Мушкетик Ю.. Бiла тiнь

Мить повагавшись. Борозна помiняв течки мiсцями, розкрив жовту й дiстав
з не© два папiрцi.
- Пiдпишiть, будь ласка,- пiдсунув ©х ближче до Марченка.-Це обхiдний
лист, а це атестацiйне посвiдчення.
- Ви таки надумали йти,- не розкриваючи ручки, ска-вав Дмитро Iванович.
- Не надумав, а йду. Ще використаю вiдпустку, покачаюся на пiсочку -
там такого пiсочку нема , i... Одне слово, усе.
- А може, таки не йдiть? - не зовсiм певно мовив Дмитро Iванович.
- Про це вже нема чого казати. Я вже надiслав документи, вчора говорив
по телефону. Ось-ось мав прийти запрошення.
Дмитро Iванович мовчки попiдписував обидва папiрцi i, щоб затерти
нiяковiсть, поспiшливо показав на другу течку:
- А що це таке?
Вiн посунув ©© до себе й аж тодi помiтив, що то не течка, а коробочка.
Борозна хвилину помовчав i сказав:
- Конi, мiченi таврами.- I в ту ж мить власнi слова здалися йому
фальшивими, вiн подумав, що на крутих гребенях його таки добряче заносить.
Вiн не любив пози, нiколи мислено не посягав на далекi займища, не вибiгав
на вершечки горбiв, на яких би iншi могли його бачити, не думав абстрактно
про благо для людей. Вiн звик його робити. Нехай невелике, як оте його
опромiнення свiтловим пучком насiння бурякiв, що вже цього року дали
добрячий урожай у колгоспi iменi Щорса, але конкретне, i не виказувати
його як благо й не чекати оплескiв. А оце несподiвано зааплодував собi
сам. Вiн розсердився на себе, засоромився й похапливо розкрив коробочку.
На днi ©© лежало з пiвдесятка скелець. Звичайних предметних скелець,
вже проявлених, бiлих, на кожному з них червонiла ледь помiтна плямочка,
здавалося, хтось брав скельця брудними пальцями.
- Я не розумiю,- пiдвiв голову Дмитро Iванович, вiдчуваючи, як дивне
хвилювання охоплю його.
- Звичайнi мiченi атоми,- намагаючись говорити спокiйно, щоб знову не
зiрватись на патетику i воднораз почуваючи, що теж хвилю ться, сказав
Борозна. - Я запустив мiчений амонiл-тетрафос у суспензiю. Вiн включився в
реакцiю. Пiшов у реакцiйнi центри... Вашi реакцiйнi центри... Тобто... ви
розумi те...
Дмитро Iванович слухав, але вже не чув нiчого. Вiн пiдвiвся з стiльця,
тремтячою рукою увiткнув у розетку вилку мiкроскопа, що стояв на
лабораторному столi, пiдклав скельце. В першу мить, мабуть, а напруги, не
побачив нiчого, далi перед очима мелькнула блiдо-жовта пляма, схожа на
бiлу тiнь, вiн схопився обома руками за окуляр i сфокусував його. Двi бiлi
тiнi злилися в одну, вони були навiть не блiдо-жовтi, а рожево-жовтi,
схожi на сонця, яснi, просвiтленi знизу, такi знайомi, такi звичнi й
незвичнi воднораз. Бо ще не встигли два круги злитися в один, як вiн уже
побачив по них чорнi плями, бiльшi й меншi, розсипи чорних зерен, чимось
схожих на ягоди ожини. Унизу, на зрiзi, чорнiла найбiльша, в пiвнаперстка,
посерединi - двi меншi, а довкруж них - ще меншi, i вони розсипалися
скрiзь помiж острiвцiв, i рiчечок, якi були просто пiдтьоками - слiдами не
до кiнця охайно виконано© роботи.
Коли Дмитро Iванович одiрвався од мiкроскопа, у нього не було сили на
велику радiсть. Вiн вiдкинувся на спинку стiльця, опустив руки, аж Борознi
здалося, що вiн розчарувався. Але в наступну хвилю Дмитро Iванович
пiдхопився, ступив до Борозни, схопив його за руку й стис, аж той ворухнув
з болю плечем. Вiн не пiдозрював у цьому важкому тiлi тако© сили.
