Мушкетик Ю.. Бiла тiнь

провину, яку вже не мiг виправити, i вiд того в душi немовби вiдкрилося
якесь провалля, куди котилося все, що так довго визбирував, кохав i
лелiяв.
- Я ж не знав.
- Отож-бо. А Коваль? -Либонь, Вадим добре пiдготувався до тако©
розмови, вишукував аргументи, щоб кинути ©х у бiй за характеристику. I
тепер посилав один за одним. По його обличчю було видно, що вiн ма ще
чималий резерв. - Вiн був змушений пiти, бо його звинуватили в крадiжцi
спирту, А вiн зовсiм не крав. Вiн рятував честь Лiди. Спирт украли...
електрики. Лiда ж приходила до нього, коли вiн чергував. Вiн не хотiв
виставляти ©© як свiдка.
Дмитро Iванович провiв рукою по чолу, витер краплi поту. Надворi
пряжило сонце, камiнь i асфальт дихали спекою, в кабiнетi стояла суха
задуха, а пiт на його чолi був холодний.
- I ви не сказали менi! - мовив Дмитро Iванович. - Який же ви пiдляк...
Його очi потемнiли вiд гнiву, праве - дужче, лiве - менше, i Вадим
вiдмiтив цю рiзницю, яка завжди усiх бентежила й чимось приваблювала зi
злорадiстю.
- Я пiдляк? - засмiявся вiн. - А ви мене запитали? Чого воно мене мало
обходити?
Так, Бабенка не обходила нi чужа бiда, нi чужа радiсть. Дмитро Iванович
тiльки тепер зрозумiв Вадима до кiнця. Перед ним стояв чоловiк жахливого
практицизму, точного розрахунку, вимiряно© до мiлiграма корисливостi. Як
вiн цього ранiше не помiтив?
Вiн йому не позаздрив. Далебi, страшно жити так, нiкого не любивши й не
вiдчувши любовi до себе. "Але я... Як мiг я сам жити отаким слiпцем,
отаким кротом? Боже, куди я дивився!"
Його розпачливi думки обiрвав несподiваний прихiд Хо-рол. Очi Свiтлани
Кузьмiвни чомусь неспокiйно бiгали, вона кидала короткi позирки то на
Марченка, то на Бабенка. Дмитру Iвановичу здалося, що вона або стурбована,
або злякана.
- Що вам, Свiтлано Кузьмiвно? - запитав вiн.
- Я не залишила у вас звiтностi? - сказала вона, а сама дивилася на
Вадима вочевидь стурбованими очима. Дмитру Iвановичу здалося, мовби вона
щось наказувала йому, але вiн не надав тому значення.
- Ви забрали ©© ще вчора,- сказав вiн. Хорол неохоче пiшла з кабiнету.
- Зна те, чого вона приходила?.-сказав Бабенко, щойно за Свiтланою
Кузьмiвною зачинилися дверi. - Бо©ться, щоб я не розказав чогось про не©.
Теж фрукт, - посмiхнувся до Дмитра Iвановича такою посмiшкою, немов
утягував i його в якусь гидку змову.- Сморiдець у не© з душечки йде.
Чу те! - потягнув носом.Iнтриганка. I мене хотiла втягнути в сво© iнтриги.
Тепер бо©ться.
Дмитро Iванович пiдвiвся й сказав тихо, але твердо:
- Йдiть.
- Я пiду,- так само нахабно подивився йому в обличчя Бабенко. - Але ви
пiдпишете характеристику.
Дмитро Iванович узяв ручку. Поволi розписався. Поставив дату. А тодi
враз кинув ручку, в одну мить пошматував папiр i пожбурив його в обличчя
Бабенку. Той зблiд, губи в нього стали безкровнi, руки нервово забiгали по
гудзиках тенiски, проте навiть у цю мить сила тверезого обрахунку в ньому
була дужча за хвилю гнiву. Вiн зрозумiв, що Дмитро Iванович зараз
зважиться на будь-який крок i що навiть сказати йому тi слова, якi вiн
казав напо-чатку, небезпечно. У цю мить вiн боявся цього розгаданого, як
iiому видавалося ранiше, до останньо© мозково© звивини шефа. Вiн бачив, що
Марченко мiг ударити, мiг взагалi вчинити хтозна-що.
