Андрiяшик Р. Люди зi страху

бабська самовтiха. Вони почули вашу пiдтримку i розперезались. Ви у селi,
i цього доволi. Вони думають, що чинять щось потрiбне вам.
- Пане Мельнику,- з докором сказав Криж, i з нього злетiв увесь хмiль.
- Бiда.Мельник розвiв руками.- Завжди знаходяться апостоли добра, що
присвiчують головорiзам. Тi намагаються нас знищити, а цей намага ться
переробити на свiй лад.
- На свiй лад я нiкого не збираюся переробляти.- Сотник схопився на
ноги i заходив по коридорчику за входом.- Я тiльки радив вам поберегтись.
- Ось я i побережусь отут у льоху. Лиш дозвольте мо©й Марi© приносити
©сти.
- I такi люди думають щось змiнити в життi,- сказав Криж сиплим, глухим
голосом.
- Не просто дума мо. Ми, якщо вже пiшло на одвертiсть,- Мельник гiрко
посмiхнувся,- ми щось робимо для цього.
- Книжки чита те!
- Чита мо.Мельник знову посмiхнувся.- Купу мо зброю в Чехах. Показу мо
людям, де правда.Помовчавши, вiн попросив у мене прикурити i продовжував:
- Ви скористувалися тим, що в селах пошестi, i хочете нас подушити, як
блiх. Не вийде. Я вчора вже сказав вам, що в селi нема органiзацi©, але не
тiштесь. Я не в органiзацi©, та я вам заявляю: не знищите! Ось...
- Пане Мельнику! На силу вiдповiдають силою. Але ви для мене не сила, i
менi вас по-людськи шкода. Ось чому я намагався попередити кровопролиття.
В iнших селах, зна те, що дi ться? Щоночi рiзанина. Все вже опутала
кривава помста, i на полiтику тiльки звалюють.
- Знаю,похмуро вiдповiв Мельник.
- То якого дiдька впира тесь? - крикнув Криж.- Напишiть, що порива те з
комунiстами, i волос з вашо© голови не впаде. Поки я тут...
- Моя голова облiзла до того, як я зiйшовся з комунiстами.- Мельник
засмiявся.- Кому ви служите, сотнику?
- Я прагнув би служити людяностi.
- Ви прикладом рубайте.
- Ну, республiцi,- з викликом обiзвався Криж.
- Республiцi холу©в i товстосумiв? Здирникiв?
- м, коли хочете. I це краще поки що, нiж служити тому боговi, який
розрiзню народ, щоб кинути його розiрване тiло пiд ноги гi нам. Однак
я...
- Чув.Мельник замахав руками.- Чув, пане сотнику. Що ви, ©й-богу,
доказу те менi, що ви нi в чому не виннi. Я вас почасти виправдовую. Та не
жадайте вiд мене неможливого. Присилуйте Повсюду,- вiн нахилив голову в
мiй бiк,- вплутатися в полiтику, коли вiн ©й не довiря . Чого ж ви мене
примушу те вiдректися переконань? До речi, примушу те сво©ми
переконаннями. Це якась несусвiтня нiсенiтниця.
- Пане Повсюдо,- звернувся до мене Криж.- Розкажiть же пановi
Мельниковi, яких я дотримуюсь думок про все це.
- Слухати вас прикро,- сказав я.- Бачити гiрко. Кепськi у вас справи.
Коли вже довелося зiйтися пiд одним дахом, поживiть мовчки. Будьте
по-сучасному ввiчливi, потримайте сво© переконання про себе. Я сумнiваюсь,
чи вони можуть що-небудь вирiшити у цьому содомi.
Вони, мабуть, стомилися, сперечаючись, бо жоден не вiдповiв на мо©
слова.
- Що переказати дружинi? - спитав я Мельника;
- Щоб принесла ©сти. Правда ж, сотнику?
Криж не вiдповiв.
- Диво на дивi,- посмiхнувся я.- Щасливо, пане Мельнику.
- Усього найкращого!
Вiн, не чекаючи, поки ми вийдемо, перекинув на лаву ноги й лiг.
- Зда ться, я за©хав дишлом у чужий тин,- зiтхнув Криж нагорi.- Навiщо
це менi? Та нехай собi. Був на свiтi божому колосок без зернини, чого за
ним тужити? Не так, пане Повсюдо?
- Ми обидва чимало пережили,- сказав я.- Нам лiпше не наводити один
одного на розум. Радитися - одна рiч, повчати.- iнша... Та менi пора. Я
хотiв у вас просити перепустки до Залiсся.
- Ви збира тесь до Залiсся? Може, разом по©демо?
- Тодi я завтра вранцi прийду.
Повертаючись додому, я думав, що справдi нема чого носом землю рити.
Тут такого добра накували, що десять поколiнь нащадкiв будуть уже
готовеньке сортувати, i то правду важко буде визначити.

