Страница:
себе Свiтлану Хорол, Нелю, Вадима i Юлiя - групу, з якою працював
особисто, якiй доручив перевiрку, й наказав, щоб вони прискорили роботу.
Одразу ж написав заявку на радiоактивний U232 i ще одну - з проханням, щоб
до них у групу дали когось з лабораторi© iзотопiв.
Був лише початок червня, а сонце пряжило, нiби в зенiтi лiта. Вдень
була парка задуха, вечорами понад мiстом блукали грози, скидали десь за
Дарницею важке колоддя, i воно гримкотiло, аж луна котилася понад Днiпром.
На грозу збиралося й сьогоднi; i Дмитро Iванович, котрий здебiльшого ходив
додому пiшки, сiв у тролейбус. Задуха тут була ще бiльша, але йому
поступилися мiсцем гомiнливi хлопцi, мабуть, студенти першого курсу
якогось вузу ("Ох, уже почали поступатися мiсцем!"), вiн сiв бiля вiкна,
дивився, як поспiшають додому перехожi, як понад дахами, понад парками
важко снуються мiднi хмари, як погрожу близьким дощем синя блискавиця.
Вiн любив пору передгроззя. Коли все немов хова ться само вiд себе,
бо©ться небесного бунту й чека його. Коли тьмянiють дахи будинкiв, коли
хова ться птаство, а дерева стоять, немов живi, хоч i безшелеснi. Але
сьогоднi вiн сприймав ©© тiльки кра м думки. А думав про розмову, яка
вiдбулася, й про те, як у нього складеться на роботi далi. Звичайно, треба
було б не думати про це. "Не пiддатися настрою",- як сказав Чирков. I то
так. Справдi, треба намагатися якомога менше думати про погане. Втiкати
кудись. З'явиться та думка - обiрвати знову. Не розвивати ©©. Бо, на жаль,
саморозвиваючись, думка приходить до гiршого, нiж може бути насправдi.
Вона пряму улогiчено, врахову всi дрiбницi ("розвива ться"), якi
бiльшiсть людей не беруть до уваги, якi найчастiше вiдпадають самi по
собi. Надмiрне самозаглиблення веде до руйнацi© душi. Треба ж, навпаки,
творити себе, шукати себе. Проте вiн не завжди те вмiв.
Вiн сидiв i думав, що, либонь, прикро й глибоко помилився, погодившись
на керiвництво вiддiлом, що йому, мабуть, важко вести вiддiл i зв'язувати
в одне стiльки проблем, прагнень, характерiв. Коли його призначали, вiн
був значно молодший... I тодi, звичайно, отак мiркувати вiн не мiг.
Власне, по-iншому почав мислити зовсiм недавно. Ранiше весь час кудись
поривався, кудись поспiшав. Ще одна стаття про нього в газетi, ще одна
власна публiкацiя, а попереду ще ж звання академiка, а може, й патрона
сво © галузi... I тiльки недавно почав вiдчувати, що не дуже того хоче. Нi
академiка, нi патрона, коли вперше зрозумiв це,- навiть трохи злякався.
"Невже, - подумав, - це найвища точка, яко© сягнули мо© бажання, мо
серце. Не нею, не найвищою точкою живе людина, - вiдзначив про себе. -
Вона живе укладанням отих цеглинок, спогляданням, здебiльшого в подивi,
того, що звела сво©м розумом i сво©ми руками, живе роботою. Робота трима
нас на свiтi. Я й сам помру, а залишу ©© сво©м дiтям. Залишу в iнститутi
проблему. Мене не буде, вона житиме. Iншi люди житимуть нею. Отже, я щось
зробив для них, для суспiльства".
Поруч Дмитра Iвановича, посхилявшись на металевi бильця сидiнь,
розмовляли студенти-першокурсники, тi, якi поступилися йому мiсцем. Вони
розмовляли голосно, зумисне голосно, щоб привернути увагу стороннiх,-
за-пально й гаряче. I Дмитро Iванович мимоволi прислухався.
- Гегель казав: теза, антитеза, синтез,- стукнув по коричневому
портфелю пальцем чорнявий хлопець з гачкуватим носом.
- Ну й що? - стрiпував русявим, що падав аж на очi, чубом iнший. - Вiн
просто розвинув постулат Арiстотеля...
Дмитро Iванович посмiхнувся. Настрiй цих хлопцiв, ©хня гарячковiсть i
порив рiшуче контрастували з тим, про що вiн думав допiру. А ще
посмiхнувся тому, що пригадав, як колись отак само дискутував про Канта,
Гегеля, Фей рбаха.
Вiн жив тодi в однiй кiмнатi з трьома студентами фiлософського
факультету, чи, як вони себе називали, фiлософами. Вони всi тодi
розмовляли як рiвнi з Кантом, Гегелем, Фей рбахом. Нинi один з них працю
директором школи пiд Сумами, завiв кабанця, збудував хату, другий завiду
культвiддiлом райвиконкому, третiй - доктор фiлософi©, пише статтi про
iнту©цiю i наукове передбачення.
"Милi хлопчики,- зненацька розчулено подумав вiн,- чи зна те ви, яка то
гiрка рiч наука? I все ж сперечайтеся, дерзайте: хтось iз вас теж
годуватиме кабанця, а хтось, може, вiдкри нову теорiю вiдносностi. Хтось
садитиме полуницi на власнiй грядцi для базару, а iншi засiють новим
сортом пшеницi цiлиннi землi. I вчiться у тих учителiв, якi кажуть, що
людське життя - то найбiльше багатство, то боротьба за поступ, i його
треба прожити в горiннi, кипiннi, творчостi".
Ще з коридора почув: у вiтальнi шаленiла сварка. Саме сварка, а не
повчання, вичитування, виховнi нотацi©. Iрина Михайлiвна i Андрiй уже
давно сварилися на рiвних, син казав матерi крутiшi слова, нiж вона йому,
й допiкав дужче. Вiн навiть зараз,- а йшлося таки про його вчорашнiй
вчинок,- огризався сердито, то галасував - i тодi його голос злiтав до
вереску, то багатозначно-погрозливо кидав якесь слово i мовчав. У тому
вереску, у тому багатозначному погрозливому мовчаннi Дмитро Iванович, який
у цей час i сам був як велика чутлива мембрана, вловив знайомi нотки. Це
було так несподiвано, так непри мно i боляче, як бува , коли ненароком
придавиш осу, що залiзла тобi за комiр, або доторкнешся до розпеченого
залiза. Вiн уловив, що Андрiй не вiдда ться весь на волю почуттiв, а то
наструню ©х, то попуска , подiбно до того, як наструню й попуска вiжки
вправний ©здець. Попустивши, розпалю ться, летить шалено (а вiжки таки ж у
руках) i тим ляка всiх, i себе теж. Це була лиха гра. I син ©© перейняв
од нього. Дмитру Iвановичу знову стало невимовне соромно й тужно, аж щось
стисло груди. Так, вiн сам був трохи гравцем i знав це й ранiше, трохи
соромився того в собi й не позбувся остаточно.
Правда, на житт вiй орбiтi вiн не був слабаком. Невдачi його допiкали
боляче, вiн панiкував, але не втiк"в, не ховався, вiн тодi ставав
зiбраний, щось у ньому туго зсотува-лося, тремтiло й зсотувалося, i вiн
гаряче, настiйно i вперто дряпався вперед. Вiддавав тiй боротьбi всi сво©
сили, всю енергiю i таки долав важкий рубiж. Треба сказати, що й на оту
першу стежку трапляв щодалi рiдше, хоч i помалу, нелегко, вiн таки
виборював себе в себе...
У сина було тiльки панiкування, гра й не було вмiння зiбратися на сили
боротися, досягати. Андрiй мiг пiсля першо© дрiбно© невдачi повернутися
спиною до того, про що мрiяв цiлий рiк. Звичайно, сво©х маленьких вигод у
сiм'© вiн умiв доп'ясти. Вирвати те, що треба, зубами, вигаласувати або
поцупити нишком. I це страшенно непоко©ло й дратувало батька. Вiн i зараз
почував роздратовання й, палаючи гнiвом, не роздягнувшись, у мокрих
черевиках, плащi й беретi зайшов до вiтальнi.
