Страница:
младомладий Баян не мiгби зрiвнятися з Iкунiмояом. Воно й зрозумiло: не
чийсь там - каганiв син, не якийсь там - наймиловидiший з усiх миловидих i
найвiдважнiший серед вiдважних. Проте не лише аварськi дiви гомонять мiж
собою, воi, що були з Iкунiмоном у сiчах, також.
- Хочеш очолити сольство чи купно з Калегулом, яко один iз слiв пiдеш?
- А чому купно? Калегул вiдмовля ться, то пiду я. Ближче пiзнаю антiв,
сво©х супостатiв у будучинi, коли очолюватиму сольство.
Одвага його при мно лоскотала Баянове серце. Такий, що окинув би всiх,
присутнiх на радi, умиротвореним зором i сказав: бути по-тво му, сину. Та
щось не дозволяло вчинити так. Боявся, що Iкунiмон занадто молод для тако©
виправи, може привезти вiд антiв не мир, а супротивно тому - воабуякня
гнiву антського i сiчу? А що коли саме молодому й поталанить врозумити
антiв, не допустити ©хнього вторгнення? Де молодiсть, там одвага, а де
одвага, гай i звитяга. Будь-кого до антiв не пошлеш. Слати треба знаного й
такого, що йому не браку кебети. Iкунiмон усiм е такий. Може, справдi
варто зупинити свiй вибiр на ньому? До тi © слави, що мав син яко во©н i
терхан, звитяга у сольському по динку з супостатом аварiв не була б
зайвою. А так, вiн, Баян, на схилi лiт уже, останнiм часом почував себе
геть змалiлим на силi. Аби каганом по ньому став Iкунiмон, а не
помiркованiший i бiльше шанований воями Дандал, цi © звитяги Iкунiмоновi
таки не завадило б. I все ж лячно посилати свого улюбленця саме до антiв.
"Хiба так зробити, - мiрку й пригляда ться до радних, - аби авари
повiрили: звитягу в сольськiм по динку з антами здобув Iкунiмон, чiльним в
аварськiм сольствi призначити його. Калегулу ж шепнути: "Дiйде до
перетрактацiй - бери ©х на себе. Iкунiмон най буде першим радником при
тобi i надiйною обороною". А що, це мисль".
- Те, що поклада мо на тебе, вельми багато важитиме в долi родiв наших.
Чи розумi ш це, синку?
- Чом нi? Маю затримати антiв на обводах землi Склавинсько©, не
допустити ©хнього вторгнення в Склавинiю.
- Коли упора шся з цим, найбiльшо© шани досто©н будеш. Запам'ятай,
стрима ш уже занесений над нами меч, вважай, покладеш Склавинiю до нiг
родiв аварських. Аби те сталося, пiдеш до антiв у парi з Калегулом. Досвiд
прийде, на випадок чого, на помiч молодостi, а молодiсть - досвiду.
XXXVIII
Iмператора Маврикiя не вельми збентежило каганове послання: у нього
там, за Дуна м, як i на полудень вiд Дунаю, сила, спроможна угомонити
будь-кого. Це не злютованi наспiх когорти, це палатiйське вiйсько,
варваре. Угомонить воно чи й зовсiм витурить iз Придунав'я склавинiв,
вiзьметься й за тебе, чекай. I все ж щось муляло Маврикiю. Найбiльше те,
мабуть, що його вторгненням у землi склавинiв невдоволенi не лише авари, а
й анти. Цi не обмежуються посланням, самi стукаються до Августiону,
жадають говорити.
- Аварам дайте вiдповiдь на послання та й по всьому, - каже сенаторам.
- А цих, антiв, доведеться вислухати.
- Що ж скажемо вислухавши?
- Найперше, ма мо запевнити ©х, що виннi в розбратi склавини. Вони ось
уже багато лiт не припиняють татьби на вiзантiйських землях, те й роблять,
що вторгаються в обводи iмперi©, грабують люд, ба навiть поселяються на
теренi Вiзантi© всупереч волi iмператора. Якщо анти так дуже уболiвають за
долю склавинiв, хай угомонять ©х. Не ' буде татьби, посягань на чужу
землю, не буде й нашо© присутностi за Дуна м.
Маврикiй вiдмовчу ться певний час, не iнакше як дошуку ться чогось.
- Хто з антiв прийшов на перетракцi© з нами? I - Стольник Свiтозар.
Кiлька лiт тому навчався у вившiй школi Константинополя i був
винагороджений сим титулом за успiшне оволодiння науками. - Он як! Ну що
ж, це може, й на лiпше. Завтра запросiть його до мене.
Небагато домiгся Свiтозар, побачившись з iмператором, так небагато, що
змушений був сказати йому на останок:
- В такому разi мiж антами i ромеями нема бiльше ряду про мир i
злагоду.
- Як то?! - не повiрив Маврикiй. - Такого не може ; бути!
- Одначе так . Була, василевсе, домовленiсть не переступати Дунай,
вважати його довiчною межею мiж ромейськими й слов'янськими землями. А ви
переступили.
Iмператор почав вiдступати, вертiвся, гейби необ'©жджений огир пiд
сiдлом, та Свiтозар лишався непохитним, знай свого домагався: або iмперiя
вiдкличе сво© когорти а Склавинi© i тим недвозначно засвiдчить, що мав
твердий намiр i далi жити з слов'янами в мирi, або мiж нею i антами буде
сiча. Довелося поступатися Маврикiю: пообiцяв знайти iз сплавинами угодну
для них i iмперi© мову, а знайде - одразу стане так, як i було: роме©
сидiтимуть у сво©й землi, слов'яни - у сво©й.
- То най iмператор зараз уже, - вхопився за те Свiтозар, - повелить
сво©м стратегам - Петру та Гудуicy - припинити сiчу i постаратися
домовитись iз склавинами про мир i злагоду.
Маврикiй дивився на нього очима, в яких блудили i прикрiсть, i сум, i
невдоволення. Видно було, ось-ось не стрима тся й скаже: а чи не забагато
хочеш ти, молодче? Одначе сказав iнше:
- Ми подума мо про це.
Обiцянка була воiстину ромейська: i так, i нi. А то мала утiха.
Свiтозар йшов з Августiону i ледве волiк ноги. Знав: даремно сидiв он
скiльки в Константинополi, нiчого не висидiв. Понад пiвстолiття жили анти
а ромеями в мирi, нинi наста кiнець йому: коли роме© купно з iмператором
сво©м не одумаються за той час, доки вiн правитиметься до сво©х, буде
Кривавиця, i неабияка.
Та вiн поспiшив зневiрюватись i опускати, зневiрившись, руки. Бiльшого,
як не дивно, домiгся той iз антського сольства, що його послали в
Склавинiю, до привiдцi ромейсько© виправи за Дуна м iмператорового небожа
Петра та його содрута по виправi стратега Гудуiса. Був такий спритний той
антський сол чи незалежно вiд нього так склалося, одначе склалося лiпше,
нiж у Свiтозара, i доволi не зле. Поява антiв у ромейськiм таборi за
Дуна м, як i погрози антсько© сили - пiти супроти роме©в, коли не
заберуться з Славинi©, не стали надбанням лише Петра та Гудуiса. Про те
довiдалися деякi стратиги, а вiд стратегiв вiстi про наближення антiв
доволi швидко i буряно пiшли гуляти серед легiонерiв. Тi ж, будучи до краю
змордованими, не забарилися загомонiти, ба явити навiть дух непокори:
допоки триватиме похiд? Он скiльки лiт не бачили жон сво©х, дiтей та
матерiв, стинаючись в Iранi, а iмператоровi й того мало, загнав ©х аж за
Дунай, у слов'янськi пралiси, звiдти багатьом i багатьом не буди вороття.
Бо сiчi, як тако©, нема , а легiонери гинуть та й гинуть у дрiбних, хоча й
доволi вiдчутних сутичках. То те нинi, а що буде, як застука тут зима,
коли в Склавинi© об'являться ще й анти?
Неспокiй вишукав не лише однодумцiв, вишукав i привiдцiв, а тi не
побоялися вийти перед старших за себе й сказати старшим:
- Легiонери до краю стомленi походом i вимагають повернення за Дунай,
до жон i дiтей.
Обидва стратеги - i Петро, i Гудуiс - без нагадувань знали, в
ромейськiм вiйську узвича но це: за першо©-лiпшо© нагоди легiонерiв
вiдпускають на всю зиму додому на прокорм i перепочинок бiля жони, дiтей,
як знали й те,'що тако© нагоди не було ось уже кiлька лiт пiдряд,
принаймнi для тих, що прийшли з Iрану. Та що вони, стратеги могли вдiяти,
коли когорти ©хнi рискають по землi Склавинськiй доволi вiльно, а звитяги
над склавинами як не було так i нема . Ото лише й утiхи, що стялися,
перейшовши Дунай, iз воями Ардагаста, затим - Мусокiя та взяли гору над
ними. По тiй сiчi нiхто не виходить i не ста ромейським легiонам на
перепуттi, одначе й покори нема i скореного люду не бачать. Усi i все
хова ться в лiсах, порослих лiсами горах. А на свiтаннi чи й поночi як не
в одному, то в iншому мiсцi об'являються ватаги склавинiв i наносять
когортам вiдчутнi удари. Присяйбiг, давно пiшли б iз цi © триклято©
Склавинi©, та як пiдуть, коли нiчого не домоглися вiд ©© привiдцiв?
