Страница:
словах теплоту й ласку кохано© людини, якi одразу знiмали все.- Не
треба...
- Але ж захист... Тепер од тебе нiчого не залежить,- не погоджувався
вiн.
- Менi доведеться жити одним, а хвилюватися iншим. Я... не можу так. Та
й ми справдi дуже мало зна мо одне одного.- Вона помiтила настороженi
вогники в його очах i додала: - Ми... ще мало любили одне одного. А я хочу
тебе любити. Хочу...
В одну мить в нiй зринуло щось, що круто змiнило ©i, запалило вогнем i
потекло до нього, спалюючи сором, ламаючи всi застороги, якi в таких
чуттях i такiй хвилi стають забобонами.
Цього дня вони не пiшли на роботу.
РОЗДIЛ ШОСТИЙ
Дмитро Iванович сидiв бiля широкого вiкна, в яке потоками вливалося
свiтло,- вiкно кабiнету виходило на пiвденний схiд, а день стояв ясний,
сонячний. Перед ним унизу розкинулись iнститутський парк i сад - молодi,
семирiчнi клени й тополi, старi яблунi й важкi, з вiчною та©ною в кронах
ялини. Подвiр'я iнституту просто розкiшне: колись воно було подвiр'ям
школи, якiй стало тiсно й для яко© спорудили iнше примiщення, до нього
при днали кiлька садиб з вишневими i яблуневими садками - старi зава-люхи
позносили, на ©хньому мiсцi збудували теплицi, вони поблискували скляними
дахами з кипучо© зеленi вишнякiв. Влiтку теплицi майже не використовували
- горох, кукурудзу сiяли на грядках просто неба. У парку навiть був басейн
невизначено© геометрично© форми,- тепер взагалi полюбляють форми нечiткi,
змiщенi,- без будь-яких прикрас i фонтана, тiльки з викладеним кольоровою
плиткою дном. Сад, парк, особливо весною, в пору цвiтiння, схиляють до
лiрики, сюди заблуку немало мрiйникiв i з iнших установ - та й треба
взяти до уваги те, що майже двi третини спiвробiтникiв iнституту дiвчата.
Половину вiкна затуляв кактус - високий, гiллястий, з довгими, як
циганськi голки, колючками - iнститутськi дотепники казали, що господар
цi © кiмнати i кактус доповнюють одне одного. З обох книжкових шафок пiд
лiвою стiною - праворуч стояв довгий лабораторний стiл - звисало довге
кучеряве вiття традесканцiй - дiвчата подбали про затишок для свого шефа.
Вiн сидiв пiд шафою, на сонечку, так що коричнювато-фiолетове листя
мало не торкалося його голови, переглядав статтю, написану аспiрантом
третього року Варченком для журналу. Робочий день завiдуючого вiддiлом
наполовину й склада ться з читання, перевiрок, правок усiляких тез
авторефератiв, статей.
У дверi легенько постукали, й Марченко одразу здогадався, що це хтось
iз жiнок, бо хоч вiн i запроваджував стосунки нецеремоннi, робочi, не
стукаючи заходили тiльки чоловiки, та й то не всi. Та ще Свiтлана
Кузьмiвна Хорол, на правах заступника. На його запрошення до кабiнету
вступила Неля Рибченко. Як завжди, акуратно й елегантно зачесана, в
строгому сiрому костюмi й бiлiй блузочцi.
- Дмитре Iвановичу, я скоротила свiй виступ,- сказала надмiру стримано,
якось аж сухо, з чого вiн здогадався, що вона вже змага ться з
хвилюванням. - Прогляньте, будь ласка.
Вiн одклав статтю i взяв Нелин виступ, який вона мала виголосити
сьогоднi о третiй годинi на захистi сво © дисертацi©. Неля сiла поруч,
поклала ногу на ногу, чекала.
У цю мить Дмитро Iванович подумав, що його все життя оточували гарнi
жiнки. Була це випадковiсть чи й якесь свiдоме прагнення з його боку?..
Але Неля Рибченко... - про щось подiбне не личило навiть i думати.
I Дмитро Iванович надмiру серйозно подивився на Нелю й зосереджено,
надто зосереджено почав читати ©© виступ. Проте йому не вдалося прочитати
за один раз. Хряпнули напруженi протягом дверi, i до кабiнету незграбно,
боком зайшов Юлiй. На його довгому, на©вному обличчi була написана
рiшучiсть, майже виклик, вiн пiдiйшов до столу i поклав перед Марченком
якийсь iноземний журнал. Це було звичайно, до нього часто приходили з
такими журналами, там публiкувалися статтi про роботу, подiбну тiй, яку
провадили вони, вiн сам привчив сво©х молодших колег до цього, сам вимагав
"мiряти пульс суперникiв". З журналу виглядала закладка, Дмитро Iванович
розгорнув його в тому мiсцi.
- Я погано читаю по-французьки, - сказав вiн майже вибачливо,
спiткнувшись уже на другому словi в заголовку статтi.
Юлiй тицьнув пальцем у закладку - на нiй було написано переклад
заголовка.
- Та ви ж просто молодець, тут iдеться про ту ж мiшень, що i в нас, -
вигукнув Марченко, прочитавши переклад i далi не помiчаючи написано© на
обличчi Юлiя жертовно© рiшучостi. Вхопив на столi червоного олiвця й
написав на палiтурцi журналу великими буквами: "Sinе mоrа", ще й
пiдкреслив двiчi.
- Журнал з академки,- сказав Юлiй, щоб зупинити руку шефа, яка
замахнулася для третього разу.- По-французькому в нас читають Пiнчук i
Бобров.- I швидко вийшов з кабiнету.
Нелi хотiлося крикнути, щоб шеф не читав цi © статтi, вона
розхвилювалася, розсердилася на Юлiя, а потiм подумала, що, може, той
зробив не так уже й неправильно, розкопавши в бiблiотецi цей журнал i
поклавши його шефовi на стiл. Якщо, звичайно, Дмитро Iванович таки
прочита цю статтю. Одначе вона не могла про це довго думати, ©й у головi
стояв власний захист, i, спонуканий ©© поглядом, Марченко уткнувся в
папiр.
Виступ його задовольнив, вiн ще раз поплескав Нелю по плечу, сказав,
щоб вона не хвилювалася, що все буде гаразд, навiть провiв ©© по коридору
до кiмнати, в якiй працювала. Бiля дверей тi © кiмнати стояли хлопцi:
Вадим, Юлiй, вген, Степан - курили, розмовляли; побачивши Марченка, всi
нараз замовкли, покидали цигарки й хутенько розiйшлися. Це здивувало
Дмитра Iвановича - навпаки, хлопцi завжди радiли, коли вiн пiдходив до
них, за тим куривом вiдбувалися найвiдвертiшi, трошки аж
напiвпанi-братськi суперечки й розмоми. А тепер вони неначе втекли од
нього. Проте роздумувати йому не було коли: треба ще з'©здити в iнститут
органiчно© хiмi© i в президiю академi©, далi - захист Рибченко, потiм його
власний виступ на захистi iншого молодого претендента на здобуття вченого
ступеня - з Мiнська, i так до вечора. А ввечерi банкет, нiби теж незручно
не прийти. I вiн, не повертаючись до кабiнету, пiшов униз сходами.