- ...Вигнався до стелi, патли одпустив до плечей, а пiд патлами бруду
на палець,крила вже останнiми, й не лiпшими, аргументами Iрина Михайлiвна.
Вона побачила чоловiка й рiшуче пiшла в наступ, знаючи, що знайде в ньому
пiдтримку, що при ньому Андрiй таки не одважиться на грубощi. Але сьогоднi
сталося iнше. В Андрi вих очах спалахнула злiсть, вiн змiряв матiр
нищiвним поглядом i сказав:
- У мене бруд на ши©, а в тебе, у тво © дружини,- повернувся до батька,
- в душi.
Дмитро Iванович смикнувся, немов вiд удару. Його до краю здивували й аж
злякали Андрi вi слова, i найбiльше оте "в тво © дружини". Вiн так
розгубився, що нiчого не сказав i мовчки почав роздягатися. Вже в кабiнетi
подумав, що треба було приступити рiшуче й домогтися, щоб Андрiй пояснив,
що хотiв тим сказати. Та Андрiй не такий уже дурний, вiн одбудеться
якимись словами, якоюсь брехнею, навмисною брехнею, з яко© виглядатиме
насмiшка, вiн ©© не ховатиме. Це вiн умi . Бiльше, мабуть, не вмi нiчого,
таки правда, не вмi навiть до пуття помити шию, а колупнути словом,
примастити гiрке солодким i примастити так, що той, хто доторкнеться до
солодкого, неодмiнно вiдчу гiрке, - на це вiн мастак. Зда ться, пройшов
спецiальний вишкiл.
Дмитро Iванович не мiг залишити безкарно вчорашнього Андрi вого вчинку.
Повинен же вiн з ним поговорити, звернутися до його совiстi, до здорового
глузду. Повинен знати, що то за непевнi типи вели його додому, хто кого
напував i за чи© грошi. Та коли вiн зайшов до вiтальнi, син уже сидiв бiля
телевiзора. На екранi мелькали титри друго© серi© нового нiмецького
багатосерiйного детективу про вбивство з пограбуванням каси. Дмитро
Iванович подумав, що коли надивишся таких фiльмiв, то почне здаватися,
нiби людство суспiль готу себе або у вбивцi, або у нишпорки.
Щоб почати розмову, треба було вимкнути телевiзор. А це означало
остаточно роздратувати Андрiя, у цьому разi вiн замкнеться, замуру всi
хiдники, по яких до його душi може долинути бодай якесь рахманне слово.
Розмову доводилось переносити на iнший час.
Наступного дня Дмитро Iванович не пiшов на роботу. Завiдуючий вiддiлом,
вiн мiг собi зрiдка таке дозволити, i йому те нiхто не поставить на карб,
та й не одважаться запитати, де вiн був. Може, працював у бiблiотецi, а
може, й просто ходив по мiсту - думав. Звичайно, Марченко й сам не давав
собi попуску, ставав у приклад iншим - любив ставати в приклад, але й
домашнiй кабiнет з якогось часу почав його манити все дужче. Це був
складний ланцюг: з одного боку, вiн почувався бадьоро в iнститутському
крутежi, там його думка зблискувала, як гостра шабля, з другого - любив
гострити ту шаблю на самотi. Цього дня вiн нiчого не робив - читав "Анну
Каренiну", перечитував утрет чи вчетверте, вiн мовби шукав у чужiй драмi,
значно бiльшiй за свою, якогось заспоко ння. Отак розгорнув посерединi, та
вже й не вiдкладав. Чужа, вже боляче пережита колись драма вiдводила вбiк,
не давала зосереджуватись на тому, на чому й не потрiбно було
зосереджуватись.
Вiн заявився на роботу аж у понедiлок о другiй годинi. Й тiльки-но
зайшов до кабiнету, як йому сказали, що його вже кiлька разiв запитувала
секретарка директора. Марченко пiшов униз.
Павло Андрiйович заговорив з ним не одразу, ще деякий час пiдписував
папiрцi, щось вiдмiчав у календарi, тодi покликав секретарку й попросив
кудись подзвонити i тiльки потому повернувся до нього. Спитав про
здоров'я, гомонiв про се, про те - про вчорашнiй футбольний матч, про
понiвеченi бурею теплицi, а Дмитро Iванович сидiв i думав, що ма означати
оця директорова ухильнiсть i оця розмова. За довгi роки спiльно© працi
вивчив Корецького гаразд i тепер майже не мав сумнiву, що той закликав
його не на добро. Нарештi, трiшки внутрiшньо стискаючись, сказав:
- Павле Андрiйовичу, для чого ви мене покликали? Ще якась непри мнiсть?
- Та... Не те щоб непри мнiсть. Хоч i при много мало,- збентежився
Корецький.- Тут надiйшов лист. Без пiдпису. Тобто анонiмний... Написав
хтось iз вашого вiддiлу. Та я... Я не надаю йому нiякого значення. Просто,
може, щоб у чомусь застерегти вас. Вiддаю його вам у руки,-не змiг
наприкiнцi стриматися вiд великодушного жесту i з тим простягнув
розрiзаний з одного кiнця конверт.
У Дмитра Iвановича вистачило витримки не читати листа при директоровi.
Вiн сухо подякував, сховав його до кишенi й пiшов до себе.
Починався лист, як i всi анонiмнi листи, посиланням на високу
справедливiсть i запевненням у безкорисливостi анонiма, а також у тому, що
вiн нiкого не бо©ться, просто не хоче зводити у вiддiлi бучу, пiднiмати
вiйну, але, мовляв, не ма права й спокiйно спостерiгати, як викидають на
вiтер державнi грошi, як ось уже кiлька рокiв водить по хащах плутаними
стежками, якi не мають кiнця i нiколи нiкуди не приведуть, кiлька десяткiв
науковцiв Дмитро Iванович Марченко, а сам тим часом непомiтно збира
квiточки до свого наукового букета, й таке iнше, й тому подiбне. А в кiнцi
обережно натикалося, що у вiддiлi iнша людина, котра могла б повести
роботу широким фронтом, спрямувавши ©© в правильний бiк - практичний,
суспiльне корисний.
Дмитро Iванович читав, i йому темнiло в очах. Надто рознервувався, де
натякалося на його зв'язки з сво©м заступником Свiтланою Хорол,
розписувалося ©хнi по©здки "на природу", писалося про брутальну поведiнку
в сiм'©, в якiй, мовляв, вiн уже давно фактично не живе, не розрива ж
остаточно з дружиною лише з метою маскування. Це мiсце вiн сприйняв не
просто як оббрiхування, намагання облити брудом, а як щось бiльше, адже
воно рiшуче спотворювало його стосунки в сiм'©, вiчну його вiдданiсть ©й i
болiсне переживання того, в чому справдi мимовiльно завинив перед нею. Там
тремтiв, пульсував, болiв цiлий клубок найтонших кровоносних судинок, з
яких вiн боявся зачепити бодай одну, а хтось грубо, безжально й брутально
сiк по них ножем.
Першим його порухом було кудись бiгти, вхопити когось за груди,
трусити, переконувати, доводити. Але та думка одразу ж згасла, як згаса
стиснута з усiх бокiв цямринами луна в криницi. Куди вiн побiжить? Кого
вхопить за груди?
I тут думка мимоволi тицялася в усi боки, розшукуючи автора листа.
Дмитро Iванович погано знався на почерках. Та й, опрiч усього, почерк був
змiнений. Але отi слова про хащi... Вiн уже вiд когось чув. I розвиток
контраргументiв супроти його, Марченково©, теорi© допомiжного накопичення
при фотосинтезi. I натяк на iншого проводиря... Серед його пiдлеглих, його
колег на ту роль мiг претендувати лише один чоловiк. Невже то таки вiн?..
