище стояв мiж очманiлих вiд кровi мужiв огнеликий
витвiр Злоби i Тьми - Чорнобог i турив кожного не баритися, спiшити на
кривавий пир та втолювати жагу свою напо м мсти; коли не поруч, то майже
поруч iржали, оповiщаючи свiт про безумство людське, коменi, викрешувались
усеспопеляючi iскри i не тiльки ударом крпцi о крпцот - глгжл о слово,
ruinv о i-пiп иоii.i вистi о ненавистт,; там, у вiтрi пристрастей, лилася
кров торжествувала злоба, прощалося з земним i цiпенiло перед невiдомiстю
потойбiчного життя людське. А тут па ближнiй околi© боролища, пай i
нехотя, все ж упокорено влягплася тиша i брало гору iнше царство -
Бiлобога та його доброзичливо© допi Лади. Це вони, боги Добра i Злагоди
встигли осiнити князiв сво ю миротворною тiнню й нагадати ©м, що
перебувають па непiдвладнiй Чорттобожим дiянням полянi, що тут вiльно
забути про повиннiсть - бути У вирi кривавицi, як вiльно й пригадати, що
один сином сво му вiтцевi, а другий - вiтцем синовi. А вже як пригадали,
не забарились дати волю щедротам, що ними винагородила ©х ще в день
зачатiя Лада, що па пих пе скупився впродовж усього життя ©хнього Бiлобог.
Обiймались 'розчулено й розточали жалi па безлiття, котрому дозволено було
розлучити ©х; воздавали хвалу благословеннiй у божих дiяннях митi, котра
звела докупи, i знову обiймалися.
- Боги свiтлi та боги яснi! - перший опам'ятався й подав голос князь
Волот. - Стiльки лiт не бачитись. Як же ти iни^иi там, сину мiй, у чужiшi?
Чому iмену ш так себе i люд свiй - втiкичi?
- Про се потiм, отче, як зiйдемося по сiчi. Кажи, куди i супроти кого
вести ©х, мо©х втiкичiв?
Волот не зводив iз нього замилуваних очей. Он який муж i який князь
вирiс iз побореного свого часу немiччю Богданка.
- Там i без нас упораються вже. А втiм, скiльки ма ш нри собi мужiв,
князю втiкичiв?
- Три тисячi.
- Ов!
- А ще князi Острозор та Зборко ведуть сво©х. У них набагато бiльше
во©в, нiж у мене, тому й запiзнюються.
- Тодi оце i е вона, наша переята в обрiв змога. Бери двi тисячi й
скачи туди - показав ошуюю, - до во води Власта. Решту комонникiв тво©х
поведу я. Такою силою, гадаю, не лише на цiм боролищi здола мо обрiв, а й
па майбутн закаляемо ©м ходити в нашу землю.
XXV
Таким Баяна, далебi, й не бачили ще. Сидiв па звичнiм для привiдцi
мiсцi в наметi темний i грiзний, мовби обтяжена перунами хмара. I очi
примружив так, нiби цiлився на когось, i голову вбирав та й вбирав у
плечi. Ось-ось, здавалося, вiдштовхнеться й кинеться на першого-лiпшого з
радних, а кинувшись, вчепиться руками в горло i не випустить уже, доки не
побачить виваленого в знемозi язика. Хай береже Небо вiд такого гнiву.
Було б лiпше не належати до його радних i не бути тут цi © нещасливо©
митi. А так, то було б найлiпше.
- Турми, що ходили сьогоднi на антiв, тут? - почули нарештi його голос.
- Тут, Ясноликий.
- Тер хани, що були привiдцями в тих турмах, також тут?
- Окрiм тих, достойний повелителю, котрi упали смертю хоробрих.
- Хоробрих у мене нема ! - гримнув дужим, тим, що гне до землi,
голосом. - Хоробрi вмирають на путi до слави, а iiе тако©, як ця, ганьби.
Пiдвiвся, рвiйний, i повелiв тим, кого це стосувалося:
- Коня менi!
Конюхи не барилися, та й каган не зволiкав. Вихопився па високого,
певгамовпото, як i сам, огира й постав перед турмамiт псупокорепо
ллопамiрепии, ще лтотiттпiй нiж там, у наметi, lie зупинявся надовго.
Здибив свого Бiлогривка перед одною з турм - i подався далi, здибив перед
другою - i знову подався. Схоже, нiби вишукував когось i, не знаходячи,
пасiював.
- Ви не достойнi носити iм'я предкiв сво©х, - вгомонив нарештi огира й
став там, звiдки усiм був би видимий, всiма почутий. - Зганьбили те iм'я,
а вiдтак себе, роди сво©, i за законами племенi заслугову те найвищо© кари
- вигнання. Та буду милостивий. Знаю-бо: не всi стенулися й оступились
перед антами, побiгли з боролища. В ратнiм подвигу, як i в ратнiй ганьбi,
е привiдцi. Вкажiть менi на них - i я звiльню всiх iнших вiд ганебного
iменi вiдступникiв i страхопудiв, поверну кожному, хто очиститься, право
називатися витязем i аваром.
Турми нiмували, i доволi довго. Каган почав уже хмуритись, вбирати
голову в плечi, ось-ось, здавалося, втратить терпець i завола : "Геть з
очей мо©х!" Та тi © митi десь там, у глибинi, зачулися спершу обуренi
голоси, далi - гомiн, ще далi - суперечка-нарiкання, ба справжня
ворохобня.
Баян вiдчув себе вдоволеним i не поспiшав втручатися. Коли так, вiн
може бути й терпеливим, тим паче, що великого терпiння, зда ться, не
треба: турми клекочуть уже гнiвом, викидають та й викидають iз лав сво©х
тих, що завинили.
- Скарай ©х, Ясноликий! - вимагали. - Це тi, що побiгли з боролища. Це
©хнiй страх став ганьбою для всiх.
Тi, кого виштовхували, уперто не пiддавалися, силились повернутися
назад й сховатися у юрмиську людському. Та марнi були вони, ©хнi зусилля.
Хто схова , стане на помiч, коли в кожного серце усе ще вiдсиджу ться в
п'ятах, а думка поспiша втiшитись i огляда ться тiшачись: чи то ж правда,
що всiх iнших залишать у супоко©, що цими жертвами й вiдкупляться вiд
бiди?
Усiх ©х, кого зреклися турми, було не так уже й мало, одначе не так i
багато, щоб вагатися. Тож коли Баян обернувся до радних i запитав, яким
буде присуд: хай страхопуди й вiдступники беруть роди сво© та йдуть iз
ними, куди бачать, чи раднi мають намiр покарати ©х в iнший спосiб, - тi
по вагалися вже i не нiмували, як досi.
- Пощо карати роди? - сказали. - Чи роди виннi, що цi страхопуди ввели
©х у сором i ганьбу? Будь справедливiй, о достойний iз достойних, скарай
липi вiдступникiв, i скарай найлютiшою карою - смертю.
- А так, скарай лиш тих, що завинили! - вимагали й турми.
По один i по другий бiк вiд Баянового намету i на деякiй вiдсталi вiд
нього стояли пiдвладнi липi волi кагана комонники. Стояли й пильно стежили
за повелителем сво©м, а зачувши присуд радних, пiдiбрали поводи,
вiдв'язали притороченi до сiдел аркани. I не даремно. Каган обернувся до
одних, обернувся до других i повелiв виконувати волю бiльшостi. Комонники
рвонули з копита i, пiдохочуючи себе дикими посвистами, криками вдоволення
чи торжества, бурею налетiли на приречених, вправно зашторгнули на ©хнiх
шиях аркани й потягли, висвистуючи та торжествуючи, у степ.
