Страница:
аварiв? Де нашi стратеги? Чому сидять i ждуть по знати чого? Де сли
зрештою?
У тих, що стояли перед троном i клопоталися бiдами iмперi©, застигли з
дива чи з нiяковостi лиця. Схоже, що не стримаються зараз i запитають: "А
на якi кошти? Де взяти такi потрiбнi в сiм дiлi солiди?"
Таки нагадав хтось про них чи iмператор сам догадався, перевiв вiддих i
сказав, схиляючись до сво©х радникiв.
- Не зна те, де взяти на це солiди? А де завжди беремо? Пiдвищити
податi, мита, потрусити курiалiв, торговий i рукомеслий люд. Не йдуть самi
з мечем на супостата, то хай платять солiди!
- На те потрiбний час.
- Хто каже, що нi? Потрiбний. То вдайтесь поки що до церков, вiзьмiть у
храмах божих, потiм повернемо з лихвою.
Йому, видимо, не сидiлося, такий, що схопився б, полишив трон i бодай
рвiйною ходою розвiяв та погамував гнiв свiй, обурення, що так i перло з
грудей, кликало ДО дi©.
- Хто в iз стратегiв, питаю?
- Коментiол, Каст, Дроктон.
- Кличте ©х до мене. Елпiдiя також.
Останнiй добре знаний в iмперi© яко сол i муж думаючий. Не раз бував у
чужих землях i умiв схиляти до перетрактацiй, а там i до сердечно© згоди
привiдцiв багатьох земель. Це пiдбадьорило сенаторiв - василевс ма якiсь
багатообiцяючi намiри, коли кличе Елпiдiя. Допоможи йому, боже, в дiлах i
помислах його. На це тiльки й лиша ться уповати. А так. Пошле стратегiв
супроти аварiв - лiпо буде, а пошле слiв до персiв чи до тих же аварiв -
ще лiпше. Сли або покладуть край такому тривалому розбрату з персами i
повернуть iмперi© он як потрiбнi когорти, або затiють з аварами
перетрактацi© i затримають ©х на далеких пiдступах до Константинополя. А
то не така вже й абищиця буде.
Сподiванка виявилася не вельми далекою вiд iстини. Маврикiй так i
сказав Елпiдiю яко старшому в сольствi i Коментiолу яко привiдцi виправи
супроти аварiв:
- Сьогоднi ж гуртуйте надiйне сольство i правтесь до аварiв. Певен,
Баянова мета - домогтися негайно© сплати боргiв i обов'язково в сумi,
передбаченiй укладеним мiж ^ нами рядом. Як собi зна те, так i мудруйте
там, та пам'я^ тайте: перетрактацi© мають затягтися по можливостi довше.
Пристанете на вимову Баяна тодi вже, як не пристати буде неможливо. Ви
ж, - звернувся до стратегiв, - ма те якнайдоцiльнiше скористатися кожним
вибореним у аварiв днем. Знайте: з персами ми по зможемо так швидко
замиритися. В свiй час це станеться, одначе не зараз. Зараз легiони,
когорти, манiпули ма мо шукати тут, у найближчих провiнцiях. Iду на риск:
при собi лишаю тiльки гвардiю, в Константинополi - лише дiмотiв. Все iнше,
що в в метрополi© i найближчих провiнцiях, вiддаю вам, стратеги. Все, до
останньо© манiпули. Гуртуйте з них когорти, берiть у фiску, що можна взяти
зараз чи з часом, наймайте нових легiонерiв, - як зна те, так i чинiть,
одначе ма те виставити супроти варварiв силу, здатну похитнути ©хнi турми
й примусити ©х пiти з нашо© землi.
Стратеги довго i, як видалося iмператоровi, доволi-таки промовисто
вiдмовчувалися.
- Я вимагаю неможливе? - не витримав тi © мовчанки Маврикiй.
- Коли йдеться про життя чи смерть, - взяв на себе смiливiсть
вiдповiсти iмператоровi Дроктон, лангобард за походженням, - неможливого
бути не може. А все ж, достойний iмператоре, зiбрати за отакий короткий
час силу, рiвну аварськiй, не лише п'ять, десять стратегiв не зможуть.
- А хто сказав, що вас лише п'ять? Ви - привiдцi легiонiв, що вийдуть
супроти аварiв. У помiч собi берiть кого хочете i скiльки хочете.
- Де ж вони, тi легiони?
- Уже сказано, - став на помiч iмператоровi Коментiол, - у провiнцiях.
Буде не зайве, - обернувся, не переводячи подиху, до Маврикiя. - Буде,
кажу, не зайве, коли до всього, що збиратимемо пiд сво© iнсигнi©,
покличемо й випробуванi у сiчах з персами когорти. Не кажу: всi, маю на
оцi ту частину ©х, без яко© там, на бородищах iз персами, можуть поки що
обiйтися. Такi когорти не лише посилять скликанi та набранi серед
провiнцiйного люду легiони, стануть взiрцем для них, коли дiйде до сiчi з
аварами.
Маврикiй слухав його насторожено, та, вислухавши, одразу ж перемiнився
в лицi.
- А що, - обiзвався збадьорено, - це мисль. Якусь частину когорт ми
зможемо вiдкликати. Стратеги теж збадьорилися i заговорили навперебiй.
- В такому разi, - сказали, - не тратитимемо часу. В одному хочемо бути
певнi: у нас будуть пiдстави посилатися на вiдповiдний едикт василевса,
коли дiйде до фор" мування легiонiв i до фiска?
- Едикт сьогоднi ж буде надiслано тим, кого це стосу ться.
- З нами бог i iмператор! - виголосив хтось iз стратегiв те, що завжди
виголошу ться на завершення розмови з василевсом. Час було йти, та тi ©
митi нагадав про себе Коментiол.
- Один мент, стратеги. Я не все сказав, що мусив сказати василевсовi.
Доки однi стратеги гуртуватимуть легiони, iншi виходитимуть iз
згуртованими вже назустрiч аварам, дозволь менi, iмператоре, пiти iз
сольством нашим до Баяна i приглянутись до нього.
- Тобi, привiдцi всi © виправи?
- А чом би й нi? Доки сольство не повернеться звiдтам, сiчi з варварами
все одно не почнемо. Знайомство ж станеться i не буде, гадаю, зайвим.
Кагана промацаю зблизька i турми його теж.
Однi дивились на Коментiола i дивувалися, iншi встигли перебороти подив
i загомонiли збуджено: такого не бувало досi, та чом би не бути? Побачення
з привiдцею аварiв багато важитиме.
Зда ться, усвiдомлював те й iмператор.
- Хай буде так. Подбай лишень, стратегу, аби тут достойно замiнив тебе
хтось i робив усе, що належить робити.
То тiльки повелiвати легко: сьогоднi ж сольству вирушити назустрiч
аварам. Доки зiбрались та вирушили, минуло кiлька днiв. Коментiол не
марнував ©х. Все, що можна було покликати на прю з аварами в
Константинополi, на околiях, покликав i звiв у два легiони, поставив на
чолi одного з них Каста, на чолi другого - Мартiна i повелiв вирушити до
мiсця майбутньо© сiчi з аварами - у Фiлiпополь та Адрiанополь. Всiх iнших
стратегiв спровадив .у провiнцi©, наказавши ©м сформувати там на обiцянi
солiди новi когорти i негайно ж, без будь-яких зволiкань, надсилати ©х пiд
оруду Каста та Мартiна.
- Вам же, - звернувся до стратегiв, котрi йшли до Фiлiпополя та
Адрiанополя, - повелiваю: доки я буду в ава.рiв та перетрактовуватиму з
аварами, зробiть з городiв цих неприступнi фортецi i стiйте там стiною. З
когорт, що надходитимуть, формуйте новi легiони i дбайте про ©хню ратну
спроможнiсть. Кожен день, кожен час використовуйте на це. Я ж постараюся
затримати аварiв у Анхiалi чи десь-iнде, доки ви не зберетеся з силою, i
хай допоможе нам бог у наших заходах.