Дмитро Iванович розхвилювався так, що не мiг вимовити слова. Губи йому
бринiли, немов вiд холоду, руки тремтiли, i вiн мало не впустив другу
пластинку на пiдлогу.
- Ви зна те, що ви принесли менi! - сказав вiн.- Боже мiй, боже мiй,
скiльки я ©х виглядав, оцих коней! - I враз затнувся, знiтився, сполоханий
раптовою думкою:-А ви... не жарту те? Це справдi мiчений по фосфору
амонiл-тетрафос?
- Не зовсiм,- посмiхнувся Борозна.- Це мiченi нуклеозид-трифосфати. А
решта - за вашою програмою. I менi зда ться,- спробував вiн зразу ж
охолодити радiсть Марченка, - це ще далеко, як казала генеральша, не
фураж. Чорт його зна , чого вiн вступив у реакцiю. Слово честi, я не знаю.
Вiн може ще сто разiв не вступити.
- Може, й тисячу,- пiдтвердив Марченко.- Там мiльйон причин. Починаючи
з погодних умов, грунту, живильного середовища, на якому вирiс горох, i
кiнчаючи ступiнню збудження електрона. Про що ми поки що зна мо зовсiм
мало. Я про це здогадувався. Але ж важливо, що вiн пiшов один раз. I що ми
ма мо право й обов'язок зробити отой мiльйон спроб, аби знайти
закономiрнiсть.
- Може, й не знайдете.
- Не знайдемо ми, знайде хтось iнший. Але вони знатямуть, що треба
шукати саме тут. Та нi, знайдемо ми. Ми, ми! Слухайте, дорогий мiй, не
©дьте ви в Ленiнград, - у щирому поривi схопив за руку Борозну. - На той
рiк ми придба мо лазерну установку. Давно обiцяли, та все... Тепер грошi
дадуть. Ви працюватимете на нiй.
На високе чоло Борозни наповзла важка тiнь. Вiн усмiхнувся Щиро i
вдячно, але тiнь на чолi залишилася.
- Нi, не зможу. Пiсля тако© пiдозри...
- Та нащо б ви тодi оце робили, якби... якби писали ту анонiмку?
Господи боже мiй, та я б зараз сам написав на себе анонiмку! Та нехай вона
пропаде пропадом! Забудьмо, плюньмо.
Дмитро Iванович розумiв, що говорить трохи не те, але не мiг стримати
почуттiв. Вiн вiдчув, що йому близько, до самих очей пiдступили сльози, що
може кожно© хвилини розридатися, але не боявся того.
- Забути, плюнути не можна,- чомусь холодно заперечив Борозна.- Я бачу,
що ви зараз повiрили менi. Але... ми того не доведемо нiкому. Якщо навiть
вивiсимо на дошцi оголошень обопiльну клятву чи пiдемо по коридорах i
почнемо цiлуватись на очах у всiх. Скажуть, зу©ти, фарисе©...
- Це я винен, - подавлено опустив голову Марченко.
- Через недосвiдченiсть,- холодно пожартував Борозна.- Я радий, що ви
повiрили. А негiдник таки сво одержав. Його не взяли на роботу в Iнститут
бiохiмi©. - Щоб закiнчити цю розмову, вiн нахилився над мiкроскопом. - А
все-таки красиво,осмiхнувся. Якби я був художником, намалював би картину i
назвав ©© "Бiла тiнь". Подивiться, якесь бiле та мниче поле, а на ньому
невiдомi свiти. То, мабуть, справдi свiти, тiльки ми про них ще дуже мало
зна мо...
