Страница:
посилаю до нього Марину з рештою фронтового золота - i республiка пада .
Як я доведу, що вiн привласнив золото? Але його непоко©ть недобита жертва,
i вiн пiдда мене остракiзмовi.
- Ви чули, панство, що у Львовi буде вiдкрито пам'ятник жертвам
свiтово© вiйни? - звернулась Мигельська.
- Так, вiд тебе,- на©вно мовила Марiйка, бо це повiдомлення
призначалося менi. Я нудьгуюче дивився у вiкно. Я не знав, що на це
вiдповiсти, i не пiдтримав розмови. Досить з мене, треба остерiгатися
балачок.
- Були пропозицi© поставити цей пам'ятник на мiсцi Мiцкевичевого.
- Польський уряд не дозволить,- озвалася Марiйка.
- Пада снiг,- сказав я.
Дiвчата повернулися обличчями до вiкна. Снiг опускався рiдко, нiби небо
вирiшило з'ясувати, чи на землi не будуть протестувати.
- Я дуже люблю цей час, - прошепотiла Мигельська.- Вiдбуваються якiсь
змiни, хвилю шся, задума... Дивiться. який лапастий пiшов. Ой, як гарно!
Але скажiть, чи й вам зда ться, що в такi хвилини все навколо ста чужим?
Марiйка кивнула.
- Трiшки моторошно,- провадила далi Мигельська.- Видко, в нас
залишилося щось вiд наших давнiх предкiв, на очах яких почав мiнятися
клiмат. Взагалi осiнь поспiль зворушлива. Бабине лiто, журавлi, пожовкле
листя, гудiння вiтру в коминi, перший снiг... Люди в цю пору бiльш
зiбранi, уважнiшi до всього навколишнього. Так, так. Менi завжди хочеться
про це написати. Я пiду, товариство. До побачення.
Я провiв поетесу до виходу i замкнув дверi на ключ.
- Так би кудись пiшла,- сказала Марiйка.
- Кепсько ти вигляда ш, дiвчино. Потерпи.
- Я майже здорова. Прокопе. Поведи мене зна ш куди: на цвинтар.
Я посмiхнувся:
- Ти ж не хотiла б мене там бачити.
- Пiдемо? Дивись собi у вiкно, поки я вдягнуся.
- Не натвори лиха, лежи.
- Ну не переч,- попросила вона.- Я здорова. I ми з тобою ще нiкуди не
ходили. Ти сам милу шся свiтом божим. Та, правда, ти ж его©ст...
- Облиш цi концентрованi характеристики. Его©ст, авантюрист, мракобiс!
Може, просто дивак? Чи людина зi страху, як казав Микола Павлюк. Люди зi
страху - це створiння неволi, до певно© мiри дон-кiхоти, частiше
терпеливцi, зрiдка бунтарi. Словом, нинi вони в однiй личинi, завтра в
iншiй. Та причиною цього не безхарактернiсть, а безвихiдь, яка штрика
то косою, то вилами, замаху ться то цiпом, то арканом.
- Це назива ться "хамелеон".
- Так? Почекай, ще щось мав сказати i забув.
- А може, це викрут? Я готова. Прокопе. Йдемо?
Потiли дахи, в ринвах чулося поцюкування крапель. З пiдворiття в
напрямку до Ринково© площi вели розпливчастi слiди Мигельсько©. Небагато
минуло, як я починав спочатку. I ось я в гiршому станi, нiж був.
- Пiдемо туди,- показав я в протилежний до слiдiв Мигельсько© бiк.
- О, ти i в цьому вiрний собi! - засмiялась Марiйка, збагнувши, що мене
вабить пройти незайманим тротуаром.
- Я забобонний.
- Даю слово, що ти що-небудь вигада ш на цвинтарi.
- Можливо.
- Про що ти дума ш?
- Про революцiю.
- Ха-ха!
- Не.вiриш? От ви, ©й-богу! Рiвно два роки тому я йшов на розмову зi
стату ю Франца-Йосифа, признався однiй дiвчинi, а вона насмiялась. А я
казав правду.
- Що то була за дiвчина?
- © звали Ревекою. Вона наклала на себе руки.
- Хтось скривдив?
- Доля. Жахгубити себе нi за що. I жахливий суд людини над людиною.
Чому бог час вiд часу не дозволя злочинцям карати себе самих?
Вiн став втикати голку в очнi ями.
Не слiд,- кричав вiн,- видiти очам тим
Нi мук мо©х, нi вчиненого зла..." 41
41 Монолог Едiпа з трагедi© Софокла "Цар Едiп".
- Полiца© iдуть, Прокопе.
- Вiзьми мене пiд руку.
Так, мучачись не раз,- багато раз
Вiй протикав орбiти, i з очей
Стiкала кров на бороду його
Не краплями,- а струмiнь проливний
Червоно-чорний полоскав ©©... 42
42 Там же.
Полiца© позирнули на мене з зацiкавленням. Я був одягнений у стару
куртку i, мабуть, здавався набагато старшим за Марiйку. Минувши нас, вони
обмiнялися веселими реплiками. Човгання ©х чобiт раптом припинилось. Я
оглянувся. Вони стояли, дивлячись нам услiд, немов побившись об заклад, що
ми не батько й донька. Я й сам почував себе нiяково з цi ю юною лебiдкою.
Що вона в менi побачила?! Як лишень я буду за це розплачуватись?..
На мо му обличчi, певно, проступили в цю хвилину старечi тiнi, як
бувало в Тодосiя, бо Марiйка запитала:
- 3 тобою щось негаразд. Ти нiби хворий?
- Полiца©в злякався,- вiдказав я.
Вона похитала головою.
- Нi, коли ти так швидко вiдповiда ш - кажеш неправду. Я вже
переконалася. Це було, коли ти розмовляв з Зоряною Мигельською. Виходить,
у тебе звички, ти не абстрактний продукт суспiльства.
- Помиля шся, це автоматизм.
- У деталях людського життя багато поезi©.
- У них все - поезiя. Але нинi деталi поспiль стандартнi.
- Не сперечайся, колорит у характерах завсiди буде iснувати.
- Дiвчинко! - вигукнув я.- В тому-то рiч, що цей колорит нищать
злигоднями i неволею. Це перший крок до того, щоб знебарвити i вихолостити
народ.
- Менi завжди хочеться запитати тебе,- сказала Марiйка, помовчавши,-
чого та уника ш нацiоналiстiв. Я бачу з тво©х мiркувань, що тебе болить те
саме, що i ©х.
- Мене душить недоля народу, а ©х що болить?
- Тим паче.
- Ось i цвинтар,- сказав я.
Марiйка всмiхнулася i тiснiше притиснула до стану мою руку.
- Ми проходили мимо будинку пiр року,- сказав я.- Ти не помiтила, в
якiй позi був Хронос?
- Нi. А що?
- Менi здалося, що його здерли.
- Не може бути.
- Тодi його треба зняти.
- Навiщо?
- Бо плин часу для Львова зупинився.
- Ти сердишся, що ми йдемо на цвинтар?
- Я давно про це мрiяв.
- То в чому рiч? Га, Прокопе?
- Зима.
- Зима,повторила Марiйка.- А ми не першими прийшли на цвинтар. Дивись,
скiльки слiдiв.
- Це розлученi небом прийшли змiтати снiг зi сво©х близьких. Яка
зворушлива турбота!
- Ти бував на львiвському цвинтарi?
- Нi.
- Вiн один з найбагатших у вропi.
- Коли ми хоронили Кривов'яза, я подумав, що цей цвинтар, мабуть,
найхарактернiший тим, що в кожному кварталi можна провести чiтку лiнiю мiж
могилами багачiв i бiднякiв.
- Чого ж ти кажеш, що не був тут?
- Я хотiв почути, чим ти мене здиву ш. Тепер слухай: це один з
найнещаснiших цвинтарiв у вропi. Його пограбували. Ти зараз побачиш. З
гробiвцiв познiмали плити i потрошили черепи в пошуках за золотими зубами
i перснями; мармуровi плити повивозили до Варшави; мiднi хрести i
пiдсвiчники перелили на гарматнi гiльзи. Iнше: спитай, де могила Павлика,-
тобi нiхто не покаже Я можу назвати пiвсотнi прiзвищ визначних людей,
могили яких зрiвняли з землею. Якщо дiти не пiклуються про збереження
пам'ятi сво©х батькiв, то вони будуть поганими батьками. Але ж дiти не
мають змоги це робити, бо оплакують свою долю. Буваючи на цвинтарi, ти
легко можеш зробити висновок про те, куди поспiша цивiлiзацiя. Якщо ©©
слiдiв тут нема , то вона поспiша до гробу.