Усе те сталося на диво швидко. Коли карателi зникли, & перед
турмами вляглася тиша, не кожен повiрив, що вирок викопано вже, i занiмiв,
очiкуючи гiршого.
- Слава Баяну! - знайшовся котрийсь iз переднiх i розрядив гнiтючу
нiмотнiсть вiтанням. - Слава непереможному кагановi аварiв!
- Слава!!! Слава!!!
Комонники зняли до неба мечi i тим присягалися Небом у довiчнiй
вiрностi сво му кагановi, кричали, ширячi темнi роти, здравицю - i тим теж
засвiдчували: вони з каганом i ладнi на все заради кагана. Хай скаже, на
кого йти - i пiдуть, хай повелить умерти - i вмруть, не посоромивши iменi
свого, родiв сво©х, тим паче iменi повелителя.
- Слава й хвала тобi, мудрий привiдцю! Слава й хвала! - горланили, а
надто найближчi - терхани.
I Баян сприйняв ©хню хвалу як належне, поцiнував щирiсть, з якою
виголошувалась вона, а вже потiм i сам розщедрився.
- Авари! - пiдняв над головою меча, вимагаючи тишi. - Коли вже ми
зiйшлися купно, та порозумiлися, та стали знову такими, як були - вiрнi
собi i певнi себе, одкрию серце вам, витязi мо©, i тим одкриюсь весь, як
. Не затим вiв вас на антiв, аби ви настрахали ©х силою нашою, заволодiли
всi ю, що там, живнiстю i утвердились в Аптi©, яко новi володарi землi.
Оманлива вона, тота земля, не така вже й медоносна, як про не© оповiдають
тi, хто бачив ©© всього лиш одпим оком. Iншi помисли володiли мною, коли
йшов на антiв, отож i путь уготував вам iншу. Доки ви стиналися з ними,
сли мо© побували в iмператора вiзантiйського й повернулися вiд нього з
щасливо© для лсiх пас ясию: iмперiя двi: нам з;а Дунаем лiпшi, нiж у
аитiл, оглiлнi дозвiл исслшiвся них зилiлях.
I знову гримiли околi© вiд здравиць, що ©х виголошували аварськi турми
сво му привiдцi - Баяновi. Тож i Баян змушений був удруге пiднести меча,
благаючи, аби вислухали його до кiнця.
- Я не все сказав вам, витязi мо©. Iмператор не просто запрошу пас
оселитися по той бiк Дунаю, на плодоносних землях Скiфi© та Мiзi©, вiн
ставить нас мiж собою i антами и волi , аби були другою Довгою стiною мiж
iмперi ю та слов'янами. За се, - Баян перевiв дух, а поки переводив, ще
раз окинув зором турми... - За се iмператор Вiзантi© бере на себе
повиннiсть iiлатпти нам щолiта по вiсiмдесят тисяч золотих римських солiд.
Авари торжествували. Тепер уже не лише мочi пiдносили над собою,
злiтали до пеба волохатi шапки, гримiло тисячоголосе "згода", "слава",
"хвала", i так дужо, що навiть крнцово непохитний перед воями Баян
подобрiшав серцем i виказав щось на зразок розчуленостi.
- Тож i велю! - каган знову пiднiс меча й закликав до тишi. - Тож i
велю вам, сородичi мо© й содруги: вшануйте пам'ять тих, хто полiг на цiй
землi i заслугову шани, та й гострiть мечi, набирайтеся спаги i сили, аби
поквитатися з аптами за потятих. Пiдемо звiдси не ранiш, як поквита мося
та лишимо належну пам'ять по собi. Землю ж, Що вiдторгнули ви у антiв, не
полишимо аптам. Чули, не полишимо! Передамо ©© соузникам нашим у намiрах
соузних - кутригурам. Хай обживаються тут та будуть нашою твердю на землi
Антськiй. Настануть лiпшi часи, ми ще повернемося сюди i запита мо в
антiв: як смiлi© противитися нам, аварам?
XXVI
Так i мислив собi Баян чи щось примусило його одмiiнiтi© виколисанi
ранiш помисли, локвитання з антами тривало до само© зими, стало брем'ям
для антiв i iiа всю зиму. Пап i не було великих сiч iз обрами, та були
спроби нав'язати сiчу, проникнути в глибини Тивирсько© та Улицько© землi й
пограбувати люднiсть. А те змушувало тримати па обводах чи поблизу обводiв
не лише тиверцiв та уличiв, а ii дулiбiв i купно з ними росичiв та
втiкичiв. Лiпше на передлiттi, i то коли почала спадати в Дуна© вода,
принесли звiдтам жаданi вiстi: обрi© лаштуються до поропрагiи.
Усi полигшено зiтхнули, а князьь Волот i поготiв. Ратнi тривогi,
туринти про зимiвлю в Тиверськiй землi неимолирно велико© сили комонних
лягли передусiм па нього. А то нелегке брем'я. Опорожпiлн геть усi княжi
житницi та скотницi, спорожнiли й людсьi;. Бо сутужiю було з живнiстю для
во©в, а iде сутужнiш iз оброком для комоней. Змушений був забирати все, що
було в поселян, посилати валки залубнiв у сусiдцi землi. На лихо и князь
Добрит занемiг. Взимку лиш скаржився на задуху та болi в серцi, а з
настанням тепла i зовсiм злiг. Було б знаття, що немiч так надiйно обсяде
його, ще по великому снiгу вiдвiз би до Волипа в залубнях. Нинi про то й
помишляти годi. Он скiлькох лiчцiв та баянiв привозив до князя
Дулiбського, а жоден не поставив його на ноги. Останнiй був вiдвертiший за
всiх: "Готуйся, каяже, до найгiршого", - сказав Волотовi, коли залишились
па самотi, i, зда ться, сказав правду.
Аби бодай чимось потiшити слабого, зайшов i повiдав про обрiв.
- Свiтлий день наста для нас, княже: обри полишають нашу землю,
переправляються за Дунай.
Слабий довго вiдмовчувався, схоже, нiби й не чув, що йому кажуть. Аж
там десь, перегодом, зiбрався па силi й вирiк кiлька слiв.
- Слава богам. Хоч сим буду втiшений.
Волот не одразу пiшов вiд нього. Хотiлось запевнити слабого: ще одужа
вiн. Та не допомiг сво©м хотiнням. На третiй день по тiй розмовi-баяпню
помер князь Добрит. Перед тим, як вмирати, покликав князя Болота, деяких
мужiв сво©х i попросив, аби тiло його перепровадили в прелiпий город над
Бугом Волшi - туди, де кревнi його i де можлива пам'ять про нього.
Тепер тверський князь i сим ма клопотатися. А клопотiв за тако© оказi©
по браку . I те тра, i друге тра, i десяте знов тра.
- Княже, - оповiща котрийсь iз вогнища. - Небiжчика обмили вже,
цапах©шш пахощами, одягли. До велиш покласти?
- У гридницi. Там прощатимуться з пiнi та вiддаватимуть шану iiо©, вся
люднiсть тиверська.
Хотiн було iтi, та нагледiв сина й зпоiiу спипинся.
- Княже Богдагну,- - покликав. - Данiю хочу бачити тебе.
- Я до ваших послуг, отче.
- Ходiм, маю щось сказатп. Я надовго" вiдлучаюся з Чорна. Гидаг про те?
- Нi. Куди i пощо?
- Мушу супроводжувати тiло князя Добрита до Волина й на тризнi побути.
Помер вiн, пiклуючись про благо землi нашо©, покон i честь велять вiддати
йому достойну шану.
- Усе то так...
- Я теж кажу: то повиннiсть iз повинностей. Вiдкладати ©© це можна апi
на день. А обри не переправилися ще, вiд иих всього можна ждати. I
кутригури не подають виду, що йдуть за Дунай. Хтось ма наглядати за ними.
