Мушкетик Ю.. Бiла тiнь

йому дозволили встати з лiжка.
- Звiдки ви зна те? - радiючи, й собi усмiхнувся Дмитро Iванович.
- Та вже знаю,- сказав Денис Сергiйович i подивився на залишенi на
столi папери. Хоч вiн миттю одвiв очi, Дмитро Iванович зрозумiв, що
Чиркову муля недокiнчена робота, й пiдвiвся. Подивився ще раз Денису
Сергiйовичу в очi, й знову обо мимоволi не могли стримати усмiху. Далi
слова були зайвi. Мiцно, по-чоловiчому потиснули один одному руки, й
Дмитро Iванович вийшов з кабiнету.
Вiн iшов повiльно, немов намагався не розхлюпати щось у душi, вiн думав
про те, що сказав Чиркову i що сказав Чирков йому, й почував, що
верта ться з зовсiм iншим настро м, що йому стало свiтлiше на серцi i
яснiше на мислi. На площадцi сходiв помiж другим i третiм поверхами вiн
зупинився, обiперся об перила, задивився в сад. Так стояв довго, його
опанував печальний i водночас мрiйливий настрiй. Вiн не бачив окремих
дерев, а бачив одразу увесь сад, достиглу хвилю зеленi, лiта, того самого
лiта, якого так чекав, яке любив i нинi не помiтив, коли воно надiйшло.
Вiн так i сприйняв його, що воно накотилося враз, оце тiльки. Хвиля
прокотилася по ньому й мовби омила йому душу, пiднесла ©© й освiтила, i
вiн знову мiг приймати свiт з усiма прикрощами та радощами, мiг
зустрiчатися з людьми, говорити, думати, працювати. А може, то ©© омило
щось iнше - розмова з Чирковим, напевно, розмова з Чирковим, а зелена
хвиля вже вкотилася в очищену душу.
I вiн розважливо подумав: як багато означа для людини чиясь пiдтримка
та довiра. Велика чи мала. Часом зда ться, самi слова нiчого й не важать.
Важлива суть розмови. Вона творить з нас людей, спочутливих i добрих,
ладних оддати себе iншим.
Розмiрковування не проганяло та й не могло прогнати його важко© думки
про вiд' мний результат експерименту, невизначенiсть i невiдомiсть всi ©
його роботи в подальшому. Просто вiн шукав собi якогось опертя, морального
опертя, з яким би мiг жити, мислити, працювати. I, йому здавалося,
знаходив його. Знаходив саме тепер, пiсля невдачi, майже пiсля краху.
Помалу починав усвiдомлював. ти, що люди живуть не тiльки для удач, що
люди його професi© живуть чи принаймнi мусять намагатися жити для науки.
Наука ж iсну для людей. Вiн усвiдомлював, що вiн звичайний собi чоловiк,
але чоловiк не останнiй i не тим не останнiй, що хтось йому низько
вклониться чи назве в найвищому ступенi, а що вiн робить щось корисне для
людей.
Звичайно, вiн буде й далi каратися, мучитись, бо кара ться й мучиться
кожен шукач, вiн i далi аналiзуватиме не тiльки те, що зробив, а й самого
себе. Було б найпростiше вiдкинути, забути все те. Адже - поглянь. Дерева
ростуть. Сонце грi . Iди й ти. Втомися. Зголоднiй. По©ж зi смаком. Поласуй
черешнями. То буде найпростiше. Але ти вже так не зможеш. Ти мусиш ось
зараз шукати вихiд в глухого кута, в який попала лабораторiя. Мусиш
аналiзувати всю роботу, сво© власнi думки, вчинки Бабенка, Хорол, всiх
iнших. Мусиш!
Дмитро Iванович повiльно пiшов нагору. Бiля дверей кабiнету на нього
чекали Юлiй i Неля. Обо були схвильованi, заговорили навперебiй, щойно
вiн пiдiйшов до них.
- Дмитре Iвановичу, пiдпишiть характеристику Бабенку,- сказала Неля. -
Нехай iде од нас. Ми з ним не зможемо далi контачити...
