Страница:
жорстокiсть. Тому-то на окра©нах бiльше гризнi, боротьби i бiльше зрушень,
якi сприяють народженню хвилi протидi©.
Лиско виринув. Шалено працюючи лапами i прищуливши вуха, вiн пустився
було до берега. Але тут була людина. Вiн коротко бликнув на мене
запотiлими очима, i його покинули останнi сили, немов раднiше було йому
прийняти смерть, нiж служити злим людям. Насунулась крижина. Легко
торкнувшись собачо© голови, пiдiм'яла ©© пiд сво холодне тiло.
Я повернув до Загатиного тину. На оборi стояв гамiр, його покривав
пронизливий Калинин вереск, нiби ©© рiзали. У мене вiд цього крику
одбирало руки i ноги.
Низькорослий бородатий чоловiчок в австрiйськiй шинелi заломив Калинi
назад руки i тримав ©© посеред обори, абсолютно не звертаючи уваги на те,
що дi ться навколо. Калина пручала його широким жiночим задом, фацакала
ногами i репетувала на весь кут. На розi хати стояв, зiпершись на стiну.
Загата i байдуже дивився, як виносять мiшки iз збiжжям.
Я пiдступив до бородача. Мiж його пересохлими губами запеклася зла
посмiшка.
- Вiдпусти жiнку,- сказав я. З Калининого рота текла густа бiла пiна.-
Не ламай же ти ©й рук, ради бога,- повторив я.
- Таже... б' ться,- оскалився бородатий.
- Вiдпусти.
Вiн озвiрiло зиркнув на мене майже такими ж безтямними, як у Калини,
очима.
- На, - жбурнув ©© на мене.- Сам тримай. Щоб не казав, що я - кат.
Нервова напруга переда ться. I Калина, i бородатий були близькi до
запаморочення, i всi ©х душевнi й фiзичнi сили зосередилися навколо двох
очевидних фактiв: "Забирають зерно!" - "Ми не ма мо права забирати!"
У нестямi Калина вхопилась за вилоги мо © шинелi i з божевiльною
цупкiстю стала мене термосити.
- А бачиш! - зловтiшне скривився бородатий.
- Бачу.- Я одiрвав Калининi руки i рвонувся до нього. У мо©й головi
машинально спрацював присипаний смiттям часу досвiд: через отаких свиней
найбiльше бiди, бо, незважаючи на свою причетнiсть до бруду, вони ще
заграють з сумлiнням i намагаються виправдатися.
Навперейми менi кинувся Федiр. Узявши мене в залiзнi обiйми i пiднявши
над землею, вiн спокiйно заглянув у вiчi.
- Ти що, Повсюдо! Не дурiй, не пора.- Опустивши мене, вiн потягнув за
рукав за собою.- 3 бабами - бабам i дертись. А ти не лiзь. Не час. Давай
лiпше заспiва мо.
I вiн заспiвав тонким, десь перетятим у дорозi на волю голосом. Я з
ненавистю глянув у його коричневi очi, та вiн уже витав у сонячному
пiднебессi:
Ой, по©хав за снопами, за снопами,
Сидить дiвка пiд копами, пiд копами.
Я на не© задивився, задивився,-
Полудрабок уломився, уломився.
Один з реквiзиторiв, спiткнувшись, упустив з рук гичку. Мiшок, упавши,
роздерся, зацiдив струменем золото© пшеницi. Солдат дiстав з-за халяви
вишиваний кисет.
- Вуйку Онуфрiю! - вищирив вiн товстi рожевi губи.- А ходiм до бiса з
цi ©... з цi © хати.
Бородатий сконфужено глипнув на купку текучого зерна, на Загату, на
мене, на стрiху, затикану гронами червоно© калини, i махнув рукою.
- А я що? Я те ... Як скажеш, ти по чину вищий. Загата запер за ними
ворота i, перевiсившись через них, проводжаючи незрячим поглядом, в'яло
продовжував:
Ой, не жаль би менi воза, менi воза,
Коли б дiвка була гожа, була гожа!
А то руда та погана, та погана,
Ой, та й воза поламала, поламала.
На нього зглядалися з усього кута, конi стригли вухами i мордами
вивертали дишла. Я ту пiсню чув сотнi раз, але ще нiколи не було в нiй
стiльки пекучого жалю, стiльки суму i докору, яко©сь могильно© туги, що
плила широко, як рiка на передвесiннi, здатна потопити i спустошити великi
простори.
За реквiзиторами рушило все живе. В Ревеки забрали сплетенi
вогнисто-золотi качани кукурудзи, яка береглась на насiння. Ревека йшла за
возом, обхопивши долонями голову.
Валка витягувалася з села Люди проводжали мовчки, лиш старий Западня
воркотiв без угаву, вп'явшись у рукав сивоусого пiдтоптаного стрiльця.
- Скажiть менi, панунцю, Христа ради: що маю робити? Пане, ну пане! Та
скажiть.. Забрались-те сiнце, бо там далi в стiжку, кукурудзиннячко. Я
вмисне добув снiпки пiд верх, бо корова ма на днях розтелюватися. Що я
маю тепер робити? Ну, скажiть, пане, красти? Пане, красти?
- I-i-i-i крадiть!-огризнувся стрiлець, якому увiрвався терпець.
- Красти, пане? - здивовано перепитав старий. - Але ж я нiколи...
- Одчепись, дiду, i-iii масти собi голову.
- Значить, красти! - повторив Западня, i його обличчя стало таким
зосередженим, нiби вiн вiдкрив для себе i для сво©х нащадкiв на багато
десятилiть наперед найбiльшу в свiтi iстину i за всяку цiну намагався ©©
запам'ятати.
Стрiлець похмуро зиркнув на нього i одвернувся. Мабуть, йому
показалось, що Западня божеволi .
- Повертайтесь, добродiю, прошу вас,- сказав вiн плаксиво i оперiщив
коня батогом.
Коли обоз вигнувся на Залiський тракт, почалися зойки i голосiння. Люди
довго дивилися вслiд темнiючiй вужiвцi возiв, а назад поверталися мовчки,
немов поворогували мiж собою або було ©м до прикростi соромно. Було в
цьому щось непевне, пiчнявiюче, зловiсне.
Я бродив понад Днiстром до пiзнього вечора. Вiтер рябив зеленувату воду
на крижаному вiку, за островами погуркував далеким бо м скрухлiлий лiд, а
навколо островiв тонкою волосiнню путалась пiна. Усе було випадкове,
жодного натяку на гармонiю
З очей не сходив Загата. Вiн весь час iшов поперед мене, похитуючись i
безвiльно баламбаючи довгими руками. Десь збоку примарою тинялась Калина
iз зцiпленим ненавистю обличчям, а далi - Гривастюк. Вiйта я бачив, коли
виходили з села. Вiн запитливо глянув на мене, мовляв: "Ну, як - усе
гаразд?" - а я опустив очi. Потiм, коли я пiдняв ©х, Гривастюк дивився на
мене з неприхованим презирством. Iванчук, жестикулюючи, щось йому палко
доповiдав. Я згадав, що цей бридкий тип вештався мiж реквiзиторами на
нашому кутi й мiг бачити сутичку з бородатим йолопом.
Коли в природi все зда ться випадковим, то це, очевидно, передвiстя
змiн. Це найсумнiша i найнебезпечнiша пора. Коли почина лiтати бабине
лiто, часом зацвiтають черешнi. А потiм ця невинна надiя припада снiгом.
У Левадихи сидiла Марина.
- Дякую, Прокопе,- мовила вона, обводячи мене тоскними очима, якi в
не©, як i в багатьох iз нас, не в злагодi з виразом обличчя.
Левадиха вдоволено заплямкала. Ще крапелька - © я зiпсував би ©й
настрiй, та в сiнях загупали чоботи, i на порозi появився Iлля Гордiй.
Слова, готовi зiрватися з уст, як роздрочений пес iз припону, забралися в
лiгво. Iлля пiдозрiло покосився на Марину. Вона схопилась, пружинячи на
ногах, пересiкла хату i вже в дверях звернулась до Левадихи:
- Бiжу, бо дiти голоднi. То завтра передам. Сама занесла б, але далеко
ноги бити болотами.
