Мушкетик Ю.. Бiла тiнь

нервуватися, здавалося, намагався щось вiдшукати чи згадати i не мiг. Вiн
i справдi ще не мiг багато чого згадати, навiть з речей буденних,
домашнiх: купив пiдручник хiмi© Iнгольда, який збирався купувати чи нi,
взяв на заводi полiмерiв довiдку про вiдпрацьованi днi чи не взяв, i
багато iншого, особливо з останнiх днiв перед травмою. Про те, чому вiн
тут i що до цього спричинилося, Андрiй теж не запитував, i Дмитро Iванович
не мiг одга-дати: зумисно чи таки не пам'ята нiчого. Проте одне Дмитро
Iванович бачив достеменно - Андрiй радiв кожнiй його з'явi. Це помiтили й
лiкарi, i сестра, вони сказали Дмитру Iвановичу, що при ньому Андрiй
найкраще почува ться, ©сть, i навiть верта в пам'ять забутi днi й дати.
Уперше за багато рокiв Дмитро Iванович побачив, що вiн конче потрiбний
синовi. Що той у ньому бачить щось бiльше, нiж звичайно бачать люди в
близьких, чимось йому завдячу й на щось сподiва ться. Мабуть, то був
правдивий здогад. Дмитро Iванович i сам почував, що в ©хнiх стосунках з
сином пролягли якiсь iншi, ранiше не знанi тяжi, важливi не тiльки для
Андрiя, а й для нього самого. Йому здавалося, що, крiм життя i здоров'я
сина, вiн виборював щось у собi, вiн нiби став мiцнiший i прозiрливiший,
мудрiший i певнiший себе, себе й сина. Помiж них виникла якась нова
духовна спiльнiсть, якiй вiн не мiг знайти назви й обмiру, але яка
облагороджувала й наснажувала ©х обох.
х мовби з' днало, спаяло щось чистим срiблом щиростi й довiри, тепер
Дмитро Iванович знав, що Андрiй нiколи не матиме од нього злих та мниць i
не залишиться байдужим, якщо якiсь недобрi сили ламатимуть когось iз
близьких йому людей.
Остаточно вiн у цьому впевнився одного недiльного вечора, коли вони
залишилися вдвох, вiн тримав Андрi ву руку, У палатi вже посутенiло, проте
Андрiй попросив не вмикати поки що свiтла. Вiн був особливо замрiяний i аж
печальний, хоч останнiм часом нiколи не показував батьковi нi печалi, нi
бодай легкого смутку, що, як казала сестра, часто находили на нього. Вiн
довго мовчав, а тодi враз повернув голову й сказав тихо, з особливою
зворушливiстю, од яко© Дмитру Iвановичу стало аж моторошно:
- Зна ш, батьку, менi весь час здавалося, що ти витягу ш мене з того
свiту. Ти мене й витяг звiдти. Iнакше... Ну, для чого б тодi менi... Та ти
розумi ш усе сам.
Дмитро Iванович розумiв. Проте вiн мовчав, i сльози текли по його
щоках. Гаразд, що стояла сутiнь. Мабуть, Андрiй передбачив i це. То були
сльози страху за Андрiя, який ще не одужав, i радостi його прозрiння, i
надi© на прийдешнi днi.
Тi © надi© не могло зiм'яти нiщо. В цi днi, метаючись помiж лiкарнею i
мiлiцi ю, де розпочали слiдство, вiдбулася друга проба в iнститутi. Вiн
сам розганяв розчин електрофорезом, сам спорскував розчинником
хромотографiчний папiр, сам накладав рентгенiвську плiвку, i коли на нiй
не з'явилося темних зернистих плям, не виказав нi розпачу, нi досади,
тримався спокiйно, заспокоював сво©х помiчникiв, фiксував увесь хiд
дослiду в пам'ятi i на паперi, щоб потiм проаналiзувати й спробувати
знайти помилку в технiцi проведення експерименту, якщо вона могла бути.
Проте вiн не мiг не думати, що ©© могло й не бути.
