Страница:
душi вужилися слiди недавньо© розмови з Марiйкою. Я й сам ще не звiльнився
вiд минулого, а ©й сказав багато прикрих слiв. Найгiрше, що це скидалося
на гiмнастичну вправу.
Я iшов у напрямку до головного вокзалу - вела пiдспудна надiя, що
раптом з по©зда зiйде Микола. Тодi я вiдчув би себе далеко впевненiше.
Либонь, то вiчна iсторiя: силу дають переконання. У мене мiцнiшi
переконання, нiж у Марiйки, Миколинi переважають мо©. Попри все нами
попиха потреба розшукати сильнiшого, бо сильнiший повинен би стояти
ближче до iстини. Нашi пошуки сповненi болям i смутком, а згодом над нами
пiдводиться кволодухий тлумач часу i все перекреслю , претендуючи перед
лицем нащадкiв на найнезаперечнiшу правду. I так воно давно ведеться...
Ще здалека я зачув багатоголосий гомiн, потiм побачив: пiд стiнами
вокзалу довгу чергу. Штовхнувши мене лiктем, до черги пробiг задиханий
чоловiк, запитав крайнього i кинувся пiд зачиненi будки, в яких вре©
продавали всяку всячину, вiд цвяхiв до бубликiв. У черзi стояли лiтнi люди
i молодi хлопцi. З розмов я зрозумiв, що чекають товарного по©зда з
вугiллям. Площею походжали полiца©, окремо тримався гурт солдат. Охочих
заробити на розвантажуваннi вагонiв було так багато, що без бiйок навряд
чи обiйдеться, i охоронцi порядку були напоготовi.
У залi я зiткнувся з нашим друкарем Петром Переймою.
- Забiг погрiтися,- сказав вiн.- Товарний прибуде опiвночi, а надворi
морозюга. Перейма жив з сестрою на присiлку пiд Вiнниками.
- Давно сто©ш? - запитав я.
- Ой брате!махнув вiн рукою.- Вiдучора з вечора. А ти куди зiбрався?
Вiн мав звичку, що-небудь питаючи, совати куточком рота, рухаючи бiлий
рубець на щоцi -якийсь донський козачок досягнув його кiнцем шаблi пiд
Обертином. Петро воював за обидва iмператорськi трони, з бiлими вiдбивав
од червоних Причорномор'я, з червоними вгамовував козацький заколот на
Дону, потiм, перехворiвши на тиф, при днався до загону Загряди, що йшов на
захоплений поляками Львiв. Вiн мрiяв про свiтову революцiю, але вмiв
тримати язик за зубами i за це вважався знахiдкою для нашо© друкарнi.
Перейма дивував веселою вдачею. Ми були переконанi, що, потрапивши в
лабети жандармерi©, вiн водитиме слiдчих за нiс, поки його не
розстрiляють. До "друзiв" i органiзацi© "Воля" ставився як до iнертно©, не
варто© уваги сили. 51
51 Iз засновано© у 1919 р. нацiоналiстично© органiзацi© "Воля",
натхненником яко© були клерикальнi кола Галичини, у цей перiод формувалася
терористична вiйськова органiзацiя.
Я усмiхнувся у вiдповiдь на його запитання.
- На залiзничних станцiях,- сказав я,- завжди, як у камерi схову,
трохи призабутих нами сподiвань. Хочу подихати ©х духом.
- Зна мо тебе! - моргнув Петро.- Бив би ти задарма ноги. Ну що ж,
iгуменовi дiло, а братi© зась.
Вiн менi створював репутацiю отамана. Чим частiше я говорив про себе
щиру, звичайну правду, тим бiльше йому здавалося, що це намагання ховатися
за скромнiстю. У нього очi спалахували вогнем, коли я кидав реплiки:
"Галичани - прихованi бандити", "У кожному з нас живе Довбуш" чи "Треба
вбити полковника Родзiсада". Вiн захлинався од смiху i вигукував: "Ох ти,
брате Повсюдо!"
- Як вважа ш,- звернувся я до нього,- коли скомандувати черзi "До
збро©!", було б на що подивитися?
Петро запчихав шипучим, потiм зайшовся розкотистим молодецьким реготом.
-- Ну, ти ще й пита ш,- i заблискали золотi дробинки в зiницях.- От би
солдати дременули! - Рубець на його засiпаному лицi блiдiв, мов розпечена
дротина.
Мимо нас пройшов зацiкавлений полiцай. Петро сплюнув i вийняв капшук з
тютюном.
- А щоб тебе, рака, грiм убив! - пробурмотiв вiн.- Я його знаю. З
Винникiв продажна шкура.
- Укра©нець?
- Атож.
- Треба роздягти сучого сина i пустити голим на мороз.
- А-га-га-га! - вибухнув Петро, уявивши нагого полiцая на снiгу.-- Ох
ти, брате Повсюдо!..
"Жарти жартами,- подумав я,- а вiн пiде з нами у вогонь i в воду".
До перону пiдiйшов варшавський по©зд. Я потис Петровi руку. Забiгали
носильники, в почекальнi хлинули польськi солдати, сiм'© колонiстiв з
лозинковими скринями i клунками. Я став пiд стiну в тунелi. За кiлька
крокiв вiд мене, вдивляючись в обличчя при©жджих, чатували переодягненi
агенти; один менi видався знайомим, i це справдi був той самий невдаха,
якого я колись виманив у поле, але тепер вiн не звертав на мене уваги. В
них, бiдолашних, пам'ять, мов туристська база. Мимо нас протупали лунким
опустiлим тунелем останнi пасажири, я пiшов до касового залу слiдом за
агентами, роздiляючи ©х невдоволення i розчарування: ми не зустрiли тих,
на кого чекали.
Надворi падав снiг. Я не наважився ©хати разом з агентами i пропустив
трамвай. На тротуарах товпилися люди, мляво походжали пари. Я вийшов до
середмiстя, пiдозрiло покосився на Корняктову кам'яницю. В усiх поверхах
яскраво горiли вiкна, на брук сипалося казкове сяйво. Корняктiв будинок
виглядав настiльки обжитим, що важко було допустити думку про нiчлiг у
пiдвалi. Я пiшов по вулицi Коперника, минув палац Потоцьких. Пишна будiвля
здалась менi ще неприступнiшою. Од не© вiяло суворою стриманiстю, яка не
вселяла довiр'я. З сумом подумав, що на цю нiч навряд чи знайду притулок
мiж чарiвними стiнами "малого Парижа".
