Мушкетик Ю.. Бiла тiнь

Почувався нiби обiкраденим. А всi ще й тепер заздрять ©хнiй дружбi. I вiн,
зрозумiло, не зможе нiкого переконати в супротивному. Аби не бути смiшним,
не виказати сво © слабкостi.
Дмитро Iванович подумав, що отакий кiнець ©хнiх стосункiв не
випадковий, ©хня дружба переросла себе. Саме так-"зiстарилася й переросла.
На свiтi зiстарю ться все: планети, рiчки, люди... стосунки мiж ними.
"Досить,-враз зупинив себе Дмитро Iванович.-Вистачить i цього. Не
треба".
Вiн повiльно пiдвiвся, переступив через трубу й пiшов берегом затоки.
Ноги йому глибоко грузли, вiн понабирав повнi черевики пiску, але йому не
хотiлося одходити од води. ©© важка глибина, чорна, непорушна гладiнь
народжували в його головi думки про щось тривке, вiчне, безконечне. Вiн
уже бiльше не карався, не перебирав сво©х кривдних i розпачливих думок,
вiн слухав себе, те нове, що останнiм часом безнастанно народжувалося в
ньому, чому вiн вiрив i радiв.
Дмитро Iванович знав, що його злигоднi на роботi тiльки починаються.
Навiть заступництво Чиркова, навiть добре ставлення Корецького не могли
його порятувати. Та к що Чирков чи Корецький, та й будь-хто на ©хньому
мiсцi, хiба могли вони пiдказати йому, де шукати кiнчик нитки, яка
обiрвалася i яко© самi не бачили, хiба могли забрати од нього досаду, муки
совiстi, розвiяти пригнiчення, яке панувало в лабораторi©, недовiру, що
свiтилася в очах колег? Адже це зовсiм не те, що в кравецькiй майстернi:
не виходять шапки, шитимемо рукавицi, чи навiть у сусiдiв по лабораторi©,
де опромiнюють свiтлом зерно: не вдалося на гречцi, спробу мо застосувати
концентроване свiтло до проса. А ще ж Одинець, котрий концентру жадобу
помсти; нинi перiод вiдпусток, час затишшя, рознiженостi, миролюбностi, а
ось настане осiнь, приспi час звiтiв, нарад, зборiв, затвердження
планiв... Найвiрогiднiше, тему, яку вiн веде, закриють зовсiм. Можливо,
заберуть у нього й лабораторiю. Тодi вiн не зможе продовжити роботу
самотужки. Проте, собi на подив, вiн чекав усього того спокiйно. Тiльки
непри мно було думати про весь отой крутiж: писання пояснювальних записок,
розмови в президi©, суперечки з Одинцем. I, звичайно ж, думка про невдачу,
почуття чогось втраченого, загубленого, почуття темних суточок були з ним
невiдступне. Часом йому просто фiзично хотiлося свiтла, променя свiтла,
який би пiдказав, куди йти, де шукати загублене. Променя свiтла... щоб
шукати свiтло. Парадокс? Так - парадокс.
Те ж, що вiн робив зараз, мало стосувалося дослiджувано© ним проблеми.
Вiн i далi скрупульозно переглядав теми молодших науковцiв i аспiрантiв,
прочищав ©х, немов захаращений молодий лiс: прокладав дороги, прорубував
просiки, якi могли б вивести на лiсосплавнi шляхи. Вiн намагався
пiдтримати в них вiру у велику науку, у великий ризик, вiру в самих себе,
у нього, у сво©х друзiв. То було непросто. То бiльше, що пiсля того, як
стало вiдомо про анонiмку, пiсля того, як пiшов з лабораторi© Вадим
Бабенко, й справдi напружилися, ускладнилися стосунки мiж спiвробiтниками.
