Мушкетик Ю.. Бiла тiнь

побачив Нелю. Вона дивилася вниз, на нього. Вiн подумав, що вона дума про
нього, i його залляла хвиля пекучого сорому. Так, так, анонiмник, пiдлий
анонiмник, спочатку нашептав на вухо, а тодi згордзяв наклеп. Вiн подумав,
що отой пiдступний лист проклав помiж ним i Нелею розколину таку глибоку,
що йому ©© не закидати. I що та розколина все ширша , розносить ©х по
сво©х берегах далi й далi, i йому годi й думати, щоб перебратись на
омрiяний берег. Неля вiдштовху його очима, вона висловлю йому сво
презирство i осуд за те, що вiн украв у не© любов, одурив собою, сво ю
вченiстю, глобальними розмовами про моральнiсть i чеснiсть. Вiн важко
повернувся й, спiткнувшись на рiвному, пiшов через парк до тролейбусно©
зупинки. Одне плече в нього було опущене, друге пiдняте, i вся його
могутня i дужа постать здавалася жалюгiдною i викликала спiвчуття.
"Саме так - спiвчуття". Неля сама не знала, звiдки воно взялося в ©©
серцi. Адже там мусили бути тiльки гнiв i презирство.
Весь пiзнiй ранок вона просидiла за столом, думаючи, що працю ,
обмислю тези статтi, а потiм мовби пробудилася, поглянула на папiр i
побачила стрiй ассiрiйцiв, котрi так запам'яталися ©й з пiдручника
четвертого класу. Тiльки всi вони мали високi чола й прямi рiвнi носи -
чола й носи Борозни. Вона кинула олiвець, порвала аркуш на дрiбнi
клаптики, пiдiйшла до вiкна, щоб укинути клаптики в кошик, i побачила
Борозну. Вiн сидiв на краю басейну i розмовляв з Вадимом Бабенком. й
одразу не сподобалася та приязна, як ©й здалося, розмова цих двох людей,
хоч i зринула гостра цiкавiсть - про що вони говорять? Якась угода, афера?
О, вона вже давно розгадала Вадима. Усмiхнений, коректний, приязний,
догiдливий, розумний - не голова, а перфокарта,- а за всiм тим така
холоднiсть, що дiткнувшись глибин його душi, може замерзнути серце. Там
порядок i величезний розрахунок. Усе розкладено по поличках, усе промiряно
по сантиметрах i секундах. Глибини його свiдомостi - склади на крижинi,
зробленi людиною, яка йде вперед, тi склади старанно прихованi. Там
припасено все тiльки для себе. Для далеко© мандрiвки. I вiн, мабуть, зайде
далеко ("Якщо його не з'©сть морж або ведмiдь",- посмiхнулася мислено).
Тiльки що з того поступу iншим! Адже в пустелi сво © душi вiн не посадив
нi для кого жодного деревця.
Якийсь розрахунок пiдказав йому вчора думку запросити ©© в кiно.
Бр-р-р-р, вiн для не© як велика льодина. Вона уявила, як би вiн в пiтьмi
залу брав ©© за руку, й знову внутрiшньо здригнулась. Те викликало в не©
трохи не вiдразу. I тут ©й пригадалося, як два тижнi тому вiн запросив ©©
з Зо ю зайти до нього додому. Тодi вона не звернула уваги; вони з Зо ю
збиралися в театр, було ще рано, десь мали згаяти час. Вадим частував ©х
кавою, показував книжки, ©х у нього чимало, i майже все раритети. А потiм
одiмкнув шухляду столу й почав показувати якiсь брошки, якiсь камiнцi й
навiть маленькi золотi ложечки та виделки. Вiн зовсiм одмiнився: очi стали
одухотворенi, блищали, довгi красивi пальцi мовби творили музику й ледь
помiтно тремтiли. У його крижанiй душi проглянула синя проталина. Але в
Нелi вона викликала подив i почуття далекостi од цi © людини.