У кiнцi вулицi наздогнав п'яних офiцерiв. Тро з них дi сяк-так
трималися на ногах, а четвертий, незабутнiй "потомок польських
революцiонерiв" капiтан Опольчик, ледве волiкся, звiсившись на ши©
товаришiв.
- Тому-то знання i цiннiшi правильного погляду, сказав Платон,-
белькотiв Томаш Ренет, покручуючи великою головою.
- Платон менi до...- признався сусiд.- Ця Ореста мене виснажила,
панове. Щоб вона сказилася.
Ренет засмiявся i, щось згадавши, поцiлував два пальцi i викинув руку
над головами горiлчаних братiв, мов посилаючи поцiлунок засоромленiй
матiнцi небеснiй.
- Гу-у-у! - сказав Опольчик.
Офiцери звернули до зу©тського фiльварку, справили бiля ротонди
потребу, зозулясте дивлячись на куполи, потiм вивели Опольчика на середню
алею i стали прощатися. Це була неповторна картина. Поклавши на уявнi
труби пальцi, вони зарипiли траурно-трiумфальну симфонiю Берлiоза. Менi це
здалося символiчним. Королiвською вулицею до площi Бастiлi© пряму колона
музикантiв, якими шаблею диригу переодягнений в однострiй нацiонального
гвардiйця Гектор Берлiоз. Музика оплаку геро©в французько© революцi©,
тiла яких похованi на площi... Польськi офiцери так невинно винагородили
мене за пiдлiсть Опольчика, що я був схвильований до слiз. Вони похоронили
його, цинiчно насмiявшись. Спотикаючись i балансуючи руками, вiн боровся з
пiдгiрком, на який пiднiмалась алея, стогнав, а офiцери, похнюпившись,
рушили назад.
Я вибрався з-за дерев i пiшов за Опольчиком.
- Пане офiцер! - гукнув я.
- Е-е-е...
- Що з вами, пане Опольчик?
Вiн захропiв, туманним зором ковзнув по мо му лицi. Над але ю
яскравiли, нiби усмiхаючись, лiхтарi. Голова Опольчика безвладно впала на
груди. Я пiдняв йому пiдборiддя. Обличчя його було нещасне i смертельно
блiде.
- Хто ви? - запитав я.
- Хто? - вiн iкнув i закинув назад голову.
- Так, хто?
Опольчик зiтхнув, в очах його мигнула тiнь свiдомостi, i вiн
несподiвано заплакав.
- А хто? Я не знаю, хто я.- Вiн вiдступив од мене i, сiвши на смiтницю,
по-справжньому заридав.- Хто я? - питав вiн мiж приступами плачу.- Хто?..
Я закурив цигарку i пiшов геть.
Ми з Покутським перезирнулись, i кожен iз нас зрозумiв, що один для
одного не ма мо новин. Микола, усi, хто був у таборi i хто вирвався з рук,
безслiдно пропали. Я сiв переглядати газети. У "Вiснику" просякали натяки
на те, що потрiбно готуватися до вилазки за Збруч з метою повалення
"тамтешнього уряду". Друкувалися повiдомлення, що в лютому питання про
Галичину знову буде розглядати Рада Лiги нацiй. "Друзi" чекали вiд цього
деяких змiн, розраховували на дозвiл полiтичних громад. I польськi, i
галицькi газети були заповненi iнформацiями про дооровiльний набiр до
армi©. Я написав оглядову статтю про становище в колонi© i, вiддавши ©©
Переймi, вiднiс Грушевичевi рукописи. Лiкар подав менi розгорнений томик з
пiдкресленими рядками: "Польща повинна виробити i виробить вищий i кращий
iдеал суспiльного життя, нiж комунiстична Росiя, створить бiльш високу
матерiальну цивiлiзацiю, нiж трудова Нiмеччина".
- Що ви на це скажете? - запитав Грушевич, заплiтаючи тороки на халатi.
- Сестрою самовихваляння завжди була i буде жорстокiсть,- сказав я.-
Людина i каста, впевненi в розквiтi системи не терплять сумнiвiв i
непокори.
- Я тi © само© думки,- озвався лiкар.- 3 одного боку це заявка на
занепад, але доки все пiде з вiтром, звiда мо лиха.
- Вам не робили закидiв за уривок?
- Ви зна те, нi. Не збагну, в чому рiч. Це схоже на пiд'юджування,
мовляв, ану ще щось викинь. Нинi це в модi. Нiби заплющують очi, а на дiлi
пильно стежать за кожним кроком, вибираючи слушний момент, щоб знешкодити.
Грушевич хитався мiж "друзями" i комунiстами. Та легко було помiтити,
що його настрiй залежав вiд того, хто береться опублiкувати його писання.
Згадавши про "добровiльний набiр" до армi©, я хотiв було спитати його,
чи не збiльшився наплив божевiльних, але передумав. Мене те видовище
болюче вразило першого разу. Ми опустилися на поверх нижче, до кав'ярнi, i
замовили чаю з бутербродами. За столиком Грушевич двiчi запитливо глянув
на мене, потiм, узявши мiж долонi порожню склянку, загадково всмiхнувся.
- Учора з Тернополя при©жджала моя Христина
- Вона на волi?
Грушевич кивнув.
- Я на весь день вiдпросився з роботи, оглянули мiсто. Шкода, що менi
невiдомо, де ви тепер замешкали. Христина хотiла з вами побачитись.
- Жалкую,сказав я, розмiрковуючи, чи не можливий в цьому який-небудь
пiдкоп.- Як у Тернополi? Що вона розповiдала?
Грушевич прицмокнув, вiдповiв не зразу.
- Там вiдбулися арешти. Готують демонстрацiю протесту.
Про це вiн мiг довiдатися i вiд "друзiв". Була така мить, що я подумав
поговорити з ним вiдверто, та, на щастя, вiн мене випередив.
- Скажу вам щиро,- засовався вiн на стiльцi,- мене Христина не втiшила.