- Я на вогник,- невпевнено почав Iлля, спантеличений нехитрою Марининою
викруткою.- Як вам сподобалося? Я думаю, що якби попросили людей: "Скрута,
допоможiть", - дали б хто скiльки може. Що, не так, Повсюдо?
Збiгла-зашкварчала юшка в печi.
- Ой, трясця б на тебе! - пiдскочила Левадиха. А в нас помилувалися
голими стiнами, - сказала вона, розганяючи долонею клуби пари,- та й з тим
назад.
Iлля згiдливо кивнув, хоч на лицi було: "Бреши, бреши",- i всiм тiлом
повернувся до мене.
- Вважай, що сiяти не буде чим.
Я не вiдповiв.
- Можна нам на чотири ока? - спитав Iлля трохи згодом.
Ми перебралися до свiтлицi, я запалив лампу. М'яко стуленi Гордi вi
губи лiниво посiпувалися, йому явно не з руки було починати бесiду.
- Клопiт у мене. Прокопе,- нарештi видавив вiн. - Пам'ята ш: ми
кланялися цiсаревi пiсля пиятики, спали в мене? Тодi я згубив членський
квиток. Може, ти пiдiбрав i забув вiддати? - Вiн на секунду почервонiв i
зiтхнув, наче виконав тяжкий обов'язок. Покрутивши головою i усмiхнувшись,
показав на жолудi в решетi, якi Левадиха сушила чорт зна з якою метою. -
Приповiдку про жолудi перехопив. Цiкаву для наших днiв. Так от, хтось-то
позаздрив жолудям, що добре життя мають: на висотi, пiд гонцем, на свiжому
повiтрi. Почув це жолудь i вiдказу : "Ой, не заздрiть. Увiйдiть лишень в
мо становище: не знаю, яким вiтром зiб' , куди занесе i яка свиня
з'©сть..." Ну, як?
- Десь уже чув.
- А цього не мiг чути. Якось приходжу додому i кажу сво©й старiй:
"Мамо, вступив у пепееси18". Для жарту, звичайно. Вона скривилась,
сплюнула, вiдвернулась. Думаю, вже й матiнка несогiрше розбира ться в
партiях. Але питаю: "Чого плю шся?" - "Ой сину, сину, - хита вона
зажурено головою, ще бiльше насторожуючи мене.- Як ти мене мучиш!
Позавчора ти ступив у коров'ячий ланяк - ледве вiдтерла штани i чоботи, а
вчора тебе в псятину впхало! Чи ти не можеш обережнiше ходити? Дивись пiд
ноги, ти не маленький..."
18 Польська партiя соцiалiстiв.
- Нiчим не допоможу, Iльку, - сказав я. - Не надибав тво © книжечки. Це
чимось загрожу ? Виженуть з радикалiв?
- Та маю двi догани. Тепер виженуть. Правда, що бiда сама не ходить.
Обчистили комору й коша з партi© дадуть. Розумi ш, поза партiями бути
неспiдручно. Напевне не можеш знати, з ким лiпше матися, але на
неполiтичних балабухiв завжди кивали як на придуркiв.- Iлля скрутив
цигарку.- Якби знаття, я б з гонором подався до iншо© партi©. Тi, кого вже
десь вiдшили, не заслуговують нiде довiр'я.
- Не признавайся, що згубив.
- Мислилось. Але Лобода галить: принеси, аби накле©ти значок. Завтра
почнеться заваруха, а за один вечiр не перекинешся до iнших, бо не для
мо © пам'ятi завчити програму.
- Виходить, дiло поверта ться клином.
- Угу,гiрко i весело засмiявся Iлля, але тут же посерйознiв: - Тiльки,
Повсюдо, нiкому нi слова. Чу ш? Я тобi вiдкрив душу як фронтовому
товаришевi: ми ж обидва були на iталiйському, хоч не в одному полку. От
чорт, як згадаю ту катавасiю, мороз iде поза шкiрою. Було що пережити.
Часом ляжеш спати - перед очi лiзуть гори трупiв. Не вiйна то була! Колись
одним вухом чув, що в океанi такi потоки: один теплий, другий -
холодний. Де вони сходяться, там нiщо живе не витриму , осiда земля,
вiчнi громи i блискавки, а хвилi пересуваються з краю до краю величиною з
Говерлу. Так армiями пересувало i нищило людей.
- Будь спокiйний,- запевнив я.- Могила.
Iлля вирячив очi, та згадав, з чого зайшла мова i пiдхопив:
- Могила, Прокопе. Не видай. У тебе не знайдеться випити?
- Нема,-розвiв я руками.- Отже, дадуть пiд зад? Iлля безпорадно стиснув
плечима i сплюнув. Вiн ще посидiв трохи i попрощався. Я провiв його пiд
чорне, непевне пiднебiння ночi. Я не мiг з ним говорити про вiйну. Усi,
хто ©© пережив, кому випадок подарував життя, як на мене, повиннi твердо
усвiдомити, що просто iснувати ©м замовлено самою природою Вони не мають
права губитися в юрбi. Вони мусять щось робити для життя Тим часом Iлля,
втративши якусь книжечку, втратив сво обличчя. Я пiдняв сво© покалiченi
камiнням руки. Пальцi майже не розгинаються, i руки схожi на два знаки
запитання. Я дивився на них i думав, що мене вже тривалий час пiдточу
якийсь сумнiв.
- Лемiшку будеш ©сти? - запитала Левадиха з-за дверей.
- Одну ложку,- озвався я Думки сколихнулись, заметушились, але
попереднiй стрiй ©х уже не вiдновився. "Iде голод", - видзвонювали
краплини талого снiгу пiд стрiлою.
Спав у замку. Миколи не було. Перед сном я прочитав у томику Гюго про
компрачикосiв. Досвiта мене розбудила, пошкрябавши шибку, потурбована
вiтром ялиця. За вiкном косими смугами топився небокрай. Нiч плазом
вiдступала в лiси i яруги. Але й тут ©© настигне день. Нiщо йому не
перешкодить, нiяка сила не зупинить. Можливо, десь i в глибинах нашого
буття визрiва свiтанок, одвойовуючи в темряви позицi© i плацдарми.
Я поголився, з'©в хлiба з солониною, усе позамикав. Надворi посипав
рясний, пухнастий, схожий на гусiнь снiжок Падаючи, вiн так само, як
гусiнь, ворушився на землi, пiдламував пiд себе колючки i розпластувався.
У каменоломнi я змастив олi ю свердло, витер вiд болота держак молота i
майзель, повiдкидав з-пiд нiг камiнцi. Вiдтак сiв навпочiпки над урвищем.
У долинi, подiбний до мурахи, настоячи посувався маленький чоловiчок.
Покружлявши навколо бункера, вiн довго стояв, пiднявши до чола руку:
озирав погаратанi мною скелi й стоси.
Я заховався мiж стоси, щоб Гривастюк не мiг бачити мене Снiг пiшов
густiше. Слизькою стежкою вiйт добиратиметься сюди добру годину. Що за
лихо привело його?
Я вертiв дiри. Корба тихо поскрипувала, свердло почало бити в один бiк.
З'©вся трибок. Я пiдiгнав мутру. Крутити стало важче, але свердло пiшло
рiвнiше. Менi його акурат вистачить.
"А коли сьогоднi домовитися з Гривастюком?" Цей заверниголова може
побоятися. Скажу, що бункер менi на завадi, а майданчик дуже привабливий -
при шляху, рiвний, головне, що камiння не треба буде возити. Усе начебто
логiчно i переконливо.
Гривастюк був зодягнений у новий сардак i чорну, поспiль вкриту
краплинами талого снiгу шапку. Вiн зупинився якраз у тому мiсцi, звiдки я
спостерiгав за ним. Вiддихавшись, рушив понад проваллям до мене.
- Гай-гай! Та ви творите чудеса.
- Зопалу, пане Гривастюк. Допався, як бездомне котя до затiрки.
Вiйт з солiднiстю походжав мiж стосами, доторкався до брил, довго й
замислено оцiнював борлак скелi.
- До спiлки не пристають, пане Повсюдо?
- Кому охота морочитися в цей непевний час? Один наживаю мозолi.
Губи його заходили, нiби ©х сiпали невидимими поводами.
- Не шкодуйте. Поступа те правильно, слово даю А працю те - куди тво
дiло! Це означа , що натогiд восени новосiлля? А це що за бомбомет?
