Страница:
по тiльки ликом i статурою Аполлона, а й щасливою долею, коли начистоту,
може, найщасливiшою з усiх смертних. Хто вiн був, коли правився з
загубленого мiж гiр, iiiiгому не вiдомого селища Таурiсiй у та мничу
столицю Вiзантiйсько© iмперi©? Звичайнiсiнький пастух: босий,
паiiiвзодягнений, з висмаленою сонцем кучмою волосся на головi i з
полотняною бесагою за плечима. А он як обернулося; став iмператором
найбiльшо© в свiтi iмперi©, повiювладним володарем мало не пiвсвiту -
всi © Передньо© А-п© з числоiiпшiи провiпцiямп, почшiаючi© дiд Палестини
Сiрi©, Аравi©, Фiшкi©, Миси©штамi© м кiнчаючи Вiрменi ю' а ще Понта
Пелемона, леноионта, Дакi©, Фракi© стародавнього Iллiрика i ще
стародавнiших грецьких провiнцiй полупочпо© Африки, мало не всi © Iталi©.
Чи це так собi i чи тому тiльки, що в Константинополi сидiв тодi, в день
його, Юстинiаново©, появи, кревний дядечко в 'iпостасi iмператора Юстина?
Ба нi, пе тiльки тому. Була ще й воля Всевишнього, покликана молитвами
матерi, що проводжала сина в таку далеку i таку попевну путь, як була й
дарована тi ю ж матiр'ю в день появи Флавiя Петра Савагiя па свiт всеблага
заступниця - доля. Це вона подбала тодi ще, як Флавiя колисали в колисцi,
аби iмператор Анастасiй не залишив для трону, на якому он скiльки
возсiдав, спадко мця, аби серед тих, хто щойно оплакував його,
восторжествувала не злагода - ворохобня, i така що не лишала найменшо©
надi© па примирення. Сенат, цирковi партi©, аристократи Константинополя
уповали на Iпатiя Анастасiйового небожа, а всесильний Амантiй, тимчасо^
вий правитель по Анастасiю - на розпаленi в собi'жадання: нi в якому разi
не випустити з рук даровану богом владу. I пiшло, i завертiлося. Поки
аристократи справляли по Анастасiю поминки та обходжували Iпатiя (а то ж
як слiд було втокмачити йому, чого сiда в .iмператорське крiсло, чию руку
ма тримати, коли сяде), Амантiй накинув оком на дядечка Юстина,
тодiшнього привiдцю сили що на не© спирався трон - iмператорсько© гвардi©,
i сунув йому до рук яко особi впливовiй серед гвардiйцiв немалу купу
солiд, а заодно i повелiння: не скупитися ними сипати щедро й навсiбiч,
одначе з неухильною метою: ' аби гвардiя посадила на трон не Iпатiя, а
Феокрита, особу довiрепу i в усьому покiрну Амантiю. "Досить аристократам
правити нами", - сказав ута мничено i гнiвно, уповаючи ясна рiч, на те, що
дядечко яко колишнiй плебей вiзьме той гнiв до серця й подба , аби па трон
сiв Фоокрит, коли вже вiн, Амантiй-евнух, не може сiсти. Не хтось iнший,
саме вона, всесильна i всеблага доля, надоумила тi © дни-' пи й сенаторiв
не поступатися сво©м, вiддати скипетр iмператора кому завгодно, тiльки пе
Амантiю i його креатурi_ Феокриту. "Прiч внухiв!" - заволали й почали
гуртуватися та розкидати мiзками, хто може стати Амаптiю на перепуттi.
"Юстип, привiдця iмператорсько© гвардi©!" - пiдказала та ж доля, i
оскiльки iншо© сили при Августiонi справдi не було, а дядечко Юстип теж
був особою не без олi© в тiм'©, обернулося так, що гвардiйцi по стали па
бiд Феокрита, одначе не стали й на бiк Iнатiя, проголосили i'.iпрратором
Пiлпптi© Юстiпiп. Лмиптнii лмуiпнiвiп бупубрити голову в плечi, а
сенатори, як i цирковi партi©, схилитися па бiк гвардiйцiв. "Лiпше буде, -
сказали собi, - коли iмперi ю правитиме в усьому покiрний нам смерд, до
того ж лiтнiй i бездiтний, анiж владппй i пiдсту©ший внух".
Швидко перетасували мiж собою наявиi в сенатi мiсця, пiдняли вiтрила й,
упевнившись - корабель iдо сво ю, раз i назавжди обраною путтю, стали
спiвати новому iмператоровi осанну. I во©н вiн, яких свiт ще не знав, i
державця яких iмперiя досьогоднi не мала. Не подивували й тодi, як той
во©н i державця укоротив вiку спершу Амаптiю, котрий мiг не змиритися й
торувати путь до iмператорського столу, затим Феокриту, стяв голови
популярному на тi часи привiдцi палатiйських легiонiв Вiталiану,
iнiцiаторовi фiнансових реформ i вельми впливовiй за Анастасiя особi в
iмперi© - префекту Преторiя Морину. Важливо, що ©х, сенаторiв, обiйшов
караючий меч i що досягнуто найголовнiшого - нема Амантiя. Були,
щоправда, iншим спантеличенi: новий iмператор, виявля ться, не просто собi
мало обiзнаний з грамотою, вiн неспроможний навiть поставити пiдпис пiд
едиктами, що ©х готують iншi!
Спершу ширили очi, потискували плечима, далi почали дозволяти собi
шептатися: як бути? Меншi йшли до старших, старшi - ще до старших, а тi,
не вiдаючи, що можна вдiяти, робили кам'яними лиця i тим казали: ви про со
не вiда те, вам те наснилось.
Та не спить людська мисль, коли зна : над нею висить i щомитi погрожу
карою меч. Хай не серед вищих i найвищих, все ж знайшовся в сенатi такий,
що прибiг одного досвiтку й вигукнув, подiбно Архiмеду:
- Еврика! Я знайшов!
- Що саме? - пеповпо поглянули на нього.
- Виготуймо для iмператора платiвку з чотирьох лiтер: legi ("я
прочитав") - i того буде доста. Вона засвiдчуватиме пiдданим i всьому
свiтовi його грамотнiсть та компетентнiсть в дiлах iмперi©, i©у, а
поставити таку платiвку не важко.
Потiха - велика спокуса, а бажання бачити себе мудрiшим самого
iмператора тилi паче. Тож i змагання сенату з iмператором-смердом що далi,
то помiтнiше входило в силу, i хто вiда , чим завершилося б, коли б та ж
доля не стала на бiк дядечка Юстина i не нашептала йому: сенатори
пiдсовують тобi посмiховиська замiсть едиктiв, а ти розкинь мiмками i
пiдсунь сенаторам щось таке, вiд чого у них не лише у лосi закрутило б. I
дядечко послухався тих нашiптувань. Перше, що вчинив, став бувати - i
доволi часто _ на циркових виставах, збирати в себе i щедро
винагороджувати поетiв, якi подобалися публiцi i яким найзавзятiпте
аплодувала публiка. Не вiдаючи доти, що таке наука i культура, iмператор
став неабияк дбати про ©хнiй розквiт в iмперi©, заклав i воздвиг за сво ©
пам'ятi бiльше, нiж будьхто, наукових i культурних закладiв, церков, яко
щирий християнин заходився переслiдувати ресь та ретикiв i тим примусив
служителiв церкви, ба навiть цирковi партi© поставити рогом очi й сказати
прилюдно: "О-о!", а вся iнша просвiщепна братiя - i найперше поети та
актори, не забарилися пiдхопити те "о-о" й возвеличити iмператора Юстина в
очах непросвiщенних яко мудрого серед мудрих i просвiщепного серед
просвiщенних.
Нiхто не смiв уже пiдсовувати iмператоровi лживi письмена замiсть
едиктiв. Супротивно тому, засвiдчували щирiсть, присягалися в вiрностi,
хоча позаочi й уповали па час. Юстин, гадали собi, похилий вiком, до того
ж не ма спадко мцiв. Вiдiйде - i вдiють сво : надiнуть iмператорський
вiнець особi iмператорсько© кровi.
