Страница:
обачнi й правилися спритно, склавипп теж не дрiмали. Вистежили ©х, влучили
зручну пагоду - тодi, як перепочивали, дожидаючись втiкачiв, та й накрили
сонних, а вже з сонпими упорались блискаЕичiю. Jhiiuc ткм, що прибули оце
сказати про бiду, й пощастило вислизнути з обiймiв видимо© смертi.
Апсих лютував: це його, доблесного i паiiкмiтливiшого з усiх кмiтливих,
обвели довкола пальця? Коли ж пiдiйшов до гiр та впевнився: нiяких
заслонiв нема там, i зовсiм занепав духом. Як же бути далi? У горах вiн i
поготiв не вiдшука втiкачiв. А його турми вiдшукають i, чого доброго,
перерiжуть одну по однiй. В усякiм разi, з гiр вiн товару склавипського не
прижене i скарбiв теж не винесе. Лиша ться одне: стати табором i рискати
сiрим вовком по долинi, вишукувати тих, що поховалися. Не всi ж вони
встигли вiдiйти у гори. Заприсягайся може, не всi.
Зате до Ателя Небо було щедрим. Уже перша зустрiч iз склавинами не
вимагала великих потуг, а принесла бiльше, нiж можна було сподiватися.
Турми налетiли на тих, що супроводжували полон, мовби круки на здобич, i в
змиг ока затопили ©х сво ю силою. Коли ж стих ©хпiй галас i вгомонилась
круговерть, що ©© iменують сiчею, Атель i всi, хто був з Ателем, не
втримались, аби не пiднести очi до Неба i не воздати належне Небу: тi, що
були нещодавно володарями скарбiв i лежали тепер поверженi, лишили на
фракiйських долах обоз у кiлька сот начинених добром i старанно прикритих
веретами возiв, табуни об'©жджених комоней, череди корiв i отари овець,
що, либонь, не пiдлягали й обчисленню. А ще був люд ромейський - той, що
його взяли на меч i сулицю в сiчах, i той, що нахапали по городах i
селищах.
- Авари! - волали найбiльш розчуленi. - Небо з нами! Небо за нас!
"А так, - гадав собi, чуючи тi волання, хакан-бег Атель. - Воно вiдтодi
з нами, вiдколи послало нам ясноликого i дальцозорого привiдцю - Баяна".
Лiчити те, що взяли ратною силою в склавинiв, не було потреби. Була
потреба приберегти його, аби не розхапали жадаючi поживитися першою
поживою турми.
- З склавинiв лишився хтось живий?
- Анi одного, привiдцю.
- Знайдiть такого, котрий зна , що лежить на возах, серед звiльнених
роме©в.
Його недовго шукали - сам назвався. I з речницеюроз'ясненням не
забаривсь.
- Це паволока iз гiнеке© города нашого, - ходив мiж возiв i показував.
- Це те, що нахапали татi по людських оселях. А цс вина з погребiв епарха,
:з припасiв монастирських, цс яства всякi, а це ось золото з церков,
солiди з скiтницi, дорогоцiнностi людськi.
У всякого привiдцi сво©, найбiльш надiйнi люди, а п стратига, епарха
- когорти, туршi. Булп вопи i в Ателя.
- Сумбате! - покликав першого з них. - Бери все це пiд свою надiйну
руку. Те, що наложить воям, я вiддам зараз воям. Все iпше ти i твоя турма
ма доправити цiлим i неушкодженим у стольне наше стiйбище ii передати
кагановi.
- Достойний! - переполохався i став благати терхап. - Бо© мо©, як нiчи©
iншi, прагнуть сiчi. ©м погуляти хочеться. Нехай хтось iнший вiзьме на
себе цю повиннiсть.
- Роби, що велено! - спохмурнiв Атель i, ви©хавши перед турми, скинув
iз себе ту похмурiсть. - Во©ни! - закли-J кав до уваги i послуху. - В
щойно отриманiй над супостатом звитязi ви явили себе достойними родiв
сво©х i тим ще раз ствердили: супроти нас, аварiв, нiхто не спроможний
вистояти. Сила паиiа нездоланна, ми непереможнi!
Крики видимого вдоволення котилися хвилями вiд турми до турми i
спонукали хакан-бега до похвальби. Та вiн розумiв: не литпо заряди не©
виигiюв перед лани комонникiв.
- Гляньте, - повiв рукою в той бiк, де стояли вози, юрмився полон, -
те, що добувалося потом i кров'ю склавипських тисяч, в якийсь змиг ока
стало наглим. А чому так? - запитав i не ждав пояснень. - Бо мiцно
трима мо бронь у руках, бо веде пас привiдця, котрий бачить далеко i дбав,
аби звитяги нашi здобувалися малою кров'ю. Зпасте-бо, ми не могли стояти
осторонь i дивитися, як спустошу ться склавипами Ромейська земля. Ма мо
повиннiсть перед ромеями i ма мо повелiння вiд роме©в. Та знайте й iнше:
iмператор повелiвав нам вийти на боролища i потяти склавинiв на боролищах.
Каган скорився його повелiнню, проте не став чинити слiпо. Вiн тим i
славен у родах налвих, що ма свою мудрiсть i живе сво ю мудрiстю. "Йдiть,
- сказав, - супроти склавинiв, одначе шукайте ©х, стинайтеся з ними там,
де нема вже боролищ, зате тiсно Л, полону склавинському по сiчi. Тим ви й
примусите ©х стенутися, а затим i пiти восвоясi".
Мiж аварiв вiддавна узвича но так: хакан-бег не хова вiд во©в сво©х
пота мних намiрiв, рано чи пiзно виходить перед пих i каже. Тож i зараз
ждали ©х, досi невiдомих ©м намiрiв привiдцi. А почули зовсiм iнше.
- Даю добу, - мовив по нетривалiм мовчаннi Атель, - на весело дозвiлля
i на перепочинок. Вина та яства, що у вiдбитому в склавинiв обозi i що
можуть бути спожитi за добу, - вашi. Берiть i споживайте, веселiться по
стомнiй путi i ратних потугах. Все, що залишиться по веселощах, одсилаю на
волю i розсуд кагана нашого, ясноликого Баяна. Вiн, самi вiда те, найлiпше
прибереже полон, як i скарби, що в обозi, i по-отньому подiлить мiж
нами, коли повернемося з походу.
I знову турми голосно виголошували славу - i кагановi, i хакан-бегу, а
розчулений хакан-бег не скупився на радощах добутим - анi вином, анi
яствами, зпав-бо: те, що вiзьмуть з обозу, може, й позначиться на обозi,
на стирлованiй тварi ж - анiскiльки. Беруть он та й беруть молодих бикiв,
смажать та й смажать, оббiлованих, на вогнищах, а чи видно, що взято щось?
Стане його, добутого, i на цих, що питимуть та ©стимуть сьогоднi, стане й
на тих, що обдiлятиме каган. Та й чому мав би обмежувати во©в, коли все,
що добуто, належить передусiм воям? Хай п'ють, хай гуляють та тямлять: це
не востанн , далi те саме буде. Коли не лiпше ще. А так, доки дiйде до
привiдцiв склавинських, що набуток ©хнiй потрапля до чужих рук, доки тi
стямляться та увiрують: то - не вигадка страхопудiв, то - правда, турми
його не одну звитягу вiдсвяткують i пе один полон дiлитимуть ось так, як
нинi: нам - наше, каганове - кагановi. Тож i не скупиться хакан-бег, п' з
усiма i возда хвалу Небу за щедру винагороду по звитязi теж з усiма. Зате
коли напились, та на©лися, та вклались на спочинок, не пiшов до намету i
не залiг, як всi iншi, в наметi, покликав терхапiв, що стояли з сво©ми
турмами на сторожi, нi повелiв.
- Дайте лад всьому, що лишилося, i полiчiть, що лишилось.
Тi вибалушили очi.
- Нiби це можливо?
- Усе можливо. Вiзьмiть у свiдки торхана Сумоата i лiчiть. Вiн ма
доправити полон кагану й звiтувати за все, що доруча мо йому, перед
каганом.
