Страница:
I жона, i дiти дивилися на нього нерозумiюче.
- Як се - хто? - першим озвався Радим. - Нiби старiйшини не вiдають, що
ма ©хати князь?
- Старiйшини вiдають, та я не вiдаю, чи доберуся до Волина в сiдлi.
Княжичi довго й нiмотно дивилися на вiтця свого.
- Коли сумнiв, що не доберетеся в сiдлi, то доправимо на возi, -
подав голос Добролик, - а ©хати вам, отче, тра. Хiба забули: до ухвали
вiча ви старшим серед князiв у землi Трояновiй.
- Забути я не забув, сину мiй, та старшим серед князiв бути вже не
можу. Чую себе змалiлим на силi, то чо маю правитися в таку далеку путь?
Аби почути там: що то за привiдця ратi i землi, якого везуть на вiче у
возi?
Сини примовкли, а княгиня зиркала то на них, то на мужа свого.
- Виходить, комусь iз молодцiв роду нашого треба бути там. Я так мислю.
- I правдиво мислиш, мати, - не зволiкав iз речницею князь. - Настав
час, соколята мо©, - глянув на княжичiв, - комусь iз вас брати на себе
повиннiсть привiдцi в землi Тиверськiй. Покон велить найстаршому ставати
на мiсце вiтця. Та й все iнше каже за те. Тож i радитиму старiйшинам
послати на вiче замiсть себе сина Радима. Добролик лишиться в мене пiд
рукою, аби мав на кого спертися, коли буде така потреба.
- А я? - нагадав про себе Свiтозар.
Князь обернувся в його бiк, дивиться нерозумiюче.
- Тобi, отроче, рано брати на себе якусь повиннiсть.
- Повиннiсть, може, й рано, а брати науку нiколи не зле. Пошлiть, отче,
i мене з Радимом. То ж не якесь там, то всетроянське вiче. Най побуду мiж
людом та послухаю, шо мудрi люди кажуть.
Знайдись та запереч такому.
- А що, мати? - звернувся князь Волот до жони. - Може, справдi, хай
©де?
- Коли за мудрiстю та за пiснями, - осмiхнулася Миловида, - то чом i
нi?
- На тому й станемо. Будиш Радимовi за отрока-джуру в путi. Ну, i на
вiче пiдеш поруч iз ним. Ти правдиво мислиш, сину: науку брати нiколи не
зле. А те, що вiзьмеш на всетроянськiм вiчi, буде колись як знахiдка.
XVIII
Вiдтодi, як Келагаст повернувся з роме©в, а в стольнiм Волинi встиг
зродитися i нагулятись поголос про його одвагу в по динку з татями, що
посягнули на княжну Данаю, минуло не одне лiто, а сподiваного слюбу мiж
ними i воседля, що знаменувало б слюб, не було та й не було. Подив тих, що
стояли ближче до княжого терема, доволi швидко передався горожанам околiй,
а з околiй повернувся черговим поголосом.
- Келагаст не хоче Дана©, щоб знали.
- Таке скажете. Чого б то не хотiв?
- Пiдiть та запитайте.
- I питати нiчого. Чи тако©, як Даная, хтось може не хотiти? Чи не
видiли, чи© комонi стоять мало не щовечора бiля острогу? Не Келагаст не
хоче Дана©, Даная жене прiч Келагаста.
- Були там i бачили чи тiльки чули?
- Як могла б бути? Вiд тих, що бачили, чула.
- А коли самi не бачили, то й не кажiть. На кого ©й уповати ще, як не
на Келагаста?
- Подейкують, князь якийсь присилав сватiв-вивiдникiв.
Згадка про князя з чужкраю змусила - i вкотре вже - збудитись та
нагадати про себе старiйшин родiв дулiбських.
- Ти вiдкладала вибори обрання на лiто, потiм - на друге, зрештою, й на
п'яте. Скiльки ж можна, княжно? Збагни i втям собi: земля потребу
привiдцi.
- А коли його не обрало серце?
- То бери на себе ту повиннiсть. Гадали, налякають Данаю, примусять ©©
примхливе серце поступитися. А княжна одважилась i сказала:
- Ну то й вiзьму.
Що вдi ш з такою? Станеш доводити, що се не ©© розуму дiло? Що зараз
взагалi не на часi - саджати на стiл жону? А чи така послуха ться? Чи ©й
мало втовкмачували: осьось обиратимуть князя-привiдцю серед усiх князiв, i
дулiбам не випаде тодi бути чiльним плем'ям на Антах.
Вiдбулися старiйшини якоюсь обiцянкою та й пiшли вiд Дана©. Жди,
мовляв, настане час, покличемо та й посадовимо на стiл вiтця твого. А самi
не встигли вийти з острогу, як уже змовилися: тепер най Даная помислить,
як ©й бути; не скликатимуть вiче до тих пiр, доки сама не пришле гiнцiв i
не скаже: "Я обрала собi мужа, приходьте й чинiть, як хотiли".
Змагалися з нею немало, все лiто i всю наступну зиму. А таки домоглися
свого: Даная поборола в собi гординю й назвала Келагаста мужем, а роди
дулiбськi пождали чотири седмицi - доки послюбленi уп'ються медом та
здолають всi, якi були, сумнiви - i нарекли ©© мужа дулiбським князем.
Тепер можна було скликати i всетроянське вiче.
Коли прибули до стольного города на Дулiбах тиверцi, Волин жив уже
турботами майбутнiх виборiв. I людний був, i незвично пожвавлений.
Жвавiсть ту примiчали всюди: бiля намiстя, де ма бути вiче, i далi вiд
нього. З'©халось-бо багато, i що найбiльше важило-з'©здився люд тямущий,
правдиво кажучи, розум i совiсть землi. А коли збира ться докупи розум i
совiсть землi, та для такого важливого, як се, дiла, про що iнше
бесiдуватимуть, як не про, дiл о, заради якого зiбралися? Бесiдувать-бо i
являти жвавiсть у бесiдах було чого. На Дулiбах тiльки-но обрали князя, а
князь Тиверi, той, що в нинi замiсть Добрита i що йому найбiльше подобало
б бути князем-привiдцею у землi Трояновiй, занемiг, подейкують, i не буде
на вiчi, сина Радима прислав замiсть себе. Як же буде i що буде? Кому
ввiрять вони супокiй землi Трояново© i лад мiж племенами?
На лихо, де спiдтишка, а де й одверто стали поговорювати про вибори
князя на Дулiбах. I обирали його буцiм силомiць, i обрали не того, кого
слiд було б обрати.
Звiдки пiшли цi пересуди, нiхто не каже. Невдоволенi завжди знайдуться,
а такi, що пiдхоплять та примножать шепiт, i поготiв. такi, певно, серед
мужiв ратних та й думаючих, що себе волiли б бачити па мiсцi Келагаста,
ото й нашiптують при©жджим, а нашiптуючи, сiють непевнiсть чи й гiрше -
можливе поганьблення дулiбiв на виборах. Воно, коли бути до кiнця щирим,
щось водиться за Келагастом, чомусь Даная он як довго опиралася волi
старiйшин i не хотiла брати з ним слюб.
Тепер, коли дозволя ться (а перед вiчем, як i на вiчi, дозволя ться
всяке), подейкували навiть таке, що йому годi йняти вiри. Ано, буцiмто
Даная сказала старiйшинам, коли прийшли до не© втрете i приперли до стiни:
"Бери слюб i дай нам князя", оскаженiла нiбито й сказала: "Чи муж -
полохта, яку сьогоднi можна вподобати, а завтра знехтувати нею? Дайте час
приглянутись та зважити".
"...Ти ж сама обирала його, запевняла, що вибрала найдостойнiшого.
Тепер волi ш приглядатися ще й зважувати?"
"Бо таки волiю".
Щось тут i непевне. Однi вбачали тоту непевнiсть у Келагастовiм
домаганнi будь-що стати князем i обернути те в неабияку вигоду для себе,
iншi пiдкрiплювали сю догадку ще й чутими буцiмто з Дана©них уст словами.
