Страница:
гору над усiма князями, най вiн i буде старшим серед князiв.
- Негоже так! Сказано ж: вiн не ще князем.
- То буде ним. Чи Тивер не захоче мати такого князя?
- То нерозумно ! Хто очолить рать, коли треба буде очолити? I хто -
сольство, коли дiйде до нього? Гада те, роме© чи iншi з чужкраю сли
стануть перетрактовувати з малолiтком?
- Доки до того дiйде, виросте.
- Нерозумно ! I iте гоже мужiв думаючих! Князь Ки ва, мабуть, не дуже
печалився тим, що не взяв гору над Свiтозаром - стояв осторонь вiд усiх i
осмiхався в вуса. Одначе й заповзятiсть дубiлiв не обiйшла його стороною.
- Правда ваша, - подав i свiй голос, - живемо пiд богами, всяке може
статися. Сьогоднi тихо-мирно на обводах, завтра - нi. Ризикувати, гадаю,
нерозумно. Одначе й такого тямковитого молодця не допускати до дiла
стольного теж не випада . Аби того не сталося, зрiкаюся мислi i добро©
ради його вiтця - брати на себе повиннiсть чiльного князя землi Трояново©
i ось що раджу вчинити. Най буде так, як i було: князем, вiдповiдальним за
супокiй збратаних земель лишiм князя дулiбiв Келагаста - вiн молодший за
всiх нас i хоробрий яко ратоборця, а першим радником у нього зробiмо сього
молодця з Тиворi. Не сьогоднi, то завтра з нього буде достойний
Келагастаратоборця сол вiд наших земель i муж думаючий. Най оба й будуть в
одвiтi за супокiй на обводах i в землi Трояновiй.
- Славно! Згода! - дружно пiдтримало князя Ки ва вiче - спершу тiльки
дулiби, далi i всi iншi. По лицях старiйшин, що сидiли довкола вежицi, теж
видно було: вони пристають на се. Пристають i силкуються вгомонити люд,
завершити вiче так, як велить покои, - укладанням ряду. А для того треба
запитати ще, чи пристають на се Келагаст i Свiтозар.
XIX
пад людом i його сумлiнням воля Бiлбога, та не браку й чорнобожо©.
Тож покони, виколисанi людським сумлiнням, i злелiянi татями. Один iз
них велить не судити звитяжцiв i не уповати на сльози повержених, казати
коли не вголос, то про себе: чи можуть болiти чужi рани?
Лангобардам, як i франкам, також не болiли, мабуть, рани гепiдiв.
Бачили сплюндрованою квiтучу донедавна землю i тiшилися з того, що вона
сплюндрована, споглядали заверижений цвiт гепiдсько© землi - мужiв,
отрокiв, дiвиць, младомладих жон i воздавали хвалу тим, хто заверижив ©х,
дiлили сите застiлля з татями, а величали ©х серед усiх достойних
найдостойнiшими, серед усiх звитяжцiв звитяжцями. Як же, вони - соузники
аварам i содруги кагановi. Чи могли згадати, будучи усолодженими
прихильнiстю аварiв, що сонце не зна упину, i на змiну дню завжди
приходить пiч. Бiгмс, пе до того було. Хмiльнi очi бачили тiльки щедре
застiлля, хмiльний розум пам'ятав лише звитягу, як i збуяне хмелем серце
схильне було до одного - возносити звитяжця. А той звитяжець вiдгуляв сво
воседля на добутiй ратною силою землi, наситився хвалою, що воздавали
сусiди, та й засiв у сво му великоханському наметi нову гризоту порати.
Знав-бо: роди його ситi нахапаним, лад у родах i без нього кому дати.
Вiн яко привiдця ма думати тепер, як бути далi i передусiм iз сусiдами. З
iмперi ю, ясна рiч, зачека , з франками також. Це тi сусiди, котрих до
якогось часу лiпше не чiпати. А як бути з лангобардами? Соузники вони нiби
й вигiднi, та ще вигiднiшою вида ться кагановi ©хня Паннонiя. То доли та й
доли, а на тих долах тучнi трави, привiльнi пасовиська. Такi привiльнi i
такi багатi на живнiсть, що другi такi хiба що на мiзiйських та
фракiйських долах можна вiдшукати. А ще ж iз тих долiв он як зручно буде
ходити на ратнi промисли - i до роме©в, що за Дуна м, i до слов'ян, котрi
сидять у пiдгiр'© та на нижньому Дуна©. Воiстину правду кажуть:
Паннонiя - земля-годувальниця, земля-благодать. Як же бути з нею i як -
iз соузниками лангобардами? Мiж ними полишив через сутужнiсть, зроджену
походом на гепiдiв, роди свого племенi. Тепер ма забрати ©х? А куди? Усiм
аварам чи пе затiсно буде на землi Гепiдськiй, тим паче, що й гепiди
лишилися на нiй.
Чу Баян серцем: хотiння мати землю Паннонi© сво ю он яке велике в
ньому, та сум'яття, що стоять на перепуттi, пе меншi, i хто вiда , як
обернулося б, що взяло б гору в його помислах, коли б на пвмiч йому не
прийшли полишенi серед лангобардiв родичi. Щось вони не подiлили там iз
лангобардами, правдивiше, лангобарди не захотiли подiлитися з ними.
Застукали котрогось iз аварiв на сво©м подвiр'©, тодi, як брав чи всього
лиш хотiв узяти зiгнану на нiч худобу, та й забили яко татя. А хто з
аварiв прощав колись комусь кров сородичiв сво©х? Знялися стiйбищем та й
подались на лапгобардський оседок. А вже як подалися, нiкого не
помилували. Аби на ту ворохобню не нагодився король та по став мiж
зворохоблених, сiча могла б втягти iншi оседки, i хто вiда , чи не
завершилася б погромом як аварських, так i лангобардських родiв.
Баяновi повiдали вже: король Алво©н прислав до нього сольство, не
iнакше, як iз скаргою на безчинства аварських родiв. Що ж скаже слам?
Пообiця вгомонити ворохобникiв та на тому й стане? А коли король
лангобардiв зажада бiльшого?
- Велiть, хай заходить той, що прибув вiд лангобардiв, - зваживсь-таки
вислухати чiльного з Алво©нового сольства. Коли ж сол вiдхилив запону i
спинився перед ним, збираючись iз духом, не став ждати його рочницi, сам
заговорив. - Що сталося? Яка така притичина змусила собрата мого короля
Алво©на вдаватися до послуг слiв?
- Бiда, достойний. Роди нашi не мирять мiж собою. Лангобард чи то аж
надто обурений був тим, що сталося, чи не хотiв, аби його перебили,
заспiшив, розповiдаючи те, про що каган i без нього знав уже.
- Ну i як? - Баян теж вдавав iз себе обуреного. - Вгомонили татей?
- Вгомонити вгомонили, та чи надовго? Коли б не король i не його
мудрiсть, на зле обернулося б. Ось чому привiдця наш велiв менi нагадати
тобi, достойний: час забрати аварськi роди з Паннонi©. Сiчу з гепiдами
завершено, вiднинi авари мають свою землю.
- Нiби я не забрав?
Сол вiд лангобардiв не вiрить тому, що чу , i все ж зважу ться:
- Проте не всiх i далеко не всiх. Кагана дратують тi резони.
- А коли ©х нема куди брати? Чули ж бо, я повернув полонених гепiдiв
до сво©х родин, велiв ©м обробляти землю, а за опiку i захист вiд чужинцiв
давати нам половину того, що матимуть iз землi. Тож i передайте королю: до
якогось часу буде так, як .
- Мiж нами складено ряд. Каган обiцяв пiти одразу по звитязi.
- Тодi обiцяв, нинi не обiцяю. Сказав уже: буде так, як . Хто вiда ,
як обернеться ще з гепiдами i ©хньою землею, може статися, що iмператор
змусить нас пiти звiдси.