- Дрiльборер,- назвав я свердло по-нiмецьки.- Зразок вiдомий,
Молотковський лиш побiльшив. Дивiться.
Я налiг плечем на педаль i повiв корбою Сталевий стрижень ум'як у
вапнякову плиту i занурився до опори. Гривастюк примружився. Вперше в
життi я побачив одверту гримасу: мене не тiшить людська удача.
- Так-так, - буркнув вiн, i щоки його запалали, як пампушки на
сковородi.- Але я гнiваюся на вас, пане Повсюдо.
- Що замовив роботу соцiалiстовi? Але ж вiн найкращий коваль.
- Ви перебiльшу те щодо здiбностей Молотковського,- сказав Гривастюк,
озираючись навколо - Соцiалiст?.. Менше з тим. Справа, власне, в тому, що
ви не господар свого слова Чекаю вас багато недiль пiдряд, виглядаю. Якщо
вже обiцяти, то, по-мо му...
- Вибачте, пане Гривастюк. Оцi штабелi мене з нiг валили. Мусив
вiдпочити.
- Я запрошував не до лопати, Прокопе. Повеселились би i так далi...
Компанiя збира ться завсiди вишукана. Тамто© недiлi, примiром, гостював
колишнiй ваш вихователь Мефодiй Гiрчак...- Вiн умовк, чекаючи, що я скажу.
- Гiрчак?
- Ми з ним познайомилися через Володимира Майдана, секретаря повiтового
комiсара. Гiрчак i Володимира вчив, склав йому протекцiю в Кракiвському
унiверситетi. Хоч вiн був диним укра©нцем серед професорiв гiмназi©, зате
людина впливова. Я люблю гарне товариство.
"А ти - птиця!" - подумав я, водночас щиро жалiючи, що втратив нагоду
зустрiтися з Гiрчаком.
- Загалом важко собi простити,- сказав я.- Але, ©й-бо, з лiжка не
зводився.
-- Чекаю вас цi © недiлi, що прийде. А помимо того,- Гривастюк дiстав
з-пiд поли папку i вiдкрив на потрiбнiй сторiнцi,- розпишiться в отриманнi
документiв. Нинi дiлочинство - комар носа не пiдточить.
- Хвалю: менше свавiлля.
- Так. А як же з грунтом, пане добродiю? - Згорнувши папку, вiн
очiкувально затримав м'ясисту долоню з короткими грубими пальцями на
обкладинцi.
- Ще подумаю,- сказав я несподiвано для себе. Нi, я для полiтики не
годжуся. Я розмовляю з людьми занадто прямолiнiйно, готовими оцiнками, не
даючи ©м можливостi побачити речi в розвитку. Тим самим я позбавляю себе
можливостi створювати ситуацiю для нападу чи вiдступу.
Гривастюк повернувся обличчям до рiки, як полководець, викинув уперед
руку:
- Вибирайте. На хазяйське око, то далеко й шукати не треба. Ось тут,
пiд горою, вiдступивши вiд отих акацiй, з богом починайте.
У мене аж у п'ятах похололо.
- Обiйдеться без транспорту, рiвно, городець викра ться, рiчка,
пасовисько, помешкання при гостинцi. Для майстрово© людини все це, зна те,
велика зручнiсть. Якщо ви не надумали далi навчатися.
- Пiзно, пане Гривастюк. Ви справдi радите слушно.- Мiж iншим, я нiчого
не втрачаю завдяки сво©й прямолiнiйностi. Дiалектика речей, якщо тримати
долоню на ©© пульсi, не зраджу .- До речi,-додав я,- не раз уже зупиняю
погляд на цьому клинi. Мене лише стриму ота брила, бункер...
- Гейби тiснувато через не©, - погодився Гривастюк, але одразу ж
просiяв:- А ви ©© пiд стiжок, чи що? Зрештою, нехай собi сидить десь у
кiнцi городу пiд лопухами.
Гривастюк пiшов вiд мене божественно-замислений, у прекрасному настро©.
Коли вiн сховався за пагорком при цвинтарi,- вiн сходив до села
мурованкою,- я не втерпiв i пiдкотив до шкарпу чималий кругляк. Увалень,
важко вiдштовхнувшись од землi, полетiв низькою дугою, вдарився i розбiгся
градом. Я розчаровано дивився вниз. Жоден камiнець не досяг дна, Я
постановив собi пiти до Гривастюка в гостi.
Левадихи не було дома. На столi я застав листа вiд Покутського i
листiвку iз зображенням Львiвсько© ратушi.
"Любий хлопчику,- писав Покутський.- Не знаю, чи доживу до твого
одвiту. У нас у мiстi страх що твориться. Голод. Роботи нема. Сотнi
львiв'ян щодня переселяються на Личакiвку, попи не встигають проспiвати
"вiчная пам'ять". Софiя моя лежить опухла, я ледве глипаю.- Кiлька рядкiв
закреслено.- Помагай тобi боже. Нiкуди не рипайся, бо й далi небезпечно,
та ще появилося бандитство. Сиди в селi, раджу тобi як рiдний батько.
Думаю, нiхто до тебе не вчепиться, там на це повиннi легше дивитися. На
цьому не згадуй лихом. Дня 7 грудня 1918 року".
Я лiг на ослонi. Дрiбно, жалiбно дзеленчало пiд вiтром вiкно.
Безталанний Покутський! Можна сконати лишень вiд того, що попри будинок
щодня тягнуться вози з мерцями. Забере скрута зi свiту. Такi люди
пропадають!..
У мене почалася гарячка. Я провалявся три доби в лiжку i нi на хвилину
не переставав думати про Покутського. Це був диний чоловiк, який мiг менi
простити найтяжчу помилку. Я не раз приходив до нього в такi хвилини, коли
його з усiх бокiв цькувала бiда, але й тодi вiн радий був зустрiчi i все
вiдкладав, щоб допомогти менi.
Мене пiдняла проста думка: по©хати до них. Адже не за горами. По©хати,
одвезти продуктiв. Опрiч того, спроваджу сво слюсарське начиння i взагалi
не завадить вiдпочити, бо, чого доброго, справлю новосiлля на цвинтарi.
Я згадав про листiвку. Захотiлося глянути бодай кра чком ока.
"Термiново просимо сповiстити, чи прожива в Колобродах родина Дмитра
Повсюди, який року народження 1864, син Пантелея. Розшуку ..." Цiкаво,
скiльки разiв перечитав цi слова Гривастюк, якому адресована листiвка?
Особливо останнi: "Радник державного секретаря"?
Я придивився до залiського штемпеля: листiвка надiйшла сьогоднi.
- Дарма, що був злодiй, аби тепер козак,- сказав я про себе.- Але до
Львова все-таки по©ду.
Микола чистив револьвер.
- Пiдкинеш завтра до Залiсся? - спитав я, дивлячись на револьвер i
вiдчуваючи шум у вухах.
- Дай подумати.-Микола машинально погладив лисину.- Завтра? А що
сталося?
- Цi дурнi запитання менi надо©ли. Що сталося, Що ско©лося, що
трапилося?.. Ви©жджаю до Львова, бо вiд злидоти вмира мiй майстер
Покутський. Ти вже носив би бергмана чи вiнкерса.
Микола взяв iз пушки цигарку.
- Дай-но вогню.
Солодко склепивши повiки, вiн глибоко затягся, потiм очiкувально
втупився в мене очима.
- Сiдай, Прокопику.
- У державному об'явився мiй родич,- повiдомив я.
- Завадович?
- Атож.
- I що?
- Нiчого.
- Ти донинi не знав?
- Цим можна скористуватися? - спитав я. Микола мовчки витирав клоччям
руки, нiби й не чув. У його очах скакали блищики.
- Наскiльки менi вiдомо,- сказав я,- Йосипа вбили в Краковi в
чотирнадцятому. Вiн злигався з бандитами. Я розшукав у Львовi його
товариша, той клявся на чому свiт.
- Демагогiя.
"Звiдки Микола все зна ?"
- Пригаду ш, як вiн при©жджав? - Я заходив по кiмнатi.- Мама розчиняла
на хлiб, пекла пампушки, батько дiставав з пiдвiконня бутель вишняку...
Яким Йосип тобi здавався у тi роки?
- Було щось... Щось священицьке.
