Мушкетик Ю.. Бiла тiнь

купити сто".
Дивно, але все оце вживалося в ©© душi з амбiтнiстю i перебiльшеною
власною значимiстю.
Колись, напочатку, Марченко думав, що переiнакшить дружину. Але тепер
бачив, що тi його сподiвання смiховиннi, що перекро©ти людську душу не
можна. Iрина пiсля двадцяти рокiв спiльного життя лишилася такою ж, як i в
день ©хнього одруження. Ну, щось змiнилося в нiй, але дрiбне, несутт ве.
Далебi, в нiй було не так i багато лихих карбiв, ©й не в'©вся в душу
его©зм, i не заполонило бажання збагачення, в Iринi жив сильний iнстинкт
матерi, господинi, хоч i не була бездоганною господинею. Лiпшi шматки за
столом пiдсовувала йому, дiтям, дбала за дiм, за дiтей. Потурала ©м
вельми. Не вмiла загнуздати себе, у чомусь вiдмовити дiтям, у чомусь
поступитися йому, пiти назустрiч, спробувати зрозумiти. О, то велика наука
- зрозумiти iншу людину. На жаль, вiн ©© теж збагнув мало. I лиш недавно
почав здогадуватись, як взагалi рiдко ми намага мося зрозумiти когось. Нi,
вiн таки дещо розумiв у людях, одначе поверхово, неглибоко. Розумiти - це
допомогти. I, крий боже, коли при тому зрине: "А в iм'я чого?", "А що вони
менi?" Що вони менi-це мiньба, це торгiвля душ. Часто люди живуть просто
так. Для себе. Або й: усе одно могила забере всi злi й добрi дiла. Це вже
усвiдомлене небажання жити в контактi з ближнiми. I якщо народжу ться
самоспонукання розумiти людей - це вже немало. Вiн цього не думав. Просто
останнiм часом намагався чимось допомогти Iринi, зняти з душi хмарнiсть,
яка iнодi облягала ©© майже безпричинно.
Дружина, а за нею й дiти тиснули на нього завжди.
I все ж у всi тяжкi часи вона ховалася за чоловiка. Почувала в ньому й
опору, й захист. А найперше почував це вiн сам. В складнi часи, - чи це
була хвороба жiнки, чи прикрощi з дiтьми, чи невдачi по роботi, - ставав
дiяльним. невтомним i стiйким. Зрештою, вiдчував i незлагодженiсть,
крихкiсть власно© родини й водночас знав, що лише на ньому вона трима ться
i лише вiн може ©© захистити. Вiд нього пiшов i iнший закрiй у сiм'©, який
сторонньому оковi мiг би здатися вiдчуженням, а насправдi був тверезiстю,
зрiвноваженням стосункiв та, зрештою, хоч пунктиром отi © лiнi©, яко© ©м
бракувало. У них у сiм'© не було лизання, виплiскування себе одне одному,
отого щемкого перехлюпування до дна душi, до печiнки, до п'ят, пiсля якого
зда ться, що ти очистився, а насправдi приготував мiсце для нового бруду,
вiн позичив з родини свого батька суворiсть, нещаднiсть проти брехнi та
обману, манiрностi, навчав жiнку та дiтей дивитися на свiт очима чесними,
правдивими, шанувати добро й вiдкривати йому серце. Тут у них з Iриною
була якась та мна неузгодженiсть, яка, проте, не виносилася на дiти.
Дружина бiльше остерiгалася зла, й бачилось ©й його бiльше, нiж насправдi
ходило довкруг них, мала чоловiка дещо за на©вняка й простака. Далебi,
смiшно, вона любила це в ньому й кпинила водночас. Мабуть, поза волею,
закрайками свiдомостi розподiляла: добре, що вiн на©вний i довiрливий у
родинi, але погано, що такий щодо iнших. Треба б у ньому це почуття
розшеретувати, але як те зробиш!
- Де ти був? - сердито запитала Iрина Михайлiвна, навмисне не вимикаючи
в коридорчику свiтла, яке увiмкнула допiру, хоч там i так було видно.