"Он воно як! - поставив рогом прибитi смутком очi лангобардський сол. -
Що ж сказати пiсля всього королю? Що примусити аварiв забрати роди сво© з
Паннонi© - марна рiч? Що самi мають подбати, аби авари пiшли звiдтам? Як i
в який спосiб?"
Не вiдав i король Алво©н, що йому вдiяти iз соузними аварами та ©хнiм
каганом. Не вiдав i злився, а зло нiкому ще не додавало мудростi.
- Нi в чому не поступатися аварам, - повелiв. - Чули, нiчим i нi в
чому! Створити ©м таке життя мiж нас, аби самi утвердилися в мислi: тут ©м
не всидiти, i пiшли прiч.
Чого ще треба тим, у кого руки пориваються до мсти-вiдплати? I лови
влаштовували татям-аварам, i не щадили аварiв, спiймавши на татьбi. "Се
мо ! - кричали. - Як смiсш посягати, вонюоча пико, на те, що випещено
мо©ми руками, добуто потом?!"
I били нещадно, нерiдко - до смертi, аж поки не дiйшло до справжнього
походу на аварiв. Немало потяли ©х, згуртувавшись, немало й сво©х
втратили, а таки виперли асiйських заброд з одно©, друго© й третьо© марки.
Певно, й далi гнали б ©х з Паннонi©, та вийшли й стали на перепуттi
висланi каганом турми. А з турмами пе той уже був пир i пива-меди пе
пились так смачно. Мусили виходити з повицною та перепрошувати, киваючi©
на свавiлля скривджених.
Авари прийняли повинну i на мир мiж племенами пристали, одначе роди
сво© знову поселили у звiльнених вiд них марках. I на татьбу не соромилися
ходити. А коли вже випадало так, що брали з загороди чи подвiр'я тихцем,
то брали до решти.
Лангобарди скаржилися королю, прохали в нього захисту. Та що мiг вдiяти
король, коли бачив i розумiв: сила його неспроможна взяти гору над
аварами. дине лишалося - шкодувати, що замав такого соузника i зв'язав
себе такими узами.
Каяття - не лiпша путь пошукiв, а все ж i вопо примушу ворушити
мiзками. Коли те сталося: перед сном чи по сну вже, на свiжу голову,
одразу пiсля скарги родакiв чи десь пiзнiше, король не освiдчувався
пiдданим та й пiдданi не цiкавилися тим. Для них iнше важило: Алво©на
осiнила якась мисль, iнакше чим пояснити, що вийшов збадьорений i повелiв
кликати до нього радних?
Про що радився вiн iз ними, нiхто не обмовився. дине, що почули, i то
не з перших уст: "Король з нами, i боги за нас, ждiть".
Вони й ждали, а ждучи, знай, сподiвалися. I лiто, i друге. Десь аж на
трет авари розбудили свого кагана нi свiт нi зоря i залементували
навперебiй:
- О великий i мудрий, змилуйся i пощади. Не смiли б тривожити сон твiй,
та мусимо: лангобарди знялися всiма сво©ми родами, прихопили набутки й
пiшли, оминаючи нас, на нолуночний захiд.
- Куди й пощо?
- Подейкують, нiби полишають Паннопiю, рушили всiма родами сво©ми на
пошуки iншо© землi.
- Хто подейку ? Самi лангобарди?
- I лаигобарди також.
Скинув iз себе покривало, вдяга вдяганку iне може потрапити в рукав.
- То це i то найлiпше, - мiрку вголос, - чого можна було сподiватися
вiд щедрот Ноба? Вивiдати достеменно, - повелiвав уже, - куди йдуть, з
якими намiрами, чи всi залишають Панпонiю. I не чiпати. Стежити, доки не
зникнуть за обводами землi сво ©, все ж не чiпати.
XX
Тi, хто запевняв його, що вiднинi Паннонiя належатиме аварам i тiльки
аварам, були, виявля ться, далекi вiд iстини. З Паннонi© пiшли лиш
лангобарди та тi з германських племен, що пiдлягали лангобардам чи,
сказати б, були заодно з лангобардами. Паннонськi слов'яни як сидiли в
сво©й землi, так i лишилися сидiти.
- Вони платили лангобардам данину? - поцiкавився Баян у кендер-хакана.
- Так. На лангобардiв iшла третина урожаю, як i промислу та приплоду.
- I як багато ©х, слов'ян паннонських?
- Про те не вiда мо. Одне явним: коли лангобарди iшли купно з нами на
гепiдiв, слов'ян серед них налiчувалось вiсiм тисяч.
- То ще нiчого не каже. Привiдця е у них?
- А так. Князем величають, хоча князь той i рибалить купно з
поселянами, i за ралом ходить.
Баян пильно, ба навiть не в мiру суворо глянув на кендер-хакана.
- Все одно. Який , такого й кличте. Авари не церемонилися з тамтим
князем. Прийшли й сказали:
- Iди, каган племенi нашого хоче говорити з тобою. Словенський привiдця
не подивувався. Т перечити не став. Можливо, тому, що младомлад був, а
може, розумiв: куди подiнеться? - осмiхнувся й мовив по-молодечому весело,
ба навiть насмiшкувато:
- Повелiва прийти чи просить, аби прийшов? Аварам не подобалось те, i
все ж не посмiли явити гнiв свiй на слон'янипа. Одне, он який велет , а
друге, каган велiв таки кликати.
- Повелiвають пiдданим, - сказали. - Ти не ще таким.
- Ну, коли так, то прийду. Тiльки не сьогоднi i не завтра, десь аж на
третiм днi.
- Чом так?
- Сам приймаю гостей.
Мусили повертатися до стольного стiйбища без князя словенiв i
потерпати: чи каган не возбуя гнiвом? Та за сим разом Баян не явив чомусь
його. Сумирно слухав посланцiв сво©х, сумирним був i тодi, як зайшов
третього дня князь словенiв та став перед ним на весь свiй достойний
подиву зрiст.
- Сказали, ти хотiв бачити мене, князя словенiв, -
освiдчився в незвичний спосiб. - Це я i , князь Вiрагаст.
Баян тепер аж ожвавився.
- Хотiв бачити тебе, княже. Дивуюся з того, що содруги тво©,
лангобарди, знялися й пiшли з Паннонi©, а ти з родами залишився. Чом так?
Словении, видно, сподiвався почути те, що чув, - був собi на мислi.
- А чо мали б iти услiд за лангобардами? Ми на сво©й, праотнiй землi
сидимо. Де знайдемо iншу i чи тра шукати, коли ма мо таку? Зваж i на те,
достойний привiдцю аварiв: лангобарди нiколи не були нам содругами, тим
паче великими. Колись прийшли в нашу землю, усiлись на нiй, тепер пiшли.
Ми ж як сидiли, так i сидiтимемо.
"Такий справдi невчений життям чи почува за собою неабияку силу? -
гадав тим часом каган i що далi, то пильнiше приглядався до словенина.
- Паннопiя вiднинi належить нам, а вiдтак i весь люд, що лишився в
Паннонi©. Те не ляка тебе, роди тво©?
Тепер привiдця словенiв довго й мовчазно дивився на Баяна.
- А коли не захочемо?
- Коли не захочете, можете йти за лангобардами або ще кудись.
- Яку ж повиннiсть матимемо ми, коли залишимось пiд аварами?
- А таку... - хотiв сказати: "як i при лангобардах", - та стримався:
слов'янин, що найменував себе князем Вiрагастом, чимось був до вподоби
йому. - Лангобардам ви платили данину?
- Так.
- Менi не платнтимсте, коли зголоситесь ходити на мо©х супостатiв
походом ратним, разом зi мною, ясна рiч, i виставлятимете щораз
вiсiм-десять тисяч во©в.
Вiрагаст зиркнув на нього допитливо, а ще бiльше потiшено й запитав:
- Як часто можемо ходити?
- Нe частiше, як пiдростатимуть здатнi на ратне дiли отроки у ваших i в
наших родах.
