Мiщенко Д.. Лихi лiта Ойкумени

так, а небажано, аби було. Одне, у нього, Свiтозара, повиннiсть перед
тим людом, перед ©хнiми князями, а друге, Велемир правду сказав: ©хнiй
погром стане й нашим погромом. То без сумнiву, то напевно.
Господар дотримав слова, недовго лишав його на самотi. Об'явився
невдовзi й сказав притишено:
- Заходь, княжичу. Вiтець жде на тебе.
Князь Острозор справдi почувався зле. Лежав, обкладений подушками, до
болю вимучений недугом i до невпiзнання висушений та постарiлий. Бiгме,
зустрiв би десь-iнде, нiзащо не признав би, що це Ки©вський князь.
- Сказали менi... - ледве вимучував слова, - сказали, чим печалишся,
княжичу. Се добре, що печаль твоя така. Як добре й те, що ти повернувся з
роме©в мужем зрiлим i тямущим. Я не зможу вже стати в помiч землi нашiй. I
вiтець твiй, князь Волот, вiдiйшов. Поклада мо надiю на вас. Ось iз ним,
сином мо©м Велемиром, та з князем Радимом даватимете лад землi i люду. А
Келагаста не цурайтесь. Се тебе, княжичу з Тиверi, стосу ться передусiм.
Iди й ставай при ньому радником, як вiче велiло. А станеш, постарайся
переконати: днiсть слов'ян iз слов'янами i князiв антських мiж собою -
наш диний порятунок.
- Як бути зi склавинами, отче-князю? - не втримався й запитав Свiтозар.
- Невже полишимо ©х без помочi?
- Лишати не можна i не тра. Однак i з ратною помiччю не спiшiть. У нас
iз ромеями ряд про мир i злагоду. Скористайтеся сим i пiдiть до роме©в та
скажiть ромеям: коли з нами волiють жити в мирi, то най замиряться i з
склавинами. В противнiм разi ми рвемо з ними добрi стосунки i вiльнi
чинити так, як велить нам чинити честь i сумлiння наше.
Свiтозар низько вклонився старому князевi, засвiдчивши тим свою згоду з
ним i свою шану до нього, i вже потiм побажав йому одужання й вийшов.



XXXVI

У Волинi Свiтозар не поспiшав видавати себе за того, хто насправдi.
Оселився поза городом, взяв до рук гуслi й пiшов мiж люд торжковий.
Бесiдi© князiв ио околiях землi Трояново© чув уже, цiкавий був знати, що
гомонить про привiдцю на Дулiбах простий люд - скудельники, лимарi,
ковачi, рибалки, тi, що труться коло княжого терема, i тi, що далi вiд
нього. Аби зiбрати таких та заполучити довiру, спiвав пiснi. Спершу
веселi, тi, що кличуть до гурту чи й спонукають ударити лихом об землю в
гуртi, далi всякi: тi, що беруть за серце й розчулюють, i тi, що роблять
щойно розчулене серце крицею. Коли ж нагледiв: гурт зiбрався он який,
заспiвав i про потятих на Дуна©.
Чув та й бачив: дух повiданого не лишень вразив - заворожив торжкових.
Кам'янiли видом i слухали, слухали i кам'янiли. Аж поки не урвався
котромусь терпець.
- Та дивовижа, - запитав, - що про не© спiва ться в пiснi, витвiр
пiсняра чи обри справдi чинять таке з пiдневiльним ©м людом?
Свiтозар осмiхнувся втiшено й поклав на струни щойно чаклуючу на них
десницю.
- Витвiр, щоб знали, завжди вiдгуком чийогось серця на людську втiху
чи безлiття.
- Може, й так, а все ж...
- Не вiриться, еге?
- Таки не вiриться. Що ж роме©? Невже простили обрам тоту кривавище,
той глум над людом сво©м?
- Далебi, не вельми печалилися ним, коли пiшли по тiй кривавицi всi ю
сво ю ратною силою не на обрiв, а на склавинiв, котрi он яку згубу мали
того ж таки лiта i вiд тих-таки обрiв.