А тут ще, як на грiх, падали iншi непри мностi, життя мовби навмисне десь
виколупувало й пiдсовувало ©х. Та так воно й мусить бути: коли порушилося
ведуче колесо, порушаться й iншi, веденi. Те, що за звичайних обставин
могли б i не помiтити, що могло б перегорiти десь збоку, поза
лабораторi ю, тепер опинялося пiд пильною увагою. Так, зокрема, сталося з
"справою" Юлiя Вовка. Дмитро Iванович називав це "справою" iронiчно (так
йому доповiла Свiтлана Кузьмiвна), бо хiба можна впхати живу людську душу
в отаку "справу". Душу щиро© i на©вно© людини, яка раптом... закохалася.
Юлiй закохався! Але не просто закохався, а закохався в замiж'ню жiнку,
котра працювала у ©хнiй же лабораторi©. I ось тепер перед Дмитром
Iвновичем сидiв атлетично© будови чолов'яга, i грюкав по столу кулаком, i
погрожував убити того "шакала" (так у злобi переiнакшив Юлi ве прiзвище),
порозкидати й потрощити "пляшечки-колбочки" й знайти управу на
завiдуючого, котрий розвiв у сво©й лабораторi© такий "фiолетовий кошмар".
Дмитро Iванович розгубився. I не через те, що боявся цього чолов'яги,
його погроз, а через те, що таке йому сталося вперше, i вiн просто не
знав, чи ма право втручатися в чуже життя. Юридичне право. Та й моральне
теж. Йому хотiлося якось загладити цю "справу", але тiльки-но задумувався
над нею, розумiв, як це безглуздо.
Проте пообiцяв "потерпiлому" усе з'ясувати, й пiсля того, як той пiшов,
запросив до кабiнету Юлiя.
Юлiй увiйшов, сiв на кра чок стiльця, поклав на кра чок столу обидвi
руки з довгими тонкими пальцями, дивився на Дмитра Iвановича прямим,
вiдвертим поглядом. Очевидно, вiн трохи хвилювався - в нього порожевiли
щоки i навiть почервонiли кiнчики великих вiдстовбурчених вух, тонкi губи
були твердо стуленi, - але в очах стояли переконанiсть i спокiй, якi, як
здалося Дмитровi Iвановичу, межували з безтурботнiстю.
Пiд тим поглядом Дмитро Iванович почервонiв сам, - адже мав розмовляти
про речi iнтимнi, яких увесь вiк соромився, з людиною, майже вдвiчi
молодшою од нього за вiком, майже сином. До того ж йому зараз було жаль
Юлiя (вже пiзнiше вiн зрозумiв, якою мiрою помилився), вiн спiвчував йому,
хотiв порятувати од бiди. Вiн таки любив цього хлопця. Любив бiльше, нiж
будь-кого в лабораторi©. Коли б його запитали, чому саме йому, оцьому
капловухому, розкиданому, неорганiзованому хлопцевi, котрий, мабуть,
найчастiше його пiдводив, вiдда найбiльшу частку серця, вiн, очевидячки,
не вiдповiв би. Може, через те й виокремлював його з усiх, що всi люди
звичайнi, вони знають, що роблять, обдумують, розраховують щось наперед,
мають якусь мету i якiсь плани. Юлiй Вовк нiчого того не знав i нiчого не
мав. Бiльшiсть з того, що вiн робив, робив нi для чого. Ним рухав не
розум, не розрахунок, а щось iнше. Саме через те вiн утiкав з роботи i
йшов у лiкарню провiдати товариша студентських лiт. Саме через те залишав
свою роботу i допомагав провести дослiд тому ж Вадиму Бабенку, котрий уже
давно захистив дисертацiю, а в Юлiя лежали гори неопрацьованого матерiалу.
Спочатку до всього того в лабораторi© ставилися з пiдозрою. Навiть Дмитро
Iванович колись думав, що все те робиться для себе, принаймнi для отого:
"Я добрий, я справедливий". I тiльки пiзнiше вiн зрозумiв, що Юлiй не
дума про те, навiть не здогаду ться, що так можна думати. Iакi люди, як
уже впевнився Марченко, бувають дуже щасливi. Юлiй же не мав i того. А
змiнитися не мiг - змiнити себе - це змусити жити за чужими приписами, за
позиченими в когось законами. I пам'ятати про це повсякчас, тобто вже не
бути собою.
