Мушкетик Ю.. Бiла тiнь

засiб... Курка - це лише засiб, щоб яйце знесло iнше яйце. Конкретна
людина - це лише засiб, щоб розвивалася цивiлiзацiя. Я недавно читав про
це в одному нiмецькому журналi.
Хоч вiн i розумiв, що вона навмисне збива його на абстрактну розмову,
пiшов ©й назустрiч. Що ж, на тiй дорозi його пiдловити важко, вiн ©й
гаразд покаже це.
- Мене охоплю лють на примiтивiв, якi цим захоплюються,- сказав вiн.-
Я навiть не заперечуватиму, що цього не буде. Може, й буде. Але хiба
можемо ми, люди, вкладати туди самих себе, подумайте, Нелю? Деякi вченi
кажуть: от нарештi винайдемо таке... От побiжимо так прудко... Але ж вiд
того нiчого не змiниться в людинi. Вона не стане кращою. Не поменша
пiдлоти. Для нас, людей, суть свiту не в тому. Не в тому, щоб вiд яйця
продовжувалось яйце, а щоб курка стала кращою куркою. Тобто тi, хто визна
тiльки технiку, а не наш найвищий за всю iсторiю людства моральний кодекс,
далеко не зайдуть.
Борозна говорив гаряче, переконано. Хоч ця переконанiсть ховалася не
доконечно в проблемi, а й у тому, для чого ©© виповiдав. Вiн знав, що хоче
зацiкавити Нелю собою, хоче вирвати ©© з того свiту, коли вiн для не© один
з тисяч чоловiкiв, котрi ходять по мiсту, ну, ще спiвробiтник, старший,
досвiдчений, перспективний. Сама думка про це чомусь його дратувала. Але
чим ще вiн мiг ©© зацiкавити, як не науковою ерудованiстю, обiзнанiстю,
неску-тiстю й смiливiстю думки. Вiн бачив, що слуха вона з увагою i
розумi його, й це йому iмпонувало. Нехай розмова не паритетна, але вiн
мав сво©м словам вiдлуння, а воно теж мовби пiдхльоскувало. Й тому говорив
з жаром, з запалом, вiн почував, що почина зацiкавлювати ©©, що вона
почина вiрити в нього самого, його вiдданiсть чи навiть жертовнiсть
науцi. В цю мить вiн вiрив сво©м думкам бiльше, нiж будь-коли. Та й було
те справдi його переконанням. Воно виросло з сирiтства, пiсляво нного
голоду, з отих трудних шляхiв, якими пройшов. На тих шляхах вiн бачив
усяких людей. I отих холодних статистiв, i пiдлякiв, якi тiльки
прикривають статистикою его©зм, зажерливiсть, бездушнiсть, i справдi
добрих та щирих людей. Вони не дали йому загинути. Мабуть, ©х таки в свiтi
багато, добрих людей, якi пiдбирають з велелюдь отаких, як вiн, витирають
©м носи й ведуть угору. Свiт прекрасний i мудрий тими людьми. Треба
сказати, що ця думка, яка мiцно засiла в його напханiй iнформацi ю головi,
випливала з його спостережень оточення, з усього того, чим прожив оцi
тридцять шiсть рокiв, яка виросла в iдею. Правда, сама iдея була досить
невизначена. Було тiльки вiдчуття душею, серцем переконання. Це
переконання прийшло до нього не так давно. I теж як сво рiдне наукове
вiдкриття. Житт ве й наукове. Десь рокiв дванадцять-п'ятнадцять тому,
коли, немов вода крiзь вiдчиненi лотоки, ринули через засоби iнформацi©
всiлякi теорi©, здебiльшого гiпотетичнi або й просто абсурднi, але
приголомшливi, що каламутили мозок, дивували, захоплювали, обiцяли, вiн,
молодий аспiрант, опинився в тому потоцi з головою. Захоплювала смiливiсть
i несподiванiсть у мисленнi будiвникiв гiпотез, а також безбережнiсть,
всеосяжнiсть, якi немовби одкрива-лися перед наукою. Вiн пам'ятав, як
збиралися вони, молодi аспiранти, вечорами, сидiли, не засвiчуючи свiтла,
мислили "страшно", нещадно, парадоксально, як од того холонуло серце й
отерпав мозок. Усiм ©м здавалося, станеться щось таке, ось-ось люди
пройдуть свiт од нейтрино до метагалактики, розкладуть його, як
конструктор, i складуть знову, по-сво му. Вони жили тими вiдчуттями, тими
сподiваннями. В тому всьому людина мовби малiла, пiдносилася й малiла
водночас, ©м здавалося, було знайдено нову сутнiсть людини, ©© нове якiсне
вираження. I, звичайно ж, продовжити цю сутнiсть, бути речниками ©©
судилося ©м, зокрема йому, Вiктору Васильовичу Борознi. Вони не знали, у
чому конкретно все те виразиться, бо почували тiльки якийсь поштовх, якесь
вивiльнення вiд того, що донедавна притягло ©х до землi, до iнших людей.
