Страница:
стiл для пiнг-понгу, хлопцi й дiвчата ганяли у вiльний час пластмасову
кульку. Пластмасова кулька стрибала й сьогоднi, ©© гилили Вадим i вген, а
глядачiв було лише дво - Юлiй i Микола. Борозна привiтався мимохiдь, йому
вiдповiв тiльки Вадим, решта поодверталися, i, як здалося Вiктору
Васильовичу, демонстративно. Борозна хотiв вернутися й запитати, що це ма
означати, проте не вернувся. Що це мало означати - йому здавалося, вiн
здогадувався: помста за необережнi слова, сказанi Нелi; в устах нездар,
заздрiсникiв, страхопудiв вони обросли iншими, домисленими, в якi вкладали
ще один, пота мний смисл. Буцiм вiн хоче висмикнути стiлець з-пiд Дмитра
Iвановича, посiсти лабораторiю. Звичайно, вiн збирався мати власну
лабораторiю, але, по-перше, не тепер, по-друге, нiяким чином не однявши ©©
в когось. З тим, у чому признавався собi, не крився й перед iншими; вiн
взагалi не знав розладу слiв i дiла, думки i серця, замiрiв i досягання
мети. Вiн почував сво© сили, мав майже точну мiру сво©х знань (звичайно,
порiвнюючи ©х зi знаннями iнших), вельми покладався на власну
настiйливiсть, неухильнiсть, а також точнiсть i технiчну оснащенiсть
експерименту. Вiн готував себе до велико©, майже жертовно© роботи. Тепер
же подумав, що те, що не приховував сво©х поглядiв i намiрiв, приносило
чорнi плоди. Але зараз вiн тiльки зупинився на мить, оглянувся, зустрiвся
очима з Вадимом, подякував йому поглядом i одвернувся.
Вадим од того погляду зiщулився, несамохiть зсутулив плечi. Його
пройняв страх. Якби Борозна дiзнався про його пiдступ, вiн би просто
викинув його у вiкно, не дуже доглядаючись, який це поверх. У Борознi
вгадувалася велика фiзична сила, певнiсть себе й небажання дотримуватися
будь-яких умовностей. Вiн був не схожий на багатьох iнших i не дбав про
те, щоб бути схожим, його просто не обходило, хто й що про нього дума ,
але вiн безжально розтопче кожного, хто опиниться на його путi. У глибинi
душi Вадим заздрив йому, заздрiсть насамперед i штовхнула його послухати
Свiтланино© намови (котру вiн теж не обiйшов у анонiмному листi, натякнув
на ©© зв'язки з Мар-ченком, зараз про це по iнституту ширилося чимало
балачок), а тепер ще й боявся. Але Борозна нiчого того не знав. Його
хвилювало iнше. Вiн розшукував Нелю. Вiн вирiшив сьогоднi ж, негайно
поговорити з нею, запитати - добутися правди. Йому здавалося, вiн тiльки
гляне ©й в очi, i вони порозумiються. Неля останнiм часом рiшуче уникала
ного. Вона не вiдповiдала на його телефоннi дзвiнки, обминала в коридорi,
намагалася пiти з лабораторi© так, щоб вiн не змiг перестрiти ©© на
вулицi. Це було незрозумiле, це було несправедливо, жорстоко й кривдно. А
основне, Борозна почувався надзвичайно пригнiченим, вiн просто не мiг далi
жити без Нелi. Цей його настрiй дратiвливостi й тривоги, якогось страху,
густо© туги посилювався день вiд дня, вiн боровся з ним i нiчого не мiг
удiяти. Вiн розумiв, що нiхто не може усвiдомити любовi, це робиться поза
мозком, творимо iдеал чи й не творимо iдеалу, а серце щемить, завмира i
смi ться найтоншими ниточками. Вiн, тридцятишестилiтнiй чоловiк, жодного
разу не подумав про те, за що вiн любить Нелю i чи треба ©© любити. Вiн
почував iнту©тивно, що не помилився в сво му коханнi, i хоч йому не
вiдкрився свiт ©© душi, вiн його почував i жив ним увесь цей час, навiть
не бачачись з нею. I йому ще дужче хотiлося бачити ©©, хотiлося говорити з
нею, вiн згадував ©© погляд, ©© розпашiле обличчя - це було лише один раз,
тодi, коли вiн зрозумiв, що не байдужий ©й, - вiн розумiв, що так тривати
далi не може, що вiн несамохiть руйну довкола себе те коло, яке стiльки
рокiв i з такою вiдчайдушнiстю викладав. Спочатку Борозна думав, що, може,
все перемiниться. Адже й така любов. Коли один день людина ласкава, а
тодi враз ста мовчазною, замкнутою, ляка ться чогось у самiй собi,
намага ться знайти вимiри тому, що сталося, на самотi й, звичайно, не
знаходить i усамiтню ться ще дужче. Але потiм побачив, що це не так, що
Неля свiдомо, холодно й продумано втiка од нього. Вiн розшукував ©© i
переслiдував, як хлопчак. Здавалося, куди можна сховатися в одному
iнститутi? Але вона примудрялася влаштувати все так, що нiколи не
залишалася сама - нi в кiмнатi, нi на подвiр'©.
Сьогоднi Борозна вирiшив не зважати нi на що. Тому з такою
настiйливiстю й розшукував ©© в парку.
Не знайшовши Нелi нi пiд яблунями, нi бiля фонтана, пiшов у iнститут.
Але кiмната, в якiй Неля працювала, була порожня. Борозна знову спустився
з третього поверху вниз. Вiн дiйшов до рогу будинку й несподiвано побачив
Нелю. Вона стояла по той бiк хвiртки ще з однi ю дiвчиною, вугруватою
окатою Зо ю, i ©ла морозиво. Борозна рiшуче пiшов до них.
- Пробачте, Зою, менi треба поговорити з Нелею, - сказав, наперед
почуваючи, як важко буде перейти од тако© категоричностi до щиро©, м'яко©
розмови, яка мала розмити кригу вiдчуження й недовiри.
Зоя знизала худими плечима,- вона вже звикла, що хлопцi одводять убiк
©© подруг, - холодно i, як ©й здавалося, презирливо, а насправдi ображено
чи навiть жалiбно подивилася на Борозну, пiшла. Але ©© зупинила Неля.
- Зою, не заходь далеко, я зараз...
Цими словами Неля одразу вимурувала стiну помiж ним i собою. Опрiч
того, Зоя справдi зупинилася, i вiн почував, що не може на очах у не©, -
нехай вона й не чу його слiв, - сказати Нелi те, що виболiло за цi днi в
серцi. Гамуючи роздратування, що несподiвано пойняло його, Борозна сказав,
кинувши косяка в бiк Зо©:
- Може, вiдпустимо ©© i запишемо розмову на магнiтофонну стрiчку?
- Нi, живий свiдок краще, - сказала Неля. Було видно, як вона перемага
щось у собi, як бродить у не© по чолу якась думка.
- Невже... нам потрiбен свiдок? - зiтхнув Борозна.- Для чого?
- Ну... щоб не зарахували мене до вас у спiвучасники. В ©© очах
свiтилась неприязнь, майже ворожiсть, а ще глибше - страх. I - жодно©
iскорки теплоти чи бодай спомину, здавалося, мiж ними нiчого не було,
здавалося, вони зовсiм незнайомi.
- Нелю, я нiчого не розумiю,- знехтувавши ©© останнi, сказанi
багатозначно слова, рвонувся через терни у ©© очах Борозна.-Чого ти
втiка ш? Що я лихого тобi зробив?
- Менi, може, й нiчого. Але ми живемо не на пiратському кораблi, -
звела на перенiссi брови Рибченко, знову приховуючи страх, який опанував
©©.
- Слово честi - я нiчого не розумiю,- розгубився Борозна.- Може, й
справдi... Ти скажи... Я не такий уже твердолобий...