Ано, коли вже дiватись не було куди, сказала нiби: "Я згодна, най мужем
мо©м i привiдцею дружини на Дулiбах буде Келагаст, а на стiл саджайте
сина. Вiн - диний спадко мний муж набуткiв вiтця мого, йому й бути князем
на Дулiбах".
"I що ж старiйшини? - допитувалися мужi з iнших земель. - Пiшли чи не
пiшли на поступку княгинi?"
"Ба нi, не поступилися сво©м. "Збагни, - сказали, - не сього, то
наступного лiта збереться всетроянське вiче, обиратиме чiльного князя
землi. Син твiй, яко малолiток, не може бути обраний. Невже з-за тво ©
примхи дулiби мають перестати бути чiльним племенем на Антах?"
"Он воно що! - замислювались мужi. - Он який се князь i що хова ться за
личиною такого князя! Ну нi, ми - не Даная. На прю станемо, коли так. Ано,
самi станемо i iнших покличемо".
Бесiди пожвавлювалися, а пожвавлюючись, розпалюючи жагу бажань чи
небажань людських. Коли ж прибули тиверцi та ствердили те, що було досi
пересудом: князь Волот таки не удосто©в сородичiв сво ю присутнiстю на
вiчi, сина прислав замiсть себе, непевнiсть i зовсiм взяла гору над
певнiстю й заполонила всiх.
- Хто ж правитиме вiчем?
- Рада старiйшин, хто ж iще.
- В тотiй радi мав би бути хтось один, котрий правив би i радою, i
вiчем.
Вишукувались i певнiшi себе та сво©х повинностей.
- Чим сушите голову, - казали. - Кого оберуть iз радних, той i
правитиме. Гляди, якi стали, без привiдцi кроку не можуть ступити.
Гомонiли, коли тирлувалися по околiях, не вмовкли й тодi, як зiйшлися
на соборне намiстя в городi Волинi. Бо хоч на вiче й кликано тiльки мужiв
та старiйшин найповажнiших родiв, iншого люду теж було та й було. Цiкавих
у землях слов'янських нiколи не бракувало, а до таких, як ся, подiй i
поготiв. Було ©х, некликаних, i з Волина та околiй, було i з дальнiх вiд
Волина весьок та земель. Хто прибув з старiйшиною, що мав похилий вiк i
потребував опiки, а при потребi й захисту, хто яко отрок при ратному мужу
чи челядник при мужу думаючому. Було б бажання, привiд завжди знайдеться,
тим паче, що й мужi та старiйши©ш не перечать, аби на вiчi були молодшi.
Надiйнiше почувають себе, коли кожен ма свiй захист. А покон всякому
дозволя прийти на вiче й бути присутнiм пiдтримати тих, на чи му боцi
правда, а то й пiднести голос супроти неправедних. Тож i гомонять мiж
собою та ждуть коли вже зiйдуть на вежицю раднi вiд племен i скажуть:
"Увага i послух!"
А вони зволiкали чомусь. Тим користувалися гуслярi й заробляли на
прожиток грою та спiвом або зважали на нудьгу людську й баяли нудьгуючий
люд байками в супроводi тих же гуслiв. Свiтозарко мав i сво© за плечима,
одначе не виймав ©х iз мiха - чи гоже йому, малолiтку, змагатися з сивими,
а то й бiлими, як лунь, старцями, обiзнаними з усiм, що зна люд i що
мудрiстю люду? Стояв коло одного i мовчазно слухав, стояв коло другого - i
теж слухав. Та потiшався, слухаючи, та мотав те, що виспiвували чи баяли,
на вус.
Там над Бугом, над рiкою
Туман слався пiд горою,
Гей, гей,
Помiж долею людською.
Слався з ночi, слався рано
Та й назвав долю туманом,
Гей, гей,
Не сестрою - лиш обманом.
Щастям-звабою йде долом,
Коли нiч бере всiх змором,
Гей, гей,
Коли нiч бере всiх змором.
Колисав тодi волю
Та щасливу людську долю,
Гей, гей,
Та щасливу людську долю.
А як днина лиш засяв,
Туман-доля десь зникав,
Гей, гей,
Коли гра, ©© немав.
Там впаде дивом-росою,
Там спливе жалем-сльозою, Гей, гей,
Не солодкою - гiркою.
Княжич Свiтозарко був, мабуть, аж надто уважний до спiву старого, а
може, й примiтне натхненний тим, що чув iз його уст, - гусляр накинув на
нього оком раз, накинув вдруге та й поклав правицю на струни.
. - Звiдки будеш, молодче? - запитав прихильно.
- З Тиверi, достойний. З города Черна, що на Тиверi,
- Ов! Так здалеку прибув. Сам чи з вiтцем?
- 3 братом.
- Гра ш? - кивнув на мiх за плечима.
- Вчусь лишень.
- I хто ж твiй навчитель?
- Свiт, що довкруж. Та птахи пiднебеснi. Старий застиг подивовано.
- Ну, то заграй нам щось, иай послуха мо.
- Йой, що ви, - знiяковiв отрок. - У мене так не вийде, як у вас. Лише
в сором ужену себе сво ю грою.
- Грай як вийде. Не на перегонах-бо . Та й младомлад iще, нiхто тебе
не осудить.
- Я досi на сопелi грав собi, - виправдувався, а тим часом знiмав мiха
з плечей, добував гуслi. - На гуслях мало доводилось, так, як ви, не втну.
Не лише гусляр, усi, що були довкруж, не зловтiшалися, сидiли чи стояли
зосереджено-цiкавi i ждали.
Те пiдбадьорило отрока.
"Що ж ©м заспiвати? - мислив, а тим часом перебирав струии. - Хiба ту,
що не давала спати, доки не вилилася мелосом i не стала пiснею? Лячно
чомусь, одначе лiпшо© у мене, далебi, й нема ".
Пограв спершу, удостовiрюючись, як сприйме довкружвий люд його пiсню на
мелос, а вже потiм подав i голос:
Земле, наша земле,
Буйним цвiтом вбрана.
Чом ти для нас, земле,
Мов сердечна рана?
Кличем кревних кличеш,
Як безлiття гряне,
Сонцем в небi ся ш,
Як на добро стане.
Як на добро стане,
Возда ш медами,
Земле, наша земле,
Благодатi мамо!
Ти одна на свiтi,
Ти одна, як доля.
Щастя миле серцю,
Ще милiша воля!
Земле, наша земле,
Не плекай злу згубу,
Добрими дiлами
Слався помiж люду.
Весели всiх зелом
Та втiшай привiллям,
Будь щедротна, земле,
Засiвайся збiжжям.
Збiжжям - не журбою
I не кiстьми в полi.
Щастя миле серцю,
Ще милiша воля!
Примножай нам роди
Мужнiми синами,
Земле, наша земле,
Благодатi мамо!
Ти одна на свiтi,
Ти одна, як доля.
Щастя миле серцю,
Ще милiша воля!
Старий гусляр слухав Свiтозарiв спiв iз заплющеними очима. Отрок тодi
лиш помiтив те, як урвав спiв, а зi спiвом i гру на гуслях. Помiтив i
збентежився, одначе ненадовго. Бо гусляр осмiхнувся тi © ж митi й сказав:
- Он ти який! Чия ж се пiсня? Серед поселян почув чи вiд когось iз
калiк перехожих?
- Як вам сказати? Сама виколисалася.
- Сама? Тобi тобто належить? З тво©х уст пiшла? Не став ждати тлумачень
- без них, певно, збагнув, що i як, звiвся, покректуючи, на ноги, взяв
Свiтозара за руку.
- Ходiмо. Ходiм зi мною, молодче, покажу тебе навчителевi нашому,
старiйшинi гуслярiв Будимиру. Най почу тебе та побесiду а тобою.
Свiтозар не опирався, попросив лиш дозволу покласти гуслi в мiх та й
пiшов слiдом за проводирем сво©м. Який же був подивований, коли угледiв -
старiйшина гуслярiв слiпий. Грав, як наблизились, на гуслях, наспiвував
недужим голосом, одначе незрячий був. Задер незвично високо голову й
дивився у безвiсть невидющими очима.