Було про що думати, i все ж Вiрагаст не довго роздумував.
- Я пристаю на се, достойний. Одначе з однi ю умовою.
- Якою?
- Ходитимемо з тобою на всiх, окрiм сво©х сородичiв.
- Се ж хто такi?
- Слов'яни.
- Лише склавини чи й анти?
- I тi, i другi.
Баяна починала розбирати лють.
- Так не буде, князю. Повиннiсть е повиннiсть, ©© не дiлять на "хочу" i
"не хочу".
- Ми дiлимо, кагане, на "можемо" i "не можемо".
- То все одно.
- Тодi бери данину i звiльняй нас вiд походiв. З землi сво © ми не
пiдемо навiть тодi, коли всiм доведеться лягти за не© в сiчi.
Каган вiдмовчувався якийсь час. Дивився на младомладого привiдцю
словенiв пильним позирком очей сво©х i вiдмовчувався. Зрештою надумавсь i
сказав:
- Гаразд, я подумаю.
У нього був час думати: словени пiд його рукою, що захоче, те й вдi з
ними, може навiть потяти до ноги. А проте що довше думав, то певнiше
утверджувався в мислi: не потне. Одне, йому не тiсно тепер iз його родами,
а друге, начутий був: слов'яни прелiпi во©. I комонники з них не гiршi за
обрiв, i щитоносцi незрiвняннi. А ще умiють бути та мними послухами у
таборi супостата, незамiпимими провiдниками в лiсах, на рiчкових заплавах,
як i будiвничими подiй, мостiв через водойми. Його турми не степенпi
робити те. дине, що вмiють, - перти наослiп, брати чужинцiв на меч i
сулицю. А слов'яни он якi вигiднi будуть на переправах, у та мних звiдах.
Заради цього зрiвня ©х в усьому з аварами та приглянеться, як
поводитимуть себе. Коли являть належну вiрнiсть та достойнiсть - так i
буде, коли нi - вiзьме з них усе, що можна взяти, i зробить конюхами.
XXI
Наступне лiто, як i наступна зима, були для аварiв i вдосталь ситими, i
супокiйними. А на поредлiттi каган знову покликав до себе повiреного в
дiлах сольських.
- Лаштуй свою братiю, Кандиху, по©деш до iмператора роме©в iз
словом-речницею вiд мене. Путь неблизька буде, думай, правлячись, що
скажеш йому, одначе знай: за сим разом ма ш домогтися того, чого не
домiгся тамтого разу.
- О великий i мудрий!..
- Не поспiшай падати духом. Нинi ми не тi, що були колись, iмператор
теж iншим буде. У нас тепер резони, Кандиху, не лише пропонувати себе, а
й вимагати свого. Перший iз них - авари живуть не на ромейськiй землi,
свою мають. Другий - не втекли вiд роме©в, е найближчими ©хнiми сусiдами.
Отож, коли прибудеш до Константинополя i станеш перед iмператором, не
плазуй, як ти вмi ш, тримай себе гордо i незалежно, хай бачить i зна
привiдця роме©в: авари колись не були ©м рабами чи конюхами, нинi i
поготiв не збираються бути. А вже потiм, як перекона ш у цьому, скажеш i
все iнше. Передусiм висловиш iмператоровi наше обурення з того, що iмперiя
кликала аварiв на службу, брала на себе он якi повинностi, тепер
зрiка ться ©х; що вона, всупереч споконвiку iснуючим законам i поконам,
посiла фортецi Сiрмiй та Сiнгидун, котрi, будучи донедавна гепiдськими,
мали б належати аварам. Бiльше того, вона взяла пiд захист короля гепiдiв
Кунимунда, багатьох його герцогiв та баронiв. Каган, скажеш iмператоровi,
i його турми вимагають повернути все те - городи-фортецi на Савi i Дуна©,
перебiжчикiв-гепiдiв, що знайшли захист пiд крилом роме©в. Коли воля наша
буде усолоджена поверненням того, що належить нам яко звитяжцям у сiчi з
гепiдами, коли iмператор, всупереч колишнiй речницi сво©й i гнiву сво му,
платитиме аварам бодай те, що платив iмператор Юстинiан, та ще те, що
визначалося колись утигурам як допомiжна плата за послуги ратнi - то
авари, як i утигури, тепер пiдвладнi аварам i надалi будуть содругами
ромеям, надiйною в ©хнiх ратних помислах силою. Коли ж усолодження бажань
наших, а вiдтак i платнi не буде, авари, скажеш, пiдуть походом на роме©в.
Утямив, чого я домагаюся вiд iмператора?
- О так...
- Тож будь острий на розум i зроби исе можливе i неможливо, аби мо©
домагання восторжоствували в тво©м словеснiм по динку з iмператором.
Уповай на те, що содружнi уяп з нами важитимуть для iмперi© в
кiльканадцять разiв бiльше, анiж тi тисячi золотих солiд, що ©х платитцме
вона щолiта, а розбрат iз нами й зовсiм ляже ©й каменем на груди. А ще
скажи iмператоровi: каган поклада надi© на його тямковитiсть i жде згоди
на пiдписання з нами ряду до середини лiта. Коли ж iмператорськi сли не
прибудуть на той час до стольного стiйбища аварiв i не укладуть сподiваний
ряд на мир i злагоду, авари вважатимуть, що миру мiж ними i iмперi ю нема
й бути не може.
- О мудрий привiдцю! - пiднiс Кандих руки до неба. - Боюсь, що я не
зможу додати щось вiд себе. Скажу лиш те, що чув iз уст тво©х.
- Як зна ш, так i обертайся там, одне яви неодмiнно: iмператорську
згоду повернути нам Сiрмiй, Сiнгидун i платити субсидi©. Без цього можеш
не являтися менi на очi.
Кандих i не з'являвся, принаймнi до середини лiта. Полозом вився
довкола iмператора, як i довкола тих, що стояли поруч з iмператором,
посилав до кагана гiнцiв, аби оповiщали Ясноликого, як iдуть
перетрактацi©, що каже вiн iмператоровi i що - iмператор йому. А сольство
ромейське не об'являлося та й не об'являлось у стольнiм стiйбищi аварiв.
Каган лютував. Був би Кандих пiд рукою, присяйбiг, на порох стер би i
пустив за вiтром. Та Кандиха не було, iншi розплачувались за його невдачi.
Коли ж повернувся з Константинополя i таки нi з чим, Ясноликий встиг
перегорiти в гпiвi сво©м i обмежився тим, що усунув старого вiд
повинностей стольника. За меча теж не поспiшав хапатися, аби робити
обiцяне явним. Щось виколисував у собi, а виколисуючи, вiдмовчувався. Те
не обiцяло услади радним, всiм, хто був пiд рукою в кагана, слухав його
повелiння i здiйснював його волю. Зате iншi авари або не зважали на його
мовчання, або тiшилися з того, що каган ©хнiй сидить в наметi, а не в
сiдлi. Залюбки випасали комоней i ганяли на них навперегонки з вiтром,
приймали на перодлiттi новонароджених лошат, телят, ягнят i яснiлi© видом,
чули веселий гомiн в огорожi i знов яснiли. Бо два лiта супокою дали
стiльки, скiльки не дали сiм лiт мало не безперервного походу - вiд степiв
за Широкою рiкою до Днiстра, вiд Днiстра до Скiфi© за Дуна м i вiд Скiфi©
знов за Дунай - у Паннонiю. Каган у них - Небом посланий привiдця. Он яку
щедру на злаки землю добув для всiх аварiв, якими благами винагороджу та
земля. А Небо - ще бiльшими. Мають черiдки корiв, отари овець, комоней
стiльки, що ©м i числа не всякий зна . А ще багато хто удосто ний i такого
блага, як гепiдськi дiви, що не забарилися стати жонами. Чи все це можливе
було за iнших привiдцiв? Чи такого удостоювалися роди аварськi за iнших
часiв?