- Повелення привiдцi - повелiння Неба, та як полiчити всо цо?
- А як, - догадався один, коли торхапи залишились самi, без Ателя, -
полiчимо лиш те, що на возах, все iнше можна й на око прикинути.
- Вам - аби легше та прудкiш, - не пристав на ту ряду Сумбат, - а менi
як потiм бути? Чули, що казав хакан-бег? Вiдповiдаю головою.
- А ми тебе не зобидимо, - заспоко©ли його тi, кому доручено лiчбу.
На тому й стали. Коли прийшли та доповiли хакан-беговi, скiльки чого
мають, той не взяв пiд сумнiв ©хню доволi бистру лiчбу. Одним поцiкавився,
звертаючись до Сумбата:
- Ти все це бачив i згоден? Так, привiдцю. Тодi пiднiмай свою турму,
забирай полон, обоз - i в Сумбат видивився на нього.
- Чи це можливо, достойний? Турма пида нарiвнi з усiма, спить
мертвецьким сном.
- Дарма, в путi протверезиться. Полон ма вiдiйти до то, як всi iншi
прокинуться й згадають, що в обозi.
Очi терхановi округлились, i вид, постава не забарилися казати: "Великi
iстини вiдвiдують розум тiльки великих. яухаю i повинуюсь".
I Атель тому й посiв найвищу сходинку в каганатi (крiм кагана,
звичайно), що був витязем серед витязiв, мав тверду руку, та мав i
кмiтливий розум, зiрке на такi, як ця, iродi© око. Це вiн так спритно
упорався з утигурами i кутдягурами, це дякуючи йому авари не були
цiлковито по Громленi антами. Коли йшлося вже до того, пожертвував
кiлькома турмами й пустив на них мало не всю антську виду, а тим часом
зайшов антам за спину й заходився гроiмити там не налаштоване до сiчi
ополчення. Виверт той Гiпоiяв серед антiв тлум, а тлум покликав назад тих,
що - рiщували долю всi © сiчi, i сплутав антам так добре роз угавленi на
аварiв сiтi, по сутi порятував i тi турми, що якими пожертвував. Хто-хто,
а хакан-бег вiда : високо I.ргавить Баян Апсиха, i все ж не його - Ателя
послав у Фракiю, бо певен, тут коли не вся, то майже вся сила клавинiв, не
багато й не мало - сто тисяч. Коли обливати громити роме©в та обернуть
комоней супроти аварiв, Пiцо встромили вже ©м нiж у спину, не хтось iнший,
тiльки Атель спроможний буде упоратися з такою силою. уi Певнiсть усiм
дода твердi, а твердь множить сподiванни-. Тон; i Атель пе мiг не
сподiватися: все йде як треба, влава йому забезпечена, а вiдтак
примножиться й возневення помiж достойних. Одне муляло по тому, як одiслав
- он: чому вiн засумнiвався в останню мить i зажадав вiд Сумбага та його
тсрхашв присяги на вiрпiсть обов'язку? Хiба вони не давали ©© перед
походом?
Все спить у його таборi, поборене хмелем, вiдчуттям ситого вдоволення.
Не спиться лиш хакан-беговi. I розлiгся привiльне в наметi, i повiки давно
склепив, думки непроханi гонить, а прогнати не може: поста перед очима
Сумбат, терхани, напiвсонна турма, ледь приведена зусиллям терханiв до
тями, ба присяга навiть вчува ться крiзь папiвсоп, напiвдрiмоту: "Я,
терхан Сумбат, а купно зi мною i во© мо© оголю мо мечi i заприсяга мось на
мечах: доки б' ться в грудях серце, а рука спроможна тримати даровану
родами бронь, стоятимемо на сторожi полону ратного, що е тепер здобутком
усiх, i як би там не було - хай води перетнуть нам путь, хай небо впаде на
нас, доправимо здобуте в сiчi цiлим i неушкодженим. Коли ж я чи хтось iа
во©в мо©х порушить цю роту i не обсто©ть добуте вiд посягань супостата чи
сам посягне на нього, хай страшна кара впаде на голову винного..."
"Голову винного... Голову винного..." Невже Сумбат здатввй на таке -
провинитися? Вiн, Атель, запiдозрю , що провина можлива, i тому змусив
Сумбата дати перед усiма роту чи це бiльше, нiж пiдозра - знамення чогось
грядущого вже i вельми пагубного?..
Чи мiг знати тодi, що тривога, як i сумнiви, не випадковi, що
знеславлення його iменi в очах Ясноликого започаткувалося вже, i
започаткували до Сумбата. Ясноликий, мабуть, аж надто вже великi надi©
покладав на свого улюбленця - Апсиха. Коли прийшли вiд нього люди i впали
до нiг, а впавши, сказали: "Вийди, великий i мудрий, та глянь, який полон
iде з Склавинi©", - схопився, подейкують, по-молодечому спритно i так само
спритно опинився в сiдлi. Недовго гнав огира - полон був уже на пiдходi до
стiйбища. Зате сидiв у сiдлi i оглядав тлумисько з корiв та овець вiд то©
митi, коли вперше угледiв його, до то©, коли вичерпало себе й лишило по
собi лиш стовп ©дко© пилюки.
- Терхан Апсих велiв переказати тобi, Ясноликий, - знову постав перед
Баяном той, кому велено було доправити полов, - що склавини повершенi.
Нашi во© пройшли вiд Дунаю до Карпат...
- I це все, що взяли у Склавинi©? - обернувся до Апсихового посланця
каган. - А де комонi, скарби, хлiб зрештою? Де люд склавинський?
Йому спiшили пояснити. Ловили мент, коли змовкав, i казали, як
склалося: склавипи не чинять опору, забирають усе, що можна забрати, i
втiкають у плавнi, дебрi лiсовi, а дебрями - у гори. Одначе вони, Апсиховi
во© i терхани, певнi, далеко не втечуть - рано чи пiзно будуть настигнутi.
Отодi й поставлять ©х, як i скарби ©хнi, перрд очi свого повелителя.
- Скажiть Апсиховi, - не втiшався обiцянками яснодикий.- Я н доволений
ним.
Чи мiг нарочитий повернутися з такою речницею про Апсиховi подвиги в
Склавшiй? Мусив хапатися за волосину, аби вигородити якось свого привiдцю.
- Склавинiя взялася вогнем. Вогнива тi видно, либонь, до самого
Константинополя, а то теж не останн дiло.
- Однак i не перше, - побагровiв Баян i, приостроживши огира, спершу
здибив його несподiвано круто, затим розвернув i погнав до стiйбища.
Багато днiв нiкого не допускав до себе. Вночi навiдував жон,
вiдлежувався та вiдсипався в них, вдень сiдав на своjo Вороного й правився
в поле чи на крутий берег Дунаю, приглядався до далечi, що за Дуна м.
Далебi, ждав добрих вiстей iз Фракi©, а може, побоювався пiд враженням
Апсихових невдач i за тих, що послав до Фракi©. Побоювався i мордував
себе, дошукувався, що ма вдiяти, аби не поганьбити iм'я сво , роди сво©.
I день, i другий, i третiй отак. А на четвертий челядники розшукали
його в стiйбищi i зважились потурбувати там, де не велено турбувати.
- Не гнiвайсь, Ясноликий, - сказали, - ма мо втiшяi вiстi: тi, що пiшли
з Ателем, погромили склавинiв, шлють тобi перший i, сподiваються, не
останнiй полон.
- Де вiн?
- На путi до стiйбища, достойний.
- Хто доправив?
- Терхан Сумбат. - Кличте до мене. - Вiн далеко звiдси, з обозом. Про
полон прийшли й сказали його нарочитi.