- Я напишу сам,- твердо сказав Дмитро Iванович, намагаючись подолати
дрож, який стрясав його.
- Що ви напишете? - У голосi Бабенка вчувалися нотки непевностi. -
Неправду?
- Нi. Я напишу правду. Що ви талановитий науковець, вмi те працювати.
Але що людина ви нечуйна. Що у вас за всiм сто©ть розрахунок. I зовсiм
нема серця. I вiдсутня мораль.
- Мораль, - хмикнув Бабенко.-У кого вона е?
- У вас нема . Ви шiсть рокiв пiдлещувались до мене. Ви лицемiрили
перед Свiтланою Кузьмiвною. Тепер будете пiдлещуватись до когось iншого.
До тих, до кого вигiдно. Скажiть,- раптом подивився в очi Бабенку, - у вас
батьки ?
- , а що хiба? - спантеличився Вадим.
- Хто вони?
- Селяни.
- Не селяни, а колгоспники,- майже зi злiстю поправив Марченко. - I ви
можете сказати, що вони коли-небудь отак лицемiрили й брехали? Пригадайте.
Уявiть собi, що вони знають усе про вас.
- Ну, вони теж увесь вiк гризуться мiж собою, - знервовано мовив
Бабенко. - I з сусiдами. За курей, за город.
- Ну, а уявiть собi: чиясь корова витолочила ваш город. I хтось прийшов
до вашо© матерi й каже: "Ото твiй город випасла Денисова корова, але ти
скажи, що то випасла Микитина. Так треба". I що скаже ваша мати? "Бог з
тобою, чоловiче, як я скажу, що Микитина, коли то Денисова? Грiх менi буде
од людей". I не скаже нiзащо. Не скаже?
- Ну, не скаже. I що з того?
- Нiчого. Оце все. А тепер iдiть.
Вадим Бабенко стояв спантеличений. Йому здавалося, нiби його обдурили,
обсмiяли, але в чому - зрозумiти не мiг. I це породжувало почуття
безпомiчно© злостi.
- I все ж ви менi напишете позитивну характеристику, - врештi похмуро
сказав вiн.
Дмитро Iванович здивовано поглянув на нього, як дивляться на
несерйозного жартiвника.
- Бо тодi я залишуся у вас. А ви ж мене вже не захочете.
- Правда. Я з вами працювати бiльше не захочу. А проте характеристику
нехай напише профспiлкова органiзацiя. Вашi колеги. Iдiть. I не доводьте
мене до гiршого.
У нього пiд оком знову затiпалась синювата жилка. Вадим помiтив це,
хотiв щось сказати, не сказав, вийшов. I майже одразу в кабiнет зайшла
Хорол. Дмитру Iвановичу здалося, що вона стояла пiд дверима.
- Чого вiн приходив?-У ©© очах гойдалися сполоханi вогники. Дмитро
Iванович помiтив ©х, витлумачив по-сво му, його знову охопило шаленство,
гнiв кинув усю силу в кулаки, вiн стиснув ©х i закричав:
- Приходив звiльнятися з роботи! Тiка з корабля, який тоне. Тiкайте й
ви. Всi тiкайте. Всi!
Свiтлана Кузьмiвна мить стояла непорушне, сполоханi
вогники, що горiли в ©© очах, полетiли кудись углиб, страждання й
розпач спотворили ©© обличчя, вона затулила його руками й несподiвано
заплакала.
- Нащо ви так,- витиснула крiзь ридання.- Куди я без вас? Я без вас...-
хотiла сказати "нiщо", не сказала, вiн зрозумiв i так, йому було непри мне
©© приниження, але водночас у серцi вiдгукнулася ©© щирiсть i каяття, у
чому саме, вiн не знав, але вловлював, що вона шкоду за чимось, i тому
сказав уже значно спокiйнiше:
- Ну, не треба. Я не хотiв вас образити. Та й ми ж не вмира мо. Ми ще
попрацю мо. I я, i ви.
