Страница:
ультрамодних черевиках i з ультрамодною сумочкою в однiй руцi, а в другiй
несе вiдро, з якого виглядають вiник i совок на смiття.
А ще в нiй якась твердiсть, якась мовби зача нiсть, якi нiколи не
проривалися нагору i якi, проте, всi вгадують та бояться ©х.
Дмитро Iванович дивився на горлиць на дротах, на зустрiчнi машини -
тiшився ©здою. Вiн не любив ©здити часто - ось так, раз на пiвтора-два
мiсяцi - то при мно, а щодня, навiть щотижня - про таке й думати не
хотiлося, й сам не купляв машини, мабуть, через те. Вiн на©здився на все
життя у вiйну. Його взяли на не© шофером i всю - од сорок першого до сорок
п'ятого - вiн прослужив у автобатальйонi. Призвали рядовим,
демобiлiзувався старшим лейтенантам, командиром автороти. Вiн багато разiв
попадав пiд бомбардування, двiчi горiв - один раз у кабiнi машини, другий
- закиданий мiшечками з порохом з розвернутого бомбою кузова, доводилося
йому i виходити з оточення, i вiдбивати ворожi атаки, коли ©х зненацька
заскочили десантники, i все ж найчастiше для нього вiйна згадувалася як
безкiнечна то чорна, роз'юшена, то жовта, пiщана, то тверда брукована
стрiчка. А вже обiч не© - все iнше - села, окопи, короткi полохкi ночi,
замаскованi в лiсi укриття для машин, штабелi снарядiв i мiн. Вiн пам'ятав
©© як низку нескiнченних рейсiв: снарядних, хлiбних, порохових, з гарматою
на причепi i з солдатами в кузовi. Вiн розумiв, що на тих дорогах багато
втратив, отi © юнацько© мрiйливостi, задуманостi, зачарованостi лiсом,
який став маскувальним об' ктом, рiчкою, що стала водною перешкодою, але й
немало здобув. Тi дороги загартували його, влили в нього яко©сь твердо©
текучо© сили та витривалостi. На тих дорогах вiн до кiнця усвiдомив, що
таке Батькiвщина, що таке вiра в людину, побратимство. Скiльки то люди
недоспали там за нього ночей, i скiльки недоспав за них вiн, скiльки разiв
важив життям, аби продовжити життя тим, у окопах,вони могли захиститися
тiльки пiдвезеними ним снарядами i патронами, i вiн проривався через
вогнянi бар' ри, не раз ризикуючи злетiти в повiтря разом з сво©м
вантажем. I чи не йому була призначена куля, яка влетiла в праве бiчне
скло i на смерть вразила пiхотинця, якого вiн пiдвозив з санбату до
фронту. Нехай нi вiн, нi пiхотинець не здогадувались тодi про те, але того
вилицюватого молодшого сержанта вiн запам'ятав на все життя. Iнодi йому
здавалося, нiби вiн продовжив його життя, мусить виконати щось, чого не
виконав той солдат.
Згадуючи все те нинi, Дмитро Iванович подумав, що коли б йому знову
довелося стати проти ворога, вiн би не похитнувся. Тодi, у вiйну, його
патрiотизм був великий, але, як вiн думав зараз, стихiйнiший,
iнту©тивнiший, тепер же це почуття випливало з усього того, що побачив, що
зрозумiв на довгих житт вих гонах.
"Волга" тицьнула, й Марченко пробудився од думок. Машина повернула
лiворуч на польову дорогу, вiдтак знову лiворуч, пiд шатрище лiсу. Потiм
повернула ще раз на дорогу, яку могло побачити тiльки досвiдчене око,-
мабуть, Хороли тут вiдпочивали не раз. Вона зупинилася в густому пiдлiску
на межi соснового бору та мiшаного лiсу. Саме такого лiсу, який найбiльше
любив Дмитро Iванович, не густого, а розрiдженого, з галявинами, з
дубами-велетами. Може, саме через те вiн навiть не зачекав, поки Хороли
впорають машину,- вони ©© розвертали, здавали задом у кущi, а тодi пiдняли
капот i колупалися в моторi, встав i пiшов помiж дубiв. Йому хотiлося
тишi, вiн iшов i вiдчував, як вона дзвенить у ньому, налива його
бадьорiстю, якоюсь первiсною свiжiстю, аж млостю, тi ю млостю, що тiльки
розгорни руки - й заграють м'язи, й груди дихнуть на всю широчiнь.
Попереду зблиснуло озерце-Дмитро Iванович пiшов швидше. Воно лежало в
крутизнi й було тихе, майже незаймане. Вiн любив такi озерця, що
поховалися вiд цивiлiзацi©, озерця з ще не поголеними берегами, не
засмiченi, не згвалтованi транзисторами. Попiд протилежним, оступленим
високими дубами, окутаним кущами берегом ще лежав туманець, вiн тягнувся
пасемцями, зникав у зелених вiтражах очерету, так нiби чи©сь невидимi руки
змотували i ховали тi бiлi суво©. Вода тепла й прозора, здавалося, набери
©© в жменi, й зми ш з лиця задуму, й утому, й журу з душi. Осоки, лози
молодi, радiснi- отак усе те жило, коли на нього ще нiхто не дивився й не
бродив по ньому. Дмитровi Iвановичу здалося, що вiн iшов сюди не
випадково, що на нього це озерце чекало. Вiн подумав, що навiть десь ного
бачив, у снi чи на якiйсь картинi. Але нi, на картинi таких озер не бува .
Там вони вiчно незмiннi, то зовсiм iнша площина, яка нiколи не може бути
зведена з ось цi ю живою суттю, то тiльки намагання викликати в уявi цю
живу суть.
Пискнула очеретянка, залопотiло латаття - майже попiд самими ногами в
Дмитра Iвановича пробiгла водяна курочка. Марченко розглядався. Вiн
здогадувався, що чар творить уява, але йому було гарно творити його.
Слухати тишу, дивитися в чисту воду й тiльки крайком свiдомостi вiдчувати,
що десь там гомiн i гуркiт, там тече в трубах i збiга в каналiзацiю
вода, й турботи провисли мiж людей невидимим прядивом. Дмитро Iванович
пiшов берегом озера. Воно було довге, вигиналося, неначе лук, i вивело
його на узлiсся.
Тут дуби були ще бiльшi, ще могутнiшi. Помiж них росли берези - теж
розкiшнi, в нiжно-зеленiй пiнi, по них хвилями ходив вiтер, свiжий молодий
вiтер, що в наш час вже сам по собi розкiш, по них i по молодiй травi, яка
летiла разом з ним хвилями в далечiнь, до темно-зелено© крайки, яка
позначила Десну. На самому краю лiсу на горбку рiс дуб-велет, обхватiв у
чотири, ще не старий, дужий, розпросторений у всi боки - цiла зелена
держава.
Вiн уже теж пробудився, жив весною, розкошував у нiй, напивався ©©,
потягнувся тендiтним, ще нiби аж несправжнiм листям до сонця. Воно
котилося в голубому небi по-весняному м'яке, тепле, добре й ласкаве. Помiж
ним i дубом угорi ширяло дво боривiтрiв. Вони купалися в його променях,
шугали дико, шалено, сповнивши повiтря дужим кiркотом. Серця ©м рвала
сила, сила й захват, в цю мить, мабуть, вони могли пройняти свiт наскрiзь.
Двi малесенькi торбочки м'язiв, наповненi кров'ю, вони були страшенно
дужi. ©х сповнило тi © сили сонце, вони набралися ©© в нього. В отiй
нестримностi лету, напрузi м'язiв, клекотi кровi й та©лася вiчна суть
буття,- так у ту мить розумiв i почував Дмитро Iванович.
I враз вiн вiдчув усерединi якийсь поштовх, його самого сповнило
вiдчуття сили, нестримностi, майже лету, вiн розкинув руки й засмiявся.
