Страница:
синiв його доправили Дуна м у невеликих, наглухо забитих воловою шкурою
подiях, кожного в осiбнiй, i мiсце над крутопаддю теж пiдготували осiбне.
Лише тодi, як сталося воно, поховання, i тi, що вiддавали сво©х родовитих
побратимiв аемиi, шовериули в зворотну дуть, дозволено було рушити до семи
непримiтних на узвишi могилок комонним турмам - тим, що були свого часу iз
спадко мними синами кагана у походах та сiчах, а нинi опинилися на цiм,
гепiдськiм, березi Дунаю й лишилися неураженими моровицею. Во© йшли
упокорено тихi, один одному вслiд. В десницi кожен iз них тримав за узду
засiдланого й при повнiй бронi огира, у шуйцi - кадансуву з землею.
Зблизившись iз мiсцем поховання, казали сво останн "прощай", висипали
"емлго на одну з могилок i так само тихо й упокорено вiдходили. Тiй
сумовитiй i величнiй ходi ©хнiй, тiй нескiнченнiй процесi© не буде,
здавалось, кiнця-краю. А могили вад похованими росли та й росли, ©х видно
вже не лите стiйбищанам, а й тим, хто стояв чи правився далеко вiд мiсця
поховання. I тiльки тодi вже, як вiддав шану кагановим синам останнiй iз
во©в, було дозволено пiдiйти до могил i оплакати похованих ©хнiм кревним -
матерям, братам, сестрам, усiм, хто проживав у кагановiм стiйбищi i так чи
iнак був причетний до каганового роду.
Плакав над свiжо насипаними могилами й каган. Не так, як жони його -
рвучи на собi коси, посилаючи в свiти голоснi плачi-жалi, а все ж плакав.
Пiдходив зсутулено-надломлений до кожно©, брав у руки землю, що ©© несли
слiдом за ним, воздавав яко во©н во©нам належне й приказував, ковтаючи
сльози:
- Прости, сину. Прости й прощай! Дорого заплатять вони менi за твою
смерть. Так дорого, що й тим, котрi в утробi матерi зараз, мiсця на землi
не буде. Небом заприсягаюся: не буде! Ми ще вiзьмемо Константинополь. Ми
ще погуля мо на пожарищах iз кiсток ромейських!
Кого стосувалися тi погрози, i без тлумачень знали. Одного не могли
втямити: як пiсля всього, що сталося на фракiйських та мiзiйських долах,
можна мрiяти про вiдплату? Авари ж ганебно втекли вiд роме©в! Чи до помсти
зараз? Мав би молити Небо, аби не сталося гiршого. Коли роме© довiдаються,
якi перепудженi i як розпорошенi аварськi турми, можуть перейти Дунай. А
перейдуть - погибель буде, потоптом пiдуть по ©хнiх стiйбищах.
Каган чомусь не думав так. Вiддав шану померлим та й пiшов мiж жон
справляти по дiтях сво©х тризну. Один день в одно© пили та оплакували,
другий - у друго©, третiй - у третьо©. I так усю седмицю. А ще журився по
тому, а ще остуджував рани - коли не тiлеснi, то душевнi, плакався якщо не
кожнiй, то найбiльш уподобаним жонам невдачами, що постигли його, великого
во©на, та слухав ©хнi утiхи-заспоко ння, та сприймав ласки утiшниць. На ту
журу, як i на баяння ©©, далебi, не доста було седмиць. Тож i зашепталися
раднi: як бути, що робити? Нiхто ж не зважиться порушити закон: коли каган
перебува мiж жон, дiтей сво©х, з'являтися йому на очi не дозволено, а
бачити з жонами i поготiв. Ждати ж теж не випада . Послухи доповiдають:
роме© не пiшли восвоясi, стали таборами у ближнiх вiд Дунаю городах та
селищах i ждуть чогось. дуже ймовiрнi догадки: тому не. зважуються
переслiдувати аварiв за Дуна м, що бояться моровицi. Тож аварам не личить
сидiти й уповати на те, що якось буде. Мусять скористатися страхом перед
моровицею i замиритися з ромеями.
- Треба покликати кагана. Без нього анiчого не вдi мо.
- Як покличеш, коли не дозволено? Раднi перезирались i вiдмовчувалися.
- А ждати погибелi дозволено? - пiдвiвся А псих. - Доведеться i це
брати на себе, коли серед вас нема мужiв.
Не присоромились i не возбуяли гнiвом, навпаки, ожвавилися, i всi, до
диного.
- Iди, хакан-бегу. Тiльки тобi вiн i може простити вторгнення.
Не слухав ©х. Сiв на огира i за кiлька митт востей стояв перед наметом
тi ©, котра, знав, ба©ть зараз кагана. - Поклич Ясноликого! - сказав, не
вiдхиляючи заЦяони.
На голос його вибiгли лише цiкавi до всього дiти.
- Вiтця нема тут. Вiтець там, - показали на сусiдинiй намет.
- I то правда ? - осмiхнувся малим.
- А так. Вiн спочива , велiв не будити. "Ото халепа. Ну, та раз уже
зважився, то буду вiдваж| яим до кiнця".
Пiд'©хав i назвав каганову жону на ймення, попрохав ийти до нього.
Вiдмовчувалася певний час. Зрештою подала голос:
- Хто ти i чого тобi?
- Невже не пiзна ш? Апсих я, хакан-бег. Поклич Ясколикого. Знову
мовчання. За сим разом не таке тривале.
- Нащо вiн тобi?
- Скажи, повиннiсть кличе. Я не смiв би турбувати Ого, та невiдкладна
потреба. Мусимо вирiшити, як буШа ромеями.
- Ясноликий сказав, аби забирався геть, - почувся иорадно збадьорений
голос.
Тепер Апсих вiдмовчувався, бо таки справдi не знав, як йму бути.
- Я-то можу забратися, та Коментiол усе ще тирлу ся бiля Дунаю. Вiрнi
люди кажуть, що не ма намiру бйратися геть.
З намету вийшов невдовзi i став перед Апсихом самгiн.
- Це правда чи ти драту шся зi мною?
- Не було б правдою, хiба я посмiв би об'являтися еред сво©м
повелителем. певнi вiстi: тому лиш не йде через Дунай, що бо©ться
моровицi. Слiд скорпгтатпся пим i замиритись iз ромеями. Раднi чекають на
тебе, привiдцю. Прийди i врозуми, як бути.
- Тiльки це сьогоднi. Завтра.
Радишсь буяо про що. Одне, чи можна покладатися на Таргiта, коли вiн
усе ще сидить на Родосi, а друге, з чим пiдуть до роме©в? З тим, що й
колись: аби платили субсидi©? Пiсля невдалого походу у Фракiю не випада
.якось згадувати про субсидi©.
- А коли запропонувати ©м ©хнiх полонених? - подав голос котрийсь iз
радних.
- Як то - запропонувати?
- У нас ©х двадцять тисяч. До зими ма мо збути, iнакше загинуть. А де
збудемо, коли работорговедьнi ринки геть усi вiзантiйськi? Ось i пiти з
цим до iмператора: хай платить воловину чи навiть чверть цiни та й бере
собi сво©х легiонерiв.
- Це може бути приводом до перотрактацiй, проте не резоном. Шукайте
резони.
Шукали день - i не знайшли, шукали другий - теж. А на третiй самi роме©
нагодилися i пiдказали. Прийшли сольством вiд Коментiола й зажадали, аби
повернули ©м стратега Каста. Без нього, мовляв, не можуть пiти вiд Дунаю.
Радиi ожвавилися: причина для перетрактацiй в. Та не про те подумав
тi © митi Баян.
- Це ж як - вiддати? Без миру i злагоди? Аби той же Каст повiв завтра
ромейськi легiони на аварiв.
- Стратег Коментiол да слово: пiде вiд Дунаю, коли повернете Каста. А
то вже й буде початком перетрактацi© про мир i алагоду.
