Страница:
волi старо© баянки.
- А тепер заклади, внучку, пальцi до рота i викинь те, що випив.
Довго домагалася свого i таки домоглася.
- От i гаразд, - бодьорилася i iнших бадьорила. - Неси, мати, заварене
на винi зiлля. Напо мо ним нашого Славомирка та й ждатимемо милостi вiд
щедрих на добрi дiла богiв.
Сидiли над слабим до глибоко© ночi, робили все, що могли, а полегшення
не було та й не було. дипе, чого дiждалися, - Славомир стишився пiд ранок
i тим дав привiд сподiватися лiпшого.
Удосiта, як челядь залишила ложницю, а зболена мати здрiмнула там-таки,
бiля слабого, стара взяла з собою нiж бесагу i вийшла з терема. Тодi вже,
як наблизилася до лiсу та розглянулась, чи нема поблизу когось
стороннього, молитовне склала на грудях руки.
- О земле! - молилася. - Ти, що ма ш у собi живодайнi дари богiв i
щедро винагороджу ш ними злаки, а через злаки i нас, на тобi сущих, будь
милостива до мене нинi, як б милостива завжди. Молю, благаю тебе господине
життя, мати-годувальниця наша, не йди супроти ревних жадань мо©х, дозволь
скористатися цiлебнiстю трав з тебе проростаючих. Не ради пагуби людсько©,
в iм'я ц&рованого богами життя хочу взяти ©х у тебе i врятувати
немiччю побореного отрока. Почуй мене, земле, зглянься i допоможи менi в
баяннях i дiяннях мо©х. Вiк свiй буду вдячна тобi за се, берегтиму лик
твiй, щедроти тво© i передам цю свою вдячнiсть дiтям i внукам мо©м - усiм
нащадкам роду мого, заради яких стою i клопочусь перед тобою.
Пождала мить, другу i вже потiм казала далi:
- I вас прошу, трави цiлебнi, рятiвники нашi. Прошу й благаю: не
ховайтесь вiд мене по галявах лiсових хащами вiд людей заступлених,
поспiшiть до рук мо©х.' Та що велiла вам вирости, дозволила менi взяти вас
i помiч немiчному подати.
Знову пождала, схоже, нiби дослухалася до голосу землi, трав, i вже
потiм рушила до лiсу. Скiльки вбирала зiлля, стiльки й промовляла до
нього, та уповала на щедрiсть, та ждала щедростi. I зiлля не залишилось
байдужим до тих благань. Дарма, що шукала його в чужому лiсi, в чужiй
землi, знайшла i шандру, i буквицю, i сельдерей, а головне - швидко
очищаючу стравохiд вiстунку. Так зрадiла Цiй сво©й знахiдцi, що не зумiла
й стримати себе. Стала перед нею на колiна i воздала хвалу - богам, землi,
травам. А вже потiм рвала i бачила себе звитяжною у змаганнi iз
Славомировою немiччю та осмiхалася, чуючи за плечима силу.
Принесла ту радiсть i в терем князя Богданка.
- Як вiн тут, мiй внучок? - пита ться в Зорини.
- Усе ще спить, матiнко гожа.
- Слава богам. Пiшло на лiпше, значить. А прокинеться - i зовсiм лiпо
буде. Рятiвне зiлля знайшла для нього, доню.
Чи тому, хто жде - не дiждеться рятунку, багато треба, аби повiрити в
нього? I заяснiла видом Зорина, i в помiч матерi стала. Варили, доки
Славомир спав, одне, варили друге, варили й трете зiлля. Мати передавала
науку баяння, донька переймала ©© та дякувала богам, що послали до не©
стареньку в таке тривожне лiто. Що було б iз Славомиром, коли б вона не
об'явилася перед сi ю наиастю в ©© теремi? Боги свiтлi та боги яснi, що
було б?!
Нi з ким не дiлилася сими мислями, а всi, навiть найменшi, саме так
зрозумiли: коли б не бабця та не ©© баяння, ив було б уже Славомирка. Бо
Обида щедро винагородила його трутизною, бiльше седмицi виводила ©© з тiла
та й по тому не одразу набуло воно сили, що буяла колись. Тож внуки i
зовсiм вподобали гостю з Тиверi. I руки цiлували ©й першiй, коли
зустрiчали вранцi, i хвалу воздавали, як нiхто не воздавав матерi Людомилi
на всiм ©© вiку.
А що ж Людомила? Чи була вдоволена всiм тим? Пробi, надто довго не
знала вона, що таке щирiсть та прихильнiсть людська, аби не завважити ©х
та не воздати належно. Ои яка старанна, коли пора ться в господi, i яка
вигадлива та втiшена, коли бавиться з дiвчатками. Присяйбiг, Зориii i
самiй хочеться бути тодi з ними, такими, як вони. Через чотири седмицi
маминого гостювання на Втiкичi доконечно увiрувала: усе ста на круги
сво©, через шiсть седмиць i зовсiм певна була: мати й не помишля вже про
повернення до Тиверi. А таки вишукався день, коли змушена була попрощатися
з тою певнiстю.
- Любо менi в тебе, - сказала якось мати Людомила, - та пора й честь
знати.
Була б Зорина сподiвана, не так болiспо прийняла б цей ©© умисел, а з
несподiванки ледве знайшла в собi силу устояти на ногах.
- Що се ви надумали, мамцю? - запитала крiзь сльози. - Чи на Тиверi не
набулися ще? Чи я така осоружна вам, що вже й покида те?
Таки не стрималася, пiшла, затинаючись, до лавицi пiд вiкно, сiла та й
захлипала. А мати й собi.
- Коли ж серце болить, - виправдовувала себе i свiй несподiваний намiр.
- Ти тутки в добрi та супоко© перебува ш iз мужем, дiтьми, а в тих, що на
Тиверi, супостати пiд боком. Чи вiда ш, що кутригури сидять тепер мiж нами
i Дуна м, а наш Веселий Дiл - он яка спокуса для них?
- То ви заслоните собою i Веселий Дiл, i тих, що в Веселiм Долi?
- Заслонити не заслоню, одначе й тут будучи, зiтлiю. Бо те й роблю що
думаю, а надто поночi: що там, як там?
- Я вам не мила, бачу, - ревнiше, нiж досi, заплакала Зорина. - Не
можете простити того, що пiшла з Богданком. А що було б, коли б залишилась
при вас, мамцю моя i без Богданка? Чи вiда те, що я сама висохла б на пнi
i вас висушила б до краю?
- Вiдаю, доню, як не вiдати, коли висушеною. Проте чи варто згадувати
се? Тi рани давно зарубцювалися, не через них пориваюсь я до Тиверi. Кажу
ж, тривожно там та й вiк свiй звiкувала в Тиверськiй землi, правдивiше' в
Веселiм Долi. Як можу бути тепер без нього?
I нарiкала на матiр, i жалiлась матерi -~ дарма, Людомила не
переiнакшила того, що надумала. Кивала на полiття, казала, воно не за
горами вже, пiдуть дощi як вибереться тодi в таку далеку путь i як здола
©©? '
- То по зимi й по©хали б?
- Нi, доню, серцем чую: маю зараз ©хати. Не сказала тодi сво©й кревнiй:
"Коли б ви знали матiнко, як ляка мене те, що чу ваше серце", а
попрощавшись, таки не втрималась i крикнула в угоду жалям сво©м:
- Як же менi не лякатись i не балувати, коли напевне знаю: попрощались
ми назавжди?