Гусляр-проводир не спиняв його. Став неподалiк i Свiтозаровi повелiв
стати й ждати слушно© нагоди. А Будимир спiвав та й спiвав, не так голосом
чарував усiх, що були довкола, як мелосом, що видобувався зi струн.
Здавалось, серця дiстають, словами промовляють вони у нього.
- Старiйшино, - влучив нагоду й схилився до нього Свiтозарiв проводир.
- Я до тебе з чолобитною.
- Якою, Чугайстре?
- Отрока-гусляра привiв. Послухай, якi пiснi виколисали його мислi i
який мелос у його пiснях.
Старiйшина повiв у той бiк, де стояв Свiтозар, незрячими очима, схоже,
нiби справдi бачив його й силився розгледiти.
- Пiдiйди, отроче, - сказав по тому. - Пiдiйди й схились до .мене, дай
я огляну тебе та узнаю, який .
Свiтозар пiдiйшов i укляк перед ним на колiна. Будимир простяг сухi
сво© п'ястуки, обмацав вид його, голову i вже потiм вiдшукав зап'ястя рук,
довго i пильно дошукувався лiнiй на долонях.
- Звiдки будеш, молодче? Свiтозар сказав.
- А чий будеш?
- Син княжий Свiтозар.
- Матiр Миловидою звуть?
- Ано.
- Бував я у вас... Сiдай, княжичу, сину добро© матерi й славного в
людях вiтця. Сiдай та заспiвай нам те, що вродив дух твiй молодечий.
Довкола них збирався та й збирався люд. Усе те бентежило Свiтозара, i
вiн довше, нiж личило б, вмощувався та пробував струни. Коли ж зважився
врештi й хотiв було подати голос, звiдтам, де стояла вежиця i звiдки мали
промовляти до вiча, почувся клич:
- Увага i послух!
- Стривай, отроче, - простягнув старiйшина висушену лiтами руку й
спинив його. - Кличуть до послуху, зараз почнеться вiче. Будь тут. Опiсля
послухаю тебе.
- На вiчi менi тра бути коло брата, старiйшино.
- Ото клопiт. Ну, а менi яко старiйшинi теж належить бути коло вежицi.
Домовимось так. Розшука ш мене, як стане по всьому. Не зволiкай лиш,
тiльки завершиться вiче, одразу й прийди. Ми з Чугайстром поблизу вежицi
будемо.
Тi, що промовляли до вiча з узвишшя, казали знане вже: потреба землi i
люду збратаних земель скликала всiх до стольного города Волина задля
важливого дiла. Суть його: на одного з князiв землi Трояново© мають
покласти сьогоднi повиннiсть бути вiдповiдальним за супокiй на обводах, а
вiдтак за мир i злагоду з сусiдами.
- Хто з нинi сущих князiв достойний бути таким? - запитав глашатай i
звернувся до старiйшин, що сидiли одесную першими. - Кажiть ви, русичi.
Покон повелiвав: старiйшини родiв мають висловлювати думку бiльшостi,
висловлювати ж ©© належить найстаршому. Отож на вежицю вийшов не князь -
високий лiтнiй старець.
- Поляни, росичi i втiкичi, - сказав вiн, - визнають за доцiльне
покласти сю повиннiсть на князя Тиверi Волота.
I далi став висловлювати резони. Одне, князь Волот найстарший серед
усiх князiв, друге, з волi богiв i обставин йому i його племенi випало
сидiти в землi, що споконвiку торованою путтю для всiх, - тих, що
правляться з мечем та сулицею iз заходу сонця на схiд, i тих, що
пориваються зi сходу на захiд або з полуденних кра©в у полуночнi. Отож i
склада ться так, що йому бiльше, нiж будь-кому, доводиться стояти на
сторожi супокою в землi Трояновiй, iменованiй чужинцями землею Антiв. Слiд
взяти на карб i те, що вiн он скiльки лiт достойно являв себе в сiм чи не
найсутужнiшiм для князiв дiлi. А коли так, то чому б саме йому не бути за
се в одвiтi?
Старiйшини полян закивали, перемовляючись мiж собою, головами, ©х
пiдтримали уличi, древляни. Тиверцi ж i дулiби не явили сво © згоди -
вiдмовчувались.
- А що скажуть тиверцi? - запитали з вежицi. I знову пiдвiвся й вийшов
до вiча з речнипею не ейн княжий - старiйшина.
- Князь Волот повелiв нам ось що мовити вiчу, коли про се йтиметься:
вiн вiдмовля ться вiд повинностi чiльного князя на користь князя росiв
Острозора, бо не почува себе на силi брати таку повиннiсть. Князь же
росiв пiсля нього найбiльш умудрепий лiтами i досвiдом, йому, як i князю
Тиверi, також постiйно доводиться стояти на сторожi землi з боку степу.
Коли запитали дулiбiв, тi промовляли найдовше. Передусiм погодилися з
мислю киян: князь Волот, справдi, докладав найбiльше розуму i сили, аби
берегти землю слов'янську вiд вторгнення чужинцiв як з боку степу, так i
з-за Дунаю. Вiн бiльше, нiж будь-хто, умудрений досвiдом сольських
перетрактацiй iз чужинцями, як i досвiдом походiв ратних, йому i тiльки
йому належало б бути наступником князя Добрита. Та ба, лiта й труди
надломили його силу, чули ж бо, ще раз явив нам розум свiй - вiдмовився
вiд повинностi, яку хочемо покласти на нього.
- Чи ж резон у тому, щоб чiльним князем на антах був князь Острозор?
Дулiбський старiйшина окинув усiх допитливим зором i вже потiм
заходився виголошувати супротивнi сiй мислi резони.
Передусiм не можна забувати, що загроза землi Трояиовiй зi сходу
вiдпала: обри пiшли за Дунай, а бiльше там нема кому погрожувати. Друге,
вторгнення в землi збратаних племен найбiльш ймовiрне нинi з-за Дунаю. Де
Ки©в, а де Дунай. Чи можуть кияни знати, що дi ться на тотих обводах, а
вiдтак i дбати про супокiй на них? Трете, не можна не брати на карб, що
найбiльш надiйним соузником антiв у сутичках iз Вiзантi ю слов'яни-скла.
вини. А до них найближче стоять дулiби. У дулiбiв i тiльки в дулiбiв
склалися з тими сусiдами вiддавна добрi стосунки. Та й вiд Дунаю дулiби не
так далеко, як русичi, i сусiди узвича©лись: коли потреба вести з амтами
перетрактацi©, треба правитись до дулiбiв. А, окрiм того, на княжiм столi
в дулiбiв сидить нинi достойний вiри i до. вiри князь - Келагаст, син
славного в родах наших сла i, мужа думаючого Iдарича, брат передчасно
загиблого Мезамiра i муж доньки Добритово© Дана©. Чи сього не доста, аби
удостовiритися: у привiдцi дулiбiв всi резони бути чiльним князем на
Антах.
- Хто б мене, людоньки, похвалив так, як я себе зугарна похвалити, -
почулося з натовпу, котрий, хай i не чДуже ще, все ж починав непоко©тися.
- Ано, чи то велика заслуга - бути сином славного мужа чи мужем славно©
в родах жони? Ви скажiть, де вiн явив себе яко князь, ваш Келагаст?
- У сiчах з обрами Келагаст був серед перших мужiв. Саме на нього князь
Добрит покладав найсутужнiшi повинностi, саме його тисяча явила себе
грозою супостатiв.
- Се правда, - пiдтримав хтось збоку. - Келагаст достойний муж, що й
казать.
- Молод ще, щоб бути привiдцею всiм. Най побуде князем на Дулiбах та
явить себе яко муж думаючий.
Ведучий пiднiс моча, силився не дати розгорiтися полум'ю.
- Прийде час, явить. Був уже з князем Волотом у роме©в, бачив i вiда ,
що то в сольство, як ма тримати себе на перетрактацiях. Та й з Мезамiром
ходив колись. Забули хiба?
- А чо ждати? - почувся дзвiнкий чийсь голос. - Най зараз явить себе,
ото й побачимо, який iз нього муж думаючий
- Ано! Острозора зна мо, най явить себе Келагаст отодi бачитимемо, за
кого подати голос!