Захист пройшов успiшно, тiльки два голоси проти, а це, як казали мудрi
люди, добре, бо свiдчить про принциповiсть членiв учено© ради, серйознiсть
проблеми й не викличе пiдозри у ВАКу. Так сталося, що одна урочистiсть
збiглася з iншою - днем народження, i Неля запросила сво©х колег до
ресторану. Вшановували iменинницю в "Либедi", у малому залi, де низенька,
розмальована на©вними лебедями стеля, кольоровi вiтражi й товстi квадратнi
колони творили атмосферу простоти та затишку. Тамадував за столом
заступник директора Карпо Федорович Одинець, тамадував самозванко, але до
того звикли й на цю його Другу посаду не посягав нiхто, як i на першу, дай
боже самому не попасти йому на зуби. Карпо Федорович - чоловiк
примiтивний, десь у глибинi душi злий i безжалiсний, але, дивлячись на
нього, Дмитро Iванович трохи iронiчно, а трохи й серйозно спогадував
iстину, що в природi все доцiльно й потрiбно, йому спало на думку, як
минулого року вони гостювали у сво©х колег у Ферганськiй долинi, як
потомилися од нескiнченних то©в, од холодно© i гарячо© баранини, од самого
церемонiалу банкетiв i як ©х тодi виручив Карпо Федорович. Слизькi
баранячi очi - цiленькi, з бровами й волокнами нервiв, що ©х подавали
найпо-чеснiшим гостям, вiн лигав, як галушки, а одного разу вдвох iз сво©м
узбецьким колегою з'©ли цiлiсiнького барана. Щоправда, в кiнцi вiн i
осоромив ©х усiх добряче. Коли ©х напередоднi вiд'©зду узбецькi вченi
повезли на плантацi©, де вже достигли овочi, яких на Укра©нi ще не було,
Карпе Федорович натоптав синiми баклажанами, помiдорами i кабачками двi
велетенськi авоськи, що ©х завжди возив iз собою в портфелi й кожна з яких
могла вмiстити продукцi© близько двох пудiв. Йому нiхто не прийшов на
помiч, усi повтiкали, й вiн iшов мiжряддям до автобуса, похитуючись за
кожним кроком i сопучи, як паровоз, що випуска пару.
З ним нiхто не ходив обiдати - не заплатить зроду, уникали ©здити разом
у таксi й ходити в кiно.
Зате зараз Одинець розкошував. Його кругла, як днище в дiжцi, усмiшка
ярiла на весь зал. Вiн i сам круглий, широкий, товстий, з обличчям
здичавiлого епiкурейця - товстi сластолюбнi губи, великi надбрiвнi дуги з
бровами, Що ростуть униз, рудi волосини, що виглядають з носа,- лiтнiй
сатир, котрий ставав сатиром на час, а може, навпаки, весь час був
сатиром, а ота наукова та адмiнiстративна робота - то його машкара. На
роботi вiн часто галасу , тупа ногами, а тодi пада в крiсло й кричить,
аж сиплються з вiконних шиб намертво мухи:
- Ви мене доведете до iнфаркту. Ви мене заженете в грiб.- По тому
пiдхоплю ться й гатить пудовим кулаком по столу: -Але спочатку зажену вас
я!
Витримувати отой його шал, либонь, умi лише Борозна. Вiн спокiйно
очiку , доки Карпо Федорович виклекочеться, а тодi кладе на стiл папiрця й
каже:
- Цю бумаженцiю пiдписали ви самi. Так що самi й розсьорбуйте. А менi
дайте те, що треба.
Карпо Федорович чоловiк пробивний i, треба сказати, хазяйновитий. Тим
вiн i трима ться, наукових статей не пише, вiн не настiльки дурний, щоб ©х
писати i щоб усi побачили його дурiсть. Зате жоден ювiлей не обходиться
без нього. Одинець умi випити й по©сти, на вiдмiну од того ж Дмитра
Iвановича, який завжди, навiть за найвишуканiшим столом, проковту страву
похапцем.
На такi от банкети, а також для жiноцтва Одинець мав в запасi близько
десяти жартiв, ними справдi може розвеселити зiбрання, котре не зна його.
Коли ж вони вичерпуються, ста нецiкавий, i тодi проступа нагору брак
такту, грубiсть, нецеремоннiсть. Нинi вiн кожного, хто заходив до
банкетного залу, зустрiчав одними й тими ж словами:
- Ну, а при чому тут ти?
Дехто, як, скажiмо, Дмитро Iванович, котрий гаразд знав Одинця,
вiджартовувався: "Я хоч на роботу iменинницю взяв, а от чого примостився
бiля ковбаси ти?" Але було кiлька чоловiк незнайомих, мабуть. Нелинi
товаришi з шкiльних рокiв, сусiди та родичi, тi торопiли, червонiли, одна
пара навiть почала задкувати й, тiльки пiдбадьорена розкотистим Одинцевим
смiхом, несмiливо вернулася до столу. Борозна не пiдiйшов до Нелi. Тобто
пiдiйшов, але не так, як йому хотiлося, а в гуртi, потиснув руку,
вiдступив убiк, звiльнивши мiсце наступному вiтальниковi. А йому не
хотiлося звiльняти те мiсце, йому хотiлося привiтати ©© якось особливо,
просто й сердечне - не одважився. I тiльки через те, що боявся знiяковiння
Нелi. Вони лише обмiнялися поглядами - вона зблиснула на нього щасливими,
повними любовi очима - йому здалося, кинула в душу пучок променiв, що
закололи, як манюсiнькi голочки,- тонко, боляче, солодко, i вiн затиснув
©х у грудях, боячись розгубити. "Ти ж бачиш,- вибачалися й радiли ©© очi.-
Я мушу, я повинна вiдбути це. Менi тут гарно, хоч удвох було б ще краще.
Ти мене розумi ш, любий?"
Вiн ©© розумiв, хоч i почував щось схоже на образу, на досаду, що оцi
люди на деякий час розлучили ©х, ще й вiдтиснули його вбiк, заявляли на
не© якiсь права, принаймнi право роздiлити з нею радiсть, i зовсiм
iгнорували його самого, його право, навiть не пiдозрюючи про це. Водночас
вiн почував i досаду на себе. "Я, зда ться, можу все, а от цього не можу,-
думав вiн.- Чого я не можу пiдiйти i сказати: "Мила, кохана, я тебе люблю
i особливо бажаю щастя в цей вечiр". Я ще жодного разу не сказав ©й
"мила". А я ж думаю саме так. А от сказати не вмiю. Це в менi так глибоко,
що страшно видобувати нагору, аби воно не тьмянiло. Воно таке стидне..."
Вiн сказав по-сiльському "стидне" й зрозумiв, що воно дна ться з соромом,
закладеним у ньому з дитинства.
"А хто б з присутнiх не посоромився сказати цi слова? Дмитро Iванович?
Нi. Юлiй? Теж не сказав би. Хiба що Вадим. Вишукано, коректно. "Я вас
кохаю". Але не зовсiм щиро. А я таки скажу ©х сьогоднi. Пiзнiше".
Борозна мовчки одiйшов у дальнiй кiнець зали. Але й гуди до нього
долинав Нелин голос. I про що б вона не говорила, вiн вiдчував, що ©©
слова найперш адресованi йому. I це сповнювало його бентежностi й радостi.
Гостi сiдали за столи. Не вельми дотримуючись якихось умовностей, не
пильнуючи субординацi©: вперемiшку - старшi й молодшi, чоловiки й жiнки,
доктори i лаборанти. Мабуть, нiде нема тако© дностi поколiнь, як серед
науковцiв. Старiсть чи молодiсть тут мимоволi мiряються гостротою розуму,
здатнiстю людини мислити, вхопити проблему, й те, наскiльки вона ©©
схоплю , означа , якою мiрою вона сучасна.
Уже пiсля третьо© чарки зал гудiв, як прикладена до вуха коробка з
жуками. Неля розпашiла од вина й була дуже гарна. З не© вже спали
скованiсть i страх, натомiсть ©© заповнила радiсть, а також безмiрне
почуття вдячностi. Вона не знала, чим його виразити, що сказати, й коли
пiднесла свою маленьку чарочку до чарки Дмитра Iвановича, в не© на очах
виступили сльози. Вона згадала, як прийшла до нього безпомiчною
лаборанткою, як вiн сам, засукавши рукави чесучевого пiджака, учив ©©
найпростiших, найпримiтивнiших речей, як навертав на читання лiтератури,
як пiдбирав тему, як потiм вона сама йому обридала, а вiн терпляче слухав,
виправляв, заперечував. Вiн слуха терпляче ©х усiх, вони по клiтинi, по
молекулi розкрадають його мозок i серце.