- Але тут повиннi бути люди, якi мають доглядати пам'ятники.
- . За господаря недавнiй комендант Петрушевичево© резиденцi©.
- Це до прикростi символiчно, сказав би Прокiп Повсюда.
- Той тип постача служанок польським офiцерам,- додав я.- Зате вiн i
йому подiбнi рiжуть патрiотiв: "Знести пам'ятник Мiцкевичу". Чи знають
вони, що Мiцкевича звеличили укра©нцi Попiль i Паращук? 44
44 Автори пам'ятника А. Мiцкевичу у Львовi.
- Могила мого батька,- сказала Марiйка.- Боже, справдi нема
пiдсвiчникiв.
Од пiдсвiчникiв залишилась тiльки масивна залiзна плита з
медальйончиком. Рель ф зображав низьку вiзерунчасту вазу, на якiй сидiв
дикий голуб. Сво рiдний натяк на скороминучiсть життя. Хтось ушанував
галицького депутата: овальний порцеляновий портретик видовбали.
Марiйка молилась, склавши руки на грудях. Вона скидалась на ангела.
- Я йому розповiла про нас,- сказала Марiйка потiм, по дорозi з
цвинтаря.- Не будеш сердитися?
Вона вся немовби свiтилася, погляд став лагiдний i покiрний.
Ось i на тому свiтi зможуть рядити, яке спокутування накинути на мене
за грiхи. А скiльки я ще ряситиму ними!..
Зачесала шарга з дощу i снiгу. На каштанах пiдмокала кора i збиралась
брижами вiд холоду. Я зупинився пiд яблуневою гiлкою, що звисала через
штахети Було дуже багато бруньок. Можна на той рiк чекати вiд садiв
великого врожаю. Взагалi земля жада родити, адже шiсть рокiв ©© топтали i
рвали вибухами, шiсть рокiв вона тужить за хлiборобськими руками. Вона
хоче розгорнутися перед зором шовком жита, теплими смугами наповненого
бджолиним гудiнням картоплиння, розлитися навколо бiлою росою гречаного
солодкого цвiту.
- Якби ти нiкуди не йшов вiд мене! - мовила Марiйка.
Я подумав, що життя мусить полiпшитися. Може, менi вдасться заробити
грошей i сплатити ту чортову контрибуцiю? Чи я до само© смертi маю нести
каторгу? Схоже на те, що бог вiйни вирiшив мене не одним, то iншим
способом звести зi свiту. Навiть у мирний час не хоче поступитися. А якщо
це означа , що буде нова свiтова вiйна? Не може бути, щоб мене випадково
так обплутало...
Гривастюк... Хто б додумався зробити забутий у бузинi бункер могилою?
Як вiн тонко зiграв на скрипцi вiку! Ось вiн передi мною. У вишиванiй
сорочцi, в зеленому капелюсi, простакувато вдоволений, невибагливе
спокiйний, щиро вiдкритi зiницi легко плавають пiд сивiючими бровами,
повторюючи: "Гай-гай.. Тож ма мо в Галичинi свою рiдну владу. Дочекалися.
Довго чекали, дуже довго..."
- Ти якийсь млявий,- каже Марiйка.- Бiльше на цвинтар не пiдемо.
- Все-таки добре, що я заволодiв бункером.
- Бункером?
- Так."Слава богу, це всiх бентежить".
Марiйка запитливо-сумно поглянула на мене i знизала плечима.
- Ще ти щось згаду ш.
- Село, свою хату.
- Продовжуй.- Марiйка очiкувально стулила губи.
- Та бiльше й розповiдати нi про що.
- Не хочеш? - тихiше мовила вона.- I не треба.- Згодом крадькома
зиркнула, твердо, зi злою радiстю додала: - Я люблю тебе i любитиму.
- Про©демось трамва м?
Вона стрiпнула вiями, усмiхнулась:
- Такi ви - зi страху.
Ми висiли аж на Гетьманських валах. Я пообiцяв прийти ввечерi.
У Святоюрському храмi гримiла вiдправа. Я скосив очi на статую
змi борця i став пiднiматися сходами до дверей. Зверху могутнiм водоспадом
на мене лився церковний гiмн. Мене заслiпило сяйво царських ворiт, я
знiчено притулився плечем до колони, забувши перехреститись, i мене зокола
заштрикали похмурi погляди. Я заворушив губами, нiби шепочу молитву.
А господь торжествував, усвiдомлюючи свою вседолаючу мiць. Перед ним
раз у раз падали ниць, попереду я не бачив жодно© гордо пiднято© голови.
Очi, висушенi демонiчним переобтяженням уяви, повзали, як липучi мухи,
шукаючи, хто прихову сво© провини перед богом. Для цих очей невиннiсть
видалася б грiхопадiнням, бо тут падiння було гiднiстю.
Я нишком спостерiгав жебракiв, сповитих у чорнi шалi вдiв, юнакiв i
дiвчат з чорними жалобними стрiчками на рукавах, зморщеними, мов порхавки,
дiдiв, прилизаних батькiв i виснажених матерiв. Цi люди не могли не бути
рабами, i чи©ми рабами вони не були б, усе будуть змагатися в покiрностi i
шпигуватимуть одне за одним.
Коли весь собор падав навколiшки, я подався за колону i тихо вислизнув
надвiр. Проколовши списом дракона, на мене звисока дивився святий. Вiн i
не здогадувався, що в нинiшнi часи його прикладовi грiш цiна. Вiн рвався у
небеса на здибленому конi, не вiдаючи, що дракон тепер отримав право
громадянства. I взагалi - яким недоречним виглядав надi Львовом увесь у
поривi й вiтрi пристрастей Святоюрський храмi Це була симфонiя занепаду. Я
пiшов на горб. Кручено падав снiг, нiби його колотили звуки з собору. В
головi мо©й чогось усе пiшло обертом, i мене почало тягнути за рухом бiлих
схрещених мечiв. Я вiдступив вiд обриву й несподiвано побачив Павла
Ганиша. Власне, я сюди й пiднявся, щоб його побачити, але нiяк не
сподiвався, що вiн вийде з собору пiд час вiдправи. Вiн був з непокритою
головою, в чорному ретельно випрасуваному вбраннi, на лiвому рукавi
полискувала крепова стрiчка. Вiн був iншою людиною. Я навiть завагався, чи
це вiн. Тiло його злегка пружинило, вогкi чорнi очi дивилися весело, майже
щасливо.
- Привiт, Повсюдо,- сказав вiн спокiйно, без радостi й здивування, що
зустрiвся зi мною.
- Здоров, Павле.
- Вийшов на хвильку подихати. Сьогоднi я взяв од хористiв те, чого
добивався.
- Чудово спiвають.
- Скiльки це менi кошту !
- Ти, брате, змiнився,- сказав я.
- Почуваю себе чоловiком.
"Ось воно як!" Я спiвчутливо запитав, по кому вiн носить жалобу.
- По Володимировi Кривов'язу,- вiдказав Ганиш, i вiдказав не те що
крiзь зуби, а так, наче язик його був зшитий з золотих ниток.- Як
пожива ш?
- Сам зна ш, як у мене бува : тиждень голодую, день вiдгодовуюсь.
Павлiв погляд блукав мiж будiвлями Городецько©, i менi здалося, що вiн
не слуха .
- Що Олекса поробля ?
- Ма по горло роботи. Талановитий хлопець, тут одразу запримiтили.
Менi ще можна було уявити Олексу в чорному костюмi з нашивкою на
лiвичцi, та уява моя несподiвано зледачiла. Мабуть, я iз заздрiстю ще
подумав: "Стати чоловiком - це стати над людьми". На жаль, у мене нема
хисту нi композитора, нi художника. Можливо, i я змiг би жахнути рабiв.