- Слiд зачекати, - сказали тим, котрi вийшли перед них i виголосили
бажання легiонерiв iти на зиму по домiвках. - Уже послано нарочитих до
iмператора, ждатимемо, що скаже iмператор.
- Ждатимемо, доки на нас пiдуть анти? - Пощо не кажете, з чим прибули
антськi сли? - кричали тi, що стояли далi. - Волi мо знати, що роблять
привiдцi, аби не дiйшло до сiчi з антами?
- А так, волi мо знати!
Треба було вгомонити чимось нетерплячих, ба й зворохоблених уже, а
вгомонити не знали як. I стратеги змушенi були згадати, чого хочуть анти.
- Покора i спокiй! - повелiли зично. - Антам сказано: похiд у Склавинiю
припиня мо, ждатимемо, доки iмперятор завершить перетрактацi© iз слами
антськими та повелить нам, як бути надалi з склавинами, як - iз антами'.
Вiдповiдь ця спинила антiв на обводах Склавинсько© землi, вгомонила, тож
вгомонiться й ви! То була неправда. Стратеги ромейськi нiчого такого не
казали ще антським слам, та пiсля цих домагань i, погроз з боку власних
легiонерiв змушенi будуть сказати.
XXXIX
Келагаст нудьгував. I йти в обводи Склавинi© передчасно було, ждати
слiв набридло. Най Свiтозара нема так довго, тому он куди правитись та й
там, у Константинополi, не швидко обернеться. Королi, iмператори вельми
проханi , до них не так просто достукатися. А чому нема тих, що ©х
послано до ромейських стратегiв, у Склавинiю? До них не така вже й
далечiнь. Не пiддаються стратеги на вмовляння чи повелися з його слами так
само, як авари а Мезамiром? Не повинно б бути.
I одiспався вже привiдця антсько© сили пiсля походу, i з мужами дружини
сво © набенкетувався досхочу. Що ж далi! Так i ждатиме вiдлежуючись?
Сказитися ж можна.
- Ополчення дулiбське прибуло вже на визначене мiсце?
- Коли б прибуло, звiдомило б.
- А князi окольнi? Теж не дають про себе знати?
- Уличiв, русiв не було ще, а князь Радим прибув учора надвечiр i став
табором.
- Готуйте застiлля i кличте князя Радима та чiльних мужiв його на
трапезу.
Вiдтодi веселi застiлля коли й припинялися бiля Келагастового намету,
то хiба лиш на час, коли треба було одiспатися захмелiлим. Князь обставив
себе содругами з дулiбсько© дружини й повелiв тим, що дбали про страву та
питво, аби столи гнулися вiд щедрот землi Дулiбсько©, а застiлля було
достойне привiдцi тако© сили, як антська. I наполягав на тiм, i гримав на
челядь, коли щось було не так. А бiльше пив та упивався славою, що на не©
не скупилися пiдпилi, дозвiллям, що його було та й було тут, далi вiд
Волина i його постiйних вимог, вiд пiдозрiлих позиркiв завжди мовчазно©
жони. До всього й приводiв не бракувало. Учора гостили тиверцi, сьогоднi
прибуло дулiбське ополчення, завтра, хай пiслязавтра прибудуть уличi. Усiх
ма покликати, вiдзначити щасливий перехiд, напутити на те, що жде
попереду, i, отже, випити, воздати кожному яко побратимовi i содругу.
Тиверцi, як i уличi, вiдвiдали хлiба-солi в Келагаста, обмiнялися з ним
братницями та й пiшли до себе в табiр. А тi, що були Келагастовi содругами
й опорою в дружинi, гостювали та й гостювали. Коли - в надвечiр'я i
поночi, при свiтлi багать, коли - серед бiлого дня. I все величали свого
привiдцю та обiцяли стояти за нього горою, бути його твердю серед
дружинникiв та й у ратi ополченськiй.
- Ми вiримо тобi, - казали, - вiр i ти нам. Коли дiйде до сiчi, не
зганьбимо мечiв, що ©х уславили дiди та прадiди нашi, добудемо достойну
тебе, князя над князями, звитягу.
Захмелiлому море по колiна. Захотiв - сприйняв обiцяне, як ласку,
захотiв - возбуяв духом i вирiк перше, що спало на думку.
- I то е правда? Добудете звитягу?
- Ано.
- А я не вiрю, що добудете.
- Се нам, мужам i содругам сво©м, не вiриш?
- Якi ви мужi? Якi, питаю, мужi i якi содруги, коли не зугарнi добути
для свого князя найпростiше - дiвкуутiху, ту, що подiлила б iз ним самоту
i не дозволила б почуватися самотнiм?
Гостi притихли, певно, не сподiвалися почути таке хай i в сво му, все ж
у гуртi, далi заяснiли очима, видом та й стали попрiкати самих себе.
- Ми й справдi не достойнi свого привiдцi, коли так дба мо про
привiдцю.
- Се ж не на день стали, братове! Чи в свiтi тiльки й солодощiв, що
мед-напiй, багатий стiл та веселе застiлля? Ма мо подбати i про щось iнше!
- Ано! I то негайно!
Вони й справдi не барилися з тим. Кiлькох дiвок при' везли наступно©
ночi й поставили перед Келагастом. Ось, i ма ш. Вибирай, яка тобi до
вподоби, а то i всiх бери. i Князь повагався ще мить-другу i зупинив свiй
вибiр на однiй, такiй вишнево-пишнiй i такiй не по лiтах дозрiлiй.
Налякана лишень була до краю.
- Як звуть тебе?
- Дарина.
- Лишишся при менi, Дарино. В жони беру тебе собi. Всi iншi, - ще раз
поглянув на тих, що були з Дариною, - прислуговуватимуть тобi. Волi ш
того, аби прислуговували, яко княгинi?
- Ба нi. Нiчо не хочу вiд князя i не потребую. Про ©дне прошу: най
шука собi iншу княгиню, мене вiдпустить до мами.
- Пусте. Колись дякувати та й дякувати будеш. Iди й готуй себе до
слюбу.
Плакала, благала плачучи - дарма, Келагаст лишався непохитним. Знав-бо:
не перша така. Он скiльки ©х плакало, а де тепер готi плачi? Аби зломити
якось дiвку, всiм iншим, що лишив при нiй, яко челядниць, сказав: пiдуть
iз табору тодi лиш, як ублагають Дарину стати князевi жоною та пiдготують
до воседля в оселi. Богами заприсяга ться: буде так i тiльки так. Намiри
його правдивi i щирi е, а що умкнув Дарину, то дива в тiм нема : такий в
землi ©хнiй iз дiда-прадiда покон.
Чи повiрила Дарина в щирiсть та добропоряднiсть князевих намiрiв, нiхто
не мiг сказати, все плакала та жахалася, а що дiвки повiрили, те всi
бачили. Бо не встигле лишитися в однiм наметi з Дариною, як заходились
обходжувати ©©, улещувати та благати: "Будь щедра з ним i лагiдна. А ще
покiрна будь. Не котрiйсь iншiй, тобi послали боги щастя - бути княгинею
на антах".
Так старалися i такi певнi були в сво©х стараннях, що й князя
запевнили: все йде, як треба. А Дарина взяла та й поклала край ©хнiй
певностi, ©© послали в лазню, аби помилася перед воседлям та иапахтила
себе травами благовонними, вона ж... Боги свiтлi та боги яснi,
скористалася, що лишили на самотi, i повiсилась.
Що зчинилося по тому!.. Йой, що зчинилося! Князь розлютився, нiби
язвлений веприще, не знав на кому зiгнати злiсть. Заприсягтися можуть,
таки на них, дiвок-челядниць, вилився б гнiв його, коли б не нагодився
гiнець та не сказав: обри прислали до князя-привiдцi слiв сво©х, i тогi
сли волiють бачитися з ним. Прохолонув, вислухавши гiнця, й велiв отрокам
приховати десь навку. Сам же перейнявся iншим клопотом i забувся про
винуватцiв Даринино© смертi, а тi не ловили гав, скористались переполохом
та й зникли з табору.
- Як же бути iз слами? - пiдiйшов котрийсь i запитав князя, - Сказати,
най розбивають намети i ждуть.
- А чо мають ждати? - подивувався. - Хочуть бачитися, то й
прийматимемо.
Певно, неабияка каламуть знялася в Келагастовiм серць а вiд серця - в
мислях через тоту прикрiсть iз дiвкою. Не подумав: обри он яку путь
здолали, личило б пригостити з путi, дати час на перепочинок та подумати,
доки перепочиватимуть, а може, й вивiдати, чого прибулi©, що сказати, коли
зустрiнеться з ними. Поспiшив ставити намета, в якому прийматиме
непроханих i менш за все бажаних слiв, кликати князiв окольних, чiльних
мужiв ратi сво ©. Вiдчував-бо: розмова пiде про дiла всеантеькi, тож усi
анти мають взяти участь у пiй.