Та й тут помилилися: дядечо Юстин справдi виявився мудрiшим за
наймудрiших. Тодi ще, як сiв на тронi, послав до Верхньо© Македонi© гiнцiв
з повелiнням: хай хтось iз небожiв кида гирлигу, з якою ходить за
вiвцями, й пра, виться до Константинополя. А коли небiж прибув, сказав
йому: "Я старий уже для того, щоб сiдати за лаву i оволодiвати науками,
тим паче у вищiй школi - унiверситетi - сядеш ти. Часу матимеш обмаль, тож
не гай його, вдень i вночi сиди над книгами - мудростями вiкiв. А осягнеш
©х бiльш-менш, прийдеш i станеш поруч зi мною, допомагатимеш менi править
iмперi ю i сам навчатимешся. Не брязкай там, серед павчителiв i тих, з ким
навчатимешся, iменем мо©м, натомiсть постарайся осягнути розумом бiльше,
нiж будь-хто, i стати пiд кiнець навчання вище, нiж усi".
Вiн, Юстинiан, теж був не з якогось iншого тiста, таки з дядечкового,
тож пе забарився утямити, куди хилить iмператор, надто коли вiн покликав
його i ще кiлькох таких, як вiн, до Августiопа i повелiв бути його
довiреними в Августiонi. Може, котрийсь iз сенаторiв i втямив перегодом,
до чого йдеться, та було вже пiзно. Iмператор Юстин вiдчув на той час, що
днi його лiченi, й усиновив обiзнаного з науками як i з сенатськими
премудростями небожа сво©м чи не останнiм едиктом,-- тпм, иа якому стояло
по звичне для всiа "Я нричiгiаи", сiинли набагато значимiше: "Я передав
владу над вами i всi ю iмперi ю сво му небожу Юстинiану Першому".
Хай та воля iмператора не подобалася комусь, хай хтось рвав на собi
волосся, збагнувши, що сталося в iмперi© i в чи© руки потрапила iмперiя, -
дарма. Таким було велiння долi, так мало вже й бути: вiднинi на
iмператорському тронi сидiтимуть пе спадко мцi Зенона i його вдови
Арiадни, ба навiть не родаки Анастасiя, сяде рiд Юстинiв з далеко©
Македонi© i сяде надовго. Бо хто насмiлиться чинити всупереч заповiту,
коли той Юстинiв наступник мав уже сво©х прихильникiв i в сенатi, i серед
гвардiйцiв?
Юстинiан спиня ться перед глибоко посадженим у стiнi, вiкном
iмператорського палацу i довго дивиться в далину, що стелиться через
Босфор i десь далi. Он скiльки лiт минуло вiдтодi, як надiли на нього
iмператорський вiнець i посадили на мiсце покiйного дядечка. Жарти хiба -
понад тридцятьi За цей час померли не лише тi, хто рвав на собi волосся,
шкодуючи, що якийсь пройдисвiт з iллiрiйцiв зу- 'я мiв напустити туману i
лишити всiх у дурнях, померли; навiть тi, хто пам'ятав, з якого
роду-племенi iмператор Юстинiан, як став вiн повелителем найбiльшо© на всю
ойкумену iмперi©. То давно, в першi лiта його присутностi на тронi,
кричали на iподромi: "Було б лiпше, коли б не народжувався твiй вiтець
Саватiй! Вiн не породив би вбивцю! " Тепер нема кому кричати. Та й не
посмiють. Он який слiд лишив по собi в iмперi©, а вiдтак i в пам'ятi
людськiй. "Який? - вигульку котрийсь iз тих, що дозволяли собi ширити на
iподромi роти й кидати в його бiк обурливi фрази. - Той, що кривавив землю
на численних бородищах в пiвнiчнiй Африцi, Iталi©, в багатолiтнiй рiзанинi
з готами, персами, де лягли з тво © ласки сотнi i сотнi тисяч, чи той, що
укоротив вiку тим же тисячам, а то й мiльйонам громадян iмперi©, не кажучи
вже про рабiв, через нечуванi до тебе побори, пайвигадливiшi податi?"
"Не тiльки, - Юстипiан оберта ться в тоii бiк, звiдки, смикнули його за
руку, i прийма позу легiонера, що налаштувався до бою. - Ви, либонь, ото
тiльки й зна те, що нагадувати про податi та боролища. Так, обкладав вас,
i па смерть посилав. А чому? Ви хоч колись замислитеся: чому? Хочете жити
в багатiй, славнiй на весь свiт iмперi© i lie . лити кровi, не терпiтi©
вiд податей? Ба пi, не було так до мене, не буде й по менi. Чули, не
буде!"
Чому сказав так, сам не вiдав, одначе певен був: сказав правду. Як
правда й те, що його не за податi i по за'прол iгi у па биролшцах крив
пам'ятатиме iмцерiн. Були ж Go не тiльки податi, були й творення само©
iмщ-рi©, Дядечко Юстин лиш загравав iз поетами та акторами, вiн же,
Юстинiан, в iм'я розвитку само© поезi©, як i науки, не тiльки оточив себе
сонмом блискучих поетiв i вчених мужiв, наступив на горло власних
переконань i поступився перед ними сво©ми переконаннями. Усiх переслiдував
i жорстоко карав за вiдступ вiд християнсько© iдеологi©, а на вiдступи
поетiв i вчених закривав очi i дозволяв користуватися мовою
еллiнiв-язичникiв, якою нiкому не дозволялось користуватися. Хiба того не
пам'ятали колись i не пам'ятають нинi хоча б i Прокопiй Кесарiйський,
Агафiй Мiрiнейський, поети-епiграмiсти Павло Сiленцiарiй, Юлiан
гипетський, Македонiй, брати Схоластики?
Вищi школи - унiверситети були й до нього, те всяк зна . Та хто
посприяв так розвитку науки в унiверситетах i не тiльки в
Константинопольському, а й у Бейрутському, Александрiйському, Афiнському,
Едеському, в школi риторiв i софiстiв у Газi, в медичному училищi в
Нiсiбiсi? Саме при ньому, Юстинiановi, забурлило там життя, стали
можливими дискусi© мiж вченими-фiлософами i вченимибогословами, мiж
блюстителями права i законодавцями, iсториками i географами. Де такi
бiблiотеки, як у Константинополi, Александрi©, Бейрутi, чи в багатьох
кра©нах Християнського свiту з'явилися такi, знанi серед вчених i
невчених, просто просвiщенних мужiв працi, як "Християнська топографiя"
Косьми Iндикоплова, трактати його опонента, александрiiiського фiлософа
Фiлопона, науково аргументованi рекомендацi© медикам лiчця з Емiди Аецiя?
А чи©ми зусиллями створено зведення законiв Вiзантiйсько© iмперi©? А так,
чи©ми?
Багато чого можуть пригадати згодом iмператоровi Юстинiану: i те, що
зiбраний на iподромi повсталий охлос плавав у власнiй кровi й просив
пощади, а вiн не дозволив залишити живим бодай когось iз тридцятi© п'яти
тисяч, i що лив ромейську кров на численних бородищах поза Вiзантi ю, та
нe забудуть, не можуть забути, що зведення юридичних законiв його епохи
iмену ться Кодекс Юстинiана. Не професорiв права Феофiла, Дорофея,
Стефана, Фалалея, якi немало потрудилися над ним, складаючи та коментуючи
Дiгести, а таки Юстинiана. Бо той винятково© ваги i значимостi пам'ятник
юридично© мислi створений таки при ньому i дякуючи йому.
Податi, пролита на боролищах кров... А ви ж як думали? Обводи
Вiзантiйсько© iмперi© он якi, ©х до сього часу iiе спромоглися облiчити.
Хто дбатиме про них, крiм iмператора, i хто зупинить варварiв, що варяться
та й заряться на багатства iмперi©? Ви? Ба нi, iмператор. Тож i дайте
iмператоровi, щоб мав ким заступити варварам путь у землi iмперi©, щоб мав
за що звести фортецi, через якi пе могли б пройти тi ж варвари, щоб дбав
про спасiння душ ваших зрештою.