- Ви забули, ще Зборко, князь уличiв? - силився перекричати хтось, та
його не стали слухати. Однi сказали: Зборко нiчим не явив себе, що
свiдчило б про достойнiсть, iншi удали, що не чули про Зборка й домагалися
свого: най вийде i явить себе Келагаст.
- Чому лише Келагаст? Острозор теж най виходить i явля !
- Сказано-бо, Острозора зна мо.
- Хто зна , а хто й нi, най виходять оба!
- А так, оба най виходять!
Старiйшина силився переконати вiче в противному: чи се можливо? Де той,
з ким мав би стятися один i другий, яко мужi думаючi?
- Най один iз другим стинаються!
- I се - безумство! Iстину встановить хто?
- А люд! Ви, старiйшини, нащо тут? Вiчем правили господарi - дулiби. м
не до снаги була ся вимога. У словеснiм по динку з вiчем i найбувалiший
може опростоволоситись, а ©хнiй князь не такий бувалий та битий, щоб
знайти в собi i достойний розум, i належну витримку та велеречивiсть. Тож
i ухилялися вiд цього та опирались, як могли. Аж поки тi, що домагалися
словесного по динку з князями, не дошкулили болiсно.
- Дулiби звикли бути чiльним племенем на Антах i за всяку цiну хтять
залишитися ним. Хiба не видите: вони й бевзя ладнi посадити на чiльне
мiсце в землi нашiй, аби, лиш вiн був дулiбом.
- Не забувайтеся, де ви i що кажете!
- А те, що . Най вийдуть князi! Волi мо мати бесiду з князями!
- Князiв на вежицю! Волi мо бачити князiв!
Кричали, здавалось, усi, i крик той змусив поступитися. Вийшов i
вклонився люду вiчовому князь ки©вський Острозор, за ним - i Келагаст.
Перший осмiхався чомусь, Другий силився приховати бентегу. Воно й не
дивно. На Антах вiддавна так ведеться: коли той, кого саджають на княжий
стiл, не здобув ще загально© прихильностi, неодмiнно ма здобути ©©.
Такого кличуть перед очi й вимагають явити себе у бесiдi, а вже як дiйде
до бесiди, всього можна почути - i кпинiв, i таких дошкульностей, що вiд
них у п'яти заколе. Треба мати неабияку силу волi, аби витримати все те i
не зiрватися та не явити себе таким, що не вмi бути терпеливим.
- Скажiть, князi, - подав голос хтось iз мужiв думаючих, - чи певнi ви,
що повиннiсть, яку поклада мо на вас, посильна вам?
- Певним може бути лиш той, хто не вiда , що се за повиннiсть, -
вiдповiв Острозор.
- А ти, Келагасте, що скажеш?
- Без вiри не бува певностi, а без певностi - звитяги. Хто вiрить, той
i здатний переяти змогу.
- Гора! Келагаст узяв гору! Хто ще волi вийти з ним на прю?
Наперед виступив Свiтозар.
- Я.
Тi, що були найближче i бачили його, весело, одначе й незле засмiялися.
- Молод ще. Рано сунути носа в поважнi бесiди мужiв.
- Правда ваша: я молод. Одначе ви не чули ще, що я хочу запитати
князiв. Вислухайте, тодi вже й судитимете, слiд чи не слiд сунути менi в
се дiло носа.
- Най каже, чо там.
I Свiтозар заговорив до князiв:
- Повiдайте нам, привiдцi росiв та дулiбiв, як вчинили б ви, коли б
котресь iз племен Антi© захотiло жити осiбно вiд усiх iнших антiв?
Князi перезирнулися.
- Чи не тиверцi мають такий намiр? Ти ж княжич iз Тиворi, я не
помиляюсь?
- Так, я княжич iз Тиворi, ти не помилився. Зате помилився в iншому,
Келагасте: виказав, хто ти . 3-помiж мужiв знову пiшов смiх.
- А що скаже князь Ки ва?
- Князь Ки ва не радив би такому племенi виходити iз братньо© дностi й
жити осiбно, бо воно неминуче загинуло б.
- Гора! Князь Острозор узяв гору!
- Так, - погодився Свiтозар. - Князь Острозор узяв гору, хоча и сказав
не все.
- Мав би поцiкавитися ще, - не став ждати його присуду Острозор, - чому
таке плем'я захотiло вийти iз братньо© дностi?
- Ано. Передусiм мав би поцiкавитися, що спонукало тоте плем'я вийти iз
соузу збратаних, i усунути тоту спонуку.
Старiйшини збуджено стали перемовлятися мiж собою.
- Ще ма ш щось питати, молодче?
- Маю. Князь - привiдця ратi на боролищi, вiн же - i судiя люду, що не
замирив мiж собою. Яким ма бути князь-судiя?
Острозор знову знайшовся перший:
- Суворим i справедливим.
- А князь Келагаст що скаже?
- Те саме: ма бути суворим i справедливим.
- Шкода, коли так, - не вдовольнився Свiтозар. - Менi здасться, що се
не вiдповiдь. Суворiсть, гожi князi, рiзна бува . I справедливiсть також.
Одна iстиною, iнша лиши можу з нею. Ще iнша й зовсiм далека вiд iстини.
В усякiм разi, у кожного своя суворiсть i своя справедливiсть. Вагу ма
iнше: князь-судiя зобов'язаний судити так, аби той, що нанiс обиду, не
поривався наносити ©© вдруге, а той, котрого обидили, не зневiрився в
iснуваннi справедливостi.
- Гора! - дружно вигукнуло вiче. Молодець взяв над князями гору! Слава
такому! Слава й хвала!
Пря з князями набирала не скiльки гострого, як потiшного вигляду.
- Голоси подiлилися порiвну, - казав старiйшина, що правив вiчем. -
Один - за князем Острозором, один - за Келагастом. ще бажаючi щось знати
та домагатися?
- .
- Вiче слуха .
- Най скажуть оба, з яким намiром беруть вони на себе повиннiсть
старшого князя?
- Про се вже йшлося, се всiм вiдомо.
- Тодi питаю iнше: якого князя прибирають зi столу силою?
За сим разом смiх був повсюдний i тривав довше, нiж личило б.
- Я скажу, - смiливо, ба з осмiхом на устах пiднiс руку князь Ки ва,
росiв та втiкичiв. - Того, котрий не може впоратися з покладеною на нього
повиннiстю: захищати землю пiд супостата, бути справедливим суддею родам i
людовi. Келагаст помовчав мить i сказав:
- Я теж тако© мислi.
- Отак? - не втримався i загорланив котрийсь iз стовписька вiчового. -
За Келагастом не може бути переято© змоги. Вiн не ма сво © мислi, лише
погоджу ться з чужими!
- Ано, Острозор здолав!
- Гада те? - обернувся до тих, що кричали, Свiтозар. - Як на мене,
князь Острозор теж темнить, прикриваючись умiнням та повиннiстю. Не перше
лiто князю , мав би знати, всякого князя, а князя-судiю усувають з трьох
причин: коли вiн в дiлах i помислах сво©х спира ться не на тямковитий люд,
а супротивне тому - на нетямковитих бевзiв; колi© над усе ставить похвалу
iменi сво му й упива ться похвалою, яко бражник хмiльним; нарештi третя
причина - коли трима ться столу, на який його посадили з недогляду, яко
польовий клiщ шкiри; лише з м'ясом i можна видерти його звiдтам.
Вiче не смiялось - реготало вже на всю широчiнь весело© натури, а
старiйшина гуслярiв звiвся тим часом i крикнув, осилюючи регiт:
- Ось хто мав бути старшим князем на антах!
- Ано! Молодець iз Тиверi пай буде старшим!
- Вiн не князь там! Молод ще!
- Молодiсть - не гандж, зате клепку ма в головi.
- Тихо! Стривайте, - вийшов до вежицi хтось iз ратних мужiв. - Ти
справдi княжий син iз Тиверi? - звернувся до отрока.
- Ано, один iз семи синiв його, Свiтозар.