- О Небо! - ставав один, ставав i другий на колiна й благоговiв перед
силою, що винагородила його он яки©©и щедротами.
- О великий i мудрий привiдцю! - воздавав належне Баяновi третiй. - Ти
- посланець Неба, наша опора в свiтi на цiй благодатнiй землi! Живи собi
на втiху, нам i дiтям нашим на радiсть!
Тиша виколисувала супокiй, а супокiй - схильнiсть замилування. На
випасi - комонями, ситими коровами, чисельними вiвцями, а ще - далекими
кра видами, чист небом i пташиним спiвом у високостi, в наметi й коло
вамету - жонами, численними дiтьми коло жон.
- Чи щось лiпше та втiшнiше на свiтi, - казали Мужам жони, - i чи
треба чогось лiпшого за супокiй. Продли цю благодать, о Небо, зроби,
щедротне наше, так, аби вена усолоджувала нас сьогоднi, завтра, завжди.
I Небо не залишилось глухим до благань аварська жон. Минуло лiто
вiдтодi, як Кандих повернувся з роме'iв, минуло друге, за ним трет , п'яте
пiшло, а каган не кличе в похiд. Збирався, казали, те й робив, що
погрожував меям, а доходило до походу - коли не одне, то друге iiважало i
змушувало переiнакшувати. Бо, всупереч поквну, нiхто пе волен чинити, а
супроти волi Неба навiть каган не годен пiти. Другого пiсля звитяги над
гепiдаiщ лiта народилося в нього п'ять синiв i три доньки, третього -
чотири сини i чотири доньки, четвертого - тiльки сини, п'ятого - знову
тiльки сини. Як мiг Ясполикiа порушити покони родiв сво©х i кривавити в тi
лiта меч^ коли в стольнiм стiйбищi його чули крик новонароджена а
народжували милi серцю жони - тi, що ©х мав до поцiду, i тi, що замав
пiсля походу в землю Гепiдську. Скликав гостей i давав з то© нагоди пир на
весь мир. Одшiо лiта вiсiм разiв, другого вiсiм, третього десять i
четвертото знову десять. I все не на день i не на два. Чи нiг Ясноликий
думати про мету вiдплату i про субсидi© у це глядi знадного блиску золотих
солiд, коли рiд кликав довеселiя? Кон у нього та й , i i.ожпа з них
коли пе через лiто, то через кiлька лiт народжу сипа чи доньку.
Одначе й час не ждав. На змiну лiту приходила зима, на змiну зимi -
лiто, народженi но так давно дiти ставали з волi Неба отрочатами, отрочата
- отроками, отроки - мужами. I не тiльки в родах аварських, по iнших
землях також. Каган, може, й не завважив би ще того, та сталася на однiм
iз веселiй прикра для його роду ворохобня: жона-аварка не помирилася з
жоною утигуркою i вхопила ©© за коси. На крик скривджено© матерi стали ©©
сини, а супроти тих синiв повсталi© сипи жони-аварки. Ледве розвели ©х та
втихомирили. Зате по втихомирився по тiй оказi© каган.
- Де тво© турми? - запитав хакан-бега, коли той прийшов i став перед
ним.
- По стiйбищах, повелителю.
- I як чисельнi?
- Значно чисельнiшi, нiж були до сiчi з гепiдами.
- А зледачiлих, таких, що дурiють iз жиру, скiльки серед них?
Атель не зовсiм розумi свого повелителя, все ж не мав намiру
приховувати цравду.
- В такий гандж, надто серед тих, що замали череди корiв, табуни
комоней, дiтьми та челяддю обзавелися.
- Труби збiр, пiдемо на Сiрмiй.
Збiр протрубили i турми зiбрали швидко, а на Сiрмiй не пiшли. Каган
одiбрав двадцять iз них i повелiв вторгнутись у сусiдню Далмацiю, не так
давно пiдкорену Вiзантi ю пiсля упертих i тривалих сiч iз готами.
Чiльнi i нечiльнi авари були неабияк подивованi тим. Чому Ясноликий
вчинив так? Нащо йому й без того сплюндрована Далмацiя? Чи не лiпше було б
напустити аварськi турми на багату Фракiю? А коли в Далмацi© об'явилися
зiбранi з усього Iллiрика провiнцiйнi когорти i стали тиснути на аварiв,
ба й гнати звiдтам, i зовсiм опустили руки. Що сталося з Баяном? Чому вiн
так скудно почав мислити?
Каган вiдчув на собi допитливi позирки сородичiв сво©х i покликав до
себе привiдцю папнонських слов'ян.
- Що повiда ш менi, Вiрагасте? Мiст через Саву зможеш уже перекинути?
- Коли даси нам ще двi седмицi, то й зможемо.
- Хай буде так, одначе no бiльше, чув?
- A.
- Язик, як i досi, тримай за :'у5;iми. Навiть тодi, як правитимешся в
Саву, нiхто не повипеп знати, куди й погцо. На визначений час я буду там
уже.
Вiражiг розумiв: iiс так просто буде зробити те, що велить каган. Це ж
пе комопсй iз чужого табуна вивести, це лодi© треба буде правити Дуна м до
Сiпгидуна, а вiд Сiнгидула вгору по Савi. I все - супроти течi©. Як
доправить, аби пiхто пе помiтив? Навiть поночi не схова ©х, немалiбо с.
Най i певисокi, безбортi, все ж немалi. дина надiя на темiнь нiчну та ще
на те, що каган не баритиметься. Ризику ж бо, i пе чим-пебудь - славою
непереможного привiдцi. А Сiрмiй звiдтам, iз суходолу, не взяти. Лише так,
як намислили з ним, можi©а вторгнутись у ту неприступну фортецю й
заволодiти нею. Коли поталанить, ясна рiч, i мiст через Саву навести за
пiч, i комонникiв перекинутi© тi © ж ночi на супротивний берег. Одне, не
ждуть ©х з боку рiки, а друге, фортечнi стiпи вздовж Сави не тi, що вiд
поля. Хто-хто, а вiн, Вiрагаст, бував там за гепiдiв i саме iiа лодiях.
Тому й порадив кагановi: iпакше Сiрмiй iiе взяти, як вiд рiки. IIа свою
голову, мiж iншим, радив. Хто мiг дотямити, що споруджувати мiст через
Саву каган доручить саме йому i його словенам? Гадав, на сво©х, аварiв
покладеться. А не поклався, бач. Так вiрить слов'янам чи начутий уже: лише
слов'яни спроможнi в одну нiч переправити через Саву i во©в його, i ©хнiх
комоней?
Коли пастав вiн, той останнiй перед штурмом Сiрмiя день, Вiрагаст
зача©вся у верболозах i постарався зробити так, аби i наган був
повiдомлений про готовнiсть слов'ян до ратного дiла, i роме© не вивiдали,
що поблизу хова ться наплавний слов'янський флот. Умисел в нього такий:
закрiпити супроти Сiрмiя всi сорок подiй так, щоб щiльно стали одна бiля
одно©. Коли поталанить зробити те (а поталанити мусить, во© його не вперше
наводять переправи), рiка не буде вже перепоною. Безбортi й опалубленi
лодi© стануть суцiльним дерев'яним мостом, по якому комонник може i вскач
гнати свого огира.
Аби забезпечити цей достойний вiдчайдух умисел, Вiрагаст не став
покладатися на Баяна, перевiз на супротивний берег сво©х мечникiв i
поставив ©х поночi яко заступ вiд Сiрмiя. Береженого, подейкують, боги
бережуть, то чому б справдi пе поберегтися. Матиме мiж собою та Сiрмi ю
заступ iз мечникiв, надiйнiше моститиметься мiст.
Ставили лодi© на корчаги - велiв пильнувати, аби тулилися одьа до одно©
та були врiвнi одна з одною, скрiплювали ©х линвами - знов нагадував, аби
крiпили падiйно, сднали наплавний мiст iз берегом сходнями - сам
втручачся, а домагався сумлiнного днання. Каган, коли зiйшов опiсля
- Негоже так! Сказано ж: вiн не ще князем.