Скажете, не дбав про все те? А чи©ми клопотами i солiдами вiдновлено
сотнi старих, збудовано новi фортецi на обводах, споруджено городи, церкви
та монастирi по всiй iмперi© i серед них окрасу православ'я - храм свято©
Софi© в Константинополi? Чи хтось колись спромiгся звести таке диво, чи
доклав стiльки зусиль, аби процвiтало християнство, аби церква i iмперiя
стали диним цiлим? Усе то мо© турботи i моя гордiсть. Чули, моя i нiчия
iнша! Скiльки стоятиме храм свято© Софi©, як i споруджений для гнаних i
голодних дiм Сампсона, стiльки й пам'ятатимуть Юстинiана. Так, я не
шкодував на все це вашого поту, як i вас. А хiба я сам мало пролив його?
Може, чревоугодничав, володiючи такою iмперi ю, може, дозволив собi бодай
раз побути на дозвiллi, по-людськи виспатись? Не було того, ви пе зна те,
як зна те й те, що я нiкого не вiдштовхував вiд себе, був доступний для
всiх i щедрий з усiма, коли йшлося про творення iмперi©, а не про руйнацiю
©©. Хто, крiм Юстинiана, дбав так про ратну спроможнiсть роме©в, про
розвиток ремесла, торгiвлi? Хiба не мо©ми зусиллями добута золота жила
вiзантiйсько© економiки - шовк-сирець? Хiба той найбiльший за всi вiки
здобуток мало дав вам? Таке не забувають, вельможнi i невельможнi крикуни,
як не забуде люд вiзантiйський i того, скiльки сили й розуму доклав
iмператор Юстинiан, аби здiйснити давно сподiванi законодавчi реформи,
обмежити владу сенату i сенаторiв, заборонити крупним землевласникам мати
сво© в'язницi, творити суд над пiдлеглими, аби подолати згубне для iмперi©
запустiння земель у провiнцiях.
Звичайно, знайдуться й такi, що нарiкатимуть. Яиже, ввiв таможнi мита
для тих, що привозять i продають у його гаванях товари, стягу високi
проценти з боржникiв, зберiг рабство i нi на йоту пе полегшив долю рабiв,
ввiв примусову скупку хлiба, пiдвищив старi i вигадав новi податки, серед
них такий навiть, як податок на повiтря - аери-i кон, був жорстокий як iз
знаттю, так i з охлосом, пе брезгував доносами та мних послухiв, карав по
©хньому доносу всiх, навiть тих, що творили з ним iмперiю й булгi свого
часу улюбленцями. А хiба влада не насиллям, може, папбiль©ппм i
найжорстокiшимУ Хiба такою iмперi ю, як Вiзантiя, можна управляти без
та мних послухiв, вивiдувачiв, донощикiв? Усiм подоба ться те, що здолав
силою меча свого варварiв i повернув у лоно iмперi© Пiвнiчну Африку,
Iталiю, вiдновив, по сутi, славнозвiсну Римську iмперiю в ©© iсторичних
обводах. А хiба усе те можна було зробити без належних витрат? Хiба
державний фiск - бездонна бочка, я яко© можна черпати та й черпати солiди?
Он скiльки йде ©х на велич i славу Вiзантiйсько© iмперi©, - ту саму велич,
яка всiм веселить серце i плодить гординю. А за якi небеснi дарствспицi
можна творити ©©? За якi?! Може, повернеться в когось язик сказати, що всi
отi податi-здирства iмператор впроваджу заради себе, свого благополуччя?
Юстипiап полиша нарештi облюбоване бiля вiкна, що виходить па Босфор,
мiсце i звiльна йде через простору залу. В один куток, затим - у другий.
"Чому це минуле так невiдступне переслiду мене, будить неспокiйну
думку, бiльше того, полиша в серцi непри мний щем? Постарiв, чую,
педалеко той час, колi© доведеться стати перед всевишнiм i дати вiдповiдь
за всi сво© дянпя. Господи, пспжо тс стлпсться i стапотт.ся тi прдллркiм
часi? А-а... - чу в собi силу i доволi рiшуче зрива ться з мiсця, йде до
дверей. - Чи цим маю сушити собi голову? Живий дба про живе, а надiлений
владою iмператор - про владу".
- Кличте до мене настоятелiв храмiв свято© Софi© i свято© Iрини.
Скажiть, хай прибудуть з ученою братi ю, i негайно.
Останнiм часом становище iмперi©, а вiдповiдно i церкви в iмперi©, чи
не найбiльше хвилю його. Певен, не таке тверде й мiцне воно, як декому
зда ться. Захiднi землi он як довго перебували пiд варварами. Чи то так
собi? Чи за тi численнi лiта мало нашкоджено християнству i найпаче % люду
християнському, його побуту, вiруванню, мбралi? Варвари, як i варварськi
покони - iзчадi ресi, яко© й без того доста. Однi манихе© чого вартi. А
монтанiсти, самаритяни, а монофiсити, яким, нiде грiха та©ть, потурав сама
iмператриця i до яких причетна мало не вся знать.
Там, на заходi, а перемiною влади не все саме по собi неремiниться, i
iмператор яко глава держави та церкви не може не дбати про це. Мусить
дбати.
Ходив i розмислював, з чого почне ©©, бесiду, а може, й суперечку, з
богословами. Та йому не дали зiбратись з мислями, ба змусили навiть
перенести призначену вже бесiду на iнший час. Прибув до Константинополя
гiнець iз Фракi© й занiс до Августiона тривожнi вiстi: варвари перейшли
через Iстр не лише в середнiй, а й у нижнiй течi©, плюндрують Скiфiю та
Нижню Мiзiю.
- Хто такi? Нашi зрадливi соузники анти?
- Ба нi, за сим разом не вони. Вторгнулось знайоме iмператоровi по
недавнiй сiчi плем'я, iменоване гуннамикутригурами.
- Всього лиш? Що вдiяв намiсник, аби зупинити? Чому не зупинив i шле до
мене вiстуна з лихими вiстями?
- Бо варварiв не так уже й мало. Вони обминули фортецi й пiшли гуляти
по провiнцiях. Беруть у поселян лиш живнiсть, самих же не чiпають,
пускають поголос, нiби прийшли обрати собi землю й сiсти на нiй.
- Мають намiр осiсти, а тим часом оббирають люд? Iмператор був явно
iiепдоволопий вiстуном, як i вiстям ©©.
- Чого хоче намiсник?
- Просить помочi, василсвсс. Так i сказав: самим ла стримати, хай
iмператор шле палатiйськi легiони.
Юстинiапа аж пересмикнуло од тi © нагло© вимоги.
- Усi шукають захисту в iмператора, усiм подай палатiйськi легiони! А
де провiнцiйнi? На що покладався намiсник Фракi©, боришгiи иилуиочиi
обииди, коли неспроможний оборонитися навiть вiд кутригурiв?
Па крик його нагодилася, i нагодилась, як завжди, вчасно iмператриця.
- Що сталося, Божественний? Хто збентежив твою душу, порушив такий
жаданий супокiй?
- Ось, послухай та полюбуйся, - показав на посланника з Фракi© i
вiдiйшов набiк.
Феодора - сама цiкавiсть i увага. Анi в очах ©©, без того великих i
насторожених, анi на виду жодно© тiнi гнiву чи невдоволення, лише подив i
благання, благання i подив. Те й пiдкупило, певно, посланця. Без захвату,
часто затинаючись, однак переповiв iмператрицi все, що розповiдав уже, не
поминув i подробиць, якими з ляку чи через забудькуватiсть не удосто©в
iмператора.
- Скiльки ж все-таки вiйська у кутригурiв? Казав чи не казав се
намiсник?
- Достеменно нiхто не зна , судячи з того, як густо i нестримно йдуть
по провiнцi©, далебi, не менше десяти тисяч.
