Страница:
тiльки отак, поспiшаючи, заперечуючи себе, i руха ться свiт.
Дмитро Iванович незчувся сам, як заснув. Йому в снi бачилося широке
плесо, а посеред нього стримiв червоний поплавець, вiн то пiрнав пiд воду,
то знову виринав, погойдуючись на хвилях. Пiсля рибалення вода i поплавець
сняться завжди.
Прокинувся вiд спеки й вiд того, що упрiв. Сонце пiдбилося вже ген i
тепер стояло майже в зенiтi. Дмитро Iванович вирiшив не ховатися в тiнi
верб, як учора й позавчора, а вернутися до хати. Вiн узяв вудку, проте, за
старою звичкою, вирiшив закинути ще раз - "на удачу". Легенька кручiя
покружляла поплавець, поволокла його праворуч, за течi ю, й вiн почав
тонути. Там вiн притоплювався щоразу - гачок зачiпав за дно. Проте,
потягнувши на себе вудлище, Дмитро Iванович вiдчув щось схоже на живу
вагу. Одначе в тому мiсцi гачок уже кiлька разiв зачiпався за корiнь,
довгий вимитий корiнь трудив на течi© руку - нестеменне риба. Дмитро
Iванович не встиг гаразд подумати, корiнь це чи не корiнь, як волосiнь
рiзко пiшла проти течi©, i вiн вiдчув дужий удар. Той удар пройшов по
вудлищу, по руцi, по ньому всьому, вiдбився крутими хвильками в серцi.
Дмитро Iванович потягнув вудлище на себе, але риба була велика, тонкий
бамбук зiгнувся в дугу, а волосiнь аж спiвала од напруги. Долаючи спокусу
потягти щосили (гачок, пам'ятав, невеликий i може не витримати), почав
повiльно колами вести рибину до берега. Врештi вона виплеснула, погнавши в
боки дужi хвилi. Це був в'язь. Дмитро Iванович пiдтягнув його ще ближче,
лiвою рукою намацав пiдсаку, обережно завiв ©© у воду й виловив рибину.
Великий, срiблястий, красноперий в'язь щосили трiпався в пiдсацi.
Хвилин десять-п'ятнадцять по тому поплавець блукав по плесу пустоплав,
а далi знову повiльно, але неухильно пiшов пiд воду. I знову Дмитро
Iванович витягнув в`язя. Риба таки пiдiйшла на його корм. Далi вiн упiймав
ще одного в'язя, ляща i кiлька пiдлящiв. Несучи до сiтки пiдляща,
несподiвано зауважив, що не почува тi © скажено© радостi, яка мала б
охопити при такому уловi й кльовi. I не тiльки зауважив, - це було нiби
якесь пiдсумкове спостереження, - йому не вельми кортiло ловити рибу всi
днi. Либонь, скорше вiн упевняв себе, що то йому дуже цiкаво. А насправдi
хiть до рибальства пригасла. Колись вiн думав, що цiй хiтi не буде
погамування, що вiн не наловиться зроду. Вiн мiг провести на рiчцi
тиждень, вернутися в мiсто, i вночi йому знову спрагло снилася риболовля.
Тепер же тi © спраги не було.
Але iншi iмпульси били в серце, i це вiн почував з хвилюванням i
радiстю. Свiт плинув через нього зеленою лукою, прохолодною рiкою, дитячим
галасом пiд кручами. Як то, подумав, усе-таки добре жити! Вiн пiдвiв
голову на дитячий крик i в ту мить побачив велосипедиста. Той ©хав з
опiвнiчного боку, од села, понад самими кручами,- там вилася стежечка,- й
здавався iграшковим, майже несправжнiм. Швидко крутив педалями, i блискучi
спицi перемелювали на сяйний порох сонячнi променi.
Велосипедист не мав при собi нi вудок, нi якогось iншого знаряддя,
поспiшав, i це чомусь насторожило Дмитра Iвановича. Вiн наживляв гачка, а
сам раз по раз позирав лiворуч, понад кручу. А коли велосипедист не по©хав
на луку, а повернув iз стежки до нього, вiн сполошився насправжки. Тепер
вiн упiзнав, що то поштар. Той i йому не раз приносив листи. Поштар поклав
велосипед у траву, а сам через пiсок поспiшив до Марченка. Витирав з
дрiбненького дзьобастого лиця рукавом пiт i, як здалося Дмитровi
Iвановичу, не дивився в очi.
- Пробачте, - сказав поштар, i з тим словом щось обiрвалося Дмитровi
Iвановичу всерединi, -пробачте, вам телеграма.
I подав бланк з накле ними рядками лiтер машинописного тексту. Рядки
застрибали перед Марченковнм зором, i йому довелося зробити зусилля, щоб
зосередитись. "При©жджай. Сталося нещастя. Iрина",- прочитав вiн. То було
так страшно, як, мабуть, бiльше не було нiколи. Навiть на фронтi, навiть
перед операцi ю нирки, яку перенiс рокiв шiсть тому. Мабуть, через те, що
там небезпека була реальна, виразна, а тут невiдомiсть. Чомусь подумалось:
так йому було, либонь, лише один раз, колись давно, пiдлiтком, коли вiн
бiг увечерi через кладовище й провалився в могилу. Провалився вмент, не
встигнувши навiть крикнути.
Дмитро Iванович ще раз пробiг очима два рядки лiтер. "Сталося
нещастя..." Якби просто хтось захворiв чи впав i зламав руку або ногу,
Iрина так би й написала. "Мати",мелькнуло в думцi. Але тодi Iрина теж
написала б iнакше: "Померла мати..." "Маринка?"-знову гаряче спалахнуло в
головi. А далi всi думки перемiшалися, а його самого мовби щось
пiдштовхнуло. Поспитав у поштаря, чи можна взяти велосипед, сiв i по©хав
до села.
Але то був поспiх лише першо© гарячо© хвилини. До Ки ва йому довелося
добиратись довго. У Онишкiв вiн змiркував, що пiшки по пiску не добудеться
до Моровська й за двi години, тому побiг на колгоспне подвiр'я, але там не
було нiяко© машини, колгоспний рахiвник запрiг коня i повiз його на
пристань. Проте на другу, обiдню "ракету" вони не встигли - з горба вiн
навiть бачив, як вона мчала по деснянському плесу, розсипаючи вiялом
важкi, як свинець, бризки,- довелось чекати третьо©, останньо©, вечiрньо©.
Вона одiйшла о сьомiй годинi. Весь цей час i в "ракетi" по дорозi до Ки ва
Дмитро Iванович сидiв скутий i приголомшений новим нещастям. Та тепер вiн
те, що сталося на роботi, i не вважав нещастям, а звичайною невдачею, яких
нехай би й сто, а тiльки не те, з чим ма зустрiтись. Вiн сидiв скулившись
бiля вiкна, i сидiти так було дуже важко, й береги пролiтали темною
смугою. Часом зiр вихоплював машину, пiдводу, дiтей на пiску, а далi вiн
знову входив у щось, як входить водолаз у небезпечну глибiнь. До нього
кiлька разiв звертався чоловiк у солом'яному капелюсi, що сидiв
поруч,сiльський учитель чи бухгалтер. Дмитро Iванович одказував
однослiвне, коротко або й зовсiм не обзивався. Йому видавалося
блюзнiрством говорити про щось у цей час i ще бiльшим блюзнiрством
розповiдати про сво , ще не вiдоме нещастя. Йому чомусь згадалося, як
колись ©хав у по©здi з одним чоловiком, котрий поспiшав на фатальний
виклик телеграмою, той показував усiм телеграму, розпитував, що вона може
означати, а насправдi збирав по вагону спiвчуття, як милостиню, i вже
втiшався ним.
У Ки©в "ракета" прийшла, коли вже посутенiло. Дмитровi Iвановичу
вдалося взяти таксi, i вiн по©хав додому.