- Облиште, Вiкторе Васильовичу,- кинула вона в урну недо©дене морозиво,
звiльняючись од страху, який обiймав ©©. - Я не кiнчала педагогiчних
вузiв, щоб перевиховувати дорослих дядiв. Та й дядi, яких уже не
перевихова ш.
Борозну од тих слiв мовби обвiяло холодом. Вiн несамохiть зiм'яв у
кулацi й вiдпустив бороду, терпко потер перенiсся.
- Нелю, ви на щось натяка те. Щось прихову те од мене. Ви повиннi
сказати все до кiнця.
- Що я приховую од вас? - сказала вона, i те ©© "о" пролунало так
здивовано, що на мить вернуло його кудись назад, i .вiн аж здригнувся. Але
тiльки на мить. Бо далi Неля мовби загасила щось у собi - отой на©вний
порив, отой порух, i на ©© чоло знову лягла тiнь. - Менi нiчого вам бiльше
сказати. Та й нема коли.
- Я чекатиму вас пiсля роботи.- В його очах свiтилася надiя. Вона була
зовсiм маленька, i пiд Нелиним холодним поглядом швидко погасла.
У цю мить Неля вповнi почувалася спокiйною, ©й удалося притлумити
вiдчайний крик, що рвався з грудей, i страх, i пекучий жаль.
- Я не знаю, коли скiнчу роботу сьогоднi,- сказала вона.- А завтра ми
приступа мо до експерименту... Того самого експерименту, який, за вашим
прогнозуванням, покаже марнiсть наших зусиль.- Неля помовчала, ©© обличчя
з суворого, майже гнiвного стало задумливим i милим, таким милим, що в
Борозни стислося серце у передчуттi найбiльшо© втрати. - Що ж, може, й на
ваше вийде. Але тепер ваша наукова прозiрливiсть буде для мене ще тяжчою.
- © обличчя враз спалахнуло рiшучiстю, i вона докiнчила: -Ви... не
чекайте мене бiльше. Нiколи.
Вона повернулася й пiшла до iнституту. Борозна вiдчув, як у ньому щось
рвонулося, вiн ступив навздогiн, навiть хотiв ухопити Нелю за руку,
повернути до себе, а тодi зупинився. Щось йому пiдказувало: в нього в душi
нема сили, яка може зупинити ©©. Та враз йому в скронi вдарила кров, вiн
чомусь стиснув кулаки й гукнув навздогiн чи то з погрозою, чи то з
вiдча м:
- Я чекатиму. Чу ш, я таки чекатиму!
Дмитровi Iвановичу снився сон. Нiбито вiн сидить у великiй залi, а в
нiй зовсiм нема вiкон, i не ввiмкнено жодно© лампочки, i взагалi туди не
пробива ться жоден промiнчик свiтла. Стеля десь високо, але вiн ©© не
бачить i стiн теж, вiн тiльки бачить блiдувату пляму попереду. То - екран.
Вiн то пригаса , то повiльно розжеврю ться червонуватим свiтлом, i тодi на
ньому з'являються контури якихось облич, обриси химерних будiвель i дерев.
Коли дуже напружитись, то можна побачити цiлiсну картину. Проте Дмитро
Iванович не напружу ться. Вiн увесь якось дивно розслаблений, обезволений.
У залi багато стiльцiв, але Дмитро Iванович зна , що тут вiн сам.
Зненацька екран погас. I в ту мить Дмитро Iванович вiдчув на сво му
плечi чиюсь руку. Вiн потягнувся сво ю лiвою рукою, хотiв скинути руку
того, хто стискав йому плече, але не змiг. Пальцi були неначе залiзнi. I
вся рука була важка, нещадна, ворожа. Дмитро Iванович хотiв оглянутись,
але й це йому не вдалося - вiн не мiг навiть поворухнути плечем. Йому
стало страшно. Вiн спробував закричати, але почував, що тiльки зяпа
ротом, а звiдти не вилiта жодного звука. I в цю мить знову засвiтився
екран. Рука поволi вiдпустила його, коли вiн мацнув за плече пальцями, ©©
не було. А на екранi проступали обриси якихось химерних - зубцями i
шпилями - гiр, i над ними маяло щось схоже на велетенськi крила.
Потерпаючи, що екран погасне знову й тодi на плече ляже та сама рука,
Дмитро Iванович пiдвiвся. Вiн пам'ятав, де були дверi, знайшов ©х
навпомацки й вийшов у фой . Фой було звичайне, як i всi iншi фой
кiнотеатрiв, тут горiло яскраве свiтло i висiли на стiнах портрети
кiноакторiв, щоправда, жодного з них вiн нiколи не бачив на екранi. Дмитро
Iванович повернув лiворуч, широкий коридор привiв його до дверей, i вiн
вийшов на вулицю. Свiтило сонце, гудiло мiсто, десь зоддалiк долiтав голос
молочаря: "Молоко . Мо-ло-ко. мо-ло-ко!" Зовсiм як у ©хньому дворi, хоч
вулиця була незнайома, вузенька, з високими готичними вiкнами будинкiв,
нестеменне така, якi вiн бачив у старiй частинi югославського мiста Сплiт,
де побував позаторiк. Щойно вiн хотiв рушити праворуч, де по гомону
вгадувалася магiстральна вулиця, як з дверей кiнотеатру вибiгла маленька
сухенька жiночка в окулярах i вхопила його за рукав пiджака.
"Пробачте,сказала вона,- оддайте ваш квиток". "Нащо вiн вам?" -
здивувався Марченко. "У нас такий порядок",- багатозначно сказала жiночка.
Вiн хотiв повернутися й пiти, але замiсть того почав шукати квиток.
Обмацав усi кишенi, деякi навiть повивертав - квитка не було.
"Я, мабуть, його викинув",- трохи розгублено казав Дмитро Iванович.
"А як ваше прiзвище?"-швиденько запитала жiночка.
"Нащо це вам?.. Марченко..."
"Ми не можемо випустити вас",- сказала жiночка, намагаючись налити в
свiй голос якомога бiльше твердостi. Адже вона розумiла, що нiяким чином
не зможе втримати цього дебелого чоловiка. Ще краще це розумiв Дмитро
Iванович. Ось вiн повернеться й пiде, i що йому зробить оця общипана
синиця в окулярах? Але вiн натомiсть запитав:
"Що ж менi робити?"
"Пiдiть нагору, попросiть дозволу у Вiнга".
"Яке дивне прiзвище",-подумав Дмитро Iванович. йому дуже не хотiлося
вертатися в цей пiдступний будинок, але вiн таки пiшов. Крутими сходами
пiднявся на другий поверх, зайшов у великий просторий кабiнет. Там стояла
парка задуха - вiкна чомусь були зашторенi - товчiя, гармидер, у густому
диму помiж столиками з келихами в руках сновигали чоловiки (тiльки
чоловiки) в чорних костюмах, про щось розмовляли, смiялися, на столиках,
пiдвiконнях, просто на пiдлозi поблискували пляшки з напоями i сифони з
водою. "Хто тут Вiнг?" - запитав Дмитро Iванович витрiшкуватого молодика,
який опинився найближче до нього.
Молодик стенув плечима.
"Не знаю".
"Хто тут Вiнг?"-пройшовши трохи далi, звернувся Дмитро Iванович до
опасистого чоловiка з пляшкою в руках.
"Не знаю, - сказав той.- Пройдiть у кiмнату напроти".
Дмитро Iванович вийшов на площадку сходiв, попрямував до вузеньких,
оббитих жовтим дерматином дверей. У тiй кiмнатi сидiло тiльки четверо
людей, гортали якiсь журнали, один примiряв перед дзеркалом парик.
" тут Вiнг?"-знову запитав Дмитро Iванович.
Нiхто довго не вiдповiдав, аж нарештi одгукнувся чоловiк, котрий
примiряв парик:
"Вiн, мабуть, у пiдвалi.- Натягнув парик, одним вправним рухом прилiпив
вуса (борiдка була своя) i враз став страшенно схожий на Мефiстофеля. А
може, й справдi вiн збирався грати Мефiстофеля.- А взагалi на землi все
тлiн, справжн тiльки одне - одвiчнi iлюзi© людей",- кинув вiн через
плече.