За цим разом не ви©здив далеко за стiйбище. Вихопився ва поданого йому
огира й споглядав за тлумиськом, що Врибувало й прибувало на луки при
стiйбищi. Коли ж комоням, що йшли попереду, заледве стало мiсця на луках,
а череди корiв, отари овець гнали та й гнали мимо наметiв у поле, що
лежало по другий бiк стiйбища, каган немовби прояснiв на виду i очi палали
не тим, що звикли бачити, вогнем. Пiзнiше, як над'©хали врештi-решт хури
iз скарбами, а купно з хурами - й тi, що супроводжували .скарби, коли
стали перед ним та доповiли, яка сiча була у Фракi© з сплавинами, який
полон дiстався турмам аварським ио сiчi, - Баян i зовсiм ожвавився,
сказав, що ма бажання иро©хатись понад хурами й заглянути в хури. Був
вдоволений, споглядаючи дбайливо прикритi вiд негоди паволоки та дваби,
вина монастирськi. Коли ж дiйшло ; до золота з церков, солiд iз скiтниць,
а надто до дорогоцiнностей людських, запiдозрив щось i виважив терхана, що
був такий догiдливий, не обiцяючим прихильностi зором.
- Яким було повелiння хакан-бега?
- Доставити усе цiлим i неушкодженим.
- I ти доставив?
- А то ж як. Ночi не спав, достойний, вдень не дозволяв собi
розслабитися, аби не прогаяти чогось. Слав наперед, як i навсiбiч слав,
сотнi i вимагав вiд сотенних, аби були пильнi, вчасно виявили i вчасно
попередили, коли нагледять тих, що можуть посягнути на скарб цей, усiм нам
належний.
- То чому ж сам запустив руку в цей скарб? Сумбат сторопiв i примiтне
вибiлився на виду.
- Достойний, - спромiгся врештi на слово. - Мо сумлiння не дозволя
менi чути таке.
- Що, неправду кажу? Хто, крiм тебе, був в одвiтi аа скарб?
Терхан назвав сотенного, кiлькох во©в.
- Постав ©х перед мене.
Вони були не десь там - поруч, тож i постати не забарилися.
- Обшукати, - повелiв вiрним, якi завжди i скрiзь супроводжували його.
Тi одразу w взялися за дiло. Накинулись по три на одного, вивертали
кишенi, обмацували калансуви, примушували роззутись i показати чадиги.
Знайшли у трьох, i знайшли не абищицi - зашите в одяг чи калансуву
дорогоцiнне камiння.
- В iнших теж повинно бути, - не вдовольнився каган, - шукайте далi. У
сiдлах, у гривах кiнських, ба навiть у хвостах шукайте, вони не поодинцi
брали - гуртом, тож i дiлили на гурт.
Вiн нiколи не помилявся, ©хнiй мудрий i всевидющий каган, не помилився
й за цим разом. Сотенний надiйно й зовнi таки непомiтно приховав брош iз
дорогоцiнним камiнням у кiнськiм хвостi, персня з каменем-рубiном - у
гривi, iншi поклалися на те, що нiхто не стане нишпорити, а тим паче
пороти й шукати ©хнi цiнностi в сiдлi чи попонi.
- Вилаштуй турму свою, - повелiв каган геть приголомшеному тим, що
дi ться, Сумбатовi. - I постав перед нею цих татей. А ви, - обернувся до
охорони, - кличте люд аварський. Суд буде, привселюдний.
Тих, що виконували волю Баяна, було та й було. Тож i люд не забарився
об'явитися. Турма ж як стала, так i стояла онiмiло. Во© бачили-бо i знали,
в чому звинувачують тик, що ©х вивели наперед без мечiв та лукiв, без
окраси у вбраннi всякого - калансуви. А коли знали, чим могли вiдповiсти
на старання кагановi, окрiм мовчазного перепудження? Далебi, немало було
таких, як тi, що ©х мають судити. Чи не затим iшли в похiд, щоб придбати
щось? Чим доведуть тепер, що придбали у роме©в, а не поцупили з обозу?
- Во© мо©! - почули нараз i стали ще нiмотнiшi, анiж досi. - Я посилав
вас на велике, благословенне Небом дiло - помститися склавинам за ту
ганьбу, що вони дозволили собi, не скоряючись нам i тим порочачи iм'я
наше, а разом з тим стати в помiч iмператоровi, котрий платить нам за не©
солiдами i платить ось уже стiльки лiт справно. Ви i вашi побратими чесно
виконали свою повиннiсть: у першiй же сiчi завдали супостатовi нашому
вiдчутного удару й заволодiли полоном його, що став по праву набутком усiх
аварiв. Хвалю за те i воздаю вам дань© - Каган вклонився, а вже по тому
сказав, зiбравшись iз мислями. - Однак не можу не висловити тут i осмути
серця свого. Бо знайшлися серед вас i одступники, татi ненаситнi, котрi
забули про повиннiсть, як i про покон: добуте всiма належить усiм. Забули
й посягнули на ваше, во©, i на ваше, - обернувся в бiк натовпу, - людове.
Хочете бачити ©х? Глядiть! - показав нага м. - Хочете знати, яко© ганьби
доскочили i яким брудом обкаляли нас iз вами? Аби знали i впевнилися,
покажу.
Вiн обернувся до вiрних, i вiрнi по одному позирку Ясноликого збагнули,
що i як мають вчинити: вивели на видне мiсце - перед люд i перед турму -
комоней, що належали донедавна пiдсудним, i показали, де ховали вони вiд
сво©х побратимiв, вiд люду аварського добутi потугами всiх коштовностi.
Турма дивилася на все те поганьблено-присоромленими позирками i
мовчала, а люд аварський зродив спершу хвилю подиву, затим - i обурення.
- Яка кара ма бути таким?
- Ганьба i смерть! Родам - ганьба, цим - смерть!
- Бути по-вашому! - махнув рукою каган, i того було доста, аби вiрпi
налетiли буряно й зашторгнули ви© приречених арканами, з свистом i гиками
потягли ©х у поле.
Настала нiякова тиша. Навiть тi, що напирали щойно i вимагали смертi,
вжахнулися того, що побачили, й занiмiли, схоже, нiби не чекали такого вiд
кагана.
Та Баяна не похитнула нiмота людська. Баян лишався сам собою.
- Що скаже нам привiдця тих, що зганьбили себе? Я тебе питаю, Сумбате?
Терхан ступив крок уперед, одначе не посмiв глянути кагановi у вiчi. Як
стояв сумовито-похнюплений, так i лишився ним.
А Баян ждав.
- Путь була далека i стомлива, - озвався зрештою. - Я не мiг угледiти
за всiма i всiм.
- Не мiг чи не хотiв?
- Не мiг, достойний.
- А коли я доведу супротивне? Яку кару маю визначити тобi?
- Яку визначив усiм.
- Так тому й бути. Пiдведiть його огира, - повелiв тим, що покликанi
були виконувати волю кагана. - I обшукайте, як обшукували iнших.
Вiрнi лишалися вiрними: шукали старанно i довго, а проте змушенi були
доповiсти Ясноликому: пошуки нiчого не дали.
- Того не може бути, - пе повiрив. - Шукайте ще. Знову шукали i знову
доповiли те саме. Баяна розбирала лють.
- Носиш при собi? - не став обшукувати, всього лиш запитав Сумбата.
- Я витязь, - спохмурнiв i гостро глянув на кагапа Сумбат, - i ходжу,
мiж iншим, у найдовiренiших у хаканвега. Те каган мусив би знати i не
ганьбити мого iменi, тим паче перед людом!
Обурення було аж надто вже щирим i переконливим. Такого, зда ться,
нiхто ще не дозволяв собi в розмовi з каганом. А що вдi , коли татьби за
Сумбатом не встановлено.
- Якщо я справдi зганьбив тебе безневинно, вiзьму ту ганьбу на себе.
Тебе ж вознесу тодi перед усiма яко мужа чеснот. I все ж хай буде це
потiм, коли удостовiрюсь до кiнця. А зараз пiди в намет i покажи вiрним
усе, що б на тобi i при тобi.
Його недовго тримали там. Коли ж вивели й показали черес, is тайникiв
якого виймали та й виймали дорогоцiнностi, Бала цс промовив жодного слова.