Що ж... Життя теж не кiнча ться на тому. Вiн знайде в собi сили
перебороти i кпини, й пiдступи, i докори. Вiн почував, що саме тепер
знайде ©х. Здавалося б, навпаки, останнi подi© могли змучити його,
обезволити, розсмикати, вiн i почувався й стомленим, i зболеним, та,
однак, зосередженим i спокiйним. Найважче, розумiв, буде долати
розчарування колег, сво©х товаришiв, до того поки що не був готовий. Але
зрештою подола i те. Вiн це почував i не тiльки почував, а й глибоко
усвiдомлював. Йому здавалося, в ньому самому на той час щось одмiнилося,
вiн мовби переступив на якийсь вищий, значно вищий щабель. Це не був
стрибок, але це був поступ, непомiтний зовнi, ледве помiтний ним самим, i
все ж поступ. Либонь, пiдготовлений усiм попереднiм життям. Вiн мовби
пiднявся над чимось насамперед у самому собi, поглянув ширше, спокiйнiше,
мудрiше. "Що, власне, сталося?"-насамперед запитав себе. Ну так, вони
провели два експерименти i обидва рази не одержали позитивних наслiдкiв.
То й що? А може, ©х треба провести сто, тисячу! Адже наука - це один
нескiнченний експеримент. I вiн шукатиме, поки в нього вистачить сили.
Поки не знайде. Якщо не результату, то причини, яка або сто©ть на завадi,
або вкаже ©м iнший шлях. ©м, i всiм, що йдуть поруч.
Вiн почував якусь дивну силу, мiць, упертiсть, бажання працювати. Вiн
майже фiзично почував опiр суспензi©. I йому хотiлося долати той опiр.
Хотiлося помiрятися з нею силою, як iз чимось свiдомим, рiвним собi.
Проте вiн знав i те, що поспiшати не можна. Що йому треба вiдпочити,
пiдготуватися i насамперед пiдготувати колектив. Повести за собою, кинути
на наступний рубiж. Зараз треба було боротися за кожного з них зокрема.
Спочатку, так би мовити, забезпечити тили, влаштувавши справи кожного,
допомогти спокiйно згi.iнчити плановi теми, кувати вiру, неспокiй i навiть
злiсть, оту велику благородну злiсть, яка водночас бажанням перемогти.
Дмитро Iванович почував, яка то велика вiдповiдальнiсть i скiльки сил
мусить затратити сам. Проте знову ж почував, що ©х у нього стане. Що вiн
знайшов ту точку, ту клему, од яко© вона тече. Вона звалася вiрою.



РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ

Вiктор Васильович Борозна щодалi болiснiше переживав незрозумiлу йому
раптову змiну поведiнки Нелi. Щоправда, коли починав аналiзувати, то не
мiг не бачити, що цiй раптовiй змiнi щось передувало. Що ©хня любов дуже
швидко стала не такою, якою була спочатку. Щось печальне, невиказане
залишалося в нiй, i ця невнказанiсть не була та©ною недовiдкритого,
обiцянкою вiдкриттiв i радощiв, навпаки, вона повисла чорним провiстям -
сивою тучею на крайнебi. Найгiрше, що вiн нiчого не мiг змiнити, що
провiстя мовби вже й виходило не з них. Хоч, коли сказати правду, до цього
спричинився таки вiн сам. А очевидний злам стався пiсля вечора в "Либедi".
Саме вiдтодi й потьмарився ©хнiй обрiй. Хоч вони пiсля того ще
зустрiчалися не раз. I намагалися не дивитися в той бiк, де темнiла хмара.
Й здавалося обом, забули про не©. Але то тiльки здавалося.
Але що вiн мiг зробити? Неля й далi втiкала од нього, не бажаючи
слухати його. Вiн розумiв одне - те виникло не в нiй, якась iнша сила,
фатальний випадок став помiж ними. Бо не тiльки Неля - всi обминали його.