Раднi не лише зором - усiм видом сво©м поривалися до Баяна, силились
пiдказати йому: погоджуйся. Та Баян закусив уже удила, йому не до радних.
- Стратег Коментiол каже одне, а iмператор може сказати iнше.
Зголошу мось обмiнятись сольством - i то негайно, а вже сольства
домовляться, як бути з миром та злагодою мiж нами, як - iз Кастом.
Ромейськi нарочитi усе ще силились запевнити Баяна: чи те, що легiони
©хнi знiмуться й пiдуть - не вiрна прикмета про замирення? Та дарма, каган
стояв на сво му. дине, що пообiцяв Коментiоловим слам, - Каст буде
видiлений з числа полонених, до пiдписання ряду житиме в теплi та
достатку. Аби звiльпеппя його прискорилося, хай стратег Коментiол
посприя , аби прискорилося укладання ряду мiж аварами i iмперi ю. Сли
аварськi вирушать ; до Константинополя днями.
Коли роме© пiшли, порадились i стали на мислi: на Таргiта не
покладатися, врихтувати iнше сольство i повелiти йому тримати себе на
перетрактацiях з iмператором та його людьми не як поганьбленi iз
звитяжцями, а як такi, що можуть мiрятися з Вiзантi ю силою. ©i Найперше
мають сказати iмператоровi, що вони, авари, схильнi жити з Вiзантi ю у
мирi та злагодi та бути ©© сторожею на дунайських обводах, одначе в тому
лиш рабi, коли Вiзантiя матиме ©х за наймане вiйсько, а не за : рабiв, як
мала досi; коли вона, iмперiя вiзантiйська, дотримуватиметься укладеного з
аварами ряду й справно илатитиме ©м субсидi©, а не зволiкатиме чи й зовсiм
ухи; лятиметься, як було досi. Якщо ж мова пiде про викуп стратега Каста,
сольство ма сказати iмператоровi: авари ; агоднi повернути Вiзантi© не
лише стратега Каста, а усiх iнших полонених - як легiонерiв, так i люд
ромейський iз городiв та селищ. Одначе iмператор ма знади: | усе, добуте
воями в сiчi, добува ться кров'ю i належить, отже, воям або ©хнiм кревним.
Каган не властен забрати ©хн й передати iмператоровi. Те може зробити
пивикуп. Зважаючи на замирення i злагоду, вiн буде високим: всього в
пiвцiни. Якщо роме© опиратимуться, дових легiонерiв, як i громадян
iмперi©, можна збути дешевше.
Сли аварськi повернулися з Константинополя доволi шiвидко, а привезли
не так уже й багато. Iмператор Маврикiй погоджувався укласти з аварами ряд
на мир i алавду, одначе за сторожову службу на обводах обiцяв плаити не
сто, а таки вiсiмдесят тисяч солiд. За стратега Еаста теж зголосився дати
стiльки, скiльки зажадали, а ромадяи землi сво ©, як i рядових легiонерiв,
вiдмовився купити.
- Навiть за четверть цiни? - не вiрив Баян.
- Навiть за четверть цiни. Купують, сказав, рабiв, а они iмперi©
забороняють будь-кому купувати чи провати громадян Вiзантi©. Коли авари
хочуть узяти за х солiди, хай звертаються до родичiв полонених. р;То був
грiм серед ясного неба. I кагана, i його радних iйiть приголомшило те,
втратили на якийсь час дар речi. Адже вони полiчили вже, скiльки матимуть
за полонених i цiлому, скiльки - кожен зокрема, i все це - подумати тiльки
- випада тепер iз рун. А, крiм того, що ш робити з волоненими? По
стiйбищах не розбереш ©х, як рабiв не використа ш - ураженi язвою, а
годувати двадцять тисяч за так... Хто на це пiде i кому це треба?
- Що ж ви сказали iмператоровi?
- Сказали, що такого ряду не пiдпишемо. З полоненими хай собi як знав,
так i чинить, а коли допомiжнi двадцять тисяч солiд (поверх вiсiмдесяти
погоджених) не платитиме, миру не буде, i ряд про те з Вiзантi ю не
пiдпишемо.
Не часто порушу каган узвича не, те, що перейшло до нього вiд дiдiв i
прадiдiв роду аварського. А за цим разом таки порушив. Не всидiв на столi,
вийшов перед слiв i сказав:
- Хвалю за мудрiсть, сли мо©. I за мужнiсть також. Хай знають роме©: ми
не бо©мося ©х, - Обернувся до радних i сказав уже не лише слам, а й
радним: - То не бiда, що ми оступилися перед ними у Фракi©, що нашi турми
понесли там вiдчутнi втрати. Рiд аварський - плодовитий рiд. На мiсце тих,
що впали на бородищах, прийдуть iншi, молодшi i завзятiшi, анiж отцi та
брати ©хнi. Переята слава - ще не переята змога. Ми ще помiря мося з
ромеями силою!
Не вельми певнi були раднi, що помiряються ще з ромеями силою, тим паче
зараз i на рiвних - турми он як порiдiли та й привiдця ©хнiй постарiв уже,
лiта геть вибiлили голову, а проте почули його суворий голос - i возбуяли
духом: так буде! Переята слава - ще не переята змога!
- Слава привiдцi гордого племенi аварiв! Слава великому Баяну!
Усi, здавалося, виголошували йому здравицi i всi радiли присутностi в
собi ратного духу. А мiж тим то тiльки здавалося. Апсих сидiв поруч iз
каганом, одначе не кричав "слава" i ратним духом, як iншi, не переймався.
- Щоби переяти в супостата змогу, - сказав, улучивши нагоду, - треба
спершу очиститись.
Мовив доволi тихо, без належного возбуяння, а проте усi почули i
зосередили на ньому допитливi позирки очей сво©х.
- Вiд чого?
- Хоча б i вiд скверни, що принесли з собою Iз Фракi©.
Не знали, як можна очиститись, чи не зовсiм уторопали, що ма на оцi.
- Може, хакан-бег висловлювався б яснiше?
- Можна й яснiше. Скажи, кагане, що робитимемо пiсля всього, що
привезли сли вiд iмператора, з його недобитками - полоненими? Мор,
занесений ними, набира сили. Вiн багатьох забрав уже, ще бiльше забере
люду, коли нiчого iiс вдi мо i то негайно. До зими йдеться.
Каган виважував та й виважував його пильним позирком.
- Хакан-бег не зна , що робити? Вивести у поле i витнути до ноги.
Раднi схрестили на сво му привiдцi посоловiлi з дива ' _ очi й
вiдмовчуються. : - Усi двадцять тисяч?
- А то ж як? Iмператоровi не жаль ©х, чверть цiни поскупився дати, а ви
подивованi, у вас здригнулася Десниця?
- Це ж двадцять тисяч, Ясноликий!
- Iншо© ради нема . По стiйбищах таких не пошлете, на ринках теж не
продасте. Хто купить, знаючи, що мiж Вих ходить моровиця? Аби покласти ©й
край, лиша ться одне: витнути полонених. А щоб усе те не впадало так дуже
в око, одбирайте по сотнi чи тисячi, виводьте в поле напускайте на кожну
тисячу нову турму, бажано мо|яодших i наймолодших во©в. Хай вчаться
мужньому дiлу И гартують для грядущих сiчей серця.
XXXI
Йшлося до передзим'я. Частiше й частiше замоложуалося небо, випадала на
землю моква, i Свiтозар що не день, то надiйнiше впевнювався: вiн безсилий
упорати .тiльки люду, тим паче захистити його собою. Дарма, що серед
полонених знайпюв багатьох i багатьох, котрi гавали йому в помiч, збирали
трави й готували декокт, Дбирали й умiли переконати слабих - ©хн мiсце в
осiбЕiм закутi яру; дарма, що вiднинi бiлували дарованих Драми комоней i
стежили, аби все, що йде в страву, Iшло по-можливостi чистим,
незабрудненим. Старання i лише стримували поширення моровицi, побороти не
Iогли. I тут, на паннонськiм березi Дунаю, i там, за Саи, ширилась та й
ширилась вона серед полонених, в богатьох забрала життя, ще в бiльшостi
грозилася забрати.
