------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
РОЗДIЛ ПЕРШИЙ
День був ясний, сонячний, проте холодний. Коли цвiтуть сади, так бува
часто - пiсля теплих весняних днiв настають холоднi, iнодi навiть
вертаються вiдзимки, спалюють iне м траву та нiжний вишневий i абрикосовий
цвiт. Щоправда, нинi похолодання не сягнуло iнею, та й трава вже стояла
буйна, рослава. Це був молодий, закладений минуло© осенi на торфi та
привезеному чорноземi газон, яро-зелена, густа трава аж пирскала
насмоктаними з землi, з весни соками, й iнститутський сторож Василь косив
©© ручною садовою косаркою. Вiн знiмав перший укiс. Косарка диркотiла,
чадiла синiм димом, з-пiд не© бризкала зелена роса, й пахло глибоко, до
похлипу, зелом, весною, земним духом. Аби бiльше вдихнути тих сокiв,
Дмитро Iванович пiшов вузенькою асфальтованою стежечкою попiд газоном, де
саме косив Василь. Проте тут, зблизька, запах був надто густий, пересичено
густий, якийсь водянистий, давкий, вiн зовсiм не асоцiювався з пахом
свiжоскошеного лугу, а саме ця асоцiацiя й збурила Дмитра Iвановича. До
того ж диркотiла косарка й смердiло перепаленим бензином.
Одначе i холодна вiльгiсть, i цi майже непри мнi запахи вже не могли
розвiяти в Дмитровi Iвановичу того дужого вiдчуття весни, народження
чогось нового, з яким ступив на вузеньку асфальтовану дорiжку. То бiльше,
що це вiдчуття йшло не ззовнi, а зсередини, вiн сам дiткнувся душею
вишневого i бузинового цвiту, й трави, i синяви далекого обрiю за Днiпром,
i метушливо© бадьоростi шпака, що сiв на важку, в густих бубочках зав'язi
гiлку яблунi, струсивши кiлька крапель роси на асфальт; оголеними чуттями,
настро м просяк крiзь пори весни кудись далi, вглиб - до буяння,
шумування. Й побачив, таки вперше побачив, що вже весна, що дерева
сповненi яко©сь пожадливостi життя, нестримностi зросту, вiн мовби
розбруньковувався з ними й вiдчув, що ©м ще цвiсти, та цвiсти, й буяти, а
йому тiшитись тим буянням, що попереду довге-довге лiто з м'якими
розкошами, та©ною визрiвання, степ-леними водами i зеленим шумом, яке
любив, завжди чекав i яким нiколи не встигав натiшитись,- так швидко воно
минало. Вiн добре знав, звiдки почина ться це вiдчуття. Бо в ньому самому
мовби щось одновилося, одродилося, тiльки допiру вмерла та несподiвана
погроза, лячна тiнь, яка висiла над ним уподовж майже трьох тижнiв. З
iншого боку, нiчого й не було, так, невелика пiдозра, невиразна пiдозра, з
яко©, проте, почалися пильнi перевiрки, була заведена окрема карточка й
навiть... виписане направлення в диспансер по Великiй Василькiвськiй. Ця
пiдозра - пiдозра вiку, невиправдана, як невиправданi вони на дев'яносто
дев'ять вiдсоткiв усi, яко©, проте, достатньо, аби повiсити перед людиною
чорну запону (вона виправдана тим, що запiзнися - й та запона вже не
одхилиться нiколи). Вона вилущила його з усталеного життя, вкинула нехай
не в панiчний переляк, але в глибокий песимiзм, повiльно абстрагуючи од
свiту. То була справдi тiнь. Пiдозрiла тiнь на правiй легенi, ©© показав
рентген на черговiй лiкарськiй перевiрцi, що ©х, науковцiв, змушували
робити кожен рiк. Вiн не був винятком з людського роду, тiнь упала на
мозок, проросла в нього, i хоч як боронився, розвiяти не мiг. Вiн i далi
ходив на роботу, мався, як i колись, йому здавалося, що вiн вiдтиснув
думку про хворобу кудись далi, але насправдi було не так, темна, непрозора
тiнь лежала на всьому. На роботi, на новiй кiнокомедi©, на бiлiй обiднiй
скатертинi, на усмiшцi доньки. Вона, як пiгмент, просмокталася в усе, ©©
не можна було не бачити. З того дня Дмитро Iванович почав вiдчувати в
грудях з правого боку легкий бiль. Його вiдлуння ще дужче посилювало
вiдчуття страху та непевностi.
I от учора ввечерi подзвонив рентгенолог i сказав, що йому вдалося
вiдшукати стару картку Дмитра Iвановича, картку вiсiмнадцятирiчно©
давностi, й на однiй з рентгенограм вiн знайшов цю саму пляму. Колись,
можливо ще в молодостi, Дмитро Iванович, сам того не знаючи, на ногах
перехворiв на плеврит, вiдтодi залишився рубець, який можна виявити тiльки
пiд певним кутом. Саме так його й помiчено вдруге три тижнi тому. А бiль -
психосоматичний, самонавiяний. Рентгенолог сказав, що в полiклiнiку Дмитро
Iванович може бiльше не приходити, а направлення в диспансер порвати. Це
одразу розвiяло будь-якi сумнiви. Дмитро Iванович розхвилювався й
розчулився, мало не заплакав. I одразу зник бiль, i впала чорна запона,
свiт мовби засвiтився заново. Iнодi треба гiркоти бiди, щоб вiдчути смак
життя. Вiн побачив, що воно не було сiре, то вiн сам робив його таким,
воно буяло й вигранювало, i йому вiльно було зануритися в те буяння й
вiдчути при мний доторк граней. То© ж митi вiн подумав, що жив не так, що
надалi вiдчуватиме гранi, намагатиметься ©х вiдчути, не дасть сiростi
затягнути будень. I не тiльки його власний, а всi © родини - дружини, сина
та доньки. Вiн сам освiтить його ©м. Вiн оглянувся довкола, i враз
несподiвано для себе засмiявся легким дитячим смiхом i зажмурився
по-дитячому.
Його пойняла гаряча, якась аж бентежна радiсть - сонця, дерев, трави,
що ©х людина здебiльшого не помiча , вiн почував легкiсть у всьому тiлi й
запаморочливе пiднесення на душi. Зверху, у вiкнi третього поверху,
смiялися дiвчата - лаборантки сумiжно© лабораторi©, вiн подумав, що, може,
вони смiються з нього, навiть одгадав причину - на його ледь кучерявiй
головi позначалося озерце пролисини - маленьке-маленьке, його можна було
побачити тiльки згори, вiн його старанно ховав, мабуть, згори його голова
здавалася трохи кумедною, але той смiх не образив. Молодий дiвочий смiх
розливався по тiлу бентегою, тривожачи щось майже забуте, заснуле. Дмитро
Iванович усмiхнувся.
З цi ю усмiшкою й зайшов до iнституту - старого чотириповерхового
будинку, перед яким минуло© осенi знесли ще старiшi дерев'янi хавiри,
оголивши незграбний, iз вмурованими до половини в стiну колонами фасад,
обкладений довкола колон кольоровими плитками,- вiтався з вахтером, iз
спiвробiтниками, що зустрiчалися на сходах i в коридорi. Вони вiталися
радо, одразу помiтивши його ясний вид, його звичну, трохи сором'язливу,
трохи на©вну, мовби приснулу в кутиках губ усмiшку. Вони любили ©©. Вона
не означала чогось особливого - великих надiй, веселостi, але й не була
вдавана, покладена на уста силомiць. Коли вона мрiла, до нього легко
приходили, вiльно сперечалися, навiть сердилися, й вiн сердився, й вона
зникала, але з'являлася знову, щойно скiнчували суперечку. Вона не зникла
i в оцi три тижнi, але була якась стомлена, вимучена, i тепер, коли
вiдродилася, це помiтили всi. Дмитро Iванович зрозумiв, що всi бачили його
важкий настрiй душi, а тепер побачили й перемiну, мовчки радiлi© разом з
ним, i це сповнило вдячностi й ще бiльшо© радостi.