Моя донька - фанатичка. Так, Прокопе.- Вiн поморщився i зiтхнув.- Живе на
вiру з якимсь комунiстом, без пам'ятi вiд нього. I здоров'ям пiдупала.
Помалу дерев'янi душею i тiлом.
Вiн стрiпнув гривою (Христина теж мала цю звичку, з тi ю рiзницею, що
потiм вiдкидала назад голову i пригладжувала волосся обома руками).
- Так-то воно,- пiдсумував вiн.
Я iшов з клiнiки, картаючи себе за легковажнiсть. Мовчати... Мовчати як
могила. Грушевич зобразив сво© тривоги в чисто людському планi, але нинi
кожний порух душi належить полiтицi. На фронтi менi розповiдали, ще
Гiнденбург ходив до вбиральнi зi спецiально пiдiбраною поставою голови.
Тепер найбiльш рядова людина ходить у масцi актора. Не вгада ш, ким
перекинеться. У розпусно© хвойди бiльше власного лиця.
Пiсля засiдання колегi© я зрозумiв, що всi мо© пошуки i дослiди нiчого
не вартi. На свiтi одна правда - революцiя. Я стояв на вулицi бiля стiни,
як i тодi, коли при©хав з Перемишля, та не тому, що не знав, куди
податися, а тому, що не впiзнавав себе. За винятком Покутського i Перейми,
я з першого знайомства знав колишнього непеесiвця Григорiя Золоторога,
недавнього радикала Клима Вирву, малоосвiченого, як казав. Покутський,
комунiста Iвана Гризоту, рiк тому аполiтичного шевця Михайла Андрiйчука.
Та я побачив, що вони йшли до цього дня не легшими стежками. Обличчя ©х
були знiвеченi сумнiвами i роздумами, майже всi вперше розправили плечi.
Коли йшло засiдання, я думав, що революцiя - це сповiдь перед прийдешнiм,
але потiм вiдчув, що це початок вiку.
Не було Миколи, не було багатьох, кого хотiлося б побачити на
барикадах. Але ми знали, що мусимо починати i будемо вiдповiдати перед
судом часу.
Заходило сонце. Над Святоюрським храмом поблискувала хрести. Там було
дво "по-сво му" мудрих з нашо© комуни. Мiж середмiстям i храмом
"по-сво му" мудрий Грушевич обурю ться на доньку. На цвинтарi спочива
пограбований Кривов'яз. Десь там, куди закочу ться сонце, носить каторжнi
кайдани Микола Павлюк. Ще далi пнеться до дорiбкiв мiж чужими людьми
Тодосiй Слiпчук. Як нас розвiяло з просто© жменьки безпритульних. Виннi
тут i вiтри, виннi i ми. Це скида ться на жарт iсторi©, адже не треба
особливо прозiрливих очей, щоб побачити, що вихiд з неволi тiльки один.
Але це i трагедiя. Так, так. Трагедiя в сучасному i старогрецькому
значеннi цього слова.
Сонце вже сiло. Я заспiшив до Покутського друкувати на завтра газету.
Менi доручили йти в колонi з Волинського тракту. На кiлька десяткiв
тисяч тут лиш яка-небудь пiвсотня львiв'ян мала роботу. Голодна смерть
робила сюди не один захiд. Пiд час реквiзицiй та обшукiв солдати i полiца©
конфiскували найцiннiшi речi, не доходила вода з мiсько© мережi, не було
електричного освiтлення, не вивозились покидьки. Але саме тут панував той
самий гомеостаз, який польськi вченi називали прокляттям Галичини, i
звiдси з кожно© квартири хто-небудь вийшов у призначену годину.
Я показав хлопцям посвiдчення, пiдписане членами колегi©, i попросив
дати сигнал. Через пiвгодини на вулицi зiбралась незлiченна маса людей.
Стиха гомонiли. Iз бiчного провулка вийшов полiцай. Вiн нерiшуче
наблизився до колони, широко розплющеними очима глипнув на прапор i
вимучено спитав, куди ми збира мося.
- На поклiн жертвам вiйни,- сказав я.
Полiцай знизав плечима, зiйшов на тротуар i розгублено подивився на
колону. Трохи звикшись, вiн з закладеними за спину руками знову пiдiйшов
до мене.
- Яким жертвам? - запитав вiн.
- Хiба це ма значення. Царi на вiйнах не вмирають.
- Пора,пiдказали за плечима.
Колона рушила. Полiцай iшов тротуаром, але на нього не звертали уваги.
Збагнувши вiдноснiсть добра i зла, люди двадцятого вiку розглядають
сво©х ближнiх пiд якимсь одним кутом зору. Це, безумовно, рiч невесела,
але вона дикту ться логiкою вiку. Народ натравлюють на народ. Це обумовлю
i оцiнку людини. Системи стирають найхарактернiшi деталi життя, та i
зворотний хiд: деталi стають образами i символами епохи. Мене непоко©ло,
що хлопцi так байдуже сприйняли появу полiцая. Це нехтування небезпекою.
Вона дрiбна, але повинна б викликати реакцiю. Я подумав: "А може, це
означа щось бiльше? Може, це не тiльки стихiя перебудови свiту, а
пiдсвiдомий симптом людсько© волi, мiсiя яко© не дати свiтовi загинути?
Мене ж не треба вчити, що помиляються не армi©, а полководцi". В такому
разi оцей наш похiд важить у життi бiльше, нiж менi видалось.
Вулиця двигтiла, стогнала, скликаючи до вiкон немiчних i недужих, тих,
кому нема у що вдягнутися, кого знесилив голод. В одному з вiкон я
побачив обличчя Андрiя Крицi, що схопив запалення легенiв, розносячи нашу
газету. Я помахав йому рукою. Вiн усмiхнувся.
Ми вступали на Ринкову площу в ту ж мить, що й колони з Пiдзамча i
Городецько© вулицi. Рiки облич i дум, краси i вiри. Навряд чи Львiв бачив
щось подiбне за всю свою iсторiю.
З ратушi винесли столик, на якому я колись писав для Живецького листи.
На нього пiднiмалися промовцi. Я подумки заздрив ©м. Вони нiби не
вiдчували збентеження перед цi ю багатолюдною аудиторi ю.