Не може бути... А чого не може бути? Звiдки ти зна ш?.. Ти що, лазив у
його душу з вимiрною лiнiйкою? Вже не хлопчик, вiда ш, того, що там
гнiздиться, не вимiря ш нiяким приладом. Часом людина й сама не зна , що
там у не©. Посува ться вiд подiлки до подiлки й не зглянеться, як
опинилася за червоною рисою. От вона бачить щось i вда , буцiм не бачить.
Нi, вона каже собi - не бачу. Вона каже собi, Що не варто бачити. Вона
каже собi, що вона не може нiчого зробити. Ось уже й укладено угоду з
совiстю. Та угода в одного бiльша, в iншого менша. Та людина каже собi:
лабораторiя кiлька рокiв працю не знати над чим. Вона без кiнця блука в
хащах. Вони витрачають намарне державнi грошi, ©х навмисне водить кривими
стежками завiдуючий i на тому ще й заробля собi на науковий авторитет.
Кинути кiлька цеглин у спину такого завiдуючого - то ж тiльки на користь
справi!
Шкала лицемiрства - о, вона дуже рухома. Вiдвертi негiдники, тi, що
бачать погане й одвертаються од нього або ще й кажуть: так i треба,-
трапляються не часто. Бiльше негiдникiв прихованих, тих, якi складають з
власною совiстю вигiдну для себе угоду.
Дмитро Iванович почував, як у ньому все дужче й дужче пiднiма ться
злiсть проти того чоловiка. Але вiн вчасно зупинив себе. Вiн знав, як
далеко може завести те почуття. Воно заступить усе - принципи, роботу,
забере енергiю, мисль, кине його в дрiб'язок, у бруд. Увесь вiк вiн думав
про себе, що вiн справедливий. I саме це найчастiше стримувало його од
пiдлоти, од мсти. ("Якщо я це зроблю, то який же я порядний"). Вiн свiдомо
культивував це у собi i вважав, що так повинен робити кожний. Правда, коли
його кусали, вiн теж iшов навпрошки й бив. Вважав, що ма на це право. I,
мабуть, це було справедливо. Але зараз вiн такого права не мав. По-перше,
вiн таки ж не знав, хто написав анонiмку, та й не мiг розводити чвари у
такий вiдповiдальний час.
I вже без злостi, а холодно й гидливо подер на клаптики анонiмного
листа, загорнув його в чистий папiр, зiм'яв i вкинув у кошик. Анонiмний
лист перестав iснувати, та лишився в ньому самому. Щоб закрити його,
розквитатися з ним, Дмитро Iванович мав з кимось поговорити. Це була
слабкiсть його вдачi. Вiн ©© знав, боровся з нею... i майже завжди
програвав. Скiльки разiв картав себе за це. По-мовч. Не розказуй нiкому. А
всерединi щось бродить; зда ться, слова витiкають самi... й таки не
втрима ться, комусь та скаже. Не все, й не до кiнця,- вiн таки не був
базiкалом i обмовником, але мiцно замуровувати в собi та мницi теж не
вмiв. Одначе гаразд розумiв, що ось про таку та мницю, про анонiмку, вiн
може поговорити тiльки з найщирiшим другом. А також порадитись ще раз i
вже вдвох пройти тим полем, яке засiвав кiлька рокiв. Помiркувати.
Вибалакатись i хоч трохи вивiльнити душу.
I вiн по©хав до нього.
Михайло вилежувався на канапi голiчерева з польським детективом у
руках. Вiн здебiльшого й працю лежачи - чита , править коректуру i навiть
пише науковi статтi. Михайло Гнатович - чоловiк тонкий i спостережливий,
вiн одразу помiтив, що в Марченка щось сталося. Хоч той, здавалося, нiчим
не виявив цього. Вiн мовчки одкинув кришку торшер-бару, налив велику
пузату чарку "Старки", ляпаючи капцями, збiгав на кухню й принiс хлiба та
порiзаного тонкими шматочками мерзлого сала.
- Вибачай, я хазяйную сам,- сказав вiн.
- Та що ти... Менi зовсiм не хочеться ©сти. Але, випивши чарку, собi на
подив з таким апетитом ум'яв хлiб i сало, що Михайлу Гнатовичу довелося
бiгти на кухню ще раз. Михайло й сам трошки випив за компанiю. Вiн свiдомо
уникав чарки, не довiряв собi. Вiн не вмiв триматися - не вмiв i не хотiв,
i коли котився - то пiд саму гору. Так було колись, коли вiн нiчого не
мав, тепер би вiн не покотився, принаймнi з велико© гори, з маленьких
горбкiв ще мiг, але запевняв усiх, що може загримiти й з найвищо© гори. I
всi ходили околясом, оберiгали Вiзира. То була гра, у якiй i Марченко
залюбки кидав фiшки. Михайло поставив на стiл чарку, пiдморгнув хитро й
значуще.
- Що, знов твiй Борозна одкопав якийсь журнал? Дмитро Iванович покрутив
головою, прожовуючи хлiб.
- Одкопа . Неодмiнно одкопа . Не французький, так целебеський. З
п'ятого пальця Целебеса. Отого, що пiдгина ться пiд четвертий, великий. Я
цю породу знаю. Вiн з тих, що лобом провалюють мур i пролазять у пролом.
Ну, ти, звичайно, лiберал. Ти не потягнеш його назад за штани. Або
потягнеш, коли вже буде пiзно. Штани залишаться в тво©х руках, а вiн голий
проскочить за стiну. Й звiдти фугоне в тебе цеглиною.
Михайло Гнатович усмiхнувся й пiдморгнув знову. Вiн давно помiтив по
очах Дмитра Iвановича, що тому такi розмови подобаються. Правда, Марченко
в тому нiколи не зiзнавався. Навпаки, сам казав про Борозну тiльки гарне.
Але Вiзировi натяки приймав, не стiльки натяки, як iнформацiю, яку Михайло
Гнатович подавав про того (Борозна починав працювати в одному iнститутi з
Вiзиром, звiдти i знав його). Михайло говорив обережно, нiби мiж iншим,
якби вiн почав казати щось вкрай несправедливе, Марченко неодмiнно зупинив
би його. Сьогоднi Вiзир i справдi повiв мову в такому ключi, й Дмитровi
Iвановичу неначе спала з очей полуда, вiн ураз побачив себе збоку,
стороннiми очима. Йому стало бридко й непри мно. А ще вiн здивувався
такому збiговi - Михайло одверто нападав на Борозну саме пiсля того, як
Дмитро Iванович запiдозрив його в найбiльшiй пiдлотi. Однак тепер йому не
захотiлося виказувати сво © пiдозри.
- Борозна тут нi до чого,- закурив Марченко сигарету. - Але дожився я
до чогось гидкого. Хтось написав на мене анонiмку.
I вiн розповiв усе Вiзировi.
- "Людина - добра. Треба казати - вона добра. Ну ж бо закричимо всi -
ми звiрi, що з того вийде!"
Цi слова Дмитро Iванович якось Сказав Вiзиру, i тепер той цитував ©х,
кепкуючи.
- Якби хоч раз показав пазури, якби знали, що в тобi живе отой звiр,
дiдька лисого зважилися б пiдкопуватися. Скажу тобi правду: розпустив ти
свою братiю. I не заперечуй - розпустив. А людям треба шори. Вони
поважають тiльки тих, кого бояться.
- Брехня,- не стримався Марченко.
- Чого брехня? Ну, поважають i розумних. Але так, скептично поважають.
Не до кiнця.
- Ти не вмi ш себе "оставити. Ти запобiга ш перед пiдлеглими. I дума ш,
що так можна керувати. Люди... вони не вмiють стояти поруч. Вони або на
тво©х плечах, або бiля тво©х нiг.