Йому хотiлося швидше зайти в кабiнет i взятися до роботи. Хотiлося
перевiрити отi сво© розрахунки, якi не давалися протягом трьох тижнiв. Про
це думав од самого ранку. Сьогоднiшн його вiдчуття було подiбне до того,
з яким приходив на роботу рокiв десять тому. На цих широких тримаршових
сходах вiн пережив кiлька перемiн отого свого настрою. Спочатку, одразу
пiсля призначення завiдуючим лабораторi ю, була насторога, навiть
боязкiсть, бо весь час здавалося, що йому вставлятимуть палицi в колеса,-
надто пiсля того, як один iз спiвробiтникiв прошепотiв на вухо, що вчора
його заступник сказав: "Який це завлабораторi ю. Це - завбазою". Вiн не
помстився заступниковi. Вiн нiколи не натякнув, що це йому вiдомо. Вiн був
вище цього. Потiм настали роки найактивнiшо© працi. Коли справдi линув на
роботу душею. Власне, доконечно те почуття не згинуло й тепер, просто вiн
трохи стомився, просто щось притерлося, притьмарилося. Але сьогоднi ступав
сходами з почуттям пiднесення. Не урочистостi, а таки пiднесення. Вiн
знав, що на нього чекають. Вiн зараз сяде, вiзьме синiй зшиток... Нi,
спочатку ма сказати те, що дума , що надумав у останнi днi про дослiди
друго© групи.
Так було завжди. Йому було при мно, що вiд нього чекають порад. Може,
саме тому майже нiколи не полишав думки про роботу. Таки давати поради. Це
його друга засторога - не нав'язувати себе, не тиснути, хоч знову ж вiд
цього остаточно вберегтися не можна, як би того не прагнув, та чи й
прагнув того до кiнця - нащо ж тодi вiн тут!
Вiн любив iти на роботу з чимось новим, обмисленим. Вiн давав поштовх,
заряд усiм (i це таки майже несамохiть - енергiю, ентузiазм осмислено дати
не можна). Саме тодi, коли нiс на роботу нову iдею, нову думку,- йому
найдужче хотiлося йти. I не те щоб не любив домiвки чи вже надто звик до
оцих людей,- хоч таки й звик, i не тiльки вiн до них, а й вони до нього,
вiн знав, що його поважають, ну, нехай не всi, але навiть тi дво чи тро ,
що не приймали його напочатку, примирилися, бiльше нiж примирилися, стали
на думцi, що вiн кращий, нiж мiг бути хтось iнший. Решта ж справдi
поважала щиро, а може... навiть любила його. Тобто поважала найвищою
мiрою.
Саме така повага свiтилася й зараз у очах Вадима Бабенка, що стояв бiля
вiкна, замислено курив сигарету. Вадим привiтався красивим, глибоким
нахилом голови, в його очах свiтилася приязнь. Вадим - молодий кандидат,
йому двадцять сiм рокiв, а вiн вже готу докторську дисертацiю. Кажуть,
Бабенко - надiя лабораторi©. Можливо, колись вiн замiнить i Марченка.
Дмитро Iванович думав про це спокiйно, може, тому, що це станеться не
скоро, а може, що таки ще не вiдомо, в кому знайде собi замiну. Адже це
залежить од нього. Вадим же справдi на сво© роки вельми розважливий i
розумний. Чи, як кажуть тепер, поiнформований.
Дмитро Iванович подумав, що саме це слово найповнiше виража Вадима.
Бабенко зна все - од швидкостi подiлу амеби до швидкостi польоту
останнього супутника, од способу добування золота з морсько© води до
способу виведення плям на шерстi i шовку. До нього в лабораторi©
звертаються як до енциклопедичного словника. Дмитро Iванович, котрий свiй
час також не в карти згаяв, диву ться, яким робом за такий ще короткий вiк
у ту красиву голову напхалося стiльки iнформацi©, як ©© не потиснули думки
про дiвчат, моднi краватки, байдарки чи ще там що. Щоправда, Вадим завжди
одягнений за модою, навiть вишукано, й зараз на ньому сiрий
напiвспортивний костюм, довга картата краватка, тупоносi лакованi черевики
- проте, мабуть, то просто охайнiсть, чепурнiсть. Бо на розв'язання
найпоширенiшо© формули: х + у = любов вiдда часу зовсiм мало. Хоч вiн i
не аскет, навiть Дмитро Iванович якось зустрiчав його у кiно з високою
бiлявою дiвчиною, але Вадима нiколи не кличуть до телефону з двозначною
посмiшкою лаборантки, вiн не скрада ться тихцем з роботи й не приходить на
роботу заспаний, з слiдами губно© помади на комiрi сорочки. Як, скажiмо,
вген Лiсняк, котрого той же Вадим назива не iнакше, як запрограмованим
на кохання. Всi сили iндивiдуума вкладенi туди, на iнше темпераменту й
енергi© лиша ться зовсiм мало. Недарма ж вген ще й матерiалу не зiбрав на
кандидатську дисертацiю.
А притому Вадим вродливий надзвичайно, дiвчата так i пасуть його очима.
Можна сказати, вiн вродливий аристократично.
- Вадиме,- якось сказала Свiтлана Кузьмiвна,- ти менi зда шся схожим на
Дорiана Грея.
На що Вадим гречно, хоч воднораз пiдкреслено театрально, вклонився i
вiдповiв:
- Сподiваюся, у сво му комплiментi ви не сяга те далi портретно©
схожостi.
Вадима довгасте, блiдувате обличчя, прямий, рiвнин нiс, виразнi губи,
якi зараз приязно усмiхалися Марченку. Вадим мав намiри щось сказати,
може, висловити те, що висвiтлював його усмiх, але стримався. Вiн не
хотiв, щоб Дмитро Iванович витлумачив його слова як пiдлабузництво.
Марченко зайшов до кабiнету. Кабiнет - з лiвого по коридору боку, перша
кiмната од сходiв. У кабiнетi панував запах сiрководню та ацетону, вiн
його ледве вiдчував, вiн звик до нього, бо це був другий запах життя, а
може, навiть перший, а отой - трави, цвiту - став другим, адже про нього
тiльки мрiялося й говорилося й рiдко коли ним ласувалося. Проте вiн
прочинив вiкно. Свiжий вiтер гойднув цупку жовту фiранку, прошелестiв
паперами, пiдняв на столi кiлька аркушiв, але не мав сили скинути ©х.
Марченко боявся протягiв - у цiй вузенькiй довгiй кiмнатi завжди тягло,
проте сьогоднi вiн залишив розчиненим вiкно, а не кватирку, як завжди.
Сiв за стiл, дiстав сигарету. Перекинув одразу три листочки на
календарi (ого, скiльки зiбралося). Сьогоднi п'ятниця, восьме травня.