На столику, розмахуючи руками, говорив Михайло Андрiйчук.
- Я питаю, - гукав вiн, - ма мо ми право на людське життя чи нi?
- Ма-а- мо-о-о! - озвалась юрба.
- Чи ми не вмi мо газдувати?
- Вмi-i-емо-о-о! - гримало в мури кам'яниць.
- Чи так зачерствiло наше серце, що не здатнi бути добрими?
- Не зачерствiло-о-о...
Нараз мов пiд ногою хруснула трiска. Андрiй упав на руки товаришiв,
упав з якимсь недоказаним словом i вмер з ним, вiдкинувши голову,
прикувавши мертвий погляд до скульптурних фiгур на Корняктовому палацi. З
дахiв навколо площi лящали пострiли, зойкаючи, мов засмоктанi землею,
опускалися додолу люди.
Я вискочив на столик, замахав прапором.
- Розходьтеся пiд мури! - щосили крикнув у натовп, але голос мiй
розтанув у голосiннi.
По держаку вдарила, перерiзавши навпiл, куля. Я замахав уламком,
показуючи на стiни будинкiв, гукаючи:
- Пiд мури! Пiд мури!..
Я бачив, як упав, схопившись за груди, Клим Вирва, як пiдскочив на
мiсцi i зашкутильгав до рогу Чорно© кам'яницi Покутський. Дзенькали кулi,
пострiли злилися в суцiльну трiскотню. На фронтi все було б iнакше, а тут
я закрив долонями очi й люто, по-звiрячому застогнав. Кулi навколо мо©х
нiг рвали столик. Пiд столиком лежали навхрест Михайло Андрiйчук i Клим
Вирва, трохи далi - Петро Перейма i Григорiй. Золоторiг, попiд ратушею
повз, тягнучи перебитi ноги, Iван Гризота, i над його головою кулi
дзьобали стiну.
Я завмер на столику, що став немов невразимим острiвком. Охопило якесь
безтямне напiвзабуття. Воно розвiялось, коли площа спорожнiла i в провулки
ховалися останнi демонстранти. Я розглянувся навколо i побачив, як вiд
стiни Корняктового палацу вiддiлилися водночас двi постатi: бiг сюди, до
мене, якийсь старий - не Покутський, i бiгла, широко розмахуючи руками,
немов дивуючись, зi сво © прудкостi, Марiйка Вiстун.
Я стрибнув зi столика i кинувся ©м назустрiч. Марiйка була без хустини,
волосся розпатлалось на перекривленому вiд жаху лицi. Менi залишилося
кiлька крокiв - i вона впала. Викрутом ©© кинуло на снiг. За три-чотири
метри лежав старий. Я обвiв поглядом дахи. На них, вишикувавшись лiнi ю,
як червономорськi носороги, з нацiленими на площу карабiнами стояли
солдати. Дивлячись на них, я на недовгу мить ослiп, втратив зiр, як восени
вiд голоду. Коли очi прозрiли, мене з усiх бокiв оточували солдати. Вони
йшли з пiднятими, мов для попередження, карабiнами, з пополотнiлими
обличчями i безтямними поглядами. Менi скрутили за спину руки i одвели пiд
ратушу. З провулка показалися полковник Родзiсад, Опольчик, Сiдлецький,
Ренет. Тепер менi стало ясно, яко© ми припустились помилки: не виставили
дружини на сумiжних вулицях. Не прорвавшись через натовп на площу, поляки
оточили ©© з дахiв.
- Виявля ться, вас кулi минають,- посмiхнувся Родзiсад.- Це поправить
шибениця. Замах на життя Пiлсудського вам дорого коштуватиме 52.
52 Замах справдi мав мiсце. Його здiйснили члени т. зв. укра©нсько©
вiйськово© органiзацi©, що об' днувала нацiоналiстичнi елементи.
Я до болю стиснув зуби i заплющив очi. "Замах? Який замах?"
- Ми вас попросимо назвати прiзвища забитих бандитiв,- проскрипiв
полковник видовженими (досi я не помiчав цього), губами.
Вони волокли мене вiд тiла до тiла, я називав вигаданi прiзвища, i
Родзiсад, щоразу зупиняючи презирливу посмiшку, знизував плечима.
- А цього впiзна ш? - запитав вiн, штовхаючи чоботом старого, що бiг з
Марiйкою до мене.
- Нi,вiдказав я.
Родзiсад зневажливо оглянув труп i процiдив:
- Письменник-бандит Загряда. Не чули про такого?
- Нi.- Я спробував нагнутися над головою Загряди, але мене шарпнули
вбiк.
- А цю панночку зна те?
Марiйка впала на тротуар, вiдкинувши на брук вулицi лiву руку. На ©©
лицi змертвiв слiд жаху. Я вiдвiв погляд i побачив посеред вулицi
розтоптаний труп у солом'янках, котрi я сплiв для Сильвестра Окiльнюка.
Менi не дали подумати, як мiг Окiльнюк сюди потрапити.
- Хто вона? - закричав Родзiсад.
Мiй погляд, мов магнiтом, повернуло до Марiйчино© руки. В пригоршнi
червонiло ще паруюче озерце кровi. Тiльки в пригоршнi. А так кровi навколо
тiла не було видно. До пригоршнi кров збиралась, стiкаючи по руцi, що
лежала нижче, на бруку вулицi. Очi менi застелили сльози. Я хотiв стати
навколiшки, та мене за комiр поставили на ноги.
- Ну?
Я не мав сили говорити.
- Хто?
Я нiчого не бачив, лиш паруюче озерце кровi в пригоршнi. В мо му мозку
щось одвалилось, i я раптом згадав окремi Марiйчинi фрази. Вiд розпуки
розривалося серце.
- Ну? - гаркнув над головою Родзiсад.
- Це моя дитина, полковнику.- 3 очей хлинули сльози, хоч я намагався
стриматись.- Це моя дитина,- сказав я, показуючи на кров.- Вона народилася
вiд кулi. Бережiться...Мене повалили на снiг. - Бережiться, полковнику,-
шепотiв я,- бо вона народилась вiд кулi. Я не знаю, ким вона стане, коли
виросте...