Перед свiтанком був проливний дощ. Не розхмарювалось, похолоднiшало. На
дорозi матово свiтились калюжi. Глина розмокла i розповзалась пiд
чобiтьми. Сiре каламутне небо низько висiло над горами, засмоктуючи з
долiв пасма бродячих туманiв.
Криж жадiбно курив, висунувшись з вiкна i струшуючи мiзинцем попiл з
цигарки.
- Як настрiй, пане Повсюдо? - гукнув вiн, дивлячись, як я витираю
чоботи. А в кiмнатi спитав: - Похмелитися не бажа те?
- Щось не кортить.
- А я вас очiкую, щоб за компанiю. Я уступив.
- За добрий настрiй, пане Повсюдо! Це нинi найважливiше.- Закусивши
шматком хлiба, вiн пильно подивився на мене.- Я не мiг заснути. Усi
нутрощi перевернув менi Мельник.
- Не берiть до серця.
- Ви - нейтральна смуга.- Криж похитав головою.- Та хай йому сто
чортiв, по©хали.
"Нейтральна смуга!.. Чи були колись зойки сильнiшi вiд терпiння?"
Баскi конi, розбризкуючи болото, шарпнули двоколку. Одкинувшись в глиб
сидiння, я примружив очi i, як у дитинствi, дивився на спливаючi колом
луги.
- Курiть,Криж подав пушку з тютюном.
- Отут збiгли мо© дитячi роки,- сказав я.
- Я, зна те, що робив у дитинствi? Фантазував на рiзнi лади одну й ту
саму iсторiю: стаю невидимим i добираюсь до ласощiв у помiщицi
Золотницько© (i прiзвища в них як на пiдбiр). Мала також помiщиця доньку.
Ну, прищепилась, може, ще з маминим молоком настороженiсть проти багачiв.
Так я ту панянку лупцював, поки вона не просила в мене пощади i не
закохувалась. Я ставав господарем фiльварку i роздавав усе майно людям.
Правда, й собi трохи лишав.
- У недолiткiв одне на умi. Я примушував бути добрими.
- А ви боялися? Мене рокiв до сiмнадцяти переслiдували страхи. Спершу
боявся темряви i мерцiв, потiм - духiв. Але спав завсiди сам, на горищi.
Зцiплював зуби i одбивався вiд видiнь. Потiм ледве зведешся, та побiга ш -
забудеться втома. Так само в мене було з голодом. Брати опухали, а я кину
до рота, кiлька черешень - i все гаразд. Черешнi ©в з кiсточками. Я не
стiльки виносливий, як терпеливий. Я терпiв з жорстокiстю де себе. I
одного просив у господа: щоб нещастя, якi менi вiдпущенi на все життя,
спiткали мене до двадцяти п'яти рокiв. Я боявся стати жебраком на
старiсть. I ось менi минуло двадцять дев'ять...
- У мене було iнакше,- сказав я, побачивши, що вiн не збира ться
продовжувати.- Я все хотiв сам зрозумiти, соромився питати в старших.
Почую уривок яко©сь розмови - i домислюю, що далi. Незабаром я всiх вражав
здогадливiстю. I треба так статися, якась дурна тiтка прохопилась при
менi: "У Грушiвцi вмер п'ятирiчний хлопчик. Такий уже розумник був!..
Чогось бог забира до себе розумних дiтей". Пiсля цього й почалось. Я не
хотiв до бога. Мати похвалить: "Ти в мене розумник, синку",- я чекаю
смертi. Днями i ночами чекаю. Згодом я став пустувати, аби мене не
хвалили. В селi захоплювались мо©м батьком: "Боже! Як вам не страшно
вилазити на тi височеннi комини в гуральнях?" Батько посмiхався: "Я не
боюсь смертi". Вiдтодi я придумував собi небезпечнi випробування. Ходив по
кризi, стрибав зi скель, забирався далеко в лiс. Словом, я кинув смертi
виклик, i вона вiдступила... За чотири роки на фронтi я бачив тисячi
смертей, та я не тремтiв: "Уб'ють чи не вб'ють?" Так-так, дитячий вiк - це
велика смуга в життi. Мо© ось скритнi. Чого?..
- Не знають, чому старшi так дивно живуть,- сказав Криж, дивлячись
кудись у порожнечу. Раптом вiн запропонував: - Називай мене. Прокопе,
Ардатi м.- I журно додав: - Сумно ми, мабуть, вигляда мо. I всi, хто
намага ться зберегти в собi людину.
- Що ваша iнформацiя сповiща про Павлюка? - запитав я, думаючи про
Миколу, у якого на всi випадки життя вистача мiрила.
Ардатiй здивовано окинув мене очима:
- Хова ться.- Помовчавши, сказав якось наче замрiяно:- Павлюк - це не
Мельник. Якби всi комунiсти... Давай побалака мо про щось iнше.
Та до самого Залiсся ми не перекинулися жодним словом. На вулицях було
безлюдне, крамницi тупилися жовтими бiльмами вiконниць. Пiд мурами сидiли
з протягнутими руками iнвалiди - ще одне пово нне нещастя. Ардатiй сiпнув
вiжки, i конi пiшли пiдтюпцем.
Бiля костьолу ми повернули на торговицю. Пiд дзвiнницею стояв, нерухомо
дивлячись перед себе, згорблений бородатий чоловiк з набряклим обличчям i
опухлими, вiдкритими до лiктiв руками. Коли ми поминули його, вiн раптом
кричав пронизливим, скрипучим голосом:
- Повсю-ууу-до! Гей!..
Ардатiй нерiшуче зупинив коней, я сплигнув з двоколки i пiдступив до
жебрака. Вiн дивився на мене блискучий нерухомими очима.
- Iван Крутiй, Прокопе. З Мокирця. Ми разом училися в Покутського.
Львiв...

