Страница:
Вони нiби промовляли:
- Правда. Була вiйна. Але можна було ©й не скоритись. Можна було
зберегти себе.
Тодi собаку, що бiжить манiвцями,- випадок,- я не вiдгонив од себе i ще
ненадовго пускався за течi ю. I дивно: завжди мо© ноги нащупували мiлину,
я виходив на берег. Знову дорога стелилась сюди...
- Чого мамка наварила?
- Вареникiв,- поспiшив чоловiчок з синiми очима, Панькiв син.
- I гречано© кашi,- додав Василько, не образившись на брата.
- I болсцу,-пiдказав Iвась. У сiнях я шепчу Маринi:
- Ти оковирна.
Щоки ©© розпашiлися коло печi, чистим вологим блиском вiдсвiчують
терново-чорнi очi, на устах усмiшка.
"Усе буде добре,- думаю я.- Прийшов таки туди, де мене чекали".
Нас за столом четверо: Мельник, Хрущ, Iлля i я. Поки Iлля лащиться
зором до пляшки, я спiшу повiдомити, що беру Марину за жiнку, але весiлля
справимо пiзнiше, коли заберуться лiсничiвськi на©зники. Новина справля
на Iллю сильне враження. Коли Марина виходила до друго© воловини, вiн
пильно зиркнув ©й услiд, коли повернулась, видивився, наче вперше побачив,
i знову провiв до дверей вже закiнченим заздрiсно-захопленим поглядом.
- Диви, яка молодиця губилась у Колобродах! А я, дурень, i не примiтив.
Вогонь!.. Станом колише, що й порядна дiвка може сховатися... Став,
слухай, ще пiвлiтру. Вiдкупного. Я ж мiг перешкодити... Нi, подумайте! Де
я був? Пробач, слухай. Ти забагато загарбав. Добувай ще пляшку, бо кину
будувати .хату. Нi, по пляшцi на брата, тодi ми в розрахунку. Це ж
готовеньке багатство. Що нинi ма тки? Пусте А добра вродливиця - це ж
квiтуче життя. Де я був?.. Усе моя проклята пам'ять. Пень пнем. Читаю
програму, лиш починаю доглупуватись, зирк у вiкно - забув. Якось я цiлий
мiсяць ночував над москвофiльською програмою, Головацький муштрував, i
чорта лисого - не запам'ятав нi словах Приймали, то Головацький говорив
поперед мене, як пiп, а я повторював. Лобода мене мучив два мiсяцi. Коли
зi брався ©хнiй молебень, я все переплутав i виказав москвофiльську
програму замiсть радикальсько©. До мене запiзно доходить. Виказав,
значить, москвофiльську, а мiж радикалами шепiт, мовляв, можна його i у
верховоди брати. А коли я крикнув: "Боже помагай москвофiльському
братству!" - пiднявся переполох, i мене виперли за дверi Нещасний чоловiк
з такою пам'яттю. Малим мене мама послала до Савчихи вставити клинцята в
штанцi. Наказувала: "Iльку, клинцi! Не забудь: кли-ин-цi". Ми повторили з
нею кiлька разiв: "Кли-н-цi!"- i я чкурнув городами. "Клинцi, клинцi,
клинцi..." Повторюю, слухай, аби не забути. Раптом з кукурудзи - псисько.
Я закам'янiв, а язик меле: "Рубцi, рубцi..." Кажу до кравчинi: "Мама
просили аби-сьте позашивали рубцi". Та розгорнула штани, стиснула плечима
i взялась за голку. Погаптувала, слухай, усi вшитки на мо©х старих
штанцях. Забрала десятеро я ць за роботу- i з богом, хлопче. Ох, i набрав
я гаманiв вiд мами! "Це,- каже,- я до штанiв, якi треба викинути, десять
я ць доклала! Марш менi з хати, абим тя не видiла".
Ми слухали i бралися за животи, а Iлля, розповiдаючи, ухитрився
висьорбати миску борщу. Мельник витирав очi й бурмотiв:
- Най тобi добро буде, Гордiю! Най тобi добро буде!.. Пообiдавши,
хлопцi пiшли до бункера. Я тим часом замовив Молотковському завiси,
клямри, защiпки, цвяхи, стояки пiд ринви, косинцi до вiкон.
- У Задвiрних плачi,- повiдомив Молотковський - Семен умер вiд
черевного тифу. Десь наче за Пiдволочиськом. Про iнших нема чуток, пропали
без слiду.
- Вони самi цього шукали.
- I шукають,- прогудiв Молотковський.- Хто таке видiв, щоб з кулеметiв
косити непопереджених людей? Що це за вояцтво таке? Це те саме, що
пiдпалити село. Кортить вам зрiзатися, майте гонор: викличiть на бiй.
- Вiдтак на комунiстiв тикають,- сказав я, не спускаючи очей з
Молотковського.
- Тикають,промимрив вiн.
- Викликають стрiльцiв...
- Ат! - Сердито махнув вiн рукою.- Щось незрозумiле твориться.
- I я тако© гадки.
- В Шевченка ото сказано; "Той буду , той руйну ..."
- Iсторiя - це комедiя.
- На кровi i на костi.
- Так-так,сказав я.- Видко, без кровi нема чого сподiватися на
полiпшення в цьому життi.
- А я завжди буду думати, що можна полiпшити без кровi. Просто люди
темнi, й з ними нiчого не доб' шся. Треба вчити.
Заспiвав Молотковський! Замiсть вiдуклiнного я зазирнув в йому у вiчi.
Там був крайнiй вiдчай.
За тиждень бiля бункера виросли штабелi дерева, i Микола кудись зник.
Мабуть, трапилось щось настiльки нагле, що вiн не встиг нiчого сказати.
Щовечора з Мариною iдемо ночувати до бункера, бо хтось було внадився
красти ялицi. Маринi подоба ться мiсцевiсть. Каже: весела. Весела буде
тодi, сказав я, коли ми ©© заселимо. Дiм без ужитку - пустка, а пустка
виплоджу щось вороже людинi.
Накрапа дощ. Вiн пада ночами. Я такi дощi хвалю: вдень муляри
вивершують стiни, заздалегiдь накривають соломою, а вночi iде собi дощ.
Позначенi цифрами, пiд бункером лежать крокви, лати, одвiрки, бруси для
вiконних рам, вже штабель дощок на веранду, я нарiзав з вiдходiв штахет,
натесав кiлля.
Бункер тепер зачиня ться мiцними на штабах дверима, бiйницi заскленi й
загратованi; справжнiй льох. У куточку, де сапери пропустили струмок пiд
днищем, я розколупав цемент. Крижана вода. Але до хати вона не
пiднiметься, потрiбен водотяг. Зроблю. Менi залишиться тесаного каменю на
простiнок - буде кузня i лазня. Зашмиря шся за день, тодi нагрiй води,
розпечи на горнилi каменюку, скропи - ма ш пару. Тут же балiя з теплою
водою. Аж свербить шкiра... Яка держава дасть менi все це безплатно, з
поваги до мене як до людини, iз справедливостi - адже я, навiть працюючи
по три години на день, буду ©й виплачувати.
- Прокопе, вечеряй, пiдемо.
- Малi вже позасинали?
- Левадиха ледве повкладала. Вони пустують, а ти ©м потака ш
- Зна ш, батько колись менi розповiдав про одного цадика...
- Я ще була дiвчиною, як ти менi це розказував.
- Хiба?
- Забув? А я пам'ятаю все, про що ми балакали.
- Я теж.
- Що ти казав тодi, як Охiтва побив Кухарчукову 0рисю, коли вона
медiвки трусила в його саду?
- Що вiн свиня.
- Нi.
- Бугай?
- Е, нi!
- Словом, дикун?
- Ось бачиш! Ти казав, що страшнi тi люди, якi вiрять глупо, i страшнi
тi, якi не вiрять нi в що. Пригадав! Ай-я| Прокопе! Ми зустрiчалися всього
дев'ять днiв, i ти все перезабув. А що я казала, коли ми йшли попри
цвинтар до вертепу? Тодi свiтив мiсяць, i на буковинському березi горiло
багаття рибакiв навпроти Грушiвки?
- Що ти мене без пам'ятi коха ш.
- Невже я говорила б це, йдучи мимо цвинтаря?
- Що велику рибу спiймають.
- Ти нинi вередiй... Гра ш якогось недотепу.
