Страница:
метеликом. Його захоплювало осiнн марево, як кривда заволiка свiдомiсть.
"Свiдомiсть розбуджу зi сну лише вiтер лiт i порiвнянь".
Я спiймав себе на тому, що з якогось дива мо© думки перейняли Марiйчин
тон i голос i намагалися вкладатися якимись журливими ключами точнiсiнько
так само, як у Марiйки: на польський лад, манiрно i сентиментально.
За пiвдень я знову був на подвiр'©, де спав пiд сiном. У садку мiж
вологою травою гнили сливи. Я почав ©х збирати i ©сти. Надiйшов господар,
сивобородий селянин в драному пiвкожушку i зеленому пом'ятому капелюсi.
Вiн боязко, якось немов крiзь власнi очi, зиркнув на мене i, одвернувшись,
рушив пiд повiтку. Я вiдчував на собi його пiдозрiло-зацькований погляд,
та продовжував мовчки збирати сливи i напихати кишенi. Треба було зi
старим привiтатися, але вiн так несподiвано появився передi мною, що я
розгубився. Вiн тiльки спитав очима, що я тут роблю, i втiк. А що я роблю?
Хiба це можна пояснити? Адже ми давно не зупиня мося в розмовах на цьому.
Я нiкому не розповiдав про свою роботу в казармах, Олекса мало говорив про
сво© картини, Ганиш майже не згадував про сво© пiснi, Марiйка не балакала
про музику, Кривов'яз - про iсторичнi науки. Очевидно, ми бралися за те,
що не могло мати в собi правди, i мовчали. У сад прибiг бiлявий хлопчик
рокiв дев'яти.
- Ти хто? - запитав вiн, узявшись руками в боки. Мабуть, його послали.
- Не знаю,-вiдказав я.
- Не зна ш?здивувався малий.- А я знаю, хто я. Я Семен.
- Я Прокiп.
- Чого ти ©си гнилi сливки? Принести тобi добрих?
- Я вже на©вся.
- Якщо ти голодний, то прийди до хати, вклонися, тобi подадуть, чим
багатi. Ти ще ляжеш тут i вмреш, тодi татка заарештують.
- Не вмру, я здоровий. I iду до Львова.
- Не дури. Сюди вже приходили вмирати. Ти поганий, хочеш, аби татка
заарештували через тебе.
- Нi, хлопчику, я лише стомився.
- Я тобi винесу лемiшки, i йди собi. Нащо нам напастi?
- В тебе розумний батько,- сказав я.
- Вiн боягуз.- Хлопчик пiдступив ближче.- А я не боюся нiчого i вийшов
тебе прогнати.
- Повiр, я не вмру.
- Але ж менi тато не повiрить.
- Добре, зараз пiду.
Хлопчик зрубав прутом ясно-жовтий заснiчений соняшник, i у вiниччi пiд
хатою загупали його босi п'яти. Через хвилину вiн повернувся в сад.
- На тобi лемiшки, з'©ж та йди собi.
- Ти сердитий.
- Я справедливий. I багато не розбалакуй, не заговориш. Лiчу три рази
до десяти, й щоб тебе тут не було.
I знову подався складати звiт. Я з'©в лемiшку i лiг пiд стiжок.
- Я бачив по його очах, що вiн умре,- промуркотiв надi мною хлопчик.-
Що з ним робити? Ну i влипли!
Раптом вiн з розмаху оперезав мене прутом по плечах. Я кинувся, але не
пiдвiв голови. Хлопчик походив взад-уперед довкола мене й побiг до батька.
Пiд хатою загомонiли, i я заснув пiд тi розпачливi побивання, цiлком
байдужий до переживань господарiв.
Вночi я почув коло себе тихi скрадливi кроки. Я протер очi i побачив
силует коня i пузату тiнь цигана з сином за поясом. Циган не здивувався,
стрiвши мене знову. Засунувши циганча в сiно, вiн лiг пiд стiжком головою
до мене i гiрко зiтхнув. Я його не розпитував, чого вiн повернувся, а вiн
був не з говiрких. Накотився туман, пробирала сирiсть. Циган насмикав сiна
i вкрив плечi. Посопiвши, вiн запитав:
- Спите?
- Нi.
Циган зiтхнув, надовго замовк, потiм озвався:
- Iду забрати шлюху.
- Кого?
- Жiнку, шляк би ©© впiк. Я ©й дам!..
Циган дрiбно вилаявся, нiкого не минувши з жiнчино© родини, сiв, мов
той кажан, наставивши гострi плечi, стрiпнув непокiрним чубом.
- Я знав, що вона сволочужка i нема в ©© паршиво© батька нiякого
золота,- сказав вiн.- Якби не щирила зуби, поляк не полiз би.
Вiн нi словом не спом'янув, що ж сам робив при тому - нишком кусав губи
в шатрi, ховався в кущах чи, користуючись погромом, зрiдка виглядаючи з
вiкна, потрошив скриню якогось селянина. Останн , мабуть, найвiрогiднiше.
Звiдки в цигана ця суконна свита? Запалили хату, i не встиг переодягтися.
- Нi вам, нi нам нема життя,- мовив вiн, вдовбуючись у стiжок.- Вам ще
легше, ви можете пристати на польське.
Я в душi погодився з ним, почав було говорити при Францiю, та циган
нiяк не мiг второпати, який смисл порiвнювати Укра©ну i Францiю, i,
либонь, мав рацiю.
Удосвiта я побачив на дорозi господарiв. Вони поверталися з поля з
веретами; побоялися ночувати дома, коли на обiйстi зайшлi люди. Я розбудив
цигана.
- Пiдемо. азди непокояться через нас.
- Ви куди? - запитав циган.
- До Львова.
- Цигана б виселили.- Вiн розвiв настовбурченi вуха смiшним собачим
рухом i почав вiдпорпувати свого нагого нащадка.- Де ти, бiсове зiлля?
Вилазь.
Циганча всерединi ще дрiмало i солодко муркотiло, звiсивши голiвку,
вбрану в густий баранець чорних кучерикiв. Циган узяв його руками за
смаглявий прорешiчений стеблами задок i понiс до прив'язано© пiд сливою
шкапи.
