Мушкетик Ю.. Бiла тiнь

тактовний знак запитання. Наталiя Кирилiвна стояла як нехай i невеликий,
але грiзний знак оклику. Це була жiнка тверда, вольова, хотiла бути такою
й тому була. Вона не визнавала панiбратства, не хотiла сприймати жартiв,
врештi, розучилася ©х розумiти зовсiм - навiть на банкетах пiсля захисту
дисертацiй, куди ©© неодмiнно запрошували й куди вона зрiдка приходила,
сидiла прямо, стуливши вузькi безкровнi губи, й, здавалося, стежила, чи не
вчиняв хто яко© нетактовностi: з'©в бiльше, нiж треба, запiзнився чи пiшов
рано.
Зараз вона тримала в руках якiсь списки. Глянувши на них, Марченко
зрозумiв, що ©хнiй з Корецьким прихiд означа перевiрку, перевiрку на
високому рiвнi: чи всi в лабораторi© на мiсцях. Останнiм часом Лепеха
надто заповзялася (й що тут скажеш, усе правильно), навiть була виставила
за рогом будинку пост з фотоапаратом - фiксувати документально на плiвцi
тих, що запiзнилися. Того ж дня склодув Коли сумлiнно виклацав з свого
укриття плiвку, проявив i викле©в фотокартки пiд убивчим гаслом: "Ганьба
порушникам трудово© дисциплiни". Третiм у тiй галере© був фотопортрет
Павла Андрiйовича Корецького. Портрети зняли через пiвгодини, проте вже
пiсля того, як усi встигли подивитися й насмiятися всмак.
Коли Дмитро Iванович побачив у руках Лепехи списки, вiн вiдчув, як йому
в грудях щось гидко тенькнуло, вiн розсердився на ту свою малодушнiсть i,
мабуть, тому сказав з невластивою рiзкiстю:
- Не обрид вам, Наталi Кирилiвно, цей нагляд? Тiльки марну те свiй i
чужий час.
В очах Лепехи засвiтилися жовтi вогники, хоч очi залишилися незрушними
й безбарвними, як i допiру, вимовила твердими губами:
- А ось зараз побачимо, хто його змарнову . Вони вирушили в рейд.
Попереду Лепеха, неприступна, безкомпромiсна, майже урочиста, за нею
Марченко - ображена гiднiсть i справдi трохи сердитий, позаду - серйозний
i зосереджений Корецький (хоч обо - i Дмитро Iванович i Наталiя Кирилiвна
- знали, що та серйознiсть - удавана, прибрана з обов'язку).
У першiй кiмнатi не було нiкого. На вбитому в стiнку шафи цвяшку висiв
свiтлий плащ, але його могли залишити ще вчора. Лепеха подивилася на
Марченка значуще, а Корецький вiдвiв погляд убiк. У другiй кiмнатi гудiла
клiматична установка i хурчав млинок витяжки, на лiвому столi стояла
реторта, валялися якiсь папiрцi, але теж було порожньо. До дверей третьо©
кiмнати Марченко пiдiйшов перший, ухопився за ручку обома руками, немовби
намiрився вирвати ©х з завiсами. Ним колотив гнiв. На ту мить вiн уже
забув, що допiру думав, нiби його вже нiщо й нiколи не виведе з рiвноваги,
нiяка буденна су та не зiпсу настрою, все те прах, не вартий, аби на
ньому обшмульгу-вати нерви. Вiн був упевнений, переконаний глибинно, що
того вже не забуде, що нiякi житт вi турбацi© не зрушать його з
фiлософського спокою, що вiднинi вiн житиме iнакше. I от уже забув. Усе те
стерлося само по собi, згинуло в одну мить. Вiн задихався од гнiву.