Вiн посмiхнувся трохи хмiльною, трохи хитрою посмiшкою. Посмiхнувся
саме з ©© суворого тону й з того, що цей тон не зачепив його. Сталося так,
i сталося зовсiм недавно, що його стосунки з дружиною певною мiрою
змiнилися. Власне, оце й була найбiльша перемiна за все ©хн подружн
життя. Вiднедавна, й то таки свiдомо, спокiйнiше реагував на Iрининi
причiпки, повертав ©х на жарт, намагався iронiзувати й тим не раз
спантеличував дружину.
Дмитро Iванович i сьогоднi спробував одбутися жартом:
- За офiцiйною версi ю я був в iнститутi.
- А за неофiцiйною?
- То вже да ться простiр тво©й фантазi©.
Мабуть, вiн сказав це надто непевно, й таки непевно, бо думав про
розмову, з якою мав пiдiйти, почував нiби якусь провину, й жарт не вдався.
- У мене вже од тих фантазiй голова болить,- сказала Iрина Михайлiвна.
Це була неправда, вiн затримувався рiдко коли, тiльки тодi, як вже
зовсiм не мiг одкрутитися, i коли б ухопився за мотузок, який кидала вона,
виникла б сварка. То бiльше, вона додала:
- Якби я оце так приходила...
Вiн мотузочка не пiдняв. Iрина втомилася хатньою роботою, а втомлена,
завжди намагалася на комусь зiрвати злiсть. I тут у хiд iшов звичний i
випробуваний арсенал жiночо© збро© - порiвнювання себе з наймичкою,
нарiкання на чоловiкове гультяйство, безсердечнiсть, неуважнiсть. Якоюсь
мiрою, може, вона й мала рацiю. Але не великою. У хатнiй роботi вiн
допомагав ©й завжди. Вiн i борщ варить не гiрший за не©, i на базар
ходить, i бiлизну допомага випрати. Жили вони хоч i заможно, але не
розкiшне. У ньому, як i в багатьох iнших людях його поколiння, мiцно
утвердилися мiрки во нних та пово нних лiт, очима отого демобiлiзованого
лейтенанта з парою запасних пiдметок до хромових чобiт у речовому мiшку, а
далi студента гуртожитку дивився й на французькi гарнiтури, й чеськi
черевики, й польськi краватки. Щоправда, в останнi роки в ньому, зда ться,
порiдшало тi © закваски, вiн почав вiдчувати смак до речей, але мiцно в
полон вони його не брали. I навiть цю свою маленьку перемiну приховував од
Iрини, адже вона й так дорiкала: "Он у людей... Хiба ти хазя©н". Це теж
була правда. Хазя©н з нього кепський. В iншого квартира як гнiздо ремеза,
а в нього - сороче гнiздо, майже все тут випадкове,- хоч i не дешеве,- рiч
до речi не пiдiбрана, нема отого глибокого затишку, що допомага забути
про турботи на роботi, заспоко©тись, уiнтимнитись. У вiтальнi, що вiкнами
на вулицю, помпезний рiзьблений буфет, придбаний у комiсiйнiй крамницi,
вiн дисгармонiював а нiмецьким гарнiтуром, що ним заповнили двi кiмнати -
вiтальню й кабiнет, у якому меблi ледве вмiщувалися - всю вiльну стiну
займав незграбний стелаж, щiльно заставлений книгами. Час би помiняти й
спальню, ©© придбали рокiв дванадцять тому. У спальнi зараз мешкала
дружина й дочка, сам вiн мiцно отаборився в кабiнетi, син блукав на всiх
чотирьох вiтрах, тiльки спати приходив додому, на широкий червоний диван,
що стояв у вiтальнi. У вiтальнi стояло й пiанiно, на ньому памкала донька.