Ти син мiй, тобi й бути в мою вiдсутнiсть привiдцею ратi, що ницi в
Тиверськiй землi.
- А князi Зборко, Острозор?
- Вони, як i ратi ©хнi, лишаються пiд тво ю рукою. Лише дулiби пiдуть у
свою землю, справлятимуть жалобу по князевi.
Богдапковi i втiшно було чути те, i нiяково водночас.
- А що ж буде з Миланою та Златою, отче? - заговорив про iнше. - Так i
полишимо ©х у чужкра©?
- Як то - полишимо? Мусимо подбати, аби повернулися в свою землю.
Одначе дбатимемо про те це зараз, тодi вже, як уляжеться розбрат iз обрами
та буде певнiсть, що можна податися па пошуки.
- I хто подасться?
- Повернусь - подума мо. А втiм, матимеш час, то й зараз думай.
Думати справдi було про що. Распря з обрами вихопила з антських лаii не
лiгше князя Добрита, вона уготувала обом ©м, i вiтцевi, i сиповi, ще одну
осмуту: тодi, як погнали в пониззя обрiв та визволили взятий ними полой,
довiдалися вiд недавнiх бранцiв, що обом ©хнiм зятям пе судилося вже
типити всiх апi сво ю ратною спроможнiстю анi молодечими норонамп,
та©.чiмн пам'ятними в родi. Блiiжпка Тiру, а Кушта Холлюгою занадто довго
боронили: вiд комонникiв Баяна, немало наклали ©х пiд стiнами ii за те оба
були жиро i око покаранi, Зраненого ii знекронлеiюго Ближпку кнпу.iиi в
палаючу .'юдiю ii пустили па иоду, а I©уппу надiли на сулпцi да так i
лишили конати. Про Милану я; та Злату бранцi одне зиаiоп.: Блнжi©ка
посадив ©х перед тiш, як наиттвся на опрочi, у подiю ©© послав з вiрними
людьми до Дунаю. Малi© бути у мирному тодi Холмокiродi, а до Холмолорода
прибули. Ходить пересуд, нiби подiю ©хню пересходiв.пiром©. Коли се
справдi так, вони бранцi пе аварськi - ромейськi. А то теж по вслиi
нiх;". Ми ©хали хтось пливити, доки iю продали па торгах. Хто ж, справдi,
по©ло? Вiтець? Не тоii вiк у нього, щоб ©здити. Коли не вiдшука ться
розбитного мука серед ратних чи вогпищан, доведеться йому, Богданковi,
правитись. Тро ©х лишилося пiсля смертi матерi Малки, вiн - найстарiшiй.
Бабця Доброгпiва казала свого часу: на свiтi пемае солодшо© дностi, анiж
сердечна днiсть, а з усiх сердечних наймiцнiша кревна. Не личить йому, що
був темний, мав он яку ласку вiд сестер, забувати тепер, що вони в бiдi.
Ось тiльки куди подасться, де i в кого шукатиме? Добре, як роме©,
довiдавшись, чи© перед ними доньки, зважать на те, що з князя за князiвен
вiзьмуть бiльше, анiж за рабинь на торгах. А коли не зважать? Не повинно б
так бути. Роме© роме©, у них виторг завжди на прицiлi. Та й Злата та
Милана не полiнуються пiдказати: вiзьмiть когось iз челядi нашо© i пошлiть
до князя тиверського; вiн не зобидить вас викупом. Може, вiтець саме це
мав на оцi, коли казав: повернусь - подума мо? Далебi, що так.
Блукаючи в Чернi та поза Черном, бiльше сумуючи, анiж тiшачись
зустрiччю iз свiдками отрочих лiт (чого - сам не вiдав), натрапив якось на
мачуху. Була надмiру потривожена i не до лиця княгинi спiшна. А ще
свiтилася в тiй тривозi сво©й таким до наготи видимим свiтлом
прихильностi, кревно© дностi з ним, що не вiдгукнутися па ©© прихильнiсть
годi було й помишляти. Чув, скинувся серцем i прискорив ходу, бо встиг
подумати, зближаючись: даремно вiн холодно ставиться до мачухи; видять
боги, вона не така вже й чужа йому.
- Бiда, Богданку, - не сказала - видихнула з себе. - Прибув iз обводiр
гiнець, тривожну вiсть принiс: кутригури iдуть на нас.
- Обри чи таки кутригури?
- Сказав, кутригури.
Сам угомонився i мачуху визнав за потрiбне угомонити.
- Коли так, - мовив i поклав свою заспокiйливу десницю па ©© плече, -
коли тiльки кутригури, то це ще невелика бiда, матiнко Миловидо. Нас тут
он скiльки, вгомонимо ©х i вiдкинемо геть.
- Князь-вiтець сказав, аби звернулася передусiм до тебе, коли що.
- Спаси бiг i князя, i вас, гожа господине. Iдiть до дiтей та будьте з
дiтьми. Я сам оповiщу про все, що гряде на нас, i во воду, i князiв.
Стояли на пригiрку всi три. Князь Острозор попереду, Богданко одесную
вiд нього i дещо позаду, Зборко ошуюю i теж позаду. Усi на рослих,
вiгулянних на дозвiллi огирах, прi повнiй бронi i ратнiх обладунках.
- Що кажуть тi, кого посплали на звiди? - порушив тишу Острозор.
- Все те ж, - Богдапко йому. - Обрiв серед виставлених супроти пас
i:омоiiпiii;iв помас.
- Тут, при Завергаповi, нема . А далi?
- Далi теж. Люди пашi ходили до Дунаю. Окрiм кутригурiв, нiкого не
подибували.
- Боюсь, що ее пе так.
- Чому не так?
- Що вiн собi мислить тодi, Заверган? Не вiда , яка у нас сила, чи
втратив усякий глузд?
- Дуже можливо, що й не вiда , - вiдповiв за Богданка князь Зборко. -
Звiдуни його могли нагледiти, як iшли з Тиверi тисячi дулiбiв, i датн
неправдивi звiди: усi iншi апти, мовляв, пiшли в сво© землi; лишились
тиверцi, а тиверцi он як порiдiли пiсля сiчi з обрами.
- Дiла-а, - зiтхнув Острозор. - Не станемо ж ми виставляти перед ним
усiх, хто в лiсi i хто прихований за лiсом. Дивись i збагни, мовляв, па
кого знiма ш руку. Негоже то.
- Чому негоже?
- Доки не зна мо справжнiх умислiв Завергапа, не варто виказувати себе
такими, як .
Вiдали б князi антськi, якi вони, Завергаповi умисли, не вагалися б. I
впiiшли б всi ю раттю, i нарочитих послали б та сказали: "Нощо пасiю ш,
хане? Перед тобою не лише тиверцi - втiкичi, росичi, уличi. Чи тобi
помишляти про звитягу над такою силою? Пролл ш рiки кровi i дарма". Бо хан
Завергап вагався-таки: iти на антiв чи не йти, довершувати те, що
започаткували з безуму жадiбнi до чужого кметi, а чи вийти й сказати
антам: "Плачу за ©хнiй безум i татьбу вражду i тим засвiдчую покору". Апо,
вiн був такий непевний у намiрах сво©х, що доста було кинутi© на шальку
сумнiвiв один- диний резон, як сумнiви взяли б гору над намiрами й поклали
б край затiяному. Бо не з власно© волi збира кутригурськi тисячi i ма
намiр потручати ними антiв. Каган аварський висить на його ши©. Мало ,
йому того, що оп скiльки по©в полягло у походах супроти Iантiв, велить
сiсти тепер мiж ним та антами й бути його твердю на Антськiй -землi. А як
будеш нею, аварською твердю, коли то© твердi як у зайця хвоста? Мусить
слухатись i друго© ради-повелiння: "Скористайся тим, що князi антськi
пiшли восвоясi, а тверськi лави оп як порiдiли, сгримуючи нашi турми,
iвидкинь.. антiв за Бонтерiку. Без цього важко буде усидiти тобiна Дуна©.