Дверi вiдчинила Iрина Михайлiвна, вона була змарнiла. аж зелена, iз
оплаканими очима, побачивши Дмитра Iвановича, вхопилася руками за його
плече, припала обличчям, заридала. Вiн стиснув ©й пальцi, намагався
якомога швидше вирвати у не© страшну вiсть - як ножа, що мусить його
ввiгнати собi в серце.
- Маринка?!-струснув ©©, i перед очима майнуло щось криваво-чорне, аж
вiн стенувся.
- Андрiй!.. Не житиме вiн, не житиме...-похлинулась плачем Iрина
Михайлiвна.Лiкарi кажуть, що нема надi©.
Йому ледве вдалося допитатися, що з ним сталося i в якiй вiн лiкарнi.
Вiн розпитував, а лице йому скам'янiло й скам'янiли губи, вiн через силу
розтуляв ©х, а Iрининi слова сковували його щодалi дужче й дужче. Учора
ввечерi Андрiй вертався додому, пiдiйшов до лiфта, й тут на нього напали
тро . Вдарили чимось по головi, проломили череп i били вже лежачого
ногами, аж поки не нагодився сусiд, що живе пiд Марченками. Вiн саме
виводив на прогулянку дога, почув удари, закричав: "Що ви, негiдники,
робите!"-й спробував нацькувати пса. Дог загавкав, тi кинулися тiкати,
один з них ще крикнув у дверях: "Кажись, убили". Андрiя забрала швидка
допомога, вiн у Жовтневiй лiкарнi, так i не опритомнiв.
- Ми, ми виннi,- ридала Iрина Михайлiвна.- Не стежили, не втримали
його...
Тягар бiди й вини, яка шарпонула його за душу ще в першу мить, ще до
цього викрику дружини, був такий великий, що Дмитро Iванович на якийсь час
навiть забув, що йому робити. Вiн для чогось зайшов у кабiнет, та враз
немов спiткнувся, стямився, вийшов назад, ще раз поспитав дружину, де
лежить Андрiй, поспiшив на вулицю.
На горi, в хiрургiчному корпусi лiкарнi, його пропустили одразу,
тiльки-но вiн сказав, до кого йде. Лiтня сестра провела його по сходах на
другий поверх, постукала в дверi праворуч, у кабiнет професора.
Електричний годинник над дверима показував пiв на одинадцяту, але
професор, завiдуючий вiддiленням, рокiв пiд сорок чоловiк, смаглявий,
чорнявий, схожий на iспанця чи iталiйця, був у себе. На диванi сидiло ще
дво людей, немолодi лiкарi.
Дмитро Iванович назвав сво прiзвище i враз вiдчув, як його серце
стиснулося од страху, вiн подумав, що тiльки запита - почу вiдповiдь,
пiсля яко© йому й жити буде не варто. Досвiдченим оком значно молодший за
нього лiкар вловив той його стан, подивився суворо, але якось так, мовби
збирав його тi ю суворiстю на силi. Казав професiонально точно, одразу ж
мовби перекладаючи сво© слова для Дмитра Iвановича.
- Травма черепа - розкол у потиличнiй частинi, геморагiчний крововилив,
струс мозку... Становище тяжке. Дуже тяжке. Надiя , але мала. Треба бути
готовим до всього, - суворо, але не професiонально сухо, спiвчутливо. -
Робимо все можливе. Це ось мо© колеги - завiдуючий сусiднiм вiддiленням,
теж хiрургiчним, i мiй заступник, професор Карiмов. Мо прiзвище -
Мухновський.
- А може...- ледве чутно мовив Дмитро Iванович i не впiзнав свого
голосу.
Професор Мухновський не образився.
- Розумi те, це коли важко поставити дiагноз, то, щоб не помилитися...
викликають... ну, якийсь найбiльший авторитет. Або ж при складнiй
операцi©. Тут апаратура показала все.
Дмитро Iванович одразу повiрив йому.
- Я хотiв сказати... Iнколи бува важко дiстати якiсь лiки...
- Всi потрiбнi лiки поки що , - сказав Мухновський. - I повiрте, ми
робимо все можливе... Оснащення i лiки на сучасному рiвнi, - додав вiн,
чим завдав Дмитровi Iвановичу деяко© нiяковостi, яка, проте, одразу ж
минула. Дмитро Iванович побачив, що професор сказав усе й що всiляких
iнших, дрiбних i настирливих розпитувань йому не хочеться.
- А можна менi подивитись на сина? - запитав якомога спокiйнiше.
Мухновський вказав у куток на шафу, де на вiшалцi-стояку висiло кiлька
халатiв. Дмитро Iванович одягнув перший-лiпший, i Мухновський через iншi
дверi повiв його у освiтлений лампами денного свiтла коридор, а звiдти в
палату, першу палату за рогом праворуч. Палата була маленька, вузенька, у
нiй стояло лише дво лiжок.
Ледве Дмитро Iванович переступив порiг, прикипiв очима до лiжка, що
стояло лiворуч од дверей. Те, що стояло праворуч, було порожн , а на тому,
що пiд стiною злiва, лежало щось бiле, довге, непомiрне довге й бiле,
завинуте в бинти: i тiльки-смужка заплющених очей, яка чомусь видалася
Дмитровi Iвановичу чорною, та рот i пiдборiддя, теж темно-синього кольору.
Серце скрикнуло, Дмитро Iванович ступив крок уперед, i сестра, котра
сидiла в узголов © Андрiя, приклала до уст палець. Дмитро Iванович
зупинився, не одважуючись пройти далi. Вiн дивився на завинуту в бiлi
бинти голову i обличчя сина, й важке почуття безнадi© i чужостi огортало
його. В одну мить йому навiть здалося, що це не Андрiй. Ця думка пройшла,
як важка пасмуга туману, а тодi в не© живо й реально увiйшли гарячий бiль
i страх за цю живу плоть, за сина. Вiн аж подався вперед, але з мiсця не
зрушив, тiльки наблизився думкою i поглядом. Мухновський, що стояв збоку,
ворухнувся, даючи зрозумiти, що вже можна вийти, але Дмитро Iванович не
вiдгукнувся на той порух.
- Професоре... Можна менi залишитись тут? - промовив тихо. Вiн чомусь
був певний, що професор дозволить, хоч i не знав, навiщо йому залишатися.
Просто вiн уже не мiг пiти звiдси.
Мухновський хитнув головою, пiдiйшов до сестри й щось сказав ©й. Вона
провела професора до дверей, а Дмитро Iванович сiв на звiльнений стiлець.
Тепер вiн сидiв в узголов'© Андрiя. Дивився на заплющенi очi, на рот,
пiдборiддя й поволi впiзнавав сина. Впiзнавав знайомi рисочки, якi колись
смiшили його, втiшали, якi потiм ставали чужiшими, твердiшими, й вiн
сперечався з ними. Он на лiвiй бровi просто вросла в не© родима цяточка,
©© можна помiтити, тiльки добре приглянувшись. Така сама цяточка, тiльки
значно бiльша, на бровi i в нього. З не© тепер, пiд старiсть, ростуть
великi сивi волосини, вiн обрiзу ©х ножицями. На пiдборiддi в Андрiя,
знизу, синя смужка. Теж ледве помiтна. Ще малим катав його на велосипедi в
селi двоюрiдний брат, вони впали, й Андрiй розiтнув пiдборiддя об кермо.
Диво, але вiн тодi не плакав. Тiльки дуже злякався й все допитувався, чи
не вилл ться з нього вся кров...
Уся кров... Дмитро Iванович вернувся до реальностi. I знову, вже зовсiм
iнакше, подивився на Андрiя. На серцi йому було страшно. Його опанували
лячнi-прелячнi думки про те, що ось вiн залишився, i... все може статися
на його очах. Що оцi ось уста вже можуть не розтулитись нiколи...