Зачувши розмову, вона вибiгла в коридор, розбила льодок напруження. У
червоненькому платтячку, з бiлим бантиком вона скидалася на веселого
метелика. Маринцi вiсiм рокiв. Син - студент-третьокурсник, дочка -
першокласниця; так сталося - жiнка довгий час хворiла, вже й не
сподiвалися на другу дитину, й тодi народилася Маринка. Либонь, це й
спричинилося, що линула до доньки надмiрною любов'ю. А може, тут крилася й
iнша причина. За сином вони мало спiзнали батькiвства, були ще молодi
самi, захопленi собою, сво ю працею, друзями; з роками те мовби почало
вiдмирати, натомiсть розм'якшувались душi, непогамована нiжнiсть пролилася
на бiлявоголове прудке створiння. До того ж те створiння вдалося
ласкаве-прелас-каве й хитре-прехитре. "Тату, ходiмо в кiно".- "Мама не
хоче"."Не хоче? Я зараз до не© пристану - не одчепиться". Вже по дорозi
вiн дiзна ться, що цю операцiю мале бiсеня проробило з ними обома.
Дмитро Iванович просто-таки чавив у собi напади нiжностi до доньки,
насталювався на строгiсть. Тiльки те не завжди вдавалося.
Маринка подивилася на батьковi порожнi руки, обшукала кишенi,
розчаровано пхукнула губенятами, проте потяглася до нього на пальчиках, i
вiн був змушений пригнутися, щоб поцiлувати доньку. Вона смiшно, як
кошеня, зморщила носика, замахала рученятами:
- Пхе... Татку, та ти сьогоднi п'яниця.- Й побiгла назад у кiмнату.
- Устами дитини... - Iрина багатозначно пiднесла пальця й собi пiшла на
кухню, бо там щось шкварчало, аж захлиналося. Вiн пiшов слiдом. Кухня, як
у бiльшостi старих будинкiв, простора.
Пiдвечерював Дмитро Iванович сам. I не тому, що сьогоднi припiзнився,
так уже в них повелося, що майже завжди ©ли нарiзно. Оце й був, як вiн
переконався, один iз струмiнцiв, що розносили в рiзнi боки течiю ©хнього
життя. Виховне батькове слово найвагомiше за столом, бiля заробленого ним
хлiба.
Iрина Михайлiвна мила посуд. Брязкотiла каструлями, гримiла чайником:
"Знов нема гарячо© води. Коли вже у нас буде, як у людей..." Вона
направляла гнiв проти чогось стороннього, але вiн знав, що насправдi то
гнiв проти нього. "Сидить же там якийсь iдiот..." I той "iдiот" знову ж
сидiв теж не десь, а ось тут.
Дмитро Iванович по©в супу, налив мiцного чаю - гречано© кашi й котлет
не захотiв, сьорбав чай стоячи, дивлячись у вiкно крiзь негустий листяний
намет на вулицю, де бiлими та чорними тiнями мелькали автомобiлi. По той
бiк вулицi, чи то в скверi, чи то на балконi, невидимий тенор спiвав про
те, як вiн полине вгору, зiрве найяскравiшу зiрку й подару коханiй.
Дмитро Iванович посмiхнувся, в лад сво му настрою подумав про те, що,
може, тi теноровi старання зовсiм даремнi. Для чого стiльки зусиль? Для
чого дарувати? Той власний дотеп пiдняв у ньому настрiй, додав мажору. Вiн
допив чай, поставив на стiл чашку й сказав бадьорим, як йому здавалося,
голосом:
- Iрино, ти завтра вiльна? Хороли запрошують нас у лiс.
Вiн бачив, як ©© струснули його слова, вона повернулася од плити, -
готувала обiд на завтра, мить дивилася трохи насмiшкуватим поглядом,
сказала:
- Яка конкретно половина Хоролiв запрошувала тебе?
- I тебе, й мене. Ти ж зна ш, вони запрошували багато разiв. I я завжди
вiдмовлявся. - Вiн дивився вбiк, подумав, що цим наклика пiдозру,
поспiшив пiдвести очi. - По©демо по сон.
- Хiба ти ще не спав з нею?
Таких грубощiв вiн од Iрини не сподiвався. Ще вчора вона, знаючи про
тiнi, якi згустились над ним,- вiн не сказав ©й до кiнця лiкарсько©
пiдозри, але не змiг стриматися, сказав достатньо, щоб вона
занепоко©лась,- думала: нехай би воно сказилося, якщо минеться, забуду,
прощатиму всi його малi й великi грiхи, а сьогоднi, коли все склалося
щасливо, а ©й за цi три тижнi зiбралося чимало гiркоти, та ще оця
несподiвана пропозицiя,- вона спалахнула гнiвом.