До всього того, чим жили донинi самi, чим жили ©хнi батьки й батьки
батькiв. Оце нове, невiдоме, здавалося ©м, замiнить усi старi тяжi, вику
людину нового сплаву, не пiдвладну iржi, корозi©, розкладу. А тим часом
теорi© нагромаджувались на теорi©, одна гiпотеза заперечувала iншу, з
одно© невiдомостi виростало кiлька, а отого, сподiваного, не було. Це
втомлювало. Борозна одним з перших зрозумiв, що чимало людей ховаються за
знання, як дикун за велетенський щит, що технiка сама по собi не впорядку
не те що всього людства, а й самих науковцiв. Вiн це не стiльки розумiв,
скiльки почував. I не знав, з якого боку приступитися до того всього. Та
що там приступитися - вiн навiть сво©х думок про це не зумiв упорядкувати.
Знав лише одне: житиме так, щоб не привести себе в неузгодження з отим, що
привело його у великий свiт, у науку. А самих думок так i не привiв До
яко©сь системи, все це хаосом крутилося в його головi, i вiн нiкому не
виповiдав ©х. Оце чи не вперше так несподiвано й так прикро колупнула
майже не знайома йому жiнка, яку йому кортiло зробити знайомiшою, ближчою,
i вiн розбалакався.
- Рухаючись уперед, ми не просто руха мо вперед iстину продовження
людського роду. Ну, скажiмо, ми знайдемо ту дину iстину - як збудовано
свiт. Довiда мось точно, що електрон, який бiга довкола ядра, згусток
енергi© (одна з тисячi теорiй, безглуздих уже хоча б тому, що ©х тисяча).
А тодi що? Перестанемо шукати iстину. Треба вмирати? Бо ж далi нащо жити?
Iстина знайдена. Бридня! Ми, науковцi, мало руха мо, розвива мо теорiю
людини. Свiт у нас. Хоч ми й самi лише часточка свiту, матерi©, вiчного
пороху. Але ж що нам з того, що вiн вiчний? Ви мене розумi те - я кажу не
в широкому, не в фiлософському розумiннi. Тiльки в моральному. Кожному з
нас дано розум, щоб збагнути, що поруч ще мiльйони iнших кохань, краси,
думок. Поважай ©х. I подумай про те, чи люди йдуть одне до одного. Чи
ближче стають серце до серця, чи серця оддаляються. Колись на землi людей
було значно менше. Тепер ©х примножилося. Скоротилися простори, вiдстанi.
А вiдстанi мiж серцями? I чи може бути iстина для всiх сердець? Або хоч
для двох.- Вiн помовчав, посмiхнувся i тою посмiшкою мовби спустився на
кiлька сходинок униз.- Ну, скажiмо, для мого й вашого. Я вже стараюся
майже пiвгодини, а не знаю, чого досягнув. Тiльки бачу, що вам личить
задума. Ви тодi така...
Вона одвела погляд од води, вiн знову прочитав у ©© очах зацiкавлення.