Коментiол обернувся на схiд сонця i осiнив себе хресним знаменням. Вiн
знав, на що зважу ться, i тому не без умислу уповав на бога. Воiстину
правду кажуть бувалi в бувальцях люди: лише той, кому нема чого втрачати,
може вважатись на таке. Аби бодай на щось спиратися в сво©х сподiванках i
мати все-таки пiд ногами твердь, послав до стратегiв, що стоять супроти
персiв, найдовiренiшого з людей сво©х, вручивши, йому, крiм едикту
iмператора, ще й власне послання, i в тому посланнi разписав становище на
сiверських обводах як таке, що межу з катастрофiчним.
"Проти нас пiднялися авари й слов'яни, - писав, не розтлумачуючи, якi
слов'яни, i тим зумисне згущав фарби. - На пiдступах до Константинополя
сто©ть стотисячне аварське вiйсько, а на Дуна© громадять силу склавини.
Вся надiя на вас, достойнi, i на вашi змужнiлi в сiчах когорти. Шлiть
негайно, i шлiть усе, що можете прислати. На те уповаю, того лише й жду.
Запiзнення на час може бути непоправним, а на день - катастрофiчним.
Iмператор усвiдомлю це i тому зголошу ться: настав час замирення з
персами', шука лиш пристойних для iмперi© резонiв на таке замирення".
Стратег Комеитiол знав: де-де, а на бородищах iз персами давно ждуть
замирення, тож не можуть не потiшитися, довiдавшись про нього, а потiшенi
завжди щедрiшi. Може, й не набагато, все ж бiльше пришлють когорт, анiж
усi того сподiваються.
Так мислив, будучи в Константинополi, на це покладався й тодi, як
вирушав iз Константинополя. На путях, що вели до аварiв, мусив думати вже
про iнше: як затримати ©х на далеких пiдступах, що вчинити, аби повiрили i
раз, i вдруге, i втрет ?
Перше, що примiтив, доправившись до Анхiала, де таборився вже каган i
вiрнi йому турми: авари не скористалися вiллами повержених роме©в, розбили
намети перед собором святого Антонiя й живуть у наметах.
Побачення з каганом того дня не вiдбулося - десь вiн був, чимось iншим
клопотався.
- Тим лiпше, - сказав на те Елпiдiй i попрохав дозволу в тих, що стояли
ближче до кагана, розбити десь неподалiк намети та перепочити з путi.
Бачили, по-iншому засвiтили очима кагановi радники, далебi,
сподобалося, що сли вiзантiйськi не йдуть у вiлли сородичiв сво©х,
уподiбнюються ©м, аварам, i поселяються в таких, як i в них, житлах.
Доки розбивали намети, та влаштовувались, та перепочивали, спливла ще
доба. Авари й далi не кликали.
- Каган вiда , що ми iмператорськi ели, - поцiкавилися в радникiв, - що
посланi для перетрактацiй?
- А так.
- То хотiли б вести вже ©х.
- Коли знайде за потрiбне, покличе. "На лiпше чи на гiрше це?" -
засумнiвався Елпiдiй i вдався до свого соратника i стратега Коментiола:
- Що коли Баян затiяв щось лихе i зволiка навмисне, аби сказати потiм:
"Пiзно перетрактовувати, мали ранiш прийти"?
- Пусте, - заспоко©в його Коментiол, - набива цiну собi i тiльки. I
хай набива , нам не звикати. Не напрошуйся бiльше, сиди й мовчи.
- Коли ж не сидиться, стратегу. Може й таке статися: доки ми
вiдсиджуватимемося тут, турми аварськi вийдуть до Довго© стiни й
постукаються в мiднi ворота Августiона.
- Коли до того йтиметься, нас завчасно попередять. Я передбачив це i
полишив сво©х вивiдникiв на путях. Iнше раджу вчинити: повели челядi щедро
накрити столи й кликати до трапези тих аварiв, що з ними встиг
зазнайомитися. Одне, зазнайомимось ближче, а друге, щось вивiда мо пiд
хмелем.
Елпiдiй пристав на те. I столи накрив щедро, i на гостину запросив тих
iз оточення каганового, кого знав уже. Та мусив остудити намiри сво© i
доволi швидко: авари вiдмовились вiд гостини.
- Бачив? - i перепуджено, i невдоволено подивився привiдця сольства на
Коментiола. - Вони таки щось затiвають або ж затiяли вже i ждуть слушного
часу, аби погнати нас, яко приблудних псiв. Треба йти i домагатися
зустрiчi а каганом.
- Тiльки не сьогоднi, Елпiдiю. Раз накрив столи, сiдай i трапезуй, в
усякiм разi, роби вигляд, нiби не журишся тим, що не кличе. Гадаю, саме
цим i зломимо його рано чи пiзно.
Бiльше не зважав уже на нидiння сла. Зняв iз себе парадне вбрання,
облачився в звичайне та й засiв за трапезу. Одного дня пив, та веселився,
та ходив стiйбищем аварським чи вулицями Анхiала i другого теж. Здавалось,
i не зважав на те, що ходить мiж супостатiв. Одних лише запрошував
подiлити з ним застiлля, з iншими й дiлив його. Аж поки не нагадали:
- Завтра будьте в кагана, - сказали. - Волi вислухати вас, ромейських
слiв.
Коментiол був, мабуть, неабияк запухлий з перепою, каган не на Елпiдiя,
на нього дивився та й дивився.
- Сказали менi, що ти iмператорський стратег?
- Iстину сказали.
- I разом з тим - сол?
- О нi, достойний привiдцю, не разом з тим. Нинi тiльки сол.
- Чому ж так? Чому не з легiонами вийшов супроти мене?
Чув, зловтiша ться Баян, а проте не став вiдповiдати тим же. Прикинув у
думцi, чим завершиться ромейське сольство до аварiв, коли дасть серцю
волю, i визнав за доцiльне звести на жарт.
- Бо багацько нас, стратегiв, у iмператора, а легiонiв обмаль.
Каган сприйняв те по-сво му й прибрав збадьорливовеселого вигляду.
- Оце подоба ться менi. Присяйбiг, чи не вперше зустрiчаю сла, котрий
не прихову iстини. Повiдай тодi, муже достойний, з чим прийшов до нас?
Коментiол не переставав удавати з себе добродушного.
- Та все з тим же. Василеве засмучений незгодою мiж iмперi ю та аварами
i хоче знати, чому це сталося, як могло статися? Он скiльки лiт жили у
злагодi i вза мнiй вигодi, скiлькох супостатiв угомонили, днаючи сили.
Тепер - розбрат, каган пiдняв турми й повiв ©х супроти повелителя та
благодiйника свого, iмператора Вiзантi©. Чому так?
Тi, що знали Коментiла, знали й те, що у велеречивостi йому не
вiдмовиш. Коли не спиняти, говоритиме й говоритиме. Та за сим разом i вiн
змушений був умовкнути: кагановi не сподобалося щось у речах його.
- А iмператор не вiда , чому стався разбрат?
- До нього всяке доходить, - ухилився Коментiол i не став казати те,
чого ждав Баян. - Тому й прислав пас, слiв сво©х, аби почули причину
розбрату iз уст тво©х.
- Мiг би й не слати, коли так. Елпiдiй завважив: Коментiол завагався,
пора прийти на виручку, i не забарився подати голос.
- Мiй радник i содруг у дiлах сольських не все сказав тобi, привiдцю.
Ми не лише затим стали перед тво© очi, одбира мо в тебе час, аби узнати
причину розбрату. Нас прислано сюди покласти край незгодам i походу, що
його спричинили незгоди. Ну, а хто ж, маючи таку значиму повиннiсть,
почина розмову з кiнця? Мусимо знати передусiм причину розбрату.
Баян усе ще ворохобився, видно було, тiсно йому в його великоханському
крiслi.
