тiснi щимки й вiдсову од усього, до чого порива ться. А з цi ю думкою
знову вернувся бiль i гостре переживання того, що сталося в аеропорту. Вiн
бачив, як вийшла з автобуса Неля, як вона оглядалася, як шукала його; як
потiм пiшла до аеровокзалу й ще стояла на сходах, розглядалася на всi
боки. ©© все дужче й дужче поймало розчарування, врештi вона потиснула
плечима й пiшла у вокзал.
Борозна мав мiцнi нерви, але й вiн не мiг докрутити в думцi тi © плiвки
до кiнця. Прикро пiдiйшовши до розгаду, що зараз може думати про нього
Неля, вiдчув, як його мовби щось шпортонуло зсередини, й сiв на лiжку,
його думка знову працювала ясно, хоч вiн i далi почував, що вона болiсно
стиска ться й втiка од тих видив, якi малю уява. Неля, мабуть, уже
сидить у лiтаку. I дуже погано дума про нього. Але що б там вона не
думала, вiн мусить ©© знайти. I пояснити все. Якщо вона повiрила йому в
отому найприкрiшому, то повiрить i в оцю випадковiсть. Хоч i тяжко
пережила оцей його мимовiльний обман. А не повiрить... Так чи так, а вiн
мусить ©© побачити. До дiдька Бережок. До дiдька все. Нiчого не втрачено.
Вiн не вмер i не захворiв невилiковно. Вiн сьогоднi ж по©де в iнститут, до
Нелиних подруг, до Нелиних батькiв, дiзна ться, де вона вiдпочива . I
по©де до не©. Так, попереду в нього чимало турбацiй, багато кiлометрiв
дорiг i важкi останнi метри недовiри, але вiн пройде ©х, чого б те йому не
коштувало.
РОЗДIЛ ТРИНАДЦЯТИЙ
До кiнця лiтнiх канiкул, коли Iрина Михайлiвна мала розпочинати в школi
роботу, а Маринка навчання (Андрi вi дали в iнститутi на пiвроку
академiчну вiдпустку), залишалося два тижнi, i Марченки вирiшили
використати хоч ©х, i всi разом ви©хали до Соколiвки. Мабуть, то була
найкраща по©здка в ©хньому життi. I не лише для дiтей, для Iрини
Михайлiвни, а й для Дмитра Iвановича. Вiн тiльки тепер по-справжньому
вiдчув, як страшно втомився, й насолоджувався кожною годиною вiдпочинку.
Позаду залишилися iнститутськi клопоти та непри мностi, хiрургiчне
вiддiлення лiкарнi, суд - вiн думав про них, як про величезний, залишений
десь позаду тягар. Ще млi спина, ще тремтять ноги, але вага вже он, на
горi. Суд вiдбувся три днi тому. То теж були не тiльки клопiтнi, а й
непри мнi днi. Особливо зустрiчами з родичами пiдсудних, котрi просто-таки
не давали ступити кроку. Дмитро Iванович за тi днi зрозумiв, якою м'якою i
всепрощенською людська душа. Тодi, коли вiн сидiв бiля лiжка сина, коли
ловив хулiгана, був готовий власноручно виконати найсуворiший присуд. А от
минув час, i його душа вiдм'якла, i вже йому й справдi було шкода отих
матерiв i батькiв, i молодики, котрi сидiли на лавi пiдсудних, вже не
здавалися лютими бандюгами, а звичайними, хоч трохи й розбещеними
хлопцями. Вiн не вимагав суворо© кари, не сперечався з адвокатами, всi
тро хулiганiв одержали по пiвтора року ув`язнення.
Про те Дмитро Iванович бiльше не думав. Намагався не думати про роботу,
хоч останнi вiдвiдини Борозни забути не мiг. Десь вiн отут, неподалiк, на
Бережку, теж загоря й вудить рибу. Шкода, що ©м не доведеться разом
попрацювати. Звичайно, Борозна б попсував йому чимало нервiв, але й
зробили б вони удвох багато.
Марченко загоряв, купався, ходив у лiс i на луг. До нього навiть
вернулося бажання ловити рибу. Воно не було таке непогамовне, як ранiше, а
все ж майже кожен ранок зустрiчав на рiчцi.
А сьогоднi навiть вирiшив спробувати щастя на нiчнiй риболовлi. Вiн
iшов на яму, де колись упiймав сома, й де, як казали мiсцевi рибалки, соми
таки водилися. Звечора накопав черв'якiв - вибирав великих i живучих, вони
звивалися, як змi©,налаштував двi закидушки, вудку (не впiйма вночi сома,
наловить уранцi дрiб'я), наварив кашi. Верещала, просилася з ним Маринка,
але вiн ©© не взяв.
Дмитро Iванович таки сподiвався наловити риби. I не стiльки для того,
щоб погамувати рибацьку спрагу, скiльки здивувати сiм'ю, зробити для не©
назавтра подарунок. Щоб зварити на березi справжню рибальську, подвiйну, а
то й потрiйну юшку i запросити до не© дiда Олексу та бабу Варку -
господарiв. До юшки в нього прихована пляшка "Староки©всько©", а для дiтей
- лимонад i медок. Завтра в нього день народження, вiн думав, що за
клопотами, за пере©здом усi забули про те, i вiн не нагада теж, але отаку
при мнiсть для них зробить. Нема нiчого кращого, як робити комусь
при мнiсть у свiй день народження.
Вечорiло, коли Дмитро Iванович добувся на луг до ями. Давно вже були
скошенi на лузi трави, рибалки та мисливцi пообтоптували береги озерець,
шорсткiше, сумнiше шумiли очерети й осоки, але тиша й зараз була така ж
глибока, i так само панував над лугом нiмий чар вiчного спокою, вiчного
оновлення, сну й пробудження. Зараз луг засинав. Дрiмав на високому стозi
посеред лугу коршак, стишено, по-вечiрньому попискували кулички на пiщанiй
косi пiд тим берегом, низько, над самою водою просвистiв табунець чирят -
поспiшав на нiчне пасовисько.
Дмитро Iванович наживив обидвi закидушки й позакидав у темну ворухку
глибiнь, а сам вилiз на кручу й сiв перепочити. Вiн намагався зануритись у
тишу, але не мiг. Йому заважав стрижиний писк i джеркiт, ©х тут було
безлiч, стрижiв, чи як ще ©х називають, щурiв, юркiв, серпокрильцiв - усiх
тих назвиськ вiн назнав за життя, у ©хньому селi ©х називали ластiвками,
як i справжнiх ластiвок. Вони гнiздилися в кручi, дiрки були повидовбуванi
так густо, що круча скидалася на бджолинi стiльники. Прудкокрилi птахи
лiтали понад самою водою, вони переганяли один одного, раптом повертали
назад, шугали прямовисно вгору - жили сво©м, не зрозумiлим для людей
життям. Там, мабуть, були сво© трагедi© i сво© радощi, щось то змушувало
однi чорно-бiлi грудочки ширяти вiльнiше, швидше, вище, iншi лiтали малими
колами, а були й такi, що мовчазно сидiли на груддi пiд кручею.
I раптом Дмитровi Iвановичу пригадалося, що саме отут минулого лiта вiн
бачив незвичайного птаха. Серпокрильця-альбiноса. Вiн був бiлий, як грудка
першого снiгу, i такий же нiжний, i надзвичайно веселий та прудкий. Вiн
лiтав, як бiла блискавиця, й чомусь було дуже гарно дивитися на нього.
Правда, не раз доводилось бачити, як iншi птахи нападали на альбiноса,
бiленький стриж нiколи не вступав у бiйку, вiн якось легко змiняв напрям
польоту й знову мчав з веселим джеркотом понад рiчковим плесом. Дмитро
Iванович пам'ятав, що йому була вдивовижу веселiсть птаха. Адже хiба не
вiдав, що не такий, як iншi, що позначений бiлiстю навiки, що ця бiлiсть
може принести йому чимало бiди i в сво©й згра©, i од iнших птахiв! А може,
саме вловлюючи це, вiн якось особливо почував власну чистоту, слiпучу
бiлiсть крил, i те наливало серце п'янкою бентежнiстю, вiн пив життя
великими ковтками, щоб за короткий час спити те, що iншi будуть пити
довго.
"Я бачив його торiк восени. Чи ж повернувся вiн на рiднi береги? Чи те,
про що я з острахом думав тодi, вже сталося?-розмiрковував Марченко,
гарячкове бiгаючи поглядом понад водою. Бiлого серпокрильця не було.-
Може, вiн уже сховався в одну з чорних нiр на спочинок? Нi, вiн завжди
лiтав допiзна. Та й якби вiн лiтав сьогоднi, я неодмiнно помiтив би його
ще тодi, коли прийшов. Отже, оте, гiрко сподiване, збулося?"
Дмитру Iвановичу стало сумно й аж трохи непри мно, мовби то вiн
накликав сво©ми думками на бiлого серпокрильця бiду. Звичайно, не вiн ©©
накликав. Так мусило бути.
"А може, бiлий серпокрилець десь в iншому мiсцi, на вищих кручах, над
ширшими плесами?" I не вiрилося.
Дмитро Iванович важко пiдвiвся й заходився лаштувати ложе на нiч.