Я закивав головою, не впiзнаючи його, i доторкнувся до його м'яко©,
гарячо© руки. Видно, вiн по-сво му розцiнив мо замiшання i зiтхнув:
- Що ж! Iди. Тебе ждуть.
- Почека ,сказав я.
- А я - бачиш?..- у Крутi вих очах виступили сльози.- Доживаю пiд
мурами... Сухоти. Пенсi© не дали... Став непотребом.
- Давно так?
- Заразний уже...- Голос його затремтiв i обiрвався.
- Родина де?

- Ат!..-скривився вiн.
- Ну, не вiдчаюйся,- сказав я.- Ти кудись у село переберись. Що ж
тут?.. Мiсто голоду .
- Та я вже скоро помру. Чую смерть...
- Ну, нi. Дивлячись на тебе, цього не скажеш. Поправишся. Ось почнуться
жнива, на новому хлiбi одiйдеш за тиждень.
Крутiй насуплено глядiв пiд ноги, опустивши червонi, закислi повiки.
Дихав вiн з перебоями, схлипуючи, через рот. Опухлi губи безвладно звисли
у якiйсь насмiшкуватiй мiнi.
- Iди, Прокопе,- сказав вiн тихо.- Дожидають...
На мить у його очах блимнула здорова, ясна iскорка, та вона не довго
могла втриматися в палаючих зiницях i розповзлась, мов ©© спопелило.
- Хто такий?- спитав Ардатiй.
Я коротко розповiв про Крутiя, закiнчивши:
- Першокласний фахiвець. I що ти скажеш! Коли держава розкида ться
такими людьми, то що це означа ?
- Залиш ти ©©, Прокопе,- невдоволено мовив Криж.
- Дай йому хлiба,- не здавався я,- i вiн...
- Усiм неба не прихилиш,- пробурчав Криж, опускаючи ноги з двоколки.-
Словами цей вузол не розв'яжеш,- додав вiн скоромовкою, з якимось
винуватим виглядом.