- Коли дба те про мир iз пами i волi те вести про те перетрактацi©, -
карбував слово по слову, - пiдiть спершу до свого iмператора та запитайте,
доки вiн збиткуватиметься над нами найбезсоромнiшим чином. Чи ми не
перетрактовували вже, i не раз, чи не укладали ряд на мир i злагоду? А де
те, про що ви клялися на хрестi? Чому щораз вiдступа те вiд обiцяного?
Юстин Другий хоч одвертий був. Той так i сказав: "Радiйте з того, що
живете на нашiй землi, i не податi ждiть вiд нас, а лиш того, що дають
всякому рабу за вiрну службу". Тиверiй же та Маврикiй обiцяли одне, а
чинили зовсiм iнше. I колись, i нинi. Допоки буде те? Про якi
перетрактацi©^ може йти рiч, коли ви - клятвопорушники? Хто ходив на
склавинiв, коли тi вдерлися в землi iмперi© стотисячною раттю i пройшли з
мечем та вогнем до само© Фессалонiки? Хто примусив ©х кидати нахапане й
забиратись восвоясi? Ми, авари. А чим одплатила нам за те iмперiя? Не лише
обiцяних ста тисяч, вiсiмдесяти не платить уже котре лiто. Що лиша ться
робити нам, аварам, коли з нами поводяться, яко з останнiми рабами? А
одне: прийти i взяти сво силою.
- Достойний! - видно було, Елпiдiя не злякали, навпаки, потiшили
кагановi резони, i вiн не лише сам подався наперед - руку простягнув,
гейби для братання. - Коли оце i всi © незгоди, то чи варто нам ламати
один об одного сулицi? Iмперiя в великiй скрутi, це правда, фiск ©©
добряче спорожнiв, та не настiльки, щоб не сплатити якихось сто тисяч.
- Не сто, а триста! Ви уже трете лiто водите нас за нiс.
- Хай i триста. Iмперiя он яка, знайде де взяти.
- Великий во©не! - вихопився зi словом i Коментiол. - Коли ти повiрив
менi раз, повiр i вдруге: злагода можлива. Чи iмператор не зрозумi , коли
прийду i скажу йому: дотримаймо обiцяного - i сiчi з аварами буде
покладено край. А ще таке скажу: на виправу супроти них пiде удвiчi, а то
й утричi бiльше, анiж на мир. Сплачуймо обiцяне - i по всьому.
- Мали б ранiш мислити так.
- Мали б, та що вдi ш, коли клопотiв он скiльки, а iмператор один. Все
сподiвався, що якось буде. Настане мир iз персами - об'являться солiди, а
об'являться солiди - i з аварами розплатиться. Коли ж зайшло на сiчу,
тепер iнакше мислитиме, присяйбiг. Яко один iз слiв його, пропоную
перервати перетрактацi© на той час, доки я ©здитиму та умовлятиму
iмператора. Запевняю тебе, достойний, цi ю домовленiстю покладемо край
незлагодам. Раз i назавжди.
- Домовленiсть була вже. Нам не домовленiсть - солiди най шле
передусiм.
- Так розумiю, так i скажу. Я навiть сольство залишу в тебе яко
запоруку, що перетрактацi© мiж нами не припиняються, вони лиш
перериваються на час.
Вiн так i вчинив: залишив Елпiдiя i всiх, хто був з Елпiдiвм, на поругу
буйного в гнiвi кагана, а сам повернувся до Константинополя й заходився
гуртувати там когорти, слати в усi кiнцi гiнцiв та вивiдувати, що роблять
i що зробили вже стратеги. Вiстi приносили не такi вже й сумнi: манiпули,
когорти гуртувались повсюдно й правилися на мiсце майбутнiх боролищ - до
Фiлiпополя та Адрiанополя, а десь через двi седмицi через Константинополь
пройшли й когорти, присланi стратегами з персидських боролищ.
- З нами i бог i iмператор! - доповiли Коментiолу, - Мартiн i Каст
зiбрали вже пiд свою руку три повноцiнних легiони.
- Мало. В аварiв удвiчi бiльше.
- Iоанн та Дроктон обiцяють поповнити ©х у недалекiм часi.
- Все одно мало. Чи вiда те, яке то поповнення? Усе нестепнi до ратного
дiла новобранцi.
- Не тiльки. Багато й лiтнiх, тих, що бували та й бували в сiчах. А
вони не гiршi, стратегу, за тих, що прийшли з персидських боролищ.
- Усе це лиш утiшнi слова, достойнi. У фортецях ij3 цi ю силою, ясна
рiч, усидимо. А що буде, коли каган обмине фортецi та пiде на
Константинополь? Кого тодi поставимо на путi його?
Тридцять тисяч... Чи це та сила, а якою можна виходити супроти аварiв?
А що вдi ш? Солiд таких, як хоче каган, у фiску справдi нема . Та й
сумнiва ться сенат, що вiн зупиниться вже. Такий, як Баян, i солiди
вiзьме, i походом iтиме. А що тодi? На якi статки зберуть потрiбнi
легiони? Лиша ться остання спроба - поставити кагановi умову: триста тисяч
солiд будуть сплаченi йому, одначе тодi лиш, як вiн вiдведе сво© турми за
Дунай i зголоситься пiдписати ряд про ненапад.
"Хто ж пiде з цим до кагана? Регула, як i честь та совiсть, вимагають,
аби йшов я. Та на кого покладу виправу, коли не повернуся з аварського
табору?.. А-а, що буде, те й буде, пiду освiдчусь iмператоровi, лк вiн
скаже, так i вдiю".
Маврикiй не став замислюватись. Одразу i недвозначно повелiв: вдруге
ризикувати не варт. Досить буде гiнця, аби доправив речницю i рiшенець
iмператора Елпiдiю. А вже Елпiдiй хай пiде i завершить перетрактацi©.
- Коли я не об'явлюсь, каган може догадатися що його шиють у дурнi, i
не пристати на те, що пропону мо.
- Вiн i так не пристане. Досить того, що Елпiдiя кида мо в пащу цьому
удавовi, тобi нема потреби лiзти в не©.
- Тодi утримаймось слати гiнця з тво ю речницею зараз. Зачекаймо ще
кiлька седмиць, доки я зберу докупи всю нашу силу та упевнюсь, яка вона .
Елпiдiй довго вагався, як йому вийти перед кагана й сказати те, що
велено. А чогось путящого так i не намислив. дине, на чому мiг спинитися
та уповати бiльшменш, - робитиме вигляд, нiби принiс втiшнi вiстi. Адже
iмператор, як би вже там не було, а зголошу ться сплати ти аварам борг.
Потерпав все-таки, проходячи в намет. I не дарма. Тiльки-но за©кнувся,
що сплачено буде пiзнiше, кагана нiби з катапульти кинуло.
- Отак? - вихопився з дарованого ними ж, ромеями, крiсла й став перед
слом, гейби гора перед безоднею. Зламати намети. Негайно! Цi © ж митi!
Зчинилося щось неймовiрне. Однi авари схопилися, мов ужаленi, й
кинулись на Елпiдiя i всiх, хто був iз ним в одну якусь мить виперли ©х
поза каганове обиталище iншi, бачив, застигли, подивованi, видно, не
знали, як ©м бути.
- Стривайте! - силився боронитись Елпiдiй. - Ми сли велико© держави,
люди недоторканi!
Не слухали, гнали до хурдиги й таки запакували туди всiх, i не в стiнах
- укинули до пiдземелля.
- Варвари! - кричав Елпiдiй. - Скiльки не вчи, скiльки не отесуй ©х,
були й лишаються варварами. Стривай, бiснуватий, настане наш час, за все
поквита мось.
- Коли настане? - подав хтось iз сольських голос. - Чи ваша милiсть не
вiда , що означа оте: зламати намети? Ми приреченi, нас велено скарати на
горло.
- Не може бути. Не посмiють! - Це варвари, вони все можуть. Тим паче,
що сила зараз на ©хньому боцi.