- А iнакше - вiн залишиться,- чомусь злодiйкувато оглянувся Юлiй.
Марченко розреготався:
- Вiн i вас залякав...
- Не залякав,- скривився Юлiй.- А зна те, який вiн зануда? Ми вчилися з
ним на одному факультетi. Вiн на два курси попереду. Товаришi терпiли його
п'ять рокiв, а на випускному вечорi завели в темну аудиторiю i оддубасили.
Марченко посмiхнувся знову.
- Виходить, не помогло. А я хотiв учинити щось подiбне. Звичайно, не
кулаками, а словами.- Вiн помовчав i додав: - Отож нехай iде дерев'яний
кiнь до iншо© Тро©?
- Ну, ви i в принципi не ма те права не пiдписати на нього
характеристики, - вдався до хитрощiв Юлiй. - Вiн же не нездара й не ледар.
А того... що за галстуком, - не видно.
- I воно вас не обходить? I вас не турбу , що поруч по землi буде
ходити негiдник! Та ви зна те...
Вiн вiдчув, як щось скипiло в серцi, щось збунтувалося, заллявши його
всього хвилею пекучого гнiву. То був гнiв справедливостi, правоти,
презирства до дезертира й осуд тих, що мимоволi звiльняли його вiд кари.
То© митi вiн вiдчув, що його мовби щось пiдняло й твердо поставило на
землю. Вiн зрадiв тому. Адже вiдгадав певно: все це - i злiсть, i бажання
працювати, й оця нова, знайдена вiра - i отой найбiльший ривок, якого не
мав i по якому сумував. Марченко знав, звiдки прийшло все це. Вiн почував
за плечима силу, почував мiць, бо ж був не сам, бо поруч стояли друзi й
однодумцi - Чирков, Корецький i молодi колеги, якi зараз хоч i поступалися
чимось, але лише для того, щоб очистити спо© лави, уберегти од чогось його
самого. I тому вiн одразу ж вибачив ©м. Але вiн знав, що вже нiколи й
нiкому не вибачить дезертирства, що нiколи не шукатиме компромiсiв, що
йтиме тiльки прямо й нестиме ношу, яку завдав на плечi, поки вистачить
сил, поки не принесе туди, куди призначено. А нести ма не сам, а ось з
ними.
- Характеристику,- сказав Дмитро Iванович,- ви напишiть усi гуртом. При
ньому. I взагалi... Може, згодиться ще комусь... для практики.
- Що ви, Дмитре Iвановичу,-спалахнула Неля.-Ми вже все-все
переговорили. Повiрте, це буде дина... така характеристика.
Вона зашарiлася й стала дуже гарною. Вона й так була дуже гарна. А
тепер жар залляв ©й обличчя, очi горiли щирiстю й рiшучiстю, в якi Дмитро
Iванович не мiг не повiрити. I вiн мимоволi подумав, як багато втратив
Борозна, вiн не злорадiв i не спiвчував, та й взагалi то була митт ва
думка, iншi почуття, iншi думки полонили його, вiн боявся ©х злякати,
боявся розхлюпати, боявся видатися смiшним, тому й подякував трохи
сухувато, майже офiцiйно, й пiшов до себе.



РОЗДIЛ ОДИНАДЦЯТИЙ

Дмитро Iванович був дома сам. Iрина Михайлiвна пiшла з Маринкою до
кравчинi, до Андрiя ©хати було рано, й вiн нудьгував. Потинявся по
квартирi, полив на балконi квiти, постояв i подивився на вулицю - там усi
кудись поспiшали - з вудками, рюкзаками, кошиками,- знову вернувся в
кiмнату. Стоячи посеред вiтальнi з закладеними в кишенi штанiв руками,
уперше подумав, що вiн i справдi нудно живе. Нудно й нецiкаво. Книги,
книги, книги... Робота i книги - це прекрасно, але це все-таки не все.