Хоч його слова, як здогадався Дмитро Iванович, призначалися не йому, а
комусь iз тих трьох за столом, у нього чомусь лякливо стиснулось серце.
Вiн увiбрав голову в плечi й поспiшливо вийшов на площадку сходiв.
Спустився на перший поверх, пошукав очима сходи до пiдвалу й побачив
довгий вузенький коридорчик, а в кiнцi його прочиненi на вулицю дверi.
Мабуть, це був чорний хiд. Дмитро Iванович хотiв вийти через тi дверi, а
тодi пригадав, що сказав жiнцi в окулярах сво прiзвище й тепер без
дозволу пiти не може. Передадуть на роботу, можуть бути непри мностi.
Звичайно, вiн нiчого не порушив, а тiльки загубив квиток, до того ж уже
тодi, коли виходив iз залу. А все-таки... I хоч його манили прочиненi на
вулицю дверi й змагало бажання швидше покинути цей пiдозрiлий будинок,
почав шукати сходи до пiдвалу. I в ту мить з прочинених дверей до нього
долетiв протяжний поклик: "Молоко. мо-ло-ко. Мо-ло-ко !"
Од того поклику Дмитро Iванович i прокинувся.
- Молоко. мо-ло-ко. Мо-ло-ко ! - знову долинув до нього голос.
Спочатку Дмитро Iванович подумав, що той голос долiта зi сну. У
кiмнатi була темiнь, у нешироку щiлину мiж штор на стiнi падало свiтло
вуличного лiхтаря. Дмитро Iванович увiмкнув нiчничок, який стояв на
журнальному столику в узголов'©. Була третя година ночi. О цiй хвилi крiзь
прочиненi на балкон дверi знову влетiв закличний голос:
- Молоко. мо-ло-ко. Мо-ло-ко !
Дмитро Iванович, ледве вiрячи собi, вступив у капцi, вийшов на балкон.
Поглянувши вниз, справдi побачив Степана, молочаря. Той стояв, навалившись
грудьми на нещодавно змайстровану решiтчасту загорожу пiд кавуни, час вiд
часу важко закидав назад голову, вигукував слова, якими ранком скликав до
бiдонiв покупцiв. Дмитро Iванович розреготався. Що Степан п'яничка, вiн
знав давно, але де той нализався о цiй порi, та ще й приволiкся на сво
щоденне торговельне мiсце !
Вiн зачинив балкон, лiг на канапу, вимкнув свiтло. Реальнi Степановi
слова розсунули заволоку недавнього сну, вiн усе ще хлипав перед очима.
Найповнiше запам'яталися пошуки Вiнга. Дмитро Iванович пригадав сво©
мандри по кабiнетах у розшуках того загадкового чоловiка, пригадав
вiдчиненi на вулицю дверi, i його пойняла досада. Вiн навiть у снi лишився
таким самим. Не рвонувся, не наплював на все, не пiшов. Безглуздий сон,
тiльки вiн у ньому поводився не так, як мав би, на його теперiшню думку,
поводитись. Найчастiше чомусь йому снилося, що вiн iде босий.
Решта-як треба: костюм, галстук, капелюх, а черевикiв... нема . Вiн
заходить у академiю, ступа по натертiй до блиску паркетнiй пiдлозi...
босонiж. Щойно iшов у черевиках, i враз вони кудись подiлися. То була
просто кара господня. Найгiрше ж, що вiн у снi не мiг повернутися й
утекти, а покiрно йшов на виклик. Хоч i бачив, що диву всiх неймовiрно.
Вiн ще раз вiдзначив з iронi ю i прикрiстю, що i в снi залишився
точнiсiнько таким, як у життi. Вiн подумав, що таким вiн створив себе сам
i що оце i його справжня суть. Вона дужча чи, може, мiцнiша за всi його
розмiрковування i поривання. I ще вiн подумав, що кожна людина ма якусь
свою одну суть. Вiн не мiг погодитися з тими вченими, якi кажуть, що
людина сьогоднi не зна , яка вона буде завтра, що в нiй зненацька може
вибухнути щось таке, що здиву усiх i ©© саму. Звичайно, людина може
розкритися, може спалахнути, може кинути себе на високу гору. ©© душа
iнодi здатна на крутi повороти. Проте суть людини лиша ться тi ю самою.
Людина або смiлива, або боязлива, обережна, жадiбна, балакуча, потайна,
вiдкрита. Вона така завжди. Одна здатна любити дужче, вiдданiше, iнша -
менше, холоднiше, розсудливiше. В однiй закладено страху бiльше, в iншiй -
менше. Закладено вже змалку. В генах чи дiдько зна в чому... I страху, й
любовi, i ненавистi - всього того, що трима в руках i руха свiт. Вiн
пригадував, як деякi авторитети описують людськi стани, кажуть, що людинi
бува байдуже, що станеться з нею в наступну мить. Може, це й так, коли
вона приголомшена настiльки, що вже не може мислити, сприймати того, що ©©
оточу . Дмитро Iванович побував на крутих гребенях, але жодного разу з ним
не сталося такого. Вiн пам'ятав, чого досягав, нiколи не дозволяв собi
повестися так, щоб однi ю миттю втратити все, що мав. Через те був твердо
переконаний, що i в кожно© iншо© людини оте осердя, яке нiяким чином не
може змiнитися в одну мить за помахом мiзинного пальця Долi. То неправда,
думав вiн, що ми не зна мо, що зробимо в наступну хвилину. Обмовили людину
Фрейд i його послiдовники, i навiть генiальний Досто вський помилявся,
коли обстоював роздво ння душi, а також, що людина пiд владою темних, не
зрозумiлих ©й сил.
Людина завжди зна , що вона робить i зна , якi сили ведуть ©© у життi.
Дмитро Iванович чiтко i ясно мiг сказати, якi сили вели i ведуть його.
Навiть зараз. Насамперед це було почуття обов'язку. Особливо вiн
усвiдомлював свiй обов'язок бути чесним i щирим перед спiвробiтниками
лабораторi©, бути прикладом для сво©х молодих колег. I саме це
усвiдомлення обов'язку принесло йому радiсть. Радiсть трохи аж моторошну -
вiдповiдальностi за долi iнших. Вiн розумiв, що йому не байдужi всi цi
люди, що вiн болi за них душею. I саме цим вiн насамперед людина i
комунiст. Вiн аж пiдносився сво ю думкою над усiм дрiб'язком буденщини,
над власними недосконалостями. Це не було самомилування, вiн просто
почував, що в нього якесь осердя, тримаючись за яке може йти далi. Вiн
думав про роботу. Вона - святiсть, ©хня проблема, ©хнi спiльнi зусилля -
вище за них самих, то iдеал, то бог, якому вони служать. Вiн почував i
розумiв - вона об' дну все: ©хнi пристрастi, ©хнi прагнення - всiх i
кожного зокрема, велика свiтла мета, велика робота поменшу , а то й гасить
у душах усе дрiбне й возвеличу гарне та правдиве.
Саме через те почував справжнiй страх перед експериментом, який мали
розпочати за кiлька годин.
Дмитро Iванович уже не змiг заснути до ранку. Навiть спробував читати -
на його журнальному столику лежала книжка про новi дослiдження в
розкопанiй Помпе©, але читане не бралося до голови, i вiн вiдкинув книжку
й знову загасив свiтло. Так i пролежав з розплющеними очима до ранку.