Озвалися й iншi. Однi казали: не треба було затiвати цi перетрактацi©,
iншi йшли ще далi - нарiкали на iмператора Юстинiана, котрий покликав цих
варварiв на ©хн безголiв'я. Чи пе вiдав, кого кличе? До антiв перестали
ходити з татьбою i замирилися, бач, сорок, коли не бiльше лiт не
стинаються вже. Невже i з склавинами не можна було пошукати замирення?
Приреченi, як дiти, усе дозволяли собi: поносили покiйних iмператорiв,
не обминали й сущих. Далебi певнi були: ©м уже все одно. А коли все одно,
то чого мають остерiгатися? Бодай перед смертю скажуть те, що каменем
лежить на серцi.
Та поспiшили прирiкати себе.
Коли вiрнi схопили Елпiдiя i всiх iз сольства, що були з Елпiдi м,
терхани, а надто тi з мужiв думаючих, що стояли найближче до кагана й
почиталися бiльше, нiж хтось, каганом, отетерiли i не зважилися перечити.
Одначе до пори до часу. Як Елпiдiй i всi роме© опинилися поза кагановим
наметом, а крики-протести ©хнi чулися ще, коча й вiддалено, хтось iз
найстарших вiком радних зiбрався з духом i сказав Баяновi:
- Достойний привiдцю, я не радив би тобi робити це.
- А так, - заговорили й iншi, i доволi дружно. - Не забувай, з ким
вийшли на прю. Це Вiзантiя. Люд ©© нелiчений, а простори неосяжнi. кого
виставити супроти нас, е де й розвернутися. Сьогоднi ти вiльно гуля ш по
Фракi©, а завтра можуть заступити тобi путь покликанi до меча i сулицi
легiони.
- Дiйде до скрути, - урезонювали й iншi, - роме© замиряться з персами,
а город Константина заслонять вiд тебе. Навiть тво© хоробрi турми
неспроможнi будуть покласти пiд копита такий широкий свiт, як Ромелiя.
Рано чи пiзно змушений будеш пiти за Дунай. Що тодi скажеш i чим
виправда ш те, що скарав на горло слiв ©©? Усе можуть простити й забути
тобi, цього - нiколи.
- А ще й те пам'ятай, Ясноликий: нашi сли теж сидять у Константинополi.
Баян вертiвся, гейби заведений, вiдповiдав, лютуючи й не пiдбираючи
слiв у лютi сво©й, то одному, то другому, зрештою вихопив меча й крикнув
тим, що можна чути лише на бородищах, голосом:
- Я повелiв - i повелiння сво мiняти не буду: зламати намети!
Доля ромейських слiв була, здавалось, вирiшена. Хто стане перечити
такому i пiдставляти себе пiд лють неудержиму. Мовчазнi гнулися у
великоханському наметi, мовчазнi й вийшли один по одному з намету.
А все ж хтось узяв на себе смiливiсть i шепнув вiрним: "Не карайте
роме©в до завтра. Хай уляжеться гнiв повелителя, хай стане супокiйним та
зважить усе. В супоко© i наймудрiшi стають мудрiшими".
Час виправдав вчинок смiливця. Другого дня прискакав iз Константинополя
гiнець вiд Таргiта й звiдомив радникiв, а радники - кагана: усе аварське
сольство запроторене на острiв Родос i взяте пiд суворий нагляд. Коли щось
станеться iз слами вiд роме©в, його, Таргiтова, голова, голови всiх iнших
iз сольства аварського будуть настромленi на сулицi й виставленi на глум i
осудовисько при в'©здi в Константинополь.
Баян думав, як йому бути iз слами ромейськими день, думав i другий. А
на третiй випустив-таки з хурдиги й сказав, аби забиралися геть.
XXIX
Нiщо не стримувало тепер аварськi турми. Каган так i повелiв,
промовляючи до них: на Константинополь! Iдiть i берiть у роме©в усе, що
можна взяти. А повелiння кагана - повелiння Неба. Впали по тому ромейськi
фортецi Залдапа, Паннасу, Троксум, нависла загроза й над Фiлiпополем та
Адрiанополем.
Коментiол мiг уявити собi, який лютий пiсля всього Баян, а iншо© сили,
що могла б угомонити ту лють, крiм його легiонiв, нема , i сила та не така
вже й численна, щоб брати на себе всiх аварiв. Треба кликати на помiч
стратегську мисль. Коли вона не пособить, нiщо iнше не поряту вже.
- Що зна те про аварiв? - покликав i запитав стратигiв сво©х.
- Небагато, достойний. Послухи доповiдають: рискають по Фракi©, яко
голоднi вовки, шукають добро© поживи.
- Коли шукають, не зосередженi, значить.
- Так. Кожна турма дi осiбпо, схоже, що на власний розсуд.
- Цим i скориста мося. Передусiм слiд, гадаю, збити аварського привiдцю
з праведного путi. Ти, Касте, иди зi сво©ми когортами до гори Еми i шукай
зустрiчi з турмами, що рискають там. Ти, Мартiне, спрямуй свiй легiон на
сам Дунай, до города Не©. Iтимете так, аби менте зтгали йро вас, а
прийшовши, явiть себе якомога гучнiше. Я ж мав, авари - суспiль комоннi
во©. У його легiонах теж переважають вони, а проте й лучники та
щитоносцi.
На лiпше чи на гiрше це? - питав себе. - Коли доведеться брати городи з
високими й прямовисними стiнами чи давати табором у полi, i щитоносцi, i
лучники будуть он ад потрiбнi; коли ж зiйдемося iз турмами аварiв
зневацька, i тi, i другi мало вдiють. Тодi потрiбнi будуть лики i лише
мечники".
Звiдники доповiдають: турми Баяновi гасають всюди, сам iде Баян поки що
не вирушив iз Анхiала. Як то поведеться аварський привiдця, коли зiйдуться
саме там? Засяде за щами й боронитиме, як усi, ворота та стiни чи виведу
урми в поле? Здоровий глузд стратега каже: мав би сидi за стiнами. I все ж
це каже глузд просвiщенного стратега. Що мислить варвар, один бог вiда .
Тiльки правився до Анхiала, стiльки й думав про це та прийдав, як
поведеться в одному випадку i як - у другому. а пiдiйшов до нього та
постукався у ворота - очам не повiрив: йому вiдчинили ©х i, вiдчинивши,
сказали: авар нема в городi, знялися на свiтаннi й подалися, толочачи
тумани.
Ось тобi й варвар, - не йняв собi вiри. - Га, таке утнуги каже маю
розумiти його? Довiдався, яка сила йде на тал, i почув остуду в серцi чи
подався на помiч тим, супроти яких пiшли Каст i Мартiн?"
- Куди пiшли авари?
- На скiфську путь, достойний.
- I всi одразу чи однi звечора, iншi вдосвiта?
- Усi одразу.
Ясно, виходить, i таки на скiфську путь.
- Послати услiд за аварами вивiдникiв, - повелiв одному iз стратигiв. -
Вивiдати, де в каган iз сво©ми турмами" I не спускати ока. Вiд того багато
чого залежатиме. Можливо, уся наша виправа.
Вiд такого тлумиська комонних, яким в кагановi турми, йшли з Анхiала,
не важко нагледiти. В спечну годи з ними стояли хмари куряви, а широка й
бита кiнськимi копитами скiфська путь нагадувала знiвечену ниву. Ваiке
виявилось угнатися ромейським легiонам, де були и иншi, за суспiль
кiнними. Авари вiддалялись та й вiддала для них. Коли ж примiтили, що за
ними йдуть названi засiли в глухоманi обiч путi та й накинули на
вивiдппкiв аркапи, а тих, що ухилилися вiд них, догнали й витнули до ноги.
На лихо, пройшла одно© буряно© ночi злива, залила водою путь i скрила
аварськi слiди. Посланi Коментiолом новi вивiдники гнали комоней скiфським
трактом день, гнали другий, третiй i не виявили аварiв. Схоже було, що
скористалися зливою i звернули з путi, а куди - пiди та вивiдай тепер.