Ганиш ще трохи постояв, коротко вiдповiдаючи на мо© запитання. Я,
звичайно, чекав вiд нього цього холодку, але кортiло пересвiдчитись.
Вiдступаючи i поправляючи рукою зачiску, вiн кинув:
- Заходь. Нам з Олексою дали по кiмнатцi,- вiн показав на монастир при
храмi.- Тiсно, але затишно.
I покинув мене не прощаючись. Я вирiшив позичити грошей у когось
iншого.
_
IX_
Я ви©хав до Перемишля вночi, а вдосвiта був уже пiд фортецями. Але тут
менi трапились балакучi хлоп'ята, якi справили мене за мiсто, докладно
пояснивши, яким мостом переходити Сян.
Я не досить тямив, що таке табiр. До того мене збаламутило iнше.
Перемишль - це замки i твердинi. Я покладався на iсторiю, адже всi цi
споруди нинi переосвяченi в тюрми. У льохах Львiвського арсеналу страждали
козаки i гайдамаки, в Петропавловцi сидiв Чернишевський.
Покутський розшукав на фортечнi грати таку сталь, яка варилася тiльки
один раз, причому рецепт i сталевара з певних мiркувань знищили. Двi
тонесенькi пилочки ми вклали у звичайнi курячi яйця, мистецьки з' днавши
плiвку i шкаралупу. Я страшно обурився, почувши, що табiр - це огороджене
колючим дротом поле з землянками.
Розстебнувши Грушевичiв плащ, я дiстав з внутрiшньо© кишенi грошi. Мав
кiлька марок на прохарчування, але хлоп'ята пiд замком Казимира Великого
розповiли менi дещо про начальника табору, вiдставного полковника,
чутливого до чарки, i я купив пляшку горiлки й рушив до вкритого червоною
бляхою будиночка на перемишлянському Пiдзамчi; над будиночком, нiби
пiдхоплена вiтром перепиранка, лiтала голубина зграя.
Була гарна зимова днина, якась сонно незворушна й iскриста, нiби
Марiйка в приступi меланхолi©. Я вiдчинив увiнчану дерев'яним хрестом
хвiртку. Прошумiвши на купi золотисто© соломи, до мене кинулись собаки. х
було аж четверо. Вони зупинилися крокiв за три вiд мене i забликали очима.
Сука завбiльшки з добре телятко, випроставши м'якi переднi лапи i
прогнувшись у крижах, лизнула повiтря i сардонiчне засмiялась. За нею
засмiялися iншi члени сiм'©, i менi стало моторошно вiд ©х майже людського
смiху - очевидно, одного з приголомшливих досягнень полковника.
- Раni ma bardzo zly humor? 45 - звернувся я до суки.
45 Панi в дуже поганому настро©?
У вiдповiдь вона кашлянула. На звук з-за будинку почали вибiгати кури,
iндики, качки, гуси, що, певно, грiлися проти сонечка. Уся компанiя
вишикувалась позад собак, iз зацiкавленням розглядаючи мене.
Над подвiр'ям залопотiли голуби. На метушню вийшов господар. Та вiн
мовчки подивився на мене примруженими очима i подався до хати. "От
заковика! - подумав я.- Цей полковник i вдома почува себе начальником".
А звiрина продовжувала чекати. Сука знову лизнула повiтря i
заскавучала. Мабуть, треба було i ©м принести гостинцiв, та про це
хлоп'ята нiчого не казали. Я поклав руку на ребро хвiртки. Собаки побачили
в мо му руховi щось непристойне i загарчали. Тодi я спокiйно обiйшов ©х,
пiднявся схiдцями до ганку, витер ноги i, глянувши в сiни, мало не
спiткнувся: з сутiнкiв на мене напружено дивився господар. Обличчя його
було сiре i зливалося з кольором коротко пiдстриженого злиплого волосся.
Я привiтався, сказав, що хотiв би бачити полковника. По лицi господаря
промайнули якiсь хворобливi тiнi, вiн запитав, чого менi треба. Наскiльки
я зрозумiв, передi мною стояв вiдлюдник, чоловiк замкнений i, як завжди в
такому станi, жорстокий, але здатний легко розгубитися, коли на нього
натискати вiч-на-вiч. Вiн стояв навитяжку, тручи пальцем бiчник
приставлено© до стiни драбини на горище, i менi видалося, що вiн невловиме
обходить мене думками, як лiнивець нову роботу.
Коли я назвався солдатом iталiйського фронту, полковниковi очi на
коротку мить посвiтлiли, i вiн запросив мене до кiмнати, вибачився за
безладдя, бо служанок принципово не бере, а нiмого дiда утриму заради
домашньо© птицi - дiтвора зазiха . Ми пробалакали добро© пiвгодини,
полковник мало-помалу розговорився, але дослiдiв не зачепив жодним словом.
Якби я на сво© вуха не чув собачого смiху, то вважав би ©х хлопчачою
вигадкою. А може, серед мешканцiв мiстечка були люди, якi насмiхалися над
його пристрастю, i вiн до пори стримував себе, сподiваючись точнiше
переконатися, що я чужий.
- Я пiд Трентiно командував ротою,- сказав полковник i перейшов на
нiмецьку мову.-Aufstehen!.. Aufgesessen!.. Vielleicht konnten wir am Abend
zusammenkommen? 46
46 Встати!.. По конях!.. Може, ми могли б увечерi зiбратися?
Вiн скоса поглянув на мене, нiби перевiряючи, яке враження справила на
мене його чиста берлiнська вимова.
- Iсh habe mich zu einer Reise entschlossen...47почав було я.
47 Я зважився на подорож...
Полковник несподiвано усмiхнувся i сказав, що раз я при©хав здалека, то
так i бути, вiн мене вислуха . Я вийняв пляшку, велично обмахнув з не©
налiт вiльгостi й поставив на стiл. Полковник розгублено озирнувся по
кiмнатi, розправивши плечi, звiвся, зайшов до сусiдньо© кiмнати i
повернувся з пiдсмаженими голубами, хлiбом i квашеними огiрками. У нього
був такий вигляд, нiби його щойно обiкрали, але, позирнувши на пляшку з
печаткою львiвсько© гуральнi, вiн одiгнав сумнiви.
Ми розпили рiвно половину пляшки. Полковник пожвавiшав iз цiлковитою
щирiстю, .забувши, що я не за цим при©хав, став розповiдати про сво©
дослiди. Я слухав його терпляче i почував себе не лiпше за того злодiя,
який-протягом мiсяця годував м'ясом собаку, а коли залiз через вiкно,
наступив котовi на хвiст. Пташине царство для полковника було тим самим,
що огриблення корiння для дуба. Завдяки йому вiн iснував.
З полковникових спостережень виходило, що кожна птиця ма свiй
характер. У гусей, примiром, фiлософська вдача, качки меланхолiки, голуби
сангвiнiки, а собаки холерики. Але i мiж гусьми, качками, голубами, як i
мiж собаками, оригiнали. Це не просто виявити. Кожна звiрина намага ться
наслiдувати звички господаря, таким чином, господаревi особливо важко
працювати, ми ж бо, присвятивши сво життя науковим проблемам, повнiстю
забува мо про себе. Крiм того, дослiди вимагають великих затрат. Зельта,
наприклад, поки дiйде до тi © стадi©, коли не соромиться демонструвати
сво© звички, випива вiсiмку горiлки. Гуска Пруссiя з'©да пiвфунта
вимочено© в горiлцi кукурудзи. Голуб Мадагаскар потребу близько ста
грамiв.
Полковник подав менi книгу спостережень, коротко зiтхнув, як це робить
утомлена, фанатично вiддана справi людина. Виражаючи дослiдниковi
спiвчуття, я зiтхнув довше, з присвистом.
Пополуднi пiсля того, як я досхочу надивився п'яних гусей i собак,
полковник видав менi записку до свого заступника, дозволяючи менi
побачення з номером 716050. Перед цим старий дивак мав з табором телефонну
розмову (сам вiн перебував у вiдпустцi) i дав заступниковi якiсь
розпорядження з приводу зовнiшностi арештанта.
Поспiшаючи до табору, я думав про систему нашого життя. Це такий
органiзм, руками якого можна i задушити, i воскресити людину. Все залежить
вiд того, наскiльки ти пройдисвiт. А взагалi нiкому невiдомо, куди тече
життя.