Чернiвцi, 1965
вiд минулого, а ©й сказав багато прикрих слiв. Найгiрше, що це скидалося
на гiмнастичну вправу.
Я iшов у напрямку до головного вокзалу - вела пiдспудна надiя, що
раптом з по©зда зiйде Микола. Тодi я вiдчув би себе далеко впевненiше.
Либонь, то вiчна iсторiя: силу дають переконання. У мене мiцнiшi
переконання, нiж у Марiйки, Миколинi переважають мо©. Попри все нами
попиха потреба розшукати сильнiшого, бо сильнiший повинен би стояти
ближче до iстини. Нашi пошуки сповненi болям i смутком, а згодом над нами
пiдводиться кволодухий тлумач часу i все перекреслю , претендуючи перед
лицем нащадкiв на найнезаперечнiшу правду. I так воно давно ведеться...
Ще здалека я зачув багатоголосий гомiн, потiм побачив: пiд стiнами
вокзалу довгу чергу. Штовхнувши мене лiктем, до черги пробiг задиханий
чоловiк, запитав крайнього i кинувся пiд зачиненi будки, в яких вре©
продавали всяку всячину, вiд цвяхiв до бубликiв. У черзi стояли лiтнi люди
i молодi хлопцi. З розмов я зрозумiв, що чекають товарного по©зда з
вугiллям. Площею походжали полiца©, окремо тримався гурт солдат. Охочих
заробити на розвантажуваннi вагонiв було так багато, що без бiйок навряд
чи обiйдеться, i охоронцi порядку були напоготовi.
У залi я зiткнувся з нашим друкарем Петром Переймою.
- Забiг погрiтися,- сказав вiн.- Товарний прибуде опiвночi, а надворi
морозюга. Перейма жив з сестрою на присiлку пiд Вiнниками.
- Давно сто©ш? - запитав я.
- Ой брате!махнув вiн рукою.- Вiдучора з вечора. А ти куди зiбрався?
Вiн мав звичку, що-небудь питаючи, совати куточком рота, рухаючи бiлий
рубець на щоцi -якийсь донський козачок досягнув його кiнцем шаблi пiд
Обертином. Петро воював за обидва iмператорськi трони, з бiлими вiдбивав
од червоних Причорномор'я, з червоними вгамовував козацький заколот на
Дону, потiм, перехворiвши на тиф, при днався до загону Загряди, що йшов на
захоплений поляками Львiв. Вiн мрiяв про свiтову революцiю, але вмiв
тримати язик за зубами i за це вважався знахiдкою для нашо© друкарнi.
Перейма дивував веселою вдачею. Ми були переконанi, що, потрапивши в
лабети жандармерi©, вiн водитиме слiдчих за нiс, поки його не
розстрiляють. До "друзiв" i органiзацi© "Воля" ставився як до iнертно©, не
варто© уваги сили. 51
51 Iз засновано© у 1919 р. нацiоналiстично© органiзацi© "Воля",
натхненником яко© були клерикальнi кола Галичини, у цей перiод формувалася
терористична вiйськова органiзацiя.
Я усмiхнувся у вiдповiдь на його запитання.
- На залiзничних станцiях,- сказав я,- завжди, як у камерi схову,
трохи призабутих нами сподiвань. Хочу подихати ©х духом.
- Зна мо тебе! - моргнув Петро.- Бив би ти задарма ноги. Ну що ж,
iгуменовi дiло, а братi© зась.
Вiн менi створював репутацiю отамана. Чим частiше я говорив про себе
щиру, звичайну правду, тим бiльше йому здавалося, що це намагання ховатися
за скромнiстю. У нього очi спалахували вогнем, коли я кидав реплiки:
"Галичани - прихованi бандити", "У кожному з нас живе Довбуш" чи "Треба
вбити полковника Родзiсада". Вiн захлинався од смiху i вигукував: "Ох ти,
брате Повсюдо!"
- Як вважа ш,- звернувся я до нього,- коли скомандувати черзi "До
збро©!", було б на що подивитися?
Петро запчихав шипучим, потiм зайшовся розкотистим молодецьким реготом.
-- Ну, ти ще й пита ш,- i заблискали золотi дробинки в зiницях.- От би
солдати дременули! - Рубець на його засiпаному лицi блiдiв, мов розпечена
дротина.
Мимо нас пройшов зацiкавлений полiцай. Петро сплюнув i вийняв капшук з
тютюном.
- А щоб тебе, рака, грiм убив! - пробурмотiв вiн.- Я його знаю. З
Винникiв продажна шкура.
- Укра©нець?
- Атож.
- Треба роздягти сучого сина i пустити голим на мороз.
- А-га-га-га! - вибухнув Петро, уявивши нагого полiцая на снiгу.-- Ох
ти, брате Повсюдо!..
"Жарти жартами,- подумав я,- а вiн пiде з нами у вогонь i в воду".
До перону пiдiйшов варшавський по©зд. Я потис Петровi руку. Забiгали
носильники, в почекальнi хлинули польськi солдати, сiм'© колонiстiв з
лозинковими скринями i клунками. Я став пiд стiну в тунелi. За кiлька
крокiв вiд мене, вдивляючись в обличчя при©жджих, чатували переодягненi
агенти; один менi видався знайомим, i це справдi був той самий невдаха,
якого я колись виманив у поле, але тепер вiн не звертав на мене уваги. В
них, бiдолашних, пам'ять, мов туристська база. Мимо нас протупали лунким
опустiлим тунелем останнi пасажири, я пiшов до касового залу слiдом за
агентами, роздiляючи ©х невдоволення i розчарування: ми не зустрiли тих,
на кого чекали.
Надворi падав снiг. Я не наважився ©хати разом з агентами i пропустив
трамвай. На тротуарах товпилися люди, мляво походжали пари. Я вийшов до
середмiстя, пiдозрiло покосився на Корняктову кам'яницю. В усiх поверхах
яскраво горiли вiкна, на брук сипалося казкове сяйво. Корняктiв будинок
виглядав настiльки обжитим, що важко було допустити думку про нiчлiг у
пiдвалi. Я пiшов по вулицi Коперника, минув палац Потоцьких. Пишна будiвля
здалась менi ще неприступнiшою. Од не© вiяло суворою стриманiстю, яка не
вселяла довiр'я. З сумом подумав, що на цю нiч навряд чи знайду притулок
мiж чарiвними стiнами "малого Парижа".