Вони вернулися розмовою до проведеного Борозною експерименту, а вiдтак
i до всi © проблеми. Розпитуючи Вiктора Васильовича про роботу з мiченими
нукле©зид-трифосфатами, Дмитро Iванович раптом занепоко©вся: адже то дуже
сильний реагент. Проте Борозна заспоко©в його, сказав, що все було
зроблено в лабораторi© iзотопiв з дотриманням усiх правил безпеки. Сам вiн
добре знав, чим ризикував, i що воно може виявитися i через десять, i
через п'ятнадцять лiт, але раз i назавжди поклав не вертатись до нього
думкою, просто не дозволяти собi думати про те. А Дмитровi Iвановичу в ту
мить спала думка, яка схвилювала його, змусила на мить пiднятися над усiм:
над буднем, над ©хньою проблемою й над усiма проблемами. "Де, в якiй
кра©нi, за яких умов ще може бути отака висока жертовнiсть, отака
безкорислива офiра людини людинi! Якi помисли, якi сили влили ©© в серце?"
Вiн знав, якi це сили, i вони сповнювали його гордощiв, якогось аж
побожного внутрiшнього трепету й крицево© вiри. А ще вiн знав, що теж би
вчинив так. Колись, може, не змiг би, а тепер змiг би. I усвiдомлення
цього сповнило його радiстю.
Вони проговорили ще з годину. Дмитро Iванович знову намагався умовити
Борозну не ©хати в Ленiнград, але той твердо й настiйно попросив не
нагадувати бiльше про це. Коли вже Борозна попрощався i хотiв iти, Дмитро
Iванович зупинив його й запитав, чи може вiн оголосити в iнститутi
наслiдки проведеного дослiду.
- Звичайно,- сказав Борозна.- Тiльки з посиланням не на мене, а на
когось iншого. Скажiмо, на Нелю Платонiвну Рибченко. Вона й справдi брала
участь у пiдготовцi. Крiм того, я там у себе залишив трохи суспензi©. Вона
ще не зафiксована. Нехай Рибченко передасть у лабораторiю. Щоб... ну...
офiцiйно.
- А чого ви не оддасте ©й самi?-здивувався Мар-ченко.
- Так... одне слово... я вже ©ду. Зараз.
- Куди ви зараз ©дете?-не зрозумiв Дмитро Iванович.
- У вiдпустку. На наш iнститутський Бережок. Борознi дуже хотiлося
передати суспензiю Нелi. А також ще раз поговорити з нею. Але вiн розумiв,
що то буде не паритетна розмова. Вiн прийде як переможець, як рятiвник, i
вона пiд впливом хвилинного розчулення може пiти йому назустрiч. А потiм,
можливо, каятиметься й шкодуватиме. Вiн знав, йому з його складом душi
буде у сто крат важче впевнитися в цьому, розчаровуватись, анiж стерпiти
бiль до кiнця один раз.
Вiн вдруге попрощався з Дмитром Iвановичем i вийшов з кабiнету.
Борозна викупався в рiчцi, трошки посидiв на сонцi, чекаючи, поки
обсохне, й пiшов до намету. Його намет з самого краю, од нього до води
крокiв двадцять. Усе iнститутське мiстечко Бережок розмiстилося на
високому широкому пiщаному намивi, що пролiг уздовж лiвого берега Десни й
порiс лозами та вербами, помiж якими уже пiднялися чималi тополi та
берести. Одразу за пiщаним пасмом починався луг з густими травами,
чистими, зарослими бiля берегiв лататтям озерами та оазами верболозiв.
Намети & пофарбованi зеленою, синьою, рожевою фарбою дерев'янi
будиночки на високих лалях (щоб не позносило весняними повенями), стояли
густо, надто багато ©х збилося пiд могутнiми кронами кiлькох старих
осокорiв i верб, а також по березi рiчки, де кучерявилися густi й високi
верболози. У будиночках на палях жили люди сiмейнi, з дiтьми, а також
старшi, статечнiшi науковцi; вся iнститутська молодь цiлим день була на
рiчцi й тiльки на нiч та в найбiльшу спеку ховалася до наметiв, що теж
були непогано обладнанi'-на дерев'яних настилах, з подвiйними дашками, в
них стояли металевi лiжка та маленькi столики й стiльцi.