Може, це було не зацiкавлення тим, що вiн казав, а тiльки ним самим, але
хiба не того досягав? А ще бачив, що в не© очi розумно© досвiдчено© жiнки,
а тодi, коли вона слухала його, у них проскакувало щось дитинне, на©вне, й
хто зна, що йому бiльше iмпонувало. Мабуть, останн . Хоч це було зовсiм не
те, для чого прийшов.
- Я слухатиму вас, якщо ви кинете вашу звичку, навiть розмовляючи на
науковi теми, охмуряти,- сказала вона.
- така звичка,- погодився Борозна.- Мабуть, як i в усiх iнших
чоловiкiв. Адже ми все робимо, щоб сподобатися вам. Циклофазотрони.
Лiнкори. Губну помаду. Але Що, скажiмо, в цьому конкретному випадку
втрача те ви? Я стаю красномовнiший, енергiйнiший.
- Згоря багато пороху на думку про те, яке справили враження.
- Але... Якщо я iнакше не можу. Якщо я саме для цього з вами пiшов.
- Ну, тодi iнша рiч.- Вона сказала це якось особливо, по-дiловому.-
Приступайте. Що там у вас на початку? Лiричний вступ?
- Епiграф. "Що сперечатись: вiчний свiт-не вiчний, коли помрем, нам
буде все одно" .
- Гарний, нiчого не скажеш. Тобто ви кiнець перенесли на початок. В
тому сенс: мовляв, однаково всi будемо там.
- Пробачте, але ви все так спростили, аж язик ста кiлком. А якби й
справдi? Про що ж iще можуть говорити над рiчкою дво , якщо не про любов.
Он погляньте...
Лiворуч од них за ще рiденьким кущиком влаштувалася парочка, вони
азартно цiлувалися. Борознi й Нелi залишалося або вдавати, що не помiчають
©©, або встати й пiти. Вони не пiщли. Мабуть, тому, що оте жарке цiлування
жодного з них не хвилювало й навiть не нервувало, за мить вони забули за
нього зовсiм, навiть не помiтили, коли спорожнiла лавочка.
- Про не© не говорять.
- Про не© все сказано?
- Та нi. Якщо говорять,- ©© нема. I взагалi ©© нема. Це щось нiби чорт.
Його нiхто не бачив, а страшно.
"Ого,сказав собi Борозна.- Якщо його страшно тобi... Чи не хочеш ти
звернути все на невдачу в замiжжi..."
А проте його чимдуж захоплювала ця розмова. Вiн уже встиг переконатися,
що Неля не пустенька чепурушка, вона чимало чигала, чимало зна . А
водночас вона так щиро диву ться тому, чому й вiн у свiй час дивувався,
так серйозно i захоплено округлю очi. I таке в не© спiвуче i круте "о"
("Та що ви?"), i так вона спiвуче вимовля його iм'я та по батьковi...
Борозна нахилився до Нелi - просто хотiв роздивитися ©© очi, вона
витлумачила це по-сво му й одхилилася. Вiн побачив, як ледь нахмарилися ©©
брови, але не мiг вiдгадати, вдавано чи насправдi. Вiн вiдчував якусь
неясну тривогу, якесь дивне хвилювання. А ще почував, що й справдi нiзащо
не змiг би отак просто обняти Нелю, обняти й поцiлувати, це було б
неприродно, дерев'яне й або розсердило б, або розсмiшило ©©. Ну, навiть
якщо б вона не розсердилась i не розсмiялася, однаково обо б вiдчували не
пал сердець, а щось... що так треба, так мусить бути, тобто вони б
спочатку обмислили поцiлунок розумом. I був би вiн прiсний, майже
"ерзацовий".