- Батько нiколи не вiдмовляв йому, коли вiн просив грошей.
- Родина!Микола перебрався на канапу.- Як-не-як братiв син,- додав вiн,
запускаючи пальцi в бороду.
- Вважа ш, що коли буде потрiбно, можна просити заступництва?
- Прокопику,- розсердився Микола.- Якщо ти не можеш полагодитися з
сумлiнням, то...- Вiн повернув до вiкна голову.-То не питай, бо гiрше ж
для тебе. Крiм того... Крiм того, в двадцять чотири роки вже дещо треба
розумiти i бачити.Миколинi губи нервово сiпнулись. але подивився вiн на
мене спiвчутливо.- Якщо на те пiшло, ти й так за стiною. Чого забiгав?
- Гривастюк...- почав було я, проте вирiшив не розповiдати.
- Що Гривастюк?
- Нiчого. Кажеш - менi двадцять чотири роки?
- Я не збагну, чого ти хочеш.
- Жалить, Миколо, жалить гедзь життя.
Микола поплескав потилицю, суворим поглядом змiряв прямокутник вiкна.
- Звертати на вiк нема чого,- сказав я.- Нинi долю планети вирiшують
безмiзклi дiди.
- Ти твердо надумав ©хати?
- Вiдвезу продуктiв, бо на поштi, сам зна ш, розкрадуть. I треба
привезти сво© речi.
- Чекай мене десь перед третiми пiвнями.
VI_
Надiя була, що iз Залiсся до Вигнанки дiстануся поштовою таратайкою, а
там, можливо, щось зустрiнеться на Львiв. Але пошту вiдправляли раз на
тиждень, i на два наступнi рейси мiсця замовили сiчовi чини.
- Турку!шкiрився Микола.- Здай мiшок експедиторовi i не мороч собi,
голови.
Я ковтав переддорожню нудоту, вагався. Тодi з-помiж личакiвських
гробiвцiв випливав худий, згорблений Покутський, дивився на мене понуро й
тупо, нiби вже не володiв словами. Я згадав, як Покутський одного разу
повернувся вiд iнженера роздратований i похилив над мо©м верстатом голову.
"Люди добрi,- сказав вiн пригнiчено,- але страх спонуку ©х гризтися, мов
псiв". Восени шiстнадцятого року я переповiв цi слова Крафтовi. Ми пiвтори
доби лежали в болотi пiд вогнем, а коли канонада припинилась, хтось нас
утiшив, що розбомбили кухню. Минула ще одна нiч. Досвiта ми побачили у
вибалку синi димочки над котлами сусiднього полку. Рушили туди диким
стадом. Надбiг сонний офiцер, черговий на кухнi, почав стрiляти. Його
мовчки, мов бадилинку, затоптали в багнюку i поруч порозсiдалися ©сти
кашу.
- Гони додому,- розсердився я на Миколу.- Не збивай з пантелику, бо й
так не тямиш, на яку ступити.
Микола поправив, оздобленi мiдними бляшками кантарки на рисаках,
пiдтягнув пiдпруги.
- Сiдай!
Конi рушили чвалом. Микола зiгнутою пружиною перемахнув у залубнi. Я
ледве встиг стрибнути за ним.
З Вигнанки до Львова, зда ться, ходить дрезина. В усякому разi до
Тернополя бiга . Якщо тобi пощастить,- Микола занурив руку пiд кожуха, -
передаси у Тернополi оцей пакунок. Будь спокiйний, це не мiна.
- Передам.Вiтер забивав менi дух.
- Кость Грушевич,- Микола повернувся до мене боком, щоб я мiг лiпше
чути,- людина гостинна i покладиста. Можеш там навiть переночувати, як
буде потреба. Вiн лiкар. Йому завжди таланило, а от з жiнкою сконфузився.
Зрадила, покинувши з донькою. Виховав ©©, я сказав би, спартанкою. Трохи
хлопчакувата.- Микола закинув назад голову i дзвiнко розсмiявся.- Зрештою,
вона тебе познайомить з собою. Колись вона мене примусила признатися в
усiх грiхах, а вiдтак процвiрiнькала, що в кожному ©й хочеться вiдкрити
заснiченого Прометея.
- А що тут смiшного? - запитав я, беручи вiжки i стримуючи коней, якi
закидали нас снiгом.
- Вона не зна людей, Прокопику.
- I Гiрчак вистежував Промете©в, i не все йому вдавалося.
- Ну, Гiрчак бачив нас наскрiзь. Та й не готував до самозамилування.
Нас з тобою випросили iз гiмназi©, але ми манiяками не стали. А ця дiвиця
вчу твiй пiвнячий тенорок i буде пророкувати гори небеснi.
- Гiрчак бив по нашому тiм'© не сво©ми мозолями. - Iнколи почина ш
сперечатися тiльки тому, що хтось уголос висловить те, що ти сам думав.
- Нi, Прокопику. Вiн якраз не проповiдував. Вiн з'ясовував. Кожному
було дозволено сприймати Гiрчака так, як вiн для того придавався. I
отримувати в його науцi власне обличчя, i вибирати з показаних ним турбот
найближчий клопiт.
- Я на його мiсцi вчив би одно© турботи.
- Хiба вiн старався розворогувати? Вiн просто розумiв, що нас
повисиджували в рiзних гнiздах i що ми рано чи пiзно повернемось до них.
Гiрчак - фiлософ. Вiн не намагався заплювати протирiччя, як фарисе©.
Пам'ята ш, ми колись говорили, що й бiблiя спершу була цiкавим збiрником
досвiду, але коли людей зрiвняли в нерiвностi, . бiблiю перестали
поповнювати iсторi ю, - вона стала вмiстилищем безглуздя. Отже, не ма ш
причини гострити ножi проти Гiрчака.
- Я б i не гострив, якби ти не вдарився в софiстику.
Микола образився. Так воно бува : щось збiга ться з далеких закутин
пережитого на стежинку, котра веде до ясностi, та варто ляпнути дурницю -
i все щеза , мов марево. Зараз у Миколи, мабуть, таке вiдчуття, що хвилину
тому за нього говорив хтось чужий. Вiн бiльше до. цього не повернеться, i
натрапить на його думку хтось через десять, а може, й сто рокiв. Без
привселюдно© смiливостi помислiв пропада багато цiнностей, бо людинi
завжди хочеться заглянути в завтрашнiй день. Про це свiдчать i переданi
нам, епохами безперервних руйнацiй пам'ятники старовини, якi десять
поколiнь дивують, i тiльки одинадцяте знаходить у собi мужнiсть визнали,
що цi пам'ятники створили не пустi люди.
Ми в'©хали у скований морозом лункий Чорнiвський лiс, здавна знаменитий
ватагами розбiйникiв. У снiгу рипiли сани, снiг капустяним листом
похрускував пiд копитами. Обабiч шляху незворушно стояли височеннi дуби,
помiж ними чахнули стрункi срiблястi граби. Схоже було, що столiтнi
велетнi схопили тендiтних колег попiд боки i тримають у нерiшучостi, не
знаючи, як iз. ними обiйтися. Хто вмi хвилюватися, вдивляючись у людськi
обличчя, той, очевидно, схвилювався б i в присутностi цих застиглих у
холодi землi знакiв трагiзму.
Микола розслаблено вихляв у такт кiнськiй ступi, поки не заплющив очi.
В невиннiй позi, з легко притуленою до плеча головою, вiн виглядав
беззахисним. Та тiльки б натяк на небезпеку! Вiн зорi нтувався б, як
випущена з торби черепаха. Нехай спить. Дай боже всiм так економно жити. Я
впоров дурницю, так грубо обiрвавши його...
Лiс. Через десятирiччя од нього залишаться сумнi клаптi, де й за ць не
наважиться присiсти. Гельвецiй мав рацiю. До Австрi© таки дiйшло промiння
пiвнiчних свiтанкiв, i Габсбурги здобули любов пiдданцiв та щедро скропили
©х чоло росою iстини. Чого заслугову , наприклад, недавня реквiзицiя!
А що буде згодом? В уявi набуду мо казкових замкiв i повiримо. Що,
навколо купаються в розкошах. Полiтики, коли всюди злидота, мають
необмеженi можливостi задурювати люд подачками. Я офортечуся на
австрiйському бункерi, а якийсь коростяний дiяч з якогось центросоюзу
якi сприяють народженню хвилi протидi©.