- То чо справдi вагатися? - муж обернувся до старiйшин. - Княжич узяв
- Як се - хто? - першим озвався Радим. - Нiби старiйшини не вiдають, що
ма ©хати князь?
- Старiйшини вiдають, та я не вiдаю, чи доберуся до Волина в сiдлi.
Княжичi довго й нiмотно дивилися на вiтця свого.
- Коли сумнiв, що не доберетеся в сiдлi, то доправимо на возi, -
подав голос Добролик, - а ©хати вам, отче, тра. Хiба забули: до ухвали
вiча ви старшим серед князiв у землi Трояновiй.
- Забути я не забув, сину мiй, та старшим серед князiв бути вже не
можу. Чую себе змалiлим на силi, то чо маю правитися в таку далеку путь?
Аби почути там: що то за привiдця ратi i землi, якого везуть на вiче у
возi?
Сини примовкли, а княгиня зиркала то на них, то на мужа свого.
- Виходить, комусь iз молодцiв роду нашого треба бути там. Я так мислю.
- I правдиво мислиш, мати, - не зволiкав iз речницею князь. - Настав
час, соколята мо©, - глянув на княжичiв, - комусь iз вас брати на себе
повиннiсть привiдцi в землi Тиверськiй. Покон велить найстаршому ставати
на мiсце вiтця. Та й все iнше каже за те. Тож i радитиму старiйшинам
послати на вiче замiсть себе сина Радима. Добролик лишиться в мене пiд
рукою, аби мав на кого спертися, коли буде така потреба.
- А я? - нагадав про себе Свiтозар.
Князь обернувся в його бiк, дивиться нерозумiюче.
- Тобi, отроче, рано брати на себе якусь повиннiсть.
- Повиннiсть, може, й рано, а брати науку нiколи не зле. Пошлiть, отче,
i мене з Радимом. То ж не якесь там, то всетроянське вiче. Най побуду мiж
людом та послухаю, шо мудрi люди кажуть.
Знайдись та запереч такому.
- А що, мати? - звернувся князь Волот до жони. - Може, справдi, хай
©де?
- Коли за мудрiстю та за пiснями, - осмiхнулася Миловида, - то чом i
нi?
- На тому й станемо. Будиш Радимовi за отрока-джуру в путi. Ну, i на
вiче пiдеш поруч iз ним. Ти правдиво мислиш, сину: науку брати нiколи не
зле. А те, що вiзьмеш на всетроянськiм вiчi, буде колись як знахiдка.
XVIII
Вiдтодi, як Келагаст повернувся з роме©в, а в стольнiм Волинi встиг
зродитися i нагулятись поголос про його одвагу в по динку з татями, що
посягнули на княжну Данаю, минуло не одне лiто, а сподiваного слюбу мiж
ними i воседля, що знаменувало б слюб, не було та й не було. Подив тих, що
стояли ближче до княжого терема, доволi швидко передався горожанам околiй,
а з околiй повернувся черговим поголосом.
- Келагаст не хоче Дана©, щоб знали.
- Таке скажете. Чого б то не хотiв?
- Пiдiть та запитайте.
- I питати нiчого. Чи тако©, як Даная, хтось може не хотiти? Чи не
видiли, чи© комонi стоять мало не щовечора бiля острогу? Не Келагаст не
хоче Дана©, Даная жене прiч Келагаста.
- Були там i бачили чи тiльки чули?
- Як могла б бути? Вiд тих, що бачили, чула.
- А коли самi не бачили, то й не кажiть. На кого ©й уповати ще, як не
на Келагаста?
- Подейкують, князь якийсь присилав сватiв-вивiдникiв.
Згадка про князя з чужкраю змусила - i вкотре вже - збудитись та
нагадати про себе старiйшин родiв дулiбських.
- Ти вiдкладала вибори обрання на лiто, потiм - на друге, зрештою, й на
п'яте. Скiльки ж можна, княжно? Збагни i втям собi: земля потребу
привiдцi.
- А коли його не обрало серце?
- То бери на себе ту повиннiсть. Гадали, налякають Данаю, примусять ©©
примхливе серце поступитися. А княжна одважилась i сказала:
- Ну то й вiзьму.
Що вдi ш з такою? Станеш доводити, що се не ©© розуму дiло? Що зараз
взагалi не на часi - саджати на стiл жону? А чи така послуха ться? Чи ©й
мало втовкмачували: осьось обиратимуть князя-привiдцю серед усiх князiв, i
дулiбам не випаде тодi бути чiльним плем'ям на Антах.
Вiдбулися старiйшини якоюсь обiцянкою та й пiшли вiд Дана©. Жди,
мовляв, настане час, покличемо та й посадовимо на стiл вiтця твого. А самi
не встигли вийти з острогу, як уже змовилися: тепер най Даная помислить,
як ©й бути; не скликатимуть вiче до тих пiр, доки сама не пришле гiнцiв i
не скаже: "Я обрала собi мужа, приходьте й чинiть, як хотiли".
Змагалися з нею немало, все лiто i всю наступну зиму. А таки домоглися
свого: Даная поборола в собi гординю й назвала Келагаста мужем, а роди
дулiбськi пождали чотири седмицi - доки послюбленi уп'ються медом та
здолають всi, якi були, сумнiви - i нарекли ©© мужа дулiбським князем.
Тепер можна було скликати i всетроянське вiче.
Коли прибули до стольного города на Дулiбах тиверцi, Волин жив уже
турботами майбутнiх виборiв. I людний був, i незвично пожвавлений.
Жвавiсть ту примiчали всюди: бiля намiстя, де ма бути вiче, i далi вiд
нього. З'©халось-бо багато, i що найбiльше важило-з'©здився люд тямущий,
правдиво кажучи, розум i совiсть землi. А коли збира ться докупи розум i
совiсть землi, та для такого важливого, як се, дiла, про що iнше
бесiдуватимуть, як не про, дiл о, заради якого зiбралися? Бесiдувать-бо i
являти жвавiсть у бесiдах було чого. На Дулiбах тiльки-но обрали князя, а
князь Тиверi, той, що в нинi замiсть Добрита i що йому найбiльше подобало
б бути князем-привiдцею у землi Трояновiй, занемiг, подейкують, i не буде
на вiчi, сина Радима прислав замiсть себе. Як же буде i що буде? Кому
ввiрять вони супокiй землi Трояново© i лад мiж племенами?
На лихо, де спiдтишка, а де й одверто стали поговорювати про вибори
князя на Дулiбах. I обирали його буцiм силомiць, i обрали не того, кого
слiд було б обрати.
Звiдки пiшли цi пересуди, нiхто не каже. Невдоволенi завжди знайдуться,
а такi, що пiдхоплять та примножать шепiт, i поготiв. такi, певно, серед
мужiв ратних та й думаючих, що себе волiли б бачити па мiсцi Келагаста,
ото й нашiптують при©жджим, а нашiптуючи, сiють непевнiсть чи й гiрше -
можливе поганьблення дулiбiв на виборах. Воно, коли бути до кiнця щирим,
щось водиться за Келагастом, чомусь Даная он як довго опиралася волi
старiйшин i не хотiла брати з ним слюб.
Тепер, коли дозволя ться (а перед вiчем, як i на вiчi, дозволя ться
всяке), подейкували навiть таке, що йому годi йняти вiри. Ано, буцiмто
Даная сказала старiйшинам, коли прийшли до не© втрете i приперли до стiни:
"Бери слюб i дай нам князя", оскаженiла нiбито й сказала: "Чи муж -
полохта, яку сьогоднi можна вподобати, а завтра знехтувати нею? Дайте час
приглянутись та зважити".
"...Ти ж сама обирала його, запевняла, що вибрала найдостойнiшого.
Тепер волi ш приглядатися ще й зважувати?"
"Бо таки волiю".
Щось тут i непевне. Однi вбачали тоту непевнiсть у Келагастовiм
домаганнi будь-що стати князем i обернути те в неабияку вигоду для себе,
iншi пiдкрiплювали сю догадку ще й чутими буцiмто з Дана©них уст словами.