Тепер вiн переконався остаточно, що з самого початку взяв неправильний
тон, настро©в себе не на ту хвилю. Ну, вiн не був серце©дом. I не затер
слiв про кохання до полиску. Одначе ж знав ©х. Щиро чи нещиро казав не
раз. Навiть мав свiй "сюжет". Але застосовувати його до Нелi, до оцi ©
чортицi, годi було й думати. По-перше, вона б вiдгадала, висмiяла,
по-друге, почував, що втратив би повагу до себе. Вiн i далi розглядав цю
©хню зустрiч неначе в двох проекцiях. Думав про не© холодно, чи принаймнi
намагався так думати, тверезо судив про Нелю, але почував, що йому
небайдужа оця розмова й те, як складуться ©хнi стосунки. Й провадив далi
химерну, двозначну й трохи жартiвливу балачку.
- Поки що вона . Та ось доведуть, що це не що iнше, як особливий вид
енергi©, тодi i ©й кришка. Отже, треба поспiшати.
- Ви мене розчарували,- сказала Неля.
- Чим? - намагався вiн подивуватись якомога дужче й справдi трохи
здивувався.
- Я думала... у вас якась красивiша легенда.
- Що-що? - запитав вiн.- Яка легенда?
- Ну, ота... Яку видумують шпигуни для тих, хто ©х ловить. А серце©ди
для дiвчат... Вiн щиро розреготався.
- То, виходить, усе тiльки в легендi? То я ©© вигадаю. Повiрте авансом.
- Нi, авансом не вийде...- жартувала вона.- Ви ще скажете, на виплат...
Вона трохи кокетувала з ним (кокетство да ться жiнцi природою, як
ластiвцi умiння лiтати), боялася видмися кокеткою, ©й бiльше хотiлося, щоб
вiн вiдчув у нiй колегу, науковця, хоч i розумiла, що те ©й може нашкодити
в його очах. Колег йому вистачало без не©.
Вони вели гру. I все, що вони говорили, тiльки якоюсь мiрою вiдбивало
те, що насправдi тамували в душах. I все ж ©й вдавалося бути
безпосереднiшою бiльше за нього, вона його не ловила, якби ловила, мабуть,
вiн би якось те вiдчув i взяв над нею гору. А так вiн почувався в
програшi.
Йому здалося, якби вiн зараз ©© легенько обняв,- вона б не
випручувалася. Але надто все було неприродно. Поки вiн над цим роздумував,
Неля сказала, але вже зовсiм iнакше, серйозно й майже сумно:
- Якщо доведуть, що то тiльки особливий вид енергi©, тодi всьому
кiнець. На любовi усе трима ться.
Що це - ©© природна дитиннiсть - заглянути за найвищий паркан? Так чи
так, але це велика магiя свiту, яка тяжi над людиною i яка штовха
людство по якомусь не вiдомому йому шляху. По краю, понад прiрвою, щоб
заглянути в не©. Куди приведе той шлях? Це невiдомо. Iншого людинi не
дано. Та чи так це й погано - вiчно кудись прагнути, йти, летiти...
У цю мить йому страшенно захотiлося, щоб Неля вiдчула те, що вiдчува
вiн. Щоб стиснулася отак душею, щоб упало в порожнечу серце й завмерло,
затерпло на мить, а вiдтак мозок пропалив крижаний холод, щоб на тому
мiсцi встав чорний бiль, ще дужче окресливши самотнiсть. Тодi б ©й
захотiлося втекти звiдти. Тодi б вона зрозумiла його...
- Хочете, Нелю, я розкажу вам про чорнi дiрки неба?-запитав вiн, i було
в його голосi таке щире бажання вiддати щось iз себе, якусь часточку себе,
що вона, хоч уже й збиралася йти, не одважилася вiдмовити. Вона зрозумiла,
що це треба для нього. Що iнакше вiн образиться, чи й не образиться, але
помiж них нiколи не продзвенить та струна, без яко© людям не зрозумiти
одне одного...
Вiн розповiдав натхненно. Хвилинами ©й здавалося, що вiн посвячу ©© в
щось сво , глибинне, пота мне, вона й справдi збагнула оту пекельну силу й
самотнiсть, ©й вiдкрилося вiдчуження, до якого, на щастя, не дiйшли i не
дiйдуть люди, але яке може стояти засторогою i на ©хньому шляху. Це були
хвилини зближення, правда, не того, iнтимного, коли зближують мимовiльний
доторк, вiддих, незрима хвиля, що б' з мозку в мозок, з серця в серце, а
якогось iншого, яке, однак, переду тому. Вiн зрозумiв це. I сказав
напiвжартiвливо, але так, що жартiвливiсть - то тiльки можливiсть утекти,
переступити в разi чого на iншу кладку.