Робив усе звично, майже несамохiть. I робочий спокiй, який пойняв його,
теж був буденний, звичний. А от вiдчуття, як йому починати день, яснiше,
нiж завжди. Мислено обiймав увесь плацдарм, де мала розпочатись пiдготовка
до штурму,- так трошки iронiчно, але iронiя тiльки у визначеннi, а не в
сутi,- подумав про лабораторiю i про те, що мали зробити. Оцей кабiнет,
кiмната i кiлька сусiднiх - весь вiддiл - лабораторiя, як називали вони
по-старому, були його свiтом. Досконалий i недосконалий, але якоюсь мiрою,
якою це може бути залежне од людини, витворений ним. Не тим тiльки, що
вперше очолив цю лабораторiю, можна сказати, створив ©©, адже саме з його
роботи, з його докторсько© дисертацi© вона одбрунькувалася од лабораторi©
бiлкових компонентiв, що й теми розробляв вiн, i приймав на роботу
спiвробiтникiв, i навiть закупляв обладнання. Звичайно, проблему зачинав
не вiн, вона назрiла в свiтi, над нею працювали на всiх континентах. Але
все оце: i проблема, i теми, i навiть апаратура (до речi, досить нужденна,
як на сучасний рiвень) були його свiтом. Не володiнням, а свiтом, вiд
якого залежав, який уже мовби iснував сам по собi, хоч вiн i створив його.
I навiть був його центром, його осердям. Справдi, вiн був мовби...
запалювальним механiзмом у машинi. Вiн надавав цiй машинi певних обертiв,
змушував людей i самого себе працювати енергiйнiше, мiзкувати,
докопуватись, шукати - йти далi. Примушував, отже, не як керiвник, не як
начальник, а як осердя цього агрегату, його запалювальна частина, його
якiр, що крутить усе довкола. Одначе вiн усвiдомлював, що йому треба так
матися, "так крутитися", i дотримувався заданого ритму свiдомо. Притому
вiн у хвилини абстрагування мав на це сво власне пояснення, свiй
легенький кпин: "Робота створила людину i мусить рятувати ©© й далi вiд
свого ж витвору - холодно© роботи розуму". Це справдi був майже жарт, бо
яка б холодна не була робота мозку, вона породжувала вiдчуття вдоволення,
запалювала пристрастi, принаймнi вiн не знаходив початку й кiнця, це був
один навiчно замкнений цикл. Особисто для нього та й, мабуть, для багатьох
людей вона стала метою. I на цьому кiнцi жарт втрачався зовсiм. Люди не
змогли б жити без роботи. Либонь, вони побожеволiли б без не©. Вона
зорганiзову ©х, ста самим життям. Навiть вихiднi, вiдпустка солодкi, бо
робота, ©х можна не використовувати, як не використовував вiн, ними
можна тiшитися в думцi, виконуючи роботу, лаючи ©©, а коли, може, й
проклинаючи.
I ось - перша затяжка. I захмелiла, при мно затуманилась думка,
обвинулась якоюсь химерною оболонкою, вiддалилася, проступила розмитими
контурами на вiдстанi; вiн надмiру упевнено (це фiксував, хоч i не мiг
зупинитися) думав, що те, над чим билися пiвроку, розплутають ось тепер, у
найближчi днi. Вони вiзьмуться... Вiн перекро©ть усе наново...
Без того вони не могли йти далi, не могли вийти на гребiнь, на свiй
перший значний гребiнь, пiдсумувати, а точнiше - перевiрити зроблене. Поки
що вiн не мiг покласти на стiл iнститутсько© вчено© ради нiяких вагомих
результатiв. Навiть нiхто не знав, вони чи ©х нема зовсiм, не знав
доконечно й вiн, завiдуючий вiддiлом Дмитро Iванович Марченко. ©хня
проблема поки що в площинi чисто© теорi©; величезний ланцюг, загальна
схема вiдома всiм, а як вона здiйсню ться - те невiдомо. Кожен новий рiк,
кожна нова наукова конференцiя приносять новi докази, новi уявлення, якi
часом ламають старi, вiдкидають до порога, змушують починати спочатку...
Якщо сказати вiдверто, вкрай одверто, ©м усiм разом невiдомо, чи розв
я-жуть ©© колись люди. Нi, таки розв'яжуть, тiльки, можливо, не на такому
науковому рiвнi. Сьогоднi ж навiть неозбро ним оком бачилося бiльше
пунктирiв, нiж суцiльних лiнiй, бiльше проваль, нiж мiсткiв. Та й чи там
покладенi тi мiстки? Чи пройдуть по них туди, куди треба?
Проблему, над якою працювала i його лабораторiя i яка нещодавно стала
найактуальнiшою в свiтi, вiн сам пояснював дилетантам, людям з жiнчино©
роботи або сво©м колишнiм товаришам дитинства (здебiльшого вчителям i
вiйськовим) трохи з iронi ю, що не ображала слухачiв, анi принижувала, анi
возвеличувала роботу, а тiльки висвiтлювала в ледь химерному свiтi його
самого, й то через те, що, мовляв, не може доладне розповiсти,-так:
фотосинтез - це ось хлiб, i картопля, огiрки i салат пiд оцю горiлку, ти i
я, зрештою, i повiтря над нами. Бачиш оцi зеленi пагони цибулi? В них
сонце. Вони росли, перетворюючи його енергiю. "Рослина - це Прометей, що
краде вогонь з неба". Це сказав Тiмiряз в. А як саме краде, чого листочки
ростуть, ми й шука мо. Декотрi з найнецеремон-нiших, тих, що не боялися
виставити себе профанами (здебiльшого вчителi-лiтератори), запитували: для
чого?
О, то було, на перший погляд, просте, а насправдi зовсiм не просте -
хоч цього не осягали тi, що запитували. Не цим, зовнiшнiм,- для чого отi
колби, полiерографи, епiкарди - всiлякi iншi установки. Тут вiн вiдповiдав
легко:
щоб стимулювати цей процес або й вiдтворити його штучно в лабораторних,
а далi заводських умовах, змоделювати i таким чином урятувати людство вiд
загрози голоду кисневого i звичайного, нагодувати не тiльки тих, що живуть
зараз, а й тих, що житимуть через п'ятдесят рокiв, отi шiсть мiльярдiв,
якi без цього справдi не прохарчуються, яких чека катастрофа.
Але за цим стояло й щось iнше, особисте, власне його i, як
здогадувався, не тiльки його, а й кожного працiвника лабораторi© i,
мабуть, усiх iнших учених, якi працюють над цi ю чи подiбними проблемами,
де нема остаточного результату, а може, й не буде до кiнця життя. Воно
пов'язувалося з отим - роботою як сенсом життя, його метою. Тiльки про це
нiхто не говорить. Вiдповiдь ма десятки означень, закодованих формул, за
якими скрiзь i завжди сто©ть людська душа, ©© вiчне поривання, ©© страх i
захоплення свiтом. Коли вiн починав про це думати, йому iнодi здавалося,
що ось зараз у його головi зiскочить якийсь тиблик i вiн збожеволi . Вiн
про це думав не раз. Почав думати з якогось часу. Вiн майже щодня
натикався в наукових журналах, дисертацiях на такi чи подiбнi
формулювання: "На декiлька поколiнь нам доведеться вiдмовитись...", "Через
декiлька поколiнь ми зрозумi мо природу цього явища..." I тодi мимовiльно
зривалося з мислi чи, може, майже позасвiдоме з душi: для чого? (Таке ж i
зовсiм не таке, як задавали йому не обiзнанi з проблемою знайомi). Хто -
ми? Ти, якого через пiвстолiття вже не буде, вже не буде й спомину по
тобi? Отож прикидаються тi, хто пише цi рядки, камуфлюють сво© думки чи
кажуть правду? Прикида шся ти сам чи теж так дума ш? Болi ш тими
поколiннями? I чи можна щиро болiти за прогрес узагалi? Адже, одiрваний од
конкретно© людини, вiн абсурд. Абстрагований од не© чи доведений до рiвня,
коли замiненi, закодованi всi людськi чуття, всi емоцi© - любов,
ненависть... Тодi це буде те ж саме, що саморозвиток машин. Дехто, та,
власне, такi i в ©хньому iнститутi, так i кажуть. Тодi для чого прогрес?