Встав з головним болем, розслаблений, майже знесилений. Ледве змусив
себе зробити таку-сяку фiззарядку - махнув у один, у другий бiк руками,
немов давав кому вiдчiпного, кiлька разiв зiгнувся в попереку й на тому
закiнчив. Поснiдавши я чнею та вчорашньою картоплею, провiв до школи
Маринку,- вiн проводив ©© щодня, Ма-ринка вважала це його почесним
обов'язком,- i пiшов на роботу. Вiн пiшов не прямо, а далеким кружним
шляхом, сподiваючись хоч трохи збадьоритись, розвiяти бiль у головi. Було
гарно йти ранковим мiстом, щойно политими вологими тротуарами, на яких у
калюжах купалися голуби, поспiшали перехожi. Повiльно, бо таки випереджав
час, пiднiмався вгору крайньою але ю парку Шевченка. Вiн навiть не
зглянувся, як опинився аж тут. Отак само, оцi ю ж таки але ю вiн
пiдiймався... тридцять п'ять рокiв тому. Тридцять п'ять чи тридцять
чотири. Чомусь не мiг точно полiчити. А от те, як iшов з фанерним
чемоданом у руцi, пам'ятав добре. I тут вiн здогадався, що нинi й iшов для
того, щоб пригадати чи пригадувати. Минуле, таким, яким воно було
насправдi, приходить вельми рiдко. I якось несподiвано - спалахом. Якийсь
звук, якийсь колiр, якась асоцiацiя раптом вирве мить просто звiдти, i
тодi все затерпне всерединi, й зда ться, ти повернеш себе, колишнього,
молодого, повернеш час, молодi дерева й тi хмари, якi вже тричi
випарувались на Землi. То при мна i навiть чимось аж лячна мить. А може
вона й просто прийти з споминiв.
Отут вiн став. Чемодан поставив до нiг, але ручку не випускав. Чемодана
йому зробив сусiд, дядько Гавро. Ручку одiрвав од дверей, петлi поробив
шкуратянi.
Було дуже рано - п'ята чи шоста година. Мiсто ще спало. Вiн зупинився
бiля басейну. Посеред басейну стояв симпатичний опецькуватий хлопчик, вiн
тримав над головою кухоль, з якого лилася вода. Сонце тiльки зiйшло, грало
променями на мармурових плечах хлопчика, на струменях, творячи райдугу.
Хлопчик чимось був схожий на ©хнiх сiльських пастушкiв, у нього так само
костричився на головi чуб i спадали намоклi штанцi. Зараз тут сто©ть iнший
хлопчик. Вiн трима в руках рибину. Того хлопчика, мабуть, забрала вiйна.
Дмитро Iванович пам'ята , йому тодi захотiлося пити. Вiн поставив
чемодан на край басейну - щоб мати на оцi, наслухався в селi про
"жулiкiв", перескочив на купу камiння i нахилився до кухля. Вiн тодi
сприймав життя просто - насамперед з боку доцiльностi того, що iснувало
довкола. Вiн хотiв пити. А тут була вода. I йому було байдуже, звiдки вона
текла - з криницi, з крана чи мармурового кухля. Вiн подумав, що зараз,
хоч як би хотiв пити (вiн взагалi майже забув, що то справжня спрага),
нiзащо не став би на край басейну. I не тiльки через те, що це
некультурно...
Цi © митi вiн подумав, що отой парубчак, котрий стояв тридцять п'ять
рокiв тому, це не вiн. Тодi бiля басейну стояв сильний, безпосереднiй,
грубуватий i безкомпромiсний хлопець. А оце сто©ть важкий учений, котрий
часто вага ться, по кiлька разiв зважу , шукаючи правильного i
найкоротшого шляху. Цей чоловiк зна , як важко придбати i як легко
втратити, ось чому вiн помисливий. Щось таке чи подiбне до цього колись
сказав Арiстотель. Може, вiн це сказав, теж стоячи над басейном i
дивлячись на сво молоде вiдображення у водi?
Але це таки вiн, подумав Дмитро Iванович. У глибинi - десь вiн. Оце
все: розважливiсть, обережнiсть - то тiльки нашарування, то одяганки, якi
вiн натягував одна на одну вподовж рокiв.
Той же парубчак справдi був палкий i безжурний. Напившись i побачивши,
що ще дуже рано, вiн узяв чемодана й поволiк його за високi тюльпани в
густу траву. Вiн лiг у траву й, мiцно тримаючи в руцi ручку, ту саму
ручку, якою сiмнадцять рокiв одчиняв хатнi дверi i яка тепер була
прицвяхована до чемодана, заснув.
Прокинувся од якогось галасу. Сiв на травi, протер очi й побачив перед
собою грудасту дiвчину в синiй косинцi й зеленому фартусi. Вiн не одразу
зрозумiв, що вона ла його за пом'яту траву. Це його розсмiшило, i вiн
сказав:
- Я привезу вам його цiлу в'язку.
- Чого? - здивовано запитала дiвчина.
- Сiна.
Тодi розреготалася вона. I крiзь смiх пояснювала, що сiна ©й не треба,
i всiм, хто живе у мiстi, теж, а що траву не можна м'яти, бо це псу
вигляд парку.
Вiн почав пiднiмати руками зелену чуприну трави, й дiвчина
розреготалася ще дужче.
Потiм вiн зустрiчав ©© не раз - вона працювала чи то двiрничкою,чи то
квiтникаркою у цьому парку й щоразу, забачивши його, смiялася.
Вiн оселився в двоюрiдно© тiтки. В унiверситет ©здив трамва м. Першi
два тижнi - тим самим вагоном. На тому вагонi на борту була написана цифра
631. Вiн думав, що тiльки цим трамва м, з цифрою 631 на борту, й можна
до©хати до Володимирсько© вулицi. Прийшовши вранцi на зупинку, очiкував
його iнодi по двi години. Запiзнювався на навчання, приходив здосвiтку,
економлячи на снi. А раз, не дочекавшись вагона шiстсот тридцять один,
пiшов пiшки по рейках, щоб не заблудитися. Ох же й смiялися однокурсники,
коли вiн розповiв, чого запiзнився. То були iншi однокурсники, не тi, з
якими закiнчував унiверситет. З тими, у лавах добровольчого студентського
батальйону, вiн пiшов на вiйну. Пiсля вiйни вiн не зустрiв нiкого з них.
Удруге вiн прийшов у цей парк, коли тут ще не було нi зелених газонiв,
нi квiтiв, нi фонтана. I не було бiльше грудасто© дiвчини в синiй косинцi
й зеленому фартусi. А вiн був такий самий, як i ранiше,- безпосереднiй,
залюблений у науку, але ще завзятiший i наполегливiший. У ньому буяла
енергiя, сила i трохи зрiв розрахунок, гарний розрахунок на вiдкриття, на
високi житт вi щаблi, жеврiла надiя прорватися кудись, спити з джерел,
захованих у глибинi. З одного боку, мабуть, то було несвiдоме бажання
назавжди позбутися фанерного чемоданчика, а далi солдатського речового
мiшка i голих дощок залiзно© койки в пiсляво нному гуртожитку. На тi дошки
вiн клав одну полу шинелi, другою накривався й спав не роззуваючись, бо
залiзна грубка, жерстяну трубу яко© вони вивели в кватирку, грiла доти,
поки в нiй гоготiло полум'я од украдених на станцi© Ки©в-Товарний,
попиляних у пiдвалi круглякiв.