Звичайно, не можна перетворювати життя на шукання насолод, але й виключати
©х теж нерозумно. Та й не все те, чим обставлене людське життя,споживання
насолод. Йому пригадалися почуття, якi пойняли його на лузi над Десною, i
вiн щиро пошкодував, що вони рiдко коли тепер вибираються до рiчки або в
лiс. Рiдко омивають душi чистотою iiеба i блакиттю плеса. Та що там на
природу! Вони майже перестали ходити в театри, на концерти, навiть у кiно
вибиралися рiдко. Щоправда, вiн не вельми кохався в музицi. Вiн любив
музику, але здебiльшого простi мелодi©, не розумiв складних оперних арiй i
симфонiй. Вони здавалися йому нагромадженням звукiв, вiн не мiг знайти
початку й кiнця окремим темам... Замолоду намагався увiйти в те глухе для
нього коло. Ходив у фiлармонiю по абонементу, накупив платiвок, але так i
не перемiг себе. А далi й просто почав себе обмежувати в усьому, що не
стосувалося роботи. I от тепер стояв i думав про те. Його сповнило почуття
яко©сь розрiдженостi чи то туги, тиша пригнiчуиа-ла його й вiдлякувала
думку. Та сама тиша, яку вiн так любив, серед яко© тiльки й мiг працювати.
Спробував читати, дiстав з полицi придбаний нещодавно томик Тацiта,
розкрив його на тому мiсцi, де розповiдалося про смерть Августа й прихiд
до влади Тiберiя.
Проте сьогоднi не мiг заглибитися в читання. Незабаром упiймався на
думцi, що слуха тишу. Справдi чекав телефонного дзвiнка, чекав напружено,
досадуючи на те, Що нада цьому .такого значення. Вiн почував, як проти
власно© волi переносить ту досаду на телефонну мовчанку й кудись далi, на
того, хто б мав подзвонити, але не дзвонив. Iрина Михайлiвна казала, що за
цi два тижнi Михайло обiзвався лише раз - запитав про Андрiя, а про те, що
сталося в Дмитра Iвановича на роботi, не запитував. Учора ввечерi i
сьогоднi вранцi Дмитро Iванович кiлька разiв дзвонив до Вiзирiв додому. I
щоразу або Михайлова мати, або дружина вiдповiдали, що його нема : "Ще не
прийшов", "Побiг у магазин", "Вийшов за газетами". Але скiльки можна
ходити в магазин або за газетами! Дмитровi Iвановичу чомусь уявлялося, як
торохтить у широкому коридорi квартири Вiзирiв телефон на високому
полiрованому столику, як Михайлова мати бере трубку, а сам Михайло
розводить в обидва боки руками: мовляв, мене нема . Таке Марченко
спостерiгав щоразу, буваючи в Михайла. Той вiдповiдав тiльки на дзвiнки,
якi йому були потрiбнi, яких сам чекав. Але те нiколи не стосувалося
Дмитра Iвановича. "Невже тепер... i чому саме?.."
Але Дмитро Iванович не пустив ту думку далi. Хоч i почував
роздратовання, майже злiсть на Михайла, на оту незрозумiлу його мовчанку.
Щось Михайловi заважа . Чимось вiн заклопотаний...
Щоб не дратуватися бiльше, не роз ятрювати в душi того, що могло
призвести до негарних думок, влитися отрутою в ту свiтлу рiчку, по якiй
стiльки рокiв плили разом i з яко© пили воду, пiшов на кухню. Вирiшив до
приходу Iрини Михайлiвни зготувати обiд.
Пiсля обiду водив Маринку гуляти. Вичитав у "Вечiрньому Ки вi", що на
виставцi сьогоднi справляють свято лiта, сiли в тролейбус i майнули аж
туди. Маринцi було дуже весело, вона каталася на возi, запряженому
справжнiми волами, що на них погейкували чумаки, поцiляла дерев'яною кулею
в солом'яного бриля, i кулю ©й подавав розкiшний гусар у блискучому
мундирi, давала цукерки вченому ведмедевi й сама ласувала пирiжками з
вишнями. Свiт, у який попала, був сповнений для не© чарiв, вона водила
оченятами, плескала в долонi, верещала й раз по раз смикала батька за
штани: "Бачиш, бачиш!"