VII
Хотiлось чи не хотiлось того iмператоровi, а мусив визнати: лiта не тi
вже, щоб подолати немiч. Вiсiмдесят трет лiто мина , як топче на землi
цiй ряст. А то межа. Доки давили на рамена лиш лiта, знаходив у собi силу
i возсiдати на тронi, i повелiвати з трону. Нинi не здатний на те. Тяжка
недуга геть надломила його. Не лише з iмиерi ю, з собою впоратись не
годен. А як хотiлося б... О боже праведний, як хотiлося б звестися,
пiдiйти до високого, що з нього пiвсвiту видно, вiкна та глянути на
привiлля земне, на милу серцю iмперiю. Сонце ж бо вста . А коли вста
сопце, ©© найдалi видно. Одразу за Золотим Рогом Босфор котить синi хвилi
в море, за тамтим морем стеляться доли та возпосяться гори Еллади, далi _
Iллi. рик, ще далi - землi Захiдно© Римсько© iмперi©, тi, що ©х повернув
вiн до лона Вiзантi©. Це коли дивитися з вiкна на полуночпий захiд, вздовж
полуночних берегiв Середземного моря. На полуденних ще численнiшi i нiчим
не гiршi, коли не лiпшi, провiнцi©: Вiфiпiя, Фрiгiя, Геллеспонт, Лiдiя,
Памфiлiя, Карiя. Ще далi - Iсаврiя, Кiлiкiя, Сiрiя, Фiнiкiя Лiванська,
Палестина, а там - гипет з його перлиною на Середземномор'© -
Александрi ю, Лiвiя, преторiй Африка з провiнцiями Завгитана, Карфаген,
Трiполi, Нумiдiя, Мавританiя, нарештi Сардiнiя. То це лиш тi, що лежать на
захiд сонця. А скiльки ©х лежить на полунiч вiд Константинополя i на схiд?
Вiд Дакi©, Мiзi© та Фракi© до Абезги i Вiрменi© - все Вiзантiя i Вiзантiя.
Свiте ясний, хто ж правитиме такою iмперi ю, коли його, Юстинiана, крий
боже, не стане? I хто спроможний буде правити? Юстин?
О-о, яка ж вона всесильна, ця недуга! Всього позбавила, на все наклала
тв'ерду руку немочi. Лише на мислi накласти ще не може.
Силиться лягти зручнiше, - дарма, не годен здолати вагу власного тiла,
хоче покликати, аби прийшов хтось та вдовольнив його волю, а замiсть
зичного голосу чув немiчний, ледве чутний стогiн.
I Феодора не йде, i ескулапи не поспiшають клопотатися бiля iмператора.
Невже рано ще? Одначе ж сонце давно встало, он як звеселило вже свiт.
Гадають, коли iмператор не кличе, лежить безпомiчно-непорушний, то все ще
спить?
Гнiва ться на всiх i вже у гнiвi переверта ться якось.
Про що вiн думав тiльки-но, чим клопотався? Зда ться, бiдкався, хто
правитиме iмперi ю, коли його не стане. Справдi, хто ж? Таки Юстин? З роду
Анастасiя, зда ться, усiх прибрав: Iпатiя, Помпея. Стривай, де ж усiх,
коли дiти ©хнi лишилися i рiд як такий лишився. Як вiн, Юстинiан, не
подумав ранiш, що коли бодай якийсь вiдприск роду, посягання на
володарювання в iмперi© можливе. О боже! Мусить бодай зараз не сплохувати,
лишити заповiт. Чи рiд Юстинiв простить йому, коли цього не станеться? Та
й чого мав не статись? З яко© речi? Який уже не буде з Юстина iмператор,
сiсти на трон i правити Вiзантi ю ма вiн. Дядечко Юстин Перший мав рацiю,
коли казав: "Вiднинi влада не повинна вислизати з ваших рук, iнакше гору
над усiма вiзьмуть сенатори-аристократи". Вiн, Юстинiан, он як надiйно
тримав ©© - тридцять вiсiм лiт. Iменi Божественного удосто©вся. А Юстин
хiба не з того кореня? Чи освiту ма гiршу, нiж всi аристократи? "Чому ж
сумнiваюсь тодi?" - зроджу ться думка та одразу ж i гасне. Нiякого
сумнiву: коли станеться так, що бог забере його, iмператора Юстинiана, до
себе, на вiзантiйський троп мас сiсти його спадко мець Юстин. I доки не
пiяiто, про це слiд сказати, аби зпали, ба написати яаповiт, як написав
колись дядечко.
Знову силиться докликатися до когось iз наближених. За цим разом
недарма. Чи то ескулапи iшли вже до хворого, чи були недалеко, доволi
швидко стали при ложi, а почувши, чим клопочеться, покликали й iнших, в
тiм числi й iмператрицю Феодору.
Повелiння хворого - обов'язок для всiх, а повелiння iмператора - тим
паче. I написали те, що хотiв вiн, i на пiдпис пiднести не забарилися. А
дiйшло до пiдпису, сам намучився з ним, i всiх, хто ходив бiля нього,
вимучив. Яко©сь митi i з якогось дива закралася недовiра до того, що
читали йому, i вже не покинула, доки не примусила побачити прочитане на
власнi очi. Узяти папiрус до рук не мiг уже, тож повелiв пiднести до очей,
а тi, що пiдносили, нiяк не могли догодити. Вчитувався та й вчитувався у
рiвнi, одначе затуманенi рядки едикту, i вже тодi, як впевнився: написано
те, що треба, став лаштуватися, як би пiдписати написане.
Чув, знемiг до краю, i, мабуть, перелякав сво ю немiччю всiх, хто був у
опочивальнi. Забiгали, засу тилися, Феодора ж i зовсiм втратила мужнiсть:
прихилилася до нього, мужа свого, й зайшлася ревним, хоча i тихим плачем.
Не непоко©вся тим i не казав жонi: "Не треба, ще буде час наплакатися".
Лежав i дослухався до жалiв ©©, до того, що говорили мiж собою ескулапи.
Лише згодом, як котрийсь iз них принiс напiй та попросив випити, одкрив
очi й послухався.
Його не скоро залишили. Сидiли й радилися, потiм принесли снiданок,
щоправда, старання тi виявились марними: окрiм розведеного водою вина, ще
якихось напо©в, iмператор нiчого не мiг спожити - сили бракувало.
Загледiвши те, ескулапи порадили всiм залишити хворого:
розмови стомлюють його, хай засне та набереться сили.
Заснути вiн не заснув, а на самотi з помислами сво©ми залишився.
...Отже, Юстин. Точнiсiнько так, як i тодi, коли на мiсце дядечка
Юстина сiв на вiзантiйський трон вiн, Флавiй Петро Саватiй Юстинiан. А
втiм, не зовсiм так. Спадко мець його коли не з пелюшок, то з дитячих лiт
знав узко: рано чи пiзно, а буде iмператором. Вiн же, Юстинiан, i гадки
про те не мав. Був собi таким, як бiльшiсть в iмперi©, поселянином: не
рабом, одначе мало чим i одмiнним вiд раба. Незалежнiсть i непiдвладнiсть
- ото й усi привiле©, що мав. Як i вiтець його, численнi брати та сестри.
Всiм iншим той же раб. Коли був малим, випасав свиней, потiм - кiз,
баблявся у гною, ходив за ралом i стiкав потом у жнива: дошкульно був
битий за непослух i ще дошкульнiше - за спробу ухилитися вiд повинностi
женця чи орача i вже й зовсiм безбожно - за крадiжку шматка хлiба в
безхлiбнiй родинi вiтця Савватiя.
Пiсля одного з таких побо©в помишляв уже податися в гори й добувати
собi хлiб тим самим робом, що й усi вигнанцi, - з ножем у руках, та
сталося непередбачене. Надiйшла до Верхньо© Македонi©, а в Македонi© - i
до загубленого в горах сельбища Таурiсiй дивна i незрозумiла для всiх
вiсть: дядечко Юстин, старший брат вiтця, кликав до себе котрогось iз
синiв Савватiя.