Тепер вона подумала, що тi запросини не були випадковi. Учора вiн
обурювався вчинком Борозни, говорив про нього рiзко, нещадно, як, може, не
говорив нiхто в лабораторi©. Про що ж вони так мирно розмовляють тепер?, У
чому ото вiн упевня Борозну? Звичайно, спрямову ще на якусь криву
стежку. Нiчого доброго вiн йому пiдказати не може. А Вiктор Васильович?
Зна вiн, хто такий Вадим? Через що довiря ться йому? Невже й справдi
уклали якусь тимчасову угоду?
Вона почувала, як щось у нiй обстоювало Борозну, й лякалася того.
Обстоювала одна половина серця, а друга... друга скнiла вiд болю. Розум ©©
пiдказував, що треба загасити той бiль, треба бути холодною ii
безкомпромiсною.
Вона не змогла дотриматися тi © домовi© з собою й пiвгодини. Коли
Борозна вийшов з iнституту i знову подивився вгору, вона зрозумiла, що з
ним щось сталося. Вона бачила, як зсудомив бiль його лице, як у нього
опустилися плечi, i ©й мимоволi скрикнуло серце. Якби вiн у ту хвилину
пiднявся до не© або покликав ©© в сад, вона б пiдiйшла й заговорила, i,
може б, серце вiдгадало правду, i, може б, береги, на яких вони стояли,
почали сходитися знову. Але вiн пiшов, пiшов зiгнувшись, немов нiс на
плечах свою провину, про яку вона думала безнастанно, весь час, i якiй,
звичайно, не могла знайти виправдання.
Окрiм того, вона думала про якусь розрiдженiсть, ненаповненiсть того,
що ©© оточувало. Ненаповненiсть квартири (звичайно, не речами), вулицi,
iнституту, безцiльностi й тягучостi життя, яке ще недавно було таким
цiкавим i сповненим високого смислу. Мабуть, усе це йшло вiд того, Що
пiсля пережитого розчарування ©й знову щось вiдкрилося в людях, у людях i
в коханнi, часом ©й видавалося, що вона раптом вибiгла на крутий гребiнь,
який пану над усiма гребенями, й подивилася звiдти. Вона знову вельми
довiрилася тим дням, щасливим дням з Борозною, i не стiльки щасливим, як
обнадiйливим, цi ю надi ю вона наповнила все життя, а тепер прийшло нове
розчарування i вкинуло ©© в глибокий песимiзм. I не стiльки тому, що
втрачала конкретну надiю (не людину, а надiю), скiльки те посiяло в ©©
душi недовiру взагалi. Вона не боялася, що не вийде замiж, але нащо
виходити за того, чия душа блука десь на iнших паралелях i чи© iнтереси
нiколи не перетнуться з тво©ми. Донедавна ©й здавалося, що вона зустрiла
на рiдних обшнрах близьку душу. Тобто, мабуть, зовсiм не таку, як ©©, та
душа несла в собi щось не до кiнця осягнене нею, рiзке, круте, i все ж
вони линули в одному потоцi. Вона до кiнця не розумiла Борозни, та в життi
здебiльшого саме й люблять за те, чого не розумiють, за та мничiсть, але
та мничiсть, у якiй не вгадують лихого. Нелi ще й зараз здавалося, що там
сталася якась бiда, яка, мабуть, не виправдову Борозни, а щось поясню ,
i, якби вiн заговорив нинi, оця спiльнiсть обширiп, надзвичайно сильне
бажання зрозумiти, проникнути допомогли б ©м.
Але вiн таки пiшов i прийшов тiльки через три днi. Коли в ©© серцi вже
прохололо те гаряче бажання чи просто його нiщо не покликало, а на той час
вона знову тяжко переживала невдачу Дмитра Iвановича й свою власну, й та
невдача в ту мить була ©й надзвичайно гiркою. Та й пiдiйшов вiн не так, як
би мусив пiдiйти. Важкий, нахмарений, стояв навпроти не©, зчепивши у замок
руки, казав слова щирi, але якось так, немов вимагав вiд не© розв'язання
логiчно© задачi.