Дмитро Iванович передбачав усю складнiсть розмови з Юлi м, готуючись до
не©, добрих пiвгодини кував сталь для свого голосу, та коли заговорив,
вiдчув у ньому майже жалiсливi нотки.
- Юлiю,-сказав вiн,-тут до мене приходив чоловiк Вiри 1 ресь. Вiн
скаржився i погрожував... Ну, рiч не в тому. Ви розумi те, як це... в
однiй лабораторi©... Вiра - жiнка замiжня...
Марченко помiтив, як зблiд Юлiй, вiн запалив сигарету, збив у
попiльничку попiл, хоч його нагорiло зовсiм мало, й мовив, дивлячись
кудись убiк, повз Юлi ву голову:
- Я вже не кажу про якiсь моральнi норми. Але, признаюся, нiколи не
чекав такого саме од вас. Подумайте... ваше життя, ваше майбутн ...
Я нiкому не дозволю втручатися в мо життя. I в мо майбутн ! - сказав
Юлiй i пiдвiвся. У його словах справдi подзвонював метал, той метал, якого
не викував для себе Марченко. I це страшенно здивувало його. I трохи
розсердило.
- Ви дума те, менi при мно втручатися? - летiв його голос до крику. - I
що ж накажете робити?..
- Нiчого. Нiчого - повторив Юлiй i чомусь притулив руки до грудей. - Я
люблю ©©. Люблю! Ви розумi те? I вона - вiн ще дужче почервонiв - Теж
любить мене.
Дмитро Iванович побачив, як у Юлi вих очах загорiлося ясне голубе
свiтло, як вiн увесь спалахнув, зашарiвся, мовби засвiтився зсередини.
- Це вже давно... Я боровся з собою, - сказав вiн, притишивши голос, i
Марченко зрозумiв, що Юлiй дiлиться з ним найпота мнiшим - i нiчого не мiг
з собою зробити.
- Я вас розумiю,-тихо сказав Дмитро Iванович. Вiн уже не помiчав, що
на сигаретi нагорiло на пiвпальця попелу й що вiн ось-ось впаде разом з
жаром на штани.Тiльки...
Юлiй зблiд i нахилився вперед:
- Вас непокоять розмови в лабораторi©? I все iнше, пов'язане з ними?
Дмитро Iванович кивнув головою, хоч йому й було непри мно, що Юлiй
вiдгадав його думку.
- Вам треба моя заява? - пiдвiвся Юлiй. Але в його словах не було
виклику. Навпаки, в них уловлювалися радiсть i внутрiшня свобода. - Я ©©
зараз напишу.
- Ну, для чого ж так,- знiтився Марченко. Юлiй ступив до дверей, вiдтак
вернувся й сказав проникливо, розважливо, аж було не схоже, що це каже
вiн:
- Мабуть, я сам не напишу. Бо ви подума те, що я тiкаю через оте...
через невдачу... Чи хтось там подума . Ви скажiть, як буде краще для вас.
Зачекайте трохи, i як воно складатиметься - скажiть.
- Менi, Юлiю, не треба тво © жертви, - вже й справдi в серцем сказав
Дмитро Iванович. - Менi треба тво щастя. Я... я радий за тебе. I за Вiру.
Передай ©й. I розумiю вас. I йди звiдси геть, а то я... заплачу.
- Спасибi, - тихо сказав Юлiй i вийшов з кабiнету. А Дмитро Iванович ще
довго сидiв, пiдперши голову рукою i дивлячись у вiкно. Його ошелешила
Юлi ва поведiнка. Вiн пригадував усе сказане ним, пригадував вираз
обличчя, з яким той вiдповiв йому, i все дужче й дужче дивувався силi,
смiливостi, твердостi, якi крилися в цьому iнфантильному, завжди
розгубленому, завжди покiрному хлопцевi. Вiн не мiг вiдгадати, чи вони в
ньому жили одвiку, чи ними його повнило те нове почуття, що заволодiло
його серцем. Вiн пригадав власнi, двiчi повторенi слова: "Я вас розумiю".