- Я граю маленького чоловiчка, якому раптом стало добре. Виходить, вiн
вигляда недотепою?
- Господи, застигло! Я ж думала, що ти ©си.
- Нехай маленький чоловiчок наковта ться холодного, тодi його скрутить
вчетверо вiд болю в шлунку, i чоловiче стане серйозним.
- Хтось iде попiд хатою.
- Микола.
- Звiдки зна ш?
- Я звик до його крокiв.
- Чи ти й жiнку свою так знатимеш?
- Я ©© ще не повнiстю оглянув.
- Ой, ти сьогоднi...
- Добрий вечiр! - Микола зняв на порозi шматок глини з чобота, пiдняв
ногу, дивлячись у ваганнi на темний вивiдець болота.- Молода газдиня буде
незадоволена, що наношу бруду. Скинути чоботи?
- Заходь, Миколо.- Марина зиркнула на мене.- I цей не в гуморi. Дати
вечеряти, Миколо?
- Не бiльше, як налива ш Васильковi.
- Вiн у мене ©сть, як старий.
- Лий, як йому.
Коли Марина вийшла, Микола мовив стурбовано:
- Прокопе, тиф. Нема нiяко© ради. Косить напропалу. На дорогах
карантиннi iнспектори й стрiльцi. Не впускають у села i не випускають. Хто
без документiв - того хапають i до в'язницi. А в мене нiякого посвiдчення
нема .
- Я тобi випишу,- сказав я. Дiстав з валiзи два аркушi гербового
паперу.- Та нi, пиши сам. Пиши, що душа жада . Колись я мав щастя
потримати в руках Гривастюкову папку. Один аркуш використав у Тернополi.
- Гай-гай, Прокопе!
- Гай-гай, Миколо!
- За них Гривастюковi дадуть рiк тюрми.
- Але ж не дали?
- I вiн не здогаду ться?
- Це сталося в Залiссi на банкетi. Гривастюк вiддав папку Гафiйцi, а
коли почали стрiляти, я подивився, що в папцi. Я тодi потерпав, що мене
можуть заголити на фронт. Придалося.
- Пробач, я розiгрiвала,- сказала Марина, подаючи картопляний суп.- Я
ще молока принесу.
- Дякую, Марино. Не треба.
Раптом у хату вдарила блискавка. Нi, це був револьверний пострiл. Куля
свиснула над Миколиною головою - вiн сiдав за скриню вечеряти, вiдбилась
рикошетом вiд стелi i врiзалась в одвiрок. Чимала скалка, що одлетiла при
цьому, застряла в Марининiй руцi.
Микола вистрелив у лампу i вилетiв надвiр. Пролунало ще два пострiли.
На другiй половинi запищали дiти. Я вивiв Марину до кухнi, Левадиха
свiтила каганця.
- Цитьте! - гримнув я на дiтиськ, i вони, здивовано заклiпавши,
сховалися за Левадиху.
Маринина рука розпухала, нiби ©© надувало. Я висмикнув скалку, залив
рану гасом.
Криж iз рулеткою ходив по оборi, щось без кiнця вимiрював, малював у
записнiй книжцi, розпитував i знову вимiрював. Менi увiрвався терпець.
- Шановний сотнику! Кинь займатися кримiналiстикою, бо не вмi ш. Не
муляй марно очей.
Вiн дивиться на мене з подивом, та менi плювати, як вiн на мене
дивиться, адже вiн тупий у таких справах.
- Чого тодi сусiди кажуть, що чули чотири пострiли? Не один, як ви
заявили?
- Якби промахнулися в мене, а я мав при собi зброю, то я гнався б за
тим невдахою, поки не поклав би його пiд боже благословення. Микола
нагрiтий тим самим духом.
- Ви трiшечки необережно розмовля те.
- З сьогоднiшнього дня я буду носити з собою збро© Тодi понюхайте мою
обережнiсть. Якщо ви при©хали замети слiди за пострiляними з Гривастюково©
научки поляками, то не займайтеся тим, що вам не хочеться робити i не ма
на це певних вказiвок.
- Пане Повсюдо!..
- Що, пане? Вас Гривастюк прислав, сотнику?
Криж упритул пiдступив до мене i, бризкаючи слиною, крiзь зуби
процiдив:
- Але ж люди слухають, пане Повсюдо. Заспокойтеся. Ходiмо до хати.
Ми сiли пiд затканим подушкою вiкном.
- Слухаю, сотнику.
- Ви не зна те, де дiвся Павлюк?
- Знаю: шукайте вiтра в полi.
- Не сердьтеся,- сказав вiн тремтячими губами.- Павлюка не поранили?
- Нi.
- Я розумiю,- сказав вiн, помовчавши.- Скалiчили вашу дружину, i ви
ма те причину озлобитись. Але я боюся думати, що ви з Павлюком в усьому
сходитесь, того його захища те.
- Схожуся я чи нi - це моя особиста справа. Мене чорти беруть, що ярлик
комунiста припiкають до кожно© тверезо© i одверто© людини.
- Ви, очевидно, не все збагнули в теперiшньому життi.
- А коли ти збагнув i совiсть твоя не кричить проти безчинств, прошу
геть з цi © хати! Тут нiхто нiколи нiкого не обдурював. Нiкому не
замилювали тут очей, не кривдили. Це свята хата. Прошу. Прийдеш вночi i
вб' ш мене.
- Що ж?Криж втомлено, звiвся.- Я вiрю, що це, як ви кажете, свята хата.
Може, я справдi не гiдний того, щоб переступати ©© порiг.
Плечi його затряслися вiд якогось внутрiшнього корча, ламав його
надво .
Микола як нi в чому не бувало сидiв на дошках пiд бункером i розмовляв
з Мельником.
- Ох i всипав я Крижевi,- сказав я, думаючи: якщо я зiрвався - бути
бiдi зi мною, тепер я зсунувся зi свого укрiпления, як пес з полови.-
Свята, кажу, прошу геть, не сiй блуду...
- Хто свята? - засмiявся Микола i перезирнувся з Мельником.- Я люблю,
коли ти злостишся, Прокопику.
- Хата свята.
- Ти його вигнав?
- Витеребив, як зогниле зерня. Кажу - прийдеш вночi i пiдстрелиш мене.
Я звалив на нього всю вину за вчорашн .
- Ти недалеко вiд правди. На Лiсничiвцi народилося. В нашому замку.
- Та це ж...- Менi раптом це стало повiтря.
- Те саме, те,- засмiявся Микола, подумавши, що я не знайшов потрiбно©
лайки.
- Чого ти бродиш? Хочеш, щоб заарештував?
- Не боюся я твого Крижа. Коли почина ться зуб за зуб - мене живим не
вiзьмуть. Уб'ю десять, поки мене накриють. Нехай iде зi сво ю сотнею.
Республiка дрига в конвульсiях ногами. Побачимо, куди вiн кинеться через
кiлька днiв. Баби закоцюблять.
Я зайшов до бункера за обценьками. Коли повернувся, Микола вже доходив
до виярку, куди недавно повернув, побачивши толоку, поранений поляк.
- Пане Повсюдо,- звернувся Мельник.- Хлопцi ось, iдуть, i Миколi лiпше
пiти з очей, щоб нi на кого не кидати пiдозрiння. Вiн просив вас
допомогти. У мене його книжки. Я ©х принесу сюди нiби полуденок, а ви
вже постарайтеся доставити ©х до вертепу. Там бiля кринички плитка, пiд
не© i покладiть. Я сам би це зробив, але й за мною пiдглядають. Не
завадить вам при тому бути обережним, дивiться, чи не йде хтось назирцi.
Це Миколине прохання.
- Добре. Дома я спитав:
- Маринко, що в нас нинi за влада?
- Якась зурна, Прокопику. Чого пита ш?
- Просто так. Я подумав, що ти спиш. Болить?
- Шпига . Гарячка менша. Ти не бiйся, я швидко видужаю. У мене тiло
швидко го©ться. Та й зiлля... Ти даремно не вiриш,- сказала вона трохи
ображено, попереджуючи мою посмiшку.- Зiллям лiкують здавна-прадавна. Усi
способи перевiренi. А скiльки ©х загубилось!.. Що з Миколою?.
- Приходив.
- На що вже вiйна - i то такого не було.
- Ось тобi нова влада... Бандитство. Спочатку, посвiтять в очi, аби
вивiдати, хто чим дише, а тодi насилають бандитiв на розправу. Проклятий
шпигунський вiк! Iудiвська демократiя!..