Його охопила безпричинна радiсть, та радiсть, з якою вибiга на порiг в
шумовиння дня дитина. Заслiплена сонцем, вона розгорта рученята,
тягнеться до нього, намагаючись якнайбiльше захопити його в себе. Але його
думка працювала - гострим крайком навiть черкнула по отих трьох чорних
тижнях,- проте й вона, мабуть, була породженням оцього безуму, простору й
сонця. Так, сонця. Це вiн подумав найперше. Подумав як учений, вiдчув себе
ним. Отут, на краю лiсу, обвiяний тугим i запашним вiтром, обсипаний
сонячним промiнням. Вiн дивився на нього. Вiдчував причетнiсть до нього.
"Ти мертве,- сказав подумки й вiдчув, як десь попiд серцем пройшло щось
iскряне, мов електричний розряд. Адже - говорив iз сонцем. Ти джерело
життя, всього сущого-звiра, трави, вiтру... й мене разом з ними. Разом,
але й не разом... Ти найбiльша свiтова сутнiсть. Ще й зовсiм недоступна
менi. Моя маленька сутнiсть входить у твою, як... нi, цього, як вона
входить, менi пiзнати не судилося. Як i всi © неосяжно© сутностi. А що б
змiнилося, якби я ©© пiзнав? - запитав себе.Для мене? Ця маленька сутнiсть
сповнилась би чимось новим, винятково важливим? I знову ж - важливим для
кого? Але ж моя сутнiсть не в тому, щоб iти крiзь усе, не помiчаючи,
плинути, не думаючи про плин. Велетенською сутнiстю це закладено в iншiй -
у менi - докопуватись, шукати, розкривати, ©© й себе - все. I тому ми й
пiдвладнi ©й, але ми й вирвалися з не©. Ми вже не тiльки тлiн, слiпий
результат тво © роботи".
На мить йому згадалася кольорова дiаграма з однi © популярно© брошури.
На нiй були намальованi лiс, баский, з розвiяною вiтром гривою кiнь,
табунець тремтливих рибок, людина на краю лiсу - все це охоплювала товста
чорна лiнiя, яка спадала тупим вiстрям униз. На кiнцi вiстря чорнiв напис:
"В гумус". Науково справедлива, та схема вдарила його тупiстю,
вiдчуженiстю вiд життя, вiд людських почуттiв. А зараз вiн сам стояв на
краю лiсу й смiявся з не©. Смiявся як людина, котра напилася вiтру,
сон-ся, смiявся як учений. Як учений, вiн розумiв i розумiв якось так,
всеохоплююче, дiалектичне, текуче, що вiд його працi, його електронного
мiкроскопа якоюсь мiрою залежить свiт. Увесь оцей свiт. Луки, лiс, люди.
Що вiн сам не тiльки гумус, глина, а й демiург. Нi, вiн так не подумав. Це
було мовби у пiдсвiдомостi. А те вiдчуття йшло iз знань i з того, чому
присвятив майже половину свого життя. З фотосинтезу, якому судилося
продовжити й цю луку, i дерево, й оте прекрасне, оновлене мiсто, що ледь
бовванi на обрi©, самих людей, розбудовувати свiт далi, вести в ньому
людину. Вiн по©де звiдси в мiсто, в гамiр, а лiс стоятиме, i вiн
працюватиме, щоб лiс стояв, щоб потiм, за багато лiт, хтось iнший прийшов
сюди, й стояв так, i продовжив далi лiс, мiсто, себе i оце велике життя у
великiй кра©нi. Так Дмитро Iванович ще нiколи не думав. Й ще нiколи не
почувався вченим такою мiрою, як сьогоднi. Все нiби з' дналося в одну
крапку - недавня загроза життю й вiдродження по нiй, робота й оця
мандрiвка у весну. Вiн дивно, по-справжньому глибоко вiдчув свою
причетнiсть до не©, до життя, до сонця,- так, до сонця, одну з найбiльших
та мниць якого намагався розгадати. Без насмiшки й iронi© думав про себе
як про вченого, аж сповнився яко©сь самоповаги, самозначущостi. Знав, що
клопочеться не мiзерi ю, не марну життя, сто©ть на перехрестi свiтових
дорiг, а не десь у глухому закутку, й нехай усе сказиться - як же буде
кривдно, коли раптом виявиться, що простояв даремно, що сонячнi конi мчали
повз нього, але вiн не змiг упiзнати свого, загнуздати й сiсти. Що хтось
iнший перейме коня i помчить на ньому. Нi, вiн ловитиме, скiльки вистачить
сил. I таки впiйма .
Повiльно пiшов назад. Вiн нiс щось у собi - велике, радiсне, тривожне.
Воно, вiдчував, починалося тут, а вело кудись далi, в майбутн , зрiло для
нього й водночас не тiльки не заважало сприймати оцей день, а просвiтило,
оновило його. Берези, кущi лiщини, трава - вони теж мовби були сповненi
тi © радостi. На освiтлених сонцем горбочках росли якiсь триколiрнi -
син , бiле, жовте - квiти, маленькi, тендiтнi, нiжнi. Вiн збирав ©х у
пучечок, милувався ©хньою тендiтнiстю. Вiн подумав, що ранiше нiколи не
бачив цих квiтiв. А може, й бачив, та не помiчав. Часом ми, подумав, дуже
пiзно навча мось цiнувати красу. Замолоду нас вабить i збуджу нашу уяву
все грандiозне - великi рiки, великi дерева, пишнi суцвiття, а потiм ми
почина мо помiчати маленькi квiточки, травинки й листочки, знаходити красу
там, де колись i не мислили ©© знайти.
З пучечком нiжних квiтiв Марченко вернувся до машини. Вiн ледве
розгледiв ©©. "Волга" стояла серед густого пiдлiску, оточена з усiх бокiв
кущами горiшини та молодим березняком. Вiн пiдiйшов ближче, пошукав очима
Хоролiв. Степана Степановича не було видно нiде, а Свiтлана Кузьмiвна
сидiла на килимку з лiвого боку машини. Збоку на голубiй клейоночцi стояла
нерозкоркована пляшка коньяку, двi чарки, якiсь пакунки - певно, закуски.
Двi чарки, - вони мелькнули перед зором i згубилися - хтось iз Хоролiв,
хто вестиме машину, не питиме.
- А де Степан Степанович? - запитав Марченко, все ще чомусь не
одважуючись оддати букетика Свiтланi Кузьмiвнi.
- Та вiн у мене зна те який? Ухопив спiнiнга й подався до Десни.
Голос Свiтлани Кузьмiвни був нещирий, у ньому тремтiла вдавана
безжурнiсть i веселiсть. I тут вiн побачив ©© посмiшку. Трохи нерiшучу,
трохи нiякову, трохи вибачливу. Найперше вiн сприйняв ©© як небезпеку.
Неясну, нечiтку, але небезпеку. Мабуть, то тенькнула сама природа, ©©
чуття, ©© iнстинкт, ©© нерв. А далi враз спалахнуло в головi - ясно,
реально, оголено. Й нiчого бiльше - жодно© тiнi, жодно© хмарки того
мiражу, який таки ж висiв помiж них i хвилював його. Повзуча реальнiсть,
практицизм. Звичайно ж, все тiльки так. Дослiдник, науковець з Свiтлани
кепський, майже нiякий. Це вiн зробив ©й кандидатську дисертацiю. Так, вiн
дарував думки, вiн розробляв проблеми багатьом молодим науковцям. З
обов'язку, з щедростi, просто почуваючи надмiр сил. А ©й же, звичайно, ще
й з симпатi©, з усього того, що незримо складалося помiж них на самому
початку ©хнього знайомства. Вiн ©й пiдказував, перевiряв, правив,
пiдраховував, а деякi роздiли написав сам. Тепер Свiтлана назбирала
матерiали для докторсько© дисертацi©.
I саме сьогоднi вирiшила розпочати про не© розмову. Повести на нього
атаку за чаркою коньяку. Ще й вiдiслала Степана Степановича.