- То буде ним. Чи Тивер не захоче мати такого князя?
- То нерозумно ! Хто очолить рать, коли треба буде очолити? I хто -
сольство, коли дiйде до нього? Гада те, роме© чи iншi з чужкраю сли
стануть перетрактовувати з малолiтком?
- Доки до того дiйде, виросте.
- Нерозумно ! I iте гоже мужiв думаючих! Князь Ки ва, мабуть, не дуже
печалився тим, що не взяв гору над Свiтозаром - стояв осторонь вiд усiх i
осмiхався в вуса. Одначе й заповзятiсть дубiлiв не обiйшла його стороною.
- Правда ваша, - подав i свiй голос, - живемо пiд богами, всяке може
статися. Сьогоднi тихо-мирно на обводах, завтра - нi. Ризикувати, гадаю,
нерозумно. Одначе й такого тямковитого молодця не допускати до дiла
стольного теж не випада . Аби того не сталося, зрiкаюся мислi i добро©
ради його вiтця - брати на себе повиннiсть чiльного князя землi Трояново©
i ось що раджу вчинити. Най буде так, як i було: князем, вiдповiдальним за
супокiй збратаних земель лишiм князя дулiбiв Келагаста - вiн молодший за
всiх нас i хоробрий яко ратоборця, а першим радником у нього зробiмо сього
молодця з Тиворi. Не сьогоднi, то завтра з нього буде достойний
Келагастаратоборця сол вiд наших земель i муж думаючий. Най оба й будуть в
одвiтi за супокiй на обводах i в землi Трояновiй.
- Славно! Згода! - дружно пiдтримало князя Ки ва вiче - спершу тiльки
дулiби, далi i всi iншi. По лицях старiйшин, що сидiли довкола вежицi, теж
видно було: вони пристають на се. Пристають i силкуються вгомонити люд,
завершити вiче так, як велить покои, - укладанням ряду. А для того треба
запитати ще, чи пристають на се Келагаст i Свiтозар.
XIX
пад людом i його сумлiнням воля Бiлбога, та не браку й чорнобожо©.
Тож покони, виколисанi людським сумлiнням, i злелiянi татями. Один iз
них велить не судити звитяжцiв i не уповати на сльози повержених, казати
коли не вголос, то про себе: чи можуть болiти чужi рани?
Лангобардам, як i франкам, також не болiли, мабуть, рани гепiдiв.
Бачили сплюндрованою квiтучу донедавна землю i тiшилися з того, що вона
сплюндрована, споглядали заверижений цвiт гепiдсько© землi - мужiв,
отрокiв, дiвиць, младомладих жон i воздавали хвалу тим, хто заверижив ©х,
дiлили сите застiлля з татями, а величали ©х серед усiх достойних
найдостойнiшими, серед усiх звитяжцiв звитяжцями. Як же, вони - соузники
аварам i содруги кагановi. Чи могли згадати, будучи усолодженими
прихильнiстю аварiв, що сонце не зна упину, i на змiну дню завжди
приходить пiч. Бiгмс, пе до того було. Хмiльнi очi бачили тiльки щедре
застiлля, хмiльний розум пам'ятав лише звитягу, як i збуяне хмелем серце
схильне було до одного - возносити звитяжця. А той звитяжець вiдгуляв сво
воседля на добутiй ратною силою землi, наситився хвалою, що воздавали
сусiди, та й засiв у сво му великоханському наметi нову гризоту порати.
Знав-бо: роди його ситi нахапаним, лад у родах i без нього кому дати.
Вiн яко привiдця ма думати тепер, як бути далi i передусiм iз сусiдами. З
iмперi ю, ясна рiч, зачека , з франками також. Це тi сусiди, котрих до
якогось часу лiпше не чiпати. А як бути з лангобардами? Соузники вони нiби
й вигiднi, та ще вигiднiшою вида ться кагановi ©хня Паннонiя. То доли та й
доли, а на тих долах тучнi трави, привiльнi пасовиська. Такi привiльнi i
такi багатi на живнiсть, що другi такi хiба що на мiзiйських та
фракiйських долах можна вiдшукати. А ще ж iз тих долiв он як зручно буде
ходити на ратнi промисли - i до роме©в, що за Дуна м, i до слов'ян, котрi
сидять у пiдгiр'© та на нижньому Дуна©. Воiстину правду кажуть:
Паннонiя - земля-годувальниця, земля-благодать. Як же бути з нею i як -
iз соузниками лангобардами? Мiж ними полишив через сутужнiсть, зроджену
походом на гепiдiв, роди свого племенi. Тепер ма забрати ©х? А куди? Усiм
аварам чи пе затiсно буде на землi Гепiдськiй, тим паче, що й гепiди
лишилися на нiй.
Чу Баян серцем: хотiння мати землю Паннонi© сво ю он яке велике в
ньому, та сум'яття, що стоять на перепуттi, пе меншi, i хто вiда , як
обернулося б, що взяло б гору в його помислах, коли б на пвмiч йому не
прийшли полишенi серед лангобардiв родичi. Щось вони не подiлили там iз
лангобардами, правдивiше, лангобарди не захотiли подiлитися з ними.
Застукали котрогось iз аварiв на сво©м подвiр'©, тодi, як брав чи всього
лиш хотiв узяти зiгнану на нiч худобу, та й забили яко татя. А хто з
аварiв прощав колись комусь кров сородичiв сво©х? Знялися стiйбищем та й
подались на лапгобардський оседок. А вже як подалися, нiкого не
помилували. Аби на ту ворохобню не нагодився король та по став мiж
зворохоблених, сiча могла б втягти iншi оседки, i хто вiда , чи не
завершилася б погромом як аварських, так i лангобардських родiв.
Баяновi повiдали вже: король Алво©н прислав до нього сольство, не
iнакше, як iз скаргою на безчинства аварських родiв. Що ж скаже слам?
Пообiця вгомонити ворохобникiв та на тому й стане? А коли король
лангобардiв зажада бiльшого?
- Велiть, хай заходить той, що прибув вiд лангобардiв, - зваживсь-таки
вислухати чiльного з Алво©нового сольства. Коли ж сол вiдхилив запону i
спинився перед ним, збираючись iз духом, не став ждати його рочницi, сам
заговорив. - Що сталося? Яка така притичина змусила собрата мого короля
Алво©на вдаватися до послуг слiв?
- Бiда, достойний. Роди нашi не мирять мiж собою. Лангобард чи то аж
надто обурений був тим, що сталося, чи не хотiв, аби його перебили,
заспiшив, розповiдаючи те, про що каган i без нього знав уже.
- Ну i як? - Баян теж вдавав iз себе обуреного. - Вгомонили татей?
- Вгомонити вгомонили, та чи надовго? Коли б не король i не його
мудрiсть, на зле обернулося б. Ось чому привiдця наш велiв менi нагадати
тобi, достойний: час забрати аварськi роди з Паннонi©. Сiчу з гепiдами
завершено, вiднинi авари мають свою землю.
- Нiби я не забрав?
Сол вiд лангобардiв не вiрить тому, що чу , i все ж зважу ться:
- Проте не всiх i далеко не всiх. Кагана дратують тi резони.
- А коли ©х нема куди брати? Чули ж бо, я повернув полонених гепiдiв
до сво©х родин, велiв ©м обробляти землю, а за опiку i захист вiд чужинцiв
давати нам половину того, що матимуть iз землi. Тож i передайте королю: до
якогось часу буде так, як .
- Мiж нами складено ряд. Каган обiцяв пiти одразу по звитязi.
- Тодi обiцяв, нинi не обiцяю. Сказав уже: буде так, як . Хто вiда ,
як обернеться ще з гепiдами i ©хньою землею, може статися, що iмператор
змусить нас пiти звiдси.