Злостився на тих, кого донинi любив, кого поважав, на тих, кого толерантно
терпiв,- на всiх одразу. Вони пiдло користувалися його добротою, його
лiбералiзмом. Користувалися завжди. Вiдмiчали тихцем у журналi тих, хто
запiзнився або й зовсiм не прийшов на роботу (звичайно, не приходили
тiльки з якихось поважних причин), з його лабораторi© найменше людей
виходило на недiльники та ©здили в колгоспи - вiн усе те бачив, зрiдка
зауважував, iнодi вдавав, що не бачить. Вiн справдi був добрим за вдачею,
доброта становила одну з його сутностей. Частину його сутностi. Бувало,
вiн спалахував. Навiть згарячу казав дурницi. Проте швидко вичахав i
першим пiдходив до того, на кого щойно
кричав.
Але бiльше вiн не подару . Такого свинства не сподiвався зроду-вiку.
Вiд сьогоднi вони в нього попуску не матимуть. Так, так, плювати йому на
холодний, крiзь двi крижинки погляд Лепехи, на похмуре зауваження, а може,
навiть офiцiйну догану Корецького, рiч не в тому - вiн сам наведе лад. В
ту мить йому пригадалися слова, що вiн ©х жартома часто цитував у
лабораторi©: "Жоден громадянин через мене не одягнув чорного плаща". Слова
належали Перiклу, вождевi афiнсько© демократi©, вiн цитував ©х якось так,
що забувалося, що це слова Перiкла, а не його власнi, й жодним чином не
вiдчувалося прирiвнювання до автора,
видатно© людини, вони ставали буденними, iнститутськими, простими.
Жодному працiвниковi лабораторi© вiн не оголосив за десять рокiв догани.
Ба, одну таки оголосив.
Три роки тому. Але ©© б, мабуть, винiс i камiнний сфiнкс. Там треба
було вiддати пiд суд, а не оголошувати догану. I, такий збiг, учора
заготував ще одну. Другу в життi. Юлiю Вовку, що його називали в
лабораторi© Юликом.
Вiн ще не оголосив ©©, а написав i поклав у стiл. Щоб оголосити
сьогоднi. Але нехай хто скаже, що Марченко вчинив несправедливо! Де там
несправедливо. Юлiя давно треба вигнати з iнституту. Та хiба лише його...
Вiн i вижене. Сам напише клопотання...
Марченко аж задихався од гнiву. Вiн уже подумки скликав у лабораторi©
збори, громив, розносив, кидав суворi присуди... У поривi гнiву, лютi
рвонув дверi кiмнати, переступив порiг i застиг у подивi. Кiмната була
повна-повнiсiнька людей. Вони стовпилися бiля столу з лiвого боку й щось
розглядали. Тут були всi спiвробiтники - старшi й молодшi, iнженери й
препаратори. Навiть Юлiй Вовк стояв тут. Вiн перший i кинувся назустрiч
Марченковi. Великi вуха, великi палаючi очi, сколошкане волосся,
розхристаний, з забрудненими в щось бiле руками. Такий вiн завжди -
поспiшливий, розкиданий, незiбраний. Вiн найчастiше запiзнювався, ранiше
за iнших, ще до закiнчення робочого дня, тихцем зникав з лабораторi© - й
де бував, того не вiдав нiхто. Марченко знав, що в нього хвора мати, й
менший брат на його руках, вiн завше за когось клопочеться, комусь дiста
лiки, квитки на по©зд, але все те не виправдувало його неорганiзованостi,
через яку не раз завдавав клопоту iншим i терпiв сам. То щось загубить, то
невчасно прийде; скаже Дмитро Iванович щось зробити, не заперечуватиме,
навiть стане, як по командi "струнко" (вiд бравади, невмiння знайти лiнiю
поведiнки): "Буде зроблено". Й не зробить. Забуде чи й просто не зробить,
заклопотаний чимось. Йому нагадають, прочитають нотацiю, вiн почервонi ,
попросить вибачення, але, майте певнiсть, знову не викона обiцянки. За
годину кудись побiжить - вислизне крадькома, злодiйкувато, шарiючись при
тому, й прийде аж завтра. Вiн i дисертацi© ще не захистив, хоч матерiалу в
нього зiбрано багато, може, не на одну, а на двi дисертацi©, але той
матерiал треба систематизувати, органiзувати, описати. Й дивно, що вiн не
клопочеться захистом. Зда ться, вiн не клопочеться нiчим. I не зна , що то
мати клопiт, мати певну мету, житейський прицiл. Вiн i дума не так, як
iншi. Дмитро Iванович не раз намагався розгадати - задоволений Юлiй собою
чи не задоволений, щасливий чи нещасливий. Напевне, незадоволений,
напевне, нещасливий. Адже - розумний, бачить свою незграбнiсть,
непристосованiсть, тiльки не може нiчого з собою вдiяти. "Зовсiм як я,-
думав iнодi Дмитро Iванович,тiльки в значно бiльших масштабах.