Неля так розхвилювалася, що пролила собi на сукню вино й, затуливши
обличчя рукою, побiгла на сво мiсце. А Дмитро Iванович i собi розгубився,
крутив у руках чарку, не знаючи, що тепер з нею робити,- випити чи
поставити. На щастя, нiхто не звертав на нього уваги, й вiн лишився
вiч-на-вiч iз сво©м хвилюванням i сво©ми думками. То було гарне хвилювання
й гарнi думки, i вiн попустив ©х, попустив, оддався на ©хню волю, як
одда ться стомлений верхiвець на волю розумного коня. Йому думалось про
те, що добре приносити комусь щастя, що тодi й сам почува шся гарним i,
навiть усвiдомлюючи це, не одбира ш од себе, а дода ш собi. Особливо,
мабуть, коли робиш добро повсякчас, день у день. "I таки робиш. Через себе
- для людей. Або й... через людей - для себе. Бо просто так: "загальне
благо", "добро для всiх"-слова, та й годi. Нема такого лакмусу, щоб ©х
перевiрити. Це потрiбно для само© людини. Для мене насамперед, i тодi буде
для багатьох. Усi казали про Нелю: манiрниця, чепуруха, а я побачив, що
у нiй щось - вогник цiкавостi, серйознiсть, настiйливiсть, i от вона таки
знайшла сво . I з нею знайшов я".
Дмитро Iванович був у тому настро©, коли все зда ться прекрасним, коли
людина забува прикрощi, коли вона настро на тiльки на добре.
Навiть утома, яка, почував, сьогоднi дужче, нiж будь-коли, налягла на
плечi, не могла зiпсувати йому настрою. Що ж, утома... Старiю, од того
нiкуди не дiнешся. О тiй хвилi, коли споглядав заставлений стiл, йому
спливла на думку дивна аналогiя. Вiн подумав про життя як про велетенську
сулiю, з яко© вiн усе надпива i зна , що оста ться не багато (й то гущi),
й страшно ста думати, скiльки там лишилося.
Вiн таки допив чарку й пiшов на балкон. Там розташувалися курцi,
переважно молодь. Вони зручно прилаштували на карнизi пляшку й чарки,
потягували коньяк, потягували сигарети, вели жваву дискусiю. Дмитро
Iванович пiдiйшов i собi. Вiн любив отакi дискусi©, де не вельми
дотримувалися послiдовностi, а то й логiки, де не раз гiпотетичне видавали
за доведене, де час здебiльшого вимiрювався свiтловими роками, а простiр -
безконечнiстю, а потiм несподiвано опинялися на вузенькому плацику власних
дослiдiв, власно© лабораторi©, у конкретному часi сьогоднiшнього дня.
- ...Ви все про безсмертя, про тисячолiття людини!- гарячкував
розiгрiтий коньяком, завжди сором'язливий Юлiй.- А що воно може дати?
Десять разiв перше кохання? Дудки. Радiсть юного пiзнання життя? Хрiна з
редькою. Це буде нудне життя в промiряному в усi кiнцi свiтi. Я не вiрю,
що наука зможе дати людинi новi чуття чи обновити старi. Тут-таки,- тицяв
вiн пальцем у груди Вадимовi, - що ти менi не кажи: дух i тiло. Вона зможе
дати механiчне тiло. А дух пригасне. Дух не в божому розумiннi, звичайно.
Та й для кого ця безконечнiсть життя? I для Гiтлера, для Герострата, для
тупого босяка теж? Для обраних? Ще гiрше. Я навiть не вiрю, що розв'язання
нашо© проблеми дасть користь. Ну, нагоду мо людство, а що тодi воно
робитиме далi? Еге ж, Вiкторе Васильовичу?
Вiн оглядався, шукаючи пiдтримки, й найчастiше звертався до Борозни.
Може, тому, що старший серед них вiком i науковим званням, а може, й
справдi довiряючи його обiзнаностi та ерудованостi. Треба думати, це дуже
не подобалося Вадимовi, котрий вважав себе не менш обiзнаним i ерудованим,
а те, що Борозна стояв на щабель або й два на науковiй драбинi вище за
нього, викликало особливу неприязнь. Але вiн умiв триматися. I далi кидав
слова зверхньо, мовби знехотя:
- Голодна теорiя.
- Я не зовсiм з вами згоден, - звертаючись до Юлiя, несподiвано
пiдтримав Бабенка Борозна. - Людство не може жити без руху, без мети. А це
його одвiчний бiль, одвiчна мета. Згадайте хоча б: уся дотеперiшня
лiтература збудована на хлiбi: Тесленко, i Золя, i Мирний, i Досто вський.
- Нагодувати людство - це не мета,- сказав Юлiй. - Це клопоти дня.
- х ще треба позбутися,- сказав Борозна.- На землi ще й зараз
голодують мiльйони людей.
- Припустiмо, розв'язали,- сказав Юлiй.- Але хiба матерiальний добробут
зробить кращою душу? Дiдька лисого. Може, навiть навпаки. Отож i виходить,
що нагодувати людей - мета утилiтарна.
- Про це добре казати на повний шлунок,- припалив цигарку Борозна. - Це
мета благородна, та й, опрiч усього, в нiй самiй - рух, прагнення. Тут я
бiльше солiдаризуюся з Вадимом.
Але ця солiдарнiсть, очевидно, й була особливо непри мна Вадимовi. I
вiн спробував якось одмежуватися од Борозни, знайти iншу стежку, пiшовши
по якiй, одколовся б од Борозни й не заперечив того, що казав допiру.
- Iнодi менi зда ться,- сказав вiн вагомо, i ця вагомiсть, як завжди,
закликала до уваги, змушувала слухати, - що людство втомилося. Весь час
вiдбува ться девальвацiя прагнень, iдей. Свiт старi . Старiють континенти,
системи, цивiлiзацi©. Рух iде по замкненому колу. Вiн не збiга ться з
прагненням.
- Але ми прийшли до того, щоб пiзнати цей закон i заволодiти ним,-
твердо сказав Борозна. - I не звалюйте все в одну купу. Свiт - вiн не
однаковий. I люди не однаковi. Деякi випадають з загалу. Але пiд впливом
обставин змушенi маскуватись. Значить, вони усвiдомлюють, що ©хнi думки не
повноцiннi, ущербнi, несуть шкоду суспiльству.
Вадим красивим, ледве помiтним порухом губiв випустив кiлька майже
iдеальних кiлець диму, що жовто засвiтилися проти вiдчинених дверей,
попливли вгору й сховалися в темрявi, його обличчя, його погляд були
сповненi неприховано© iронi©.
- Це ми кажемо, що володi мо свiтом, - вдавши, що не збагнув натяку
Борозни, сказав Бабенко. - Насправдi ж володi мо лише його тiнню, ©© для
нас досить, та й часто ми дума мо, що вона свiт. Чи володiли ним тi, що
жили до нас? Греки, наприклад. Чи володiтимуть тi, що прийдуть пiсля нас?
Якими б швидкими ракетами вони не лiтали, свiт теж полонить ©х.
Дмитру Iвановичу було трохи непри мно слухати це. Розумний, практичний
до останньо© нервово© клiтини Вадим сповiдав невiру й скепсис. Дивно, але
взагалi чи не найчастiше саме практичнi люди, котрi можуть до мiлiметра
вирахувати сво© вигоди й не упустять жодно©, на людях залюбки говорять про
такi речi. Вiн не мiг пояснити для себе, чому це так. Чи це машкара, чи
пiдсвiдоме намагання погамувати щось, знайти ще один полюс, мiж якими
можна врiвноважити власну душу, чи просто бажання полоскотати нерви, а чи
й похизуватися. I Дмитро Iванович був задоволений, що Борозна загнав у
глухий кут Вадима, який стверджував, нiби думка людей нинi плине тiльки в
технiчний бiк.