- Бог милостивий, упора мось. Iди й перепочинь з дороги, а iмператор
подума тим часом, що вдiяти, аби витурити варварiв, уберегти Фракiю i
фракiйцiв вiд напастi.
Ждала, коли стихне хода вiстуна, чи збиралася з мислями василiса, -
вагкко сказати. Стояла при входi, виважувала допитливим зором Юстинiана й
вiдмовчувалась.
- Цi варвари не дадуть спокiйно дожити вiку, - перший озвався
iмператор. - Усiм сто©ть в очах i в тiм'© багатство Вiзантi©, всi прагнуть
поживитися ним. Лiзуть i лiзуть, мовби тi пруги.
- Коли прийшли лиш за багатством, - пiвбiди. Гiрше, коли справдi хочуть
поселитися.
- Нащо вони менi, раби i конюхи! - розгнiвався Юстинiан. - Сво©х не
маю?
- I я кажу: нащо? Гнати треба, i негайно. Василеве не обiзвався. Мiряв
простору залу Августiопа й сво щось думав. Зрештою надумався й покликав
придворних.
- Де зараз полководець Велiсарii?
- Далебi, спочива пiсля виснажливих походiв.
- Скажiть йому: поволi наем бачити у себе.
I вже тодi, як придворний мав намiр iти, додав:
- I небожу мо му Герману те саме скажiть. Феодора, як i завжди,
лишалася не по-жiночому зосерод/шшию i думною. Та ось очi ©© загорiлися
пiшим, пiж досi, вогнем i, як здалося Юетинiанивi, хай i iiеiiримiтно, все
ж розширились.
- Кого ж пошлеш, василевсе, з Велiсарi м? Тi рештки, що ма ш у
Константинополi та околiях, чи вiд Наросса вiдкличеш когорти?
- Може, й рештки, що вдi ш. Важливо, аби було кому вести ©х. Там, у
провiнцiях, злютують силу i з провiнцiйних когорт. Гада ш, нема чи замало
©х? Привiдцi бевзi i страхопуди - ось в чому вся бiда. Поховалися по
фортецях i ждуть милостi вiд iмператора.
- Можливо, й так. Поява Велiсарiя серед тих, що вийдуть супроти
кутригурiв, не завадить. Одначе я на тво му мiсцi покликала б насамперед
слiв, котрi не так уже й давно укладали ряд iз утагурами та обрами. Хай би
нагадали i обрам, i утигурам: брали солiди, давали обiтницю бути на боцi
Вiзантi©, стинатися з усiма, хто йтиме у ©© обводи з полуночi, то хай
стають тепер на наш бiк.
Юстинiан не поспiшав радiти знахiдцi iмператрицi.
- То давно було, Феодоро. Утигури вичерпали з наших мiхiв солiди й
забули про обiтницю. Iнший уклали ряд i саме з кутригурами: Сандiл вiддав
за ©хнього хана свою дочку.
- Це ще не каже: забув про укладений iз нами ряд. Iз кутригурами Сандiл
не пiшов все-таки. Збагни, василевсе: не пiшов! А коли так, не зовсiм,
виходить, забув.
Iмператор зиркнув на не© i замислився.
- Не пiдуть, Феодоро, утигури на кутригурiв. Де ти бачила, щоб родак
iшов на родака?
Василiса не осмiхнулася, одначе щось схоже на усмiшку накреслилось на
©© устах, заiскрилося в поглядi.
- Ну, а обри?
- Обрам, щоб iти па кутригурiв, треба вторгатися в землi антiв чи
утигурiв.
- Ти забува ш, Божественний, що то безбожний люд, варвари, до всього ж
гуннське порiддя. Вони на все спроможнi. Коли певний, що встигли забути
про щедро висипане перед ©хнi ласi очi золото, висип ще чи принаймнi
побрязкай ним i побачиш, що з того буде.
"А й справдi, - схилявся до ©© мислi Юстинiан. - Це варвари, вони на
все здатнi. Хай Велiсарiй iде у фракiйськi провiнцi© з когортами, а сли з
солiдами - до утигурiв та обрiв. Чи одне другому завадить?"
"Стривай! - вихопився сумнiв. - Де вiзьму стiльки солiд? На те, щоб
утримувати за собою вiдвойованi у варварiв захiднi' иривiицi©, треба ©х,
щоб стояти проти склав;'Нiн, iди затопали Iллiрик, те-к -гриби. Щи й цим,
обрам iл утигурам, мушу готувати. Чи не забагато всi хочуть?"
Феодора не вмовка , знай пiдшуку резони й перекону цими iмператора, а
iмператор сто©ть, мовби шарпане вiтрами дерево, i не може зважитися на те,
що радять. Розкида ться ж пе чимось, розкида ться скарбами, стягнутими з
тих, котрi он як попрiкають його. Коли пiде на це, змушений буде знову
оподатковувати.
"А-а, - маха зрештою рукою i велить кликати когось iз сольства. -
Мають пiдданi аерикон, матимуть ще й податок на воду, що б' з iмперсько©
землi, на дим, що йде з осель зледачiлих. Не хочуть чи не можуть самi
стати на оборону отньо© землi, хай дають солiди".
VII
Самолюбство молодого хана на Кутригурах могло бути й нотiшеним уже.
Якже, таки взяв гору над кметями. Одне, обстояв для себе i жони сво ©
дозвiлля - все нередзим'я i всю зиму був iз Каломелою, а друге, он як
вознiс себе в очах кметiв. Тодi ще, як повернувся з Тиверi, зiбрав ©х i
сказав: "Нам i дозволено, i не дозволено iти землею Тиверською. Думайте,
як пройдемо. Даю вам на те иередзим'я i зиму, бо лише по зимi пiдемо". Не
вiда , думали кметi чи нi, одне зна : не мiг пристати до того, що
надумали. Коли зiбрав ©х перед походом та став питати, всяке казали i на
все указували, не вказали лиш достойно© путi.
- А коли так зробимо, - винiс на ©хнiй розсуд свою думу-рiшенець. - Не
тодi пiдемо за Дунай, як спаде та вигрi ться в ньому вода, а тодi, як
снiги вже стануть мало не до решти, а крига па Дуна© буде ще мiцна - така,
що витрима i воя, i його огира.
Якусь мить нiмували всi, потiм заговорили навперебiй, зрештою стали
схоплюватися ii виголошувати своему привiдцi здравицi.
- Слава мудрому хановi!
- Слава й хвала! Слава й хвала!
- З таким - хоч на край свiту!
Не кривитиме серцем: радий був чути такi здравицi. А ще бiльше радiв
опiсля, коли замисел його виявився н" просто вдалим - на диво угодним для
всiх та щасливим.
I Днiстер перейшли по льоду, нiким но були помiченi, i Приднiстров'я та
Придунав'я здолали, уникнули того, чого найбiльше боялися - занесеного
сиiюм безнуття, i на Дуна© вийшли в тiм мiсцi, де не було анi тиверських
сторожових веж, анi ромейських фортець. Зате рiка лежала скована ще льодом
- вiд берега до берега полискувала ним пiд скiсними й холодними па
передлiттi променями сонця.
Правились через не© по одному i вдень. Правились i потерпали, ясна рiч:
а раптом пiд котримсь iз во©в, що йшов поруч iз огирем, чи пiд огир'ем
виявиться промо©на? Зате коли вийшли на супротивний берег, та обiгрiлись
при багаттi, та наситились ©дою, та вилаштувались сотнями, радощам всiх не
було меж.
- Слава хану Завергану! - кричали тисячоголосе i не зважали на те, що
хтось десь почу , ©х десять тисяч, i всi мечники, пiд кожним гарячий
степовий кiнь. Хай спробують роме© спинити таку лаву. Присяйбiг, доки
отямляться та зберуться з силою, вони, кутригури, доможуться свого. Тепер
пiд ними твердь, теяер нiщо ©х не спинить.