"Он воно як! - поставив рогом прибитi смутком очi лангобардський сол. -
Що ж сказати пiсля всього королю? Що примусити аварiв забрати роди сво© з
Паннонi© - марна рiч? Що самi мають подбати, аби авари пiшли звiдтам? Як i
в який спосiб?"
Не вiдав i король Алво©н, що йому вдiяти iз соузними аварами та ©хнiм
каганом. Не вiдав i злився, а зло нiкому ще не додавало мудростi.
- Нi в чому не поступатися аварам, - повелiв. - Чули, нiчим i нi в
чому! Створити ©м таке життя мiж нас, аби самi утвердилися в мислi: тут ©м
не всидiти, i пiшли прiч.
Чого ще треба тим, у кого руки пориваються до мсти-вiдплати? I лови
влаштовували татям-аварам, i не щадили аварiв, спiймавши на татьбi. "Се
мо ! - кричали. - Як смiсш посягати, вонюоча пико, на те, що випещено
мо©ми руками, добуто потом?!"
I били нещадно, нерiдко - до смертi, аж поки не дiйшло до справжнього
походу на аварiв. Немало потяли ©х, згуртувавшись, немало й сво©х
втратили, а таки виперли асiйських заброд з одно©, друго© й третьо© марки.
Певно, й далi гнали б ©х з Паннонi©, та вийшли й стали на перепуттi
висланi каганом турми. А з турмами пе той уже був пир i пива-меди пе
пились так смачно. Мусили виходити з повицною та перепрошувати, киваючi©
на свавiлля скривджених.
Авари прийняли повинну i на мир мiж племенами пристали, одначе роди
сво© знову поселили у звiльнених вiд них марках. I на татьбу не соромилися
ходити. А коли вже випадало так, що брали з загороди чи подвiр'я тихцем,
то брали до решти.
Лангобарди скаржилися королю, прохали в нього захисту. Та що мiг вдiяти
король, коли бачив i розумiв: сила його неспроможна взяти гору над
аварами. дине лишалося - шкодувати, що замав такого соузника i зв'язав
себе такими узами.
Каяття - не лiпша путь пошукiв, а все ж i вопо примушу ворушити
мiзками. Коли те сталося: перед сном чи по сну вже, на свiжу голову,
одразу пiсля скарги родакiв чи десь пiзнiше, король не освiдчувався
пiдданим та й пiдданi не цiкавилися тим. Для них iнше важило: Алво©на
осiнила якась мисль, iнакше чим пояснити, що вийшов збадьорений i повелiв
кликати до нього радних?
Про що радився вiн iз ними, нiхто не обмовився. дине, що почули, i то
не з перших уст: "Король з нами, i боги за нас, ждiть".
Вони й ждали, а ждучи, знай, сподiвалися. I лiто, i друге. Десь аж на
трет авари розбудили свого кагана нi свiт нi зоря i залементували
навперебiй:
- О великий i мудрий, змилуйся i пощади. Не смiли б тривожити сон твiй,
та мусимо: лангобарди знялися всiма сво©ми родами, прихопили набутки й
пiшли, оминаючи нас, на нолуночний захiд.
- Куди й пощо?
- Подейкують, нiби полишають Паннопiю, рушили всiма родами сво©ми на
пошуки iншо© землi.
- Хто подейку ? Самi лангобарди?
- I лаигобарди також.
Скинув iз себе покривало, вдяга вдяганку iне може потрапити в рукав.
- То це i то найлiпше, - мiрку вголос, - чого можна було сподiватися
вiд щедрот Ноба? Вивiдати достеменно, - повелiвав уже, - куди йдуть, з
якими намiрами, чи всi залишають Панпонiю. I не чiпати. Стежити, доки не
зникнуть за обводами землi сво ©, все ж не чiпати.
XX
Тi, хто запевняв його, що вiднинi Паннонiя належатиме аварам i тiльки
аварам, були, виявля ться, далекi вiд iстини. З Паннонi© пiшли лиш
лангобарди та тi з германських племен, що пiдлягали лангобардам чи,
сказати б, були заодно з лангобардами. Паннонськi слов'яни як сидiли в
сво©й землi, так i лишилися сидiти.
- Вони платили лангобардам данину? - поцiкавився Баян у кендер-хакана.
- Так. На лангобардiв iшла третина урожаю, як i промислу та приплоду.
- I як багато ©х, слов'ян паннонських?
- Про те не вiда мо. Одне явним: коли лангобарди iшли купно з нами на
гепiдiв, слов'ян серед них налiчувалось вiсiм тисяч.
- То ще нiчого не каже. Привiдця е у них?
- А так. Князем величають, хоча князь той i рибалить купно з
поселянами, i за ралом ходить.
Баян пильно, ба навiть не в мiру суворо глянув на кендер-хакана.
- Все одно. Який , такого й кличте. Авари не церемонилися з тамтим
князем. Прийшли й сказали:
- Iди, каган племенi нашого хоче говорити з тобою. Словенський привiдця
не подивувався. Т перечити не став. Можливо, тому, що младомлад був, а
може, розумiв: куди подiнеться? - осмiхнувся й мовив по-молодечому весело,
ба навiть насмiшкувато:
- Повелiва прийти чи просить, аби прийшов? Аварам не подобалось те, i
все ж не посмiли явити гнiв свiй на слон'янипа. Одне, он який велет , а
друге, каган велiв таки кликати.
- Повелiвають пiдданим, - сказали. - Ти не ще таким.
- Ну, коли так, то прийду. Тiльки не сьогоднi i не завтра, десь аж на
третiм днi.
- Чом так?
- Сам приймаю гостей.
Мусили повертатися до стольного стiйбища без князя словенiв i
потерпати: чи каган не возбуя гнiвом? Та за сим разом Баян не явив чомусь
його. Сумирно слухав посланцiв сво©х, сумирним був i тодi, як зайшов
третього дня князь словенiв та став перед ним на весь свiй достойний
подиву зрiст.
- Сказали, ти хотiв бачити мене, князя словенiв, -
освiдчився в незвичний спосiб. - Це я i , князь Вiрагаст.
Баян тепер аж ожвавився.
- Хотiв бачити тебе, княже. Дивуюся з того, що содруги тво©,
лангобарди, знялися й пiшли з Паннонi©, а ти з родами залишився. Чом так?
Словении, видно, сподiвався почути те, що чув, - був собi на мислi.
- А чо мали б iти услiд за лангобардами? Ми на сво©й, праотнiй землi
сидимо. Де знайдемо iншу i чи тра шукати, коли ма мо таку? Зваж i на те,
достойний привiдцю аварiв: лангобарди нiколи не були нам содругами, тим
паче великими. Колись прийшли в нашу землю, усiлись на нiй, тепер пiшли.
Ми ж як сидiли, так i сидiтимемо.
"Такий справдi невчений життям чи почува за собою неабияку силу? -
гадав тим часом каган i що далi, то пильнiше приглядався до словенина.
- Паннопiя вiднинi належить нам, а вiдтак i весь люд, що лишився в
Паннонi©. Те не ляка тебе, роди тво©?
Тепер привiдця словенiв довго й мовчазно дивився на Баяна.
- А коли не захочемо?
- Коли не захочете, можете йти за лангобардами або ще кудись.
- Яку ж повиннiсть матимемо ми, коли залишимось пiд аварами?
- А таку... - хотiв сказати: "як i при лангобардах", - та стримався:
слов'янин, що найменував себе князем Вiрагастом, чимось був до вподоби
йому. - Лангобардам ви платили данину?
- Так.
- Менi не платнтимсте, коли зголоситесь ходити на мо©х супостатiв
походом ратним, разом зi мною, ясна рiч, i виставлятимете щораз
вiсiм-десять тисяч во©в.
Вiрагаст зиркнув на нього допитливо, а ще бiльше потiшено й запитав:
- Як часто можемо ходити?
- Нe частiше, як пiдростатимуть здатнi на ратне дiли отроки у ваших i в
наших родах.
Було про що думати, i все ж Вiрагаст не довго роздумував.