- Ано, - стали на Свiтозарiв бiк торжковi. - Iстину кажеш, пiснярику:
далебi, не вельми печалилися. Чули ми про тоту напасть, що ©© мають
склавини. Не вiдали тiльки, що тi, вiд кого удосто©лися ©©, мали свою i
мали вiд обрiв. Ти всюди бува ш, чоловiче божий, багато видиш i зна ш. Чи
не скажеш нам, коли настане край безлiттю, як i жорстокостi людськiй, як i
безглуздю?
- А ви самi не вiда те, коли?
- Де вiдатимемо, коли люд -пiшов такий, що його i в ступi не влучиш?
- До чого тут люд? - озвався один iз натовпу, досi мовчазний :i
суворий, ба навiть гнiвний з виду. - Нiби люд жада боролищ, посила рать
на рать i зчиняв сiчi. То все привiдцi, ти ©хнi© злi умисли колотять
свiтом i ллють крив нi в чому неповинного люду.
- Гада те, що так?
- А чом не гадати? Нiби з того, що каже пiсняр, не видiю. IIiби наш
князь лiиший за привiдцю обрiй чи роме©в. Скажете, не проливав стiльки
кровi, як тi два? То пролл ще, ось увидите.
Сказав i пiшов прiч.
- Тiпун тобi на язик, - вилаявся котрийсь iз лимарiв.
- Чо вiн? - поцiкавився Свiтозар i кивнув на того, що вiдходив.
- З тих, що мають обиду на князя Келагаста. Умкнув доньку його i зробив
сво ю наложницею.
- Отак? Князь Келагаст ма наложниць? А що ж ;. Даная?
- Далебi, не вельми втiшана тим. Усяке подейкують, та ; то всього лиш
подейкування. Як справдi там, не вiда мо.
Дiла-а... Келагаст, виходить, не лише з окольними князями дозволя собi
сваволити, з людом дулiбським також. На що ж вiн поклада ться? Чи такого
поважатимуть? Чи за таким пiде хтось, тим паче в тривожний чаг? Безлiття ж
бо вита над обводами землi Трояново© й ось-ось може пересягнути через
обводи.
Не на добро се. Бiгме, не на добро. Що ж вчинити, коли так, йому,
Свiтозаровi? Вiдцуратися Келагаста и вернутися на отню Тивер? Воно нiби й
так: i чистий може забруднитися, обертаючись у брудi. А все ж чи на лiпше
складеться, коли вчинить саме так? Князь Тиверi, яко кревний, був би йому
надiйною опорою i однодумцем, се правда. Та не через князя Тиверi i не
через когось iншого вестимуться сольськi перетрактацi©, коли дiйде до
того, лише через Келагаста i Волин. Се© мислi дотримувалися, коли йшлося
про антiв, у Вiзантi©, те саме чув iз уст князя-вiтця Склавинi© Лаврита. А
коли так, чи варто поспiшати iз втечею вiд Келагаста? Волин - не тiльки
Келагаст, тут ще рада старiйшин, , зрештою, й Даная. Що коли старiйшини
- не такi вже й прихильники Келагастових дiянь, а Даная - не така вже й
безсила спадко миця княжого столу на Дулiбах? Ано, втекти з Волина нiколи
не пiзно, треба пенробувати спершу, чи не поталанить угомонити Келагаста,
а вiдтак i заволодiти Волином.
До кого ж пiти йому передусiм? До Дана©, Келагаста чи до старiйшин?
А-а, чим Цур не жарту , пiде передусiм до Дана©. Чу серцем, нелегко буде
говорити з нею про Келагаста, коли вона он як принижена яко жона i княжа
донька Келагастом, та якось уже поговорить. Чи то ж даремно ромейськi
навчителi видiляли в ньому саме цю рису обдарування - бути стольником,
умiти вести сольськi перетрактацi© за обсадженим не схильними до злагоди i
миру людьми столом.