Прихисток аварам без князя, ясна рiч, дали. А про перепочинок вони самi
не нагадували. Бачили-бо: анти готуються прийняти каганових слiв, тож
мусили подбати, аби вийти i виглядiти на перетрактацiях достойно. I ве
схибили: ©х таки покликали раннього надвечiр'я до намету князя Келагаста.
Приймав ©х доволi врочисто. Сам возсiдав на узвишшi святковий, i князi
соузних племен сидiли обабiч не менш святковi. Лише мужi були як мужi: у
звичнiм для ратних людей одiяннi.
Не присутнiсть, чисельнiсть ©хня, мабуть, подивувала аварських слiв.
Дивилися i казали: он скiльки радникiв у антського князя. Та й тодi, як
стали перед Келагастом i почали виголошувати йому хвалу, потiм класти
перед ним кагановi дарунки, те й робили, що зиркали то в один, то в другий
бiк. Не iнакше як питалися: навiщо це?
Сол аварський був по-асiйськи чемний та улесливий, одначе до пори до
часу. Коли поклав дарунки та перейшов до дiла, не став таким, одразу i
недвозначно запитав, пощо це вiн, привiдця антiв, он скiльки во©в вивiв на
обводи землi сво ©? Невже то правда, нiби ма намiр виступити супроти
роме©в i тим самим вступитися за склавинiв? А може, правдою iнше: йде на
помiч ромеям?
Умиротворений перед побаченням iз слами Келагаст знову спохмурнiв i не
втримав себе вiд спокуси вихлюпнути ту каламуть, що була на серцi.
- Ми, анти, в чомусь завинили аварам, що ма мо пояснювати сво© дiяння?
- Того не кажемо, - поспiшив заперечити обрин. - Всякий волен чинити
так, як велить честь i сумлiння. А все ж мусимо застерегти... Властиво,
затим i прибули ми до антiв, аби сказати: земля Склавинська повойоваяа
аварами i вiдтодi повинною перед ними. Антський похiд у Склавйнiю - на
боцi склавинiв чи супроти них - означав би посягання на володiння
каганату.
- Отак? - Келагастовi не стало зрештою терпцю, i вiн обiрвав аварського
речника на словi. - А ти, достойний сол, купно з родичами сво©ми чогось
iншого не мiг вигадати? Се а якого ж часу уся Склавинiя стала вашою? Се по
якому праву?
- Казав уже: ми здолали склавинiв у сiчi, вони платять нам данину.
- Ти лжеш! - вибухнув гнiвом привiдця антiв й зробив рвiйний рух, аби
звестися, та обмежився лиш тим, що сперся обома руками об стiл, на якому
возсiдав. - Склавини не були вами скоренi i данини вам не платять! Коли
вони данники вашi i як такi перебувають пiд вашим накриттям, чому ви
поспiшили iз сольством до нас, а не послали в помiч ©м турми сво©? Чому,
питаю?
- Затим i прийшов до князя, щоб сказати: каганат не хотiв би, аби i вiн
втручався у суперечку мiж ромеями i склавинами. Ми, авари, прийдемо на
помiч склавинам. Дiждемося, що скажуть на нашу вимогу залишити Склавинiю
роме©, i пiдемо, коли не залишать.
Вiдповiдь сла аварського видавалася доволi-таки резонною. Та саме те й
дратувало, мабуть, Келагаста.
- Склавини присилали до нас, сво©х кревнякiв, людей i просили помочi у
ратнiм змаганнi з ромеями. А хто просив вас? Хто, питаю?
Обрин завагався, i того доста було, аби доля виправи його повисла на
волосинi.
- Гада ш, я не пiзнав тебе? - звiвся-таки Келагаст i став на рiвнi. -
Гада ш, такому, як ти, повiрю? Чи обри настiльки зухвалi , чи вiд богiв
глузду не мають, що посипають випрошувати миру i злагоди тих, хто здатний
сiяти лиш смерть? Ти брат каганiв Калегул, так?
- Я не приховую цього.
- Одначе й не зiзнався. Гада ш, не вiдаю, чому? Хто кричав тодi, коли
перед братом тво©м. Баяном, стояло антське сольство: "Убий цього анта!"?
Хто домiгся того, що в кагановiм наметi була пролита кров i впав жертвою
брат мiй Мезамiр? Не ти хiба? I пiсля всього посмiв прийти й погрожувати
нам?
- Достойний князю! - зробив крок уперед i став поруч iз Калегулом
Iкунiмон. - До тебе прийшло сольство вiд каганату, а не заслiплений
ревнiстю отрок, на якого ма ш гнiв у серцi. Завваж, коли то було кажуть,
коли боги хочуть покарати когось, одбирають розум. Одiбрали вони i в
мужiв, посланих на велике дiло - добути мир i злагоду. Замiсть
перетрактацiй зчинили вони сварку, а замiсть розуму явили безум. I пiшов
бродити хмiль у мiзках, возбуяли гнiвом нiким i нiчим не стримуванi серця.
- Мста - голос кровi! - заперечив Iкунiмону Келагаст. - Вона не зна
забуття!
- Зате знав iнше, - не визнав за потрiбне промовчати Калегул i вдався
до погроз. - Кий теж ма два кiнцi. Коли знiмеш десницю на наше сольство,
не лише ти, весь рiд твiй буде покараний найжорстокiшою карою. Авари не
прощають невинно пролито© кровi!
- А-а! То отак, значить? - Келагаст ступив крок уперед i вихопив меча.
- Авари не прощають, а ми ма мо прощати?!
- Князю, зупинись! - схопився i в змиг ока став мiж Келагастом та
аварами Радим. - Тут правду казали: ти ма ш дiло не з родаками кагановими,
а зi слами каганату.
Та його втручання не порятувало Калегула. Привiдця дулiбiв на те був
вправним во м, аби вчинити, що замислив: спритно обiйшов тиверського князя
i проткнув убаяного заступництвом обрина мечем.
На мить усi зацiпенiли. Анти дивилися на конаючого Калегула, обри - на
©хнього князя.
Iкунiмон скористався тим i не став ускладнювати й без того непевне
становище свого сольства: пiдхопив смертельно язвленого родака пiд руки i,
задкуючи, став вiдступати до виходу. За ним подалися i всi iншi авари;
Були сумирне тихi i знiченi. Та тим не порятували себе. Затьмарений
каламуттю, що знялася в ньому i геть затопила його, Келагаст знову возбуяв
гнiвом i кинув клич:
- В мечi ©х! Потяти всiх до диного, аби i на насiння не лишилося!
Тиверський князь встиг стати при виходi й заходився напоумляти,
дулiбiв: зупинiться, заслiпленi, втямте, що робите! Та його не слухали.
Завваживши те, всi iншi князi землi Трояново© поспiшили зайняти сво мiсце
поруч iз Радимом.
- Чините супротив? - лютував Келагаст. - Явля те непокору?!
- Явля мо волю бiльшостi, княже! - Радим йому. - Прошу коритися ©й.
- Ми в походi. Тут моя воля - закон. Вперед, мужi! Князi змушенi були
вiдступити з проходу, проте недалеко. Одразу за наметом вилаштувалися
купно з мужами сво©ми пiвколом i вiдгородили дулiбiв вiд обрiв, якi
поспiшали вже залишити табiр.
Зчинився гвалт, а далi й справжня сiча, i хто вiда , чим завершилася б
та веремiя, коли б не нагодився загiн комонних.
- Агiй на вас! Що сталося? - крикнув котрийсь iз тих, що над'©хали.
Ворохобники спинилися i вже не посмiли вiдновлювати сiчу: до них
наближався Свiтозар iз супроводом сольських.
- Що сталося, питаю?
- А те, що бачиш, - першим обiзвався Радим. - Князь-привiдця пiдняв
руку на аварське сольство, забив Баянового брата. Мусили захищати вiд його
гнiву всiх iнших слiв.
Свiтоаар довго i сумно дивився на родакiв сво©х.
- Що ви наробили? - запитав перегодом. - Тебе питаю, Келагасте, сину
славного Iдарича. Що ти наробив?
- Анiчого! - зле огризнувся князь. - Помстився на винуватцi смертi
брата мого Мезамiра i тiльки.
- Не тiльки, привiдцю. Дуже можливо, що ти помстився на всьому людовi
нашому. I жорстоко помстився. Мав би пам'ятати, се не роме©, здатнi
зрозумiти чи сь божевiлля, се обри.