Звичайно, якби вони запросили його додому, якби вона повела цю розмову
в лабораторi©, то мало б зовсiм iнший вигляд. А тут йому просто в мозок
бив оцей практицизм, чимось навiть схожий на пiдкуп, оце пiдлещування,
по©здка була запланована заздалегiдь, "запрограмована".
I все це рiшуче контрастувало з атмосферою наукового пошуку, навiть
жертовностi науцi, якi вiн запроваджував У лабораторi© i якi справдi
панували там.
З одного боку, мовби нiчого й не сталося, ну що тут такого: молодший
колега запросив на чарку старшого, з Другого ж - Хорол порушила щось таке,
що падало тiнню на ©хнi стосунки i науковцiв, i людей. В Дмитровi
Iвановичу щось трiпнулося, щось спалахнуло, аж йому стало жарко.Але,
мабуть, оте, вироблене впродовж життя, виявилося дужчим за стихiйний
сплеск гнiву. Дмитро Iванович лише запитав:
- Куди пiшов вiн? У який бiк?
В ту мить Дмитро Iванович вiдчув, як самi собою попустилися прикро
наструненi вiжки. Вiн мовби збоку побачив себе, i Свiтлану, й пляшку та
чарки. Ледве стримався, щоб не розсмiятися.
- Не люблю чаркувати сам,- сказав майже весело.- Ми розiп' мо ©©
втрьох. Пiвлiтри на трьох - це ж узаконена випивохами норма. Та й ми
збиралися порибалити разом. Вiн обiцяв узяти два спiнiнги.
Проте Свiтлана Кузьмiвна переключити розмову в жартiвливе русло не
змогла. Вона мовби здерев'янiла й далi дивилася розгублено i знiчено. I
вiн вiдчув також, як пада з крутого гребеня веселостi й силомiць
прибрано© безпечностi в нiяковiсть i сором.
Вони не дивилися одне на одного, похапцем вкидали в багажник килимок,
коньяк i пакети з закускою.
- Ми його наздоженемо машиною,- сказав Марченко. "Волга" рвонулася з
мiсця, заглухла - Свiтлана Кузьмiвна од хвилювання недодала газу, знову
ввiмкнула мотор i ви©хала на просiку. Гуцаючи багажником, у якому щось
насмiшкувато тарабанило, машина помчала мiж двома рядами високих струнких
сосон. Вони ви©хали на узлiсся, й Свiтлана Кузьмiвна зупинила машину.
Дорога, яка проглядалася далеко-далеко, кiлометрiв за три, до само© Десни,
була пустельна. Дiйти ж до рiчки за цей час Степан Степанович не мiг.
Марченко подумав, що, може, вiн ще не дiйшов до узлiсся, вискочив з машини
й кинув мiж високi сосни закличний погук:
- Степане Степановичу, аге-е-ей!
I тут раптом з лiсу просто на нього вискочив бiлий рафик. Здавалося,
Марченко викликав його сво©м голосом. Рафик пiд'©хав дорогою, яка кружляла
узлiссям помiж пiщаних, засипаних глицею горбiв. Мабуть, його щось наслало
- чи то дiяв закон парностi зла, який вивели хлопцi в його лабораторi©.
Принаймнi так подумав Дмитро Iванович. I зовсiм забув, що оця лука, оцей
деснянський берег був зоною вiдпочинку академi©, мабуть, через те Хороли
так добре знали лiс, тiльки вони не сподiвалися, що о цiй порi зустрiнуть
тут кого-небудь. А зустрiли рафика, повнiсiнького рибалок. З нього, - ще
бiльша iронiя, - у вiконечко бiля шофера висунулося кругле, як жорнове
коло, обличчя заступника директора iнституту Карпа Федоровича Одинця.
- Чого це ви тут мота тесь, Дмитре Iвановичу? - запитав вiн,
перебiгаючи хитрим оком од Свiтлани до Марченка.
Дмитро Iванович розгубився вкрай. Вiн тiльки клiпав рудуватими
повiками, а тодi розвiв руками й сказав:
- Та ось... Десь запропав Степан Степанович, чоловiк Свiтлани
Кузьмiвни.
- Божечки, загубили чоловiка,- бiдкнувся Одинець.
- А може, його й не було? - обiзвався ще хтось з рафика.
- Як то не було? - обурився Дмитро Iванович, i те його обурення
викликало регiт у рибалок.
- То нам розгорнутись у цеп i допомогти шукати? - знову хидно запитав
заступник директора. Одинцеве хидство остаточно протверезило, а разом i
озлило Дмитра Iвановича.
- дьте ви пiд три чорти,- сказав вiн.
- Ого,- справдi здивувався Одинець, бо ще нiколи не чув такого од
Марченка. Вiн махнув рукою, i рафик, пахнувши димом, тихо покотився по
м'якiй луговiй дорозi до рiчки.
А Дмитро Iванович постояв ще мить i пiшов до машини.
Бiльше вони Хорола не шукали. Почувався Дмитро Iванович кепсько,
просто-таки злецько. Це почуття чимось було схоже на почуття свiдка лихого
вчинку, який зробила близька людина. Свiдка, а може, й спiвучасника, що
потерпав: а чи не доведеться йому теж пересiсти на лаву пiдсудних.
Свiтлана Кузьмiвна вдавала, що вся вiддалася ©здi, пильну дороги,
зосереджено дивилася вперед. Це трохи рятувало ©х: не доводилось втiкати
одне вiд одного поглядами. Але почуття незручностi сповнило ©х обох. Вони
сидiли так напружено, що стороння людина могла подумати, буцiм цi дво
везуть вибухiвку. Дмитро Iванович, хоч жодного разу навiть не скосив убiк
очей, почував Свiтлану розпашiлою щокою, скронею, думкою - усiм ством,
боявся, щоб вона не заговорила, не сказала чогось такого, вiд чого ©м i
зовсiм буде нiкуди подiтися, - почне вибачатися, просити, щоб вiн забув
усе, або розiгра безтурботнiсть, жартiвливiсть, а таке в жiнок
здебiльшого кiнча ться iстерикою.
Проте вiн мiг не боятися нi того, нi того. Свiтлана Кузьмiвна Хорол
була жiнка мiцна, судила про все, може, трохи й примiтивно, але тверезо.
Звичайно, вона теж палала на тому вогнi. Але водночас розмiркувала, що
Дмитро Iванович i далi жодним словом не нагада про те, що сталося. Ну,
впаде ота романтична шалiнка, якою трохи тiшився i яка вже й так злиняла
од часу, ну, цуратиметься ©©, й на його допомогу над докторською
сподiватися нiчого. Та й то ще... Вiн такий, що, може, навпаки, аби не
подумала чогось лихого, й допомагатиме. Принаймнi з роботи вона не втече,
i ©© репутацi© нiщо не загрожу . Ото чорт принiс жаболовiв... Але яке ©хн
дiло й що вони можуть сказати? Звичайно, погано, що вони ще бiльше
перестрашили Дмитра Iвановича. Вiн же... Вiн... У серце натекла досада, що
загусала в злiсть. Отакий слабонервний. Отакий...
I враз зовсiм несподiвано i, здавалося, всупереч тому, що намагалася
думати, в нiй зринула така щемнiсть, такий бiль, що ©й захотiлося плакати.
Згадалося, як уперше прийшла до нього проситися на роботу, який вiн був
незвичайний, соромливий, гарний у тiй соромливостi, доросла людина, вiн
нiяковiв перед нею, як хлопчик. Таким вiн лишився назавжди. I яка ж вона
необачна... ©й здалося, що вона втратила щось велике-велике, що приходить
дуже рiдко, може, раз на життя, чого нi купити, нi випросити, нi викувати
на вогнi.