Було чому дивуватися, слухаючи таке, i Завертай поривався перечити: не
варто ламати щойно укладений ряд; кутригурськi лави не менше порiдiли, нiж
тверськi, ©м i без цього походу незатишно буде при Дуна©, - та згадав,
кому збира ться перечити, i змирився.
- Коритимусь, - поклав собi, - доки Баян поблизу. Пiде за Дунай, iпше
вчиню. Матиму розв'язанi руки, а з роз.в'язаними руками знайду собi раду.
Може, замирю з антамп i заприятелюю замиривши, а може, й зовсiм залишу ©м
землю при Дуна©, подамся на Онгул, сяду, де сидiв, та й плюну звiдтам па
Баяна. Теж вiдшукався содруг i соузник. Цi© кутригури забули, в яку ганьбу
увiв ©х, якого урону завдав пiдступнiстю сво ю i скiльки кровi пролито
через тоту пiдступнiсть.
Присяйбiг, ладен уже був стати й стояти на цьому, та пiшов опiсля по
Тнверськiй землi, побачив, якi соковитi трави на просторих галявах
Придупав'я, i знову завагався.
"А може, Баян дiло каже? Земля по Опгулу нiкуди вiд мене не втече. I
вiд мо©х родiв теж. Як випасали, так i випасатимуть там табуни комоней,
отари овець, череди корiв. Одначе й ця, Тиверська, теж не буде зайвою, тим
паче в спечнi лiта, коли на Онгулi вигора трава, мiлiють рiки, висихають
i без того ненадiйнi озера-поди, а вiвцi збираються докупи й задихаються
купно, а корови ходять у пошуках поживи i не знаходять ©©. Чим не
порятунок тодi багате на соковитi трави Подунав'я? А сам Дупай, а риба в
Дуна©?"
О натуро людська, жадобою скормлена! Коли ти вситишся i скажеш: доста?
Щойно був тверезий хан Заверган, а вже хмiльний. Щойно казав: сам знайду
собi раду, а вже забув про те казання й ладеп слухатись iнших, та що iнших
- недруга свого i супостата.
"А коли так треба? - шука виправдання. - Чи я один такий? Чи всi, що
довкола мене, iншi? Хай розглянуться та приглянуться до себе. Апо, хай
розглянуться та приглянуться!.."
I не став сумнiватися вже, полинув мпслiю шукати виправдання. Мав один
з другим спiйману в рiчцi, па поду, у морi рибу й почував себе неабияк
вдоволеним, осмiхався й казав: "Я ситий". I сьогоднi, i завтра, i позавтра
так. А нагледiв опiсля, що десь хтось мас бiльше - i розширив очi: "Ти
ба!" Приручив один з другим козу, затим - коня, корову, уситився набилом,
замав домашне м'ясо - i востожертвував, а впсторжествувавнiи, кинув тi псi
око i©: "Ого-го-го-го-го-о!!! Я - цар земний, мо©й волi скорилася твар - i
одна, i друга, i десята. Хто мудрiший за мене i щасливiший?" А
розглянувся той щасливий та побачив: у тогось бiльше ©х - i кiз, i корiв,
i комопрiг, вибалушпи з дива очi i засу тився: "Як же це? Чому це? Де
добути, аби мати стiльки ж, i то - негайно?" Були часи, коли усi ходили,
прикритi шкурою, спали па шкурi й нiжилися бiля жони сво ©, прикритi тiсю
ж шкурою. А нагледiли, що хтось поставив намста з шкур, затамували вiддих
i заприсяглися: луснемо, а матимемо такни, а то й лiпший. I мали. Не лише
для себе, а й для дiтей сво©х, для всього роду. Ось тiльки вдовольнити
себе так i не змогли. Анi тодi, анi пiзнiше. Бо чого, справдi, ма бути
вдоволена людина i чому вiн, хан Заверган, яко один iз людей, ма лишатися
вдоволений тим, що ма на Онгулi, коли бачить i зна : у обрiв лiпше, нiж у
кутригурiв, у антiв лiпше, нiж у обрiв, у роме©в лiпше, нiж у всiх? Чи то
до лиця привiдцi племенi цуратися лiпшого й вагатися перед можливiстю мати
лiпше?
- Кутригури! - звiвся в стременах i руку високо пiднiс, аби побачили
його i чули, що скаже перед сiчею. - Усi ви волiли свого часу пiти за
Дунай, сiсти на плодоносних землях Скiфi© чи й Мiзi©. I пiшли б, i сiли б
там, коли б не зрадливi утигури. В найщасливiшу мить злету сили
кутригурсько© сплюндрували вони землю пашу i тим знесилили пас, ввели в
ганьбу й накинули пiдневiльнi шори. Та все минуще, кутригури! Сталося так,
що ми оiiишiлисьтаки при Дуна© i яко володарi цих пасовиськ, озер i рiчок.
Соузники нашi, обрп, пiшли за Дупай i сiли за широким Дуна м, а вiдтяту в
антiв, землю уступили нам у довiчне i неподiльне володiння. Видiли, яка
вона, придунайська земля? Втямили, що це i с те, чого ми шукали?
- А так! - дружно вiдгукнулися тисячi.
- То втямте i iпше: аби всидiти тут i мати вольготпiсть замiсть
тiсноти, мусимо пiти на знесилених у сiчах антiв i вiдкинути ©х за
Богепь-рiку. З памп, сородi©чi мо©, Та©©га i об|)ii також!
Перший оголив меча, приострожив огi©ра i, розвертаючись, покликав
сородпчiв сво©х па подвиг i славу. Чув: воин йдуть за ним, i йдуть
Лише Келагаст був послiдовний - кожен удар свiй присмачував одним i тим
же:
- Се вам, степовi татi, за Мезамiра. I се за Мезамiра. I се. Присягаюся
гнiвом Перуна, бога добра i бога кривавицi: доки житиму, доти й
помщатимуся за брата свого, безневинно потятого.
Вiн не вперше стина ться з обрами. Тодi ще, як поверпупсц пiд лих iл
тiлом Мрлпмiра та стан пород к'пялем Добритом, сказав Добритовi: "Пошли
туди, до можу втопити гнiв свiй i ненависть свою в кровi асiйськiй". Князь
вiдмовляв, казав, негоже кидатися в сiчу з безумом гнiву в серцi, ма дати
йому час бодай трохи прохолонути й слухатися розуму. Та Келагаст лишався
непохитним. I на Днiстер пiшов, i на Днiстрi таку засаду й таку погибель
влаштував обрам, котрi йшли супроти нього, що Добритовi годi було лякатися
за Келагаста та сумнiватися в його нерозважностi. Коли прибула з землi
Дулiбсько© рать ополченська, а мужiв, котрi очолили б ©©, виявилось не
густо, поповнив його сотню ополченськими та й повелiв сотнику бути
тисяцьким. То не бiда, що вiн аж надто молод. Зате руку ма мiцну i одваги
не браку в серцi. "Комонники з люду дулiбського не рiвня тво©м
Дружинникам, - зауважив Добрит, напучуючи молодого тисяцького, - та ти не
вважай на те. Най вчаться в них i прагнуть бути врiвнi з ними, коли землю
нашу i люд наш постигло безлiття".
Келагаст не забував того напучення анi тодi, як вишколював та
злютовував тисячу, анi пiзнiше, як водив ©© в сiчу. Упова на нього, як i
на свiй вишкiл, i зараз.