Вкривши Марину шорсткою веретою, я сiв на ослiн, глянув по хатi. Передi
мною стало велике "треба". Треба дiтям сороченят, бо мають по однiй, треба
нам сорочок, ма мо по однiй. Треба одягу, взуття, простирал, подушок,
посуду, iнструментiв. Мушу зiбратися, поки зi мною i нiчого не ско©лося,
до Залiсся.
Онук перед тижнем поховав жiнку. З весни животом кандiла. Оплаку i
люту : нечепурна була, всi закутки позахаращувала дрантивими кошиками iз
гнилою квасолею, лушпинням i зацвiлими ганчiрками.
- Прокопику, лягай, чого задумався?
Залiз на кривобоку, затовчену лежанку, поклав голову на тверду, як
плита, подушку, натягнув тяжку, як бляха, верету. Ну от, змiнилась влада.
Ще будуть мiнятися. А яка не лементу , що стара ться полегшити людям
життя? Кожна кричить, розперiзу ться, прагне замерзити очi надiями, а душу
- вiрою. А спробуй упiмнутися за цих нечепурних Онучок; затурканих
Головацьких, схожих на опудала; за тих, що таскають вози бур'янiв,
повертаючись з поля, котре, як казала Татаринова Параска, перетворили в
тяжку могилу для людей; за Марину, яка крадеться з санчатами дров поза
Лiсничiвку... Та що тут балакати...
- Не зiтхай, Прокопику.
- Не буду.
Х _
Ковальчук задушився у сво©й трунi. Лягаючи, вiн пiдкладав пiд вiко
скручений рушник. Очевидно, рушник висунувся, старий твердо спав i
закоценiв.
Голосять. На оборi повно. Покiйник, зда ться, спить. Накликана смерть
не спотворила обличчя - воно синювато-чорне i злива ться з погано
поголеною щетиною.
Побачивши мене, Ковальчучка заходиться жорстоким ревом, та через мить
вмовка , вибира ться з-помiж свiчок i бабусь до мене.
- Прокопику, дитинко,- шепче гарячити вiддихом,- слаба Марина? Ти
прости йому, грiшному. Бусурмен вiн був, i най бог не противиться,
зоставив нас без нiчого, без нiчогiсiнько...- Губи ©© розтягнулись вiд
вуха до вуха тонким бiлим рубцем, пiдборiддя затремтiло, чорно
заплямившись зморшкуватою ямочкою.- Ади, записав усе добро на церкву!
Ойо-йой... залишилась я сама! Сама...-Повiвши навколо сухими запаленими
очима, Ковальчучка вчепилась руками у вилоги чорного кафтана.Сама,
Прокопику. Пiди, прошу тебе, до грабарiв, най викопають яму. I виторгуй,
Проколику, аби не взяли багато. Все бусурмен записав на церкву-у-у-у...
Мiсце вибери, Прокопику, щоб видко було рiку i село. Най спочинуть очi
бiдолашного на тому, де вiн вiк свiй змарнува-а-а-ав...
Обминаючи кущi свербивуса, я переступав запалi могили i пощербленi
хрести в травi. На хрестах ластiвки злiпили гнiзда. Перекладинами моталась
повитиця.
- Агов, пане Повсюдо! Де велите копати? - Герасим Спiлка - потомствений
грабар у Колобродах.
Я невизначено махнув рукою, i кмiтливий могильник, спираючись на
лопату, почвалав униз. За ним побiг його пiдручний Андрусь Журавель.
Весело перекинувшись кiлькома словами, вони почали копати. Я сiв на
постаментi з-пiд хреста.
Спiлка набив тютюновою потерухою люльку, сiв на держак лопати,
перекинувши ©© через яму.
- Колись мiй дiд наказували перед тим, як копати, цiлувати землю.
Признака в тому така: якщо поцiлу ш, то можеш викопати скарб. I якось уже
на старостi лiт бог ©х винагородив, видобули казан з золотом. Але що
дурний - свят-свят, про небiжчикiв так не годиться казати,- що дурний може
вчинити з. золотом? Пропити. Спився дiд на нiнащо. I вмер у ямi, яку копав
iншому. То я оце напучую Андруся, аби цiлував землицю, а вiн нi в яку
силу. Даремно впира шся, хлопче.
- На мiсцi вашого дiда я б золото пустив у дiло,- вищирився Андрусь.
- У яке? - питаю я.
- Го-го! Я б скупив усi поля в Колобродах i став паном.
- А далi?
- Ну, що далi? - мовив Андрусь трохи розгублено.- Далi ©в би три рази
на день холодцi, душеники, пив би ром з медом, мав на щовечiр файну
дiвку...
- Ого!..Спiлка ще хотiв щось сказати, коли лопата його об щось
заскреготала, i з глини надважився присадкуватий десятилiтровий казан,
закоркований облитим смолою дерев'яним чопом.
Не встиг Спiлка отямитися вiд здивування, як Андрусь, зробивши круглi
очi, опукою скотився в яму, схопив обома руками казан i, висадивши його з
протилежного боку, чкурнув зi знахiдкою в глиб цвинтаря.
Спiлка в нестямi зарепетував:
- Стiй, сучий сину! Стiй! То я вiдкопав...
Андрусь бiг униз до села. Спiлка, важко телiпаючись, подався за ним. I
тут казан випав з Андрусевих рук. Прокотившись кiлька метрiв, ударився об
чорний оскал каменюки i розбився. Уцiлiв лиш людський череп величиною з
пiвлiтрове горнятко.
Андрусь i Спiлка стали над черепом як укопанi. Потiм Спiлка для бiльшо©
певностi оглянув осколки казана i надщемлений камiнь.
- Чого на свiтi не бува ! - сказав вiн i, проткнувши затичкою люльку,
набив ©© знову потерухою.
- А ця голова одрубана,- сказав Андрусь.- Чого б ©© iнакше захоронювали
в казанi? Може, ©© вiдсiкли в татарське нашестя? Тiло пiшло з Днiстром або
згорiло, а череп поховали.
- Цiлком може бути,- спокiйно погодився Спiлка, потягуючи люльку.-
Скiльки тих голiв пiшло за Татарщиною!.. А ти - моторний,- мовив вiн трохи
згодом, звертаючись до Андруся.- Шпаркий, бестiя.
- Хи-хи! - засмiявся Андрусь.- Ви наклали б на себе руки, якби я втiк з
золотом.
- Чогось довго не несуть мерця.- Спiлка з-пiд долонi зиркнув на село.
- Принесуть, нiкуди вiн не дiнеться,- запевнив Андрусь. Нарештi з
вулицi виповз затиканий корогвами язик процесi©. Всупереч звича вi, труну
везли пiдводою, бо Ковальчук вмер не природною смертю i не заслужив тако©
пошани, щоб тiло несли до могили. У першому рядi процесi©, вся в чорному,
йшла Марина.
На фронтi менi самому доводилося закопувати вбитих. Та це робилося в
мовчазнiй, запеченiй болем скорботi за тих, хто на черзi. А Ковальчука
ховали поспiхом, машинально, перешiптуючись. Лунко загримав молоток по
трунi. Гримiт пройшовся по юрбi схлипуваннями. В цьому останньому гримотi
щось таке ж та мниче i маркiтне, як у крику новонародженого.
- Не його жаль,- зiтхнула Марина.- Жаль того, що вiн мiг бути добрим.
Зверху хляпа змiшана з вапном глина. Я дивлюсь на павутину балок i
кроков, на сiтку лат, за якою чисте блакитне небо. Якби сьогоднi вийшов
Мельник, з боку Днiстра вже можна було б бити драницi.
Звечора Мельник просив мене зачинити до льоху начиння, аби не нестися з
ним уранцi, а наступив ранок - прибiгла його жiнка:
- Не ночував дома, не повернувся.
Ми обiйшли бункер, оглянули каменоломню, перепитали всю вулицю - нiхто
нiчого не зна .
Непевно стало. Швидше б укрити хату, вимастити хоч один куток i
переселитись. Тодi нiкого на слово не пiдпущу. Гордiй ходить похмурий,
Хрущ насвисту одну й ту саму мелодiю i вда , що його не обходить нiщо на
свiтi. Гордiй невиспане хмуриться, витягу ться, спльову . Мельник пропав,
i це всiх пригнiчу . Теж сплюнувши, я iду на Лiсничiвку до Крижа за
перепусткою до Залiсся. Збираюся дещо купити, поки не розiйшлись грошi.