- Як тобi не соромно - вчителька,- ледве стримався Марченко.
- А тобi не соромно? - кипiла вона.
- Яка дурниця, - витиснув вiн з напiвсправжнiм, напiвудаваним
сарказмом. - Я вже сто разiв вiдмовлявся. Менi просто незручно...
- Погляньте - йому незручно!
Хтозна-чого б ще наговорили вони одне одному, якби в ту мить у коридорi
не задзеленькав дзвiнок. Дмитро Iванович пiшов одчиняти.
Це був Михайло. Михайло Вiзир, давнiй Дмитрiв товариш, вiн приходив
майже щодня й звичайно - без попереджень. Михайло внiс iз собою запах
весняного вечора, свiжостi, настрiй оптимiзму й безтурботностi.
- Ти що, не дивишся матчу? - здивувався вiн.- Можна сказати - битва
сезону. Виграють нашi - заберуть два очки в основного суперника. Чи тебе
Iрина до плити поставила? Iрино, юнацький привiт. Ти одпуска ш чоловiка? У
вас що, борщ не вдався? Ще зварите...
- Каша,- сказав Марченко.
- Гречана,- докинула Iрина Михайлiвна.
- Каша? Ну, це важче... Ми з сво ю тiльки почнемо варити, так i
пола мося. Скiльки вже тих горшкiв розбилося на мо©й головi.
Михайло прибрiхував. Вiн крутився у сiм'©, як човник у верстатi. Вмiв
усе дiстати, скрiзь залагодити, може, через це з маленько© заздростi Iрина
Михайлiвна трошки його не долюблювала, але й вона не могла встояти перед
навалою лестощiв, похвал, дотепiв, дiлових порад, якими обсипав ©©
Михайло.
Проте сьогоднi на його безтурботнi баляндраси (насправдi в одну мить
вловив серйознiсть суперечки, невидимий пвл яко© ще, здавалось, висiв у
повiтрi) Iрина Михайлiвна тiльки мiцнiше стиснула губи й нижче схилилася
над кухонним столиком.
- Я тiльки що прийшов...- поспiшив Дмитро Iванович.- Зовсiм забув про
матч. Ходiмо... А потiм, Iро, я допоможу тобi.- Вiн запобiгав перед
дружиною, адже знав, що вона може викинути якогось коника при гостевi.
Знаючи його соромливiсть, вона ©х найчастiше при гостях i викидала.
Але зараз вона промовчала.
Поклавши руку Михайловi на плече, Дмитро Iванович довiв його до дверей
вiтальнi й ураз зупинився. В одну мить йому в головi зринули три минулi
тижнi, й встало за ними щось бiльше: куди й на що витрача мо життя,- й
щось пекуче пройшло червоною змiйкою в свiдомостi. Йому стало жаль
дружини, совiсно перед нею.
- Включай,- пiдштовхнув Михайла.- Я зараз.
Вiн вернувся на кухню, доторкнувся до оголено© по лiкоть жiнчино© руки.
- Iро... От ©й-богу, менi не хочеться ©хати. Так вийшло. Бува ... Якась
дурниця...
У його голосi звучала така щирiсть, таке здушене бажання порозумiтися,
що його не можна було не вiдчути. Й уже не було запобiгання, анi
лестивостi чи хитростi.
- Я завтра працюю,- сказала вона хоч i не поступливо, але примирливо.
- В тебе ж у суботу нема урокiв.
- Веду дiтей у музей. Пiсля четвертого уроку.
- Ну, тодi й я не по©ду.
- дь. Щасливих снiв.
Це вже було сказано без злостi, з легким кпином. Дмитро Iванович
зiтхнув i пiшов до кiмнати. Там уже Маринка розставляла перед Михайлом
Гнатовичем на шахiвницi шахи. Дмитро Iванович нещодавно навчив ©© перших
премудрощiв гри, i тепер вона в'язнула з шахiвницею до всiх.