-_ Скажiть йому, Дмитре Iвановичу,- звернувся до Марченка як до
почесного i авторитетного суддi, чи му рiшенню пiдкоряються всi, Вадим.
Але було в цьому звертаннi Й щось таке, заховане глибоко, так глибоко, що,
либонь, про це знав лише вiн, а iншi ледве чи здогадувалися, що його,
Бабенкова, думка, незалежно вiд того, що скаже суддя, залишиться дино
правильною.
Дмитро Iванович таки вловив це, але не образився. Вiн посмiхнувся сво ю
м'якою посмiшкою i розвiв руками:
- Я скажу тiльки одне - скептики нiколи нiчого не дали свiтовi.
Вiн хотiв примирити, але несподiвано зачепив Вадима дужче, нiж
сподiвався, i той струснув красивою головою, одказав з гiднiстю:
- Вони зганяли зайвий запал з ентузiастiв. Ще й давали ©м привiд знову
шукати.
- Але пiддаймося настрою навiть найбiльшого, генiального скептика, тодi
що - побiжимо топитися? До речi, - вiн почервонiв, але не зупинився.- Я
колись пережив такий настрiй. I то нi з чого. Паскудна рiч, скажу вам.
Крiм того, я впевнений, що отой генiальний скептик ще чи й побiжить сам.
Та й ви, Вадиме, теж стверджу те, що свiт творять ентузiасти. Якi,
звичайно, часто сумнiваються. Й повиннi сумнiватися. Але тiльки на користь
справi. А ви сумнiва тесь не там, де треба.
Вiн i справдi хотiв примирити тих, що сперечалися (не поступаючись,
одначе, правотою), це зрозумiли всi, хтось за спинами навiть сказав
уголос:
- Дмитро Iванович, як завжди, шука золоту середину.
- "Неушкоджений серединою пройдеш", Овiдiй, - знову посмiхнувся,
нiтрохи не образившись, Марченко. Вiн звик до сво©х молодих, запальних
спiвробiтникiв. Власне, й любив ©х за молодечий запал, смiливiсть,
безогляднiсть. Вiн-бо знав, що на тому тримаються всi вiдкриття, всi
шукання, всiляко стимулював ©х, тiльки намагався утримати од крайнощiв.
Це, останн , мабуть, пiдказував досвiд, вiк - адже й сам був з
ентузiастiв, ще й зараз кипiв i горiв на тому пекельному вогнi. Проте з
роками вiн навчився оцiнювати людськi можливостi. Молодостi часто зда ться
- вона все може. То не так. То буяють фiзичнi сили. Не раз вводять в
оману. Iнодi навiть пiдмiнюють талант. А розум завжди повинен вiдчувати
кордон, вiдчувати простiр, який можна забудувати й не розкидати цеглу по
пустирях. Середина, золота середина - це зовсiм не посереднiсть. Крайнiсть
- вона приваблю , збуджу , але часто обманю . Молодiсть любить крайнiсть,
i це добре, бо намага ться розбудувати якомога далi, але все ж межу
повинен вказувати досвiд. Цього, звичайно, не розумiли, та ще й не могли
розумiти його молодi колеги.
Крiм того, суперечка почала прибирати для Дмитра Iвановича небажаних
обрисiв. По-перше, вона виникла довкола його слiв, а по-друге, хоч i знову
ж до певно© мiри, предметом ©© був вiн сам. Недарма хтось щойно сказав:
"Дмитро Iванович, як завжди, хоче знайти золоту середину". Певно, дехто з
них дума про нього як про середню людину. Середню людину - волею,
характером i здiбного науковця. Це його майже не ображало, з цього приводу
мав свою думку. Вiн мислив приблизно так: подвиг - це зблиск, це жертва,
вiн виклика захоплення, вiн завжди на виднотi, а чесно прожите життя -
людина не кривила на всiх житт вих шляхах, нiкому не перейшла дорiг, i,
може, вона нiчого не досягнула, тiльки жила правдою, приносила суспiльству
користь - хто помiтить? I не буде ©й пам'ятника, та й за вiщо пам'ятник -
за те, що не робила пiдлоти? Щоправда, вiн себе до таких людей не
зараховував, але вважав, що сто©ть недалеко вiд них.
З погляду поступу наукового Дмитро Iванович не був середньою людиною. В
усьому iншому вiн iнодi й сам думав про себе як про людину середню. Але,
звичайно, на людях i йому було трохи непри мно, коли про нього говорили чи
бодай думали як про таку людину. Адже тi, що могли думати так, не знали
того, що знав вiн!
- Ми володi мо значно бiльшим, нiж володiли нашi попередники,- тихо
мовив вiн, звертаючись до Вадима.- I радiсть нашого життя, нашо© роботи -
в пошуках iстини: посуватися далi й далi. Шукати i знаходити. Хiба це не
щастя? - оглянувся вiн.-Хiба нам його не послала доля?
З ним погодилися всi.
Дмитро Iванович постояв ще трохи на балконi, подивився, як на площi по
черзi розплющу ться то червоне, то зелене око свiтлофора, як воно то
зупиня , то спонука до бiгу цiлi ватаги автомобiлiв, через iншi дверi
зайшов до зали. Але тут йому було зовсiм нецiкаво. Його тягнуло назад, на
балкон, де, чути, розмова стала ще гомiнкiшою, де, очевидно, пристрастi
розпалилися ще дужче. Вiн посидiв кiлька хвилин бiля Лепехи, сказав
комплiмент про ©© новий капелюшок, вiдтак пересiв до Нелi, яку вже
остаточно заспоко©ла атмосфера загального банкетного хаосу. Вiн поговорив
з нею про захист, турботливо порадив не забути за деякi подальшi
формальностi, а тодi налив по повнiй- таки по повнiй, ©й i собi,- й випили
до дна, й Неля знову розхвилювалася, й не могла не розхвилюватися - адже
бачила, що тiльки вiн по-справжньому не забув, чий сьогоднi день, а
розхвилювавшись, поцiлувала Дмитра Iвановича мiцно в губи, як цiлу щира i
вiддана дочка. Вона дивилася йому в очi, i ©й у душi мовби яснiло свiтло.
Вона знала, звiдки воно,- з очей шефа, доброго й турботливого Дмитра
Iвановича. Вони всi любили дивитися йому в очi. Його великi карi очi були
трохи неоднаковi, лiве - свiтлiше, праве - трошки темнiше, коли вiн
усмiхався, вони яснiли, але й тодi залишалися неоднаковими. Вони всi
страшенно звикли до цих очей i до цього м'якого погляду. I зараз вона
подумала, що коли б не той погляд, що завжди супроводжував ©© у роботi,
вона навряд чи й виконала б ©©. У припливi вiдвертостi вона хотiла сказати
про це Дмитровi Iвановичу, тобто не так прямо, iншими словами, стриманiше,
але подальшу розмову ©м перебив Одинець. Дмитро Iванович, не бажаючи
слухати всоте десять дотепiв, непомiтно змовницьки пiдморгнув Нелi:
мовляв, оддаю тебе на тортури, сьогоднi мусиш терпiти все, пiдвiвся й
знову пiшов на балкон.
Ще здалеку почув голос Лiсняка й здивувався, що "запрограмований на
кохання" вген, котрий навiть сюди привiв якусь свою знайому, розкучману,
ще й з великим срiбним хрестом на грудях, чим шокував i директора, й
Лепеху, i багатьох iнших, i собi впрягся в наукову дискусiю. Проте,
пiдiйшовши до дверей, зрозумiв, що вген не веде дискусi©, а проголошу
тост. Проголошу з посмiшкою, тiльки посмiшка в нього якась недобра.