Наносив сухого бур'яну, назбирав сiна, що його ще ранiше, до нього, брали
з покосiв рибалки, вимостив неглибоку ямку пiд росохатою, з обтiпаним
гiллям вербою на кручi. Поклав фуфайку, а сам спустився прокопаною в кручi
стежкою до води. Вона на очах мiняла кольори на темнiшi, тугiшi й,
здавалося, уповiльнювала плин.
Лiву волосiнь щось посмикувало, вiн витяг закидушку на берег. На гачку
сидiв йорж. Вiн був чорний, колючий, з великими, що синьо вiдсвiчували
проти зiр, скляними очима - головата потвора, яку, як йому здавалося, вiн
витягнув з iншого вiку. Викинувши його, витягнув другу закидушку й теж
зняв з гачка таку самiсiньку потвору. Вiн закидав волосiнi ще багато
разiв, але принаду об'©дали йоржi. Урештi, втомившись, закинув востанн , а
сам вилiз на кручу й сiв пiд вербою. Рiчку й луку вже обклала м'якими,
темними крилами нiч. Мiсяць ще не зiйшов, тiльки жовтi серпневi зорi
виблискували у високостi. Вони були рiдкi й чомусь сумнi. Темний лiс на
тому, нижчому, березi здавався чорною брилою. У ньому пронизливо й
моторошно кричала якась птаха: "Iхi-хi-хi-у, iхi-хi-хi-i",-зринав то з
одного, то з другого мiсця божевiльний лемент, очевидячки, птаха
перелiтала з мiсця на мiсце. Дмитро Iванович знав цього крикуна, колись
вiн бачив його тут удень. То була велика чорна птиця, схожа на дятла, а
може, й з породи дятлових, тiльки дуже велика. Але вiн нiколи не думав, що
вона лiта вночi й кричить так моторошно. Може, вона й справдi
збожеволiла? Чи птахи не божеволiють нiколи? ©х не мучать страшнi думки, й
за ними не ходять породженi ними кривди?
Дмитро Iванович не почував страху, проте його серце не знати чому
обiйняла туга, народжена чеканням чогось лихого для себе, вона виходила з
нього й розпросторювалась понад ним, а може, навпаки, й то таки скорше так
- його серце акумулювало ©© з луки, з лiсу, з тужного крику чорного птаха,
з зiр. Дмитро Iванович уже давно збагнув: свiт не тiльки смi ться,
народжу ться, а й суму , чека , печалиться за чимось, що не збулося в
ньому самому, як часто не збува ться в людинi. Мабуть, оце саме й був один
з таких його моментiв, недарма ж так важко нiмувала лука й так тривожно
тремтiли зорi.
Дмитро Iванович сидiв на пустельному березi, перед ним унизу текла
чорнильно-синя рiка, над ним шорстко шумiла поламана бурями верба, й з
усiх бокiв його обступала темiнь. Вона наповзала з луки, звiшувалась на
темному черевi з кручi й хлебтала з рiчки воду. Вiн почував ©© На сво©х
грудях i горлi, але вона народжувала не страх, а тiльки якусь дзвiнку тугу
в серцi. Знову закричав у лiсi птах, i той кднк ударився об воду й
затрiпотiв пiд кручею майже бiля його нiг: "Певно,подумав Дмитро
Iванович,- та птиця кричить од самотностi". Вiн теж почувався самотнiм.
Вiн уже давно приглядався до багаття, що блискотiло поруч од нього. Мiг
спробувати запалити багаття й собi - назбирати пiд кручею палiччя,
всiлякого хмизу, що його назносила вода,- але зрозумiв, що й бiля багаття
залишиться самотнiм. Десь там, у селi, сплять дружина й дiти, вiн мiг пiти
до них, але йому не хотiлося ©х будити. А його непереможно тягло до людей.
I тодi вiн пiдвiвся, почепив на сучок кошик, щоб снiданок не впорали
собаки, i пiшов на вогонь. Вiн iшов не навпрошки, лукою, хоч то було
значно ближче, але там мiг забрести у болото, а понад берегом. Iшов
сухогруддям, далi чагарями, тодi по глибокiй пiщузi й знову продирався
через чагарi й, здавалося, зовсiм не наближався до багаття. Потiм
спустився в долинку, збивав черевиками колючки в висохлiй затоцi, а коли
пiднявся на трав'янистий горб, багаття мовби само пiдскочило до нього.
Воно горiло на невисокому березi, бiля нього сидiло дво . Один у накинутiй
наопаш фуфайцi, голомозий - проти вогню поблискувала широка залисина,
другий у беретi, молодший, полум'я грало йому на вилицях, i вони здавалися
бронзовими. Помiж ними на розстеленому клейончастому плащi стояли
пiвлiтра, двi зеленi пластмасовi чарки й лежали огiрки, помiдори, хлiб, ще
якась закуска. Молодший тримав у однiй руцi нiж, у другiй настромлений на
шпичак кришень сала, пiдсмажував його на вогнi. Жир скрапував у багаття, й
воно одпльову-валося червоними iскрами.
Дмитро Iванович пошкодував, що прийшов сюди. "Очевидно,- подумав,- це
якiсь браконь ри, в кращому разi бариги, хто iнший кружлятиме сивуху
глупо© ночi". Опрiч того, вiн почував нiяковiсть: вишкрьобав iз верболозiв
просто до чужо© чарки; вiн знав, як неприязно дивляться на таких зайд
усiлякi випивохи. Але й вертатися було нiяк. Вiн привiтався, умить в його
головi зринула "легенда" - вiн забув сiрники, прикурить i пiде. На щастя,
сигарети мав, узяв ©х так, про всяк випадок,- на природi вiн майже нiколи
не курив,- Дмитро Iванович хотiв викотити з вогню жарину, але старший
рибалка,- а це таки були рибалки, бiля куща стояв рибальський справунок,-
подав йому сiрники.
- Сiдайте до вогню,- сказав вiн i посунувся вбiк.
- Та нi, спасибi,-знiяковiв Дмитро Iванович.-Прикурю й пiду до сво©х
закидух. На сома вийшов,- виправдовувався вiн, адже ловiння такими
снастями в цьому роцi вважалося забороненим.
I одразу ж подосадував на сво виправдання - кому яке до того дiло, хто
його смика за язик?
- I багато впiймали?-з хрумкотом розкусив огiрок лисий, i справдi не
зважаючи на його пояснення.
- Та жодного...- знову знiяковiв Марченко.
- А звiдки ж ви зна те, що то соми? -засмiявся лисоголовий.- Та ви
сiдайте. Юрку, сполосни чарку.
- Що ви, що ви,- запротестував Дмитро Iванович, але Юрко вже звiвся на
ноги й пiшов до рiчки. Це був високий красивий парубок, помивши чарку, вiн
грацiйно поставив ©© перед Дмитром Iвановичем i сiв на сво мiсце.
- Ви дума те, ми якiсь алкашi? - знову посмiхнувся старший.- Ну, ну, не
заперечуйте. Глупа нiч, а вони сидять удвох на лузi й давлять водяру.
Мабуть, i я б так подумав. Просто запiзнились на вечiрнiй кльов - застряли
в пiску, потомилися, рано вклалися спати. Лежали-лежали, а воно не
спиться, i чогось так стало на серцi - не то важко, не то порожньо,- то ми
оце пiднялися, розiклали купайло й сiли. Юрко, правда, як почув про
пiвлiтру, з усiх чотирьох побiг, завтра йому вже не припаде, ми сво©м
транспортом, онде за кущами лайба. Боюся, звикне, негiдник.
- Ну, дядьку Миколо...- засоромився Юрко.
- Хiба мало звика ?-правив далi лисоголовий.- А йому при його професi©
взагалi треба триматися подалi од цього зiлля.
- А чого? - запитав Марченко, вiдчуваючи, як гаряче побiгла по жилах
горiлка i як в одну мить мовби легшим стало тiло.
- Вiн кранiвник. Один неточний рух,- i вiчна вам пам'ять, дядьку
Миколо. Менi себто. Я внизу гiрую. А хто ж ви будете, якщо не секрет? -
запитав i примружився хитро, але приязно.
Дмитро Iванович чомусь вiдчув, що збрехати цьому чоловiковi не зможе.
iПрофесор, доктор наук.
- О-о,- здивовано потягнув дядько Микола. - I яких наук?
I знову Дмитро Iванович зрозумiв, що не зможе одказати так, як
одказував деяким далеким знайомим: мовляв, фотосинтез, це оця горiлка, i
огiрки, i цибуля пiд горiлку, й повiтря, яке вдиха мо разом з цигарковим
димом. Для цього чоловiка це було б просто образливо.
Вiн промовляв повiльно, намагаючись розповiсти зрозумiло й водночас
свiдомо дбаючи про цiкавiсть сво © оповiдi. Вiн сам незчувся, коли й з
чого захопився. Од тi © уваги, з якою його слухали, од внутрiшнього
бажання вибалакатись, звiльнити душу од решток тягаря? Так чи так, але
далi говорив у звичнiй йому манерi, вимахуючи руками, повсякчас
звертаючись iз запитаннями до слухачiв i вiдповiдаючи на них. Вiн
розказував про все: про те, як створював лабораторiю, як дослiджував
хлорофiловi зерна в свiтловому спектрi, як йому спала думка про отой
невловимий мент перетворень у зеленому листку, як вони шукали, як
опинилися в глухому кутi i як ©м допомiг Борозна. То була справдi
захоплива оповiдь, повна радостi й трагiзму, як була ними повна й сама
робота. Вiн тiльки тепер зрозумiв те. А також зрозумiв, що все те йому
необхiдне i що воно глибоко проросло в нього. Мабуть, так само глибинно,
як сонячний промiнь пророста в трави, в дерева, в людей - все суще на
землi.
