Страница:
досить кумедно виглядали: один - високий, розмашистий, другий - куций,
прудкий i напружений, як тятива. Очевидно, вони були щирi мiж собою.
Знаючи, наскiльки, непокладистий Павло, я iнколи допускав, що й Олекса
фальшивить. У мене виникало побоювання, що в скрутну хвилину на них
небезпечно надiятись.
Один випадок насторожив мене ще бiльше. Того дня я дуже стомився - ми з
Покутським протягом кiлькох годин прошили трубами три поверхи, причому
старий знемагав i найважча робота падала на мене. Я лiг на нари i слухав,
як Тодосiй чита газету.
Олекса затермосив мене за колiно.
- Вставай.
- Чого?
- Пiдемо в одне мiсце.
Я через силу звiвся. На вулицi звечорiло. Ми минули кiлька кварталiв i
пiднялися на другий поверх яко©сь кам'янички. У кiмнатi, куди ми ввiйшли,
було накурено i людно. Ми стали бiля порога. В протилежному кiнцi,
зiпершись руками на стiл, говорив сухорлявий чоловiк у шкiрянiй куртцi.
- Не тiльки поодинокi люди цим стурбованi,- цiдив вiн глухим баском.-
Незлiченнi маси народу бачать, що животiють заради жалюгiдного шматка
насущного. Безбожна i жалюгiдна щодо сво©х наслiдкiв боротьба за iснування
випива людськi соки. Тiльки мiкроскопiчнi краплини ©х перетворюються в
скарби, що рухають уперед цивiлiзацiю i розорюють перелоги для нових
поколiнь. А громаддя мускульних i розумових зусиль ста димом. Люди
поневiряються, продаються, тодi як у справедливому суспiльствi досить
п'яти рокiв розумово© чи, фiзично© працi, i ви забезпеченi на весь свiй
вiк, можете без страху працювати на загал. Ще гiрше тут, у колонi©. Ми
поза законами, ми не ма мо на що надiятися, хоч нам i пробують вселити
сподiвання на лiпшу долю. Я повертаюся до того, з чого почав: пора
пiднiмати працюючих на боротьбу.
Виступали iншi. Говорили приблизно те саме.
- Повсюдо, скажи кiлька слiв,- торкнув мене Олекса.
- Iди,лiктем пiдштовхнув Ганиш.
Я подивився на них i знизав плечима.
- Що ж ти пiдводиш? - зашипiв Ганиш. Брови його тремтiли.
- Я ж не готувався,- сказав я.- I я не знаю, перед ким маю виступати.
Хто цi люди?
- Не зна ш, то й не треба.
- Якщо ви самi вирiшу те, кому з вами бути...
- Хто бажа виступити? - гукнув на всю кiмнату якийсь молодик,
пiднявшись зi стiльця в перших рядах.- Я думаю, що все ясно. Читайте
резолюцiю.
За резолюцiю проголосували i, розкурюючи цигарки, почали розходитись.
Резолюцiя нi до чого не зобов'язувала, незважаючи на заклики промовцiв.
Микола пише протоколи, цi приймають резолюцi©... Я постановив собi не
вв'язуватися у цi привиденцi©. Менi, можливо, важче, нiж будь-кому з цих
людей, але я нiчого не бачу попереду i не хочу виставляти на оглядини свою
бiду. До того ж рефлексi© - погана зброя. Це зброя приречених.
"А може, нi? Може, я погано бачу? - питав я себе, плетучись за Олексою
i Павлом.- Людям, якi погано бачать, сучаснiсть зда ться неосяжною. Е,
нiсенiтницi. Хочеш, щоб тебе знали, нападай. Так i роблять цi хлопцi. А
вiд того, що за межами Галичини будуть знати десяток-другий вiдчайдушних
молодцiв, котрi ризикують собою, нiчого не вирiшиться Коли йдеш угору,
добре розрахуй сили".
I все-таки мене роз'©дали сумнiви.
- Чого, хлопцi, поопускали голови? - звернувся я до Ганиша i Чорноти.
Мене пiдмивало виправдатися перед ними. Нема паскуднiшого.
- Дитинство сво згаду мо,- буркнув Павло.
Вони вважали, що зроблено бозна-яку велику справу.
- Ти додому? - запитав Олекса.- Нам ще одна зустрiч усмiха ться.
Вони звернули в провулок. Вони просто вiдокремились i тепер
"обговорюють" мене. У Колобродах у це слово вкладають негативний змiст.
Воно означа "плiткують". Кидають собi пiд ноги все, що ти ма ш i чим
живеш.
Вони вiдокремились, щоб вiдокремити мене вiд Галичини Але i я дурний.
Сказав би, що стомився. Нi, моя поступливiсть завжди доводить до
непорозумiнь. Спершу я подаю людям надiю, а тодi пiдбира ться така
ситуацiя, що я мушу ©х. розчарувати. "Я вважаю за краще помилятися сам,
нiж з мудрецями i цiлим свiтом",- написав би в нашi днi один француз. Бiс
iз ними. Нехай вiдокремлюють. Крiм них, ще логiка життя.
Я помiтив, що, йдучи мимо вiконця у нашому льоху, вона уповiльню крок.
Так було щоранку. Ми виходили один за одним через три-чотири хвилини i
намагалися одразу згубитися в ярмарковому натовпi. Я завжди чекав пiд
ратушею Миколу - вiн мене вiдпроваджував за мiсто. В цей час вона
випливала з-за рогу чорно© кам'яницi i йшла попри мури. Вона йшла легко,
плавно, трiшки випнувши груди пiд льняною вишиваною блузкою, ледь
нахиливши набiк голову. Пшеничного кольору довго пiдстрижене волосся
спадало на лiву щоку. В не© були високi пружнi ноги, чiтко окреслена талiя
i м'якi круглi плечi. Лице було блiде, брови настiльки чорнi, що виникав
сумнiв, чи ©х не торкався вугiль, очi волошковi. У ©© ходi, поставi голови
i в тому, що вона щодня виходила однаково зодягнена, з одним i тим же
виразом обличчя, i, нарештi, в тому, що вона кожного разу сповiльнювала
ходу бiля нашого вiконця, було щось та мниче. Якось я показав на не©
Олексi.
- Нiчого надзвичайного,- крiзь зуби процiдив художник.
Менi захотiлося щось розвiдати про не©. Я згадав одну ще гiмназiйну
дискусiю про якусь - уже забув яку - повiстину. Перспективний укра©нець
пiсля довгих пошукiв нацiонального iдеалу закохався в хутiрну дiвицю,
одружився i почав господарювати. Гiмназисти змiшали автора книжки з
болотом. Хiба мав право укра©нець одружуватися?..
В дiйсностi так воно здебiльшого i бувало, й тi гiмназисти голосистi
врештi-решт поженилися й розводять дiток, але в лiтературi боронь боже про
це згадувати.
Хiба я, укра©нець, можу дозволити собi йти слiдом за якоюсь незнайомкою
i милуватися ©© станом?
Було якесь релiгiйне свято. Я допомiг Олексi винести оберемки хрестiв
пiд ратушу, захопився, розхвалюючи крам, i прогавив, коли вона виходила. Я
побачив ©© уже бiля вiконця. Вона стояла на тротуарi й дивилась повз мене
на мур ратушi. Менi раптом стало соромно, нiби вона могла мене знати
ранiше, нiж я став бувати на ярмарку.
Я пiрнув у натовп i, не спускаючи ©© з очей, пробрався до Чорно©
кам'яницi. Вона вернулась, минула, мене, не глянувши. Я оддалеки рушив за
нею, бажаючи, щоб вона мене вела якомога довше. У цьому нескромному
переслiдуваннi знаходиш якусь насолоду, але я переслiдував ©© лишень як
дух та©ни, як туманний слiд чогось незабутнього. Я обзивав себе дурнем i
манiяком, та продовжував iти, не бачачи в рухах ©© тiла нiчого, крiм
досконалостi.
Я б не осмiлився заговорити з дiвчиною, бо мiж нею i мною вже щось
стало, якась священна завiса, яку я не наважився б пiдняти, якесь тендiтне
коштовне плетиво не для мо©х замозолених рук. Хвилинами я ще пiдбадьорював
себе, мовляв, це явина, це життя, це земля, проте - марно. Сон брав верх.