Ано, коли вже дiватись не було куди, сказала нiби: "Я згодна, най мужем
мо©м i привiдцею дружини на Дулiбах буде Келагаст, а на стiл саджайте
сина. Вiн - диний спадко мний муж набуткiв вiтця мого, йому й бути князем
на Дулiбах".
"I що ж старiйшини? - допитувалися мужi з iнших земель. - Пiшли чи не
пiшли на поступку княгинi?"
"Ба нi, не поступилися сво©м. "Збагни, - сказали, - не сього, то
наступного лiта збереться всетроянське вiче, обиратиме чiльного князя
землi. Син твiй, яко малолiток, не може бути обраний. Невже з-за тво ©
примхи дулiби мають перестати бути чiльним племенем на Антах?"
"Он воно що! - замислювались мужi. - Он який се князь i що хова ться за
личиною такого князя! Ну нi, ми - не Даная. На прю станемо, коли так. Ано,
самi станемо i iнших покличемо".
Бесiди пожвавлювалися, а пожвавлюючись, розпалюючи жагу бажань чи
небажань людських. Коли ж прибули тиверцi та ствердили те, що було досi
пересудом: князь Волот таки не удосто©в сородичiв сво ю присутнiстю на
вiчi, сина прислав замiсть себе, непевнiсть i зовсiм взяла гору над
певнiстю й заполонила всiх.
- Хто ж правитиме вiчем?
- Рада старiйшин, хто ж iще.
- В тотiй радi мав би бути хтось один, котрий правив би i радою, i
вiчем.
Вишукувались i певнiшi себе та сво©х повинностей.
- Чим сушите голову, - казали. - Кого оберуть iз радних, той i
правитиме. Гляди, якi стали, без привiдцi кроку не можуть ступити.
Гомонiли, коли тирлувалися по околiях, не вмовкли й тодi, як зiйшлися
на соборне намiстя в городi Волинi. Бо хоч на вiче й кликано тiльки мужiв
та старiйшин найповажнiших родiв, iншого люду теж було та й було. Цiкавих
у землях слов'янських нiколи не бракувало, а до таких, як ся, подiй i
поготiв. Було ©х, некликаних, i з Волина та околiй, було i з дальнiх вiд
Волина весьок та земель. Хто прибув з старiйшиною, що мав похилий вiк i
потребував опiки, а при потребi й захисту, хто яко отрок при ратному мужу
чи челядник при мужу думаючому. Було б бажання, привiд завжди знайдеться,
тим паче, що й мужi та старiйши©ш не перечать, аби на вiчi були молодшi.
Надiйнiше почувають себе, коли кожен ма свiй захист. А покон всякому
дозволя прийти на вiче й бути присутнiм пiдтримати тих, на чи му боцi
правда, а то й пiднести голос супроти неправедних. Тож i гомонять мiж
собою та ждуть коли вже зiйдуть на вежицю раднi вiд племен i скажуть:
"Увага i послух!"
А вони зволiкали чомусь. Тим користувалися гуслярi й заробляли на
прожиток грою та спiвом або зважали на нудьгу людську й баяли нудьгуючий
люд байками в супроводi тих же гуслiв. Свiтозарко мав i сво© за плечима,
одначе не виймав ©х iз мiха - чи гоже йому, малолiтку, змагатися з сивими,
а то й бiлими, як лунь, старцями, обiзнаними з усiм, що зна люд i що
мудрiстю люду? Стояв коло одного i мовчазно слухав, стояв коло другого - i
теж слухав. Та потiшався, слухаючи, та мотав те, що виспiвували чи баяли,
на вус.
Там над Бугом, над рiкою
Туман слався пiд горою,
Гей, гей,
Помiж долею людською.
Слався з ночi, слався рано
Та й назвав долю туманом,
Гей, гей,
Не сестрою - лиш обманом.
Щастям-звабою йде долом,
Коли нiч бере всiх змором,
Гей, гей,
Коли нiч бере всiх змором.
Колисав тодi волю
Та щасливу людську долю,
Гей, гей,
Та щасливу людську долю.
А як днина лиш засяв,
Туман-доля десь зникав,
Гей, гей,
Коли гра, ©© немав.
Там впаде дивом-росою,
Там спливе жалем-сльозою, Гей, гей,
Не солодкою - гiркою.
Княжич Свiтозарко був, мабуть, аж надто уважний до спiву старого, а
може, й примiтне натхненний тим, що чув iз його уст, - гусляр накинув на
нього оком раз, накинув вдруге та й поклав правицю на струни.
. - Звiдки будеш, молодче? - запитав прихильно.
- З Тиверi, достойний. З города Черна, що на Тиверi,
- Ов! Так здалеку прибув. Сам чи з вiтцем?
- 3 братом.
- Гра ш? - кивнув на мiх за плечима.
- Вчусь лишень.
- I хто ж твiй навчитель?
- Свiт, що довкруж. Та птахи пiднебеснi. Старий застиг подивовано.
- Ну, то заграй нам щось, иай послуха мо.
- Йой, що ви, - знiяковiв отрок. - У мене так не вийде, як у вас. Лише
в сором ужену себе сво ю грою.
- Грай як вийде. Не на перегонах-бо . Та й младомлад iще, нiхто тебе
не осудить.
- Я досi на сопелi грав собi, - виправдувався, а тим часом знiмав мiха
з плечей, добував гуслi. - На гуслях мало доводилось, так, як ви, не втну.
Не лише гусляр, усi, що були довкруж, не зловтiшалися, сидiли чи стояли
зосереджено-цiкавi i ждали.
Те пiдбадьорило отрока.
"Що ж ©м заспiвати? - мислив, а тим часом перебирав струии. - Хiба ту,
що не давала спати, доки не вилилася мелосом i не стала пiснею? Лячно
чомусь, одначе лiпшо© у мене, далебi, й нема ".
Пограв спершу, удостовiрюючись, як сприйме довкружвий люд його пiсню на
мелос, а вже потiм подав i голос:
Земле, наша земле,
Буйним цвiтом вбрана.
Чом ти для нас, земле,
Мов сердечна рана?
Кличем кревних кличеш,
Як безлiття гряне,
Сонцем в небi ся ш,
Як на добро стане.
Як на добро стане,
Возда ш медами,
Земле, наша земле,
Благодатi мамо!
Ти одна на свiтi,
Ти одна, як доля.
Щастя миле серцю,
Ще милiша воля!
Земле, наша земле,
Не плекай злу згубу,
Добрими дiлами
Слався помiж люду.
Весели всiх зелом
Та втiшай привiллям,
Будь щедротна, земле,
Засiвайся збiжжям.
Збiжжям - не журбою
I не кiстьми в полi.
Щастя миле серцю,
Ще милiша воля!
Примножай нам роди
Мужнiми синами,
Земле, наша земле,
Благодатi мамо!
Ти одна на свiтi,
Ти одна, як доля.
Щастя миле серцю,
Ще милiша воля!
Старий гусляр слухав Свiтозарiв спiв iз заплющеними очима. Отрок тодi
лиш помiтив те, як урвав спiв, а зi спiвом i гру на гуслях. Помiтив i
збентежився, одначе ненадовго. Бо гусляр осмiхнувся тi © ж митi й сказав:
- Он ти який! Чия ж се пiсня? Серед поселян почув чи вiд когось iз
калiк перехожих?
- Як вам сказати? Сама виколисалася.
- Сама? Тобi тобто належить? З тво©х уст пiшла? Не став ждати тлумачень
- без них, певно, збагнув, що i як, звiвся, покректуючи, на ноги, взяв
Свiтозара за руку.
- Ходiмо. Ходiм зi мною, молодче, покажу тебе навчителевi нашому,
старiйшинi гуслярiв Будимиру. Най почу тебе та побесiду а тобою.
Свiтозар не опирався, попросив лиш дозволу покласти гуслi в мiх та й
пiшов слiдом за проводирем сво©м. Який же був подивований, коли угледiв -
старiйшина гуслярiв слiпий. Грав, як наблизились, на гуслях, наспiвував
недужим голосом, одначе незрячий був. Задер незвично високо голову й
дивився у безвiсть невидющими очима.