А очi бачили i якiсь побутовi дрiбницi - сiру пляму на бинтi, зiм'ятий
рiжок подушки - i од того ставало зовсiм страшно. Але це було востанн . Цi
думки розтали в якомусь суворому зосередженнi, з яким вiн несамохiть почав
наближатися душею до Андрiя. Вiн подумав зовсiм так, як часто думають i
кажуть старi люди про нещастя сво©х дiтей, - що лiпше, аби це сталося з
ними; вiн боявся за сво життя, вiн почував страх перед смертю, але
жертовна сила любовi до сина зараз була бiльша. Йому хотiлося лягти поруч
сина, легенько огорнути сво©ми руками, i, може б, вiд того синовi болi i
недуг потекли у його тiло, вивiльняючи Андрiя. Це почуття було таким
непереможним, що Дмитро Iванович майже несамохiть легенько взяв сина за
руку й почав пестити. I враз побачив, як розкрилися Андрi вi уста й
заговорили щось швидко-швидко, заговорили без звуку, тiльки шелест летiв
по палатi, шерхлий, як од сухого листя. Дмитро Iванович, злякався, хотiв
випустити руку, посунув од себе, але не одважився, знову ще мiцнiше
обхопив ©© сво©ми великими руками. I раптом Андрi вi уста пересмикнулися,
вiн схитнув головою i розплющив очi. Вони були жовтi, круглi, гейби
божевiльнi. Довгу хвилю нерухомим поглядом Андрiй дивився на батька й
сказав тихо, але чiтко:
- Батьку!
Не "тату", як казав завжди вдома, а "батьку". Скрикнула в кутку бiля
тумбочки сестра й вибiгла з палати. За пiвхвилини вона повернулася з
Мухновським i з його помiчником - Карiмовим. Але на той час Андрiй уже
знову упав у забуття.
- Вiн упiзнав його, вiн сказав "батьку",- шепотiла сестра.
Мухi©овський порахував пульс, подивився на якийсь прилад, що висiв в
узголов'© Андрiя, щось мовив пошепки до Карiмова - високого, в окулярах
лiкаря.
- Це добре. Це свiдчить, що свiдомiсть у ньому не скаламутилась. Але
щодо всього iншого... На жаль, це ще нiчого не означа , - сказав Карiмов.
Дмитро Iванович уловив у його словах страхування, лiкар боявся давати
мiсце надi©, здавалося, мовби не хотiв ©© пускати, i Марченко в одну мить
пройнявся ворожiстю до нього. Але в наступну мить забув про те. То бiльше,
що саме цей лiкар не по©хав додому, чергував у палатi всю нiч.
Вiн робив якiсь уколи, провадив вимiрювання й стежив за апаратом в
узголов'© Андрiя.
Дмитро Iванович сидiв збоку на стiльцi. Вiн не помiтив, як минула нiч,
хоч i помiчав, як повiльно й важко плине час. Найстрашнiшими для нього
були хвилини, коли його свiдомiсть заповнювала думка про синову смерть.
Вона рвалася десь з глибини, вiн проганяв ©©, а вона настирно й страшно
проступала перед ним: Андрiй уже не проснеться, отi його слова були
останнiми, а вiн, батько, усе життя пам'ятатиме ©х. Ця боротьба втомила
його до того, що вiн перестав опиратися, тобто не боровся на всю напругу
серця, а мовби поклався на щось, на долю, i коли схаменувся, помiтив, що
дума про Соколiвку, про дiда Онишка, про рiчку, яка валить берег, i про
те, що перед вiд'©здом довiдався - наступного року вона не валитиме берег
- течiю вiдведуть каналом. Вiн намагався уявити той канал i старицю бiля
села й мимоволi фантазував. Помiтивши це, зайнявся болючим соромом, мовби
вчинив якийсь страшний злочин. Злякано подивився на Андрiя. Той лежав,
заплющивши очi, i його повiки болiсно й неприродно смикалися.
Вже аж уранцi Андрiй знову розплющив очi. Повiв ними по палатi, але
погляд його, здавалося, був зовсiм неос-мислений, хоч вiн i зупинився на
батьковi. А тодi Андрiй розкрив уста, але не сказав нiчого, мабуть, вiн не
мiг говорити, але поворушив рукою, що лежала на простирадлi: Дмитровi
Iвановичу здалося, що вiн уловив синiв порух, але боявся спричинитися до
якогось лиха, аж поки з-за його спини не втрутилася сестра:
- Вiн хоче, щоб ви взяли його за руку. Це було так, бо, щойно Марченко
взяв у сво© широкi долонi руку сина, той знову заплющив очi й стулив уста,
але, здавалося, стулив з полегкiстю. Дмитровi Iвановичу було страшно
тримати цю руку, наче тепер саме з не© могло витекти, зникнути щось
дороге, й водночас його охопив тяжкий бiль, перемiшаний з нiжнiстю. Вiн
нiби чув, як з цi © кволо© руки пульсу кров i б' йому в серце. Кров його
сина. У нещастi якого завинив i вiн. Так, завинив, бо не оддав серця й
душi бiльше, нiж оддавав, а того виявилося замало. I як же вiн тепер
шкодував, що не ввiйшов у свiт сина, не забрав його собi в душу. Той свiт
був чужий для нього, дрiбний i загадковий, але не вабливо, а вiдворотне.
Вiн не спробував переплавити його з сво©м i перемогти. А, мабуть, якби
кинув туди всi сво© душевнi сили, перемiг би. Зараз був твердо переконаний
у цьому.
Адже не завжди Андрiй був таким холодним, iстеричним i чужим. Не завжди
казав йому грубощi. А й... О, вiн добре пам'ятав, як вернувся додому,
пiсля довго© розлуки - вiсiм мiсяцiв прожив у Алма-Атi й на Памiрi,
працюючи в тамтешнiх iнститутах,i як семирiчний Андрiй ска-жено метався
довкола нього. Вiн очманiв з радостi, верещав, качався, стрибав, чисто
пес, що довго не бачив господаря. А тодi стрибнув йому на руки, обхопив за
шию i... з надмiру почуттiв укусив за губу, аж пiшла кров.
Андрiй i пiзнiше вiддавав належне батьковi, й аби вiн не впустив линви,
вiв за собою, зумiв би втримати од поганого. Пам'ятав, як колись вони
круто посварилися з Iриною Михайлiвною, перейшли всi межi, i Андрiй,
котрий тодi вчився в третьому класi, пiдiйшов до матерi й сказав
по-дорослому сумно й розважливо:
- Якщо ви будете розлучатися, я пiду з татом. I Марченко, й дружина
тодi знiяковiли, засоромились, а все ж Iрина Михайлiвна запитала:
- Чому?
- Бо татко справедливий. Вiн нiколи не обдурю й не кара нi за що, -
одказав Андрiй.
За вiкном вставав довгий лiтнiй день, високий i ясний, i, мабуть, тому
особливо тяжкий для Дмитра Iвановича, цей день мав упасти в ще тяжчу нiч,
i в Марченка нiчого не лишалося, окрiм згадок. Ними вiн рятувався вiд
споглядання страшно© непорушностi, у якiй лежав Андрiй, i вiд
безнастанного думання про цю непорушнiсть.
Особливо йому запам'ятався один осiннiй вечiр у Пiшках, куди вони
при©хали з Андрi м на канiкули. Андрi вi тодi йшов дванадцятий рiк.
Здавалося, нiчого в тому споминi не було незвичайного, нiяко© подi© i
нiяких слiв, вечiр як вечiр, як тисячi вечорiв, i все ж вiн вкарбувався
якимись особливими вiдчуттями, що межували з прозрiнням. На той час уже
облетiло в саду листя на яблунях i грушах, тiльки вишнi, пiдпаленi на
зеленому раннiм морозом, шелестiли попiд хатою темно-червоним листям, та
хльоскала на вiтрi довгим вiттям стара верба в кiнцi городу над яром.