Пiд замком, вiдмахуючись вiд мух, стояли осiдланi конi, навколо лiниво
бродили роздягненi до пояса, брунатнi вiд загару стрiльцi. Одного з них я
запитав, чи можу побачити Крижа.
- Поцiкавтеся у чергового. Ось вiн на ганку. Вродливий юнак рокiв
двадцяти недбало кинув на мене синiми очима, поправив поясний ремiнь з
кобурою i загородив вхiд.
- Чого треба? - вавкнув вiн, не поворушивши губами.
- Криж нiкуди не по©хав?
- Сотниковi нiколи. Не прийма .
- Я протиснувся мимо чергового. Вiн бiг за мною i щось голосно шепотiв,
та я вже вiдхилив дверi до колишньо© пансько© стравницi, де тепер висiв
напис: "Карантинний iнспектор А. Криж".
- Слава Укра©нi! - привiтався я за новими правилами.
- Пане Повсюдо? Слава, слава. Заходьте.
Черговий нi в сих нi в тих постояв на порозi i тихо причинив дверi.
- Пане Повсюдо! - звернувся сотник весело.- Ви не мали будь-яких
пiдстав ображатися. Я дуже хотiв би, щоб ви змiнили свою думку про мене,
але, признаюсь, не насмiлювався зайти до вас. Я зовсiм вiдрiзаний од
свiту. Може, брат вам писав цим часом?
- Скаржиться,- почав я брехати,- що в Галичинi нерозбериха, плутанина.
Криж зiтхнув:
- Цього в нас не браку .
Вiн вийшов до сумiжно© кiмнати i повернувся з пляшкою горiлки i
чарками.
- Посидьте в мене, пане Повсюдо. Бодай десять хвилин. Ви не уявля те
собi, що зi мною твориться мiж цими чотирма стiнами. Сидиш йолоп йолопом
мiж закiнченими йолопами i перекону ш ©х i себе, що безглуздя - це
полiтична неминучiсть. Я, правда, змушений був зодягти мундир. Потiм
втягнувся... За ваше здоров'я... Потiм втягнувся i повiрив, що так треба.
Просидiв тут тиждень i думаю- чим так нидiти, лiпше ходити красти. Я вам
по-доброму заздрю. Ви зна те, чого хочете. А я?.. Не приймiть за зле, але
ви - хитрий, дiдько забери, чоловiк. Ви бiльше державна людина, нiж
Петрушевич. Прошу ще по однiй.
Криж розрiзав кишеньковим ножиком скибку хлiба i половинку подав менi.
- Вибачте, без закуски. Ми живемо на пташиних правах. Менi в Залiссi
сказали не церемонитися з Гривастюком i присилувати його збирати з села
продукти для сотнi. I от ми живемо на пташиних правах. Сотня моя
об'©да ться ще зеленими черешнями i потиху нарiка на Крижа...
- Де ваша вiтчизна, пане Криж? - спитав я.
- На Золочiвшинi. I дiдизна, i вiтчизна. Я з села, пане Повсюдо. I
розумiю, менi зда ться, село. Може, вам зда ться, що я побоююсь i тому
запобiгаю, то помиля тесь. Оце менi, може, диний раз довiрили силу, дали
великi повноваження, i я хотiв би як не зробити щось добре, то не
пошкодити. Та допивайте. Повторимо... Якщо менi...- Вiн тихо пiдiйшов до
дверей i ривком вiдчинив ©х, але за ними не було нiкого.- Якщо менi
звелять кривдити, я кину все i по©ду до жiнки й до дiтей.
- Давно пора.
- Ще по однiй, i все. Ви мене тодi несправедливо огрiли. Менi приблизно
вiдомо, до якого розряду належить рушничник, який стрiляв у Павлюка. Я
одне хотiв знати - чи Павлюка не поранили. Потiм хотiлося передати через
вас, щоб Павлюк кинув витребеньки. А ви мене випросили з хати... З свято©
хати. В мене було таке почуття, що я найогиднiший сволотник. Та пробачте
менi... Якось я був присутнiй на допитi справжнього комунiста.
Переконаного, освiченого. Коли його запитали, чому на Укра©нi комунiзм не
настiльки впливовий, як, наприклад, у Росi©, вiн, не криючись, сказав:
"По-перше, нема полiтичного загартування. По-друге, прочитавши одну
брошуру, комунiстом не станеш. Такi люди лиш заважають. I, по-трет ,
продажнiсть, викликана тим, що цей народ нiколи не покладався на сво©
власнi сили". Павлюк звiркуватий, бiльше на себе надi ться, того його ще
не пiдбили. Але тут у замку запертий один його однодумець. Просидiв одну
нiч i все чистенько розповiв про ©х дiяльнiсть. Тут навiть органiзацi©
нема . Просто збираються читати заборонену лiтературу. Подумайте: весь
захiд i схiд горять революцi ю, а тут обговорюють брошуру якогось Баха
"Соцiалiстичне господарство". Якщо говорити тверезо i щиро, то пора
братися до збро©, а вони никають попiд тинами iз в'язанками часописiв.
Далебi, розумнiше класти собi хату, як ви робите, чи сидiти бiля бочки з
вином у Шехтмана. Мене перекидали з карними загонами з мiсця на мiсце. Я
цим. скористувався, щоб придивитися до життя i вибрати собi якусь стежку.
Може, ви чули про справу Коцка i Михаця? Там не грали комедi©, зворохобили
все Пiдкадпаття. Але знову ж через донощикiв завалились Ви зна те: я
чогось шкодую цих людей. Може, вони справдi потрiбнi будучинi, та з
дурного розуму занапастяться, i перестрiляють ©х ще бiльшi полiтичнi
комедiанти, якi взагалi не мають нiяко© шани в народi. Ви здогаду тесь,
кого я маю на увазi?
- Люди мали нагоду на сво©й шкурi все випробувати.
- Прошу вас, пане Повсюдо: передайте мо© слова Павлюковi. Дивiться, нi
в одному селi нема вчителя. А хлопець майже закiнчив гiмназiю. Та вiн
стократ бiльше користi принiс би, збираючи до себе в замок дiтей та
навчаючи ©х грамоти. Я навiть погоджуюсь, щоб вiн, коли вже на те пiшло,
нагрiвав ©х, як ви казали, сво©м духом. Я загалом стою на роздорiжжi й
готовий хилитися i туди i сюди, лиш би марно не гинули люди. Галичина вже
й так спустошена. Туди на пiвнiч - тiльки згарища. Якщо Росiя, така велика
кра©на, повернула проти старого ладу, то якщо вона досягне добра, тi люди,
що гинуть, i ми, i всi пiдемо за нею. Нам багато не треба - лишень
показати трохи то© волi. До цього й треба збирати сили. Я вам ще раз
повторюю: в селi навiть органiзацi© нема . Нехай Павлюк не пiдпису собi
вироку.
Неслухняною рукою Криж налив горiлки.
- Чи той, запертий, часом не Мельник? - запитав я. Криж зажурено
похилив голову, потiм узяв мене за руку i, нерiвне ступаючи, поволiк за
собою. Ударом чобота вибив затичку на дверях до льоху.
- Ось ваш Мельник.
Зарослий, засумований, з плямою засохло© кровi на щоцi, Мельник сидiв
недалеко бiля входу на лавi. Вiн рiзко примружив очi вiд свiтла i знову
опустив голову.
Описавши рукою широке коло, сотник боком сiв на порiг.
- Ось ваш Мельник,- повторив вiн.- Вашi ж сiльськi побили його вчора
вночi i привели сюди.
Я пiдсiв до Мельника, i по-змовницьки потис йому руку, мовляв, не
звертай на вояка уваги. Мельник напружено подивився на мене.
- Марiю мою бачили?
- Приходила, питала.
- Передайте, що зi мною нiчого страшного не трапилось.
- Прошу, пане Мельнику,- сказав сотник.- Пожалiйтесь Повсюдi на мене.
- Пан Криж твердить,- почав якось дуже поволi Мельник,- що мене могли б
закатрупити. Але вони досi не розумiють, як вiн розцiню стрiлянину на
толоцi, й прийшли примаститись. Тобто привели йому мене. Але це бабська
самовтiха, пане сотнику,промовив Мельник з занепоко нням на лицi.- Це
- Правда. Була вiйна. Але можна було ©й не скоритись. Можна було
зберегти себе.