- Через те всi закоханi дивляться на небо.
- Може, шукають там того, чого не можуть знайти в собi?
- Може,- подумавши, погодився вiн.- Тiльки бездоннiсть - i там, i там.
Вистачить шукати на весь людський рiд.
- Ну, а коли знайдуть?
- Знайти - не можна. Життя - це безкiнечнiсть. У тiм його сенс.
Угорi, не дуже високо, мабуть, щойно пiднявся з Жулян, летiв лiтак;
спалахував червоний вогник, неначе знак тривоги чи перестороги комусь.
Вогник зник, i одразу в парку сяйнули лiхтарi, впали чари, стало неможливо
розказувати про небо.
- У мiстi нема неба,- сказав Борозна.- Ми його тут не вiдчува мо i не
живемо з ним. Ось погляньте сюди...
Вiя не хотiв, щоб вона йшла, намагався якось затримати й не внав як.
Запропонував пiти посидiти в ресторан, але сам зрозумiв, що то нi до чого,
- у головi ще стояв туманець пiсля сабантуя.
Вони пiшли до трамвая.
Вiя провiв ©© до самого дому. Вона жила на Русанiвцi, на набережнiй, на
шiстнадцятому поверсi, тiльки вiкно ©© квартирки виходило не на Днiпро, а
на Дарницю. Вони стояли бiля низького штахетика пiд молоденькою тополькою.
Неля погойдувала на пальцi сумочку, поривалася йти, а йому страшенно не
хотiлося вiдпускати ©©, й знову не знав, як ©© затримати. Йому здалося,
якщо вiн зараз не затрима ©©, то вже не зумi привернути до себе нiколи.
Ось вона зараз пiде, на шiстнадцятому поверсi засвiтиться вiкно. А вiн
пiде до себе.
Його аж холодом обдало, коли згадав свою холостяцьку кiмнату, й стало
самотньо та пустельне на душi. Вiн оглянувся - набережна була майже
порожня, поодинокi перехожi поспiшали додому-до свiтла, до тепла. До тепла
чи©хось сердець, до тепла чи©хось губ... Звичайно, вiн був занадто
самовпевнений - у тако© красиво© жiнки багато залицяльникiв. Молодих. Не
отаких... ассiрiйцiв. Вона пiде й забуде про нього. В якусь мить вiн
подумав, що оця його туга тимчасова, що густий, майже розпачливий смуток
завтра розвi ться, але то буде завтра, а зараз вiн не може пiти отак, не
залишивши ©й у серцi спомину чи бодай яко©сь зарубки в пам'ятi. А як вiн
може залишитися з нею, що ще розказати? Про квазари? Несосвiтенний дурень,
хотiв полонити ©© ерудицi ю! Та ©й тi чорнi небеснi дiрки - вона, може,
чекала чогось сутт вiшого...
Нi, тодi мiг попсувати все.
Йому страшенно, до болючо© млостi в серцi захотiлося взяти ©© за руку.
Затримати бодай ще на хвилю... Та як затримати? I враз йому мовби сяйнуло
в головi, i вiн, потерпаючи од радостi й од якогось тривожного холодка,
сказав:
- А зна те, Нелю, чого я не захотiв керувати групою?
- Чого? - запитала вона майже байдуже.
- Я не люблю похоронiв,- сказав Борозна.
- Яких похоронiв? - виступила вона з-пiд топольки. ©й на обличчя впав
промiнь од лiхтаря, освiтивши красиве пiдборiддя, чiткi яскравi губи.
- Ну... Дмитро Iванович iде в глухий кут. Цей шлях не ма перспективи.
- Звiдки ви зна те? - запитала вона так голосно, що випадковий
перехожий оглянувся. Мабуть, вiн спочатку подумав, що бородань приста до
дiвчини, а тодi зрозумiв, що помилився.