Чи пам'ята ж його Даная? Тодi, як виходила перед вiче купно з мужем
сво©м та заприсягалася бути достойною довiри, нiяковiла й могла не
примiтити отрока з Тиверi. А вiн, Свiтозар, саме з тамтого вiча й пам'ята
Данаю. Бо така була, що й через багато лiт не може забути ©©. Ставна та
гожа стояла на вежицi i вражала лiпотою лику свого, голосом, що тамував
йому вiддих i клав печать мовчання на уста притаманною тiльки ©й
знiченiстю, присутнiстю чарiв у тотiй зпiченостi. Дивився тодi на не© i
нiмував, радiв, ще така на антах князiвна, а пiзнiше, в ромеях, i
пишався тим. Так i казав, коли мiж отроками заходила рiч про лiиоту
жiночу: таких, як на антах, жон нiде нема . I чомусь не матiр свою, гожу
з-помiж гожих, мав на оцi, таки ©©, Данаю. Воно, далебi, й не дивно. Матiр
пам'ятав жоною за сорок лiт, а Данаю - тi ю младомладою мамою, що
розквiта по перших родах найпишнiшими знадами.
- Скажiть княгинi, - звернувся до челядi, - що ©© хоче видiти княжич
Свiтозар iз Тиверi.
Челядник хилить перед захожим голову, одначе погляд виказу його: не
зовсiм вiрить, що перед ним княжич.
"Такий убогий я чи як розумiти сю його недовiру?" _ огляда себе
Свiтозар i тi © митi завважу в розчинених дверях доладну жiночу постать у
парi з дiвчиною, такою ж бiлотiлою та пишноволосою, як i господиня терема.
Осмiхнувся тiй разючiй схожостi i вже потiм поклонився Дана©.
- Прошу княжича, - запросила тим же, що й колись на всеантському вiчi
чув, голосом, - Прошу проходити до терема. Коли не помиляюся, вiн i в той
отрок, що зма; гався з мужем мо©м, Келагастом, при обраннi князя-привiдцi.
- Той, княгине. Пiзнала чи всього лиш догаду шся?
- Чому мала б не пiзнати, - усмiхнулася, - коли гiсть :, мiй був тодi
отрочам ще, а брав гору у по динку з мужами. Щоб пам'ятати так довго,
треба мати неабияку пам'ять, достойна. Он скiльки лiт минуло, а я за тi
лiта з отрочати вирiс до невпiзнання.
- О так! - заяснiла видом, - Справжнiм мужем став. гадаю, не так
ратним, як думаючим. Чи, може, ратному дiлу також вчили?
- Бiльше уповали на пiзнання законiв буття та на дiла сольськi, на
науку Гiппократову, покликану дбати про здоровий людський дух i здорове
тiло.
Присiла поруч, дивиться замилувано. Хоч милуватися би вiк нею. Не
просто лiпотна - чарiвна була в розквiтi лiт i нерозтрачено© попусту
вроди.
"I таку жону Келагаст мiня на наложниць? - питався вам себе й не знав,
що вiдповiсти собi Свiтозар. - Хто ж вiн ? Всього лиш заблуканий обавник
чи вiдвергнутий Дана ю муж? Чому ж тодi терпить його?
- А ти, княгине, мало одмiнилася за сi лiта, - похвалив-таки ©© за
лiпоту. - Коли б не доня, мiг би подумати що нас i не роздiляли вони. Я ж
не помиляюся, це твоя доня?
- А так, - пригорнула знiжено й поцiлувала свою дiвку. - Се i е вона,
та моя вiдрада, що не да помiчати, як сплива вода у Бузi... Ходи,
Лiлейко, до наставницi - пiдвелася й провела дiвчину до дверей, i вже як
зачинила ©х за нею та сiла, якось просто й невимушене повернулася до
перервано© розмови. - Цiкава знати, княжич так засво- Л©в Гiппократову
науку, що може баяти людей?
- А княгиня потребу баяння? - вiдбувся жартом.
- Ба нi.
- Я теж тi © мислi. Як обiзнаний з наукою про здоров'я людське
засвiдчую: княгинi послуги мо© не потрiбнi.
- Зате ©х потребу люд.
- А князь? - ловить ©© на словi.
Був недостатньо обережний чи Даная належала до тих, кого навiть невинна
цiкавiсть насторожу , притьмом потупила зiр i пригасла вся.