треба...
- Але ж захист... Тепер од тебе нiчого не залежить,- не погоджувався
вiн.
- Менi доведеться жити одним, а хвилюватися iншим. Я... не можу так. Та
й ми справдi дуже мало зна мо одне одного.- Вона помiтила настороженi
вогники в його очах i додала: - Ми... ще мало любили одне одного. А я хочу
тебе любити. Хочу...
В одну мить в нiй зринуло щось, що круто змiнило ©i, запалило вогнем i
потекло до нього, спалюючи сором, ламаючи всi застороги, якi в таких
чуттях i такiй хвилi стають забобонами.
Цього дня вони не пiшли на роботу.
РОЗДIЛ ШОСТИЙ
Дмитро Iванович сидiв бiля широкого вiкна, в яке потоками вливалося
свiтло,- вiкно кабiнету виходило на пiвденний схiд, а день стояв ясний,
сонячний. Перед ним унизу розкинулись iнститутський парк i сад - молодi,
семирiчнi клени й тополi, старi яблунi й важкi, з вiчною та©ною в кронах
ялини. Подвiр'я iнституту просто розкiшне: колись воно було подвiр'ям
школи, якiй стало тiсно й для яко© спорудили iнше примiщення, до нього
при днали кiлька садиб з вишневими i яблуневими садками - старi зава-люхи
позносили, на ©хньому мiсцi збудували теплицi, вони поблискували скляними
дахами з кипучо© зеленi вишнякiв. Влiтку теплицi майже не використовували
- горох, кукурудзу сiяли на грядках просто неба. У парку навiть був басейн
невизначено© геометрично© форми,- тепер взагалi полюбляють форми нечiткi,
змiщенi,- без будь-яких прикрас i фонтана, тiльки з викладеним кольоровою
плиткою дном. Сад, парк, особливо весною, в пору цвiтiння, схиляють до
лiрики, сюди заблуку немало мрiйникiв i з iнших установ - та й треба
взяти до уваги те, що майже двi третини спiвробiтникiв iнституту дiвчата.
Половину вiкна затуляв кактус - високий, гiллястий, з довгими, як
циганськi голки, колючками - iнститутськi дотепники казали, що господар
цi © кiмнати i кактус доповнюють одне одного. З обох книжкових шафок пiд
лiвою стiною - праворуч стояв довгий лабораторний стiл - звисало довге
кучеряве вiття традесканцiй - дiвчата подбали про затишок для свого шефа.
Вiн сидiв пiд шафою, на сонечку, так що коричнювато-фiолетове листя
мало не торкалося його голови, переглядав статтю, написану аспiрантом
третього року Варченком для журналу. Робочий день завiдуючого вiддiлом
наполовину й склада ться з читання, перевiрок, правок усiляких тез
авторефератiв, статей.
У дверi легенько постукали, й Марченко одразу здогадався, що це хтось
iз жiнок, бо хоч вiн i запроваджував стосунки нецеремоннi, робочi, не
стукаючи заходили тiльки чоловiки, та й то не всi. Та ще Свiтлана
Кузьмiвна Хорол, на правах заступника. На його запрошення до кабiнету
вступила Неля Рибченко. Як завжди, акуратно й елегантно зачесана, в
строгому сiрому костюмi й бiлiй блузочцi.
- Дмитре Iвановичу, я скоротила свiй виступ,- сказала надмiру стримано,
якось аж сухо, з чого вiн здогадався, що вона вже змага ться з
хвилюванням. - Прогляньте, будь ласка.
Вiн одклав статтю i взяв Нелин виступ, який вона мала виголосити
сьогоднi о третiй годинi на захистi сво © дисертацi©. Неля сiла поруч,
поклала ногу на ногу, чекала.
У цю мить Дмитро Iванович подумав, що його все життя оточували гарнi
жiнки. Була це випадковiсть чи й якесь свiдоме прагнення з його боку?..
Але Неля Рибченко... - про щось подiбне не личило навiть i думати.
I Дмитро Iванович надмiру серйозно подивився на Нелю й зосереджено,
надто зосереджено почав читати ©© виступ. Проте йому не вдалося прочитати
за один раз. Хряпнули напруженi протягом дверi, i до кабiнету незграбно,
боком зайшов Юлiй. На його довгому, на©вному обличчi була написана
рiшучiсть, майже виклик, вiн пiдiйшов до столу i поклав перед Марченком
якийсь iноземний журнал. Це було звичайно, до нього часто приходили з
такими журналами, там публiкувалися статтi про роботу, подiбну тiй, яку
провадили вони, вiн сам привчив сво©х молодших колег до цього, сам вимагав
"мiряти пульс суперникiв". З журналу виглядала закладка, Дмитро Iванович
розгорнув його в тому мiсцi.
- Я погано читаю по-французьки, - сказав вiн майже вибачливо,
спiткнувшись уже на другому словi в заголовку статтi.
Юлiй тицьнув пальцем у закладку - на нiй було написано переклад
заголовка.
- Та ви ж просто молодець, тут iдеться про ту ж мiшень, що i в нас, -
вигукнув Марченко, прочитавши переклад i далi не помiчаючи написано© на
обличчi Юлiя жертовно© рiшучостi. Вхопив на столi червоного олiвця й
написав на палiтурцi журналу великими буквами: "Sinе mоrа", ще й
пiдкреслив двiчi.
- Журнал з академки,- сказав Юлiй, щоб зупинити руку шефа, яка
замахнулася для третього разу.- По-французькому в нас читають Пiнчук i
Бобров.- I швидко вийшов з кабiнету.
Нелi хотiлося крикнути, щоб шеф не читав цi © статтi, вона
розхвилювалася, розсердилася на Юлiя, а потiм подумала, що, може, той
зробив не так уже й неправильно, розкопавши в бiблiотецi цей журнал i
поклавши його шефовi на стiл. Якщо, звичайно, Дмитро Iванович таки
прочита цю статтю. Одначе вона не могла про це довго думати, ©й у головi
стояв власний захист, i, спонуканий ©© поглядом, Марченко уткнувся в
папiр.
Виступ його задовольнив, вiн ще раз поплескав Нелю по плечу, сказав,
щоб вона не хвилювалася, що все буде гаразд, навiть провiв ©© по коридору
до кiмнати, в якiй працювала. Бiля дверей тi © кiмнати стояли хлопцi:
Вадим, Юлiй, вген, Степан - курили, розмовляли; побачивши Марченка, всi
нараз замовкли, покидали цигарки й хутенько розiйшлися. Це здивувало
Дмитра Iвановича - навпаки, хлопцi завжди радiли, коли вiн пiдходив до
них, за тим куривом вiдбувалися найвiдвертiшi, трошки аж
напiвпанi-братськi суперечки й розмоми. А тепер вони неначе втекли од
нього. Проте роздумувати йому не було коли: треба ще з'©здити в iнститут
органiчно© хiмi© i в президiю академi©, далi - захист Рибченко, потiм його
власний виступ на захистi iншого молодого претендента на здобуття вченого
ступеня - з Мiнська, i так до вечора. А ввечерi банкет, нiби теж незручно
не прийти. I вiн, не повертаючись до кабiнету, пiшов униз сходами.