Борознi, доктору наук, видiлили окремий намет, менший за iншi, на одне
лiжко, з укопаним бiля входу столиком, брезентовою запоною, яка вдень
пiднiмалася й ставала дашком, i запнутим марлею вiконечком на воду. Першi
двi ночi Борозну будили пароплави та рибалки, що вдосвiта одчалювали на
човнах од примiтивно© дерев'яно© пристанi внизу, а цю нiч вiн спав добре.
Правда, вчора вельми натомився. Мiсяць тому придбав "Москвича", й оце
вперше випробував його на дальнiй дорозi - ©здив у Чернiгiв, у Седнiв,
старовинне мiстечко з неймовiрно© краси кра видами, що одкриваються з гори
над Сновом, хотiв гайнути у Новгород-Сiверський, але до©хав тiльки до
Сосницi й вернувся. Новгород-Сiверський, Глухiв, Батурин залишив ще на
мандрiвку.
Вiн брав машину майже знехотя - записався на чергу, й ось вона
надiйшла, i вiн уже склав iспит з правил водiння, але, взявши, не
шкодував; вiдчував справжню втiху вiд швидко© ©зди й думки, що може
будь-коли сiсти за руль i помандрувати куди заманеться. Вiн мимоволi
здогадувався, що вона мовби замiню йому частину чогось великого,
втраченого, i хоч знав, що це залiзо нiколи не стане для нього фетишем,
морочився з нею залюбки. Ось i зараз, перед купанням, вимив од мотора до
колiс, залишив на сонечку просихати, а зараз пiде, зажене в кущi та накри
брезентом, але спочатку перевiрить тиск повiтря у балонах, зчеплення,
гальма, рiвень мастила й води - все, як вказано у iнструкцi©. Вiн ще не
знав, що всi власники машин починають з цього, а кiнчають радiстю, що
продали ©© й здобули собi спокiйний сон. I що вже не треба думати, чи ще
сто©ть вона на вулицi, чи вже на нiй мчить по Гостомельському шосе якийсь
зiрвиголова, не треба роздобувати запчастини i запобiгливо, по-собачому
заглядати в очi автоiнспекторам. Вiн ще того не знав i залюбки думав про
те, що ось незабаром по©де в Новгород-Сiверський, а потiм у Канiв, якщо
встигне - то й в Умань, i навiть довга дорога до Ленiнграда на власних
колесах видавалася не такою сумною, як напочатку. Йому здавалося, що й
туди вiн по©де не сам, а повезе часточку чогось рiдного, ки©вського.
Йому захотiлося ©сти, вiн пiдняв фанерну накришку погрiбничка праворуч
вiд входу й дiстав бiдончик з молоком, яке купив у тiток з Лiток. Тiтки
приходять сюди щоранку, окрiм молока, приносять свiжi огiрки, помiдори,
картоплю, а також яблука й грушi. Вiн налив у велику пластмасову чашку
молока, поставив ©© на столик, а сам зайшов у намет за хлiбом. На тумбочцi
стояло кругле дзеркало, вiн мимоволi подивився в нього. На нього глянуло
незнайоме обличчя з рiзко окресленими великими губами, тупими кутами
вилиць i глибокою ямкою на пiдборiддi. Бороду вiн поголив три днi тому, не
мiг звикнути до безбородого обличчя i мимовiльно тягнувся до дзеркала. Вiн
повернув дзеркало iншим, збiльшувальним, для бриття, склом, але тепер губи
видалися надзвичайно великими i ямка на пiдборiддi дуже глибокою.