Можливо, на той клич i не вiдгукнулися б, коли б прийшли всього лиш
вiстi, а не дядечкiв гiнець iз вiстями, i коли б той гiнець не нагодився
пiд гарячу руку. Одне, посланець iз Константинополя виявився аж надто
наполегливим, казав, дядечко обiця сво му небожу мундир гвардiйця, а коли
явить себе достойно - i високий сан при Августiонi, а друге, об'явився в
той самий день i час, коли вiтець Саватiй був у великому гнiвi на
Юстинiана. Звiдки йому було знати, яка химера засiла братовi в тiм'©, чому
вiн он через стiльки лiт згадав, що в на свiтi сельбище Таурiсiй, а в тому
сельбищi - брат iз купою дiтей, - вiн був у гнiвi на Юстинiана i тому не
став анi думати, анi вагатi©ся: "Оцього татя хай бере, - рiшуче показав на
Юстинiана. - Вiн прагне легкого хлiба, нехай пiде, та походить у
гвардiйцях, та скушту , який вiн ".
Той, кому передав тiльки-но владу, не вiда цього. Якось так склалося,
що вiн не встиг ще й за науку взятися, знав уже, чому береться, на чи
мiсце сяде змужнiвши.
"А може ж, вiн усво©в-таки ©х, досто©нства, що ними ма бути надiлений
привiдця тако©, як Вiзантiя, держави? Боже правий, передав владу над
iмперi ю найближчому з кревних, а не маю певностi, що передав у надiйнi
руки".
Тривожиться iмператор, а тривога зроджу досаду, ба навiть гнiв на
самого себе. Тридцять вiсiм лiт сидiв у Августiонi, повелiвав усiма, а сам
собi не спромiгся повелiти: пiдготуй спадко мця. Чому так? Гадав, що
вiчний, що смерть не може вразити його - Божественного? Пусто, тако©
певиистi не було, в усякому разi, це мало б бути. Далебi, про iц ше думав,
коли не дбав про замiну: аби той, кого готуватиме на сво мiсце, не
пiдстерiг i не замiнив передчасно.
"О господи! - ляка ться iмператор i кривиться, досадуючи. - Що, коли не
тiльки я, iншi теж помiчали це або ж помiтять ще, коли Юстин справдi не
виправда сподiванок? Що тодi скажуть про мене? Невже осудять i забудуть?
Не може того бути. Не повинно бутиi Чи ця мiзерiя, коли вона справдi
водилася за мною, спроможна затьмити все iнше - i дiла iмперськi, i дiла
житейськi, i храми божi, що ©х будував та й будував?"
Чув, холодний пiт виступив на чолi, та не зважав на нього. Поворухнувся
лиш, лiг зручнiше, силиться заспоко©ти себе. А супокою не було та й не
було. Нiби на зло, обсiдали лячнi думки, приходили каяття, а каяття - не
втiха, вони - чи не найпекучiший бiль.
Ось де вiн не доглянув, лишився глухим до чужих бiд. Ано, сам лиш
купався в славi та тiшився тим, що величали Божественним. Про славу всiх
iнших пальцем не поворухнув. Велiсарiй он скiльки звитяг здобув на
боролищах, Африку i всiх, хто стояв супроти iмперi© в Африцi, скорив,
Сiцiлiю, Сардiнiю, мало не всю Iталiю повернув у лоно Вiзантiйсько©
iмперi©, прогнавши звiдти варварiв. А вiн воздав йому по заслугах,
возвеличив, як належало б возвеличити? А скiльки мужiв науки трудилося в
потi чола, скiльки поетiв загинуло не визнаними? Як i во©в-звитяжцiв,
забутих по звитязi? Лише улюбленцiв ласкав та вдовольнявся тим, що
возносять його за тотi ласки. А вони можуть виявитися пустою забавою. Ано,
було б лiпше i певнiше, коли б дбав про справедливiсть. Чи хтось ослухався
б, коли б повелiв у однiй iз новел, а там i в другiй: "Чтiмо тих, хто
достойний того, хто не щадить зусиль розуму i серця, ба живота свого в
iм'я блага iмперi©, люду, що живе в нiй". За тридцять вiсiм лiт
володарювання це стало б поконом, а покони не так просто поламати. Отодi й
його, iмператора Юстинiана, згадали б...
"Я так мислю, - ловить себе на словi, - нiби мене нема вже, нiби й
справдi не буде за що згадати. А iмперiя, котру вознiс он як високо? А
храми, i серед них свята Софiя, кодекс Юстинiана зрештою?.."
"А чим ми заплатили за них, ти вiда ш? - нагло вторгнувся до пам'ятi
чийсь голос, i перед очима став вiтець Саватiй iз пугою. Став i не
вiдходив уже.
Iмператор силиться щось сказати йому, та слiв нема , слова застряли в
горлi.
"Не вiда ш, бачу. То запитай, сину, в тих, кого робив в iм'я тi ©
величi рабами, з кого драв податi, мов iз живого шкiру, одбирав дiтей i
робив з них легiонерiв, котрi не поверталися вже до отнього порога: або ж
падали замертво па бородищах, або ж служили тобi до скону. Глянь, -
показав удалеч, - скiльки ©х, завалених трупом боролищ. Усi вони на тво©м
сумлiннi".
"А ви ж як думали? - борониться iмператор. - Велич, що ©© всi хочуть,
да ться так собi?"
"Це ж хто - усi? Я, мати, брати тво©?"
Не вiдав, що сказати на те, i силиться уникнути вiтцевих
сумовито-гнiвних i пристальних водночас очей. Як i пуги, що тримав в
руках. А уникнути не може. Тодi вже, як дiватися, здавалось, нiкуди було,
доклав зусиль i розплющив очi. Потуги тi, виявля ться, не були марними:
зник десь вiтець, зникла i його пуга. Бiлi стiни опочивальнi постали перед
зором i мало-помалу врiвноважили дух його, а затим заволодiли й мислями.
...Де, коли i чому перейнявся вiн цим намiром: будь-що возвеличити
iмперiю, зробити ©© ще бiльше знаного в свiтi, анiж була знана? Тодi, як
обертався в Августiонi серед вельмож чи дещо ранiш, коли чув за
унiверситетською лавою повитi звабним серпанком слова про велич священно©
Римсько© iмперi©, достойно© попередницi Вiзантi©, про мудрiсть
iмператорiв, не менше уславлених, анiж уславлена ними iмперiя? О-о, там
доволi часто i голосно йшлося про це, як йшлося i про iнше - що з волi
Всевишнього велич ту i славу мав примножити Схiдна Римська iмперiя -
Вiзантiя. Так i казали: мав примножити. А в Августiопi й точнiше визначали
путi примноження: воно не станеться до того часу, поки вiзантiйськi
легiони не витурять варварiв iз земель, що належали колись священнiй
Римськiй iмперi©. Це - доконечна потреба, свого роду dum spiro spero '.
Хiба римляни не на це уповали i не цим трималися он скiльки вiкiв: dulce
et decorum est pro patria mori.
О так, саме в Августiонi та в унiверситетi й викохав у собi цю
певнiсть. А ставши iмператором, i зовсiм утвердився в мислi: iмперiя
передусiм, заради не© нi перед чим не зупиниться. Тому й брав з усiх i
все, що можна було взяти, гуртував на зiбране з пiдданих золото легiопи й
кидав ©х, куди вимагала омрiяна мисль, люд, що викохував ©© колись,
пiдсолоджував i пiсля.
Велике дiло - боролища устилав трупом. А коли б тим, що впали на
бородищах, не було чого ©сти? Чи ©х не та сама спiткала б доля? Чим
годуватимете себе, дiтей сво©х, коли всiх триматимете при собi?
Пiчкурi, заслiпленi темрявою власно© нори кроти. Заради цих он скiльки
ночей недоспано, миру га благодатi не вкушено, а вони ще й невдоволенi:
боролища устилав трупом, податями гнув до землi. Може, й так, може, й
крутий був iз вами, не одиницям - мiльйонам не давав передихнути,
вимагаючи сплати недо©мок, примусового продажу хлiба, через всiлякi там
епiболе, дiаграфе, аерикони. А хто з вас спроможний вигадати iнше? Хто
порадить, як завоювати пiвсвiту, не натужачись, примусити коритися
непокiрних, не наступаючи на горло непокiрним? Хто, пита ? Мовчите, нема
чого казати? I не скажете. Iмператор не сонце, щоб зiгрiти всiх. Зате
iмперiю он яку лишав в спадок. Коли, за якого привiдцi Вiзантiя досягала
тако© величi i такого розквiту? Пiд лежачий камiнь, отче мiй, вода не
тече.