Повiтря було пронизане терпкою жовтневою студiнню, небо затягували
хмари. Подекуди проглядали голубi клаптi, здавалося, вони кудись пливуть.
- Доброго здоров'я! - кинув циган, ви©жджаючи з саду. Я з жахом побачив
у його чортячих очах спiвчуття до себе.- Я ©й покажу, шельмi.- Вiн ударив
п'ятою коня.Вйо-о-а!
Не вбили нi Адама, нi Сiдлецького, нi Родзiсада. Всi вони почували себе
переможцями i ждали нагород. Родзiсад розплатився зi мною i дав грошi за
мiсяць наперед. Сiдлецький запросив мене на iменини. Я купив йому альбом
Рембрандтових полотен, написавши: "В день тридцятилiття гарнiй душею
людинi особливо при мно зичити довгих рокiв життя - адже скiльки ще добра
розцвiте на ©© слiдах".
Ми зiбралися у кiмнатi Сiдлецького. Вiн уважно перечитав мо
вiншування, i його обличчя почужiло. Нащось погладивши обкладинку, вiн
поклав альбом на полицю i повернувся назад до столу з тим же вiдчуженим
виразом. Змiну в його настро© помiтили. Капiтан Опольчик дiстав альбом i
опустив сво© чорнi нерушкi очi на посвяту. На чолi його збiглися зморшки.
Не пiдводячи голови, вiн наблизився до столу i зiтхнув:
- Давно мрiю до непритомностi напитися.
Вiн справдi пив багато i з насолодою. Я б уже дав дуба вiд то© ведмежо©
дози, а щоки Опольчика навiть не зайнялися рум'янцем, нiби в його шлунку
сидiв велетенський солiтер, що всмоктував горiлку. Крiм мене i Опольчика,
на iменинах було ще кiлька офiцерiв з полку. Нашу балачку прикрасили
анекдоти. Потiм мова зайшла про дiвчат. Ренет запропонував:
- Подамося, хлопчики, до дiвчат. Я люблю галицьких дiвчат. Нехай Петен
вважа цю землю росiйською, та я знаю, куди потрапив.
- Н-ема н-настрою зн-найомитися,- спробував заперечувати Сiдлецький.
- А що тут знайомитися! - посмiхнувся Ренет.- Я теж зледачiв i лиш на
готове йду. Поведу на готовеньке. Дiвчатка гордi, як пави, але ми самi
погасимо свiтло. Одну знаю - очi, мов купiль, не одвернеш голови. А перса
- як шпулi. Пiдемо?
- Д-давай з-закуримо.- Сiдлецький тремтячою рукою взяв цигарку.
- Нам, братчики, пiсля росiян i австрiйцiв треба багато надолужувати,-
сказав Ренет, клiпнувши.- Тут встигли попрацювати.
- Пп-пане П-повсюдо,- звернувся Сiдлецький, наважившись.- В-ви з-з
н-н-нами? Якi в нього були невиннi i щирi очi!
- Менi треба на пошту,- сказав я. Опольчик теж вiдколовся од компанi©.
На вулицi вiн пiдхопив мене пiд руку.
- Я ©м сказав, що йду вислати жiнцi грошi, поки дiвчата не
повигортали,- мовив вiн i посмiхнувся.- Ви справдi на пошту?
- Нi.
- Коли дозволите, я вас проведу трохи. Цього Ренета я пiк би на вогнi.
Вiн з солдатами згвалтував Родзiсадову куховарку. Дiвчина славна, не могли
покласти, то прив'язали в полi до кам'яного хреста.
- Потiм з хрестом прийшла в казарму скаржитись? - запитав я.
- Еге. Ви про це зна те?
Нi, менi про це начебто нiхто не розповiдав. Може, це менi наснилось. А
можливо, все-таки я десь чув про це? Докладно я не мiг згадати. Хiба через
це виснаження i голодовi марення я здатний вiддiлити справжн од
видуманого?
Опольчик окинув мене запитливим поглядом.
- Менi сюди,- сказав я, звертаючи в пiдворiття.
Опольчик, нiчого не розумiючи, вилупив очi i, нiби прив'язаний
невидимою линвою до того мiсця, де я його покинув, пiшов колом на вулицю i
повернувся назад на тротуар. Ще хвилину постояв i, спотикаючись, пiшов.
Трагедiя прив'язано© Теклi... Згодом ©© будуть гвалтувати iншими
способами, ©© по©тимуть винами, будуть напихати цукерками. Почнеться
мiсiонерство - ©© будуть гвалтувати святим причастям i гречними букетами,
пам'яттю про родичiв i ©© власним коханням, сподiванням добра i мрi ю про
щастя.
Опольчик хитався тротуаром крокiв за тридцять вiд мене, але я чув
сморiд його мундира i його вiрнопiддансько© душi. У цьому смородi вже
тепер вiдгонило ладаном. Опольчик, потомок розiп'ятих царськими солдатами
польських революцiонерiв, стане примарою кривди i дурисвiтства.
Бiля Вiрменського собору я побачив Грушевича, що йшов пiд руку з
молодим худорлявим юнаком, схожим на колишнього залiського урядовця
Володимира Майдана. "Ще одна тiнь лицемiрства",- подумав я про Майдана i
перейшов на протилежний бiк вулицi. Всi цi люди менi остогидли. Вони були
акторами у трагедi© занепаду i мене примушували грати. А я стужився за
самим собою, згубився десь серед чистого поля, намагався знайти себе, та
менi завжди щось перешкоджало - то общипана квiтка, то пересохлий потiчок,
то гребiнь шоломiв над обрi м, то якийсь невдатний циган...