Ми пройшли вздовж лавок. Незважаючи на розруху, тут дещо можна було
придбати. Я купив Маринi гаптований лейбичок з гранатового оксамиту,
вовняну шалю, шевровi черевики-румунки, собi й дiтям - матерi© на костюми,
взяв три пушковi шапки, на мене знайшлися юхтовi чоботи. На Левадишине
щастя, трапилися запаска i хустина. Виторгував ще сувiй льняного полотна.
Пiд парканом дiдок розклав на землi вкритi голубою окалиною молотки,
зубила, щипцi, барди, долота. Все було зроблено на совiсть, i я купив собi
трохи iнструментiв на заробок.
Назад ми рушили надвечiр. Крутiя вже не було пiд дзвiницею. Небо
очистилося вiд хмар, i сонце ласкавило теплом поля. Дорога хутко збiгла до
круч над Днiстром i запетляла мiж чагарниками - ми ©хали понад рiкою, бо в
лiсi дорога ще не встигла просохнути. Навпроти Грушiвки наздогнали Iвана
Крутiя. Вiн стомлено волочив босi ноги, звiсивши велику голову на груди i
тримаючи через плече порожнiй мiшок. Криж допомiг йому вилiзти на
двоколку.
- Пiду десь на села,- сказав Крутiй, вiддихавшись. Чого тiльки не
витворя з нами надiя!..
- Ти правильно вирiшив,- сказав я.
Ардатiй мовчки озирнувся на Крутiя i дав коням по батогу.
Грушiвка лишилась позаду. Проскочивши кра м лiсу, ми пiд'©хали до
замка. Криж передав коней вартовому, а ординарцевi звелiв нагрiти води. На
хвилину покинувши нас, вiн повернувся з парою натiльно© бiлизни i iз
зв'язаними шнурiвкою черевиками. Поклавши це перед Iваном, вiн подав йому
бритву i дзеркало.
- Поки приготують воду,- сказав вiн,- спробуйте, пане Крутiй,
поголитися.
Iван почав знiмати густо полатаний сардак. Розвiвши позад себе руки,
закашлявся, на чолi виступили краплини поту, щоки налились кров'ю.
- Дозволь, я допоможу,- схопився я.
Вiн судорожне закивав i захлинувся, впавши немiчним снопом на канапу.
Посинiлi нiгтi вгризлися в дерево. По бородi текла кров. Я пiдняв йому
голову; схлипуючи, вiн дихнув, знову закашлявся, але цього разу приступ
був слабший. Крутiй вiдкрив наповненi сльозами очi i безтямним поглядом
обвiв кiмнату. Вiн довго мовчки дивився на мене, потiм на Ардатiя i
застережливо помахав пальцем, мовляв, не торкайтесь до мене.
Звечорiло. Ординарець принiс засвiчену лампу.
- Пiду,сказав Крутiй, беручи на руку сардак.
- Сiдайте, пане Крутiй, i не рипайтесь,- сказав Криж. Я сам сухотний i
знаю, що це означа .
Крутiй недовiрливо зиркнув на Ардатiя, але сiв. Через якийсь час йому
стало легше. Ардатiй розповiв про десятки випадкiв, коли видужували хворi
на туберкульоз. Iван пошамкував товстими, пересохлими, потрiсканими
губами. Потiм узяв бритву, потримав секунду, занiс вiстря над щокок
Стрiльцi внесли цебер з водою. Ардатiй поманив мене з дверi.
- Нема пiдходящо© одежi,- сказав вiн.- Але тут Павлюк дещо з себе
полишив. Хочеш - принеси.
Крутiй уже поголився. Верхня губа по-старечому зiбгана, нижня одвисла,
пiдстроюючи засмученим очам огидну гримасу. Масивний, схожий на шматок
кишки нiс то роздувався, то тулився до обличчя.
- Тепер ти бiльш-менш нагаду ш Крутiя,- сказав я. Iван майже не ©в.
Вiдпив кiлька ковткiв липового чаю, поклавши до рота грудочку хлiбно©
м'якушки, довго пережовував ©©, нарештi подякував, чужакувато
вiдсторонився. По шибах бурхавицею вдарив дощ. На толоцi заiржали конi.
- Вiдпочинете, пане Крутiй,- сказав Ардатiй,- тодi я попрошу вас
перекувати в сотнi коней.
Iван глипнув на Крижа з якоюсь безтямною, острашною надi ю.