Борозна почував довкола себе якусь порожнечу, якесь зачароване коло, котре
мовби рухалось разом з ним i в яке нiхто не хотiв уступати. Вiн
здогадувався, що це коло, це вiд' мне поле, як називав його в думцi,
виникло ще з чогось, а не тiльки з його критично© позицi© щодо роботи
лабораторi©, що його породили якiсь дужi струми i що тi струми в якiйсь
точцi замкнув вiн сам. Але якi i де? Надто його спантеличив учорашнiй
випадок. Вiн побачив на столi в Свiтлани Хорол рiчну звiтнiсть по роботi
групи ексордiум i вирiшив проглянути ©©. Йому хотiлося фаза за фазою
простежити увесь хiд дослiду. Мабуть, нiхто не повiрив би, якби вiн
сказав, що невдача групи ексордiум засмутила його. А то була правда.
Насамперед тому, що то була й Нелина невдача. По-друге, вiн по-справжньому
поважав Марченка й не бажав йому зла. I взагалi його нiколи не тiшила
будь-яка наукова невдача. Не можна сказати, що вiн невимовне зрадiв би
удачi. Адже тодi якоюсь мiрою постраждало б його самолюбство, його власне
наукове прогнозування. Але Борозна звик усi сво© почуття пiддавати аналiзу
розумом i не мiг не бачити неспiвмiрностi цих двох величин. До того ж i
його наукове прогнозування в основному випливало з чужо© статтi, а не з
власно© копiтко© роботи i довготривалого аналiзу. Тепер вiн хотiв ще раз
перевiрити себе.
Проте не встиг вiн прочитати й десяти сторiнок, як до його столу
пiдiйшла Свiтлана Кузьмiвна й запитала, чи не брав вiн звiтностi. Вона вже
побачила звiтнiсть, однак запитувала, й при тому голосно, з викликом. Ту
звiтнiсть мав право взяти й почитати будь-хто з лабораторi©, проте вона
одiбрала ©© в нього й з таким виглядом обвела всiх поглядом, мовби вiн
викрав якiсь секретнi матерiали, та ще й хотiв ©х передати вороговi.
Кiлька разiв Вiктор Васильович намагався зламати коло: пiдходив до
Юлiя, до Боброва, до вгена, але щоразу натикався на майже вiдверту
неприязнь i глухе вiдмовчування. Але так тривати далi не могло, вiн
вирiшив будь-що-будь докопатися причини, знайти осердя, яке породжувало
поле.
Щойно, проходячи парком, вiн побачив Вадима Бабенка, котрий нехотя
пiдкидав ракеткою бiлу кульку, Й пiдiйшов до нього. Вiн пригадав, що
кiлька днiв тому саме Вадим, один з усiх, вiдповiв на його привiтання.
- Вадиме, менi треба поговорити з вами,- сказав вiн. Борозна не вмiв
добуватися пiдхiдними шляхами, не раз цим шкодив собi, знав про це, однак
нiколи не пристосовувався до обставин.
Вадим оглянувся, ракетка здригнула в його руцi, й кулька впала в траву.
Вадим подумав, що Борозна говоритиме про Нелю. Вiн бачив ранiше його з
Нелею, бачив i те, що Неля зараз уника Борозни, а вчора сам пропонував
Рибченко сходити в кiно. I запросив не просто так, а натякнувши, що цей
фiльм стане першим у серi©, яку вони подивляться разом. Тобто, як казали в
старi часи, запрошував "з серйозними намiрами". Тi намiри виникли пiсля
довгого думання й зважування. Тобто то мало бути не остаточне рiшення, а
серйозна проба. Вадим Бабенко вже з пiвроку тому вирiшив попрощатися з
сво©м холостяцьким життям i тепер пiдбирав, як трохи iронiчно, але й не
зовсiм iронiчно, висловлювався в думцi, гожу кандидатуру. Перевiрку вiн
влаштовував грунтовну i пильну, за розробленою заздалегiдь схемою. Кiлька
днiв тому провалилася на останньому екзаменi одна з найповнiших
кандидаток, дочка заступника мiнiстра. Вони довго гуляли вдвох на
Трухановому островi, а потiм вiн запросив ©© до себе додому й запропонував
повечеряти. Вiн чистив картоплю, смажив я чню, рiзав ковбасу, а Клава
сидiла з
журналом "Згрi©кi" в руках, не ворухнувши в його бiк пальчиком. То був
певний знак, що так воно буде й потiм, пiсля одруження. Що ж, нехай
сидить. Така фiфа йому не потрiбна.