Я потрапив у снiп свiтла i перестав розумiти, чи свiтло йде за мною, чи я
за свiтлом. Тут починалась невiдома течiя, гра, яка визволяла мене вiд
мене ж самого.
"Ось вона зараз повернеться,- жахався я.- Вона зникне в отому
пiдворiттi!.."
Вона зупинилась i стала боком до вулицi. Менi не лишалося нiчого
iншого, як iти далi.
- Чого ви ходите за мною? - почув я раптом, коли порiвнявся з дiвчиною.
Я ледь устиг побачити ©© суворi очi, й поема закiнчилась. Я мало не
запитав, чого вона шука бiля нашого вiконця, але вчасно стримав себе.
Попростував до Замково© гори i, сiвши неподалiк од десятирiчних картярiв,
став стежити, як вони мiняться на лицi, вiдчуваючи близький виграш. Одна
пара облич засвiчувалась свiтанком, друга окутувалась тiнню тваринно©
туги.
Тодосiй був у похмурому настро©, мало не плакав. Вiн сидiв на цеглинi
спиною до Живецького, обхопивши руками голову.
- Що з тобою? - запитав я.
- Не можу бiльше, Прокопе.
- Яка ще стiна перед тобою стала? - переждавши трохи, спитав я. В той
же час це запитання стосувалося не лише Тодосiя: перед нами всiма виросла
ворожа кам'яна стiна, що вiдгородила нас од свiту, i ми не можемо себе
знайти.
- Треба ©хати, Прокопе. Побуду тут ще тиждень i збожеволiю.
- Ти посварився з Грушевичем?
- Лiкар добрий чоловiк. Всi ви добрi люди, але я тут бiльше не можу.
- На тебе вплива Живецький?
- Нi, Прокопе. Менi однаково, що вiн , що його нема.
- Де ти стiльки грошей вiзьмеш?
Тодосiй звiвся, ступив крок до мене, стрiпнув рукою i пiшов з льоху.
Невдовзi i я вийшов. В присутностi Живецького менi було так, нiби мене
замкнули до глухо© залiзно© скринi, куди пробиваються лиш льодянi сутiнки.
Я поквапливо - це вже була звичка - перейшов вулицю. На будинку Корнякта
лежали смуги хворобливостi. Вiн потускнiв, заструпився пучками моху, од
виразок рябiли колони й гiрлянди над аркою. Будинок скидався на
недоумкуватого дiдугана. Зсунутий портал, аттiковий поверх, фiгури короля
i рицарiв над карнизом кривилися гримасою огиди, доповнюючи враження
виняткового розладу, бездушностi i нарочито© вульгарностi.
Подекуди вже свiтилося. Я минав мовчазнi корпуси фабрик. Колись у них
весело поблискували шкiви, вимахували коромисла шатунiв, захоплено
сплескували паси. Пiдпри мства оповивала похмура тиша.
У Вiзнякiв, видко, нiкого не було дома. Колись вони тримали продуктову
крамничку. Вiзнячка хвалила мене: "Ви чемний хлопець, Прокопе, але не
встрявайте в полiтику. То нещастя. Я знаю, що да людинi спокiй. Кажуть,
лiпше солом'яна згода, нiж золотий процес".
Я постукав до Покутського, будиночок якого стояв поряд з кам'яничкою
Вiзнякiв.
- Що сталося, Прокопе? - стривожився майстер, побачивши мене.
Я не був у його хатi з того вечора, як утiк через вiкно вiд полiца©в.
- У мене невiдкладне прохання. Тодосiй божеволi . Позичте грошей. Я
дещо дам, Микола допоможе, i вiдправимо бодай до Польщi. Може, йому
пощастить влаштуватися кочегаром на пароплав. На устах одне слово: Канада.
Старий заходив по кiмнатi, цмокав. Потiм враз зупинився бiля стола,
тупо подивився на складенi газети, знов пройшовся з кутка в куток i
пробуркотiв:
- Що це за пошесть така? Я питаю тебе, що це за пошесть?
Я не мав що вiдповiсти.
- Нема бiльше терпiння? Коли так пiде далi...
Вiн не докiнчив. Видобув з шафи гаманець, поклав на стiл грошi.
- Бери.
Я заховав грошi, погляд мимохiть упав на газетний заголовок:
"Тимчасовий вiдхiд з Ки ва".
- Поляки здали Ки©в? - запитав я.
- Вiдступають.
Покутський стояв бiля вiкна, зiгнувшись i заклавши за спину руки, як
втоптаний у долiвку. Вiн навiть не вiдповiв на мо "добранiч".
Виявилося, що ми дещо ма мо. Принаймнi Тодосi вi вистачить добратися до
Гданська. Наступного дня я випросив у кашоварiв телятини, позбирав зi
столiв у ©дальнi залишений солдатами хлiб. Коли я прийшов з роботи,
Грушевич походжав по льоху в пiднесеному настро©, а Тодосiй сидiв на
нарах.
- У нас великi успiхи,- похвалився Грушевич.- Ми дiстали Тодосi вi
паспорт.
Олекса винiс з кутка пляшки з самогонкою. Ми порозсiдалися на долiвцi,
пiшла по колу кварта. Хмiль одразу вдарив у голову, i почуття розлуки
загострилось. Ми тихо заспiвали. Ганиш жалiбно виводив:
Ой пiду я до млина
До дiрявого,
Чи не найду Василя
Кучерявого.
Тодосiй звiвся на ноги, раптом постарiлий, зашморгав носом, закрутив
квартою, та так нiчого й не видушив з себе.
За пусте , за пусте,
За пустесеньке,
Та й за те яблучко
Червонесеньке,-
спiвав Павло, обминаючи зором Тодосiя i похитуючись такт мелодi©.
Тодосiй на очах старiвся вiд якихось передчуттiв. Я обвiв поглядом хлопцiв
i жахнувся - вони так само зiв'яли, поскульбачувалися. З-пiд професорових
окулярiв зморшками просочувались сльози. Тодосiй встав, спотикаючись
пiдходив до кожного, подавав руку. Ми посхоплювалися, обнiмали його,
востанн зазирали в вiчi.
- Прощай, Тодосiю.
- Напиши з дороги.
- Не забувай.
Вiн шльохав, поривався щось сказати, м'яв шапку тремтячими руками.
Ми провели його до по©зда. Повертаючись, знову наспiвували, а в льоху
я, мало не плачучи, переконував себе: "Тодосiй по©хав..." Ми цього чекали,
та не стало його з нами - i важко було повiрити.
З того дня ми збiгалися до пiдземелля, як члени сiм'©, як зi школи
дiти. Балакали, чи мовчали, чи, лiгши на нари, читали газети, та кожен
дорожив цими хвилинами, i коли кому-небудь треба, було пiти до мiста, вiн
напружувався, нiби, повернувшись, мiг нiкого не застати.
Кiлька разiв я помiчав, що Ганиш з Чорнотою начебто хотять менi щось
сказати, та я робив вигляд, що поспiшаю, а коли життя в людини - поспiх,
©й важко довiритись, нема внутрiшньо© певностi, що до тебе поставляться з
бажаною увагою. Проте, думаючи про цих хлопцiв, я нiтрохи не сумнiвався,
що ми прийдемо до одного. А поки що не завадить побути окремо, аби не
вкралося личкування.
Робота наша в казармах закiнчувалася. Покрутившись до обiдньо© пори, ми
з Покутським крадькома вибиралися за ворота. Я йшов у поле. Пiсля пiзньо©
весни лiто надолужувало спекою, горiло, як рано овдовiла жiнка в обiймах
несподiваного коханця. А там бiлявими пролизами в блакитi надбiжить осiнь.
Так i в життi. Нiбито нiчого особливого нема, минають звичайнiсiнькi днi,
але повiльно i неминуче наближа ться щось дуже iстотне.
В полi я складав листи до Ванди. В одному я написав:
"Ми собi шукали релiгiю розуму i добра, а прийшли до релiгi©
насильства". Я нападав на Пiлсудського, потiм похопився, що цим можу
вiдстрашити дiвчину, але розпочинати заново було лiньки. Я навiть пишався,
немов учинив подвиг.