- н така порода, - сказав Дмитро Iванович.- Сидячи на плечах, вони
можуть далi накинути оком. Плазуючи бiля землi, краще бачать харч. Але ж
не всi такi.
- Ну, не всi.
- Я керувався iншим, - не погоджуючись i не заперечуючи, мовив
Марченко. - То бiльше, працюючи серед людей культурних, якi... ну, нехай
це й високо, стоять на передньому рубежi цивiлiзацi©.
- Ото й лихо, що вони стоять на передньому рубежi цивiлiзацi©. Усе
вмiють, все знають, до всього пристосувалися. I до брехнi також. Збреше й
оком не клiпне. А вже так тонко...
- Ну... ти наговорю ш на нас усiх,- трохи аж обурився Дмитро Iванович.
- Людство виробило такi високi категорi©, якi... проти яких дуже замале
все те, що ти кажеш.
- Якi це такi категорi©? - скептично посмiхнувся Михайло Гнатович.
- Скажiмо, народна мораль.
- А що воно таке "народна мораль"? - Уже вiдверто глузував Вiзир. - Це
те, що дума Гапка?
- Ти майже вгадав. I вгадав подвiйно. Мою матiр звали Гапкою. Горпиною.
- Пробач...
- Не в тому суть. Вона нiколи не збрехала нi менi, нi батьковi, тобто
сво му чоловiковi, - нiкому.
- А Борозна i оком не змигне - збреше. I Хорол. I Бабенко. А вони хiба
не народ? Так що ти побива ш сам себе. I я, коли доведеться туго... теж,
того...
- Не треба...- сказав Дмитро Iванович, i на мить вони засоромились
обидва.
- Думаю, не збреше... хоч не просто це й для Борозни,- пiдвiв голову
Дмитро Iванович.
- Е, брате, ти таки прикида шся оптимiстом,- накинув на плечi сорочку i
почав застiбати гудзики Михайло.
- Але я знаю напевне, що працюю з людьми чесними, вiдданими науцi.
- Ну, все одно. Ти ототожню ш оту свою мораль з технiчними вiдкриттями,
якi рухають вперед так званий прогрес, але не людину. А цей прогрес
привча людину думати машинно, корисливо. Ми можемо й забути щось погане
один про одного, щось простити, а машина - нi. Поволi й ми самi почина мо
мислити машинно.- Вiн казав усе це так, немов самовиправдовувався, немов
намагався перекласти щось iз себе на когось.
Дмитро Iванович ходив по кiмнатi, слухав товариша, який говорив з
певнiстю й переконливiстю, i мимоволi зiставляв теперiшнього Михайла з
колишнiм. Мабуть, думав вiн, усе це було в Михайла й колись. Тiльки тепер
воно мовби розпросталося, пiшло в рiст, вичитанi iз журналiв iстини вiн
повертав у iнший бiк i прорiкав як сво© власнi.
- От ти кажеш - моральнiсть, розум...- почiсував волохатого живота
Вiзир, i Марченко зауважив, що в Михайла черевце, що в нього конституцiя
така, що зда ться вiн хлопчиком, та ще маленьке i вельми жваве обличчя.
- Науковi досягнення... Космос. Газети, радiо, телевiзор - усе нiбито
за не©. Прямо чи опосередковано. А можеш ти стверджувати, що вона виросла?
Можеш сказати, що осягання iнформацi©, поглиблене наукове шукання роблять
глибшою i ©©? От, винайшов чоловiк атомну бомбу. Вагався, карався, а таки
винайшов. Iнший же й вагатися не буде. I взагалi сам винахiд ста таким,
що вiн уже мовби й не пiдвладний нiкому й нiчому. А оте, що спалю мо
кисень, який ти, спасибi тобi (маленька iронiя), хочеш нам вернути, чи
забрудню мо океан...
Михайло осiдлав свого коника. Вiн любив говорити про те, куди доскочить
людство в сво му поступi. Випалить кисень, забруднить бiосферу, знищить
себе бомбою чи подола все це. Щодалi звикатиме до рацiонального життя,
втрачатиме однi втiхи й винаходитиме iншi. Вiн-бо жив старими втiхами. Вiн
любив полювати, розпалювати вночi бiля рiчки багаття й збирати гриби. I
разом з тим вiн любив нагнiтати страхи. Вони виправдовували його
несправжнiй скептицизм, його вмiння легко, не вгрузаючи глибоко душею,
обкрутитися, де треба, де пройти, а де й пробiгти.
Дмитро Iванович повiльно повернувся, повiльно пiдiйшов до Михайла
Гнатовича й сказав:
- Ти зна ш, менi зда ться, ти все це сповiду ш не для себе.
У Михайлових очах стрибнули бiлi вогники, й вiн засмiявся неприродним
смiхом:
- Ха-ха-ха! Ти що - здурiв? А для кого ж? Хочу свiдомо розбестити тебе?
I хiба таке бува - пiдносячи комусь склянку з амiаком, самому вдихати
"Елладу"?
- Я не кажу, що свiдомо,- мовив Дмитро Iванович жорстко.- I, прошу
тебе, нiколи не наговорюй на всiх суспiль. Не приписуй людям того, чого
вони не мають. Навiть коли... з якихось причин тобi хочеться приписати.
На Михайловому обличчi закам'янiв вираз розгубленостi. Вiн не
сподiвався, що Марченко запустить руку так глибоко. Йому стало прикро, вiн
вiдчув щось схоже на образу. Хоч до деяко© мiри й почував правоту друга.
Дмитро Iванович спостерiг i це. Його куснула за серце досада.
- Все наше в нас,-сказав вiн примирливо.-Не те щоб дорожче, ми й
розумi мо сво© слабкостi та недосконалостi, але ж не можемо вiд них
вiдмовитись. Треба лише намагатися робити так, щоб вiд того не було шкоди
iншим.
Дмитро Iванович i далi вiдчував прикрiсть вiд сво©х слiв, вiд сво ©
рiзкостi. Вiн гаразд зрозумiв, од чого те. Впродовж усi © розмови почував,
чи так йому лише здавалося, як з кожним словом оддаля ться од нього
Михайло, як навколо нього окреслю ться якесь невидиме надмiцне коло.
Михайло - в колi, а вiн - за ним. Вони говорять, а вiн не може передати
сво © бiди, сво © тривоги друговi, не може по-справжньому вiдчути його в
нiй. Це, мабуть,було его©стично з його боку, позасвiдоме й его©стично,
втягувати iншу людину в свою бiду, але чомусь того дуже хотiлося.
Щоправда, подумав далi, Михайла самого доля натiпала на вiтрах. I вiн
мимоволi щулиться, затуля ться од найменшого вiтру. Й не можна йому
дорiкати за те. Йому хочеться пожити, легко подихати. Що ж, вiн йому
бiльше не псуватиме настрою.
Вiн навiть не сказав йому, що через два днi ступа на свiй найбiльший
рубiкон, що пiслязавтра перевiрятимуть результати шестирiчно© роботи.
Поклав Михайловi на плече руку, ледь-ледь притягнув його до себе:
- Я сьогоднi такий дурний...
- Я теж не розумнiший,- сказав Михайло.- Давай вип' мо за двох дурнiв.
Якось один фiлософ сказав: "Не бiйся дурних ворогiв, бiйся розумних
друзiв".
- Хто той фiлософ?
- Я.
- Тодi, може, трохи не так: бiйся розумних ворогiв i дурних друзiв?
Таких, якими були сьогоднi ми?
Вони засмiялися.
РОЗДIЛ ВОСЬМИЙ
На iнститутське подвiр'я можна пройти не лише через головний вхiд, а й
вузенькою стежечкою через сад од зупинки тролейбуса. Борозна здебiльшого й
ходив так. Проте сьогоднi вiн не пiшов просто в iнститут, а повернув на
бiчну алею, яка вела до яблуневого саду, звiдти - в затишний куточок за
басейном: там, у затiнку густих ялин, обiдньо© пори полюбляли збиратися
молодшi - за вiком i званням - науковi спiвробiтники. Пiд ялинами стояв
особисто, якiй доручив перевiрку, й наказав, щоб вони прискорили роботу.