Черевний тиф звалив одного за одним Лисюка, Хруща, Iвана Тимоша. Iлля
Гордiй посвисту , добиваючи дах, ми з Мариною виклада мо мачульцями стелю.
- Агов, Прокопе! - кричить Iлля.
- Чого?
- Звели жiнцi не вертiтись пiдi мною. Весь час кручу головою, так i
звалитись не тяжко.

- А ти на Марину не задивляйся.
- Бо що?
- Що? Нiяка партiя тебе не перекувала, а я це зроблю в одну мить.
- Ким же я тодi стану? - смi ться Iлля.
- Пiвнем.
- А диви!

- Будеш кукурiкати перед сходками всiм партiям.
- Е, пощади, брате. Пощади, вiдрiкаюсь вiд полiтики. Цi дурнi почали
вибивати один одному вiкна. Щось вони не довiряють Крижевi i перестали
стрiляти. Зате щоночi вiкна дзеленькотять. Вчора Iванчуковi вибили.
Катерина десь живцем до©дав Гривастюка. "Який ти верховод! - пищить
по-бабськи Iлля.- Який? Га? Нема ладу в селi! Нема в Колобродах
вi-i-iйта!.."
- Невже вона з Iванчуком?..
- Аякже. Гафiя -- викапаний Iванчук.
- Викапаний.
- Вилитий,-смi ться Iлля.
Я iду з вiдрами до Днiстра. Жовтаво-зеленi дощовi води швидко минають.
Отак i життя: нап' ться зла - i тече каламутною повiнню. Коли я йду назад,
мене перестрiва Василько з конвертом. Я iз здивуванням дивлюся на дату.
За штемпелем виходило, що лист прийшов у листопадi минулого року.
- Хто принiс?
- Стiнковий,- каже Василько,- Гривастюк просив його, щоб тобi передати.
Лист був заадресований на Гривастюка, конверт розпечатаний. Йосип писав
коротко, великим, розмашистим почерком. Дорiкав Гривастюковi, чому вiн не
повiдомить, що сталося з Повсюдами.
Порвавши листа, я бiжу до Левадихи i напихаю конверт гербовими
аркушами.
- Що сталось, Прокопе? - задихано пита Марина.
- Нiчого,-.смiюсь я.- Ми з Гривастюком влаштували переписку. Сьогоднi з
нашого кута нiхто не ©де до Залiсся?
- Молотковський, але вiн уже, зда ться, по©хав.
- Мариночко,- прошу я,- побiжи довiдайся, може, вiн ще дома. Але нi.
Почекай, я заклею.- Розвiвши клейстер, я густо намазав дашок конверта.-
Бiжи, Маринко. Нехай вкине до поштово© скриньки.
- Але що це? - сто©ть вона мов укопана.
- Швиденько, Маринко. Потiм розкажу...
О, бестiя! Що ж вiн собi подумав, отримавши два майже однаковi листи
вiд Йосипа, причому написанi рiзними почерками? Збагнув. Йосипiв
притримав, тепер торжеству : "На! Брат справдi перепитував про тебе. А ти?
Ти його не бачив i не хотiв бачити, не писав i не хотiв знатися, хоч
скористався його iменем i становищем".
- Я його ще застала.- Марина повернулась захекана.- Що воно за лист?
- Колись, Маринко.- Я лiг на ослiн i заплющив очi.- Колись, ©дучи
сюди... Словом, я знав, що брат Йосип заправля якимись справами в
державному секретарiатi. Я хотiв було до нього пiти, але... Словом,
передумав. Половину хлопцiв, з якими я пере©хав кордон, забрали на схiдний
фронт. Решта розбiглась. До Львова я сяк-так добрався. А що далi? До
Йосипа я не хотiв iти. А знав, що будуть питати. Ну, я вiд йосипового
iменi написав Гривастюковi, мовляв, чи прожива в селi такий-то. Поставив:
"Ради секретаря". Словом, до мене пiсля цього не смiли чiпляти Та я не
сподiвався, що Йосип теж напише i теж Гривастюковi. I от Гривастюк одержав
водночас два майже однаковi листи. Йосипiв заховав собi, а мiй - менi
прислав. А тепер ось i Йосипiв пiдкинув. Сучий син. Вiн уже тодi
доглупався, але мовчав. I от раптом присила ... Це виклик.
- Прокопику, я чогось боюсь.
- Нiчого вiн менi не зробить, Маринко.
- Не кажи. Потерпаю.
- Що ти, Маринко? Велике цабе - Гривастюк.
- Боюсь.
- Але ж не хочу я з Йосипом нiчого мати,- гримнув я роздратовано.
Вона мовчки закивала головою i сiла на стiльчику бiля мене.
- Казав Молотковський, що Криж злiг на тиф.
- Як?- Я полапав кишенi, але кисет з тютюном залишився коло ново© хати.
- Вже без пам'ятi. Стрiльцi порозбiгалися хто куди.
- Самого покинули?
- Прокопе, Прокопику!.. Не смiйi - Марина заломила руки.
- Я не буду заходити до замка.
- Прокопе, не роби цього,- застогнала Марина.- Прокопе!
© надтрiснутий голос вивернув у менi душу. Але я непослухав. А дорога
на Лiсничiвку ще нiколи не була таю довгою. Журно погойдувалися на вiтрi
берести. Журно лився спiв пташини з ялиць. Все нiби попереджувало про
небезпеку.