У них був сильний курс. Зодягнений переважно у шинелi, якi глибоко в
складках ще зберiгали запах порохового диму, та в спiдницi з плащ-наметiв
i кофточки з парашутного шовку. Недарма майже третина ©х пiшла у велику
науку. Марченко теж прийшов на студентську лаву просто з госпiталю (був
контужений на понтоннiй переправi через Вiслу) на другий курс. З другого
боку, його вже почали лоскотати й пломiнцi честолюбства, неяснi сподiвання
щось знайти, щось вiдкрити, щось звершити. Тi пломiнцi трiпотiли в ньому
оддавна. Вiн сам не знав, де вони в ньому взялися. Адже, здавалося, був
точнiсiнько такий, як iншi хлопцi в селi. Ну, може, трошки чутливiший. Вiн
соромився тi © чутливостi й тонкостi. Але нi в кому з них не горiв отой
пломiнець. Вiн не дав упродовж усi © вiйни викинути з речового мiшка два
кульку. Пластмасова кулька стрибала й сьогоднi, ©© гилили Вадим i вген, а
глядачiв було лише дво - Юлiй i Микола. Борозна привiтався мимохiдь, йому
вiдповiв тiльки Вадим, решта поодверталися, i, як здалося Вiктору
Васильовичу, демонстративно. Борозна хотiв вернутися й запитати, що це ма
означати, проте не вернувся. Що це мало означати - йому здавалося, вiн
здогадувався: помста за необережнi слова, сказанi Нелi; в устах нездар,
заздрiсникiв, страхопудiв вони обросли iншими, домисленими, в якi вкладали
ще один, пота мний смисл. Буцiм вiн хоче висмикнути стiлець з-пiд Дмитра
Iвановича, посiсти лабораторiю. Звичайно, вiн збирався мати власну
лабораторiю, але, по-перше, не тепер, по-друге, нiяким чином не однявши ©©
в когось. З тим, у чому признавався собi, не крився й перед iншими; вiн
взагалi не знав розладу слiв i дiла, думки i серця, замiрiв i досягання
мети. Вiн почував сво© сили, мав майже точну мiру сво©х знань (звичайно,
порiвнюючи ©х зi знаннями iнших), вельми покладався на власну
настiйливiсть, неухильнiсть, а також точнiсть i технiчну оснащенiсть
експерименту. Вiн готував себе до велико©, майже жертовно© роботи. Тепер
же подумав, що те, що не приховував сво©х поглядiв i намiрiв, приносило
чорнi плоди. Але зараз вiн тiльки зупинився на мить, оглянувся, зустрiвся
очима з Вадимом, подякував йому поглядом i одвернувся.
Вадим од того погляду зiщулився, несамохiть зсутулив плечi. Його
пройняв страх. Якби Борозна дiзнався про його пiдступ, вiн би просто
викинув його у вiкно, не дуже доглядаючись, який це поверх. У Борознi
вгадувалася велика фiзична сила, певнiсть себе й небажання дотримуватися
будь-яких умовностей. Вiн був не схожий на багатьох iнших i не дбав про
те, щоб бути схожим, його просто не обходило, хто й що про нього дума ,
але вiн безжально розтопче кожного, хто опиниться на його путi. У глибинi
душi Вадим заздрив йому, заздрiсть насамперед i штовхнула його послухати
Свiтланино© намови (котру вiн теж не обiйшов у анонiмному листi, натякнув
на ©© зв'язки з Мар-ченком, зараз про це по iнституту ширилося чимало
балачок), а тепер ще й боявся. Але Борозна нiчого того не знав. Його
хвилювало iнше. Вiн розшукував Нелю. Вiн вирiшив сьогоднi ж, негайно
поговорити з нею, запитати - добутися правди. Йому здавалося, вiн тiльки
гляне ©й в очi, i вони порозумiються. Неля останнiм часом рiшуче уникала
ного. Вона не вiдповiдала на його телефоннi дзвiнки, обминала в коридорi,
намагалася пiти з лабораторi© так, щоб вiн не змiг перестрiти ©© на
вулицi. Це було незрозумiле, це було несправедливо, жорстоко й кривдно. А
основне, Борозна почувався надзвичайно пригнiченим, вiн просто не мiг далi
жити без Нелi. Цей його настрiй дратiвливостi й тривоги, якогось страху,
густо© туги посилювався день вiд дня, вiн боровся з ним i нiчого не мiг
удiяти. Вiн розумiв, що нiхто не може усвiдомити любовi, це робиться поза
мозком, творимо iдеал чи й не творимо iдеалу, а серце щемить, завмира i
смi ться найтоншими ниточками. Вiн, тридцятишестилiтнiй чоловiк, жодного
разу не подумав про те, за що вiн любить Нелю i чи треба ©© любити. Вiн
почував iнту©тивно, що не помилився в сво му коханнi, i хоч йому не
вiдкрився свiт ©© душi, вiн його почував i жив ним увесь цей час, навiть
не бачачись з нею. I йому ще дужче хотiлося бачити ©©, хотiлося говорити з
нею, вiн згадував ©© погляд, ©© розпашiле обличчя - це було лише один раз,
тодi, коли вiн зрозумiв, що не байдужий ©й, - вiн розумiв, що так тривати
далi не може, що вiн несамохiть руйну довкола себе те коло, яке стiльки
рокiв i з такою вiдчайдушнiстю викладав. Спочатку Борозна думав, що, може,
все перемiниться. Адже й така любов. Коли один день людина ласкава, а
тодi враз ста мовчазною, замкнутою, ляка ться чогось у самiй собi,
намага ться знайти вимiри тому, що сталося, на самотi й, звичайно, не
знаходить i усамiтню ться ще дужче. Але потiм побачив, що це не так, що
Неля свiдомо, холодно й продумано втiка од нього. Вiн розшукував ©© i
переслiдував, як хлопчак. Здавалося, куди можна сховатися в одному
iнститутi? Але вона примудрялася влаштувати все так, що нiколи не
залишалася сама - нi в кiмнатi, нi на подвiр'©.
Сьогоднi Борозна вирiшив не зважати нi на що. Тому з такою
настiйливiстю й розшукував ©© в парку.
Не знайшовши Нелi нi пiд яблунями, нi бiля фонтана, пiшов у iнститут.
Але кiмната, в якiй Неля працювала, була порожня. Борозна знову спустився
з третього поверху вниз. Вiн дiйшов до рогу будинку й несподiвано побачив
Нелю. Вона стояла по той бiк хвiртки ще з однi ю дiвчиною, вугруватою
окатою Зо ю, i ©ла морозиво. Борозна рiшуче пiшов до них.
- Пробачте, Зою, менi треба поговорити з Нелею, - сказав, наперед
почуваючи, як важко буде перейти од тако© категоричностi до щиро©, м'яко©
розмови, яка мала розмити кригу вiдчуження й недовiри.
Зоя знизала худими плечима,- вона вже звикла, що хлопцi одводять убiк
©© подруг, - холодно i, як ©й здавалося, презирливо, а насправдi ображено
чи навiть жалiбно подивилася на Борозну, пiшла. Але ©© зупинила Неля.
- Зою, не заходь далеко, я зараз...
Цими словами Неля одразу вимурувала стiну помiж ним i собою. Опрiч
того, Зоя справдi зупинилася, i вiн почував, що не може на очах у не©, -
нехай вона й не чу його слiв, - сказати Нелi те, що виболiло за цi днi в
серцi. Гамуючи роздратування, що несподiвано пойняло його, Борозна сказав,
кинувши косяка в бiк Зо©:
- Може, вiдпустимо ©© i запишемо розмову на магнiтофонну стрiчку?
- Нi, живий свiдок краще, - сказала Неля. Було видно, як вона перемага
щось у собi, як бродить у не© по чолу якась думка.
- Невже... нам потрiбен свiдок? - зiтхнув Борозна.- Для чого?
- Ну... щоб не зарахували мене до вас у спiвучасники. В ©© очах
свiтилась неприязнь, майже ворожiсть, а ще глибше - страх. I - жодно©
iскорки теплоти чи бодай спомину, здавалося, мiж ними нiчого не було,
здавалося, вони зовсiм незнайомi.
- Нелю, я нiчого не розумiю,- знехтувавши ©© останнi, сказанi
багатозначно слова, рвонувся через терни у ©© очах Борозна.-Чого ти
втiка ш? Що я лихого тобi зробив?
- Менi, може, й нiчого. Але ми живемо не на пiратському кораблi, -
звела на перенiссi брови Рибченко, знову приховуючи страх, який опанував
©©.
- Слово честi - я нiчого не розумiю,- розгубився Борозна.- Може, й
справдi... Ти скажи... Я не такий уже твердолобий...