Мороз скував льодком калюжу-озерце в пониззi городу, у повiтрi кружляли
поодинокi снiжинки, й налягала згори сива темiнь. А з не©, з високо©
високостi, долiтав прощальний крик гусей. Це, мабуть, летiли останнi гуси
з усi © Укра©ни. Крик був такий тужливий, такий печальний, немов гуси
залишали цю землю назавжди. Андрiй стояв бiля плоту й дивився в небо. Очi
його були широко вiдкритi, i в ©хнiй глибинi теж летiли бiлi тiнi, а уста
розтуленi й ледь-ледь осмiхненi. I тодi у мозку Дмитра Iванонича, що стояв
поруч i дивився на сина, нiби засвiтилося щось. Там постало все так ясно,
так чисто, аж йому затрiпотiло серце. Цей спалах був звiдти. Ця секунда
була вирвана з його власного дитинства й перенесена сюди. ©© вирвав для
нього Андрiй. Дмитро Iванович зрозумiв, що в цю мить син дума точнiсiнько
так, як думав вiй сам тридцять рокiв тому, в сво© десять чи одинадцять лiт
бiля цього самого плоту. Крик гусей - прощальний i тужний. Вiн будить
печаль, але печаль та свiтла й радiсна. I в душi теж незвичайна чистота. I
щем. I чекання чогось. Бiло© радостi зими, щастя майбутньо© весни,
кохання, про яке ще не знав навiть мозок, але зна серце, бо й це, як
сказав би вiн сьогоднi, запрограмовано в ньому од народження, серцевi ще
багато-багато перейти, i хвилюватись, i радiти, й тривожитись. А вiн у ту
мить радiв i тривожився за сина. I почував якусь майже побожну рiднiсть iз
сином. Тривожився вiн за нього й потiм, а радiв мало. А оця ось тривога-це
вже й не тривога, а бiль серця i всього тiла: ось тут, бiля цього лiжка,
вирiшу ться ©хня спiльна доля. Двi - як одна. Вiн вiдчув: якщо пiде Андрiй
- страшно спорожнi свiт. У якусь мить йому здалося, що вони помруть обо .
Вiн не знав, як це станеться, адже йому нiчого не загрожувало, i вiн не
збирався накладати на себе рук, просто це було неймовiрно сильне вiдчуття
сво © кревностi з Андрi м i бажання протистояти антиприродному - загибелi
сина ранiше вiд нього самого. Трохи пiзнiше вiн подумав уже iнакше - якщо
вони одужають, то теж обо . Вiн напружено вдивлявся в дорогi синовi риси й
напружено думав, i йому здавалося, що сво ю думкою вiн утриму його тут,
бiля себе, бiля всiх iнших людей. То для нього була майже магiчна сила.
Сила порожнечi, туги без Андрiя, майже знищеностi свiту для нього.
I, мабуть, у тому справдi була якась краплина живо© сили. Андрiй,
тiльки приходив до пам'ятi, шукав очима батька й ворушив рукою.
Впевнившись, що батько трима його руку в сво©й, майже одразу заплющував
очi, знову провалювався кудись у темряву, в чорну прiрву, i Дмитровi
Iвановичу здавалося, що й вiн провалю ться разом з ним. Але частiше йому
здавалося, що Андрiй повиса , тримаючись за його руку. Так мусив
почуватися Андрiй. I так почувався Дмитро Iванович. Йому здавалося, що вiн
душею витягу його з того свiту. Влива йому сво © сили i вiри. А вiн
зараз гаряче вiрив. Чи принаймнi не допускав до серця думок про смерть.
Бо, здавалося, тодi цi думки проникнуть i в серце сина. У цi страшнi
години вiн би справдi, не вагаючись, вiддав сво життя синовi. В одну
мить. Аби тiльки встав вiн. Якось, сидячи отак, вiн пригадав,- i думка ця
була химерна, начитана, але тiльки тепер до кiнця зрозумiла, пiдказана
досвiдом ученого i пропущена через серце,- що в природi iсну чимало
випадкiв, коли старше поколiння вiдда сво життя молодшому. Так одда
себе потомству на Цейлонi гiгантська "пальма тiнi". Тiльки-но спалахне над
деревами незвичайно© краси суцвiття, одразу опуска ться донизу
восьмиметрове листя, й дерево помира . I вже на сухому стовбурi дозрiвають
плоди, якi продовжують, у безконечнiсть рiд пальм. I в цьому нема нiчого
страшного i навiть дивного. Страшно й поза-природно, коли ста ться
навпаки.
Думка чiплялася за думку, вони летiли, як пасма "бабиного лiта" понад
сумними стернями. У коридорi лунали голоси, часом навiть смiх, проте вiн
не сприймав ©х. Вони летiли немовби з iншого свiту, були iншим життям, яке
обтiкало його, не захоплюючи в себе.
Тепер вiн майже не випускав Андрi во© руки з сво ©. Дмитро Iванович
залишався в палатi цiлодобово. Сюди йому приносила по©сти Iрина
Михайлiвна. Тут вiн i спав, чи, правильнiше, дрiмав у напiвзабуттi,
схилившись на спинку стiльця. А потiм, мабуть, за велiнням завiдуючого
вiддiленням, лягав поспати на другому, вiльному лiжку. Сюди навмисно не
клали нiкого з огляду на надзвичайно тяжкий стан Андрiя. Десь за вiкном
кружляло сонце, жило, гомонiло, смiялося мiсто, але воно зараз не iснувало
для Марченка. Вiн тiльки двiчi виходив за ворота лiкарнi. Обидва рази -
шукати призначених лiкiв. Виявилося, що це вельми дефiцитнi й дорогi лiки
i що ©х запаси у вiддiленнi вичерпалися. Мухновський сказав, що вiн
витратив навiть особистий резерв. Дмитро Iванович справдi лiки дiстав.
Мабуть, колись би вiн нiколи не пiшов до тих людей, до яких ходив тепер,
перед якими зобов'язувався не знати як. Але що всi зобов'язання поруч iз
життям сина!
Криза минула аж на сьомий день. Тiльки тодi Мухновський сказав, що
Андрiй житиме.
- Все ще може бути,- додав вiн, ступаючи вiд дверей до столу в сво му
кабiнетi.Стан його i зараз важкий. Але... Вже можна сподiватися на
одужання.
Тi © ночi Дмитро Iванович спав удома. Його не проганяли з палати, але
вiн розумiв, що не ма права порушувати обов'язкових для всiх правил i
норм, надуживати спiвчуттям, яке виникло з тяжкого становища сина.
Крiм того, тепер перед ним постала ще одна справа, яку, як йому
здавалося, конче мусив розв'язати. Поки Андрiй перебував на гранi життя i
смертi, ближче до смертi, нiж до життя, вона йому манячила, як застережний
вогник крiзь туман. А тепер вiн повернув голову й подивився на той вогник.
Його мучило питання: чи не причетний Андрiй до чогось лихого? Чи не
сталося там чого, чи не вчинив вiн якогось злочину? Так, нi сiло нi впало,
голiв не провалюють.
То бiльше, мусив спробувати докопатися до сутi, бо мiлiцiя не знайшла
ниточки, а може, й не дуже ©© шукала. А вiн подумав, що було б добре, якби
спочатку знайшов ©© сам.
Це була цiла детективна iсторiя, з розпитуванням знайомих, друзiв
Андрiя, шуканнями, переслiдуванням, навiть небезпекою. Згодом Дмитро
Iванович сам дивувався, вiдкривши в собi отакi здiбностi. Бо саме таки вiн
допомiг мiлiцi© напасти на слiд i навiть заарештувати хулiганiв. Тодi ж i
довiдався, що Андрiй - не призвiдця, просто "невдало розминулися в дверях
лiфта",- як зiзнався один з хулiганiв.
Дмитровi Iвановичу вся ця iсторiя добряче змозолила душу. Вiн почувався
неначе викупаним у помиях, неначе принижений чимось, але й розумiв, що
iнакше вчинити не мiг. Вiн не розповiдав про це нiде: нi на роботi, нi
Iринi Михайлiвнi, нi Андрi вi. Андрi вi, правда, й рано було про це
розповiдати. Вiн то впадав у напiвзабуття, то починав без причини
Дмитро Iванович незчувся сам, як заснув. Йому в снi бачилося широке
плесо, а посеред нього стримiв червоний поплавець, вiн то пiрнав пiд воду,
то знову виринав, погойдуючись на хвилях. Пiсля рибалення вода i поплавець
сняться завжди.