Загорожi починались одразу ж за мостом через Сян. Микола вже чекав мене
у дерев'янiй будцi. Я подав солдатовi записку, i той, перекинувши через
плече карабiн, вийшов за ворота. Ми залишилися один на один. Микола
змарнiв, стояв, увiгнувши голову, i так вiн, мабуть, вже ходитиме. Ми
мiцно обнялися, Миколинi очi затуманилися сльозою.
- Ти як сюди дiстався? - запитав вiн охриплим голосом.
Я знизав плечима, чогось не знаходячи що сказати.
- Тебе не Ореста видала,- мовив я, помовчавши.- Зна ш?
Микола махнув рукою, мовляв, це тепер не ма значення.
- Я думав, що ти в фортецi,- заговорив я квапливо. Привiз у варених
яйцях пилочки. А ти в таборi, бачу, й солдат вступився...
- Звiдси не втечеш,- озвався Микола, хотiв було пригнутися, та тiльки
показав рукою на ноги: - По три чоловiки сковують ланцюгами.
- Що я можу для тебе зробити?
Микола насмiшкувато гмикнув i зморщив чоло.
- Звiдси нiкого не випускають, Прокопику.- Очi його звузились.- I сам
занапастишся. Гайном люди стануть, так чи iнакше. Можеш випрохати для мене
полегшення, та вiд цього нiщо не змiниться.
- Тут i полякiв тримають?
Микола кивнув. Згодом запитав:
- Як комуна?
- Розпалась. Грушевич, Ганиш, Чорнота мають посади, а мене звiльнили за
довгий язик. Опольчик такий в полку, "потомок революцiонерiв", видав.
Пани митцi влаштувалися в Святоюрському храмi. А пилки все-таки вiзьми,-
перескочив я на iнше, виймаючи яйця з кишень.
- Даси при солдатовi,- попередив Микола.- Тодi не будуть обшукувати.
До велико© землянки проти вiконця, розсипаючи кайданний передзвiн,
пройшла партiя арештантiв. Усi вони були з непомiрне великими, через
зарiст на обличчi, головами. Мов сторч поставленi пуголовки. А в Миколинiй
бородi вже пробивалась сивизна, та вiн ©©, можливо, й не бачив i про не©
нiхто йому не сказав, бо в таких умовах це дрiбниця.
- З дому вiстi ма ш? - запитав Микола.
- Ще того дня, як тебе забрали, зустрiв Богдана Онука. Тодi пiвсела
чекало на головному вокзалi вiдправки до Канади. Богдан говорив, що в
Марини начебто сухоти. Мене шукають.
Ми досi стояли, зiпершись на стiну бiля вiконця. Микола опустився на
лаву.
- Сiдай. Як же ти далi дума ш жити?
- А що я зроблю? Невидимкою стану?
Микола замислено потер скроню.
- А ця дiвчина - продовжу ш зустрiчатися?
Я просто подивився йому у вiчi, i вiн поклав менi на зап'ястя руку.
- Тiльки революцiя нас вряту ,- сказав вiн.
- Отже, швидше пиляйте сво© окови. Тепер, правда, забагато важче, нiж
було навеснi. Львiв повен вiйська. Треба ж було возитися з стратегi ю i
тактикою! Це не мiсце для докорiв, але я не можу не сказати: революцiя -
це не гра в шахи. Петрушевич вигнав за Збруч бiльшу армiю, нiж мали
поляки. Помiж стрiльцями не було й двох сотень попiвських синiв. Це народ
був пiд карабiном. Його спаплюжили i кинули на заражену тифом територiю.
Ви не могли не знати i про легiон Загряди. Тим часом у сварках зуби з'©ли,
а Галичина гине.
Микола мовчав.
- Я, Миколику, не дорiкаю. Я скаржусь. Не ображайся.
Це був мiй друг, якого я знав з дитинства, якому мав право вилити все,
що зiбралося на серцi, хоч це, можливо, було й несправедливо. Микола
заграв жовнами й опустив очi Я одвернувся, i вiн витер долонею куточки
очей. Менi вперше по-справжньому стало жаль його. Iнодi ми забагато
вимага мо вiд людей. Це теж результат отого наукового звання життя, я б
сказав - ходульного знання, яке врештi решт ставить його на милицi.
- Друкарню не розграбували?- запитав Микола, з неспоко м дивлячись на
солдата, що заходив, мимо вiконця.
- Я ©© перевiз до Покутського.
Мордуючись у якихось думках, Микола невиправдано довго сидiв з опущеною
головою, так нас i солдат застав. Пора була прощатися. Я поклав на стiл
клуночок, запитав солдата, чи можна вiддати арештантовi. Той кивнув, i на
цьому побачення закiнчилося. По дорозi до мiста я мiркував, що можна
бiльше пiдлизатися до коменданта табору. Я мiг би написати про нього в
газету, вiн був би страшенно радий, але Миколу однаково не випустили б, а
©здити до Перемишля нема за що.
На головному вокзалi я стрiв Онисима Невечора.
- При©жджав на похорони родича. Не змогли вилiкувати.- Вiн узявся рукою
за вилогу мого плаща, нiби силомiць хотiв затягнути в лоно свого смутку.-
Пiсля вiйни лiкарi - рiзники. Значна частина хворих умира вiд ©х ножiв.
Поховав та й чекаю по©зда на Станiслав. Так менi якось маркiтно: вже
нiкого нема з родини, зостався сам. А ви звiдки при©хали?
- Тиняюсь, нiде прихилитися,- вiдказав я.
- Ой, живемо як у мiшку. Я вам скажу, що лишень на вiстрi сокири
полiпшення. Я тiльки в сокиру вiрю.- Вiн блиснув на мене бiлком невидющого
ока, i менi раптом захотiлось одiрвати його руку вiд поли. такий вiн був
непевний i бридкий.-У нас села потроху протестують,- провадив вiн далi -
Було б ще кому на чолi стати та розумно це в силу перетворити. Недавно
трапився цiкавий випад При©жджа до села з документом iнспектора молодий
лов'яга i велить вiйтовi збирати вiче. Вiйт-млака, при землi перед панами
повза , не дуже придивлявся до документа.
На вiчi той незнайомець пита людей: "Зброю ма те?" Навколо заминка,
мовчать, бояться сказати правду. Тодi незнайомець гука : "Щоб через годину
всi чоловiки i хлопцi прийшли зi збро ю, хто яку зберiг. Селяни
порозходилися, при вiкнах чатують. На вулицi дехто вже показався з
обрiзом, iншi стали виходити, словом, все село зброю винесло. Приходять на
майдан, а за тим iнспектором нi слуху нi духу. Так сказати, нiчого нiби й
не сталося, але, з iншого боку, веселiше робиться, бо от як не нищили, а
люди сво знають, тримаються напоготовi.
- Випадок справдi цiкавий,- сказав я.- I порозходилися зi збро ю?
- Атож. Вiйт не посмiв одiбрати, бо звiдкiля йому знати, що то за
iнспектор. А може, вiн ще раз при©де? Тут надво гадати.
- Це могло бути й провокацi ю.
- Могло, звичайно,- мовив Невечiр якимсь особливим голосом; мабуть,
перший видобув обрiз, але дотепер не робив подiбного припущення.- Та,
зна те, люди бачили по вiдношенню незнайомця до вiйта, що це свiй хлопець.
А втiм... У мене зна те, що було на серцi? Я згадав, як не раз вранцi ми,
малi, лежимо на печi, мати пiдiгрiва борщ на плитi, а сусiдки, чоловiки
яких уже пiшли в поле, гомонять у хатi про яку-небудь бiду, що
насува ться. Вони балакають, а в мене щемiт, i я люблю всiх, хто в хатi,
за те, що разом журяться. I так воно щоднини, а як-лишень прийде бiда - ми
самi, нiхто не навiду ться, нiби розбрелись у комiрне. Тодi мене огортав
жаль до наших сусiдiв, якi стали нам чужими перед лицем бiди. Щось схоже
було зi мною i того дня. Поховалися за вiкнами i чекають кожне зосiбно,
поки невiдомiсть загляне в двiр. У самого одинокiсть i страх, та пересилив
Як я доведу, що вiн привласнив золото? Але його непоко©ть недобита жертва,
i вiн пiдда мене остракiзмовi.