Як i кожен чоловiк, вiн губився перед жiночими сльозами, окрiм того,
боявся, що хтось увiйде й побачить ©© розпач, витлумачить його по-сво му,
доторкнувся рукою до ©© плеча.
- Заспокойтесь, Кузьмiвно. Ми справдi ще повою мо. I попрацю мо.
Вiд його спiвчутливих i щирих слiв ©© плечi затремтiли ще дужче, ©©
розпинало каяття, каяття людини, яка вчинила великий грiх перед тим, хто
зробив ©й стiльки добра, був момент, коли вона мало не призналася в усьому
Дмитровi Iвановичу, але страх поборов те почуття. Нарештi вона оговталася,
витерла хустинкою сльози (в цю мить у ©© головi мелькнула ще одна думка,
чисто жiноча: "Яка ж я була некрасива"), подякувала йому усмiшкою, може,
вперше на вiку щирою усмiшкою колеги i пiшла.
А Дмитра Iвановича ще кiлька хвилин грiло й хвилювало полум'я, яке
допiру спалахнуло в ньому, а далi вiн упав у глибоку депресiю. Пiдiйшов до
дверей замкнув ©х на ключ, опустився на диванчик i глибоко й тяжко
задумався. По одному пiднiмав каменi, якi кинув у нього Бабенко, в гiркому
подивi клав ©х перед сво©м мисленим зором i розглядав. Найдужчий бiль
вiдчував вiд отого - про його доброту. Але не мiг змести з пам'ятi й
iншого - про гальмування поступу iнших. Звичайно, все це сказав холодний i
розсудливий шкурник, та ще й у помсту. Але чому саме це? Те, чим вiн i сам
не раз тривожився й ставив собi на карб. Звичайно, ставив не до кiнця
серйозно, трохи як засторогу, трохи як самомилування - що ось вiн i такi
дрiбнi сво© вади може розглядати мовби стороннiм оком i гамувати ©х; а так
чи так, але iстина, якась крапля iстини в тому крилася. Бо вiн i вади
тiльки називав, а не боровся з ними по-справжньому.
У цю мить вiн подумав, що багатьма вчинками деяких людей науки керу
честолюбство, марнослав'я, що вони тiльки прихованi десь глибоко,
закамуфльованi. Ну, iншi. Тих, iнших, називають подвижниками. Марченко
ясно усвiдомлював, що сам на таке нездатний. Щоб вiддати сво "я",_
розчинити його до крихти в iнших. Саме розчинити, а не зректися, бо
самозречення, офiрування - в них теж насолода. Почувати, що вiдда ш себе
комусь, упиватися тим. Це насолода неподiльна. Це не гордiсть, яку можна
винести на люди. Навiть не лихо, вiдбиток якого помiтиш на iнших. Це
"самоспоживання" насолоди. А вiн мав на думцi зовсiм iнше. Повне зречення
свого "я", тобто зречення його як сили, яка тисне на iнших. Мабуть, то
найбiльша людська генiальнiсть - зробити, щоб ти сам не ма-нячив над
содiяним тобою. Але ж тодi не знатимуть i тебе? Не оцiнять тво©х зусиль!
Нiхто й не подума , що ти генiальний чи там талановитий. У цьому й поляга
ота величезна несумiснiсть множинного й одиничного. Хочуть пiднести людям
щастя, як пирiжок на тарiлцi. Але щоб знали: той пирiжок з ©хнiх рук.
Нехай ©дять пирiжок, але знають, хто його дав. I помiж цим промовляють
iмена вiдкривачiв. Вiн, вiдомий учений Дмитро Iванович Марченко, хотiв
подарувати людям вiдкриття. Дати пирiжок з власних рук. Ну, вiн робив щось
i для сво©х помiчникiв. Коли струмочки ©хнiх думок вливалися в рiку його
мислi. Пхе, як це гидко - в рiку його мислi! Але куди вiн подiнеться -
справедливо. Струмочки ©хнiх власних думок пересихали. Вони губилися в
пустелi. Оте "вiпе тога" означало не швидкий розвиток, а швидке вмирання.