Вiн не любив свого обличчя - не те щоб не любив, нiхто не може
гребувати собою,- але колись давно упевнив себе, що воно негарне, i не
знаходив утiхи в самоспогляданнi. Кинувши зверху на дзеркало рушник,
одламав добрий шмат паляницi й сiв до столу. Почав ©сти, дивився на рiчку,
що вже добряче змiлiла, на зелене зарiччя з темною гривкою лiсу на обрi©,
а думав про свого "Москвича", тiльки тепер уже зовсiм iнакше. Йому
згадалося, як два мiсяцi тому, довiдавшись, що ма незабаром одержати
машину, вихимерював в уявi свiй перший ви©зд. Вiн поставить ©© трохи нижче
iнституту, сидiтиме за кермом i, дочекавшись, коли вийде з ворiт Неля та
пiде до тролейбусно© зупинки, хвацько промчить повз не©, загальму ,
прочинить дверцята й скаже: "Баришня, вам куди?" або: "Сiдайте, провезу з
вiтерцем". Вiн поводитиметься бадьористо, трохи нахабно, як поводяться з
вродливими дiвчатами молодi таксисти, казатиме ©й банальностi, як-то:
"Вперше доводиться пiдвозити таку красиву дiвчину",- i вони обо
смiятимуться з того. Впiймавши себе на тому, що ще й зараз розвива те,
тепер уже остаточно мертве видиво, Борозна нахмурився, вiдсунув чашку з
молоком. I раз збляк у думцi автомобiль, вiдсунувся кудись далеко, i
навiть не хотiлося до нього йти.
Його похмуру думку перерiзав гуркiт "ракети", вона пролетiла по рiчцi,
здiйнявши вiяло бризок i збуривши воду до самого дна. Вiн мимоволi
подумав, як у тому гуркотi, в тому шумовиннi ще трима ться риба. Чи й вона
мiня сво© тисячолiтнi звички, пристосову ться, як пристосовуються люди до
того, чого навергали сво©ми ж руками, чи просто вона глуха до всього й
живе завдяки отiй сво©й глухостi й здатностi не втягуватись у закручений
людиною вир?
Нi, вона не може не втягуватись у ту кручiю. Туди втягу ться все. I
насамперед людина. Вона закручу вир i сама ж пливе в ньому. Це вже,
мабуть, i не залежить од не©. Це мимовiльний ©© плин, ©© рух уперед. Вона
тiльки тлiнна частка вiчно© субстанцi©, яка саморозвива ться, ще й
намага ться осягнути саму себе. I тут, звичайно, iсну суперечнiсть.
Борозна вловив ©© давно, проте нiколи не мiг осягнути до кiнця. I це його
мучило. Вiн не любив нiчого невнзначеного. Навiть якщо це була зовсiм
випадкова думка.
За тими думками, якi вiн мiг розмотувати нескiнченно, й здебiльшого
розмотував, вишукував собi дедалi новi й новi запитання, за скрекотом
"ракети", яка долала сусiднiй закрут Десни, Борозна не почув, що його
кличуть. Вiн тiльки тодi пiдвiв очi, коли дядько Гнат, сторож бази,
пiдiйшов до самого столика.
- Там вас зове по телефону якась женщина,- неприязно сказав вiн.
Неприязно, може, тому, що Борозна ще жодного разу не пригощав його
горiлкою, не сплатив "вступне", а може, просто заздрив його силi, його
мiцним бiцепсам, машинi, тому, що йому дзвонить молода жiнка. Вiн дивився
в очi Борознi нахабним поглядом, мабуть, усе ще сподiваючись, що той
скаже: "Зачекайте мене тут". Але Борозна не сказав. Вiн нiколи не пригощав
алкоголiкiв. А вiд давнiшнiх мешканцiв Бережка вже знав, що дядько Гнат
гiркий, нiкчемний п'яниця, через те й не трима ться колгоспу, що й до
©хньо© бази прилiпився тiльки через те, що науковцi - люди непрактичнi й
щедрi: того перевезе на той бiк човном, тому продасть десяток черв'якiв, а
ще комусь мiсце, де ловиться риба, й на кожен день ма пляшку. Щоправда,
зараз Борозна чи й думав про те. Вiн був вельми здивований, що його
кличуть до телефону. Хто б то? Адже в нього нi родичiв, нi друзiв, та й
нiкому вiн не казав, що ©де на Бережок. Зда ться, сказав тiльки Марченку.
Так мислено говорив самому собi, щоб не розчаруватись, бо вiдчував, що
хвилю ться, що щось у ньому радi цьому дзвiнковi. А увесь його холодний i
тверезий розум, вся логiка думок, за якими звик жити, заперечували те, на
що мимоволi сподiвався.