Над вежами Вiрменського собору вiтер сiк сивi патли хмар. Якби котрусь
з цих мандрiвниць опустити до стiн собору, вона б злилася кольором iз
старовинними стiнами. Менi чогось спало на гадку, що цим вiдтiнком iсторi©
мало користуються живописцi. Олексинi колони були бiлi як снiг, а лице
знедоленого грека вiн намалював сiрими тонами... У документах сказано, що
Вiрменський собор збудував якийсь Дорiнг. Цей чоловiк чемно сидiв за
столами у меценатiв, тодi як чорнорукий вiрменин, прiзвище якого не
згаду ться, бiгав по лаштунках з лiнiйкою. Дорiнг живе понинi. Час умi
знищувати свiдкiв, коли йому невигiднi ©хнi оцiнки... З Вiчево© площi я
завернув до костьолу бенедиктинок. "Архiтектура - очi епохи". Шкода, що
тепер нiчого не будують. Сiчена корона на вежi, коли на не© довго
дивитися, будить у серцi таке ж блаженне почуття спокою, як випливаюче з
ранково© iмли плесо озера. Зда ться, все на свiтi гарно i добре.
Погляд мiй упав на лоджiю - неповторний куточок задуми i чистоти. Менi
ще бiльше стало жаль Грушевича. Апостол гуманностi! Шаман Грушевич
наклика погоду доброзичливостi. I ось менi його жаль, я його буду шукати
i слухати, прощаючи досить сутт вi помилки Вiн все-таки досяга мети. Але
яка це драма: неповноцiнна людина, якою кожний невiльник, наполегливо,
надокучливо добива ться миру мiж ближнiми...
Часто вiн городить таке, що й на вуха не налазить. Та нiсенiтницi з уст
пристрастi врештi-решт перетворюються в атрибути вiрогiдного. Тодi
витрiщу шся, як теля перед новими ворiтьми: "А може, без цього справдi не
обiйтись?"
На поштi у вiддiлi до запитання при мна на вигляд чорнява панночка
розбирала кореспонденцiю. Пiдписанi латинкою конверти вона клала до
окремо© скриньки, Здивований цим нововведенням, я мовчки став бiля
вiконечка. Панночка ворухнула коротенькими, мов прикле ними брiвками.
- Раn jest tu po raz pierwszy? 30 - запитала вона з iронi ю.
30 Ви тут уперше?
- Для мене повинен бути лист, ласкава панночко. Мо прiзвище Повсюда.
Вона надула губи i примусила мене чекати, поки не розiбрала
кореспонденцi©.
- Сzego pan chce? 31
31 Що вам потрiбно?
- Мо прiзвище Повсюда,- повторив я.
Вона присунула до себе скриньку з листами, заадресованими укра©нською
мовою. В обох скриньках листiв було майже порiвну.
Я згадав, що попередня працiвниця знала мене в обличчя, i нетерпляче
зацюкав пальцями в поруччя, де в лiтнi днi шикувалась черга. Панночка за
склом запряла очима, мовляв, подивiться, що вiн собi дозволя . Вона
вiдштовхнула скриньку: "Нема". Я попросив пошукати в другiй скриньцi. Чи
менi здалося, чи насправдi очi в панночки раптом потеплiли. Панночка
подавала менi листа з явним задоволенням, бо вiн був у тiй, iншiй
скриньцi...
- Рrosze 32,сказала вона, мiряючи мене веселим поглядом.
- Ваrdzo dziekuje 33
32 Прошу.
33 Дуже дякую.
Панночка усмiхнулась i чемно кивнула головою:
- Do widzenia! 34
34 До побачення.
Я розпечатав конверт, i менi перехопило подих вiд здивування. У лист
була вкладена фотокартка. Ванда i Вiктор Живецький сидiли в травi серед
квiтiв на полонинi й руками посилали менi поцiлунки. В це нелегко було
повiрити.
Ванда писала, що нема зла, яке не поверта ться добром. Я подумав, що
таки так. Один раз слуга не пiдмiтав - i те пановi на руку, бо вимiв би
коштовний камiнець. Чорта крути за хвiст, а вiн радий: довший хвiст
виросте. Попробуй нашкодити! Медична комiсiя видала Живецькому бiлу
картку, вiн заснував у сво©х горах майстерню по виробництву карабiнних
деревець, одружився з Вандою i не може надякуватись голодному сватовi з
Галичини. У Львовi поменшало на одного жовнiра, а в Польщi стало бiльше на
одного зброяра. Це теж логiка життя.
Я пiшов ночувати до льоху, де була Миколина друкарня, на старовинному
Волинському трактi. У цьому районi мiста наймiцнiше трималися мiсцевi
традицi©. Варшавськi соцiологи виробляли новий погляд на традицi©.
"Укра©нський прапор" писав, що, на ©х думку, з сучасних рис життя важко
судити про рiвень культури народу. Гомеостаз гальму розвиток соцiального
органiзму, i з цим треба "рiшуче боротися". З будинкiв уздовж Волинського
тракту жандарми позстругували гiпсовi китицi калини, пiд час обшукiв
реквiзували киптарi й вишиванки. Якось уночi я бачив, як вивозили
мармурове погруддя Шевченка. Отже, комулятивний характер нашого пiзнання
дозволить нам невдовзi вiдчути всi блага "вищо© культури". Перед людиною
вiдкриваються "нечуванi в iсторi© можливостi для самовдосконалення".
Незабаром ©© взагалi нiщо не зв'язуватиме. Скачи, бабо, хоч задом, хоч
передом...
У льоху хтось був перед мо©м приходом. Надворi було досить холодно, а
тут i поготiв. Я побачив на столi я чну шкарлупу i шматок свiжого
справжнього хлiба. Видко, тут побував хтось з нашо© комуни, але не
залишився ночувати через стужу: Я накинув зсередини на дверi залiзну
штабу, постелив на столi куртку, склавши пiд голову рукав на рукав, зняв
блузу i сорочку - мене бiда навчила: я з головою накривався сорочкою,
накинувши зверху блузу, i зiгрiвався власним диханням, бо сорочка набирала
вiльгостi й не пропускала тепла. Задекувавшись, я почав частiше дихати.
Дрож в тiлi швидко вгамувалась. Тепер можна було пiвгодини помрiяти.
Голоду я не вiдчував, але вирiшив думати про ©жу. Я згадав, як одного разу
принiс з поля четверо сiреньких з крапочками я ць i кiлька цибулин. Того
дня я приголомшив хлопцiв. Вибивши яйця в миску, я накришив цибулi i добре
посолив. Ми вмочували хлiб у цю мiшанину. Нiхто з нас не знав досi таких
розкошiв.