Сьогоднi перед тим, як рушити в поле, я повернув на пошту. Вандин
почерк став для мене тим самим, що змовницький потиск руки. Опустившись у
глибокий, зарослий лiщиною яр, дном якого протiкав струмок, я розпечатав
конверт, припав поглядом до аркуша, як сатир до лона насолоди. Потiм
витягнувся на травi, мов кiт пiсля снiданку.
"Ти дума ш, ми не розумi мо, як це несправедливо? Тут дехто кричить, що
Польща повинна вiдшкодувати сво©х сто рокiв. Менi таким людям хочеться
плюнути в лице..."
Хiба це мало - мати смiливiсть плюнути в лице? Ми часто до цього йдемо
такими завулками, що сумно. Але нам iнакше не можна. Як почнемо зрiзати
гострi кути, то чи дозрi мо до якогось здвигу. Не раз уже намагалися
перескочити вибо©нку, а тодi були змушенi вертатися i тратити час на те,
щоб покласти мiсток, бо за очима на мiсцi вибо©нки утворилась прiрва,
вiдрiзавши дорогу туди, де знаходивсь вiдпочинок.
Тепер Вандi можна написати, що Вiктор нездужа . Наша одвiчна тривога,
тривога нашо© людсько© природи примушу нас з неясним смутком дивитися у
той бiк, де сiда призахiдне сонце. Там, у нереальному, реально
простяга ться в сонному позiханнi земля. Там не знають, що ©х чека . А я
повернув очi дiвочо© тривоги на схiд. Сюди Ванда дивитиметься зi спеки
дня, i буде ©й дуже важко, бо коли ми спрямову мо погляд на захiд, ми вже
все, призначене нам цього дня, пережили. Слiдкуючи за призахiдним сонцем,
ми тiльки спiвчува мо тим, до кого воно несе сповнений гiрких несподiванок
рух життя. Свiтанок все-таки лелi для нас надi©, а Вандi свiтанок не
даруватиме втiшних сподiвань.
Я вклав до конверта оранжеву квiтку нагiдки, В нас нагiдки майже не
ростуть у дикому станi. Вони квiтують бiля призьб, пiд стрiхами, з яких
скапу вранiшня роса. Просто дивно, як у цiй ярузi насiялись нагiдки.
Може, пiд берегом була хата i ©© знищила вiйна?
Я ступив на стерню, пiшов попри межу. Деревiй; материнка, птича гречка,
тягнучись угору, утворили на межi ще один пруг, який дiлив поле. Стерня
м'яко похрускувала пiд ногами. Я недавно розмовляв з одним польським
солдатом. Повернувшись з маневрiв, розтривожений полем, вiн лаявся як
скажений. Його мобiлiзували до австрiйсько© армi© в чотирнадцятому роцi,
пiсля вiйни присилували служити в польськiй, з того часу вiн як не на
брукованих плацах, то в казармi. Вiн грубо, по-солдатськи лаявся, та
обвислi русявi вуса робили його обличчя добрим.
Комуна була в якомусь зговорi. Щось вiд мене ховали. Так ми й
повкладалися спати. Рано, збираючись на роботу, я не побачив Кривов'яза на
нарах.
- Де професор? - запитав я в Миколи.
Рум'яний зi сну Павлюк подивився на мене насмiшкувато.
- Ти хiба не зна ш? Йому високу посаду призначили.
Я згадав, як кiлька днiв тому Микола витискав з Кривов'яза текст
листiвки. Тричi повертав зшиток. Професор, замислившись, поправляв окуляри
i поквапливо бiгав по паперу кiнчиком олiвця. Прочитавши перероблений
текст, Микола задоволене усмiхнувся, а менi за нього зробилося соромно.
Професор попередив Павлюка, щоб бiльше до нього не звертався. Микола,
мабуть, знайшов iншого помiчника. Вiн друкував вiдозви раз на мiсяць.
Крiм кiлькох реплiк i тi © розмови з Грушевичем, яка вiдбулася, ще коли
професор вперше прийшов до нас ночувати, я вiд нього так нiчого й не
почув.
- Пiд квартиру пообiцяли дати цiлий поверх,- додав Микола.- Цього й
слiд було сподiватися. Ще видасть, старий дiдько.
- Що таке? - наставився Грушевич.
Ми не озивалися.
- Хлопцi, ми повиннi радiти за професора,- зайшовся гарячим шепотом
Грушевич.- Вiн тепер ма можливiсть щось робити для народу. Я так само
невдовзi пiду, менi нараяли посаду в психiатричнiй клiнiцi. Ви й про мене
так подума те? - Грушевич ображено опустив на груди голову.- Кривов'яза я
знаю, як сво©х п'ять пальцiв. То наша бiда, що живемо, як чужинцi, а тодi
збира мо шкiру в зморшки. Люди пiзнаються через довiр'я.
Микола стиснув менi плече, мовляв, мовчи. Раптом скрипнули дверi, й до
льоху зайшов Кривов'яз. Обличчя в нього було стомлене й незнайоме.
Побачивши, що всi вперлися в нього настороженими поглядами, професор
невиразно кивнув головою.
- Вони менi запропонували оббрiхувати мiй край,- мовив вiн i нервовою
старечою ходою обiйшов льох, зупинився бiля нар.- Я, либонь, ляжу
вiдпочити.
Миколинi очi нiяково нишпорили по долiвцi. Щоб зам'яти незручнiсть, вiн
звернувся до мене:
- З Кракова при©хав один прогресивний лiтератор. Буде у мене в
редакцi©. Приходь послухати.
Вiн пояснив, як заходити, щоб не накликати шпикiв. Я пiшов туди просто
з роботи. Редакцi ю виявився перегороджений навпiл коридор. Вiкно виходило
в темний колодязь мiж стiнами. Викладена кольоровими плитками долiвка була
ретельно застелена домотканими хiдниками. Тут умiстився маленький столик,
шафка для книжок i чотири стiльцi.
- Повинен бути з хвилини на хвилину,- сказав Микола.
- Тiсно в тебе. А де друкарня?
- В льоху через дорогу.
- Що за птиця цей лiтератор?
- Закiнчив Кракiвський унiверситет, викладав у гiмназi© в Тернополi,
брався перекладати Жеромського, знайомий з Яворовським, листу ться з
Стефаником. Передали менi, що можна довiряти.
- В такому разi менi випала велика честь.
- Тiльки не перебiльшуй. Iнодi чоловiк - мов та енциклопедiя, а
придивишся... Iде...
Микола взяв у руки вiдбиток листiвки, я схилився над газетою. Дверi
вiдчинив чорнявий середнього зросту чоловiк рокiв тридцяти п'яти. Про його
обличчя я мiг би сказати, що скальпель сумнiвiв нiколи не торкався до
нього. Низьке чоло, настовбурчена чуприна, довгi, покритi заростом руки.
Микола запропонував йому сiсти i сам сiв поруч.
- Менi дуже при мно,- усмiхаючись почав вiн,- що скрiзь, де не буваю,
чую тверезi голоси на захист збiдованого населення. Особливо раду , що всi
виявляють правильне розумiння нацiонально© проблеми.
Колись щире серце - Гiрчак прохопився перед аудиторi ю, що бiльшiсть
галицьких iнтелiгентiв добрi спецiалiсти, але всiм браку культури. Це
патрiоти мужицтва, найманi плаксi©. Народ мовчить, терпить i ненавидить, а
iнтелiгенти скиглять.
- Рiзке полiвiння у свiдомих укра©нських сферах,- продовжував гiсть,-
вiщу iстотнi змiни. Польща буде змушена поступитись. Бажано ще ширше
популяризувати нацiональнi здобутки.
Вiн розповiдав про страйковий рух у Францi©, заворушення у Варшавi й
час вiд часу робив кислу мiну: "За тако© ситуацi© треба показувати...
треба створювати, було б добре, якби...". Потiм торкнувся питання про нашу
селянську лiтературу, знову збився на басовi партi©: "Треба записувати
народнi говiрки... В лiтературi повиннi говорити традицi©..."