- Нелю, ти можеш знайти сили повiрити менi! Тобто зрозумiти, що я б тим
листом втрачав бiльше, нiж здобував.
Вiн мовби переводив розмову на терен мислi, логiчних висновкiв, а вони
всi були не на його користь.
Неля похитала головою, i вiн пiшов. А ©й знову стало шкода його, але
почуття це було таке, що вона в одну мить розсердилася на себе й дала собi
слово бiльше не розмовляти з Борозною.
Навпроти iнституту, через дорогу, стояв голубий лiтнiй павiльйон з
проза©чною назвою "Холодок", у якому продавали теплий напiй "Саяни",
лимонне печиво, цигарки "БТ" i фруктове морозиво. Його подавали на
пластмасових тарiлочках, а ©ли пiд полотняним тентом, нап'ятим на
металевих стояках.
Пiд тим тентом у середу обiдньо© пори й зiбралися Дмитро Iванович,
Iрина Михайлiвна, Свiтлана Кузьмiвна та Степан Степанович. Вони
демонстрували перед усiм iнститутом дружнi вза мини, приязнь i довiру
родин Марченкiв i Хоролiв, гармонiю i вза морозумiння, якi мали розвiяти
будь-якi пiдозри та наклепи. Iдея ця належала Свiтланi Кузьмiвнi, i
впроваджувала вона ©© неухильно й ревно. Вона сподiвалася в такий спосiб
порятувати бодай скалки того, що з такою стараннiстю вилiплювалося i
вкладалося впродовж рокiв, чому, здавалося, нiщо не загрожувало, що й
справдi, коли воно , нiким не помiча ться, але розбива ться од найлегшого
доторку. Для одних всi отi Одинцевi розповiдi та натяки були великою
смiховиною, iншi втiшалися, що ось i у таких благополучних родинах не все
гаразд, а тi, що не вiрили й обурювалися, вважали все це наклепом, одначе
довести нiчого не могли. Такого довести не можна. Розголосу ж ця iсторiя
справдi набрала великого. Так уже воно ведеться, що коли б це сталося з
кимось iншим, усi тiльки посмiялися б, але тут вказали пальцем на
"чистенького", "морального", й це викликало надмiрне зацiкавлення.
Для Дмитра Iвановича лишилось загадкою, яким чином Свiтлана Кузьмiвна
умудрилася привести сюди Iрину Михайлiвну, але вона прийшла, сидiла
статечно, зосереджено, напружено одколупувала маленькою пластмасовою
ложечкою крихти морозива й клала в рот. Дмитровi Iвановичу стало жаль
дружини, вiн почував перед нею провину за цю фальш, хоч i не мiг ©й
розказати всього, що сталося насправдi. Тому-то вiн був особливо вдячний
дружинi, що вона прийшла. Не через те, що схвалював оцей "захiд" Свiтлани
Хорол, а що Iрина це зробила для нього, й вiн знав, чого це ©й коштувало.
Сам вiн почувався дурнем, почувався так, неначе його роздягли й отак,
голого, виставили на розглядини. I це його вiдчуття не було вигаданим,
безпiдставно навiяним. На них справдi дивилося чотири ряди широких вiкон,
за кожним з яких працювало щонайменше три чоловiки. Солодке фруктове
морозиво здавалося Дмитру Iвановичу кислим i несмачним. Вiн знехотя
колупався ложечкою, пив теплу воду, уникаючи дивитись на iнститутське
подвiр'я. Дивився пiд ноги, i навiть власна тiнь видавалася йому
маленькою, зiщуленою, жалюгiдною. Вiн надзвичайно шкодував, що дався на
пiдмову.
Непевно почувалася й Свiтлана Кузьмiвна. Вона без угаву говорила,
смiялася, але смiх ©© був нервовий, неприродний. Тiльки Степан Степанович,
здавалося, не помiчав нiчого. Налiг грудьми на столик i лигав морозиво, як
товчену картоплю,- вже третю порцiю. А може, його й справдi все це мало
обходило. Вiн давно здався в усьому на милiсть переможця - дружини.