зрештою?
У тих, що стояли перед троном i клопоталися бiдами iмперi©, застигли з
дива чи з нiяковостi лиця. Схоже, що не стримаються зараз i запитають: "А
на якi кошти? Де взяти такi потрiбнi в сiм дiлi солiди?"
Таки нагадав хтось про них чи iмператор сам догадався, перевiв вiддих i
сказав, схиляючись до сво©х радникiв.
- Не зна те, де взяти на це солiди? А де завжди беремо? Пiдвищити
податi, мита, потрусити курiалiв, торговий i рукомеслий люд. Не йдуть самi
з мечем на супостата, то хай платять солiди!
- На те потрiбний час.
- Хто каже, що нi? Потрiбний. То вдайтесь поки що до церков, вiзьмiть у
храмах божих, потiм повернемо з лихвою.
Йому, видимо, не сидiлося, такий, що схопився б, полишив трон i бодай
рвiйною ходою розвiяв та погамував гнiв свiй, обурення, що так i перло з
грудей, кликало ДО дi©.
- Хто в iз стратегiв, питаю?
- Коментiол, Каст, Дроктон.
- Кличте ©х до мене. Елпiдiя також.
Останнiй добре знаний в iмперi© яко сол i муж думаючий. Не раз бував у
чужих землях i умiв схиляти до перетрактацiй, а там i до сердечно© згоди
привiдцiв багатьох земель. Це пiдбадьорило сенаторiв - василевс ма якiсь
багатообiцяючi намiри, коли кличе Елпiдiя. Допоможи йому, боже, в дiлах i
помислах його. На це тiльки й лиша ться уповати. А так. Пошле стратегiв
супроти аварiв - лiпо буде, а пошле слiв до персiв чи до тих же аварiв -
ще лiпше. Сли або покладуть край такому тривалому розбрату з персами i
повернуть iмперi© он як потрiбнi когорти, або затiють з аварами
перетрактацi© i затримають ©х на далеких пiдступах до Константинополя. А
то не така вже й абищиця буде.
Сподiванка виявилася не вельми далекою вiд iстини. Маврикiй так i
сказав Елпiдiю яко старшому в сольствi i Коментiолу яко привiдцi виправи
супроти аварiв:
- Сьогоднi ж гуртуйте надiйне сольство i правтесь до аварiв. Певен,
Баянова мета - домогтися негайно© сплати боргiв i обов'язково в сумi,
передбаченiй укладеним мiж ^ нами рядом. Як собi зна те, так i мудруйте
там, та пам'я^ тайте: перетрактацi© мають затягтися по можливостi довше.
Пристанете на вимову Баяна тодi вже, як не пристати буде неможливо. Ви
ж, - звернувся до стратегiв, - ма те якнайдоцiльнiше скористатися кожним
вибореним у аварiв днем. Знайте: з персами ми по зможемо так швидко
замиритися. В свiй час це станеться, одначе не зараз. Зараз легiони,
когорти, манiпули ма мо шукати тут, у найближчих провiнцiях. Iду на риск:
при собi лишаю тiльки гвардiю, в Константинополi - лише дiмотiв. Все iнше,
що в в метрополi© i найближчих провiнцiях, вiддаю вам, стратеги. Все, до
останньо© манiпули. Гуртуйте з них когорти, берiть у фiску, що можна взяти
зараз чи з часом, наймайте нових легiонерiв, - як зна те, так i чинiть,
одначе ма те виставити супроти варварiв силу, здатну похитнути ©хнi турми
й примусити ©х пiти з нашо© землi.
Стратеги довго i, як видалося iмператоровi, доволi-таки промовисто
вiдмовчувалися.
- Я вимагаю неможливе? - не витримав тi © мовчанки Маврикiй.
- Коли йдеться про життя чи смерть, - взяв на себе смiливiсть
вiдповiсти iмператоровi Дроктон, лангобард за походженням, - неможливого
бути не може. А все ж, достойний iмператоре, зiбрати за отакий короткий
час силу, рiвну аварськiй, не лише п'ять, десять стратегiв не зможуть.
- А хто сказав, що вас лише п'ять? Ви - привiдцi легiонiв, що вийдуть
супроти аварiв. У помiч собi берiть кого хочете i скiльки хочете.
- Де ж вони, тi легiони?
- Уже сказано, - став на помiч iмператоровi Коментiол, - у провiнцiях.
Буде не зайве, - обернувся, не переводячи подиху, до Маврикiя. - Буде,
кажу, не зайве, коли до всього, що збиратимемо пiд сво© iнсигнi©,
покличемо й випробуванi у сiчах з персами когорти. Не кажу: всi, маю на
оцi ту частину ©х, без яко© там, на бородищах iз персами, можуть поки що
обiйтися. Такi когорти не лише посилять скликанi та набранi серед
провiнцiйного люду легiони, стануть взiрцем для них, коли дiйде до сiчi з
аварами.
Маврикiй слухав його насторожено, та, вислухавши, одразу ж перемiнився
в лицi.
- А що, - обiзвався збадьорено, - це мисль. Якусь частину когорт ми
зможемо вiдкликати. Стратеги теж збадьорилися i заговорили навперебiй.
- В такому разi, - сказали, - не тратитимемо часу. В одному хочемо бути
певнi: у нас будуть пiдстави посилатися на вiдповiдний едикт василевса,
коли дiйде до фор" мування легiонiв i до фiска?
- Едикт сьогоднi ж буде надiслано тим, кого це стосу ться.
- З нами бог i iмператор! - виголосив хтось iз стратегiв те, що завжди
виголошу ться на завершення розмови з василевсом. Час було йти, та тi ©
митi нагадав про себе Коментiол.
- Один мент, стратеги. Я не все сказав, що мусив сказати василевсовi.
Доки однi стратеги гуртуватимуть легiони, iншi виходитимуть iз
згуртованими вже назустрiч аварам, дозволь менi, iмператоре, пiти iз
сольством нашим до Баяна i приглянутись до нього.
- Тобi, привiдцi всi © виправи?
- А чом би й нi? Доки сольство не повернеться звiдтам, сiчi з варварами
все одно не почнемо. Знайомство ж станеться i не буде, гадаю, зайвим.
Кагана промацаю зблизька i турми його теж.
Однi дивились на Коментiола i дивувалися, iншi встигли перебороти подив
i загомонiли збуджено: такого не бувало досi, та чом би не бути? Побачення
з привiдцею аварiв багато важитиме.
Зда ться, усвiдомлював те й iмператор.
- Хай буде так. Подбай лишень, стратегу, аби тут достойно замiнив тебе
хтось i робив усе, що належить робити.
То тiльки повелiвати легко: сьогоднi ж сольству вирушити назустрiч
аварам. Доки зiбрались та вирушили, минуло кiлька днiв. Коментiол не
марнував ©х. Все, що можна було покликати на прю з аварами в
Константинополi, на околiях, покликав i звiв у два легiони, поставив на
чолi одного з них Каста, на чолi другого - Мартiна i повелiв вирушити до
мiсця майбутньо© сiчi з аварами - у Фiлiпополь та Адрiанополь. Всiх iнших
стратегiв спровадив .у провiнцi©, наказавши ©м сформувати там на обiцянi
солiди новi когорти i негайно ж, без будь-яких зволiкань, надсилати ©х пiд
оруду Каста та Мартiна.
- Вам же, - звернувся до стратегiв, котрi йшли до Фiлiпополя та
Адрiанополя, - повелiваю: доки я буду в ава.рiв та перетрактовуватиму з
аварами, зробiть з городiв цих неприступнi фортецi i стiйте там стiною. З
когорт, що надходитимуть, формуйте новi легiони i дбайте про ©хню ратну
спроможнiсть. Кожен день, кожен час використовуйте на це. Я ж постараюся
затримати аварiв у Анхiалi чи десь-iнде, доки ви не зберетеся з силою, i
хай допоможе нам бог у наших заходах.