- Не буду лукавити, - сказала перегодом, - князь теж потребу помочi.
Тiльки не на немiч тiла скаржиться вiн. Розумна рада яко мужевi думаючому
не завадить йому.
"Вона чита мо© мислi чи як се розумiти?"
- До мене дiйшли поголоска, - зважу ться на бiльше, нiж мiг до ©©
одкровення, Свiтозар, - нiби Келагаст тим i уславився за сi лiта, що не
вельми дослуха ться до чи ©сь ради.
- Отож i бiда.
- То що я вдiю, коли так?
- Хто ж тодi вдi , коли не ти? Хiба забув: на соборнiм вiчi отрочам
був, а брав над ним гору. Тепер, коли змужнiв та пройшов ромейськi
вишколи, гадаю, й поготiв вiзьмеш.
- Тодi Келагаст стояв перед вiчем i не смiв сваволити.
- Нинi теж не сам будеш. рада старiйшин, , зрештою, я.
- Ти? - бiльше лукавив, анiж цiкавився. Не образилась. Помовчала й
сказала:
- Я, коли хочеш знати, чи не найзавзятiше змагаюся з ним яко з князем.
Одна бiда: резонiв у мене мало. Гнiв мiй на нього не дав менi мислити
тверезо. А будеш мiж нас ти, певна, об'являться й резони. Сподiваюсь, не
забувся, люд вiчовий затим i посилав тебе в науку до вiтця, а вiтець - до
роме©в, що була вiра: повернешся достойним радником князевi-привiдцi.
- Даная перебiльшу .
- Ба нi, Даная далi, нiж хтось, бачить, тому й каже так. Келагаст, аби
знав, всього лиш ратний муж. Давати лад землi без чи ©сь розумно© ради вiн
не годен.
- Скажу гожiй княгинi те, що й казав уже: коли ж не слуха ради.
- Будемо динi - послуха ться. А нi - скажемо, що всiм кажуть у таких
випадках: пiшов прiч. Свавiльний князь не може бути привiдцею анi дружинi,
анi всiм сущим на Троянах. З сина мого, Мезамiра, лiпший буде князь, тим
паче, коли стольником при ньому будеш ти.
Он воно як! Келагаст для не© - нiщо, вона справдi може бути, а то i е
вже найнадiйнiшим соузником. Що ж спонука ©© до цього? Всього лиш
ображена гордiсть достойно© жони i княгинi чи щось вище й значимiше? А
втiм, то вже не так i важливо.
- Коли се каже донька князя Добрита, коли вона вiрить менi i
поклада ться на мене, так тому й бути: лишусь при Келагастовi, якщо буде
на те згода Келагаста.
Осмiхнулася вдоволено i знову заяснiла вся.
- Про те знатимеш уже завтра, найдалi - пiслязавтра. А нинi будь нашим
гостем, достойний княжичу.
Сказала й звелася жвавiше, нiж личило б княгинi, i до челядi подалася
швидше, нiж мiг сподiватися.
Антiв давно не стосу ться те, що дi ться на Дуна©. Дiйiпла одна
поголоска: "Авари пiшли походом на роме©в". Помислили й сказали: "Що вони
собi думають?". Дiйшла друга: "Роме© замирилися а персами й кинули
палатiйськi когорти супроти аварiв". Лиш похитали головами "Догралися. А
проте хай зiб'ють ©м пиху, може менше посягатимуть на чуже". Де-де, а в
захищеному лiсами Волинi надiйно почували себе, брязкiт мечiв за горами
особливо© тривоги не зроджував тут. Он скiльки лiт живуть у мирi з
сусiдами, чому б не вiрити, що й далi так буде? Воспрянула й Даная духом.
Ано, де дiлася осмута, що так посвiчувала в очах, де взялася й жвавiсть,
що ©© пам'ята' ли вiд того часу, як була дiвкою та водила танок з
ровесницями. Чого так, нiхто, крiм, може, стольника Свiтозара достеменно
не знав. дине, що помiчали, надто вже поклада ться вона на мислi-поради
стольника, надто рада, ' що вiн нарештi. А ще стали помiчати, що Даная
неприховане вороже стала ставитись до мужа свого, не зважа на мислi його,
коли йдеться про стольнi дiла. Слуха старiйшин, пита ться ради в
Свiтозара, на князя анi позирку, анi уваги, нiби його й нема на радi.