- Анти, берiм гору! - кричав на повний голос i приострожував огира,
старався вихопитися вперед, бути там де й належить бути привiдцi.
I крик той не лишався голосом волаючого в пустелi. Во© чули в собi не
знати яку силу, пiдносили ратну бу сть нестямнi й заслiпленi, налiтали на
обрiв бурею i, уподiбн'юю-чись бурi, зносили ©х iз сво © путi.
- Гора! Гора!
Клич той, бу сть ту чув позад себе й князь Волот. I не лише з уст
сотень, що привiв i передав пiд його руку Калагаст. Перли на обрiв,
закликали брати гору над обрами порiдiлi сотнi тиверпiв. Бо певнi були:
тепер за ними сила, за ними буде й переята в супостата змога.
- Княже! - настиг його в сiчi й став поруч котрийсь й отрокiв. - Вийди
на час iз лави, маю сказати щось.
- Кажи тут.
- Негоже тут. Передай комусь iз сотенних рать тебе там, - показав
пазад, - тра!
- Чи© се вигадки? Хто може вказувати привiдцi де iому бути?
Стримав все ж огира ©© крикнув першому, що пiдвернувся, сотнику: "Будь
за мене", - й знову до отрока!
- Чому - там? Хто велiв так?
- Син твiй, Богдапко.
- Що?!
- Кажу, син твiй. Привiв рать свою в помiч нам. Викичами iменують себе.
Не слухав далi. Розвернув Вороного и погнав назустрiч комонникам, котрi
- бачив уже - ви©здили та и ви©здили з лiсу.
Так аж надто радiв чи примножував радiсть i бентегою - сам не вiдав.
дине, в чому був певен, - на нього ждуть. А втiм, ждуть не всi. З-помiж
комонних, що вийшли на галяву й спинилися перед самим бородищем, вихопився
один i погнав свого огира на зближення з князем i з тими, що були при
князi.
- Отче!
- Сину!
Не далi як за стрельбище стояв мiж очманiлих вiд кровi мужiв огнеликий
витвiр Злоби i Тьми - Чорнобог i турив кожного не баритися, спiшити на
кривавий пир та втолювати жагу свою напо м мсти; коли не поруч, то майже
поруч iржали, оповiщаючи свiт про безумство людське, коменi, викрешувались
усеспопеляючi iскри i не тiльки ударом крпцi о крпцот - глгжл о слово,
ruinv о i-пiп иоii.i вистi о ненавистт,; там, у вiтрi пристрастей, лилася
кров торжествувала злоба, прощалося з земним i цiпенiло перед невiдомiстю
потойбiчного життя людське. А тут па ближнiй околi© боролища, пай i
нехотя, все ж упокорено влягплася тиша i брало гору iнше царство -
Бiлобога та його доброзичливо© допi Лади. Це вони, боги Добра i Злагоди
встигли осiнити князiв сво ю миротворною тiнню й нагадати ©м, що
перебувають па непiдвладнiй Чорттобожим дiянням полянi, що тут вiльно
забути про повиннiсть - бути У вирi кривавицi, як вiльно й пригадати, що
один сином сво му вiтцевi, а другий - вiтцем синовi. А вже як пригадали,
не забарились дати волю щедротам, що ними винагородила ©х ще в день
зачатiя Лада, що па пих пе скупився впродовж усього життя ©хнього Бiлобог.
Обiймались 'розчулено й розточали жалi па безлiття, котрому дозволено було
розлучити ©х; воздавали хвалу благословеннiй у божих дiяннях митi, котра
звела докупи, i знову обiймалися.
- Боги свiтлi та боги яснi! - перший опам'ятався й подав голос князь
Волот. - Стiльки лiт не бачитись. Як же ти iни^иi там, сину мiй, у чужiшi?
Чому iмену ш так себе i люд свiй - втiкичi?
- Про се потiм, отче, як зiйдемося по сiчi. Кажи, куди i супроти кого
вести ©х, мо©х втiкичiв?
Волот не зводив iз нього замилуваних очей. Он який муж i який князь
вирiс iз побореного свого часу немiччю Богданка.
- Там i без нас упораються вже. А втiм, скiльки ма ш нри собi мужiв,
князю втiкичiв?
- Три тисячi.
- Ов!
- А ще князi Острозор та Зборко ведуть сво©х. У них набагато бiльше
во©в, нiж у мене, тому й запiзнюються.
- Тодi оце i е вона, наша переята в обрiв змога. Бери двi тисячi й
скачи туди - показав ошуюю, - до во води Власта. Решту комонникiв тво©х
поведу я. Такою силою, гадаю, не лише на цiм боролищi здола мо обрiв, а й
па майбутн закаляемо ©м ходити в нашу землю.
XXV
Таким Баяна, далебi, й не бачили ще. Сидiв па звичнiм для привiдцi
мiсцi в наметi темний i грiзний, мовби обтяжена перунами хмара. I очi
примружив так, нiби цiлився на когось, i голову вбирав та й вбирав у
плечi. Ось-ось, здавалося, вiдштовхнеться й кинеться на першого-лiпшого з
радних, а кинувшись, вчепиться руками в горло i не випустить уже, доки не
побачить виваленого в знемозi язика. Хай береже Небо вiд такого гнiву.
Було б лiпше не належати до його радних i не бути тут цi © нещасливо©
митi. А так, то було б найлiпше.
- Турми, що ходили сьогоднi на антiв, тут? - почули нарештi його голос.
- Тут, Ясноликий.
- Тер хани, що були привiдцями в тих турмах, також тут?
- Окрiм тих, достойний повелителю, котрi упали смертю хоробрих.
- Хоробрих у мене нема ! - гримнув дужим, тим, що гне до землi,
голосом. - Хоробрi вмирають на путi до слави, а iiе тако©, як ця, ганьби.
Пiдвiвся, рвiйний, i повелiв тим, кого це стосувалося:
- Коня менi!
Конюхи не барилися, та й каган не зволiкав. Вихопився па високого,
певгамовпото, як i сам, огира й постав перед турмамiт псупокорепо
ллопамiрепии, ще лтотiттпiй нiж там, у наметi, lie зупинявся надовго.
Здибив свого Бiлогривка перед одною з турм - i подався далi, здибив перед
другою - i знову подався. Схоже, нiби вишукував когось i, не знаходячи,
пасiював.
- Ви не достойнi носити iм'я предкiв сво©х, - вгомонив нарештi огира й
став там, звiдки усiм був би видимий, всiма почутий. - Зганьбили те iм'я,
а вiдтак себе, роди сво©, i за законами племенi заслугову те найвищо© кари
- вигнання. Та буду милостивий. Знаю-бо: не всi стенулися й оступились
перед антами, побiгли з боролища. В ратнiм подвигу, як i в ратнiй ганьбi,
е привiдцi. Вкажiть менi на них - i я звiльню всiх iнших вiд ганебного
iменi вiдступникiв i страхопудiв, поверну кожному, хто очиститься, право
називатися витязем i аваром.
Турми нiмували, i доволi довго. Каган почав уже хмуритись, вбирати
голову в плечi, ось-ось, здавалося, втратить терпець i завола : "Геть з
очей мо©х!" Та тi © митi десь там, у глибинi, зачулися спершу обуренi
голоси, далi - гомiн, ще далi - суперечка-нарiкання, ба справжня
ворохобня.
Баян вiдчув себе вдоволеним i не поспiшав втручатися. Коли так, вiн
може бути й терпеливим, тим паче, що великого терпiння, зда ться, не
треба: турми клекочуть уже гнiвом, викидають та й викидають iз лав сво©х
тих, що завинили.
- Скарай ©х, Ясноликий! - вимагали. - Це тi, що побiгли з боролища. Це
©хнiй страх став ганьбою для всiх.