Вiн тягнув великого наукового воза, йшов поперед нього, i всi бачили його
й не бачили тих, котрi пiдпирали ззаду. Так, хтось та ма тримати в руках
дишель i скеровувати воза. Тiльки ж треба частiше оглядатися, пильнувати,
щоб нiхто не попав пiд колесо, не втомився й не вiдстав. Це правда, вiн
умiв тягнути воза. Умiв робити. Та й що все життя без роботи! Без не©
нема людини. Це вiн знав по собi. Iнодi вiн почував, що його займа не
результат сам по собi, а процес роботи, шукання, наближення до результату.
Вiн здогадувався, що оце i найвищий акт людсько© дiяльностi, це i
натхнення, i саме в оцьому, саме отодi вiн i був ученим, справдi ученим за
покликанням, а не дипломованим колекцiонером наукових iстин. Найчастiше ж
оце шукання було важке. Так, легкою, при мною була сама мрiя про
досягнення результату. Про те, як усi це зустрiнуть. Сама ж робота не раз
завдавала йому мук. Iнодi йому не просто було навернути себе до думання.
Вiн залюбки втiкав у якусь художню книжку. Навiть коли робота йшла, коли
вiн почував, що нанизу один на один здогади, що вони шикуються в
послiдовний ряд, i тодi вiн не раз почував насильство над собою. Щоправда,
в такi години чи хвилини це фiксував рiдко, фiксував пiзнiше. Тодi вiн
працював гарячкове, його щось гнало вперед, пiдштовхувало зсередини, вiн
почував внутрiшн задоволення вiд сво©х розгадок; нi, вiн не впивався цим
задоволенням, не смакував його, тодi йому було не до того, просто було
нiколи, але отой час, мабуть, i був актом справжньо© творчостi. Цей розгад
упевняв його, що вiн прийшов на наукове поле не випадково. Що як науковець
щось та важить.
I воднораз, мiркуючи отак, вiн пригадував усе, що сталося за останнiй
мiсяць, i в його головi почала прокльовуватися думка, що сам-то вiн
тягнув, але, мабуть, трохи не так скеровував воза. Або в нього не
вистачало сили, душi, отi © внутрiшньо© енергi©, яка кида не тiльки саму
людину в полiт, а нада ©й снаги повести за собою й iнших. "Через те й
невдача. Вона в менi самому".
"Я нiколи не рвонувся,- подумав вiн знову. - Не зiрвав банк. Я по
крихiтцi, по пiщинцi викладав гiрку й вилазив на не©. Придушував щось у
собi. Намагався не порушити чогось значного. Не робити пiдлот. Але я й не
зробив великого блага. Я робив добро. Але теж не велике. Десь там
клопотався за квартири для пiдлеглих, допомагав ©м захистити дисертацi©.
Не притискував вельми. Оддавав себе потроху. Так, можу вчинити невелику
помсту. Таку, як оце надумав для Вадима. А не спопелив його. Не розiп'яв
на хрестi совiстi. Досить же Вадимовi поплакатись кiлька хвилин, я його,
може, взагалi прощу. То що ж виходить: я не характер. Зумiв посягнути на
оте, найвище, зважився на найрiшучiший крок, разом з iншими вченими взяв
на себе клопiт мучитись чистим повiтрям i хлiбом на шiсть мiльярдiв - i я
не справжнiй науковець? Чому? Тому, що шiсть мiльярдiв ми спробу мо
зробити щасливими".
"Але ж,- раптом щиро й вiдверто подумав вiн,- хiба я не хочу, щоб були
щасливими Юлiй, Микола, Неля? Хiба моя в тому вина, що я в чомусь
помилився? I чи такий уже я страхопуд, як оце подумав про себе нинi. Не
був же я боягузом у вiйну..." Ця остання думка трохи протверезила його.