Одразу ж написав заявку на радiоактивний U232 i ще одну - з проханням, щоб
до них у групу дали когось з лабораторi© iзотопiв.
Був лише початок червня, а сонце пряжило, нiби в зенiтi лiта. Вдень
була парка задуха, вечорами понад мiстом блукали грози, скидали десь за
Дарницею важке колоддя, i воно гримкотiло, аж луна котилася понад Днiпром.
На грозу збиралося й сьогоднi; i Дмитро Iванович, котрий здебiльшого ходив
додому пiшки, сiв у тролейбус. Задуха тут була ще бiльша, але йому
поступилися мiсцем гомiнливi хлопцi, мабуть, студенти першого курсу
якогось вузу ("Ох, уже почали поступатися мiсцем!"), вiн сiв бiля вiкна,
дивився, як поспiшають додому перехожi, як понад дахами, понад парками
важко снуються мiднi хмари, як погрожу близьким дощем синя блискавиця.
Вiн любив пору передгроззя. Коли все немов хова ться само вiд себе,
бо©ться небесного бунту й чека його. Коли тьмянiють дахи будинкiв, коли
хова ться птаство, а дерева стоять, немов живi, хоч i безшелеснi. Але
сьогоднi вiн сприймав ©© тiльки кра м думки. А думав про розмову, яка
вiдбулася, й про те, як у нього складеться на роботi далi. Звичайно, треба
було б не думати про це. "Не пiддатися настрою",- як сказав Чирков. I то
так. Справдi, треба намагатися якомога менше думати про погане. Втiкати
кудись. З'явиться та думка - обiрвати знову. Не розвивати ©©. Бо, на жаль,
саморозвиваючись, думка приходить до гiршого, нiж може бути насправдi.
Вона пряму улогiчено, врахову всi дрiбницi ("розвива ться"), якi
бiльшiсть людей не беруть до уваги, якi найчастiше вiдпадають самi по
собi. Надмiрне самозаглиблення веде до руйнацi© душi. Треба ж, навпаки,
творити себе, шукати себе. Проте вiн не завжди те вмiв.
Вiн сидiв i думав, що, либонь, прикро й глибоко помилився, погодившись
на керiвництво вiддiлом, що йому, мабуть, важко вести вiддiл i зв'язувати
в одне стiльки проблем, прагнень, характерiв. Коли його призначали, вiн
був значно молодший... I тодi, звичайно, отак мiркувати вiн не мiг.
Власне, по-iншому почав мислити зовсiм недавно. Ранiше весь час кудись
поривався, кудись поспiшав. Ще одна стаття про нього в газетi, ще одна
власна публiкацiя, а попереду ще ж звання академiка, а може, й патрона
сво © галузi... I тiльки недавно почав вiдчувати, що не дуже того хоче. Нi
академiка, нi патрона, коли вперше зрозумiв це,- навiть трохи злякався.
"Невже, - подумав, - це найвища точка, яко© сягнули мо© бажання, мо
серце. Не нею, не найвищою точкою живе людина, - вiдзначив про себе. -
Вона живе укладанням отих цеглинок, спогляданням, здебiльшого в подивi,
того, що звела сво©м розумом i сво©ми руками, живе роботою. Робота трима
нас на свiтi. Я й сам помру, а залишу ©© сво©м дiтям. Залишу в iнститутi
проблему. Мене не буде, вона житиме. Iншi люди житимуть нею. Отже, я щось
зробив для них, для суспiльства".
Поруч Дмитра Iвановича, посхилявшись на металевi бильця сидiнь,
розмовляли студенти-першокурсники, тi, якi поступилися йому мiсцем. Вони
розмовляли голосно, зумисне голосно, щоб привернути увагу стороннiх,-
за-пально й гаряче. I Дмитро Iванович мимоволi прислухався.
- Гегель казав: теза, антитеза, синтез,- стукнув по коричневому
портфелю пальцем чорнявий хлопець з гачкуватим носом.
- Ну й що? - стрiпував русявим, що падав аж на очi, чубом iнший. - Вiн
просто розвинув постулат Арiстотеля...
Дмитро Iванович посмiхнувся. Настрiй цих хлопцiв, ©хня гарячковiсть i
порив рiшуче контрастували з тим, про що вiн думав допiру. А ще
посмiхнувся тому, що пригадав, як колись отак само дискутував про Канта,
Гегеля, Фей рбаха.
Вiн жив тодi в однiй кiмнатi з трьома студентами фiлософського
факультету, чи, як вони себе називали, фiлософами. Вони всi тодi
розмовляли як рiвнi з Кантом, Гегелем, Фей рбахом. Нинi один з них працю
директором школи пiд Сумами, завiв кабанця, збудував хату, другий завiду
культвiддiлом райвиконкому, третiй - доктор фiлософi©, пише статтi про
iнту©цiю i наукове передбачення.
"Милi хлопчики,- зненацька розчулено подумав вiн,- чи зна те ви, яка то
гiрка рiч наука? I все ж сперечайтеся, дерзайте: хтось iз вас теж
годуватиме кабанця, а хтось, може, вiдкри нову теорiю вiдносностi. Хтось
садитиме полуницi на власнiй грядцi для базару, а iншi засiють новим
сортом пшеницi цiлиннi землi. I вчiться у тих учителiв, якi кажуть, що
людське життя - то найбiльше багатство, то боротьба за поступ, i його
треба прожити в горiннi, кипiннi, творчостi".
Ще з коридора почув: у вiтальнi шаленiла сварка. Саме сварка, а не
повчання, вичитування, виховнi нотацi©. Iрина Михайлiвна i Андрiй уже
давно сварилися на рiвних, син казав матерi крутiшi слова, нiж вона йому,
й допiкав дужче. Вiн навiть зараз,- а йшлося таки про його вчорашнiй
вчинок,- огризався сердито, то галасував - i тодi його голос злiтав до
вереску, то багатозначно-погрозливо кидав якесь слово i мовчав. У тому
вереску, у тому багатозначному погрозливому мовчаннi Дмитро Iванович, який
у цей час i сам був як велика чутлива мембрана, вловив знайомi нотки. Це
було так несподiвано, так непри мно i боляче, як бува , коли ненароком
придавиш осу, що залiзла тобi за комiр, або доторкнешся до розпеченого
залiза. Вiн уловив, що Андрiй не вiдда ться весь на волю почуттiв, а то
наструню ©х, то попуска , подiбно до того, як наструню й попуска вiжки
вправний ©здець. Попустивши, розпалю ться, летить шалено (а вiжки таки ж у
руках) i тим ляка всiх, i себе теж. Це була лиха гра. I син ©© перейняв
од нього. Дмитру Iвановичу знову стало невимовне соромно й тужно, аж щось
стисло груди. Так, вiн сам був трохи гравцем i знав це й ранiше, трохи
соромився того в собi й не позбувся остаточно.
Правда, на житт вiй орбiтi вiн не був слабаком. Невдачi його допiкали
боляче, вiн панiкував, але не втiк"в, не ховався, вiн тодi ставав
зiбраний, щось у ньому туго зсотува-лося, тремтiло й зсотувалося, i вiн
гаряче, настiйно i вперто дряпався вперед. Вiддавав тiй боротьбi всi сво©
сили, всю енергiю i таки долав важкий рубiж. Треба сказати, що й на оту
першу стежку трапляв щодалi рiдше, хоч i помалу, нелегко, вiн таки
виборював себе в себе...
У сина було тiльки панiкування, гра й не було вмiння зiбратися на сили
боротися, досягати. Андрiй мiг пiсля першо© дрiбно© невдачi повернутися
спиною до того, про що мрiяв цiлий рiк. Звичайно, сво©х маленьких вигод у
сiм'© вiн умiв доп'ясти. Вирвати те, що треба, зубами, вигаласувати або
поцупити нишком. I це страшенно непоко©ло й дратувало батька. Вiн i зараз
почував роздратовання й, палаючи гнiвом, не роздягнувшись, у мокрих
черевиках, плащi й беретi зайшов до вiтальнi.