Дмитро Iванович радiв веселощам Маринки й благословляв людей, якi
створили отакий щирий i фантастичний свiт.
Просто з виставки, подзвонивши додому, по©хали до Андрiя. Бiля ворiт
лiкарнi на них чекала з кошиком у руках Iрина Михайлiвна, вони разом
пiднялися крутою звивистою стежкою до корпусiв хiрургiчного вiддiлення.
Андрiй уже почав виходити надвiр, вiн чекав ©х на лавочцi в затiнку
акацiй. Маринка побачила його сьогоднi вперше, пiдiйшла з острахом, з
якоюсь внутрiшньою скутiстю, сiла на кра чок лавки, великими чорними
оченятами дивилася на брата. Вони не сказали ©й, у якому важкому станi був
©© брат, але вона здогадувалася й так. Андрiй ще й тепер був кволий,
обличчя йому видовжилося, очi позападали. Але в них уже свiтилося життя. I
ще щось свiтилося в них, чого ранiше нiколи не помiчав Дмитро Iванович.
Йому здавалося, що то пильне приглядання до свiту, вогники подивування,
довiри, вiн нiколи не бачив ©х ранiше в Андрi вих очах i тепер спостерiгав
з пота мною тривогою - чи вони тiльки од радостi одужання, чи й од того,
що ось вiн живе на свiтi, i живе не сам, що почува , що хтось його любить,
i в його серцi теж народжу ться подiбне почуття. Вiн не мiг забути
сказаних йому Андрi м в першу мить надi© на життя слiв: "Батьку... Менi
зда ться, ти витягав мене з ями". Бiльше вiн ©х не повторював, та й було б
дивно, якби повторював, але Дмитра Iвановича хвилювало iнше: чи залишилося
в ньому й надалi те почуття, чи згасло одразу по тому, як син упевнився,
що вже житиме?
Щодалi Марченко переконувався, що в Андрi вi таки народилося щось добре
i що воно вже не погасне. Воно народилося не тiльки зi страху смертi, а й
з того, що вiн побачив бiля себе iнших людей - лiкарiв, сестер, хворих i
травмованих, як i вiн сам, i серед тих хворих навiть недосвiдчене око
одразу вихоплювало людей справжнiх, мужнiх, спочутливих, а також его©стiв,
тих, що замикалися в собi й тiльки собi бажали одужання, добра. Все те
було при мно Дмитровi Iвановичу. Адже в останнiй рiк доля сина турбувала
його надзвичайно. Вже нi розважливiстю, нi суворiстю не мiг прихилити його
на те поле, де, як пiдказував йому досвiд, росло найменше бур'янiв, не
було лихих спокус i лихих навчителiв.
Андрiй не приймав тих повчань, вiн або огризався, або iстерично кричав
i замикався в собi. Тепер у його поведiнцi з'явилися якась рiвнiсть i
м'якiсть. Вони проявилися навiть у тому, як вiн розмовляв з Маринкою.
Ранiше вiн ставився до не©, як до набридливого цуценяти, розмовляв з нею
щиглями i потиличниками, на що Маринка вiдповiдала вереском i злiсним
ябедництвом матерi. Iрина Михайлiвна налiтала на Андрiя, пiсля чого
зринала нова хвиля озлобленостi, новi щиглi й новi нашiптування.
Звичайно, з того, що Андрiй дiстав з кошика апельсин (вiн був один) i
роздiлив його навпiл, одну половину поклав назад, а другу оддав Маринцi,
ще було рано радiти, то був зовсiм маленький промiнчик, але й вiн зiгрiв
душу Дмитру Iвановичу.
Його вловила навiть Маринка, бо щиро й довiрливо подивилася Андрi вi в
очi й сказала:
- А я була сховала для тебе цукерку "Гулiвер", а тодi забула й з'©ла.
Ти не сердишся?
- Звичайно, нi,- усмiхнувся Андрiй.- Я не люблю солодкого.