- Ну, хiба я не можу до чогось домiзкуватись,- вiдповiв майже ображено.
Вiн зрозумiв, що образився не на не©, а на себе. Що вдруге за вечiр сказав
не те, що треба. Ну, перший раз - то дурниця, яких людина робить у життi
безлiч i якi швидко забуваються. Але оце... Вiн ще не осягнув, у чому саме
кри ться нетактовнiсть, навiть бiльше, нiж нетактовнiсть, якась загроза,
якась небезпека. Проте знав уже напевно: не треба було цього казати. Через
те вiдчув не просто досаду, а злiсть на себе.
- Нелю, не розказуйте нiкому,- попросив.- I не подумайте, що я
злорадiю. Я теж прийшов працювати до Дмитра Iвановича. Ну, нехай по менi
це поки що не б' ...- I знову подумав, що треба хоч тепер бути правдивим
до кiнця.- Я недавно прочитав у французькому журналi статтю одного
професора з Марселя. Вони теж працювали з амонiл-тетрафосом. Навiть кодовi
назви тотожнi. У вас - exornut, а в них - principut. Вони прийшли до
вiд' много результату. Вiн таки не вступа в реакцiю. Ви ловите мiраж... В
АТФ нема попередника. Нема тi © митi - спалаху енергi©, бурхливо©
реакцi©. Вона невловна, бо ©© не iсну . Пробачте... що вийшло так красиво.
Але ж ви справдi ловите мить, яко© нема . То - цiкава фантазiя Марченка, i
бiльше нiчого.
- Боже,- тихо й злякано сказала Неля.- Бiдний шеф. Стiльки рокiв працi!
Скiльки надiй... Це катастрофа.
- У науцi бува таке...- Й зрозумiв, що знову каже не те. Або не так.-
А може, й помилилися вони. Зараз часто помиляються. Сотнi методiв
перевiрки, тисячi випадковостей. Один раз , десять разiв нема ...
Вона ловила в його голосi невiру, й та невiра була переконливiшою за
слова. Вiн ще й далi казав про недосконалiсть сучасних методiв перевiрки,
про заплутанiсть i неяснiсть деяких мiсць у статтi, про сво© власнi
сумнiви, але Неля була неуважна, ледве чи й слухала його. Вона тихо
попрощалася й пiшла.
Вiн стояв, чекаючи, поки засвiтиться вiкно на шiстнадцятому поверсi.
Воно не засвiчувалось довго, так довго, що вiн аж почав хвилюватися, а
тодi спалахнуло м'яким рожевим свiтлом, яке по хвилi пригасло, чи, може,
його заступили. Йому здалося, що вiн бачить у вiкнi тiнь, i хоч не був
певний того, помахав рукою й пiшов спустiлою набережною.



РОЗДIЛ ТРЕТIЙ

Дмитро Iванович iшов освiтленою лiхтарями денного свiтла вуличкою i
думав про те, як йому сказати про Свiтланину пропозицiю дружинi. Вiн шукав
хiдничка, яким би можна пройти розмовою легко, швидко, нi за що не
зачепившись, нi до чого не привернувши уваги, - тобто сказати тонко,
вмiло, тактовно й воднораз так, мовби про щось незначне, звичайне. Чорти
його батька знають, як сказати! Бо хоча всi в iнститутi думали, що його
дружина нiчого не зна про отой мiраж, який стiльки лiт висiв помiж ним i
Свiтланою, та й справдi вже не надавали йому нiякого значення, вона знала,
й мiраж перед ©© мисленим зором згуск майже в реальне видиво. Вона
ревнувала зата но, гiрко, з роками тi ревнощi затвердли, i хоч не так
ятрили, але ©х можна було хiба що спалити разом з Iриною. Рухав тими
ревнощами не страх, що вiн ©© покине, пiде - з роками вона стала боятися
цього все менше й менше, дивно, молодою, красивою чомусь боялася, а тепер
нi. ©й просто було кривдио. Iринi здавалося, що поруч не© живе ще щось,
незриме, тривке, й вона не могла нiчого з ним удiяти. I не мала за що
вхопитися, щоб хоч викричатись чи бодай образити, обсмiяти обох. I вiд
того кривднiсть тiльки бiльшала.