Молодiсть провiв безпутно, спробував вести таке життя й пiсля одруження,
упiймався, злякався, Свiтлана Кузьмiвна його притиснула, зумiла взяти в
руки, трясла, як грушу, витрушувала лiнощi, не допускала скiльки могла до
чарки та кiнга, в який грав на грошi. Вiн повнiстю залежав од не© -
квартира i машина були записанi на не©, зарплатню вона одержувала бiльшу
вдвiчi, вона залишила йому тiльки кiлька душнич-кiв - цигарки, футбол,
риболовство. Вiн з тим змирився, а от вона змиритися з таким сво©м
замiжжям не могла. Шкодувала, що так дешево й невдало продала свою красу,
молодiсть, сердилась на те, що не могла вiдплатити чоловiковi тим же,-
щось ©© до того не допускало - виховувана "змалечку поряднiсть, загальна
атмосфера iнститутського життя - й помщалася за те на ньому. Зараз вона
вiдчайдушно борсалася, намагалася втримати те, що трипало, ламалося, бо то
насамперед ламався ©© благоустрiй, ©© надiя та, зрештою, i все те, чим
по-справжньому жила.
- Хочете, я розкажу вам анекдот, - сказала Свiтлана Кузьмiвна. - Дуже
смiшний. Жiнка вибира в магазинi мiтлу. Вибира годину, двi, перебрала
всi, врештi пiдходить до продавця, щоб заплатити, а той ©© й запиту : "Вам
мiтлу загорнути чи зараз полетите?"
Степан Степанович гмукнув, хоч, мабуть, i не зрозумiв анекдота. Iрина
Михайлiвна посмiхнулася очима, Дмитро Iванович розреготався. I не стiльки
з анекдота, хоч вiн справдi був дотепний, як йому раптом пригадався начерк
iз записника Чехова: "Гiмназист пригоща даму обiдом у ресторанi. Грошей у
нього 1 крб. 20 коп. Рахунок 4 крб. ЗО коп... З дамою розмова про
Абiссiнiю". Безсмертний Чехов! У лабораторi© все валиться й летить у
прiрву. Позавчора ©м наполовину зрiзали кошторис на наступний рiк. Це
означа : вони до сьогоднi орудували сокирою i пилкою, а тепер треба оддати
ще й пилку. А вони ©дять морозиво i розказують анекдоти. Розмовляють про
Абiссiнiю!
Дмитро Iванович реготав так довго, що Iрина Михайлiвна занепоко но i
трохи осудливо подивилася на нього. Так вiн не смiявся нiколи.
Дмитро Iванович витер кулаками сльози, оглянувся, чи не дивиться хто. А
ще: чи нема тут кого з iнституту. Але пiд тентом було порожньо, тiльки за
сусiднiм столиком сидiла парочка. Там теж розмовляли "про Абiссiнiю".
Довговолосий молодик похмуро переповiдав вичитану десь теорiю, що буде з
свiтом, якi жахи чекають людство в майбутньому, розмальована дiвчина
лякалася, округлювала вималюванi очi, насправдi ж обох змагав секс, i обом
не було дiла до свiту. Дiвчина аж повискувала, складала рота трубочкою,
аби не розвозилась фарба. "Ох i мара,подумав Дмитро Iванович. - Цiкаво,
яка вона насправдi? Колись дiвчат любили за коси, за брови, а тепер
нерiдко це як щiтки з магазину "Киянка". Сьогоднi мода на такi, завтра -
на iншi".
Непомiтно для себе й далi очима спостерiгаючи хлопця й дiвчину, вiн
переключився на iнститут, на оте зловiсне - карбованець двадцять -
урiзаний кошторис. А вiн сподiвався збiльшення кошторису. I не просто
збiльшення... Просив грошей на лазерну установку. Адже сьогоднi самою
центрифугою втнеш небагато... З чим же вони залишаться? Власне, ©м
залишили кошти тiльки на зарплатню. Вiн не може погодитися з цим. Вiн буде
доводити, буде боротися.