Маринка помовчала, ©й хотiлося зробити щось при мне для брата, але вона
не знала що й тодi подумала, що треба сказати йому щось гарне, й вона
показала на бiлi бинти, обмотанi довкола Андрi во© голови:
- Ти схожий на справжнього беду©на. Як у кiно. Вони всi засмiялися, а
Андрiй пiдвiвся з лавочки i взяв Маринку за руку:
- Ходiм, я покажу тобi гнiздо волового очка. Вчора один хлопчик
знайшов. Воно в трубi.
Вiд споглядання тако© незвично© iдилi© Iрина Михайлiвна розчулилася i,
коли Андрiй з Маринкою пiшли кудись за будинок, сказала:
- Ти зна ш, менi зда ться, я тiльки тепер знайшла усiх вас. - I по
паузi додала:-Як страшно жити в свiтi, не маючи когось...
- I менi так зда ться,- сказав вiн.
- Ти дуже не хвилюйся за свою роботу, - доторкнулася вона пальцями до
його руки. - Аби всi були здоровi. Якось проживемо.
- Я намагатимусь, - серйозно вiдказав вiн.- Нехай буде, що буде.
- Так, нехай буде, що буде,- повторила вона як вiдлуння. Подивилася на
нього, провела рукою по скронi.- Ти дуже посивiв за останнiй мiсяць. -
Спробувала осмiхнутись, але усмiшка не вийшла. Вiн помiтив, як у не© од
того зусилля пiд очима проступили густi сiточки найдрiбнiших зморщок, йому
стало до слiз жаль ©©.
"Ну, що вона мала од мене! - подумав.- А вже й життя мина ".
Iрина Михайлiвна знову провела пальцями по його скронi, довгим поглядом
подивилася йому в очi. Карi очi, трошки неоднаковi, одно свiтлiше, друге
темнiше,- колись, до одруження, це ©© дуже непоко©ло, боялася, щоб не
помiтили подруги, не посмiялися з того. А потiм звикла, навiть почувала
мовби якусь особливу теплiнь вiд тих промiнцiв i дiзналася, що й iншi
вловлюють ©хню особливу негармонiйнiсть i вiдчувають якусь особливу
теплоту.
- Ось тут у тебе наче iнiй виступив,- сказала. У ©© голосi чувся щирий
смуток.
Дмитро Iванович посмiхнувся. Йому пригадалося, як вона радiла, коли вiн
тiльки почав сивiти. Адже те означало, що вiн уже старий i не покине ©х.
Хоч вiн нiколи не давав приводу на таку пiдозру. Все, що вiн мав, оддавав
сiм'©. Вiн нiчого не робив для себе. Завжди хотiв зробити щось при мне
дружинi, дiтям, хотiв, щоб у родинi жили мир i злагода. Вiн намагався, щоб
i дiти, й дружина не знали розкошiв, але те в ньому йшло не iз скупостi, а
щоб цiнували грiш i людську працю. Вiн таки хотiв виростити дiтей
свiдомими громадянами. I прагнув, щоб вони поважали те, що поважав вiн;
розумiли, в якiй кра©нi живуть, любили ©© i любили одне одного.
Дмитро Iванович подумав, що Iрина Михайлiвна добре сказала про те, що в
свiтi погано жити людинi, коли ©© не зiгрiва тепло сердець iнших близьких
©й людей. Вона не могла сказати просто так, не вiдчувши цього. Вона нiколи
не казала того, чого не почувала. Хоч почуття, як йому здавалося, якi нею
керували, не завжди були добрi.
Од молодих рокiв вона невiдь-чому жила недовiрою до людей, ©й
здавалося, що всi хочуть ©© обдурити, i не стiльки ©©, як ©© довiрливого
чоловiка. Про цю недовiру вона не раз казала дiтям, через це в них
виникали запеклi суперечки й навiть сварки. Вона взагалi не довiряла
нiяким захопленням.