Добув меча i, рвiйно занiсши його над собою, вiдтяв терхановi голову.
- Засолiть цю нерозумну башку, - повелiв вiрним, - й одiшлiть
хакан-беговi. Хай бачить i вiда , якими вiрними йому його найдовiренiшi.
XXV
Вiдтодi, як сини подалися купно з старiйшинами на всеантсько вiче,
князю Волоту не по собi стало в острозi. Тiснили мури, дратувало iржання
комоней, надто тих, що на найближчих стайнях, навiть метушня челядi
змушувала перевертатися в ложi й полишати його врештi-решт.
- Воеводу Стодорка до мене, - повелiв, i коли Стодорко переступив
невдовзi порiг, якось незвично хмуро запитав, що чути з обводiв землi
Тиверсько©.
- Анiчого. - Стодорко не мiг не примiтити: князь вельми подався за
останнi днi, через те силився бути зовнi спокiйним i переконливим. - Нашi
не пориваються до кутригурiв i кутригури поводять себе тихо.
- Ну, а з-за Карпат що чувати?
- Обри в гори не пiшли. Вiстуни доповiли: вiдходять нiбито. Пограбували
весi та гради склавинськi, що мiж Дуна м i горами, спалили все, що
пiддалось вогню, й вертають восвоясi.
- Не втямлю щось, - гнiвався, - вертають лиш чи вернули вже, вiдiйшли з
землi склавинiв чи лиш вiдходять?
- По правдi кажучи, головнi сили обринiв вiдiйшли, зачувши, що з роме©в
верта рать скдавинська, розгулюють по Склавинi© лиш тi iз турм, що не
вдовольнили себе грабунками.
- А рать склавинська таки верта з роме©в?
- Таки верта .
- Обри сво зробили, виходить: примусили Ардагаста вiдмовитись вiд
найважливiшого в його походi на роме©в - взяти багату й мiцну, гейби
горiх, Фессалонiку.
- Вона йому так потрiбна була?
- Гадаю, що найпотрiбнiша. Стала б Фессалонiка склавинською - i всi
лавини стали б твердою ногою у Фракi© та Iллiрику. То другий
Константинополь бiля Теплого моря. Ардагаст на не© передусiм i цiлився. А
верта , бач.
I все через обрiв. Удар в спину завжди найболючiший. Я чо покликав
тебе, - заговорив по роздумi. - Марудно менi щось у стольнiм городi,
иодамсн цими днями до Соколино© Вежi. Бери собi в помiч Добролика та й
лишайся в Чернi за мене. Ромеям, гадаю, не до нас нинi, стеж за обрами.
- Слухаю, князю.
- Ще одне: будеш тут iз синами - Доброликом чи Радимом, коли
повернеться, навчай х дiлу княжому. Я ©ду надовго, либонь, на все лiто.
- Буде зроблено, достойний. Можеш не печалитися цим.
Коли обертався та виходив iз терема, Волот не мiг не завважити, як
постарiв за останнi лiта його во вода.
"Тра б iншого вже шукати для Черна, - подумав. - Хтохто, а во вода мав
бути стооким i при повнiй силi. Та не випада якось вести про се рiч. Он
скiльки лiт вiрою i правдою служив менi Стодорко. Чи можу сказати такому:
"Ти не потрiбен бiльше"? Най буде, як . Принаймнi доки сам не
попроситься".
Кликав i сина по тому, давав повелiння, тлумачив та й тлумачив, як ма
тримати себе на мiсцi вiтця свого. Зрештою нагледiв жону i повелiв ©й
збирати найменшого, Остромира, та й лаштуватися в путь.
- А як же всi iншi?
- Всi iншi в ратi, хiба не вiда ш? Дядьки наглядають за ними.
- Додому ж теж навiдуватимуться.
- Добролик лиша ться тут, вiн i дасть ©м раду. А матимуть вiльний день,
до Соколино© Вежi пришле. Чи се так далеко?
Бачила: князь он як тiшить себе сподiванкою, що там, у Соколинiй Вежi,
воспряне духом, почу себе на силi. Тому й не опиралася. Каже збиратися -
збиратиметься, скаже по©хали вже - по©де. Тим паче, що самiй ©й Соколина
Вежа i наймилiша, i найрiднiша. Там вона зустрiла по мандрах у землi
ромейськiй Волога, там була чи не найщасливiшою з ним.
- Може, з нами, на возi по©деш? - питалася та заглядала у вiчi, як
тiльки вмiла заглядати.
- Нi, жоно моя ласкава, - добрiшав i платив за ласку ласкою. - Доки
стою на ногах, доти й у сiдлi ©здитиму.
А проте сiв не на того, що носив у сiчах, огира, велiв засiдлати тиху
та сумирну кобилицю.
В путi тримався коло воза та перемовлявся з сином, жоною. I в Соколинiй
Вежi не побажав одпочивати, пiшов iз Остромирим подвiр'ям, оглядав, та
показував його, та потiшався тим, що видiв, або гомонiв iз челяддю. Лиш по
вечерi вгомонився й сiв при свiчах у колi родини [: сво ©.
- А ти, Остромирку, був без мене на вежi? - поцiкавився в сина.
Нi, не посмiв. Дарма. Я в тво© лiта на саму гору забирався з брагодував
соколiв та й ловив ©х для дiда не хтось iн|пгай - я. Свiтлi днi були то,
синку, гой, якi свiтлi! I довго та з смаком пригадував, яка то розкiш i
яка благодать була для нього - свiтлi дитячi днi в Соколинiй Нежi.
I "Зiстарився мiй муж", - зiтхала Миловида i зайвий раз мiряла його
скрадливим позирком.
А князь i другого, i третього дня, i потiм не вгомонявся, або удвох iз
сином йшов у поле, до лiсу чи на узлiсся, або утрьох - i жону свою,
кликав. Тодi був надмiру уважний та говiркий. Коли ж траплялося так, що
лишалися Дтiльки з жоною, розглядався й казав розчулено:
- Ось тутки ми були з тобою, Миловидко, тодi, пам'ята ш, як взяли слюб,
та тiшились щастям-долею, та завдя1 чували Ладi за те, що зробила нас
щасливими.
- I там теж, i там, - осмiхалася. - В Соколинiй Вежi рема тако©
мiсцини, котра не засвiдчувала б чогось i педусiм гарного.
- Ано. Бо вона е нашим вира м, мiсцем перепочинку до трудах праведних.
Тут народилися всi шестеро синiв ваших, тутки зростали вони, вперше
ставали на ноги I мазали: "Мамо". Чи я, що так сподiвався на них, мiг ве
радiти ©хнiй появi, дитячому щебету, тобi, котра умнокала тотi сподiванки
й умiла усолодити путь мою житейifcky? Через ту усолоду й труди княжi, тi,
що йшли на кертовник землi i люду тиверського, теж були схожi ю знадний
лет, на труд-вiдраду.
Радiла за нього й потерпала разом з тим: не надiрвав би тебе зустрiччю
з минулим. А дарма. За кiлька днiв сама цпевнилася: не те надiрвало князя.
Повернулися сини iз Волина - Радим i Свiтозар, переповiли, що було на
вiчi, Кого визнало воно князем-привiдцею у землi Трояновiй, t тим неабияк
вразили вiтця свого.
- Келагаст - князь-привiдця? - обурився i став на внi, - А се ж з якого
дива, коли вiн нiякий не князь, лише зять княжий? Я ж казав тобi, Радиме,
тягти руку за Острозором? Де ж ©й був, чому допустив? Чи тобi боронив
хтось переговорити про се з росичами, уличами?
- Що я мiг вдiяти, коли князь Острозор сам вiдмовився на користь нашого
Свiтозара?
- Вiдмовився? Та вiн що, при сво©м глуздi? I чому на користь Свiтозара?
До чого тут Свiтозар?