Хан не мав тут наперед посланих вивiдникiв, як мав повсюдно ©х
ромейський iмператор, тож i не сподiвався довiдатися, що вчинить Юстинiан,
може, найщасливiшою з усiх смертних. Хто вiн був, коли правився з
загубленого мiж гiр, iiiiгому не вiдомого селища Таурiсiй у та мничу
столицю Вiзантiйсько© iмперi©? Звичайнiсiнький пастух: босий,
паiiiвзодягнений, з висмаленою сонцем кучмою волосся на головi i з
полотняною бесагою за плечима. А он як обернулося; став iмператором
найбiльшо© в свiтi iмперi©, повiювладним володарем мало не пiвсвiту -
всi © Передньо© А-п© з числоiiпшiи провiпцiямп, почшiаючi© дiд Палестини
Сiрi©, Аравi©, Фiшкi©, Миси©штамi© м кiнчаючи Вiрменi ю' а ще Понта
Пелемона, леноионта, Дакi©, Фракi© стародавнього Iллiрика i ще
стародавнiших грецьких провiнцiй полупочпо© Африки, мало не всi © Iталi©.
Чи це так собi i чи тому тiльки, що в Константинополi сидiв тодi, в день
його, Юстинiаново©, появи, кревний дядечко в 'iпостасi iмператора Юстина?
Ба нi, пе тiльки тому. Була ще й воля Всевишнього, покликана молитвами
матерi, що проводжала сина в таку далеку i таку попевну путь, як була й
дарована тi ю ж матiр'ю в день появи Флавiя Петра Савагiя па свiт всеблага
заступниця - доля. Це вона подбала тодi ще, як Флавiя колисали в колисцi,
аби iмператор Анастасiй не залишив для трону, на якому он скiльки
возсiдав, спадко мця, аби серед тих, хто щойно оплакував його,
восторжествувала не злагода - ворохобня, i така що не лишала найменшо©
надi© па примирення. Сенат, цирковi партi©, аристократи Константинополя
уповали на Iпатiя Анастасiйового небожа, а всесильний Амантiй, тимчасо^
вий правитель по Анастасiю - на розпаленi в собi'жадання: нi в якому разi
не випустити з рук даровану богом владу. I пiшло, i завертiлося. Поки
аристократи справляли по Анастасiю поминки та обходжували Iпатiя (а то ж
як слiд було втокмачити йому, чого сiда в .iмператорське крiсло, чию руку
ма тримати, коли сяде), Амантiй накинув оком на дядечка Юстина,
тодiшнього привiдцю сили що на не© спирався трон - iмператорсько© гвардi©,
i сунув йому до рук яко особi впливовiй серед гвардiйцiв немалу купу
солiд, а заодно i повелiння: не скупитися ними сипати щедро й навсiбiч,
одначе з неухильною метою: ' аби гвардiя посадила на трон не Iпатiя, а
Феокрита, особу довiрепу i в усьому покiрну Амантiю. "Досить аристократам
правити нами", - сказав ута мничено i гнiвно, уповаючи ясна рiч, на те, що
дядечко яко колишнiй плебей вiзьме той гнiв до серця й подба , аби па трон
сiв Фоокрит, коли вже вiн, Амантiй-евнух, не може сiсти. Не хтось iнший,
саме вона, всесильна i всеблага доля, надоумила тi © дни-' пи й сенаторiв
не поступатися сво©м, вiддати скипетр iмператора кому завгодно, тiльки пе
Амантiю i його креатурi_ Феокриту. "Прiч внухiв!" - заволали й почали
гуртуватися та розкидати мiзками, хто може стати Амаптiю на перепуттi.
"Юстип, привiдця iмператорсько© гвардi©!" - пiдказала та ж доля, i
оскiльки iншо© сили при Августiонi справдi не було, а дядечко Юстип теж
був особою не без олi© в тiм'©, обернулося так, що гвардiйцi по стали па
бiд Феокрита, одначе не стали й на бiк Iнатiя, проголосили i'.iпрратором
Пiлпптi© Юстiпiп. Лмиптнii лмуiпнiвiп бупубрити голову в плечi, а
сенатори, як i цирковi партi©, схилитися па бiк гвардiйцiв. "Лiпше буде, -
сказали собi, - коли iмперi ю правитиме в усьому покiрний нам смерд, до
того ж лiтнiй i бездiтний, анiж владппй i пiдсту©ший внух".
Швидко перетасували мiж собою наявиi в сенатi мiсця, пiдняли вiтрила й,
упевнившись - корабель iдо сво ю, раз i назавжди обраною путтю, стали
спiвати новому iмператоровi осанну. I во©н вiн, яких свiт ще не знав, i
державця яких iмперiя досьогоднi не мала. Не подивували й тодi, як той
во©н i державця укоротив вiку спершу Амаптiю, котрий мiг не змиритися й
торувати путь до iмператорського столу, затим Феокриту, стяв голови
популярному на тi часи привiдцi палатiйських легiонiв Вiталiану,
iнiцiаторовi фiнансових реформ i вельми впливовiй за Анастасiя особi в
iмперi© - префекту Преторiя Морину. Важливо, що ©х, сенаторiв, обiйшов
караючий меч i що досягнуто найголовнiшого - нема Амантiя. Були,
щоправда, iншим спантеличенi: новий iмператор, виявля ться, не просто собi
мало обiзнаний з грамотою, вiн неспроможний навiть поставити пiдпис пiд
едиктами, що ©х готують iншi!
Спершу ширили очi, потискували плечима, далi почали дозволяти собi
шептатися: як бути? Меншi йшли до старших, старшi - ще до старших, а тi,
не вiдаючи, що можна вдiяти, робили кам'яними лиця i тим казали: ви про со
не вiда те, вам те наснилось.
Та не спить людська мисль, коли зна : над нею висить i щомитi погрожу
карою меч. Хай не серед вищих i найвищих, все ж знайшовся в сенатi такий,
що прибiг одного досвiтку й вигукнув, подiбно Архiмеду:
- Еврика! Я знайшов!
- Що саме? - пеповпо поглянули на нього.
- Виготуймо для iмператора платiвку з чотирьох лiтер: legi ("я
прочитав") - i того буде доста. Вона засвiдчуватиме пiдданим i всьому
свiтовi його грамотнiсть та компетентнiсть в дiлах iмперi©, i©у, а
поставити таку платiвку не важко.
Потiха - велика спокуса, а бажання бачити себе мудрiшим самого
iмператора тилi паче. Тож i змагання сенату з iмператором-смердом що далi,
то помiтнiше входило в силу, i хто вiда , чим завершилося б, коли б та ж
доля не стала на бiк дядечка Юстина i не нашептала йому: сенатори
пiдсовують тобi посмiховиська замiсть едиктiв, а ти розкинь мiмками i
пiдсунь сенаторам щось таке, вiд чого у них не лише у лосi закрутило б. I
дядечко послухався тих нашiптувань. Перше, що вчинив, став бувати - i
доволi часто _ на циркових виставах, збирати в себе i щедро
винагороджувати поетiв, якi подобалися публiцi i яким найзавзятiпте
аплодувала публiка. Не вiдаючи доти, що таке наука i культура, iмператор
став неабияк дбати про ©хнiй розквiт в iмперi©, заклав i воздвиг за сво ©
пам'ятi бiльше, нiж будьхто, наукових i культурних закладiв, церков, яко
щирий християнин заходився переслiдувати ресь та ретикiв i тим примусив
служителiв церкви, ба навiть цирковi партi© поставити рогом очi й сказати
прилюдно: "О-о!", а вся iнша просвiщепна братiя - i найперше поети та
актори, не забарилися пiдхопити те "о-о" й возвеличити iмператора Юстина в
очах непросвiщенних яко мудрого серед мудрих i просвiщепного серед
просвiщенних.
Нiхто не смiв уже пiдсовувати iмператоровi лживi письмена замiсть
едиктiв. Супротивно тому, засвiдчували щирiсть, присягалися в вiрностi,
хоча позаочi й уповали па час. Юстин, гадали собi, похилий вiком, до того
ж не ма спадко мцiв. Вiдiйде - i вдiють сво : надiнуть iмператорський
вiнець особi iмператорсько© кровi.