- Ходи,- смикала Маринка Вiзира за рукав пiджака. Вона зверталася до
нього на "ти", називала Михайлом, так, як звикла одмалечку, коли почала
говорити, й тепер Марченки все не могли переключити ©© на ввiчливе "ви",
тим бiльше, що Михайликовi, у якого дво дiтей були майже дорослi, це
подобалося, i вiн просив Маринку не зважати на настанови батькiв.
-Не можеш виграти в батька, хочеш одiгратися на дочцi,- пiдштрикнув
Вiзира Марченко.
Дмитро Iванович справдi начисто перегравав товариша, навiть вигадав
дотеп: у того, мовляв, в життi мета- виграти в нього в шахи. I в усьому
iншому - в рибальствi, поiнформованостi, на крутих стежках науки йшов
попереду, про що завжди нагадував сам Вiзир. Вони заприязнилися в лихий
для Михайла час. В того не кле©лося з дисертацi ю - ще з кандидатською
дисертацi ю, нинi Михайло вже теж доктор, од дисертацi© пiшло навкiс i все
iнше. Вiн був нестримний, не вмiв а чи й не хотiв накласти на душу якiсь
шенкелi. Зiйшовшись з ним долею випадку, Дмитро Iванович вловив у
Михайловi природну допитливiсть, вмiння правильно, одним поглядом
проштрикнути житт ву товщу й враз оцiнити те, чого iнший не поцiну
нiколи.
Познайомився з ним Дмитро Iванович на засiданнi, де Вiзир виступав iз
спiвдоповiддю, виступав невдало, там i розбалакались. Марченко сам колись
працював з алкало©дами, з якими не мiг упоратись у сво©й дисертацi© Вiзир.
Щось тодi Дмитро Iванович пiдказав, чи й не пiдказував, Михайло
Гнатович ухопився за якийсь штурпачок пiд час розмови, почав його тягнути,
витягувати. Другого дня вiн несмiливо подзвонив Марченковi. Далi Дмитро
Iванович кiлька разiв запрошував Вiзира до себе, почав пiдштовхувати в
роботi, тягнув, пiдколював, не допускав до чарки. Михайло загорiвся, почав
перекроювати дисертацiю. Дмитро Iванович не давав послабки. Дзвонив йому
на роботу, додому, говорив без викрутiв, по-товариськи суворо, а то й
нещадно:
- Ну що, слабак? Не хочеться сидiти?
- Та оце...
- Нiяких "оце". Сиди.
- ...Сьогоднi захища ться колега...
- На банкет запрошував! Втратиш кiнчик - не знайдеш. Це непросто.
Вiн шукав йому й опонентiв, i сам виступив на захистi. Разом того лiта
пiшли у вiдпустку, отаборилися з сiм'ями в селi над Десною. Далi Михайло
почав приходити до них щодня. Вони нiколи не почували один вiд одного
втоми, мережка ©хнiх розмов не мала кiнця. Вони мовби пройшли вдвох, i
зовсiм по-новому, тi дороги, якi сходили нарiзно, й дороги багатьох
близьких людей, свiт вузький - науковий, i свiт широкий. Дмитро Iванович,
знайшовши вдячного слухача, знайшовши те, за чим нудьгував стiльки рокiв,
i сам розкрився, в чомусь нiби аж народився, переглядав, перевiвав те, що
стiльки рокiв прикоплював у тишi кабiнету.
- Звiдки ти це все зна ш? -часто питав Вiзир. Тепер на книжки накинувся
з пожадливiстю. По якомусь часi вони вже йшли нога в ногу. Навiть Михайло
ледь-ледь надержував ходу. Дмитро Iванович це вгадував i не вгадував. Та й
що те важило? Вiн любив у ньому все - оту його неврiвноваженiсть,
непослiдовнiсть, навiть хитрiсть, бо Михайло не приховував ©©. Михайло мiг
дивним чином розпалитися й тодi говорив, що вигiдно йому, й це не була
брехня, вiн у той час вiрив у те, що казав, чи майже вiрив. Дмитро
Iванович цiнував у Михайловi Гнатовичу тонкiсть натури, умiння
перевтiлитися, увiйти сво©м настро м у настрiй товариша, та так, що це був
нiби один настрiй.