У кiнцi вулицi наздогнав п'яних офiцерiв. Тро з них дi сяк-так
трималися на ногах, а четвертий, незабутнiй "потомок польських
революцiонерiв" капiтан Опольчик, ледве волiкся, звiсившись на ши©
товаришiв.
- Тому-то знання i цiннiшi правильного погляду, сказав Платон,-
белькотiв Томаш Ренет, покручуючи великою головою.
- Платон менi до...- признався сусiд.- Ця Ореста мене виснажила,
панове. Щоб вона сказилася.
Ренет засмiявся i, щось згадавши, поцiлував два пальцi i викинув руку
над головами горiлчаних братiв, мов посилаючи поцiлунок засоромленiй
матiнцi небеснiй.
- Гу-у-у! - сказав Опольчик.
Офiцери звернули до зу©тського фiльварку, справили бiля ротонди
потребу, зозулясте дивлячись на куполи, потiм вивели Опольчика на середню
алею i стали прощатися. Це була неповторна картина. Поклавши на уявнi
труби пальцi, вони зарипiли траурно-трiумфальну симфонiю Берлiоза. Менi це
здалося символiчним. Королiвською вулицею до площi Бастiлi© пряму колона
музикантiв, якими шаблею диригу переодягнений в однострiй нацiонального
гвардiйця Гектор Берлiоз. Музика оплаку геро©в французько© революцi©,
тiла яких похованi на площi... Польськi офiцери так невинно винагородили
мене за пiдлiсть Опольчика, що я був схвильований до слiз. Вони похоронили
його, цинiчно насмiявшись. Спотикаючись i балансуючи руками, вiн боровся з
пiдгiрком, на який пiднiмалась алея, стогнав, а офiцери, похнюпившись,
рушили назад.
Я вибрався з-за дерев i пiшов за Опольчиком.
- Пане офiцер! - гукнув я.
- Е-е-е...
- Що з вами, пане Опольчик?
Вiн захропiв, туманним зором ковзнув по мо му лицi. Над але ю
яскравiли, нiби усмiхаючись, лiхтарi. Голова Опольчика безвладно впала на
груди. Я пiдняв йому пiдборiддя. Обличчя його було нещасне i смертельно
блiде.
- Хто ви? - запитав я.
- Хто? - вiн iкнув i закинув назад голову.
- Так, хто?
Опольчик зiтхнув, в очах його мигнула тiнь свiдомостi, i вiн
несподiвано заплакав.
- А хто? Я не знаю, хто я.- Вiн вiдступив од мене i, сiвши на смiтницю,
по-справжньому заридав.- Хто я? - питав вiн мiж приступами плачу.- Хто?..
Я закурив цигарку i пiшов геть.
Ми з Покутським перезирнулись, i кожен iз нас зрозумiв, що один для
одного не ма мо новин. Микола, усi, хто був у таборi i хто вирвався з рук,
безслiдно пропали. Я сiв переглядати газети. У "Вiснику" просякали натяки
на те, що потрiбно готуватися до вилазки за Збруч з метою повалення
"тамтешнього уряду". Друкувалися повiдомлення, що в лютому питання про
Галичину знову буде розглядати Рада Лiги нацiй. "Друзi" чекали вiд цього
деяких змiн, розраховували на дозвiл полiтичних громад. I польськi, i
галицькi газети були заповненi iнформацiями про дооровiльний набiр до
армi©. Я написав оглядову статтю про становище в колонi© i, вiддавши ©©
Переймi, вiднiс Грушевичевi рукописи. Лiкар подав менi розгорнений томик з
пiдкресленими рядками: "Польща повинна виробити i виробить вищий i кращий
iдеал суспiльного життя, нiж комунiстична Росiя, створить бiльш високу
матерiальну цивiлiзацiю, нiж трудова Нiмеччина".
- Що ви на це скажете? - запитав Грушевич, заплiтаючи тороки на халатi.
- Сестрою самовихваляння завжди була i буде жорстокiсть,- сказав я.-
Людина i каста, впевненi в розквiтi системи не терплять сумнiвiв i
непокори.
- Я тi © само© думки,- озвався лiкар.- 3 одного боку це заявка на
занепад, але доки все пiде з вiтром, звiда мо лиха.
- Вам не робили закидiв за уривок?
- Ви зна те, нi. Не збагну, в чому рiч. Це схоже на пiд'юджування,
мовляв, ану ще щось викинь. Нинi це в модi. Нiби заплющують очi, а на дiлi
пильно стежать за кожним кроком, вибираючи слушний момент, щоб знешкодити.
Грушевич хитався мiж "друзями" i комунiстами. Та легко було помiтити,
що його настрiй залежав вiд того, хто береться опублiкувати його писання.
Згадавши про "добровiльний набiр" до армi©, я хотiв було спитати його,
чи не збiльшився наплив божевiльних, але передумав. Мене те видовище
болюче вразило першого разу. Ми опустилися на поверх нижче, до кав'ярнi, i
замовили чаю з бутербродами. За столиком Грушевич двiчi запитливо глянув
на мене, потiм, узявши мiж долонi порожню склянку, загадково всмiхнувся.
- Учора з Тернополя при©жджала моя Христина
- Вона на волi?
Грушевич кивнув.
- Я на весь день вiдпросився з роботи, оглянули мiсто. Шкода, що менi
невiдомо, де ви тепер замешкали. Христина хотiла з вами побачитись.
- Жалкую,сказав я, розмiрковуючи, чи не можливий в цьому який-небудь
пiдкоп.- Як у Тернополi? Що вона розповiдала?
Грушевич прицмокнув, вiдповiв не зразу.
- Там вiдбулися арешти. Готують демонстрацiю протесту.
Про це вiн мiг довiдатися i вiд "друзiв". Була така мить, що я подумав
поговорити з ним вiдверто, та, на щастя, вiн мене випередив.
- Скажу вам щиро,- засовався вiн на стiльцi,- мене Христина не втiшила.