Прокинувся вiд спеки й вiд того, що упрiв. Сонце пiдбилося вже ген i
тепер стояло майже в зенiтi. Дмитро Iванович вирiшив не ховатися в тiнi
верб, як учора й позавчора, а вернутися до хати. Вiн узяв вудку, проте, за
старою звичкою, вирiшив закинути ще раз - "на удачу". Легенька кручiя
покружляла поплавець, поволокла його праворуч, за течi ю, й вiн почав
тонути. Там вiн притоплювався щоразу - гачок зачiпав за дно. Проте,
потягнувши на себе вудлище, Дмитро Iванович вiдчув щось схоже на живу
вагу. Одначе в тому мiсцi гачок уже кiлька разiв зачiпався за корiнь,
довгий вимитий корiнь трудив на течi© руку - нестеменне риба. Дмитро
Iванович не встиг гаразд подумати, корiнь це чи не корiнь, як волосiнь
рiзко пiшла проти течi©, i вiн вiдчув дужий удар. Той удар пройшов по
вудлищу, по руцi, по ньому всьому, вiдбився крутими хвильками в серцi.
Дмитро Iванович потягнув вудлище на себе, але риба була велика, тонкий
бамбук зiгнувся в дугу, а волосiнь аж спiвала од напруги. Долаючи спокусу
потягти щосили (гачок, пам'ятав, невеликий i може не витримати), почав
повiльно колами вести рибину до берега. Врештi вона виплеснула, погнавши в
боки дужi хвилi. Це був в'язь. Дмитро Iванович пiдтягнув його ще ближче,
лiвою рукою намацав пiдсаку, обережно завiв ©© у воду й виловив рибину.
Великий, срiблястий, красноперий в'язь щосили трiпався в пiдсацi.
Хвилин десять-п'ятнадцять по тому поплавець блукав по плесу пустоплав,
а далi знову повiльно, але неухильно пiшов пiд воду. I знову Дмитро
Iванович витягнув в`язя. Риба таки пiдiйшла на його корм. Далi вiн упiймав
ще одного в'язя, ляща i кiлька пiдлящiв. Несучи до сiтки пiдляща,
несподiвано зауважив, що не почува тi © скажено© радостi, яка мала б
охопити при такому уловi й кльовi. I не тiльки зауважив, - це було нiби
якесь пiдсумкове спостереження, - йому не вельми кортiло ловити рибу всi
днi. Либонь, скорше вiн упевняв себе, що то йому дуже цiкаво. А насправдi
хiть до рибальства пригасла. Колись вiн думав, що цiй хiтi не буде
погамування, що вiн не наловиться зроду. Вiн мiг провести на рiчцi
тиждень, вернутися в мiсто, i вночi йому знову спрагло снилася риболовля.
Тепер же тi © спраги не було.
Але iншi iмпульси били в серце, i це вiн почував з хвилюванням i
радiстю. Свiт плинув через нього зеленою лукою, прохолодною рiкою, дитячим
галасом пiд кручами. Як то, подумав, усе-таки добре жити! Вiн пiдвiв
голову на дитячий крик i в ту мить побачив велосипедиста. Той ©хав з
опiвнiчного боку, од села, понад самими кручами,- там вилася стежечка,- й
здавався iграшковим, майже несправжнiм. Швидко крутив педалями, i блискучi
спицi перемелювали на сяйний порох сонячнi променi.
Велосипедист не мав при собi нi вудок, нi якогось iншого знаряддя,
поспiшав, i це чомусь насторожило Дмитра Iвановича. Вiн наживляв гачка, а
сам раз по раз позирав лiворуч, понад кручу. А коли велосипедист не по©хав
на луку, а повернув iз стежки до нього, вiн сполошився насправжки. Тепер
вiн упiзнав, що то поштар. Той i йому не раз приносив листи. Поштар поклав
велосипед у траву, а сам через пiсок поспiшив до Марченка. Витирав з
дрiбненького дзьобастого лиця рукавом пiт i, як здалося Дмитровi
Iвановичу, не дивився в очi.
- Пробачте, - сказав поштар, i з тим словом щось обiрвалося Дмитровi
Iвановичу всерединi, -пробачте, вам телеграма.
I подав бланк з накле ними рядками лiтер машинописного тексту. Рядки
застрибали перед Марченковнм зором, i йому довелося зробити зусилля, щоб
зосередитись. "При©жджай. Сталося нещастя. Iрина",- прочитав вiн. То було
так страшно, як, мабуть, бiльше не було нiколи. Навiть на фронтi, навiть
перед операцi ю нирки, яку перенiс рокiв шiсть тому. Мабуть, через те, що
там небезпека була реальна, виразна, а тут невiдомiсть. Чомусь подумалось:
так йому було, либонь, лише один раз, колись давно, пiдлiтком, коли вiн
бiг увечерi через кладовище й провалився в могилу. Провалився вмент, не
встигнувши навiть крикнути.
Дмитро Iванович ще раз пробiг очима два рядки лiтер. "Сталося
нещастя..." Якби просто хтось захворiв чи впав i зламав руку або ногу,
Iрина так би й написала. "Мати",мелькнуло в думцi. Але тодi Iрина теж
написала б iнакше: "Померла мати..." "Маринка?"-знову гаряче спалахнуло в
головi. А далi всi думки перемiшалися, а його самого мовби щось
пiдштовхнуло. Поспитав у поштаря, чи можна взяти велосипед, сiв i по©хав
до села.
Але то був поспiх лише першо© гарячо© хвилини. До Ки ва йому довелося
добиратись довго. У Онишкiв вiн змiркував, що пiшки по пiску не добудеться
до Моровська й за двi години, тому побiг на колгоспне подвiр'я, але там не
було нiяко© машини, колгоспний рахiвник запрiг коня i повiз його на
пристань. Проте на другу, обiдню "ракету" вони не встигли - з горба вiн
навiть бачив, як вона мчала по деснянському плесу, розсипаючи вiялом
важкi, як свинець, бризки,- довелось чекати третьо©, останньо©, вечiрньо©.
Вона одiйшла о сьомiй годинi. Весь цей час i в "ракетi" по дорозi до Ки ва
Дмитро Iванович сидiв скутий i приголомшений новим нещастям. Та тепер вiн
те, що сталося на роботi, i не вважав нещастям, а звичайною невдачею, яких
нехай би й сто, а тiльки не те, з чим ма зустрiтись. Вiн сидiв скулившись
бiля вiкна, i сидiти так було дуже важко, й береги пролiтали темною
смугою. Часом зiр вихоплював машину, пiдводу, дiтей на пiску, а далi вiн
знову входив у щось, як входить водолаз у небезпечну глибiнь. До нього
кiлька разiв звертався чоловiк у солом'яному капелюсi, що сидiв
поруч,сiльський учитель чи бухгалтер. Дмитро Iванович одказував
однослiвне, коротко або й зовсiм не обзивався. Йому видавалося
блюзнiрством говорити про щось у цей час i ще бiльшим блюзнiрством
розповiдати про сво , ще не вiдоме нещастя. Йому чомусь згадалося, як
колись ©хав у по©здi з одним чоловiком, котрий поспiшав на фатальний
виклик телеграмою, той показував усiм телеграму, розпитував, що вона може
означати, а насправдi збирав по вагону спiвчуття, як милостиню, i вже
втiшався ним.
У Ки©в "ракета" прийшла, коли вже посутенiло. Дмитровi Iвановичу
вдалося взяти таксi, i вiн по©хав додому.