Якогось разу спаленiла навiть i сказала: вiн, Келагаст, ма пам'ятати, що
помаджений на княжий стiл лише на час i що той час збiг ^же; у княжiм родi
на Дулiбах е законний спадко ; мець - ©© син. Стольник Свiтозар ледве
вгомонив тодi ©х, i Данаю, i Келагаста. Та чи й вгомонив би, коли б не
старiйшини та не скорботи людськi, що таки зродилися тими днями на Дуна© i
пригнали до Волина нарочитих вiд склавинiв.
- Бiда, братове! - сказали нарочитi. - Роме© замирилися з Iраном i
кинули супроти нас палатiйськi когорти, ту силу, з якою наша рать не годна
упоратись. Полiг у сiчi лiпший привiдця во©в склавинських Ардагаст, став
жертвою пiдло© зради Мусокiй. Прийдiть, анти, i станьте в помiч нам.
Згадайте, ми з вами кревнi в, нам негоже сторонитись один одного.
Даная не забарилася довiдатись про те i чи не перша з'явилася до
стольника.
- Що робитимемо, Свiтозаре? - спитала наполохано.
- Склика мо раду старiйшин. Приходь, помiрку мо купно з ними, як нам
бути i що робити.
- Се треба трапитись такому, - пошкодувала, i в тiм ©© пошкодуванню
Свiтозар угледiв, ба швидше вiдчув, нiж угледiв, не просто жаль, -
розумiння найбiльшо©, що була i що може бути, втрати.
На той час вiн близько стояв бiля Келагаста. Яко мужа, обiзнаного з
римським правом i удосто ного звання стольника, його гостинно прийняли у
Волинi й нарекли на радi старiйшин першим радником князя-привiдцi i слом
землi Трояново©. Та сталося так, що Свiтозар ще ближче i надiйнiше
зiйшовся за цi лiта з Данаею, вигрiв бiля не© чи не иайзатишнiше, що мав
досi, мiсце. Тож не мiг не розумiти ©© i не шкодувати купно з нею.
Коли зiйшлися всi та вислухали склавинiв, звернулися передусiм до
нього.
- Княжичу Свiтозаре. Ти довго був у ромеях. Скажи нам, чим зумовлений
©хнiй похiд за Дунай i саме на склавинiв?
- Одннм- диним: частими походами склавинiв у ромейськi землi, ©хнiм
намiром заволодiти тою землею, сiсти в нiй на вiки вiчнi.
Келагаст визнав за потрiбне перепитати:
- I то справдi так ?
- У Вiзантi© походи тi, як i вторгнення обрiв, у кожного на устах.
Давно вимагають вiд iмператора: "Замирись iз персами, звiльни палатiйськi
когорти й кинь ©х супроти обрiв та слов'ян". Так i сталося.
- То як же нам бути?
- Легковажити з Вiзантi ю не випада . Однак i на помiч склавинам не
можемо не прийти.
Раднi загомонiли. Однi висловлювали свою згоду з тим, що казав
Свiтозар, iншi сумнiвалися в його повитих туманом казаннях: як то можна i
склавинам прийти на помiч, i Вiзантiю не розгнiвати?
Поцiкавився тим i Келагаст.
Свiтозар, як i перед сим, не барився з вiдповiддю. Та й чого мав би
баритися, коли виважив тоту вiдповiдь на найточнiших терезах - сво му
сумлiнню.
- Ми, як зна те, ма мо з ромеями ряд про невторгнеиня. Пiти зараз
супроти них раттю означало б иорушитя давно i надiйно усталений мир.
- Ми ж не в ©хню землю вторга мося, - заперечив хтось, - пiдемо на
помiч тим, супроти кого зняли вони меча.