Найбiльше ж його вражало, що вони з Iриною не вмiли пройнятися
цiлковитою довiрою одне до одного, дво людей, котрим судилося прожити
разом (iнакше вiн не мислив, i це вона знала) все життя. Iрина Михайлiвна
наче й довiряла йому, жодного разу не впiймала його на брехнi, а все ж
десь у глибинi ©© свiдомостi жила думка, що вiн може ©© обдурити, як
дурять сво©х жiнок iншi чоловiки.
I от щойно Iрина сказала слова, яких вiн уже й не сподiвався од не©
почути. Вiн подумав, що саме життя поставило ©х на якусь iншу основу, iншу
платформу, з яко© вони вже не зiйдуть... Вiн знав, що ©м буде важко
створити свiй новий свiт, що його легше творити з нiчого, з хаосу, нiж з
уламкiв минулого, якi весь час нагадуватимуть про те минуле, лишатимуться
його традицiями i якi так важко скле©ти в одне. Проте все ж вiн буде
кращий навiть з тих уламкiв, уже усвiдомлених ними трьома як уламки, нiж
був би витворений з обманно© блискучо© фольги обiцянок чи солодких
умовностей. Уреальнивши цей новий свiт i самих себе в ньому, вони
намагатимуться якомога бiльше наблизити уламки, злютувати ©х,
пильнуватимуть, аби нiхто не пошкодився об необтертi гранi. I, основне,
вiн творитиметься мимовiльно, без насильства, без гарячих, але нiчим не
пiдпертих, надiй i запеклих клятв, виконання яких вимагають вiд iнших, i
не вiрять, що зможуть дотриматися ©х самi. Ще вiн подумав, що за все те
вони заплатили вельми дорогу цiну. I не сплатили ще до кiнця. Нi здоров'ям
Андрiя, нi його роботою. Андрi вi, як казали лiкарi, його травма ще може
вiдгукнутися. А в нього на роботi й взагалi не видно просвiтку. З одного
боку, там нiби нiчого й нема , i разом з тим вiдчува ться якесь
напруження, холоднiсть деяких людей, недовiра деяких спiвробiтникiв, яку
вiн мiг би побороти тiльки удачею, перемогою.
I все ж вiн увесь той недiльний вечiр прожив пiд враженням чогось
гарного. Воно вселяло в нього певнiсть, подiбну до тi ©, яку почува
солдат, коли йде вперед i зна , що добре захищений з тилу. I навiть те,
чим жив останнi шiсть рокiв, i вся велика, нинi поставлена пiд сумнiв
проблема видалася йому не такою безнадiйною поряд з тим, що вiдбувалося в
ньому самому, поряд з тими простими, непомiтними змiнами його поглядiв на
свiт, на життя i насамперед на самого себе та свою сiм'ю. Звичайно, вiн i
далi шукатиме, й вiддасть туди всi сво© сили, але те тепер не буде схоже
на останню ставку в карти. Вiн не вiдмовлявся вiд мети, а якимсь чином
по днував ©© зi сво©м душевним станом, з тривогами i клопотами про
близьких.
Для повного вiдчуття спокою, щастя йому не вистачало одного дзвiнка,
однi © розмови. Особливо пiсля того, як йому подзвонив колишнiй
спiвробiтник, з яким тепер бачилися вряди-годи на вулицi та зборах в
академi©, i сказав, що зна про Марченковi невдачi й нападки на нього,
пiдтриму його. Вiн милувався собою, уявляв себе людяним i хоробрим, трохи
не геро м, а Дмитровi Iвановичу було смiшно, й вiн ледве дослухав його до
кiнця. Пiсля цi © розмови йому особливо хотiлося почути Михайлiв голос.
Вiн бачив, що драту ться, почина сердитись на Михайла за його мовчанку.
Звичайно, у Вiзира чимало сво©х клопотiв, але хiба вiн не може пiдскочити
на годину чи бодай подзвонити! Вiн уже навiть подумки казав йому якiсь
сердитi слова, дорiкав, хоч i розумiв, що дорiкати за те, що ти комусь
набрид, принаймнi смiшно. Якесь охолодження, а точнiше, байдужiсть з
Михайлового боку вiн почував уже давненько - рокiв пiвтора, а то й бiльше.