Дверi вiдчинила Iрина Михайлiвна, вона була змарнiла. аж зелена, iз
оплаканими очима, побачивши Дмитра Iвановича, вхопилася руками за його
плече, припала обличчям, заридала. Вiн стиснув ©й пальцi, намагався
якомога швидше вирвати у не© страшну вiсть - як ножа, що мусить його
ввiгнати собi в серце.
- Маринка?!-струснув ©©, i перед очима майнуло щось криваво-чорне, аж
вiн стенувся.
- Андрiй!.. Не житиме вiн, не житиме...-похлинулась плачем Iрина
Михайлiвна.Лiкарi кажуть, що нема надi©.
Йому ледве вдалося допитатися, що з ним сталося i в якiй вiн лiкарнi.
Вiн розпитував, а лице йому скам'янiло й скам'янiли губи, вiн через силу
розтуляв ©х, а Iрининi слова сковували його щодалi дужче й дужче. Учора
ввечерi Андрiй вертався додому, пiдiйшов до лiфта, й тут на нього напали
тро . Вдарили чимось по головi, проломили череп i били вже лежачого
ногами, аж поки не нагодився сусiд, що живе пiд Марченками. Вiн саме
виводив на прогулянку дога, почув удари, закричав: "Що ви, негiдники,
робите!"-й спробував нацькувати пса. Дог загавкав, тi кинулися тiкати,
один з них ще крикнув у дверях: "Кажись, убили". Андрiя забрала швидка
допомога, вiн у Жовтневiй лiкарнi, так i не опритомнiв.
- Ми, ми виннi,- ридала Iрина Михайлiвна.- Не стежили, не втримали
його...
Тягар бiди й вини, яка шарпонула його за душу ще в першу мить, ще до
цього викрику дружини, був такий великий, що Дмитро Iванович на якийсь час
навiть забув, що йому робити. Вiн для чогось зайшов у кабiнет, та враз
немов спiткнувся, стямився, вийшов назад, ще раз поспитав дружину, де
лежить Андрiй, поспiшив на вулицю.
На горi, в хiрургiчному корпусi лiкарнi, його пропустили одразу,
тiльки-но вiн сказав, до кого йде. Лiтня сестра провела його по сходах на
другий поверх, постукала в дверi праворуч, у кабiнет професора.
Електричний годинник над дверима показував пiв на одинадцяту, але
професор, завiдуючий вiддiленням, рокiв пiд сорок чоловiк, смаглявий,
чорнявий, схожий на iспанця чи iталiйця, був у себе. На диванi сидiло ще
дво людей, немолодi лiкарi.
Дмитро Iванович назвав сво прiзвище i враз вiдчув, як його серце
стиснулося од страху, вiн подумав, що тiльки запита - почу вiдповiдь,
пiсля яко© йому й жити буде не варто. Досвiдченим оком значно молодший за
нього лiкар вловив той його стан, подивився суворо, але якось так, мовби
збирав його тi ю суворiстю на силi. Казав професiонально точно, одразу ж
мовби перекладаючи сво© слова для Дмитра Iвановича.
- Травма черепа - розкол у потиличнiй частинi, геморагiчний крововилив,
струс мозку... Становище тяжке. Дуже тяжке. Надiя , але мала. Треба бути
готовим до всього, - суворо, але не професiонально сухо, спiвчутливо. -
Робимо все можливе. Це ось мо© колеги - завiдуючий сусiднiм вiддiленням,
теж хiрургiчним, i мiй заступник, професор Карiмов. Мо прiзвище -
Мухновський.
- А може...- ледве чутно мовив Дмитро Iванович i не впiзнав свого
голосу.
Професор Мухновський не образився.
- Розумi те, це коли важко поставити дiагноз, то, щоб не помилитися...
викликають... ну, якийсь найбiльший авторитет. Або ж при складнiй
операцi©. Тут апаратура показала все.
Дмитро Iванович одразу повiрив йому.
- Я хотiв сказати... Iнколи бува важко дiстати якiсь лiки...
- Всi потрiбнi лiки поки що , - сказав Мухновський. - I повiрте, ми
робимо все можливе... Оснащення i лiки на сучасному рiвнi, - додав вiн,
чим завдав Дмитровi Iвановичу деяко© нiяковостi, яка, проте, одразу ж
минула. Дмитро Iванович побачив, що професор сказав усе й що всiляких
iнших, дрiбних i настирливих розпитувань йому не хочеться.
- А можна менi подивитись на сина? - запитав якомога спокiйнiше.
Мухновський вказав у куток на шафу, де на вiшалцi-стояку висiло кiлька
халатiв. Дмитро Iванович одягнув перший-лiпший, i Мухновський через iншi
дверi повiв його у освiтлений лампами денного свiтла коридор, а звiдти в
палату, першу палату за рогом праворуч. Палата була маленька, вузенька, у
нiй стояло лише дво лiжок.
Ледве Дмитро Iванович переступив порiг, прикипiв очима до лiжка, що
стояло лiворуч од дверей. Те, що стояло праворуч, було порожн , а на тому,
що пiд стiною злiва, лежало щось бiле, довге, непомiрне довге й бiле,
завинуте в бинти: i тiльки-смужка заплющених очей, яка чомусь видалася
Дмитровi Iвановичу чорною, та рот i пiдборiддя, теж темно-синього кольору.
Серце скрикнуло, Дмитро Iванович ступив крок уперед, i сестра, котра
сидiла в узголов © Андрiя, приклала до уст палець. Дмитро Iванович
зупинився, не одважуючись пройти далi. Вiн дивився на завинуту в бiлi
бинти голову i обличчя сина, й важке почуття безнадi© i чужостi огортало
його. В одну мить йому навiть здалося, що це не Андрiй. Ця думка пройшла,
як важка пасмуга туману, а тодi в не© живо й реально увiйшли гарячий бiль
i страх за цю живу плоть, за сина. Вiн аж подався вперед, але з мiсця не
зрушив, тiльки наблизився думкою i поглядом. Мухновський, що стояв збоку,
ворухнувся, даючи зрозумiти, що вже можна вийти, але Дмитро Iванович не
вiдгукнувся на той порух.
- Професоре... Можна менi залишитись тут? - промовив тихо. Вiн чомусь
був певний, що професор дозволить, хоч i не знав, навiщо йому залишатися.
Просто вiн уже не мiг пiти звiдси.
Мухновський хитнув головою, пiдiйшов до сестри й щось сказав ©й. Вона
провела професора до дверей, а Дмитро Iванович сiв на звiльнений стiлець.
Тепер вiн сидiв в узголов'© Андрiя. Дивився на заплющенi очi, на рот,
пiдборiддя й поволi впiзнавав сина. Впiзнавав знайомi рисочки, якi колись
смiшили його, втiшали, якi потiм ставали чужiшими, твердiшими, й вiн
сперечався з ними. Он на лiвiй бровi просто вросла в не© родима цяточка,
©© можна помiтити, тiльки добре приглянувшись. Така сама цяточка, тiльки
значно бiльша, на бровi i в нього. З не© тепер, пiд старiсть, ростуть
великi сивi волосини, вiн обрiзу ©х ножицями. На пiдборiддi в Андрiя,
знизу, синя смужка. Теж ледве помiтна. Ще малим катав його на велосипедi в
селi двоюрiдний брат, вони впали, й Андрiй розiтнув пiдборiддя об кермо.
Диво, але вiн тодi не плакав. Тiльки дуже злякався й все допитувався, чи
не вилл ться з нього вся кров...
Уся кров... Дмитро Iванович вернувся до реальностi. I знову, вже зовсiм
iнакше, подивився на Андрiя. На серцi йому було страшно. Його опанували
лячнi-прелячнi думки про те, що ось вiн залишився, i... все може статися
на його очах. Що оцi ось уста вже можуть не розтулитись нiколи...