Саморозвиток землi, однi © з планет? Але ж ©х мiльярди. Розвиваються, щоб
загинути...
Вiн помiчав, що його думка вивiльню ться, повзе кудись убiк. Що вiн
мимоволi уника вiдповiдi, яку конче повинен знати для себе. I не тiльки
тому, а може, й зовсiм не тому, що нинi всi вони, люди, пiдiйшли щiльно
самим сво©м iснуванням до цих проблем. Чистого повiтря, води, ©жi. Що
провiднi вченi, державнi дiячi дедалi частiше перечiпляють-ся через них
практично. А саме через те, що його власне життя, його робота були
втягненi в цю проблему, як кожна молекула води втягнена в лiйку, в яку
рине вся вода. Для чого я роблю оцю роботу? Так я опiкуюся тим, що через
пiвстолiття шести мiльярдам людей нiчого буде ©сти? Чого я хочу? Що я
стверджую? У мене друзi. Я хочу добра дiтям. I вже бачу в уявi внукiв.
Знаю: буду любити ©х. Як декотрi з мо©х ровесникiв, що вже мають внукiв,
люблять ©х неймовiрно, дужче, нiж сво©х дiтей. Може, тому, що коли нашi
дiти малi, ми самi ще молодi й бiльше дума мо про себе. А тут думка вже
переключа ться... То я роблю для них? Мабуть, i для них. Тодi чого я
прагну, насолоди?
Так. I нема чого боятися. Адже й насолоди рiзнi. насолода навiть
зiйти на вогонь заради iстини. Не тiльки страждав Джордано Бруно, мав
насолоду сказати правду.
Менi ж при мно приносити людям користь. Втiха менi, люди теж мають вiд
того. Це ж не зловорожа насолода. Як, скажiмо, насолода паразита або
садиста. Мали ж якусь насолоду... Нi, не насолоду, а потребу душi, серця
Заболотний, Кох i навiть отой пiлот, що впав над сибiрською тайгою i до
останньо© митi записував на магнiтофонну плiвку роботу приладiв лiтака...
Саме оце, невiдоме, й вело людство протягом вiкiв. Для того люди й
жили. Чи свiдомо так жили? Скiльки ©х жило так? Отi всi, що лежать пiд
пiрамiдами й курганами або над якими тисячолiття шумлять жита? Отi, що в
Карфагенi, в Помпе©, просто на сiльському цвинтарi?
Але ж залишилася теорема Пiфагора i знайдена в тому ж попелi статуя
Венери. То оце все i прогрес? Мабуть. Тiльки жодна людина, творячи, так
не дума . Не може думати. Вона сама, ©© дiяння - тiльки часточка того
великого руху.
Власне, вiн i сам нiколи не думав у такiй послiдовностi i такiй
абстрактностi. Iмпульси йшли од найконкретнiшого. Од його роботи. I тут
вiн уже не мiг не думати. А що, коли одного дня стане вiдомо, що вона
абсурд?! Що цю iстину, над якою б' ться, вiдкрити не можна? Тодi куди
пiшло тво життя? Нi, навiть ще вужче. Шлях, який вибрав, мiсток, який
намага шся прокласти, не той. Прокладений не над тi ю прiрвою чи навiть не
над прiрвою, а на твердому й рiвному. Тодi ти обдурив не тiльки себе, а й
оцих двадцять вiсiм чоловiк, що довiрились тобi, що вiрять тобi, що
шукають разом з тобою. Що вони скажуть?..
Оце й була та крапка, з яко© починалися його думки. Й що ближчав день
перевiрки, коли вони запустять у суспензiю мiченi атоми й стане вiдомо:
змарнували, спалили вони безслiдно оцi останнi шiсть рокiв чи мають хоч
якiсь результати,- то дужче тиснули думки. I, як здогадувався, не лише
його. Не мiг не думати про це й дехто з оцих двадцяти восьми. Але, мабуть,
вони задумувалися зовсiм не так, як вiн. Вони йшли за ним. Це було схоже
на те, як солдат iде за наказом командира, правильним чи неправильним. А
вiн од цi © думки втекти не мiг. Уже хоча б тому, що мета лежала в
кiнцевiй точцi шляху, його роботи, була вираженням доцiльностi ©©, а отже,
i його життя. Через те й отi всi думки про прогрес, про майбутнi поколiння
не були для нього схоластикою, чистою теорi ю, якою можна бавитися за
склянкою чаю чи чаркою коньяку, втiшатися, лякати гарних жiнок (вони
знають, що ©м треба лякатися) чи кидати в дискусiйний раж молодих
аспiрантiв. Йому ж вони мовби натякали: а чи не краще, якби ти робив щось
конкретне, точне, ну, скажiмо, видобував би каротин з водоростей чи
вирощував хлорелу. Там видно все. Там результат помiтний i на очах
спожитий людьми. (До речi, саме вони й знайшли - для власних потреб -
новий спосiб вирощення хлорели в закритих басейнах, вiн виявився таким
ефективним, що на них посипались заявки а главкiв i мiнiстерств з
проханням розробити його широко й впровадити в господарство, хлорела -
надзвичайно поживний корм для худоби). А ти можеш спокiйно споживати сво©
науковi шукання, рости в академiки, утверджуватися й не каратися. Ну, щоб
каратися... То - щось бiльше. Караються вiд вчиненого злочину. А вiн
злочину не вчиняв. I тому хоч i одчахувався думкою од сво © роботи,
розмiрковував начебто з вiдстанi й справдi трохи теоретично. Тiльки iнколи
його раптово неначе била навiдлiг гаряча думка: а що, як ось перевiримо, й
нiчого не вдасться? Що тодi? Вiн не знав, що буде тодi.
То© митi постукали. Це не були сво©-вiн сам привчив спiвробiтникiв
заходити до кабiнету без стуку. Постукали вимогливо, впевнено, дверi
вiдчинилися, перш нiж вiн вiдгукнувся. До кабiнету стрiмко зайшли директор
iнституту Корецький i завiдуюча вiддiлом кадрiв Лепеха. Власне, стрiмко
зайшла Лепеха, Корецький переступив порiг тихо й коректно. Вiн був таким
завжди - тихим, коректним, навiть несмiливим, замкнутим. Ось уже багато
рокiв його вела, пiдштовхувала, мiцно тримала в руках ця злиняла, зi
зморщеним, майже аскетичним пергаментним обличчям,
фарбованим-перефарбованим, попаленим волоссям жiнка в строгому костюмi.
Як у керiвника iнституту, у Корецького була неоцiненна риса - вiн
завжди першим показував на стежку, яка приводила до мети, глибинним чуттям
одразу вхоплював суть i спрямування запропоновано© проблеми, майже
iнстинктивно вiдшукував ©© мiцнi й слабкi вузли, допомагав розвивати,
просто допомагав усiм, хто щиро й чесно йшов у науку. Щоправда, допомагав
тiльки в межах iнституту, поза його стiнами захисник i оборонець з нього
був кепський.
Проте Дмитро Iванович знав про Корецького й ще одне. Серед людей
близьких вiн iнакший. Спокiйний, розважливий, може легенько пiдштрикнути
спiврозмовника, вмi пiдштрикнути. Легенько й незлобиво, так що
спiврозмовник не розсердиться й вiдчу красу дотепу. Дмитро Iванович якось
вiдпочивав з Корецьким у санаторi©. Там Корецький був душею товариства, це
сталося само по собi, вiн не нав'язувався. Марченковi iнодi здавалося, що
оцей другий Корецький нудьгу за першим.