Тi, кого виштовхували, уперто не пiддавалися, силились повернутися
назад й сховатися у юрмиську людському. Та марнi були вони, ©хнi зусилля.
Хто схова , стане на помiч, коли в кожного серце усе ще вiдсиджу ться в
п'ятах, а думка поспiша втiшитись i огляда ться тiшачись: чи то ж правда,
що всiх iнших залишать у супоко©, що цими жертвами й вiдкупляться вiд
бiди?
Усiх ©х, кого зреклися турми, було не так уже й мало, одначе не так i
багато, щоб вагатися. Тож коли Баян обернувся до радних i запитав, яким
буде присуд: хай страхопуди й вiдступники беруть роди сво© та йдуть iз
ними, куди бачать, чи раднi мають намiр покарати ©х в iнший спосiб, - тi
по вагалися вже i не нiмували, як досi.
- Пощо карати роди? - сказали. - Чи роди виннi, що цi страхопуди ввели
©х у сором i ганьбу? Будь справедливiй, о достойний iз достойних, скарай
липi вiдступникiв, i скарай найлютiшою карою - смертю.
- А так, скарай лиш тих, що завинили! - вимагали й турми.
По один i по другий бiк вiд Баянового намету i на деякiй вiдсталi вiд
нього стояли пiдвладнi липi волi кагана комонники. Стояли й пильно стежили
за повелителем сво©м, а зачувши присуд радних, пiдiбрали поводи,
вiдв'язали притороченi до сiдел аркани. I не даремно. Каган обернувся до
одних, обернувся до других i повелiв виконувати волю бiльшостi. Комонники
рвонули з копита i, пiдохочуючи себе дикими посвистами, криками вдоволення
чи торжества, бурею налетiли на приречених, вправно зашторгнули на ©хнiх
шиях аркани й потягли, висвистуючи та торжествуючи, у степ.
Усе те сталося на диво швидко. Коли карателi зникли, & перед
турмами вляглася тиша, не кожен повiрив, що вирок викопано вже, i занiмiв,
очiкуючи гiршого.
- Слава Баяну! - знайшовся котрийсь iз переднiх i розрядив гнiтючу
нiмотнiсть вiтанням. - Слава непереможному кагановi аварiв!
- Слава!!! Слава!!!
Комонники зняли до неба мечi i тим присягалися Небом у довiчнiй
вiрностi сво му кагановi, кричали, ширячi темнi роти, здравицю - i тим теж
засвiдчували: вони з каганом i ладнi на все заради кагана. Хай скаже, на
кого йти - i пiдуть, хай повелить умерти - i вмруть, не посоромивши iменi
свого, родiв сво©х, тим паче iменi повелителя.
- Слава й хвала тобi, мудрий привiдцю! Слава й хвала! - горланили, а
надто найближчi - терхани.
I Баян сприйняв ©хню хвалу як належне, поцiнував щирiсть, з якою
виголошувалась вона, а вже потiм i сам розщедрився.
- Авари! - пiдняв над головою меча, вимагаючи тишi. - Коли вже ми
зiйшлися купно, та порозумiлися, та стали знову такими, як були - вiрнi
собi i певнi себе, одкрию серце вам, витязi мо©, i тим одкриюсь весь, як
. Не затим вiв вас на антiв, аби ви настрахали ©х силою нашою, заволодiли
всi ю, що там, живнiстю i утвердились в Аптi©, яко новi володарi землi.
Оманлива вона, тота земля, не така вже й медоносна, як про не© оповiдають
тi, хто бачив ©© всього лиш одпим оком. Iншi помисли володiли мною, коли
йшов на антiв, отож i путь уготував вам iншу. Доки ви стиналися з ними,
сли мо© побували в iмператора вiзантiйського й повернулися вiд нього з
щасливо© для лсiх пас ясию: iмперiя двi: нам з;а Дунаем лiпшi, нiж у
аитiл, оглiлнi дозвiл исслшiвся них зилiлях.
I знову гримiли околi© вiд здравиць, що ©х виголошували аварськi турми
сво му привiдцi - Баяновi. Тож i Баян змушений був удруге пiднести меча,
благаючи, аби вислухали його до кiнця.
- Я не все сказав вам, витязi мо©. Iмператор не просто запрошу пас
оселитися по той бiк Дунаю, на плодоносних землях Скiфi© та Мiзi©, вiн
ставить нас мiж собою i антами и волi , аби були другою Довгою стiною мiж
iмперi ю та слов'янами. За се, - Баян перевiв дух, а поки переводив, ще
раз окинув зором турми... - За се iмператор Вiзантi© бере на себе
повиннiсть iiлатпти нам щолiта по вiсiмдесят тисяч золотих римських солiд.
Авари торжествували. Тепер уже не лише мочi пiдносили над собою,
злiтали до пеба волохатi шапки, гримiло тисячоголосе "згода", "слава",
"хвала", i так дужо, що навiть крнцово непохитний перед воями Баян
подобрiшав серцем i виказав щось на зразок розчуленостi.
- Тож i велю! - каган знову пiднiс меча й закликав до тишi. - Тож i
велю вам, сородичi мо© й содруги: вшануйте пам'ять тих, хто полiг на цiй
землi i заслугову шани, та й гострiть мечi, набирайтеся спаги i сили, аби
поквитатися з аптами за потятих. Пiдемо звiдси не ранiш, як поквита мося
та лишимо належну пам'ять по собi. Землю ж, Що вiдторгнули ви у антiв, не
полишимо аптам. Чули, не полишимо! Передамо ©© соузникам нашим у намiрах
соузних - кутригурам. Хай обживаються тут та будуть нашою твердю на землi
Антськiй. Настануть лiпшi часи, ми ще повернемося сюди i запита мо в
антiв: як смiлi© противитися нам, аварам?
XXVI
Так i мислив собi Баян чи щось примусило його одмiiнiтi© виколисанi
ранiш помисли, локвитання з антами тривало до само© зими, стало брем'ям
для антiв i iiа всю зиму. Пап i не було великих сiч iз обрами, та були
спроби нав'язати сiчу, проникнути в глибини Тивирсько© та Улицько© землi й
пограбувати люднiсть. А те змушувало тримати па обводах чи поблизу обводiв
не лише тиверцiв та уличiв, а ii дулiбiв i купно з ними росичiв та
втiкичiв. Лiпше на передлiттi, i то коли почала спадати в Дуна© вода,
принесли звiдтам жаданi вiстi: обрi© лаштуються до поропрагiи.
Усi полигшено зiтхнули, а князьь Волот i поготiв. Ратнi тривогi,
туринти про зимiвлю в Тиверськiй землi неимолирно велико© сили комонних
лягли передусiм па нього. А то нелегке брем'я. Опорожпiлн геть усi княжi
житницi та скотницi, спорожнiли й людсьi;. Бо сутужiю було з живнiстю для
во©в, а iде сутужнiш iз оброком для комоней. Змушений був забирати все, що
було в поселян, посилати валки залубнiв у сусiдцi землi. На лихо и князь
Добрит занемiг. Взимку лиш скаржився на задуху та болi в серцi, а з
настанням тепла i зовсiм злiг. Було б знаття, що немiч так надiйно обсяде
його, ще по великому снiгу вiдвiз би до Волипа в залубнях. Нинi про то й
помишляти годi. Он скiлькох лiчцiв та баянiв привозив до князя
Дулiбського, а жоден не поставив його на ноги. Останнiй був вiдвертiший за
всiх: "Готуйся, каяже, до найгiршого", - сказав Волотовi, коли залишились
па самотi, i, зда ться, сказав правду.
Аби бодай чимось потiшити слабого, зайшов i повiдав про обрiв.
- Свiтлий день наста для нас, княже: обри полишають нашу землю,
переправляються за Дунай.