Коментiол обернувся на схiд сонця i осiнив себе хресним знаменням. Вiн
знав, на що зважу ться, i тому не без умислу уповав на бога. Воiстину
правду кажуть бувалi в бувальцях люди: лише той, кому нема чого втрачати,
може вважатись на таке. Аби бодай на щось спиратися в сво©х сподiванках i
мати все-таки пiд ногами твердь, послав до стратегiв, що стоять супроти
персiв, найдовiренiшого з людей сво©х, вручивши, йому, крiм едикту
iмператора, ще й власне послання, i в тому посланнi разписав становище на
сiверських обводах як таке, що межу з катастрофiчним.
"Проти нас пiднялися авари й слов'яни, - писав, не розтлумачуючи, якi
слов'яни, i тим зумисне згущав фарби. - На пiдступах до Константинополя
сто©ть стотисячне аварське вiйсько, а на Дуна© громадять силу склавини.
Вся надiя на вас, достойнi, i на вашi змужнiлi в сiчах когорти. Шлiть
негайно, i шлiть усе, що можете прислати. На те уповаю, того лише й жду.
Запiзнення на час може бути непоправним, а на день - катастрофiчним.
Iмператор усвiдомлю це i тому зголошу ться: настав час замирення з
персами', шука лиш пристойних для iмперi© резонiв на таке замирення".
Стратег Комеитiол знав: де-де, а на бородищах iз персами давно ждуть
замирення, тож не можуть не потiшитися, довiдавшись про нього, а потiшенi
завжди щедрiшi. Може, й не набагато, все ж бiльше пришлють когорт, анiж
усi того сподiваються.
Так мислив, будучи в Константинополi, на це покладався й тодi, як
вирушав iз Константинополя. На путях, що вели до аварiв, мусив думати вже
про iнше: як затримати ©х на далеких пiдступах, що вчинити, аби повiрили i
раз, i вдруге, i втрет ?
Перше, що примiтив, доправившись до Анхiала, де таборився вже каган i
вiрнi йому турми: авари не скористалися вiллами повержених роме©в, розбили
намети перед собором святого Антонiя й живуть у наметах.
Побачення з каганом того дня не вiдбулося - десь вiн був, чимось iншим
клопотався.
- Тим лiпше, - сказав на те Елпiдiй i попрохав дозволу в тих, що стояли
ближче до кагана, розбити десь неподалiк намети та перепочити з путi.
Бачили, по-iншому засвiтили очима кагановi радники, далебi,
сподобалося, що сли вiзантiйськi не йдуть у вiлли сородичiв сво©х,
уподiбнюються ©м, аварам, i поселяються в таких, як i в них, житлах.
Доки розбивали намети, та влаштовувались, та перепочивали, спливла ще
доба. Авари й далi не кликали.
- Каган вiда , що ми iмператорськi ели, - поцiкавилися в радникiв, - що
посланi для перетрактацiй?
- А так.
- То хотiли б вести вже ©х.
- Коли знайде за потрiбне, покличе. "На лiпше чи на гiрше це?" -
засумнiвався Елпiдiй i вдався до свого соратника i стратега Коментiола:
- Що коли Баян затiяв щось лихе i зволiка навмисне, аби сказати потiм:
"Пiзно перетрактовувати, мали ранiш прийти"?
- Пусте, - заспоко©в його Коментiол, - набива цiну собi i тiльки. I
хай набива , нам не звикати. Не напрошуйся бiльше, сиди й мовчи.
- Коли ж не сидиться, стратегу. Може й таке статися: доки ми
вiдсиджуватимемося тут, турми аварськi вийдуть до Довго© стiни й
постукаються в мiднi ворота Августiона.
- Коли до того йтиметься, нас завчасно попередять. Я передбачив це i
полишив сво©х вивiдникiв на путях. Iнше раджу вчинити: повели челядi щедро
накрити столи й кликати до трапези тих аварiв, що з ними встиг
зазнайомитися. Одне, зазнайомимось ближче, а друге, щось вивiда мо пiд
хмелем.
Елпiдiй пристав на те. I столи накрив щедро, i на гостину запросив тих
iз оточення каганового, кого знав уже. Та мусив остудити намiри сво© i
доволi швидко: авари вiдмовились вiд гостини.
- Бачив? - i перепуджено, i невдоволено подивився привiдця сольства на
Коментiола. - Вони таки щось затiвають або ж затiяли вже i ждуть слушного
часу, аби погнати нас, яко приблудних псiв. Треба йти i домагатися
зустрiчi а каганом.
- Тiльки не сьогоднi, Елпiдiю. Раз накрив столи, сiдай i трапезуй, в
усякiм разi, роби вигляд, нiби не журишся тим, що не кличе. Гадаю, саме
цим i зломимо його рано чи пiзно.
Бiльше не зважав уже на нидiння сла. Зняв iз себе парадне вбрання,
облачився в звичайне та й засiв за трапезу. Одного дня пив, та веселився,
та ходив стiйбищем аварським чи вулицями Анхiала i другого теж. Здавалось,
i не зважав на те, що ходить мiж супостатiв. Одних лише запрошував
подiлити з ним застiлля, з iншими й дiлив його. Аж поки не нагадали:
- Завтра будьте в кагана, - сказали. - Волi вислухати вас, ромейських
слiв.
Коментiол був, мабуть, неабияк запухлий з перепою, каган не на Елпiдiя,
на нього дивився та й дивився.
- Сказали менi, що ти iмператорський стратег?
- Iстину сказали.
- I разом з тим - сол?
- О нi, достойний привiдцю, не разом з тим. Нинi тiльки сол.
- Чому ж так? Чому не з легiонами вийшов супроти мене?
Чув, зловтiша ться Баян, а проте не став вiдповiдати тим же. Прикинув у
думцi, чим завершиться ромейське сольство до аварiв, коли дасть серцю
волю, i визнав за доцiльне звести на жарт.
- Бо багацько нас, стратегiв, у iмператора, а легiонiв обмаль.
Каган сприйняв те по-сво му й прибрав збадьорливовеселого вигляду.
- Оце подоба ться менi. Присяйбiг, чи не вперше зустрiчаю сла, котрий
не прихову iстини. Повiдай тодi, муже достойний, з чим прийшов до нас?
Коментiол не переставав удавати з себе добродушного.
- Та все з тим же. Василеве засмучений незгодою мiж iмперi ю та аварами
i хоче знати, чому це сталося, як могло статися? Он скiльки лiт жили у
злагодi i вза мнiй вигодi, скiлькох супостатiв угомонили, днаючи сили.
Тепер - розбрат, каган пiдняв турми й повiв ©х супроти повелителя та
благодiйника свого, iмператора Вiзантi©. Чому так?
Тi, що знали Коментiла, знали й те, що у велеречивостi йому не
вiдмовиш. Коли не спиняти, говоритиме й говоритиме. Та за сим разом i вiн
змушений був умовкнути: кагановi не сподобалося щось у речах його.
- А iмператор не вiда , чому стався разбрат?
- До нього всяке доходить, - ухилився Коментiол i не став казати те,
чого ждав Баян. - Тому й прислав пас, слiв сво©х, аби почули причину
розбрату iз уст тво©х.
- Мiг би й не слати, коли так. Елпiдiй завважив: Коментiол завагався,
пора прийти на виручку, i не забарився подати голос.
- Мiй радник i содруг у дiлах сольських не все сказав тобi, привiдцю.
Ми не лише затим стали перед тво© очi, одбира мо в тебе час, аби узнати
причину розбрату. Нас прислано сюди покласти край незгодам i походу, що
його спричинили незгоди. Ну, а хто ж, маючи таку значиму повиннiсть,
почина розмову з кiнця? Мусимо знати передусiм причину розбрату.
Баян усе ще ворохобився, видно було, тiсно йому в його великоханському
крiслi.