- Треба щось робити, - вдався до обрiв i уповав: вони се бачать, стоять
близько до тих, кого постигло безлiття, не повиннi лишатись байдужими. Та
обри не квапились дiяннями. Однi вiдмовчувались, iншi поплескували його по
плечу й казалi© осмiхаготтгь: "Декокт, декокт. Давай декокт". Врештi, коли
набрид ©м, нагадуючи, i зовсiм визвiрилися.
- Пiшов прiч! Каган думас, каган зпав, що вдiяти!
- Чому ж не дi ? Не до лiта, до зими iiдоться. Його оперiщували пага м
i знов казали:
- Пiшов прiч! Прийде час - вдi .
А час спливав, моква що не день, то випадала частiше, мочила
дошкульнiше, i вiри, що каган думав про них, полонених, що вдi щось,
ставало все менше та менше.
"Хiба до самого кагана вдатися? - спливла несподiвана мисль, i, як
всяка дерзновенна несподiванка, заграла перед очима звабою. - А чом би й
нi? Я ж iшяжич е. Скажу сим, що пильнують: "Я княжич з антiв, волiю
бачитися з каганом, просити його, аби звiдомив Антiю: я тут, у полонi,
родаки не поскупляться, добре заплатять йому за мене", - i тi не посмiють
ослухатись, перекажуть мою речницю кагановi, а вже як побачусь iз каганом,
скажу заодно i про полонених: ма щось робити з ними, iнакше згинуть".
Щаслива мисль, гейби перша ластiвка, об'явилася - i вже утвердила
сподiванку, а сподiванка й певнiсть: ано, то вiрна путь, то, може, дина
можливiсть порятувати сих нещасних. Як на те табором пiшла гуляти вiсть:
iмператор викупив стратега Каста; Каст, вiд'©жджаючи до Константинополя,
пообiцяв комусь iз легiонерiв сво©х: перше, що вдi , повернувшись, пiде до
iмператора й доможеться, аби викупив i всiх iнших. Каган продав ©х за
четверть цiпи, то не така вже й велика купа золота для фiска, аби вагатись
чи скупитися.
"Каган ласий на золото, - мислив собi Свiтозар. - Коли скажу, що я
княжич iз Тиверi, вхопиться за се i пошле гiнцiв сво©х до брата. А поки
той гiнець ©здитиме, ходитиму до кагана i таки ублагаю, аби дав полоненим
крiвлю, а з крiвлею i можливiсть подолати моровицю. Ано, щораз шукатиму
привiд зустрiтися i таки доможусь свого".
На тому став, того й тримався. Лишалося одне: вибрати слушну нагоду i
того з обринiв, котрий пiде до кагана й скаже, чого хоче княжич iз антiв.
Такий обрип не забарився об'явитися - то був терхан однi © з турм, що
прийшла в помiч сторожi.
- Ти справдi ескулап ? - запитав Свiтозара, коли його привели й
поставили перед доволi молодим, таки його лiт терханом.
- А то.
- Серед полонених багато уражених язвою?
- Мало не кожен десятий. У мене е до тебе чолобитна.
- Потiм...
- Вона стосу ться мене особисто, одначе й сих нещасних також. Я не
тiльки ескулап, що брав вищi науки в Константинополi. Я е княжич iз
Тиверi, з Антсько© землi.
- Отак?
- Отак, достойний. Хотiв би бачитися з каганом, тим паче, що ми
бачилися вже з ним пiд Чурулом, й просити, аби послав гiнцiв сво©х та
звiдомив князя Тиверi, що я тут. Матиме добрий викуп за мене.
- Все одно потiм. А зараз одбери тих iз полонених, що найбiльше
слабують, маю одвести ©х у затишне мiсце а поко м i крiвлею. . Свiтозар
примiтне випрямився i прояснiв видом.
- То правда ? Каган подбав уже про полонених?
- Так. I передусiм про уражених язвою, ©х набереться тисяча?
- Достойний привiдцю. I двi набереться вже. - То одбери першу тисячу.
За iншими прийдуть згодом.
Свiтозар метався в тiм закутi, де лежали слабi, гейби на боролищi.
Кидався до одного, облишав, завваживши, що вiн мертвий уже, й поспiшав до
другого, вiд другого - до третього, i всiм казав: "Вставайте, братове!
Вас, сла"бих, перших поведуть до халуп, у тепло та затишок. Ка^Хаи
зглянувся на ваше безлiття, дба вже про вас". t Коли набрав тисячу та
вивiв iз яру, завагався на мить I таки вдався до терхана:
- То, може, i я з ними?
- Да нi, - заперечив. - Тут лиша ться бiльшiсть, лишайся й ти.
Не став наполягати. Хоча з обрами пiшли тi, що ледве Переставляли ноги
та несли свое до краю виснажене тiло, та у таборi, лишалася значна i
значна бiльшiсть. Та його не мiг не брати на карб: тота бiльшiсть он як
захвилювалася, почувши, що ©х забирають iз се© ями пiд вiдiритим небом.
Хто усмирить ©х, коли дiйде до одбору. Юртово© тисячi i всiм захочеться
пiти першими? Стратив обри тримають осiбно, далебi, сподiваються на викуп,
центурiони не вельми в пошанi у легiонерiв. Вiн, Свтозар, чи не диний,
кому скоряються всi. Що буде, коли кине й пiде? Чи не лiпше давати кожнiй
новiй тисячi, що йтиме з табору, центурiона, на весь час у путi та й там,
куди прибудуть, а самому давати його тут?
Черга за наступною тисячею настала невдовзi, бо прийшли за нею не тi
обри, що брали тiльки-но, прийшли iншi. I терхан був iнший, ба й речi не
тi. Не питали вже, в слабi чи нема , сказали виставити тисячу - та й
повели. А по якiмсь часi звiдтам, куди вели, прискакав один, викинувши,
певно, з сiдла котрогось iз необачних обринiв (були то, як пригаду тепер,
переважно отроки), прискакав i крикнув з крутопадi, що пiдносилась над
яром:
- Не вiрте аварам! Вони не до города Сiнгидуна ведуть нас. Виводять у
поле й витинають до ноги!
Виголосив одим духом i зник, певно, завважив: його помiтила сторожа,
поспiша , аби схопити чи й потяти. А всi, хто почув його, не знали, як ©м
бути. Вiрити не хотiлося, одначе й не вiрити не могли. Не такий вiн
перепуджений i стривожений був, той, що об'явився i крикнув: "Не вiрте
аварам!" Ано, не такий стривожений, щоб не вiрити йому. Та й кому се треба
було так пiдло жартувати i з ким?
- Содруги! Це схоже на правду! Не йдiмо бiльше з яру, коли прийдуть i
братимуть!
- Чи таке можливо? Чи вони, авари, не люди?
- Бо таки нi! Варвари !
Велелюддя людське не просто гомонiло вже - вирувало. Спершу збиралися i
радились невеликими купкамигромадами, певно, тi, що встигли заприятелювати
за час походу чи полону, та, нiчого не врадивши сво©м осiбним гуртом,
кидалися до iншого, велелюднiшого чи мудрiшого.
- Не пiддаваймось, коли прийдуть i братимуть! - кричали найголоснiшi. -
Сидiтимемо в таборi купно й триматимемося купи!
А що висидимо?
- Так, так, що висидимо? Та чи й дозволять сидiти? Приходитимуть i
братимуть силою.
- Ма мо послати сво©х нарочитих до кагана. I то негайно! Ходiмте до
сторожi й скажемо: доки не повернуться нашi нарочитi вiд кагана, нiкуди не
пiдемо!
- А коли не послухаються?
Це подав голос вiн, Свiтозар. Бо видiв, певен був: i однi, i другi лише
хапаються за рятiвну мисль, радять не те, що поряту .