-- А чи нема можливостi,-запитав я,- видати Франковi записи фольклору?
Гiсть спохмурнiв.
- Якби ж то добивалися. Збiрник, безперечно, мав би успiх.
Я встав нiбито вiдчинити вiкно, та, закуривши, залишився стояти i не
слухав дальшо© розмови. "Якби ж то добивалися!" А ти? Серед укра©нсько©
професури в Польщi люди з свiтовими iменами, одначе нiхто не
добива ться, "Бiс iз ним, автохтоном, коли б не взяли на пiдозру..." За
посади бояться.
- Чого ти так очевидячки виказав неповагу? - накинувся на мене Микола,
коли лiтератор пiшов.-Треба бути дипломатом.
"Треба".
- Вiн i мене знудив,- вiв Микола.- Але такi люди потрiбнi.
- Вiн потрiбен тобi, ти - йому. Щоб не почувати самотностi?
- Будь ласка, на мене не поширюй сво©х дефiнiцiй. Заглянемо до
друкарнi?
- Ходiмо.
У просторому льоху пiд стiнами стояли шкiльнi лави, на них - каси з
шрифтами. Посерединi - друкарський прес.
- Вiн мене втомив,- признався я Миколi.
- Чого?! - знизав вiн плечима.
- Прогулю теся по ранах, гра те поняттями, якi озиваються в душi як
виразки. Я розумiю, ви цим самим пiдноситеся духом, але слухати вас -
каторга. Тебе з тво©м мозком i з серцем кладуть на кувадло, а ти не смiй
виявити неповагу. Це що - метод збудження? I не сприймаю настанови на те,
що лiтература не повинна готувати купелi з медунок. Розвиток мистецтва
вiдбувався навколо осей: людина - природа, людина - людина, а нинi навколо
осi людина - суспiльство. Лопатою сучасно© лiтератури треба вивертати
грунт соцiальних умов, а не мiстифiкувати традицi© та медунки, запряженi в
жалях i тузi. Думаю, лиш так можна розвивати почуття людсько© гiдностi.
Досить пам'ятникiв. Люди з лiнивою душею завжди вигадують собi богiв.
Замiсть того, Щоб показувати людину, пишуть про цвiт папоротi, тонкi
натяки мiж рядками перетворюють у...
- Стiй, гiмназисте! - перебив мене Микола. I засмiявся.-.Але в тобi
щось генiальне. Воно химерно переплiта ться з предковiчно темним.
Я завертiв корбою преса.
- Кампанелла сказав би, що я тримаю в руцi штурвал епохи. Як усе це
опошлили...
- Мрiю, Проколину, про журнал.
- Вiзьми мене коректором.
- Та от сво©х не переконаю. А сам не справлюсь.
Iван Деркачук спiвав у всiх вропейських столицях, близько десяти рокiв
був окрасою Варшавсько© опери. До Львова повернувся в похилому вiцi пiд
час вiйни. Сво© заощадження вiн потроху витратив, пiдтримуючи обдаровану
молодь, взяту на облiк польською жандармерi ю i загнану в пiдпiлля, i
унiверситетських вчених, якi залишилися без посад.
Це була невимовне чуйна людина з енциклопедичними знаннями. Природа
зрiдка дару таку пружнострунну душу i такий високий розум. Олекса
пiдiйшов до мене, схлипуючи, не в силi що-небудь вимовити.
- Помира Деркачук,- сказав вiн, трохи заспоко©вшись. Ганиш стояв чорно
замислений бiля одвiрка.
- Пiдемо, Прокопе?
Я заховав у лахмiття на нарах томик Моатеск' нiмецькою мовою,- його
Грушевич звiдкiлясь принiс, маючи намiр перекласти кiлька витягiв для
Миколи,- i при днався до хлопцiв.
Бiля кам'яницi, де мешкав Деркачук, ходили полiца© i переодягненi
агенти. Всередину не пускали. Гуртками по п'ять-шiсть чоловiк стояли, тихо
перемовляючись, Деркачуковi друзi й знайомi. Ми зупинилися бiля одного з
гурткiв.
- Давно вони тут? - запитав Павло, показуючи на полiца©в.
- З обiдньо© пори. Якийсь доброзичливець дав знати.
- Бiля хворого хто-небудь?
- Усiх попросили вийти. Привезли санiтарку й монаха. Ми вже говоримо:
Деркачук зберiг багато цiкавих документiв, щоденники, листи од вiдомих
людей. Усе пiде з димом.
- А завтра в польських газетах буде написано, що вiдбулися похорони
видатного спiвака, що проводжало його в останню дорогу багато люду, що, на
жаль, Деркачук жив тiльки сценою i не залишив нiяких лiтературних
матерiалiв
- Час i папiр усе витримають,- сказав я.
Я бачив, що всi тут близько знайомi Олексi й Павловi i для чогось менi
треба було з ними заприязнитись. Коло мене стояв юнак з довгобразим
обличчям i витрiшкуватими щирими очима. Ми перекинулись кiлькома фразами,
та продовжити розмову не вдалось, бо до нас наблизилось дво дiвчат, одною
з них була та, що пiдслухувала нас у Корнятовому льоху.
- Познайомтеся панове товариство,- запропонував юнак, узявши дiвчат пiд
руки.Марiйка Вiстун i Зоряна Мигельська. Марiйка - музикознавець, Зоряна,-
юнак ввiчливо усмiхнувся,- наша поетична надiя.
Я вiдчув, що червонiю, але, на щастя, Марiйка Вiстун мене не впiзнала
або тiльки вдала, що не впiзнала. Вона була одягнена в малинову до стану
сукенку, коси скромно пiдхопила синьою стьожкою. Це було таке прекрасне
створiння, що менi перехопило дух, i я не одразу зважився торкнутися ©©
простягнено© руки.
- Варвари,кинула Мигельська вслiд жандармовi, що минав нас.
Як багато означають слова, коли ненавидиш! Скiльки викликають
асоцiацiй...
- х послали,- сказав юнак.
- Варвари! - повторила Мигельська, презирливо надувши губи.
До однi © з груп при дналися Микола з кракiвським лiтератором. Там
почалась жвава розмова. Там обурюються, шукають в iсторi© аналогiй. Тим
часом старий спiвак умира пiд поглядом агента-монаха.
Був теплий вечiр. Неосвiтлена вулиця скидалась на якесь казкове
пiдземелля. Ми стояли на протилежному вiд кам'яницi тротуарi. Тихо
стелилися гомони, сновигали полiца©, побрязкуючи шаблями. Близько пiвночi
до нас наблизився полiцай i повiдомив, що Деркачук помер. Полiцай ходив з
цi ю звiсткою вiд групи до групи, а через десять хвилин рознiс нове
повiдомлення: можна вiддати покiйному останню шану, тiльки прохання не
товктись.
Монах клячiв над молитовником бiля голови померлого. Деркачук лежав
майже в порожнiй кiмнатi, на низькому дерев'яному лiжку, застеленому
знятим зi стiни килимом. Дверi до сумiжно© кiмнати були зачиненi, й до них
нiхто не наважувався пiдступити. Я ще раз глянув на обличчя мерця. Воно
було сумне i ледь-ледь скривлене. Нiби перед смертю старий спробував
повернутися i тут його настиг невгамовний бiль.
Я зловив на собi Марiйчин погляд. У ньому була боязка цiкавiсть: як я
сприймаю цю картину? Я опустив очi, бо не вiдчував нi жалю, нi болю. Мене
переймало тiльки одне: полiца© навколо будинку, куди завiтала смерть.
Ми поверталися разом. Iшли мовчки. Не доходячи до середмiстя, нас
покинула Зоряна Мигельська, потiм юнак з довгобразим обличчям. Я, Олекса,
Павло i Марiйка Вiстун заглибилися у Валову вулицю, i нам уже треба було
прощатися, щоб не показувати, де наш притулок, але й залишати дiвчину в цю
пiзню годину не годилося.
- На добранiч! - сказав я, звертаючи в провулок.- Менi сюди. Олекса на
мить зупинився у ваганнi, та рушив далi.
- Щасливо вам! - сказала Марiйка.