- А до того. Так обернулося, що вiче зажадало знати, хто з двох князiв
пайдостойнiший - Келагаст чи Острозор. Свiтозар супротивний був обом ©м i
переяв славу та змогу - вiче його нарекло князем-привiдцею. Старiйшини - а
зручну пагоду - тодi, як перепочивали, дожидаючись втiкачiв, та й накрили
сонних, а вже з сонпими упорались блискаЕичiю. Jhiiuc ткм, що прибули оце
сказати про бiду, й пощастило вислизнути з обiймiв видимо© смертi.
Апсих лютував: це його, доблесного i паiiкмiтливiшого з усiх кмiтливих,
обвели довкола пальця? Коли ж пiдiйшов до гiр та впевнився: нiяких
заслонiв нема там, i зовсiм занепав духом. Як же бути далi? У горах вiн i
поготiв не вiдшука втiкачiв. А його турми вiдшукають i, чого доброго,
перерiжуть одну по однiй. В усякiм разi, з гiр вiн товару склавипського не
прижене i скарбiв теж не винесе. Лиша ться одне: стати табором i рискати
сiрим вовком по долинi, вишукувати тих, що поховалися. Не всi ж вони
встигли вiдiйти у гори. Заприсягайся може, не всi.
Зате до Ателя Небо було щедрим. Уже перша зустрiч iз склавинами не
вимагала великих потуг, а принесла бiльше, нiж можна було сподiватися.
Турми налетiли на тих, що супроводжували полон, мовби круки на здобич, i в
змиг ока затопили ©х сво ю силою. Коли ж стих ©хпiй галас i вгомонилась
круговерть, що ©© iменують сiчею, Атель i всi, хто був з Ателем, не
втримались, аби не пiднести очi до Неба i не воздати належне Небу: тi, що
були нещодавно володарями скарбiв i лежали тепер поверженi, лишили на
фракiйських долах обоз у кiлька сот начинених добром i старанно прикритих
веретами возiв, табуни об'©жджених комоней, череди корiв i отари овець,
що, либонь, не пiдлягали й обчисленню. А ще був люд ромейський - той, що
його взяли на меч i сулицю в сiчах, i той, що нахапали по городах i
селищах.
- Авари! - волали найбiльш розчуленi. - Небо з нами! Небо за нас!
"А так, - гадав собi, чуючи тi волання, хакан-бег Атель. - Воно вiдтодi
з нами, вiдколи послало нам ясноликого i дальцозорого привiдцю - Баяна".
Лiчити те, що взяли ратною силою в склавинiв, не було потреби. Була
потреба приберегти його, аби не розхапали жадаючi поживитися першою
поживою турми.
- З склавинiв лишився хтось живий?
- Анi одного, привiдцю.
- Знайдiть такого, котрий зна , що лежить на возах, серед звiльнених
роме©в.
Його недовго шукали - сам назвався. I з речницеюроз'ясненням не
забаривсь.
- Це паволока iз гiнеке© города нашого, - ходив мiж возiв i показував.
- Це те, що нахапали татi по людських оселях. А цс вина з погребiв епарха,
:з припасiв монастирських, цс яства всякi, а це ось золото з церков,
солiди з скiтницi, дорогоцiнностi людськi.
У всякого привiдцi сво©, найбiльш надiйнi люди, а п стратига, епарха
- когорти, туршi. Булп вопи i в Ателя.
- Сумбате! - покликав першого з них. - Бери все це пiд свою надiйну
руку. Те, що наложить воям, я вiддам зараз воям. Все iпше ти i твоя турма
ма доправити цiлим i неушкодженим у стольне наше стiйбище ii передати
кагановi.
- Достойний! - переполохався i став благати терхап. - Бо© мо©, як нiчи©
iншi, прагнуть сiчi. ©м погуляти хочеться. Нехай хтось iнший вiзьме на
себе цю повиннiсть.
- Роби, що велено! - спохмурнiв Атель i, ви©хавши перед турми, скинув
iз себе ту похмурiсть. - Во©ни! - закли-J кав до уваги i послуху. - В
щойно отриманiй над супостатом звитязi ви явили себе достойними родiв
сво©х i тим ще раз ствердили: супроти нас, аварiв, нiхто не спроможний
вистояти. Сила паиiа нездоланна, ми непереможнi!
Крики видимого вдоволення котилися хвилями вiд турми до турми i
спонукали хакан-бега до похвальби. Та вiн розумiв: не литпо заряди не©
виигiюв перед лани комонникiв.
- Гляньте, - повiв рукою в той бiк, де стояли вози, юрмився полон, -
те, що добувалося потом i кров'ю склавипських тисяч, в якийсь змиг ока
стало наглим. А чому так? - запитав i не ждав пояснень. - Бо мiцно
трима мо бронь у руках, бо веде пас привiдця, котрий бачить далеко i дбав,
аби звитяги нашi здобувалися малою кров'ю. Зпасте-бо, ми не могли стояти
осторонь i дивитися, як спустошу ться склавипами Ромейська земля. Ма мо
повиннiсть перед ромеями i ма мо повелiння вiд роме©в. Та знайте й iнше:
iмператор повелiвав нам вийти на боролища i потяти склавинiв на боролищах.
Каган скорився його повелiнню, проте не став чинити слiпо. Вiн тим i
славен у родах налвих, що ма свою мудрiсть i живе сво ю мудрiстю. "Йдiть,
- сказав, - супроти склавинiв, одначе шукайте ©х, стинайтеся з ними там,
де нема вже боролищ, зате тiсно Л, полону склавинському по сiчi. Тим ви й
примусите ©х стенутися, а затим i пiти восвоясi".
Мiж аварiв вiддавна узвича но так: хакан-бег не хова вiд во©в сво©х
пота мних намiрiв, рано чи пiзно виходить перед пих i каже. Тож i зараз
ждали ©х, досi невiдомих ©м намiрiв привiдцi. А почули зовсiм iнше.
- Даю добу, - мовив по нетривалiм мовчаннi Атель, - на весело дозвiлля
i на перепочинок. Вина та яства, що у вiдбитому в склавинiв обозi i що
можуть бути спожитi за добу, - вашi. Берiть i споживайте, веселiться по
стомнiй путi i ратних потугах. Все, що залишиться по веселощах, одсилаю на
волю i розсуд кагана нашого, ясноликого Баяна. Вiн, самi вiда те, найлiпше
прибереже полон, як i скарби, що в обозi, i по-отньому подiлить мiж
нами, коли повернемося з походу.
I знову турми голосно виголошували славу - i кагановi, i хакан-бегу, а
розчулений хакан-бег не скупився на радощах добутим - анi вином, анi
яствами, зпав-бо: те, що вiзьмуть з обозу, може, й позначиться на обозi,
на стирлованiй тварi ж - анiскiльки. Беруть он та й беруть молодих бикiв,
смажать та й смажать, оббiлованих, на вогнищах, а чи видно, що взято щось?
Стане його, добутого, i на цих, що питимуть та ©стимуть сьогоднi, стане й
на тих, що обдiлятиме каган. Та й чому мав би обмежувати во©в, коли все,
що добуто, належить передусiм воям? Хай п'ють, хай гуляють та тямлять: це
не востанн , далi те саме буде. Коли не лiпше ще. А так, доки дiйде до
привiдцiв склавинських, що набуток ©хнiй потрапля до чужих рук, доки тi
стямляться та увiрують: то - не вигадка страхопудiв, то - правда, турми
його не одну звитягу вiдсвяткують i пе один полон дiлитимуть ось так, як
нинi: нам - наше, каганове - кагановi. Тож i не скупиться хакан-бег, п' з
усiма i возда хвалу Небу за щедру винагороду по звитязi теж з усiма. Зате
коли напились, та на©лися, та вклались на спочинок, не пiшов до намету i
не залiг, як всi iншi, в наметi, покликав терхапiв, що стояли з сво©ми
турмами на сторожi, нi повелiв.
- Дайте лад всьому, що лишилося, i полiчiть, що лишилось.
Тi вибалушили очi.
- Нiби це можливо?
- Усе можливо. Вiзьмiть у свiдки торхана Сумоата i лiчiть. Вiн ма
доправити полон кагану й звiтувати за все, що доруча мо йому, перед
каганом.