Оскiльки Дмитро Iванович випав з розмови, Свiтлана Кузьмiвна, аби
зламати непри мну мовчанку, що запанувала за столом, почала розповiдати
вигадану iсторiю ©хнього з Степаном Степановичем кохання i одруження.
Розказувала про те, як вiн ©здив до не© на "опель-капiтанi", а вона тодi
жила в тiтки, i тiтка не хотiла, щоб племiнниця без_ згоди батькiв
виходила замiж, не давала паспорта, а Степан тодi обдурив тiтку, сказав,
що паспорт потрiбен Свiтланi, щоб купити в кредит пальто, i вони по©хали
на "опель-капiтанi" в загс i розписалися. Все це була неправда, й неправда
саме того вiдтiнку, коли людина, щось розповiдаючи, бреше й тому, кому
розповiда , i сама собi, вона трохи фiксу свою брехню, але захоплення чи
якась потреба набагато перекривають фiксування, врештi вона одключа його
зовсiм, бреше з натхненням, вона почува , що ряту ться тим, ряту сво
фiзичне ство i той порядок речей, який сама ж уклала... "Вiн мене так
шалено кохав. Ми й зараз iнодi як молодята. Правда, Стьопо?" Вона одтинала
будь-яку думку, будь-яку пiдозру з боку Iрини Михайлiвни щодо не© само© i
Дмитра Iвановича.
А той урештi прислухався, йому аж щелепи звело од тi © байки. Йому
хотiлося торохнути кулаком по столу, але натомiсть вiн тiльки подумав:
"Пропади пропадом це чортове морозиво", - й пiдвiвся. Пiдiйшов до прилавка
i замовив собi чарку коньяку (коньяк тут продавали потайки). Випив зi
смаком, крякнув, пiдiйшов до Iрини Михайлiвни:
- Ходiмо, менi вже час. Ти ж звiдси просто до Андрiя?
I, не прощаючись iз Степаном Степановичем, повiв дружину до
тролейбусно© зупинки.
Вернувшись в iнститут, вiн кiлька хвилин порпався в шухлядi столу,
одбирав потрiбнi папери, згорнувши ©х трубочкою i засунувши до кишенi,
спустився вниз.
Ще не скiнчилася обiдня перерва, секретарки не було, й Дмитро Iванович
зайшов до кабiнету директора без попередження. Корецький ходив з дитячим
вiдерцем у руках i поливав на пiдвiконнi квiти. У нього тут рiс цiлий сад.
Заскочений зненацька, вiн чомусь засоромився, поставив вiдерце, та одразу
ж оговтався, знову взяв його в руки, щоб докiнчити роботу. Дмитро Iванович
сiв на стiлець пiд Протилежною вiд вiкон стiною, чекав. Розглядався по
кабiнету - вiн завжди розглядався по цьому кабiнету й не мiг надавуватися.
Будинок старий, багато разiв реконструйований, а перший поверх, i зокрема
кабiнет, лишився недоторканим. У ньому була лiпна стеля - голуби,
позолоченi грона винограду, якiсь труби, рiзьбленi дубовi стiни, рiзьбленi
лутки вiкон - усе мiцне, розкiшне, мистецьки довершене.
Дмитро Iванович посмiхнувся. Тепер кабiнет цiкавив його тiльки з цього
погляду. I йому пригадалося, як уперше зайшов сюди, щойно скiнчивши
аспiрантуру, ще навiть без кандидатського диплома. Кабiнет вразив i
приголомшив його. I директор, оцей самий високий i худий, як Дон-Кiхот,
Павло Андрiйович Корецький, видався незвичайною людиною. Ставши до роботи,
Марченко деякий час виконував обов'язки вченого секретаря, бував у цьому
кабiнетi часто. I тодi йому вклалася до голови химерна мрiя. Вiн мрiяв
прийняти тут Iрину, з котрою нещодавно познайомився i котра довгий час не
приймала його залицянь. Уява малювала йому таку картину: вiн сидить
заклопотаний, щось пише, вона несмiливо заходить, сiда на стiлець. На
приставному столику дзвонить один телефон, другий (тодi ще не було одного
зведеного апарата), вiн невдоволе-но пiднiма трубку, кладе, натиска
пальцем бiлу кнопку, виклика секретарку. Iрина чека i пройма ться до
нього все бiльшою повагою... i любов'ю. Тодi йому здавалося, що саме для
цього варто жити.