Гiпертрофованих". Звичайно, Марченко помилявся. Хоча б тому, що був значно
практичнiший, чiпкiший у життi. Навiть просто чiпкий, у часи скрут, невдач
умiв мобiлiзуватися, боротися. хоч i цiною нервiв. Але, мабуть, саме через
те, що знаходив у Юлi вi якусь спорiдненiсть з собою, i прощав йому
стiльки. Опрiч того, вiн знав: Юлiй не просто розумний, а й обдарований.
Хоч знову ж нiчого не взяв з тi © обдарованостi для себе.
Дмитровi Iвановичу в одну мить схлюпнула з душi гаряча каламутна хвиля.
Вiн вiдчув себе легко, радiсно, йому аж бiлi метелики замиготiли в очах, i
вiн, не знати чого, засмiявся. Першою думкою було: даремно заготував на
Юлiя догану, порве ©©, тiльки-но вернеться до кабiнету. Юлiй-гарний
хлопець, щирий, обдарований негiдник, якби не такi, як вiн, i працювати
було б нi з ким.
А Юлiй бiг до нього.
- Видiлили, видiлили! - кричав вiн просто Марченковi в обличчя, не
помiчаючи нi директора, нi завкадрами, якi знову стояли як знак запитання
i знак оклику, тiльки знак оклику був не такий твердий. Лепеха справдi
була i розчарована, i ображена, вона сприйняла Марченкiв смiх на свою
адресу. Стояла, суворо стиснувши безкровнi, з слiдами з'©дено© фарби губи,
вдавала, що чита щось у цаперах, але й не читала, думала, як гiдно
вiдступити. Покивом пальця покликала Юлiя, але той не звернув нiякiсiнько©
уваги на ©© владний покив, худими забрудненими пальцями тягнувся до
лацканiв сiрого в смужку Марченкового пiджака. На його блiдому, з запалими
щоками обличчi червонiли рум'янцi, тонкi губи великого рота кривилися
радiсним криком:
- Видiлили, паразиткуi Видiлили!
- Що видiлили? - передчуваючи радiсть, але все ще спокiйно, навiть
вибачливо запитав Марченко.
- Першу систему. Приставили мене за того, що трясе й мiша , влив я
двiстi кубикiв дигiтонiну, а тодi заклопотався, загавився i влив ще раз. З
цього й почалося... I от, дивiться,- метнувся вiн до столу.
Щирий i на©вний, вiн навiть не здогадався повернути забудькуватiсть
собi на користь, сказати, що влив подвiйну порцiю свiдомо.
Перед Дмитром Iвановичем розступилися. На штативi стояло чотири
пробiрочки, майже доверху заповненi бiлою рiдиною. Дмитра Iвановича залила
гаряча хвиля радостi. "Який день,- подумав зворушено.- Який день... От же
як вийшло!"
За цi три тижнi вiн навiть забув, що робила друга група. Це справдi був
подарунок долi. Без цього вони не могли завершити останнього етапу роботи,
розпочати перевiрку. Може, й могли, але це було б не те. Корецький
пiдiйшов теж, пiдняв крайню колбочку проти свiтла, перехилив на один бiк.
Бiла водичка, в якiй ледве помiтнi чотири зони. Одна - зеленого вiдтiнку,
друга - коричнюватого, решту й взагалi могло розрiзнити тiльки досвiдчене
око.