Високий, худий, зiгнутий, Корецький стояв позаду Лепехи як сумирний i
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
РОЗДIЛ ПЕРШИЙ
День був ясний, сонячний, проте холодний. Коли цвiтуть сади, так бува
часто - пiсля теплих весняних днiв настають холоднi, iнодi навiть
вертаються вiдзимки, спалюють iне м траву та нiжний вишневий i абрикосовий
цвiт. Щоправда, нинi похолодання не сягнуло iнею, та й трава вже стояла
буйна, рослава. Це був молодий, закладений минуло© осенi на торфi та
привезеному чорноземi газон, яро-зелена, густа трава аж пирскала
насмоктаними з землi, з весни соками, й iнститутський сторож Василь косив
©© ручною садовою косаркою. Вiн знiмав перший укiс. Косарка диркотiла,
чадiла синiм димом, з-пiд не© бризкала зелена роса, й пахло глибоко, до
похлипу, зелом, весною, земним духом. Аби бiльше вдихнути тих сокiв,
Дмитро Iванович пiшов вузенькою асфальтованою стежечкою попiд газоном, де
саме косив Василь. Проте тут, зблизька, запах був надто густий, пересичено
густий, якийсь водянистий, давкий, вiн зовсiм не асоцiювався з пахом
свiжоскошеного лугу, а саме ця асоцiацiя й збурила Дмитра Iвановича. До
того ж диркотiла косарка й смердiло перепаленим бензином.
Одначе i холодна вiльгiсть, i цi майже непри мнi запахи вже не могли
розвiяти в Дмитровi Iвановичу того дужого вiдчуття весни, народження
чогось нового, з яким ступив на вузеньку асфальтовану дорiжку. То бiльше,
що це вiдчуття йшло не ззовнi, а зсередини, вiн сам дiткнувся душею
вишневого i бузинового цвiту, й трави, i синяви далекого обрiю за Днiпром,
i метушливо© бадьоростi шпака, що сiв на важку, в густих бубочках зав'язi
гiлку яблунi, струсивши кiлька крапель роси на асфальт; оголеними чуттями,
настро м просяк крiзь пори весни кудись далi, вглиб - до буяння,
шумування. Й побачив, таки вперше побачив, що вже весна, що дерева
сповненi яко©сь пожадливостi життя, нестримностi зросту, вiн мовби
розбруньковувався з ними й вiдчув, що ©м ще цвiсти, та цвiсти, й буяти, а
йому тiшитись тим буянням, що попереду довге-довге лiто з м'якими
розкошами, та©ною визрiвання, степ-леними водами i зеленим шумом, яке
любив, завжди чекав i яким нiколи не встигав натiшитись,- так швидко воно
минало. Вiн добре знав, звiдки почина ться це вiдчуття. Бо в ньому самому
мовби щось одновилося, одродилося, тiльки допiру вмерла та несподiвана
погроза, лячна тiнь, яка висiла над ним уподовж майже трьох тижнiв. З
iншого боку, нiчого й не було, так, невелика пiдозра, невиразна пiдозра, з
яко©, проте, почалися пильнi перевiрки, була заведена окрема карточка й
навiть... виписане направлення в диспансер по Великiй Василькiвськiй. Ця
пiдозра - пiдозра вiку, невиправдана, як невиправданi вони на дев'яносто
дев'ять вiдсоткiв усi, яко©, проте, достатньо, аби повiсити перед людиною
чорну запону (вона виправдана тим, що запiзнися - й та запона вже не
одхилиться нiколи). Вона вилущила його з усталеного життя, вкинула нехай
не в панiчний переляк, але в глибокий песимiзм, повiльно абстрагуючи од
свiту. То була справдi тiнь. Пiдозрiла тiнь на правiй легенi, ©© показав
рентген на черговiй лiкарськiй перевiрцi, що ©х, науковцiв, змушували
робити кожен рiк. Вiн не був винятком з людського роду, тiнь упала на
мозок, проросла в нього, i хоч як боронився, розвiяти не мiг. Вiн i далi
ходив на роботу, мався, як i колись, йому здавалося, що вiн вiдтиснув
думку про хворобу кудись далi, але насправдi було не так, темна, непрозора
тiнь лежала на всьому. На роботi, на новiй кiнокомедi©, на бiлiй обiднiй
скатертинi, на усмiшцi доньки. Вона, як пiгмент, просмокталася в усе, ©©
не можна було не бачити. З того дня Дмитро Iванович почав вiдчувати в
грудях з правого боку легкий бiль. Його вiдлуння ще дужче посилювало
вiдчуття страху та непевностi.
I от учора ввечерi подзвонив рентгенолог i сказав, що йому вдалося
вiдшукати стару картку Дмитра Iвановича, картку вiсiмнадцятирiчно©
давностi, й на однiй з рентгенограм вiн знайшов цю саму пляму. Колись,
можливо ще в молодостi, Дмитро Iванович, сам того не знаючи, на ногах
перехворiв на плеврит, вiдтодi залишився рубець, який можна виявити тiльки
пiд певним кутом. Саме так його й помiчено вдруге три тижнi тому. А бiль -
психосоматичний, самонавiяний. Рентгенолог сказав, що в полiклiнiку Дмитро
Iванович може бiльше не приходити, а направлення в диспансер порвати. Це
одразу розвiяло будь-якi сумнiви. Дмитро Iванович розхвилювався й
розчулився, мало не заплакав. I одразу зник бiль, i впала чорна запона,
свiт мовби засвiтився заново. Iнодi треба гiркоти бiди, щоб вiдчути смак
життя. Вiн побачив, що воно не було сiре, то вiн сам робив його таким,
воно буяло й вигранювало, i йому вiльно було зануритися в те буяння й
вiдчути при мний доторк граней. То© ж митi вiн подумав, що жив не так, що
надалi вiдчуватиме гранi, намагатиметься ©х вiдчути, не дасть сiростi
затягнути будень. I не тiльки його власний, а всi © родини - дружини, сина
та доньки. Вiн сам освiтить його ©м. Вiн оглянувся довкола, i враз
несподiвано для себе засмiявся легким дитячим смiхом i зажмурився
по-дитячому.
Його пойняла гаряча, якась аж бентежна радiсть - сонця, дерев, трави,
що ©х людина здебiльшого не помiча , вiн почував легкiсть у всьому тiлi й
запаморочливе пiднесення на душi. Зверху, у вiкнi третього поверху,
смiялися дiвчата - лаборантки сумiжно© лабораторi©, вiн подумав, що, може,
вони смiються з нього, навiть одгадав причину - на його ледь кучерявiй
головi позначалося озерце пролисини - маленьке-маленьке, його можна було
побачити тiльки згори, вiн його старанно ховав, мабуть, згори його голова
здавалася трохи кумедною, але той смiх не образив. Молодий дiвочий смiх
розливався по тiлу бентегою, тривожачи щось майже забуте, заснуле. Дмитро
Iванович усмiхнувся.
З цi ю усмiшкою й зайшов до iнституту - старого чотириповерхового
будинку, перед яким минуло© осенi знесли ще старiшi дерев'янi хавiри,
оголивши незграбний, iз вмурованими до половини в стiну колонами фасад,
обкладений довкола колон кольоровими плитками,- вiтався з вахтером, iз
спiвробiтниками, що зустрiчалися на сходах i в коридорi. Вони вiталися
радо, одразу помiтивши його ясний вид, його звичну, трохи сором'язливу,
трохи на©вну, мовби приснулу в кутиках губ усмiшку. Вони любили ©©. Вона
не означала чогось особливого - великих надiй, веселостi, але й не була
вдавана, покладена на уста силомiць. Коли вона мрiла, до нього легко
приходили, вiльно сперечалися, навiть сердилися, й вiн сердився, й вона
зникала, але з'являлася знову, щойно скiнчували суперечку. Вона не зникла
i в оцi три тижнi, але була якась стомлена, вимучена, i тепер, коли
вiдродилася, це помiтили всi. Дмитро Iванович зрозумiв, що всi бачили його
важкий настрiй душi, а тепер побачили й перемiну, мовчки радiлi© разом з
ним, i це сповнило вдячностi й ще бiльшо© радостi.