Та й тут помилилися: дядечо Юстин справдi виявився мудрiшим за
наймудрiших. Тодi ще, як сiв на тронi, послав до Верхньо© Македонi© гiнцiв
з повелiнням: хай хтось iз небожiв кида гирлигу, з якою ходить за
вiвцями, й пра, виться до Константинополя. А коли небiж прибув, сказав
йому: "Я старий уже для того, щоб сiдати за лаву i оволодiвати науками,
тим паче у вищiй школi - унiверситетi - сядеш ти. Часу матимеш обмаль, тож
не гай його, вдень i вночi сиди над книгами - мудростями вiкiв. А осягнеш
©х бiльш-менш, прийдеш i станеш поруч зi мною, допомагатимеш менi править
iмперi ю i сам навчатимешся. Не брязкай там, серед павчителiв i тих, з ким
навчатимешся, iменем мо©м, натомiсть постарайся осягнути розумом бiльше,
нiж будь-хто, i стати пiд кiнець навчання вище, нiж усi".
Вiн, Юстинiан, теж був не з якогось iншого тiста, таки з дядечкового,
тож пе забарився утямити, куди хилить iмператор, надто коли вiн покликав
його i ще кiлькох таких, як вiн, до Августiопа i повелiв бути його
довiреними в Августiонi. Може, котрийсь iз сенаторiв i втямив перегодом,
до чого йдеться, та було вже пiзно. Iмператор Юстин вiдчув на той час, що
днi його лiченi, й усиновив обiзнаного з науками як i з сенатськими
премудростями небожа сво©м чи не останнiм едиктом,-- тпм, иа якому стояло
по звичне для всiа "Я нричiгiаи", сiинли набагато значимiше: "Я передав
владу над вами i всi ю iмперi ю сво му небожу Юстинiану Першому".
Хай та воля iмператора не подобалася комусь, хай хтось рвав на собi
волосся, збагнувши, що сталося в iмперi© i в чи© руки потрапила iмперiя, -
дарма. Таким було велiння долi, так мало вже й бути: вiднинi на
iмператорському тронi сидiтимуть пе спадко мцi Зенона i його вдови
Арiадни, ба навiть не родаки Анастасiя, сяде рiд Юстинiв з далеко©
Македонi© i сяде надовго. Бо хто насмiлиться чинити всупереч заповiту,
коли той Юстинiв наступник мав уже сво©х прихильникiв i в сенатi, i серед
гвардiйцiв?
Юстинiан спиня ться перед глибоко посадженим у стiнi, вiкном
iмператорського палацу i довго дивиться в далину, що стелиться через
Босфор i десь далi. Он скiльки лiт минуло вiдтодi, як надiли на нього
iмператорський вiнець i посадили на мiсце покiйного дядечка. Жарти хiба -
понад тридцятьi За цей час померли не лише тi, хто рвав на собi волосся,
шкодуючи, що якийсь пройдисвiт з iллiрiйцiв зу- 'я мiв напустити туману i
лишити всiх у дурнях, померли; навiть тi, хто пам'ятав, з якого
роду-племенi iмператор Юстинiан, як став вiн повелителем найбiльшо© на всю
ойкумену iмперi©. То давно, в першi лiта його присутностi на тронi,
кричали на iподромi: "Було б лiпше, коли б не народжувався твiй вiтець
Саватiй! Вiн не породив би вбивцю! " Тепер нема кому кричати. Та й не
посмiють. Он який слiд лишив по собi в iмперi©, а вiдтак i в пам'ятi
людськiй. "Який? - вигульку котрийсь iз тих, що дозволяли собi ширити на
iподромi роти й кидати в його бiк обурливi фрази. - Той, що кривавив землю
на численних бородищах в пiвнiчнiй Африцi, Iталi©, в багатолiтнiй рiзанинi
з готами, персами, де лягли з тво © ласки сотнi i сотнi тисяч, чи той, що
укоротив вiку тим же тисячам, а то й мiльйонам громадян iмперi©, не кажучи
вже про рабiв, через нечуванi до тебе побори, пайвигадливiшi податi?"
"Не тiльки, - Юстипiан оберта ться в тоii бiк, звiдки, смикнули його за
руку, i прийма позу легiонера, що налаштувався до бою. - Ви, либонь, ото
тiльки й зна те, що нагадувати про податi та боролища. Так, обкладав вас,
i па смерть посилав. А чому? Ви хоч колись замислитеся: чому? Хочете жити
в багатiй, славнiй на весь свiт iмперi© i lie . лити кровi, не терпiтi©
вiд податей? Ба пi, не було так до мене, не буде й по менi. Чули, не
буде!"
Чому сказав так, сам не вiдав, одначе певен був: сказав правду. Як
правда й те, що його не за податi i по за'прол iгi у па биролшцах крив
пам'ятатиме iмцерiн. Були ж Go не тiльки податi, були й творення само©
iмщ-рi©, Дядечко Юстин лиш загравав iз поетами та акторами, вiн же,
Юстинiан, в iм'я розвитку само© поезi©, як i науки, не тiльки оточив себе
сонмом блискучих поетiв i вчених мужiв, наступив на горло власних
переконань i поступився перед ними сво©ми переконаннями. Усiх переслiдував
i жорстоко карав за вiдступ вiд християнсько© iдеологi©, а на вiдступи
поетiв i вчених закривав очi i дозволяв користуватися мовою
еллiнiв-язичникiв, якою нiкому не дозволялось користуватися. Хiба того не
пам'ятали колись i не пам'ятають нинi хоча б i Прокопiй Кесарiйський,
Агафiй Мiрiнейський, поети-епiграмiсти Павло Сiленцiарiй, Юлiан
гипетський, Македонiй, брати Схоластики?
Вищi школи - унiверситети були й до нього, те всяк зна . Та хто
посприяв так розвитку науки в унiверситетах i не тiльки в
Константинопольському, а й у Бейрутському, Александрiйському, Афiнському,
Едеському, в школi риторiв i софiстiв у Газi, в медичному училищi в
Нiсiбiсi? Саме при ньому, Юстинiановi, забурлило там життя, стали
можливими дискусi© мiж вченими-фiлософами i вченимибогословами, мiж
блюстителями права i законодавцями, iсториками i географами. Де такi
бiблiотеки, як у Константинополi, Александрi©, Бейрутi, чи в багатьох
кра©нах Християнського свiту з'явилися такi, знанi серед вчених i
невчених, просто просвiщенних мужiв працi, як "Християнська топографiя"
Косьми Iндикоплова, трактати його опонента, александрiiiського фiлософа
Фiлопона, науково аргументованi рекомендацi© медикам лiчця з Емiди Аецiя?
А чи©ми зусиллями створено зведення законiв Вiзантiйсько© iмперi©? А так,
чи©ми?
Багато чого можуть пригадати згодом iмператоровi Юстинiану: i те, що
зiбраний на iподромi повсталий охлос плавав у власнiй кровi й просив
пощади, а вiн не дозволив залишити живим бодай когось iз тридцятi© п'яти
тисяч, i що лив ромейську кров на численних бородищах поза Вiзантi ю, та
нe забудуть, не можуть забути, що зведення юридичних законiв його епохи
iмену ться Кодекс Юстинiана. Не професорiв права Феофiла, Дорофея,
Стефана, Фалалея, якi немало потрудилися над ним, складаючи та коментуючи
Дiгести, а таки Юстинiана. Бо той винятково© ваги i значимостi пам'ятник
юридично© мислi створений таки при ньому i дякуючи йому.
Податi, пролита на боролищах кров... А ви ж як думали? Обводи
Вiзантiйсько© iмперi© он якi, ©х до сього часу iiе спромоглися облiчити.
Хто дбатиме про них, крiм iмператора, i хто зупинить варварiв, що варяться
та й заряться на багатства iмперi©? Ви? Ба нi, iмператор. Тож i дайте
iмператоровi, щоб мав ким заступити варварам путь у землi iмперi©, щоб мав
за що звести фортецi, через якi пе могли б пройти тi ж варвари, щоб дбав
про спасiння душ ваших зрештою.