Вiн зрозумiв, що переборщу . Що Юлi ва, Миколина долi йому болючiшi за
власну невдачу. Що якби йому зараз вивести ©х з суточок, вiн зiтхнув би
легше й не карався б так душею, i нападки Одинця сприйняв би спокiйнiше,
ще й дав би йому одкоша. Вiн i так дасть. I Вадимовi не зможе простити.
Нiколи й нiзащо.
А основне... Вiн дуже багато вклав сюди, в лабораторiю, самого себе.
Думок, зусиль, надiй. Кожну, бодай дрiбну невдачу, кожну посередньо
виконану роботу вiн сприймав як докiр собi. Йому хотiлося, i це хотiння
було не просто бажанням погамувати власну наукову амбiтнiсть, а чимось
бiльшим, щоб дослiдження в лабораторi© велися на справдi високому рiвнi,
адже тiльки так можна щось знайти i здобути, щоб пломiнець шукань не
пригасав нi на мить. Вiн гаразд усвiдомлював, як багато важить знати про
найновiшi здобутки на тому полi, на якому працювали вони. В лабораторi©,
та й в усьому iнститутi взагалi була добре поставлена наукова iнформацiя.
А поза тим майже кожного дня вiн запрошував до себе то того, то iншого
працiвника, а то й кiлькох одразу, або сходилися у якiйсь з кiмнат
лабораторi©, чи й у тупичку коридора, де стояла лава i кошик для
недопалкiв, курили, вели розмову. Для декого тi розмови мали видатися
порожнiми балачками, теревенями, i тiльки люди вта мниченi втямили б, як
те багато важило. Власне, саме отут найяскравiше трiпотiв той пломiнець,
тут виробився напрям пошуку. Найчастiше вони говорили про те, хто що
прочитав з останнiх дослiджень по фотосинтезу, розповiдали також про
роботи iнших наукових установ - вони часто ©здили у вiдрядження i просто
вели дiлову i дружню переписку з колегами - i кожному одразу ставало
зрозумiло, що треба прочитати, у який спосiб провести той чи iнший дослiд,
де шукати успiху. Дмитро Iванович культивував цi розмови свiдомо, тут не
боялися помилитися, не боялися сказати дурницю, тут i його перепиняли, i
його варiанти одкидали рiшуче. А вiн усе те непомiтно для iнших
пiдсумовував, вивiряв i вже виносив на широкi офiцiйнi обговорення.
Що ж до успiхiв колег з iнших iнститутiв, вiн сприймав ©х майже
ревниво. Можливо, тут, як йому здавалося, зачiпалася його наукова
репутацiя, але бiльшу вагу мав страх - чи не вiдстали вони, чи там, де
треба, ведуть пошук? Адже тiльки пошук-iнтенсивний, невтомний, у всiх
напрямках - мiг привести до якогось результату. Власне, Марченко i
розглядав лабораторiю як пошукову органiзацiю, i спрямовував на те весь ©©
механiзм. Непомiтний i невидимий, декому могло здатися, що нiякого
механiзму й не було. Проте Дмитро Iванович знав, що вiн був, i бачив його
ясно, i усвiдомлював, i спрямовував усю його роботу. То був не простий
механiзм. I складався вiн не стiльки з приладiв, затверджених тем,
авторефератiв, скiльки з оцих ось розмов - бажань, устремлiнь, стосункiв,
а в кiнцевому рахунку знову ж з тих-таки наукових праць, поданих на
розгляд вчено© ради. Дмитро Iванович увесь час боявся, щоб цей механiзм не
застарiв, не вiдстав, простiше, вiн боявся провiнцiалiзму, отого крутежа
на вузеньких гонах, самозаспоко ння, коли обрiй звужу ться до тих же
маленьких гонiв i тобi весь час зда ться, що ти кудись iдеш, а насправдi
товчешся на мiсцi. Вiн учив сво©х товаришiв посягати на найбiльше - бодай
думкою, мрi ю, - бо хто багато прагне, той багато i зможе. Вiн щоденно
розвiнчував перед ними оту притчу про синицю в жменi, адже для них синиця
в жменi й означала б безнадiйний провiнцiалiзм, краще, казав вiн, один раз
побачити журавля, нiж десять разiв погладити по голiвцi синицю, бо, окрiм
усього, дивлячись на журавля, ми дивимось на небо, а розглядаючи синицю,
розгляда мо власнi долонi.