Гусляр-проводир не спиняв його. Став неподалiк i Свiтозаровi повелiв
стати й ждати слушно© нагоди. А Будимир спiвав та й спiвав, не так голосом
чарував усiх, що були довкола, як мелосом, що видобувався зi струн.
Здавалось, серця дiстають, словами промовляють вони у нього.
- Старiйшино, - влучив нагоду й схилився до нього Свiтозарiв проводир.
- Я до тебе з чолобитною.
- Якою, Чугайстре?
- Отрока-гусляра привiв. Послухай, якi пiснi виколисали його мислi i
який мелос у його пiснях.
Старiйшина повiв у той бiк, де стояв Свiтозар, незрячими очима, схоже,
нiби справдi бачив його й силився розгледiти.
- Пiдiйди, отроче, - сказав по тому. - Пiдiйди й схились до .мене, дай
я огляну тебе та узнаю, який .
Свiтозар пiдiйшов i укляк перед ним на колiна. Будимир простяг сухi
сво© п'ястуки, обмацав вид його, голову i вже потiм вiдшукав зап'ястя рук,
довго i пильно дошукувався лiнiй на долонях.
- Звiдки будеш, молодче? Свiтозар сказав.
- А чий будеш?
- Син княжий Свiтозар.
- Матiр Миловидою звуть?
- Ано.
- Бував я у вас... Сiдай, княжичу, сину добро© матерi й славного в
людях вiтця. Сiдай та заспiвай нам те, що вродив дух твiй молодечий.
Довкола них збирався та й збирався люд. Усе те бентежило Свiтозара, i
вiн довше, нiж личило б, вмощувався та пробував струни. Коли ж зважився
врештi й хотiв було подати голос, звiдтам, де стояла вежиця i звiдки мали
промовляти до вiча, почувся клич:
- Увага i послух!
- Стривай, отроче, - простягнув старiйшина висушену лiтами руку й
спинив його. - Кличуть до послуху, зараз почнеться вiче. Будь тут. Опiсля
послухаю тебе.
- На вiчi менi тра бути коло брата, старiйшино.
- Ото клопiт. Ну, а менi яко старiйшинi теж належить бути коло вежицi.
Домовимось так. Розшука ш мене, як стане по всьому. Не зволiкай лиш,
тiльки завершиться вiче, одразу й прийди. Ми з Чугайстром поблизу вежицi
будемо.
Тi, що промовляли до вiча з узвишшя, казали знане вже: потреба землi i
люду збратаних земель скликала всiх до стольного города Волина задля
важливого дiла. Суть його: на одного з князiв землi Трояново© мають
покласти сьогоднi повиннiсть бути вiдповiдальним за супокiй на обводах, а
вiдтак за мир i злагоду з сусiдами.
- Хто з нинi сущих князiв достойний бути таким? - запитав глашатай i
звернувся до старiйшин, що сидiли одесную першими. - Кажiть ви, русичi.
Покон повелiвав: старiйшини родiв мають висловлювати думку бiльшостi,
висловлювати ж ©© належить найстаршому. Отож на вежицю вийшов не князь -
високий лiтнiй старець.
- Поляни, росичi i втiкичi, - сказав вiн, - визнають за доцiльне
покласти сю повиннiсть на князя Тиверi Волота.
I далi став висловлювати резони. Одне, князь Волот найстарший серед
усiх князiв, друге, з волi богiв i обставин йому i його племенi випало
сидiти в землi, що споконвiку торованою путтю для всiх, - тих, що
правляться з мечем та сулицею iз заходу сонця на схiд, i тих, що
пориваються зi сходу на захiд або з полуденних кра©в у полуночнi. Отож i
склада ться так, що йому бiльше, нiж будь-кому, доводиться стояти на
сторожi супокою в землi Трояновiй, iменованiй чужинцями землею Антiв. Слiд
взяти на карб i те, що вiн он скiльки лiт достойно являв себе в сiм чи не
найсутужнiшiм для князiв дiлi. А коли так, то чому б саме йому не бути за
се в одвiтi?
Старiйшини полян закивали, перемовляючись мiж собою, головами, ©х
пiдтримали уличi, древляни. Тиверцi ж i дулiби не явили сво © згоди -
вiдмовчувались.
- А що скажуть тиверцi? - запитали з вежицi. I знову пiдвiвся й вийшов
до вiча з речнипею не ейн княжий - старiйшина.
- Князь Волот повелiв нам ось що мовити вiчу, коли про се йтиметься:
вiн вiдмовля ться вiд повинностi чiльного князя на користь князя росiв
Острозора, бо не почува себе на силi брати таку повиннiсть. Князь же
росiв пiсля нього найбiльш умудрепий лiтами i досвiдом, йому, як i князю
Тиверi, також постiйно доводиться стояти на сторожi землi з боку степу.
Коли запитали дулiбiв, тi промовляли найдовше. Передусiм погодилися з
мислю киян: князь Волот, справдi, докладав найбiльше розуму i сили, аби
берегти землю слов'янську вiд вторгнення чужинцiв як з боку степу, так i
з-за Дунаю. Вiн бiльше, нiж будь-хто, умудрений досвiдом сольських
перетрактацiй iз чужинцями, як i досвiдом походiв ратних, йому i тiльки
йому належало б бути наступником князя Добрита. Та ба, лiта й труди
надломили його силу, чули ж бо, ще раз явив нам розум свiй - вiдмовився
вiд повинностi, яку хочемо покласти на нього.
- Чи ж резон у тому, щоб чiльним князем на антах був князь Острозор?
Дулiбський старiйшина окинув усiх допитливим зором i вже потiм
заходився виголошувати супротивнi сiй мислi резони.
Передусiм не можна забувати, що загроза землi Трояиовiй зi сходу
вiдпала: обри пiшли за Дунай, а бiльше там нема кому погрожувати. Друге,
вторгнення в землi збратаних племен найбiльш ймовiрне нинi з-за Дунаю. Де
Ки©в, а де Дунай. Чи можуть кияни знати, що дi ться на тотих обводах, а
вiдтак i дбати про супокiй на них? Трете, не можна не брати на карб, що
найбiльш надiйним соузником антiв у сутичках iз Вiзантi ю слов'яни-скла.
вини. А до них найближче стоять дулiби. У дулiбiв i тiльки в дулiбiв
склалися з тими сусiдами вiддавна добрi стосунки. Та й вiд Дунаю дулiби не
так далеко, як русичi, i сусiди узвича©лись: коли потреба вести з амтами
перетрактацi©, треба правитись до дулiбiв. А, окрiм того, на княжiм столi
в дулiбiв сидить нинi достойний вiри i до. вiри князь - Келагаст, син
славного в родах наших сла i, мужа думаючого Iдарича, брат передчасно
загиблого Мезамiра i муж доньки Добритово© Дана©. Чи сього не доста, аби
удостовiритися: у привiдцi дулiбiв всi резони бути чiльним князем на
Антах.
- Хто б мене, людоньки, похвалив так, як я себе зугарна похвалити, -
почулося з натовпу, котрий, хай i не чДуже ще, все ж починав непоко©тися.
- Ано, чи то велика заслуга - бути сином славного мужа чи мужем славно©
в родах жони? Ви скажiть, де вiн явив себе яко князь, ваш Келагаст?
- У сiчах з обрами Келагаст був серед перших мужiв. Саме на нього князь
Добрит покладав найсутужнiшi повинностi, саме його тисяча явила себе
грозою супостатiв.
- Се правда, - пiдтримав хтось збоку. - Келагаст достойний муж, що й
казать.
- Молод ще, щоб бути привiдцею всiм. Най побуде князем на Дулiбах та
явить себе яко муж думаючий.
Ведучий пiднiс моча, силився не дати розгорiтися полум'ю.
- Прийде час, явить. Був уже з князем Волотом у роме©в, бачив i вiда ,
що то в сольство, як ма тримати себе на перетрактацiях. Та й з Мезамiром
ходив колись. Забули хiба?
- А чо ждати? - почувся дзвiнкий чийсь голос. - Най зараз явить себе,
ото й побачимо, який iз нього муж думаючий
- Ано! Острозора зна мо, най явить себе Келагаст отодi бачитимемо, за
кого подати голос!