Вiн здивувався, що розповiда все це незнайомим людям. "Невже,- зринула
думка,- я роблю це у вiдплату за горiлку та за тепло багаття, бiля якого
мене прихистили?" I одразу ж зрозумiв, що це не так. Що це таки вiдплата,
але за iнше тепло - душi, серця, якими люди одвiку грiють одне одного. Оцi
дво людей збудували для нього дiм,- для нього чи для когось iншого, це не
ма значення,- хтось виростив хлiб, який вони ©дять, а вiн теж клопочеться
й працю , щоб виправдати будинок, хлiб i тепло людських сердець, вiн не
боржник перед ними, а вони перед ним, i саме в цьому краса й щастя життя.
Вiн не почував нi сорому, нi нiяковостi перед сво©ми новими знайомими, i
зовсiм не тому, що ось викурить ще одну сигарету, встане, попроща ться i
назавжди скiнчиться ©хн знайомство; просто ©х несподiвано, але мiцно
зв'язали невидимi нитки приязнi та доброзичливостi.
У ту мить вiн подумав, що на великiй i широкiй землi люди можуть дуже
легко порозумiтися, треба тiльки не ховати сво©х думок i не плекати лихих
замiрiв, треба щиро й вiдкрито йти до багаття, запаленого в пiтьмi.
Та думка вже нiчого не змiнила в ньому самому. Вона лише принесла
радiсть, i не бурхливу, а якусь тиху, радiсть i вiдчуття спокою, саме
спокою серед людей, коли хочеться з ними говорити, хочеться разом мовчати.
Вони засидiлись допiзна. На сходi поблискувало, неначе хтось бавився
кресалом. Щось у тому було - в обiцянцi грози чи погрозi нею. Принаймнi не
хотiлось вкладатися спати, поки вона не прийшла. Вчора вона не дала йому
спати. Вiн уклався на заскленiй верандочцi, i коли вона розгулялася,
громовиця й спалахи розбудили його. Вiн лежав з розплющеними очима, коли
спалахувала блискавиця, то висвiтлювала верандочку до дна, дарма що та
була густо накрита старою грушею. А коли згасала, перед його зором ще
довго бiлiли великi, у дощових краплях грушi. Шумiла злива, й грушi важко
гупали бiля верандочки; коли вiн при черговому зблиску звiвся на лiктях,
то побачив, що трава внизу густо встелена грушами, йому захотiлося
вибiгти, назбирати ©х, але не одважився пiрнути пiд дощ. I так йому було
гарно слухати зливу в листi й чути той важкий, земний, стиглий гупiт, що
навiть зараз, згадавши, що був далеко од хати i не мав надiйного
прихистку, знову захотiв, щоб прошумiла злива. Вони залiзуть у машину, й
слухатимуть ©© шум, i гомонiтимуть до ранку.
Але сьогоднi вона пiшла стороною. Вони випили всю горiлку й викурили
пiвпачки сигарет "Столичнi"; Марченко хотiв iти на свiй белебень, але вони
не пустили й поклали його на надувному матрацику бiля машини.
Дмитро Iванович спав мiцно, чи то од випито© горiлки, чи од того, що не
виспався вчора, чи яко©сь чистоти й легкостi, що настали пiсля його
незвично© сповiдi. Вiн проспав схiд сонця, коли встав, воно вже круглiло
височенько над лiсом по той бiк рiчки. Його нiчнi спiврозмовники, взутi в
гумовi чоботи, вже стояли у водi з вудками в руках. Дмитро Iванович
подякував ©м за нiчлiг i пiшов до верби. Повитягавши порожнi закидушки,
розмiшав з гле м кашу, розмотав вудку. Кльов цього разу був гiрший, нiж
тодi, коли поштар вручив йому телеграму про нещастя з Андрi м, але вiн
таки впiймав в'язя, двох пiдлящiв та зо Два десятки дрiбноти.
Вернувся до хати десь на початку одинадцято© години.
На подвiр'© на нього чекала несподiванка. Юшка вже варилася. Вона саме
закипала у вiдрi, пiдвiшеному на великiй дерев'янiй тринозi над вогнем,
розкладеним у кiнцi саду. Бiля вiдра поралася баба Варка, в помiчниках у
не© ходили... Юлiй i Микола. А трохи збоку, пiд кущем порiчок, солодко
спав "запрограмований на кохання" вген. Хлопцi при©хали привiтати його з
днем народження. Це зворушило Дмитра Iвановича, то бiльше, вiн знав, що
тут не було пiдлабузництва, намагання сподобатися начальству - всi тро на
таке були просто нездатнi. Та й вони не сказали, що при©хали привiтати
Дмитра Iвановича з днем народження. Мовляв, захотiлося покататись
"ракетою", покупатись, позагоряти, а комусь i спала щаслива думка: давайте
потривожимо шефа.
Обiдали на травi пiд грушею-лiсiвкою, що вже почала сипати додолу
маленькi й мiцнi, як крем'яхи, грушки. Одна впала вгеновi в тарiлку, i
вiн насправжки злякався, й було багато реготу. Особливо розвеселилася
Маринка, вона намагалася тихцем кинути у вгенову тарiлку ще з пiвжменi
грушок, i вiн ловив ©©, й перекинули тарiлку, i Дмитро Iванович насварився
на обох дерев'яною ложкою-довбанкою, що ©х виклала на ряденце баба Варка.
До юшки була "Староки©вська", ©© повiльно розливали в чарки, випили за
Дмитра Iвановича, за його родину, за роботу, невдовзi хлопцi почали
зриватися на пишнiшi тости, але Марченко не пiдтримав ©х. Вiн взагалi не
любив пишнот, нiяковiв перед ними. Вiн проголосив тiльки один тост, який
трохи спантеличив хлопцiв: за Борозну. Дотримуючись дано© тому обiцянки,
вiн ©м нiчого не розповiв, а тiльки сказав, що Вiктор Васильович дуже
здiбний науковець, вельми порядка людина й що анонiмка не ма до нього
нiякого стосунку. У цьому впевнився рiшуче. Вiн пошкодував, що ©м не
доведеться працювати разом, i порадив хлопцям, коли завтра вертатимуться
додому, за©хати по дорозi на Бережок i провiдати Борозну. Спробувати з ним
поговорити, можливо, вiн ще передума . А нi - то хоч просто попрощатися
по-людському.
Пiсля снiданку всi пiшли па рiчку, а Дмитро Iванович лiг у кiмнатi
подрiмати. Спалося йому погано, заходжувалося серце (пiсля чарки завжди
так), i заважала Маринка, котра кiлька разiв прибiгала то за надувним
кругом, то за цукерками, то ще за чимось. Вiн устав трохи розбитий, з
болем у головi. Тим часом повернулися з рiчки хлопцi, вони були мокрi,
веселi й голоднi, до©ли юшку й упорали ковбасу, яку вранцi майже нiхто не
©в, хотiли знову йти на Десну, але тут взяв у сво© руки провiд дiд Олекса.
Вiн запропонував пiти по гриби. З того, що сказав "по гриби", а не по
маслюки, з того, що з темного чулана виставив цiлу шерегу корзин i
корзинок, Дмитро Iванович зрозумiв, що грибування буде розкiшним.
Веселим гуртом вирушили в путь. Попереду дiд Олекса з Маринкою, за ними
Юлiй, вген, Микола i Андрiй, позаду ступали Дмитро Iванович з Iриною
Михайлiвною. Iрина Михайлiвна нiколи не була охоча до всiляких походеньок
i мандрiвок, але сьогоднi залюбки вибралася й вона. Йшли довго.
Розрiдженим соснячком, у якому повсюдно рудiли лапатi гiрчаки, стежкою
через зоране поле, знову стежкою через соснячок, ще зовсiм молодий i такий
хирлявий, що в ньому на половинi сосонок колючки були жовтi, а на деяких
пообсипалися зовсiм. Першим збочив iз стежки Андрiй, зiрвав цiлий кущ
сухуватих, але не червивих маслюкiв, за ним кинулась Маринка, однак дiд
Олекса пiдняв угору руку, закликаючи не вiдволiкатися i йти за ним. Шлях
©м перетяла дорога, колись добре в'©жджена, а тепер заросла травою. Вони
повернули лiворуч по дорозi. У праву руку од них тягнувся соснячок, у лiву
- теж соснячок, але вже вищий i густiший, помiж ним бiлiли берiзки та
височiли молодi клени. Тут пiшли низиннi мiсця, попiд соснами вже не
жовтiв пiсок, а росла висока, хоч i рiдка, трава. З лiвого боку в тiснiй,
маленькiй долинцi вигулькнула березова i дубова оаза, вона була густа,
закучерявлена лiщиною i крушиною й пiдступала до само© дороги. Дiд Олекса
зупинився навпроти оази, поставив на дорогу корзину й дiстав саморобну
вишневу люльку.
- Ану, хлопцi, мотнiться в цей гайок,- сказав вiн.- Треба перевiрити.