Таким чином, оце все i становило його лабораторiю. Його свiт. I так
само, як вiн не може вiдмовитися вiд самого себе, не може вiдмовитися i
вiд цього свiту, допустити, щоб у ньому щось зруйнувалося, щоб вiн
перестав функцiонувати. То буде втратою. I не тiльки для нього.
I все ж на душi було важко. Здавалося, там щось хилита ться,
розгойду ться, i вiн не може зупинити хитавицю.
Дмитровi Iвановичу захотiлося курити. Вiн одчинив шухляду столу, але
обидвi коробки, якi знайшов там, були порожнi. Тодi одiмкнув дверi й
вийшов у коридор. Там не було нiкого. Iнститут взагалi спорожнiв майже на
третину - багато людей пiшло у вiдпустку. А курити хотiлося страшенно.
Марченко спустився на другий поверх, поволi повернув по коридору праворуч.
Вiн не згледiвся й не мiг собi пояснити, чому постукав саме в цi дверi й
зайшов саме в цей кабiнет. Денис Сергiйович Чирков сидiв за столом, ледь
схиливши голову на лiве плече, й щось швидко писав. На його довгастому,
землистого кольору обличчi застигло напруження, з яким людина поспiша
закiнчити якусь роботу i не да собi попуску, не дозволя зупинитися, поки
не закiнчить.
- У вас закурити знайдеться? - запитав Дмитро Iванович.
Денис Сергiйович на мить одвiв очi од паперiв, посунув лiвою рукою на
край столу пачку "Прими", показав пальцем на стiлець. А сам знову швидко
побiг пером по аркушу.
Дмитро Iванович сiв i закурив сигарету. Вона була мiцна, вiн глибоко
затягнувся й трохи не закашлявся. Сам курив сигарети з фiльтром -
"Столичнi" або "Ораl". Сигарети з фiльтром курили й майже всi iншi
науковцi iнституту. Марченко подумав, що Чирков людина твердих уподобань,
не любить ©х мiняти, мабуть, i "Приму" курить через те, звик до не© ще в
iнститутi або на заводi, де пропрацював близько семи рокiв. Вiн i далi
дивився на Чиркова, на його новий сiрий костюм, на пiдбитi товстими
пiдметками босонiжки.
Немов вiдчувши, що Марченко розгляда його, Чирков сховав черевики пiд
стiл, поклав ручку. Вiдкинувся на спинку стiльця, запалив i собi.
Вiн од самого початку, тiльки-но Дмитро Iванович зайшов до кабiнету,
прочитав у його очах скаргу й бажання поговорити i тепер спокiйно чекав.
Вiн поважав Марченка як науковця, поважав i як людину, хоч трохи критично
ставився до деяких рис його характеру. Вiн навiть заздрив у дечому Дмитру
Iвановичу - його фантазi©, його умiнню одним ривком прорiзатися думкою
кудись далеко, на терн-торi©, зовсiм не обжитi думками iнших, i водночас
увазi до дрiбниць, до деталей, з яких часто виростали новi думки.
- Валиться в мене все,- сказав Марченко i вiдчув, що сказав занадто
плаксиво й не те, що хотiв.
- Щось, може, й повалилося, - затягнувся сигаретою Чирков.- Ви, мабуть,
були у директора, говорили з ним про кошторис? Важко там, - вiн пошукав
слово, - щось довести, вивести з чогось правильне рiшення. Але можна
зрозумiти й Павла Андрiйовича.
Чирков сказав це м'яко, намагаючись заспоко©ти Марченка, й зовсiм не
сказав про те, що вiн довго розмовляв з Корецьким i що вони домовились
разом пiти в президiю академi©.
- Все йде не од директора, а вiд Одинця, - обiрвав його думки Дмитро
Iванович.Все! - пiдкреслив вiн.