Нi, вiн нi дiдька не розумiв. Йому було незбагненне, як може хлопець,
котрий ма ось-ось захистити дисертацiю, котрому в першому кварталi
наступного року обiцяли дати квартиру, котрий ма роботу по серцю,
покинути все й пiти в свiт, зiгрiтий тiльки отим теплом. Яке ж могутн ,
мабуть, те тепло© I да ться, либонь, воно не всiм, а тiльки людям цiльним,
щирим, здатним безкорисливо пожертвувати собою для iнших. В ту мить Дмитро
Iванович подумав, що тi його розмiрковування непевнi. Кохають i
корисливцi, й негiдники, i навiть бандити. По-сво му, але кохають.
Просто йде воно невiдь од чого, як сон, як сонячне промiння, як спiв
соловейка. Воно - життя. I тому йому треба довiряти найбiльше.
Дмитро Iванович вiдчув, що вiн заздрить Юлiю. Бажа йому щастя, добра i
заздрить.
I вiн знову вiрив у оцей широкий, обсипаний сонячним промiнням свiт,
який умi народжувати такi дива.
"То сонце руха ними,- подумав розчулено.- Юлi м. Вiрою, ©хньою
любов'ю".



РОЗДIЛ ДВАНАДЦЯТИЙ

У великiй кiмнатi з трьома вiкнами, у якiй працювало четверо молодших i
дво старших наукових спiвробiтникiв, Неля залишилася удвох iз Зо ю -
решта були у вiдпустцi. Через чотири днi у вiдпустку йшла i Зоя, а ще
через три мала пiти й Неля: дослiди, якi вони проводять, комплекснi,
одному чи двом тут робити нiчого. Вони й не робили: читали книжки, правили
теревенi або ж тихцем по черзi втiкали з iнституту й штовхалися по
промтоварних крамницях.
Вони розмовляли й зараз, зручно обсiвшись у кутку кiмнати пiд
величезним оранжево-червоним кущем бегонi©, що росла у обгорнутому
кольоровим папером ящику. Зоя поклала на другий стiлець ноги, перешивала
гудзики на блузi, Неля схилилася пiдборiддям на поставлений на пiдвiконня
кулак, дивилася в сад.
Зоя допитувалась у не© про Борозну. Вiн двiчi приходив сьогоднi до
Нелi, вони шепотiлися про щось у кутку, потiм кудись ходили, i Неля потому
вернулася чи то злякана, чи стривожена. А ще ж кiлька днiв тому вона
казала Зо©, що в не© з Борозною нiчого нема , що вона й слухати про нього
не хоче. Зоя в те не вiрила, та й хто б повiрив, адже Борозну бачили бiля
Нелиного дому, й чого тодi вiн, коли вони ходили по морозиво, так рiшуче
вiдтрутив ©© вiд Нелi, й чого вони шепотiлися сьогоднi. Певно, вiн
добивався Нелино© приязнi, а Неля...
Про Нелю вона не могла сказати нiчого певного. Проте вона приховано й
гостро заздрила ©й. Дарма що Рибченко вже невдало побувала замужем, дарма
що й з Борозною в них не ладна ться (та й як могло ладнатися, коли вiн
виявився отаким пiдступним i нечесним). А все одно вiн чоловiк... сильний
i звабливий, i в них з Нелею вже щось було.
У не© ж, хоч ©й недавнечко сповнилося двадцять сiм рокiв, нiколи не
було нiчого, ©© навiть не провiв жоден хлопець (зрозумiло, вона не
рахувала шкiльних i студентських товаришiв, котрi проводжали з чемностi),
хлопцi не казали ©й двозначних жартiв i не намагалися притримати в темних
коридорах. Тiльки раз до не© причепився на вулицi молодий кавказець,
красивий, смаглявий, але вiн був п'яний, i вона втекла од нього, хоч в ту
мить щось у нiй радiсно й болюче тремтiло й навiть зупиняло од втечi. Але
й таке сталося тiльки раз. Широкi, по-чоловiчому зрослi на перенiссi
брови, великi витрiшкуватi очi - чоловiки вiдводили погляди, ледве
мацнувши по нiй очима. Коли б ще вона мала гарну фiгуру. А то ж плечi
худенькi, талi© майже нема ...