- Облиште, Вiкторе Васильовичу,- кинула вона в урну недо©дене морозиво,
звiльняючись од страху, який обiймав ©©. - Я не кiнчала педагогiчних
вузiв, щоб перевиховувати дорослих дядiв. Та й дядi, яких уже не
перевихова ш.
Борозну од тих слiв мовби обвiяло холодом. Вiн несамохiть зiм'яв у
кулацi й вiдпустив бороду, терпко потер перенiсся.
- Нелю, ви на щось натяка те. Щось прихову те од мене. Ви повиннi
сказати все до кiнця.
- Що я приховую од вас? - сказала вона, i те ©© "о" пролунало так
здивовано, що на мить вернуло його кудись назад, i .вiн аж здригнувся. Але
тiльки на мить. Бо далi Неля мовби загасила щось у собi - отой на©вний
порив, отой порух, i на ©© чоло знову лягла тiнь. - Менi нiчого вам бiльше
сказати. Та й нема коли.
- Я чекатиму вас пiсля роботи.- В його очах свiтилася надiя. Вона була
зовсiм маленька, i пiд Нелиним холодним поглядом швидко погасла.
У цю мить Неля вповнi почувалася спокiйною, ©й удалося притлумити
вiдчайний крик, що рвався з грудей, i страх, i пекучий жаль.
- Я не знаю, коли скiнчу роботу сьогоднi,- сказала вона.- А завтра ми
приступа мо до експерименту... Того самого експерименту, який, за вашим
прогнозуванням, покаже марнiсть наших зусиль.- Неля помовчала, ©© обличчя
з суворого, майже гнiвного стало задумливим i милим, таким милим, що в
Борозни стислося серце у передчуттi найбiльшо© втрати. - Що ж, може, й на
ваше вийде. Але тепер ваша наукова прозiрливiсть буде для мене ще тяжчою.
- © обличчя враз спалахнуло рiшучiстю, i вона докiнчила: -Ви... не
чекайте мене бiльше. Нiколи.
Вона повернулася й пiшла до iнституту. Борозна вiдчув, як у ньому щось
рвонулося, вiн ступив навздогiн, навiть хотiв ухопити Нелю за руку,
повернути до себе, а тодi зупинився. Щось йому пiдказувало: в нього в душi
нема сили, яка може зупинити ©©. Та враз йому в скронi вдарила кров, вiн
чомусь стиснув кулаки й гукнув навздогiн чи то з погрозою, чи то з
вiдча м:
- Я чекатиму. Чу ш, я таки чекатиму!
Дмитровi Iвановичу снився сон. Нiбито вiн сидить у великiй залi, а в
нiй зовсiм нема вiкон, i не ввiмкнено жодно© лампочки, i взагалi туди не
пробива ться жоден промiнчик свiтла. Стеля десь високо, але вiн ©© не
бачить i стiн теж, вiн тiльки бачить блiдувату пляму попереду. То - екран.
Вiн то пригаса , то повiльно розжеврю ться червонуватим свiтлом, i тодi на
ньому з'являються контури якихось облич, обриси химерних будiвель i дерев.
Коли дуже напружитись, то можна побачити цiлiсну картину. Проте Дмитро
Iванович не напружу ться. Вiн увесь якось дивно розслаблений, обезволений.
У залi багато стiльцiв, але Дмитро Iванович зна , що тут вiн сам.
Зненацька екран погас. I в ту мить Дмитро Iванович вiдчув на сво му
плечi чиюсь руку. Вiн потягнувся сво ю лiвою рукою, хотiв скинути руку
того, хто стискав йому плече, але не змiг. Пальцi були неначе залiзнi. I
вся рука була важка, нещадна, ворожа. Дмитро Iванович хотiв оглянутись,
але й це йому не вдалося - вiн не мiг навiть поворухнути плечем. Йому
стало страшно. Вiн спробував закричати, але почував, що тiльки зяпа
ротом, а звiдти не вилiта жодного звука. I в цю мить знову засвiтився
екран. Рука поволi вiдпустила його, коли вiн мацнув за плече пальцями, ©©
не було. А на екранi проступали обриси якихось химерних - зубцями i
шпилями - гiр, i над ними маяло щось схоже на велетенськi крила.
Потерпаючи, що екран погасне знову й тодi на плече ляже та сама рука,
Дмитро Iванович пiдвiвся. Вiн пам'ятав, де були дверi, знайшов ©х
навпомацки й вийшов у фой . Фой було звичайне, як i всi iншi фой
кiнотеатрiв, тут горiло яскраве свiтло i висiли на стiнах портрети
кiноакторiв, щоправда, жодного з них вiн нiколи не бачив на екранi. Дмитро
Iванович повернув лiворуч, широкий коридор привiв його до дверей, i вiн
вийшов на вулицю. Свiтило сонце, гудiло мiсто, десь зоддалiк долiтав голос
молочаря: "Молоко . Мо-ло-ко. мо-ло-ко!" Зовсiм як у ©хньому дворi, хоч
вулиця була незнайома, вузенька, з високими готичними вiкнами будинкiв,
нестеменне така, якi вiн бачив у старiй частинi югославського мiста Сплiт,
де побував позаторiк. Щойно вiн хотiв рушити праворуч, де по гомону
вгадувалася магiстральна вулиця, як з дверей кiнотеатру вибiгла маленька
сухенька жiночка в окулярах i вхопила його за рукав пiджака.
"Пробачте,сказала вона,- оддайте ваш квиток". "Нащо вiн вам?" -
здивувався Марченко. "У нас такий порядок",- багатозначно сказала жiночка.
Вiн хотiв повернутися й пiти, але замiсть того почав шукати квиток.
Обмацав усi кишенi, деякi навiть повивертав - квитка не було.
"Я, мабуть, його викинув",- трохи розгублено казав Дмитро Iванович.
"А як ваше прiзвище?"-швиденько запитала жiночка.
"Нащо це вам?.. Марченко..."
"Ми не можемо випустити вас",- сказала жiночка, намагаючись налити в
свiй голос якомога бiльше твердостi. Адже вона розумiла, що нiяким чином
не зможе втримати цього дебелого чоловiка. Ще краще це розумiв Дмитро
Iванович. Ось вiн повернеться й пiде, i що йому зробить оця общипана
синиця в окулярах? Але вiн натомiсть запитав:
"Що ж менi робити?"
"Пiдiть нагору, попросiть дозволу у Вiнга".
"Яке дивне прiзвище",-подумав Дмитро Iванович. йому дуже не хотiлося
вертатися в цей пiдступний будинок, але вiн таки пiшов. Крутими сходами
пiднявся на другий поверх, зайшов у великий просторий кабiнет. Там стояла
парка задуха - вiкна чомусь були зашторенi - товчiя, гармидер, у густому
диму помiж столиками з келихами в руках сновигали чоловiки (тiльки
чоловiки) в чорних костюмах, про щось розмовляли, смiялися, на столиках,
пiдвiконнях, просто на пiдлозi поблискували пляшки з напоями i сифони з
водою. "Хто тут Вiнг?" - запитав Дмитро Iванович витрiшкуватого молодика,
який опинився найближче до нього.
Молодик стенув плечима.
"Не знаю".
"Хто тут Вiнг?"-пройшовши трохи далi, звернувся Дмитро Iванович до
опасистого чоловiка з пляшкою в руках.
"Не знаю, - сказав той.- Пройдiть у кiмнату напроти".
Дмитро Iванович вийшов на площадку сходiв, попрямував до вузеньких,
оббитих жовтим дерматином дверей. У тiй кiмнатi сидiло тiльки четверо
людей, гортали якiсь журнали, один примiряв перед дзеркалом парик.
" тут Вiнг?"-знову запитав Дмитро Iванович.
Нiхто довго не вiдповiдав, аж нарештi одгукнувся чоловiк, котрий
примiряв парик:
"Вiн, мабуть, у пiдвалi.- Натягнув парик, одним вправним рухом прилiпив
вуса (борiдка була своя) i враз став страшенно схожий на Мефiстофеля. А
може, й справдi вiн збирався грати Мефiстофеля.- А взагалi на землi все
тлiн, справжн тiльки одне - одвiчнi iлюзi© людей",- кинув вiн через
плече.