- Стихли на мить, одначе тiльки на мить.
- А коли не послухаються, кинутись i розчавити!
- Оце вже дiло. Я теж так думаю: коли авари справдi намiрились потяти
нас, iншо© ради нема й бути не може. Ми без бронi, се правда. Та нас он
яка сила. Коли вiзьмемо до рук ки© та будемо мудрiшi за сторожу, здола мо
©©, бiгме. Ляже нас немало, то теж правда, проте по всi.
- Дiло кажеш, ескулапе.
- Ано, ми теж приста мо! Ходiмо лавою на сторожу. Вона не така вже й
чисельна. Хай ляже тисяча нас, зате всi iншi розбiжаться по довкружних
байраках, по дунайських зарослях - i хай шукають вiтра в полi.
Згромаджене досi велелюддя завирувало, кинулося до наготовленого для
вогнищ палiччя, кожен вибирав собi зручний коли не для нападу, то для
оборони кий. Авари загледiли те i здогадалися, видно, до чого йдеться:
спiшно сiли на комоней, налаштували броню й стали лавою.
Iншого виходу з яру не було, лише через них. Та юрму полонених i та
запруда не стримувала. Свiтозар iшов попереду, тож перший i спинився перед
комонниками, що стали йому i його содругам на путi.
- Що трапилось, ескулапе? Куди правитесь?
- До тебе, привiдцю.
- I всi?
- Ано. Волi мо знати, пощо трима те нас у цiй ямi i доки триматимете?
Каган велiв вести в тепло та затишок, то берiть i ведiть.
- Прийде час, вiзьмуть.
- Чому ж не зараз?
- Про те знають iншi, не ми.
- У полонених урвався терпець. Вони волiють, аби ви зараз уже брали ©х
усiх, скiльки е тут, i вели до Сiнгидуна.
- Сказано: вертайте назад i ждiть!
- Чого, смертi?
Терхан сягнув рукою до меча, хотiв, видно, пригрозити Свiтозаровi, та
тi © митi сталося те, чого й Свiтозар не сподiвався: хтось iз полонених
вихопився у нього з-за спини й огрiв терхана по чому бачив ки м. Iнший
скористався тi ю миттю й викинув привiдцю сторожi з сiдла. На помiч йому
не забарилися прийти авари. Переднi з коiмонних здибили огирiв i кинули ©х
на юрму. Скрикнули ураженi i впали мовчки. Та полоненi не помiчали того.
Хто мiг, той захищався чи бив супостата свого ки м, хто дотягувався до
стремена, той хапав комонника за ногу i доволi спритно та дужо, як для
знеможеного, викидав його iз сiдла. А вже там, на землi, били повершеного
тi, гцо йшли вперед потоптом. Бо не сумнiвалися бiльше: той, що стояв на
замиленiм огирi над крутопаддю й кричав усiм, хто був унизу: "Не вiрте
аварам!" - був ©м вiрним содругом, життям сво©м накладав, все ж повернувся
до яру й попередив тих, що в яру: авари прирекли всiх на смерть. А в
приречених нема вибору. Гинули вiд мечiв, пiд копитами комоней i не
зважали на те, мов очманiлi дики, перли та й перли на аварiв, аж поки не
затопили ©х собою чи примусили степутися i зiйти з путi.
Що було далi, лише боги й могли видiти iз високостi. Поведiвати ж чи
завадити - навряд. Гула вiд тупоту тисяч i тисяч нiг земля, чулося важке,
схоже на шум прибою в буремну нiч дихання, час вiд часу крик когось iз
уражених чи знеможених. Не благання про помiч - останн прощання iз свiтом
чи докiр свiтовi. У цiм страху-безпам'ятствi, в поривi, що знав одне -
уникнути погонi, не стати жертвою варвара-аварина, навряд чи хто думав про
помiч. Авари, одержимi в злостi, скакали обiч i галалакали, однi
повелiвали щось, iншi поспiшали здiйснити тоте повелiння, ще iншi насiдали
на полонених i разили мовчки. Урон вiд ©хнiх мечiв, як i вiд стрiл,
мiзерний, його навiть не помiчають, а все ж полоненi шарахаються час вiд
часу, схоже, нiби хочуть пробити мур i не можуть, знову вiдскакують та
бiжать, силяться перегнати самих себе. Юрмисько вiд того ще помiтнiше
бурлить, виру , нагаду табун наляканих звiром комоней, до краю збуяпих i
перепуджених, нацiлених на одне - втекти, не пiддатися, з шкiри
випорснути, а бути далi вiд бiди-загрози.
Чи до розглядин тут i чи до мислi про помiч? Знають-бо: втеча - надiя,
як надi ю й певнiсть: рятунок можливий доки при купi. Тому полоненi й
тримаються ©©. Бiжать, скiльки сили, i дбають про одне: не спiткнутися б
i не вiдстати б вiд гурту. Хто зважився на неможливе, тому не личить
спинятися на пiвпутi. Хiба не вiдали: вони пiшi i безбороннi, а тi, що
переслiдують - при бронi i на комонях, встигнуть i потяти багатьох, i
помiч покликати. Та хай... ©х, втiкачiв, що були щойно полоненими, оп
скiльки всiх не потпуть, як би не старалися, тим паче, що до байраку пе
так i далеко вже. Та й бiгти не пiд гору, у долину. Коли вiдчули те, а тим
бiльше побачили: бiжать не пiд гору, - в долину, i зовсiм возбуяли духом.
Прибула до нiг сила, радiсть-утiха засвiтилася в очах. Через те, мабуть, i
не добрали, чому це авари, що уподiбнювалися досi псам i люто кидалися на
свою жертву збоку, вихопилися раптом наперед i погнали комоней туди, куди
бiжать i полоненi, - до байраку. Лиш опiсля, як вони досягли його та стали
показувати на зворохоблене юрмисько, примiтили: путiвцем, що йшов понад
байраком, правилися численнi комоннi, чи не та чергова турма, котру
привiдцi аварськi послали до яру-таборища на розправу а полоненими.
- Братове! - встиг помiтити те, що й iншi, Свiтозар, - Звертаймо
одесную, бiжiм у Дунай! Тепер лиш вiн поряту !
Бачили: покликана на помiч турма зворохобилася вже, комонники стали
приострожувати й здиблювати не перейнятих бу стю огирiв, спрямовувати ©х
на втiкачiв, таких близьких уже до порятунку i через те усе ще не певних,
що треба звертати кудись.
А турма зняла тим часом мечi i йшла на них лавою.
Боже милостивий! Порятуй i помилуй! Крiм Дунаю та його пречисто© води,
тепер i справдi нема на що надiятись.
Хтось пада , знесилений страхом, такою видимою вже неминучiстю, хтось
обходить його чи й перескаку через нього та бiжить, куди бачить, а
правдивiше - куди всi. Часто й дужо диха поле, вiдлунюючи потужне людське
дихання, гуде земля вiд тупоту нiг, а ще бiльше - пiд ударами копит, i
небо тремтить з ляку та подиву перед тим, що дi ться на землi. Бо комонi
настигли вже полонених i комонники не шкодували сили i не чули докорiв
сумлiння, стинаючи приреченим голови чи дiстаючи ©х сулицями. Навпаки,
лютували з того, що полоненi бiжать купою, один в один, що тота купнiсть
не дозволя ©м гуляти вiльно: потявши одного, вибирати другого, потявши
другого, вибирати третього. I все - на лету, не зупиняючись, даючи
спроможнiсть перейнятому бу стю серцю натiшитись винахiдливiстю розуму,
вправнiстю рук, силою молодечого тiла.
- Обходьте це тлумисько з одного i другого боку! - повелiвав хтось iз
аварських привiдцiв, - Перетнiть йому путь до води!
- Хай скачуть, - вгомоняв його iнший. - Дунай широкий, його коли й
перепливуть, то всього лиш одиницi.