Хлопцi, а з ними й Маринка, шаснули в кущi, а дiд Олекса закурив
люльку. Вiн стояв посеред дороги, високий, бiлобородий - полiщук з давнiх
лубкiв,- i значуще всмiхався. З його усмiху Дмитро Iванович зрозумiв, що
вiн послав хлопцiв не перевiряти, а взяти вже знайдене.
Хлопцi й Маринка справдi незабаром вернулися, несучи в корзинi зо два
десятки великих темно-бурих боровикiв. Дiд нiчого не сказав, пiдняв
корзину й рушив далi. Вони пройшли ще з пiвкiлометра (Маринка вже
стомилася, й хлопцi по черзi несли ©© на плечах), тепер соснячок, що рiс
лiворуч,- од дороги його вiдокремлювала неглибока стара канава, поросла
лiщиною i лозами,- був iнакший. Власне, такий, як i ранiше, але помiж ним
рiвненькими рядками бiгли в глибiнь дубки й берiзки. Смуга сосняка -
пасемце дубiв i берiзок, знову смуга сосняка - й знову листяна посадка.
- Отут i грибуватимемо,- сказав дiд Олекса.- Ставайте кожне на отаку
смужку й прямуйте нею до кiнця. Не бiйтеся, не заблудитесь. Усi ми вийдемо
на луг. Лупатимуться гайочки - теж обдивiться ©х зокiл. Всередину не
лiзьте, там нема нiчого. Дмитре Iвановичу, ви ставайте сюди. Ти, мала, з
ким пiдеш, з мамою?
Дмитро Iванович зайшов у лiс. Перед ним бiгли в далечiнь чотири ряди
струнких берiзок та теж струнких, пiд-чухраних дубкiв. Вони вже обiгнали в
ростi сосни, пiднялися над ними метрiв зо два. Сосни стояли тихi,
мовчазнi, мовби неживi, а берiзки й дубки перешiптувались листом, i над
головою в Дмитра Iвановича котився тихий, ласкавий шум. Особливо гарнi
були берiзки, гарнi в сво©й молодостi, нестримному зростi, зеленому
кипiннi. Осiнь ще не спалила ©м крил, i вони маяли ними, мовби летiли над
сосновим бором.
Унизу росла висока трава, але вона була рiдка й уже пожухла. Марченко
подумав, що дiд Олекса цього разу таки дав маху, привiв ©х не туди, куди
треба.
Але в ту ж мить побачив попереду в травi щось червоне, яскраве, кинувся
до нього й зупинився в подивi. То був красноголовець. Великий, на високiй
рiвнiй нiжцi, вiн аж рiзав очi чистотою червоно© барви. Неподалiк од нього
росло ще два менших. Дмитровi Iвановичу аж жаль було пiдтинати ножем таку
красу. Вiн поклав ©х у кошик, але, тiльки рушив далi, знову наштовхнувся
на два чималi красноголовцi, схожi на збитошних хлопцiв у червоних
капелюхах. Потiм знайшов бiлий гриб. Вiн рiс у розпрузi мiж листяною
посадкою i сосняком. Десь збоку верещала Маринка, видно, й там ходила
удача.
Пройшовши ще трохи, весь час пiдтинаючи то красноголовця, то боровика,
а то й бiлого гриба, Дмитро Iванович наштовхнувся на зелене диво. То був
один з тих гайкiв, про якi казав дiд Олекса. Вiн рiс у долинцi, на
просторi - сосновий бiр перед ним вiдступив - i здавався одним
велетенським кущем. Власне, вiн i був одним кущем - три чи чотири кремезнi
дуби, що сплелися кронами, берези й клени, якi щiльно обступили ©х, а пiд
ними й докруж лiщина, крушина, калина - могутнi зеленi груди, якi дихали
одним дужим подихом. Йому здалося, що вiн чу ©хн дихання. В тому
зеленому кипiннi - кiлька червоних, коричневих та бiлих барв, але вони
тiльки пiдкреслювали чистоту зелено© барви. Бiля вершечка найвищого дуба в
розсосi чорнiло сороче чи вороняче гнiздо, а трохи нижче ходив по товстiй
гiлцi лiсовий модник i франт дятел-крутиголовка. У червоному капелюсi,
червоних штанях, рябому галстуцi, вiн нiби пританцьовував на гiлцi,
поклюкуючи дзьобом по товстiй дубовiй корi. Проте всiм лiсовим мешканцям
вiдомо, що крутиголовка хоч трохи й франт, але зовсiм не пiжон, що
походить вiн з трудово© сiм'© i сам теж великий трудар. Що й живе вiн
менше за iнших птахiв - усього два-три роки, бо од важко© працi
порушу ться щось у його головi. Може, вiн нажива собi гiпертонiчну
хворобу, як деякi клопiтливi люди?
Дятел не вельми зважав на Дмитра Iвановича, клював i далi, тiльки
сховався на той бiк гiлки. А Марченко, щоб не сполохати його, й собi
одступив за лiщинове гiлля.
Довкола гайка росла густа висока трава, а в нiй червонiли красноголовцi
й бурiли боровики та бiлi гриби.
За кiлька хвилин Дмитро Iванович наповнив кошик майже доверху. Коли вiн
зупинився перепочити, то подумав, що йому ще нiколи не доводилося бачити
стiльки грибiв. Та ще й не десь у гущавинi, в далеких лiсових нетрях, а на
просторi, за три кiлометри вiд села.
I враз вiн зрозумiв, що то не випадково. Що це йому подарунок на день
народження од дiда Олекси. Йому i його родинi. Очевидно, це дiдове
займище, вiн назвав його i берiг до цього дня.
Дмитра Iвановича заповнила тепла хвиля вдячностi. Мабуть, подумав, дiд
Олекса теж знав про його клопоти й нещастя i хоче допомогти йому стерти
про них згадку ось цим дарунком. Вiн був дуже дорогим для Марченка, саме
спiвчутливiстю i теплотою; дiд Олекса мовби подарував йому оцей день, з
красою дозрiлого лiта, зеленим шумом, прохолодним вiтерцем i щедрими
сонячними бризками. I ще вiн подумав, що тепло, акумульоване дарунком, не
адекватне його коштовностi. Часом одна- дина цигарка бува дорожчою за
золотий портсигар.
I тут йому зненацька пригадалося, як узимку сорок другого року вiн
стояв у снiгах за Волгою. Вiн i ще тридцять восьмеро солдатiв навчалися у
прискоренiй тримiсячнiй командирськiй школi. Школа мiстилася в двох
невеличких пристанцiйних будиночках зруйновано© бомбами станцiйки. У них
тодi був чудесний учитель, вiн же й начальник курсiв, i замполiт,- Захар
Максимович Родiн. Вiн уже одвоювався, у нього в спинi сидiло три осколки,
один - за кiлька мiлiметрiв од хребта; вiн був значно старший за них усiх
- пiд сорок, сорок точно, й здавався ©м майже дiдом. Захар Максимович
мешкав з дружиною i дочкою у будцi колiйного обхiдника. Зима тодi видалася
снiжна, сувора, просто скажена. В степу гуляли шаленi, крижанi вiтри, вони
обривали на дахах залiзо й видували тепло з старих, розхитаних станцiйних
будiвель. Курсанти давно попиляли в'язи i акацi©, що росли на станцi©, i
мерзли нестерпно. Але найгiрше доводилось Захару Максимовичу з_ дружиною i
малою дочкою, ©хн помешкання обдувалося вiтром з усiх бокiв, воно було як
одна холодна камiнна брила. В один з таких днiв хтось довiдався, що завтра
Захару Максимовичу сорок рокiв. Що могли подарувати йому вони, курсанти,
коли весь взвод голився однi ю бритвою - решту помiняли на хлiб. I тодi
вони пiшли вночi за вiсiм кiлометрiв у байрак i спиляли два в'язи. Брели
по пояс у снiгу, прострiленi наскрiзь сталевим вiтром, i кожен нiс на
плечi метрову колоду або в'язку палiччя. Тихенько склали все те багатство
бiля будки й пiшли в холодну казарму, не взявши собi жодного полiна.
За тиждень усi вони ви©хали за призначеннями у вiйськовi частини. I до
само© весни, пробиваючись з автоколоною у глибоких снiгах, замерзаючи в
кабiнi на ослизлiй од ожеледi дорозi, Дмитро Iванович думав, чи ж
вистачить Захару Максимовичу дров до весни. Вiн чомусь дуже часто думав
про це. I не раз згадував потiм, пiзнiше.
Дмитро Iванович поставив кошика й одiйшов убiк. Вiн не мiг одвести очей
од схожого на величезний зелений стiг гайка. Обступлений з усiх бокiв
нижчим лiсом, освiтлений сонцем, гайок аж кипiв зеленими соками. То була
цiла киснева держава, досконало вибудувана, гармонiйна, красива. То був
його помiчник, друг, побратим. Це вiн напував киснем Дмитра Iвановича, а
Дмитро Iванович клопотався, щоб йому краще дихалося. Вони обо пили сонце,
од сонця починалися, завдячували сонцевi життям. Хтось iз учених, хто
саме, Дмитро Iванович не мiг пригадати, сказав, що сонячний промiнь гра у
нашiй головi. Хто зна, Що саме вiн мав на увазi. Так чи так, але вiн
сказав добре.