Намагаючись не видати хвилювання, вiн пiдвiвся й запитав:
- Телефон де, "у кают-компанi©"?
- А де ж iще,- буркнув сторож i, грузнучи по кiсточки в пiску босими
ногами, пiдкачаними до колiн холошами штанiв, почав спускатися до води.
А Борозна, як був у трусах i майцi-сiточцi, вузенькою пiскуватою
стежечкою, що звивалася мiж верболозових кущiв, подався до
"кают-компанi©". "Кают-компанi ю" хлопцi називали великий дощатий хлiв, у
якому стояв телевiзор, маленький бiльярд, а також шафа з дрiбним
спортивним iнвентарем - ракетками для бадмiнтону, шахами, домiно. Тут, як
i скрiзь, де тiльки оселяються люди, уклався свiй маленький свiт: був свiй
"король" бiльярду, чемпiон iз шахiв, найудатнiший рибалка i найбiльший
рибалка-брехун.
Борозна, тому що до "кают-компанi©" майже не ходив, заблудився в
плетивi стежок, потерпаючи, що там не стануть чекати, рвався через кущi.
Вiн розiрвав майку, подряпав руки, та коли вбiг до хлiва, побачив, що
трубка на тумбочцi ще чекала. Вiн ухопив ©©, але якийсь час лише важко
сапав i аж потiм змiг видихнути:
- Борозна слуха .
Мабуть, там, на другому кiнцi, не впiзнали його голосу, бо перепитали:
- Це ви, Вiкторе Васильовичу?
I в ту мить вiн зрозумiв, що то Неля. Серце шалено закалатало йому в
грудях, вiн вiдчув, що його заплеснула гаряча хвиля радостi й тривоги i,
вже не думаючи про те, що надто бурхливо виявля ©х, закричав:
- Я, я, це я задихався. Бiг од свого намету. Я слухаю вас, Нелю.
Зелена пластмасова трубка мовчала. Борозна нетерпляче переступив босими
ногами в пiску (тут не було пiдлоги), переклав ©© з лiво© руки в праву.
Йому здалося, що ©х роз' днали, i в цю мить вiн пригадав, що Неля Рибченко
вже теж у вiдпустцi й ма кудись ви©хати, й страшенно злякався, що бiль©ве
нiколи не почу ©© голосу. Вiн дмухнув у трубку й запитав хрипким голосом:
- Ви мене чу те ?
- Чую,-сказала Неля.-Я подзвонила вам, Вiкторе Васильовичу, щоб
подякувати за те... за те, що ви зробили... Для нашого шефа. Для нас
усiх...
© голос теж тремтiв, i вiн чув це. Але вiн чекав iнших слiв, бодай
якогось рятiвного колечка, яко©сь зачiпки i, бачачи, що може не
дочекатися, сам рвонувся назустiч.
- Нелю, ви розумi те, не в тому суть. Для мене й для вас.
- Чому ж не в тому,- перебила його Рибченко.- Якби ви навiть щось
зробили, цим вам пробача ться...
- Я не хочу пробачення,- тепер уже перебив ©© вiн. - Я не хочу
прощення. Я хочу вiри. Тiльки вiри... I тодi, тодi... Нелю, ви вiрите
менi?
- Менi так хотiлось вiрити,- долинув до нього тихий Нелин голос.
- I ви не могли ? А зараз - можете?
Неля мовчала.
- Не мовчiть же! - крикнув вiн i враз збагнув, що нинi щось сталося або
ось-ось ма статися, адже iнакше б вона не сказала про цi сподiвання в
минулому часi.
- Звiдки ви дзвоните? - запитав вiн.
- Од кас Аерофлоту,- сказала вона.- Через сорок хвилин вiдходить
автобус у Бориспiль. Я ©ду на Кавказ. Ми вже нiколи нег побачимося. Я хочу
попрощатися з
вами.
"Ну от,- тужно подумав вiн.- Усе. Тепер уже остаточно".