РОЗДIЛ П'ЯТИЙ
Борозна замкнув шухляду, зняв з цвяшка зеленого ворсистого капелюха, ще
раз обвiв поглядом стiл - чи не забув чого, й хотiв рушати до дверей, як
до нього пiдiйшов Вадим Бабенко. Доторкнувся довгим красивим пальцем до
гудзика на пiджаку Борозни, сказав, дивлячись йому в обличчя великими
чистими очима:
- Вiкторе Васильовичу, я ганебно вiдстав останнiм часом. Оце прочитав
вашу статтю про склад строми, а там стiльки посилань... Особливо на
iноземнi джерела.
Борозна поспiшав - бiля станцi© метро "Арсенальна" на нього мала чекати
Неля, вона чомусь не захотiла, аби вони йшли разом з iнституту, вiн
узагалi ледве вмовив ©© на цю зустрiч й тому спробував вiдбутися жартом:
- Козьма Прутков сказав...
- Правда, всього не осягнеш,- зiтхнув Вадим.- А все-таки, що ви
порадите прочитати хоча б з того, що сто©ть ближче до нашо© роботи?
Борозна назвав навмання три-чотири статтi, пообiцяв подумати,
порекомендувати завтра, енергiйно крутнув рукою, що мало означати -
поспiшаю, але завжди ввiчливий Вадим, котрий схоплював усе з пiвжеста,
сьогоднi не зрозумiв грубого натяку.
- А статтю того француза, з Марселя? - запитав.
- Якого француза, яку статтю? - здивувався Борозна.
- Та оту... Вони теж працювали в точцi ексордiум, як i ми. Я бачив ©© у
вас на столi. Навiть почав читати...
Вiктор Васильович добре пам'ятав, що на роботу тi © статтi не приносив.
Вiн пильно подивився на Вадима. Очi в того були й далi такi ж яснi, тiльки
мовби помiняли колiр. Так бува , коли ясно© днини на воду набiжить хмарка.
- Ви що, Вадиме, долазите по трубi до дев'ятого поверху? Чи навчилися
пiдробляти ключi до квартир? - сказав вiн трохи грубо, намагаючись
приховати досаду й тривогу, якi в ту мить заволодiли ним. Воднораз в ньому
ворухнулося й ще одне почуття - ревнощiв, адже Неля вибовкала довiрену ©й
та мницю не комусь iз дiвчат, а ось цьому кiнематографiчне красивому
Вадиму. А може, подумав, вибалакала й дiвчатам, то ще гiрше, треба було
якось випитати у Вадима, та вiн притлумив у собi це бажання й скiнчив
розмову в тому ж грубувато-жартiвливому тонi.- А по трубах зна те хто
лазить? Лунатики. Отже, вважайте, що все те вам приснилося. Сон - то
найкориснiше в нашому життi.
Уже збiгши по сходах униз, подумав, що треба було сказати Бабенку щось
iнше. Спробувати якось пояснити, якимось чином розвiяти пiдозру, сказати,
що помилився чи пожартував, пiдлякував Нелю, або хоч застерегти, але йому
зовсiм забракло часу. Вiн iшов, а в ньому пiднiмалась дедалi бiльше досада
на Нелю, також вiн подумав, що цей ©© вчинок да йому мовби якесь маленьке
право на помсту, право не церемонитись.
Неля вже стояла бiля входу в метро.
- Сучасний стиль,- сказала, скоро вiн, захеканий, пiдiйшов до не©.-
Вона чека на нього. Так що можете не вибачатися.
Вiн i справдi не став вибачатися. I поки що нiчого не сказав про
розмову з Вадимом Бабенком - не хотiв псувати вечора, розпочинати його з
дiзнань, а може, й з сварки.
Вузенькою покрученою дорiжкою вони спускалися вниз, до Петровсько©
але©. Спускалися в гуркiт, вереск, виск, мiшанину кольорiв, вогнiв,
голосiв, в щось незвичне, химерне, чуже. Тi © весни в парку експонували
iноземнi розваги - американськi гiрки, нiмецьке колесо, вiденськi
автомобiльчики, всюди висiли чудернацькi, не звичнi для ока рекламнi щити,
й бiгали в химерному убраннi тi, що обслуговували цi механiзми, й панували
якiсь незрозумiлi метушня та гомiн. Особливо багато люду приманювали гiрки
- "Супер-8", як ще називали ©х. Маленькi, пофарбованi в яскравi кольори
вагонеточки шалено металися по рейках, то злiтали вгору, то падали вниз,
вищали колеса, й вищали дiвчата, а однак же не вилазили з вагонеточок, i в
черзi ©х не меншало. Борозна подумав, що це прикмета часу - верещати й
сунутись туди, де страшно. Ну, не зовсiм страшно, просто можна погратися в
страх, як ото граються дiти, перебiгаючи перед автомобiлями дорогу. Люди
перестають любити спокiй, вони хочуть будь-що полоскотати нерви - промчати
з шаленою швидкiстю, заглянути в прiрву чи бодай спiвпережити щось подiбне
з героями фiльмiв. Мабуть, таке прагнення взагалi притаманне людинi. Адже
й колись мчали на шалених конях i вигадували страхiтливi казки про чортiв
та вiдьом, тiльки тепер це бажання значно загострилося. Очевидно, усе
людське життя трима ться на нервах, на отих ниточках, яким при мно скнiти,
терпнути, завмирати.
У парку гримiла музика. Шаленiв джаз, вганяючи всiх у свiй ритм,
пiдкоряючи собi.
- Я десь читав,- сказав Борозна,- що iндiйцям надзвичайно подобаються
нашi вальси й наша народна музика. А ми вхопили ©хнi ритми. Пiд цей
гуркiт, пiд це завивання менi зда ться, що зараз з когось, а може, й з
мене, потягнуть скальп.
- Ви самi зможете будь з кого зняти скальп,- сказала Неля.
Вiн засмiявся.
- Хочете випробувати сво© нерви?-Й показав на американськi гiрки.
Неля на гiрках кататися не захотiла. Вони каталися на маленьких
електромобiльчиках, що ганяли в замкнутому просторi, зштовхувалися,
налiтали один на одного, перегороджували шлях, вiн прагнув уникати ударiв,
а вона, навпаки, раз по раз пiдштовхувала його руку, i вони вганялися в
iншi автомобiльчики, ©х притискувало одне до одного, вони смiялися,
огорнутi атмосферою загального збудження й веселощiв. У нього химерно
стримiли вгору колiна, й те теж було смiшно, а в не© розпався вузол, у
який було затягнуто волосся, й воно лiтало за ©© плечима золотою хмаркою.
Потiм вони ©ли морозиво в лiтньому павiльйонi й пили сухе вино, потiм
гуляли темними алеями парку, що водили ©х то вгору, то вниз, пiдводили до
урвища, й очам вiдкривалося ся во вогнiв Дарницi з червоними стрiчками
реклам та мандрiвними свiтляками автомобiльних фар, заманювали в хащi, в
яких гаснув власний вiддих, а пiтьма уiнтимнювала, одгороджувала од джазу,
од гомону, од iнших людей, сповнювала трепету й незбагненного хвилювання.
Здавалося, все це влаштовано навмисне - свiтло й темрява, фарба сорому й
смiливiсть темряви, знову свiтло й знову тремке, бентежне чекання пiтьми.
Борозна кiлька разiв намагався обняти Нелю, але вона щоразу якось
легко, майже непомiтно виверталася й поспiшала пiд мерехке свiтло
головатих лiхтарiв. Вiн дратувався. Хiба вiн не чу , як пашать ©© щоки, як
тремтить ©© рука, коли вiн бере ©© в свою. Вона розпалю , розпалю i
втiка . Це обрана тактика, тактика досвiдчено© жiнки, котра хоче вийти
замiж. Звичайно, а чом би ©й i не прагнути того? Так, так, i все одно -
для чого ламатися, чого вдавати з себе недоторку. Адже була замужем. Вона
зна все... Таки хоче затягнути його... Хоче, щоб втратив голову. IЦоб
iшов у сильце не просто так, а з захопленням... Нi, того не буде. Ну, вона
гарна... Так би мовити, вартiсна... Але того не буде.