А очi бачили i якiсь побутовi дрiбницi - сiру пляму на бинтi, зiм'ятий
рiжок подушки - i од того ставало зовсiм страшно. Але це було востанн . Цi
думки розтали в якомусь суворому зосередженнi, з яким вiн несамохiть почав
наближатися душею до Андрiя. Вiн подумав зовсiм так, як часто думають i
кажуть старi люди про нещастя сво©х дiтей, - що лiпше, аби це сталося з
ними; вiн боявся за сво життя, вiн почував страх перед смертю, але
жертовна сила любовi до сина зараз була бiльша. Йому хотiлося лягти поруч
сина, легенько огорнути сво©ми руками, i, може б, вiд того синовi болi i
недуг потекли у його тiло, вивiльняючи Андрiя. Це почуття було таким
непереможним, що Дмитро Iванович майже несамохiть легенько взяв сина за
руку й почав пестити. I враз побачив, як розкрилися Андрi вi уста й
заговорили щось швидко-швидко, заговорили без звуку, тiльки шелест летiв
по палатi, шерхлий, як од сухого листя. Дмитро Iванович, злякався, хотiв
випустити руку, посунув од себе, але не одважився, знову ще мiцнiше
обхопив ©© сво©ми великими руками. I раптом Андрi вi уста пересмикнулися,
вiн схитнув головою i розплющив очi. Вони були жовтi, круглi, гейби
божевiльнi. Довгу хвилю нерухомим поглядом Андрiй дивився на батька й
сказав тихо, але чiтко:
- Батьку!
Не "тату", як казав завжди вдома, а "батьку". Скрикнула в кутку бiля
тумбочки сестра й вибiгла з палати. За пiвхвилини вона повернулася з
Мухновським i з його помiчником - Карiмовим. Але на той час Андрiй уже
знову упав у забуття.
- Вiн упiзнав його, вiн сказав "батьку",- шепотiла сестра.
Мухi©овський порахував пульс, подивився на якийсь прилад, що висiв в
узголов'© Андрiя, щось мовив пошепки до Карiмова - високого, в окулярах
лiкаря.
- Це добре. Це свiдчить, що свiдомiсть у ньому не скаламутилась. Але
щодо всього iншого... На жаль, це ще нiчого не означа , - сказав Карiмов.
Дмитро Iванович уловив у його словах страхування, лiкар боявся давати
мiсце надi©, здавалося, мовби не хотiв ©© пускати, i Марченко в одну мить
пройнявся ворожiстю до нього. Але в наступну мить забув про те. То бiльше,
що саме цей лiкар не по©хав додому, чергував у палатi всю нiч.
Вiн робив якiсь уколи, провадив вимiрювання й стежив за апаратом в
узголов'© Андрiя.
Дмитро Iванович сидiв збоку на стiльцi. Вiн не помiтив, як минула нiч,
хоч i помiчав, як повiльно й важко плине час. Найстрашнiшими для нього
були хвилини, коли його свiдомiсть заповнювала думка про синову смерть.
Вона рвалася десь з глибини, вiн проганяв ©©, а вона настирно й страшно
проступала перед ним: Андрiй уже не проснеться, отi його слова були
останнiми, а вiн, батько, усе життя пам'ятатиме ©х. Ця боротьба втомила
його до того, що вiн перестав опиратися, тобто не боровся на всю напругу
серця, а мовби поклався на щось, на долю, i коли схаменувся, помiтив, що
дума про Соколiвку, про дiда Онишка, про рiчку, яка валить берег, i про
те, що перед вiд'©здом довiдався - наступного року вона не валитиме берег
- течiю вiдведуть каналом. Вiн намагався уявити той канал i старицю бiля
села й мимоволi фантазував. Помiтивши це, зайнявся болючим соромом, мовби
вчинив якийсь страшний злочин. Злякано подивився на Андрiя. Той лежав,
заплющивши очi, i його повiки болiсно й неприродно смикалися.
Вже аж уранцi Андрiй знову розплющив очi. Повiв ними по палатi, але
погляд його, здавалося, був зовсiм неос-мислений, хоч вiн i зупинився на
батьковi. А тодi Андрiй розкрив уста, але не сказав нiчого, мабуть, вiн не
мiг говорити, але поворушив рукою, що лежала на простирадлi: Дмитровi
Iвановичу здалося, що вiн уловив синiв порух, але боявся спричинитися до
якогось лиха, аж поки з-за його спини не втрутилася сестра:
- Вiн хоче, щоб ви взяли його за руку. Це було так, бо, щойно Марченко
взяв у сво© широкi долонi руку сина, той знову заплющив очi й стулив уста,
але, здавалося, стулив з полегкiстю. Дмитровi Iвановичу було страшно
тримати цю руку, наче тепер саме з не© могло витекти, зникнути щось
дороге, й водночас його охопив тяжкий бiль, перемiшаний з нiжнiстю. Вiн
нiби чув, як з цi © кволо© руки пульсу кров i б' йому в серце. Кров його
сина. У нещастi якого завинив i вiн. Так, завинив, бо не оддав серця й
душi бiльше, нiж оддавав, а того виявилося замало. I як же вiн тепер
шкодував, що не ввiйшов у свiт сина, не забрав його собi в душу. Той свiт
був чужий для нього, дрiбний i загадковий, але не вабливо, а вiдворотне.
Вiн не спробував переплавити його з сво©м i перемогти. А, мабуть, якби
кинув туди всi сво© душевнi сили, перемiг би. Зараз був твердо переконаний
у цьому.
Адже не завжди Андрiй був таким холодним, iстеричним i чужим. Не завжди
казав йому грубощi. А й... О, вiн добре пам'ятав, як вернувся додому,
пiсля довго© розлуки - вiсiм мiсяцiв прожив у Алма-Атi й на Памiрi,
працюючи в тамтешнiх iнститутах,i як семирiчний Андрiй ска-жено метався
довкола нього. Вiн очманiв з радостi, верещав, качався, стрибав, чисто
пес, що довго не бачив господаря. А тодi стрибнув йому на руки, обхопив за
шию i... з надмiру почуттiв укусив за губу, аж пiшла кров.
Андрiй i пiзнiше вiддавав належне батьковi, й аби вiн не впустив линви,
вiв за собою, зумiв би втримати од поганого. Пам'ятав, як колись вони
круто посварилися з Iриною Михайлiвною, перейшли всi межi, i Андрiй,
котрий тодi вчився в третьому класi, пiдiйшов до матерi й сказав
по-дорослому сумно й розважливо:
- Якщо ви будете розлучатися, я пiду з татом. I Марченко, й дружина
тодi знiяковiли, засоромились, а все ж Iрина Михайлiвна запитала:
- Чому?
- Бо татко справедливий. Вiн нiколи не обдурю й не кара нi за що, -
одказав Андрiй.
За вiкном вставав довгий лiтнiй день, високий i ясний, i, мабуть, тому
особливо тяжкий для Дмитра Iвановича, цей день мав упасти в ще тяжчу нiч,
i в Марченка нiчого не лишалося, окрiм згадок. Ними вiн рятувався вiд
споглядання страшно© непорушностi, у якiй лежав Андрiй, i вiд
безнастанного думання про цю непорушнiсть.
Особливо йому запам'ятався один осiннiй вечiр у Пiшках, куди вони
при©хали з Андрi м на канiкули. Андрi вi тодi йшов дванадцятий рiк.
Здавалося, нiчого в тому споминi не було незвичайного, нiяко© подi© i
нiяких слiв, вечiр як вечiр, як тисячi вечорiв, i все ж вiн вкарбувався
якимись особливими вiдчуттями, що межували з прозрiнням. На той час уже
облетiло в саду листя на яблунях i грушах, тiльки вишнi, пiдпаленi на
зеленому раннiм морозом, шелестiли попiд хатою темно-червоним листям, та
хльоскала на вiтрi довгим вiттям стара верба в кiнцi городу над яром.