Але помилялися тi, котрi думали, що од тi © дружби брав тiльки Вiзир.
Сам Дмитро Iванович, хоч про те, звичайно, не думав, мав од не© теж
чимало. Вона сповнювала його якоюсь новою, не вiдомою йому ранiше силою,
Михайло був потрiбний йому для вираження себе, сво © натури, вiн нiби
вивiряв себе в ньому. Марченко тепер мав можливiсть вибалакатись, виважити
сво© думки, довiдатись, вартi вони чогось чи це черговий самообман. Уже
тiльки починав розповiдати, ще навiть Михайло нiчого не казав, але щось од
нього переакумульовувалось у Марченка, i вiн сам вiдчував фальш,
нетривкiсть, невмотивованiсть того, що вчора здавалося вiдкриттям. А потiм
тактовно на те натякав i Вiзир.
Щодалi сво© судження з приводу Марченкових думок Михайло Гнатович
висловлював категоричнiше й безком-промiснiше. Мабуть, це випливало не
тiльки з того, що всi останнi роки той провiв у безнастаннiй роботi, а й з
того, що у життi утвердився мiцно. Вiн у сво му iнститутi чоловiк
авторитетний, його думки пильно дослухаються колеги.
Зараз цей авторитетний чоловiк, розпочавши гру лише з двома слонами й
конем, ганебно програвав восьмирiчнiй супротивницi, розчервонiвся,
розколошкав волосся i, врештi, пiднiс догори обидвi руки:
- Здаюся на волю переможця.
Маринцi цього видалося мало, й вона закричала:
- На колiна. Щоб не хвастався, щоб знав, як нахвалятися.
- Ах ти ж трибiда. Такi тепер нещадимi переможцi.- Й кинувся на
Маринку.
Вони борюкалися завзято, лоскоталися, Маринка верещала, аж, сполохана,
заглянула з кухнi Iрина Михайлiвна. Михайло теж розпустувався, як хлопчик.
Вiн умiв оддаватися грi весь до решти, розчинятися настро м у настро©;
незважаючи на повних п'ятдесят, у його вдачi було щось безтурботне,
хлопчаче. Та й не тiльки у вдачi. Вiн навiть статурою скидався на хлопчака
- легкий, як хрущ, тонкий, в'юнкий... Хлопчик з обличчям доросло©,
розумно© людини - хитрими голубими очима, зморшками в мiжбрiв'©,
неслухняним, без жодно© сиво© волосини чубом.
- Зараз, Маринко, ми доб' мо цього хвастуна й пiжона до кiнця,-
розставив на шахiвницi фiгури Дмитро Iванович.
Вони грали неуважно, бо водночас дивилися матч, який добiгав кiнця при
нульовому рахунку. У футболiстiв ки©вського "Динамо" сьогоднi не кле©лася
гра, нападаючi "Арарату" весь час крутилися з м'ячем бiля ©хнього
штрафного майданчика, раз по раз били по воротях.
-_ Назрiва гол,- вже вкотре казав футбольний коментатор.
- Тiпун тобi на язик,- кинув Михайло, одним оком пасучи футбольне поле,
а другим - шахове.
Вони програли майже воднораз - ки©вське "Динамо" й Михайло. Вiзир
перемiшав фiгури, а тодi згрiб ©х i знову почав гарячкове розставляти.
Проте увiйшла Iрина Михайлiвна - час було вкладати спати Маринку,- вони
забрали шахiвницю й перейшли у кабiнет.
Але бiльше не грали.
- Що у вас сталося? - зручно пiдiгнувши пiд себе лiву ногу, вмощуючись
на канапi, запитав Михайло.- Чого Iрина надулася? Заскочила тебе в гречцi?
- З чого ти здогадався?-здивувався Дмитро Iванович.- Майже.
I розказав Вiзировi про сьогоднiшнiй день, Свiтлану, Iрининi пiдозри.