Хоч його слова, як здогадався Дмитро Iванович, призначалися не йому, а
комусь iз тих трьох за столом, у нього чомусь лякливо стиснулось серце.
Вiн увiбрав голову в плечi й поспiшливо вийшов на площадку сходiв.
Спустився на перший поверх, пошукав очима сходи до пiдвалу й побачив
довгий вузенький коридорчик, а в кiнцi його прочиненi на вулицю дверi.
Мабуть, це був чорний хiд. Дмитро Iванович хотiв вийти через тi дверi, а
тодi пригадав, що сказав жiнцi в окулярах сво прiзвище й тепер без
дозволу пiти не може. Передадуть на роботу, можуть бути непри мностi.
Звичайно, вiн нiчого не порушив, а тiльки загубив квиток, до того ж уже
тодi, коли виходив iз залу. А все-таки... I хоч його манили прочиненi на
вулицю дверi й змагало бажання швидше покинути цей пiдозрiлий будинок,
почав шукати сходи до пiдвалу. I в ту мить з прочинених дверей до нього
долетiв протяжний поклик: "Молоко. мо-ло-ко. Мо-ло-ко !"
Од того поклику Дмитро Iванович i прокинувся.
- Молоко. мо-ло-ко. Мо-ло-ко ! - знову долинув до нього голос.
Спочатку Дмитро Iванович подумав, що той голос долiта зi сну. У
кiмнатi була темiнь, у нешироку щiлину мiж штор на стiнi падало свiтло
вуличного лiхтаря. Дмитро Iванович увiмкнув нiчничок, який стояв на
журнальному столику в узголов'©. Була третя година ночi. О цiй хвилi крiзь
прочиненi на балкон дверi знову влетiв закличний голос:
- Молоко. мо-ло-ко. Мо-ло-ко !
Дмитро Iванович, ледве вiрячи собi, вступив у капцi, вийшов на балкон.
Поглянувши вниз, справдi побачив Степана, молочаря. Той стояв, навалившись
грудьми на нещодавно змайстровану решiтчасту загорожу пiд кавуни, час вiд
часу важко закидав назад голову, вигукував слова, якими ранком скликав до
бiдонiв покупцiв. Дмитро Iванович розреготався. Що Степан п'яничка, вiн
знав давно, але де той нализався о цiй порi, та ще й приволiкся на сво
щоденне торговельне мiсце !
Вiн зачинив балкон, лiг на канапу, вимкнув свiтло. Реальнi Степановi
слова розсунули заволоку недавнього сну, вiн усе ще хлипав перед очима.
Найповнiше запам'яталися пошуки Вiнга. Дмитро Iванович пригадав сво©
мандри по кабiнетах у розшуках того загадкового чоловiка, пригадав
вiдчиненi на вулицю дверi, i його пойняла досада. Вiн навiть у снi лишився
таким самим. Не рвонувся, не наплював на все, не пiшов. Безглуздий сон,
тiльки вiн у ньому поводився не так, як мав би, на його теперiшню думку,
поводитись. Найчастiше чомусь йому снилося, що вiн iде босий.
Решта-як треба: костюм, галстук, капелюх, а черевикiв... нема . Вiн
заходить у академiю, ступа по натертiй до блиску паркетнiй пiдлозi...
босонiж. Щойно iшов у черевиках, i враз вони кудись подiлися. То була
просто кара господня. Найгiрше ж, що вiн у снi не мiг повернутися й
утекти, а покiрно йшов на виклик. Хоч i бачив, що диву всiх неймовiрно.
Вiн ще раз вiдзначив з iронi ю i прикрiстю, що i в снi залишився
точнiсiнько таким, як у життi. Вiн подумав, що таким вiн створив себе сам
i що оце i його справжня суть. Вона дужча чи, може, мiцнiша за всi його
розмiрковування i поривання. I ще вiн подумав, що кожна людина ма якусь
свою одну суть. Вiн не мiг погодитися з тими вченими, якi кажуть, що
людина сьогоднi не зна , яка вона буде завтра, що в нiй зненацька може
вибухнути щось таке, що здиву усiх i ©© саму. Звичайно, людина може
розкритися, може спалахнути, може кинути себе на високу гору. ©© душа
iнодi здатна на крутi повороти. Проте суть людини лиша ться тi ю самою.
Людина або смiлива, або боязлива, обережна, жадiбна, балакуча, потайна,
вiдкрита. Вона така завжди. Одна здатна любити дужче, вiдданiше, iнша -
менше, холоднiше, розсудливiше. В однiй закладено страху бiльше, в iншiй -
менше. Закладено вже змалку. В генах чи дiдько зна в чому... I страху, й
любовi, i ненавистi - всього того, що трима в руках i руха свiт. Вiн
пригадував, як деякi авторитети описують людськi стани, кажуть, що людинi
бува байдуже, що станеться з нею в наступну мить. Може, це й так, коли
вона приголомшена настiльки, що вже не може мислити, сприймати того, що ©©
оточу . Дмитро Iванович побував на крутих гребенях, але жодного разу з ним
не сталося такого. Вiн пам'ятав, чого досягав, нiколи не дозволяв собi
повестися так, щоб однi ю миттю втратити все, що мав. Через те був твердо
переконаний, що i в кожно© iншо© людини оте осердя, яке нiяким чином не
може змiнитися в одну мить за помахом мiзинного пальця Долi. То неправда,
думав вiн, що ми не зна мо, що зробимо в наступну хвилину. Обмовили людину
Фрейд i його послiдовники, i навiть генiальний Досто вський помилявся,
коли обстоював роздво ння душi, а також, що людина пiд владою темних, не
зрозумiлих ©й сил.
Людина завжди зна , що вона робить i зна , якi сили ведуть ©© у життi.
Дмитро Iванович чiтко i ясно мiг сказати, якi сили вели i ведуть його.
Навiть зараз. Насамперед це було почуття обов'язку. Особливо вiн
усвiдомлював свiй обов'язок бути чесним i щирим перед спiвробiтниками
лабораторi©, бути прикладом для сво©х молодих колег. I саме це
усвiдомлення обов'язку принесло йому радiсть. Радiсть трохи аж моторошну -
вiдповiдальностi за долi iнших. Вiн розумiв, що йому не байдужi всi цi
люди, що вiн болi за них душею. I саме цим вiн насамперед людина i
комунiст. Вiн аж пiдносився сво ю думкою над усiм дрiб'язком буденщини,
над власними недосконалостями. Це не було самомилування, вiн просто
почував, що в нього якесь осердя, тримаючись за яке може йти далi. Вiн
думав про роботу. Вона - святiсть, ©хня проблема, ©хнi спiльнi зусилля -
вище за них самих, то iдеал, то бог, якому вони служать. Вiн почував i
розумiв - вона об' дну все: ©хнi пристрастi, ©хнi прагнення - всiх i
кожного зокрема, велика свiтла мета, велика робота поменшу , а то й гасить
у душах усе дрiбне й возвеличу гарне та правдиве.
Саме через те почував справжнiй страх перед експериментом, який мали
розпочати за кiлька годин.
Дмитро Iванович уже не змiг заснути до ранку. Навiть спробував читати -
на його журнальному столику лежала книжка про новi дослiдження в
розкопанiй Помпе©, але читане не бралося до голови, i вiн вiдкинув книжку
й знову загасив свiтло. Так i пролежав з розплющеними очима до ранку.