- Коли дба те про мир iз пами i волi те вести про те перетрактацi©, -
карбував слово по слову, - пiдiть спершу до свого iмператора та запитайте,
доки вiн збиткуватиметься над нами найбезсоромнiшим чином. Чи ми не
перетрактовували вже, i не раз, чи не укладали ряд на мир i злагоду? А де
те, про що ви клялися на хрестi? Чому щораз вiдступа те вiд обiцяного?
Юстин Другий хоч одвертий був. Той так i сказав: "Радiйте з того, що
живете на нашiй землi, i не податi ждiть вiд нас, а лиш того, що дають
всякому рабу за вiрну службу". Тиверiй же та Маврикiй обiцяли одне, а
чинили зовсiм iнше. I колись, i нинi. Допоки буде те? Про якi
перетрактацi©^ може йти рiч, коли ви - клятвопорушники? Хто ходив на
склавинiв, коли тi вдерлися в землi iмперi© стотисячною раттю i пройшли з
мечем та вогнем до само© Фессалонiки? Хто примусив ©х кидати нахапане й
забиратись восвоясi? Ми, авари. А чим одплатила нам за те iмперiя? Не лише
обiцяних ста тисяч, вiсiмдесяти не платить уже котре лiто. Що лиша ться
робити нам, аварам, коли з нами поводяться, яко з останнiми рабами? А
одне: прийти i взяти сво силою.
- Достойний! - видно було, Елпiдiя не злякали, навпаки, потiшили
кагановi резони, i вiн не лише сам подався наперед - руку простягнув,
гейби для братання. - Коли оце i всi © незгоди, то чи варто нам ламати
один об одного сулицi? Iмперiя в великiй скрутi, це правда, фiск ©©
добряче спорожнiв, та не настiльки, щоб не сплатити якихось сто тисяч.
- Не сто, а триста! Ви уже трете лiто водите нас за нiс.
- Хай i триста. Iмперiя он яка, знайде де взяти.
- Великий во©не! - вихопився зi словом i Коментiол. - Коли ти повiрив
менi раз, повiр i вдруге: злагода можлива. Чи iмператор не зрозумi , коли
прийду i скажу йому: дотримаймо обiцяного - i сiчi з аварами буде
покладено край. А ще таке скажу: на виправу супроти них пiде удвiчi, а то
й утричi бiльше, анiж на мир. Сплачуймо обiцяне - i по всьому.
- Мали б ранiш мислити так.
- Мали б, та що вдi ш, коли клопотiв он скiльки, а iмператор один. Все
сподiвався, що якось буде. Настане мир iз персами - об'являться солiди, а
об'являться солiди - i з аварами розплатиться. Коли ж зайшло на сiчу,
тепер iнакше мислитиме, присяйбiг. Яко один iз слiв його, пропоную
перервати перетрактацi© на той час, доки я ©здитиму та умовлятиму
iмператора. Запевняю тебе, достойний, цi ю домовленiстю покладемо край
незлагодам. Раз i назавжди.
- Домовленiсть була вже. Нам не домовленiсть - солiди най шле
передусiм.
- Так розумiю, так i скажу. Я навiть сольство залишу в тебе яко
запоруку, що перетрактацi© мiж нами не припиняються, вони лиш
перериваються на час.
Вiн так i вчинив: залишив Елпiдiя i всiх, хто був з Елпiдiвм, на поругу
буйного в гнiвi кагана, а сам повернувся до Константинополя й заходився
гуртувати там когорти, слати в усi кiнцi гiнцiв та вивiдувати, що роблять
i що зробили вже стратеги. Вiстi приносили не такi вже й сумнi: манiпули,
когорти гуртувались повсюдно й правилися на мiсце майбутнiх боролищ - до
Фiлiпополя та Адрiанополя, а десь через двi седмицi через Константинополь
пройшли й когорти, присланi стратегами з персидських боролищ.
- З нами i бог i iмператор! - доповiли Коментiолу, - Мартiн i Каст
зiбрали вже пiд свою руку три повноцiнних легiони.
- Мало. В аварiв удвiчi бiльше.
- Iоанн та Дроктон обiцяють поповнити ©х у недалекiм часi.
- Все одно мало. Чи вiда те, яке то поповнення? Усе нестепнi до ратного
дiла новобранцi.
- Не тiльки. Багато й лiтнiх, тих, що бували та й бували в сiчах. А
вони не гiршi, стратегу, за тих, що прийшли з персидських боролищ.
- Усе це лиш утiшнi слова, достойнi. У фортецях ij3 цi ю силою, ясна
рiч, усидимо. А що буде, коли каган обмине фортецi та пiде на
Константинополь? Кого тодi поставимо на путi його?
Тридцять тисяч... Чи це та сила, а якою можна виходити супроти аварiв?
А що вдi ш? Солiд таких, як хоче каган, у фiску справдi нема . Та й
сумнiва ться сенат, що вiн зупиниться вже. Такий, як Баян, i солiди
вiзьме, i походом iтиме. А що тодi? На якi статки зберуть потрiбнi
легiони? Лиша ться остання спроба - поставити кагановi умову: триста тисяч
солiд будуть сплаченi йому, одначе тодi лиш, як вiн вiдведе сво© турми за
Дунай i зголоситься пiдписати ряд про ненапад.
"Хто ж пiде з цим до кагана? Регула, як i честь та совiсть, вимагають,
аби йшов я. Та на кого покладу виправу, коли не повернуся з аварського
табору?.. А-а, що буде, те й буде, пiду освiдчусь iмператоровi, лк вiн
скаже, так i вдiю".
Маврикiй не став замислюватись. Одразу i недвозначно повелiв: вдруге
ризикувати не варт. Досить буде гiнця, аби доправив речницю i рiшенець
iмператора Елпiдiю. А вже Елпiдiй хай пiде i завершить перетрактацi©.
- Коли я не об'явлюсь, каган може догадатися що його шиють у дурнi, i
не пристати на те, що пропону мо.
- Вiн i так не пристане. Досить того, що Елпiдiя кида мо в пащу цьому
удавовi, тобi нема потреби лiзти в не©.
- Тодi утримаймось слати гiнця з тво ю речницею зараз. Зачекаймо ще
кiлька седмиць, доки я зберу докупи всю нашу силу та упевнюсь, яка вона .
Елпiдiй довго вагався, як йому вийти перед кагана й сказати те, що
велено. А чогось путящого так i не намислив. дине, на чому мiг спинитися
та уповати бiльшменш, - робитиме вигляд, нiби принiс втiшнi вiстi. Адже
iмператор, як би вже там не було, а зголошу ться сплати ти аварам борг.
Потерпав все-таки, проходячи в намет. I не дарма. Тiльки-но за©кнувся,
що сплачено буде пiзнiше, кагана нiби з катапульти кинуло.
- Отак? - вихопився з дарованого ними ж, ромеями, крiсла й став перед
слом, гейби гора перед безоднею. Зламати намети. Негайно! Цi © ж митi!
Зчинилося щось неймовiрне. Однi авари схопилися, мов ужаленi, й
кинулись на Елпiдiя i всiх, хто був iз ним в одну якусь мить виперли ©х
поза каганове обиталище iншi, бачив, застигли, подивованi, видно, не
знали, як ©м бути.
- Стривайте! - силився боронитись Елпiдiй. - Ми сли велико© держави,
люди недоторканi!
Не слухали, гнали до хурдиги й таки запакували туди всiх, i не в стiнах
- укинули до пiдземелля.
- Варвари! - кричав Елпiдiй. - Скiльки не вчи, скiльки не отесуй ©х,
були й лишаються варварами. Стривай, бiснуватий, настане наш час, за все
поквита мось.
- Коли настане? - подав хтось iз сольських голос. - Чи ваша милiсть не
вiда , що означа оте: зламати намети? Ми приреченi, нас велено скарати на
горло.
- Не може бути. Не посмiють! - Це варвари, вони все можуть. Тим паче,
що сила зараз на ©хньому боцi.