Скажете, не дбав про все те? А чи©ми клопотами i солiдами вiдновлено
сотнi старих, збудовано новi фортецi на обводах, споруджено городи, церкви
та монастирi по всiй iмперi© i серед них окрасу православ'я - храм свято©
Софi© в Константинополi? Чи хтось колись спромiгся звести таке диво, чи
доклав стiльки зусиль, аби процвiтало християнство, аби церква i iмперiя
стали диним цiлим? Усе то мо© турботи i моя гордiсть. Чули, моя i нiчия
iнша! Скiльки стоятиме храм свято© Софi©, як i споруджений для гнаних i
голодних дiм Сампсона, стiльки й пам'ятатимуть Юстинiана. Так, я не
шкодував на все це вашого поту, як i вас. А хiба я сам мало пролив його?
Може, чревоугодничав, володiючи такою iмперi ю, може, дозволив собi бодай
раз побути на дозвiллi, по-людськи виспатись? Не було того, ви пе зна те,
як зна те й те, що я нiкого не вiдштовхував вiд себе, був доступний для
всiх i щедрий з усiма, коли йшлося про творення iмперi©, а не про руйнацiю
©©. Хто, крiм Юстинiана, дбав так про ратну спроможнiсть роме©в, про
розвиток ремесла, торгiвлi? Хiба не мо©ми зусиллями добута золота жила
вiзантiйсько© економiки - шовк-сирець? Хiба той найбiльший за всi вiки
здобуток мало дав вам? Таке не забувають, вельможнi i невельможнi крикуни,
як не забуде люд вiзантiйський i того, скiльки сили й розуму доклав
iмператор Юстинiан, аби здiйснити давно сподiванi законодавчi реформи,
обмежити владу сенату i сенаторiв, заборонити крупним землевласникам мати
сво© в'язницi, творити суд над пiдлеглими, аби подолати згубне для iмперi©
запустiння земель у провiнцiях.
Звичайно, знайдуться й такi, що нарiкатимуть. Яиже, ввiв таможнi мита
для тих, що привозять i продають у його гаванях товари, стягу високi
проценти з боржникiв, зберiг рабство i нi на йоту пе полегшив долю рабiв,
ввiв примусову скупку хлiба, пiдвищив старi i вигадав новi податки, серед
них такий навiть, як податок на повiтря - аери-i кон, був жорстокий як iз
знаттю, так i з охлосом, пе брезгував доносами та мних послухiв, карав по
©хньому доносу всiх, навiть тих, що творили з ним iмперiю й булгi свого
часу улюбленцями. А хiба влада не насиллям, може, папбiль©ппм i
найжорстокiшимУ Хiба такою iмперi ю, як Вiзантiя, можна управляти без
та мних послухiв, вивiдувачiв, донощикiв? Усiм подоба ться те, що здолав
силою меча свого варварiв i повернув у лоно iмперi© Пiвнiчну Африку,
Iталiю, вiдновив, по сутi, славнозвiсну Римську iмперiю в ©© iсторичних
обводах. А хiба усе те можна було зробити без належних витрат? Хiба
державний фiск - бездонна бочка, я яко© можна черпати та й черпати солiди?
Он скiльки йде ©х на велич i славу Вiзантiйсько© iмперi©, - ту саму велич,
яка всiм веселить серце i плодить гординю. А за якi небеснi дарствспицi
можна творити ©©? За якi?! Може, повернеться в когось язик сказати, що всi
отi податi-здирства iмператор впроваджу заради себе, свого благополуччя?
Юстипiап полиша нарештi облюбоване бiля вiкна, що виходить па Босфор,
мiсце i звiльна йде через простору залу. В один куток, затим - у другий.
"Чому це минуле так невiдступне переслiду мене, будить неспокiйну
думку, бiльше того, полиша в серцi непри мний щем? Постарiв, чую,
педалеко той час, колi© доведеться стати перед всевишнiм i дати вiдповiдь
за всi сво© дянпя. Господи, пспжо тс стлпсться i стапотт.ся тi прдллркiм
часi? А-а... - чу в собi силу i доволi рiшуче зрива ться з мiсця, йде до
дверей. - Чи цим маю сушити собi голову? Живий дба про живе, а надiлений
владою iмператор - про владу".
- Кличте до мене настоятелiв храмiв свято© Софi© i свято© Iрини.
Скажiть, хай прибудуть з ученою братi ю, i негайно.
Останнiм часом становище iмперi©, а вiдповiдно i церкви в iмперi©, чи
не найбiльше хвилю його. Певен, не таке тверде й мiцне воно, як декому
зда ться. Захiднi землi он як довго перебували пiд варварами. Чи то так
собi? Чи за тi численнi лiта мало нашкоджено християнству i найпаче % люду
християнському, його побуту, вiруванню, мбралi? Варвари, як i варварськi
покони - iзчадi ресi, яко© й без того доста. Однi манихе© чого вартi. А
монтанiсти, самаритяни, а монофiсити, яким, нiде грiха та©ть, потурав сама
iмператриця i до яких причетна мало не вся знать.
Там, на заходi, а перемiною влади не все саме по собi неремiниться, i
iмператор яко глава держави та церкви не може не дбати про це. Мусить
дбати.
Ходив i розмислював, з чого почне ©©, бесiду, а може, й суперечку, з
богословами. Та йому не дали зiбратись з мислями, ба змусили навiть
перенести призначену вже бесiду на iнший час. Прибув до Константинополя
гiнець iз Фракi© й занiс до Августiона тривожнi вiстi: варвари перейшли
через Iстр не лише в середнiй, а й у нижнiй течi©, плюндрують Скiфiю та
Нижню Мiзiю.
- Хто такi? Нашi зрадливi соузники анти?
- Ба нi, за сим разом не вони. Вторгнулось знайоме iмператоровi по
недавнiй сiчi плем'я, iменоване гуннамикутригурами.
- Всього лиш? Що вдiяв намiсник, аби зупинити? Чому не зупинив i шле до
мене вiстуна з лихими вiстями?
- Бо варварiв не так уже й мало. Вони обминули фортецi й пiшли гуляти
по провiнцiях. Беруть у поселян лиш живнiсть, самих же не чiпають,
пускають поголос, нiби прийшли обрати собi землю й сiсти на нiй.
- Мають намiр осiсти, а тим часом оббирають люд? Iмператор був явно
iiепдоволопий вiстуном, як i вiстям ©©.
- Чого хоче намiсник?
- Просить помочi, василсвсс. Так i сказав: самим ла стримати, хай
iмператор шле палатiйськi легiони.
Юстинiапа аж пересмикнуло од тi © нагло© вимоги.
- Усi шукають захисту в iмператора, усiм подай палатiйськi легiони! А
де провiнцiйнi? На що покладався намiсник Фракi©, боришгiи иилуиочиi
обииди, коли неспроможний оборонитися навiть вiд кутригурiв?
Па крик його нагодилася, i нагодилась, як завжди, вчасно iмператриця.
- Що сталося, Божественний? Хто збентежив твою душу, порушив такий
жаданий супокiй?
- Ось, послухай та полюбуйся, - показав на посланника з Фракi© i
вiдiйшов набiк.
Феодора - сама цiкавiсть i увага. Анi в очах ©©, без того великих i
насторожених, анi на виду жодно© тiнi гнiву чи невдоволення, лише подив i
благання, благання i подив. Те й пiдкупило, певно, посланця. Без захвату,
часто затинаючись, однак переповiв iмператрицi все, що розповiдав уже, не
поминув i подробиць, якими з ляку чи через забудькуватiсть не удосто©в
iмператора.
- Скiльки ж все-таки вiйська у кутригурiв? Казав чи не казав се
намiсник?
- Достеменно нiхто не зна , судячи з того, як густо i нестримно йдуть
по провiнцi©, далебi, не менше десяти тисяч.