А потiм вiн несподiвано "вiдкрив" для себе Нелю. I зрозумiв, що то було
б зовсiм непогано. А чого ж: вiн кандидат, i вона кандидат; у нього
кiмната, i в не©... можна обмiняти на двокiмнатну квартиру. Дiтей
виховували б Нелинi батьки. У них свiй дiм на околицi i сад. Вона
акуратистка i, зда ться, господиня. Ну, та ще вiн побачить... Щоправда,
вчора Неля в кiно з ним не пiшла. I це дряпонуло по Вадимовому
самолюбству. Дряпало й зараз. Якщо Борозна зна про це...
А яке, власне, йому дiло?
I Вадим поволi пiдвiв голову. Лiвою рукою поправив iдеально, на продiл
зачесане волосся. Вiн, як i завжди, був пострижений i поголений, акуратно,
зi смаком одягнений: бiла тенiска з широким, "байронiвським" ковнiром,
свiтло-сiрi, лiтнi, бездоганно випрасуванi штани, коричневi плетенi
босонiжки. I чистi, яснi очi, високе чоло.
- Може, ходiмо на вулицю? - запропонував Борозна.- Вип' мо пива. Я
бачив у вiкно - привезли свiжу бочку.
Вадим здивувався тiй пропозицi© i зрозумiв, що розмова не буде грiзною.
Ба навiть навпаки. "Хочеш купити за келих пива...- подумав майже
злорадно.- Хочеш, щоб я вiдступився..." Опрiч усього, вiн не схотiв iти з
Борозною, аби ©х не бачили разом.
- Я пива не п'ю,- сказав бридливо.
Вони пройшли трохи дорiжкою, сiли на край басейну. У басейнi плавав
велетенський, кiлограмiв на сiм короп, його упiймав i впустив сюди двiрник
Василь.
Борозна якусь мить спостерiгав через плече, як рибина тичеться носом у
крихти булки на днi, а тодi повернув до Вадима голову й запитав без
будь-якого вступу:
- Скажiть менi, Вадиме, що означа вся оця обструкцiя, яку влаштовують
менi? За що вона? За те, що я наперед спрогнозував невдачу? Але ж я те
зробив без зла. I вiд цього нiчого не змiнилося.
Вадим йорзнувся, у ньому водночас рвонулися двi думки, закружляли,
випереджаючи одна одну, i вiн не знав, на яку покластися. У першу мить вiн
навiть хотiв вибухнути гнiвом i висловити Борознi сво обурення. Кинути в
обличчя рiзкi слова, а тодi розповiсти про це в лабораторi©.
Адже пора було перейти вiд мовчазно© обструкцi© до вiдверто© ворожнечi.
Так принаймнi думав ранiше. Але за останнi днi багато помiнялося. Обидвi
перевiрки дали негативний результат. Виходило, правда була на боцi
Борозни. Та це б ще нiчого. Але ж похитнулося становище Марченка! Схоже на
те, корабель ©хнього зава йде на дно. Вчора на зборах Одинець вiдверто
пiшов на таран. Громив Марченка нещадно. За волюнтаризм, наукову
безвiдповiдальнiсть. Ще один такий удар... I не вiдомо, хто буде
завiдуючим лабораторi ю. Може, й оцей Борозна. У свiтi див чимало,
Тому сказав обережно й нiби аж спiвчутливо:
- Кажуть, ви написали на Дмитра Iвановича листа.
- Я? - аж пiдвiвся Борозна.
- Ну, пiдпис змiнено. Тобто анонiмка... Я не знаю... Так кажуть. Щось
про роботу. Про якiсь там шури-аму-ри...
Борозна задихнувся вiд гнiву. У цю мить вiн пiдвiв голову й побачив у
вiкнi Нелю. Вона стояла й дивилася в сад. Вадим теж побачив Рибченко.