Лиско виринув. Шалено працюючи лапами i прищуливши вуха, вiн пустився
було до берега. Але тут була людина. Вiн коротко бликнув на мене
запотiлими очима, i його покинули останнi сили, немов раднiше було йому
прийняти смерть, нiж служити злим людям. Насунулась крижина. Легко
торкнувшись собачо© голови, пiдiм'яла ©© пiд сво холодне тiло.
Я повернув до Загатиного тину. На оборi стояв гамiр, його покривав
пронизливий Калинин вереск, нiби ©© рiзали. У мене вiд цього крику
одбирало руки i ноги.
Низькорослий бородатий чоловiчок в австрiйськiй шинелi заломив Калинi
назад руки i тримав ©© посеред обори, абсолютно не звертаючи уваги на те,
що дi ться навколо. Калина пручала його широким жiночим задом, фацакала
ногами i репетувала на весь кут. На розi хати стояв, зiпершись на стiну.
Загата i байдуже дивився, як виносять мiшки iз збiжжям.
Я пiдступив до бородача. Мiж його пересохлими губами запеклася зла
посмiшка.
- Вiдпусти жiнку,- сказав я. З Калининого рота текла густа бiла пiна.-
Не ламай же ти ©й рук, ради бога,- повторив я.
- Таже... б' ться,- оскалився бородатий.
- Вiдпусти.
Вiн озвiрiло зиркнув на мене майже такими ж безтямними, як у Калини,
очима.
- На, - жбурнув ©© на мене.- Сам тримай. Щоб не казав, що я - кат.
Нервова напруга переда ться. I Калина, i бородатий були близькi до
запаморочення, i всi ©х душевнi й фiзичнi сили зосередилися навколо двох
очевидних фактiв: "Забирають зерно!" - "Ми не ма мо права забирати!"
У нестямi Калина вхопилась за вилоги мо © шинелi i з божевiльною
цупкiстю стала мене термосити.
- А бачиш! - зловтiшне скривився бородатий.
- Бачу.- Я одiрвав Калининi руки i рвонувся до нього. У мо©й головi
машинально спрацював присипаний смiттям часу досвiд: через отаких свиней
найбiльше бiди, бо, незважаючи на свою причетнiсть до бруду, вони ще
заграють з сумлiнням i намагаються виправдатися.
Навперейми менi кинувся Федiр. Узявши мене в залiзнi обiйми i пiднявши
над землею, вiн спокiйно заглянув у вiчi.
- Ти що, Повсюдо! Не дурiй, не пора.- Опустивши мене, вiн потягнув за
рукав за собою.- 3 бабами - бабам i дертись. А ти не лiзь. Не час. Давай
лiпше заспiва мо.
I вiн заспiвав тонким, десь перетятим у дорозi на волю голосом. Я з
ненавистю глянув у його коричневi очi, та вiн уже витав у сонячному
пiднебессi:
Ой, по©хав за снопами, за снопами,
Сидить дiвка пiд копами, пiд копами.
Я на не© задивився, задивився,-
Полудрабок уломився, уломився.
Один з реквiзиторiв, спiткнувшись, упустив з рук гичку. Мiшок, упавши,
роздерся, зацiдив струменем золото© пшеницi. Солдат дiстав з-за халяви
вишиваний кисет.
- Вуйку Онуфрiю! - вищирив вiн товстi рожевi губи.- А ходiм до бiса з
цi ©... з цi © хати.
Бородатий сконфужено глипнув на купку текучого зерна, на Загату, на
мене, на стрiху, затикану гронами червоно© калини, i махнув рукою.
- А я що? Я те ... Як скажеш, ти по чину вищий. Загата запер за ними
ворота i, перевiсившись через них, проводжаючи незрячим поглядом, в'яло
продовжував:
Ой, не жаль би менi воза, менi воза,
Коли б дiвка була гожа, була гожа!
А то руда та погана, та погана,
Ой, та й воза поламала, поламала.
На нього зглядалися з усього кута, конi стригли вухами i мордами
вивертали дишла. Я ту пiсню чув сотнi раз, але ще нiколи не було в нiй
стiльки пекучого жалю, стiльки суму i докору, яко©сь могильно© туги, що
плила широко, як рiка на передвесiннi, здатна потопити i спустошити великi
простори.
За реквiзиторами рушило все живе. В Ревеки забрали сплетенi
вогнисто-золотi качани кукурудзи, яка береглась на насiння. Ревека йшла за
возом, обхопивши долонями голову.
Валка витягувалася з села Люди проводжали мовчки, лиш старий Западня
воркотiв без угаву, вп'явшись у рукав сивоусого пiдтоптаного стрiльця.
- Скажiть менi, панунцю, Христа ради: що маю робити? Пане, ну пане! Та
скажiть.. Забрались-те сiнце, бо там далi в стiжку, кукурудзиннячко. Я
вмисне добув снiпки пiд верх, бо корова ма на днях розтелюватися. Що я
маю тепер робити? Ну, скажiть, пане, красти? Пане, красти?
- I-i-i-i крадiть!-огризнувся стрiлець, якому увiрвався терпець.
- Красти, пане? - здивовано перепитав старий. - Але ж я нiколи...
- Одчепись, дiду, i-iii масти собi голову.
- Значить, красти! - повторив Западня, i його обличчя стало таким
зосередженим, нiби вiн вiдкрив для себе i для сво©х нащадкiв на багато
десятилiть наперед найбiльшу в свiтi iстину i за всяку цiну намагався ©©
запам'ятати.
Стрiлець похмуро зиркнув на нього i одвернувся. Мабуть, йому
показалось, що Западня божеволi .
- Повертайтесь, добродiю, прошу вас,- сказав вiн плаксиво i оперiщив
коня батогом.
Коли обоз вигнувся на Залiський тракт, почалися зойки i голосiння. Люди
довго дивилися вслiд темнiючiй вужiвцi возiв, а назад поверталися мовчки,
немов поворогували мiж собою або було ©м до прикростi соромно. Було в
цьому щось непевне, пiчнявiюче, зловiсне.
Я бродив понад Днiстром до пiзнього вечора. Вiтер рябив зеленувату воду
на крижаному вiку, за островами погуркував далеким бо м скрухлiлий лiд, а
навколо островiв тонкою волосiнню путалась пiна. Усе було випадкове,
жодного натяку на гармонiю
З очей не сходив Загата. Вiн весь час iшов поперед мене, похитуючись i
безвiльно баламбаючи довгими руками. Десь збоку примарою тинялась Калина
iз зцiпленим ненавистю обличчям, а далi - Гривастюк. Вiйта я бачив, коли
виходили з села. Вiн запитливо глянув на мене, мовляв: "Ну, як - усе
гаразд?" - а я опустив очi. Потiм, коли я пiдняв ©х, Гривастюк дивився на
мене з неприхованим презирством. Iванчук, жестикулюючи, щось йому палко
доповiдав. Я згадав, що цей бридкий тип вештався мiж реквiзиторами на
нашому кутi й мiг бачити сутичку з бородатим йолопом.
Коли в природi все зда ться випадковим, то це, очевидно, передвiстя
змiн. Це найсумнiша i найнебезпечнiша пора. Коли почина лiтати бабине
лiто, часом зацвiтають черешнi. А потiм ця невинна надiя припада снiгом.
У Левадихи сидiла Марина.
- Дякую, Прокопе,- мовила вона, обводячи мене тоскними очима, якi в
не©, як i в багатьох iз нас, не в злагодi з виразом обличчя.
Левадиха вдоволено заплямкала. Ще крапелька - © я зiпсував би ©й
настрiй, та в сiнях загупали чоботи, i на порозi появився Iлля Гордiй.
Слова, готовi зiрватися з уст, як роздрочений пес iз припону, забралися в
лiгво. Iлля пiдозрiло покосився на Марину. Вона схопилась, пружинячи на
ногах, пересiкла хату i вже в дверях звернулась до Левадихи:
- Бiжу, бо дiти голоднi. То завтра передам. Сама занесла б, але далеко
ноги бити болотами.
- Я на вогник,- невпевнено почав Iлля, спантеличений нехитрою Марининою
викруткою.- Як вам сподобалося? Я думаю, що якби попросили людей: "Скрута,
допоможiть", - дали б хто скiльки може. Що, не так, Повсюдо?