Слабий довго вiдмовчувався, схоже, нiби й не чув, що йому кажуть. Аж
там десь, перегодом, зiбрався па силi й вирiк кiлька слiв.
- Слава богам. Хоч сим буду втiшений.
Волот не одразу пiшов вiд нього. Хотiлось запевнити слабого: ще одужа
вiн. Та не допомiг сво©м хотiнням. На третiй день по тiй розмовi-баяпню
помер князь Добрит. Перед тим, як вмирати, покликав князя Болота, деяких
мужiв сво©х i попросив, аби тiло його перепровадили в прелiпий город над
Бугом Волшi - туди, де кревнi його i де можлива пам'ять про нього.
Тепер тверський князь i сим ма клопотатися. А клопотiв за тако© оказi©
по браку . I те тра, i друге тра, i десяте знов тра.
- Княже, - оповiща котрийсь iз вогнища. - Небiжчика обмили вже,
цапах©шш пахощами, одягли. До велиш покласти?
- У гридницi. Там прощатимуться з пiнi та вiддаватимуть шану iiо©, вся
люднiсть тиверська.
Хотiн було iтi, та нагледiв сина й зпоiiу спипинся.
- Княже Богдагну,- - покликав. - Данiю хочу бачити тебе.
- Я до ваших послуг, отче.
- Ходiм, маю щось сказатп. Я надовго" вiдлучаюся з Чорна. Гидаг про те?
- Нi. Куди i пощо?
- Мушу супроводжувати тiло князя Добрита до Волина й на тризнi побути.
Помер вiн, пiклуючись про благо землi нашо©, покон i честь велять вiддати
йому достойну шану.
- Усе то так...
- Я теж кажу: то повиннiсть iз повинностей. Вiдкладати ©© це можна апi
на день. А обри не переправилися ще, вiд иих всього можна ждати. I
кутригури не подають виду, що йдуть за Дунай. Хтось ма наглядати за ними.
Ти син мiй, тобi й бути в мою вiдсутнiсть привiдцею ратi, що ницi в
Тиверськiй землi.
- А князi Зборко, Острозор?
- Вони, як i ратi ©хнi, лишаються пiд тво ю рукою. Лише дулiби пiдуть у
свою землю, справлятимуть жалобу по князевi.
Богдапковi i втiшно було чути те, i нiяково водночас.
- А що ж буде з Миланою та Златою, отче? - заговорив про iнше. - Так i
полишимо ©х у чужкра©?
- Як то - полишимо? Мусимо подбати, аби повернулися в свою землю.
Одначе дбатимемо про те це зараз, тодi вже, як уляжеться розбрат iз обрами
та буде певнiсть, що можна податися па пошуки.
- I хто подасться?
- Повернусь - подума мо. А втiм, матимеш час, то й зараз думай.
Думати справдi було про що. Распря з обрами вихопила з антських лаii не
лiгше князя Добрита, вона уготувала обом ©м, i вiтцевi, i сиповi, ще одну
осмуту: тодi, як погнали в пониззя обрiв та визволили взятий ними полой,
довiдалися вiд недавнiх бранцiв, що обом ©хнiм зятям пе судилося вже
типити всiх апi сво ю ратною спроможнiстю анi молодечими норонамп,
та©.чiмн пам'ятними в родi. Блiiжпка Тiру, а Кушта Холлюгою занадто довго
боронили: вiд комонникiв Баяна, немало наклали ©х пiд стiнами ii за те оба
були жиро i око покаранi, Зраненого ii знекронлеiюго Ближпку кнпу.iиi в
палаючу .'юдiю ii пустили па иоду, а I©уппу надiли на сулпцi да так i
лишили конати. Про Милану я; та Злату бранцi одне зиаiоп.: Блнжi©ка
посадив ©х перед тiш, як наиттвся на опрочi, у подiю ©© послав з вiрними
людьми до Дунаю. Малi© бути у мирному тодi Холмокiродi, а до Холмолорода
прибули. Ходить пересуд, нiби подiю ©хню пересходiв.пiром©. Коли се
справдi так, вони бранцi пе аварськi - ромейськi. А то теж по вслиi
нiх;". Ми ©хали хтось пливити, доки iю продали па торгах. Хто ж, справдi,
по©ло? Вiтець? Не тоii вiк у нього, щоб ©здити. Коли не вiдшука ться
розбитного мука серед ратних чи вогпищан, доведеться йому, Богданковi,
правитись. Тро ©х лишилося пiсля смертi матерi Малки, вiн - найстарiшiй.
Бабця Доброгпiва казала свого часу: на свiтi пемае солодшо© дностi, анiж
сердечна днiсть, а з усiх сердечних наймiцнiша кревна. Не личить йому, що
був темний, мав он яку ласку вiд сестер, забувати тепер, що вони в бiдi.
Ось тiльки куди подасться, де i в кого шукатиме? Добре, як роме©,
довiдавшись, чи© перед ними доньки, зважать на те, що з князя за князiвен
вiзьмуть бiльше, анiж за рабинь на торгах. А коли не зважать? Не повинно б
так бути. Роме© роме©, у них виторг завжди на прицiлi. Та й Злата та
Милана не полiнуються пiдказати: вiзьмiть когось iз челядi нашо© i пошлiть
до князя тиверського; вiн не зобидить вас викупом. Може, вiтець саме це
мав на оцi, коли казав: повернусь - подума мо? Далебi, що так.
Блукаючи в Чернi та поза Черном, бiльше сумуючи, анiж тiшачись
зустрiччю iз свiдками отрочих лiт (чого - сам не вiдав), натрапив якось на
мачуху. Була надмiру потривожена i не до лиця княгинi спiшна. А ще
свiтилася в тiй тривозi сво©й таким до наготи видимим свiтлом
прихильностi, кревно© дностi з ним, що не вiдгукнутися па ©© прихильнiсть
годi було й помишляти. Чув, скинувся серцем i прискорив ходу, бо встиг
подумати, зближаючись: даремно вiн холодно ставиться до мачухи; видять
боги, вона не така вже й чужа йому.
- Бiда, Богданку, - не сказала - видихнула з себе. - Прибув iз обводiр
гiнець, тривожну вiсть принiс: кутригури iдуть на нас.
- Обри чи таки кутригури?
- Сказав, кутригури.
Сам угомонився i мачуху визнав за потрiбне угомонити.
- Коли так, - мовив i поклав свою заспокiйливу десницю па ©© плече, -
коли тiльки кутригури, то це ще невелика бiда, матiнко Миловидо. Нас тут
он скiльки, вгомонимо ©х i вiдкинемо геть.
- Князь-вiтець сказав, аби звернулася передусiм до тебе, коли що.
- Спаси бiг i князя, i вас, гожа господине. Iдiть до дiтей та будьте з
дiтьми. Я сам оповiщу про все, що гряде на нас, i во воду, i князiв.
Стояли на пригiрку всi три. Князь Острозор попереду, Богданко одесную
вiд нього i дещо позаду, Зборко ошуюю i теж позаду. Усi на рослих,
вiгулянних на дозвiллi огирах, прi повнiй бронi i ратнiх обладунках.
- Що кажуть тi, кого посплали на звiди? - порушив тишу Острозор.
- Все те ж, - Богдапко йому. - Обрiв серед виставлених супроти пас
i:омоiiпiii;iв помас.
- Тут, при Завергаповi, нема . А далi?
- Далi теж. Люди пашi ходили до Дунаю. Окрiм кутригурiв, нiкого не
подибували.
- Боюсь, що ее пе так.
- Чому не так?
- Що вiн собi мислить тодi, Заверган? Не вiда , яка у нас сила, чи
втратив усякий глузд?