Вони самi не помiтили, коли збочили iз заасфальтовано© але© на
несе вiдро, з якого виглядають вiник i совок на смiття.
А ще в нiй якась твердiсть, якась мовби зача нiсть, якi нiколи не
проривалися нагору i якi, проте, всi вгадують та бояться ©х.
Дмитро Iванович дивився на горлиць на дротах, на зустрiчнi машини -
тiшився ©здою. Вiн не любив ©здити часто - ось так, раз на пiвтора-два
мiсяцi - то при мно, а щодня, навiть щотижня - про таке й думати не
хотiлося, й сам не купляв машини, мабуть, через те. Вiн на©здився на все
життя у вiйну. Його взяли на не© шофером i всю - од сорок першого до сорок
п'ятого - вiн прослужив у автобатальйонi. Призвали рядовим,
демобiлiзувався старшим лейтенантам, командиром автороти. Вiн багато разiв
попадав пiд бомбардування, двiчi горiв - один раз у кабiнi машини, другий
- закиданий мiшечками з порохом з розвернутого бомбою кузова, доводилося
йому i виходити з оточення, i вiдбивати ворожi атаки, коли ©х зненацька
заскочили десантники, i все ж найчастiше для нього вiйна згадувалася як
безкiнечна то чорна, роз'юшена, то жовта, пiщана, то тверда брукована
стрiчка. А вже обiч не© - все iнше - села, окопи, короткi полохкi ночi,
замаскованi в лiсi укриття для машин, штабелi снарядiв i мiн. Вiн пам'ятав
©© як низку нескiнченних рейсiв: снарядних, хлiбних, порохових, з гарматою
на причепi i з солдатами в кузовi. Вiн розумiв, що на тих дорогах багато
втратив, отi © юнацько© мрiйливостi, задуманостi, зачарованостi лiсом,
який став маскувальним об' ктом, рiчкою, що стала водною перешкодою, але й
немало здобув. Тi дороги загартували його, влили в нього яко©сь твердо©
текучо© сили та витривалостi. На тих дорогах вiн до кiнця усвiдомив, що
таке Батькiвщина, що таке вiра в людину, побратимство. Скiльки то люди
недоспали там за нього ночей, i скiльки недоспав за них вiн, скiльки разiв
важив життям, аби продовжити життя тим, у окопах,вони могли захиститися
тiльки пiдвезеними ним снарядами i патронами, i вiн проривався через
вогнянi бар' ри, не раз ризикуючи злетiти в повiтря разом з сво©м
вантажем. I чи не йому була призначена куля, яка влетiла в праве бiчне
скло i на смерть вразила пiхотинця, якого вiн пiдвозив з санбату до
фронту. Нехай нi вiн, нi пiхотинець не здогадувались тодi про те, але того
вилицюватого молодшого сержанта вiн запам'ятав на все життя. Iнодi йому
здавалося, нiби вiн продовжив його життя, мусить виконати щось, чого не
виконав той солдат.
Згадуючи все те нинi, Дмитро Iванович подумав, що коли б йому знову
довелося стати проти ворога, вiн би не похитнувся. Тодi, у вiйну, його
патрiотизм був великий, але, як вiн думав зараз, стихiйнiший,
iнту©тивнiший, тепер же це почуття випливало з усього того, що побачив, що
зрозумiв на довгих житт вих гонах.
"Волга" тицьнула, й Марченко пробудився од думок. Машина повернула
лiворуч на польову дорогу, вiдтак знову лiворуч, пiд шатрище лiсу. Потiм
повернула ще раз на дорогу, яку могло побачити тiльки досвiдчене око,-
мабуть, Хороли тут вiдпочивали не раз. Вона зупинилася в густому пiдлiску
на межi соснового бору та мiшаного лiсу. Саме такого лiсу, який найбiльше
любив Дмитро Iванович, не густого, а розрiдженого, з галявинами, з
дубами-велетами. Може, саме через те вiн навiть не зачекав, поки Хороли
впорають машину,- вони ©© розвертали, здавали задом у кущi, а тодi пiдняли
капот i колупалися в моторi, встав i пiшов помiж дубiв. Йому хотiлося
тишi, вiн iшов i вiдчував, як вона дзвенить у ньому, налива його
бадьорiстю, якоюсь первiсною свiжiстю, аж млостю, тi ю млостю, що тiльки
розгорни руки - й заграють м'язи, й груди дихнуть на всю широчiнь.
Попереду зблиснуло озерце-Дмитро Iванович пiшов швидше. Воно лежало в
крутизнi й було тихе, майже незаймане. Вiн любив такi озерця, що
поховалися вiд цивiлiзацi©, озерця з ще не поголеними берегами, не
засмiченi, не згвалтованi транзисторами. Попiд протилежним, оступленим
високими дубами, окутаним кущами берегом ще лежав туманець, вiн тягнувся
пасемцями, зникав у зелених вiтражах очерету, так нiби чи©сь невидимi руки
змотували i ховали тi бiлi суво©. Вода тепла й прозора, здавалося, набери
©© в жменi, й зми ш з лиця задуму, й утому, й журу з душi. Осоки, лози
молодi, радiснi- отак усе те жило, коли на нього ще нiхто не дивився й не
бродив по ньому. Дмитровi Iвановичу здалося, що вiн iшов сюди не
випадково, що на нього це озерце чекало. Вiн подумав, що навiть десь ного
бачив, у снi чи на якiйсь картинi. Але нi, на картинi таких озер не бува .
Там вони вiчно незмiннi, то зовсiм iнша площина, яка нiколи не може бути
зведена з ось цi ю живою суттю, то тiльки намагання викликати в уявi цю
живу суть.
Пискнула очеретянка, залопотiло латаття - майже попiд самими ногами в
Дмитра Iвановича пробiгла водяна курочка. Марченко розглядався. Вiн
здогадувався, що чар творить уява, але йому було гарно творити його.
Слухати тишу, дивитися в чисту воду й тiльки крайком свiдомостi вiдчувати,
що десь там гомiн i гуркiт, там тече в трубах i збiга в каналiзацiю
вода, й турботи провисли мiж людей невидимим прядивом. Дмитро Iванович
пiшов берегом озера. Воно було довге, вигиналося, неначе лук, i вивело
його на узлiсся.
Тут дуби були ще бiльшi, ще могутнiшi. Помiж них росли берези - теж
розкiшнi, в нiжно-зеленiй пiнi, по них хвилями ходив вiтер, свiжий молодий
вiтер, що в наш час вже сам по собi розкiш, по них i по молодiй травi, яка
летiла разом з ним хвилями в далечiнь, до темно-зелено© крайки, яка
позначила Десну. На самому краю лiсу на горбку рiс дуб-велет, обхватiв у
чотири, ще не старий, дужий, розпросторений у всi боки - цiла зелена
держава.
Вiн уже теж пробудився, жив весною, розкошував у нiй, напивався ©©,
потягнувся тендiтним, ще нiби аж несправжнiм листям до сонця. Воно
котилося в голубому небi по-весняному м'яке, тепле, добре й ласкаве. Помiж
ним i дубом угорi ширяло дво боривiтрiв. Вони купалися в його променях,
шугали дико, шалено, сповнивши повiтря дужим кiркотом. Серця ©м рвала
сила, сила й захват, в цю мить, мабуть, вони могли пройняти свiт наскрiзь.
Двi малесенькi торбочки м'язiв, наповненi кров'ю, вони були страшенно
дужi. ©х сповнило тi © сили сонце, вони набралися ©© в нього. В отiй
нестримностi лету, напрузi м'язiв, клекотi кровi й та©лася вiчна суть
буття,- так у ту мить розумiв i почував Дмитро Iванович.
I враз вiн вiдчув усерединi якийсь поштовх, його самого сповнило
вiдчуття сили, нестримностi, майже лету, вiн розкинув руки й засмiявся.