Захист пройшов успiшно, тiльки два голоси проти, а це, як казали мудрi
люди, добре, бо свiдчить про принциповiсть членiв учено© ради, серйознiсть
проблеми й не викличе пiдозри у ВАКу. Так сталося, що одна урочистiсть
збiглася з iншою - днем народження, i Неля запросила сво©х колег до
ресторану. Вшановували iменинницю в "Либедi", у малому залi, де низенька,
розмальована на©вними лебедями стеля, кольоровi вiтражi й товстi квадратнi
колони творили атмосферу простоти та затишку. Тамадував за столом
заступник директора Карпо Федорович Одинець, тамадував самозванко, але до
того звикли й на цю його Другу посаду не посягав нiхто, як i на першу, дай
боже самому не попасти йому на зуби. Карпо Федорович - чоловiк
примiтивний, десь у глибинi душi злий i безжалiсний, але, дивлячись на
нього, Дмитро Iванович трохи iронiчно, а трохи й серйозно спогадував
iстину, що в природi все доцiльно й потрiбно, йому спало на думку, як
минулого року вони гостювали у сво©х колег у Ферганськiй долинi, як
потомилися од нескiнченних то©в, од холодно© i гарячо© баранини, од самого
церемонiалу банкетiв i як ©х тодi виручив Карпо Федорович. Слизькi
баранячi очi - цiленькi, з бровами й волокнами нервiв, що ©х подавали
найпо-чеснiшим гостям, вiн лигав, як галушки, а одного разу вдвох iз сво©м
узбецьким колегою з'©ли цiлiсiнького барана. Щоправда, в кiнцi вiн i
осоромив ©х усiх добряче. Коли ©х напередоднi вiд'©зду узбецькi вченi
повезли на плантацi©, де вже достигли овочi, яких на Укра©нi ще не було,
Карпе Федорович натоптав синiми баклажанами, помiдорами i кабачками двi
велетенськi авоськи, що ©х завжди возив iз собою в портфелi й кожна з яких
могла вмiстити продукцi© близько двох пудiв. Йому нiхто не прийшов на
помiч, усi повтiкали, й вiн iшов мiжряддям до автобуса, похитуючись за
кожним кроком i сопучи, як паровоз, що випуска пару.
З ним нiхто не ходив обiдати - не заплатить зроду, уникали ©здити разом
у таксi й ходити в кiно.
Зате зараз Одинець розкошував. Його кругла, як днище в дiжцi, усмiшка
ярiла на весь зал. Вiн i сам круглий, широкий, товстий, з обличчям
здичавiлого епiкурейця - товстi сластолюбнi губи, великi надбрiвнi дуги з
бровами, Що ростуть униз, рудi волосини, що виглядають з носа,- лiтнiй
сатир, котрий ставав сатиром на час, а може, навпаки, весь час був
сатиром, а ота наукова та адмiнiстративна робота - то його машкара. На
роботi вiн часто галасу , тупа ногами, а тодi пада в крiсло й кричить,
аж сиплються з вiконних шиб намертво мухи:
- Ви мене доведете до iнфаркту. Ви мене заженете в грiб.- По тому
пiдхоплю ться й гатить пудовим кулаком по столу: -Але спочатку зажену вас
я!
Витримувати отой його шал, либонь, умi лише Борозна. Вiн спокiйно
очiку , доки Карпо Федорович виклекочеться, а тодi кладе на стiл папiрця й
каже:
- Цю бумаженцiю пiдписали ви самi. Так що самi й розсьорбуйте. А менi
дайте те, що треба.
Карпо Федорович чоловiк пробивний i, треба сказати, хазяйновитий. Тим
вiн i трима ться, наукових статей не пише, вiн не настiльки дурний, щоб ©х
писати i щоб усi побачили його дурiсть. Зате жоден ювiлей не обходиться
без нього. Одинець умi випити й по©сти, на вiдмiну од того ж Дмитра
Iвановича, який завжди, навiть за найвишуканiшим столом, проковту страву
похапцем.
На такi от банкети, а також для жiноцтва Одинець мав в запасi близько
десяти жартiв, ними справдi може розвеселити зiбрання, котре не зна його.
Коли ж вони вичерпуються, ста нецiкавий, i тодi проступа нагору брак
такту, грубiсть, нецеремоннiсть. Нинi вiн кожного, хто заходив до
банкетного залу, зустрiчав одними й тими ж словами:
- Ну, а при чому тут ти?
Дехто, як, скажiмо, Дмитро Iванович, котрий гаразд знав Одинця,
вiджартовувався: "Я хоч на роботу iменинницю взяв, а от чого примостився
бiля ковбаси ти?" Але було кiлька чоловiк незнайомих, мабуть. Нелинi
товаришi з шкiльних рокiв, сусiди та родичi, тi торопiли, червонiли, одна
пара навiть почала задкувати й, тiльки пiдбадьорена розкотистим Одинцевим
смiхом, несмiливо вернулася до столу. Борозна не пiдiйшов до Нелi. Тобто
пiдiйшов, але не так, як йому хотiлося, а в гуртi, потиснув руку,
вiдступив убiк, звiльнивши мiсце наступному вiтальниковi. А йому не
хотiлося звiльняти те мiсце, йому хотiлося привiтати ©© якось особливо,
просто й сердечне - не одважився. I тiльки через те, що боявся знiяковiння
Нелi. Вони лише обмiнялися поглядами - вона зблиснула на нього щасливими,
повними любовi очима - йому здалося, кинула в душу пучок променiв, що
закололи, як манюсiнькi голочки,- тонко, боляче, солодко, i вiн затиснув
©х у грудях, боячись розгубити. "Ти ж бачиш,- вибачалися й радiли ©© очi.-
Я мушу, я повинна вiдбути це. Менi тут гарно, хоч удвох було б ще краще.
Ти мене розумi ш, любий?"
Вiн ©© розумiв, хоч i почував щось схоже на образу, на досаду, що оцi
люди на деякий час розлучили ©х, ще й вiдтиснули його вбiк, заявляли на
не© якiсь права, принаймнi право роздiлити з нею радiсть, i зовсiм
iгнорували його самого, його право, навiть не пiдозрюючи про це. Водночас
вiн почував i досаду на себе. "Я, зда ться, можу все, а от цього не можу,-
думав вiн.- Чого я не можу пiдiйти i сказати: "Мила, кохана, я тебе люблю
i особливо бажаю щастя в цей вечiр". Я ще жодного разу не сказав ©й
"мила". А я ж думаю саме так. А от сказати не вмiю. Це в менi так глибоко,
що страшно видобувати нагору, аби воно не тьмянiло. Воно таке стидне..."
Вiн сказав по-сiльському "стидне" й зрозумiв, що воно дна ться з соромом,
закладеним у ньому з дитинства.
"А хто б з присутнiх не посоромився сказати цi слова? Дмитро Iванович?
Нi. Юлiй? Теж не сказав би. Хiба що Вадим. Вишукано, коректно. "Я вас
кохаю". Але не зовсiм щиро. А я таки скажу ©х сьогоднi. Пiзнiше".
Борозна мовчки одiйшов у дальнiй кiнець зали. Але й гуди до нього
долинав Нелин голос. I про що б вона не говорила, вiн вiдчував, що ©©
слова найперш адресованi йому. I це сповнювало його бентежностi й радостi.
Гостi сiдали за столи. Не вельми дотримуючись якихось умовностей, не
пильнуючи субординацi©: вперемiшку - старшi й молодшi, чоловiки й жiнки,
доктори i лаборанти. Мабуть, нiде нема тако© дностi поколiнь, як серед
науковцiв. Старiсть чи молодiсть тут мимоволi мiряються гостротою розуму,
здатнiстю людини мислити, вхопити проблему, й те, наскiльки вона ©©
схоплю , означа , якою мiрою вона сучасна.
Уже пiсля третьо© чарки зал гудiв, як прикладена до вуха коробка з
жуками. Неля розпашiла од вина й була дуже гарна. З не© вже спали
скованiсть i страх, натомiсть ©© заповнила радiсть, а також безмiрне
почуття вдячностi. Вона не знала, чим його виразити, що сказати, й коли
пiднесла свою маленьку чарочку до чарки Дмитра Iвановича, в не© на очах
виступили сльози. Вона згадала, як прийшла до нього безпомiчною
лаборанткою, як вiн сам, засукавши рукави чесучевого пiджака, учив ©©
найпростiших, найпримiтивнiших речей, як навертав на читання лiтератури,
як пiдбирав тему, як потiм вона сама йому обридала, а вiн терпляче слухав,
виправляв, заперечував. Вiн слуха терпляче ©х усiх, вони по клiтинi, по
молекулi розкрадають його мозок i серце.