- Ви забули, ще Зборко, князь уличiв? - силився перекричати хтось, та
його не стали слухати. Однi сказали: Зборко нiчим не явив себе, що
свiдчило б про достойнiсть, iншi удали, що не чули про Зборка й домагалися
свого: най вийде i явить себе Келагаст.
- Чому лише Келагаст? Острозор теж най виходить i явля !
- Сказано-бо, Острозора зна мо.
- Хто зна , а хто й нi, най виходять оба!
- А так, оба най виходять!
Старiйшина силився переконати вiче в противному: чи се можливо? Де той,
з ким мав би стятися один i другий, яко мужi думаючi?
- Най один iз другим стинаються!
- I се - безумство! Iстину встановить хто?
- А люд! Ви, старiйшини, нащо тут? Вiчем правили господарi - дулiби. м
не до снаги була ся вимога. У словеснiм по динку з вiчем i найбувалiший
може опростоволоситись, а ©хнiй князь не такий бувалий та битий, щоб
знайти в собi i достойний розум, i належну витримку та велеречивiсть. Тож
i ухилялися вiд цього та опирались, як могли. Аж поки тi, що домагалися
словесного по динку з князями, не дошкулили болiсно.
- Дулiби звикли бути чiльним племенем на Антах i за всяку цiну хтять
залишитися ним. Хiба не видите: вони й бевзя ладнi посадити на чiльне
мiсце в землi нашiй, аби, лиш вiн був дулiбом.
- Не забувайтеся, де ви i що кажете!
- А те, що . Най вийдуть князi! Волi мо мати бесiду з князями!
- Князiв на вежицю! Волi мо бачити князiв!
Кричали, здавалось, усi, i крик той змусив поступитися. Вийшов i
вклонився люду вiчовому князь ки©вський Острозор, за ним - i Келагаст.
Перший осмiхався чомусь, Другий силився приховати бентегу. Воно й не
дивно. На Антах вiддавна так ведеться: коли той, кого саджають на княжий
стiл, не здобув ще загально© прихильностi, неодмiнно ма здобути ©©.
Такого кличуть перед очi й вимагають явити себе у бесiдi, а вже як дiйде
до бесiди, всього можна почути - i кпинiв, i таких дошкульностей, що вiд
них у п'яти заколе. Треба мати неабияку силу волi, аби витримати все те i
не зiрватися та не явити себе таким, що не вмi бути терпеливим.
- Скажiть, князi, - подав голос хтось iз мужiв думаючих, - чи певнi ви,
що повиннiсть, яку поклада мо на вас, посильна вам?
- Певним може бути лиш той, хто не вiда , що се за повиннiсть, -
вiдповiв Острозор.
- А ти, Келагасте, що скажеш?
- Без вiри не бува певностi, а без певностi - звитяги. Хто вiрить, той
i здатний переяти змогу.
- Гора! Келагаст узяв гору! Хто ще волi вийти з ним на прю?
Наперед виступив Свiтозар.
- Я.
Тi, що були найближче i бачили його, весело, одначе й незле засмiялися.
- Молод ще. Рано сунути носа в поважнi бесiди мужiв.
- Правда ваша: я молод. Одначе ви не чули ще, що я хочу запитати
князiв. Вислухайте, тодi вже й судитимете, слiд чи не слiд сунути менi в
се дiло носа.
- Най каже, чо там.
I Свiтозар заговорив до князiв:
- Повiдайте нам, привiдцi росiв та дулiбiв, як вчинили б ви, коли б
котресь iз племен Антi© захотiло жити осiбно вiд усiх iнших антiв?
Князi перезирнулися.
- Чи не тиверцi мають такий намiр? Ти ж княжич iз Тиворi, я не
помиляюсь?
- Так, я княжич iз Тиворi, ти не помилився. Зате помилився в iншому,
Келагасте: виказав, хто ти . 3-помiж мужiв знову пiшов смiх.
- А що скаже князь Ки ва?
- Князь Ки ва не радив би такому племенi виходити iз братньо© дностi й
жити осiбно, бо воно неминуче загинуло б.
- Гора! Князь Острозор узяв гору!
- Так, - погодився Свiтозар. - Князь Острозор узяв гору, хоча и сказав
не все.
- Мав би поцiкавитися ще, - не став ждати його присуду Острозор, - чому
таке плем'я захотiло вийти iз братньо© дностi?
- Ано. Передусiм мав би поцiкавитися, що спонукало тоте плем'я вийти iз
соузу збратаних, i усунути тоту спонуку.
Старiйшини збуджено стали перемовлятися мiж собою.
- Ще ма ш щось питати, молодче?
- Маю. Князь - привiдця ратi на боролищi, вiн же - i судiя люду, що не
замирив мiж собою. Яким ма бути князь-судiя?
Острозор знову знайшовся перший:
- Суворим i справедливим.
- А князь Келагаст що скаже?
- Те саме: ма бути суворим i справедливим.
- Шкода, коли так, - не вдовольнився Свiтозар. - Менi здасться, що се
не вiдповiдь. Суворiсть, гожi князi, рiзна бува . I справедливiсть також.
Одна iстиною, iнша лиши можу з нею. Ще iнша й зовсiм далека вiд iстини.
В усякiм разi, у кожного своя суворiсть i своя справедливiсть. Вагу ма
iнше: князь-судiя зобов'язаний судити так, аби той, що нанiс обиду, не
поривався наносити ©© вдруге, а той, котрого обидили, не зневiрився в
iснуваннi справедливостi.
- Гора! - дружно вигукнуло вiче. Молодець взяв над князями гору! Слава
такому! Слава й хвала!
Пря з князями набирала не скiльки гострого, як потiшного вигляду.
- Голоси подiлилися порiвну, - казав старiйшина, що правив вiчем. -
Один - за князем Острозором, один - за Келагастом. ще бажаючi щось знати
та домагатися?
- .
- Вiче слуха .
- Най скажуть оба, з яким намiром беруть вони на себе повиннiсть
старшого князя?
- Про се вже йшлося, се всiм вiдомо.
- Тодi питаю iнше: якого князя прибирають зi столу силою?
За сим разом смiх був повсюдний i тривав довше, нiж личило б.
- Я скажу, - смiливо, ба з осмiхом на устах пiднiс руку князь Ки ва,
росiв та втiкичiв. - Того, котрий не може впоратися з покладеною на нього
повиннiстю: захищати землю пiд супостата, бути справедливим суддею родам i
людовi. Келагаст помовчав мить i сказав:
- Я теж тако© мислi.
- Отак? - не втримався i загорланив котрийсь iз стовписька вiчового. -
За Келагастом не може бути переято© змоги. Вiн не ма сво © мислi, лише
погоджу ться з чужими!
- Ано, Острозор здолав!
- Гада те? - обернувся до тих, що кричали, Свiтозар. - Як на мене,
князь Острозор теж темнить, прикриваючись умiнням та повиннiстю. Не перше
лiто князю , мав би знати, всякого князя, а князя-судiю усувають з трьох
причин: коли вiн в дiлах i помислах сво©х спира ться не на тямковитий люд,
а супротивне тому - на нетямковитих бевзiв; колi© над усе ставить похвалу
iменi сво му й упива ться похвалою, яко бражник хмiльним; нарештi третя
причина - коли трима ться столу, на який його посадили з недогляду, яко
польовий клiщ шкiри; лише з м'ясом i можна видерти його звiдтам.
Вiче не смiялось - реготало вже на всю широчiнь весело© натури, а
старiйшина гуслярiв звiвся тим часом i крикнув, осилюючи регiт:
- Ось хто мав бути старшим князем на антах!
- Ано! Молодець iз Тиверi пай буде старшим!
- Вiн не князь там! Молод ще!
- Молодiсть - не гандж, зате клепку ма в головi.
- Тихо! Стривайте, - вийшов до вежицi хтось iз ратних мужiв. - Ти
справдi княжий син iз Тиверi? - звернувся до отрока.
- Ано, один iз семи синiв його, Свiтозар.
- То чо справдi вагатися? - муж обернувся до старiйшин. - Княжич узяв