- Вiтаю,- сказав, звертаючись до всiх i нi до кого зокрема.
- Сабантуй, сабантуй! - закричав Юлiй од надмiру почуттiв, бо вiн i
пити майже не пив, у нього хвора печiнка, й виразка шлунку, й ще щось.
"Букет хвороб,- як казав сам.- Не встиг нiчого зробити, а болячок
нахапався..."
- Добре, влашту мо сьогоднi сабантуй,- сказав Дмитро Iванович i
нецеремонно забрав з рук Корецького колбочку. Хвилювання одухотворило його
обличчя, тепер воно було навiть гарним. Хоч взагалi гарним назвати його
було важко. Широке, повне, м'яке, наче трохи брезкле,- рiвний, трохи аж
кирпатий нiс, ледь рудуватi, закучерявленi вгору брови, великi, повнi,
майже епiкурейськi губи,- простота й добросерднiсть, i нiяко© думки на
чолi, суворостi чи науково© замисленостi. Правда, широко поставленi очi -
живi, пильнi, з вогником, з думкою, трохи соромливi, свiдчили про
витонченiсть вдачi, чутливiсть, неспинну роботу розуму. Скрашувало обличчя
й русяве, що ледь кучерявилося, волосся.
Так, на перший взiр вiн видавався негарним, неповоротким i якимось
мовби дивакуватим. Та вiн i справдi не вмiв вестися з незнайомими людьми,
не знав, як стати, куди подiти руки. Але якщо придивитися уважнiше...
Особливо коли вiн захоплювався, починав розвивати думку,- а те в
лабораторi© було майже повсякчас, лабораторiя жила його мозком, в цiй
великiй головi думки народжувалися з якоюсь особливою легкiстю, iде©
виникали зовсiм несподiванi, майже парадоксальнi,- тодi його обличчя мовби
засвiчувалося зсередини, рухи ставали точнi, голос упевнений, вiн нiби
вищав, хоч насправдi був зросту невисокого. Статури вiн мiцноi, з деякою,
як то кажуть, схильнiстю до повноти. I не дивно. Робота сидяча, а минуло©
весни розмiняв шостий десяток. Коли вони набiгли - сам не зглянувся, життя
ще нiби й не було, й у звичках, у вдачi залишалося чимало молодого,
несолiдного, майже хлопчачого. Ну, не те щоб хлопчачого... Змiнилося
багато: приходив досвiд, вiн пiдказував, учив, потроху догартовував.
Ранiше, колись вiн бував i безмежно довiрливим, i непослiдовно щирим. Це
водночас були й недосвiдченiсть, i м'якiсть душi, вiй мiг легко повiрити в
щось i розчулитись, повiрити самому собi, перейти в якийсь стан,
настро©тись на якусь хвилю. Потiм повiрити в щось iнше, захопитися ним. З
роками шкура на душi (вiн саме так i подумав - "шкура на душi") задубiла,
на©вно© щиростi, то бiльше щиростi непослiдовно© вже не було. Вiн перестав
торопiти перед спiвробiтниками, звик до сво © ролi, до деяких виявiв шани.
Життя довго й повiльно формувало його. Форму й зараз. Його погляди стали
зрiлiшими, глибшими. Так, вiн почав потроху розумiти людей, проте мало
користав це й зараз. Оте, колишн , лишилося в душi назавжди. То була нiби
матриця душi. Вiн i сьогоднi мiг повiрити тому ж Юлiю, та що там Юлiю,
повiрити "востанн " алкоголiку, хоч розум пiдказував, що вiрити не можна.
Вiн осягнув багато речей, трохи по-iншому дивився на людей, на свiт,
навiть на людський досвiд, але з того досвiду не набув собi вмiння жити за
розрахунком. З молодостi, щиростi в нього залишилося немало звичок i
пристрастей, вiн мав кiлька, як ©х називають сьогоднi, хобi, найперше -
рибальство, але часу для нього останнi роки викро©ти майже не мiг, та й
усi iншi хобi були не пошуками насолоди, а виявами вдачi. Втiшатися життям
не вмiв, та що там втiшатися життям, навiть просто подбати про здоров'я.