Здавться, порозумiвся з вiтцем i тим бодай якось заспоко©в себе. Ба
навiть розщедрився, вгомонившись: коли всевишнiй допоможе йому здолати цю
недугу й сiсти, як досi сидiв, на мiсце iмператора в Августiонi, що-що, а
аерикон вiдмiнить. Через ту подать та через примусовий продаж хлiба
найбiльше невдоволених, а вiдтак i ворохобникiв. Колись не брав цього на
карб, а зараз мусить визнати: аер - дарунок неба i моря. Посягати на нього
- все одно що посягати на дар божий. Не лише на пiдданих - на собi
вiдчував це: он якi пишноти та розкошi ма , скiльки доменiв та золота,
вважай, пiвсвiтом володiв, а занемiг та вiдчув: нема чим дихати - i
купити аеру не може. Анi продають його, анi за так не дають.
Сумлiння заговорило в душi iмператора чи всього лиш шкода себе стало, -
защемiло серце, i так дуже, що змушений був насторожитись, а там i
захвилюватися, ба й заметатися в ложi. Силився звестись - дарма,
покликати, аби прийшов хтось та став на помiч - i крику не спромiгся
подати. Хапав ротом аер, а натрапляв на пустку, знову хапав - i знову те
саме.
"Господи! Спаси й помилуй", - зблиснула коротким спалахом думка, та,
зблиснувши, одразу ж i згасла.
VIII
Дзвонили по померлому в усiх церквах. А ©х у стольнiм городi Вiзантi©
та й , тож подзвiн чули не лише по один i другий бiк Босфору, а й далеко
поза Босфором. I сумували, чуючи, та молилися за упокiй душi
Божествоiшого. Хай бог простить йому грiхи його. Он скiльки лiт правив
iмперi ю, якi клопоти мав, думаючи за всiх i дбаючи про всiх. Чи в тих
клопотах важко оступитися, а то й схибити? Зато ж i зробив псмало: будував
храми, сприяв процвiтанню вiри Христово©, був нещадний з вiдступниками,
яких теж було та й було. Господь-бог свiдок тому: жоден iз його
попередникiв не дбав так про церкву i служителiв церковних, як дбав
Юстинiан.
Сумний був подзвiн по померлому, та ще сумнiший спiв церковного хору -
i тодi, як заносили iмператора в святу Софiю, i коли йшла там похоронна
вiдправа. Печаль i тугу клав усiм на лиця. Навiть пишноти, що ними не
поскупилися святi отцi, обставляючи похорони, навiть велелюддя на
похоронах не приносило полегкостi.
"Боже праведний! Боже милостивий! - хилили достойники осмученi лики, а
жили вже тривогою, - Що буде з ними завтра, пiслязавтра? Хто сяде на мiсце
Божественного i iцо принесе усiм, возсiвша на тронi?"
Певно, ця ж тривога гнала в усi кiвщ iмперi© й гiнцiв, що везли по
похоронах перший едикт нового iмператора. "Я, Юстин Другий, - писалося в
ньому, - сiвши з волi всевишнього та з повелiння покiйного iмператора
Вiзантi©, в бозi почившого Юстинiана Першого, на трон..."
Про що йшлося далi, може, не кожен знав, зате догадувався: новий
iмператор оповiща префектiв, намiсникiв, преторiв, президiв, проконсулiв
- усiх, що сидять у провiнцiях i правлять провiнцiями: iмператор Юстинiан
Перший помер, вiн, Юстин Другий (Молодший), узяв на себе тягар державно©
влади у Вiзантi© й повелiва бути вiднинi покiрними йому, а ще - пильними,
пильними й пильними. Чому саме пильними, теж догадувалися: покiйний
iмператор, царство йому небесне, далеко замахнувся в дiяннiх сво©х, та не
зробив содiяне надiйним. Варварський свiт не лише на обводах хита
вiзантiйську державу, погрожу й тропу. Навiть просвiщеннi Сасапiди забули
про укладений з ними вiчний мир i норовлять вiдторгнути вiд земель, що в
пiд скiпетром iмператора, Вiрменiю, а вiдтак перетнути торговi путi, що
йдуть через не©, позбавити Вiзантiю ©© металургiйного центру, нарештi,
значного контингенту вiйськ, що ними постiйно поповнювались вiзантiйськi
легiони.
Префект Том, вчитуючись у невеселi рядки iмператорського едикту,
подумав передусiм про аварiв: вiднинi по анти - вони найлютiшi вороги
iмперi©. З антами вiн, а вiдтак i iмперiя перебувають у надiйному мирi, а
чи матимуть його з аварами? Щось не схоже на те. Всього шiсть лiт
перебувають у Скiфi© i встигли .спустошити ©©: беруть за карк вельмож,
аби давали та й давали ©м живнiсть, грабують, нехтуючи законами iмперi©,
люд. Терпець урветься колись i пiде ворохобня. Хай царству на небесi
покiйний iмператор, та вiн вчинив непоправну дурницю, запросивши ава'рiв.
Помiч вiд них матимуть чи нi, а халепу вже мають. вдино вiрним було i буде
- виперти ©х туди, звiдки прийшли. I поява нового iмператора - чи не
найлiпша в цiм дiлi нагода. Лиша ться не схибити, знайти найбiльш певний
виверт, аби умисел став дiйснiстю, а намiр - звитягою. Яким вiн ма бути?
Сiсти в лодiю й податися до Константинополя, а в Константинополi сказати
Юстиновi все, як ? А чом би й нi? Нинi всi до нього правитимуться, надто
префекти. Вiн не префект, всього лиш епарх якихось десятирядних Том на
обводах? А коли не когось iншого, саме його, епарха Вiталiана, вiдвiдала
слушна мисль? Iмператор заговорив з усiма, в тiм числi i з ним про супокiй
у державi, то чом i не стати перед ним iз мислю, що забезпечить супокiй
коли не на вiки, то на найближчi десятки лiт, тим паче, що на те вагома
причина: анти волiють поновити укладений ранiш iз Вiзантi ю ряд. Обри отож
не потрiбнi. Якщо за Дунай i нема резону випирати ©х, то хай iмператор
кине тих татей на склавинiв. Чи ©х, зрештою, не затим кликали сюди?
Вирiшено: завтра, нi, пiслязавтра й вирушить. Пiдготу ться, дасть
пiдлеглим вказiвки - i на драмон пiде. Хто вiда , як довго доведеться
стукатися до iмператора, аби достукатись.
Був певен у намiрах сво©х, а тому неабияк вдоволений собою. I
пiднесений духом також. Та перед самим вiд'©здом на його добрий настрiй
несподiвано посягнули: бiля полуденних ворiт фортецi об'явилися комоннi
авари, такi чисельнi, що сторожа змушена була зачинити ворота i увiдомити
про те епарха.
- Як багато ©х i чи авари то справдi?
- Не менше тисячi, достойний. А що авари - то напевно. Самi бачимо, та
й вони те кажуть.
"Це що за дивовижа? Демонструють, яка в них сила?"
- Питали, чого хочуть?
- До вашо© милостi, сказали.
- То хай iде один хтось. Ну, коли не один, то три. З тисячею менi нема
потреби говорити.
Вiн не забарився прийти, той один. Був високий на зрiст дужий у тiлi,
волосся, як i всi сородичi його, мав дояге заплетене в коси в червоними
стрiчками на кiнцях. Та не те подивувало епарха - терхан не належав до
мужiв лiтнiх. Не отрок уже, одначе й до мужа йому далеко. Коли б не
гострий, ба навiть викличне гострий погляд та не мужнi риси на застиглому
в суворостi лику, i зовсiм скидався б на нерозумного в затятостi отрока, а
то й на упольовану й примусом поставлену перед ним, епархом, дiвку.
Ця затятiсть, а найбiльше младомладiсть авара-сла збудила в серцi
епарха щось схоже на обурення.