Мороз скував льодком калюжу-озерце в пониззi городу, у повiтрi кружляли
поодинокi снiжинки, й налягала згори сива темiнь. А з не©, з високо©
високостi, долiтав прощальний крик гусей. Це, мабуть, летiли останнi гуси
з усi © Укра©ни. Крик був такий тужливий, такий печальний, немов гуси
залишали цю землю назавжди. Андрiй стояв бiля плоту й дивився в небо. Очi
його були широко вiдкритi, i в ©хнiй глибинi теж летiли бiлi тiнi, а уста
розтуленi й ледь-ледь осмiхненi. I тодi у мозку Дмитра Iванонича, що стояв
поруч i дивився на сина, нiби засвiтилося щось. Там постало все так ясно,
так чисто, аж йому затрiпотiло серце. Цей спалах був звiдти. Ця секунда
була вирвана з його власного дитинства й перенесена сюди. ©© вирвав для
нього Андрiй. Дмитро Iванович зрозумiв, що в цю мить син дума точнiсiнько
так, як думав вiй сам тридцять рокiв тому, в сво© десять чи одинадцять лiт
бiля цього самого плоту. Крик гусей - прощальний i тужний. Вiн будить
печаль, але печаль та свiтла й радiсна. I в душi теж незвичайна чистота. I
щем. I чекання чогось. Бiло© радостi зими, щастя майбутньо© весни,
кохання, про яке ще не знав навiть мозок, але зна серце, бо й це, як
сказав би вiн сьогоднi, запрограмовано в ньому од народження, серцевi ще
багато-багато перейти, i хвилюватись, i радiти, й тривожитись. А вiн у ту
мить радiв i тривожився за сина. I почував якусь майже побожну рiднiсть iз
сином. Тривожився вiн за нього й потiм, а радiв мало. А оця ось тривога-це
вже й не тривога, а бiль серця i всього тiла: ось тут, бiля цього лiжка,
вирiшу ться ©хня спiльна доля. Двi - як одна. Вiн вiдчув: якщо пiде Андрiй
- страшно спорожнi свiт. У якусь мить йому здалося, що вони помруть обо .
Вiн не знав, як це станеться, адже йому нiчого не загрожувало, i вiн не
збирався накладати на себе рук, просто це було неймовiрно сильне вiдчуття
сво © кревностi з Андрi м i бажання протистояти антиприродному - загибелi
сина ранiше вiд нього самого. Трохи пiзнiше вiн подумав уже iнакше - якщо
вони одужають, то теж обо . Вiн напружено вдивлявся в дорогi синовi риси й
напружено думав, i йому здавалося, що сво ю думкою вiн утриму його тут,
бiля себе, бiля всiх iнших людей. То для нього була майже магiчна сила.
Сила порожнечi, туги без Андрiя, майже знищеностi свiту для нього.
I, мабуть, у тому справдi була якась краплина живо© сили. Андрiй,
тiльки приходив до пам'ятi, шукав очима батька й ворушив рукою.
Впевнившись, що батько трима його руку в сво©й, майже одразу заплющував
очi, знову провалювався кудись у темряву, в чорну прiрву, i Дмитровi
Iвановичу здавалося, що й вiн провалю ться разом з ним. Але частiше йому
здавалося, що Андрiй повиса , тримаючись за його руку. Так мусив
почуватися Андрiй. I так почувався Дмитро Iванович. Йому здавалося, що вiн
душею витягу його з того свiту. Влива йому сво © сили i вiри. А вiн
зараз гаряче вiрив. Чи принаймнi не допускав до серця думок про смерть.
Бо, здавалося, тодi цi думки проникнуть i в серце сина. У цi страшнi
години вiн би справдi, не вагаючись, вiддав сво життя синовi. В одну
мить. Аби тiльки встав вiн. Якось, сидячи отак, вiн пригадав,- i думка ця
була химерна, начитана, але тiльки тепер до кiнця зрозумiла, пiдказана
досвiдом ученого i пропущена через серце,- що в природi iсну чимало
випадкiв, коли старше поколiння вiдда сво життя молодшому. Так одда
себе потомству на Цейлонi гiгантська "пальма тiнi". Тiльки-но спалахне над
деревами незвичайно© краси суцвiття, одразу опуска ться донизу
восьмиметрове листя, й дерево помира . I вже на сухому стовбурi дозрiвають
плоди, якi продовжують, у безконечнiсть рiд пальм. I в цьому нема нiчого
страшного i навiть дивного. Страшно й поза-природно, коли ста ться
навпаки.
Думка чiплялася за думку, вони летiли, як пасма "бабиного лiта" понад
сумними стернями. У коридорi лунали голоси, часом навiть смiх, проте вiн
не сприймав ©х. Вони летiли немовби з iншого свiту, були iншим життям, яке
обтiкало його, не захоплюючи в себе.
Тепер вiн майже не випускав Андрi во© руки з сво ©. Дмитро Iванович
залишався в палатi цiлодобово. Сюди йому приносила по©сти Iрина
Михайлiвна. Тут вiн i спав, чи, правильнiше, дрiмав у напiвзабуттi,
схилившись на спинку стiльця. А потiм, мабуть, за велiнням завiдуючого
вiддiленням, лягав поспати на другому, вiльному лiжку. Сюди навмисно не
клали нiкого з огляду на надзвичайно тяжкий стан Андрiя. Десь за вiкном
кружляло сонце, жило, гомонiло, смiялося мiсто, але воно зараз не iснувало
для Марченка. Вiн тiльки двiчi виходив за ворота лiкарнi. Обидва рази -
шукати призначених лiкiв. Виявилося, що це вельми дефiцитнi й дорогi лiки
i що ©х запаси у вiддiленнi вичерпалися. Мухновський сказав, що вiн
витратив навiть особистий резерв. Дмитро Iванович справдi лiки дiстав.
Мабуть, колись би вiн нiколи не пiшов до тих людей, до яких ходив тепер,
перед якими зобов'язувався не знати як. Але що всi зобов'язання поруч iз
життям сина!
Криза минула аж на сьомий день. Тiльки тодi Мухновський сказав, що
Андрiй житиме.
- Все ще може бути,- додав вiн, ступаючи вiд дверей до столу в сво му
кабiнетi.Стан його i зараз важкий. Але... Вже можна сподiватися на
одужання.
Тi © ночi Дмитро Iванович спав удома. Його не проганяли з палати, але
вiн розумiв, що не ма права порушувати обов'язкових для всiх правил i
норм, надуживати спiвчуттям, яке виникло з тяжкого становища сина.
Крiм того, тепер перед ним постала ще одна справа, яку, як йому
здавалося, конче мусив розв'язати. Поки Андрiй перебував на гранi життя i
смертi, ближче до смертi, нiж до життя, вона йому манячила, як застережний
вогник крiзь туман. А тепер вiн повернув голову й подивився на той вогник.
Його мучило питання: чи не причетний Андрiй до чогось лихого? Чи не
сталося там чого, чи не вчинив вiн якогось злочину? Так, нi сiло нi впало,
голiв не провалюють.
То бiльше, мусив спробувати докопатися до сутi, бо мiлiцiя не знайшла
ниточки, а може, й не дуже ©© шукала. А вiн подумав, що було б добре, якби
спочатку знайшов ©© сам.
Це була цiла детективна iсторiя, з розпитуванням знайомих, друзiв
Андрiя, шуканнями, переслiдуванням, навiть небезпекою. Згодом Дмитро
Iванович сам дивувався, вiдкривши в собi отакi здiбностi. Бо саме таки вiн
допомiг мiлiцi© напасти на слiд i навiть заарештувати хулiганiв. Тодi ж i
довiдався, що Андрiй - не призвiдця, просто "невдало розминулися в дверях
лiфта",- як зiзнався один з хулiганiв.
Дмитровi Iвановичу вся ця iсторiя добряче змозолила душу. Вiн почувався
неначе викупаним у помиях, неначе принижений чимось, але й розумiв, що
iнакше вчинити не мiг. Вiн не розповiдав про це нiде: нi на роботi, нi
Iринi Михайлiвнi, нi Андрi вi. Андрi вi, правда, й рано було про це
розповiдати. Вiн то впадав у напiвзабуття, то починав без причини