- ...Вигнався до стелi, патли одпустив до плечей, а пiд патлами бруду
на палець,крила вже останнiми, й не лiпшими, аргументами Iрина Михайлiвна.
Вона побачила чоловiка й рiшуче пiшла в наступ, знаючи, що знайде в ньому
пiдтримку, що при ньому Андрiй таки не одважиться на грубощi. Але сьогоднi
сталося iнше. В Андрi вих очах спалахнула злiсть, вiн змiряв матiр
нищiвним поглядом i сказав:
- У мене бруд на ши©, а в тебе, у тво © дружини,- повернувся до батька,
- в душi.
Дмитро Iванович смикнувся, немов вiд удару. Його до краю здивували й аж
злякали Андрi вi слова, i найбiльше оте "в тво © дружини". Вiн так
розгубився, що нiчого не сказав i мовчки почав роздягатися. Вже в кабiнетi
подумав, що треба було приступити рiшуче й домогтися, щоб Андрiй пояснив,
що хотiв тим сказати. Та Андрiй не такий уже дурний, вiн одбудеться
якимись словами, якоюсь брехнею, навмисною брехнею, з яко© виглядатиме
насмiшка, вiн ©© не ховатиме. Це вiн умi . Бiльше, мабуть, не вмi нiчого,
таки правда, не вмi навiть до пуття помити шию, а колупнути словом,
примастити гiрке солодким i примастити так, що той, хто доторкнеться до
солодкого, неодмiнно вiдчу гiрке, - на це вiн мастак. Зда ться, пройшов
спецiальний вишкiл.
Дмитро Iванович не мiг залишити безкарно вчорашнього Андрi вого вчинку.
Повинен же вiн з ним поговорити, звернутися до його совiстi, до здорового
глузду. Повинен знати, що то за непевнi типи вели його додому, хто кого
напував i за чи© грошi. Та коли вiн зайшов до вiтальнi, син уже сидiв бiля
телевiзора. На екранi мелькали титри друго© серi© нового нiмецького
багатосерiйного детективу про вбивство з пограбуванням каси. Дмитро
Iванович подумав, що коли надивишся таких фiльмiв, то почне здаватися,
нiби людство суспiль готу себе або у вбивцi, або у нишпорки.
Щоб почати розмову, треба було вимкнути телевiзор. А це означало
остаточно роздратувати Андрiя, у цьому разi вiн замкнеться, замуру всi
хiдники, по яких до його душi може долинути бодай якесь рахманне слово.
Розмову доводилось переносити на iнший час.
Наступного дня Дмитро Iванович не пiшов на роботу. Завiдуючий вiддiлом,
вiн мiг собi зрiдка таке дозволити, i йому те нiхто не поставить на карб,
та й не одважаться запитати, де вiн був. Може, працював у бiблiотецi, а
може, й просто ходив по мiсту - думав. Звичайно, Марченко й сам не давав
собi попуску, ставав у приклад iншим - любив ставати в приклад, але й
домашнiй кабiнет з якогось часу почав його манити все дужче. Це був
складний ланцюг: з одного боку, вiн почувався бадьоро в iнститутському
крутежi, там його думка зблискувала, як гостра шабля, з другого - любив
гострити ту шаблю на самотi. Цього дня вiн нiчого не робив - читав "Анну
Каренiну", перечитував утрет чи вчетверте, вiн мовби шукав у чужiй драмi,
значно бiльшiй за свою, якогось заспоко ння. Отак розгорнув посерединi, та
вже й не вiдкладав. Чужа, вже боляче пережита колись драма вiдводила вбiк,
не давала зосереджуватись на тому, на чому й не потрiбно було
зосереджуватись.
Вiн заявився на роботу аж у понедiлок о другiй годинi. Й тiльки-но
зайшов до кабiнету, як йому сказали, що його вже кiлька разiв запитувала
секретарка директора. Марченко пiшов униз.
Павло Андрiйович заговорив з ним не одразу, ще деякий час пiдписував
папiрцi, щось вiдмiчав у календарi, тодi покликав секретарку й попросив
кудись подзвонити i тiльки потому повернувся до нього. Спитав про
здоров'я, гомонiв про се, про те - про вчорашнiй футбольний матч, про
понiвеченi бурею теплицi, а Дмитро Iванович сидiв i думав, що ма означати
оця директорова ухильнiсть i оця розмова. За довгi роки спiльно© працi
вивчив Корецького гаразд i тепер майже не мав сумнiву, що той закликав
його не на добро. Нарештi, трiшки внутрiшньо стискаючись, сказав:
- Павле Андрiйовичу, для чого ви мене покликали? Ще якась непри мнiсть?
- Та... Не те щоб непри мнiсть. Хоч i при много мало,- збентежився
Корецький.- Тут надiйшов лист. Без пiдпису. Тобто анонiмний... Написав
хтось iз вашого вiддiлу. Та я... Я не надаю йому нiякого значення. Просто,
може, щоб у чомусь застерегти вас. Вiддаю його вам у руки,-не змiг
наприкiнцi стриматися вiд великодушного жесту i з тим простягнув
розрiзаний з одного кiнця конверт.
У Дмитра Iвановича вистачило витримки не читати листа при директоровi.
Вiн сухо подякував, сховав його до кишенi й пiшов до себе.
Починався лист, як i всi анонiмнi листи, посиланням на високу
справедливiсть i запевненням у безкорисливостi анонiма, а також у тому, що
вiн нiкого не бо©ться, просто не хоче зводити у вiддiлi бучу, пiднiмати
вiйну, але, мовляв, не ма права й спокiйно спостерiгати, як викидають на
вiтер державнi грошi, як ось уже кiлька рокiв водить по хащах плутаними
стежками, якi не мають кiнця i нiколи нiкуди не приведуть, кiлька десяткiв
науковцiв Дмитро Iванович Марченко, а сам тим часом непомiтно збира
квiточки до свого наукового букета, й таке iнше, й тому подiбне. А в кiнцi
обережно натикалося, що у вiддiлi iнша людина, котра могла б повести
роботу широким фронтом, спрямувавши ©© в правильний бiк - практичний,
суспiльне корисний.
Дмитро Iванович читав, i йому темнiло в очах. Надто рознервувався, де
натякалося на його зв'язки з сво©м заступником Свiтланою Хорол,
розписувалося ©хнi по©здки "на природу", писалося про брутальну поведiнку
в сiм'©, в якiй, мовляв, вiн уже давно фактично не живе, не розрива ж
остаточно з дружиною лише з метою маскування. Це мiсце вiн сприйняв не
просто як оббрiхування, намагання облити брудом, а як щось бiльше, адже
воно рiшуче спотворювало його стосунки в сiм'©, вiчну його вiдданiсть ©й i
болiсне переживання того, в чому справдi мимовiльно завинив перед нею. Там
тремтiв, пульсував, болiв цiлий клубок найтонших кровоносних судинок, з
яких вiн боявся зачепити бодай одну, а хтось грубо, безжально й брутально
сiк по них ножем.
Першим його порухом було кудись бiгти, вхопити когось за груди,
трусити, переконувати, доводити. Але та думка одразу ж згасла, як згаса
стиснута з усiх бокiв цямринами луна в криницi. Куди вiн побiжить? Кого
вхопить за груди?
I тут думка мимоволi тицялася в усi боки, розшукуючи автора листа.
Дмитро Iванович погано знався на почерках. Та й, опрiч усього, почерк був
змiнений. Але отi слова про хащi... Вiн уже вiд когось чув. I розвиток
контраргументiв супроти його, Марченково©, теорi© допомiжного накопичення
при фотосинтезi. I натяк на iншого проводиря... Серед його пiдлеглих, його
колег на ту роль мiг претендувати лише один чоловiк. Невже то таки вiн?..