Моя донька - фанатичка. Так, Прокопе.- Вiн поморщився i зiтхнув.- Живе на
вiру з якимсь комунiстом, без пам'ятi вiд нього. I здоров'ям пiдупала.
Помалу дерев'янi душею i тiлом.
Вiн стрiпнув гривою (Христина теж мала цю звичку, з тi ю рiзницею, що
потiм вiдкидала назад голову i пригладжувала волосся обома руками).
- Так-то воно,- пiдсумував вiн.
Я iшов з клiнiки, картаючи себе за легковажнiсть. Мовчати... Мовчати як
могила. Грушевич зобразив сво© тривоги в чисто людському планi, але нинi
кожний порух душi належить полiтицi. На фронтi менi розповiдали, ще
Гiнденбург ходив до вбиральнi зi спецiально пiдiбраною поставою голови.
Тепер найбiльш рядова людина ходить у масцi актора. Не вгада ш, ким
перекинеться. У розпусно© хвойди бiльше власного лиця.
Пiсля засiдання колегi© я зрозумiв, що всi мо© пошуки i дослiди нiчого
не вартi. На свiтi одна правда - революцiя. Я стояв на вулицi бiля стiни,
як i тодi, коли при©хав з Перемишля, та не тому, що не знав, куди
податися, а тому, що не впiзнавав себе. За винятком Покутського i Перейми,
я з першого знайомства знав колишнього непеесiвця Григорiя Золоторога,
недавнього радикала Клима Вирву, малоосвiченого, як казав. Покутський,
комунiста Iвана Гризоту, рiк тому аполiтичного шевця Михайла Андрiйчука.
Та я побачив, що вони йшли до цього дня не легшими стежками. Обличчя ©х
були знiвеченi сумнiвами i роздумами, майже всi вперше розправили плечi.
Коли йшло засiдання, я думав, що революцiя - це сповiдь перед прийдешнiм,
але потiм вiдчув, що це початок вiку.
Не було Миколи, не було багатьох, кого хотiлося б побачити на
барикадах. Але ми знали, що мусимо починати i будемо вiдповiдати перед
судом часу.
Заходило сонце. Над Святоюрським храмом поблискувала хрести. Там було
дво "по-сво му" мудрих з нашо© комуни. Мiж середмiстям i храмом
"по-сво му" мудрий Грушевич обурю ться на доньку. На цвинтарi спочива
пограбований Кривов'яз. Десь там, куди закочу ться сонце, носить каторжнi
кайдани Микола Павлюк. Ще далi пнеться до дорiбкiв мiж чужими людьми
Тодосiй Слiпчук. Як нас розвiяло з просто© жменьки безпритульних. Виннi
тут i вiтри, виннi i ми. Це скида ться на жарт iсторi©, адже не треба
особливо прозiрливих очей, щоб побачити, що вихiд з неволi тiльки один.
Але це i трагедiя. Так, так. Трагедiя в сучасному i старогрецькому
значеннi цього слова.
Сонце вже сiло. Я заспiшив до Покутського друкувати на завтра газету.
Менi доручили йти в колонi з Волинського тракту. На кiлька десяткiв
тисяч тут лиш яка-небудь пiвсотня львiв'ян мала роботу. Голодна смерть
робила сюди не один захiд. Пiд час реквiзицiй та обшукiв солдати i полiца©
конфiскували найцiннiшi речi, не доходила вода з мiсько© мережi, не було
електричного освiтлення, не вивозились покидьки. Але саме тут панував той
самий гомеостаз, який польськi вченi називали прокляттям Галичини, i
звiдси з кожно© квартири хто-небудь вийшов у призначену годину.
Я показав хлопцям посвiдчення, пiдписане членами колегi©, i попросив
дати сигнал. Через пiвгодини на вулицi зiбралась незлiченна маса людей.
Стиха гомонiли. Iз бiчного провулка вийшов полiцай. Вiн нерiшуче
наблизився до колони, широко розплющеними очима глипнув на прапор i
вимучено спитав, куди ми збира мося.
- На поклiн жертвам вiйни,- сказав я.
Полiцай знизав плечима, зiйшов на тротуар i розгублено подивився на
колону. Трохи звикшись, вiн з закладеними за спину руками знову пiдiйшов
до мене.
- Яким жертвам? - запитав вiн.
- Хiба це ма значення. Царi на вiйнах не вмирають.
- Пора,пiдказали за плечима.
Колона рушила. Полiцай iшов тротуаром, але на нього не звертали уваги.
Збагнувши вiдноснiсть добра i зла, люди двадцятого вiку розглядають
сво©х ближнiх пiд якимсь одним кутом зору. Це, безумовно, рiч невесела,
але вона дикту ться логiкою вiку. Народ натравлюють на народ. Це обумовлю
i оцiнку людини. Системи стирають найхарактернiшi деталi життя, та i
зворотний хiд: деталi стають образами i символами епохи. Мене непоко©ло,
що хлопцi так байдуже сприйняли появу полiцая. Це нехтування небезпекою.
Вона дрiбна, але повинна б викликати реакцiю. Я подумав: "А може, це
означа щось бiльше? Може, це не тiльки стихiя перебудови свiту, а
пiдсвiдомий симптом людсько© волi, мiсiя яко© не дати свiтовi загинути?
Мене ж не треба вчити, що помиляються не армi©, а полководцi". В такому
разi оцей наш похiд важить у життi бiльше, нiж менi видалось.
Вулиця двигтiла, стогнала, скликаючи до вiкон немiчних i недужих, тих,
кому нема у що вдягнутися, кого знесилив голод. В одному з вiкон я
побачив обличчя Андрiя Крицi, що схопив запалення легенiв, розносячи нашу
газету. Я помахав йому рукою. Вiн усмiхнувся.
Ми вступали на Ринкову площу в ту ж мить, що й колони з Пiдзамча i
Городецько© вулицi. Рiки облич i дум, краси i вiри. Навряд чи Львiв бачив
щось подiбне за всю свою iсторiю.
З ратушi винесли столик, на якому я колись писав для Живецького листи.
На нього пiднiмалися промовцi. Я подумки заздрив ©м. Вони нiби не
вiдчували збентеження перед цi ю багатолюдною аудиторi ю.