XL
З рiзних земель поверталися антськi сди до Келагастового табору при
горах Карпатах, однак i тi, i другi повернулися мало не в один день, i що
найбiльше втiшило усiх - принесли добрi вiстi. Як стало явним по ©х
звiдах, боги не тiльки Келагаста покарали того лiта, iмператора Вiзантi©
Маврикiя теж не помилували. Десь чимось прогнiвив вiв свого всевидящего
або ж не при собi був тi © митi i не згадав, що а усiх благочестивих
дiянь, найбiльш прикрашують iмператора витримка i помiркованiсть. Йому
радили: стань вище гординi, поступися сво©м. Це не хтонебудь зворохобився,
аворохобились легiонери, опора трону твого. Хочуть, аби вiдкликав на зиму
в обводи iмперi©" - вiдклич, кажуть, стомилися в сiчах - зваж i дай
перепочинок. Твое нiколи не пропадало i не пропаде. Не послухався
стратегiв, анi тих, що були за Дуна м i волали з-за Дунаю, анi тих, що
промовляли ©хнiми устами тут, в Августiонi, впав натомiсть у великий гнiв
i вирiк у гнiвi:
"Нiяких поступок! Теж вигадали - правитись на зиму до жон. Там, у
Склавинi©, хай зимують, коли не зумiли скорити ©© до зими". А того
виявилося доста, аби легiонери вiд ворохобнi перейшли до дiла - взялися за
мечi й примусили стратегiв, як i стратигiв сво©х, втiкати за Дунай, пiд
крило iмператора. -:
Простiр, кажуть мудрi люди, не терпить порожнечi. Не' потерпiли ©© й
ромейськi легiони. Заволодiвши таборами - кожна когорта сво©м, легiонери
кричали до хрипоти i вимагали повернення додому також до хрипоти. Аж поки
не вiдшукався серед багатьох один, який вийшов наперед i взяв гору над
зворохобленими.
- Гада те, пiдемо на зиму до жон i удосто©мось супокою? А що скаже
iмператор, коли довiда ться, що ми пiдняли меча на сво©х привiдцiв, бiльше
того, самочинно полишили боролища, вiддали супостату те, що взяли у нього
цiною власно© кровi? Невже не розумi те: за те матимемо не супокiй i не
перепочинок - вериги, а то й гiрше - смерть? Куцо мислите, легiонери! I не
так, як належало б мислити.
То був центурiон Фока, коренастий, збитий iз м'язiв напiвварвар, про що
недвозначно нагадувало ромеямйого вогнисто-руде волосся. Легiонери знали
його як смiливого й прихильного до них привiдцю. Знали також, що вiн
нiколи не молився на iмператора, нерiдко дозволяв собi глузувати з нього,
хоч сам мав примiтну ваду - спотворений у сiчах вид. Злiсть Фокину
пояснювали всiляко: i шрам дiстав через Маврикiя, i жони не ма через
таких як Маврикiй. Одначе те, що почули з його уст зараз, не вдовольнило
легiонерiв.
- Ти радиш нам угомонитися, бути слухняними iмператоровi?
- Ба нi! - поспiшив заперечити Фока, - Що дасть зимiвля в Склавинi© i
що - покора iмператоровi? Нi в тому, нi в другому не бачу глузду. До
iншого кличу вас легiонери: станьмо плече в плече й рушаймо на
Константинополь та усуньмо Маврикiя з престолу - ото буде звитяга i
перепочинок на довгi часи! Пам'ятайте, доки в Августiонi сидить Маврикiй
та повелiва сво©м iменем, супокою нi вам, нi кревним вашим не буде! Все
сiчi та сiчi будуть! Хiба не вiда те: Константинополь ненавидить
I Маврикiя, Досить нам об'явитися там, як люд константинопольський кине
його в Пропонтиду. - Правду каже! Доки в Августiонi сидить Маврикiй
супокою не знатимемо! '
- На Константинополь! Станьмо плече в плече i на Константинополь!
Сли антськi не поспiшали полишати землю Склавинi© ждали, чим
завершиться ворохобня в ромейських легiонах.' Проникнути мiж них i знати
достеменно, що дi ться там не мали змоги. А чути багато чули. Тож не
обминула ©х ©гта, остання, що надiйшла вiд роме©в, чутка: не комусь
iншому, напiвварвару i всього лиш центурiону Фоцi пощастило злютувати
зворохоблених легiонерiв та повеств на Константинополь, прибрати з ©хньою
помiччю Маврикiя й сiсти на його мiсце в Августiонi. А вже як сiв, скарав
на горло не лише Маврикiя i його рiд - брата, жону малолiтнiх синiв,
доньок, а й багатьох iз зпатi i серед всiх - визначного стратега Вiзантi©
Коментiола.
Склавини не забарилися вийти з лiсiв i стали гуртувати свою доволi-таки
порiдiлу силу, сiдати там, де й ранiш сидiли. Вiдпала потреба iти на цомiч
©м i в антiв. А тi перемiни не могли не убаяти в серцях багатьох зроджене
прикрою сутичкою з обрами сум'яття.
- Слава богам! - казали i лаштувалися полишити цей i щасливий i
нещасливий табiр. - Слава мудрим i добрим богам! Оберегли-таки нас вiд
боролищ i згубних сiч на бородищах.
Правилися в зворотну путь i радiли, потiшали себе веселими бесiдами i
старались увiрувати: те, що вчинив з обрами Келагаст, кануло у небуття. А
так, сольство ж врятували вiд погрому, загинув лиш Калегул. А по тому
Калегулу жалю мало. Хiба каган не вiдав: брат його спричинив невинну
смерть антського сла Мезамiра, тож i удосто©вся того, чого заслужив. Ано,
в такiм разi покон у всiх один: смерть за смерть i кров за кров.
Певнiсть, що буде саме так: авари посумують, почувши, чим завершилося
сольство до антiв, та й прикусять язика, - швидко убаяла всiх. Навiть
вiдомi деяким погрози аварського сольства, кинутi не без умислу: "Не
думайте, що все це минеться, каган жорстоко помститься вам за пролиту тут
кров", - вивiтрилися з пам'ятi. А шкода, сталося не так, як гадалося. Не
встигли анти доправитися до сво©х домiвок та роз'©хатись по домiвках, як у
Баянове стiйбище над Дуна м пригналось кiлька iз тих, що були з Калегулом
та Iкунiмоном.
- О великий i мудрий! - водночас упали до нiг. - Покарай антiв, вони
зняли руку на слiв тво©х!
- Як то?
- Спершу тiльки Калегула потяли, всiх iнших вiдпустили. А в путi, уже
по цей бiк гiр, настигли i витнули до ноги. Лиш тро нас, що рятували
зраненого Iкунiмона, лишилося.
- То де ж син мiй? Де Iкунiмон?
- Не доправили, сконав вiд ран, i то невдовзi по сiчi. Сказав, аби ти
не вiрив, що то хтось iнший вчинив татьбу, то - анти. Захотiли замести
кривавi слiди сво©...
Й без того зiгнутий уже лiтами та понурий надмiру каган, здавалось,
приплюскнув до мiсця, на якому возсiдав тi © жахливо© митi, й став схожий
на зловiщого, що зирить iз дупла. Воiстину так: приплюскнув i зацiпенiв,
слова пе годен виректи. Лиш дихав важко та дивився на тих, що принесли цю
жахливу вiсть, отетерiло. Так до безтями перепуджено i так отетерiло, що
уцiлiлi вiд погрому сольськi самi перепудились до краю i стали задкувати
до виходу, а вже як вийшли з намету, заволали:
- На помiч! Каган помира ... На помiч мерщiй! Прибiгли всi, хто мiг
допомогти чимось i кого привела всього лиш тривога чи цiкавiсть, а Баян
шукав очима одного - хакан-бега Апсиха, того знаного серед аварiв i далеко
поза аварами привiдцю турм, котрий, певен був, диний спроможний здiйснити
його волю - поквитатися з антами. Та саме Апсиха й не було серед присутнiх
у наметi. Коли ж вiн появився й нагледiв, Баян порива ться до нього,
останню силу збирав в собi, аби звестися чи бодай повелiти: пiдiйди,-
збудився й поспiшив на поклик.
- Що, Ясноликий?
- Анти... анти...
О Небо! Як мало залишилося вiд колись могутнього i грiзного Баяна. Лиш
полиск в очах та жадання сказати щось. Схопив задубiлими вже пальцями
свого хакан-бега за руку, силку ться наблизити до себе i не може.
- Пiдiйми всiх, - спромiгся нарештi на слово. - Усiх, хто здатний
тримати меча, i поведи на антiв. Пометись за Iкунiмона... Живим i мертвим
- усiм помстись!
Сказав - i спустив дух, хоч на Апсиха й не переставав дивитися скляними
вже очима. I за руку тримав, нiби домагався: "Чув, що повелiваю? I мертвий
не прощу, коли не вволиш мою волю!"
Смерть та сталася в перше лiто сьомого столiття. Сусiди казали: "Це
знаменно. З вiдходом невгамовного аварського привiдцi вiдiйдуть у небуття
такi частi i незрозумiлi чвари мiж людом, що осiв при Дуна©, перестане
литися щедро пролита впродовж вiдшумiлого в сiчах вшу кров". А чи буде
так, однi боги. вiдають. Люд земний створений для лiпшого, йому завжди
хочеться вiрити: буде лiпше, анiж було, нiж зараз .