- Я пристаю на се, достойний. Одначе з однi ю умовою.
- Якою?
- Ходитимемо з тобою на всiх, окрiм сво©х сородичiв.
- Се ж хто такi?
- Слов'яни.
- Лише склавини чи й анти?
- I тi, i другi.
Баяна починала розбирати лють.
- Так не буде, князю. Повиннiсть е повиннiсть, ©© не дiлять на "хочу" i
"не хочу".
- Ми дiлимо, кагане, на "можемо" i "не можемо".
- То все одно.
- Тодi бери данину i звiльняй нас вiд походiв. З землi сво © ми не
пiдемо навiть тодi, коли всiм доведеться лягти за не© в сiчi.
Каган вiдмовчувався якийсь час. Дивився на младомладого привiдцю
словенiв пильним позирком очей сво©х i вiдмовчувався. Зрештою надумавсь i
сказав:
- Гаразд, я подумаю.
У нього був час думати: словени пiд його рукою, що захоче, те й вдi з
ними, може навiть потяти до ноги. А проте що довше думав, то певнiше
утверджувався в мислi: не потне. Одне, йому не тiсно тепер iз його родами,
а друге, начутий був: слов'яни прелiпi во©. I комонники з них не гiршi за
обрiв, i щитоносцi незрiвняннi. А ще умiють бути та мними послухами у
таборi супостата, незамiпимими провiдниками в лiсах, на рiчкових заплавах,
як i будiвничими подiй, мостiв через водойми. Його турми не степенпi
робити те. дине, що вмiють, - перти наослiп, брати чужинцiв на меч i
сулицю. А слов'яни он якi вигiднi будуть на переправах, у та мних звiдах.
Заради цього зрiвня ©х в усьому з аварами та приглянеться, як
поводитимуть себе. Коли являть належну вiрнiсть та достойнiсть - так i
буде, коли нi - вiзьме з них усе, що можна взяти, i зробить конюхами.
XXI
Наступне лiто, як i наступна зима, були для аварiв i вдосталь ситими, i
супокiйними. А на поредлiттi каган знову покликав до себе повiреного в
дiлах сольських.
- Лаштуй свою братiю, Кандиху, по©деш до iмператора роме©в iз
словом-речницею вiд мене. Путь неблизька буде, думай, правлячись, що
скажеш йому, одначе знай: за сим разом ма ш домогтися того, чого не
домiгся тамтого разу.
- О великий i мудрий!..
- Не поспiшай падати духом. Нинi ми не тi, що були колись, iмператор
теж iншим буде. У нас тепер резони, Кандиху, не лише пропонувати себе, а
й вимагати свого. Перший iз них - авари живуть не на ромейськiй землi,
свою мають. Другий - не втекли вiд роме©в, е найближчими ©хнiми сусiдами.
Отож, коли прибудеш до Константинополя i станеш перед iмператором, не
плазуй, як ти вмi ш, тримай себе гордо i незалежно, хай бачить i зна
привiдця роме©в: авари колись не були ©м рабами чи конюхами, нинi i
поготiв не збираються бути. А вже потiм, як перекона ш у цьому, скажеш i
все iнше. Передусiм висловиш iмператоровi наше обурення з того, що iмперiя
кликала аварiв на службу, брала на себе он якi повинностi, тепер
зрiка ться ©х; що вона, всупереч споконвiку iснуючим законам i поконам,
посiла фортецi Сiрмiй та Сiнгидун, котрi, будучи донедавна гепiдськими,
мали б належати аварам. Бiльше того, вона взяла пiд захист короля гепiдiв
Кунимунда, багатьох його герцогiв та баронiв. Каган, скажеш iмператоровi,
i його турми вимагають повернути все те - городи-фортецi на Савi i Дуна©,
перебiжчикiв-гепiдiв, що знайшли захист пiд крилом роме©в. Коли воля наша
буде усолоджена поверненням того, що належить нам яко звитяжцям у сiчi з
гепiдами, коли iмператор, всупереч колишнiй речницi сво©й i гнiву сво му,
платитиме аварам бодай те, що платив iмператор Юстинiан, та ще те, що
визначалося колись утигурам як допомiжна плата за послуги ратнi - то
авари, як i утигури, тепер пiдвладнi аварам i надалi будуть содругами
ромеям, надiйною в ©хнiх ратних помислах силою. Коли ж усолодження бажань
наших, а вiдтак i платнi не буде, авари, скажеш, пiдуть походом на роме©в.
Утямив, чого я домагаюся вiд iмператора?
- О так...
- Тож будь острий на розум i зроби исе можливе i неможливо, аби мо©
домагання восторжоствували в тво©м словеснiм по динку з iмператором.
Уповай на те, що содружнi уяп з нами важитимуть для iмперi© в
кiльканадцять разiв бiльше, анiж тi тисячi золотих солiд, що ©х платитцме
вона щолiта, а розбрат iз нами й зовсiм ляже ©й каменем на груди. А ще
скажи iмператоровi: каган поклада надi© на його тямковитiсть i жде згоди
на пiдписання з нами ряду до середини лiта. Коли ж iмператорськi сли не
прибудуть на той час до стольного стiйбища аварiв i не укладуть сподiваний
ряд на мир i злагоду, авари вважатимуть, що миру мiж ними i iмперi ю нема
й бути не може.
- О мудрий привiдцю! - пiднiс Кандих руки до неба. - Боюсь, що я не
зможу додати щось вiд себе. Скажу лиш те, що чув iз уст тво©х.
- Як зна ш, так i обертайся там, одне яви неодмiнно: iмператорську
згоду повернути нам Сiрмiй, Сiнгидун i платити субсидi©. Без цього можеш
не являтися менi на очi.
Кандих i не з'являвся, принаймнi до середини лiта. Полозом вився
довкола iмператора, як i довкола тих, що стояли поруч з iмператором,
посилав до кагана гiнцiв, аби оповiщали Ясноликого, як iдуть
перетрактацi©, що каже вiн iмператоровi i що - iмператор йому. А сольство
ромейське не об'являлося та й не об'являлось у стольнiм стiйбищi аварiв.
Каган лютував. Був би Кандих пiд рукою, присяйбiг, на порох стер би i
пустив за вiтром. Та Кандиха не було, iншi розплачувались за його невдачi.
Коли ж повернувся з Константинополя i таки нi з чим, Ясноликий встиг
перегорiти в гпiвi сво©м i обмежився тим, що усунув старого вiд
повинностей стольника. За меча теж не поспiшав хапатися, аби робити
обiцяне явним. Щось виколисував у собi, а виколисуючи, вiдмовчувався. Те
не обiцяло услади радним, всiм, хто був пiд рукою в кагана, слухав його
повелiння i здiйснював його волю. Зате iншi авари або не зважали на його
мовчання, або тiшилися з того, що каган ©хнiй сидить в наметi, а не в
сiдлi. Залюбки випасали комоней i ганяли на них навперегонки з вiтром,
приймали на перодлiттi новонароджених лошат, телят, ягнят i яснiлi© видом,
чули веселий гомiн в огорожi i знов яснiли. Бо два лiта супокою дали
стiльки, скiльки не дали сiм лiт мало не безперервного походу - вiд степiв
за Широкою рiкою до Днiстра, вiд Днiстра до Скiфi© за Дуна м i вiд Скiфi©
знов за Дунай - у Паннонiю. Каган у них - Небом посланий привiдця. Он яку
щедру на злаки землю добув для всiх аварiв, якими благами винагороджу та
земля. А Небо - ще бiльшими. Мають черiдки корiв, отари овець, комоней
стiльки, що ©м i числа не всякий зна . А ще багато хто удосто ний i такого
блага, як гепiдськi дiви, що не забарилися стати жонами. Чи все це можливе
було за iнших привiдцiв? Чи такого удостоювалися роди аварськi за iнших
часiв?
- О Небо! - ставав один, ставав i другий на колiна й благоговiв перед
силою, що винагородила його он яки©©и щедротами.