А ще вiн подумав, як довго iнодi люди залишаються дiтьми. I посмiхнувся
сво©м думкам.
I саме тодi оглянувся Корецький.
- Ви що, тiльки що знайшли десять тисяч карбованцiв? - сказав вiн. Це
була маленька компенсацiя за недавн замiшання.
- Не знайшов, а загубив. Точнiше, вкрали.
- Де ж це вiдшукався такий спритник?
- Тут, в iнститутi.
- I хто вiн? - вiв i далi в тому ж жартiвливому ключi розмову
Корецький, радiючи, що в Дмитра Iвановича не хмарний настрiй, а значить, у
нього все гаразд удома й акцiю з кошторисом вiн сприйняв без ексцесiв.
Дмитро Iванович i сам дивувався сво му спокою, проте на останн
запитання вiдповiц хоч i жартiвливо, але вже сухо, дiловито:
- Ви з Одинцем. Зменшили наполовину кошторис i поставили мене в
неможливе становище, Павле Андрiйовичу,- захвилювався вiн, - ви краще за
всiх зна те, що це означа для вiддiлу.
- Сядьте сюди,- зненацька сказав Корецькии i повернув боком стiльця по
той бiк столу. - Сядьте, справдi.
Дмитро Iванович спантеличено й аж злякано подивився на Корецького: чи
не вiдгадав вiн його недавнi, а, правильнiше, давнi думки про директорське
крiсло, може, в нього здатнiсть телепатi©, може, здогадався, що той мав на
увазi, й з досадою махнув рукою:
- Для чого це...- хотiв сказати "фiглярство", а сказав: -Перевтiлення.
- Нi, ви таки перевтiльтеся й сядьте на мо мiсце,- м'яко сказав
Корецькии.-Справдi, що б ви робили? Шiсть рокiв ми не ма мо нiяких
практичних доказiв того, що ота робота... ота робота конче потрiбна. Тобто
ви мене розумi те. Всi подiбнi лабораторi© i навiть iнститути поки що
нiчого не дають практично. Пiд словом "практично" я розумiю вагомi
результати. Ну, дещо ви ма те. По свiтло-спектру, по складу строми... Але
основна група... Я просто не маю права.
В очах директора свiтилося щире спiвчуття, i саме це стримало Марченка
вiд рiзких слiв, якi крутилися на думцi.
- А ви самi, Павле Андрiйовичу, якби це тiльки вiд вас залежало?.. Ну,
й кошти були вашi, власнi? - тiльки й запитав вiн.
- Я дозволив би. Щось там ... Я розумiю.- Корецький став не
директором, а просто науковцем. - Якби вам вдалося довести - це ключ до
всього. Ну, не до всього, але ви б перевершили всiх сво©х колег. I наших,
i зарубiжних. Але, - сказав голосом уже тiльки директора, - тi грошi не
мо©, i я не можу пiдписати кошторис у тому виглядi, в якому склали ви. Та
й Карпо Федорович рiшуче заперечу .
Слова Корецького про Одинця Марченко залишив поза увагою. Вiн вийняв з
кишенi папери i сказав:
- Якщо ви самi так дума те, то зможете обстоювати iнтереси лабораторi©
фотосинтезу перед вищими iнстанцiями.
- Ви мене впiймали,- сказав Корецький.- Я... спробую.
Дмитро Iванович розумiв, що обстоюватиме Корецькии
слабко. I це, очевидно, нiчого не дасть. Проте пiдсунув до директора
папери:
- Тут деякi розрахунки. Подивiться. - Вiн помовчав, подивився на бiлих
голубiв на стелi й закiнчив: - Як ви самi розумi те, не можу залишити цю
роботу. Я залишу тiльки тодi, коли впевнюся, що там справдi глухий кут.