Мене проводжала музика ©© слiв.
прудкий i напружений, як тятива. Очевидно, вони були щирi мiж собою.
Знаючи, наскiльки, непокладистий Павло, я iнколи допускав, що й Олекса
фальшивить. У мене виникало побоювання, що в скрутну хвилину на них
небезпечно надiятись.
Один випадок насторожив мене ще бiльше. Того дня я дуже стомився - ми з
Покутським протягом кiлькох годин прошили трубами три поверхи, причому
старий знемагав i найважча робота падала на мене. Я лiг на нари i слухав,
як Тодосiй чита газету.
Олекса затермосив мене за колiно.
- Вставай.
- Чого?
- Пiдемо в одне мiсце.
Я через силу звiвся. На вулицi звечорiло. Ми минули кiлька кварталiв i
пiднялися на другий поверх яко©сь кам'янички. У кiмнатi, куди ми ввiйшли,
було накурено i людно. Ми стали бiля порога. В протилежному кiнцi,
зiпершись руками на стiл, говорив сухорлявий чоловiк у шкiрянiй куртцi.
- Не тiльки поодинокi люди цим стурбованi,- цiдив вiн глухим баском.-
Незлiченнi маси народу бачать, що животiють заради жалюгiдного шматка
насущного. Безбожна i жалюгiдна щодо сво©х наслiдкiв боротьба за iснування
випива людськi соки. Тiльки мiкроскопiчнi краплини ©х перетворюються в
скарби, що рухають уперед цивiлiзацiю i розорюють перелоги для нових
поколiнь. А громаддя мускульних i розумових зусиль ста димом. Люди
поневiряються, продаються, тодi як у справедливому суспiльствi досить
п'яти рокiв розумово© чи, фiзично© працi, i ви забезпеченi на весь свiй
вiк, можете без страху працювати на загал. Ще гiрше тут, у колонi©. Ми
поза законами, ми не ма мо на що надiятися, хоч нам i пробують вселити
сподiвання на лiпшу долю. Я повертаюся до того, з чого почав: пора
пiднiмати працюючих на боротьбу.
Виступали iншi. Говорили приблизно те саме.
- Повсюдо, скажи кiлька слiв,- торкнув мене Олекса.
- Iди,лiктем пiдштовхнув Ганиш.
Я подивився на них i знизав плечима.
- Що ж ти пiдводиш? - зашипiв Ганиш. Брови його тремтiли.
- Я ж не готувався,- сказав я.- I я не знаю, перед ким маю виступати.
Хто цi люди?
- Не зна ш, то й не треба.
- Якщо ви самi вирiшу те, кому з вами бути...
- Хто бажа виступити? - гукнув на всю кiмнату якийсь молодик,
пiднявшись зi стiльця в перших рядах.- Я думаю, що все ясно. Читайте
резолюцiю.
За резолюцiю проголосували i, розкурюючи цигарки, почали розходитись.
Резолюцiя нi до чого не зобов'язувала, незважаючи на заклики промовцiв.
Микола пише протоколи, цi приймають резолюцi©... Я постановив собi не
вв'язуватися у цi привиденцi©. Менi, можливо, важче, нiж будь-кому з цих
людей, але я нiчого не бачу попереду i не хочу виставляти на оглядини свою
бiду. До того ж рефлексi© - погана зброя. Це зброя приречених.
"А може, нi? Може, я погано бачу? - питав я себе, плетучись за Олексою
i Павлом.- Людям, якi погано бачать, сучаснiсть зда ться неосяжною. Е,
нiсенiтницi. Хочеш, щоб тебе знали, нападай. Так i роблять цi хлопцi. А
вiд того, що за межами Галичини будуть знати десяток-другий вiдчайдушних
молодцiв, котрi ризикують собою, нiчого не вирiшиться Коли йдеш угору,
добре розрахуй сили".
I все-таки мене роз'©дали сумнiви.
- Чого, хлопцi, поопускали голови? - звернувся я до Ганиша i Чорноти.
Мене пiдмивало виправдатися перед ними. Нема паскуднiшого.
- Дитинство сво згаду мо,- буркнув Павло.
Вони вважали, що зроблено бозна-яку велику справу.
- Ти додому? - запитав Олекса.- Нам ще одна зустрiч усмiха ться.
Вони звернули в провулок. Вони просто вiдокремились i тепер
"обговорюють" мене. У Колобродах у це слово вкладають негативний змiст.
Воно означа "плiткують". Кидають собi пiд ноги все, що ти ма ш i чим
живеш.
Вони вiдокремились, щоб вiдокремити мене вiд Галичини Але i я дурний.
Сказав би, що стомився. Нi, моя поступливiсть завжди доводить до
непорозумiнь. Спершу я подаю людям надiю, а тодi пiдбира ться така
ситуацiя, що я мушу ©х. розчарувати. "Я вважаю за краще помилятися сам,
нiж з мудрецями i цiлим свiтом",- написав би в нашi днi один француз. Бiс
iз ними. Нехай вiдокремлюють. Крiм них, ще логiка життя.
Я помiтив, що, йдучи мимо вiконця у нашому льоху, вона уповiльню крок.
Так було щоранку. Ми виходили один за одним через три-чотири хвилини i
намагалися одразу згубитися в ярмарковому натовпi. Я завжди чекав пiд
ратушею Миколу - вiн мене вiдпроваджував за мiсто. В цей час вона
випливала з-за рогу чорно© кам'яницi i йшла попри мури. Вона йшла легко,
плавно, трiшки випнувши груди пiд льняною вишиваною блузкою, ледь
нахиливши набiк голову. Пшеничного кольору довго пiдстрижене волосся
спадало на лiву щоку. В не© були високi пружнi ноги, чiтко окреслена талiя
i м'якi круглi плечi. Лице було блiде, брови настiльки чорнi, що виникав
сумнiв, чи ©х не торкався вугiль, очi волошковi. У ©© ходi, поставi голови
i в тому, що вона щодня виходила однаково зодягнена, з одним i тим же
виразом обличчя, i, нарештi, в тому, що вона кожного разу сповiльнювала
ходу бiля нашого вiконця, було щось та мниче. Якось я показав на не©
Олексi.
- Нiчого надзвичайного,- крiзь зуби процiдив художник.
Менi захотiлося щось розвiдати про не©. Я згадав одну ще гiмназiйну
дискусiю про якусь - уже забув яку - повiстину. Перспективний укра©нець
пiсля довгих пошукiв нацiонального iдеалу закохався в хутiрну дiвицю,
одружився i почав господарювати. Гiмназисти змiшали автора книжки з
болотом. Хiба мав право укра©нець одружуватися?..
В дiйсностi так воно здебiльшого i бувало, й тi гiмназисти голосистi
врештi-решт поженилися й розводять дiток, але в лiтературi боронь боже про
це згадувати.
Хiба я, укра©нець, можу дозволити собi йти слiдом за якоюсь незнайомкою
i милуватися ©© станом?
Було якесь релiгiйне свято. Я допомiг Олексi винести оберемки хрестiв
пiд ратушу, захопився, розхвалюючи крам, i прогавив, коли вона виходила. Я
побачив ©© уже бiля вiконця. Вона стояла на тротуарi й дивилась повз мене
на мур ратушi. Менi раптом стало соромно, нiби вона могла мене знати
ранiше, нiж я став бувати на ярмарку.
Я пiрнув у натовп i, не спускаючи ©© з очей, пробрався до Чорно©
кам'яницi. Вона вернулась, минула, мене, не глянувши. Я оддалеки рушив за
нею, бажаючи, щоб вона мене вела якомога довше. У цьому нескромному
переслiдуваннi знаходиш якусь насолоду, але я переслiдував ©© лишень як
дух та©ни, як туманний слiд чогось незабутнього. Я обзивав себе дурнем i
манiяком, та продовжував iти, не бачачи в рухах ©© тiла нiчого, крiм
досконалостi.
Я б не осмiлився заговорити з дiвчиною, бо мiж нею i мною вже щось
стало, якась священна завiса, яку я не наважився б пiдняти, якесь тендiтне
коштовне плетиво не для мо©х замозолених рук. Хвилинами я ще пiдбадьорював
себе, мовляв, це явина, це життя, це земля, проте - марно. Сон брав верх.