У Михайла з'явилися новi друзi, надто вiн подружився з директором
iнституту, в якому працював, Дмитро Iванович часто заставав його у Вiзира;
йому здавалося, що то людина нудна, холодна, то бiльше, його дивувало, що
дотепний, живий, як ртуть, Михайло може просиджувати з ним по кiлька
годин. Вiн не раз задавав собi запитання - про що вони говорять? Звичайно
ж, не про риболовлю, не про футбол, не про нову подорож Тура Хей рдала -
всього того Михайлiв начальник просто не визна . Про жiноцтво? Теж нi. Але
Михайло такий, що з будь-ким знайде про що говорити.
Впiймавши себе на тому, що дума про друга погано, Дмитро Iванович
засоромився. Проте вiн не мiг подолати прикростi, що Михайло, котрий умi
знайти ключика до будь-чи © душi, не розумi , як знудьгувався за ним, як
потребу його розмови Дмитро Iванович.
Весь цей час вiн вiв без Михайла дуже нудне життя, приневолював себе до
того й ще дужче сердився на Вiзира. "А що там...-подумав.-Ми як Iван
Iванович з Iваном Никифоровичем". I набрав номер телефону Вiзирово©
квартири.
Трубку зняла Михайлова дружина. Вона вiдповiла йому зляканим,
стривоженим голосом:
- Ти зна ш, щось iз ним сталося. Ще вранцi бiгав на базар i в магазин.
А зараз - тридцять вiсiм i п'ять. Нудить його.
- Може, щось з'©в? - i собi стривожився Дмитро Iванович.- Спека, тепер
часто труяться ковбасою. Ти викликала невiдкладну допомогу?
- Викликала. Оце дожида мось. Пробач, кличе,- i поклала трубку.
"Йому треба негайно промити шлунок. I випити мiцного чаю",- подумав
Дмитро Iванович, досадуючи, що не встиг сказати цього Михайловiй дружинi.
Спочатку вiн хотiв передзвонити, а потiм подумав, що краще буде, якщо
пiд'©де сам, може, чимось допоможе, може, щось порадить, а десь далеко
озивалася ще одна думка: оце i нагода побачити Михайла.
- Iринко, Михайло захворiв,- метушився вiн, скидаючи старi синi
спортивнi штани й одягаючи костюм.- Я зараз пiдскочу до нього.
- А не пiзно? - запитала Iрина Михайлiвна.
- Як пiзно? Десята година.- I вiн зняв з вiшалки капронового капелюха.
Надворi ще було видно. По вулицях сновигало чимало всiлякого люду -
здебiльшого при©жджого, на зупинцi таксi вишикувалася чимала черга, але
Дмитро Iванович спустився вниз на вулицю Горького й зупинив якусь службову
машину.
За чверть години вiн уже був на Русанiвцi, натискав гудзик мелодiйного
дзвiнка на дверях квартири Вiзира. Йому, щось дожовуючи, одчинила старша
Михайлова донька, чорнява висока дiвчина, студентка медiнституту,
пропустила його в коридор, в напiвтемряву, у якiй виблискувало тiльки
велике кругле дзеркало, а в ньому чорнiли, одбившись з протилежно© стiни,
гiллястi, схожi на обпалений кущ, оленячi роги. Тiльки вона ввiмкнула
свiтло, вiн прочитав на ©© обличчi здивовання й щось схоже на вибачення.
- А тато з мамою тiльки що з Демченками пiшли в кiно,- сказала вона,
видно, й справдi щиро шкодуючи, що Дмитро Iванович не застав батька. -
Вони менi залишили записку.