Дмитро Iванович пiднявся на третiй поверх. Бiля дверей кабiнету його
чекав Вадим Бабенко. У руках тримав якийсь папiр ("Ох, щось забагато
сьогоднi паперiв",подумав Дмитро Iванович); Бабенко мав рiшучий i
незалежний вигляд, якийсь особливо незалежний, щось було у його обличчi,
отвердiле й не знайоме Марченковi.
- Тут не замкнено,- сказав Дмитро Iванович.- Чого ви не заходите?
- Зна те, ще потiм хтось щось подума ,- сказав Вадим.- Тут у нас
творяться такi дива...
- Нiяких див,- i собi нахмурився Марченко. Йому не сподобався Вадимiв
натяк i насторожила холоднiсть, з якою той зустрiв його. Вiн звик бачити
Вадима усмiхненим, коректним, а тепер з його вигляду уловив якусь змiну й
насторожився.-Що там у вас?-мовив сухо, офiцiйно.
- Пiдпишiть,- поклав перед Дмитром Iвановичем папiр Вадим.
Дмитро Iванович узяв папiр, почав читати. "Вадим Олександрович Бабенко,
сорок шостого року народження, безпартiйний, освiта вища, кандидат
бiологiчних наук. Працюючи в лабораторi© фотосинтезу з тисяча дев'ятсот
шiстдесят дев'ятого року, зарекомендував себе здiбним, талановитим
науковцем, здатним до аналiтичного мислення, глибоко теоретично освiченим,
послiдовним i точним у практичнiй лабораторнiй роботi.
Вадим Бабенко - свiдомий громадянин, чуйний товариш, висококультурна
людина..."
- Що це таке?-обiрвав читання Дмитро Iванович.
- Я переходжу на роботу в iнститут бiохiмi©,- не змигнувши оком,
вiдповiв Бабенко.
Дмитро Iванович сидiв, немов уражений ножем у спину. Вiн аж обiперся на
стiл, щоб не похитнутися. Вадим Бабенко, котрого вважав надi ю i опорою
вiддiлу, котрому допомагав написати дисертацiю, котрий i справдi багато й
плiдно працював у лабораторi©, утiкав. Утiкав дочасно (мабуть, поспiшав,
поки чутки про невдачу не розiйшлися по сусiднiх iнститутах, бо тодi
перейти буде важче). Це було неймовiрно. Дмитро Iванович повернувся разом
iз стiльцем i подивився у вiчi Бабенкосi. Тон ледь-ледь почервонiв, але
витримав погляд.
- Менi давно пропонували там мiсце, - сказав.- Ви не ма те права
затримувати мене...- Вiн говорив нiби й з повагою, але в очах i на губах
було написано зовсiм iнше.
- А оце, - Дмитро Iванович тицьнув пальцем у папiр,-самi написали?
- Сам, - нiтрохи не знiяковiв Бабенко.- Так усi роблять.
- Тi, що йдуть за доброю згодою. Тi, що не продають сво©х товаришiв, -
скипiв Дмитро Iванович. Вiн вiдчув, що лють зашморгнула йому горло. - Ви
пацюк, що втiка з корабля.
Бабенковi очi враз стали круглi, в них спалахнули зеленi вогники, i вiн
сказав з холодним презирством:
- Не я в тому винен, що корабель виявився дiрявим. Ви його стругали. I
нiкого я не продаю. Од цього нiкому нема зла. То ви самi... вашою
нiкчемною добротою...
- Що... я сам? - обiперся об стiл Дмитро Iванович, почуваючи, як у
ньому поруч з люттю народжу ться щось тремке, крихке; вiн уже шкодував, що
не стримався, втягнувся в негiдну суперечку чи й сварку з Вадимом, якого
стiльки лiт опiкував, хоч i здогадувався про холодини, якi той носить у
серцi. Вiн i зараз, сказавши такi злi слова, залишився спокiйним i
холодним. Зеленi вогники у його очах зблиснули тiльки на мить, його очi
знову були свiтлi, чистi, его©зм не ви©в ©х, вiн, як упевнився в ту мить
Мар-ченко, в'©вся в них далеко вглиб, то була iржа пiд понi-кельованою
поверхнею. Придивившись ще пильнiше, Дмитро Iванович зрозумiв, що ота
свiтлiсть, чистота - то не чистота, то прозорiсть рiдини, що не пропуска
промiння.