Я вмiю готувати iншi присмаки: хлiбець з кормових гарбузiв, макiвники з
грису, суп з лопухiв. Коли я падаю з нiг вiд зморення, голова моя працю .
Стану над жмутом бурячиння, i до мене приходять десятки iдей, як це
бурячиння зробити не тiльки ©стiвним, але й при мним на смак.
Я ще подумав: "От якби прокинутися в Кратовiй Канадi двохтисячного
року!" 35 Але на цьому не закiнчилося. До мене навiдалися Ванда з Вiктором
Живецьким. В однiй приказцi говориться: гiсть - невiльник, де посадять,
там i сиди. Проте мо© нiчнi вiдвiдувачi почали танцювати. Я ввiчливо
попросив ©х дати менi споюй. Вони не вгомонялися. Тодi я ©м продекламував:
35 Канадський укра©нський прогресивний письменник Павло Крат в
оповiданнi "Коли зiйшло сонце" змалював соцiалiстичне майбуття Канади.
Я - Долi син, котра дару благо,
I не страха мене нiякий встид,
Ось моя мати! Мiсяцi ж - це браття,
Якi мене пiдносять, то кидають.
Такий мiй рiд - i iншим я не буду,
I мушу знати я походження сво 36
36 Монолог Едiпа з трагедi© Софокла "Цар Едiп".
Слова цi дуже збентежили Ванду. Вона схопила Вiктора за руку, вони
стали маленькими дiтьми i чимдуж пустилися втiками. Я з вдячнiстю згадав
мудрих професорiв, якi навчили нас цих заклинань. Дарма що ©х важко
розтлумачити. Очевидно, заклинання такими й повиннi бути. "Всяко
iздиханi хвалить господа бога". Дотям, до чого воно. Зате яка магiчна
сила! Скажеш цi слова блуднiй душi, i вона не тiльки дасть тобi дорогу, а
й знайде стежку до мiсця спокутування грiхiв. Це могутн заклинання я
перейняв у Левадихи.
Спав неспокiйно. Сорочка з плечей сповзла, я так передриготiв, нiяк не
мiг зiгрiтися. На якi хитрощi лише не пускався: пробував уявити, що злiз
щойно з тепло© селянсько© печi, що надворi жнивна спека, що п'ю гарячу
каву,- дiдька лисого, не вiдiгрiвався. Сонечко золотило червiнь,
листопадових тополь, на тротуарах енергiйно вибивали каблуками дроб блiдi
зi сну панянки, гуркотiли вози, навiть уперше пiсля вiйни продзвонив
вулицею трамвайний вагон,- а мене нiщо не зворушувало i не тiшило.
Менi мало було пiдвальних нiчниць, то доправив Опольчик. Вiн чергував
на пропускному пунктi. Я привiтався. Опольчик глянув поверх мене i
вiдвернувся. Образився на мене. Але чого? Може, не треба було йти вiд
нього? У мене пiсля цього був такий настрiй, що якби плебей, рятуючи
доньку вiд патрицi вих рук, зарiзав ©© на мiськiй площi, я перший закликав
би народ до бунту. Тодi Аппiй Клавдiй повiсився б у тюрмi, i влада
перейшла б до народу 37.
37 Конфлiкт, описаний римським iсториком Тiтом Лiвi м, став сюжетом для
трагедiй багатьох видатних вропейських письменникiв.
Я працював "без ентузiазму". Колоди на дрова колов надво -натро ,
подвiр'я пiдмiв абияк, а картоплi настругав "з очима". Адам всiляко
намагався розвеселити мене, та для цього вiн був прiсною натурою, а я, з
свого боку, не заохочував його. Менi здавалося, що хоч тут я можу бути
господарем. Усiм зась до мене! Зась, панове! Стребивши шмат варено©
яловичини з картоплею, я наладував торбу хлiбом i з демонстративно
пiднятою головою пройшов через пропускний пункт. Куточком ока я бачив, що
Опольчик стежить за мною. Я вже був на вулицi, коли вiн покликав мене.
- Пане Повсюдо, не збагну, що з вами сталося.
- Третiй день не переста болiти голова,- збрехав я,
- Ходiмте, в мене порошки.
- Пробував.
- Це недобре, мене так само зчаста похоплю ,- заквоктав бравий капiтан.
- Ви читали Хельтмана 38, пане Опольчик?
38 Вiктор Хельтман, iдеолог польського демократичного руху XIX ст.
Вiн заперечливо покрутив головою.
- Цiкаво пише, чортяка,- сказав я.- Я вам його дiстану, коли хочете.
- Буду вдячний.
- Вiн вважав, що польське вiдродження повинно завершитися соцiальною
революцi ю. "Я вб'ю тебе тим, що ти мусиш знати, але не зна ш". Я вивчаю
польську iсторiю. Послухай лишень. "Хто ви такий?" - "Людина".- "Що таке
людина?" - "Особа, призначена для суспiльства i для волi".- "Що таке
суспiльство?" - "Союз, який вводить мiж людьми таку рiвнiсть, котра при
однакових умовах гаранту всiм користування рiвними правами..." - "Що таке
воля?" - "Можливiсть, що дозволя користуватися сво©ми природними правами
i розвивати сво© здiбностi". Правда ж, чудово? Це з короткого полiтичного
катехiзису Яновського 39. Вiн писав, що не вся шляхта погана, але що зло
поляга в ©© сутi, в шляхетськiй системi. I зна те, пане Опольчик, дуже
прикро, що цi катехiзиси, можна знайти всюди, тiльки не в нас.
39 Яв Непомуцен Яновський (1803 - 1888) - учасник повстання 1830-1831
рр., один з фундаторiв Польського демократичного товариства.
- Телефон,сказав Опольчик.- Вибачте, порозмовля мо iншим разом.
Вiн пiшов на прохiдну, а я почав себе картати. Не так це робиться.
Подiбнi розмови треба починати за чаркою. Перш нiж переконувати
противника, треба спiймати його на словi.
Наступного ранку я не встиг ударити сокирою по полiнi, як прибiг солдат
i передав, щоб я негайно зайшов до полковника Родзiсада.
- Менi робiтники бiльше не потрiбнi,- коротко сказав Родзiсад.