От, скажiмо, схильнiсть до повноти. Пройтися пiшки, прогулятися - то для
нього марнування часу, за цю годину можна прочитати ще одну статтю в
журналi "Питання бiологi©" чи хоч перегорнути "Всесвiт". Од того й
мiокардодистрофiя, i гастрит, i першi кольки радикулiту.
Дмитро Iванович i зараз поводився несолiдно, хвилювався, реготався,
панiбратськи поплескував по плечу Юлiя, а той його тягнув за галстук, хоч
за спиною осудливо звузила очi Лепеха й нiяково переступав з ноги на ногу
вiдтиснутий убiк Корецький. Дмитро Iванович забув про нього, забув про
перевiрку, збоку справдi могло видатися, нiби знехтував ©х, Корецький те
за образу не сприймав, але й не знав, як йому гiдно скiнчити рейд.
Подякувати всiм, хто тут зiбрався, за сумлiнну працю, трохи посварити для
порядку? Так i не знайшовши що вiдповiсти, кинув через плече: "Дмитре
Iвановичу, зайдiть, будь ласка, до мене",- вийшов. Слiдом за ним пiшла й
Лепеха, наказавши на прощання й не думати нi про який сабантуй. Вона
вважала, що тепер останн слово залишалось за нею.
Дмитра Iвановича на мить стривожили слова директора, але невдовзi вiн
забув про них. Вони обговорювали результат - галасливо, збуджено,
вимiрковували, як краще розпочати перевiрку сво © кiлькарiчно© роботи,
кому це доручити, сьогоднiшнiй успiх розвихрив усiх, окриляв, вселяв
надiю. Вони юртували навколо Марченка, а той вимахував руками, говорив
збуджено, радiсно. Жодна проблема в лабораторi© не iснувала поза ним, вони
починали розкручуватись з його думки, i в кожнiй проблемi, кожнiй справi,
сам того не помiчаючи, насамперед був вiн. Вислуховував усiх, радився з
усiма, але свою думку обстоював ревниво, як би обстоював самого себе, та
так воно, зрештою, й було. Ранiше вiн входив у все, намагався простежити
до кiнця, хоч i тодi розумiв, що всього йому не охопити, що часом вiн
навiть заважа , полиша головне; цю науку, науку керiвництва, повiльно
осягав. Тож i зараз вирiшив, що найкраще буде створити групу перевiрки. У
не© ввiйдуть...
- Свiтлана Кузьмiвна Хорол, Неля... Платонiвна Рибченко. Вадим Бабенко
i Юлiй Вовк. Очолить групу Вiктор Васильович Борозна.
Але Борозна очолити групу вiдмовився. Вiн заперечив коректно, ввiчливо,
проте рiшуче й категорично. Сказав, що ще не закiнчив роботу в групi КСС -
концентрованого сонячного свiтла - та з установкою, там, мовляв, зараз у
нього жнива. Дмитро Iванович не наполягав. КСС - царина замдиректора,
Вiктор Васильович перейшов з його лабораторi©, i установка - хвiст звiдти,
обов'язок давнiй, з яким Борозна не впорався за два роки. Вiн розрахував
опромiнення насiння буряка з допомогою механiчного модулятора, це ма
пiдвищити цукристiсть бурякiв. Дехто взагалi не вважа роботу групи КСС
причетною до фотосинтезу, на цьому грунтi в iнститутi не раз доходило до
всiляких непорозумiнь, часом гiрких, а бiльше смiшних. Так чи так, але то,
мабуть, i найбiльша удача останнiх лiт лабораторi© свiтла, методу Борозни
пророкують широке поле застосування, на осво ння його видiленi чималi
кошти, вже закiнчують будувати напiвзаводську установку. Борозна зараз в
основному й працював над упорядженням тi © установки. То вже не була чисто
наукова робота, скорiше iнженерна, промислова, вiн мiг од не© вiдмовитись,
але не вiдмовлявся, навiть клопотався нею залюбки, й Мар-ченко подумав, що
Борозна, зважаючи на порiвняно молодий вiк, чоловiк до бiса практичний.