Я потрапив у снiп свiтла i перестав розумiти, чи свiтло йде за мною, чи я
за свiтлом. Тут починалась невiдома течiя, гра, яка визволяла мене вiд
мене ж самого.
"Ось вона зараз повернеться,- жахався я.- Вона зникне в отому
пiдворiттi!.."
Вона зупинилась i стала боком до вулицi. Менi не лишалося нiчого
iншого, як iти далi.
- Чого ви ходите за мною? - почув я раптом, коли порiвнявся з дiвчиною.
Я ледь устиг побачити ©© суворi очi, й поема закiнчилась. Я мало не
запитав, чого вона шука бiля нашого вiконця, але вчасно стримав себе.
Попростував до Замково© гори i, сiвши неподалiк од десятирiчних картярiв,
став стежити, як вони мiняться на лицi, вiдчуваючи близький виграш. Одна
пара облич засвiчувалась свiтанком, друга окутувалась тiнню тваринно©
туги.
Тодосiй був у похмурому настро©, мало не плакав. Вiн сидiв на цеглинi
спиною до Живецького, обхопивши руками голову.
- Що з тобою? - запитав я.
- Не можу бiльше, Прокопе.
- Яка ще стiна перед тобою стала? - переждавши трохи, спитав я. В той
же час це запитання стосувалося не лише Тодосiя: перед нами всiма виросла
ворожа кам'яна стiна, що вiдгородила нас од свiту, i ми не можемо себе
знайти.
- Треба ©хати, Прокопе. Побуду тут ще тиждень i збожеволiю.
- Ти посварився з Грушевичем?
- Лiкар добрий чоловiк. Всi ви добрi люди, але я тут бiльше не можу.
- На тебе вплива Живецький?
- Нi, Прокопе. Менi однаково, що вiн , що його нема.
- Де ти стiльки грошей вiзьмеш?
Тодосiй звiвся, ступив крок до мене, стрiпнув рукою i пiшов з льоху.
Невдовзi i я вийшов. В присутностi Живецького менi було так, нiби мене
замкнули до глухо© залiзно© скринi, куди пробиваються лиш льодянi сутiнки.
Я поквапливо - це вже була звичка - перейшов вулицю. На будинку Корнякта
лежали смуги хворобливостi. Вiн потускнiв, заструпився пучками моху, од
виразок рябiли колони й гiрлянди над аркою. Будинок скидався на
недоумкуватого дiдугана. Зсунутий портал, аттiковий поверх, фiгури короля
i рицарiв над карнизом кривилися гримасою огиди, доповнюючи враження
виняткового розладу, бездушностi i нарочито© вульгарностi.
Подекуди вже свiтилося. Я минав мовчазнi корпуси фабрик. Колись у них
весело поблискували шкiви, вимахували коромисла шатунiв, захоплено
сплескували паси. Пiдпри мства оповивала похмура тиша.
У Вiзнякiв, видко, нiкого не було дома. Колись вони тримали продуктову
крамничку. Вiзнячка хвалила мене: "Ви чемний хлопець, Прокопе, але не
встрявайте в полiтику. То нещастя. Я знаю, що да людинi спокiй. Кажуть,
лiпше солом'яна згода, нiж золотий процес".
Я постукав до Покутського, будиночок якого стояв поряд з кам'яничкою
Вiзнякiв.
- Що сталося, Прокопе? - стривожився майстер, побачивши мене.
Я не був у його хатi з того вечора, як утiк через вiкно вiд полiца©в.
- У мене невiдкладне прохання. Тодосiй божеволi . Позичте грошей. Я
дещо дам, Микола допоможе, i вiдправимо бодай до Польщi. Може, йому
пощастить влаштуватися кочегаром на пароплав. На устах одне слово: Канада.
Старий заходив по кiмнатi, цмокав. Потiм враз зупинився бiля стола,
тупо подивився на складенi газети, знов пройшовся з кутка в куток i
пробуркотiв:
- Що це за пошесть така? Я питаю тебе, що це за пошесть?
Я не мав що вiдповiсти.
- Нема бiльше терпiння? Коли так пiде далi...
Вiн не докiнчив. Видобув з шафи гаманець, поклав на стiл грошi.
- Бери.
Я заховав грошi, погляд мимохiть упав на газетний заголовок:
"Тимчасовий вiдхiд з Ки ва".
- Поляки здали Ки©в? - запитав я.
- Вiдступають.
Покутський стояв бiля вiкна, зiгнувшись i заклавши за спину руки, як
втоптаний у долiвку. Вiн навiть не вiдповiв на мо "добранiч".
Виявилося, що ми дещо ма мо. Принаймнi Тодосi вi вистачить добратися до
Гданська. Наступного дня я випросив у кашоварiв телятини, позбирав зi
столiв у ©дальнi залишений солдатами хлiб. Коли я прийшов з роботи,
Грушевич походжав по льоху в пiднесеному настро©, а Тодосiй сидiв на
нарах.
- У нас великi успiхи,- похвалився Грушевич.- Ми дiстали Тодосi вi
паспорт.
Олекса винiс з кутка пляшки з самогонкою. Ми порозсiдалися на долiвцi,
пiшла по колу кварта. Хмiль одразу вдарив у голову, i почуття розлуки
загострилось. Ми тихо заспiвали. Ганиш жалiбно виводив:
Ой пiду я до млина
До дiрявого,
Чи не найду Василя
Кучерявого.
Тодосiй звiвся на ноги, раптом постарiлий, зашморгав носом, закрутив
квартою, та так нiчого й не видушив з себе.
За пусте , за пусте,
За пустесеньке,
Та й за те яблучко
Червонесеньке,-
спiвав Павло, обминаючи зором Тодосiя i похитуючись такт мелодi©.
Тодосiй на очах старiвся вiд якихось передчуттiв. Я обвiв поглядом хлопцiв
i жахнувся - вони так само зiв'яли, поскульбачувалися. З-пiд професорових
окулярiв зморшками просочувались сльози. Тодосiй встав, спотикаючись
пiдходив до кожного, подавав руку. Ми посхоплювалися, обнiмали його,
востанн зазирали в вiчi.
- Прощай, Тодосiю.
- Напиши з дороги.
- Не забувай.
Вiн шльохав, поривався щось сказати, м'яв шапку тремтячими руками.
Ми провели його до по©зда. Повертаючись, знову наспiвували, а в льоху
я, мало не плачучи, переконував себе: "Тодосiй по©хав..." Ми цього чекали,
та не стало його з нами - i важко було повiрити.
З того дня ми збiгалися до пiдземелля, як члени сiм'©, як зi школи
дiти. Балакали, чи мовчали, чи, лiгши на нари, читали газети, та кожен
дорожив цими хвилинами, i коли кому-небудь треба, було пiти до мiста, вiн
напружувався, нiби, повернувшись, мiг нiкого не застати.
Кiлька разiв я помiчав, що Ганиш з Чорнотою начебто хотять менi щось
сказати, та я робив вигляд, що поспiшаю, а коли життя в людини - поспiх,
©й важко довiритись, нема внутрiшньо© певностi, що до тебе поставляться з
бажаною увагою. Проте, думаючи про цих хлопцiв, я нiтрохи не сумнiвався,
що ми прийдемо до одного. А поки що не завадить побути окремо, аби не
вкралося личкування.
Робота наша в казармах закiнчувалася. Покрутившись до обiдньо© пори, ми
з Покутським крадькома вибиралися за ворота. Я йшов у поле. Пiсля пiзньо©
весни лiто надолужувало спекою, горiло, як рано овдовiла жiнка в обiймах
несподiваного коханця. А там бiлявими пролизами в блакитi надбiжить осiнь.
Так i в життi. Нiбито нiчого особливого нема, минають звичайнiсiнькi днi,
але повiльно i неминуче наближа ться щось дуже iстотне.
В полi я складав листи до Ванди. В одному я написав:
"Ми собi шукали релiгiю розуму i добра, а прийшли до релiгi©
насильства". Я нападав на Пiлсудського, потiм похопився, що цим можу
вiдстрашити дiвчину, але розпочинати заново було лiньки. Я навiть пишався,
немов учинив подвиг.