- А тепер заклади, внучку, пальцi до рота i викинь те, що випив.
Довго домагалася свого i таки домоглася.
- От i гаразд, - бодьорилася i iнших бадьорила. - Неси, мати, заварене
на винi зiлля. Напо мо ним нашого Славомирка та й ждатимемо милостi вiд
щедрих на добрi дiла богiв.
Сидiли над слабим до глибоко© ночi, робили все, що могли, а полегшення
не було та й не було. дипе, чого дiждалися, - Славомир стишився пiд ранок
i тим дав привiд сподiватися лiпшого.
Удосiта, як челядь залишила ложницю, а зболена мати здрiмнула там-таки,
бiля слабого, стара взяла з собою нiж бесагу i вийшла з терема. Тодi вже,
як наблизилася до лiсу та розглянулась, чи нема поблизу когось
стороннього, молитовне склала на грудях руки.
- О земле! - молилася. - Ти, що ма ш у собi живодайнi дари богiв i
щедро винагороджу ш ними злаки, а через злаки i нас, на тобi сущих, будь
милостива до мене нинi, як б милостива завжди. Молю, благаю тебе господине
життя, мати-годувальниця наша, не йди супроти ревних жадань мо©х, дозволь
скористатися цiлебнiстю трав з тебе проростаючих. Не ради пагуби людсько©,
в iм'я ц&рованого богами життя хочу взяти ©х у тебе i врятувати
немiччю побореного отрока. Почуй мене, земле, зглянься i допоможи менi в
баяннях i дiяннях мо©х. Вiк свiй буду вдячна тобi за се, берегтиму лик
твiй, щедроти тво© i передам цю свою вдячнiсть дiтям i внукам мо©м - усiм
нащадкам роду мого, заради яких стою i клопочусь перед тобою.
Пождала мить, другу i вже потiм казала далi:
- I вас прошу, трави цiлебнi, рятiвники нашi. Прошу й благаю: не
ховайтесь вiд мене по галявах лiсових хащами вiд людей заступлених,
поспiшiть до рук мо©х.' Та що велiла вам вирости, дозволила менi взяти вас
i помiч немiчному подати.
Знову пождала, схоже, нiби дослухалася до голосу землi, трав, i вже
потiм рушила до лiсу. Скiльки вбирала зiлля, стiльки й промовляла до
нього, та уповала на щедрiсть, та ждала щедростi. I зiлля не залишилось
байдужим до тих благань. Дарма, що шукала його в чужому лiсi, в чужiй
землi, знайшла i шандру, i буквицю, i сельдерей, а головне - швидко
очищаючу стравохiд вiстунку. Так зрадiла Цiй сво©й знахiдцi, що не зумiла
й стримати себе. Стала перед нею на колiна i воздала хвалу - богам, землi,
травам. А вже потiм рвала i бачила себе звитяжною у змаганнi iз
Славомировою немiччю та осмiхалася, чуючи за плечима силу.
Принесла ту радiсть i в терем князя Богданка.
- Як вiн тут, мiй внучок? - пита ться в Зорини.
- Усе ще спить, матiнко гожа.
- Слава богам. Пiшло на лiпше, значить. А прокинеться - i зовсiм лiпо
буде. Рятiвне зiлля знайшла для нього, доню.
Чи тому, хто жде - не дiждеться рятунку, багато треба, аби повiрити в
нього? I заяснiла видом Зорина, i в помiч матерi стала. Варили, доки
Славомир спав, одне, варили друге, варили й трете зiлля. Мати передавала
науку баяння, донька переймала ©© та дякувала богам, що послали до не©
стареньку в таке тривожне лiто. Що було б iз Славомиром, коли б вона не
об'явилася перед сi ю наиастю в ©© теремi? Боги свiтлi та боги яснi, що
було б?!
Нi з ким не дiлилася сими мислями, а всi, навiть найменшi, саме так
зрозумiли: коли б не бабця та не ©© баяння, ив було б уже Славомирка. Бо
Обида щедро винагородила його трутизною, бiльше седмицi виводила ©© з тiла
та й по тому не одразу набуло воно сили, що буяла колись. Тож внуки i
зовсiм вподобали гостю з Тиверi. I руки цiлували ©й першiй, коли
зустрiчали вранцi, i хвалу воздавали, як нiхто не воздавав матерi Людомилi
на всiм ©© вiку.
А що ж Людомила? Чи була вдоволена всiм тим? Пробi, надто довго не
знала вона, що таке щирiсть та прихильнiсть людська, аби не завважити ©х
та не воздати належно. Ои яка старанна, коли пора ться в господi, i яка
вигадлива та втiшена, коли бавиться з дiвчатками. Присяйбiг, Зориii i
самiй хочеться бути тодi з ними, такими, як вони. Через чотири седмицi
маминого гостювання на Втiкичi доконечно увiрувала: усе ста на круги
сво©, через шiсть седмиць i зовсiм певна була: мати й не помишля вже про
повернення до Тиверi. А таки вишукався день, коли змушена була попрощатися
з тою певнiстю.
- Любо менi в тебе, - сказала якось мати Людомила, - та пора й честь
знати.
Була б Зорина сподiвана, не так болiспо прийняла б цей ©© умисел, а з
несподiванки ледве знайшла в собi силу устояти на ногах.
- Що се ви надумали, мамцю? - запитала крiзь сльози. - Чи на Тиверi не
набулися ще? Чи я така осоружна вам, що вже й покида те?
Таки не стрималася, пiшла, затинаючись, до лавицi пiд вiкно, сiла та й
захлипала. А мати й собi.
- Коли ж серце болить, - виправдовувала себе i свiй несподiваний намiр.
- Ти тутки в добрi та супоко© перебува ш iз мужем, дiтьми, а в тих, що на
Тиверi, супостати пiд боком. Чи вiда ш, що кутригури сидять тепер мiж нами
i Дуна м, а наш Веселий Дiл - он яка спокуса для них?
- То ви заслоните собою i Веселий Дiл, i тих, що в Веселiм Долi?
- Заслонити не заслоню, одначе й тут будучи, зiтлiю. Бо те й роблю що
думаю, а надто поночi: що там, як там?
- Я вам не мила, бачу, - ревнiше, нiж досi, заплакала Зорина. - Не
можете простити того, що пiшла з Богданком. А що було б, коли б залишилась
при вас, мамцю моя i без Богданка? Чи вiда те, що я сама висохла б на пнi
i вас висушила б до краю?
- Вiдаю, доню, як не вiдати, коли висушеною. Проте чи варто згадувати
се? Тi рани давно зарубцювалися, не через них пориваюсь я до Тиверi. Кажу
ж, тривожно там та й вiк свiй звiкувала в Тиверськiй землi, правдивiше' в
Веселiм Долi. Як можу бути тепер без нього?
I нарiкала на матiр, i жалiлась матерi -~ дарма, Людомила не
переiнакшила того, що надумала. Кивала на полiття, казала, воно не за
горами вже, пiдуть дощi як вибереться тодi в таку далеку путь i як здола
©©? '
- То по зимi й по©хали б?
- Нi, доню, серцем чую: маю зараз ©хати. Не сказала тодi сво©й кревнiй:
"Коли б ви знали матiнко, як ляка мене те, що чу ваше серце", а
попрощавшись, таки не втрималась i крикнула в угоду жалям сво©м:
- Як же менi не лякатись i не балувати, коли напевне знаю: попрощались
ми назавжди?