Ки©в, 1982-1984
чийсь там - каганiв син, не якийсь там - наймиловидiший з усiх миловидих i
найвiдважнiший серед вiдважних. Проте не лише аварськi дiви гомонять мiж
собою, воi, що були з Iкунiмоном у сiчах, також.
- Хочеш очолити сольство чи купно з Калегулом, яко один iз слiв пiдеш?
- А чому купно? Калегул вiдмовля ться, то пiду я. Ближче пiзнаю антiв,
сво©х супостатiв у будучинi, коли очолюватиму сольство.
Одвага його при мно лоскотала Баянове серце. Такий, що окинув би всiх,
присутнiх на радi, умиротвореним зором i сказав: бути по-тво му, сину. Та
щось не дозволяло вчинити так. Боявся, що Iкунiмон занадто молод для тако©
виправи, може привезти вiд антiв не мир, а супротивно тому - воабуякня
гнiву антського i сiчу? А що коли саме молодому й поталанить врозумити
антiв, не допустити ©хнього вторгнення? Де молодiсть, там одвага, а де
одвага, гай i звитяга. Будь-кого до антiв не пошлеш. Слати треба знаного й
такого, що йому не браку кебети. Iкунiмон усiм е такий. Може, справдi
варто зупинити свiй вибiр на ньому? До тi © слави, що мав син яко во©н i
терхан, звитяга у сольському по динку з супостатом аварiв не була б
зайвою. А так, вiн, Баян, на схилi лiт уже, останнiм часом почував себе
геть змалiлим на силi. Аби каганом по ньому став Iкунiмон, а не
помiркованiший i бiльше шанований воями Дандал, цi © звитяги Iкунiмоновi
таки не завадило б. I все ж лячно посилати свого улюбленця саме до антiв.
"Хiба так зробити, - мiрку й пригляда ться до радних, - аби авари
повiрили: звитягу в сольськiм по динку з антами здобув Iкунiмон, чiльним в
аварськiм сольствi призначити його. Калегулу ж шепнути: "Дiйде до
перетрактацiй - бери ©х на себе. Iкунiмон най буде першим радником при
тобi i надiйною обороною". А що, це мисль".
- Те, що поклада мо на тебе, вельми багато важитиме в долi родiв наших.
Чи розумi ш це, синку?
- Чом нi? Маю затримати антiв на обводах землi Склавинсько©, не
допустити ©хнього вторгнення в Склавинiю.
- Коли упора шся з цим, найбiльшо© шани досто©н будеш. Запам'ятай,
стрима ш уже занесений над нами меч, вважай, покладеш Склавинiю до нiг
родiв аварських. Аби те сталося, пiдеш до антiв у парi з Калегулом. Досвiд
прийде, на випадок чого, на помiч молодостi, а молодiсть - досвiду.
XXXVIII
Iмператора Маврикiя не вельми збентежило каганове послання: у нього
там, за Дуна м, як i на полудень вiд Дунаю, сила, спроможна угомонити
будь-кого. Це не злютованi наспiх когорти, це палатiйське вiйсько,
варваре. Угомонить воно чи й зовсiм витурить iз Придунав'я склавинiв,
вiзьметься й за тебе, чекай. I все ж щось муляло Маврикiю. Найбiльше те,
мабуть, що його вторгненням у землi склавинiв невдоволенi не лише авари, а
й анти. Цi не обмежуються посланням, самi стукаються до Августiону,
жадають говорити.
- Аварам дайте вiдповiдь на послання та й по всьому, - каже сенаторам.
- А цих, антiв, доведеться вислухати.
- Що ж скажемо вислухавши?
- Найперше, ма мо запевнити ©х, що виннi в розбратi склавини. Вони ось
уже багато лiт не припиняють татьби на вiзантiйських землях, те й роблять,
що вторгаються в обводи iмперi©, грабують люд, ба навiть поселяються на
теренi Вiзантi© всупереч волi iмператора. Якщо анти так дуже уболiвають за
долю склавинiв, хай угомонять ©х. Не ' буде татьби, посягань на чужу
землю, не буде й нашо© присутностi за Дуна м.
Маврикiй вiдмовчу ться певний час, не iнакше як дошуку ться чогось.
- Хто з антiв прийшов на перетракцi© з нами? I - Стольник Свiтозар.
Кiлька лiт тому навчався у вившiй школi Константинополя i був
винагороджений сим титулом за успiшне оволодiння науками. - Он як! Ну що
ж, це може, й на лiпше. Завтра запросiть його до мене.
Небагато домiгся Свiтозар, побачившись з iмператором, так небагато, що
змушений був сказати йому на останок:
- В такому разi мiж антами i ромеями нема бiльше ряду про мир i
злагоду.
- Як то?! - не повiрив Маврикiй. - Такого не може ; бути!
- Одначе так . Була, василевсе, домовленiсть не переступати Дунай,
вважати його довiчною межею мiж ромейськими й слов'янськими землями. А ви
переступили.
Iмператор почав вiдступати, вертiвся, гейби необ'©жджений огир пiд
сiдлом, та Свiтозар лишався непохитним, знай свого домагався: або iмперiя
вiдкличе сво© когорти а Склавинi© i тим недвозначно засвiдчить, що мав
твердий намiр i далi жити з слов'янами в мирi, або мiж нею i антами буде
сiча. Довелося поступатися Маврикiю: пообiцяв знайти iз сплавинами угодну
для них i iмперi© мову, а знайде - одразу стане так, як i було: роме©
сидiтимуть у сво©й землi, слов'яни - у сво©й.
- То най iмператор зараз уже, - вхопився за те Свiтозар, - повелить
сво©м стратегам - Петру та Гудуicy - припинити сiчу i постаратися
домовитись iз склавинами про мир i злагоду.
Маврикiй дивився на нього очима, в яких блудили i прикрiсть, i сум, i
невдоволення. Видно було, ось-ось не стрима тся й скаже: а чи не забагато
хочеш ти, молодче? Одначе сказав iнше:
- Ми подума мо про це.
Обiцянка була воiстину ромейська: i так, i нi. А то мала утiха.
Свiтозар йшов з Августiону i ледве волiк ноги. Знав: даремно сидiв он
скiльки в Константинополi, нiчого не висидiв. Понад пiвстолiття жили анти
а ромеями в мирi, нинi наста кiнець йому: коли роме© купно з iмператором
сво©м не одумаються за той час, доки вiн правитиметься до сво©х, буде
Кривавиця, i неабияка.
Та вiн поспiшив зневiрюватись i опускати, зневiрившись, руки. Бiльшого,
як не дивно, домiгся той iз антського сольства, що його послали в
Склавинiю, до привiдцi ромейсько© виправи за Дуна м iмператорового небожа
Петра та його содрута по виправi стратега Гудуiса. Був такий спритний той
антський сол чи незалежно вiд нього так склалося, одначе склалося лiпше,
нiж у Свiтозара, i доволi не зле. Поява антiв у ромейськiм таборi за
Дуна м, як i погрози антсько© сили - пiти супроти роме©в, коли не
заберуться з Славинi©, не стали надбанням лише Петра та Гудуiса. Про те
довiдалися деякi стратиги, а вiд стратегiв вiстi про наближення антiв
доволi швидко i буряно пiшли гуляти серед легiонерiв. Тi ж, будучи до краю
змордованими, не забарилися загомонiти, ба явити навiть дух непокори:
допоки триватиме похiд? Он скiльки лiт не бачили жон сво©х, дiтей та
матерiв, стинаючись в Iранi, а iмператоровi й того мало, загнав ©х аж за
Дунай, у слов'янськi пралiси, звiдти багатьом i багатьом не буди вороття.
Бо сiчi, як тако©, нема , а легiонери гинуть та й гинуть у дрiбних, хоча й
доволi вiдчутних сутичках. То те нинi, а що буде, як застука тут зима,
коли в Склавинi© об'являться ще й анти?
Неспокiй вишукав не лише однодумцiв, вишукав i привiдцiв, а тi не
побоялися вийти перед старших за себе й сказати старшим:
- Легiонери до краю стомленi походом i вимагають повернення за Дунай,
до жон i дiтей.
Обидва стратеги - i Петро, i Гудуiс - без нагадувань знали, в
ромейськiм вiйську узвича но це: за першо©-лiпшо© нагоди легiонерiв
вiдпускають на всю зиму додому на прокорм i перепочинок бiля жони, дiтей,
як знали й те,'що тако© нагоди не було ось уже кiлька лiт пiдряд,
принаймнi для тих, що прийшли з Iрану. Та що вони, стратеги могли вдiяти,
коли когорти ©хнi рискають по землi Склавинськiй доволi вiльно, а звитяги
над склавинами як не було так i нема . Ото лише й утiхи, що стялися,
перейшовши Дунай, iз воями Ардагаста, затим - Мусокiя та взяли гору над
ними. По тiй сiчi нiхто не виходить i не ста ромейським легiонам на
перепуттi, одначе й покори нема i скореного люду не бачать. Усi i все
хова ться в лiсах, порослих лiсами горах. А на свiтаннi чи й поночi як не
в одному, то в iншому мiсцi об'являються ватаги склавинiв i наносять
когортам вiдчутнi удари. Присяйбiг, давно пiшли б iз цi © триклято©
Склавинi©, та як пiдуть, коли нiчого не домоглися вiд ©© привiдцiв?