Навколо замка вiтер перегортав жмутики сiна, гримали дверi, дзвенiли
шиби.
Криж головою звисав з канапи, слабо ворушачи, губами. Опухлi повiки
конвульсивне напливали на очi, то вiдкривали ©х. Це вже була не людина, а
нагнiчена вогнем груда м'яса. Над нею метушились у снопi сонячного
промiння iскри пилу. Такий же хаос, мабуть, у Крижевiй головi. Вiн то
насторожувався, наче до чогось прислухаючись, то хмурився, нiби не йняв
чомусь вiри, то на перекошений рiт набiгала несподiвана усмiшка,
розходилась зморшками на щоках, перетворюючись в оскал болю.
Надворi почувся гомiн. Я вийшов на порiг. Перед замком зупинились три
верхiвцi - дво стрiльцiв i санiтарний полiцай. Вони довго перемовлялись,
показуючи руками на вiкно, за яким лежав Криж, нарештi повернули коней i
галопом помчали на тракт.

Потiм прийшла Марина, принесла вiнок з нанизаних на нитку зубкiв
часнику.
- Вiзьми на патик i повiсь йому на шию,- сказала вона.- Кажуть, часник
помiчний,- Але, заглянувши через вiкно до кiмнати, вона тихо додала:- Вiн
не виживе. Виживають слабшi здоров'ям, не такi...
Зволоженими очима заглянула менi у вiчi.
- Ти не торкався?
- Нi.
- Куди ж ти?
- У льоху запертий Мельник. Пiду випущу. На дверях висiла колодка.
- Мельнику! - гукнув я.- Пане Мельнику!
- Я тут,почулося з пiдземелля. Уламком пiдкови я виважив скобу. Перш
нiж вiдхилити дверi, я попередив:
- Криж захворiв на тиф, нi до чого не торкайтесь.
- Чув той гармидер,- прогудiв Мельник. Глянувши на сонце, вiн розправив
плечi.- Ну, вдруге я ©м облизня дам.
Ми вдвох пiдiйшли до вiкна в стравницi i стали поруч Марини. Крижа
кидало в гарячцi. Та ось в горлi забулькало, вiн судорожне ковтнув i,
витягшись, завмер.
- Кiнець,сказав Мельник.
Марина мовчки пiдтвердила кивком голови.

Через день поклало Iллю Гордiя, а через добу я прокинувся вiд спраги.
Марина повернулася з кухнi з Левадихою. Старенька дала менi напитися
якогось вiдвару i звелiла Маринi засвiтити лампу. Вони плавали передi мною
тiнями.
- Дай менi дзеркало,- попросив я Марину. Вони перезирнулись, i Марина
подала дзеркало. З нього мов крiзь туман на мене глянули прозоро-синi очi.
Вони були спокiйнi. Навскiс i впоперек буквою "М" над перенiссям
викарбувалися короткi гострi зморщечки. Двi продовгуватi зморшки обабiч
рота, губи зiп'ятi докупи, пiдборiддя розчленоване затiненою впадиною.
Чоло високе, з пiвкруглими закутинами, спертими на рухливi борозенки. На
вухо спадало пасмо русявого волосся. Я подумав: "Оце я". Ще раз глянув у
дзеркало, щоб запам'ятати.
Досвiта гарячка вiдпустила. Коли Марина принесла опечатаний смолою
конверт, менi здавалося, що нiчого не станеться, коли я встану. Марина
розрiзала конверт i подала менi вiддрукований на машинцi аркуш. Я кiлька
разiв перечитав i поманив Марину.
- У валiзi золотi крони. Однеси всi до Гривастюка.
- Що з тобою, Прокопику?
- Однеси. За те, що я поклав на бункерi хату, на мене наклали
контрибуцiю.