- То байдуже. Так чи iнак, пiдемо на роме©в i стинатимемося з ромеями,
а то буде не чимось iншим - сiчею, порушенням укладеного ряду. Робити
ма мо мудрiше: пошлемо - i негайно - сольство до роме©в з такою речшщею;
"Склавини - нашi кревнi браття. Коли ви, роме©, содругами антам i
волi те бути ними й надалi, вiдведiть рать свою за Дунай, облиште землю
Склавинi© в супоко©. Якщо цього не станеться, ми, анти, змушенi будемо
вийти i стати супроти вас всiю сво ю силою". Зважать на се - добре, не
зважать - таки зберемось i пiдемо. - Розумно! - почулися голоси. -
Присяйбiг, i розумно, i чесно. Коли не послухаються i не заберуться восво©
ясi, не ми - вони будуть виннi за порушення супокою мiж нашими землями.
- А ще скажемо, - надумавсь i вкинув iскру до вогню Свiтозар, - ма те
гнiв на склавинiв, гасiть його у сiчах iз ; склавинами на сво©й землi.
Приставай на се, княже! Приставай! I щоб сольство не марнувало днi на
путях до Константинополя, - пiдказав хтось iз старiйшин, - посилай його в
землю Склавинську, до стратегiв, що змагаються зi . склавинами.
- Нi, - перечили iншi. - В оба кiнцi посилай нарочитих: i до стратегiв,
що плюндрують Склавинiю, i до iмператора. Так буде певнiше. Келагаст
пiднiс меча, а дiждавшись тишi, сказав:
-Чи всi приста те на се? Усi!
То так i зробимо: пошлемо слiв сво©х в оба кiнцi, а тим часом
гуртуватимемо рать.
- I поставмо ©© на обводах, - порадили старiйшини, - най бачать роме© i
знають: ми можемо й переступити ©х, ди не заберуться зi Склавинi©©
- Розумно! Поставмо рать на обводах! Побачать - закрутять сiдницями, i
найперше ромейськi стратеги!
Келагаст не вiдпирався. В ньому заговорив дух мужа, що прагне звитяги,
i вiн з усiм i всiма погоджувався. Бачив-бо: се i та нагода, коли зможе
явити себе свiтовi. Убо©ться iмператор i пiде зi Склавинi© по добрiй волi
- усi знатимуть: примусили пiти анти; дiйде мiж антами i ромеямв до сiчi -
знов знатимуть: слов'яни взяли гору над ромеями тому, що там були анти, а
вiв антiв князь Келагаст. I най посмi тодi попрiкнути в чомусь Даная чи
нагадати зайвий раз: ти - князь до пори до часу. Сильних не судять, а
здатних узяти гору над таким супостатом, як роме©, не зрiкаються.



XXXVII

До стратегiв, що стояли на чолi ромейських легiонiв у Склавинi©,
послали iнших слiв. Свiтозаровi ж, яко знаному в стольнiм городi Вiзантi©,
порадили правитися в Константинополь. Та й сам вiн не перечив. Одне, не
дуже певен був, що стратеги ромейськi послухаються антських слiв i пiдуть
iз Склавинi© без дозволу iмператора, а друге, вiн, Свiтозар, справдi добре
знаний у Константинополi, йому легше буде доступитися до iмператора, нiж
комусь iншому з антського сольства. Якусь вагу у виборi сольсько© мiсi©
мало й те, що нiхто не був так обiзнаний iз норовами ромейських слiв, як
вiн. Заприсягтися може: рiшенець iмператора про ратний похiд чи його
припинення залежить не так вiд iмператора, як вiд тих, що обертаються
довкола нього. А серед таких, що стоять близько до iмператора, немало
його, Свiтозарових, навчителiв, як i содругiв по альма-матер. На них i
поклада надiю. Хай не всю, та все ж не останню.