Так нiчого й не надумавши, Дмитро Iванович повернув на Червоноармiйську
вулицю, пiдiйшов до свого будинку. Жив вiн у старому, ще дово нного
мурування п'ятиповерховому будинку, обабiч якого стояли модернi,
дев'ятиповерховi новобудови, та й майже весь квартал з цього боку був
новий. Тi новi будiвлi милували зiр строгiстю лiнiй, якимось ще не
розакумульованим теплом i чистотою, випромiнювали значно бiльше щастя, нiж
усi iншi - з важкими надбрiв'ями вiкон, стемнiлими фасадами й скрипучими
металевими ворiтьми пiд'©здiв. Принаймнi так здавалося Дмитру Iвановичу,
i, мабуть, так воно й було, вже хоча б тому, що тут квартири люди одержали
недавно, радiли й тiшились ними. Червоноармiйська вулиця - трохи гамiрна,
але Марченко мiняти мiсце мешкання не збирався, хоч, мабуть, коли б
попросив, йому, доктору, членкору, видiлили б квартиру в академмiстечку.
Квартира його вдовольняла - недалеко вiд центру, зручно з транспортом,
майже поруч базар, магазини, у вуличний гамiр якось вжився, дружина, дiти
й зовсiм не помiчали його.
Дверi вiдчинила Iрина, Iрина Михайлiвна: всi вчителi, на вiдмiну вiд
людей iнших професiй, навiть академiкiв, мають повне iм'я, яке
утверджу ться не тiльки в школi, а й дома. Iрина Михайлiвна - вчителька
географi©.
Вона стояла перед ним, витирала об квiтчастий фартух руки, не поспiшала
вернутися на кухню, де щось шипiло й сичало. Помiтила одразу, що вiн
випив, певно, нервувалася, що припiзнився, - була не в настро©.
У ©хньому домi нiколи не було повно© рiвноваги. Не було, сказати б,
сво © мiкроатмосфери. Вiн теж давав волю нервам, щоправда, до певно© межi,
©© вiн нiколи не переступав. I не те, щоб вони через нього жили "гiрше за
iнших". Адже не пив, не гуляв. Та на якiйсь однiй лiнi©, на якiйсь площинi
так i не змiг стати. Насамперед у домi не було раз назавжди заведеного
порядку. Отого "мiщанського" порядку, коли дiти слухняно сидять за столом,
батько кра хлiб, а мати розлива суп, коли один батькiв погляд примушу
дитину, котра розпустувалася, опустити голову над тарiлкою з супом, коли
"доброго ранку" i "на добранiч", коли дiти чинно розповiдають про вивченi
уроки й витраченi копiйки i розказують все про себе та сво©х друзiв. Отого
"мiщанського" порядку, який, як вiн думав, - i, мабуть, справедливо, -
привча людину до порядку взагалi, вихову розважливiсть, спокiй,
слухнянiсть. Частково в тому, що в них у життi не малося строгого порядку,
було винне й ©хн життя - обо працювали, обо майже щодня па якихось
засiданнях, нарадах - але бiльше самi. I знову ж насамперед вiн. Про це
почав думати пiзнiше. Зрозумiв з роками, що не усвiдомив собi
вiдповiдальностi виховання в сiм'©, назавжди залишився
батьком-початкiвцем, якому сво© науковi справи, замисли вiдсунули кудись
на другий план клопоти родиннi. Часом вiн так i думав: "Треба взятися за
виховання". I не брався. Та, власне, вже й не знав. з якого кiнця
приступити. Вiн з самого початку не зумiв виробити яко©сь системи, а якщо
сказати правду, навiть не думав про те. Просто хотiв мати дружину, й
дружину красиву, а Iрина таки була жiнкою красивою. Красивою не якоюсь
жагучою красою, а красою строгою, добiрною: висока, струнка, високе чоло,
великий нiс - всi риси обличчя крупнi, вони творили сво рiдну гармонiю,
вказували, як казали у них у селi, на "породу". З таких жiнок колись
писали портрети. Та краса ще й зараз не зiв'яла зовсiм, але в не© вже
одiбрали багато промiнчики бiля очей, i ледь помiтнi зморшки на ши©, i
прихованi хною бiлi нитки в темно-каштановому волоссi. Iрина не бiгла за
нього замiж, довгий час вiн бачив у нiй вагання й долав його, свiдомо й
настiйно домагався ©©. Вона була по-жiночому розумна, певнiше, тут мав
вагу iнстинкт, всi отi засоби сподобатись: зведенi мовби суворо, а мовби й
заклично брови, нахил голови, безпосереднiсть та на©внiсть. А за ними
практичне сприймання життя, не затуманений погляд на речi та людей, ©й би,
мабуть, бiльше пiдiйшов чоловiк поважний, певний себе, свого мiсця в
життi, скупий на слово, практичний, а не розкиданий, м'який, трохи
нервовий Дмитро Iванович.