- Вони ураженi моровицею, загадять рiку! Повелiваю: потнiть ©х на
подiях, кожного в осiбнiй, i мiсце над крутопаддю теж пiдготували осiбне.
Лише тодi, як сталося воно, поховання, i тi, що вiддавали сво©х родовитих
побратимiв аемиi, шовериули в зворотну дуть, дозволено було рушити до семи
непримiтних на узвишi могилок комонним турмам - тим, що були свого часу iз
спадко мними синами кагана у походах та сiчах, а нинi опинилися на цiм,
гепiдськiм, березi Дунаю й лишилися неураженими моровицею. Во© йшли
упокорено тихi, один одному вслiд. В десницi кожен iз них тримав за узду
засiдланого й при повнiй бронi огира, у шуйцi - кадансуву з землею.
Зблизившись iз мiсцем поховання, казали сво останн "прощай", висипали
"емлго на одну з могилок i так само тихо й упокорено вiдходили. Тiй
сумовитiй i величнiй ходi ©хнiй, тiй нескiнченнiй процесi© не буде,
здавалось, кiнця-краю. А могили вад похованими росли та й росли, ©х видно
вже не лите стiйбищанам, а й тим, хто стояв чи правився далеко вiд мiсця
поховання. I тiльки тодi вже, як вiддав шану кагановим синам останнiй iз
во©в, було дозволено пiдiйти до могил i оплакати похованих ©хнiм кревним -
матерям, братам, сестрам, усiм, хто проживав у кагановiм стiйбищi i так чи
iнак був причетний до каганового роду.
Плакав над свiжо насипаними могилами й каган. Не так, як жони його -
рвучи на собi коси, посилаючи в свiти голоснi плачi-жалi, а все ж плакав.
Пiдходив зсутулено-надломлений до кожно©, брав у руки землю, що ©© несли
слiдом за ним, воздавав яко во©н во©нам належне й приказував, ковтаючи
сльози:
- Прости, сину. Прости й прощай! Дорого заплатять вони менi за твою
смерть. Так дорого, що й тим, котрi в утробi матерi зараз, мiсця на землi
не буде. Небом заприсягаюся: не буде! Ми ще вiзьмемо Константинополь. Ми
ще погуля мо на пожарищах iз кiсток ромейських!
Кого стосувалися тi погрози, i без тлумачень знали. Одного не могли
втямити: як пiсля всього, що сталося на фракiйських та мiзiйських долах,
можна мрiяти про вiдплату? Авари ж ганебно втекли вiд роме©в! Чи до помсти
зараз? Мав би молити Небо, аби не сталося гiршого. Коли роме© довiдаються,
якi перепудженi i як розпорошенi аварськi турми, можуть перейти Дунай. А
перейдуть - погибель буде, потоптом пiдуть по ©хнiх стiйбищах.
Каган чомусь не думав так. Вiддав шану померлим та й пiшов мiж жон
справляти по дiтях сво©х тризну. Один день в одно© пили та оплакували,
другий - у друго©, третiй - у третьо©. I так усю седмицю. А ще журився по
тому, а ще остуджував рани - коли не тiлеснi, то душевнi, плакався якщо не
кожнiй, то найбiльш уподобаним жонам невдачами, що постигли його, великого
во©на, та слухав ©хнi утiхи-заспоко ння, та сприймав ласки утiшниць. На ту
журу, як i на баяння ©©, далебi, не доста було седмиць. Тож i зашепталися
раднi: як бути, що робити? Нiхто ж не зважиться порушити закон: коли каган
перебува мiж жон, дiтей сво©х, з'являтися йому на очi не дозволено, а
бачити з жонами i поготiв. Ждати ж теж не випада . Послухи доповiдають:
роме© не пiшли восвоясi, стали таборами у ближнiх вiд Дунаю городах та
селищах i ждуть чогось. дуже ймовiрнi догадки: тому не. зважуються
переслiдувати аварiв за Дуна м, що бояться моровицi. Тож аварам не личить
сидiти й уповати на те, що якось буде. Мусять скористатися страхом перед
моровицею i замиритися з ромеями.
- Треба покликати кагана. Без нього анiчого не вдi мо.
- Як покличеш, коли не дозволено? Раднi перезирались i вiдмовчувалися.
- А ждати погибелi дозволено? - пiдвiвся А псих. - Доведеться i це
брати на себе, коли серед вас нема мужiв.
Не присоромились i не возбуяли гнiвом, навпаки, ожвавилися, i всi, до
диного.
- Iди, хакан-бегу. Тiльки тобi вiн i може простити вторгнення.
Не слухав ©х. Сiв на огира i за кiлька митт востей стояв перед наметом
тi ©, котра, знав, ба©ть зараз кагана. - Поклич Ясноликого! - сказав, не
вiдхиляючи заЦяони.
На голос його вибiгли лише цiкавi до всього дiти.
- Вiтця нема тут. Вiтець там, - показали на сусiдинiй намет.
- I то правда ? - осмiхнувся малим.
- А так. Вiн спочива , велiв не будити. "Ото халепа. Ну, та раз уже
зважився, то буду вiдваж| яим до кiнця".
Пiд'©хав i назвав каганову жону на ймення, попрохав ийти до нього.
Вiдмовчувалася певний час. Зрештою подала голос:
- Хто ти i чого тобi?
- Невже не пiзна ш? Апсих я, хакан-бег. Поклич Ясколикого. Знову
мовчання. За сим разом не таке тривале.
- Нащо вiн тобi?
- Скажи, повиннiсть кличе. Я не смiв би турбувати Ого, та невiдкладна
потреба. Мусимо вирiшити, як буШа ромеями.
- Ясноликий сказав, аби забирався геть, - почувся иорадно збадьорений
голос.
Тепер Апсих вiдмовчувався, бо таки справдi не знав, як йму бути.
- Я-то можу забратися, та Коментiол усе ще тирлу ся бiля Дунаю. Вiрнi
люди кажуть, що не ма намiру бйратися геть.
З намету вийшов невдовзi i став перед Апсихом самгiн.
- Це правда чи ти драту шся зi мною?
- Не було б правдою, хiба я посмiв би об'являтися еред сво©м
повелителем. певнi вiстi: тому лиш не йде через Дунай, що бо©ться
моровицi. Слiд скорпгтатпся пим i замиритись iз ромеями. Раднi чекають на
тебе, привiдцю. Прийди i врозуми, як бути.
- Тiльки це сьогоднi. Завтра.
Радишсь буяо про що. Одне, чи можна покладатися на Таргiта, коли вiн
усе ще сидить на Родосi, а друге, з чим пiдуть до роме©в? З тим, що й
колись: аби платили субсидi©? Пiсля невдалого походу у Фракiю не випада
.якось згадувати про субсидi©.
- А коли запропонувати ©м ©хнiх полонених? - подав голос котрийсь iз
радних.
- Як то - запропонувати?
- У нас ©х двадцять тисяч. До зими ма мо збути, iнакше загинуть. А де
збудемо, коли работорговедьнi ринки геть усi вiзантiйськi? Ось i пiти з
цим до iмператора: хай платить воловину чи навiть чверть цiни та й бере
собi сво©х легiонерiв.
- Це може бути приводом до перотрактацiй, проте не резоном. Шукайте
резони.
Шукали день - i не знайшли, шукали другий - теж. А на третiй самi роме©
нагодилися i пiдказали. Прийшли сольством вiд Коментiола й зажадали, аби
повернули ©м стратега Каста. Без нього, мовляв, не можуть пiти вiд Дунаю.
Радиi ожвавилися: причина для перетрактацiй в. Та не про те подумав
тi © митi Баян.
- Це ж як - вiддати? Без миру i злагоди? Аби той же Каст повiв завтра
ромейськi легiони на аварiв.
- Стратег Коментiол да слово: пiде вiд Дунаю, коли повернете Каста. А
то вже й буде початком перетрактацi© про мир i алагоду.