- Ви чули, панство, що у Львовi буде вiдкрито пам'ятник жертвам
свiтово© вiйни? - звернулась Мигельська.
- Так, вiд тебе,- на©вно мовила Марiйка, бо це повiдомлення
призначалося менi. Я нудьгуюче дивився у вiкно. Я не знав, що на це
вiдповiсти, i не пiдтримав розмови. Досить з мене, треба остерiгатися
балачок.
- Були пропозицi© поставити цей пам'ятник на мiсцi Мiцкевичевого.
- Польський уряд не дозволить,- озвалася Марiйка.
- Пада снiг,- сказав я.
Дiвчата повернулися обличчями до вiкна. Снiг опускався рiдко, нiби небо
вирiшило з'ясувати, чи на землi не будуть протестувати.
- Я дуже люблю цей час, - прошепотiла Мигельська.- Вiдбуваються якiсь
змiни, хвилю шся, задума... Дивiться. який лапастий пiшов. Ой, як гарно!
Але скажiть, чи й вам зда ться, що в такi хвилини все навколо ста чужим?
Марiйка кивнула.
- Трiшки моторошно,- провадила далi Мигельська.- Видко, в нас
залишилося щось вiд наших давнiх предкiв, на очах яких почав мiнятися
клiмат. Взагалi осiнь поспiль зворушлива. Бабине лiто, журавлi, пожовкле
листя, гудiння вiтру в коминi, перший снiг... Люди в цю пору бiльш
зiбранi, уважнiшi до всього навколишнього. Так, так. Менi завжди хочеться
про це написати. Я пiду, товариство. До побачення.
Я провiв поетесу до виходу i замкнув дверi на ключ.
- Так би кудись пiшла,- сказала Марiйка.
- Кепсько ти вигляда ш, дiвчино. Потерпи.
- Я майже здорова. Прокопе. Поведи мене зна ш куди: на цвинтар.
Я посмiхнувся:
- Ти ж не хотiла б мене там бачити.
- Пiдемо? Дивись собi у вiкно, поки я вдягнуся.
- Не натвори лиха, лежи.
- Ну не переч,- попросила вона.- Я здорова. I ми з тобою ще нiкуди не
ходили. Ти сам милу шся свiтом божим. Та, правда, ти ж его©ст...
- Облиш цi концентрованi характеристики. Его©ст, авантюрист, мракобiс!
Може, просто дивак? Чи людина зi страху, як казав Микола Павлюк. Люди зi
страху - це створiння неволi, до певно© мiри дон-кiхоти, частiше
терпеливцi, зрiдка бунтарi. Словом, нинi вони в однiй личинi, завтра в
iншiй. Та причиною цього не безхарактернiсть, а безвихiдь, яка штрика
то косою, то вилами, замаху ться то цiпом, то арканом.
- Це назива ться "хамелеон".
- Так? Почекай, ще щось мав сказати i забув.
- А може, це викрут? Я готова. Прокопе. Йдемо?
Потiли дахи, в ринвах чулося поцюкування крапель. З пiдворiття в
напрямку до Ринково© площi вели розпливчастi слiди Мигельсько©. Небагато
минуло, як я починав спочатку. I ось я в гiршому станi, нiж був.
- Пiдемо туди,- показав я в протилежний до слiдiв Мигельсько© бiк.
- О, ти i в цьому вiрний собi! - засмiялась Марiйка, збагнувши, що мене
вабить пройти незайманим тротуаром.
- Я забобонний.
- Даю слово, що ти що-небудь вигада ш на цвинтарi.
- Можливо.
- Про що ти дума ш?
- Про революцiю.
- Ха-ха!
- Не.вiриш? От ви, ©й-богу! Рiвно два роки тому я йшов на розмову зi
стату ю Франца-Йосифа, признався однiй дiвчинi, а вона насмiялась. А я
казав правду.
- Що то була за дiвчина?
- © звали Ревекою. Вона наклала на себе руки.
- Хтось скривдив?
- Доля. Жахгубити себе нi за що. I жахливий суд людини над людиною.
Чому бог час вiд часу не дозволя злочинцям карати себе самих?
Вiн став втикати голку в очнi ями.
Не слiд,- кричав вiн,- видiти очам тим
Нi мук мо©х, нi вчиненого зла..." 41
41 Монолог Едiпа з трагедi© Софокла "Цар Едiп".
- Полiца© iдуть, Прокопе.
- Вiзьми мене пiд руку.
Так, мучачись не раз,- багато раз
Вiй протикав орбiти, i з очей
Стiкала кров на бороду його
Не краплями,- а струмiнь проливний
Червоно-чорний полоскав ©©... 42
42 Там же.
Полiца© позирнули на мене з зацiкавленням. Я був одягнений у стару
куртку i, мабуть, здавався набагато старшим за Марiйку. Минувши нас, вони
обмiнялися веселими реплiками. Човгання ©х чобiт раптом припинилось. Я
оглянувся. Вони стояли, дивлячись нам услiд, немов побившись об заклад, що
ми не батько й донька. Я й сам почував себе нiяково з цi ю юною лебiдкою.
Що вона в менi побачила?! Як лишень я буду за це розплачуватись?..
На мо му обличчi, певно, проступили в цю хвилину старечi тiнi, як
бувало в Тодосiя, бо Марiйка запитала:
- 3 тобою щось негаразд. Ти нiби хворий?
- Полiца©в злякався,- вiдказав я.
Вона похитала головою.
- Нi, коли ти так швидко вiдповiда ш - кажеш неправду. Я вже
переконалася. Це було, коли ти розмовляв з Зоряною Мигельською. Виходить,
у тебе звички, ти не абстрактний продукт суспiльства.
- Помиля шся, це автоматизм.
- У деталях людського життя багато поезi©.
- У них все - поезiя. Але нинi деталi поспiль стандартнi.
- Не сперечайся, колорит у характерах завсiди буде iснувати.
- Дiвчинко! - вигукнув я.- В тому-то рiч, що цей колорит нищать
злигоднями i неволею. Це перший крок до того, щоб знебарвити i вихолостити
народ.
- Менi завжди хочеться запитати тебе,- сказала Марiйка, помовчавши,-
чого та уника ш нацiоналiстiв. Я бачу з тво©х мiркувань, що тебе болить те
саме, що i ©х.
- Мене душить недоля народу, а ©х що болить?
- Тим паче.
- Ось i цвинтар,- сказав я.
Марiйка всмiхнулася i тiснiше притиснула до стану мою руку.
- Ми проходили мимо будинку пiр року,- сказав я.- Ти не помiтила, в
якiй позi був Хронос?
- Нi. А що?
- Менi здалося, що його здерли.
- Не може бути.
- Тодi його треба зняти.
- Навiщо?
- Бо плин часу для Львова зупинився.
- Ти сердишся, що ми йдемо на цвинтар?
- Я давно про це мрiяв.
- То в чому рiч? Га, Прокопе?
- Зима.
- Зима,повторила Марiйка.- А ми не першими прийшли на цвинтар. Дивись,
скiльки слiдiв.
- Це розлученi небом прийшли змiтати снiг зi сво©х близьких. Яка
зворушлива турбота!
- Ти бував на львiвському цвинтарi?
- Нi.
- Вiн один з найбагатших у вропi.
- Коли ми хоронили Кривов'яза, я подумав, що цей цвинтар, мабуть,
найхарактернiший тим, що в кожному кварталi можна провести чiтку лiнiю мiж
могилами багачiв i бiднякiв.
- Чого ж ти кажеш, що не був тут?
- Я хотiв почути, чим ти мене здиву ш. Тепер слухай: це один з
найнещаснiших цвинтарiв у вропi. Його пограбували. Ти зараз побачиш. З
гробiвцiв познiмали плити i потрошили черепи в пошуках за золотими зубами
i перснями; мармуровi плити повивозили до Варшави; мiднi хрести i
пiдсвiчники перелили на гарматнi гiльзи. Iнше: спитай, де могила Павлика,-
тобi нiхто не покаже Я можу назвати пiвсотнi прiзвищ визначних людей,
могили яких зрiвняли з землею. Якщо дiти не пiклуються про збереження
пам'ятi сво©х батькiв, то вони будуть поганими батьками. Але ж дiти не
мають змоги це робити, бо оплакують свою долю. Буваючи на цвинтарi, ти
легко можеш зробити висновок про те, куди поспiша цивiлiзацiя. Якщо ©©
слiдiв тут нема , то вона поспiша до гробу.