- Повелення привiдцi - повелiння Неба, та як полiчити всо цо?
- А як, - догадався один, коли торхапи залишились самi, без Ателя, -
полiчимо лиш те, що на возах, все iнше можна й на око прикинути.
- Вам - аби легше та прудкiш, - не пристав на ту ряду Сумбат, - а менi
як потiм бути? Чули, що казав хакан-бег? Вiдповiдаю головою.
- А ми тебе не зобидимо, - заспоко©ли його тi, кому доручено лiчбу.
На тому й стали. Коли прийшли та доповiли хакан-беговi, скiльки чого
мають, той не взяв пiд сумнiв ©хню доволi бистру лiчбу. Одним поцiкавився,
звертаючись до Сумбата:
- Ти все це бачив i згоден? Так, привiдцю. Тодi пiднiмай свою турму,
забирай полон, обоз - i в Сумбат видивився на нього.
- Чи це можливо, достойний? Турма пида нарiвнi з усiма, спить
мертвецьким сном.
- Дарма, в путi протверезиться. Полон ма вiдiйти до то, як всi iншi
прокинуться й згадають, що в обозi.
Очi терхановi округлились, i вид, постава не забарилися казати: "Великi
iстини вiдвiдують розум тiльки великих. яухаю i повинуюсь".
I Атель тому й посiв найвищу сходинку в каганатi (крiм кагана,
звичайно), що був витязем серед витязiв, мав тверду руку, та мав i
кмiтливий розум, зiрке на такi, як ця, iродi© око. Це вiн так спритно
упорався з утигурами i кутдягурами, це дякуючи йому авари не були
цiлковито по Громленi антами. Коли йшлося вже до того, пожертвував
кiлькома турмами й пустив на них мало не всю антську виду, а тим часом
зайшов антам за спину й заходився гроiмити там не налаштоване до сiчi
ополчення. Виверт той Гiпоiяв серед антiв тлум, а тлум покликав назад тих,
що - рiщували долю всi © сiчi, i сплутав антам так добре роз угавленi на
аварiв сiтi, по сутi порятував i тi турми, що якими пожертвував. Хто-хто,
а хакан-бег вiда : високо I.ргавить Баян Апсиха, i все ж не його - Ателя
послав у Фракiю, бо певен, тут коли не вся, то майже вся сила клавинiв, не
багато й не мало - сто тисяч. Коли обливати громити роме©в та обернуть
комоней супроти аварiв, Пiцо встромили вже ©м нiж у спину, не хтось iнший,
тiльки Атель спроможний буде упоратися з такою силою. уi Певнiсть усiм
дода твердi, а твердь множить сподiванни-. Тон; i Атель пе мiг не
сподiватися: все йде як треба, влава йому забезпечена, а вiдтак
примножиться й возневення помiж достойних. Одне муляло по тому, як одiслав
- он: чому вiн засумнiвався в останню мить i зажадав вiд Сумбага та його
тсрхашв присяги на вiрпiсть обов'язку? Хiба вони не давали ©© перед
походом?
Все спить у його таборi, поборене хмелем, вiдчуттям ситого вдоволення.
Не спиться лиш хакан-беговi. I розлiгся привiльне в наметi, i повiки давно
склепив, думки непроханi гонить, а прогнати не може: поста перед очима
Сумбат, терхани, напiвсонна турма, ледь приведена зусиллям терханiв до
тями, ба присяга навiть вчува ться крiзь папiвсоп, напiвдрiмоту: "Я,
терхан Сумбат, а купно зi мною i во© мо© оголю мо мечi i заприсяга мось на
мечах: доки б' ться в грудях серце, а рука спроможна тримати даровану
родами бронь, стоятимемо на сторожi полону ратного, що е тепер здобутком
усiх, i як би там не було - хай води перетнуть нам путь, хай небо впаде на
нас, доправимо здобуте в сiчi цiлим i неушкодженим. Коли ж я чи хтось iа
во©в мо©х порушить цю роту i не обсто©ть добуте вiд посягань супостата чи
сам посягне на нього, хай страшна кара впаде на голову винного..."
"Голову винного... Голову винного..." Невже Сумбат здатввй на таке -
провинитися? Вiн, Атель, запiдозрю , що провина можлива, i тому змусив
Сумбата дати перед усiма роту чи це бiльше, нiж пiдозра - знамення чогось
грядущого вже i вельми пагубного?..
Чи мiг знати тодi, що тривога, як i сумнiви, не випадковi, що
знеславлення його iменi в очах Ясноликого започаткувалося вже, i
започаткували до Сумбата. Ясноликий, мабуть, аж надто вже великi надi©
покладав на свого улюбленця - Апсиха. Коли прийшли вiд нього люди i впали
до нiг, а впавши, сказали: "Вийди, великий i мудрий, та глянь, який полон
iде з Склавинi©", - схопився, подейкують, по-молодечому спритно i так само
спритно опинився в сiдлi. Недовго гнав огира - полон був уже на пiдходi до
стiйбища. Зате сидiв у сiдлi i оглядав тлумисько з корiв та овець вiд то©
митi, коли вперше угледiв його, до то©, коли вичерпало себе й лишило по
собi лиш стовп ©дко© пилюки.
- Терхан Апсих велiв переказати тобi, Ясноликий, - знову постав перед
Баяном той, кому велено було доправити полов, - що склавини повершенi.
Нашi во© пройшли вiд Дунаю до Карпат...
- I це все, що взяли у Склавинi©? - обернувся до Апсихового посланця
каган. - А де комонi, скарби, хлiб зрештою? Де люд склавинський?
Йому спiшили пояснити. Ловили мент, коли змовкав, i казали, як
склалося: склавипи не чинять опору, забирають усе, що можна забрати, i
втiкають у плавнi, дебрi лiсовi, а дебрями - у гори. Одначе вони, Апсиховi
во© i терхани, певнi, далеко не втечуть - рано чи пiзно будуть настигнутi.
Отодi й поставлять ©х, як i скарби ©хнi, перрд очi свого повелителя.
- Скажiть Апсиховi, - не втiшався обiцянками яснодикий.- Я н доволений
ним.
Чи мiг нарочитий повернутися з такою речницею про Апсиховi подвиги в
Склавшiй? Мусив хапатися за волосину, аби вигородити якось свого привiдцю.
- Склавинiя взялася вогнем. Вогнива тi видно, либонь, до самого
Константинополя, а то теж не останн дiло.
- Однак i не перше, - побагровiв Баян i, приостроживши огира, спершу
здибив його несподiвано круто, затим розвернув i погнав до стiйбища.
Багато днiв нiкого не допускав до себе. Вночi навiдував жон,
вiдлежувався та вiдсипався в них, вдень сiдав на своjo Вороного й правився
в поле чи на крутий берег Дунаю, приглядався до далечi, що за Дуна м.
Далебi, ждав добрих вiстей iз Фракi©, а може, побоювався пiд враженням
Апсихових невдач i за тих, що послав до Фракi©. Побоювався i мордував
себе, дошукувався, що ма вдiяти, аби не поганьбити iм'я сво , роди сво©.
I день, i другий, i третiй отак. А на четвертий челядники розшукали
його в стiйбищi i зважились потурбувати там, де не велено турбувати.
- Не гнiвайсь, Ясноликий, - сказали, - ма мо втiшяi вiстi: тi, що пiшли
з Ателем, погромили склавинiв, шлють тобi перший i, сподiваються, не
останнiй полон.
- Де вiн?
- На путi до стiйбища, достойний.
- Хто доправив?
- Терхан Сумбат. - Кличте до мене. - Вiн далеко звiдси, з обозом. Про
полон прийшли й сказали його нарочитi.