- Слiд зачекати, - сказали тим, котрi вийшли перед них i виголосили
бажання легiонерiв iти на зиму по домiвках. - Уже послано нарочитих до
iмператора, ждатимемо, що скаже iмператор.
- Ждатимемо, доки на нас пiдуть анти? - Пощо не кажете, з чим прибули
антськi сли? - кричали тi, що стояли далi. - Волi мо знати, що роблять
привiдцi, аби не дiйшло до сiчi з антами?
- А так, волi мо знати!
Треба було вгомонити чимось нетерплячих, ба й зворохоблених уже, а
вгомонити не знали як. I стратеги змушенi були згадати, чого хочуть анти.
- Покора i спокiй! - повелiли зично. - Антам сказано: похiд у Склавинiю
припиня мо, ждатимемо, доки iмперятор завершить перетрактацi© iз слами
антськими та повелить нам, як бути надалi з склавинами, як - iз антами'.
Вiдповiдь ця спинила антiв на обводах Склавинсько© землi, вгомонила, тож
вгомонiться й ви! То була неправда. Стратеги ромейськi нiчого такого не
казали ще антським слам, та пiсля цих домагань i, погроз з боку власних
легiонерiв змушенi будуть сказати.
XXXIX
Келагаст нудьгував. I йти в обводи Склавинi© передчасно було, ждати
слiв набридло. Най Свiтозара нема так довго, тому он куди правитись та й
там, у Константинополi, не швидко обернеться. Королi, iмператори вельми
проханi , до них не так просто достукатися. А чому нема тих, що ©х
послано до ромейських стратегiв, у Склавинiю? До них не така вже й
далечiнь. Не пiддаються стратеги на вмовляння чи повелися з його слами так
само, як авари а Мезамiром? Не повинно б бути.
I одiспався вже привiдця антсько© сили пiсля походу, i з мужами дружини
сво © набенкетувався досхочу. Що ж далi! Так i ждатиме вiдлежуючись?
Сказитися ж можна.
- Ополчення дулiбське прибуло вже на визначене мiсце?
- Коли б прибуло, звiдомило б.
- А князi окольнi? Теж не дають про себе знати?
- Уличiв, русiв не було ще, а князь Радим прибув учора надвечiр i став
табором.
- Готуйте застiлля i кличте князя Радима та чiльних мужiв його на
трапезу.
Вiдтодi веселi застiлля коли й припинялися бiля Келагастового намету,
то хiба лиш на час, коли треба було одiспатися захмелiлим. Князь обставив
себе содругами з дулiбсько© дружини й повелiв тим, що дбали про страву та
питво, аби столи гнулися вiд щедрот землi Дулiбсько©, а застiлля було
достойне привiдцi тако© сили, як антська. I наполягав на тiм, i гримав на
челядь, коли щось було не так. А бiльше пив та упивався славою, що на не©
не скупилися пiдпилi, дозвiллям, що його було та й було тут, далi вiд
Волина i його постiйних вимог, вiд пiдозрiлих позиркiв завжди мовчазно©
жони. До всього й приводiв не бракувало. Учора гостили тиверцi, сьогоднi
прибуло дулiбське ополчення, завтра, хай пiслязавтра прибудуть уличi. Усiх
ма покликати, вiдзначити щасливий перехiд, напутити на те, що жде
попереду, i, отже, випити, воздати кожному яко побратимовi i содругу.
Тиверцi, як i уличi, вiдвiдали хлiба-солi в Келагаста, обмiнялися з ним
братницями та й пiшли до себе в табiр. А тi, що були Келагастовi содругами
й опорою в дружинi, гостювали та й гостювали. Коли - в надвечiр'я i
поночi, при свiтлi багать, коли - серед бiлого дня. I все величали свого
привiдцю та обiцяли стояти за нього горою, бути його твердю серед
дружинникiв та й у ратi ополченськiй.
- Ми вiримо тобi, - казали, - вiр i ти нам. Коли дiйде до сiчi, не
зганьбимо мечiв, що ©х уславили дiди та прадiди нашi, добудемо достойну
тебе, князя над князями, звитягу.
Захмелiлому море по колiна. Захотiв - сприйняв обiцяне, як ласку,
захотiв - возбуяв духом i вирiк перше, що спало на думку.
- I то е правда? Добудете звитягу?
- Ано.
- А я не вiрю, що добудете.
- Се нам, мужам i содругам сво©м, не вiриш?
- Якi ви мужi? Якi, питаю, мужi i якi содруги, коли не зугарнi добути
для свого князя найпростiше - дiвкуутiху, ту, що подiлила б iз ним самоту
i не дозволила б почуватися самотнiм?
Гостi притихли, певно, не сподiвалися почути таке хай i в сво му, все ж
у гуртi, далi заяснiли очима, видом та й стали попрiкати самих себе.
- Ми й справдi не достойнi свого привiдцi, коли так дба мо про
привiдцю.
- Се ж не на день стали, братове! Чи в свiтi тiльки й солодощiв, що
мед-напiй, багатий стiл та веселе застiлля? Ма мо подбати i про щось iнше!
- Ано! I то негайно!
Вони й справдi не барилися з тим. Кiлькох дiвок при' везли наступно©
ночi й поставили перед Келагастом. Ось, i ма ш. Вибирай, яка тобi до
вподоби, а то i всiх бери. i Князь повагався ще мить-другу i зупинив свiй
вибiр на однiй, такiй вишнево-пишнiй i такiй не по лiтах дозрiлiй.
Налякана лишень була до краю.
- Як звуть тебе?
- Дарина.
- Лишишся при менi, Дарино. В жони беру тебе собi. Всi iншi, - ще раз
поглянув на тих, що були з Дариною, - прислуговуватимуть тобi. Волi ш
того, аби прислуговували, яко княгинi?
- Ба нi. Нiчо не хочу вiд князя i не потребую. Про ©дне прошу: най
шука собi iншу княгиню, мене вiдпустить до мами.
- Пусте. Колись дякувати та й дякувати будеш. Iди й готуй себе до
слюбу.
Плакала, благала плачучи - дарма, Келагаст лишався непохитним. Знав-бо:
не перша така. Он скiльки ©х плакало, а де тепер готi плачi? Аби зломити
якось дiвку, всiм iншим, що лишив при нiй, яко челядниць, сказав: пiдуть
iз табору тодi лиш, як ублагають Дарину стати князевi жоною та пiдготують
до воседля в оселi. Богами заприсяга ться: буде так i тiльки так. Намiри
його правдивi i щирi е, а що умкнув Дарину, то дива в тiм нема : такий в
землi ©хнiй iз дiда-прадiда покон.
Чи повiрила Дарина в щирiсть та добропоряднiсть князевих намiрiв, нiхто
не мiг сказати, все плакала та жахалася, а що дiвки повiрили, те всi
бачили. Бо не встигле лишитися в однiм наметi з Дариною, як заходились
обходжувати ©©, улещувати та благати: "Будь щедра з ним i лагiдна. А ще
покiрна будь. Не котрiйсь iншiй, тобi послали боги щастя - бути княгинею
на антах".
Так старалися i такi певнi були в сво©х стараннях, що й князя
запевнили: все йде, як треба. А Дарина взяла та й поклала край ©хнiй
певностi, ©© послали в лазню, аби помилася перед воседлям та иапахтила
себе травами благовонними, вона ж... Боги свiтлi та боги яснi,
скористалася, що лишили на самотi, i повiсилась.
Що зчинилося по тому!.. Йой, що зчинилося! Князь розлютився, нiби
язвлений веприще, не знав на кому зiгнати злiсть. Заприсягтися можуть,
таки на них, дiвок-челядниць, вилився б гнiв його, коли б не нагодився
гiнець та не сказав: обри прислали до князя-привiдцi слiв сво©х, i тогi
сли волiють бачитися з ним. Прохолонув, вислухавши гiнця, й велiв отрокам
приховати десь навку. Сам же перейнявся iншим клопотом i забувся про
винуватцiв Даринино© смертi, а тi не ловили гав, скористались переполохом
та й зникли з табору.
- Як же бути iз слами? - пiдiйшов котрийсь i запитав князя, - Сказати,
най розбивають намети i ждуть.
- А чо мають ждати? - подивувався. - Хочуть бачитися, то й
прийматимемо.
Певно, неабияка каламуть знялася в Келагастовiм серць а вiд серця - в
мислях через тоту прикрiсть iз дiвкою. Не подумав: обри он яку путь
здолали, личило б пригостити з путi, дати час на перепочинок та подумати,
доки перепочиватимуть, а може, й вивiдати, чого прибулi©, що сказати, коли
зустрiнеться з ними. Поспiшив ставити намета, в якому прийматиме
непроханих i менш за все бажаних слiв, кликати князiв окольних, чiльних
мужiв ратi сво ©. Вiдчував-бо: розмова пiде про дiла всеантеькi, тож усi
анти мають взяти участь у пiй.