- Бог милостивий, упора мось. Iди й перепочинь з дороги, а iмператор
подума тим часом, що вдiяти, аби витурити варварiв, уберегти Фракiю i
фракiйцiв вiд напастi.
Ждала, коли стихне хода вiстуна, чи збиралася з мислями василiса, -
вагкко сказати. Стояла при входi, виважувала допитливим зором Юстинiана й
вiдмовчувалась.
- Цi варвари не дадуть спокiйно дожити вiку, - перший озвався
iмператор. - Усiм сто©ть в очах i в тiм'© багатство Вiзантi©, всi прагнуть
поживитися ним. Лiзуть i лiзуть, мовби тi пруги.
- Коли прийшли лиш за багатством, - пiвбiди. Гiрше, коли справдi хочуть
поселитися.
- Нащо вони менi, раби i конюхи! - розгнiвався Юстинiан. - Сво©х не
маю?
- I я кажу: нащо? Гнати треба, i негайно. Василеве не обiзвався. Мiряв
простору залу Августiопа й сво щось думав. Зрештою надумався й покликав
придворних.
- Де зараз полководець Велiсарii?
- Далебi, спочива пiсля виснажливих походiв.
- Скажiть йому: поволi наем бачити у себе.
I вже тодi, як придворний мав намiр iти, додав:
- I небожу мо му Герману те саме скажiть. Феодора, як i завжди,
лишалася не по-жiночому зосерод/шшию i думною. Та ось очi ©© загорiлися
пiшим, пiж досi, вогнем i, як здалося Юетинiанивi, хай i iiеiiримiтно, все
ж розширились.
- Кого ж пошлеш, василевсе, з Велiсарi м? Тi рештки, що ма ш у
Константинополi та околiях, чи вiд Наросса вiдкличеш когорти?
- Може, й рештки, що вдi ш. Важливо, аби було кому вести ©х. Там, у
провiнцiях, злютують силу i з провiнцiйних когорт. Гада ш, нема чи замало
©х? Привiдцi бевзi i страхопуди - ось в чому вся бiда. Поховалися по
фортецях i ждуть милостi вiд iмператора.
- Можливо, й так. Поява Велiсарiя серед тих, що вийдуть супроти
кутригурiв, не завадить. Одначе я на тво му мiсцi покликала б насамперед
слiв, котрi не так уже й давно укладали ряд iз утагурами та обрами. Хай би
нагадали i обрам, i утигурам: брали солiди, давали обiтницю бути на боцi
Вiзантi©, стинатися з усiма, хто йтиме у ©© обводи з полуночi, то хай
стають тепер на наш бiк.
Юстинiан не поспiшав радiти знахiдцi iмператрицi.
- То давно було, Феодоро. Утигури вичерпали з наших мiхiв солiди й
забули про обiтницю. Iнший уклали ряд i саме з кутригурами: Сандiл вiддав
за ©хнього хана свою дочку.
- Це ще не каже: забув про укладений iз нами ряд. Iз кутригурами Сандiл
не пiшов все-таки. Збагни, василевсе: не пiшов! А коли так, не зовсiм,
виходить, забув.
Iмператор зиркнув на не© i замислився.
- Не пiдуть, Феодоро, утигури на кутригурiв. Де ти бачила, щоб родак
iшов на родака?
Василiса не осмiхнулася, одначе щось схоже на усмiшку накреслилось на
©© устах, заiскрилося в поглядi.
- Ну, а обри?
- Обрам, щоб iти па кутригурiв, треба вторгатися в землi антiв чи
утигурiв.
- Ти забува ш, Божественний, що то безбожний люд, варвари, до всього ж
гуннське порiддя. Вони на все спроможнi. Коли певний, що встигли забути
про щедро висипане перед ©хнi ласi очi золото, висип ще чи принаймнi
побрязкай ним i побачиш, що з того буде.
"А й справдi, - схилявся до ©© мислi Юстинiан. - Це варвари, вони на
все здатнi. Хай Велiсарiй iде у фракiйськi провiнцi© з когортами, а сли з
солiдами - до утигурiв та обрiв. Чи одне другому завадить?"
"Стривай! - вихопився сумнiв. - Де вiзьму стiльки солiд? На те, щоб
утримувати за собою вiдвойованi у варварiв захiднi' иривiицi©, треба ©х,
щоб стояти проти склав;'Нiн, iди затопали Iллiрик, те-к -гриби. Щи й цим,
обрам iл утигурам, мушу готувати. Чи не забагато всi хочуть?"
Феодора не вмовка , знай пiдшуку резони й перекону цими iмператора, а
iмператор сто©ть, мовби шарпане вiтрами дерево, i не може зважитися на те,
що радять. Розкида ться ж пе чимось, розкида ться скарбами, стягнутими з
тих, котрi он як попрiкають його. Коли пiде на це, змушений буде знову
оподатковувати.
"А-а, - маха зрештою рукою i велить кликати когось iз сольства. -
Мають пiдданi аерикон, матимуть ще й податок на воду, що б' з iмперсько©
землi, на дим, що йде з осель зледачiлих. Не хочуть чи не можуть самi
стати на оборону отньо© землi, хай дають солiди".
VII
Самолюбство молодого хана на Кутригурах могло бути й нотiшеним уже.
Якже, таки взяв гору над кметями. Одне, обстояв для себе i жони сво ©
дозвiлля - все нередзим'я i всю зиму був iз Каломелою, а друге, он як
вознiс себе в очах кметiв. Тодi ще, як повернувся з Тиверi, зiбрав ©х i
сказав: "Нам i дозволено, i не дозволено iти землею Тиверською. Думайте,
як пройдемо. Даю вам на те иередзим'я i зиму, бо лише по зимi пiдемо". Не
вiда , думали кметi чи нi, одне зна : не мiг пристати до того, що
надумали. Коли зiбрав ©х перед походом та став питати, всяке казали i на
все указували, не вказали лиш достойно© путi.
- А коли так зробимо, - винiс на ©хнiй розсуд свою думу-рiшенець. - Не
тодi пiдемо за Дунай, як спаде та вигрi ться в ньому вода, а тодi, як
снiги вже стануть мало не до решти, а крига па Дуна© буде ще мiцна - така,
що витрима i воя, i його огира.
Якусь мить нiмували всi, потiм заговорили навперебiй, зрештою стали
схоплюватися ii виголошувати своему привiдцi здравицi.
- Слава мудрому хановi!
- Слава й хвала! Слава й хвала!
- З таким - хоч на край свiту!
Не кривитиме серцем: радий був чути такi здравицi. А ще бiльше радiв
опiсля, коли замисел його виявився н" просто вдалим - на диво угодним для
всiх та щасливим.
I Днiстер перейшли по льоду, нiким но були помiченi, i Приднiстров'я та
Придунав'я здолали, уникнули того, чого найбiльше боялися - занесеного
сиiюм безнуття, i на Дуна© вийшли в тiм мiсцi, де не було анi тиверських
сторожових веж, анi ромейських фортець. Зате рiка лежала скована ще льодом
- вiд берега до берега полискувала ним пiд скiсними й холодними па
передлiттi променями сонця.
Правились через не© по одному i вдень. Правились i потерпали, ясна рiч:
а раптом пiд котримсь iз во©в, що йшов поруч iз огирем, чи пiд огир'ем
виявиться промо©на? Зате коли вийшли на супротивний берег, та обiгрiлись
при багаттi, та наситились ©дою, та вилаштувались сотнями, радощам всiх не
було меж.
- Слава хану Завергану! - кричали тисячоголосе i не зважали на те, що
хтось десь почу , ©х десять тисяч, i всi мечники, пiд кожним гарячий
степовий кiнь. Хай спробують роме© спинити таку лаву. Присяйбiг, доки
отямляться та зберуться з силою, вони, кутригури, доможуться свого. Тепер
пiд ними твердь, теяер нiщо ©х не спинить.
Хан не мав тут наперед посланих вивiдникiв, як мав повсюдно ©х
ромейський iмператор, тож i не сподiвався довiдатися, що вчинить Юстинiан,