знову вернувся бiль i гостре переживання того, що сталося в аеропорту. Вiн
бачив, як вийшла з автобуса Неля, як вона оглядалася, як шукала його; як
потiм пiшла до аеровокзалу й ще стояла на сходах, розглядалася на всi
боки. ©© все дужче й дужче поймало розчарування, врештi вона потиснула
плечима й пiшла у вокзал.
Борозна мав мiцнi нерви, але й вiн не мiг докрутити в думцi тi © плiвки
до кiнця. Прикро пiдiйшовши до розгаду, що зараз може думати про нього
Неля, вiдчув, як його мовби щось шпортонуло зсередини, й сiв на лiжку,
його думка знову працювала ясно, хоч вiн i далi почував, що вона болiсно
стиска ться й втiка од тих видив, якi малю уява. Неля, мабуть, уже
сидить у лiтаку. I дуже погано дума про нього. Але що б там вона не
думала, вiн мусить ©© знайти. I пояснити все. Якщо вона повiрила йому в
отому найприкрiшому, то повiрить i в оцю випадковiсть. Хоч i тяжко
пережила оцей його мимовiльний обман. А не повiрить... Так чи так, а вiн
мусить ©© побачити. До дiдька Бережок. До дiдька все. Нiчого не втрачено.
Вiн не вмер i не захворiв невилiковно. Вiн сьогоднi ж по©де в iнститут, до
Нелиних подруг, до Нелиних батькiв, дiзна ться, де вона вiдпочива . I
по©де до не©. Так, попереду в нього чимало турбацiй, багато кiлометрiв
дорiг i важкi останнi метри недовiри, але вiн пройде ©х, чого б те йому не
коштувало.
РОЗДIЛ ТРИНАДЦЯТИЙ
До кiнця лiтнiх канiкул, коли Iрина Михайлiвна мала розпочинати в школi
роботу, а Маринка навчання (Андрi вi дали в iнститутi на пiвроку
академiчну вiдпустку), залишалося два тижнi, i Марченки вирiшили
використати хоч ©х, i всi разом ви©хали до Соколiвки. Мабуть, то була
найкраща по©здка в ©хньому життi. I не лише для дiтей, для Iрини
Михайлiвни, а й для Дмитра Iвановича. Вiн тiльки тепер по-справжньому
вiдчув, як страшно втомився, й насолоджувався кожною годиною вiдпочинку.
Позаду залишилися iнститутськi клопоти та непри мностi, хiрургiчне
вiддiлення лiкарнi, суд - вiн думав про них, як про величезний, залишений
десь позаду тягар. Ще млi спина, ще тремтять ноги, але вага вже он, на
горi. Суд вiдбувся три днi тому. То теж були не тiльки клопiтнi, а й
непри мнi днi. Особливо зустрiчами з родичами пiдсудних, котрi просто-таки
не давали ступити кроку. Дмитро Iванович за тi днi зрозумiв, якою м'якою i
всепрощенською людська душа. Тодi, коли вiн сидiв бiля лiжка сина, коли
ловив хулiгана, був готовий власноручно виконати найсуворiший присуд. А от
минув час, i його душа вiдм'якла, i вже йому й справдi було шкода отих
матерiв i батькiв, i молодики, котрi сидiли на лавi пiдсудних, вже не
здавалися лютими бандюгами, а звичайними, хоч трохи й розбещеними
хлопцями. Вiн не вимагав суворо© кари, не сперечався з адвокатами, всi
тро хулiганiв одержали по пiвтора року ув`язнення.
Про те Дмитро Iванович бiльше не думав. Намагався не думати про роботу,
хоч останнi вiдвiдини Борозни забути не мiг. Десь вiн отут, неподалiк, на
Бережку, теж загоря й вудить рибу. Шкода, що ©м не доведеться разом
попрацювати. Звичайно, Борозна б попсував йому чимало нервiв, але й
зробили б вони удвох багато.
Марченко загоряв, купався, ходив у лiс i на луг. До нього навiть
вернулося бажання ловити рибу. Воно не було таке непогамовне, як ранiше, а
все ж майже кожен ранок зустрiчав на рiчцi.
А сьогоднi навiть вирiшив спробувати щастя на нiчнiй риболовлi. Вiн
iшов на яму, де колись упiймав сома, й де, як казали мiсцевi рибалки, соми
таки водилися. Звечора накопав черв'якiв - вибирав великих i живучих, вони
звивалися, як змi©,налаштував двi закидушки, вудку (не впiйма вночi сома,
наловить уранцi дрiб'я), наварив кашi. Верещала, просилася з ним Маринка,
але вiн ©© не взяв.
Дмитро Iванович таки сподiвався наловити риби. I не стiльки для того,
щоб погамувати рибацьку спрагу, скiльки здивувати сiм'ю, зробити для не©
назавтра подарунок. Щоб зварити на березi справжню рибальську, подвiйну, а
то й потрiйну юшку i запросити до не© дiда Олексу та бабу Варку -
господарiв. До юшки в нього прихована пляшка "Староки©всько©", а для дiтей
- лимонад i медок. Завтра в нього день народження, вiн думав, що за
клопотами, за пере©здом усi забули про те, i вiн не нагада теж, але отаку
при мнiсть для них зробить. Нема нiчого кращого, як робити комусь
при мнiсть у свiй день народження.
Вечорiло, коли Дмитро Iванович добувся на луг до ями. Давно вже були
скошенi на лузi трави, рибалки та мисливцi пообтоптували береги озерець,
шорсткiше, сумнiше шумiли очерети й осоки, але тиша й зараз була така ж
глибока, i так само панував над лугом нiмий чар вiчного спокою, вiчного
оновлення, сну й пробудження. Зараз луг засинав. Дрiмав на високому стозi
посеред лугу коршак, стишено, по-вечiрньому попискували кулички на пiщанiй
косi пiд тим берегом, низько, над самою водою просвистiв табунець чирят -
поспiшав на нiчне пасовисько.
Дмитро Iванович наживив обидвi закидушки й позакидав у темну ворухку
глибiнь, а сам вилiз на кручу й сiв перепочити. Вiн намагався зануритись у
тишу, але не мiг. Йому заважав стрижиний писк i джеркiт, ©х тут було
безлiч, стрижiв, чи як ще ©х називають, щурiв, юркiв, серпокрильцiв - усiх
тих назвиськ вiн назнав за життя, у ©хньому селi ©х називали ластiвками,
як i справжнiх ластiвок. Вони гнiздилися в кручi, дiрки були повидовбуванi
так густо, що круча скидалася на бджолинi стiльники. Прудкокрилi птахи
лiтали понад самою водою, вони переганяли один одного, раптом повертали
назад, шугали прямовисно вгору - жили сво©м, не зрозумiлим для людей
життям. Там, мабуть, були сво© трагедi© i сво© радощi, щось то змушувало
однi чорно-бiлi грудочки ширяти вiльнiше, швидше, вище, iншi лiтали малими
колами, а були й такi, що мовчазно сидiли на груддi пiд кручею.
I раптом Дмитровi Iвановичу пригадалося, що саме отут минулого лiта вiн
бачив незвичайного птаха. Серпокрильця-альбiноса. Вiн був бiлий, як грудка
першого снiгу, i такий же нiжний, i надзвичайно веселий та прудкий. Вiн
лiтав, як бiла блискавиця, й чомусь було дуже гарно дивитися на нього.
Правда, не раз доводилось бачити, як iншi птахи нападали на альбiноса,
бiленький стриж нiколи не вступав у бiйку, вiн якось легко змiняв напрям
польоту й знову мчав з веселим джеркотом понад рiчковим плесом. Дмитро
Iванович пам'ятав, що йому була вдивовижу веселiсть птаха. Адже хiба не
вiдав, що не такий, як iншi, що позначений бiлiстю навiки, що ця бiлiсть
може принести йому чимало бiди i в сво©й згра©, i од iнших птахiв! А може,
саме вловлюючи це, вiн якось особливо почував власну чистоту, слiпучу
бiлiсть крил, i те наливало серце п'янкою бентежнiстю, вiн пив життя
великими ковтками, щоб за короткий час спити те, що iншi будуть пити
довго.
"Я бачив його торiк восени. Чи ж повернувся вiн на рiднi береги? Чи те,
про що я з острахом думав тодi, вже сталося?-розмiрковував Марченко,
гарячкове бiгаючи поглядом понад водою. Бiлого серпокрильця не було.-
Може, вiн уже сховався в одну з чорних нiр на спочинок? Нi, вiн завжди
лiтав допiзна. Та й якби вiн лiтав сьогоднi, я неодмiнно помiтив би його
ще тодi, коли прийшов. Отже, оте, гiрко сподiване, збулося?"
Дмитру Iвановичу стало сумно й аж трохи непри мно, мовби то вiн
накликав сво©ми думками на бiлого серпокрильця бiду. Звичайно, не вiн ©©
накликав. Так мусило бути.
"А може, бiлий серпокрилець десь в iншому мiсцi, на вищих кручах, над
ширшими плесами?" I не вiрилося.
Дмитро Iванович важко пiдвiвся й заходився лаштувати ложе на нiч.