З свого боку Марченко й зараз не шкодував, що одружився на Iринi,
навпаки, думав, що i в iнших жiнках не знайшов би бiльшого. Проте вiн не
мiг i не бачити, яка вона йому чужа. Вона чужа була й молодою, може, ще
бiльше, нiж тепер, але тодi вiн був молодий, власне, йому були потрiбнi
всi люди й нiхто зокрема, почувався безконечним, дужим, йому достатньо
було ©© краси i сво©х планiв на майбутн . Ба нi... Йому хотiлося, щоб вона
супроводжувала його в поступi. А вона довгий час мала на думцi лише власну
персону. Вийшовши замiж, Iрина якийсь час - i це Марченковi було особливо
кривдно - соромилась його. Знала, що вiн не вродливий, боялася, що подруги
запiдозрять, буцiм вийшла з розрахунку, не запрошувала на сво©
iнститутськi вечори й просто не любила виходити з ним помiж люди. Потiм те
стерлося само по собi, й забулися всi iншi дивацтва та примхи молодостi. З
роками десь у глибинi душi впевнилася в його розумi, бачила, змушена була
це побачити, й вiдчула залежнiсть вiд нього в тiй житейськiй клiтинi, в
якiй утвердилися разом. Вона вже почувалася певно тiльки за ним, бiля
нього, на отому щаблi, що його посiв вiн. Нi, це не була панiчна боязкiсть
жiнок, якi нiчого не вмiють i роблять всю ставку на чоловiка. Вона
замолоду не робила ставки на чоловiка доктора. Вона виходила за його
поступливу вдачу (це теж був розрахунок, хоч вона й не зiзнавалася собi в
цьому, а може, й не усвiдомлювала), за його щирiсть, житейський досвiд (у
чому помилилась), ©й лестило, що вiн молодий i вже кандидат, вiдомий у
сво©х колах, ©й запам'яталося, як колись, тiльки-но вони побралися, вона
заповнювала на роботi якусь анкету i ©© запитав ©хнiй шкiльний
невдаха-кар' ристик, хто в не© чоловiк. Вона вiдповiла - старший науковий
спiвробiтник. I той не стримався, сказав з неприхованим хидством: "Вiн i
за вiком старший?" - "За вiком вiн значно молодший за вас", - одрiзала
вона.
I трохи пiзнiше, як йому було тридцять два, на якихось iменинах дво
пiжонiв у картатих бобках залицялися до не© й всiляко хотiли принизити
його, намагалися втягнути в словесне змагання. Кепкували з його на©вно©
голубо© сорочки, невмiло зав'язаного галстука, й Мирон, його друг, котрий
уже добряче причастився, нагнувся до одного з пiжонiв i сказав на вухо,
але так, що чув i другий пiжон, i всi за столом: "Ви, троглодити. Вашi
мiзки, складенi докупи, не потягнуть, як його мозочок. А сорочок вiн може