- Яку?
- На, прочитай.
Вона стиснула плечима:
- Але ж я не вмiю читати.
- Контрибуцiю,- повторив я, вiдчуваючи, як до голови вдаря кров.-
Бункер ©м потрiбний. Буде вiйна... Однеси крони... Я iду на фронт...

Навколо - химернi стовбури з обривками корiння.
- Божечку наш! - скрикнула Марина.- Зурна розпалась...- Боже!..
Прокопе!..


Вони сходилися ранесенько-вранцi, потомленi i вкритi стертою в порох
землею, з усiх чотирьох сторiн i несли в руках-хто дощину, хто обтесаний
на стiну камiнь, а хто просто жменю свiжо©, що пахла надрами i вiльгiстю,
глини. На них були попанаханi австрiйськi й росiйськi шинелi, кожухи з
вицвiлою вишивкою, мiллю по©денi сардаки i киптарi. Iшли вони з
непокритими головами, низько опустивший очi, нiби вже припало ©м збродити
усе пiднебесся у попитах, прихистку, а сюди збиралися з останньою,
надтозапiзнiлою i соромливою надi ю.
Аж до Лiсничiвки запрудивши вигiн, аж до каменоломнi заповнивши крутi
спадистi схили над селом, вони стояли i чекали якогось знаку, i всi мали
мою подобу i темнi слiди кровi на тiлi. Менi було тужно i маркiтно серед
них, я чув, як переста битися серце, покидають думки, i я за пам'яттю
читав останню молитву - до смертi: "Одпусти менi ще хвилиночку духу, бо
менi треба сказати мо©м веселим гостям, дво -тро сирiтних слiв про те, до
чого я вже не доживу".
Край неба горiло сонце. Я дивився на нього заслiзненими очима, Ще раз
питаючи, чи щось на свiтi певнiше i справедливiще. Але тут серце
вмовкло, потемнiло в очах, i я ледве встиг вiдкрити уста:
- Вiрою i правдою устаньте до свого прийдня...
-Тиша.