Тодi собаку, що бiжить манiвцями,- випадок,- я не вiдгонив од себе i ще
ненадовго пускався за течi ю. I дивно: завжди мо© ноги нащупували мiлину,
я виходив на берег. Знову дорога стелилась сюди...
- Чого мамка наварила?
- Вареникiв,- поспiшив чоловiчок з синiми очима, Панькiв син.
- I гречано© кашi,- додав Василько, не образившись на брата.
- I болсцу,-пiдказав Iвась. У сiнях я шепчу Маринi:
- Ти оковирна.
Щоки ©© розпашiлися коло печi, чистим вологим блиском вiдсвiчують
терново-чорнi очi, на устах усмiшка.
"Усе буде добре,- думаю я.- Прийшов таки туди, де мене чекали".
Нас за столом четверо: Мельник, Хрущ, Iлля i я. Поки Iлля лащиться
зором до пляшки, я спiшу повiдомити, що беру Марину за жiнку, але весiлля
справимо пiзнiше, коли заберуться лiсничiвськi на©зники. Новина справля
на Iллю сильне враження. Коли Марина виходила до друго© воловини, вiн
пильно зиркнув ©й услiд, коли повернулась, видивився, наче вперше побачив,
i знову провiв до дверей вже закiнченим заздрiсно-захопленим поглядом.
- Диви, яка молодиця губилась у Колобродах! А я, дурень, i не примiтив.
Вогонь!.. Станом колише, що й порядна дiвка може сховатися... Став,
слухай, ще пiвлiтру. Вiдкупного. Я ж мiг перешкодити... Нi, подумайте! Де
я був? Пробач, слухай. Ти забагато загарбав. Добувай ще пляшку, бо кину
будувати .хату. Нi, по пляшцi на брата, тодi ми в розрахунку. Це ж
готовеньке багатство. Що нинi ма тки? Пусте А добра вродливиця - це ж
квiтуче життя. Де я був?.. Усе моя проклята пам'ять. Пень пнем. Читаю
програму, лиш починаю доглупуватись, зирк у вiкно - забув. Якось я цiлий
мiсяць ночував над москвофiльською програмою, Головацький муштрував, i
чорта лисого - не запам'ятав нi словах Приймали, то Головацький говорив
поперед мене, як пiп, а я повторював. Лобода мене мучив два мiсяцi. Коли
зi брався ©хнiй молебень, я все переплутав i виказав москвофiльську
програму замiсть радикальсько©. До мене запiзно доходить. Виказав,
значить, москвофiльську, а мiж радикалами шепiт, мовляв, можна його i у
верховоди брати. А коли я крикнув: "Боже помагай москвофiльському
братству!" - пiднявся переполох, i мене виперли за дверi Нещасний чоловiк
з такою пам'яттю. Малим мене мама послала до Савчихи вставити клинцята в
штанцi. Наказувала: "Iльку, клинцi! Не забудь: кли-ин-цi". Ми повторили з
нею кiлька разiв: "Кли-н-цi!"- i я чкурнув городами. "Клинцi, клинцi,
клинцi..." Повторюю, слухай, аби не забути. Раптом з кукурудзи - псисько.
Я закам'янiв, а язик меле: "Рубцi, рубцi..." Кажу до кравчинi: "Мама
просили аби-сьте позашивали рубцi". Та розгорнула штани, стиснула плечима
i взялась за голку. Погаптувала, слухай, усi вшитки на мо©х старих
штанцях. Забрала десятеро я ць за роботу- i з богом, хлопче. Ох, i набрав
я гаманiв вiд мами! "Це,- каже,- я до штанiв, якi треба викинути, десять
я ць доклала! Марш менi з хати, абим тя не видiла".
Ми слухали i бралися за животи, а Iлля, розповiдаючи, ухитрився
висьорбати миску борщу. Мельник витирав очi й бурмотiв:
- Най тобi добро буде, Гордiю! Най тобi добро буде!.. Пообiдавши,
хлопцi пiшли до бункера. Я тим часом замовив Молотковському завiси,
клямри, защiпки, цвяхи, стояки пiд ринви, косинцi до вiкон.
- У Задвiрних плачi,- повiдомив Молотковський - Семен умер вiд
черевного тифу. Десь наче за Пiдволочиськом. Про iнших нема чуток, пропали
без слiду.
- Вони самi цього шукали.
- I шукають,- прогудiв Молотковський.- Хто таке видiв, щоб з кулеметiв
косити непопереджених людей? Що це за вояцтво таке? Це те саме, що
пiдпалити село. Кортить вам зрiзатися, майте гонор: викличiть на бiй.
- Вiдтак на комунiстiв тикають,- сказав я, не спускаючи очей з
Молотковського.
- Тикають,промимрив вiн.
- Викликають стрiльцiв...
- Ат! - Сердито махнув вiн рукою.- Щось незрозумiле твориться.
- I я тако© гадки.
- В Шевченка ото сказано; "Той буду , той руйну ..."
- Iсторiя - це комедiя.
- На кровi i на костi.
- Так-так,сказав я.- Видко, без кровi нема чого сподiватися на
полiпшення в цьому життi.
- А я завжди буду думати, що можна полiпшити без кровi. Просто люди
темнi, й з ними нiчого не доб' шся. Треба вчити.
Заспiвав Молотковський! Замiсть вiдуклiнного я зазирнув в йому у вiчi.
Там був крайнiй вiдчай.
За тиждень бiля бункера виросли штабелi дерева, i Микола кудись зник.
Мабуть, трапилось щось настiльки нагле, що вiн не встиг нiчого сказати.
Щовечора з Мариною iдемо ночувати до бункера, бо хтось було внадився
красти ялицi. Маринi подоба ться мiсцевiсть. Каже: весела. Весела буде
тодi, сказав я, коли ми ©© заселимо. Дiм без ужитку - пустка, а пустка
виплоджу щось вороже людинi.
Накрапа дощ. Вiн пада ночами. Я такi дощi хвалю: вдень муляри
вивершують стiни, заздалегiдь накривають соломою, а вночi iде собi дощ.
Позначенi цифрами, пiд бункером лежать крокви, лати, одвiрки, бруси для
вiконних рам, вже штабель дощок на веранду, я нарiзав з вiдходiв штахет,
натесав кiлля.
Бункер тепер зачиня ться мiцними на штабах дверима, бiйницi заскленi й
загратованi; справжнiй льох. У куточку, де сапери пропустили струмок пiд
днищем, я розколупав цемент. Крижана вода. Але до хати вона не
пiднiметься, потрiбен водотяг. Зроблю. Менi залишиться тесаного каменю на
простiнок - буде кузня i лазня. Зашмиря шся за день, тодi нагрiй води,
розпечи на горнилi каменюку, скропи - ма ш пару. Тут же балiя з теплою
водою. Аж свербить шкiра... Яка держава дасть менi все це безплатно, з
поваги до мене як до людини, iз справедливостi - адже я, навiть працюючи
по три години на день, буду ©й виплачувати.
- Прокопе, вечеряй, пiдемо.
- Малi вже позасинали?
- Левадиха ледве повкладала. Вони пустують, а ти ©м потака ш
- Зна ш, батько колись менi розповiдав про одного цадика...
- Я ще була дiвчиною, як ти менi це розказував.
- Хiба?
- Забув? А я пам'ятаю все, про що ми балакали.
- Я теж.
- Що ти казав тодi, як Охiтва побив Кухарчукову 0рисю, коли вона
медiвки трусила в його саду?
- Що вiн свиня.
- Нi.
- Бугай?
- Е, нi!
- Словом, дикун?
- Ось бачиш! Ти казав, що страшнi тi люди, якi вiрять глупо, i страшнi
тi, якi не вiрять нi в що. Пригадав! Ай-я| Прокопе! Ми зустрiчалися всього
дев'ять днiв, i ти все перезабув. А що я казала, коли ми йшли попри
цвинтар до вертепу? Тодi свiтив мiсяць, i на буковинському березi горiло
багаття рибакiв навпроти Грушiвки?
- Що ти мене без пам'ятi коха ш.
- Невже я говорила б це, йдучи мимо цвинтаря?
- Що велику рибу спiймають.
- Ти нинi вередiй... Гра ш якогось недотепу.