Раднi не лише зором - усiм видом сво©м поривалися до Баяна, силились
пiдказати йому: погоджуйся. Та Баян закусив уже удила, йому не до радних.
- Стратег Коментiол каже одне, а iмператор може сказати iнше.
Зголошу мось обмiнятись сольством - i то негайно, а вже сольства
домовляться, як бути з миром та злагодою мiж нами, як - iз Кастом.
Ромейськi нарочитi усе ще силились запевнити Баяна: чи те, що легiони
©хнi знiмуться й пiдуть - не вiрна прикмета про замирення? Та дарма, каган
стояв на сво му. дине, що пообiцяв Коментiоловим слам, - Каст буде
видiлений з числа полонених, до пiдписання ряду житиме в теплi та
достатку. Аби звiльпеппя його прискорилося, хай стратег Коментiол
посприя , аби прискорилося укладання ряду мiж аварами i iмперi ю. Сли
аварськi вирушать ; до Константинополя днями.
Коли роме© пiшли, порадились i стали на мислi: на Таргiта не
покладатися, врихтувати iнше сольство i повелiти йому тримати себе на
перетрактацiях з iмператором та його людьми не як поганьбленi iз
звитяжцями, а як такi, що можуть мiрятися з Вiзантi ю силою. ©i Найперше
мають сказати iмператоровi, що вони, авари, схильнi жити з Вiзантi ю у
мирi та злагодi та бути ©© сторожею на дунайських обводах, одначе в тому
лиш рабi, коли Вiзантiя матиме ©х за наймане вiйсько, а не за : рабiв, як
мала досi; коли вона, iмперiя вiзантiйська, дотримуватиметься укладеного з
аварами ряду й справно илатитиме ©м субсидi©, а не зволiкатиме чи й зовсiм
ухи; лятиметься, як було досi. Якщо ж мова пiде про викуп стратега Каста,
сольство ма сказати iмператоровi: авари ; агоднi повернути Вiзантi© не
лише стратега Каста, а усiх iнших полонених - як легiонерiв, так i люд
ромейський iз городiв та селищ. Одначе iмператор ма знади: | усе, добуте
воями в сiчi, добува ться кров'ю i належить, отже, воям або ©хнiм кревним.
Каган не властен забрати ©хн й передати iмператоровi. Те може зробити
пивикуп. Зважаючи на замирення i злагоду, вiн буде високим: всього в
пiвцiни. Якщо роме© опиратимуться, дових легiонерiв, як i громадян
iмперi©, можна збути дешевше.
Сли аварськi повернулися з Константинополя доволi шiвидко, а привезли
не так уже й багато. Iмператор Маврикiй погоджувався укласти з аварами ряд
на мир i алавду, одначе за сторожову службу на обводах обiцяв плаити не
сто, а таки вiсiмдесят тисяч солiд. За стратега Еаста теж зголосився дати
стiльки, скiльки зажадали, а ромадяи землi сво ©, як i рядових легiонерiв,
вiдмовився купити.
- Навiть за четверть цiни? - не вiрив Баян.
- Навiть за четверть цiни. Купують, сказав, рабiв, а они iмперi©
забороняють будь-кому купувати чи провати громадян Вiзантi©. Коли авари
хочуть узяти за х солiди, хай звертаються до родичiв полонених. р;То був
грiм серед ясного неба. I кагана, i його радних iйiть приголомшило те,
втратили на якийсь час дар речi. Адже вони полiчили вже, скiльки матимуть
за полонених i цiлому, скiльки - кожен зокрема, i все це - подумати тiльки
- випада тепер iз рун. А, крiм того, що ш робити з волоненими? По
стiйбищах не розбереш ©х, як рабiв не використа ш - ураженi язвою, а
годувати двадцять тисяч за так... Хто на це пiде i кому це треба?
- Що ж ви сказали iмператоровi?
- Сказали, що такого ряду не пiдпишемо. З полоненими хай собi як знав,
так i чинить, а коли допомiжнi двадцять тисяч солiд (поверх вiсiмдесяти
погоджених) не платитиме, миру не буде, i ряд про те з Вiзантi ю не
пiдпишемо.
Не часто порушу каган узвича не, те, що перейшло до нього вiд дiдiв i
прадiдiв роду аварського. А за цим разом таки порушив. Не всидiв на столi,
вийшов перед слiв i сказав:
- Хвалю за мудрiсть, сли мо©. I за мужнiсть також. Хай знають роме©: ми
не бо©мося ©х, - Обернувся до радних i сказав уже не лише слам, а й
радним: - То не бiда, що ми оступилися перед ними у Фракi©, що нашi турми
понесли там вiдчутнi втрати. Рiд аварський - плодовитий рiд. На мiсце тих,
що впали на бородищах, прийдуть iншi, молодшi i завзятiшi, анiж отцi та
брати ©хнi. Переята слава - ще не переята змога. Ми ще помiря мося з
ромеями силою!
Не вельми певнi були раднi, що помiряються ще з ромеями силою, тим паче
зараз i на рiвних - турми он як порiдiли та й привiдця ©хнiй постарiв уже,
лiта геть вибiлили голову, а проте почули його суворий голос - i возбуяли
духом: так буде! Переята слава - ще не переята змога!
- Слава привiдцi гордого племенi аварiв! Слава великому Баяну!
Усi, здавалося, виголошували йому здравицi i всi радiли присутностi в
собi ратного духу. А мiж тим то тiльки здавалося. Апсих сидiв поруч iз
каганом, одначе не кричав "слава" i ратним духом, як iншi, не переймався.
- Щоби переяти в супостата змогу, - сказав, улучивши нагоду, - треба
спершу очиститись.
Мовив доволi тихо, без належного возбуяння, а проте усi почули i
зосередили на ньому допитливi позирки очей сво©х.
- Вiд чого?
- Хоча б i вiд скверни, що принесли з собою Iз Фракi©.
Не знали, як можна очиститись, чи не зовсiм уторопали, що ма на оцi.
- Може, хакан-бег висловлювався б яснiше?
- Можна й яснiше. Скажи, кагане, що робитимемо пiсля всього, що
привезли сли вiд iмператора, з його недобитками - полоненими? Мор,
занесений ними, набира сили. Вiн багатьох забрав уже, ще бiльше забере
люду, коли нiчого iiс вдi мо i то негайно. До зими йдеться.
Каган виважував та й виважував його пильним позирком.
- Хакан-бег не зна , що робити? Вивести у поле i витнути до ноги.
Раднi схрестили на сво му привiдцi посоловiлi з дива ' _ очi й
вiдмовчуються. : - Усi двадцять тисяч?
- А то ж як? Iмператоровi не жаль ©х, чверть цiни поскупився дати, а ви
подивованi, у вас здригнулася Десниця?
- Це ж двадцять тисяч, Ясноликий!
- Iншо© ради нема . По стiйбищах таких не пошлете, на ринках теж не
продасте. Хто купить, знаючи, що мiж Вих ходить моровиця? Аби покласти ©й
край, лиша ться одне: витнути полонених. А щоб усе те не впадало так дуже
в око, одбирайте по сотнi чи тисячi, виводьте в поле напускайте на кожну
тисячу нову турму, бажано мо|яодших i наймолодших во©в. Хай вчаться
мужньому дiлу И гартують для грядущих сiчей серця.
XXXI
Йшлося до передзим'я. Частiше й частiше замоложуалося небо, випадала на
землю моква, i Свiтозар що не день, то надiйнiше впевнювався: вiн безсилий
упорати .тiльки люду, тим паче захистити його собою. Дарма, що серед
полонених знайпюв багатьох i багатьох, котрi гавали йому в помiч, збирали
трави й готували декокт, Дбирали й умiли переконати слабих - ©хн мiсце в
осiбЕiм закутi яру; дарма, що вiднинi бiлували дарованих Драми комоней i
стежили, аби все, що йде в страву, Iшло по-можливостi чистим,
незабрудненим. Старання i лише стримували поширення моровицi, побороти не
Iогли. I тут, на паннонськiм березi Дунаю, i там, за Саи, ширилась та й
ширилась вона серед полонених, в богатьох забрала життя, ще в бiльшостi
грозилася забрати.