СПАДОК ВIКУ_
Книга друга_
Вже знято урожай, лл дощ, i вiтер вi .
Р. Тагор
- Хочу сина, Надко,- прошепотiв Тодосiй, притискаючи ©© до себе сухими,
як грабовi притужини, руками.- Сина, Надечко,- повторив з банною мольбою i
розпачем.
© залило малинове промiння.
- Надко,покликав вiн.
Тепер голос його прозвучав вiльнiше. Вона. пiдняла голову. Ще не
торкане бритвою, запилюшене степовим порошшям Тодосi ве лице всмiхалося i
нiби запотiлося жалем. Крiзь стрiху до стодоли цiдився глицюватий
промiнчик i золотив Тодосi вi сторчкуватi брови й високе круто спадисте
чоло. Якби Надiя придивилась лiпше до його обличчя - до нiздрiв, якоюсь
судорогою стягнених до потилицi вух i звужених, полискуючих зiниць, ©й
стало б з Тодосiем ще лячнiше. Але змiни на обличчi близько© людини
впадають в око лише пiсля розлуки. Надiя нiчого не завважувала. Окрiм
того, вона носила в серцi та мницю, яка мов глуха стiна заступала перед
нею усе, на що iнший звернув би увагу. Ось i тепер ©й здалося, що Тодосiй
трохи облетiвся, i хотiла було всмiхнутися, але одне почуття зiрвалося
наполоханим голубом. з чашечки душi, а натомiсть косоокий яструбом всiлося
iнше.
© мучила тривога за Тодосiя. Була ця тривога така незвичайна, нiколи
не чувана, що Надiя соромилась про не© думати. Якось минулого лiта, коли
Тодосiй за©жджав до стодоли зi снопами, в дверях заклинило вiз. Тодосiй
пiдважував то з одного, то з другого боку, тодi розiзлився i, ухопивши
розвору, так двигнув тiчкою, що проламав обидва одвiрки. З того дня Надi©
вiдкрився чоловiкiв двiйник, який не давав ©й спокiйно© години. Вдень i
вночi вона вiдчувала його присутнiсть, вiн закривав перед нею свiт. Це
було схоже на страшну напасть: був у не© Тодосiй i був попри нього ще
хтось. Часом вона не могла ©х розрiзнити i тремтiла цiлу нiч, поки не
зазорi , поки той другий не покине хати.
...Тодосiй притискав ©© до себе, а вона не насмiлювалась глянути, чи це
вiн. Раптом холодком по ©© напружених стегнах пробiг такий переляк, що
вона, машинально занурiвши в зерно, аж до землi, ногу, вигнулась i
зiпхнула Тодосiя.
Пiд стрiхою шемрав вiтер. Надiя встала, витрусила з-за пазухи пшеницю i
вклякнула край гiрки збiжжя. Нiздрi ©й свердлив запах поту, насильства над
ством. "Боже! - скрикнула вона в душi.- За що така кара! А може, я люблю
Тодосiя?!"
Вiн подобався сусiдським дiвчатам. й ще не минуло i шiстнадцяти, а
Тодосiй був набагато старший, то вона й гад не мала, що вiн, можливо, ©©
суджений. Та чула, як хвалять за смирну вдачу, шкодують, що не вибитися
сиротi в люди. Одного разу Кухарчукова Орися (в селi ©© мали за пусту
дiвчину), з нiжнiстю дивлячись Тодосi вi вслiд, зворушено сказала:
- Я вiддала б йому все, що маю.
Видко, це була така хвилина, бо несподiвано для себе Надiя почала
думати про цього мовчазного, вiдлюдкувате парубка, а Орися стала ©й
найсердечнiшою подружкою.

Тодосiй був бiдний. Запримiтивши, кого покохала, родичi запротестували.
Але Надiя вперлась на сво му. Вибрала нагоду стрiтися з Тодосi м наодинцi,
потiм носила йому в поле полуденки i дочекалась сватiв.
Старi вiдписали ©м трохи поля. Надiя перейшла до Тодосi во© хатчини, i
десь з пiвроку ©й гадалось, що в свiтi нема i .щасливiшо© пари.
"Ой боженьку!.."
Надiя заридала. Незграбно, лiктями падаючи Тодосi вi на груди, мов
боронячись, залепетала:
- Нiчого, що на весну? Буде багато роботи. Чи зможеш без мене?
- Справлюсь,- вiдказав Тодосiй.- Весна дода сили. А ти чого,
дурненька, розплакалась?
- Дивися. Не знаю. З мене пiдмоги не будеш мати. Хiба що зварю...
Вiн сiв, поклав на колiна голову, довго думав. I знову вiн став нiби
чужий, ©й хотiлося щось дiяти, аби вiд нього захиститися, хоч вiн, може,
вже кудись забiг у розмислах, забувши про не©. Ледве пересиливши себе,
вона притулилася щокою до його мокро© вiд тяжкого цiпа сорочки. Тодосiй
був затишний, з налитим тiлом. Та десь пiдсвiдоме вона думала: "Навчи,
богородице, що робити. Не дай пропасти".
Тодосiй лiг горiлиць, задивився на попролизувану вiтрами стрiху. Надiя
вирiшила сама його знайти. Зосереджено торкнулась устами його уст i легко,
покiрно витягнулась бiля нього.
Через якийсь час у стодолi знов загупав цiп, забризкала по дощаних
стiнах вибита з колосся пшениця. Надiя, озираючись, вийшла на обiйстя,
нагнулась до землi за решетом i почала вiяти.
...Тодосiй народився на переломi двох вiкiв. Був це вже шостий "при
здоров'©" злидень у Слiпчукiв, одначе сво ю появою вселив пiдтоптаному
Юстимовi надiю на те, що аж тепер йому заживеться лiпше. Поцiлувавши
Катерину в спiтнiле чоло, вiн окинув немовля розчуленим поглядом i хрипло
прорiк:
- В добру годину, синку!
Тихiше додав:
- Написано тобi бути ма тним, бо прийшов до нас мiж двома вiками. Може,