Я стояв бiля дверей, переминаючись з ноги на ногу. Грошi, якi ви
виплатили наперед, повернути? - запитав я.
- Нi. Можете йти.
На вулицi я на всi боки розглянувся i побачив метрiв за тридцять
стрункого, зодягненого в брезентовий плащ чоловiка. Я поволi рушив до
мiста, цей тип пiшов слiдом: мене передали пiд опiку та мно© полiцi©.
Пiдлий хрiн цей Опольчик, потомок "професiональних революцiонерiв". Одначе
вiд того, що я волiк на плечах агента, я вiдчував шалену, дику радiсть.
Досi я був людиною поза суспiльством, тепер зв'язаний з ним мiцнiше, нiж
можна було сподiватися. Це в Арiстотеля сказано: "Людина поза суспiльством
або тварина, або бог". Я, правда, не мiг стати нi тим, нi iншим, бо
як-не-як жив на 2260 рокiв пiзнiше i моя "антелехiя" 40 утворилася з пари,
яку видихували мiй батько i моя мати, якi були "представниками
високорозвинено© цивiлiзацi©". Дорога назад менi заказана, а богом я не
стану через гомеостаз. Все ж таки при мно вiдчувати, що ти "об' ктом
уваги", сяким-таким членом суспiльства.
40 Душа. Термiн, введений Арiстотелем.
Мiй батько не був полiтичне неблагонадiйним (може, не встиг),
незважаючи на це, в менi заговорив iнстинкт переслiдувано© людини. Я не
ховався у пiдворiття, дратуючи агента, не поспiшав у завулки. Вибираючи по
можливостi найкоротший шлях, прямував у поле. Агентовi звелiли виявити, де
я мешкаю. Вiн мене заарешту тiльки в тому разi, коли я спробую втекти.
Але серед поля, опинившись вiч-на-вiч зi мною, вiн побо©ться простягнути
наручники. Я на мить уявив собi, як вiн готу ться замкнути скоби. У цей
момент я переплiтаю пальцi i не дуже й сильним рухом посилаю руки
назустрiч його щелепi... Нi, вiн далеко не пiде за мною.
За крайнiми будинками я уповiльнив кроки й оглянувся. Агент iшов
широкими розмашистими кроками з очевидним намiром. наздогнати мене.
Побачивши, що я його чекаю, вiн кинув очима назад, на пустинну вулицю,
тодi нагнувся, роблячи вигляд, що зашнурову черевик. Я перестрибнув
канаву i пiшов рiллею навскоси до дороги. Приблизно в половинi гiн рiллю
перерiзав облiг, i там стояв селянин з косою. Коли менi залишалося до
селянина метрiв п'ятдесят, я знову озирнувся. Агент простував за мною. Я
йому прощально помахав рукою. Вiн став як укопаний, оцiнюючи ситуацiю. На
чий бiк стане селянин? Звичайно, вiн не вибиратиме мiж мною i агентом. Вiн
скаже: "Дайте менi спокiй", i, погрозливо пiднiмаючи над плечем блискучу
косу, пiде собi геть. Проте агент зробив iнший висновок i повернув назад.
Це був виснажений, хворий i до того ж глухий дiдок. У довгих, колись,
мабуть, в'юнких вусах стирчали остюки; очi дивилися похмуро, з недовiр'ям,
i менi здавалося, що зараз дiда турбу одне- дине: чи я не хочу зiгнати
його з чужого облогу, де вiн косив рiпакове бадилля. Не добившись вiд
нього жодного слова, я дiйшов облогом до стежки, спустився у видолинок,
напився води з потiчка, вибрався на кряж i кинув очима по обрiю, чи далеко
до то© хатини, де ми з циганом ночували тиждень тому.
В Марiйки була Мигельська. Вона й вiдчинила менi. Марiйка лежала на
канапi, видко, нездужала. Побачивши мене, зашарiлась, притиснула до грудей
капу, якою була вкрита.
- Я не кажу, що година вранцi варта двох увечерi,- проспiвала.
Мигельська. Я ж прийшов до Марiйки десь у часi виходу на роботу.- Оце, я
розумiю, друзi,- додала поетеса.Умри,- не знатимуть. Чи ви довiдались, що
Марiйка хвора?
- Цить, Зорянко,- зупинила ©© Марiйка.- Я по Прокоповi бачу, що вiн теж
нiби з лiжка пiднявся.
Я сiв на стiльцi бiля Марiйки, i вона, вганяючи мене в краску,
торкнулась мо © руки.
- Колись я вам говорив, що шпигую за долею,- сказав я.- Тепер вийшло
подвiйне свинство: i за мною шпигують.
- Треба вас, братчики, рятувати.- Мигельська зробила замрiянi очi.- Ви
чули, Прокопе, як занапастилися Чорнота з Ганишем?
- Нi.
- То справжня iсторiя! х вистежили в Корняктовому льоху. То© ночi
Грушевич з ними не ночував, а досвiтком пiшов за речами. А Олексу i Павла
ведуть. Олекса несе в'язку хрестiв, Павло - картини, позаду вже тягнеться
юрба. Тi живоглоти пiдштовхують хлопцiв карабiнами, погукують на натовп,
посвистують сво©ми пищиками, збираючи полiца©в на пiдмогу. Запакували
зразу до тюрми. Щастя, що я зустрiла Грушевича. Я знала, куди кинутись. Ми
це трактували як гонiння на християн. Митрополит втрутився, скрiзь зчинили
галас - i хлопцi на волi. Олекса реставру iкони в Святоюрському храмi.
Ганиш керу чернечим хором. Я в життi стiльки не на©здилась у фiакрi,
скiльки в тi днi. Ну i це зiграло свою роль,Мигельська подала менi газету.
Я двiчi перечитав надрукований у польськiй газетi польською мовою
вiршик, але нiчого в ньому не знаходив. Я запитально глянув на поетесу.
- Ця трагедiя змальована символiчно,- пояснила вона.
Я ще раз перечитав i, посмiхнувшися в душi, поклав газету на столик.