Неля так розхвилювалася, що пролила собi на сукню вино й, затуливши
обличчя рукою, побiгла на сво мiсце. А Дмитро Iванович i собi розгубився,
крутив у руках чарку, не знаючи, що тепер з нею робити,- випити чи
поставити. На щастя, нiхто не звертав на нього уваги, й вiн лишився
вiч-на-вiч iз сво©м хвилюванням i сво©ми думками. То було гарне хвилювання
й гарнi думки, i вiн попустив ©х, попустив, оддався на ©хню волю, як
одда ться стомлений верхiвець на волю розумного коня. Йому думалось про
те, що добре приносити комусь щастя, що тодi й сам почува шся гарним i,
навiть усвiдомлюючи це, не одбира ш од себе, а дода ш собi. Особливо,
мабуть, коли робиш добро повсякчас, день у день. "I таки робиш. Через себе
- для людей. Або й... через людей - для себе. Бо просто так: "загальне
благо", "добро для всiх"-слова, та й годi. Нема такого лакмусу, щоб ©х
перевiрити. Це потрiбно для само© людини. Для мене насамперед, i тодi буде
для багатьох. Усi казали про Нелю: манiрниця, чепуруха, а я побачив, що
у нiй щось - вогник цiкавостi, серйознiсть, настiйливiсть, i от вона таки
знайшла сво . I з нею знайшов я".
Дмитро Iванович був у тому настро©, коли все зда ться прекрасним, коли
людина забува прикрощi, коли вона настро на тiльки на добре.
Навiть утома, яка, почував, сьогоднi дужче, нiж будь-коли, налягла на
плечi, не могла зiпсувати йому настрою. Що ж, утома... Старiю, од того
нiкуди не дiнешся. О тiй хвилi, коли споглядав заставлений стiл, йому
спливла на думку дивна аналогiя. Вiн подумав про життя як про велетенську
сулiю, з яко© вiн усе надпива i зна , що оста ться не багато (й то гущi),
й страшно ста думати, скiльки там лишилося.
Вiн таки допив чарку й пiшов на балкон. Там розташувалися курцi,
переважно молодь. Вони зручно прилаштували на карнизi пляшку й чарки,
потягували коньяк, потягували сигарети, вели жваву дискусiю. Дмитро
Iванович пiдiйшов i собi. Вiн любив отакi дискусi©, де не вельми
дотримувалися послiдовностi, а то й логiки, де не раз гiпотетичне видавали
за доведене, де час здебiльшого вимiрювався свiтловими роками, а простiр -
безконечнiстю, а потiм несподiвано опинялися на вузенькому плацику власних
дослiдiв, власно© лабораторi©, у конкретному часi сьогоднiшнього дня.
- ...Ви все про безсмертя, про тисячолiття людини!- гарячкував
розiгрiтий коньяком, завжди сором'язливий Юлiй.- А що воно може дати?
Десять разiв перше кохання? Дудки. Радiсть юного пiзнання життя? Хрiна з
редькою. Це буде нудне життя в промiряному в усi кiнцi свiтi. Я не вiрю,
що наука зможе дати людинi новi чуття чи обновити старi. Тут-таки,- тицяв
вiн пальцем у груди Вадимовi, - що ти менi не кажи: дух i тiло. Вона зможе
дати механiчне тiло. А дух пригасне. Дух не в божому розумiннi, звичайно.
Та й для кого ця безконечнiсть життя? I для Гiтлера, для Герострата, для
тупого босяка теж? Для обраних? Ще гiрше. Я навiть не вiрю, що розв'язання
нашо© проблеми дасть користь. Ну, нагоду мо людство, а що тодi воно
робитиме далi? Еге ж, Вiкторе Васильовичу?
Вiн оглядався, шукаючи пiдтримки, й найчастiше звертався до Борозни.
Може, тому, що старший серед них вiком i науковим званням, а може, й
справдi довiряючи його обiзнаностi та ерудованостi. Треба думати, це дуже
не подобалося Вадимовi, котрий вважав себе не менш обiзнаним i ерудованим,
а те, що Борозна стояв на щабель або й два на науковiй драбинi вище за
нього, викликало особливу неприязнь. Але вiн умiв триматися. I далi кидав
слова зверхньо, мовби знехотя:
- Голодна теорiя.
- Я не зовсiм з вами згоден, - звертаючись до Юлiя, несподiвано
пiдтримав Бабенка Борозна. - Людство не може жити без руху, без мети. А це
його одвiчний бiль, одвiчна мета. Згадайте хоча б: уся дотеперiшня
лiтература збудована на хлiбi: Тесленко, i Золя, i Мирний, i Досто вський.
- Нагодувати людство - це не мета,- сказав Юлiй. - Це клопоти дня.
- х ще треба позбутися,- сказав Борозна.- На землi ще й зараз
голодують мiльйони людей.
- Припустiмо, розв'язали,- сказав Юлiй.- Але хiба матерiальний добробут
зробить кращою душу? Дiдька лисого. Може, навiть навпаки. Отож i виходить,
що нагодувати людей - мета утилiтарна.
- Про це добре казати на повний шлунок,- припалив цигарку Борозна. - Це
мета благородна, та й, опрiч усього, в нiй самiй - рух, прагнення. Тут я
бiльше солiдаризуюся з Вадимом.
Але ця солiдарнiсть, очевидно, й була особливо непри мна Вадимовi. I
вiн спробував якось одмежуватися од Борозни, знайти iншу стежку, пiшовши
по якiй, одколовся б од Борозни й не заперечив того, що казав допiру.
- Iнодi менi зда ться,- сказав вiн вагомо, i ця вагомiсть, як завжди,
закликала до уваги, змушувала слухати, - що людство втомилося. Весь час
вiдбува ться девальвацiя прагнень, iдей. Свiт старi . Старiють континенти,
системи, цивiлiзацi©. Рух iде по замкненому колу. Вiн не збiга ться з
прагненням.
- Але ми прийшли до того, щоб пiзнати цей закон i заволодiти ним,-
твердо сказав Борозна. - I не звалюйте все в одну купу. Свiт - вiн не
однаковий. I люди не однаковi. Деякi випадають з загалу. Але пiд впливом
обставин змушенi маскуватись. Значить, вони усвiдомлюють, що ©хнi думки не
повноцiннi, ущербнi, несуть шкоду суспiльству.
Вадим красивим, ледве помiтним порухом губiв випустив кiлька майже
iдеальних кiлець диму, що жовто засвiтилися проти вiдчинених дверей,
попливли вгору й сховалися в темрявi, його обличчя, його погляд були
сповненi неприховано© iронi©.
- Це ми кажемо, що володi мо свiтом, - вдавши, що не збагнув натяку
Борозни, сказав Бабенко. - Насправдi ж володi мо лише його тiнню, ©© для
нас досить, та й часто ми дума мо, що вона свiт. Чи володiли ним тi, що
жили до нас? Греки, наприклад. Чи володiтимуть тi, що прийдуть пiсля нас?
Якими б швидкими ракетами вони не лiтали, свiт теж полонить ©х.
Дмитру Iвановичу було трохи непри мно слухати це. Розумний, практичний
до останньо© нервово© клiтини Вадим сповiдав невiру й скепсис. Дивно, але
взагалi чи не найчастiше саме практичнi люди, котрi можуть до мiлiметра
вирахувати сво© вигоди й не упустять жодно©, на людях залюбки говорять про
такi речi. Вiн не мiг пояснити для себе, чому це так. Чи це машкара, чи
пiдсвiдоме намагання погамувати щось, знайти ще один полюс, мiж якими
можна врiвноважити власну душу, чи просто бажання полоскотати нерви, а чи
й похизуватися. I Дмитро Iванович був задоволений, що Борозна загнав у
глухий кут Вадима, який стверджував, нiби думка людей нинi плине тiльки в
технiчний бiк.