VII
Хотiлось чи не хотiлось того iмператоровi, а мусив визнати: лiта не тi
вже, щоб подолати немiч. Вiсiмдесят трет лiто мина , як топче на землi
цiй ряст. А то межа. Доки давили на рамена лиш лiта, знаходив у собi силу
i возсiдати на тронi, i повелiвати з трону. Нинi не здатний на те. Тяжка
недуга геть надломила його. Не лише з iмиерi ю, з собою впоратись не
годен. А як хотiлося б... О боже праведний, як хотiлося б звестися,
пiдiйти до високого, що з нього пiвсвiту видно, вiкна та глянути на
привiлля земне, на милу серцю iмперiю. Сонце ж бо вста . А коли вста
сопце, ©© найдалi видно. Одразу за Золотим Рогом Босфор котить синi хвилi
в море, за тамтим морем стеляться доли та возпосяться гори Еллади, далi _
Iллi. рик, ще далi - землi Захiдно© Римсько© iмперi©, тi, що ©х повернув
вiн до лона Вiзантi©. Це коли дивитися з вiкна на полуночпий захiд, вздовж
полуночних берегiв Середземного моря. На полуденних ще численнiшi i нiчим
не гiршi, коли не лiпшi, провiнцi©: Вiфiпiя, Фрiгiя, Геллеспонт, Лiдiя,
Памфiлiя, Карiя. Ще далi - Iсаврiя, Кiлiкiя, Сiрiя, Фiнiкiя Лiванська,
Палестина, а там - гипет з його перлиною на Середземномор'© -
Александрi ю, Лiвiя, преторiй Африка з провiнцiями Завгитана, Карфаген,
Трiполi, Нумiдiя, Мавританiя, нарештi Сардiнiя. То це лиш тi, що лежать на
захiд сонця. А скiльки ©х лежить на полунiч вiд Константинополя i на схiд?
Вiд Дакi©, Мiзi© та Фракi© до Абезги i Вiрменi© - все Вiзантiя i Вiзантiя.
Свiте ясний, хто ж правитиме такою iмперi ю, коли його, Юстинiана, крий
боже, не стане? I хто спроможний буде правити? Юстин?
О-о, яка ж вона всесильна, ця недуга! Всього позбавила, на все наклала
тв'ерду руку немочi. Лише на мислi накласти ще не може.
Силиться лягти зручнiше, - дарма, не годен здолати вагу власного тiла,
хоче покликати, аби прийшов хтось та вдовольнив його волю, а замiсть
зичного голосу чув немiчний, ледве чутний стогiн.
I Феодора не йде, i ескулапи не поспiшають клопотатися бiля iмператора.
Невже рано ще? Одначе ж сонце давно встало, он як звеселило вже свiт.
Гадають, коли iмператор не кличе, лежить безпомiчно-непорушний, то все ще
спить?
Гнiва ться на всiх i вже у гнiвi переверта ться якось.
Про що вiн думав тiльки-но, чим клопотався? Зда ться, бiдкався, хто
правитиме iмперi ю, коли його не стане. Справдi, хто ж? Таки Юстин? З роду
Анастасiя, зда ться, усiх прибрав: Iпатiя, Помпея. Стривай, де ж усiх,
коли дiти ©хнi лишилися i рiд як такий лишився. Як вiн, Юстинiан, не
подумав ранiш, що коли бодай якийсь вiдприск роду, посягання на
володарювання в iмперi© можливе. О боже! Мусить бодай зараз не сплохувати,
лишити заповiт. Чи рiд Юстинiв простить йому, коли цього не станеться? Та
й чого мав не статись? З яко© речi? Який уже не буде з Юстина iмператор,
сiсти на трон i правити Вiзантi ю ма вiн. Дядечко Юстин Перший мав рацiю,
коли казав: "Вiднинi влада не повинна вислизати з ваших рук, iнакше гору
над усiма вiзьмуть сенатори-аристократи". Вiн, Юстинiан, он як надiйно
тримав ©© - тридцять вiсiм лiт. Iменi Божественного удосто©вся. А Юстин
хiба не з того кореня? Чи освiту ма гiршу, нiж всi аристократи? "Чому ж
сумнiваюсь тодi?" - зроджу ться думка та одразу ж i гасне. Нiякого
сумнiву: коли станеться так, що бог забере його, iмператора Юстинiана, до
себе, на вiзантiйський троп мас сiсти його спадко мець Юстин. I доки не
пiяiто, про це слiд сказати, аби зпали, ба написати яаповiт, як написав
колись дядечко.
Знову силиться докликатися до когось iз наближених. За цим разом
недарма. Чи то ескулапи iшли вже до хворого, чи були недалеко, доволi
швидко стали при ложi, а почувши, чим клопочеться, покликали й iнших, в
тiм числi й iмператрицю Феодору.
Повелiння хворого - обов'язок для всiх, а повелiння iмператора - тим
паче. I написали те, що хотiв вiн, i на пiдпис пiднести не забарилися. А
дiйшло до пiдпису, сам намучився з ним, i всiх, хто ходив бiля нього,
вимучив. Яко©сь митi i з якогось дива закралася недовiра до того, що
читали йому, i вже не покинула, доки не примусила побачити прочитане на
власнi очi. Узяти папiрус до рук не мiг уже, тож повелiв пiднести до очей,
а тi, що пiдносили, нiяк не могли догодити. Вчитувався та й вчитувався у
рiвнi, одначе затуманенi рядки едикту, i вже тодi, як впевнився: написано
те, що треба, став лаштуватися, як би пiдписати написане.
Чув, знемiг до краю, i, мабуть, перелякав сво ю немiччю всiх, хто був у
опочивальнi. Забiгали, засу тилися, Феодора ж i зовсiм втратила мужнiсть:
прихилилася до нього, мужа свого, й зайшлася ревним, хоча i тихим плачем.
Не непоко©вся тим i не казав жонi: "Не треба, ще буде час наплакатися".
Лежав i дослухався до жалiв ©©, до того, що говорили мiж собою ескулапи.
Лише згодом, як котрийсь iз них принiс напiй та попросив випити, одкрив
очi й послухався.
Його не скоро залишили. Сидiли й радилися, потiм принесли снiданок,
щоправда, старання тi виявились марними: окрiм розведеного водою вина, ще
якихось напо©в, iмператор нiчого не мiг спожити - сили бракувало.
Загледiвши те, ескулапи порадили всiм залишити хворого:
розмови стомлюють його, хай засне та набереться сили.
Заснути вiн не заснув, а на самотi з помислами сво©ми залишився.
...Отже, Юстин. Точнiсiнько так, як i тодi, коли на мiсце дядечка
Юстина сiв на вiзантiйський трон вiн, Флавiй Петро Саватiй Юстинiан. А
втiм, не зовсiм так. Спадко мець його коли не з пелюшок, то з дитячих лiт
знав узко: рано чи пiзно, а буде iмператором. Вiн же, Юстинiан, i гадки
про те не мав. Був собi таким, як бiльшiсть в iмперi©, поселянином: не
рабом, одначе мало чим i одмiнним вiд раба. Незалежнiсть i непiдвладнiсть
- ото й усi привiле©, що мав. Як i вiтець його, численнi брати та сестри.
Всiм iншим той же раб. Коли був малим, випасав свиней, потiм - кiз,
баблявся у гною, ходив за ралом i стiкав потом у жнива: дошкульно був
битий за непослух i ще дошкульнiше - за спробу ухилитися вiд повинностi
женця чи орача i вже й зовсiм безбожно - за крадiжку шматка хлiба в
безхлiбнiй родинi вiтця Савватiя.
Пiсля одного з таких побо©в помишляв уже податися в гори й добувати
собi хлiб тим самим робом, що й усi вигнанцi, - з ножем у руках, та
сталося непередбачене. Надiйшла до Верхньо© Македонi©, а в Македонi© - i
до загубленого в горах сельбища Таурiсiй дивна i незрозумiла для всiх
вiсть: дядечко Юстин, старший брат вiтця, кликав до себе котрогось iз
синiв Савватiя.
Можливо, на той клич i не вiдгукнулися б, коли б прийшли всього лиш
вiстi, а не дядечкiв гiнець iз вiстями, i коли б той гiнець не нагодився
пiд гарячу руку. Одне, посланець iз Константинополя виявився аж надто
наполегливим, казав, дядечко обiця сво му небожу мундир гвардiйця, а коли
явить себе достойно - i високий сан при Августiонi, а друге, об'явився в
той самий день i час, коли вiтець Саватiй був у великому гнiвi на
Юстинiана. Звiдки йому було знати, яка химера засiла братовi в тiм'©, чому
вiн он через стiльки лiт згадав, що в на свiтi сельбище Таурiсiй, а в тому
сельбищi - брат iз купою дiтей, - вiн був у гнiвi на Юстинiана i тому не
став анi думати, анi вагатi©ся: "Оцього татя хай бере, - рiшуче показав на
Юстинiана. - Вiн прагне легкого хлiба, нехай пiде, та походить у
гвардiйцях, та скушту , який вiн ".