Проте вона щодалi частiше марила дужою чоловiчою рукою На сво му станi,
й бачився ©й жаский погляд, i чулися гарячi й нiжнi слова. I, мабуть, саме
через те, залишившись наодинцi з Нелею, на ©© погляд вельми досвiдченою в
коханнi, вона щоразу зводила розмову на непевнi стежки.
- I Борозна не був у тебе дома? I ти не приходила до нього на квартиру?
- допитувалася вона й червонiла при тому.
- Зна ш, роблять трохи iнакше, - чомусь розсердившись, гостро вiдповiла
Неля. - Тих, кого хочуть прив'язати до себе, на кого покладають серйознi
надi©, на квартиру не водять. Водять iнших. А з тими вдають цнотливiсть.
Вона вiдчула, що вiдказала не тiльки Зо©, а й ще комусь, i спалахнула.
Вона зрозумiла, що мислено спереча ться з Борозною, вiдповiда на його
докори, на його звинувачення. Вона сама не знала, чому весь цей час
спереча ться з ним, чому i в чому виправдову ться. Адже все, що було мiж
ними, давно поховано. I сьогоднi вона шепотiлася з Борозною зовсiм не про
те.
Тиждень тому Борозна нагнав ©© по дорозi до трамвая. Вона пам'ята , як
злякалася тодi, оглянувшись на твердi чоловiчi кроки, як щось мовби
рвонулося в нiй, як ©й в одну мить пригадалася ©хня перша зустрiч, коли
вiн так само наздогнав ©© пiсля сабантуя, ©й стало чогось шкода, вона
вiдчула, що цi кроки й досi мають над нею силу, i твердо сказала собi, що
вони не повиннi мати над нею сили. Мабуть, вiн помiтив лякливу перемiну на
©© обличчi i тому сказав насмiшливо:
- Нелю, не лякайтеся. Я бiльше не буду вам набридати собою. Може, я й
справдi винуватий... Ну, одне слово, я не за тим прийшов. Я хочу попросити
вас, щоб ви з лаборантками приготували для мене суспензiю. Я сам уже не
встигну та й не зумiю, як треба. А гороху там наросло...
Вона здивовано й пильно подивилася на нього, вiн не опустив очей, хоч i
зблiд на виду.
- В мене одна думка... Ви менi повiрте, що нiчого поганого вже не
буде. Слово честi... - вiн важко передихнув, виказавши тим i сво
хвилювання, - в яку, тобто мою честь, ви, звичайно, не вiрите. Але ж,
бува , вiрять навiть злочинцям.Борозна посмiхнувся гiрко, тiльки очима. -
Вважайте, що це саме такий випадок. Злочинець розкаявся... Пробачте, я не
те кажу. Але в iм'я того... кращого, що було мiж нами, ви зробiть. А
зашкодити я вже й справдi не зможу, коли б навiть хотiв, чи... з дуростi.
Я залишаю iнститут... Ви©жджаю звiдси зовсiм.
Вона тодi враз вiдчула, як кров вiдлила вiд серця, вона боялася, що
видасть сво хвилювання й новий, вже зовсiм iнший страх, нахилила голову й
тихо сказала:
- Добре, я зроблю.
I от сьогоднi вона передала Борознi суспензiю. I тепер не знала, що ©й
робити, ©й було надзвичайно тривожно, так тривожно, що хотiлося кудись
утекти, десь забутися чи попросити чийогось захисту. Або бодай поради.