Але в наступну мить iнша думка, швидка й бурхлива, пробилася через
каламутну хвилю розпачу, i вiн уже не слухав Нелю, а посмiв виказати те,
що, почував, стало потребою всього його життя.
- Нелю, ви не по©дете, я не пущу вас.
- Ну, це...
- Хлоп'яцтво? Я не те сказав. Ви не вiд'©жджайте. Я буду на площi
Перемоги...-_ вiн на мить запнувся, пiдраховуючи в думцi, - через пiвтори
години.
- Нi, Вiкторе Васильовичу,- сказала вона.- Та й мiй багаж уже по©хав у
Бориспiль.
Вiн вiдчув, уловив серцем кволiсть i нетвердiсть того "нi", вiн
зрозумiв, що коли побачить ©© зараз, то до кiнця розтопить снiгову хмарку
недовiри, й Неля назавжди залишиться з ним.
- Може, це навiть краще,- гукнув вiн.- Я зустрiну вас у аеропорту.
Зустрiну неодмiнно. Ви мене зрозумiли?
- Зрозумiла,- сказала вона, хоч, очевидно ж, не могла збагнути, яким
робом за такий короткий час вiн добудеться до аеропорту.
Борозна бiг до намету й ще раз гарячкове пiдраховував хвилини:
"Доскочити до дороги - десять хвилин, од повороту до Ленiнградсько© площi
в Дарницi - сорок, найбiльше п'ятдесят, звiдти до Борисполя... Все одно я
буду в аеропорту ранiше вiд автобуса. Навiть якщо трохи загаюся на лузi -
натисну на трасi до Борисполя, траса там - як стрiла,- мелькнуло в думцi.
Вiн одягнувся за пiвхвилини. Рвонувся з намету - вернувся назад: забув
посвiдчення водiя, ще через пiвхвилини був на лузi. "Москвич" стояв,
поблискуючи синiми, як морська хвиля, лакованими дверцятами та крилами.
Сонце просвiчувало наскрiзь скло заднього лiхтаря, i здавалося, Що там
горить лампочка. Це вiн вiдзначив мимохiть тiльки тому, що такого не могло
бути,- акумулятор вiдключений.
Пiдняти капот, одягнути клему - теж пiвхвилини. Не переводячи швидкiсть
в нейтральне положення - стояла на першiй, витиснув зчеплення й повернув
ключ запалювання. Проте звичного гудiння не почув. "Очевидно, погано
притиснув клему",- подумав, вискочив з машини, пiдняв капот i попiдтягував
гайки на обох клемах. Знову сiв у машину й повернув ключ запалювання. З
того, що навiть не почулося характерного клацу пiд капотом, зрозумiв, що
справа не в клемах. Скосив очi на стрiлку амперметра й побачив, що вона
лежить на крайнiй точцi пiд позначкою "мiнус". Отже, струм не поступав на
стартер. Ця мить була найстрашнiшою в його життi. Страшнiшою, нiж та, в
яку довiдався, що його обмовили як анонiмника. Вона перекреслювала все.
Його надiю, його любов, його воскресiння. Одна iскра, випадкове замикання,
одна нiкчемна дротина, що притулилася до чогось i передавала струм не
туди, куди треба... Шарпнути ©©, роз' днати...
Борозна ще мало тямився на машинi, але взагалi на технiцi трохи тямив.
Вiн здогадався, що всьому причиною те, що вiн помив водою мотор. Вода
попала десь пiд клеми й замкнула ©х.
Залишивши запалення увiмкнутим, Борозна схопив заводну ручку й
спробував завести "Москвича" нею. Але поки вставляв ручку в гнiздо, почув
запах палено© гуми и побачив дим з-пiд капота. Притьмом вимкнув
запалювання й пiдняв капот. Димiв дрiт високо© напруги, що вiв од
акумулятора до стартера.
Борозна вiдчув, як йому в грудях мовби вибухнула гаряча куля. У нього
пашiло обличчя, пашiла шия, той вогонь на мить паралiзував його,
здавалося, в ньому самому поперегоряли якiсь клеми. Вiн усе розумiв, але
нiчого не робив. Перешкода була така дрiбна, аж не вiрилося, що вона може
зруйнувати все те, вiд чого залежало його щастя. А тим часом було саме
так. I вiд цього Борозну охопили не знанi ранiше хвилювання й нервовiсть.