Не може бути... А чого не може бути? Звiдки ти зна ш?.. Ти що, лазив у
його душу з вимiрною лiнiйкою? Вже не хлопчик, вiда ш, того, що там
гнiздиться, не вимiря ш нiяким приладом. Часом людина й сама не зна , що
там у не©. Посува ться вiд подiлки до подiлки й не зглянеться, як
опинилася за червоною рисою. От вона бачить щось i вда , буцiм не бачить.
Нi, вона каже собi - не бачу. Вона каже собi, Що не варто бачити. Вона
каже собi, що вона не може нiчого зробити. Ось уже й укладено угоду з
совiстю. Та угода в одного бiльша, в iншого менша. Та людина каже собi:
лабораторiя кiлька рокiв працю не знати над чим. Вона без кiнця блука в
хащах. Вони витрачають намарне державнi грошi, ©х навмисне водить кривими
стежками завiдуючий i на тому ще й заробля собi на науковий авторитет.
Кинути кiлька цеглин у спину такого завiдуючого - то ж тiльки на користь
справi!
Шкала лицемiрства - о, вона дуже рухома. Вiдвертi негiдники, тi, що
бачать погане й одвертаються од нього або ще й кажуть: так i треба,-
трапляються не часто. Бiльше негiдникiв прихованих, тих, якi складають з
власною совiстю вигiдну для себе угоду.
Дмитро Iванович почував, як у ньому все дужче й дужче пiднiма ться
злiсть проти того чоловiка. Але вiн вчасно зупинив себе. Вiн знав, як
далеко може завести те почуття. Воно заступить усе - принципи, роботу,
забере енергiю, мисль, кине його в дрiб'язок, у бруд. Увесь вiк вiн думав
про себе, що вiн справедливий. I саме це найчастiше стримувало його од
пiдлоти, од мсти. ("Якщо я це зроблю, то який же я порядний"). Вiн свiдомо
культивував це у собi i вважав, що так повинен робити кожний. Правда, коли
його кусали, вiн теж iшов навпрошки й бив. Вважав, що ма на це право. I,
мабуть, це було справедливо. Але зараз вiн такого права не мав. По-перше,
вiн таки ж не знав, хто написав анонiмку, та й не мiг розводити чвари у
такий вiдповiдальний час.
I вже без злостi, а холодно й гидливо подер на клаптики анонiмного
листа, загорнув його в чистий папiр, зiм'яв i вкинув у кошик. Анонiмний
лист перестав iснувати, та лишився в ньому самому. Щоб закрити його,
розквитатися з ним, Дмитро Iванович мав з кимось поговорити. Це була
слабкiсть його вдачi. Вiн ©© знав, боровся з нею... i майже завжди
програвав. Скiльки разiв картав себе за це. По-мовч. Не розказуй нiкому. А
всерединi щось бродить; зда ться, слова витiкають самi... й таки не
втрима ться, комусь та скаже. Не все, й не до кiнця,- вiн таки не був
базiкалом i обмовником, але мiцно замуровувати в собi та мницi теж не
вмiв. Одначе гаразд розумiв, що ось про таку та мницю, про анонiмку, вiн
може поговорити тiльки з найщирiшим другом. А також порадитись ще раз i
вже вдвох пройти тим полем, яке засiвав кiлька рокiв. Помiркувати.
Вибалакатись i хоч трохи вивiльнити душу.
I вiн по©хав до нього.
Михайло вилежувався на канапi голiчерева з польським детективом у
руках. Вiн здебiльшого й працю лежачи - чита , править коректуру i навiть
пише науковi статтi. Михайло Гнатович - чоловiк тонкий i спостережливий,
вiн одразу помiтив, що в Марченка щось сталося. Хоч той, здавалося, нiчим
не виявив цього. Вiн мовчки одкинув кришку торшер-бару, налив велику
пузату чарку "Старки", ляпаючи капцями, збiгав на кухню й принiс хлiба та
порiзаного тонкими шматочками мерзлого сала.
- Вибачай, я хазяйную сам,- сказав вiн.
- Та що ти... Менi зовсiм не хочеться ©сти. Але, випивши чарку, собi на
подив з таким апетитом ум'яв хлiб i сало, що Михайлу Гнатовичу довелося
бiгти на кухню ще раз. Михайло й сам трошки випив за компанiю. Вiн свiдомо
уникав чарки, не довiряв собi. Вiн не вмiв триматися - не вмiв i не хотiв,
i коли котився - то пiд саму гору. Так було колись, коли вiн нiчого не
мав, тепер би вiн не покотився, принаймнi з велико© гори, з маленьких
горбкiв ще мiг, але запевняв усiх, що може загримiти й з найвищо© гори. I
всi ходили околясом, оберiгали Вiзира. То була гра, у якiй i Марченко
залюбки кидав фiшки. Михайло поставив на стiл чарку, пiдморгнув хитро й
значуще.
- Що, знов твiй Борозна одкопав якийсь журнал? Дмитро Iванович покрутив
головою, прожовуючи хлiб.
- Одкопа . Неодмiнно одкопа . Не французький, так целебеський. З
п'ятого пальця Целебеса. Отого, що пiдгина ться пiд четвертий, великий. Я
цю породу знаю. Вiн з тих, що лобом провалюють мур i пролазять у пролом.
Ну, ти, звичайно, лiберал. Ти не потягнеш його назад за штани. Або
потягнеш, коли вже буде пiзно. Штани залишаться в тво©х руках, а вiн голий
проскочить за стiну. Й звiдти фугоне в тебе цеглиною.
Михайло Гнатович усмiхнувся й пiдморгнув знову. Вiн давно помiтив по
очах Дмитра Iвановича, що тому такi розмови подобаються. Правда, Марченко
в тому нiколи не зiзнавався. Навпаки, сам казав про Борозну тiльки гарне.
Але Вiзировi натяки приймав, не стiльки натяки, як iнформацiю, яку Михайло
Гнатович подавав про того (Борозна починав працювати в одному iнститутi з
Вiзиром, звiдти i знав його). Михайло говорив обережно, нiби мiж iншим,
якби вiн почав казати щось вкрай несправедливе, Марченко неодмiнно зупинив
би його. Сьогоднi Вiзир i справдi повiв мову в такому ключi, й Дмитровi
Iвановичу неначе спала з очей полуда, вiн ураз побачив себе збоку,
стороннiми очима. Йому стало бридко й непри мно. А ще вiн здивувався
такому збiговi - Михайло одверто нападав на Борозну саме пiсля того, як
Дмитро Iванович запiдозрив його в найбiльшiй пiдлотi. Однак тепер йому не
захотiлося виказувати сво © пiдозри.
- Борозна тут нi до чого,- закурив Марченко сигарету. - Але дожився я
до чогось гидкого. Хтось написав на мене анонiмку.
I вiн розповiв усе Вiзировi.
- "Людина - добра. Треба казати - вона добра. Ну ж бо закричимо всi -
ми звiрi, що з того вийде!"
Цi слова Дмитро Iванович якось Сказав Вiзиру, i тепер той цитував ©х,
кепкуючи.
- Якби хоч раз показав пазури, якби знали, що в тобi живе отой звiр,
дiдька лисого зважилися б пiдкопуватися. Скажу тобi правду: розпустив ти
свою братiю. I не заперечуй - розпустив. А людям треба шори. Вони
поважають тiльки тих, кого бояться.
- Брехня,- не стримався Марченко.
- Чого брехня? Ну, поважають i розумних. Але так, скептично поважають.
Не до кiнця.
- Ти не вмi ш себе "оставити. Ти запобiга ш перед пiдлеглими. I дума ш,
що так можна керувати. Люди... вони не вмiють стояти поруч. Вони або на
тво©х плечах, або бiля тво©х нiг.
- н така порода, - сказав Дмитро Iванович.- Сидячи на плечах, вони
можуть далi накинути оком. Плазуючи бiля землi, краще бачать харч. Але ж
не всi такi.