Йому хотiлося швидше зайти в кабiнет i взятися до роботи. Хотiлося
перевiрити отi сво© розрахунки, якi не давалися протягом трьох тижнiв. Про
це думав од самого ранку. Сьогоднiшн його вiдчуття було подiбне до того,
з яким приходив на роботу рокiв десять тому. На цих широких тримаршових
сходах вiн пережив кiлька перемiн отого свого настрою. Спочатку, одразу
пiсля призначення завiдуючим лабораторi ю, була насторога, навiть
боязкiсть, бо весь час здавалося, що йому вставлятимуть палицi в колеса,-
надто пiсля того, як один iз спiвробiтникiв прошепотiв на вухо, що вчора
його заступник сказав: "Який це завлабораторi ю. Це - завбазою". Вiн не
помстився заступниковi. Вiн нiколи не натякнув, що це йому вiдомо. Вiн був
вище цього. Потiм настали роки найактивнiшо© працi. Коли справдi линув на
роботу душею. Власне, доконечно те почуття не згинуло й тепер, просто вiн
трохи стомився, просто щось притерлося, притьмарилося. Але сьогоднi ступав
сходами з почуттям пiднесення. Не урочистостi, а таки пiднесення. Вiн
знав, що на нього чекають. Вiн зараз сяде, вiзьме синiй зшиток... Нi,
спочатку ма сказати те, що дума , що надумав у останнi днi про дослiди
друго© групи.
Так було завжди. Йому було при мно, що вiд нього чекають порад. Може,
саме тому майже нiколи не полишав думки про роботу. Таки давати поради. Це
його друга засторога - не нав'язувати себе, не тиснути, хоч знову ж вiд
цього остаточно вберегтися не можна, як би того не прагнув, та чи й
прагнув того до кiнця - нащо ж тодi вiн тут!
Вiн любив iти на роботу з чимось новим, обмисленим. Вiн давав поштовх,
заряд усiм (i це таки майже несамохiть - енергiю, ентузiазм осмислено дати
не можна). Саме тодi, коли нiс на роботу нову iдею, нову думку,- йому
найдужче хотiлося йти. I не те щоб не любив домiвки чи вже надто звик до
оцих людей,- хоч таки й звик, i не тiльки вiн до них, а й вони до нього,
вiн знав, що його поважають, ну, нехай не всi, але навiть тi дво чи тро ,
що не приймали його напочатку, примирилися, бiльше нiж примирилися, стали
на думцi, що вiн кращий, нiж мiг бути хтось iнший. Решта ж справдi
поважала щиро, а може... навiть любила його. Тобто поважала найвищою
мiрою.
Саме така повага свiтилася й зараз у очах Вадима Бабенка, що стояв бiля
вiкна, замислено курив сигарету. Вадим привiтався красивим, глибоким
нахилом голови, в його очах свiтилася приязнь. Вадим - молодий кандидат,
йому двадцять сiм рокiв, а вiн вже готу докторську дисертацiю. Кажуть,
Бабенко - надiя лабораторi©. Можливо, колись вiн замiнить i Марченка.
Дмитро Iванович думав про це спокiйно, може, тому, що це станеться не
скоро, а може, що таки ще не вiдомо, в кому знайде собi замiну. Адже це
залежить од нього. Вадим же справдi на сво© роки вельми розважливий i
розумний. Чи, як кажуть тепер, поiнформований.
Дмитро Iванович подумав, що саме це слово найповнiше виража Вадима.
Бабенко зна все - од швидкостi подiлу амеби до швидкостi польоту
останнього супутника, од способу добування золота з морсько© води до
способу виведення плям на шерстi i шовку. До нього в лабораторi©
звертаються як до енциклопедичного словника. Дмитро Iванович, котрий свiй
час також не в карти згаяв, диву ться, яким робом за такий ще короткий вiк
у ту красиву голову напхалося стiльки iнформацi©, як ©© не потиснули думки
про дiвчат, моднi краватки, байдарки чи ще там що. Щоправда, Вадим завжди
одягнений за модою, навiть вишукано, й зараз на ньому сiрий
напiвспортивний костюм, довга картата краватка, тупоносi лакованi черевики
- проте, мабуть, то просто охайнiсть, чепурнiсть. Бо на розв'язання
найпоширенiшо© формули: х + у = любов вiдда часу зовсiм мало. Хоч вiн i
не аскет, навiть Дмитро Iванович якось зустрiчав його у кiно з високою
бiлявою дiвчиною, але Вадима нiколи не кличуть до телефону з двозначною
посмiшкою лаборантки, вiн не скрада ться тихцем з роботи й не приходить на
роботу заспаний, з слiдами губно© помади на комiрi сорочки. Як, скажiмо,
вген Лiсняк, котрого той же Вадим назива не iнакше, як запрограмованим
на кохання. Всi сили iндивiдуума вкладенi туди, на iнше темпераменту й
енергi© лиша ться зовсiм мало. Недарма ж вген ще й матерiалу не зiбрав на
кандидатську дисертацiю.
А притому Вадим вродливий надзвичайно, дiвчата так i пасуть його очима.
Можна сказати, вiн вродливий аристократично.
- Вадиме,- якось сказала Свiтлана Кузьмiвна,- ти менi зда шся схожим на
Дорiана Грея.
На що Вадим гречно, хоч воднораз пiдкреслено театрально, вклонився i
вiдповiв:
- Сподiваюся, у сво му комплiментi ви не сяга те далi портретно©
схожостi.
Вадима довгасте, блiдувате обличчя, прямий, рiвнин нiс, виразнi губи,
якi зараз приязно усмiхалися Марченку. Вадим мав намiри щось сказати,
може, висловити те, що висвiтлював його усмiх, але стримався. Вiн не
хотiв, щоб Дмитро Iванович витлумачив його слова як пiдлабузництво.
Марченко зайшов до кабiнету. Кабiнет - з лiвого по коридору боку, перша
кiмната од сходiв. У кабiнетi панував запах сiрководню та ацетону, вiн
його ледве вiдчував, вiн звик до нього, бо це був другий запах життя, а
може, навiть перший, а отой - трави, цвiту - став другим, адже про нього
тiльки мрiялося й говорилося й рiдко коли ним ласувалося. Проте вiн
прочинив вiкно. Свiжий вiтер гойднув цупку жовту фiранку, прошелестiв
паперами, пiдняв на столi кiлька аркушiв, але не мав сили скинути ©х.
Марченко боявся протягiв - у цiй вузенькiй довгiй кiмнатi завжди тягло,
проте сьогоднi вiн залишив розчиненим вiкно, а не кватирку, як завжди.
Сiв за стiл, дiстав сигарету. Перекинув одразу три листочки на
календарi (ого, скiльки зiбралося). Сьогоднi п'ятниця, восьме травня.