Вона вчинила дурницю й мусить чекати, чим усе скiнчиться. Отак само,
подумала, мимовiльний злочинець чека кари за вчинене зло. ©© опанував
майже мiстичний страх, позасвiдоме передчуття яко©сь велико© бiди. Вона ще
не знала, з якого боку постане бiда, але вчувала ©©, як вчува мисливець
присутнiсть хижого звiра, хоч i не бачить його. Щоправда, це передчуття
було не тiльки мiстичне, воно починалося з того, що Борозна не пiшов у
лабораторiю радiоактивних iзотопiв, де мав би виконати всю подальшу
роботу. Вiн залишався у сво©й кiмнатi, десь пiсля обiду вона не витримала
й заглянула до нього, вiн сидiв за столом i щось писав. День збiгав, i
Борозна з суспензi ю нiчого не робив. Вона почала здогадуватись, що вiн не
робив заявки в iзотопну лабораторiю i не мав паспорта, i все це сповнювало
©© тривогою. "Тодi для чого йому суспензiя?"-запитувала вона себе. Вона
згадувала це, а розтривожена власними словами й думками Зоя намагалася
випитати, чи був у не© на квартирi Борозна. I тому вона вiдказала так
гостро. I Зоя розсердилася й пiшла до свого столу. Невдовзi вона пiшла
зовсiм. Неля провела п вниз, до столу вахтера - по дорозi попросила
пробачення за грубiсть - послалася на болi голови, подивилася на щит:
ключа од тридцять восьмо© кiмнати, кiмнати, в якiй працював Борозна, ще не
було.
Вона пiшла коридором i спустилася в пiдвал. Лабораторiя радiоактивних
iзотопiв була майже порожня: тiльки в останнiй кiмнатi порався бiля
штативу з пробiрками Костя Вечоренко, та й вiн, очевидно, збирався додому-
навiть не додому, а на побачення чи якусь вечiрку: був у новому костюмi i
в галстуцi. У коридорi гудiв змiшувач, квадратне сито бiгало по колу, але
воно iнодi бiга й тодi, коли тут нiкого нема . Дверi до кiмнати, у якiй
працювали з ядерними фотоемульсiями, радiоактивними порошками i рiдинами,
були зачиненi. На них на товстiй шворцi висiв лист картону з незграбно
намальованим черепом i перехрещеними внизу кiстками. Дотепники казали, що
то Микола Яструбець, котрий вiда всiм отим i справдi смертоносним
начинням, вивiшу череп, а сам спокiйнiсiнько ляга спати.
Долаючи хвилювання, Неля легенько штовхнула важкi металевi дверi. Вони
заскрипiли й до половини прочинилися. У кiмнатi справдi нiкого не було.
Вона зачинила дверi й пiшла нагору. Вже можна було йти додому, але вона
залишилася в кiмнатi. Тривога й далi не одпускала ©©. Неля полила квiти,
прибрала в себе на столi й сiла з книжкою до вiкна. То був "Солярiс"
Станiслава Лема. Вона нещодавно подивилася кiнофiльм, i ©й захотiлося
прочитати книжку.
Проте, мабуть, то було читання не на сьогоднi. Вона почувала, що
моторошнi та мничi сили, якi тиснули на геро©в книги, тиснули й на не©, що
довкруж не© i в нiй самiй теж ходило щось та мниче, застережливе i що ©©'
хвилювання й страх од читання "Солярiса" тiльки побiльшуються. Вона
одклала "Солярiс" i пройшлася по кiмнатi довкруж великого лабораторного
столу, що стояв посерединi. Попiд стiнами стояло шiсть звичайних,
однотумбових i двотумбових столiв. Рибченко звикла бачити за ними сво©х
колег, чути робочий гомiн i шурхiт, i тиша й порожнеча, якi панували тут
сьогоднi, змусили ©© серце стиснутись. Мабуть, утiкаючи од них, вона
пiдiйшла до вiкна. Але й парк, i сад о цiй порi року й дня теж були
порожнi, якiсь мовчазнi й настороженi. У саду вже червонiли на горiшнiх
гiлках яблука (на нижнiх пообносила дiтвора), i ледь почервонiло листя на
американських кленах, i рожева зажура впала Нелi на душу. Вона пригадала,
як весело кружляла з дiвчатами помiж дерев торiк, як зачiпали хлопцiв i
хлопцi зачiпали ©х, i ©й стало сумно. А потiм перед очi спливла постать
Борозни, вiн стояв отам, бiля басейну, й дивився на ©© вiкно, i страх
знову холодно тенькнув у ©© серце. Так тенька молодий льодок, коли на
нього вперше ступають ногою. Вона знову вийшла з кiмнати i спустилася в
пiдвал. Та ледве зiйшла зi сходiв, побачила, iцо дверi в лабораторiю
iзотопiв замкнутi, ©х перехрещувала широка залiзна штаба, замкнута на
великий висячий замок. Отже, там не було нiкого. Вона пiднялася на перший
поверх i знову пройшла мимо вахтера. Ключа от тридцять восьмо© кiмнати не
було.