Ну, скажiмо, не зовсiм молодий - тридцять шiсть рокiв, але для доктора це
таки небагато. Вiктор Васильович Борозна диний, окрiм Марченка, доктор у
лабораторi©. Вiн вельми самостiйний i самовпевнений (як i кожен, хто рано
досягнув успiху й сподiва ться досягти ще бiльшого), прямий, та прямота
iнодi навiть межу з грубiстю, а може, й з нещаднiстю.
Дмитро Iванович, мабуть, перебiльшував. То була не нещаднiсть, а сила,
внутрiшня сила, жага життя, неспита, мiцно стиснута, певнiсть себе,
енергiя, яка ще не зна , чим закiнчиться. Отiй його внутрiшнiй силi,
карбованостi думок i вчинкiв вiдповiдала навiть зовнiшнiсть. У Борозни
майже атлетична статура, велике смагляве обличчя, воно грубе, мовби тесане
сокирою - багато кутiв, багато прямих лiнiй: широкий, майже квадратний
лоб, велика чорна борода клинцем, чорне цупке волосся без продiлу; очi
великi, чорнi, ще й з якимись краплинами - очi цiкаво© здорово© людини,
яка перелива через них свiт, одбира потрiбне й рiшуче вiдтруча все, що,
на ©© думку, хибне або зайве. Тi очi, зда ться, розумiють усе, дивляться
на свiт мудро й проникливе, i в них нема цинiзму, а тiльки щирiсть i
допитливiсть, неспожитий захват свiтом, про який знають багато й доброго,
i недоброго, але оте недобре просто не беруть до уваги, а ще в них -
певнiсть, що ©х обдурити не зважиться нiхто. Такий був Борозна, проте
трохи не таким бачив його Марченко. Вiн бачив у ньому тiльки силу,
грубiсть, практичнiсть, вiн трохи торопiв перед ним i, може, тому виробив
щодо нього лiнiю поведiнки теж грубувату, сухувату, дiлову, хоч знову ж до
певно© мiри - боявся, щоб ©© не прийняли за ревнощi, боязкiсть сильного
суперника.
Отож вiн тiльки знизав плечима, поговорив ще кiлька хвилин i подався у
сусiдню кiмнату, куди щойно пiшла Свiтлана Кузьмiвна Хорол, його
неофiцiйний заступник, один з найдавнiших працiвникiв лабораторi©. Вона
починала разом з Дмитром Iвановичем; у тому, що перекипiло,
одкристалiзувалося, перейшло в iнший стан, дiстало обгрунтування в оцiй
лабораторi©, - частка i ©© працi.
Вона погодилася неохоче - й Дмитро Iванович знав чому, як знав i те,
що, погодившись, зробить усе сумлiнно, ©© не треба пiдганяти, ©й не треба
обридати, вона сама прийде до нього, вiзьме його розробки, уважно вислуха
й пунктуально та неухильно викона все. Й Дмитро Iванович теж не сказав
нiчого.
Вони стояли бiля вiдчиненого вiкна, вiтер гойдав цупку жовту фiранку,
за вiкном на в'язовiй, унизанiй молоденькими мережаними листочками гiлцi
вiдчайдушне спiвав чорний ротатий шпак, десь унизу галасували горобцi -
весна вливалася у вiкно широким потоком, спiвом i запахами, бадьорою
свiжiстю i глибоко притлумленою млостю.
- Весна... Ще одна весна,- сказала замрiяно й трохи сумно Свiтлана
Кузьмiвна.