- Ну, не всi.
- Я керувався iншим, - не погоджуючись i не заперечуючи, мовив
Марченко. - То бiльше, працюючи серед людей культурних, якi... ну, нехай
це й високо, стоять на передньому рубежi цивiлiзацi©.
- Ото й лихо, що вони стоять на передньому рубежi цивiлiзацi©. Усе
вмiють, все знають, до всього пристосувалися. I до брехнi також. Збреше й
оком не клiпне. А вже так тонко...
- Ну... ти наговорю ш на нас усiх,- трохи аж обурився Дмитро Iванович.
- Людство виробило такi високi категорi©, якi... проти яких дуже замале
все те, що ти кажеш.
- Якi це такi категорi©? - скептично посмiхнувся Михайло Гнатович.
- Скажiмо, народна мораль.
- А що воно таке "народна мораль"? - Уже вiдверто глузував Вiзир. - Це
те, що дума Гапка?
- Ти майже вгадав. I вгадав подвiйно. Мою матiр звали Гапкою. Горпиною.
- Пробач...
- Не в тому суть. Вона нiколи не збрехала нi менi, нi батьковi, тобто
сво му чоловiковi, - нiкому.
- А Борозна i оком не змигне - збреше. I Хорол. I Бабенко. А вони хiба
не народ? Так що ти побива ш сам себе. I я, коли доведеться туго... теж,
того...
- Не треба...- сказав Дмитро Iванович, i на мить вони засоромились
обидва.
- Думаю, не збреше... хоч не просто це й для Борозни,- пiдвiв голову
Дмитро Iванович.
- Е, брате, ти таки прикида шся оптимiстом,- накинув на плечi сорочку i
почав застiбати гудзики Михайло.
- Але я знаю напевне, що працюю з людьми чесними, вiдданими науцi.
- Ну, все одно. Ти ототожню ш оту свою мораль з технiчними вiдкриттями,
якi рухають вперед так званий прогрес, але не людину. А цей прогрес
привча людину думати машинно, корисливо. Ми можемо й забути щось погане
один про одного, щось простити, а машина - нi. Поволi й ми самi почина мо
мислити машинно.- Вiн казав усе це так, немов самовиправдовувався, немов
намагався перекласти щось iз себе на когось.
Дмитро Iванович ходив по кiмнатi, слухав товариша, який говорив з
певнiстю й переконливiстю, i мимоволi зiставляв теперiшнього Михайла з
колишнiм. Мабуть, думав вiн, усе це було в Михайла й колись. Тiльки тепер
воно мовби розпросталося, пiшло в рiст, вичитанi iз журналiв iстини вiн
повертав у iнший бiк i прорiкав як сво© власнi.
- От ти кажеш - моральнiсть, розум...- почiсував волохатого живота
Вiзир, i Марченко зауважив, що в Михайла черевце, що в нього конституцiя
така, що зда ться вiн хлопчиком, та ще маленьке i вельми жваве обличчя.
- Науковi досягнення... Космос. Газети, радiо, телевiзор - усе нiбито
за не©. Прямо чи опосередковано. А можеш ти стверджувати, що вона виросла?
Можеш сказати, що осягання iнформацi©, поглиблене наукове шукання роблять
глибшою i ©©? От, винайшов чоловiк атомну бомбу. Вагався, карався, а таки
винайшов. Iнший же й вагатися не буде. I взагалi сам винахiд ста таким,
що вiн уже мовби й не пiдвладний нiкому й нiчому. А оте, що спалю мо
кисень, який ти, спасибi тобi (маленька iронiя), хочеш нам вернути, чи
забрудню мо океан...
Михайло осiдлав свого коника. Вiн любив говорити про те, куди доскочить
людство в сво му поступi. Випалить кисень, забруднить бiосферу, знищить
себе бомбою чи подола все це. Щодалi звикатиме до рацiонального життя,
втрачатиме однi втiхи й винаходитиме iншi. Вiн-бо жив старими втiхами. Вiн
любив полювати, розпалювати вночi бiля рiчки багаття й збирати гриби. I
разом з тим вiн любив нагнiтати страхи. Вони виправдовували його
несправжнiй скептицизм, його вмiння легко, не вгрузаючи глибоко душею,
обкрутитися, де треба, де пройти, а де й пробiгти.
Дмитро Iванович повiльно повернувся, повiльно пiдiйшов до Михайла
Гнатовича й сказав:
- Ти зна ш, менi зда ться, ти все це сповiду ш не для себе.
У Михайлових очах стрибнули бiлi вогники, й вiн засмiявся неприродним
смiхом:
- Ха-ха-ха! Ти що - здурiв? А для кого ж? Хочу свiдомо розбестити тебе?
I хiба таке бува - пiдносячи комусь склянку з амiаком, самому вдихати
"Елладу"?
- Я не кажу, що свiдомо,- мовив Дмитро Iванович жорстко.- I, прошу
тебе, нiколи не наговорюй на всiх суспiль. Не приписуй людям того, чого
вони не мають. Навiть коли... з якихось причин тобi хочеться приписати.
На Михайловому обличчi закам'янiв вираз розгубленостi. Вiн не
сподiвався, що Марченко запустить руку так глибоко. Йому стало прикро, вiн
вiдчув щось схоже на образу. Хоч до деяко© мiри й почував правоту друга.
Дмитро Iванович спостерiг i це. Його куснула за серце досада.
- Все наше в нас,-сказав вiн примирливо.-Не те щоб дорожче, ми й
розумi мо сво© слабкостi та недосконалостi, але ж не можемо вiд них
вiдмовитись. Треба лише намагатися робити так, щоб вiд того не було шкоди
iншим.
Дмитро Iванович i далi вiдчував прикрiсть вiд сво©х слiв, вiд сво ©
рiзкостi. Вiн гаразд зрозумiв, од чого те. Впродовж усi © розмови почував,
чи так йому лише здавалося, як з кожним словом оддаля ться од нього
Михайло, як навколо нього окреслю ться якесь невидиме надмiцне коло.
Михайло - в колi, а вiн - за ним. Вони говорять, а вiн не може передати
сво © бiди, сво © тривоги друговi, не може по-справжньому вiдчути його в
нiй. Це, мабуть,було его©стично з його боку, позасвiдоме й его©стично,
втягувати iншу людину в свою бiду, але чомусь того дуже хотiлося.
Щоправда, подумав далi, Михайла самого доля натiпала на вiтрах. I вiн
мимоволi щулиться, затуля ться од найменшого вiтру. Й не можна йому
дорiкати за те. Йому хочеться пожити, легко подихати. Що ж, вiн йому
бiльше не псуватиме настрою.
Вiн навiть не сказав йому, що через два днi ступа на свiй найбiльший
рубiкон, що пiслязавтра перевiрятимуть результати шестирiчно© роботи.
Поклав Михайловi на плече руку, ледь-ледь притягнув його до себе:
- Я сьогоднi такий дурний...
- Я теж не розумнiший,- сказав Михайло.- Давай вип' мо за двох дурнiв.
Якось один фiлософ сказав: "Не бiйся дурних ворогiв, бiйся розумних
друзiв".
- Хто той фiлософ?
- Я.
- Тодi, може, трохи не так: бiйся розумних ворогiв i дурних друзiв?
Таких, якими були сьогоднi ми?
Вони засмiялися.
РОЗДIЛ ВОСЬМИЙ
На iнститутське подвiр'я можна пройти не лише через головний вхiд, а й
вузенькою стежечкою через сад од зупинки тролейбуса. Борозна здебiльшого й
ходив так. Проте сьогоднi вiн не пiшов просто в iнститут, а повернув на
бiчну алею, яка вела до яблуневого саду, звiдти - в затишний куточок за
басейном: там, у затiнку густих ялин, обiдньо© пори полюбляли збиратися
молодшi - за вiком i званням - науковi спiвробiтники. Пiд ялинами стояв