Мляво пiдвiв руку й поворушив пальцями. Борозна хотiв щось гукнути, а тодi
важко стиснув i розтиснув кулаки й швидко пiшов у iнститут.
Дмитро Iванович саме до©дав бутерброд. Вiн зараз не ©здив обiдати
додому й рiдко коли ходив до ©дальнi. Аби нi з ким не говорити - не
сповiдатися в нещастях - та й заощаджував час. Вiн зосереджено перечитував
дисертацi© Юлiя, вгена та Миколи. Треба було рятувати сво©х молодих
колег, подбати, аби не обiрвалися ©хнi стежки в науку. Вiн розумiв: iншого
для нього нема . Вивести ©х з глухих бескеть будь-якою цiною! Цим зараз
жив. Вiднаходив у дисертацiях обiрванi кiнцi, зв'язував, викреслював новi
лiнi©. Адже дослiдження Юлiя та iнших не суспiль складалися з розробок по
амонiл-тетрафосу, а й по будовi хлоропластiв, свiтловому спектру, тут
деякi знахiдки були безсумнiвнi. Треба тiльки було пiдсумувати ©х,
позводити в системи. Працюючи над дисертацiями хлопцiв, про свою роботу
майже не думав. Ну, хiба що тодi, як iшов вулицею чи вертався додому.
Вiн, мабуть, теж працюватиме далi над спектральними дослiдженнями й
будовою хлоропластiв. Скажiмо, в квантосомi. Тут у нього деякi цiкавi
мiркування. Кожен мiлiметр нових знань - то дуже важливо на шляху
загального поступу фотосинтезу. Зрештою, може пiти в якийсь iнший
iнститут. Його вiзьмуть залюбки. Проте на те не ма права. Принаймнi поки
що. Доки не допоможе хлопцям.
Звичайно, вiн не збирався остаточно розлучатися й з iде ю ексордiуму.
Вiн ще шукатиме. Але там треба починати з самого початку. Мiлiметр за
мiлiметром проповзе той шлях на черевi.
Насамперед треба намiтити вихiднi позицi©. Треба уважно i детально
проаналiзувати стан науково© розробки проблеми. Знайти слабкi мiсця,
обриви ланцюга... Перевiрити всi вузли. Перемацати всi щаблi. Згори вниз i
знизу вгору. I кожен ма промацати не тiльки сво© щаблi, а й сусiднi.
Найприкрiше йому було через плiтки, що кружляли по iнституту. Про його
нiбито неморальнi вчинки, натяки на Свiтлану, ©хнi з нею по©здки машиною в
лiс, розлад у сiм ©... То було як ©дкий дим темно© ночi. Не зна ш, звiдки
його несе вiтер, i куди йти, аби вирватися з задушливого полону. Про це
вiн думав щодня. Думав i тепер, одiрвавшись од рукопису й дивлячись на
освiтленi сонцем дахи будинкiв, пережовуючи бутерброд з ковбасою, смаку
якого не вiдчував.
У саду спiвала iволга, але ©© спiв мовби обтiкав думку Дмитра
Iвановича, не перебиваючи ©©. Тiльки якесь тоненьке вiдчуття чогось
при много, нiжного легенько поколисувало його, творило один безконечний
акорд; той акорд лунав у ньому здавна, в ньому чи й не в ньому, просто в
свiтi, i Дмитро Iванович почував, що вiн не погас i погасне не скоро, й
це, в свою чергу, не давало думкам зсотати-ся у важку хмару.
О тiй хвилi й увiйшов Борозна. Вiн увiрвався як вихор. Торохнув
дверима, широко ступаючи, пiдiйшов до Марченка. Його очi горiли рiшучiстю,
уста були стуленi в тверду складку.
- Дайте того папiрця, - сказав, переводячи дух: збiг на третiй поверх
одним махом.
- Якого папiрця? - запитав Дмитро Iванович i тiльки тепер оглянувся.