- Я граю маленького чоловiчка, якому раптом стало добре. Виходить, вiн
вигляда недотепою?
- Господи, застигло! Я ж думала, що ти ©си.
- Нехай маленький чоловiчок наковта ться холодного, тодi його скрутить
вчетверо вiд болю в шлунку, i чоловiче стане серйозним.
- Хтось iде попiд хатою.
- Микола.
- Звiдки зна ш?
- Я звик до його крокiв.
- Чи ти й жiнку свою так знатимеш?
- Я ©© ще не повнiстю оглянув.
- Ой, ти сьогоднi...
- Добрий вечiр! - Микола зняв на порозi шматок глини з чобота, пiдняв
ногу, дивлячись у ваганнi на темний вивiдець болота.- Молода газдиня буде
незадоволена, що наношу бруду. Скинути чоботи?
- Заходь, Миколо.- Марина зиркнула на мене.- I цей не в гуморi. Дати
вечеряти, Миколо?
- Не бiльше, як налива ш Васильковi.
- Вiн у мене ©сть, як старий.
- Лий, як йому.
Коли Марина вийшла, Микола мовив стурбовано:
- Прокопе, тиф. Нема нiяко© ради. Косить напропалу. На дорогах
карантиннi iнспектори й стрiльцi. Не впускають у села i не випускають. Хто
без документiв - того хапають i до в'язницi. А в мене нiякого посвiдчення
нема .
- Я тобi випишу,- сказав я. Дiстав з валiзи два аркушi гербового
паперу.- Та нi, пиши сам. Пиши, що душа жада . Колись я мав щастя
потримати в руках Гривастюкову папку. Один аркуш використав у Тернополi.
- Гай-гай, Прокопе!
- Гай-гай, Миколо!
- За них Гривастюковi дадуть рiк тюрми.
- Але ж не дали?
- I вiн не здогаду ться?
- Це сталося в Залiссi на банкетi. Гривастюк вiддав папку Гафiйцi, а
коли почали стрiляти, я подивився, що в папцi. Я тодi потерпав, що мене
можуть заголити на фронт. Придалося.
- Пробач, я розiгрiвала,- сказала Марина, подаючи картопляний суп.- Я
ще молока принесу.
- Дякую, Марино. Не треба.
Раптом у хату вдарила блискавка. Нi, це був револьверний пострiл. Куля
свиснула над Миколиною головою - вiн сiдав за скриню вечеряти, вiдбилась
рикошетом вiд стелi i врiзалась в одвiрок. Чимала скалка, що одлетiла при
цьому, застряла в Марининiй руцi.
Микола вистрелив у лампу i вилетiв надвiр. Пролунало ще два пострiли.
На другiй половинi запищали дiти. Я вивiв Марину до кухнi, Левадиха
свiтила каганця.
- Цитьте! - гримнув я на дiтиськ, i вони, здивовано заклiпавши,
сховалися за Левадиху.
Маринина рука розпухала, нiби ©© надувало. Я висмикнув скалку, залив
рану гасом.
Криж iз рулеткою ходив по оборi, щось без кiнця вимiрював, малював у
записнiй книжцi, розпитував i знову вимiрював. Менi увiрвався терпець.
- Шановний сотнику! Кинь займатися кримiналiстикою, бо не вмi ш. Не
муляй марно очей.
Вiн дивиться на мене з подивом, та менi плювати, як вiн на мене
дивиться, адже вiн тупий у таких справах.
- Чого тодi сусiди кажуть, що чули чотири пострiли? Не один, як ви
заявили?
- Якби промахнулися в мене, а я мав при собi зброю, то я гнався б за
тим невдахою, поки не поклав би його пiд боже благословення. Микола
нагрiтий тим самим духом.
- Ви трiшечки необережно розмовля те.
- З сьогоднiшнього дня я буду носити з собою збро© Тодi понюхайте мою
обережнiсть. Якщо ви при©хали замети слiди за пострiляними з Гривастюково©
научки поляками, то не займайтеся тим, що вам не хочеться робити i не ма
на це певних вказiвок.
- Пане Повсюдо!..
- Що, пане? Вас Гривастюк прислав, сотнику?
Криж упритул пiдступив до мене i, бризкаючи слиною, крiзь зуби
процiдив:
- Але ж люди слухають, пане Повсюдо. Заспокойтеся. Ходiмо до хати.
Ми сiли пiд затканим подушкою вiкном.
- Слухаю, сотнику.
- Ви не зна те, де дiвся Павлюк?
- Знаю: шукайте вiтра в полi.
- Не сердьтеся,- сказав вiн тремтячими губами.- Павлюка не поранили?
- Нi.
- Я розумiю,- сказав вiн, помовчавши.- Скалiчили вашу дружину, i ви
ма те причину озлобитись. Але я боюся думати, що ви з Павлюком в усьому
сходитесь, того його захища те.
- Схожуся я чи нi - це моя особиста справа. Мене чорти беруть, що ярлик
комунiста припiкають до кожно© тверезо© i одверто© людини.
- Ви, очевидно, не все збагнули в теперiшньому життi.
- А коли ти збагнув i совiсть твоя не кричить проти безчинств, прошу
геть з цi © хати! Тут нiхто нiколи нiкого не обдурював. Нiкому не
замилювали тут очей, не кривдили. Це свята хата. Прошу. Прийдеш вночi i
вб' ш мене.
- Що ж?Криж втомлено, звiвся.- Я вiрю, що це, як ви кажете, свята хата.
Може, я справдi не гiдний того, щоб переступати ©© порiг.
Плечi його затряслися вiд якогось внутрiшнього корча, ламав його
надво .
Микола як нi в чому не бувало сидiв на дошках пiд бункером i розмовляв
з Мельником.
- Ох i всипав я Крижевi,- сказав я, думаючи: якщо я зiрвався - бути
бiдi зi мною, тепер я зсунувся зi свого укрiпления, як пес з полови.-
Свята, кажу, прошу геть, не сiй блуду...
- Хто свята? - засмiявся Микола i перезирнувся з Мельником.- Я люблю,
коли ти злостишся, Прокопику.
- Хата свята.
- Ти його вигнав?
- Витеребив, як зогниле зерня. Кажу - прийдеш вночi i пiдстрелиш мене.
Я звалив на нього всю вину за вчорашн .
- Ти недалеко вiд правди. На Лiсничiвцi народилося. В нашому замку.
- Та це ж...- Менi раптом це стало повiтря.
- Те саме, те,- засмiявся Микола, подумавши, що я не знайшов потрiбно©
лайки.
- Чого ти бродиш? Хочеш, щоб заарештував?
- Не боюся я твого Крижа. Коли почина ться зуб за зуб - мене живим не
вiзьмуть. Уб'ю десять, поки мене накриють. Нехай iде зi сво ю сотнею.
Республiка дрига в конвульсiях ногами. Побачимо, куди вiн кинеться через
кiлька днiв. Баби закоцюблять.
Я зайшов до бункера за обценьками. Коли повернувся, Микола вже доходив
до виярку, куди недавно повернув, побачивши толоку, поранений поляк.
- Пане Повсюдо,- звернувся Мельник.- Хлопцi ось, iдуть, i Миколi лiпше
пiти з очей, щоб нi на кого не кидати пiдозрiння. Вiн просив вас
допомогти. У мене його книжки. Я ©х принесу сюди нiби полуденок, а ви
вже постарайтеся доставити ©х до вертепу. Там бiля кринички плитка, пiд
не© i покладiть. Я сам би це зробив, але й за мною пiдглядають. Не
завадить вам при тому бути обережним, дивiться, чи не йде хтось назирцi.
Це Миколине прохання.
- Добре. Дома я спитав:
- Маринко, що в нас нинi за влада?
- Якась зурна, Прокопику. Чого пита ш?
- Просто так. Я подумав, що ти спиш. Болить?
- Шпига . Гарячка менша. Ти не бiйся, я швидко видужаю. У мене тiло
швидко го©ться. Та й зiлля... Ти даремно не вiриш,- сказала вона трохи
ображено, попереджуючи мою посмiшку.- Зiллям лiкують здавна-прадавна. Усi
способи перевiренi. А скiльки ©х загубилось!.. Що з Миколою?.
- Приходив.
- На що вже вiйна - i то такого не було.
- Ось тобi нова влада... Бандитство. Спочатку, посвiтять в очi, аби
вивiдати, хто чим дише, а тодi насилають бандитiв на розправу. Проклятий
шпигунський вiк! Iудiвська демократiя!..