- Розплоджували брехню, стояли нам на дорозi.
- Я стояв на дорозi?-спантеличено сказав Марченко.
- А хiба нi? Моя думка про це така... Нам треба зробити так,- сказав
Вадим, розтягуючи трохи слова, як вимовляв ©х Дмитро Iванович. - А чужi
думки? А бажання iнших?
- Хiба я не давав можливостi розвиватися ©м?
- Давали...- iронiчно скривив губи Бабенко.- А це тодi що? А оце?
Вiн вiдчинив шухляду, вийняв звiдти оберемок журналiв i кинув на стiл.
На кожному з них рукою Дмитра Iвановича було написано "sine mora", ще й
пiдкреслено раз або кiлька разiв. То були статтi, прочитанi його
спiвробiтниками, а деякi й ним самим, порушенi в них проблеми потребували
перевiрки, розробки, звiрки з проблемами, що розроблялися в ©хнiй
лабораторi©. I ось вони лягли на полицi шафи, "sine mora" розтягалося на
роки й забувалося зовсi. Дмитро Iванович пiдiйшов до шафи. Журнали стояли
нерiвними рядами, ©хнi стро© скидалися на камiнне мурування, порушене в
багатьох мiсцях, вони видалися Марченковi цегляною стiною, яка кожно© митi
могла похилитися i впасти на його голову.
- Мене не вистачало на все, - нарештi тихо, заглиблений у себе, сказав
вiн. - Ми справдi... надто жили летючим днем.
- Вашим днем, - уточнив Бабенко.
- Може, й мо©м. Але чого мовчали iншi? Зокрема ви?
- А кому хочеться мати непри мностi?
- Ну, це вже ви... - обурився Марченко. - Хiба я коли-небудь помщався?
Хiба я притискував вас?
- Зовнi нiби й нi. А насправдi...
- Що насправдi? - Якби це була розмова тiльки з Бабенком, оцим
Бабенком, котрий щойно вивернув себе до лиця, Дмитро Iванович не вiв би ©©
далi. Але тепер вiн сперечався з самим собою, вiн намагався захиститись
вiд чогось, що постало перед ним крутим ребром, суворим i нещадним знаком
запитання, якого вiн ставив перед собою й ранiше, але який ще нiколи не
нависав так круто над його життям. - Я завжди намагався... Ну, як сказав
один великий чоловiк: нiхто не одягнув через мене чорного плаща.
- I дума те, не одягнув?
- А звичайно. За десять рокiв я винiс лише одну догану. Скажiть, я ©©
винiс несправедливо?
- Догану ви винесли справедливо,- погодився Бабенко, але в його очах
був трiумф, з якого Марченко здогадався, що той готу йому якусь особливу
пiдлоту. - А пiшло... чи було змушено пiти з лабораторi©...
- Ну... Бурлаченко був послiдущий алкоголiк.
- А чого?
Дмитро Iванович знизав плечима.
- Безвольнiсть. Мав роботу. Мав сiм'ю. Такi дiти хорошi...
Жiнка-красуня.
- Отож, жiнка. Хiба не зна те...
- Тодi... винен сам, - i далi захищався Дмитро Iванович, шукав собi
виправдання, хоч i почував, що воно щербате. - Або тримай у руках...
- А може... - I в очах Бабенка засвiтилися зовсiм гидкi вогники.
Достеменно такi, якi загоряються темно© ночi на болотi. Принаймнi такими
вони видалися Дмитру Iвановичу. - Вiн перехворiв. I як чоловiк. Дмитро
Iванович сидiв, неначе вдарений по головi палицею. Вiн почував величезну