- Треба щось робити, - вдався до обрiв i уповав: вони се бачать, стоять
близько до тих, кого постигло безлiття, не повиннi лишатись байдужими. Та
обри не квапились дiяннями. Однi вiдмовчувались, iншi поплескували його по
плечу й казалi© осмiхаготтгь: "Декокт, декокт. Давай декокт". Врештi, коли
набрид ©м, нагадуючи, i зовсiм визвiрилися.
- Пiшов прiч! Каган думас, каган зпав, що вдiяти!
- Чому ж не дi ? Не до лiта, до зими iiдоться. Його оперiщували пага м
i знов казали:
- Пiшов прiч! Прийде час - вдi .
А час спливав, моква що не день, то випадала частiше, мочила
дошкульнiше, i вiри, що каган думав про них, полонених, що вдi щось,
ставало все менше та менше.
"Хiба до самого кагана вдатися? - спливла несподiвана мисль, i, як
всяка дерзновенна несподiванка, заграла перед очима звабою. - А чом би й
нi? Я ж iшяжич е. Скажу сим, що пильнують: "Я княжич з антiв, волiю
бачитися з каганом, просити його, аби звiдомив Антiю: я тут, у полонi,
родаки не поскупляться, добре заплатять йому за мене", - i тi не посмiють
ослухатись, перекажуть мою речницю кагановi, а вже як побачусь iз каганом,
скажу заодно i про полонених: ма щось робити з ними, iнакше згинуть".
Щаслива мисль, гейби перша ластiвка, об'явилася - i вже утвердила
сподiванку, а сподiванка й певнiсть: ано, то вiрна путь, то, може, дина
можливiсть порятувати сих нещасних. Як на те табором пiшла гуляти вiсть:
iмператор викупив стратега Каста; Каст, вiд'©жджаючи до Константинополя,
пообiцяв комусь iз легiонерiв сво©х: перше, що вдi , повернувшись, пiде до
iмператора й доможеться, аби викупив i всiх iнших. Каган продав ©х за
четверть цiпи, то не така вже й велика купа золота для фiска, аби вагатись
чи скупитися.
"Каган ласий на золото, - мислив собi Свiтозар. - Коли скажу, що я
княжич iз Тиверi, вхопиться за се i пошле гiнцiв сво©х до брата. А поки
той гiнець ©здитиме, ходитиму до кагана i таки ублагаю, аби дав полоненим
крiвлю, а з крiвлею i можливiсть подолати моровицю. Ано, щораз шукатиму
привiд зустрiтися i таки доможусь свого".
На тому став, того й тримався. Лишалося одне: вибрати слушну нагоду i
того з обринiв, котрий пiде до кагана й скаже, чого хоче княжич iз антiв.
Такий обрип не забарився об'явитися - то був терхан однi © з турм, що
прийшла в помiч сторожi.
- Ти справдi ескулап ? - запитав Свiтозара, коли його привели й
поставили перед доволi молодим, таки його лiт терханом.
- А то.
- Серед полонених багато уражених язвою?
- Мало не кожен десятий. У мене е до тебе чолобитна.
- Потiм...
- Вона стосу ться мене особисто, одначе й сих нещасних також. Я не
тiльки ескулап, що брав вищi науки в Константинополi. Я е княжич iз
Тиверi, з Антсько© землi.
- Отак?
- Отак, достойний. Хотiв би бачитися з каганом, тим паче, що ми
бачилися вже з ним пiд Чурулом, й просити, аби послав гiнцiв сво©х та
звiдомив князя Тиверi, що я тут. Матиме добрий викуп за мене.
- Все одно потiм. А зараз одбери тих iз полонених, що найбiльше
слабують, маю одвести ©х у затишне мiсце а поко м i крiвлею. . Свiтозар
примiтне випрямився i прояснiв видом.
- То правда ? Каган подбав уже про полонених?
- Так. I передусiм про уражених язвою, ©х набереться тисяча?
- Достойний привiдцю. I двi набереться вже. - То одбери першу тисячу.
За iншими прийдуть згодом.
Свiтозар метався в тiм закутi, де лежали слабi, гейби на боролищi.
Кидався до одного, облишав, завваживши, що вiн мертвий уже, й поспiшав до
другого, вiд другого - до третього, i всiм казав: "Вставайте, братове!
Вас, сла"бих, перших поведуть до халуп, у тепло та затишок. Ка^Хаи
зглянувся на ваше безлiття, дба вже про вас". t Коли набрав тисячу та
вивiв iз яру, завагався на мить I таки вдався до терхана:
- То, може, i я з ними?
- Да нi, - заперечив. - Тут лиша ться бiльшiсть, лишайся й ти.
Не став наполягати. Хоча з обрами пiшли тi, що ледве Переставляли ноги
та несли свое до краю виснажене тiло, та у таборi, лишалася значна i
значна бiльшiсть. Та його не мiг не брати на карб: тота бiльшiсть он як
захвилювалася, почувши, що ©х забирають iз се© ями пiд вiдiритим небом.
Хто усмирить ©х, коли дiйде до одбору. Юртово© тисячi i всiм захочеться
пiти першими? Стратив обри тримають осiбно, далебi, сподiваються на викуп,
центурiони не вельми в пошанi у легiонерiв. Вiн, Свтозар, чи не диний,
кому скоряються всi. Що буде, коли кине й пiде? Чи не лiпше давати кожнiй
новiй тисячi, що йтиме з табору, центурiона, на весь час у путi та й там,
куди прибудуть, а самому давати його тут?
Черга за наступною тисячею настала невдовзi, бо прийшли за нею не тi
обри, що брали тiльки-но, прийшли iншi. I терхан був iнший, ба й речi не
тi. Не питали вже, в слабi чи нема , сказали виставити тисячу - та й
повели. А по якiмсь часi звiдтам, куди вели, прискакав один, викинувши,
певно, з сiдла котрогось iз необачних обринiв (були то, як пригаду тепер,
переважно отроки), прискакав i крикнув з крутопадi, що пiдносилась над
яром:
- Не вiрте аварам! Вони не до города Сiнгидуна ведуть нас. Виводять у
поле й витинають до ноги!
Виголосив одим духом i зник, певно, завважив: його помiтила сторожа,
поспiша , аби схопити чи й потяти. А всi, хто почув його, не знали, як ©м
бути. Вiрити не хотiлося, одначе й не вiрити не могли. Не такий вiн
перепуджений i стривожений був, той, що об'явився i крикнув: "Не вiрте
аварам!" Ано, не такий стривожений, щоб не вiрити йому. Та й кому се треба
було так пiдло жартувати i з ким?
- Содруги! Це схоже на правду! Не йдiмо бiльше з яру, коли прийдуть i
братимуть!
- Чи таке можливо? Чи вони, авари, не люди?
- Бо таки нi! Варвари !
Велелюддя людське не просто гомонiло вже - вирувало. Спершу збиралися i
радились невеликими купкамигромадами, певно, тi, що встигли заприятелювати
за час походу чи полону, та, нiчого не врадивши сво©м осiбним гуртом,
кидалися до iншого, велелюднiшого чи мудрiшого.
- Не пiддаваймось, коли прийдуть i братимуть! - кричали найголоснiшi. -
Сидiтимемо в таборi купно й триматимемося купи!
А що висидимо?
- Так, так, що висидимо? Та чи й дозволять сидiти? Приходитимуть i
братимуть силою.
- Ма мо послати сво©х нарочитих до кагана. I то негайно! Ходiмте до
сторожi й скажемо: доки не повернуться нашi нарочитi вiд кагана, нiкуди не
пiдемо!
- А коли не послухаються?
Це подав голос вiн, Свiтозар. Бо видiв, певен був: i однi, i другi лише
хапаються за рятiвну мисль, радять не те, що поряту .