Наносив сухого бур'яну, назбирав сiна, що його ще ранiше, до нього, брали
з покосiв рибалки, вимостив неглибоку ямку пiд росохатою, з обтiпаним
гiллям вербою на кручi. Поклав фуфайку, а сам спустився прокопаною в кручi
стежкою до води. Вона на очах мiняла кольори на темнiшi, тугiшi й,
здавалося, уповiльнювала плин.
Лiву волосiнь щось посмикувало, вiн витяг закидушку на берег. На гачку
сидiв йорж. Вiн був чорний, колючий, з великими, що синьо вiдсвiчували
проти зiр, скляними очима - головата потвора, яку, як йому здавалося, вiн
витягнув з iншого вiку. Викинувши його, витягнув другу закидушку й теж
зняв з гачка таку самiсiньку потвору. Вiн закидав волосiнi ще багато
разiв, але принаду об'©дали йоржi. Урештi, втомившись, закинув востанн , а
сам вилiз на кручу й сiв пiд вербою. Рiчку й луку вже обклала м'якими,
темними крилами нiч. Мiсяць ще не зiйшов, тiльки жовтi серпневi зорi
виблискували у високостi. Вони були рiдкi й чомусь сумнi. Темний лiс на
тому, нижчому, березi здавався чорною брилою. У ньому пронизливо й
моторошно кричала якась птаха: "Iхi-хi-хi-у, iхi-хi-хi-i",-зринав то з
одного, то з другого мiсця божевiльний лемент, очевидячки, птаха
перелiтала з мiсця на мiсце. Дмитро Iванович знав цього крикуна, колись
вiн бачив його тут удень. То була велика чорна птиця, схожа на дятла, а
може, й з породи дятлових, тiльки дуже велика. Але вiн нiколи не думав, що
вона лiта вночi й кричить так моторошно. Може, вона й справдi
збожеволiла? Чи птахи не божеволiють нiколи? ©х не мучать страшнi думки, й
за ними не ходять породженi ними кривди?
Дмитро Iванович не почував страху, проте його серце не знати чому
обiйняла туга, народжена чеканням чогось лихого для себе, вона виходила з
нього й розпросторювалась понад ним, а може, навпаки, й то таки скорше так
- його серце акумулювало ©© з луки, з лiсу, з тужного крику чорного птаха,
з зiр. Дмитро Iванович уже давно збагнув: свiт не тiльки смi ться,
народжу ться, а й суму , чека , печалиться за чимось, що не збулося в
ньому самому, як часто не збува ться в людинi. Мабуть, оце саме й був один
з таких його моментiв, недарма ж так важко нiмувала лука й так тривожно
тремтiли зорi.
Дмитро Iванович сидiв на пустельному березi, перед ним унизу текла
чорнильно-синя рiка, над ним шорстко шумiла поламана бурями верба, й з
усiх бокiв його обступала темiнь. Вона наповзала з луки, звiшувалась на
темному черевi з кручi й хлебтала з рiчки воду. Вiн почував ©© На сво©х
грудях i горлi, але вона народжувала не страх, а тiльки якусь дзвiнку тугу
в серцi. Знову закричав у лiсi птах, i той кднк ударився об воду й
затрiпотiв пiд кручею майже бiля його нiг: "Певно,подумав Дмитро
Iванович,- та птиця кричить од самотностi". Вiн теж почувався самотнiм.
Вiн уже давно приглядався до багаття, що блискотiло поруч од нього. Мiг
спробувати запалити багаття й собi - назбирати пiд кручею палiччя,
всiлякого хмизу, що його назносила вода,- але зрозумiв, що й бiля багаття
залишиться самотнiм. Десь там, у селi, сплять дружина й дiти, вiн мiг пiти
до них, але йому не хотiлося ©х будити. А його непереможно тягло до людей.
I тодi вiн пiдвiвся, почепив на сучок кошик, щоб снiданок не впорали
собаки, i пiшов на вогонь. Вiн iшов не навпрошки, лукою, хоч то було
значно ближче, але там мiг забрести у болото, а понад берегом. Iшов
сухогруддям, далi чагарями, тодi по глибокiй пiщузi й знову продирався
через чагарi й, здавалося, зовсiм не наближався до багаття. Потiм
спустився в долинку, збивав черевиками колючки в висохлiй затоцi, а коли
пiднявся на трав'янистий горб, багаття мовби само пiдскочило до нього.
Воно горiло на невисокому березi, бiля нього сидiло дво . Один у накинутiй
наопаш фуфайцi, голомозий - проти вогню поблискувала широка залисина,
другий у беретi, молодший, полум'я грало йому на вилицях, i вони здавалися
бронзовими. Помiж ними на розстеленому клейончастому плащi стояли
пiвлiтра, двi зеленi пластмасовi чарки й лежали огiрки, помiдори, хлiб, ще
якась закуска. Молодший тримав у однiй руцi нiж, у другiй настромлений на
шпичак кришень сала, пiдсмажував його на вогнi. Жир скрапував у багаття, й
воно одпльову-валося червоними iскрами.
Дмитро Iванович пошкодував, що прийшов сюди. "Очевидно,- подумав,- це
якiсь браконь ри, в кращому разi бариги, хто iнший кружлятиме сивуху
глупо© ночi". Опрiч того, вiн почував нiяковiсть: вишкрьобав iз верболозiв
просто до чужо© чарки; вiн знав, як неприязно дивляться на таких зайд
усiлякi випивохи. Але й вертатися було нiяк. Вiн привiтався, умить в його
головi зринула "легенда" - вiн забув сiрники, прикурить i пiде. На щастя,
сигарети мав, узяв ©х так, про всяк випадок,- на природi вiн майже нiколи
не курив,- Дмитро Iванович хотiв викотити з вогню жарину, але старший
рибалка,- а це таки були рибалки, бiля куща стояв рибальський справунок,-
подав йому сiрники.
- Сiдайте до вогню,- сказав вiн i посунувся вбiк.
- Та нi, спасибi,-знiяковiв Дмитро Iванович.-Прикурю й пiду до сво©х
закидух. На сома вийшов,- виправдовувався вiн, адже ловiння такими
снастями в цьому роцi вважалося забороненим.
I одразу ж подосадував на сво виправдання - кому яке до того дiло, хто
його смика за язик?
- I багато впiймали?-з хрумкотом розкусив огiрок лисий, i справдi не
зважаючи на його пояснення.
- Та жодного...- знову знiяковiв Марченко.
- А звiдки ж ви зна те, що то соми? -засмiявся лисоголовий.- Та ви
сiдайте. Юрку, сполосни чарку.
- Що ви, що ви,- запротестував Дмитро Iванович, але Юрко вже звiвся на
ноги й пiшов до рiчки. Це був високий красивий парубок, помивши чарку, вiн
грацiйно поставив ©© перед Дмитром Iвановичем i сiв на сво мiсце.
- Ви дума те, ми якiсь алкашi? - знову посмiхнувся старший.- Ну, ну, не
заперечуйте. Глупа нiч, а вони сидять удвох на лузi й давлять водяру.
Мабуть, i я б так подумав. Просто запiзнились на вечiрнiй кльов - застряли
в пiску, потомилися, рано вклалися спати. Лежали-лежали, а воно не
спиться, i чогось так стало на серцi - не то важко, не то порожньо,- то ми
оце пiднялися, розiклали купайло й сiли. Юрко, правда, як почув про
пiвлiтру, з усiх чотирьох побiг, завтра йому вже не припаде, ми сво©м
транспортом, онде за кущами лайба. Боюся, звикне, негiдник.
- Ну, дядьку Миколо...- засоромився Юрко.
- Хiба мало звика ?-правив далi лисоголовий.- А йому при його професi©
взагалi треба триматися подалi од цього зiлля.
- А чого? - запитав Марченко, вiдчуваючи, як гаряче побiгла по жилах
горiлка i як в одну мить мовби легшим стало тiло.
- Вiн кранiвник. Один неточний рух,- i вiчна вам пам'ять, дядьку
Миколо. Менi себто. Я внизу гiрую. А хто ж ви будете, якщо не секрет? -
запитав i примружився хитро, але приязно.
Дмитро Iванович чомусь вiдчув, що збрехати цьому чоловiковi не зможе.
iПрофесор, доктор наук.
- О-о,- здивовано потягнув дядько Микола. - I яких наук?
I знову Дмитро Iванович зрозумiв, що не зможе одказати так, як
одказував деяким далеким знайомим: мовляв, фотосинтез, це оця горiлка, i
огiрки, i цибуля пiд горiлку, й повiтря, яке вдиха мо разом з цигарковим
димом. Для цього чоловiка це було б просто образливо.
Вiн промовляв повiльно, намагаючись розповiсти зрозумiло й водночас
свiдомо дбаючи про цiкавiсть сво © оповiдi. Вiн сам незчувся, коли й з
чого захопився. Од тi © уваги, з якою його слухали, од внутрiшнього
бажання вибалакатись, звiльнити душу од решток тягаря? Так чи так, але
далi говорив у звичнiй йому манерi, вимахуючи руками, повсякчас
звертаючись iз запитаннями до слухачiв i вiдповiдаючи на них. Вiн
розказував про все: про те, як створював лабораторiю, як дослiджував
хлорофiловi зерна в свiтловому спектрi, як йому спала думка про отой
невловимий мент перетворень у зеленому листку, як вони шукали, як
опинилися в глухому кутi i як ©м допомiг Борозна. То була справдi
захоплива оповiдь, повна радостi й трагiзму, як була ними повна й сама
робота. Вiн тiльки тепер зрозумiв те. А також зрозумiв, що все те йому
необхiдне i що воно глибоко проросло в нього. Мабуть, так само глибинно,
як сонячний промiнь пророста в трави, в дерева, в людей - все суще на
землi.