Чирков скривився, наче йому болiли зуби, пожував сiрник.
- З Одинцем, мабуть, доведеться говорити на бюро,- сказав вiн,- Карпо
Федорович перейшов усi межi. Отi його плiтки, отi вигадки... Павло
Андрiйович зна також, хто такий Одинець. Але через свою природну
делiкатнiсть... Проте i вiн сказав, що далi з цим миритися не буде.
- Я дуже вам вдячний, що ви берете пiд охорону мою персону,-
випростався Марченко, почуваючи, як його раптом починало поймати
роздратовання на Дениса Сергiйовича. Здавалося, мало 6 бути навпаки: оця
його спiвчутливiсть, розумiння, а насамперед те, що вiн вiдверто ставав на
його бiк, мали б викликати почуття вдячностi, а виходило не так. Мабуть,
його дратувала власна безпомiчнiсть i те, що Чирков ©© бачив, а також
розмовляв з ним, як розмовляють з людиною, котра потерпiла аварiю. Вiн
навiть забув, що Денис Сергiйович пам'ятав ще одне його горе - нещастя з
сином, майже щодня розпитував про Андрiя i вже навiть через те мимоволi
знизив тон на спiвчутливий. I забув, як щойно сам просив спiвчуття.- А
може, все оте, що каже Одинець, правда? Може, я- справдi аморальний тип,
маю сiм коханок i тероризую жiнку? Ви що, не вiрите, що я можу закохатися?
- Не вiрю, - посмiхнувся Чирков.
- Ну, зна те... - удав обурення Марченко. - Дума те так з огляду на мо©
лiта чи просто вiдкида те таку можливiсть? А ви самi, пробачте, були
коли-небудь закоханi?
- Що-що? - здивовано вигнув брови Денис Сергiйович, який нiколи не
сподiвався од Марченка, поважного Дмитра Iвановича, тако© несерйозностi.
- Ви одружилися по любовi? - з тi ю ж напосiдливiстю i нiби аж
переконанiстю, що справдi було навпаки, допитувався Дмитро Iванович.
Чирков зашарiвся - ледь-ледь, а спантеличився й розгубився вельми. Бо
Дмитро Iванович справдi торкнувся його та©ни (майже в кожно© людини своя
та©на) i багато чого вгадав. I не тiльки вгадав. Викликав спомин, i вiн
поплив, поплив, хоч Чиркову весь час здавалося, що вiн дума про Дмитра
Iвановича, ©хню розмову, iнститут. Насправдi ж спогадувалось давн , вже
майже й забуте. Так, вiн кохав. I кохання те було без вiдповiдi. Старша
вiд нього на два роки Дуня пiджартовувала, а то й насмiхалася з нього. То
була химерна iсторiя...
Першо© митi йому захотiлося розказати ©© Марченку. Але це бажання
розчинилося в тiй же соромливостi, совiсностi. Вiн посмiхнувся й сказав:
- Нам з вами пiзно говорити про це. Трапляються, звичайно, випадки...
Але не в таких, як ви, людей.
- Чому? - запитав Дмитро Iванович.
- Ну, бо ви...- на мить зам'явся Денис Сергiйович,- совiсний. Ви б або
вже як з кручi у вир, або... не прийшли б до мене. Може, було у вас щось
за молодостi, але в такi лiта...
I Дмитро Iванович здався. Вiн вимучено посмiхнувся, сказав:
- Правда. Але я прийшов не впевняти вас у сво©й безгрiшностi. Мене
мучить iнше. Менi тiльки що сказали... Та й не в тому рiч,- махнув рукою.
- Я весь час почуваю якусь хитавицю. Ви дума те, я ото такий, як у
лабораторi©? Кручусь, щось придумую, чогось допинаюсь? Я весь час
сумнiваюсь. Ну, може, не завжди, а останнiм часом. З цiлого ряду причин.
Ви ©х зна те. Розумi те, я справдi працьовитий, i мене не так легко збити,
вибити з колi© - я чiпкий. Я завзятий, навiть запеклий. I разом з тим
такий... Переживаю за хлопцiв...- I вiн опустив голову.- Я наче пiдвiв ©х.