- О великий i мудрий привiдцю! - воздавав належне Баяновi третiй. - Ти
- посланець Неба, наша опора в свiтi на цiй благодатнiй землi! Живи собi
на втiху, нам i дiтям нашим на радiсть!
Тиша виколисувала супокiй, а супокiй - схильнiсть замилування. На
випасi - комонями, ситими коровами, чисельними вiвцями, а ще - далекими
кра видами, чист небом i пташиним спiвом у високостi, в наметi й коло
вамету - жонами, численними дiтьми коло жон.
- Чи щось лiпше та втiшнiше на свiтi, - казали Мужам жони, - i чи
треба чогось лiпшого за супокiй. Продли цю благодать, о Небо, зроби,
щедротне наше, так, аби вена усолоджувала нас сьогоднi, завтра, завжди.
I Небо не залишилось глухим до благань аварська жон. Минуло лiто
вiдтодi, як Кандих повернувся з роме'iв, минуло друге, за ним трет , п'яте
пiшло, а каган не кличе в похiд. Збирався, казали, те й робив, що
погрожував меям, а доходило до походу - коли не одне, то друге iiважало i
змушувало переiнакшувати. Бо, всупереч поквну, нiхто пе волен чинити, а
супроти волi Неба навiть каган не годен пiти. Другого пiсля звитяги над
гепiдаiщ лiта народилося в нього п'ять синiв i три доньки, третього -
чотири сини i чотири доньки, четвертого - тiльки сини, п'ятого - знову
тiльки сини. Як мiг Ясполикiа порушити покони родiв сво©х i кривавити в тi
лiта меч^ коли в стольнiм стiйбищi його чули крик новонароджена а
народжували милi серцю жони - тi, що ©х мав до поцiду, i тi, що замав
пiсля походу в землю Гепiдську. Скликав гостей i давав з то© нагоди пир на
весь мир. Одшiо лiта вiсiм разiв, другого вiсiм, третього десять i
четвертото знову десять. I все не на день i не на два. Чи нiг Ясноликий
думати про мету вiдплату i про субсидi© у це глядi знадного блиску золотих
солiд, коли рiд кликав довеселiя? Кон у нього та й , i i.ожпа з них
коли пе через лiто, то через кiлька лiт народжу сипа чи доньку.
Одначе й час не ждав. На змiну лiту приходила зима, на змiну зимi -
лiто, народженi но так давно дiти ставали з волi Неба отрочатами, отрочата
- отроками, отроки - мужами. I не тiльки в родах аварських, по iнших
землях також. Каган, може, й не завважив би ще того, та сталася на однiм
iз веселiй прикра для його роду ворохобня: жона-аварка не помирилася з
жоною утигуркою i вхопила ©© за коси. На крик скривджено© матерi стали ©©
сини, а супроти тих синiв повсталi© сипи жони-аварки. Ледве розвели ©х та
втихомирили. Зате по втихомирився по тiй оказi© каган.
- Де тво© турми? - запитав хакан-бега, коли той прийшов i став перед
ним.
- По стiйбищах, повелителю.
- I як чисельнi?
- Значно чисельнiшi, нiж були до сiчi з гепiдами.
- А зледачiлих, таких, що дурiють iз жиру, скiльки серед них?
Атель не зовсiм розумi свого повелителя, все ж не мав намiру
приховувати цравду.
- В такий гандж, надто серед тих, що замали череди корiв, табуни
комоней, дiтьми та челяддю обзавелися.
- Труби збiр, пiдемо на Сiрмiй.
Збiр протрубили i турми зiбрали швидко, а на Сiрмiй не пiшли. Каган
одiбрав двадцять iз них i повелiв вторгнутись у сусiдню Далмацiю, не так
давно пiдкорену Вiзантi ю пiсля упертих i тривалих сiч iз готами.
Чiльнi i нечiльнi авари були неабияк подивованi тим. Чому Ясноликий
вчинив так? Нащо йому й без того сплюндрована Далмацiя? Чи не лiпше було б
напустити аварськi турми на багату Фракiю? А коли в Далмацi© об'явилися
зiбранi з усього Iллiрика провiнцiйнi когорти i стали тиснути на аварiв,
ба й гнати звiдтам, i зовсiм опустили руки. Що сталося з Баяном? Чому вiн
так скудно почав мислити?
Каган вiдчув на собi допитливi позирки сородичiв сво©х i покликав до
себе привiдцю папнонських слов'ян.
- Що повiда ш менi, Вiрагасте? Мiст через Саву зможеш уже перекинути?
- Коли даси нам ще двi седмицi, то й зможемо.
- Хай буде так, одначе no бiльше, чув?
- A.
- Язик, як i досi, тримай за :'у5;iми. Навiть тодi, як правитимешся в
Саву, нiхто не повипеп знати, куди й погцо. На визначений час я буду там
уже.
Вiражiг розумiв: iiс так просто буде зробити те, що велить каган. Це ж
пе комопсй iз чужого табуна вивести, це лодi© треба буде правити Дуна м до
Сiпгидуна, а вiд Сiнгидула вгору по Савi. I все - супроти течi©. Як
доправить, аби пiхто пе помiтив? Навiть поночi не схова ©х, немалiбо с.
Най i певисокi, безбортi, все ж немалi. дина надiя на темiнь нiчну та ще
на те, що каган не баритиметься. Ризику ж бо, i пе чим-пебудь - славою
непереможного привiдцi. А Сiрмiй звiдтам, iз суходолу, не взяти. Лише так,
як намислили з ним, можi©а вторгнутись у ту неприступну фортецю й
заволодiти нею. Коли поталанить, ясна рiч, i мiст через Саву навести за
пiч, i комонникiв перекинутi© тi © ж ночi на супротивний берег. Одне, не
ждуть ©х з боку рiки, а друге, фортечнi стiпи вздовж Сави не тi, що вiд
поля. Хто-хто, а вiн, Вiрагаст, бував там за гепiдiв i саме iiа лодiях.
Тому й порадив кагановi: iпакше Сiрмiй iiе взяти, як вiд рiки. IIа свою
голову, мiж iншим, радив. Хто мiг дотямити, що споруджувати мiст через
Саву каган доручить саме йому i його словенам? Гадав, на сво©х, аварiв
покладеться. А не поклався, бач. Так вiрить слов'янам чи начутий уже: лише
слов'яни спроможнi в одну нiч переправити через Саву i во©в його, i ©хнiх
комоней?
Коли пастав вiн, той останнiй перед штурмом Сiрмiя день, Вiрагаст
зача©вся у верболозах i постарався зробити так, аби i наган був
повiдомлений про готовнiсть слов'ян до ратного дiла, i роме© не вивiдали,
що поблизу хова ться наплавний слов'янський флот. Умисел в нього такий:
закрiпити супроти Сiрмiя всi сорок подiй так, щоб щiльно стали одна бiля
одно©. Коли поталанить зробити те (а поталанити мусить, во© його не вперше
наводять переправи), рiка не буде вже перепоною. Безбортi й опалубленi
лодi© стануть суцiльним дерев'яним мостом, по якому комонник може i вскач
гнати свого огира.
Аби забезпечити цей достойний вiдчайдух умисел, Вiрагаст не став
покладатися на Баяна, перевiз на супротивний берег сво©х мечникiв i
поставив ©х поночi яко заступ вiд Сiрмiя. Береженого, подейкують, боги
бережуть, то чому б справдi пе поберегтися. Матиме мiж собою та Сiрмi ю
заступ iз мечникiв, надiйнiше моститиметься мiст.
Ставили лодi© на корчаги - велiв пильнувати, аби тулилися одьа до одно©
та були врiвнi одна з одною, скрiплювали ©х линвами - знов нагадував, аби
крiпили падiйно, сднали наплавний мiст iз берегом сходнями - сам
втручачся, а домагався сумлiнного днання. Каган, коли зiйшов опiсля