Раптом я подумки вдарив себе по чолi: якщо Мигельська ма такий доступ до
чорноризцiв, то це вона, а не хто iнший, доповiла про смерть i похорони
Кривов'яза. Це вони перешкодили Павлюковi. Вiн потрапив у ©хнi пазурi, i
Мигельська повинна знати, що з ним. I ще одне: та мницю видав Мигельськiй
Павло або Олекса. Якщо церква взяла ©х пiд захист, то вони не могли iз
вдячностi не доповнити Павлюково© характеристики. Я вивiдаю у Мигельсько©,
де Павлюк. Але з цим не слiд поспiшати. Мабуть, найлiпше заручитися
Марiйчиною допомогою. Я скажу ©й про сво© пiдозрiння i попрошу коли-небудь
"признатися", що вона не рада мо©й дружбi з Павлюком, що я з ним часто
десь пропадаю. Мигельська рада буде "розкрити" Марiйцi очi на мене, адже
Павлюк замкнений "там i там", а я, очевидно, одбрiхуюсь.
- Я постараюся трошки прислужитися вам,- сказала Мигельська. Та
попередила:- Лише не подумайте, що я особисто вами зацiкавлена.-
Мигельська поклала Марiйцi на плече руку.- Задля цi © дiвчини. Вона менi
як сестра.
Зда ться, я це колись у Бальзака знаходив: "Чим ганебнiше життя людини,
тим вона мiцнiше за нього чiпля ться; воно ста постiйним протестом i
безконечною помстою". Невже менi доведеться скористуватися впливом
Мигельсько© i ©© монахiв? Тодi я ©х не перестану ненавидiти разом з тим
iдеалом волi, який вони вiдстоюють. До чого доходить! Вже все втрачено,
але й на цьому голому полi точаться бо©.
Я готовий був втекти геть, як утiк вiд Опольчика. Марiйка i Мигельська
обмiнялися поглядами, i Марiйка зiтхнула.
- Що з тобою?- тихо запитав я.
- Простудилась.
- Не смiйте ©© надовго покидати,- шпигнула мене Мигельська.
Я вiдчував, що вона мене недолюблю , але вона не знаходила способу
показати це так, щоб менi запам'яталося. Така можливiсть виникне, мабуть,
пiсля того, як вона менi "прислужиться". Я повернувся гадками до
Гривастюка. Напередоднi розвалу республiки вiн од iменi уряду вимага
вiдкупити бункер, який фiгуру в числi прикордонних оборонних споруд. Я
"Свiдомiсть розбуджу зi сну лише вiтер лiт i порiвнянь".
Я спiймав себе на тому, що з якогось дива мо© думки перейняли Марiйчин
тон i голос i намагалися вкладатися якимись журливими ключами точнiсiнько
так само, як у Марiйки: на польський лад, манiрно i сентиментально.
За пiвдень я знову був на подвiр'©, де спав пiд сiном. У садку мiж
вологою травою гнили сливи. Я почав ©х збирати i ©сти. Надiйшов господар,
сивобородий селянин в драному пiвкожушку i зеленому пом'ятому капелюсi.
Вiн боязко, якось немов крiзь власнi очi, зиркнув на мене i, одвернувшись,
рушив пiд повiтку. Я вiдчував на собi його пiдозрiло-зацькований погляд,
та продовжував мовчки збирати сливи i напихати кишенi. Треба було зi
старим привiтатися, але вiн так несподiвано появився передi мною, що я
розгубився. Вiн тiльки спитав очима, що я тут роблю, i втiк. А що я роблю?
Хiба це можна пояснити? Адже ми давно не зупиня мося в розмовах на цьому.
Я нiкому не розповiдав про свою роботу в казармах, Олекса мало говорив про
сво© картини, Ганиш майже не згадував про сво© пiснi, Марiйка не балакала
про музику, Кривов'яз - про iсторичнi науки. Очевидно, ми бралися за те,
що не могло мати в собi правди, i мовчали. У сад прибiг бiлявий хлопчик
рокiв дев'яти.
- Ти хто? - запитав вiн, узявшись руками в боки. Мабуть, його послали.
- Не знаю,-вiдказав я.
- Не зна ш?здивувався малий.- А я знаю, хто я. Я Семен.
- Я Прокiп.
- Чого ти ©си гнилi сливки? Принести тобi добрих?
- Я вже на©вся.
- Якщо ти голодний, то прийди до хати, вклонися, тобi подадуть, чим
багатi. Ти ще ляжеш тут i вмреш, тодi татка заарештують.
- Не вмру, я здоровий. I iду до Львова.
- Не дури. Сюди вже приходили вмирати. Ти поганий, хочеш, аби татка
заарештували через тебе.
- Нi, хлопчику, я лише стомився.
- Я тобi винесу лемiшки, i йди собi. Нащо нам напастi?
- В тебе розумний батько,- сказав я.
- Вiн боягуз.- Хлопчик пiдступив ближче.- А я не боюся нiчого i вийшов
тебе прогнати.
- Повiр, я не вмру.
- Але ж менi тато не повiрить.
- Добре, зараз пiду.
Хлопчик зрубав прутом ясно-жовтий заснiчений соняшник, i у вiниччi пiд
хатою загупали його босi п'яти. Через хвилину вiн повернувся в сад.
- На тобi лемiшки, з'©ж та йди собi.
- Ти сердитий.
- Я справедливий. I багато не розбалакуй, не заговориш. Лiчу три рази
до десяти, й щоб тебе тут не було.
I знову подався складати звiт. Я з'©в лемiшку i лiг пiд стiжок.
- Я бачив по його очах, що вiн умре,- промуркотiв надi мною хлопчик.-
Що з ним робити? Ну i влипли!
Раптом вiн з розмаху оперезав мене прутом по плечах. Я кинувся, але не
пiдвiв голови. Хлопчик походив взад-уперед довкола мене й побiг до батька.
Пiд хатою загомонiли, i я заснув пiд тi розпачливi побивання, цiлком
байдужий до переживань господарiв.
Вночi я почув коло себе тихi скрадливi кроки. Я протер очi i побачив
силует коня i пузату тiнь цигана з сином за поясом. Циган не здивувався,
стрiвши мене знову. Засунувши циганча в сiно, вiн лiг пiд стiжком головою
до мене i гiрко зiтхнув. Я його не розпитував, чого вiн повернувся, а вiн
був не з говiрких. Накотився туман, пробирала сирiсть. Циган насмикав сiна
i вкрив плечi. Посопiвши, вiн запитав:
- Спите?