-_ Скажiть йому, Дмитре Iвановичу,- звернувся до Марченка як до
почесного i авторитетного суддi, чи му рiшенню пiдкоряються всi, Вадим.
Але було в цьому звертаннi Й щось таке, заховане глибоко, так глибоко, що,
либонь, про це знав лише вiн, а iншi ледве чи здогадувалися, що його,
Бабенкова, думка, незалежно вiд того, що скаже суддя, залишиться дино
правильною.
Дмитро Iванович таки вловив це, але не образився. Вiн посмiхнувся сво ю
м'якою посмiшкою i розвiв руками:
- Я скажу тiльки одне - скептики нiколи нiчого не дали свiтовi.
Вiн хотiв примирити, але несподiвано зачепив Вадима дужче, нiж
сподiвався, i той струснув красивою головою, одказав з гiднiстю:
- Вони зганяли зайвий запал з ентузiастiв. Ще й давали ©м привiд знову
шукати.
- Але пiддаймося настрою навiть найбiльшого, генiального скептика, тодi
що - побiжимо топитися? До речi, - вiн почервонiв, але не зупинився.- Я
колись пережив такий настрiй. I то нi з чого. Паскудна рiч, скажу вам.
Крiм того, я впевнений, що отой генiальний скептик ще чи й побiжить сам.
Та й ви, Вадиме, теж стверджу те, що свiт творять ентузiасти. Якi,
звичайно, часто сумнiваються. Й повиннi сумнiватися. Але тiльки на користь
справi. А ви сумнiва тесь не там, де треба.
Вiн i справдi хотiв примирити тих, що сперечалися (не поступаючись,
одначе, правотою), це зрозумiли всi, хтось за спинами навiть сказав
уголос:
- Дмитро Iванович, як завжди, шука золоту середину.
- "Неушкоджений серединою пройдеш", Овiдiй, - знову посмiхнувся,
нiтрохи не образившись, Марченко. Вiн звик до сво©х молодих, запальних
спiвробiтникiв. Власне, й любив ©х за молодечий запал, смiливiсть,
безогляднiсть. Вiн-бо знав, що на тому тримаються всi вiдкриття, всi
шукання, всiляко стимулював ©х, тiльки намагався утримати од крайнощiв.
Це, останн , мабуть, пiдказував досвiд, вiк - адже й сам був з
ентузiастiв, ще й зараз кипiв i горiв на тому пекельному вогнi. Проте з
роками вiн навчився оцiнювати людськi можливостi. Молодостi часто зда ться
- вона все може. То не так. То буяють фiзичнi сили. Не раз вводять в
оману. Iнодi навiть пiдмiнюють талант. А розум завжди повинен вiдчувати
кордон, вiдчувати простiр, який можна забудувати й не розкидати цеглу по
пустирях. Середина, золота середина - це зовсiм не посереднiсть. Крайнiсть
- вона приваблю , збуджу , але часто обманю . Молодiсть любить крайнiсть,
i це добре, бо намага ться розбудувати якомога далi, але все ж межу
повинен вказувати досвiд. Цього, звичайно, не розумiли, та ще й не могли
розумiти його молодi колеги.
Крiм того, суперечка почала прибирати для Дмитра Iвановича небажаних
обрисiв. По-перше, вона виникла довкола його слiв, а по-друге, хоч i знову
ж до певно© мiри, предметом ©© був вiн сам. Недарма хтось щойно сказав:
"Дмитро Iванович, як завжди, хоче знайти золоту середину". Певно, дехто з
них дума про нього як про середню людину. Середню людину - волею,
характером i здiбного науковця. Це його майже не ображало, з цього приводу
мав свою думку. Вiн мислив приблизно так: подвиг - це зблиск, це жертва,
вiн виклика захоплення, вiн завжди на виднотi, а чесно прожите життя -
людина не кривила на всiх житт вих шляхах, нiкому не перейшла дорiг, i,
може, вона нiчого не досягнула, тiльки жила правдою, приносила суспiльству
користь - хто помiтить? I не буде ©й пам'ятника, та й за вiщо пам'ятник -
за те, що не робила пiдлоти? Щоправда, вiн себе до таких людей не
зараховував, але вважав, що сто©ть недалеко вiд них.
З погляду поступу наукового Дмитро Iванович не був середньою людиною. В
усьому iншому вiн iнодi й сам думав про себе як про людину середню. Але,
звичайно, на людях i йому було трохи непри мно, коли про нього говорили чи
бодай думали як про таку людину. Адже тi, що могли думати так, не знали
того, що знав вiн!
- Ми володi мо значно бiльшим, нiж володiли нашi попередники,- тихо
мовив вiн, звертаючись до Вадима.- I радiсть нашого життя, нашо© роботи -
в пошуках iстини: посуватися далi й далi. Шукати i знаходити. Хiба це не
щастя? - оглянувся вiн.-Хiба нам його не послала доля?
З ним погодилися всi.
Дмитро Iванович постояв ще трохи на балконi, подивився, як на площi по
черзi розплющу ться то червоне, то зелене око свiтлофора, як воно то
зупиня , то спонука до бiгу цiлi ватаги автомобiлiв, через iншi дверi
зайшов до зали. Але тут йому було зовсiм нецiкаво. Його тягнуло назад, на
балкон, де, чути, розмова стала ще гомiнкiшою, де, очевидно, пристрастi
розпалилися ще дужче. Вiн посидiв кiлька хвилин бiля Лепехи, сказав
комплiмент про ©© новий капелюшок, вiдтак пересiв до Нелi, яку вже
остаточно заспоко©ла атмосфера загального банкетного хаосу. Вiн поговорив
з нею про захист, турботливо порадив не забути за деякi подальшi
формальностi, а тодi налив по повнiй- таки по повнiй, ©й i собi,- й випили
до дна, й Неля знову розхвилювалася, й не могла не розхвилюватися - адже
бачила, що тiльки вiн по-справжньому не забув, чий сьогоднi день, а
розхвилювавшись, поцiлувала Дмитра Iвановича мiцно в губи, як цiлу щира i
вiддана дочка. Вона дивилася йому в очi, i ©й у душi мовби яснiло свiтло.
Вона знала, звiдки воно,- з очей шефа, доброго й турботливого Дмитра
Iвановича. Вони всi любили дивитися йому в очi. Його великi карi очi були
трохи неоднаковi, лiве - свiтлiше, праве - трошки темнiше, коли вiн
усмiхався, вони яснiли, але й тодi залишалися неоднаковими. Вони всi
страшенно звикли до цих очей i до цього м'якого погляду. I зараз вона
подумала, що коли б не той погляд, що завжди супроводжував ©© у роботi,
вона навряд чи й виконала б ©©. У припливi вiдвертостi вона хотiла сказати
про це Дмитровi Iвановичу, тобто не так прямо, iншими словами, стриманiше,
але подальшу розмову ©м перебив Одинець. Дмитро Iванович, не бажаючи
слухати всоте десять дотепiв, непомiтно змовницьки пiдморгнув Нелi:
мовляв, оддаю тебе на тортури, сьогоднi мусиш терпiти все, пiдвiвся й
знову пiшов на балкон.
Ще здалеку почув голос Лiсняка й здивувався, що "запрограмований на
кохання" вген, котрий навiть сюди привiв якусь свою знайому, розкучману,
ще й з великим срiбним хрестом на грудях, чим шокував i директора, й
Лепеху, i багатьох iнших, i собi впрягся в наукову дискусiю. Проте,
пiдiйшовши до дверей, зрозумiв, що вген не веде дискусi©, а проголошу
тост. Проголошу з посмiшкою, тiльки посмiшка в нього якась недобра.