Сьогоднi перед тим, як рушити в поле, я повернув на пошту. Вандин
почерк став для мене тим самим, що змовницький потиск руки. Опустившись у
глибокий, зарослий лiщиною яр, дном якого протiкав струмок, я розпечатав
конверт, припав поглядом до аркуша, як сатир до лона насолоди. Потiм
витягнувся на травi, мов кiт пiсля снiданку.
"Ти дума ш, ми не розумi мо, як це несправедливо? Тут дехто кричить, що
Польща повинна вiдшкодувати сво©х сто рокiв. Менi таким людям хочеться
плюнути в лице..."
Хiба це мало - мати смiливiсть плюнути в лице? Ми часто до цього йдемо
такими завулками, що сумно. Але нам iнакше не можна. Як почнемо зрiзати
гострi кути, то чи дозрi мо до якогось здвигу. Не раз уже намагалися
перескочити вибо©нку, а тодi були змушенi вертатися i тратити час на те,
щоб покласти мiсток, бо за очима на мiсцi вибо©нки утворилась прiрва,
вiдрiзавши дорогу туди, де знаходивсь вiдпочинок.
Тепер Вандi можна написати, що Вiктор нездужа . Наша одвiчна тривога,
тривога нашо© людсько© природи примушу нас з неясним смутком дивитися у
той бiк, де сiда призахiдне сонце. Там, у нереальному, реально
простяга ться в сонному позiханнi земля. Там не знають, що ©х чека . А я
повернув очi дiвочо© тривоги на схiд. Сюди Ванда дивитиметься зi спеки
дня, i буде ©й дуже важко, бо коли ми спрямову мо погляд на захiд, ми вже
все, призначене нам цього дня, пережили. Слiдкуючи за призахiдним сонцем,
ми тiльки спiвчува мо тим, до кого воно несе сповнений гiрких несподiванок
рух життя. Свiтанок все-таки лелi для нас надi©, а Вандi свiтанок не
даруватиме втiшних сподiвань.
Я вклав до конверта оранжеву квiтку нагiдки, В нас нагiдки майже не
ростуть у дикому станi. Вони квiтують бiля призьб, пiд стрiхами, з яких
скапу вранiшня роса. Просто дивно, як у цiй ярузi насiялись нагiдки.
Може, пiд берегом була хата i ©© знищила вiйна?
Я ступив на стерню, пiшов попри межу. Деревiй; материнка, птича гречка,
тягнучись угору, утворили на межi ще один пруг, який дiлив поле. Стерня
м'яко похрускувала пiд ногами. Я недавно розмовляв з одним польським
солдатом. Повернувшись з маневрiв, розтривожений полем, вiн лаявся як
скажений. Його мобiлiзували до австрiйсько© армi© в чотирнадцятому роцi,
пiсля вiйни присилували служити в польськiй, з того часу вiн як не на
брукованих плацах, то в казармi. Вiн грубо, по-солдатськи лаявся, та
обвислi русявi вуса робили його обличчя добрим.
Комуна була в якомусь зговорi. Щось вiд мене ховали. Так ми й
повкладалися спати. Рано, збираючись на роботу, я не побачив Кривов'яза на
нарах.
- Де професор? - запитав я в Миколи.
Рум'яний зi сну Павлюк подивився на мене насмiшкувато.
- Ти хiба не зна ш? Йому високу посаду призначили.
Я згадав, як кiлька днiв тому Микола витискав з Кривов'яза текст
листiвки. Тричi повертав зшиток. Професор, замислившись, поправляв окуляри
i поквапливо бiгав по паперу кiнчиком олiвця. Прочитавши перероблений
текст, Микола задоволене усмiхнувся, а менi за нього зробилося соромно.
Професор попередив Павлюка, щоб бiльше до нього не звертався. Микола,
мабуть, знайшов iншого помiчника. Вiн друкував вiдозви раз на мiсяць.
Крiм кiлькох реплiк i тi © розмови з Грушевичем, яка вiдбулася, ще коли
професор вперше прийшов до нас ночувати, я вiд нього так нiчого й не
почув.
- Пiд квартиру пообiцяли дати цiлий поверх,- додав Микола.- Цього й
слiд було сподiватися. Ще видасть, старий дiдько.
- Що таке? - наставився Грушевич.
Ми не озивалися.
- Хлопцi, ми повиннi радiти за професора,- зайшовся гарячим шепотом
Грушевич.- Вiн тепер ма можливiсть щось робити для народу. Я так само
невдовзi пiду, менi нараяли посаду в психiатричнiй клiнiцi. Ви й про мене
так подума те? - Грушевич ображено опустив на груди голову.- Кривов'яза я
знаю, як сво©х п'ять пальцiв. То наша бiда, що живемо, як чужинцi, а тодi
збира мо шкiру в зморшки. Люди пiзнаються через довiр'я.
Микола стиснув менi плече, мовляв, мовчи. Раптом скрипнули дверi, й до
льоху зайшов Кривов'яз. Обличчя в нього було стомлене й незнайоме.
Побачивши, що всi вперлися в нього настороженими поглядами, професор
невиразно кивнув головою.
- Вони менi запропонували оббрiхувати мiй край,- мовив вiн i нервовою
старечою ходою обiйшов льох, зупинився бiля нар.- Я, либонь, ляжу
вiдпочити.
Миколинi очi нiяково нишпорили по долiвцi. Щоб зам'яти незручнiсть, вiн
звернувся до мене:
- З Кракова при©хав один прогресивний лiтератор. Буде у мене в
редакцi©. Приходь послухати.
Вiн пояснив, як заходити, щоб не накликати шпикiв. Я пiшов туди просто
з роботи. Редакцi ю виявився перегороджений навпiл коридор. Вiкно виходило
в темний колодязь мiж стiнами. Викладена кольоровими плитками долiвка була
ретельно застелена домотканими хiдниками. Тут умiстився маленький столик,
шафка для книжок i чотири стiльцi.
- Повинен бути з хвилини на хвилину,- сказав Микола.
- Тiсно в тебе. А де друкарня?
- В льоху через дорогу.
- Що за птиця цей лiтератор?
- Закiнчив Кракiвський унiверситет, викладав у гiмназi© в Тернополi,
брався перекладати Жеромського, знайомий з Яворовським, листу ться з
Стефаником. Передали менi, що можна довiряти.
- В такому разi менi випала велика честь.
- Тiльки не перебiльшуй. Iнодi чоловiк - мов та енциклопедiя, а
придивишся... Iде...
Микола взяв у руки вiдбиток листiвки, я схилився над газетою. Дверi
вiдчинив чорнявий середнього зросту чоловiк рокiв тридцяти п'яти. Про його
обличчя я мiг би сказати, що скальпель сумнiвiв нiколи не торкався до
нього. Низьке чоло, настовбурчена чуприна, довгi, покритi заростом руки.
Микола запропонував йому сiсти i сам сiв поруч.
- Менi дуже при мно,- усмiхаючись почав вiн,- що скрiзь, де не буваю,
чую тверезi голоси на захист збiдованого населення. Особливо раду , що всi
виявляють правильне розумiння нацiонально© проблеми.
Колись щире серце - Гiрчак прохопився перед аудиторi ю, що бiльшiсть
галицьких iнтелiгентiв добрi спецiалiсти, але всiм браку культури. Це
патрiоти мужицтва, найманi плаксi©. Народ мовчить, терпить i ненавидить, а
iнтелiгенти скиглять.
- Рiзке полiвiння у свiдомих укра©нських сферах,- продовжував гiсть,-
вiщу iстотнi змiни. Польща буде змушена поступитись. Бажано ще ширше
популяризувати нацiональнi здобутки.
Вiн розповiдав про страйковий рух у Францi©, заворушення у Варшавi й
час вiд часу робив кислу мiну: "За тако© ситуацi© треба показувати...
треба створювати, було б добре, якби...". Потiм торкнувся питання про нашу
селянську лiтературу, знову збився на басовi партi©: "Треба записувати
народнi говiрки... В лiтературi повиннi говорити традицi©..."