- Але тут повиннi бути люди, якi мають доглядати пам'ятники.
- . За господаря недавнiй комендант Петрушевичево© резиденцi©.
- Це до прикростi символiчно, сказав би Прокiп Повсюда.
- Той тип постача служанок польським офiцерам,- додав я.- Зате вiн i
йому подiбнi рiжуть патрiотiв: "Знести пам'ятник Мiцкевичу". Чи знають
вони, що Мiцкевича звеличили укра©нцi Попiль i Паращук? 44
44 Автори пам'ятника А. Мiцкевичу у Львовi.
- Могила мого батька,- сказала Марiйка.- Боже, справдi нема
пiдсвiчникiв.
Од пiдсвiчникiв залишилась тiльки масивна залiзна плита з
медальйончиком. Рель ф зображав низьку вiзерунчасту вазу, на якiй сидiв
дикий голуб. Сво рiдний натяк на скороминучiсть життя. Хтось ушанував
галицького депутата: овальний порцеляновий портретик видовбали.
Марiйка молилась, склавши руки на грудях. Вона скидалась на ангела.
- Я йому розповiла про нас,- сказала Марiйка потiм, по дорозi з
цвинтаря.- Не будеш сердитися?
Вона вся немовби свiтилася, погляд став лагiдний i покiрний.
Ось i на тому свiтi зможуть рядити, яке спокутування накинути на мене
за грiхи. А скiльки я ще ряситиму ними!..
Зачесала шарга з дощу i снiгу. На каштанах пiдмокала кора i збиралась
брижами вiд холоду. Я зупинився пiд яблуневою гiлкою, що звисала через
штахети Було дуже багато бруньок. Можна на той рiк чекати вiд садiв
великого врожаю. Взагалi земля жада родити, адже шiсть рокiв ©© топтали i
рвали вибухами, шiсть рокiв вона тужить за хлiборобськими руками. Вона
хоче розгорнутися перед зором шовком жита, теплими смугами наповненого
бджолиним гудiнням картоплиння, розлитися навколо бiлою росою гречаного
солодкого цвiту.
- Якби ти нiкуди не йшов вiд мене! - мовила Марiйка.
Я подумав, що життя мусить полiпшитися. Може, менi вдасться заробити
грошей i сплатити ту чортову контрибуцiю? Чи я до само© смертi маю нести
каторгу? Схоже на те, що бог вiйни вирiшив мене не одним, то iншим
способом звести зi свiту. Навiть у мирний час не хоче поступитися. А якщо
це означа , що буде нова свiтова вiйна? Не може бути, щоб мене випадково
так обплутало...
Гривастюк... Хто б додумався зробити забутий у бузинi бункер могилою?
Як вiн тонко зiграв на скрипцi вiку! Ось вiн передi мною. У вишиванiй
сорочцi, в зеленому капелюсi, простакувато вдоволений, невибагливе
спокiйний, щиро вiдкритi зiницi легко плавають пiд сивiючими бровами,
повторюючи: "Гай-гай.. Тож ма мо в Галичинi свою рiдну владу. Дочекалися.
Довго чекали, дуже довго..."
- Ти якийсь млявий,- каже Марiйка.- Бiльше на цвинтар не пiдемо.
- Все-таки добре, що я заволодiв бункером.
- Бункером?
- Так."Слава богу, це всiх бентежить".
Марiйка запитливо-сумно поглянула на мене i знизала плечима.
- Ще ти щось згаду ш.
- Село, свою хату.
- Продовжуй.- Марiйка очiкувально стулила губи.
- Та бiльше й розповiдати нi про що.
- Не хочеш? - тихiше мовила вона.- I не треба.- Згодом крадькома
зиркнула, твердо, зi злою радiстю додала: - Я люблю тебе i любитиму.
- Про©демось трамва м?
Вона стрiпнула вiями, усмiхнулась:
- Такi ви - зi страху.
Ми висiли аж на Гетьманських валах. Я пообiцяв прийти ввечерi.
У Святоюрському храмi гримiла вiдправа. Я скосив очi на статую
змi борця i став пiднiматися сходами до дверей. Зверху могутнiм водоспадом
на мене лився церковний гiмн. Мене заслiпило сяйво царських ворiт, я
знiчено притулився плечем до колони, забувши перехреститись, i мене зокола
заштрикали похмурi погляди. Я заворушив губами, нiби шепочу молитву.
А господь торжествував, усвiдомлюючи свою вседолаючу мiць. Перед ним
раз у раз падали ниць, попереду я не бачив жодно© гордо пiднято© голови.
Очi, висушенi демонiчним переобтяженням уяви, повзали, як липучi мухи,
шукаючи, хто прихову сво© провини перед богом. Для цих очей невиннiсть
видалася б грiхопадiнням, бо тут падiння було гiднiстю.
Я нишком спостерiгав жебракiв, сповитих у чорнi шалi вдiв, юнакiв i
дiвчат з чорними жалобними стрiчками на рукавах, зморщеними, мов порхавки,
дiдiв, прилизаних батькiв i виснажених матерiв. Цi люди не могли не бути
рабами, i чи©ми рабами вони не були б, усе будуть змагатися в покiрностi i
шпигуватимуть одне за одним.
Коли весь собор падав навколiшки, я подався за колону i тихо вислизнув
надвiр. Проколовши списом дракона, на мене звисока дивився святий. Вiн i
не здогадувався, що в нинiшнi часи його прикладовi грiш цiна. Вiн рвався у
небеса на здибленому конi, не вiдаючи, що дракон тепер отримав право
громадянства. I взагалi - яким недоречним виглядав надi Львовом увесь у
поривi й вiтрi пристрастей Святоюрський храмi Це була симфонiя занепаду. Я
пiшов на горб. Кручено падав снiг, нiби його колотили звуки з собору. В
головi мо©й чогось усе пiшло обертом, i мене почало тягнути за рухом бiлих
схрещених мечiв. Я вiдступив вiд обриву й несподiвано побачив Павла
Ганиша. Власне, я сюди й пiднявся, щоб його побачити, але нiяк не
сподiвався, що вiн вийде з собору пiд час вiдправи. Вiн був з непокритою
головою, в чорному ретельно випрасуваному вбраннi, на лiвому рукавi
полискувала крепова стрiчка. Вiн був iншою людиною. Я навiть завагався, чи
це вiн. Тiло його злегка пружинило, вогкi чорнi очi дивилися весело, майже
щасливо.
- Привiт, Повсюдо,- сказав вiн спокiйно, без радостi й здивування, що
зустрiвся зi мною.
- Здоров, Павле.
- Вийшов на хвильку подихати. Сьогоднi я взяв од хористiв те, чого
добивався.
- Чудово спiвають.
- Скiльки це менi кошту !
- Ти, брате, змiнився,- сказав я.
- Почуваю себе чоловiком.
"Ось воно як!" Я спiвчутливо запитав, по кому вiн носить жалобу.
- По Володимировi Кривов'язу,- вiдказав Ганиш, i вiдказав не те що
крiзь зуби, а так, наче язик його був зшитий з золотих ниток.- Як
пожива ш?
- Сам зна ш, як у мене бува : тиждень голодую, день вiдгодовуюсь.
Павлiв погляд блукав мiж будiвлями Городецько©, i менi здалося, що вiн
не слуха .
- Що Олекса поробля ?
- Ма по горло роботи. Талановитий хлопець, тут одразу запримiтили.
Менi ще можна було уявити Олексу в чорному костюмi з нашивкою на
лiвичцi, та уява моя несподiвано зледачiла. Мабуть, я iз заздрiстю ще
подумав: "Стати чоловiком - це стати над людьми". На жаль, у мене нема
хисту нi композитора, нi художника. Можливо, i я змiг би жахнути рабiв.