Прихисток аварам без князя, ясна рiч, дали. А про перепочинок вони самi
не нагадували. Бачили-бо: анти готуються прийняти каганових слiв, тож
мусили подбати, аби вийти i виглядiти на перетрактацiях достойно. I ве
схибили: ©х таки покликали раннього надвечiр'я до намету князя Келагаста.
Приймав ©х доволi врочисто. Сам возсiдав на узвишшi святковий, i князi
соузних племен сидiли обабiч не менш святковi. Лише мужi були як мужi: у
звичнiм для ратних людей одiяннi.
Не присутнiсть, чисельнiсть ©хня, мабуть, подивувала аварських слiв.
Дивилися i казали: он скiльки радникiв у антського князя. Та й тодi, як
стали перед Келагастом i почали виголошувати йому хвалу, потiм класти
перед ним кагановi дарунки, те й робили, що зиркали то в один, то в другий
бiк. Не iнакше як питалися: навiщо це?
Сол аварський був по-асiйськи чемний та улесливий, одначе до пори до
часу. Коли поклав дарунки та перейшов до дiла, не став таким, одразу i
недвозначно запитав, пощо це вiн, привiдця антiв, он скiльки во©в вивiв на
обводи землi сво ©? Невже то правда, нiби ма намiр виступити супроти
роме©в i тим самим вступитися за склавинiв? А може, правдою iнше: йде на
помiч ромеям?
Умиротворений перед побаченням iз слами Келагаст знову спохмурнiв i не
втримав себе вiд спокуси вихлюпнути ту каламуть, що була на серцi.
- Ми, анти, в чомусь завинили аварам, що ма мо пояснювати сво© дiяння?
- Того не кажемо, - поспiшив заперечити обрин. - Всякий волен чинити
так, як велить честь i сумлiння. А все ж мусимо застерегти... Властиво,
затим i прибули ми до антiв, аби сказати: земля Склавинська повойоваяа
аварами i вiдтодi повинною перед ними. Антський похiд у Склавйнiю - на
боцi склавинiв чи супроти них - означав би посягання на володiння
каганату.
- Отак? - Келагастовi не стало зрештою терпцю, i вiн обiрвав аварського
речника на словi. - А ти, достойний сол, купно з родичами сво©ми чогось
iншого не мiг вигадати? Се а якого ж часу уся Склавинiя стала вашою? Се по
якому праву?
- Казав уже: ми здолали склавинiв у сiчi, вони платять нам данину.
- Ти лжеш! - вибухнув гнiвом привiдця антiв й зробив рвiйний рух, аби
звестися, та обмежився лиш тим, що сперся обома руками об стiл, на якому
возсiдав. - Склавини не були вами скоренi i данини вам не платять! Коли
вони данники вашi i як такi перебувають пiд вашим накриттям, чому ви
поспiшили iз сольством до нас, а не послали в помiч ©м турми сво©? Чому,
питаю?
- Затим i прийшов до князя, щоб сказати: каганат не хотiв би, аби i вiн
втручався у суперечку мiж ромеями i склавинами. Ми, авари, прийдемо на
помiч склавинам. Дiждемося, що скажуть на нашу вимогу залишити Склавинiю
роме©, i пiдемо, коли не залишать.
Вiдповiдь сла аварського видавалася доволi-таки резонною. Та саме те й
дратувало, мабуть, Келагаста.
- Склавини присилали до нас, сво©х кревнякiв, людей i просили помочi у
ратнiм змаганнi з ромеями. А хто просив вас? Хто, питаю?
Обрин завагався, i того доста було, аби доля виправи його повисла на
волосинi.
- Гада ш, я не пiзнав тебе? - звiвся-таки Келагаст i став на рiвнi. -
Гада ш, такому, як ти, повiрю? Чи обри настiльки зухвалi , чи вiд богiв
глузду не мають, що посипають випрошувати миру i злагоди тих, хто здатний
сiяти лиш смерть? Ти брат каганiв Калегул, так?
- Я не приховую цього.
- Одначе й не зiзнався. Гада ш, не вiдаю, чому? Хто кричав тодi, коли
перед братом тво©м. Баяном, стояло антське сольство: "Убий цього анта!"?
Хто домiгся того, що в кагановiм наметi була пролита кров i впав жертвою
брат мiй Мезамiр? Не ти хiба? I пiсля всього посмiв прийти й погрожувати
нам?
- Достойний князю! - зробив крок уперед i став поруч iз Калегулом
Iкунiмон. - До тебе прийшло сольство вiд каганату, а не заслiплений
ревнiстю отрок, на якого ма ш гнiв у серцi. Завваж, коли то було кажуть,
коли боги хочуть покарати когось, одбирають розум. Одiбрали вони i в
мужiв, посланих на велике дiло - добути мир i злагоду. Замiсть
перетрактацiй зчинили вони сварку, а замiсть розуму явили безум. I пiшов
бродити хмiль у мiзках, возбуяли гнiвом нiким i нiчим не стримуванi серця.
- Мста - голос кровi! - заперечив Iкунiмону Келагаст. - Вона не зна
забуття!
- Зате знав iнше, - не визнав за потрiбне промовчати Калегул i вдався
до погроз. - Кий теж ма два кiнцi. Коли знiмеш десницю на наше сольство,
не лише ти, весь рiд твiй буде покараний найжорстокiшою карою. Авари не
прощають невинно пролито© кровi!
- А-а! То отак, значить? - Келагаст ступив крок уперед i вихопив меча.
- Авари не прощають, а ми ма мо прощати?!
- Князю, зупинись! - схопився i в змиг ока став мiж Келагастом та
аварами Радим. - Тут правду казали: ти ма ш дiло не з родаками кагановими,
а зi слами каганату.
Та його втручання не порятувало Калегула. Привiдця дулiбiв на те був
вправним во м, аби вчинити, що замислив: спритно обiйшов тиверського князя
i проткнув убаяного заступництвом обрина мечем.
На мить усi зацiпенiли. Анти дивилися на конаючого Калегула, обри - на
©хнього князя.
Iкунiмон скористався тим i не став ускладнювати й без того непевне
становище свого сольства: пiдхопив смертельно язвленого родака пiд руки i,
задкуючи, став вiдступати до виходу. За ним подалися i всi iншi авари;
Були сумирне тихi i знiченi. Та тим не порятували себе. Затьмарений
каламуттю, що знялася в ньому i геть затопила його, Келагаст знову возбуяв
гнiвом i кинув клич:
- В мечi ©х! Потяти всiх до диного, аби i на насiння не лишилося!
Тиверський князь встиг стати при виходi й заходився напоумляти,
дулiбiв: зупинiться, заслiпленi, втямте, що робите! Та його не слухали.
Завваживши те, всi iншi князi землi Трояново© поспiшили зайняти сво мiсце
поруч iз Радимом.
- Чините супротив? - лютував Келагаст. - Явля те непокору?!
- Явля мо волю бiльшостi, княже! - Радим йому. - Прошу коритися ©й.
- Ми в походi. Тут моя воля - закон. Вперед, мужi! Князi змушенi були
вiдступити з проходу, проте недалеко. Одразу за наметом вилаштувалися
купно з мужами сво©ми пiвколом i вiдгородили дулiбiв вiд обрiв, якi
поспiшали вже залишити табiр.
Зчинився гвалт, а далi й справжня сiча, i хто вiда , чим завершилася б
та веремiя, коли б не нагодився загiн комонних.
- Агiй на вас! Що сталося? - крикнув котрийсь iз тих, що над'©хали.
Ворохобники спинилися i вже не посмiли вiдновлювати сiчу: до них
наближався Свiтозар iз супроводом сольських.
- Що сталося, питаю?
- А те, що бачиш, - першим обiзвався Радим. - Князь-привiдця пiдняв
руку на аварське сольство, забив Баянового брата. Мусили захищати вiд його
гнiву всiх iнших слiв.
Свiтоаар довго i сумно дивився на родакiв сво©х.
- Що ви наробили? - запитав перегодом. - Тебе питаю, Келагасте, сину
славного Iдарича. Що ти наробив?
- Анiчого! - зле огризнувся князь. - Помстився на винуватцi смертi
брата мого Мезамiра i тiльки.
- Не тiльки, привiдцю. Дуже можливо, що ти помстився на всьому людовi
нашому. I жорстоко помстився. Мав би пам'ятати, се не роме©, здатнi
зрозумiти чи сь божевiлля, се обри.