Що стояло за тими словами, за тим смутком, Марченко розгадати не змiг:
жаль за минулими роками, докiр йому,- та й не встиг, бо Хорол якось ураз,
немов подолавши щось у собi, повернулася до нього, в ©© очах стрибнули
зляканi, майже вiдчайдушнi вогники, i вона швидко мовила:
- Давайте завтра по©демо по сон. Ми стiльки разiв збиралися...
Дмитро Iванович чомусь здригнувся, подивився на Хорол трохи розгублено,
трохи нiяково.
- Не знаю. Чи зможе по©хати жiнка.
I в ту мить прочитав по Свiтланиних очах, що вона його дружину не
запрошувала. Це збентежило його, вiн розгубився в першу мить. Та й було
чого. Тут все було страшенно заплутане. А може, просте, занадто просте...
Свiтлана Кузьмiвна Хорол, старший науковий спiвробiтник, замiжня жiнка,
мати майже доросло© дочки, любила його оддавна. Це знали всi в лабораторi©
i в iнститутi, до цього звикли, коли й жартували на ©хню адресу, то
легенько, потураючи. Вона любила його дивною любов'ю, ©й було досить, що
вони працюють поруч, що вiн ©© (©© - в очах iнших, тобто оце "©©" було
досить умовне, можна сказати, тiльки дружн ) не зраджу (не зраджу
дружбу, приязнь, i тiльки), iншого вона не прагнула, iншi почуття не
змагали ©©. Може, вiн сам був тому причиною, що за стiльки рокiв не пiшов
далi, охолодив ©© до споглядання ©хньо© любовi. Спочатку ©© любов
тривожила Дмитра Iвановича, хоч i якось дивно - серце не трепетало, а
тiльки коли думав про Свiтлану, ставало гарно, тепло на душi. Вiн нiчого
не порушив, мiг чесно подивитися в очi сво©й дружинi i Свiт-ланиному
чоловiковi, щиро обуритись на ©хнi ревнощi: "Я не винен, серцю не закажеш,
а переступати ми нiчого не переступили",- бо й справдi, хiба не мають
права люди симпатизувати одне одному i в той же час залишатися на чистих
берегах. Вони й залишалися на них. Йому так гарно на них мрiялося... Та
врештi й ця мрiя стала звичною. Проте вона не згасла, так i залишилося в
життi Марченка щось небуденне, немовби недозволене, яке вiн мiг i може
будь-коли зробити дозволеним. Але навiть отаке, приспане почуття додавало
©м обом яко©сь та©ни, яко©сь душевно© мрiйливостi.
По стiлькох роках отакого споглядання власних почуттiв мала настати
обопiльна неприязнь, але й вона не настала. Iнодi йому було нiби трошки
соромно перед Свiтланою, почувався мовби боржником i водночас кепкував з
того. За всi десять рокiв цi © приязнi (яку, мабуть, таки не можна назвати
любов'ю) вони, певнiше, вона тiльки раз порушила те, що усталилося,
приснуло, майже прихололо. Це було по якiйсь вечiрцi, де вони наслухалися
клинiв на свою адресу, йшли додому,- вiн проводив й до метро,- й сказав:
- А все-таки смiшно- Хоч би було за що... I тодi вона,- може, вона була
трохи хмiльна, вони всi того вечора випили чимало,- ледь чутно стисла йому
руку
й прошепотiла, не повертаючи голови:
- То може... щоб було за що...
Це був жарт. Вiн зрозумiв цi слова як жарт. I сам вiдповiв жартома.
Але... й не зовсiм жарт. Вiн знав: усе залежало вiд його подальших слiв. I
вiн не одважився. Звичайно, якби вiн справдi любив Свiтлану, то не зважив
би нi на якi застороги. Щоправда, на той час вiн уже й сам не мiг
зрозумiти сво©х почуттiв до Свiтлани. Вiн не мiг сказати, подоба ться чи
подобалась Свiтлана йому дужче за iнших гарних жiнок, сподобалась саме
тому, що була диною гарною жiнкою з тих, що працювали поруч (а перший
iмпульс таки йшов од нього, вiн почав надавати ©й бiльше уваги). Вiн
взагалi нiколи не мiг гаразд розумiтися на сво©х почуттях. Може, тому, що
за все життя так i не зазнав справжнього великого кохання. Отого, що
збурю до дна, застила свiт, змушу чинити нелогiчно, нестримно, лама
всi перепони, а часом i власне життя.