Той, кому передав тiльки-но владу, не вiда цього. Якось так склалося,
що вiн не встиг ще й за науку взятися, знав уже, чому береться, на чи
мiсце сяде змужнiвши.
"А може ж, вiн усво©в-таки ©х, досто©нства, що ними ма бути надiлений
привiдця тако©, як Вiзантiя, держави? Боже правий, передав владу над
iмперi ю найближчому з кревних, а не маю певностi, що передав у надiйнi
руки".
Тривожиться iмператор, а тривога зроджу досаду, ба навiть гнiв на
самого себе. Тридцять вiсiм лiт сидiв у Августiонi, повелiвав усiма, а сам
собi не спромiгся повелiти: пiдготуй спадко мця. Чому так? Гадав, що
вiчний, що смерть не може вразити його - Божественного? Пусто, тако©
певиистi не було, в усякому разi, це мало б бути. Далебi, про iц ше думав,
коли не дбав про замiну: аби той, кого готуватиме на сво мiсце, не
пiдстерiг i не замiнив передчасно.
"О господи! - ляка ться iмператор i кривиться, досадуючи. - Що, коли не
тiльки я, iншi теж помiчали це або ж помiтять ще, коли Юстин справдi не
виправда сподiванок? Що тодi скажуть про мене? Невже осудять i забудуть?
Не може того бути. Не повинно бутиi Чи ця мiзерiя, коли вона справдi
водилася за мною, спроможна затьмити все iнше - i дiла iмперськi, i дiла
житейськi, i храми божi, що ©х будував та й будував?"
Чув, холодний пiт виступив на чолi, та не зважав на нього. Поворухнувся
лиш, лiг зручнiше, силиться заспоко©ти себе. А супокою не було та й не
було. Нiби на зло, обсiдали лячнi думки, приходили каяття, а каяття - не
втiха, вони - чи не найпекучiший бiль.
Ось де вiн не доглянув, лишився глухим до чужих бiд. Ано, сам лиш
купався в славi та тiшився тим, що величали Божественним. Про славу всiх
iнших пальцем не поворухнув. Велiсарiй он скiльки звитяг здобув на
боролищах, Африку i всiх, хто стояв супроти iмперi© в Африцi, скорив,
Сiцiлiю, Сардiнiю, мало не всю Iталiю повернув у лоно Вiзантiйсько©
iмперi©, прогнавши звiдти варварiв. А вiн воздав йому по заслугах,
возвеличив, як належало б возвеличити? А скiльки мужiв науки трудилося в
потi чола, скiльки поетiв загинуло не визнаними? Як i во©в-звитяжцiв,
забутих по звитязi? Лише улюбленцiв ласкав та вдовольнявся тим, що
возносять його за тотi ласки. А вони можуть виявитися пустою забавою. Ано,
було б лiпше i певнiше, коли б дбав про справедливiсть. Чи хтось ослухався
б, коли б повелiв у однiй iз новел, а там i в другiй: "Чтiмо тих, хто
достойний того, хто не щадить зусиль розуму i серця, ба живота свого в
iм'я блага iмперi©, люду, що живе в нiй". За тридцять вiсiм лiт
володарювання це стало б поконом, а покони не так просто поламати. Отодi й
його, iмператора Юстинiана, згадали б...
"Я так мислю, - ловить себе на словi, - нiби мене нема вже, нiби й
справдi не буде за що згадати. А iмперiя, котру вознiс он як високо? А
храми, i серед них свята Софiя, кодекс Юстинiана зрештою?.."
"А чим ми заплатили за них, ти вiда ш? - нагло вторгнувся до пам'ятi
чийсь голос, i перед очима став вiтець Саватiй iз пугою. Став i не
вiдходив уже.
Iмператор силиться щось сказати йому, та слiв нема , слова застряли в
горлi.
"Не вiда ш, бачу. То запитай, сину, в тих, кого робив в iм'я тi ©
величi рабами, з кого драв податi, мов iз живого шкiру, одбирав дiтей i
робив з них легiонерiв, котрi не поверталися вже до отнього порога: або ж
падали замертво па бородищах, або ж служили тобi до скону. Глянь, -
показав удалеч, - скiльки ©х, завалених трупом боролищ. Усi вони на тво©м
сумлiннi".
"А ви ж як думали? - борониться iмператор. - Велич, що ©© всi хочуть,
да ться так собi?"
"Це ж хто - усi? Я, мати, брати тво©?"
Не вiдав, що сказати на те, i силиться уникнути вiтцевих
сумовито-гнiвних i пристальних водночас очей. Як i пуги, що тримав в
руках. А уникнути не може. Тодi вже, як дiватися, здавалось, нiкуди було,
доклав зусиль i розплющив очi. Потуги тi, виявля ться, не були марними:
зник десь вiтець, зникла i його пуга. Бiлi стiни опочивальнi постали перед
зором i мало-помалу врiвноважили дух його, а затим заволодiли й мислями.
...Де, коли i чому перейнявся вiн цим намiром: будь-що возвеличити
iмперiю, зробити ©© ще бiльше знаного в свiтi, анiж була знана? Тодi, як
обертався в Августiонi серед вельмож чи дещо ранiш, коли чув за
унiверситетською лавою повитi звабним серпанком слова про велич священно©
Римсько© iмперi©, достойно© попередницi Вiзантi©, про мудрiсть
iмператорiв, не менше уславлених, анiж уславлена ними iмперiя? О-о, там
доволi часто i голосно йшлося про це, як йшлося i про iнше - що з волi
Всевишнього велич ту i славу мав примножити Схiдна Римська iмперiя -
Вiзантiя. Так i казали: мав примножити. А в Августiопi й точнiше визначали
путi примноження: воно не станеться до того часу, поки вiзантiйськi
легiони не витурять варварiв iз земель, що належали колись священнiй
Римськiй iмперi©. Це - доконечна потреба, свого роду dum spiro spero '.
Хiба римляни не на це уповали i не цим трималися он скiльки вiкiв: dulce
et decorum est pro patria mori.
О так, саме в Августiонi та в унiверситетi й викохав у собi цю
певнiсть. А ставши iмператором, i зовсiм утвердився в мислi: iмперiя
передусiм, заради не© нi перед чим не зупиниться. Тому й брав з усiх i
все, що можна було взяти, гуртував на зiбране з пiдданих золото легiопи й
кидав ©х, куди вимагала омрiяна мисль, люд, що викохував ©© колись,
пiдсолоджував i пiсля.
Велике дiло - боролища устилав трупом. А коли б тим, що впали на
бородищах, не було чого ©сти? Чи ©х не та сама спiткала б доля? Чим
годуватимете себе, дiтей сво©х, коли всiх триматимете при собi?
Пiчкурi, заслiпленi темрявою власно© нори кроти. Заради цих он скiльки
ночей недоспано, миру га благодатi не вкушено, а вони ще й невдоволенi:
боролища устилав трупом, податями гнув до землi. Може, й так, може, й
крутий був iз вами, не одиницям - мiльйонам не давав передихнути,
вимагаючи сплати недо©мок, примусового продажу хлiба, через всiлякi там
епiболе, дiаграфе, аерикони. А хто з вас спроможний вигадати iнше? Хто
порадить, як завоювати пiвсвiту, не натужачись, примусити коритися
непокiрних, не наступаючи на горло непокiрним? Хто, пита ? Мовчите, нема
чого казати? I не скажете. Iмператор не сонце, щоб зiгрiти всiх. Зате
iмперiю он яку лишав в спадок. Коли, за якого привiдцi Вiзантiя досягала
тако© величi i такого розквiту? Пiд лежачий камiнь, отче мiй, вода не
тече.