Його охопила безпричинна радiсть, та радiсть, з якою вибiга на порiг в
шумовиння дня дитина. Заслiплена сонцем, вона розгорта рученята,
тягнеться до нього, намагаючись якнайбiльше захопити його в себе. Але його
думка працювала - гострим крайком навiть черкнула по отих трьох чорних
тижнях,- проте й вона, мабуть, була породженням оцього безуму, простору й
сонця. Так, сонця. Це вiн подумав найперше. Подумав як учений, вiдчув себе
ним. Отут, на краю лiсу, обвiяний тугим i запашним вiтром, обсипаний
сонячним промiнням. Вiн дивився на нього. Вiдчував причетнiсть до нього.
"Ти мертве,- сказав подумки й вiдчув, як десь попiд серцем пройшло щось
iскряне, мов електричний розряд. Адже - говорив iз сонцем. Ти джерело
життя, всього сущого-звiра, трави, вiтру... й мене разом з ними. Разом,
але й не разом... Ти найбiльша свiтова сутнiсть. Ще й зовсiм недоступна
менi. Моя маленька сутнiсть входить у твою, як... нi, цього, як вона
входить, менi пiзнати не судилося. Як i всi © неосяжно© сутностi. А що б
змiнилося, якби я ©© пiзнав? - запитав себе.Для мене? Ця маленька сутнiсть
сповнилась би чимось новим, винятково важливим? I знову ж - важливим для
кого? Але ж моя сутнiсть не в тому, щоб iти крiзь усе, не помiчаючи,
плинути, не думаючи про плин. Велетенською сутнiстю це закладено в iншiй -
у менi - докопуватись, шукати, розкривати, ©© й себе - все. I тому ми й
пiдвладнi ©й, але ми й вирвалися з не©. Ми вже не тiльки тлiн, слiпий
результат тво © роботи".
На мить йому згадалася кольорова дiаграма з однi © популярно© брошури.
На нiй були намальованi лiс, баский, з розвiяною вiтром гривою кiнь,
табунець тремтливих рибок, людина на краю лiсу - все це охоплювала товста
чорна лiнiя, яка спадала тупим вiстрям униз. На кiнцi вiстря чорнiв напис:
"В гумус". Науково справедлива, та схема вдарила його тупiстю,
вiдчуженiстю вiд життя, вiд людських почуттiв. А зараз вiн сам стояв на
краю лiсу й смiявся з не©. Смiявся як людина, котра напилася вiтру,
сон-ся, смiявся як учений. Як учений, вiн розумiв i розумiв якось так,
всеохоплююче, дiалектичне, текуче, що вiд його працi, його електронного
мiкроскопа якоюсь мiрою залежить свiт. Увесь оцей свiт. Луки, лiс, люди.
Що вiн сам не тiльки гумус, глина, а й демiург. Нi, вiн так не подумав. Це
було мовби у пiдсвiдомостi. А те вiдчуття йшло iз знань i з того, чому
присвятив майже половину свого життя. З фотосинтезу, якому судилося
продовжити й цю луку, i дерево, й оте прекрасне, оновлене мiсто, що ледь
бовванi на обрi©, самих людей, розбудовувати свiт далi, вести в ньому
людину. Вiн по©де звiдси в мiсто, в гамiр, а лiс стоятиме, i вiн
працюватиме, щоб лiс стояв, щоб потiм, за багато лiт, хтось iнший прийшов
сюди, й стояв так, i продовжив далi лiс, мiсто, себе i оце велике життя у
великiй кра©нi. Так Дмитро Iванович ще нiколи не думав. Й ще нiколи не
почувався вченим такою мiрою, як сьогоднi. Все нiби з' дналося в одну
крапку - недавня загроза життю й вiдродження по нiй, робота й оця
мандрiвка у весну. Вiн дивно, по-справжньому глибоко вiдчув свою
причетнiсть до не©, до життя, до сонця,- так, до сонця, одну з найбiльших
та мниць якого намагався розгадати. Без насмiшки й iронi© думав про себе
як про вченого, аж сповнився яко©сь самоповаги, самозначущостi. Знав, що
клопочеться не мiзерi ю, не марну життя, сто©ть на перехрестi свiтових
дорiг, а не десь у глухому закутку, й нехай усе сказиться - як же буде
кривдно, коли раптом виявиться, що простояв даремно, що сонячнi конi мчали
повз нього, але вiн не змiг упiзнати свого, загнуздати й сiсти. Що хтось
iнший перейме коня i помчить на ньому. Нi, вiн ловитиме, скiльки вистачить
сил. I таки впiйма .
Повiльно пiшов назад. Вiн нiс щось у собi - велике, радiсне, тривожне.
Воно, вiдчував, починалося тут, а вело кудись далi, в майбутн , зрiло для
нього й водночас не тiльки не заважало сприймати оцей день, а просвiтило,
оновило його. Берези, кущi лiщини, трава - вони теж мовби були сповненi
тi © радостi. На освiтлених сонцем горбочках росли якiсь триколiрнi -
син , бiле, жовте - квiти, маленькi, тендiтнi, нiжнi. Вiн збирав ©х у
пучечок, милувався ©хньою тендiтнiстю. Вiн подумав, що ранiше нiколи не
бачив цих квiтiв. А може, й бачив, та не помiчав. Часом ми, подумав, дуже
пiзно навча мось цiнувати красу. Замолоду нас вабить i збуджу нашу уяву
все грандiозне - великi рiки, великi дерева, пишнi суцвiття, а потiм ми
почина мо помiчати маленькi квiточки, травинки й листочки, знаходити красу
там, де колись i не мислили ©© знайти.
З пучечком нiжних квiтiв Марченко вернувся до машини. Вiн ледве
розгледiв ©©. "Волга" стояла серед густого пiдлiску, оточена з усiх бокiв
кущами горiшини та молодим березняком. Вiн пiдiйшов ближче, пошукав очима
Хоролiв. Степана Степановича не було видно нiде, а Свiтлана Кузьмiвна
сидiла на килимку з лiвого боку машини. Збоку на голубiй клейоночцi стояла
нерозкоркована пляшка коньяку, двi чарки, якiсь пакунки - певно, закуски.
Двi чарки, - вони мелькнули перед зором i згубилися - хтось iз Хоролiв,
хто вестиме машину, не питиме.
- А де Степан Степанович? - запитав Марченко, все ще чомусь не
одважуючись оддати букетика Свiтланi Кузьмiвнi.
- Та вiн у мене зна те який? Ухопив спiнiнга й подався до Десни.
Голос Свiтлани Кузьмiвни був нещирий, у ньому тремтiла вдавана
безжурнiсть i веселiсть. I тут вiн побачив ©© посмiшку. Трохи нерiшучу,
трохи нiякову, трохи вибачливу. Найперше вiн сприйняв ©© як небезпеку.
Неясну, нечiтку, але небезпеку. Мабуть, то тенькнула сама природа, ©©
чуття, ©© iнстинкт, ©© нерв. А далi враз спалахнуло в головi - ясно,
реально, оголено. Й нiчого бiльше - жодно© тiнi, жодно© хмарки того
мiражу, який таки ж висiв помiж них i хвилював його. Повзуча реальнiсть,
практицизм. Звичайно ж, все тiльки так. Дослiдник, науковець з Свiтлани
кепський, майже нiякий. Це вiн зробив ©й кандидатську дисертацiю. Так, вiн
дарував думки, вiн розробляв проблеми багатьом молодим науковцям. З
обов'язку, з щедростi, просто почуваючи надмiр сил. А ©й же, звичайно, ще
й з симпатi©, з усього того, що незримо складалося помiж них на самому
початку ©хнього знайомства. Вiн ©й пiдказував, перевiряв, правив,
пiдраховував, а деякi роздiли написав сам. Тепер Свiтлана назбирала
матерiали для докторсько© дисертацi©.
I саме сьогоднi вирiшила розпочати про не© розмову. Повести на нього
атаку за чаркою коньяку. Ще й вiдiслала Степана Степановича.