- Дуже можливо, що й не вiда , - вiдповiв за Богданка князь Зборко. -
Звiдуни його могли нагледiти, як iшли з Тиверi тисячi дулiбiв, i датн
неправдивi звiди: усi iншi апти, мовляв, пiшли в сво© землi; лишились
тиверцi, а тиверцi он як порiдiли пiсля сiчi з обрами.
- Дiла-а, - зiтхнув Острозор. - Не станемо ж ми виставляти перед ним
усiх, хто в лiсi i хто прихований за лiсом. Дивись i збагни, мовляв, па
кого знiма ш руку. Негоже то.
- Чому негоже?
- Доки не зна мо справжнiх умислiв Завергапа, не варто виказувати себе
такими, як .
Вiдали б князi антськi, якi вони, Завергаповi умисли, не вагалися б. I
впiiшли б всi ю раттю, i нарочитих послали б та сказали: "Нощо пасiю ш,
хане? Перед тобою не лише тиверцi - втiкичi, росичi, уличi. Чи тобi
помишляти про звитягу над такою силою? Пролл ш рiки кровi i дарма". Бо хан
Завергап вагався-таки: iти на антiв чи не йти, довершувати те, що
започаткували з безуму жадiбнi до чужого кметi, а чи вийти й сказати
антам: "Плачу за ©хнiй безум i татьбу вражду i тим засвiдчую покору". Апо,
вiн був такий непевний у намiрах сво©х, що доста було кинутi© на шальку
сумнiвiв один- диний резон, як сумнiви взяли б гору над намiрами й поклали
б край затiяному. Бо не з власно© волi збира кутригурськi тисячi i ма
намiр потручати ними антiв. Каган аварський висить на його ши©. Мало ,
йому того, що оп скiльки по©в полягло у походах супроти Iантiв, велить
сiсти тепер мiж ним та антами й бути його твердю на Антськiй -землi. А як
будеш нею, аварською твердю, коли то© твердi як у зайця хвоста? Мусить
слухатись i друго© ради-повелiння: "Скористайся тим, що князi антськi
пiшли восвоясi, а тверськi лави оп як порiдiли, сгримуючи нашi турми,
iвидкинь.. антiв за Бонтерiку. Без цього важко буде усидiти тобiна Дуна©.
Було чому дивуватися, слухаючи таке, i Завертай поривався перечити: не
варто ламати щойно укладений ряд; кутригурськi лави не менше порiдiли, нiж
тверськi, ©м i без цього походу незатишно буде при Дуна©, - та згадав,
кому збира ться перечити, i змирився.
- Коритимусь, - поклав собi, - доки Баян поблизу. Пiде за Дунай, iпше
вчиню. Матиму розв'язанi руки, а з роз.в'язаними руками знайду собi раду.
Може, замирю з антамп i заприятелюю замиривши, а може, й зовсiм залишу ©м
землю при Дуна©, подамся на Онгул, сяду, де сидiв, та й плюну звiдтам па
Баяна. Теж вiдшукався содруг i соузник. Цi© кутригури забули, в яку ганьбу
увiв ©х, якого урону завдав пiдступнiстю сво ю i скiльки кровi пролито
через тоту пiдступнiсть.
Присяйбiг, ладен уже був стати й стояти на цьому, та пiшов опiсля по
Тнверськiй землi, побачив, якi соковитi трави на просторих галявах
Придупав'я, i знову завагався.
"А може, Баян дiло каже? Земля по Опгулу нiкуди вiд мене не втече. I
вiд мо©х родiв теж. Як випасали, так i випасатимуть там табуни комоней,
отари овець, череди корiв. Одначе й ця, Тиверська, теж не буде зайвою, тим
паче в спечнi лiта, коли на Онгулi вигора трава, мiлiють рiки, висихають
i без того ненадiйнi озера-поди, а вiвцi збираються докупи й задихаються
купно, а корови ходять у пошуках поживи i не знаходять ©©. Чим не
порятунок тодi багате на соковитi трави Подунав'я? А сам Дупай, а риба в
Дуна©?"
О натуро людська, жадобою скормлена! Коли ти вситишся i скажеш: доста?
Щойно був тверезий хан Заверган, а вже хмiльний. Щойно казав: сам знайду
собi раду, а вже забув про те казання й ладеп слухатись iнших, та що iнших
- недруга свого i супостата.
"А коли так треба? - шука виправдання. - Чи я один такий? Чи всi, що
довкола мене, iншi? Хай розглянуться та приглянуться до себе. Апо, хай
розглянуться та приглянуться!.."
I не став сумнiватися вже, полинув мпслiю шукати виправдання. Мав один
з другим спiйману в рiчцi, па поду, у морi рибу й почував себе неабияк
вдоволеним, осмiхався й казав: "Я ситий". I сьогоднi, i завтра, i позавтра
так. А нагледiв опiсля, що десь хтось мас бiльше - i розширив очi: "Ти
ба!" Приручив один з другим козу, затим - коня, корову, уситився набилом,
замав домашне м'ясо - i востожертвував, а впсторжествувавнiи, кинув тi псi
око i©: "Ого-го-го-го-го-о!!! Я - цар земний, мо©й волi скорилася твар - i
одна, i друга, i десята. Хто мудрiший за мене i щасливiший?" А
розглянувся той щасливий та побачив: у тогось бiльше ©х - i кiз, i корiв,
i комопрiг, вибалушпи з дива очi i засу тився: "Як же це? Чому це? Де
добути, аби мати стiльки ж, i то - негайно?" Були часи, коли усi ходили,
прикритi шкурою, спали па шкурi й нiжилися бiля жони сво ©, прикритi тiсю
ж шкурою. А нагледiли, що хтось поставив намста з шкур, затамували вiддих
i заприсяглися: луснемо, а матимемо такни, а то й лiпший. I мали. Не лише
для себе, а й для дiтей сво©х, для всього роду. Ось тiльки вдовольнити
себе так i не змогли. Анi тодi, анi пiзнiше. Бо чого, справдi, ма бути
вдоволена людина i чому вiн, хан Заверган, яко один iз людей, ма лишатися
вдоволений тим, що ма на Онгулi, коли бачить i зна : у обрiв лiпше, нiж у
кутригурiв, у антiв лiпше, нiж у обрiв, у роме©в лiпше, нiж у всiх? Чи то
до лиця привiдцi племенi цуратися лiпшого й вагатися перед можливiстю мати
лiпше?
- Кутригури! - звiвся в стременах i руку високо пiднiс, аби побачили
його i чули, що скаже перед сiчею. - Усi ви волiли свого часу пiти за
Дунай, сiсти на плодоносних землях Скiфi© чи й Мiзi©. I пiшли б, i сiли б
там, коли б не зрадливi утигури. В найщасливiшу мить злету сили
кутригурсько© сплюндрували вони землю пашу i тим знесилили пас, ввели в
ганьбу й накинули пiдневiльнi шори. Та все минуще, кутригури! Сталося так,
що ми оiiишiлисьтаки при Дуна© i яко володарi цих пасовиськ, озер i рiчок.
Соузники нашi, обрп, пiшли за Дупай i сiли за широким Дуна м, а вiдтяту в
антiв, землю уступили нам у довiчне i неподiльне володiння. Видiли, яка
вона, придунайська земля? Втямили, що це i с те, чого ми шукали?
- А так! - дружно вiдгукнулися тисячi.
- То втямте i iпше: аби всидiти тут i мати вольготпiсть замiсть
тiсноти, мусимо пiти на знесилених у сiчах антiв i вiдкинути ©х за
Богепь-рiку. З памп, сородi©чi мо©, Та©©га i об|)ii також!
Перший оголив меча, приострожив огi©ра i, розвертаючись, покликав
сородпчiв сво©х па подвиг i славу. Чув: воин йдуть за ним, i йдуть