Марченко вiдчув сором i нiяковiсть - чомусь у першу мить тiльки сором i
нiяковiсть,попрощався й вийшов з квартири. Вiн повiльно спускався вниз по
сходах, повiльно й довго: квартира Вiзирiв на шостому поверсi, угору
пiднiмався лiфтом, i в лад цiй ходi щось опускалося в його душi. Вийшов на
вулицю, якусь хвилину постояв бiля будинку, а далi пiшов понад затокою у
бiк метро. Вiн iшов не набережною, а стежкою, котра вилася серед
верболозових кущiв неподалiк од води. Намагався докопатися до причин тако©
Михайлово© поведiнки, мовби перегортав сторiнку в книзi, якою кiнчався
найцiкавiший роздiл,- пiсля не© вже нiчого чекати попереду.
Звичайно, думав Марченко, вiн був дуже на©вним, коли заплющував очi на
тi скалки, що вже давно вмерзли в чистi, як йому ранiше здавалося, пласти
©хньо© дружби. Ще в тi днi, коли вiн вiв Михайла, допомагав йому, помiтив
нотки нещиростi в його ставленнi до себе. То була перебiльшена уважнiсть i
повага, перебiльшене захоплення iстинами, якi вiн, Дмитро, прорiкав. Але ж
те лестило йому, i вiн не надавав йому значення. Бо що воно важило в
порiвняннi з насолодою, яку отримували од розмов! Навiть тодi, коли почали
йти рiвно, вони щодня дарували щось один одному. Дмитро Iванович добре
пам'ятав, що в той час вiн сам почав значно краще працювати. А хiба Вiзир
не причетний до його теорi©? Саме перед ним розкривав i розгортав ©©, саме
Михайло перший збагнув ©© значущiсть i оригiнальнiсть. Звичайно, десь тодi
Михайло й почав йому... трошки заздрити i не бажати великих удач. Саме
тодi. Коли Марченко був високо вгорi, а Михайло внизу, i Дмитро Iванович
тягнув його вгору, Вiзир i не мислив про таке. А от коли стали на однiй
кладцi, почав вiдчувати щось схоже до ревнощiв. Те ж саме вiдчував i
Дмитро Iванович. Соромився в душi, але побороти до кiнця не мiг. Вiн
зрозумiв тiльки зараз: те, що вони перестали радуватись успiхам один
одного, й було причиною згасання ©хньо© дружби. Так, але це тiльки одна iз
скалок, од яко© почав промерзати весь пласт. I тут вiн раптом подумав i
зрозумiв, що дума правильно: Михайло - друг святковий. Хороший друг, але
тiльки на свята. Коли в тебе все гаразд, коли не треба для тебе жертвувати
чимось значним, коли тво© невдачi не падають тiнню на його яснi днi, вiн
найкращий друг. Адже й зараз Дмитро Iванович не мiг повiрити, що Михайло
ухилявся од зустрiчi через те, що це йому невигiдно, що може цим
скомпрометувати себе, що вiн чогось злякався. Бо й компрометуватися нiчим,
i лякатися нiчого. Просто йому нудно, просто йому важко бiля Марченково©
бiди. I вiн потягнувся до iнших, щасливiших, веселiших, сильнiших. Вони
вiдчинили дверi. Там вiн знову в сво©й стихi©. Адже чого iнакше цуратися
мене? Йому хороше з новими друзями. По-новому цiкаво.
Але ж...
I тут Дмитро Iванович не змiг стримати образи, яка просмокталася з
серця. Вiн зупинився на березi затоки бiля темно©, яко©сь притихло© води,
подивився на мiсто, що засвiчувалося вогнями на горi, й зiтхнув. Неподалiк
од нього лежала труба, вона йшла вглиб, пiд воду, й, мабуть, кудись далi,
на той берег, вiн сiв на нiй, зовсiм забувши вро те, що може попсувати
свiтлий костюм.
"Так, там у Михайла друзi,- зв'язав у одне думку. Але ж хiба вiн не
може здогадатися, як весь цей час було тяжко менi? Хiба не розумi , що
дружба - це не тiльки веселi розповiдi про колишнi походеньки до дiвчат, а
й допомога тому, кому зараз зле. Чи вiн дума , що Марченко такий дужий, що
нiчого не потребу ? Певно, не дума ".
Вiдчув, як його все дужче й невблаганнiше почина заповнювати злiсть.