За цим разом не ви©здив далеко за стiйбище. Вихопився ва поданого йому
огира й споглядав за тлумиськом, що Врибувало й прибувало на луки при
стiйбищi. Коли ж комоням, що йшли попереду, заледве стало мiсця на луках,
а череди корiв, отари овець гнали та й гнали мимо наметiв у поле, що
лежало по другий бiк стiйбища, каган немовби прояснiв на виду i очi палали
не тим, що звикли бачити, вогнем. Пiзнiше, як над'©хали врештi-решт хури
iз скарбами, а купно з хурами - й тi, що супроводжували .скарби, коли
стали перед ним та доповiли, яка сiча була у Фракi© з сплавинами, який
полон дiстався турмам аварським ио сiчi, - Баян i зовсiм ожвавився,
сказав, що ма бажання иро©хатись понад хурами й заглянути в хури. Був
вдоволений, споглядаючи дбайливо прикритi вiд негоди паволоки та дваби,
вина монастирськi. Коли ж дiйшло ; до золота з церков, солiд iз скiтниць,
а надто до дорогоцiнностей людських, запiдозрив щось i виважив терхана, що
був такий догiдливий, не обiцяючим прихильностi зором.
- Яким було повелiння хакан-бега?
- Доставити усе цiлим i неушкодженим.
- I ти доставив?
- А то ж як. Ночi не спав, достойний, вдень не дозволяв собi
розслабитися, аби не прогаяти чогось. Слав наперед, як i навсiбiч слав,
сотнi i вимагав вiд сотенних, аби були пильнi, вчасно виявили i вчасно
попередили, коли нагледять тих, що можуть посягнути на скарб цей, усiм нам
належний.
- То чому ж сам запустив руку в цей скарб? Сумбат сторопiв i примiтне
вибiлився на виду.
- Достойний, - спромiгся врештi на слово. - Мо сумлiння не дозволя
менi чути таке.
- Що, неправду кажу? Хто, крiм тебе, був в одвiтi аа скарб?
Терхан назвав сотенного, кiлькох во©в.
- Постав ©х перед мене.
Вони були не десь там - поруч, тож i постати не забарилися.
- Обшукати, - повелiв вiрним, якi завжди i скрiзь супроводжували його.
Тi одразу w взялися за дiло. Накинулись по три на одного, вивертали
кишенi, обмацували калансуви, примушували роззутись i показати чадиги.
Знайшли у трьох, i знайшли не абищицi - зашите в одяг чи калансуву
дорогоцiнне камiння.
- В iнших теж повинно бути, - не вдовольнився каган, - шукайте далi. У
сiдлах, у гривах кiнських, ба навiть у хвостах шукайте, вони не поодинцi
брали - гуртом, тож i дiлили на гурт.
Вiн нiколи не помилявся, ©хнiй мудрий i всевидющий каган, не помилився
й за цим разом. Сотенний надiйно й зовнi таки непомiтно приховав брош iз
дорогоцiнним камiнням у кiнськiм хвостi, персня з каменем-рубiном - у
гривi, iншi поклалися на те, що нiхто не стане нишпорити, а тим паче
пороти й шукати ©хнi цiнностi в сiдлi чи попонi.
- Вилаштуй турму свою, - повелiв каган геть приголомшеному тим, що
дi ться, Сумбатовi. - I постав перед нею цих татей. А ви, - обернувся до
охорони, - кличте люд аварський. Суд буде, привселюдний.
Тих, що виконували волю Баяна, було та й було. Тож i люд не забарився
об'явитися. Турма ж як стала, так i стояла онiмiло. Во© бачили-бо i знали,
в чому звинувачують тик, що ©х вивели наперед без мечiв та лукiв, без
окраси у вбраннi всякого - калансуви. А коли знали, чим могли вiдповiсти
на старання кагановi, окрiм мовчазного перепудження? Далебi, немало було
таких, як тi, що ©х мають судити. Чи не затим iшли в похiд, щоб придбати
щось? Чим доведуть тепер, що придбали у роме©в, а не поцупили з обозу?
- Во© мо©! - почули нараз i стали ще нiмотнiшi, анiж досi. - Я посилав
вас на велике, благословенне Небом дiло - помститися склавинам за ту
ганьбу, що вони дозволили собi, не скоряючись нам i тим порочачи iм'я
наше, а разом з тим стати в помiч iмператоровi, котрий платить нам за не©
солiдами i платить ось уже стiльки лiт справно. Ви i вашi побратими чесно
виконали свою повиннiсть: у першiй же сiчi завдали супостатовi нашому
вiдчутного удару й заволодiли полоном його, що став по праву набутком усiх
аварiв. Хвалю за те i воздаю вам дань© - Каган вклонився, а вже по тому
сказав, зiбравшись iз мислями. - Однак не можу не висловити тут i осмути
серця свого. Бо знайшлися серед вас i одступники, татi ненаситнi, котрi
забули про повиннiсть, як i про покон: добуте всiма належить усiм. Забули
й посягнули на ваше, во©, i на ваше, - обернувся в бiк натовпу, - людове.
Хочете бачити ©х? Глядiть! - показав нага м. - Хочете знати, яко© ганьби
доскочили i яким брудом обкаляли нас iз вами? Аби знали i впевнилися,
покажу.
Вiн обернувся до вiрних, i вiрнi по одному позирку Ясноликого збагнули,
що i як мають вчинити: вивели на видне мiсце - перед люд i перед турму -
комоней, що належали донедавна пiдсудним, i показали, де ховали вони вiд
сво©х побратимiв, вiд люду аварського добутi потугами всiх коштовностi.
Турма дивилася на все те поганьблено-присоромленими позирками i
мовчала, а люд аварський зродив спершу хвилю подиву, затим - i обурення.
- Яка кара ма бути таким?
- Ганьба i смерть! Родам - ганьба, цим - смерть!
- Бути по-вашому! - махнув рукою каган, i того було доста, аби вiрпi
налетiли буряно й зашторгнули ви© приречених арканами, з свистом i гиками
потягли ©х у поле.
Настала нiякова тиша. Навiть тi, що напирали щойно i вимагали смертi,
вжахнулися того, що побачили, й занiмiли, схоже, нiби не чекали такого вiд
кагана.
Та Баяна не похитнула нiмота людська. Баян лишався сам собою.
- Що скаже нам привiдця тих, що зганьбили себе? Я тебе питаю, Сумбате?
Терхан ступив крок уперед, одначе не посмiв глянути кагановi у вiчi. Як
стояв сумовито-похнюплений, так i лишився ним.
А Баян ждав.
- Путь була далека i стомлива, - озвався зрештою. - Я не мiг угледiти
за всiма i всiм.
- Не мiг чи не хотiв?
- Не мiг, достойний.
- А коли я доведу супротивне? Яку кару маю визначити тобi?
- Яку визначив усiм.
- Так тому й бути. Пiдведiть його огира, - повелiв тим, що покликанi
були виконувати волю кагана. - I обшукайте, як обшукували iнших.
Вiрнi лишалися вiрними: шукали старанно i довго, а проте змушенi були
доповiсти Ясноликому: пошуки нiчого не дали.
- Того не може бути, - пе повiрив. - Шукайте ще. Знову шукали i знову
доповiли те саме. Баяна розбирала лють.
- Носиш при собi? - не став обшукувати, всього лиш запитав Сумбата.
- Я витязь, - спохмурнiв i гостро глянув на кагапа Сумбат, - i ходжу,
мiж iншим, у найдовiренiших у хаканвега. Те каган мусив би знати i не
ганьбити мого iменi, тим паче перед людом!
Обурення було аж надто вже щирим i переконливим. Такого, зда ться,
нiхто ще не дозволяв собi в розмовi з каганом. А що вдi , коли татьби за
Сумбатом не встановлено.
- Якщо я справдi зганьбив тебе безневинно, вiзьму ту ганьбу на себе.
Тебе ж вознесу тодi перед усiма яко мужа чеснот. I все ж хай буде це
потiм, коли удостовiрюсь до кiнця. А зараз пiди в намет i покажи вiрним
усе, що б на тобi i при тобi.
Його недовго тримали там. Коли ж вивели й показали черес, is тайникiв
якого виймали та й виймали дорогоцiнностi, Бала цс промовив жодного слова.
Добув меча i, рвiйно занiсши його над собою, вiдтяв терхановi голову.