Вiн здивувався, що розповiда все це незнайомим людям. "Невже,- зринула
думка,- я роблю це у вiдплату за горiлку та за тепло багаття, бiля якого
мене прихистили?" I одразу ж зрозумiв, що це не так. Що це таки вiдплата,
але за iнше тепло - душi, серця, якими люди одвiку грiють одне одного. Оцi
дво людей збудували для нього дiм,- для нього чи для когось iншого, це не
ма значення,- хтось виростив хлiб, який вони ©дять, а вiн теж клопочеться
й працю , щоб виправдати будинок, хлiб i тепло людських сердець, вiн не
боржник перед ними, а вони перед ним, i саме в цьому краса й щастя життя.
Вiн не почував нi сорому, нi нiяковостi перед сво©ми новими знайомими, i
зовсiм не тому, що ось викурить ще одну сигарету, встане, попроща ться i
назавжди скiнчиться ©хн знайомство; просто ©х несподiвано, але мiцно
зв'язали невидимi нитки приязнi та доброзичливостi.
У ту мить вiн подумав, що на великiй i широкiй землi люди можуть дуже
легко порозумiтися, треба тiльки не ховати сво©х думок i не плекати лихих
замiрiв, треба щиро й вiдкрито йти до багаття, запаленого в пiтьмi.
Та думка вже нiчого не змiнила в ньому самому. Вона лише принесла
радiсть, i не бурхливу, а якусь тиху, радiсть i вiдчуття спокою, саме
спокою серед людей, коли хочеться з ними говорити, хочеться разом мовчати.
Вони засидiлись допiзна. На сходi поблискувало, неначе хтось бавився
кресалом. Щось у тому було - в обiцянцi грози чи погрозi нею. Принаймнi не
хотiлось вкладатися спати, поки вона не прийшла. Вчора вона не дала йому
спати. Вiн уклався на заскленiй верандочцi, i коли вона розгулялася,
громовиця й спалахи розбудили його. Вiн лежав з розплющеними очима, коли
спалахувала блискавиця, то висвiтлювала верандочку до дна, дарма що та
була густо накрита старою грушею. А коли згасала, перед його зором ще
довго бiлiли великi, у дощових краплях грушi. Шумiла злива, й грушi важко
гупали бiля верандочки; коли вiн при черговому зблиску звiвся на лiктях,
то побачив, що трава внизу густо встелена грушами, йому захотiлося
вибiгти, назбирати ©х, але не одважився пiрнути пiд дощ. I так йому було
гарно слухати зливу в листi й чути той важкий, земний, стиглий гупiт, що
навiть зараз, згадавши, що був далеко од хати i не мав надiйного
прихистку, знову захотiв, щоб прошумiла злива. Вони залiзуть у машину, й
слухатимуть ©© шум, i гомонiтимуть до ранку.
Але сьогоднi вона пiшла стороною. Вони випили всю горiлку й викурили
пiвпачки сигарет "Столичнi"; Марченко хотiв iти на свiй белебень, але вони
не пустили й поклали його на надувному матрацику бiля машини.
Дмитро Iванович спав мiцно, чи то од випито© горiлки, чи од того, що не
виспався вчора, чи яко©сь чистоти й легкостi, що настали пiсля його
незвично© сповiдi. Вiн проспав схiд сонця, коли встав, воно вже круглiло
височенько над лiсом по той бiк рiчки. Його нiчнi спiврозмовники, взутi в
гумовi чоботи, вже стояли у водi з вудками в руках. Дмитро Iванович
подякував ©м за нiчлiг i пiшов до верби. Повитягавши порожнi закидушки,
розмiшав з гле м кашу, розмотав вудку. Кльов цього разу був гiрший, нiж
тодi, коли поштар вручив йому телеграму про нещастя з Андрi м, але вiн
таки впiймав в'язя, двох пiдлящiв та зо Два десятки дрiбноти.
Вернувся до хати десь на початку одинадцято© години.
На подвiр'© на нього чекала несподiванка. Юшка вже варилася. Вона саме
закипала у вiдрi, пiдвiшеному на великiй дерев'янiй тринозi над вогнем,
розкладеним у кiнцi саду. Бiля вiдра поралася баба Варка, в помiчниках у
не© ходили... Юлiй i Микола. А трохи збоку, пiд кущем порiчок, солодко
спав "запрограмований на кохання" вген. Хлопцi при©хали привiтати його з
днем народження. Це зворушило Дмитра Iвановича, то бiльше, вiн знав, що
тут не було пiдлабузництва, намагання сподобатися начальству - всi тро на
таке були просто нездатнi. Та й вони не сказали, що при©хали привiтати
Дмитра Iвановича з днем народження. Мовляв, захотiлося покататись
"ракетою", покупатись, позагоряти, а комусь i спала щаслива думка: давайте
потривожимо шефа.
Обiдали на травi пiд грушею-лiсiвкою, що вже почала сипати додолу
маленькi й мiцнi, як крем'яхи, грушки. Одна впала вгеновi в тарiлку, i
вiн насправжки злякався, й було багато реготу. Особливо розвеселилася
Маринка, вона намагалася тихцем кинути у вгенову тарiлку ще з пiвжменi
грушок, i вiн ловив ©©, й перекинули тарiлку, i Дмитро Iванович насварився
на обох дерев'яною ложкою-довбанкою, що ©х виклала на ряденце баба Варка.
До юшки була "Староки©вська", ©© повiльно розливали в чарки, випили за
Дмитра Iвановича, за його родину, за роботу, невдовзi хлопцi почали
зриватися на пишнiшi тости, але Марченко не пiдтримав ©х. Вiн взагалi не
любив пишнот, нiяковiв перед ними. Вiн проголосив тiльки один тост, який
трохи спантеличив хлопцiв: за Борозну. Дотримуючись дано© тому обiцянки,
вiн ©м нiчого не розповiв, а тiльки сказав, що Вiктор Васильович дуже
здiбний науковець, вельми порядка людина й що анонiмка не ма до нього
нiякого стосунку. У цьому впевнився рiшуче. Вiн пошкодував, що ©м не
доведеться працювати разом, i порадив хлопцям, коли завтра вертатимуться
додому, за©хати по дорозi на Бережок i провiдати Борозну. Спробувати з ним
поговорити, можливо, вiн ще передума . А нi - то хоч просто попрощатися
по-людському.
Пiсля снiданку всi пiшли па рiчку, а Дмитро Iванович лiг у кiмнатi
подрiмати. Спалося йому погано, заходжувалося серце (пiсля чарки завжди
так), i заважала Маринка, котра кiлька разiв прибiгала то за надувним
кругом, то за цукерками, то ще за чимось. Вiн устав трохи розбитий, з
болем у головi. Тим часом повернулися з рiчки хлопцi, вони були мокрi,
веселi й голоднi, до©ли юшку й упорали ковбасу, яку вранцi майже нiхто не
©в, хотiли знову йти на Десну, але тут взяв у сво© руки провiд дiд Олекса.
Вiн запропонував пiти по гриби. З того, що сказав "по гриби", а не по
маслюки, з того, що з темного чулана виставив цiлу шерегу корзин i
корзинок, Дмитро Iванович зрозумiв, що грибування буде розкiшним.
Веселим гуртом вирушили в путь. Попереду дiд Олекса з Маринкою, за ними
Юлiй, вген, Микола i Андрiй, позаду ступали Дмитро Iванович з Iриною
Михайлiвною. Iрина Михайлiвна нiколи не була охоча до всiляких походеньок
i мандрiвок, але сьогоднi залюбки вибралася й вона. Йшли довго.
Розрiдженим соснячком, у якому повсюдно рудiли лапатi гiрчаки, стежкою
через зоране поле, знову стежкою через соснячок, ще зовсiм молодий i такий
хирлявий, що в ньому на половинi сосонок колючки були жовтi, а на деяких
пообсипалися зовсiм. Першим збочив iз стежки Андрiй, зiрвав цiлий кущ
сухуватих, але не червивих маслюкiв, за ним кинулась Маринка, однак дiд
Олекса пiдняв угору руку, закликаючи не вiдволiкатися i йти за ним. Шлях
©м перетяла дорога, колись добре в'©жджена, а тепер заросла травою. Вони
повернули лiворуч по дорозi. У праву руку од них тягнувся соснячок, у лiву
- теж соснячок, але вже вищий i густiший, помiж ним бiлiли берiзки та
височiли молодi клени. Тут пiшли низиннi мiсця, попiд соснами вже не
жовтiв пiсок, а росла висока, хоч i рiдка, трава. З лiвого боку в тiснiй,
маленькiй долинцi вигулькнула березова i дубова оаза, вона була густа,
закучерявлена лiщиною i крушиною й пiдступала до само© дороги. Дiд Олекса
зупинився навпроти оази, поставив на дорогу корзину й дiстав саморобну
вишневу люльку.
- Ану, хлопцi, мотнiться в цей гайок,- сказав вiн.- Треба перевiрити.