Збiгла-зашкварчала юшка в печi.
- Ой, трясця б на тебе! - пiдскочила Левадиха. А в нас помилувалися
голими стiнами, - сказала вона, розганяючи долонею клуби пари,- та й з тим
назад.
Iлля згiдливо кивнув, хоч на лицi було: "Бреши, бреши",- i всiм тiлом
повернувся до мене.
- Вважай, що сiяти не буде чим.
Я не вiдповiв.
- Можна нам на чотири ока? - спитав Iлля трохи згодом.
Ми перебралися до свiтлицi, я запалив лампу. М'яко стуленi Гордi вi
губи лiниво посiпувалися, йому явно не з руки було починати бесiду.
- Клопiт у мене. Прокопе,- нарештi видавив вiн. - Пам'ята ш: ми
кланялися цiсаревi пiсля пиятики, спали в мене? Тодi я згубив членський
квиток. Може, ти пiдiбрав i забув вiддати? - Вiн на секунду почервонiв i
зiтхнув, наче виконав тяжкий обов'язок. Покрутивши головою i усмiхнувшись,
показав на жолудi в решетi, якi Левадиха сушила чорт зна з якою метою. -
Приповiдку про жолудi перехопив. Цiкаву для наших днiв. Так от, хтось-то
позаздрив жолудям, що добре життя мають: на висотi, пiд гонцем, на свiжому
повiтрi. Почув це жолудь i вiдказу : "Ой, не заздрiть. Увiйдiть лишень в
мо становище: не знаю, яким вiтром зiб' , куди занесе i яка свиня
з'©сть..." Ну, як?
- Десь уже чув.
- А цього не мiг чути. Якось приходжу додому i кажу сво©й старiй:
"Мамо, вступив у пепееси18". Для жарту, звичайно. Вона скривилась,
сплюнула, вiдвернулась. Думаю, вже й матiнка несогiрше розбира ться в
партiях. Але питаю: "Чого плю шся?" - "Ой сину, сину, - хита вона
зажурено головою, ще бiльше насторожуючи мене.- Як ти мене мучиш!
Позавчора ти ступив у коров'ячий ланяк - ледве вiдтерла штани i чоботи, а
вчора тебе в псятину впхало! Чи ти не можеш обережнiше ходити? Дивись пiд
ноги, ти не маленький..."
18 Польська партiя соцiалiстiв.
- Нiчим не допоможу, Iльку, - сказав я. - Не надибав тво © книжечки. Це
чимось загрожу ? Виженуть з радикалiв?
- Та маю двi догани. Тепер виженуть. Правда, що бiда сама не ходить.
Обчистили комору й коша з партi© дадуть. Розумi ш, поза партiями бути
неспiдручно. Напевне не можеш знати, з ким лiпше матися, але на
неполiтичних балабухiв завжди кивали як на придуркiв.- Iлля скрутив
цигарку.- Якби знаття, я б з гонором подався до iншо© партi©. Тi, кого вже
десь вiдшили, не заслуговують нiде довiр'я.
- Не признавайся, що згубив.
- Мислилось. Але Лобода галить: принеси, аби накле©ти значок. Завтра
почнеться заваруха, а за один вечiр не перекинешся до iнших, бо не для
мо © пам'ятi завчити програму.
- Виходить, дiло поверта ться клином.
- Угу,гiрко i весело засмiявся Iлля, але тут же посерйознiв: - Тiльки,
Повсюдо, нiкому нi слова. Чу ш? Я тобi вiдкрив душу як фронтовому
товаришевi: ми ж обидва були на iталiйському, хоч не в одному полку. От
чорт, як згадаю ту катавасiю, мороз iде поза шкiрою. Було що пережити.
Часом ляжеш спати - перед очi лiзуть гори трупiв. Не вiйна то була! Колись
одним вухом чув, що в океанi такi потоки: один теплий, другий -
холодний. Де вони сходяться, там нiщо живе не витриму , осiда земля,
вiчнi громи i блискавки, а хвилi пересуваються з краю до краю величиною з
Говерлу. Так армiями пересувало i нищило людей.
- Будь спокiйний,- запевнив я.- Могила.
Iлля вирячив очi, та згадав, з чого зайшла мова i пiдхопив:
- Могила, Прокопе. Не видай. У тебе не знайдеться випити?
- Нема,-розвiв я руками.- Отже, дадуть пiд зад? Iлля безпорадно стиснув
плечима i сплюнув. Вiн ще посидiв трохи i попрощався. Я провiв його пiд
чорне, непевне пiднебiння ночi. Я не мiг з ним говорити про вiйну. Усi,
хто ©© пережив, кому випадок подарував життя, як на мене, повиннi твердо
усвiдомити, що просто iснувати ©м замовлено самою природою Вони не мають
права губитися в юрбi. Вони мусять щось робити для життя Тим часом Iлля,
втративши якусь книжечку, втратив сво обличчя. Я пiдняв сво© покалiченi
камiнням руки. Пальцi майже не розгинаються, i руки схожi на два знаки
запитання. Я дивився на них i думав, що мене вже тривалий час пiдточу
якийсь сумнiв.
- Лемiшку будеш ©сти? - запитала Левадиха з-за дверей.
- Одну ложку,- озвався я Думки сколихнулись, заметушились, але
попереднiй стрiй ©х уже не вiдновився. "Iде голод", - видзвонювали
краплини талого снiгу пiд стрiлою.
Спав у замку. Миколи не було. Перед сном я прочитав у томику Гюго про
компрачикосiв. Досвiта мене розбудила, пошкрябавши шибку, потурбована
вiтром ялиця. За вiкном косими смугами топився небокрай. Нiч плазом
вiдступала в лiси i яруги. Але й тут ©© настигне день. Нiщо йому не
перешкодить, нiяка сила не зупинить. Можливо, десь i в глибинах нашого
буття визрiва свiтанок, одвойовуючи в темряви позицi© i плацдарми.
Я поголився, з'©в хлiба з солониною, усе позамикав. Надворi посипав
рясний, пухнастий, схожий на гусiнь снiжок Падаючи, вiн так само, як
гусiнь, ворушився на землi, пiдламував пiд себе колючки i розпластувався.
У каменоломнi я змастив олi ю свердло, витер вiд болота держак молота i
майзель, повiдкидав з-пiд нiг камiнцi. Вiдтак сiв навпочiпки над урвищем.
У долинi, подiбний до мурахи, настоячи посувався маленький чоловiчок.
Покружлявши навколо бункера, вiн довго стояв, пiднявши до чола руку:
озирав погаратанi мною скелi й стоси.
Я заховався мiж стоси, щоб Гривастюк не мiг бачити мене Снiг пiшов
густiше. Слизькою стежкою вiйт добиратиметься сюди добру годину. Що за
лихо привело його?
Я вертiв дiри. Корба тихо поскрипувала, свердло почало бити в один бiк.
З'©вся трибок. Я пiдiгнав мутру. Крутити стало важче, але свердло пiшло
рiвнiше. Менi його акурат вистачить.
"А коли сьогоднi домовитися з Гривастюком?" Цей заверниголова може
побоятися. Скажу, що бункер менi на завадi, а майданчик дуже привабливий -
при шляху, рiвний, головне, що камiння не треба буде возити. Усе начебто
логiчно i переконливо.
Гривастюк був зодягнений у новий сардак i чорну, поспiль вкриту
краплинами талого снiгу шапку. Вiн зупинився якраз у тому мiсцi, звiдки я
спостерiгав за ним. Вiддихавшись, рушив понад проваллям до мене.
- Гай-гай! Та ви творите чудеса.
- Зопалу, пане Гривастюк. Допався, як бездомне котя до затiрки.
Вiйт з солiднiстю походжав мiж стосами, доторкався до брил, довго й
замислено оцiнював борлак скелi.
- До спiлки не пристають, пане Повсюдо?
- Кому охота морочитися в цей непевний час? Один наживаю мозолi.
Губи його заходили, нiби ©х сiпали невидимими поводами.
- Не шкодуйте. Поступа те правильно, слово даю А працю те - куди тво
дiло! Це означа , що натогiд восени новосiлля? А це що за бомбомет?