Упiзнавши голос Борозни, вiн не оглядався навмисне, не хотiв зустрiчатися
очима, думав, що той прийшов у якiйсь буденнiй справi, запита щось i
пiде. Щоразу, забачивши цього чоловiка, почував, як у ньому наростають
роздратування й злiсть. Намагався не виказати цього, надавав голосу рiвних
iнтонацiй i сам вiдчував фальш, мимоволi хмурився, сердився, що не може
загнуздати себе. Вiн не почував Борозну до кiнця сво©м ворогом, отим
ворогом, якого хочеться збити з нiг, топтати, знищувати, мабуть, через те,
що не бачив на власнi очi його пiдступних дiй, що ота анонiмка залишала
мiсце й ще для когось, проте й поводитися, як поводився ранiше, теж не
мiг.
Але нього разу дзвiнкий з напруги голос Борозни змусив його
насторожитись.
- Анонiмку,- майже крикнув Борозна. Дмитро Iванович розгубився.
Пiдвiвся з стiльця, розвiв руки - одну з олiвцем, другу з бутербродом.
- Нема ... Я ©© порвав.
Борозна хвилину невiдпорне дивився на Марченка, немов хотiв пришпилити
його поглядом до стiни, а тодi рубонув рукою, неначе сокирою:
- Чорт би вас забрав з вашим лiбералiзмом! - закричав вiн. - Краще б ви
прийшли й кинули менi ©© в пику. Краще б ви подали на мене до суду. Я тодi
спробував би оборонитися. Та нащо ж ви тодi...
Вiн хотiв крикнути "сказали iншим" i не крикнув. Вiн згадав, що
Марченка спiткало вдома лихо, що воно ще не минуло, й замовк. Тiльки важко
з-пiд чорних гострих брiв дивився на Дмитра Iвановича. А той i собi не
одводив погляду. "Хiба здатна людина так прикидатися? - думав. - Хiба б
вiн тодi прийшов до мене?"
йому хотiлося повiрити Борознi. Проте думка мимовiльно натикалася на
анонiмний лист i на те, чим той лист обернувся для нього. I щось не давало
йому простягти руку, сказати щиро: "Я вам вiрю. Забудемо про те назавжди".
"Якби можна було,- подумав мимовiльно й проникливо,- якби можна було
запустити йому в душу тi ж мiченi атоми й побачити, справжня вона чи
фальшива, свiтла вона чи в чорних тiнях лжi та пiдступiв. Нема таких
атомiв. Нема такого способу".
Проте вiн почував якусь незручнiсть перед Борозною, спробував його
заспоко©ти:
- Даремно ви так хвилю теся, Вiкторе Васильовичу. Я, звичайно, не маю
права пiдозрювати вас чи будь-кого iншого...
Борозна не дослухав його. Повернувся й так само рiшуче, проте не так
пружно, вийшов з кабiнету. Вiн спустився на перший поверх i зайшов у
приймальню директора. Секретарка сказала, що Корецького нема , i вiн
прочинив дверi лiворуч, до Одинця.
Бурбонистий заступник директора, з яким Борозна конфлiктував з самого
початку, зустрiв його на диво привiтно. Посадовив у крiсло, сам вийшов
з-за столу й сiв у iнше, навпроти. Це був найвищий вияв демократизму й
привiтностi з його боку, коли приймав вiдвiдувачiв не за широким
полiрованим столом, а за маленьким приставним столиком, пiдкреслено
ставлячи себе у рiвне становище з тим, хто сидiв навпроти.
- Як вашi справи, вже здали установку? - запитав Карпо Федорович,
пiдсовуючи до Борозни попiльничку й цигарки.- Здали. Прекрасно. Я поставив
вашу роботу на перше мiсце в звiтностi. А чого не йдете у вiдпустку? Щось
i на той мiсяць я не бачив вашо© заяви. Чи ви на осiнь... На бархатний
сезон? Може, оце й принесли заяву?