Вiн кидався то до ключа запалювання, то до мотора, шарпав за проводи,
стукав ключем по агрегатах, але стрiлка амперметра вперто падала до кiнця
влiво. В розпачi подивився на дорогу, що сiрiла помiж лугом i кущами,- там
не було видно жодно© машини. Та сюди взагалi рiдко хто за©жджав власною
машиною - дорога важка, через пiски й глибокi луговi баюри, добиралися
катером по Деснi або автобусом до села, а звiдти йшли пiшки. Раз на два
днi також курсував iнститутський рафик, i теж тiльки до села.
Борозна подивився на годинник. Минуло вiсiмнадцять хвилин. Коли б
ви©хати ще хоч зараз - може, i встиг би. Побiг би в аеропорт, зрештою,
прорвався б на льотне поле...
Вiн знову кинувся до мотора. По одному одключав реле, генератор, геть
забруднився мастилом, пообдирав руки - знайти замикання не вдавалося. Воно
було десь тут, перед ним, пiд руками, але намацати не мiг. I вже майже не
сподiвався. Вiн вiдчував, як потуха в ньому огонь, як перегоря на
холодний попiл навiть його хвилювання. Вiн ще нiколи не почувався так
безпомiчно. Щось важке навалилося йому на душу, пiдiм'яло ©©, й вiн не мав
сили розпростатись, рвонутись, просто було нiкуди розпростуватись i
пориватись. В ту мить вiн фiксував тiльки одне - плин часу. Вiн летiв
кудись у безвiсть, одколював його од чогось ясного, свiтлого, радiсного.
Так обвалю ться в горах у прiрву земля, з кожною хвилиною наближаючись до
нiг мандрiвника, що притиснувся до скелi.
Далi вiн роз' днував i при днував проводи зовсiм навмання.
А пiд кущем верболозу стояв Гнат i злостиво посмiхався в щiточку рудих
вусiв, якими прикривав розсiчену колись давно у бiйцi губу.
- Тут нiде нема машини? -майже в безнадi© запитав Борозна.
- Нема , - сказав сторож, хоч i бачив, як пiвгодини тому на загороджене
штахетом подвiр'я сусiдньо© туристсько© бази "Свiтанок" за©хала продуктова
машина. Вона досi закiнчувала розвантажуватись. - Та й чи треба ото так
телесуватися? Баришень тепер на руб по три штуки.
Борозна нiчого не сказав, од' днав клеми, бо провiд високо© напруги
знову почав димiти, почекав, поки вiн потухне, опустив капот, вийняв з
замка запалювання ключi й замкнув машину. Вiн робив усе те майже
несамохiть, порався зовсiм так, як пораються на попелищi погорiльцi.
Тiльки в погорiльцiв ще надiя збудувати нову хату. Одразу пiсля пожежi
вони не живуть нею, але вона живе в них.
Вiн прийшов у намет i лiг на лiжко. Вiн бiльше не мiг нi хвилюватися,
нi переживати, на мить йому навiть здалося, нiби лежить на днi глибоко©
прiрви, з яко© вже нiколи не вибратися. У наметi стояла гаряча задуха -
вiн не попiднiмав бiчних стiнок,- ©© вiдчував, але не мiг зрозумiти, що
йому заважа .
Так лежав з пiвгодини. Його нiхто не турбував - його мало знали в
iнститутi, а з ©хнього вiддiлу i взагалi зараз нiхто не вiдпочивав на
Бережку, хоч бiля намету часто шелестiв пiсок i лунали голоси - тут
пролягала центральна стежка до води. Вiн фiксував голоси, фiксував
диркотiння моторок на рiчцi, але якось так, мовби те не стосувалося його
зовсiм. Це було схоже на те, коли людина чу голоси кiно, якого не бачить
на екранi.
Несподiвано вiн подумав, що його неначе переслiду щось. Мовби бере в