Вкривши Марину шорсткою веретою, я сiв на ослiн, глянув по хатi. Передi
мною стало велике "треба". Треба дiтям сороченят, бо мають по однiй, треба
нам сорочок, ма мо по однiй. Треба одягу, взуття, простирал, подушок,
посуду, iнструментiв. Мушу зiбратися, поки зi мною i нiчого не ско©лося,
до Залiсся.
Онук перед тижнем поховав жiнку. З весни животом кандiла. Оплаку i
люту : нечепурна була, всi закутки позахаращувала дрантивими кошиками iз
гнилою квасолею, лушпинням i зацвiлими ганчiрками.
- Прокопику, лягай, чого задумався?
Залiз на кривобоку, затовчену лежанку, поклав голову на тверду, як
плита, подушку, натягнув тяжку, як бляха, верету. Ну от, змiнилась влада.
Ще будуть мiнятися. А яка не лементу , що стара ться полегшити людям
життя? Кожна кричить, розперiзу ться, прагне замерзити очi надiями, а душу
- вiрою. А спробуй упiмнутися за цих нечепурних Онучок; затурканих
Головацьких, схожих на опудала; за тих, що таскають вози бур'янiв,
повертаючись з поля, котре, як казала Татаринова Параска, перетворили в
тяжку могилу для людей; за Марину, яка крадеться з санчатами дров поза
Лiсничiвку... Та що тут балакати...
- Не зiтхай, Прокопику.
- Не буду.
Х _
Ковальчук задушився у сво©й трунi. Лягаючи, вiн пiдкладав пiд вiко
скручений рушник. Очевидно, рушник висунувся, старий твердо спав i
закоценiв.
Голосять. На оборi повно. Покiйник, зда ться, спить. Накликана смерть
не спотворила обличчя - воно синювато-чорне i злива ться з погано
поголеною щетиною.
Побачивши мене, Ковальчучка заходиться жорстоким ревом, та через мить
вмовка , вибира ться з-помiж свiчок i бабусь до мене.
- Прокопику, дитинко,- шепче гарячити вiддихом,- слаба Марина? Ти
прости йому, грiшному. Бусурмен вiн був, i най бог не противиться,
зоставив нас без нiчого, без нiчогiсiнько...- Губи ©© розтягнулись вiд
вуха до вуха тонким бiлим рубцем, пiдборiддя затремтiло, чорно
заплямившись зморшкуватою ямочкою.- Ади, записав усе добро на церкву!
Ойо-йой... залишилась я сама! Сама...-Повiвши навколо сухими запаленими
очима, Ковальчучка вчепилась руками у вилоги чорного кафтана.Сама,
Прокопику. Пiди, прошу тебе, до грабарiв, най викопають яму. I виторгуй,
Проколику, аби не взяли багато. Все бусурмен записав на церкву-у-у-у...
Мiсце вибери, Прокопику, щоб видко було рiку i село. Най спочинуть очi
бiдолашного на тому, де вiн вiк свiй змарнува-а-а-ав...
Обминаючи кущi свербивуса, я переступав запалi могили i пощербленi
хрести в травi. На хрестах ластiвки злiпили гнiзда. Перекладинами моталась
повитиця.
- Агов, пане Повсюдо! Де велите копати? - Герасим Спiлка - потомствений
грабар у Колобродах.
Я невизначено махнув рукою, i кмiтливий могильник, спираючись на
лопату, почвалав униз. За ним побiг його пiдручний Андрусь Журавель.
Весело перекинувшись кiлькома словами, вони почали копати. Я сiв на
постаментi з-пiд хреста.
Спiлка набив тютюновою потерухою люльку, сiв на держак лопати,
перекинувши ©© через яму.
- Колись мiй дiд наказували перед тим, як копати, цiлувати землю.
Признака в тому така: якщо поцiлу ш, то можеш викопати скарб. I якось уже
на старостi лiт бог ©х винагородив, видобули казан з золотом. Але що
дурний - свят-свят, про небiжчикiв так не годиться казати,- що дурний може
вчинити з. золотом? Пропити. Спився дiд на нiнащо. I вмер у ямi, яку копав
iншому. То я оце напучую Андруся, аби цiлував землицю, а вiн нi в яку
силу. Даремно впира шся, хлопче.
- На мiсцi вашого дiда я б золото пустив у дiло,- вищирився Андрусь.
- У яке? - питаю я.
- Го-го! Я б скупив усi поля в Колобродах i став паном.
- А далi?
- Ну, що далi? - мовив Андрусь трохи розгублено.- Далi ©в би три рази
на день холодцi, душеники, пив би ром з медом, мав на щовечiр файну
дiвку...
- Ого!..Спiлка ще хотiв щось сказати, коли лопата його об щось
заскреготала, i з глини надважився присадкуватий десятилiтровий казан,
закоркований облитим смолою дерев'яним чопом.
Не встиг Спiлка отямитися вiд здивування, як Андрусь, зробивши круглi
очi, опукою скотився в яму, схопив обома руками казан i, висадивши його з
протилежного боку, чкурнув зi знахiдкою в глиб цвинтаря.
Спiлка в нестямi зарепетував:
- Стiй, сучий сину! Стiй! То я вiдкопав...
Андрусь бiг униз до села. Спiлка, важко телiпаючись, подався за ним. I
тут казан випав з Андрусевих рук. Прокотившись кiлька метрiв, ударився об
чорний оскал каменюки i розбився. Уцiлiв лиш людський череп величиною з
пiвлiтрове горнятко.
Андрусь i Спiлка стали над черепом як укопанi. Потiм Спiлка для бiльшо©
певностi оглянув осколки казана i надщемлений камiнь.
- Чого на свiтi не бува ! - сказав вiн i, проткнувши затичкою люльку,
набив ©© знову потерухою.
- А ця голова одрубана,- сказав Андрусь.- Чого б ©© iнакше захоронювали
в казанi? Може, ©© вiдсiкли в татарське нашестя? Тiло пiшло з Днiстром або
згорiло, а череп поховали.
- Цiлком може бути,- спокiйно погодився Спiлка, потягуючи люльку.-
Скiльки тих голiв пiшло за Татарщиною!.. А ти - моторний,- мовив вiн трохи
згодом, звертаючись до Андруся.- Шпаркий, бестiя.
- Хи-хи! - засмiявся Андрусь.- Ви наклали б на себе руки, якби я втiк з
золотом.
- Чогось довго не несуть мерця.- Спiлка з-пiд долонi зиркнув на село.
- Принесуть, нiкуди вiн не дiнеться,- запевнив Андрусь. Нарештi з
вулицi виповз затиканий корогвами язик процесi©. Всупереч звича вi, труну
везли пiдводою, бо Ковальчук вмер не природною смертю i не заслужив тако©
пошани, щоб тiло несли до могили. У першому рядi процесi©, вся в чорному,
йшла Марина.
На фронтi менi самому доводилося закопувати вбитих. Та це робилося в
мовчазнiй, запеченiй болем скорботi за тих, хто на черзi. А Ковальчука
ховали поспiхом, машинально, перешiптуючись. Лунко загримав молоток по
трунi. Гримiт пройшовся по юрбi схлипуваннями. В цьому останньому гримотi
щось таке ж та мниче i маркiтне, як у крику новонародженого.
- Не його жаль,- зiтхнула Марина.- Жаль того, що вiн мiг бути добрим.
Зверху хляпа змiшана з вапном глина. Я дивлюсь на павутину балок i
кроков, на сiтку лат, за якою чисте блакитне небо. Якби сьогоднi вийшов
Мельник, з боку Днiстра вже можна було б бити драницi.
Звечора Мельник просив мене зачинити до льоху начиння, аби не нестися з
ним уранцi, а наступив ранок - прибiгла його жiнка:
- Не ночував дома, не повернувся.
Ми обiйшли бункер, оглянули каменоломню, перепитали всю вулицю - нiхто
нiчого не зна .
Непевно стало. Швидше б укрити хату, вимастити хоч один куток i
переселитись. Тодi нiкого на слово не пiдпущу. Гордiй ходить похмурий,
Хрущ насвисту одну й ту саму мелодiю i вда , що його не обходить нiщо на
свiтi. Гордiй невиспане хмуриться, витягу ться, спльову . Мельник пропав,
i це всiх пригнiчу . Теж сплюнувши, я iду на Лiсничiвку до Крижа за
перепусткою до Залiсся. Збираюся дещо купити, поки не розiйшлись грошi.