Звичайно, якби вони запросили його додому, якби вона повела цю розмову
в лабораторi©, то мало б зовсiм iнший вигляд. А тут йому просто в мозок
бив оцей практицизм, чимось навiть схожий на пiдкуп, оце пiдлещування,
по©здка була запланована заздалегiдь, "запрограмована".
I все це рiшуче контрастувало з атмосферою наукового пошуку, навiть
жертовностi науцi, якi вiн запроваджував У лабораторi© i якi справдi
панували там.
З одного боку, мовби нiчого й не сталося, ну що тут такого: молодший
колега запросив на чарку старшого, з Другого ж - Хорол порушила щось таке,
що падало тiнню на ©хнi стосунки i науковцiв, i людей. В Дмитровi
Iвановичу щось трiпнулося, щось спалахнуло, аж йому стало жарко.Але,
мабуть, оте, вироблене впродовж життя, виявилося дужчим за стихiйний
сплеск гнiву. Дмитро Iванович лише запитав:
- Куди пiшов вiн? У який бiк?
В ту мить Дмитро Iванович вiдчув, як самi собою попустилися прикро
наструненi вiжки. Вiн мовби збоку побачив себе, i Свiтлану, й пляшку та
чарки. Ледве стримався, щоб не розсмiятися.
- Не люблю чаркувати сам,- сказав майже весело.- Ми розiп' мо ©©
втрьох. Пiвлiтри на трьох - це ж узаконена випивохами норма. Та й ми
збиралися порибалити разом. Вiн обiцяв узяти два спiнiнги.
Проте Свiтлана Кузьмiвна переключити розмову в жартiвливе русло не
змогла. Вона мовби здерев'янiла й далi дивилася розгублено i знiчено. I
вiн вiдчув також, як пада з крутого гребеня веселостi й силомiць
прибрано© безпечностi в нiяковiсть i сором.
Вони не дивилися одне на одного, похапцем вкидали в багажник килимок,
коньяк i пакети з закускою.
- Ми його наздоженемо машиною,- сказав Марченко. "Волга" рвонулася з
мiсця, заглухла - Свiтлана Кузьмiвна од хвилювання недодала газу, знову
ввiмкнула мотор i ви©хала на просiку. Гуцаючи багажником, у якому щось
насмiшкувато тарабанило, машина помчала мiж двома рядами високих струнких
сосон. Вони ви©хали на узлiсся, й Свiтлана Кузьмiвна зупинила машину.
Дорога, яка проглядалася далеко-далеко, кiлометрiв за три, до само© Десни,
була пустельна. Дiйти ж до рiчки за цей час Степан Степанович не мiг.
Марченко подумав, що, може, вiн ще не дiйшов до узлiсся, вискочив з машини
й кинув мiж високi сосни закличний погук:
- Степане Степановичу, аге-е-ей!
I тут раптом з лiсу просто на нього вискочив бiлий рафик. Здавалося,
Марченко викликав його сво©м голосом. Рафик пiд'©хав дорогою, яка кружляла
узлiссям помiж пiщаних, засипаних глицею горбiв. Мабуть, його щось наслало
- чи то дiяв закон парностi зла, який вивели хлопцi в його лабораторi©.
Принаймнi так подумав Дмитро Iванович. I зовсiм забув, що оця лука, оцей
деснянський берег був зоною вiдпочинку академi©, мабуть, через те Хороли
так добре знали лiс, тiльки вони не сподiвалися, що о цiй порi зустрiнуть
тут кого-небудь. А зустрiли рафика, повнiсiнького рибалок. З нього, - ще
бiльша iронiя, - у вiконечко бiля шофера висунулося кругле, як жорнове
коло, обличчя заступника директора iнституту Карпа Федоровича Одинця.
- Чого це ви тут мота тесь, Дмитре Iвановичу? - запитав вiн,
перебiгаючи хитрим оком од Свiтлани до Марченка.
Дмитро Iванович розгубився вкрай. Вiн тiльки клiпав рудуватими
повiками, а тодi розвiв руками й сказав:
- Та ось... Десь запропав Степан Степанович, чоловiк Свiтлани
Кузьмiвни.
- Божечки, загубили чоловiка,- бiдкнувся Одинець.
- А може, його й не було? - обiзвався ще хтось з рафика.
- Як то не було? - обурився Дмитро Iванович, i те його обурення
викликало регiт у рибалок.
- То нам розгорнутись у цеп i допомогти шукати? - знову хидно запитав
заступник директора. Одинцеве хидство остаточно протверезило, а разом i
озлило Дмитра Iвановича.
- дьте ви пiд три чорти,- сказав вiн.
- Ого,- справдi здивувався Одинець, бо ще нiколи не чув такого од
Марченка. Вiн махнув рукою, i рафик, пахнувши димом, тихо покотився по
м'якiй луговiй дорозi до рiчки.
А Дмитро Iванович постояв ще мить i пiшов до машини.
Бiльше вони Хорола не шукали. Почувався Дмитро Iванович кепсько,
просто-таки злецько. Це почуття чимось було схоже на почуття свiдка лихого
вчинку, який зробила близька людина. Свiдка, а може, й спiвучасника, що
потерпав: а чи не доведеться йому теж пересiсти на лаву пiдсудних.
Свiтлана Кузьмiвна вдавала, що вся вiддалася ©здi, пильну дороги,
зосереджено дивилася вперед. Це трохи рятувало ©х: не доводилось втiкати
одне вiд одного поглядами. Але почуття незручностi сповнило ©х обох. Вони
сидiли так напружено, що стороння людина могла подумати, буцiм цi дво
везуть вибухiвку. Дмитро Iванович, хоч жодного разу навiть не скосив убiк
очей, почував Свiтлану розпашiлою щокою, скронею, думкою - усiм ством,
боявся, щоб вона не заговорила, не сказала чогось такого, вiд чого ©м i
зовсiм буде нiкуди подiтися, - почне вибачатися, просити, щоб вiн забув
усе, або розiгра безтурботнiсть, жартiвливiсть, а таке в жiнок
здебiльшого кiнча ться iстерикою.
Проте вiн мiг не боятися нi того, нi того. Свiтлана Кузьмiвна Хорол
була жiнка мiцна, судила про все, може, трохи й примiтивно, але тверезо.
Звичайно, вона теж палала на тому вогнi. Але водночас розмiркувала, що
Дмитро Iванович i далi жодним словом не нагада про те, що сталося. Ну,
впаде ота романтична шалiнка, якою трохи тiшився i яка вже й так злиняла
од часу, ну, цуратиметься ©©, й на його допомогу над докторською
сподiватися нiчого. Та й то ще... Вiн такий, що, може, навпаки, аби не
подумала чогось лихого, й допомагатиме. Принаймнi з роботи вона не втече,
i ©© репутацi© нiщо не загрожу . Ото чорт принiс жаболовiв... Але яке ©хн
дiло й що вони можуть сказати? Звичайно, погано, що вони ще бiльше
перестрашили Дмитра Iвановича. Вiн же... Вiн... У серце натекла досада, що
загусала в злiсть. Отакий слабонервний. Отакий...
I враз зовсiм несподiвано i, здавалося, всупереч тому, що намагалася
думати, в нiй зринула така щемнiсть, такий бiль, що ©й захотiлося плакати.
Згадалося, як уперше прийшла до нього проситися на роботу, який вiн був
незвичайний, соромливий, гарний у тiй соромливостi, доросла людина, вiн
нiяковiв перед нею, як хлопчик. Таким вiн лишився назавжди. I яка ж вона
необачна... ©й здалося, що вона втратила щось велике-велике, що приходить
дуже рiдко, може, раз на життя, чого нi купити, нi випросити, нi викувати
на вогнi.