Вони давно одкривалися один одному в усьому - доброму й лихому: у лихому,
може, не зовсiм до кiнця - у давнiх невдачах, у знайомствах з жiнками чи
навiть помислах на них, Михайло, як почував Дмитро Iванович, мiг би
розкритися до дна, але тут вiдчував спротив Марченка. О, вони розумiли,
коли б обiйшли розмовами жiноцтво, не змогли включити тi © сфери в сферу
сво © щиростi,- обiкрали б себе наполовину. У тiй захоплюючiй Михайловiй
одвертостi, у тiй нескiнченностi пiкантних оповiдей Дмитро Iванович
соромився признатися, що майже не мав усього того, що тiльки двiчi за
життя сходився з жiнками. Нi, йому теж шумувала в жилах кров i сполохано
стрiпувалось од випадково впiйманого в трамва© погляду гарно© жiнки серце.
Вiн довго, дуже довго чогось чекав - яко©сь зустрiчi, якогось безуму,
чекав i боявся. Вiн так i не дочекався його. А просто, як тепер кажуть,
"зi спортивного iнтересу", кинутися на ту кладку не мiг. Та й, звичайно,
вже не мiг чогось чекати, на щось сподiватися. Вiн почував, як втрача оту
непогамованiсть, неспитiсть чуттiв. Тепер його життя - розмiренiсть,
навiть одноманiтнiсть. Вiн дужче й дужче впевнявся, що справжн життя i
чекання. Спрагле бажання склянки чисто© води дужче, нiж спиття само© води.
Спогадував i дивувався: колись був нiким i почував налитiсть життям, а
зараз - член-кореспондент академi©, вiдомий учений, що знав про свiт, як
кiлька десяткiв юнакiв... Тi слова - академiк, членкор - чарували тiльки
iнших,- в свiтi взагалi люди, зачарованi словами, вони для них нiби
поклик оркестру,- для нього ж високий щабель, на який став,нескiнченнi
думки, головнi болi, постiйне невдоволення. Щастя - це зовсiм не те, це -
iскри по тiлу, вiдчуття легкостi, безмежностi, це безпричинно веселий
настрiй, радiсть, це чекання, жагуче чекання чогось, i насамперед
близького й сподiваного кохання.
Звичайно, його думка прямувала так не завжди, а тiльки в хвилини
самоспоглядання, оглядання назад. Бо хiба вiн не жив сподiваннями-знайти,
вiдкрити; хiба вiн не мав утiхи в роботi - в енергi© сво©х помiчникiв,
щирiй вiдданостi йому, а отже, й справi, аспiрантiв та молодих науковцiв
i, зрештою, всi © лабораторi©? Не мав утiхи в радостi власних дiтеи? У
книгах, у музицi?
Так, то теж було щастя. Правда, трохи iнше - тихе, спокiйне.
Там же, про що допiру розповiдав Михайловi, за логiкою мала лежати хоч
часточка, хоч iскра того марева, яке по-справжньому грi людське серце,
якого стiльки чекав i рознадiявся чекати.
Може, то вже була й не жарина, а свiтлячок. Того до кiнця вiдгадати не
мiг. Тiльки ж грiло воно хоч трохи його кiлька рокiв тому!..
- Дурний ти, Дмитре, як кiлометровий стовп,- нахилившись, змовницьки
шепотiв Михайло.- Ну що, як разом працю те?.. Ну що, як в однiй
лабораторi©? Коли вона сама в'язне...
Вiн зводив усе до спiльно© працi в лабораторi©, деяко©, можливо,
незручностi од того.
- Просто смiшно. Ти поводишся, як тюхтiй,- провадив вiн далi. - Вона ще
подума , нiби ти бо©шся.
"Я таки по©ду,- майже не слухаючи його, думав Дмитро Iванович. - Але
тiльки в тому разi, коли буде з чоловiком. Цiкаво, чи здогаду ться про
що-небудь Степан Степанович? Та й справдi, що я все так ускладнюю? Нiчого
в цьому нема . Прогуляюся, вiдпочину. Бо коли ще потiм вирвуся".