Ганиш ще трохи постояв, коротко вiдповiдаючи на мо© запитання. Я,
звичайно, чекав вiд нього цього холодку, але кортiло пересвiдчитись.
Вiдступаючи i поправляючи рукою зачiску, вiн кинув:
- Заходь. Нам з Олексою дали по кiмнатцi,- вiн показав на монастир при
храмi.- Тiсно, але затишно.
I покинув мене не прощаючись. Я вирiшив позичити грошей у когось
iншого.
_
IX_
Я ви©хав до Перемишля вночi, а вдосвiта був уже пiд фортецями. Але тут
менi трапились балакучi хлоп'ята, якi справили мене за мiсто, докладно
пояснивши, яким мостом переходити Сян.
Я не досить тямив, що таке табiр. До того мене збаламутило iнше.
Перемишль - це замки i твердинi. Я покладався на iсторiю, адже всi цi
споруди нинi переосвяченi в тюрми. У льохах Львiвського арсеналу страждали
козаки i гайдамаки, в Петропавловцi сидiв Чернишевський.
Покутський розшукав на фортечнi грати таку сталь, яка варилася тiльки
один раз, причому рецепт i сталевара з певних мiркувань знищили. Двi
тонесенькi пилочки ми вклали у звичайнi курячi яйця, мистецьки з' днавши
плiвку i шкаралупу. Я страшно обурився, почувши, що табiр - це огороджене
колючим дротом поле з землянками.
Розстебнувши Грушевичiв плащ, я дiстав з внутрiшньо© кишенi грошi. Мав
кiлька марок на прохарчування, але хлоп'ята пiд замком Казимира Великого
розповiли менi дещо про начальника табору, вiдставного полковника,
чутливого до чарки, i я купив пляшку горiлки й рушив до вкритого червоною
бляхою будиночка на перемишлянському Пiдзамчi; над будиночком, нiби
пiдхоплена вiтром перепиранка, лiтала голубина зграя.
Була гарна зимова днина, якась сонно незворушна й iскриста, нiби
Марiйка в приступi меланхолi©. Я вiдчинив увiнчану дерев'яним хрестом
хвiртку. Прошумiвши на купi золотисто© соломи, до мене кинулись собаки. х
було аж четверо. Вони зупинилися крокiв за три вiд мене i забликали очима.
Сука завбiльшки з добре телятко, випроставши м'якi переднi лапи i
прогнувшись у крижах, лизнула повiтря i сардонiчне засмiялась. За нею
засмiялися iншi члени сiм'©, i менi стало моторошно вiд ©х майже людського
смiху - очевидно, одного з приголомшливих досягнень полковника.
- Раni ma bardzo zly humor? 45 - звернувся я до суки.
45 Панi в дуже поганому настро©?
У вiдповiдь вона кашлянула. На звук з-за будинку почали вибiгати кури,
iндики, качки, гуси, що, певно, грiлися проти сонечка. Уся компанiя
вишикувалась позад собак, iз зацiкавленням розглядаючи мене.
Над подвiр'ям залопотiли голуби. На метушню вийшов господар. Та вiн
мовчки подивився на мене примруженими очима i подався до хати. "От
заковика! - подумав я.- Цей полковник i вдома почува себе начальником".
А звiрина продовжувала чекати. Сука знову лизнула повiтря i
заскавучала. Мабуть, треба було i ©м принести гостинцiв, та про це
хлоп'ята нiчого не казали. Я поклав руку на ребро хвiртки. Собаки побачили
в мо му руховi щось непристойне i загарчали. Тодi я спокiйно обiйшов ©х,
пiднявся схiдцями до ганку, витер ноги i, глянувши в сiни, мало не
спiткнувся: з сутiнкiв на мене напружено дивився господар. Обличчя його
було сiре i зливалося з кольором коротко пiдстриженого злиплого волосся.
Я привiтався, сказав, що хотiв би бачити полковника. По лицi господаря
промайнули якiсь хворобливi тiнi, вiн запитав, чого менi треба. Наскiльки
я зрозумiв, передi мною стояв вiдлюдник, чоловiк замкнений i, як завжди в
такому станi, жорстокий, але здатний легко розгубитися, коли на нього
натискати вiч-на-вiч. Вiн стояв навитяжку, тручи пальцем бiчник
приставлено© до стiни драбини на горище, i менi видалося, що вiн невловиме
обходить мене думками, як лiнивець нову роботу.
Коли я назвався солдатом iталiйського фронту, полковниковi очi на
коротку мить посвiтлiли, i вiн запросив мене до кiмнати, вибачився за
безладдя, бо служанок принципово не бере, а нiмого дiда утриму заради
домашньо© птицi - дiтвора зазiха . Ми пробалакали добро© пiвгодини,
полковник мало-помалу розговорився, але дослiдiв не зачепив жодним словом.
Якби я на сво© вуха не чув собачого смiху, то вважав би ©х хлопчачою
вигадкою. А може, серед мешканцiв мiстечка були люди, якi насмiхалися над
його пристрастю, i вiн до пори стримував себе, сподiваючись точнiше
переконатися, що я чужий.
- Я пiд Трентiно командував ротою,- сказав полковник i перейшов на
нiмецьку мову.-Aufstehen!.. Aufgesessen!.. Vielleicht konnten wir am Abend
zusammenkommen? 46
46 Встати!.. По конях!.. Може, ми могли б увечерi зiбратися?
Вiн скоса поглянув на мене, нiби перевiряючи, яке враження справила на
мене його чиста берлiнська вимова.
- Iсh habe mich zu einer Reise entschlossen...47почав було я.
47 Я зважився на подорож...
Полковник несподiвано усмiхнувся i сказав, що раз я при©хав здалека, то
так i бути, вiн мене вислуха . Я вийняв пляшку, велично обмахнув з не©
налiт вiльгостi й поставив на стiл. Полковник розгублено озирнувся по
кiмнатi, розправивши плечi, звiвся, зайшов до сусiдньо© кiмнати i
повернувся з пiдсмаженими голубами, хлiбом i квашеними огiрками. У нього
був такий вигляд, нiби його щойно обiкрали, але, позирнувши на пляшку з
печаткою львiвсько© гуральнi, вiн одiгнав сумнiви.
Ми розпили рiвно половину пляшки. Полковник пожвавiшав iз цiлковитою
щирiстю, .забувши, що я не за цим при©хав, став розповiдати про сво©
дослiди. Я слухав його терпляче i почував себе не лiпше за того злодiя,
який-протягом мiсяця годував м'ясом собаку, а коли залiз через вiкно,
наступив котовi на хвiст. Пташине царство для полковника було тим самим,
що огриблення корiння для дуба. Завдяки йому вiн iснував.
З полковникових спостережень виходило, що кожна птиця ма свiй
характер. У гусей, примiром, фiлософська вдача, качки меланхолiки, голуби
сангвiнiки, а собаки холерики. Але i мiж гусьми, качками, голубами, як i
мiж собаками, оригiнали. Це не просто виявити. Кожна звiрина намага ться
наслiдувати звички господаря, таким чином, господаревi особливо важко
працювати, ми ж бо, присвятивши сво життя науковим проблемам, повнiстю
забува мо про себе. Крiм того, дослiди вимагають великих затрат. Зельта,
наприклад, поки дiйде до тi © стадi©, коли не соромиться демонструвати
сво© звички, випива вiсiмку горiлки. Гуска Пруссiя з'©да пiвфунта
вимочено© в горiлцi кукурудзи. Голуб Мадагаскар потребу близько ста
грамiв.
Полковник подав менi книгу спостережень, коротко зiтхнув, як це робить
утомлена, фанатично вiддана справi людина. Виражаючи дослiдниковi
спiвчуття, я зiтхнув довше, з присвистом.
Пополуднi пiсля того, як я досхочу надивився п'яних гусей i собак,
полковник видав менi записку до свого заступника, дозволяючи менi
побачення з номером 716050. Перед цим старий дивак мав з табором телефонну
розмову (сам вiн перебував у вiдпустцi) i дав заступниковi якiсь
розпорядження з приводу зовнiшностi арештанта.
Поспiшаючи до табору, я думав про систему нашого життя. Це такий
органiзм, руками якого можна i задушити, i воскресити людину. Все залежить
вiд того, наскiльки ти пройдисвiт. А взагалi нiкому невiдомо, куди тече
життя.