- Нi.
Циган зiтхнув, надовго замовк, потiм озвався:
- Iду забрати шлюху.
- Кого?
- Жiнку, шляк би ©© впiк. Я ©й дам!..
Циган дрiбно вилаявся, нiкого не минувши з жiнчино© родини, сiв, мов
той кажан, наставивши гострi плечi, стрiпнув непокiрним чубом.
- Я знав, що вона сволочужка i нема в ©© паршиво© батька нiякого
золота,- сказав вiн.- Якби не щирила зуби, поляк не полiз би.
Вiн нi словом не спом'янув, що ж сам робив при тому - нишком кусав губи
в шатрi, ховався в кущах чи, користуючись погромом, зрiдка виглядаючи з
вiкна, потрошив скриню якогось селянина. Останн , мабуть, найвiрогiднiше.
Звiдки в цигана ця суконна свита? Запалили хату, i не встиг переодягтися.
- Нi вам, нi нам нема життя,- мовив вiн, вдовбуючись у стiжок.- Вам ще
легше, ви можете пристати на польське.
Я в душi погодився з ним, почав було говорити при Францiю, та циган
нiяк не мiг второпати, який смисл порiвнювати Укра©ну i Францiю, i,
либонь, мав рацiю.
Удосвiта я побачив на дорозi господарiв. Вони поверталися з поля з
веретами; побоялися ночувати дома, коли на обiйстi зайшлi люди. Я розбудив
цигана.
- Пiдемо. азди непокояться через нас.
- Ви куди? - запитав циган.
- До Львова.
- Цигана б виселили.- Вiн розвiв настовбурченi вуха смiшним собачим
рухом i почав вiдпорпувати свого нагого нащадка.- Де ти, бiсове зiлля?
Вилазь.
Циганча всерединi ще дрiмало i солодко муркотiло, звiсивши голiвку,
вбрану в густий баранець чорних кучерикiв. Циган узяв його руками за
смаглявий прорешiчений стеблами задок i понiс до прив'язано© пiд сливою
шкапи.
Повiтря було пронизане терпкою жовтневою студiнню, небо затягували
хмари. Подекуди проглядали голубi клаптi, здавалося, вони кудись пливуть.
- Доброго здоров'я! - кинув циган, ви©жджаючи з саду. Я з жахом побачив
у його чортячих очах спiвчуття до себе.- Я ©й покажу, шельмi.- Вiн ударив
п'ятою коня.Вйо-о-а!
Не вбили нi Адама, нi Сiдлецького, нi Родзiсада. Всi вони почували себе
переможцями i ждали нагород. Родзiсад розплатився зi мною i дав грошi за
мiсяць наперед. Сiдлецький запросив мене на iменини. Я купив йому альбом
Рембрандтових полотен, написавши: "В день тридцятилiття гарнiй душею
людинi особливо при мно зичити довгих рокiв життя - адже скiльки ще добра
розцвiте на ©© слiдах".
Ми зiбралися у кiмнатi Сiдлецького. Вiн уважно перечитав мо
вiншування, i його обличчя почужiло. Нащось погладивши обкладинку, вiн
поклав альбом на полицю i повернувся назад до столу з тим же вiдчуженим
виразом. Змiну в його настро© помiтили. Капiтан Опольчик дiстав альбом i
опустив сво© чорнi нерушкi очi на посвяту. На чолi його збiглися зморшки.
Не пiдводячи голови, вiн наблизився до столу i зiтхнув:
- Давно мрiю до непритомностi напитися.
Вiн справдi пив багато i з насолодою. Я б уже дав дуба вiд то© ведмежо©
дози, а щоки Опольчика навiть не зайнялися рум'янцем, нiби в його шлунку
сидiв велетенський солiтер, що всмоктував горiлку. Крiм мене i Опольчика,
на iменинах було ще кiлька офiцерiв з полку. Нашу балачку прикрасили
анекдоти. Потiм мова зайшла про дiвчат. Ренет запропонував:
- Подамося, хлопчики, до дiвчат. Я люблю галицьких дiвчат. Нехай Петен
вважа цю землю росiйською, та я знаю, куди потрапив.
- Н-ема н-настрою зн-найомитися,- спробував заперечувати Сiдлецький.
- А що тут знайомитися! - посмiхнувся Ренет.- Я теж зледачiв i лиш на
готове йду. Поведу на готовеньке. Дiвчатка гордi, як пави, але ми самi
погасимо свiтло. Одну знаю - очi, мов купiль, не одвернеш голови. А перса
- як шпулi. Пiдемо?
- Д-давай з-закуримо.- Сiдлецький тремтячою рукою взяв цигарку.
- Нам, братчики, пiсля росiян i австрiйцiв треба багато надолужувати,-
сказав Ренет, клiпнувши.- Тут встигли попрацювати.
- Пп-пане П-повсюдо,- звернувся Сiдлецький, наважившись.- В-ви з-з
н-н-нами? Якi в нього були невиннi i щирi очi!
- Менi треба на пошту,- сказав я. Опольчик теж вiдколовся од компанi©.
На вулицi вiн пiдхопив мене пiд руку.
- Я ©м сказав, що йду вислати жiнцi грошi, поки дiвчата не
повигортали,- мовив вiн i посмiхнувся.- Ви справдi на пошту?
- Нi.
- Коли дозволите, я вас проведу трохи. Цього Ренета я пiк би на вогнi.
Вiн з солдатами згвалтував Родзiсадову куховарку. Дiвчина славна, не могли
покласти, то прив'язали в полi до кам'яного хреста.
- Потiм з хрестом прийшла в казарму скаржитись? - запитав я.
- Еге. Ви про це зна те?
Нi, менi про це начебто нiхто не розповiдав. Може, це менi наснилось. А
можливо, все-таки я десь чув про це? Докладно я не мiг згадати. Хiба через
це виснаження i голодовi марення я здатний вiддiлити справжн од
видуманого?
Опольчик окинув мене запитливим поглядом.