Хлопцi, а з ними й Маринка, шаснули в кущi, а дiд Олекса закурив
люльку. Вiн стояв посеред дороги, високий, бiлобородий - полiщук з давнiх
лубкiв,- i значуще всмiхався. З його усмiху Дмитро Iванович зрозумiв, що
вiн послав хлопцiв не перевiряти, а взяти вже знайдене.
Хлопцi й Маринка справдi незабаром вернулися, несучи в корзинi зо два
десятки великих темно-бурих боровикiв. Дiд нiчого не сказав, пiдняв
корзину й рушив далi. Вони пройшли ще з пiвкiлометра (Маринка вже
стомилася, й хлопцi по черзi несли ©© на плечах), тепер соснячок, що рiс
лiворуч,- од дороги його вiдокремлювала неглибока стара канава, поросла
лiщиною i лозами,- був iнакший. Власне, такий, як i ранiше, але помiж ним
рiвненькими рядками бiгли в глибiнь дубки й берiзки. Смуга сосняка -
пасемце дубiв i берiзок, знову смуга сосняка - й знову листяна посадка.
- Отут i грибуватимемо,- сказав дiд Олекса.- Ставайте кожне на отаку
смужку й прямуйте нею до кiнця. Не бiйтеся, не заблудитесь. Усi ми вийдемо
на луг. Лупатимуться гайочки - теж обдивiться ©х зокiл. Всередину не
лiзьте, там нема нiчого. Дмитре Iвановичу, ви ставайте сюди. Ти, мала, з
ким пiдеш, з мамою?
Дмитро Iванович зайшов у лiс. Перед ним бiгли в далечiнь чотири ряди
струнких берiзок та теж струнких, пiд-чухраних дубкiв. Вони вже обiгнали в
ростi сосни, пiднялися над ними метрiв зо два. Сосни стояли тихi,
мовчазнi, мовби неживi, а берiзки й дубки перешiптувались листом, i над
головою в Дмитра Iвановича котився тихий, ласкавий шум. Особливо гарнi
були берiзки, гарнi в сво©й молодостi, нестримному зростi, зеленому
кипiннi. Осiнь ще не спалила ©м крил, i вони маяли ними, мовби летiли над
сосновим бором.
Унизу росла висока трава, але вона була рiдка й уже пожухла. Марченко
подумав, що дiд Олекса цього разу таки дав маху, привiв ©х не туди, куди
треба.
Але в ту ж мить побачив попереду в травi щось червоне, яскраве, кинувся
до нього й зупинився в подивi. То був красноголовець. Великий, на високiй
рiвнiй нiжцi, вiн аж рiзав очi чистотою червоно© барви. Неподалiк од нього
росло ще два менших. Дмитровi Iвановичу аж жаль було пiдтинати ножем таку
красу. Вiн поклав ©х у кошик, але, тiльки рушив далi, знову наштовхнувся
на два чималi красноголовцi, схожi на збитошних хлопцiв у червоних
капелюхах. Потiм знайшов бiлий гриб. Вiн рiс у розпрузi мiж листяною
посадкою i сосняком. Десь збоку верещала Маринка, видно, й там ходила
удача.
Пройшовши ще трохи, весь час пiдтинаючи то красноголовця, то боровика,
а то й бiлого гриба, Дмитро Iванович наштовхнувся на зелене диво. То був
один з тих гайкiв, про якi казав дiд Олекса. Вiн рiс у долинцi, на
просторi - сосновий бiр перед ним вiдступив - i здавався одним
велетенським кущем. Власне, вiн i був одним кущем - три чи чотири кремезнi
дуби, що сплелися кронами, берези й клени, якi щiльно обступили ©х, а пiд
ними й докруж лiщина, крушина, калина - могутнi зеленi груди, якi дихали
одним дужим подихом. Йому здалося, що вiн чу ©хн дихання. В тому
зеленому кипiннi - кiлька червоних, коричневих та бiлих барв, але вони
тiльки пiдкреслювали чистоту зелено© барви. Бiля вершечка найвищого дуба в
розсосi чорнiло сороче чи вороняче гнiздо, а трохи нижче ходив по товстiй
гiлцi лiсовий модник i франт дятел-крутиголовка. У червоному капелюсi,
червоних штанях, рябому галстуцi, вiн нiби пританцьовував на гiлцi,
поклюкуючи дзьобом по товстiй дубовiй корi. Проте всiм лiсовим мешканцям
вiдомо, що крутиголовка хоч трохи й франт, але зовсiм не пiжон, що
походить вiн з трудово© сiм'© i сам теж великий трудар. Що й живе вiн
менше за iнших птахiв - усього два-три роки, бо од важко© працi
порушу ться щось у його головi. Може, вiн нажива собi гiпертонiчну
хворобу, як деякi клопiтливi люди?
Дятел не вельми зважав на Дмитра Iвановича, клював i далi, тiльки
сховався на той бiк гiлки. А Марченко, щоб не сполохати його, й собi
одступив за лiщинове гiлля.
Довкола гайка росла густа висока трава, а в нiй червонiли красноголовцi
й бурiли боровики та бiлi гриби.
За кiлька хвилин Дмитро Iванович наповнив кошик майже доверху. Коли вiн
зупинився перепочити, то подумав, що йому ще нiколи не доводилося бачити
стiльки грибiв. Та ще й не десь у гущавинi, в далеких лiсових нетрях, а на
просторi, за три кiлометри вiд села.
I враз вiн зрозумiв, що то не випадково. Що це йому подарунок на день
народження од дiда Олекси. Йому i його родинi. Очевидно, це дiдове
займище, вiн назвав його i берiг до цього дня.
Дмитра Iвановича заповнила тепла хвиля вдячностi. Мабуть, подумав, дiд
Олекса теж знав про його клопоти й нещастя i хоче допомогти йому стерти
про них згадку ось цим дарунком. Вiн був дуже дорогим для Марченка, саме
спiвчутливiстю i теплотою; дiд Олекса мовби подарував йому оцей день, з
красою дозрiлого лiта, зеленим шумом, прохолодним вiтерцем i щедрими
сонячними бризками. I ще вiн подумав, що тепло, акумульоване дарунком, не
адекватне його коштовностi. Часом одна- дина цигарка бува дорожчою за
золотий портсигар.
I тут йому зненацька пригадалося, як узимку сорок другого року вiн
стояв у снiгах за Волгою. Вiн i ще тридцять восьмеро солдатiв навчалися у
прискоренiй тримiсячнiй командирськiй школi. Школа мiстилася в двох
невеличких пристанцiйних будиночках зруйновано© бомбами станцiйки. У них
тодi був чудесний учитель, вiн же й начальник курсiв, i замполiт,- Захар
Максимович Родiн. Вiн уже одвоювався, у нього в спинi сидiло три осколки,
один - за кiлька мiлiметрiв од хребта; вiн був значно старший за них усiх
- пiд сорок, сорок точно, й здавався ©м майже дiдом. Захар Максимович
мешкав з дружиною i дочкою у будцi колiйного обхiдника. Зима тодi видалася
снiжна, сувора, просто скажена. В степу гуляли шаленi, крижанi вiтри, вони
обривали на дахах залiзо й видували тепло з старих, розхитаних станцiйних
будiвель. Курсанти давно попиляли в'язи i акацi©, що росли на станцi©, i
мерзли нестерпно. Але найгiрше доводилось Захару Максимовичу з_ дружиною i
малою дочкою, ©хн помешкання обдувалося вiтром з усiх бокiв, воно було як
одна холодна камiнна брила. В один з таких днiв хтось довiдався, що завтра
Захару Максимовичу сорок рокiв. Що могли подарувати йому вони, курсанти,
коли весь взвод голився однi ю бритвою - решту помiняли на хлiб. I тодi
вони пiшли вночi за вiсiм кiлометрiв у байрак i спиляли два в'язи. Брели
по пояс у снiгу, прострiленi наскрiзь сталевим вiтром, i кожен нiс на
плечi метрову колоду або в'язку палiччя. Тихенько склали все те багатство
бiля будки й пiшли в холодну казарму, не взявши собi жодного полiна.
За тиждень усi вони ви©хали за призначеннями у вiйськовi частини. I до
само© весни, пробиваючись з автоколоною у глибоких снiгах, замерзаючи в
кабiнi на ослизлiй од ожеледi дорозi, Дмитро Iванович думав, чи ж
вистачить Захару Максимовичу дров до весни. Вiн чомусь дуже часто думав
про це. I не раз згадував потiм, пiзнiше.
Дмитро Iванович поставив кошика й одiйшов убiк. Вiн не мiг одвести очей
од схожого на величезний зелений стiг гайка. Обступлений з усiх бокiв
нижчим лiсом, освiтлений сонцем, гайок аж кипiв зеленими соками. То була
цiла киснева держава, досконало вибудувана, гармонiйна, красива. То був
його помiчник, друг, побратим. Це вiн напував киснем Дмитра Iвановича, а
Дмитро Iванович клопотався, щоб йому краще дихалося. Вони обо пили сонце,
од сонця починалися, завдячували сонцевi життям. Хтось iз учених, хто
саме, Дмитро Iванович не мiг пригадати, сказав, що сонячний промiнь гра у
нашiй головi. Хто зна, Що саме вiн мав на увазi. Так чи так, але вiн
сказав добре.