Робив усе звично, майже несамохiть. I робочий спокiй, який пойняв його,
теж був буденний, звичний. А от вiдчуття, як йому починати день, яснiше,
нiж завжди. Мислено обiймав увесь плацдарм, де мала розпочатись пiдготовка
до штурму,- так трошки iронiчно, але iронiя тiльки у визначеннi, а не в
сутi,- подумав про лабораторiю i про те, що мали зробити. Оцей кабiнет,
кiмната i кiлька сусiднiх - весь вiддiл - лабораторiя, як називали вони
по-старому, були його свiтом. Досконалий i недосконалий, але якоюсь мiрою,
якою це може бути залежне од людини, витворений ним. Не тим тiльки, що
вперше очолив цю лабораторiю, можна сказати, створив ©©, адже саме з його
роботи, з його докторсько© дисертацi© вона одбрунькувалася од лабораторi©
бiлкових компонентiв, що й теми розробляв вiн, i приймав на роботу
спiвробiтникiв, i навiть закупляв обладнання. Звичайно, проблему зачинав
не вiн, вона назрiла в свiтi, над нею працювали на всiх континентах. Але
все оце: i проблема, i теми, i навiть апаратура (до речi, досить нужденна,
як на сучасний рiвень) були його свiтом. Не володiнням, а свiтом, вiд
якого залежав, який уже мовби iснував сам по собi, хоч вiн i створив його.
I навiть був його центром, його осердям. Справдi, вiн був мовби...
запалювальним механiзмом у машинi. Вiн надавав цiй машинi певних обертiв,
змушував людей i самого себе працювати енергiйнiше, мiзкувати,
докопуватись, шукати - йти далi. Примушував, отже, не як керiвник, не як
начальник, а як осердя цього агрегату, його запалювальна частина, його
якiр, що крутить усе довкола. Одначе вiн усвiдомлював, що йому треба так
матися, "так крутитися", i дотримувався заданого ритму свiдомо. Притому
вiн у хвилини абстрагування мав на це сво власне пояснення, свiй
легенький кпин: "Робота створила людину i мусить рятувати ©© й далi вiд
свого ж витвору - холодно© роботи розуму". Це справдi був майже жарт, бо
яка б холодна не була робота мозку, вона породжувала вiдчуття вдоволення,
запалювала пристрастi, принаймнi вiн не знаходив початку й кiнця, це був
один навiчно замкнений цикл. Особисто для нього та й, мабуть, для багатьох
людей вона стала метою. I на цьому кiнцi жарт втрачався зовсiм. Люди не
змогли б жити без роботи. Либонь, вони побожеволiли б без не©. Вона
зорганiзову ©х, ста самим життям. Навiть вихiднi, вiдпустка солодкi, бо
робота, ©х можна не використовувати, як не використовував вiн, ними
можна тiшитися в думцi, виконуючи роботу, лаючи ©©, а коли, може, й
проклинаючи.
I ось - перша затяжка. I захмелiла, при мно затуманилась думка,
обвинулась якоюсь химерною оболонкою, вiддалилася, проступила розмитими
контурами на вiдстанi; вiн надмiру упевнено (це фiксував, хоч i не мiг
зупинитися) думав, що те, над чим билися пiвроку, розплутають ось тепер, у
найближчi днi. Вони вiзьмуться... Вiн перекро©ть усе наново...
Без того вони не могли йти далi, не могли вийти на гребiнь, на свiй
перший значний гребiнь, пiдсумувати, а точнiше - перевiрити зроблене. Поки
що вiн не мiг покласти на стiл iнститутсько© вчено© ради нiяких вагомих
результатiв. Навiть нiхто не знав, вони чи ©х нема зовсiм, не знав
доконечно й вiн, завiдуючий вiддiлом Дмитро Iванович Марченко. ©хня
проблема поки що в площинi чисто© теорi©; величезний ланцюг, загальна
схема вiдома всiм, а як вона здiйсню ться - те невiдомо. Кожен новий рiк,
кожна нова наукова конференцiя приносять новi докази, новi уявлення, якi
часом ламають старi, вiдкидають до порога, змушують починати спочатку...
Якщо сказати вiдверто, вкрай одверто, ©м усiм разом невiдомо, чи розв
я-жуть ©© колись люди. Нi, таки розв'яжуть, тiльки, можливо, не на такому
науковому рiвнi. Сьогоднi ж навiть неозбро ним оком бачилося бiльше
пунктирiв, нiж суцiльних лiнiй, бiльше проваль, нiж мiсткiв. Та й чи там
покладенi тi мiстки? Чи пройдуть по них туди, куди треба?
Проблему, над якою працювала i його лабораторiя i яка нещодавно стала
найактуальнiшою в свiтi, вiн сам пояснював дилетантам, людям з жiнчино©
роботи або сво©м колишнiм товаришам дитинства (здебiльшого вчителям i
вiйськовим) трохи з iронi ю, що не ображала слухачiв, анi принижувала, анi
возвеличувала роботу, а тiльки висвiтлювала в ледь химерному свiтi його
самого, й то через те, що, мовляв, не може доладне розповiсти,-так:
фотосинтез - це ось хлiб, i картопля, огiрки i салат пiд оцю горiлку, ти i
я, зрештою, i повiтря над нами. Бачиш оцi зеленi пагони цибулi? В них
сонце. Вони росли, перетворюючи його енергiю. "Рослина - це Прометей, що
краде вогонь з неба". Це сказав Тiмiряз в. А як саме краде, чого листочки
ростуть, ми й шука мо. Декотрi з найнецеремон-нiших, тих, що не боялися
виставити себе профанами (здебiльшого вчителi-лiтератори), запитували: для
чого?
О, то було, на перший погляд, просте, а насправдi зовсiм не просте -
хоч цього не осягали тi, що запитували. Не цим, зовнiшнiм,- для чого отi
колби, полiерографи, епiкарди - всiлякi iншi установки. Тут вiн вiдповiдав
легко:
щоб стимулювати цей процес або й вiдтворити його штучно в лабораторних,
а далi заводських умовах, змоделювати i таким чином урятувати людство вiд
загрози голоду кисневого i звичайного, нагодувати не тiльки тих, що живуть
зараз, а й тих, що житимуть через п'ятдесят рокiв, отi шiсть мiльярдiв,
якi без цього справдi не прохарчуються, яких чека катастрофа.
Але за цим стояло й щось iнше, особисте, власне його i, як
здогадувався, не тiльки його, а й кожного працiвника лабораторi© i,
мабуть, усiх iнших учених, якi працюють над цi ю чи подiбними проблемами,
де нема остаточного результату, а може, й не буде до кiнця життя. Воно
пов'язувалося з отим - роботою як сенсом життя, його метою. Тiльки про це
нiхто не говорить. Вiдповiдь ма десятки означень, закодованих формул, за
якими скрiзь i завжди сто©ть людська душа, ©© вiчне поривання, ©© страх i
захоплення свiтом. Коли вiн починав про це думати, йому iнодi здавалося,
що ось зараз у його головi зiскочить якийсь тиблик i вiн збожеволi . Вiн
про це думав не раз. Почав думати з якогось часу. Вiн майже щодня
натикався в наукових журналах, дисертацiях на такi чи подiбнi
формулювання: "На декiлька поколiнь нам доведеться вiдмовитись...", "Через
декiлька поколiнь ми зрозумi мо природу цього явища..." I тодi мимовiльно
зривалося з мислi чи, може, майже позасвiдоме з душi: для чого? (Таке ж i
зовсiм не таке, як задавали йому не обiзнанi з проблемою знайомi). Хто -
ми? Ти, якого через пiвстолiття вже не буде, вже не буде й спомину по
тобi? Отож прикидаються тi, хто пише цi рядки, камуфлюють сво© думки чи
кажуть правду? Прикида шся ти сам чи теж так дума ш? Болi ш тими
поколiннями? I чи можна щиро болiти за прогрес узагалi? Адже, одiрваний од
конкретно© людини, вiн абсурд. Абстрагований од не© чи доведений до рiвня,
коли замiненi, закодованi всi людськi чуття, всi емоцi© - любов,
ненависть... Тодi це буде те ж саме, що саморозвиток машин. Дехто, та,
власне, такi i в ©хньому iнститутi, так i кажуть. Тодi для чого прогрес?