На столику, розмахуючи руками, говорив Михайло Андрiйчук.
- Я питаю, - гукав вiн, - ма мо ми право на людське життя чи нi?
- Ма-а- мо-о-о! - озвалась юрба.
- Чи ми не вмi мо газдувати?
- Вмi-i-емо-о-о! - гримало в мури кам'яниць.
- Чи так зачерствiло наше серце, що не здатнi бути добрими?
- Не зачерствiло-о-о...
Нараз мов пiд ногою хруснула трiска. Андрiй упав на руки товаришiв,
упав з якимсь недоказаним словом i вмер з ним, вiдкинувши голову,
прикувавши мертвий погляд до скульптурних фiгур на Корняктовому палацi. З
дахiв навколо площi лящали пострiли, зойкаючи, мов засмоктанi землею,
опускалися додолу люди.
Я вискочив на столик, замахав прапором.
- Розходьтеся пiд мури! - щосили крикнув у натовп, але голос мiй
розтанув у голосiннi.
По держаку вдарила, перерiзавши навпiл, куля. Я замахав уламком,
показуючи на стiни будинкiв, гукаючи:
- Пiд мури! Пiд мури!..
Я бачив, як упав, схопившись за груди, Клим Вирва, як пiдскочив на
мiсцi i зашкутильгав до рогу Чорно© кам'яницi Покутський. Дзенькали кулi,
пострiли злилися в суцiльну трiскотню. На фронтi все було б iнакше, а тут
я закрив долонями очi й люто, по-звiрячому застогнав. Кулi навколо мо©х
нiг рвали столик. Пiд столиком лежали навхрест Михайло Андрiйчук i Клим
Вирва, трохи далi - Петро Перейма i Григорiй. Золоторiг, попiд ратушею
повз, тягнучи перебитi ноги, Iван Гризота, i над його головою кулi
дзьобали стiну.
Я завмер на столику, що став немов невразимим острiвком. Охопило якесь
безтямне напiвзабуття. Воно розвiялось, коли площа спорожнiла i в провулки
ховалися останнi демонстранти. Я розглянувся навколо i побачив, як вiд
стiни Корняктового палацу вiддiлилися водночас двi постатi: бiг сюди, до
мене, якийсь старий - не Покутський, i бiгла, широко розмахуючи руками,
немов дивуючись, зi сво © прудкостi, Марiйка Вiстун.
Я стрибнув зi столика i кинувся ©м назустрiч. Марiйка була без хустини,
волосся розпатлалось на перекривленому вiд жаху лицi. Менi залишилося
кiлька крокiв - i вона впала. Викрутом ©© кинуло на снiг. За три-чотири
метри лежав старий. Я обвiв поглядом дахи. На них, вишикувавшись лiнi ю,
як червономорськi носороги, з нацiленими на площу карабiнами стояли
солдати. Дивлячись на них, я на недовгу мить ослiп, втратив зiр, як восени
вiд голоду. Коли очi прозрiли, мене з усiх бокiв оточували солдати. Вони
йшли з пiднятими, мов для попередження, карабiнами, з пополотнiлими
обличчями i безтямними поглядами. Менi скрутили за спину руки i одвели пiд
ратушу. З провулка показалися полковник Родзiсад, Опольчик, Сiдлецький,
Ренет. Тепер менi стало ясно, яко© ми припустились помилки: не виставили
дружини на сумiжних вулицях. Не прорвавшись через натовп на площу, поляки
оточили ©© з дахiв.
- Виявля ться, вас кулi минають,- посмiхнувся Родзiсад.- Це поправить
шибениця. Замах на життя Пiлсудського вам дорого коштуватиме 52.
52 Замах справдi мав мiсце. Його здiйснили члени т. зв. укра©нсько©
вiйськово© органiзацi©, що об' днувала нацiоналiстичнi елементи.
Я до болю стиснув зуби i заплющив очi. "Замах? Який замах?"
- Ми вас попросимо назвати прiзвища забитих бандитiв,- проскрипiв
полковник видовженими (досi я не помiчав цього), губами.
Вони волокли мене вiд тiла до тiла, я називав вигаданi прiзвища, i
Родзiсад, щоразу зупиняючи презирливу посмiшку, знизував плечима.
- А цього впiзна ш? - запитав вiн, штовхаючи чоботом старого, що бiг з
Марiйкою до мене.
- Нi,вiдказав я.
Родзiсад зневажливо оглянув труп i процiдив:
- Письменник-бандит Загряда. Не чули про такого?
- Нi.- Я спробував нагнутися над головою Загряди, але мене шарпнули
вбiк.
- А цю панночку зна те?
Марiйка впала на тротуар, вiдкинувши на брук вулицi лiву руку. На ©©
лицi змертвiв слiд жаху. Я вiдвiв погляд i побачив посеред вулицi
розтоптаний труп у солом'янках, котрi я сплiв для Сильвестра Окiльнюка.
Менi не дали подумати, як мiг Окiльнюк сюди потрапити.
- Хто вона? - закричав Родзiсад.
Мiй погляд, мов магнiтом, повернуло до Марiйчино© руки. В пригоршнi
червонiло ще паруюче озерце кровi. Тiльки в пригоршнi. А так кровi навколо
тiла не було видно. До пригоршнi кров збиралась, стiкаючи по руцi, що
лежала нижче, на бруку вулицi. Очi менi застелили сльози. Я хотiв стати
навколiшки, та мене за комiр поставили на ноги.
- Ну?
Я не мав сили говорити.
- Хто?
Я нiчого не бачив, лиш паруюче озерце кровi в пригоршнi. В мо му мозку
щось одвалилось, i я раптом згадав окремi Марiйчинi фрази. Вiд розпуки
розривалося серце.
- Ну? - гаркнув над головою Родзiсад.
- Це моя дитина, полковнику.- 3 очей хлинули сльози, хоч я намагався
стриматись.- Це моя дитина,- сказав я, показуючи на кров.- Вона народилася
вiд кулi. Бережiться...Мене повалили на снiг. - Бережiться, полковнику,-
шепотiв я,- бо вона народилась вiд кулi. Я не знаю, ким вона стане, коли
виросте...
Чернiвцi, 1965