- Засолiть цю нерозумну башку, - повелiв вiрним, - й одiшлiть
хакан-беговi. Хай бачить i вiда , якими вiрними йому його найдовiренiшi.
XXV
Вiдтодi, як сини подалися купно з старiйшинами на всеантсько вiче,
князю Волоту не по собi стало в острозi. Тiснили мури, дратувало iржання
комоней, надто тих, що на найближчих стайнях, навiть метушня челядi
змушувала перевертатися в ложi й полишати його врештi-решт.
- Воеводу Стодорка до мене, - повелiв, i коли Стодорко переступив
невдовзi порiг, якось незвично хмуро запитав, що чути з обводiв землi
Тиверсько©.
- Анiчого. - Стодорко не мiг не примiтити: князь вельми подався за
останнi днi, через те силився бути зовнi спокiйним i переконливим. - Нашi
не пориваються до кутригурiв i кутригури поводять себе тихо.
- Ну, а з-за Карпат що чувати?
- Обри в гори не пiшли. Вiстуни доповiли: вiдходять нiбито. Пограбували
весi та гради склавинськi, що мiж Дуна м i горами, спалили все, що
пiддалось вогню, й вертають восвоясi.
- Не втямлю щось, - гнiвався, - вертають лиш чи вернули вже, вiдiйшли з
землi склавинiв чи лиш вiдходять?
- По правдi кажучи, головнi сили обринiв вiдiйшли, зачувши, що з роме©в
верта рать скдавинська, розгулюють по Склавинi© лиш тi iз турм, що не
вдовольнили себе грабунками.
- А рать склавинська таки верта з роме©в?
- Таки верта .
- Обри сво зробили, виходить: примусили Ардагаста вiдмовитись вiд
найважливiшого в його походi на роме©в - взяти багату й мiцну, гейби
горiх, Фессалонiку.
- Вона йому так потрiбна була?
- Гадаю, що найпотрiбнiша. Стала б Фессалонiка склавинською - i всi
лавини стали б твердою ногою у Фракi© та Iллiрику. То другий
Константинополь бiля Теплого моря. Ардагаст на не© передусiм i цiлився. А
верта , бач.
I все через обрiв. Удар в спину завжди найболючiший. Я чо покликав
тебе, - заговорив по роздумi. - Марудно менi щось у стольнiм городi,
иодамсн цими днями до Соколино© Вежi. Бери собi в помiч Добролика та й
лишайся в Чернi за мене. Ромеям, гадаю, не до нас нинi, стеж за обрами.
- Слухаю, князю.
- Ще одне: будеш тут iз синами - Доброликом чи Радимом, коли
повернеться, навчай х дiлу княжому. Я ©ду надовго, либонь, на все лiто.
- Буде зроблено, достойний. Можеш не печалитися цим.
Коли обертався та виходив iз терема, Волот не мiг не завважити, як
постарiв за останнi лiта його во вода.
"Тра б iншого вже шукати для Черна, - подумав. - Хтохто, а во вода мав
бути стооким i при повнiй силi. Та не випада якось вести про се рiч. Он
скiльки лiт вiрою i правдою служив менi Стодорко. Чи можу сказати такому:
"Ти не потрiбен бiльше"? Най буде, як . Принаймнi доки сам не
попроситься".
Кликав i сина по тому, давав повелiння, тлумачив та й тлумачив, як ма
тримати себе на мiсцi вiтця свого. Зрештою нагледiв жону i повелiв ©й
збирати найменшого, Остромира, та й лаштуватися в путь.
- А як же всi iншi?
- Всi iншi в ратi, хiба не вiда ш? Дядьки наглядають за ними.
- Додому ж теж навiдуватимуться.
- Добролик лиша ться тут, вiн i дасть ©м раду. А матимуть вiльний день,
до Соколино© Вежi пришле. Чи се так далеко?
Бачила: князь он як тiшить себе сподiванкою, що там, у Соколинiй Вежi,
воспряне духом, почу себе на силi. Тому й не опиралася. Каже збиратися -
збиратиметься, скаже по©хали вже - по©де. Тим паче, що самiй ©й Соколина
Вежа i наймилiша, i найрiднiша. Там вона зустрiла по мандрах у землi
ромейськiй Волога, там була чи не найщасливiшою з ним.
- Може, з нами, на возi по©деш? - питалася та заглядала у вiчi, як
тiльки вмiла заглядати.
- Нi, жоно моя ласкава, - добрiшав i платив за ласку ласкою. - Доки
стою на ногах, доти й у сiдлi ©здитиму.
А проте сiв не на того, що носив у сiчах, огира, велiв засiдлати тиху
та сумирну кобилицю.
В путi тримався коло воза та перемовлявся з сином, жоною. I в Соколинiй
Вежi не побажав одпочивати, пiшов iз Остромирим подвiр'ям, оглядав, та
показував його, та потiшався тим, що видiв, або гомонiв iз челяддю. Лиш по
вечерi вгомонився й сiв при свiчах у колi родини [: сво ©.
- А ти, Остромирку, був без мене на вежi? - поцiкавився в сина.
Нi, не посмiв. Дарма. Я в тво© лiта на саму гору забирався з брагодував
соколiв та й ловив ©х для дiда не хтось iн|пгай - я. Свiтлi днi були то,
синку, гой, якi свiтлi! I довго та з смаком пригадував, яка то розкiш i
яка благодать була для нього - свiтлi дитячi днi в Соколинiй Нежi.
I "Зiстарився мiй муж", - зiтхала Миловида i зайвий раз мiряла його
скрадливим позирком.
А князь i другого, i третього дня, i потiм не вгомонявся, або удвох iз
сином йшов у поле, до лiсу чи на узлiсся, або утрьох - i жону свою,
кликав. Тодi був надмiру уважний та говiркий. Коли ж траплялося так, що
лишалися Дтiльки з жоною, розглядався й казав розчулено:
- Ось тутки ми були з тобою, Миловидко, тодi, пам'ята ш, як взяли слюб,
та тiшились щастям-долею, та завдя1 чували Ладi за те, що зробила нас
щасливими.
- I там теж, i там, - осмiхалася. - В Соколинiй Вежi рема тако©
мiсцини, котра не засвiдчувала б чогось i педусiм гарного.
- Ано. Бо вона е нашим вира м, мiсцем перепочинку до трудах праведних.
Тут народилися всi шестеро синiв ваших, тутки зростали вони, вперше
ставали на ноги I мазали: "Мамо". Чи я, що так сподiвався на них, мiг ве
радiти ©хнiй появi, дитячому щебету, тобi, котра умнокала тотi сподiванки
й умiла усолодити путь мою житейifcky? Через ту усолоду й труди княжi, тi,
що йшли на кертовник землi i люду тиверського, теж були схожi ю знадний
лет, на труд-вiдраду.
Радiла за нього й потерпала разом з тим: не надiрвав би тебе зустрiччю
з минулим. А дарма. За кiлька днiв сама цпевнилася: не те надiрвало князя.
Повернулися сини iз Волина - Радим i Свiтозар, переповiли, що було на
вiчi, Кого визнало воно князем-привiдцею у землi Трояновiй, t тим неабияк
вразили вiтця свого.
- Келагаст - князь-привiдця? - обурився i став на внi, - А се ж з якого
дива, коли вiн нiякий не князь, лише зять княжий? Я ж казав тобi, Радиме,
тягти руку за Острозором? Де ж ©й був, чому допустив? Чи тобi боронив
хтось переговорити про се з росичами, уличами?
- Що я мiг вдiяти, коли князь Острозор сам вiдмовився на користь нашого
Свiтозара?
- Вiдмовився? Та вiн що, при сво©м глуздi? I чому на користь Свiтозара?
До чого тут Свiтозар?
- А до того. Так обернулося, що вiче зажадало знати, хто з двох князiв
пайдостойнiший - Келагаст чи Острозор. Свiтозар супротивний був обом ©м i
переяв славу та змогу - вiче його нарекло князем-привiдцею. Старiйшини - а