Озвалися й iншi. Однi казали: не треба було затiвати цi перетрактацi©,
iншi йшли ще далi - нарiкали на iмператора Юстинiана, котрий покликав цих
варварiв на ©хн безголiв'я. Чи пе вiдав, кого кличе? До антiв перестали
ходити з татьбою i замирилися, бач, сорок, коли не бiльше лiт не
стинаються вже. Невже i з склавинами не можна було пошукати замирення?
Приреченi, як дiти, усе дозволяли собi: поносили покiйних iмператорiв,
не обминали й сущих. Далебi певнi були: ©м уже все одно. А коли все одно,
то чого мають остерiгатися? Бодай перед смертю скажуть те, що каменем
лежить на серцi.
Та поспiшили прирiкати себе.
Коли вiрнi схопили Елпiдiя i всiх iз сольства, що були з Елпiдi м,
терхани, а надто тi з мужiв думаючих, що стояли найближче до кагана й
почиталися бiльше, нiж хтось, каганом, отетерiли i не зважилися перечити.
Одначе до пори до часу. Як Елпiдiй i всi роме© опинилися поза кагановим
наметом, а крики-протести ©хнi чулися ще, коча й вiддалено, хтось iз
найстарших вiком радних зiбрався з духом i сказав Баяновi:
- Достойний привiдцю, я не радив би тобi робити це.
- А так, - заговорили й iншi, i доволi дружно. - Не забувай, з ким
вийшли на прю. Це Вiзантiя. Люд ©© нелiчений, а простори неосяжнi. кого
виставити супроти нас, е де й розвернутися. Сьогоднi ти вiльно гуля ш по
Фракi©, а завтра можуть заступити тобi путь покликанi до меча i сулицi
легiони.
- Дiйде до скрути, - урезонювали й iншi, - роме© замиряться з персами,
а город Константина заслонять вiд тебе. Навiть тво© хоробрi турми
неспроможнi будуть покласти пiд копита такий широкий свiт, як Ромелiя.
Рано чи пiзно змушений будеш пiти за Дунай. Що тодi скажеш i чим
виправда ш те, що скарав на горло слiв ©©? Усе можуть простити й забути
тобi, цього - нiколи.
- А ще й те пам'ятай, Ясноликий: нашi сли теж сидять у Константинополi.
Баян вертiвся, гейби заведений, вiдповiдав, лютуючи й не пiдбираючи
слiв у лютi сво©й, то одному, то другому, зрештою вихопив меча й крикнув
тим, що можна чути лише на бородищах, голосом:
- Я повелiв - i повелiння сво мiняти не буду: зламати намети!
Доля ромейських слiв була, здавалось, вирiшена. Хто стане перечити
такому i пiдставляти себе пiд лють неудержиму. Мовчазнi гнулися у
великоханському наметi, мовчазнi й вийшли один по одному з намету.
А все ж хтось узяв на себе смiливiсть i шепнув вiрним: "Не карайте
роме©в до завтра. Хай уляжеться гнiв повелителя, хай стане супокiйним та
зважить усе. В супоко© i наймудрiшi стають мудрiшими".
Час виправдав вчинок смiливця. Другого дня прискакав iз Константинополя
гiнець вiд Таргiта й звiдомив радникiв, а радники - кагана: усе аварське
сольство запроторене на острiв Родос i взяте пiд суворий нагляд. Коли щось
станеться iз слами вiд роме©в, його, Таргiтова, голова, голови всiх iнших
iз сольства аварського будуть настромленi на сулицi й виставленi на глум i
осудовисько при в'©здi в Константинополь.
Баян думав, як йому бути iз слами ромейськими день, думав i другий. А
на третiй випустив-таки з хурдиги й сказав, аби забиралися геть.
XXIX
Нiщо не стримувало тепер аварськi турми. Каган так i повелiв,
промовляючи до них: на Константинополь! Iдiть i берiть у роме©в усе, що
можна взяти. А повелiння кагана - повелiння Неба. Впали по тому ромейськi
фортецi Залдапа, Паннасу, Троксум, нависла загроза й над Фiлiпополем та
Адрiанополем.
Коментiол мiг уявити собi, який лютий пiсля всього Баян, а iншо© сили,
що могла б угомонити ту лють, крiм його легiонiв, нема , i сила та не така
вже й численна, щоб брати на себе всiх аварiв. Треба кликати на помiч
стратегську мисль. Коли вона не пособить, нiщо iнше не поряту вже.
- Що зна те про аварiв? - покликав i запитав стратигiв сво©х.
- Небагато, достойний. Послухи доповiдають: рискають по Фракi©, яко
голоднi вовки, шукають добро© поживи.
- Коли шукають, не зосередженi, значить.
- Так. Кожна турма дi осiбпо, схоже, що на власний розсуд.
- Цим i скориста мося. Передусiм слiд, гадаю, збити аварського привiдцю
з праведного путi. Ти, Касте, иди зi сво©ми когортами до гори Еми i шукай
зустрiчi з турмами, що рискають там. Ти, Мартiне, спрямуй свiй легiон на
сам Дунай, до города Не©. Iтимете так, аби менте зтгали йро вас, а
прийшовши, явiть себе якомога гучнiше. Я ж мав, авари - суспiль комоннi
во©. У його легiонах теж переважають вони, а проте й лучники та
щитоносцi.
На лiпше чи на гiрше це? - питав себе. - Коли доведеться брати городи з
високими й прямовисними стiнами чи давати табором у полi, i щитоносцi, i
лучники будуть он ад потрiбнi; коли ж зiйдемося iз турмами аварiв
зневацька, i тi, i другi мало вдiють. Тодi потрiбнi будуть лики i лише
мечники".
Звiдники доповiдають: турми Баяновi гасають всюди, сам iде Баян поки що
не вирушив iз Анхiала. Як то поведеться аварський привiдця, коли зiйдуться
саме там? Засяде за щами й боронитиме, як усi, ворота та стiни чи виведу
урми в поле? Здоровий глузд стратега каже: мав би сидi за стiнами. I все ж
це каже глузд просвiщенного стратега. Що мислить варвар, один бог вiда .
Тiльки правився до Анхiала, стiльки й думав про це та прийдав, як
поведеться в одному випадку i як - у другому. а пiдiйшов до нього та
постукався у ворота - очам не повiрив: йому вiдчинили ©х i, вiдчинивши,
сказали: авар нема в городi, знялися на свiтаннi й подалися, толочачи
тумани.
Ось тобi й варвар, - не йняв собi вiри. - Га, таке утнуги каже маю
розумiти його? Довiдався, яка сила йде на тал, i почув остуду в серцi чи
подався на помiч тим, супроти яких пiшли Каст i Мартiн?"
- Куди пiшли авари?
- На скiфську путь, достойний.
- I всi одразу чи однi звечора, iншi вдосвiта?
- Усi одразу.
Ясно, виходить, i таки на скiфську путь.
- Послати услiд за аварами вивiдникiв, - повелiв одному iз стратигiв. -
Вивiдати, де в каган iз сво©ми турмами" I не спускати ока. Вiд того багато
чого залежатиме. Можливо, уся наша виправа.
Вiд такого тлумиська комонних, яким в кагановi турми, йшли з Анхiала,
не важко нагледiти. В спечну годи з ними стояли хмари куряви, а широка й
бита кiнськимi копитами скiфська путь нагадувала знiвечену ниву. Ваiке
виявилось угнатися ромейським легiонам, де були и иншi, за суспiль
кiнними. Авари вiддалялись та й вiддала для них. Коли ж примiтили, що за
ними йдуть названi засiли в глухоманi обiч путi та й накинули на
вивiдппкiв аркапи, а тих, що ухилилися вiд них, догнали й витнули до ноги.
На лихо, пройшла одно© буряно© ночi злива, залила водою путь i скрила
аварськi слiди. Посланi Коментiолом новi вивiдники гнали комоней скiфським
трактом день, гнали другий, третiй i не виявили аварiв. Схоже було, що
скористалися зливою i звернули з путi, а куди - пiди та вивiдай тепер.