Загорожi починались одразу ж за мостом через Сян. Микола вже чекав мене
у дерев'янiй будцi. Я подав солдатовi записку, i той, перекинувши через
плече карабiн, вийшов за ворота. Ми залишилися один на один. Микола
змарнiв, стояв, увiгнувши голову, i так вiн, мабуть, вже ходитиме. Ми
мiцно обнялися, Миколинi очi затуманилися сльозою.
- Ти як сюди дiстався? - запитав вiн охриплим голосом.
Я знизав плечима, чогось не знаходячи що сказати.
- Тебе не Ореста видала,- мовив я, помовчавши.- Зна ш?
Микола махнув рукою, мовляв, це тепер не ма значення.
- Я думав, що ти в фортецi,- заговорив я квапливо. Привiз у варених
яйцях пилочки. А ти в таборi, бачу, й солдат вступився...
- Звiдси не втечеш,- озвався Микола, хотiв було пригнутися, та тiльки
показав рукою на ноги: - По три чоловiки сковують ланцюгами.
- Що я можу для тебе зробити?
Микола насмiшкувато гмикнув i зморщив чоло.
- Звiдси нiкого не випускають, Прокопику.- Очi його звузились.- I сам
занапастишся. Гайном люди стануть, так чи iнакше. Можеш випрохати для мене
полегшення, та вiд цього нiщо не змiниться.
- Тут i полякiв тримають?
Микола кивнув. Згодом запитав:
- Як комуна?
- Розпалась. Грушевич, Ганиш, Чорнота мають посади, а мене звiльнили за
довгий язик. Опольчик такий в полку, "потомок революцiонерiв", видав.
Пани митцi влаштувалися в Святоюрському храмi. А пилки все-таки вiзьми,-
перескочив я на iнше, виймаючи яйця з кишень.
- Даси при солдатовi,- попередив Микола.- Тодi не будуть обшукувати.
До велико© землянки проти вiконця, розсипаючи кайданний передзвiн,
пройшла партiя арештантiв. Усi вони були з непомiрне великими, через
зарiст на обличчi, головами. Мов сторч поставленi пуголовки. А в Миколинiй
бородi вже пробивалась сивизна, та вiн ©©, можливо, й не бачив i про не©
нiхто йому не сказав, бо в таких умовах це дрiбниця.
- З дому вiстi ма ш? - запитав Микола.
- Ще того дня, як тебе забрали, зустрiв Богдана Онука. Тодi пiвсела
чекало на головному вокзалi вiдправки до Канади. Богдан говорив, що в
Марини начебто сухоти. Мене шукають.
Ми досi стояли, зiпершись на стiну бiля вiконця. Микола опустився на
лаву.
- Сiдай. Як же ти далi дума ш жити?
- А що я зроблю? Невидимкою стану?
Микола замислено потер скроню.
- А ця дiвчина - продовжу ш зустрiчатися?
Я просто подивився йому у вiчi, i вiн поклав менi на зап'ястя руку.
- Тiльки революцiя нас вряту ,- сказав вiн.
- Отже, швидше пиляйте сво© окови. Тепер, правда, забагато важче, нiж
було навеснi. Львiв повен вiйська. Треба ж було возитися з стратегi ю i
тактикою! Це не мiсце для докорiв, але я не можу не сказати: революцiя -
це не гра в шахи. Петрушевич вигнав за Збруч бiльшу армiю, нiж мали
поляки. Помiж стрiльцями не було й двох сотень попiвських синiв. Це народ
був пiд карабiном. Його спаплюжили i кинули на заражену тифом територiю.
Ви не могли не знати i про легiон Загряди. Тим часом у сварках зуби з'©ли,
а Галичина гине.
Микола мовчав.
- Я, Миколику, не дорiкаю. Я скаржусь. Не ображайся.
Це був мiй друг, якого я знав з дитинства, якому мав право вилити все,
що зiбралося на серцi, хоч це, можливо, було й несправедливо. Микола
заграв жовнами й опустив очi Я одвернувся, i вiн витер долонею куточки
очей. Менi вперше по-справжньому стало жаль його. Iнодi ми забагато
вимага мо вiд людей. Це теж результат отого наукового звання життя, я б
сказав - ходульного знання, яке врештi решт ставить його на милицi.
- Друкарню не розграбували?- запитав Микола, з неспоко м дивлячись на
солдата, що заходив, мимо вiконця.
- Я ©© перевiз до Покутського.
Мордуючись у якихось думках, Микола невиправдано довго сидiв з опущеною
головою, так нас i солдат застав. Пора була прощатися. Я поклав на стiл
клуночок, запитав солдата, чи можна вiддати арештантовi. Той кивнув, i на
цьому побачення закiнчилося. По дорозi до мiста я мiркував, що можна
бiльше пiдлизатися до коменданта табору. Я мiг би написати про нього в
газету, вiн був би страшенно радий, але Миколу однаково не випустили б, а
©здити до Перемишля нема за що.
На головному вокзалi я стрiв Онисима Невечора.
- При©жджав на похорони родича. Не змогли вилiкувати.- Вiн узявся рукою
за вилогу мого плаща, нiби силомiць хотiв затягнути в лоно свого смутку.-
Пiсля вiйни лiкарi - рiзники. Значна частина хворих умира вiд ©х ножiв.
Поховав та й чекаю по©зда на Станiслав. Так менi якось маркiтно: вже
нiкого нема з родини, зостався сам. А ви звiдки при©хали?
- Тиняюсь, нiде прихилитися,- вiдказав я.
- Ой, живемо як у мiшку. Я вам скажу, що лишень на вiстрi сокири
полiпшення. Я тiльки в сокиру вiрю.- Вiн блиснув на мене бiлком невидющого
ока, i менi раптом захотiлось одiрвати його руку вiд поли. такий вiн був
непевний i бридкий.-У нас села потроху протестують,- провадив вiн далi -
Було б ще кому на чолi стати та розумно це в силу перетворити. Недавно
трапився цiкавий випад При©жджа до села з документом iнспектора молодий
лов'яга i велить вiйтовi збирати вiче. Вiйт-млака, при землi перед панами
повза , не дуже придивлявся до документа.
На вiчi той незнайомець пита людей: "Зброю ма те?" Навколо заминка,
мовчать, бояться сказати правду. Тодi незнайомець гука : "Щоб через годину
всi чоловiки i хлопцi прийшли зi збро ю, хто яку зберiг. Селяни
порозходилися, при вiкнах чатують. На вулицi дехто вже показався з
обрiзом, iншi стали виходити, словом, все село зброю винесло. Приходять на
майдан, а за тим iнспектором нi слуху нi духу. Так сказати, нiчого нiби й
не сталося, але, з iншого боку, веселiше робиться, бо от як не нищили, а
люди сво знають, тримаються напоготовi.
- Випадок справдi цiкавий,- сказав я.- I порозходилися зi збро ю?
- Атож. Вiйт не посмiв одiбрати, бо звiдкiля йому знати, що то за
iнспектор. А може, вiн ще раз при©де? Тут надво гадати.
- Це могло бути й провокацi ю.
- Могло, звичайно,- мовив Невечiр якимсь особливим голосом; мабуть,
перший видобув обрiз, але дотепер не робив подiбного припущення.- Та,
зна те, люди бачили по вiдношенню незнайомця до вiйта, що це свiй хлопець.
А втiм... У мене зна те, що було на серцi? Я згадав, як не раз вранцi ми,
малi, лежимо на печi, мати пiдiгрiва борщ на плитi, а сусiдки, чоловiки
яких уже пiшли в поле, гомонять у хатi про яку-небудь бiду, що
насува ться. Вони балакають, а в мене щемiт, i я люблю всiх, хто в хатi,
за те, що разом журяться. I так воно щоднини, а як-лишень прийде бiда - ми
самi, нiхто не навiду ться, нiби розбрелись у комiрне. Тодi мене огортав
жаль до наших сусiдiв, якi стали нам чужими перед лицем бiди. Щось схоже
було зi мною i того дня. Поховалися за вiкнами i чекають кожне зосiбно,
поки невiдомiсть загляне в двiр. У самого одинокiсть i страх, та пересилив