Пiднiмаючись центральними сходами на третiй поверх, вона раптом
подумала, чого оце ма переживати й хвилюватися. Вона приготувала
суспензiю, а тепер бо©ться запитати, що з нею дума робити Борозна. I
одразу ж зрозумiла: боiться не запитати, а що вiн у кiмнатi сам, i ©й
доведеться дивитися йому в очi й розмовляти з ним у цiй особливiй тишi, в
якiй вони жодного разу не розмовляли з дня розриву, що стався мiж ними.
Вона боялася саме тi © тишi, у якiй треба довiрятися чомусь одному - серцю
або думцi, очам або думцi, i не хотiла йти в не©. Але й носити в грудях
тривогу теж стало несила.
Неля рiшуче пiдiйшла до тридцять восьмо© кiмнати й натиснула на ручку
дверей. Вони були замкненi. Вона постукала, прислухалася й постукала ще
раз. Нiхто не обiзвався на ©© стукiт. Вiдчуваючи, як гулко калата в
грудях серце, Неля вернулася до сво © кiмнати. I ледве переступила порiг,
ледве ©© погляд упав на витяжну шафу в кутку, як у ©© головi немов
одкрився досi затемнений кутик. Вона пригадала, що з другого боку в
пiдвалi бiля котельно© ще двi кiмнати. I в них витяжнi шафи. У тих
кiмнатах уже не працювали, але шафи залишились.
Неля швидко пройшла коридор i спустилася в пiдвал. З цього боку вiн був
зовсiм iнший - полупленi стiни, обдертi перила, пiсок, вугiльний порох; в
куточку горiла од-на- дина лампочка, слабенька, ват на сорок, вона ледь
розсiвала морок, що сотався пiд важким чорним склепiнням. Але дверi
лiворуч були яскраво освiтленi. Точнiше, свiтилися щiлини в них. Вони
одчинялися досередини, Неля торкнулася ©х плечем, за ними щось
заторохтiло, вона натиснула дужче й посунула дверi разом iз стiльцем, що
ним були пiдпертi. Ще не одчинивши дверi до кiнця, побачила все. Залиту
яскравим свiтлом маленьку пiдвальну кiмнатку з поламаним столом у кутку,
маленьким вiконцем навпроти дверей i старою витяжною шафою з побитими
стеклами. Бiля шафи, спиною до дверей, стояв Борозна. Бiля його нiг
валялися два чорнi розпломбованi контейнерики, тi контейнерики, у яких
транспортують радiоактивнi iзотопи, в шафу було поставлене захисне скло.
Борозна був у довгих, вище лiктiв, гумових рукавицях i масцi-респiраторi.
Зачувши скрип дверей i гуркiт стiльця, Борозна повернув голову. Неля
побачила тiльки його очi - всю нижню частину обличчя закривав круглий
м'який диск респiратора - широко розкритi, чорнi, налитi напругою i якимсь
важким вогнем. Вона вiдчула, як щось закричало в нiй, пiднесла до уст
руку, щоб не випустити той крик, i враз побачила, що очi в Борозни ще
поширшали й що в них спалахнув гнiв.
- Вийдiть! - закричав Борозна, i його крик, притлумлений респiратором,
був глухий i незнайомий i вiд того ще страшнiший.- Негайно вийдiть! - ще
раз крикнув вiн.