Борозна сказав, що заяви на вiдпустку не принiс. Власне, вiн i сам не
знав, чого прийшов до Одинця. Мабуть, ним просто рухала потреба щось
робити, шукати десь захисту та якихось засобiв, якi б допомогли зняти з
себе оту пiдлу пiдозру, а воднораз i наклеп на Дмитра Iвановича. Може,
думалось, пiдкаже щось Карпо Федорович. Вiн чоловiк грубий, нецеремонний,
то й зна , як треба рубати такi вузли.
- Карпе Федоровичу,- сказав,- менi стало вiдомо, що на Дмитра Iвановича
написано анонiмну заяву. В тому пiдозрюють мене...
- Пiдозрювати можна будь-кого,- сказав Одинець. - Такi речi треба
доводити.
- У тому-то й рiч, що Марченко заяву порвав. I тепер не можу нiчого
довести я. Тим бiльше подiбного в iнститутi нiколи не було.
- А вам i не треба доводити. Ви не вчинили нiчого поганого. Всi цi
розмови - дурницi.
Карпо Федорович дивився на Борозну, i в його чорних очах пiд густими,
стрiхами вниз бровами то гасли, то знову загорялися червонуватi вогники.
То були вогники радостi, схожi на тi, якi загоряються в хижака при виглядi
здобичi. Щоправда, зараз Одинець здобичi не бачив. Але вони про не©
розмовляли, й це збуджувало його.
- То так, - дедалi бiльше хвилювався Борозна. - Але я не можу ©х
спростувати. Я нiколи не був анонiмником i не буду ним. Я тiльки що був у
Дмитра Iвановича i бачу, що вiн не вiрить менi.
- Звичайно, не повiрить, коли сам вказав на вас,- закурив Одинець.- О,
то теж маневр: очорнити людину, в яко©... Ну, яка вмi працювати й ма
пiдстави претендувати чи домагатися...
- Я нi на що не претендую, - перебив Борозна. - I менi щиро шкода
Дмитра Iвановича. Вiн не такий, як написано в тому брудному листi.
- Це у вас промовля доброта, - посмiхнувся Одинець.- Але нею, мiй
друже, не завжди можна керуватися.
- Я не з добрякiв, - спохмурнiв Борозна. - I вмiю постояти за себе.
- Прекрасна риса.
- Але я звик обстоювати сво© вчинки.
- Ви не хвилюйтеся, - сказав Одинець. - До речi, те вже не так i
важливо, хто написав. I не так страшно. Важливiше, що все те правда. Шiсть
рокiв Марченко дув мильну бульку. Таку, як ото дмуть дiти. Тiльки дiти
дмуть для забавки, а вiн тi ю булькою замилював усiм очi. - Одинець
говорив злостиво, безжально, вiн не мiг подарувати Дмитру Iвановичу того,
що той не виступив на вченiй радi проти Абрамчука, втiк на Десну, пошивши
його, заступника директора, в дурнi, не мiг подарувати незалежностi,
авторитетностi, науково© спроможностi. - I от - булька лопнула.
- Невдача може спiткати кожного, - не погодився Борозна.-Дмитро
Iванович - шукач, чоловiк з фантазi ю...
- От-от, - ухопився за невдало сказане слово Одинець.- Фантазер.
Справжнiй фантазер. А в науцi фантазер - це те ж саме, що iлюзiонiст.
Манiпулятор.
- Його здогад щодо попередника АТФ не такий уже абсурдний,- сказав
Борозна.
- Вiн висмоктаний з пальця. Це пластмасова лялька, од яко© ждуть
дитини. Так, так, пластмасова лялька. - йому, видно, сподобалося власне
незвичайне порiвняння, i вiн його повторював знову й знову, щоразу
огрублюючи дужче й дужче. - Шiсть рокiв вiн спав з пластмасовою лялькою.
Ну, для рiзноманiтностi спав i з коханкою.
- Ну, це ви занадто, - сказав Борозна.