Саморозвиток землi, однi © з планет? Але ж ©х мiльярди. Розвиваються, щоб
загинути...
Вiн помiчав, що його думка вивiльню ться, повзе кудись убiк. Що вiн
мимоволi уника вiдповiдi, яку конче повинен знати для себе. I не тiльки
тому, а може, й зовсiм не тому, що нинi всi вони, люди, пiдiйшли щiльно
самим сво©м iснуванням до цих проблем. Чистого повiтря, води, ©жi. Що
провiднi вченi, державнi дiячi дедалi частiше перечiпляють-ся через них
практично. А саме через те, що його власне життя, його робота були
втягненi в цю проблему, як кожна молекула води втягнена в лiйку, в яку
рине вся вода. Для чого я роблю оцю роботу? Так я опiкуюся тим, що через
пiвстолiття шести мiльярдам людей нiчого буде ©сти? Чого я хочу? Що я
стверджую? У мене друзi. Я хочу добра дiтям. I вже бачу в уявi внукiв.
Знаю: буду любити ©х. Як декотрi з мо©х ровесникiв, що вже мають внукiв,
люблять ©х неймовiрно, дужче, нiж сво©х дiтей. Може, тому, що коли нашi
дiти малi, ми самi ще молодi й бiльше дума мо про себе. А тут думка вже
переключа ться... То я роблю для них? Мабуть, i для них. Тодi чого я
прагну, насолоди?
Так. I нема чого боятися. Адже й насолоди рiзнi. насолода навiть
зiйти на вогонь заради iстини. Не тiльки страждав Джордано Бруно, мав
насолоду сказати правду.
Менi ж при мно приносити людям користь. Втiха менi, люди теж мають вiд
того. Це ж не зловорожа насолода. Як, скажiмо, насолода паразита або
садиста. Мали ж якусь насолоду... Нi, не насолоду, а потребу душi, серця
Заболотний, Кох i навiть отой пiлот, що впав над сибiрською тайгою i до
останньо© митi записував на магнiтофонну плiвку роботу приладiв лiтака...
Саме оце, невiдоме, й вело людство протягом вiкiв. Для того люди й
жили. Чи свiдомо так жили? Скiльки ©х жило так? Отi всi, що лежать пiд
пiрамiдами й курганами або над якими тисячолiття шумлять жита? Отi, що в
Карфагенi, в Помпе©, просто на сiльському цвинтарi?
Але ж залишилася теорема Пiфагора i знайдена в тому ж попелi статуя
Венери. То оце все i прогрес? Мабуть. Тiльки жодна людина, творячи, так
не дума . Не може думати. Вона сама, ©© дiяння - тiльки часточка того
великого руху.
Власне, вiн i сам нiколи не думав у такiй послiдовностi i такiй
абстрактностi. Iмпульси йшли од найконкретнiшого. Од його роботи. I тут
вiн уже не мiг не думати. А що, коли одного дня стане вiдомо, що вона
абсурд?! Що цю iстину, над якою б' ться, вiдкрити не можна? Тодi куди
пiшло тво життя? Нi, навiть ще вужче. Шлях, який вибрав, мiсток, який
намага шся прокласти, не той. Прокладений не над тi ю прiрвою чи навiть не
над прiрвою, а на твердому й рiвному. Тодi ти обдурив не тiльки себе, а й
оцих двадцять вiсiм чоловiк, що довiрились тобi, що вiрять тобi, що
шукають разом з тобою. Що вони скажуть?..
Оце й була та крапка, з яко© починалися його думки. Й що ближчав день
перевiрки, коли вони запустять у суспензiю мiченi атоми й стане вiдомо:
змарнували, спалили вони безслiдно оцi останнi шiсть рокiв чи мають хоч
якiсь результати,- то дужче тиснули думки. I, як здогадувався, не лише
його. Не мiг не думати про це й дехто з оцих двадцяти восьми. Але, мабуть,
вони задумувалися зовсiм не так, як вiн. Вони йшли за ним. Це було схоже
на те, як солдат iде за наказом командира, правильним чи неправильним. А
вiн од цi © думки втекти не мiг. Уже хоча б тому, що мета лежала в
кiнцевiй точцi шляху, його роботи, була вираженням доцiльностi ©©, а отже,
i його життя. Через те й отi всi думки про прогрес, про майбутнi поколiння
не були для нього схоластикою, чистою теорi ю, якою можна бавитися за
склянкою чаю чи чаркою коньяку, втiшатися, лякати гарних жiнок (вони
знають, що ©м треба лякатися) чи кидати в дискусiйний раж молодих
аспiрантiв. Йому ж вони мовби натякали: а чи не краще, якби ти робив щось
конкретне, точне, ну, скажiмо, видобував би каротин з водоростей чи
вирощував хлорелу. Там видно все. Там результат помiтний i на очах
спожитий людьми. (До речi, саме вони й знайшли - для власних потреб -
новий спосiб вирощення хлорели в закритих басейнах, вiн виявився таким
ефективним, що на них посипались заявки а главкiв i мiнiстерств з
проханням розробити його широко й впровадити в господарство, хлорела -
надзвичайно поживний корм для худоби). А ти можеш спокiйно споживати сво©
науковi шукання, рости в академiки, утверджуватися й не каратися. Ну, щоб
каратися... То - щось бiльше. Караються вiд вчиненого злочину. А вiн
злочину не вчиняв. I тому хоч i одчахувався думкою од сво © роботи,
розмiрковував начебто з вiдстанi й справдi трохи теоретично. Тiльки iнколи
його раптово неначе била навiдлiг гаряча думка: а що, як ось перевiримо, й
нiчого не вдасться? Що тодi? Вiн не знав, що буде тодi.
То© митi постукали. Це не були сво©-вiн сам привчив спiвробiтникiв
заходити до кабiнету без стуку. Постукали вимогливо, впевнено, дверi
вiдчинилися, перш нiж вiн вiдгукнувся. До кабiнету стрiмко зайшли директор
iнституту Корецький i завiдуюча вiддiлом кадрiв Лепеха. Власне, стрiмко
зайшла Лепеха, Корецький переступив порiг тихо й коректно. Вiн був таким
завжди - тихим, коректним, навiть несмiливим, замкнутим. Ось уже багато
рокiв його вела, пiдштовхувала, мiцно тримала в руках ця злиняла, зi
зморщеним, майже аскетичним пергаментним обличчям,
фарбованим-перефарбованим, попаленим волоссям жiнка в строгому костюмi.
Як у керiвника iнституту, у Корецького була неоцiненна риса - вiн
завжди першим показував на стежку, яка приводила до мети, глибинним чуттям
одразу вхоплював суть i спрямування запропоновано© проблеми, майже
iнстинктивно вiдшукував ©© мiцнi й слабкi вузли, допомагав розвивати,
просто допомагав усiм, хто щиро й чесно йшов у науку. Щоправда, допомагав
тiльки в межах iнституту, поза його стiнами захисник i оборонець з нього
був кепський.
Проте Дмитро Iванович знав про Корецького й ще одне. Серед людей
близьких вiн iнакший. Спокiйний, розважливий, може легенько пiдштрикнути
спiврозмовника, вмi пiдштрикнути. Легенько й незлобиво, так що
спiврозмовник не розсердиться й вiдчу красу дотепу. Дмитро Iванович якось
вiдпочивав з Корецьким у санаторi©. Там Корецький був душею товариства, це
сталося само по собi, вiн не нав'язувався. Марченковi iнодi здавалося, що
оцей другий Корецький нудьгу за першим.
Високий, худий, зiгнутий, Корецький стояв позаду Лепехи як сумирний i