Вiн таки не знав, чого повернув на жарт Свiтланинi слова. Боявся
розголосу? Трохи. Хоч його могло й не бути. Боявся, що з часом усе
обуденнi i важко буде працювати поруч? Боявся докорiв совiстi?.. Мало
вагу потроху все. Вiн потерпав, що здобуде менше, нiж втратить. А втратить
вiн багато. Найперше - спокiй. Та й не любов це, вона б не дала
розмiрковувати так холодно й вестися так розважливо. I от тепер вiдступав
удруге.
- А що... Степан Степанович ще в Москвi? - сказав i зрозумiв, що треба
було сказати щось iнше, що вiн страшенно образив цим Свiтлану, повiвся як
нiкчема. Зрозумiв тодi, коли слова ще були в ротi, коли тiльки вимовляв
©х, та було пiзно. Вiн спалахнув, розсердився на себе й поспiшив стерти
те, що сказав, спробував завернути все назад, хоч i розумiв, що завернути,
мабуть, не можна.
- Менi й самому хочеться ви©хати з мiста. За цi ю роботою я вже забув,
як цвiте сон. По©демо...
Йому на подив, i знову ж трохи на досаду, Хорол прийняла закамуфльоване
вибачення, хоч i сказала:
- Степан Степанович повернувся ще вчора. А сон i справдi вже одцвiта .
Й пiшла до дверей сво ю м'якою, лiнивою ходою. Оця невизначенiсть на
завтра, нова невизначенiсть стосункiв з Свiтланою Хорол зiпсувала
Марченковi день i сабантуй, який вони таки органiзували ввечерi. А
сабантуй був на славу. У найбiльшiй з семи кiмнат лабораторi© зсунули
столи, жiнки застелили ©х чистим папером, прикрасили букетами свiжих
зелених гiлочок, Юлiй i Вадим приготували "кiмнатний фей рверк". На
закуску була ковбаса, консерви, свiжа редиска, цибуля i навiть баночка
чорно© iкри. Хлопцi перегнали три лiтри етилового спирту, а Борозна зробив
коньяк, який усiм дуже сподобався, й усi одразу ж сказали, що з цього дня
питимуть тiльки "борозняк". То бiльше, робити його просто: перегнати через
порошок кави воду й розвести спиртом. Вона ста прозорою, як сльоза, пахне
кавою, але не зовсiм кавою, запах той специфiчний, дуже при мний. У двi
пляшки Борозна додав ще якогось екстракту, той напiй мав запах едельвейса.
I хоч Борозна сьогоднi вiдмовився очолити групу, але заправляв на сабанту©
вiн. Зорганiзував чоловiчий хор, який спiвав пошепки, й було дуже смiшно,
проголошував тости, дивував i смiшив усiх фокусами. Все це було тим бiльш
дивно, що на подiбнi гулянки вiн не приходив ще жодного разу.



РОЗДIЛ ДРУГИЙ

Борозна заскочив до себе, одягнув пiджак i вийшов надвiр. Попереду на
вузькому асфальтованому хiднику бiлiла висока постать, поли свiтлого плаща
ледь розкрилювалися, елегантнi черевички стукотiли задьористо, дзвiнко, у
лад ходi погойдувалася накинута тонким ремiнцем на мiзинний пальчик чорна
лакована сумочка. Борозну оддiляло од Нелi Рибченко якихось
п'ятнадцять-двадцять крокiв. Якби захотiв, мiг наздогнати за пiвхвилини.
Якби захотiв... Борозна упiймав себе на тому лицемiрствi й трохи не
вилаявся з досади. Адже то зовсiм не випадковiсть, що вiн вийшов з
iнституту слiдом за Нелею. Й на оцю вечiрку теж попав не випадково.