- Не захищайте! - в запалi ляснув по столу долонею Одинець. Упiймавши
той свiй жест, який не входив у плани розмови, потарабанивши по
полiрованiй поверхнi стола порослими чорнорудим волоссям пальцями,
усмiхнувся. - Пробачте. -Але по хвилi, заговоривши про Дмитра Iвановича,
забувся знову, кидав слова, неначе потрощенi кiстки, - Борознi навiть
здалося, що вiн чу хрускiт, - очi його налилися кров'ю, стали нещаднi й
непри мнi. - Про його манiпуляцi© вже знають у президi©, -пiднiс
багатозначно догори оклецькуватого пальця. -I про все iнше. Завiв на
роботi коханку. Тероризу жiнку. Виховав сина-бандита.
- Карпе Федоровичу, - пiдвiвся Борозна. - Я не можу цього слухати.
Кажуть, щось подiбне написано i в тому листi. А я заперечую не тiльки сво
авторство, а й те, що там написано.
- А звiдки ви зна те, що там написано? - враз жорстко сказав Одинець.
Але по хвилi зм'якшився, йому хотiлося мати спiльника. - Про це зна
тiльки Марченко. Котрий i обмовив вас.
- Думаю, що Марченко цього не робив, - сказав Борозна. Вiн уже кiлька
разiв вертався думкою до того, що здогад про автора анонiмки i ©© змiст
буцiмто вийшли од Дмитра Iвановича. Не повний же Марченко iдiот, щоб
зводити наклеп на самого себе! Щоправда, розумiв i те, що його захист
Дмитра Iвановича тепер, коли всi думають, що саме вiн написав анонiмку,
виглядатиме фарисейськи й смiшно. Отож йому не лишалося нiчого iншого, як
закiнчити цю розмову. Вiн не став у чомусь переконувати Одинця, бо знав,
що нiякi, навiть найвагомiшi слова на того жодного впливу не мають. На
коротку мить перед ним постало запитання: чи почувають такi люди, як
Одинець, коли-небудь муки совiстi, чи караються вчиненим злом? Проте
вiдповiсти не змiг. Може, й караються, бо всi люди караються, тiльки такi,
як Одинець, дуже мало i не так, як совiснi й чеснi. Здебiльшого, роблячи
пiдлоту, людина виробля внутрiшню фiлософiю й намага ться нею заспоко©ти
себе. Чим бiльша пiдлота, тим складнiша "фiлософiя".
Але як це вiдбува ться в Одинцевi, ма вiн таку фiлософiю чи живе
тiльки первiсними iнстинктами, вiдповiсти не мiг. Та й не до того йому
було в той час.
Вiн вийшов у парк, зупинився бiля басейну. Те, що Одинець прийняв його
за свого спiльника, було гидко й образливо. Вiн бачив, що його незгоду i
захист Дмитра Iвановича Одинець витлумачив по-сво му: мовляв, рiзник з
бiлим комiрцем, хоче залишитись чистеньким, зна мо таких. I, може, навiть
ставить себе вище за нього: адже б' прямо, навiдлiг. Щоправда, б' вiн i
з-за рогу, засобiв Карпо Федорович не вибира . В академiю, мабуть, теж сам
написав. Вiд такого пощади не сподiвайся!
I Борознi вперше по-справжньому заболiло серце за Дмитра Iвановича. I
за тих, хто працював разом з ним. Тепер вiн безмежно шкодував за
необережно сказанi ранiше слова. Йому хотiлося допомогти Марченку й не
знав, як це зробити. Розумiв, що тепер кожне його втручання може зашкодити
Дмитру Iвановичу, йому залишалося одне: вiдiйти вбiк! Нi, спочатку
спробувати знайти анонiма. Якби вiн його знайшов - розчавив би, як
мокрицю. Стер би на порошок, змiшав з гумусом...
Борозна важко дихав, вiн зупинив той свiй дон-кiхотський порив. Вiн
бив, трощив щось неуявне, аморфне, його думка не пiдказувала жодного
конкретного обличчя й не могла вказати бодай на найнепомiтнiшi слiди.
Отже, якщо вiн не знайде, йому тут залишатися не можна. Доведеться
покинути те, що вимiрював пiдряд кiлька рокiв... Та що там це! Йому
доведеться покинути...
I вiн пiдвiв угору голову, подивився на четверте од краю вiкно. I знову