- Дрiльборер,- назвав я свердло по-нiмецьки.- Зразок вiдомий,
Молотковський лиш побiльшив. Дивiться.
Я налiг плечем на педаль i повiв корбою Сталевий стрижень ум'як у
вапнякову плиту i занурився до опори. Гривастюк примружився. Вперше в
життi я побачив одверту гримасу: мене не тiшить людська удача.
- Так-так, - буркнув вiн, i щоки його запалали, як пампушки на
сковородi.- Але я гнiваюся на вас, пане Повсюдо.
- Що замовив роботу соцiалiстовi? Але ж вiн найкращий коваль.
- Ви перебiльшу те щодо здiбностей Молотковського,- сказав Гривастюк,
озираючись навколо - Соцiалiст?.. Менше з тим. Справа, власне, в тому, що
ви не господар свого слова Чекаю вас багато недiль пiдряд, виглядаю. Якщо
вже обiцяти, то, по-мо му...
- Вибачте, пане Гривастюк. Оцi штабелi мене з нiг валили. Мусив
вiдпочити.
- Я запрошував не до лопати, Прокопе. Повеселились би i так далi...
Компанiя збира ться завсiди вишукана. Тамто© недiлi, примiром, гостював
колишнiй ваш вихователь Мефодiй Гiрчак...- Вiн умовк, чекаючи, що я скажу.
- Гiрчак?
- Ми з ним познайомилися через Володимира Майдана, секретаря повiтового
комiсара. Гiрчак i Володимира вчив, склав йому протекцiю в Кракiвському
унiверситетi. Хоч вiн був диним укра©нцем серед професорiв гiмназi©, зате
людина впливова. Я люблю гарне товариство.
"А ти - птиця!" - подумав я, водночас щиро жалiючи, що втратив нагоду
зустрiтися з Гiрчаком.
- Загалом важко собi простити,- сказав я.- Але, ©й-бо, з лiжка не
зводився.
-- Чекаю вас цi © недiлi, що прийде. А помимо того,- Гривастюк дiстав
з-пiд поли папку i вiдкрив на потрiбнiй сторiнцi,- розпишiться в отриманнi
документiв. Нинi дiлочинство - комар носа не пiдточить.
- Хвалю: менше свавiлля.
- Так. А як же з грунтом, пане добродiю? - Згорнувши папку, вiн
очiкувально затримав м'ясисту долоню з короткими грубими пальцями на
обкладинцi.
- Ще подумаю,- сказав я несподiвано для себе. Нi, я для полiтики не
годжуся. Я розмовляю з людьми занадто прямолiнiйно, готовими оцiнками, не
даючи ©м можливостi побачити речi в розвитку. Тим самим я позбавляю себе
можливостi створювати ситуацiю для нападу чи вiдступу.
Гривастюк повернувся обличчям до рiки, як полководець, викинув уперед
руку:
- Вибирайте. На хазяйське око, то далеко й шукати не треба. Ось тут,
пiд горою, вiдступивши вiд отих акацiй, з богом починайте.
У мене аж у п'ятах похололо.
- Обiйдеться без транспорту, рiвно, городець викра ться, рiчка,
пасовисько, помешкання при гостинцi. Для майстрово© людини все це, зна те,
велика зручнiсть. Якщо ви не надумали далi навчатися.
- Пiзно, пане Гривастюк. Ви справдi радите слушно.- Мiж iншим, я нiчого
не втрачаю завдяки сво©й прямолiнiйностi. Дiалектика речей, якщо тримати
долоню на ©© пульсi, не зраджу .- До речi,-додав я,- не раз уже зупиняю
погляд на цьому клинi. Мене лише стриму ота брила, бункер...
- Гейби тiснувато через не©, - погодився Гривастюк, але одразу ж
просiяв:- А ви ©© пiд стiжок, чи що? Зрештою, нехай собi сидить десь у
кiнцi городу пiд лопухами.
Гривастюк пiшов вiд мене божественно-замислений, у прекрасному настро©.
Коли вiн сховався за пагорком при цвинтарi,- вiн сходив до села
мурованкою,- я не втерпiв i пiдкотив до шкарпу чималий кругляк. Увалень,
важко вiдштовхнувшись од землi, полетiв низькою дугою, вдарився i розбiгся
градом. Я розчаровано дивився вниз. Жоден камiнець не досяг дна, Я
постановив собi пiти до Гривастюка в гостi.
Левадихи не було дома. На столi я застав листа вiд Покутського i
листiвку iз зображенням Львiвсько© ратушi.
"Любий хлопчику,- писав Покутський.- Не знаю, чи доживу до твого
одвiту. У нас у мiстi страх що твориться. Голод. Роботи нема. Сотнi
львiв'ян щодня переселяються на Личакiвку, попи не встигають проспiвати
"вiчная пам'ять". Софiя моя лежить опухла, я ледве глипаю.- Кiлька рядкiв
закреслено.- Помагай тобi боже. Нiкуди не рипайся, бо й далi небезпечно,
та ще появилося бандитство. Сиди в селi, раджу тобi як рiдний батько.
Думаю, нiхто до тебе не вчепиться, там на це повиннi легше дивитися. На
цьому не згадуй лихом. Дня 7 грудня 1918 року".
Я лiг на ослонi. Дрiбно, жалiбно дзеленчало пiд вiтром вiкно.
Безталанний Покутський! Можна сконати лишень вiд того, що попри будинок
щодня тягнуться вози з мерцями. Забере скрута зi свiту. Такi люди
пропадають!..
У мене почалася гарячка. Я провалявся три доби в лiжку i нi на хвилину
не переставав думати про Покутського. Це був диний чоловiк, який мiг менi
простити найтяжчу помилку. Я не раз приходив до нього в такi хвилини, коли
його з усiх бокiв цькувала бiда, але й тодi вiн радий був зустрiчi i все
вiдкладав, щоб допомогти менi.
Мене пiдняла проста думка: по©хати до них. Адже не за горами. По©хати,
одвезти продуктiв. Опрiч того, спроваджу сво слюсарське начиння i взагалi
не завадить вiдпочити, бо, чого доброго, справлю новосiлля на цвинтарi.
Я згадав про листiвку. Захотiлося глянути бодай кра чком ока.
"Термiново просимо сповiстити, чи прожива в Колобродах родина Дмитра
Повсюди, який року народження 1864, син Пантелея. Розшуку ..." Цiкаво,
скiльки разiв перечитав цi слова Гривастюк, якому адресована листiвка?
Особливо останнi: "Радник державного секретаря"?
Я придивився до залiського штемпеля: листiвка надiйшла сьогоднi.
- Дарма, що був злодiй, аби тепер козак,- сказав я про себе.- Але до
Львова все-таки по©ду.
Микола чистив револьвер.
- Пiдкинеш завтра до Залiсся? - спитав я, дивлячись на револьвер i
вiдчуваючи шум у вухах.
- Дай подумати.-Микола машинально погладив лисину.- Завтра? А що
сталося?
- Цi дурнi запитання менi надо©ли. Що сталося, Що ско©лося, що
трапилося?.. Ви©жджаю до Львова, бо вiд злидоти вмира мiй майстер
Покутський. Ти вже носив би бергмана чи вiнкерса.
Микола взяв iз пушки цигарку.
- Дай-но вогню.
Солодко склепивши повiки, вiн глибоко затягся, потiм очiкувально
втупився в мене очима.
- Сiдай, Прокопику.
- У державному об'явився мiй родич,- повiдомив я.
- Завадович?
- Атож.
- I що?
- Нiчого.
- Ти донинi не знав?
- Цим можна скористуватися? - спитав я. Микола мовчки витирав клоччям
руки, нiби й не чув. У його очах скакали блищики.
- Наскiльки менi вiдомо,- сказав я,- Йосипа вбили в Краковi в
чотирнадцятому. Вiн злигався з бандитами. Я розшукав у Львовi його
товариша, той клявся на чому свiт.
- Демагогiя.
"Звiдки Микола все зна ?"
- Пригаду ш, як вiн при©жджав? - Я заходив по кiмнатi.- Мама розчиняла
на хлiб, пекла пампушки, батько дiставав з пiдвiконня бутель вишняку...
Яким Йосип тобi здавався у тi роки?
- Було щось... Щось священицьке.
- Батько нiколи не вiдмовляв йому, коли вiн просив грошей.