Вiн трохи заздрив Михайловi. Отiй легкостi, безжурностi, з яким той ще
й досi ходив по та мничих, захованих од людського ока стежках. Вiн уже
впевнився, що як би того не хотiв, не зможе так ходити, що стрiй його душi
зовсiм iнший. Проте вiн не хотiв, аби Михайло знав про те, й тому почав у
трохи легковажному тонi розповiдати, як колись ©здив з Свiтланою за мiсто,
як зiпсувалася машина i вони ночували вдвох у лiсi, як наштовхнувся на
машину лiсник i вони злякали його свiтлом фар. Все те вiн вичитав у
якомусь польському романi, але розповiдав так захоплююче, з такими
подробицями, що часом йому здавалося, нiби це й справдi було з ним.



РОЗДIЛ ЧЕТВЕРТИЙ

Стара, ще першого випуску "Волга" з потьмянiлим оленем на капотi,
бамперами-iклами, вже кiлька разiв перефарбована, мчала Чернiгiвським
шосе. © обганяли "Жигулi", i "Москвичi", й новi "Волги"; Дмитро Iванович
пригадав, як колись давно, лiт, мабуть, п'ятнадцять тому, Хороли теж
вивозили його "на природу", тодi ©хня "Волга" козакувала на трасi,
обганяла всi iншi машини. Так воно, либонь, ведеться i в життi - фiлософiя
примiтивна, але справедлива. Вiн сидiв на передньому сидiннi, дивився на
луки, що закипiли першим зелом, на кущi, якi мовби зривалися, кидались
навперейми, а потiм ураз, спантеличенi чимось, зупинялися, вiдставали.
Позад нього дрiмав у кутку Степан Степанович, довговидий чоловiк з
маленькими, загнаними вглиб очима. Дмитро Iванович кiлька разiв намагався
його розговорити, але марно, балачка згасала на другiй фразi. Та й взагалi
Степан Степанович був неговiркий, розповiдав тiльки про те,- якщо його
таки розбалакували, - як i де жив: сито чи не сито, добре чи не добре. Все
його життя замикалося в тих споминах. Ранiше вiн мав якийсь стосунок до
мистецтва, працював у фiлармонi© - ким, Марченко гаразд не знав, зда ться,
адмiнiстратором, - а потiм перейшов у мережу кiнопрокату й тепер
директорував у якомусь кiнотеатрi на Куренiвцi. Як жив зараз - добре чи не
добре, - не виказував. Мабуть, добре: жiнка - кандидат наук, вiн одержував
хоч i меншу од не©, але теж не куцу зарплатню, а те "добре" мало в його
уявi тiльки одне визначення: iмпортнi меблi, французькi костюми,
вiрменський коньяк. А може, й не зовсiм добре - "Волга" стара, й на нову,
як вiн сказав, поки то надi© нема . Машину вела Свiтлана Кузьмiвна. Кермо
тримала впевнено, дистанцiй дотримувалася чiтко. Спецiалiсти кажуть: з
жiнок водi© кращi, нiж з чоловiкiв. До того ж Свiтлана Кузьмiвна - на диво
спокiйна, врiвноважена. Навiть трохи забарна, лiнива в рухах. А може,
трохи млява. В не© м'якi округлi риси обличчя, розслаблена хода,
некваплива мова. Вона пишно, але не зовсiм зi смаком одяга ться, любить
усе яскраве, хоч воно й не пасу до ©i м'якостi, до свiтло-каштанового, що
вже знало хiмiю, волосся, носить масивне золото й недоладнi, схожi на
сомбреро капелюшки. Спiвробiтники називають ©© шахинею. Але при тому вона
працьовита, вмi робити сама й вимагати того вiд iнших. робоче мiсце,
©© колби аж сяють чистотою, вона не чекатиме, поки вийде на роботу
технiчка, що захворiла, а вiзьме ганчiрку й сама поми пiдлогу, не раз
можна було бачити, як iде вона з сусiднього корпусу через дорогу в ряснiй
барвистiй спiдницi, химерному капелюшку з пришпиленою збоку трояндою,