Коли прибув до Константинополя та заговорив iз сольськими про свою
мiсiю, не мiг не завважити: роме© подивованi, ба сполошилися, чуючи з уст
свого виученика намiри антiв втрутитися у ©хню суперечку з склавинами. Той
сполох швидко пiшов гуляти по Августiону i не обминув, звичайно,
аварського сольства, яке за Маврикiя постiйно перебувало в
Константинополi. А вiд тих довiрених слiв Свiтозарова мiсiя не забарилася
стати набутком каганових вух i в сумнiвнiй, як на його розсуд, версi©. Бо
не тiльки Таргiт доповiдав йому, доповiли й посланi до Склавинi©
вивiдники, i, що найбiльше бентежило дух Ясноликого, запевняли, нiби ©м
достеменно вiдоме iнше: анти, лишаючись вiрними соузницькiй домовленостi,
подають помiч: ромсям i вже тодi, як здолають склаиинiв, пiдуть купно з
ромеями на аварiв.
"Знай, Ясноликий, - застерiгали, - дружини антських князiв стоять на
обводах Склавинсько© землi в Карпатах i ось-ось пiдуть по нiй лавами".
Рiзнобiй звiдiв не мiг не зродити в кагановiм серцi сум'яття, а вiдтак
i лютi: як смiють однi з другими iти в Склавинiю, топтати комонями ©©
землю? Хiба забули: Склавинiя - його земля! Вiн був там, володiв нею, а
те, що пi: шов звiдти, не ще резоном. Пiшов iз власно© волi, як i прийде
брати данину з не© яко з повержено© в сiчi також.
- Небо свiдок тому, - висiк iскру i зродив полум'я, - цього не можна
так лишати.
- Ано! - пiдхопилися покликанi на раду терхани. - Цього не можна так
лишати!
х пiдтримали недавнi отроки, передусiм тi з них, що встигли
вiдзначитися в сiчах i стати привiдцями в турмах, а вiдтак i радниками. I
сколихнулося море, пiшла гуляти хвиля людського гнiву. Одна вища друго© i
дужча за другу.
- Ми поганьбленi, Ясноликий! Завваж, роме© усе ще мають нас за сво©х
найманцiв, тих, що в них конюхами i не можуть корити собi iнших!
- А анти? Чого йдуть у Склавинiю анти? Труби, достойний привiдцю,
похiд! Дай нам волю - i ми витуримо за Дунай роме©в, заступимо путь до
Склавинi© антам!
Старшi й мудрiшi потерпали вже: невже цi крикуни вiзьмуть гору?
- Не поспiшайте! - урезонювали молодших. - Поспiшнiсть належить являти
на боролищах, не тут. Тверезий розум iнше каже: хай станеться так, щоб
анти розбили з ромеями глека з-за склавинiв та потяли один одного в
сiвчах. Ми ж, авари, дiждемося слушного часу та й пожнемо плоди тих звад.
- Ждiть, якже, дiждетеся! Сидиння не пiде нам на по житок. Небо тому
свiдок: не пiде! Досi мовчазний, хоча не менше, нiж його раднi, обурений
каган пода знак i тим кладе край суперечкам.
- Пристаю до мислi одних, - каже значущо, - не цураюся поради й других.
У сiчу одразу, не розгледiвшись, лiзти нам не випада . А проте й мовчати,
коли йдеться про Склавинiю, не личить. Кличте писцiв.
Баян був уже надто лiтнiй, щоб метати, як колись, блискавицi й котити
долами громи. Сидiв на узвишшi бiлий, мов лунь, i геть зсутулений, а ще
порiзаний борознами-зморшками. По ньому видно, силиться зiбратися а
мислями, а зiбратись не може. Гнiв вiдтiсня ©х чи старiсть неспроможна
вiдшукати в закамарках пам'ятi бажане? Бiгме, молодшим i тямковитiшим
незручно став за нього. Кричать: Ясноликий, а де вона, тота ясноликiсть,
коли привiдця ©хнiй бiльше на зловiщого схожий? Величають мудрим серед
мудрих, а вiн нiяк не спроможеться явити ©©. Присяйбiг, тому й вибира
золоту середину, що старий уже. Коли б не колишня слава, давно сказали б:
"Iди, старче, до©ти кобилиць на випасах, поступися мiсцем iншому
привiдцi". Та надто велика вона, слава Баянова, щоб смiти казати вголос
те, що дозволяв собi пота мна мисль.