Встав з головним болем, розслаблений, майже знесилений. Ледве змусив
себе зробити таку-сяку фiззарядку - махнув у один, у другий бiк руками,
немов давав кому вiдчiпного, кiлька разiв зiгнувся в попереку й на тому
закiнчив. Поснiдавши я чнею та вчорашньою картоплею, провiв до школи
Маринку,- вiн проводив ©© щодня, Ма-ринка вважала це його почесним
обов'язком,- i пiшов на роботу. Вiн пiшов не прямо, а далеким кружним
шляхом, сподiваючись хоч трохи збадьоритись, розвiяти бiль у головi. Було
гарно йти ранковим мiстом, щойно политими вологими тротуарами, на яких у
калюжах купалися голуби, поспiшали перехожi. Повiльно, бо таки випереджав
час, пiднiмався вгору крайньою але ю парку Шевченка. Вiн навiть не
зглянувся, як опинився аж тут. Отак само, оцi ю ж таки але ю вiн
пiдiймався... тридцять п'ять рокiв тому. Тридцять п'ять чи тридцять
чотири. Чомусь не мiг точно полiчити. А от те, як iшов з фанерним
чемоданом у руцi, пам'ятав добре. I тут вiн здогадався, що нинi й iшов для
того, щоб пригадати чи пригадувати. Минуле, таким, яким воно було
насправдi, приходить вельми рiдко. I якось несподiвано - спалахом. Якийсь
звук, якийсь колiр, якась асоцiацiя раптом вирве мить просто звiдти, i
тодi все затерпне всерединi, й зда ться, ти повернеш себе, колишнього,
молодого, повернеш час, молодi дерева й тi хмари, якi вже тричi
випарувались на Землi. То при мна i навiть чимось аж лячна мить. А може
вона й просто прийти з споминiв.
Отут вiн став. Чемодан поставив до нiг, але ручку не випускав. Чемодана
йому зробив сусiд, дядько Гавро. Ручку одiрвав од дверей, петлi поробив
шкуратянi.
Було дуже рано - п'ята чи шоста година. Мiсто ще спало. Вiн зупинився
бiля басейну. Посеред басейну стояв симпатичний опецькуватий хлопчик, вiн
тримав над головою кухоль, з якого лилася вода. Сонце тiльки зiйшло, грало
променями на мармурових плечах хлопчика, на струменях, творячи райдугу.
Хлопчик чимось був схожий на ©хнiх сiльських пастушкiв, у нього так само
костричився на головi чуб i спадали намоклi штанцi. Зараз тут сто©ть iнший
хлопчик. Вiн трима в руках рибину. Того хлопчика, мабуть, забрала вiйна.
Дмитро Iванович пам'ята , йому тодi захотiлося пити. Вiн поставив
чемодан на край басейну - щоб мати на оцi, наслухався в селi про
"жулiкiв", перескочив на купу камiння i нахилився до кухля. Вiн тодi
сприймав життя просто - насамперед з боку доцiльностi того, що iснувало
довкола. Вiн хотiв пити. А тут була вода. I йому було байдуже, звiдки вона
текла - з криницi, з крана чи мармурового кухля. Вiн подумав, що зараз,
хоч як би хотiв пити (вiн взагалi майже забув, що то справжня спрага),
нiзащо не став би на край басейну. I не тiльки через те, що це
некультурно...
Цi © митi вiн подумав, що отой парубчак, котрий стояв тридцять п'ять
рокiв тому, це не вiн. Тодi бiля басейну стояв сильний, безпосереднiй,
грубуватий i безкомпромiсний хлопець. А оце сто©ть важкий учений, котрий
часто вага ться, по кiлька разiв зважу , шукаючи правильного i
найкоротшого шляху. Цей чоловiк зна , як важко придбати i як легко
втратити, ось чому вiн помисливий. Щось таке чи подiбне до цього колись
сказав Арiстотель. Може, вiн це сказав, теж стоячи над басейном i
дивлячись на сво молоде вiдображення у водi?
Але це таки вiн, подумав Дмитро Iванович. У глибинi - десь вiн. Оце
все: розважливiсть, обережнiсть - то тiльки нашарування, то одяганки, якi
вiн натягував одна на одну вподовж рокiв.
Той же парубчак справдi був палкий i безжурний. Напившись i побачивши,
що ще дуже рано, вiн узяв чемодана й поволiк його за високi тюльпани в
густу траву. Вiн лiг у траву й, мiцно тримаючи в руцi ручку, ту саму
ручку, якою сiмнадцять рокiв одчиняв хатнi дверi i яка тепер була
прицвяхована до чемодана, заснув.
Прокинувся од якогось галасу. Сiв на травi, протер очi й побачив перед
собою грудасту дiвчину в синiй косинцi й зеленому фартусi. Вiн не одразу
зрозумiв, що вона ла його за пом'яту траву. Це його розсмiшило, i вiн
сказав:
- Я привезу вам його цiлу в'язку.
- Чого? - здивовано запитала дiвчина.
- Сiна.
Тодi розреготалася вона. I крiзь смiх пояснювала, що сiна ©й не треба,
i всiм, хто живе у мiстi, теж, а що траву не можна м'яти, бо це псу
вигляд парку.
Вiн почав пiднiмати руками зелену чуприну трави, й дiвчина
розреготалася ще дужче.
Потiм вiн зустрiчав ©© не раз - вона працювала чи то двiрничкою,чи то
квiтникаркою у цьому парку й щоразу, забачивши його, смiялася.
Вiн оселився в двоюрiдно© тiтки. В унiверситет ©здив трамва м. Першi
два тижнi - тим самим вагоном. На тому вагонi на борту була написана цифра
631. Вiн думав, що тiльки цим трамва м, з цифрою 631 на борту, й можна
до©хати до Володимирсько© вулицi. Прийшовши вранцi на зупинку, очiкував
його iнодi по двi години. Запiзнювався на навчання, приходив здосвiтку,
економлячи на снi. А раз, не дочекавшись вагона шiстсот тридцять один,
пiшов пiшки по рейках, щоб не заблудитися. Ох же й смiялися однокурсники,
коли вiн розповiв, чого запiзнився. То були iншi однокурсники, не тi, з
якими закiнчував унiверситет. З тими, у лавах добровольчого студентського
батальйону, вiн пiшов на вiйну. Пiсля вiйни вiн не зустрiв нiкого з них.
Удруге вiн прийшов у цей парк, коли тут ще не було нi зелених газонiв,
нi квiтiв, нi фонтана. I не було бiльше грудасто© дiвчини в синiй косинцi
й зеленому фартусi. А вiн був такий самий, як i ранiше,- безпосереднiй,
залюблений у науку, але ще завзятiший i наполегливiший. У ньому буяла
енергiя, сила i трохи зрiв розрахунок, гарний розрахунок на вiдкриття, на
високi житт вi щаблi, жеврiла надiя прорватися кудись, спити з джерел,
захованих у глибинi. З одного боку, мабуть, то було несвiдоме бажання
назавжди позбутися фанерного чемоданчика, а далi солдатського речового
мiшка i голих дощок залiзно© койки в пiсляво нному гуртожитку. На тi дошки
вiн клав одну полу шинелi, другою накривався й спав не роззуваючись, бо
залiзна грубка, жерстяну трубу яко© вони вивели в кватирку, грiла доти,
поки в нiй гоготiло полум'я од украдених на станцi© Ки©в-Товарний,
попиляних у пiдвалi круглякiв.
У них був сильний курс. Зодягнений переважно у шинелi, якi глибоко в
складках ще зберiгали запах порохового диму, та в спiдницi з плащ-наметiв
i кофточки з парашутного шовку. Недарма майже третина ©х пiшла у велику
науку. Марченко теж прийшов на студентську лаву просто з госпiталю (був
контужений на понтоннiй переправi через Вiслу) на другий курс. З другого
боку, його вже почали лоскотати й пломiнцi честолюбства, неяснi сподiвання
щось знайти, щось вiдкрити, щось звершити. Тi пломiнцi трiпотiли в ньому
оддавна. Вiн сам не знав, де вони в ньому взялися. Адже, здавалося, був
точнiсiнько такий, як iншi хлопцi в селi. Ну, може, трошки чутливiший. Вiн
соромився тi © чутливостi й тонкостi. Але нi в кому з них не горiв отой
пломiнець. Вiн не дав упродовж усi © вiйни викинути з речового мiшка два