- Родина!Микола перебрався на канапу.- Як-не-як братiв син,- додав вiн,
запускаючи пальцi в бороду.
- Вважа ш, що коли буде потрiбно, можна просити заступництва?
- Прокопику,- розсердився Микола.- Якщо ти не можеш полагодитися з
сумлiнням, то...- Вiн повернув до вiкна голову.-То не питай, бо гiрше ж
для тебе. Крiм того... Крiм того, в двадцять чотири роки вже дещо треба
розумiти i бачити.Миколинi губи нервово сiпнулись. але подивився вiн на
мене спiвчутливо.- Якщо на те пiшло, ти й так за стiною. Чого забiгав?
- Гривастюк...- почав було я, проте вирiшив не розповiдати.
- Що Гривастюк?
- Нiчого. Кажеш - менi двадцять чотири роки?
- Я не збагну, чого ти хочеш.
- Жалить, Миколо, жалить гедзь життя.
Микола поплескав потилицю, суворим поглядом змiряв прямокутник вiкна.
- Звертати на вiк нема чого,- сказав я.- Нинi долю планети вирiшують
безмiзклi дiди.
- Ти твердо надумав ©хати?
- Вiдвезу продуктiв, бо на поштi, сам зна ш, розкрадуть. I треба
привезти сво© речi.
- Чекай мене десь перед третiми пiвнями.
VI_
Надiя була, що iз Залiсся до Вигнанки дiстануся поштовою таратайкою, а
там, можливо, щось зустрiнеться на Львiв. Але пошту вiдправляли раз на
тиждень, i на два наступнi рейси мiсця замовили сiчовi чини.
- Турку!шкiрився Микола.- Здай мiшок експедиторовi i не мороч собi,
голови.
Я ковтав переддорожню нудоту, вагався. Тодi з-помiж личакiвських
гробiвцiв випливав худий, згорблений Покутський, дивився на мене понуро й
тупо, нiби вже не володiв словами. Я згадав, як Покутський одного разу
повернувся вiд iнженера роздратований i похилив над мо©м верстатом голову.
"Люди добрi,- сказав вiн пригнiчено,- але страх спонуку ©х гризтися, мов
псiв". Восени шiстнадцятого року я переповiв цi слова Крафтовi. Ми пiвтори
доби лежали в болотi пiд вогнем, а коли канонада припинилась, хтось нас
утiшив, що розбомбили кухню. Минула ще одна нiч. Досвiта ми побачили у
вибалку синi димочки над котлами сусiднього полку. Рушили туди диким
стадом. Надбiг сонний офiцер, черговий на кухнi, почав стрiляти. Його
мовчки, мов бадилинку, затоптали в багнюку i поруч порозсiдалися ©сти
кашу.
- Гони додому,- розсердився я на Миколу.- Не збивай з пантелику, бо й
так не тямиш, на яку ступити.
Микола поправив, оздобленi мiдними бляшками кантарки на рисаках,
пiдтягнув пiдпруги.
- Сiдай!
Конi рушили чвалом. Микола зiгнутою пружиною перемахнув у залубнi. Я
ледве встиг стрибнути за ним.
З Вигнанки до Львова, зда ться, ходить дрезина. В усякому разi до
Тернополя бiга . Якщо тобi пощастить,- Микола занурив руку пiд кожуха, -
передаси у Тернополi оцей пакунок. Будь спокiйний, це не мiна.
- Передам.Вiтер забивав менi дух.
- Кость Грушевич,- Микола повернувся до мене боком, щоб я мiг лiпше
чути,- людина гостинна i покладиста. Можеш там навiть переночувати, як
буде потреба. Вiн лiкар. Йому завжди таланило, а от з жiнкою сконфузився.
Зрадила, покинувши з донькою. Виховав ©©, я сказав би, спартанкою. Трохи
хлопчакувата.- Микола закинув назад голову i дзвiнко розсмiявся.- Зрештою,
вона тебе познайомить з собою. Колись вона мене примусила признатися в
усiх грiхах, а вiдтак процвiрiнькала, що в кожному ©й хочеться вiдкрити
заснiченого Прометея.
- А що тут смiшного? - запитав я, беручи вiжки i стримуючи коней, якi
закидали нас снiгом.
- Вона не зна людей, Прокопику.
- I Гiрчак вистежував Промете©в, i не все йому вдавалося.
- Ну, Гiрчак бачив нас наскрiзь. Та й не готував до самозамилування.
Нас з тобою випросили iз гiмназi©, але ми манiяками не стали. А ця дiвиця
вчу твiй пiвнячий тенорок i буде пророкувати гори небеснi.
- Гiрчак бив по нашому тiм'© не сво©ми мозолями. - Iнколи почина ш
сперечатися тiльки тому, що хтось уголос висловить те, що ти сам думав.
- Нi, Прокопику. Вiн якраз не проповiдував. Вiн з'ясовував. Кожному
було дозволено сприймати Гiрчака так, як вiн для того придавався. I
отримувати в його науцi власне обличчя, i вибирати з показаних ним турбот
найближчий клопiт.
- Я на його мiсцi вчив би одно© турботи.
- Хiба вiн старався розворогувати? Вiн просто розумiв, що нас
повисиджували в рiзних гнiздах i що ми рано чи пiзно повернемось до них.
Гiрчак - фiлософ. Вiн не намагався заплювати протирiччя, як фарисе©.
Пам'ята ш, ми колись говорили, що й бiблiя спершу була цiкавим збiрником
досвiду, але коли людей зрiвняли в нерiвностi, . бiблiю перестали
поповнювати iсторi ю, - вона стала вмiстилищем безглуздя. Отже, не ма ш
причини гострити ножi проти Гiрчака.
- Я б i не гострив, якби ти не вдарився в софiстику.
Микола образився. Так воно бува : щось збiга ться з далеких закутин
пережитого на стежинку, котра веде до ясностi, та варто ляпнути дурницю -
i все щеза , мов марево. Зараз у Миколи, мабуть, таке вiдчуття, що хвилину
тому за нього говорив хтось чужий. Вiн бiльше до. цього не повернеться, i
натрапить на його думку хтось через десять, а може, й сто рокiв. Без
привселюдно© смiливостi помислiв пропада багато цiнностей, бо людинi
завжди хочеться заглянути в завтрашнiй день. Про це свiдчать i переданi
нам, епохами безперервних руйнацiй пам'ятники старовини, якi десять
поколiнь дивують, i тiльки одинадцяте знаходить у собi мужнiсть визнали,
що цi пам'ятники створили не пустi люди.
Ми в'©хали у скований морозом лункий Чорнiвський лiс, здавна знаменитий
ватагами розбiйникiв. У снiгу рипiли сани, снiг капустяним листом
похрускував пiд копитами. Обабiч шляху незворушно стояли височеннi дуби,
помiж ними чахнули стрункi срiблястi граби. Схоже було, що столiтнi
велетнi схопили тендiтних колег попiд боки i тримають у нерiшучостi, не
знаючи, як iз. ними обiйтися. Хто вмi хвилюватися, вдивляючись у людськi
обличчя, той, очевидно, схвилювався б i в присутностi цих застиглих у
холодi землi знакiв трагiзму.
Микола розслаблено вихляв у такт кiнськiй ступi, поки не заплющив очi.
В невиннiй позi, з легко притуленою до плеча головою, вiн виглядав
беззахисним. Та тiльки б натяк на небезпеку! Вiн зорi нтувався б, як
випущена з торби черепаха. Нехай спить. Дай боже всiм так економно жити. Я
впоров дурницю, так грубо обiрвавши його...
Лiс. Через десятирiччя од нього залишаться сумнi клаптi, де й за ць не
наважиться присiсти. Гельвецiй мав рацiю. До Австрi© таки дiйшло промiння
пiвнiчних свiтанкiв, i Габсбурги здобули любов пiдданцiв та щедро скропили
©х чоло росою iстини. Чого заслугову , наприклад, недавня реквiзицiя!
А що буде згодом? В уявi набуду мо казкових замкiв i повiримо. Що,
навколо купаються в розкошах. Полiтики, коли всюди злидота, мають
необмеженi можливостi задурювати люд подачками. Я офортечуся на
австрiйському бункерi, а якийсь коростяний дiяч з якогось центросоюзу