Здавться, порозумiвся з вiтцем i тим бодай якось заспоко©в себе. Ба
навiть розщедрився, вгомонившись: коли всевишнiй допоможе йому здолати цю
недугу й сiсти, як досi сидiв, на мiсце iмператора в Августiонi, що-що, а
аерикон вiдмiнить. Через ту подать та через примусовий продаж хлiба
найбiльше невдоволених, а вiдтак i ворохобникiв. Колись не брав цього на
карб, а зараз мусить визнати: аер - дарунок неба i моря. Посягати на нього
- все одно що посягати на дар божий. Не лише на пiдданих - на собi
вiдчував це: он якi пишноти та розкошi ма , скiльки доменiв та золота,
вважай, пiвсвiтом володiв, а занемiг та вiдчув: нема чим дихати - i
купити аеру не може. Анi продають його, анi за так не дають.
Сумлiння заговорило в душi iмператора чи всього лиш шкода себе стало, -
защемiло серце, i так дуже, що змушений був насторожитись, а там i
захвилюватися, ба й заметатися в ложi. Силився звестись - дарма,
покликати, аби прийшов хтось та став на помiч - i крику не спромiгся
подати. Хапав ротом аер, а натрапляв на пустку, знову хапав - i знову те
саме.
"Господи! Спаси й помилуй", - зблиснула коротким спалахом думка, та,
зблиснувши, одразу ж i згасла.
VIII
Дзвонили по померлому в усiх церквах. А ©х у стольнiм городi Вiзантi©
та й , тож подзвiн чули не лише по один i другий бiк Босфору, а й далеко
поза Босфором. I сумували, чуючи, та молилися за упокiй душi
Божествоiшого. Хай бог простить йому грiхи його. Он скiльки лiт правив
iмперi ю, якi клопоти мав, думаючи за всiх i дбаючи про всiх. Чи в тих
клопотах важко оступитися, а то й схибити? Зато ж i зробив псмало: будував
храми, сприяв процвiтанню вiри Христово©, був нещадний з вiдступниками,
яких теж було та й було. Господь-бог свiдок тому: жоден iз його
попередникiв не дбав так про церкву i служителiв церковних, як дбав
Юстинiан.
Сумний був подзвiн по померлому, та ще сумнiший спiв церковного хору -
i тодi, як заносили iмператора в святу Софiю, i коли йшла там похоронна
вiдправа. Печаль i тугу клав усiм на лиця. Навiть пишноти, що ними не
поскупилися святi отцi, обставляючи похорони, навiть велелюддя на
похоронах не приносило полегкостi.
"Боже праведний! Боже милостивий! - хилили достойники осмученi лики, а
жили вже тривогою, - Що буде з ними завтра, пiслязавтра? Хто сяде на мiсце
Божественного i iцо принесе усiм, возсiвша на тронi?"
Певно, ця ж тривога гнала в усi кiвщ iмперi© й гiнцiв, що везли по
похоронах перший едикт нового iмператора. "Я, Юстин Другий, - писалося в
ньому, - сiвши з волi всевишнього та з повелiння покiйного iмператора
Вiзантi©, в бозi почившого Юстинiана Першого, на трон..."
Про що йшлося далi, може, не кожен знав, зате догадувався: новий
iмператор оповiща префектiв, намiсникiв, преторiв, президiв, проконсулiв
- усiх, що сидять у провiнцiях i правлять провiнцiями: iмператор Юстинiан
Перший помер, вiн, Юстин Другий (Молодший), узяв на себе тягар державно©
влади у Вiзантi© й повелiва бути вiднинi покiрними йому, а ще - пильними,
пильними й пильними. Чому саме пильними, теж догадувалися: покiйний
iмператор, царство йому небесне, далеко замахнувся в дiяннiх сво©х, та не
зробив содiяне надiйним. Варварський свiт не лише на обводах хита
вiзантiйську державу, погрожу й тропу. Навiть просвiщеннi Сасапiди забули
про укладений з ними вiчний мир i норовлять вiдторгнути вiд земель, що в
пiд скiпетром iмператора, Вiрменiю, а вiдтак перетнути торговi путi, що
йдуть через не©, позбавити Вiзантiю ©© металургiйного центру, нарештi,
значного контингенту вiйськ, що ними постiйно поповнювались вiзантiйськi
легiони.
Префект Том, вчитуючись у невеселi рядки iмператорського едикту,
подумав передусiм про аварiв: вiднинi по анти - вони найлютiшi вороги
iмперi©. З антами вiн, а вiдтак i iмперiя перебувають у надiйному мирi, а
чи матимуть його з аварами? Щось не схоже на те. Всього шiсть лiт
перебувають у Скiфi© i встигли .спустошити ©©: беруть за карк вельмож,
аби давали та й давали ©м живнiсть, грабують, нехтуючи законами iмперi©,
люд. Терпець урветься колись i пiде ворохобня. Хай царству на небесi
покiйний iмператор, та вiн вчинив непоправну дурницю, запросивши ава'рiв.
Помiч вiд них матимуть чи нi, а халепу вже мають. вдино вiрним було i буде
- виперти ©х туди, звiдки прийшли. I поява нового iмператора - чи не
найлiпша в цiм дiлi нагода. Лиша ться не схибити, знайти найбiльш певний
виверт, аби умисел став дiйснiстю, а намiр - звитягою. Яким вiн ма бути?
Сiсти в лодiю й податися до Константинополя, а в Константинополi сказати
Юстиновi все, як ? А чом би й нi? Нинi всi до нього правитимуться, надто
префекти. Вiн не префект, всього лиш епарх якихось десятирядних Том на
обводах? А коли не когось iншого, саме його, епарха Вiталiана, вiдвiдала
слушна мисль? Iмператор заговорив з усiма, в тiм числi i з ним про супокiй
у державi, то чом i не стати перед ним iз мислю, що забезпечить супокiй
коли не на вiки, то на найближчi десятки лiт, тим паче, що на те вагома
причина: анти волiють поновити укладений ранiш iз Вiзантi ю ряд. Обри отож
не потрiбнi. Якщо за Дунай i нема резону випирати ©х, то хай iмператор
кине тих татей на склавинiв. Чи ©х, зрештою, не затим кликали сюди?
Вирiшено: завтра, нi, пiслязавтра й вирушить. Пiдготу ться, дасть
пiдлеглим вказiвки - i на драмон пiде. Хто вiда , як довго доведеться
стукатися до iмператора, аби достукатись.
Був певен у намiрах сво©х, а тому неабияк вдоволений собою. I
пiднесений духом також. Та перед самим вiд'©здом на його добрий настрiй
несподiвано посягнули: бiля полуденних ворiт фортецi об'явилися комоннi
авари, такi чисельнi, що сторожа змушена була зачинити ворота i увiдомити
про те епарха.
- Як багато ©х i чи авари то справдi?
- Не менше тисячi, достойний. А що авари - то напевно. Самi бачимо, та
й вони те кажуть.
"Це що за дивовижа? Демонструють, яка в них сила?"
- Питали, чого хочуть?
- До вашо© милостi, сказали.
- То хай iде один хтось. Ну, коли не один, то три. З тисячею менi нема
потреби говорити.
Вiн не забарився прийти, той один. Був високий на зрiст дужий у тiлi,
волосся, як i всi сородичi його, мав дояге заплетене в коси в червоними
стрiчками на кiнцях. Та не те подивувало епарха - терхан не належав до
мужiв лiтнiх. Не отрок уже, одначе й до мужа йому далеко. Коли б не
гострий, ба навiть викличне гострий погляд та не мужнi риси на застиглому
в суворостi лику, i зовсiм скидався б на нерозумного в затятостi отрока, а
то й на упольовану й примусом поставлену перед ним, епархом, дiвку.
Ця затятiсть, а найбiльше младомладiсть авара-сла збудила в серцi
епарха щось схоже на обурення.