Неля стояла, мов скам'янiла. В ту мить вiн потягнувся рукою до маски й
вона зрозумiла, що вiн ©© зараз зiрве, рвонулася з кiмнати.
Вона бiгла по сходах угору, спотикалася, падала, ©© струшували ридання,
вона притискувала руки до грудей, немов намагаючись утримати в грудях
серце. Вбiгши до кiмнати, зачинивши за собою дверi, впала на стiл i тяжко
заридала. Вона плакала з страху, з розпуки, з жалю та вiдчаю. З жалю до
себе, до навiженого Борозни, до Дмитра Iвановича, всiх, на кого впала ця
проклята брила. Зона плакала й од того, що не знала, що ©й робити. Кудись
бiгти, комусь заявити, але кому? Та й знову ж - боялася зробити ще гiрше.
Адже сам Борозна не захотiв казати нiкому. "Ну чому, чому вiн нiкому не
сказав, чому не зробив як годиться?-думала вона, закипаючи злiстю на
Борозну.-Не зробив заявки, не передав суспензiю в лабораторiю iзотопiв".
Та ледве пригас гнiв, вона зрозумiла чому. Бо тодi б усi сказали, що вiн
таки заповзявся добити Дмитра Iвановича. Що вiн сам експериментальне
вирiшив пiдтвердити хибнiсть шукань, якi вела лабораторiя. I цим би
пiдтвердив, що це його тверда лiнiя, що вiн бажав Марченку провалу давно,
що й сказав Нелi Рибченко не випадково, а з того б вийшло, що й анонiмку
написав теж вiн. Все це
так. Але нащо тодi вiн робить оце, коли збира ться ви©жджати? Нащо
ризику сво©м життям? Звичайно, всi, що ризикують на цьому полi,
сподiваються бути спритнiшими за розгнiванi атоми, сподiваються, що все
якось минеться. А якщо не минеться? Певно ж. Борозна працю не з воднем, у
якого пробiг в один мiкрон, i, може навiть не з фосфором. Тi розгнiванi,
роздратованi атоми, попавши в людину, можуть зата©тися на роки. © раптом
вибухнути, спрямувати удар на мозок, на кров... Звичайно, Борозна не
робить злочину. Вiн ризику тiльки собою.
I тут Неля переставала мислити як науковець. У нiй щось зривалося, й
вона знову починала гаряче проклинати Борозну й ще гарячiше благати в
долi, аби вона була ласкавою й милосердною, милосерднiшою за не© саму,
Нелю Рибченко, аби таки все обiйшлося щасливо.
Коли вона через годину спустилася вниз. Борозни там уже не було. У
кiмнатi пахло дезактиватором, у раковинi чорнiли залишки попелу - видно,
Борозна спалював рештки на вогнi ("А носив усе i промивав руками, тут
нема навiть регулювання зливу педалями!"), на поламаному столi лежало
захисне скло з плексигласу. Мабуть, вiн його залишив до завтра. Неля важко
зiтхнула, вимкнула свiтло й пiшла з кiмнати.
Коротко стукнувши кiсточками пальцiв у дверi. Борозна зайшов до
кабiнету Марченка. У Дмитра Iвановича, коли вiн побачив Борозну, стрiпнули
в очах бiленькi вогники й навiть смикнулася пiд нижньою повiкою лiвого ока
жилочка, але вiн враз приборкав хвилювання й вiдкрито подивився тому в
очi. Це не було маскуванням, не була дво душнiсть, вiн давно дав собi
слово не помщатися Борознi, триматися з ним рiвно, не похмуро й не
улесливо. Звичайно, це було нелегко, вiн не раз помiчав, що вда ться у
фальш, i осмикував себе.
Вказавши рукою Борознi на стiлець, подивився на нього запитально,
по-дiловому, без помiтного хвилювання.
Борозна поклав на стiл перед Марченком двi маленькi акуратнi теки,
жовту й зелену, зелена була товща i лежала зверху, жовта пiд нею.
Марченко здивувався такiй, не помiченiй ранiше за Борозною акуратностi,
але не сказав нiчого.