XL
З рiзних земель поверталися антськi сди до Келагастового табору при
горах Карпатах, однак i тi, i другi повернулися мало не в один день, i що
найбiльше втiшило усiх - принесли добрi вiстi. Як стало явним по ©х
звiдах, боги не тiльки Келагаста покарали того лiта, iмператора Вiзантi©
Маврикiя теж не помилували. Десь чимось прогнiвив вiв свого всевидящего
або ж не при собi був тi © митi i не згадав, що а усiх благочестивих
дiянь, найбiльш прикрашують iмператора витримка i помiркованiсть. Йому
радили: стань вище гординi, поступися сво©м. Це не хтонебудь зворохобився,
аворохобились легiонери, опора трону твого. Хочуть, аби вiдкликав на зиму
в обводи iмперi©" - вiдклич, кажуть, стомилися в сiчах - зваж i дай
перепочинок. Твое нiколи не пропадало i не пропаде. Не послухався
стратегiв, анi тих, що були за Дуна м i волали з-за Дунаю, анi тих, що
промовляли ©хнiми устами тут, в Августiонi, впав натомiсть у великий гнiв
i вирiк у гнiвi:
"Нiяких поступок! Теж вигадали - правитись на зиму до жон. Там, у
Склавинi©, хай зимують, коли не зумiли скорити ©© до зими". А того
виявилося доста, аби легiонери вiд ворохобнi перейшли до дiла - взялися за
мечi й примусили стратегiв, як i стратигiв сво©х, втiкати за Дунай, пiд
крило iмператора. -:
Простiр, кажуть мудрi люди, не терпить порожнечi. Не' потерпiли ©© й
ромейськi легiони. Заволодiвши таборами - кожна когорта сво©м, легiонери
кричали до хрипоти i вимагали повернення додому також до хрипоти. Аж поки
не вiдшукався серед багатьох один, який вийшов наперед i взяв гору над
зворохобленими.
- Гада те, пiдемо на зиму до жон i удосто©мось супокою? А що скаже
iмператор, коли довiда ться, що ми пiдняли меча на сво©х привiдцiв, бiльше
того, самочинно полишили боролища, вiддали супостату те, що взяли у нього
цiною власно© кровi? Невже не розумi те: за те матимемо не супокiй i не
перепочинок - вериги, а то й гiрше - смерть? Куцо мислите, легiонери! I не
так, як належало б мислити.
То був центурiон Фока, коренастий, збитий iз м'язiв напiвварвар, про що
недвозначно нагадувало ромеямйого вогнисто-руде волосся. Легiонери знали
його як смiливого й прихильного до них привiдцю. Знали також, що вiн
нiколи не молився на iмператора, нерiдко дозволяв собi глузувати з нього,
хоч сам мав примiтну ваду - спотворений у сiчах вид. Злiсть Фокину
пояснювали всiляко: i шрам дiстав через Маврикiя, i жони не ма через
таких як Маврикiй. Одначе те, що почули з його уст зараз, не вдовольнило
легiонерiв.
- Ти радиш нам угомонитися, бути слухняними iмператоровi?
- Ба нi! - поспiшив заперечити Фока, - Що дасть зимiвля в Склавинi© i
що - покора iмператоровi? Нi в тому, нi в другому не бачу глузду. До
iншого кличу вас легiонери: станьмо плече в плече й рушаймо на
Константинополь та усуньмо Маврикiя з престолу - ото буде звитяга i
перепочинок на довгi часи! Пам'ятайте, доки в Августiонi сидить Маврикiй
та повелiва сво©м iменем, супокою нi вам, нi кревним вашим не буде! Все
сiчi та сiчi будуть! Хiба не вiда те: Константинополь ненавидить
I Маврикiя, Досить нам об'явитися там, як люд константинопольський кине
його в Пропонтиду. - Правду каже! Доки в Августiонi сидить Маврикiй
супокою не знатимемо! '
- На Константинополь! Станьмо плече в плече i на Константинополь!
Сли антськi не поспiшали полишати землю Склавинi© ждали, чим
завершиться ворохобня в ромейських легiонах.' Проникнути мiж них i знати
достеменно, що дi ться там не мали змоги. А чути багато чули. Тож не
обминула ©х ©гта, остання, що надiйшла вiд роме©в, чутка: не комусь
iншому, напiвварвару i всього лиш центурiону Фоцi пощастило злютувати
зворохоблених легiонерiв та повеств на Константинополь, прибрати з ©хньою
помiччю Маврикiя й сiсти на його мiсце в Августiонi. А вже як сiв, скарав
на горло не лише Маврикiя i його рiд - брата, жону малолiтнiх синiв,
доньок, а й багатьох iз зпатi i серед всiх - визначного стратега Вiзантi©
Коментiола.
Склавини не забарилися вийти з лiсiв i стали гуртувати свою доволi-таки
порiдiлу силу, сiдати там, де й ранiш сидiли. Вiдпала потреба iти на цомiч
©м i в антiв. А тi перемiни не могли не убаяти в серцях багатьох зроджене
прикрою сутичкою з обрами сум'яття.
- Слава богам! - казали i лаштувалися полишити цей i щасливий i
нещасливий табiр. - Слава мудрим i добрим богам! Оберегли-таки нас вiд
боролищ i згубних сiч на бородищах.
Правилися в зворотну путь i радiли, потiшали себе веселими бесiдами i
старались увiрувати: те, що вчинив з обрами Келагаст, кануло у небуття. А
так, сольство ж врятували вiд погрому, загинув лиш Калегул. А по тому
Калегулу жалю мало. Хiба каган не вiдав: брат його спричинив невинну
смерть антського сла Мезамiра, тож i удосто©вся того, чого заслужив. Ано,
в такiм разi покон у всiх один: смерть за смерть i кров за кров.
Певнiсть, що буде саме так: авари посумують, почувши, чим завершилося
сольство до антiв, та й прикусять язика, - швидко убаяла всiх. Навiть
вiдомi деяким погрози аварського сольства, кинутi не без умислу: "Не
думайте, що все це минеться, каган жорстоко помститься вам за пролиту тут
кров", - вивiтрилися з пам'ятi. А шкода, сталося не так, як гадалося. Не
встигли анти доправитися до сво©х домiвок та роз'©хатись по домiвках, як у
Баянове стiйбище над Дуна м пригналось кiлька iз тих, що були з Калегулом
та Iкунiмоном.
- О великий i мудрий! - водночас упали до нiг. - Покарай антiв, вони
зняли руку на слiв тво©х!
- Як то?
- Спершу тiльки Калегула потяли, всiх iнших вiдпустили. А в путi, уже
по цей бiк гiр, настигли i витнули до ноги. Лиш тро нас, що рятували
зраненого Iкунiмона, лишилося.
- То де ж син мiй? Де Iкунiмон?
- Не доправили, сконав вiд ран, i то невдовзi по сiчi. Сказав, аби ти
не вiрив, що то хтось iнший вчинив татьбу, то - анти. Захотiли замести
кривавi слiди сво©...
Й без того зiгнутий уже лiтами та понурий надмiру каган, здавалось,
приплюскнув до мiсця, на якому возсiдав тi © жахливо© митi, й став схожий
на зловiщого, що зирить iз дупла. Воiстину так: приплюскнув i зацiпенiв,
слова пе годен виректи. Лиш дихав важко та дивився на тих, що принесли цю
жахливу вiсть, отетерiло. Так до безтями перепуджено i так отетерiло, що
уцiлiлi вiд погрому сольськi самi перепудились до краю i стали задкувати
до виходу, а вже як вийшли з намету, заволали:
- На помiч! Каган помира ... На помiч мерщiй! Прибiгли всi, хто мiг
допомогти чимось i кого привела всього лиш тривога чи цiкавiсть, а Баян
шукав очима одного - хакан-бега Апсиха, того знаного серед аварiв i далеко
поза аварами привiдцю турм, котрий, певен був, диний спроможний здiйснити
його волю - поквитатися з антами. Та саме Апсиха й не було серед присутнiх
у наметi. Коли ж вiн появився й нагледiв, Баян порива ться до нього,
останню силу збирав в собi, аби звестися чи бодай повелiти: пiдiйди,-
збудився й поспiшив на поклик.
- Що, Ясноликий?
- Анти... анти...
О Небо! Як мало залишилося вiд колись могутнього i грiзного Баяна. Лиш
полиск в очах та жадання сказати щось. Схопив задубiлими вже пальцями
свого хакан-бега за руку, силку ться наблизити до себе i не може.
- Пiдiйми всiх, - спромiгся нарештi на слово. - Усiх, хто здатний
тримати меча, i поведи на антiв. Пометись за Iкунiмона... Живим i мертвим
- усiм помстись!
Сказав - i спустив дух, хоч на Апсиха й не переставав дивитися скляними
вже очима. I за руку тримав, нiби домагався: "Чув, що повелiваю? I мертвий
не прощу, коли не вволиш мою волю!"
Смерть та сталася в перше лiто сьомого столiття. Сусiди казали: "Це
знаменно. З вiдходом невгамовного аварського привiдцi вiдiйдуть у небуття
такi частi i незрозумiлi чвари мiж людом, що осiв при Дуна©, перестане
литися щедро пролита впродовж вiдшумiлого в сiчах вшу кров". А чи буде
так, однi боги. вiдають. Люд земний створений для лiпшого, йому завжди
хочеться вiрити: буде лiпше, анiж було, нiж зараз .
Ки©в, 1982-1984