Вони менi повiрили... I думаю оце... Може, я справдi не до кiнця така
людина, як усi думають.
Денис Сергiйович бачив, що з Марченком ско©лось щось серйозне, його
дуже здивувала сповiдь Дмитра Iвановича й навiть чимось насторожила, а
чимось i порадувала. Вже хоча б тим, що отакий поважний, досвiдчений
учений прийшов i одкрив йому свою душу. Отже, вiн йому довiря , отже,
недаремно сидить в оцьому кабiнетi Денис Сергiйович Чирков. I водночас,
може, вперше вiдчув велетенську вiдповiдальнiсть сво © посади. Ну що вiн
може сказати цьому чоловiковi? В який параграф, у яку резолюцiю його
убгати? Тут не пiдiйде жоден параграф. А сказати щось мусить. Либонь,
сказати одне - правду.
- Ви, мабуть, кажете все це менi, думаючи, що я нi в чому не
сумнiваюся, - мовив вiн, ступаючи по кабiнету.
Дмитро Iванович хитнув головою. Саме таким, прямим, навiть
прямолiнiйним бачився йому Чирков.
- Ще й пов'язу те це з мо ю теперiшньою виборною посадою?
Дмитро Iванович знову схитнув головою.
- А чого ви дума те, що комунiст i навiть партiйний секретар не повинен
сумнiватися? Так, вiн не повинен сумнiватися в тому основному, задля чого
вiн комунiст. А в сво©х спонуках, у сво му ставленнi до iнших людей... До
друзiв, спiвробiтникiв... У розпiзнаннi того, де добро справжн , а де
тiльки бутафорiя. Навiть у iмпульсах власно© душi. На мою думку, коли
людина сумнiва ться, то не вже добре само по собi. Вiдомо: сумнiваються
тi, що вiрять, а не тi, що не вiрять. Негiдники не вагаються. Вони й не
караються. Тобто караються, але не так, як поряднi люди.
Дмитро Iванович сидiв з пригнiченим виглядом i, здавалося, нiчого не
сприймав. Насправдi ж вiн слухав, i йому дуже подобалося те, що казав
Денис Сергiйович. Може, думав вiн, Чирков трохи й пiдлаштову ться, але
вигадати всього цього, вигадати без вiдгомону у власнiй душi не можна.
Поволi просвiтлiв обличчям, дивився на Дениса Сергiйовича, мовби
спонукаючи його розкриватися далi.
Чирков уловив ту змiну на обличчi Марченка, хоч i не до кiнця вiдгадав
©©, закурив ще одну сигарету, сказав:
- Тiльки зрозумiйте: я не закликаю до вагань, до нескiнченних ревiзiй
душi. I не кажу, що ними можна виправдати нашi вади характеру та помилки.
Бо от хоч би й ви... Настрою те себе на справедливiсть, а скрiзь i всюди
дотриматися того не вмi те. Та й помилок ви наробили. А все почалося з
того, що вiдвели в лабораторi© собi, сво©й думцi непомiрне багато мiсця.
Тепер карайтеся, сумнiвайтеся, щоб не повторити те знову. Сумнiвайтеся...
на добро. То не погано.
Дмитро Iванович у думцi не до кiнця погодився з Чирковим, нiбито посiв
занадто багато мiсця в лабораторi©. Дослiдник може, а iнколи й мусить
посiсти все мiсце, часом навiть весь простiр, який тiльки осягне попереду,
iнша рiч, що треба знайти i показати iншим ©хнi обшири й не сковувати
©хньо© волi. Але не це зараз хвилювало його.
- То ви все-таки не ма те мене за кар' риста й хитруна? - сказав Дмитро
Iванович, аби ще раз упевнитись у тому, що почув.
- Я маю вас за порядну людину, - погасив у попiльницi цигарку Чирков. -
Хоч i не знiмаю того, що сказав допiру. I радий, що ви так болiсно це
пережива те. А ще радий, що ваш син одужу , - усмiхнувся вiн. - Сьогоднi