- Випишемо гнiв свiй на папiрусi, - таки надума ться Баян, - i пошлемо
його яко застереження iмператоровi Вiзантi© i осiбнопривiдцям антiв. Коли
обернеться так, що ми таки встрянемо в сiчу з ними, хай знають, чому
встря мо. Пишiть, - повелiв писцям i знову змовк, ба навiть приплющив,
зосереджуючись, очi.
Послання ве було таким гнiвним, яким хотiли б бачити його раднi, а все
ж воно не приховувало того, що думали вони i чого жадали.
"Милостивий iмператоре! - розмiрене диктував каган. - До нас дiйшов
невтiшний поголос, а люд склавинський ствердив його й свiдченнями, що
ромейськi легiони, скоряючись тво©й волi, перейшли нещодавно Дунай i
рушили у Склавинську землю яко караюча i свавiльна сила. Вельми подивованi
i обуренi цим тво©м вчинком, iмператоре. Кiлька лiт тому укладали ми з
тобою ряд i заприсягалися, що рiка Дунай буде вiднинi мвроносним обводом
ромейсько© й Аварсько© землi, нам - до вас, вам - до нас, а також до
пiдвладних нам, аварам, слов'ян не вiльно буде ходити, що житимемо
вiдтепер у мирi та злагодi. А де вiн, той обiцяний мир, i де злагода? Чи
вам, ромеям, не вiдомо, що земля Склавинська вiдтодi, як гуляв там
аварський кiнь i возносився над поверженими склавинами звитяжний аварський
меч, належить аварам? По праву переявших змогу i славу належить,
василевсе! Пощо ж пiшов туди й береш те, що нашим? Чи це не та татьба, в
якiй роме© так голосно попрiкають iнших? Чи содруги й добрi сусiди чинять
так?
Волiли б знати, як розумiти цю виправу? Невже iмперiя прагне ново© сiчi
з аварами?
Лишаюся вiрний нашiй домовленостi i сподiваний на лiпше.
Каган аварiв, гепiдiв i слов'ян Баян".
Антам писали iнше послання, ©м не нопрiкали за порушення миру i
злагоди, зате запевняли: коли переступлять обводи Склавинсько© землi,
авари вважатимуть ©х сво©ми супостатами i дiятимуть по вiдношенню до них
так, як велить дiяти сумлiння кожного, на чи посягають татi.
- Гiнцi, що доправлять наше послання Таргiту в Константинополь,
знайдуться, - уголос мiркував каган. - А кого пошлемо слом до антiв?
- Дозволь менi, - вихопився Апсих. - Я швидко вгомоню ©х.
- Ти тут потрiбний, - одразу ж, не роздумуючи, заперечив йому Баян. -
Хто вiда , як обернеться, може, доведеться гуртувати турми i вести на
котрогось iз супостатiв. По©де, мабуть, Калегул.
Брат не явив кагановi тако© рвiйностi, як хакан-бег. Пiдвiвся звiльна i
мовив:
- Ти справдi так вважа ш, Баяне?
- Не вважав би, не називав би твого iмевi.
- Може ж, саме менi й не варто правитись до антiв i з'являтися ©м на
очi.
- А це ж чому?
- Хiба каган не пам'ята , як сталася смерть Мезамi ра? Молодший брат
його нинi привiдцею в антiв. Вiн був тодi i все бачив.
- То й що?
- Може вiдомстити менi тепер, а через мене i всiм аварам.
| - Коли то було? I ти давно уже не отрок, i ант. Не пiзнав вiн тебе,
Калегуле. А пiзна , то що ж, цим ми й перевiримо, який iз нього привiдця.
Калегул, видно, не розумiв чогось, довго монявся та доглядався до
мiсця, на яке мав сiсти. Тим скористався один iз Баянових синiв, що ходили
уже в терханах, i вихопився " наперед.
- Дозволь менi, отче, пiти до антiв.
То був Iкунiмон, його, Баянова, утiха i надiя. Всього лиш двадцять
п'ять лiт ма за плечима, а он який дужий ©й ставний сто©ть перед вiтцем i
який доброликий. Точнiсiнько таким був вiн, Баян, за молодих лiт, дарма що
мадерi в них не одно© кровi. Ось тiльки певнiстю в собi, мабуть, i