-- А чи нема можливостi,-запитав я,- видати Франковi записи фольклору?
Гiсть спохмурнiв.
- Якби ж то добивалися. Збiрник, безперечно, мав би успiх.
Я встав нiбито вiдчинити вiкно, та, закуривши, залишився стояти i не
слухав дальшо© розмови. "Якби ж то добивалися!" А ти? Серед укра©нсько©
професури в Польщi люди з свiтовими iменами, одначе нiхто не
добива ться, "Бiс iз ним, автохтоном, коли б не взяли на пiдозру..." За
посади бояться.
- Чого ти так очевидячки виказав неповагу? - накинувся на мене Микола,
коли лiтератор пiшов.-Треба бути дипломатом.
"Треба".
- Вiн i мене знудив,- вiв Микола.- Але такi люди потрiбнi.
- Вiн потрiбен тобi, ти - йому. Щоб не почувати самотностi?
- Будь ласка, на мене не поширюй сво©х дефiнiцiй. Заглянемо до
друкарнi?
- Ходiмо.
У просторому льоху пiд стiнами стояли шкiльнi лави, на них - каси з
шрифтами. Посерединi - друкарський прес.
- Вiн мене втомив,- признався я Миколi.
- Чого?! - знизав вiн плечима.
- Прогулю теся по ранах, гра те поняттями, якi озиваються в душi як
виразки. Я розумiю, ви цим самим пiдноситеся духом, але слухати вас -
каторга. Тебе з тво©м мозком i з серцем кладуть на кувадло, а ти не смiй
виявити неповагу. Це що - метод збудження? I не сприймаю настанови на те,
що лiтература не повинна готувати купелi з медунок. Розвиток мистецтва
вiдбувався навколо осей: людина - природа, людина - людина, а нинi навколо
осi людина - суспiльство. Лопатою сучасно© лiтератури треба вивертати
грунт соцiальних умов, а не мiстифiкувати традицi© та медунки, запряженi в
жалях i тузi. Думаю, лиш так можна розвивати почуття людсько© гiдностi.
Досить пам'ятникiв. Люди з лiнивою душею завжди вигадують собi богiв.
Замiсть того, Щоб показувати людину, пишуть про цвiт папоротi, тонкi
натяки мiж рядками перетворюють у...
- Стiй, гiмназисте! - перебив мене Микола. I засмiявся.-.Але в тобi
щось генiальне. Воно химерно переплiта ться з предковiчно темним.
Я завертiв корбою преса.
- Кампанелла сказав би, що я тримаю в руцi штурвал епохи. Як усе це
опошлили...
- Мрiю, Проколину, про журнал.
- Вiзьми мене коректором.
- Та от сво©х не переконаю. А сам не справлюсь.
Iван Деркачук спiвав у всiх вропейських столицях, близько десяти рокiв
був окрасою Варшавсько© опери. До Львова повернувся в похилому вiцi пiд
час вiйни. Сво© заощадження вiн потроху витратив, пiдтримуючи обдаровану
молодь, взяту на облiк польською жандармерi ю i загнану в пiдпiлля, i
унiверситетських вчених, якi залишилися без посад.
Це була невимовне чуйна людина з енциклопедичними знаннями. Природа
зрiдка дару таку пружнострунну душу i такий високий розум. Олекса
пiдiйшов до мене, схлипуючи, не в силi що-небудь вимовити.
- Помира Деркачук,- сказав вiн, трохи заспоко©вшись. Ганиш стояв чорно
замислений бiля одвiрка.
- Пiдемо, Прокопе?
Я заховав у лахмiття на нарах томик Моатеск' нiмецькою мовою,- його
Грушевич звiдкiлясь принiс, маючи намiр перекласти кiлька витягiв для
Миколи,- i при днався до хлопцiв.
Бiля кам'яницi, де мешкав Деркачук, ходили полiца© i переодягненi
агенти. Всередину не пускали. Гуртками по п'ять-шiсть чоловiк стояли, тихо
перемовляючись, Деркачуковi друзi й знайомi. Ми зупинилися бiля одного з
гурткiв.
- Давно вони тут? - запитав Павло, показуючи на полiца©в.
- З обiдньо© пори. Якийсь доброзичливець дав знати.
- Бiля хворого хто-небудь?
- Усiх попросили вийти. Привезли санiтарку й монаха. Ми вже говоримо:
Деркачук зберiг багато цiкавих документiв, щоденники, листи од вiдомих
людей. Усе пiде з димом.
- А завтра в польських газетах буде написано, що вiдбулися похорони
видатного спiвака, що проводжало його в останню дорогу багато люду, що, на
жаль, Деркачук жив тiльки сценою i не залишив нiяких лiтературних
матерiалiв
- Час i папiр усе витримають,- сказав я.
Я бачив, що всi тут близько знайомi Олексi й Павловi i для чогось менi
треба було з ними заприязнитись. Коло мене стояв юнак з довгобразим
обличчям i витрiшкуватими щирими очима. Ми перекинулись кiлькома фразами,
та продовжити розмову не вдалось, бо до нас наблизилось дво дiвчат, одною
з них була та, що пiдслухувала нас у Корнятовому льоху.
- Познайомтеся панове товариство,- запропонував юнак, узявши дiвчат пiд
руки.Марiйка Вiстун i Зоряна Мигельська. Марiйка - музикознавець, Зоряна,-
юнак ввiчливо усмiхнувся,- наша поетична надiя.
Я вiдчув, що червонiю, але, на щастя, Марiйка Вiстун мене не впiзнала
або тiльки вдала, що не впiзнала. Вона була одягнена в малинову до стану
сукенку, коси скромно пiдхопила синьою стьожкою. Це було таке прекрасне
створiння, що менi перехопило дух, i я не одразу зважився торкнутися ©©
простягнено© руки.
- Варвари,кинула Мигельська вслiд жандармовi, що минав нас.
Як багато означають слова, коли ненавидиш! Скiльки викликають
асоцiацiй...
- х послали,- сказав юнак.
- Варвари! - повторила Мигельська, презирливо надувши губи.
До однi © з груп при дналися Микола з кракiвським лiтератором. Там
почалась жвава розмова. Там обурюються, шукають в iсторi© аналогiй. Тим
часом старий спiвак умира пiд поглядом агента-монаха.
Був теплий вечiр. Неосвiтлена вулиця скидалась на якесь казкове
пiдземелля. Ми стояли на протилежному вiд кам'яницi тротуарi. Тихо
стелилися гомони, сновигали полiца©, побрязкуючи шаблями. Близько пiвночi
до нас наблизився полiцай i повiдомив, що Деркачук помер. Полiцай ходив з
цi ю звiсткою вiд групи до групи, а через десять хвилин рознiс нове
повiдомлення: можна вiддати покiйному останню шану, тiльки прохання не
товктись.
Монах клячiв над молитовником бiля голови померлого. Деркачук лежав
майже в порожнiй кiмнатi, на низькому дерев'яному лiжку, застеленому
знятим зi стiни килимом. Дверi до сумiжно© кiмнати були зачиненi, й до них
нiхто не наважувався пiдступити. Я ще раз глянув на обличчя мерця. Воно
було сумне i ледь-ледь скривлене. Нiби перед смертю старий спробував
повернутися i тут його настиг невгамовний бiль.
Я зловив на собi Марiйчин погляд. У ньому була боязка цiкавiсть: як я
сприймаю цю картину? Я опустив очi, бо не вiдчував нi жалю, нi болю. Мене
переймало тiльки одне: полiца© навколо будинку, куди завiтала смерть.
Ми поверталися разом. Iшли мовчки. Не доходячи до середмiстя, нас
покинула Зоряна Мигельська, потiм юнак з довгобразим обличчям. Я, Олекса,
Павло i Марiйка Вiстун заглибилися у Валову вулицю, i нам уже треба було
прощатися, щоб не показувати, де наш притулок, але й залишати дiвчину в цю
пiзню годину не годилося.
- На добранiч! - сказав я, звертаючи в провулок.- Менi сюди. Олекса на
мить зупинився у ваганнi, та рушив далi.
- Щасливо вам! - сказала Марiйка.
Мене проводжала музика ©© слiв.