- Стихли на мить, одначе тiльки на мить.
- А коли не послухаються, кинутись i розчавити!
- Оце вже дiло. Я теж так думаю: коли авари справдi намiрились потяти
нас, iншо© ради нема й бути не може. Ми без бронi, се правда. Та нас он
яка сила. Коли вiзьмемо до рук ки© та будемо мудрiшi за сторожу, здола мо
©©, бiгме. Ляже нас немало, то теж правда, проте по всi.
- Дiло кажеш, ескулапе.
- Ано, ми теж приста мо! Ходiмо лавою на сторожу. Вона не така вже й
чисельна. Хай ляже тисяча нас, зате всi iншi розбiжаться по довкружних
байраках, по дунайських зарослях - i хай шукають вiтра в полi.
Згромаджене досi велелюддя завирувало, кинулося до наготовленого для
вогнищ палiччя, кожен вибирав собi зручний коли не для нападу, то для
оборони кий. Авари загледiли те i здогадалися, видно, до чого йдеться:
спiшно сiли на комоней, налаштували броню й стали лавою.
Iншого виходу з яру не було, лише через них. Та юрму полонених i та
запруда не стримувала. Свiтозар iшов попереду, тож перший i спинився перед
комонниками, що стали йому i його содругам на путi.
- Що трапилось, ескулапе? Куди правитесь?
- До тебе, привiдцю.
- I всi?
- Ано. Волi мо знати, пощо трима те нас у цiй ямi i доки триматимете?
Каган велiв вести в тепло та затишок, то берiть i ведiть.
- Прийде час, вiзьмуть.
- Чому ж не зараз?
- Про те знають iншi, не ми.
- У полонених урвався терпець. Вони волiють, аби ви зараз уже брали ©х
усiх, скiльки е тут, i вели до Сiнгидуна.
- Сказано: вертайте назад i ждiть!
- Чого, смертi?
Терхан сягнув рукою до меча, хотiв, видно, пригрозити Свiтозаровi, та
тi © митi сталося те, чого й Свiтозар не сподiвався: хтось iз полонених
вихопився у нього з-за спини й огрiв терхана по чому бачив ки м. Iнший
скористався тi ю миттю й викинув привiдцю сторожi з сiдла. На помiч йому
не забарилися прийти авари. Переднi з коiмонних здибили огирiв i кинули ©х
на юрму. Скрикнули ураженi i впали мовчки. Та полоненi не помiчали того.
Хто мiг, той захищався чи бив супостата свого ки м, хто дотягувався до
стремена, той хапав комонника за ногу i доволi спритно та дужо, як для
знеможеного, викидав його iз сiдла. А вже там, на землi, били повершеного
тi, гцо йшли вперед потоптом. Бо не сумнiвалися бiльше: той, що стояв на
замиленiм огирi над крутопаддю й кричав усiм, хто був унизу: "Не вiрте
аварам!" - був ©м вiрним содругом, життям сво©м накладав, все ж повернувся
до яру й попередив тих, що в яру: авари прирекли всiх на смерть. А в
приречених нема вибору. Гинули вiд мечiв, пiд копитами комоней i не
зважали на те, мов очманiлi дики, перли та й перли на аварiв, аж поки не
затопили ©х собою чи примусили степутися i зiйти з путi.
Що було далi, лише боги й могли видiти iз високостi. Поведiвати ж чи
завадити - навряд. Гула вiд тупоту тисяч i тисяч нiг земля, чулося важке,
схоже на шум прибою в буремну нiч дихання, час вiд часу крик когось iз
уражених чи знеможених. Не благання про помiч - останн прощання iз свiтом
чи докiр свiтовi. У цiм страху-безпам'ятствi, в поривi, що знав одне -
уникнути погонi, не стати жертвою варвара-аварина, навряд чи хто думав про
помiч. Авари, одержимi в злостi, скакали обiч i галалакали, однi
повелiвали щось, iншi поспiшали здiйснити тоте повелiння, ще iншi насiдали
на полонених i разили мовчки. Урон вiд ©хнiх мечiв, як i вiд стрiл,
мiзерний, його навiть не помiчають, а все ж полоненi шарахаються час вiд
часу, схоже, нiби хочуть пробити мур i не можуть, знову вiдскакують та
бiжать, силяться перегнати самих себе. Юрмисько вiд того ще помiтнiше
бурлить, виру , нагаду табун наляканих звiром комоней, до краю збуяпих i
перепуджених, нацiлених на одне - втекти, не пiддатися, з шкiри
випорснути, а бути далi вiд бiди-загрози.
Чи до розглядин тут i чи до мислi про помiч? Знають-бо: втеча - надiя,
як надi ю й певнiсть: рятунок можливий доки при купi. Тому полоненi й
тримаються ©©. Бiжать, скiльки сили, i дбають про одне: не спiткнутися б
i не вiдстати б вiд гурту. Хто зважився на неможливе, тому не личить
спинятися на пiвпутi. Хiба не вiдали: вони пiшi i безбороннi, а тi, що
переслiдують - при бронi i на комонях, встигнуть i потяти багатьох, i
помiч покликати. Та хай... ©х, втiкачiв, що були щойно полоненими, оп
скiльки всiх не потпуть, як би не старалися, тим паче, що до байраку пе
так i далеко вже. Та й бiгти не пiд гору, у долину. Коли вiдчули те, а тим
бiльше побачили: бiжать не пiд гору, - в долину, i зовсiм возбуяли духом.
Прибула до нiг сила, радiсть-утiха засвiтилася в очах. Через те, мабуть, i
не добрали, чому це авари, що уподiбнювалися досi псам i люто кидалися на
свою жертву збоку, вихопилися раптом наперед i погнали комоней туди, куди
бiжать i полоненi, - до байраку. Лиш опiсля, як вони досягли його та стали
показувати на зворохоблене юрмисько, примiтили: путiвцем, що йшов понад
байраком, правилися численнi комоннi, чи не та чергова турма, котру
привiдцi аварськi послали до яру-таборища на розправу а полоненими.
- Братове! - встиг помiтити те, що й iншi, Свiтозар, - Звертаймо
одесную, бiжiм у Дунай! Тепер лиш вiн поряту !
Бачили: покликана на помiч турма зворохобилася вже, комонники стали
приострожувати й здиблювати не перейнятих бу стю огирiв, спрямовувати ©х
на втiкачiв, таких близьких уже до порятунку i через те усе ще не певних,
що треба звертати кудись.
А турма зняла тим часом мечi i йшла на них лавою.
Боже милостивий! Порятуй i помилуй! Крiм Дунаю та його пречисто© води,
тепер i справдi нема на що надiятись.
Хтось пада , знесилений страхом, такою видимою вже неминучiстю, хтось
обходить його чи й перескаку через нього та бiжить, куди бачить, а
правдивiше - куди всi. Часто й дужо диха поле, вiдлунюючи потужне людське
дихання, гуде земля вiд тупоту нiг, а ще бiльше - пiд ударами копит, i
небо тремтить з ляку та подиву перед тим, що дi ться на землi. Бо комонi
настигли вже полонених i комонники не шкодували сили i не чули докорiв
сумлiння, стинаючи приреченим голови чи дiстаючи ©х сулицями. Навпаки,
лютували з того, що полоненi бiжать купою, один в один, що тота купнiсть
не дозволя ©м гуляти вiльно: потявши одного, вибирати другого, потявши
другого, вибирати третього. I все - на лету, не зупиняючись, даючи
спроможнiсть перейнятому бу стю серцю натiшитись винахiдливiстю розуму,
вправнiстю рук, силою молодечого тiла.
- Обходьте це тлумисько з одного i другого боку! - повелiвав хтось iз
аварських привiдцiв, - Перетнiть йому путь до води!
- Хай скачуть, - вгомоняв його iнший. - Дунай широкий, його коли й
перепливуть, то всього лиш одиницi.
- Вони ураженi моровицею, загадять рiку! Повелiваю: потнiть ©х на