Пiд замком, вiдмахуючись вiд мух, стояли осiдланi конi, навколо лiниво
бродили роздягненi до пояса, брунатнi вiд загару стрiльцi. Одного з них я
запитав, чи можу побачити Крижа.
- Поцiкавтеся у чергового. Ось вiн на ганку. Вродливий юнак рокiв
двадцяти недбало кинув на мене синiми очима, поправив поясний ремiнь з
кобурою i загородив вхiд.
- Чого треба? - вавкнув вiн, не поворушивши губами.
- Криж нiкуди не по©хав?
- Сотниковi нiколи. Не прийма .
- Я протиснувся мимо чергового. Вiн бiг за мною i щось голосно шепотiв,
та я вже вiдхилив дверi до колишньо© пансько© стравницi, де тепер висiв
напис: "Карантинний iнспектор А. Криж".
- Слава Укра©нi! - привiтався я за новими правилами.
- Пане Повсюдо? Слава, слава. Заходьте.
Черговий нi в сих нi в тих постояв на порозi i тихо причинив дверi.
- Пане Повсюдо! - звернувся сотник весело.- Ви не мали будь-яких
пiдстав ображатися. Я дуже хотiв би, щоб ви змiнили свою думку про мене,
але, признаюсь, не насмiлювався зайти до вас. Я зовсiм вiдрiзаний од
свiту. Може, брат вам писав цим часом?
- Скаржиться,- почав я брехати,- що в Галичинi нерозбериха, плутанина.
Криж зiтхнув:
- Цього в нас не браку .
Вiн вийшов до сумiжно© кiмнати i повернувся з пляшкою горiлки i
чарками.
- Посидьте в мене, пане Повсюдо. Бодай десять хвилин. Ви не уявля те
собi, що зi мною твориться мiж цими чотирма стiнами. Сидиш йолоп йолопом
мiж закiнченими йолопами i перекону ш ©х i себе, що безглуздя - це
полiтична неминучiсть. Я, правда, змушений був зодягти мундир. Потiм
втягнувся... За ваше здоров'я... Потiм втягнувся i повiрив, що так треба.
Просидiв тут тиждень i думаю- чим так нидiти, лiпше ходити красти. Я вам
по-доброму заздрю. Ви зна те, чого хочете. А я?.. Не приймiть за зле, але
ви - хитрий, дiдько забери, чоловiк. Ви бiльше державна людина, нiж
Петрушевич. Прошу ще по однiй.
Криж розрiзав кишеньковим ножиком скибку хлiба i половинку подав менi.
- Вибачте, без закуски. Ми живемо на пташиних правах. Менi в Залiссi
сказали не церемонитися з Гривастюком i присилувати його збирати з села
продукти для сотнi. I от ми живемо на пташиних правах. Сотня моя
об'©да ться ще зеленими черешнями i потиху нарiка на Крижа...
- Де ваша вiтчизна, пане Криж? - спитав я.
- На Золочiвшинi. I дiдизна, i вiтчизна. Я з села, пане Повсюдо. I
розумiю, менi зда ться, село. Може, вам зда ться, що я побоююсь i тому
запобiгаю, то помиля тесь. Оце менi, може, диний раз довiрили силу, дали
великi повноваження, i я хотiв би як не зробити щось добре, то не
пошкодити. Та допивайте. Повторимо... Якщо менi...- Вiн тихо пiдiйшов до
дверей i ривком вiдчинив ©х, але за ними не було нiкого.- Якщо менi
звелять кривдити, я кину все i по©ду до жiнки й до дiтей.
- Давно пора.
- Ще по однiй, i все. Ви мене тодi несправедливо огрiли. Менi приблизно
вiдомо, до якого розряду належить рушничник, який стрiляв у Павлюка. Я
одне хотiв знати - чи Павлюка не поранили. Потiм хотiлося передати через
вас, щоб Павлюк кинув витребеньки. А ви мене випросили з хати... З свято©
хати. В мене було таке почуття, що я найогиднiший сволотник. Та пробачте
менi... Якось я був присутнiй на допитi справжнього комунiста.
Переконаного, освiченого. Коли його запитали, чому на Укра©нi комунiзм не
настiльки впливовий, як, наприклад, у Росi©, вiн, не криючись, сказав:
"По-перше, нема полiтичного загартування. По-друге, прочитавши одну
брошуру, комунiстом не станеш. Такi люди лиш заважають. I, по-трет ,
продажнiсть, викликана тим, що цей народ нiколи не покладався на сво©
власнi сили". Павлюк звiркуватий, бiльше на себе надi ться, того його ще
не пiдбили. Але тут у замку запертий один його однодумець. Просидiв одну
нiч i все чистенько розповiв про ©х дiяльнiсть. Тут навiть органiзацi©
нема . Просто збираються читати заборонену лiтературу. Подумайте: весь
захiд i схiд горять революцi ю, а тут обговорюють брошуру якогось Баха
"Соцiалiстичне господарство". Якщо говорити тверезо i щиро, то пора
братися до збро©, а вони никають попiд тинами iз в'язанками часописiв.
Далебi, розумнiше класти собi хату, як ви робите, чи сидiти бiля бочки з
вином у Шехтмана. Мене перекидали з карними загонами з мiсця на мiсце. Я
цим. скористувався, щоб придивитися до життя i вибрати собi якусь стежку.
Може, ви чули про справу Коцка i Михаця? Там не грали комедi©, зворохобили
все Пiдкадпаття. Але знову ж через донощикiв завалились Ви зна те: я
чогось шкодую цих людей. Може, вони справдi потрiбнi будучинi, та з
дурного розуму занапастяться, i перестрiляють ©х ще бiльшi полiтичнi
комедiанти, якi взагалi не мають нiяко© шани в народi. Ви здогаду тесь,
кого я маю на увазi?
- Люди мали нагоду на сво©й шкурi все випробувати.
- Прошу вас, пане Повсюдо: передайте мо© слова Павлюковi. Дивiться, нi
в одному селi нема вчителя. А хлопець майже закiнчив гiмназiю. Та вiн
стократ бiльше користi принiс би, збираючи до себе в замок дiтей та
навчаючи ©х грамоти. Я навiть погоджуюсь, щоб вiн, коли вже на те пiшло,
нагрiвав ©х, як ви казали, сво©м духом. Я загалом стою на роздорiжжi й
готовий хилитися i туди i сюди, лиш би марно не гинули люди. Галичина вже
й так спустошена. Туди на пiвнiч - тiльки згарища. Якщо Росiя, така велика
кра©на, повернула проти старого ладу, то якщо вона досягне добра, тi люди,
що гинуть, i ми, i всi пiдемо за нею. Нам багато не треба - лишень
показати трохи то© волi. До цього й треба збирати сили. Я вам ще раз
повторюю: в селi навiть органiзацi© нема . Нехай Павлюк не пiдпису собi
вироку.
Неслухняною рукою Криж налив горiлки.
- Чи той, запертий, часом не Мельник? - запитав я. Криж зажурено
похилив голову, потiм узяв мене за руку i, нерiвне ступаючи, поволiк за
собою. Ударом чобота вибив затичку на дверях до льоху.
- Ось ваш Мельник.
Зарослий, засумований, з плямою засохло© кровi на щоцi, Мельник сидiв
недалеко бiля входу на лавi. Вiн рiзко примружив очi вiд свiтла i знову
опустив голову.
Описавши рукою широке коло, сотник боком сiв на порiг.
- Ось ваш Мельник,- повторив вiн.- Вашi ж сiльськi побили його вчора
вночi i привели сюди.
Я пiдсiв до Мельника, i по-змовницьки потис йому руку, мовляв, не
звертай на вояка уваги. Мельник напружено подивився на мене.
- Марiю мою бачили?
- Приходила, питала.
- Передайте, що зi мною нiчого страшного не трапилось.
- Прошу, пане Мельнику,- сказав сотник.- Пожалiйтесь Повсюдi на мене.
- Пан Криж твердить,- почав якось дуже поволi Мельник,- що мене могли б
закатрупити. Але вони досi не розумiють, як вiн розцiню стрiлянину на
толоцi, й прийшли примаститись. Тобто привели йому мене. Але це бабська
самовтiха, пане сотнику,промовив Мельник з занепоко нням на лицi.- Це