РОЗДIЛ П'ЯТИЙ
Борозна замкнув шухляду, зняв з цвяшка зеленого ворсистого капелюха, ще
раз обвiв поглядом стiл - чи не забув чого, й хотiв рушати до дверей, як
до нього пiдiйшов Вадим Бабенко. Доторкнувся довгим красивим пальцем до
гудзика на пiджаку Борозни, сказав, дивлячись йому в обличчя великими
чистими очима:
- Вiкторе Васильовичу, я ганебно вiдстав останнiм часом. Оце прочитав
вашу статтю про склад строми, а там стiльки посилань... Особливо на
iноземнi джерела.
Борозна поспiшав - бiля станцi© метро "Арсенальна" на нього мала чекати
Неля, вона чомусь не захотiла, аби вони йшли разом з iнституту, вiн
узагалi ледве вмовив ©© на цю зустрiч й тому спробував вiдбутися жартом:
- Козьма Прутков сказав...
- Правда, всього не осягнеш,- зiтхнув Вадим.- А все-таки, що ви
порадите прочитати хоча б з того, що сто©ть ближче до нашо© роботи?
Борозна назвав навмання три-чотири статтi, пообiцяв подумати,
порекомендувати завтра, енергiйно крутнув рукою, що мало означати -
поспiшаю, але завжди ввiчливий Вадим, котрий схоплював усе з пiвжеста,
сьогоднi не зрозумiв грубого натяку.
- А статтю того француза, з Марселя? - запитав.
- Якого француза, яку статтю? - здивувався Борозна.
- Та оту... Вони теж працювали в точцi ексордiум, як i ми. Я бачив ©© у
вас на столi. Навiть почав читати...
Вiктор Васильович добре пам'ятав, що на роботу тi © статтi не приносив.
Вiн пильно подивився на Вадима. Очi в того були й далi такi ж яснi, тiльки
мовби помiняли колiр. Так бува , коли ясно© днини на воду набiжить хмарка.
- Ви що, Вадиме, долазите по трубi до дев'ятого поверху? Чи навчилися
пiдробляти ключi до квартир? - сказав вiн трохи грубо, намагаючись
приховати досаду й тривогу, якi в ту мить заволодiли ним. Воднораз в ньому
ворухнулося й ще одне почуття - ревнощiв, адже Неля вибовкала довiрену ©й
та мницю не комусь iз дiвчат, а ось цьому кiнематографiчне красивому
Вадиму. А може, подумав, вибалакала й дiвчатам, то ще гiрше, треба було
якось випитати у Вадима, та вiн притлумив у собi це бажання й скiнчив
розмову в тому ж грубувато-жартiвливому тонi.- А по трубах зна те хто
лазить? Лунатики. Отже, вважайте, що все те вам приснилося. Сон - то
найкориснiше в нашому життi.
Уже збiгши по сходах униз, подумав, що треба було сказати Бабенку щось
iнше. Спробувати якось пояснити, якимось чином розвiяти пiдозру, сказати,
що помилився чи пожартував, пiдлякував Нелю, або хоч застерегти, але йому
зовсiм забракло часу. Вiн iшов, а в ньому пiднiмалась дедалi бiльше досада
на Нелю, також вiн подумав, що цей ©© вчинок да йому мовби якесь маленьке
право на помсту, право не церемонитись.
Неля вже стояла бiля входу в метро.
- Сучасний стиль,- сказала, скоро вiн, захеканий, пiдiйшов до не©.-
Вона чека на нього. Так що можете не вибачатися.
Вiн i справдi не став вибачатися. I поки що нiчого не сказав про
розмову з Вадимом Бабенком - не хотiв псувати вечора, розпочинати його з
дiзнань, а може, й з сварки.
Вузенькою покрученою дорiжкою вони спускалися вниз, до Петровсько©
але©. Спускалися в гуркiт, вереск, виск, мiшанину кольорiв, вогнiв,
голосiв, в щось незвичне, химерне, чуже. Тi © весни в парку експонували
iноземнi розваги - американськi гiрки, нiмецьке колесо, вiденськi
автомобiльчики, всюди висiли чудернацькi, не звичнi для ока рекламнi щити,
й бiгали в химерному убраннi тi, що обслуговували цi механiзми, й панували
якiсь незрозумiлi метушня та гомiн. Особливо багато люду приманювали гiрки
- "Супер-8", як ще називали ©х. Маленькi, пофарбованi в яскравi кольори
вагонеточки шалено металися по рейках, то злiтали вгору, то падали вниз,
вищали колеса, й вищали дiвчата, а однак же не вилазили з вагонеточок, i в
черзi ©х не меншало. Борозна подумав, що це прикмета часу - верещати й
сунутись туди, де страшно. Ну, не зовсiм страшно, просто можна погратися в
страх, як ото граються дiти, перебiгаючи перед автомобiлями дорогу. Люди
перестають любити спокiй, вони хочуть будь-що полоскотати нерви - промчати
з шаленою швидкiстю, заглянути в прiрву чи бодай спiвпережити щось подiбне
з героями фiльмiв. Мабуть, таке прагнення взагалi притаманне людинi. Адже
й колись мчали на шалених конях i вигадували страхiтливi казки про чортiв
та вiдьом, тiльки тепер це бажання значно загострилося. Очевидно, усе
людське життя трима ться на нервах, на отих ниточках, яким при мно скнiти,
терпнути, завмирати.
У парку гримiла музика. Шаленiв джаз, вганяючи всiх у свiй ритм,
пiдкоряючи собi.
- Я десь читав,- сказав Борозна,- що iндiйцям надзвичайно подобаються
нашi вальси й наша народна музика. А ми вхопили ©хнi ритми. Пiд цей
гуркiт, пiд це завивання менi зда ться, що зараз з когось, а може, й з
мене, потягнуть скальп.
- Ви самi зможете будь з кого зняти скальп,- сказала Неля.
Вiн засмiявся.
- Хочете випробувати сво© нерви?-Й показав на американськi гiрки.
Неля на гiрках кататися не захотiла. Вони каталися на маленьких
електромобiльчиках, що ганяли в замкнутому просторi, зштовхувалися,
налiтали один на одного, перегороджували шлях, вiн прагнув уникати ударiв,
а вона, навпаки, раз по раз пiдштовхувала його руку, i вони вганялися в
iншi автомобiльчики, ©х притискувало одне до одного, вони смiялися,
огорнутi атмосферою загального збудження й веселощiв. У нього химерно
стримiли вгору колiна, й те теж було смiшно, а в не© розпався вузол, у
який було затягнуто волосся, й воно лiтало за ©© плечима золотою хмаркою.
Потiм вони ©ли морозиво в лiтньому павiльйонi й пили сухе вино, потiм
гуляли темними алеями парку, що водили ©х то вгору, то вниз, пiдводили до
урвища, й очам вiдкривалося ся во вогнiв Дарницi з червоними стрiчками
реклам та мандрiвними свiтляками автомобiльних фар, заманювали в хащi, в
яких гаснув власний вiддих, а пiтьма уiнтимнювала, одгороджувала од джазу,
од гомону, од iнших людей, сповнювала трепету й незбагненного хвилювання.
Здавалося, все це влаштовано навмисне - свiтло й темрява, фарба сорому й
смiливiсть темряви, знову свiтло й знову тремке, бентежне чекання пiтьми.
Борозна кiлька разiв намагався обняти Нелю, але вона щоразу якось
легко, майже непомiтно виверталася й поспiшала пiд мерехке свiтло
головатих лiхтарiв. Вiн дратувався. Хiба вiн не чу , як пашать ©© щоки, як
тремтить ©© рука, коли вiн бере ©© в свою. Вона розпалю , розпалю i
втiка . Це обрана тактика, тактика досвiдчено© жiнки, котра хоче вийти
замiж. Звичайно, а чом би ©й i не прагнути того? Так, так, i все одно -
для чого ламатися, чого вдавати з себе недоторку. Адже була замужем. Вона
зна все... Таки хоче затягнути його... Хоче, щоб втратив голову. IЦоб
iшов у сильце не просто так, а з захопленням... Нi, того не буде. Ну, вона
гарна... Так би мовити, вартiсна... Але того не буде.
Вони самi не помiтили, коли збочили iз заасфальтовано© але© на