- Менi сюди,- сказав я, звертаючи в пiдворiття.
Опольчик, нiчого не розумiючи, вилупив очi i, нiби прив'язаний
невидимою линвою до того мiсця, де я його покинув, пiшов колом на вулицю i
повернувся назад на тротуар. Ще хвилину постояв i, спотикаючись, пiшов.
Трагедiя прив'язано© Теклi... Згодом ©© будуть гвалтувати iншими
способами, ©© по©тимуть винами, будуть напихати цукерками. Почнеться
мiсiонерство - ©© будуть гвалтувати святим причастям i гречними букетами,
пам'яттю про родичiв i ©© власним коханням, сподiванням добра i мрi ю про
щастя.
Опольчик хитався тротуаром крокiв за тридцять вiд мене, але я чув
сморiд його мундира i його вiрнопiддансько© душi. У цьому смородi вже
тепер вiдгонило ладаном. Опольчик, потомок розiп'ятих царськими солдатами
польських революцiонерiв, стане примарою кривди i дурисвiтства.
Бiля Вiрменського собору я побачив Грушевича, що йшов пiд руку з
молодим худорлявим юнаком, схожим на колишнього залiського урядовця
Володимира Майдана. "Ще одна тiнь лицемiрства",- подумав я про Майдана i
перейшов на протилежний бiк вулицi. Всi цi люди менi остогидли. Вони були
акторами у трагедi© занепаду i мене примушували грати. А я стужився за
самим собою, згубився десь серед чистого поля, намагався знайти себе, та
менi завжди щось перешкоджало - то общипана квiтка, то пересохлий потiчок,
то гребiнь шоломiв над обрi м, то якийсь невдатний циган...
Над вежами Вiрменського собору вiтер сiк сивi патли хмар. Якби котрусь
з цих мандрiвниць опустити до стiн собору, вона б злилася кольором iз
старовинними стiнами. Менi чогось спало на гадку, що цим вiдтiнком iсторi©
мало користуються живописцi. Олексинi колони були бiлi як снiг, а лице
знедоленого грека вiн намалював сiрими тонами... У документах сказано, що
Вiрменський собор збудував якийсь Дорiнг. Цей чоловiк чемно сидiв за
столами у меценатiв, тодi як чорнорукий вiрменин, прiзвище якого не
згаду ться, бiгав по лаштунках з лiнiйкою. Дорiнг живе понинi. Час умi
знищувати свiдкiв, коли йому невигiднi ©хнi оцiнки... З Вiчево© площi я
завернув до костьолу бенедиктинок. "Архiтектура - очi епохи". Шкода, що
тепер нiчого не будують. Сiчена корона на вежi, коли на не© довго
дивитися, будить у серцi таке ж блаженне почуття спокою, як випливаюче з
ранково© iмли плесо озера. Зда ться, все на свiтi гарно i добре.
Погляд мiй упав на лоджiю - неповторний куточок задуми i чистоти. Менi
ще бiльше стало жаль Грушевича. Апостол гуманностi! Шаман Грушевич
наклика погоду доброзичливостi. I ось менi його жаль, я його буду шукати
i слухати, прощаючи досить сутт вi помилки Вiн все-таки досяга мети. Але
яка це драма: неповноцiнна людина, якою кожний невiльник, наполегливо,
надокучливо добива ться миру мiж ближнiми...
Часто вiн городить таке, що й на вуха не налазить. Та нiсенiтницi з уст
пристрастi врештi-решт перетворюються в атрибути вiрогiдного. Тодi
витрiщу шся, як теля перед новими ворiтьми: "А може, без цього справдi не
обiйтись?"
На поштi у вiддiлi до запитання при мна на вигляд чорнява панночка
розбирала кореспонденцiю. Пiдписанi латинкою конверти вона клала до
окремо© скриньки, Здивований цим нововведенням, я мовчки став бiля
вiконечка. Панночка ворухнула коротенькими, мов прикле ними брiвками.
- Раn jest tu po raz pierwszy? 30 - запитала вона з iронi ю.
30 Ви тут уперше?
- Для мене повинен бути лист, ласкава панночко. Мо прiзвище Повсюда.
Вона надула губи i примусила мене чекати, поки не розiбрала
кореспонденцi©.
- Сzego pan chce? 31
31 Що вам потрiбно?
- Мо прiзвище Повсюда,- повторив я.
Вона присунула до себе скриньку з листами, заадресованими укра©нською
мовою. В обох скриньках листiв було майже порiвну.
Я згадав, що попередня працiвниця знала мене в обличчя, i нетерпляче
зацюкав пальцями в поруччя, де в лiтнi днi шикувалась черга. Панночка за
склом запряла очима, мовляв, подивiться, що вiн собi дозволя . Вона
вiдштовхнула скриньку: "Нема". Я попросив пошукати в другiй скриньцi. Чи
менi здалося, чи насправдi очi в панночки раптом потеплiли. Панночка
подавала менi листа з явним задоволенням, бо вiн був у тiй, iншiй
скриньцi...
- Рrosze 32,сказала вона, мiряючи мене веселим поглядом.
- Ваrdzo dziekuje 33
32 Прошу.
33 Дуже дякую.
Панночка усмiхнулась i чемно кивнула головою:
- Do widzenia! 34
34 До побачення.
Я розпечатав конверт, i менi перехопило подих вiд здивування. У лист
була вкладена фотокартка. Ванда i Вiктор Живецький сидiли в травi серед
квiтiв на полонинi й руками посилали менi поцiлунки. В це нелегко було
повiрити.
Ванда писала, що нема зла, яке не поверта ться добром. Я подумав, що
таки так. Один раз слуга не пiдмiтав - i те пановi на руку, бо вимiв би
коштовний камiнець. Чорта крути за хвiст, а вiн радий: довший хвiст
виросте. Попробуй нашкодити! Медична комiсiя видала Живецькому бiлу
картку, вiн заснував у сво©х горах майстерню по виробництву карабiнних
деревець, одружився з Вандою i не може надякуватись голодному сватовi з
Галичини. У Львовi поменшало на одного жовнiра, а в Польщi стало бiльше на
одного зброяра. Це теж логiка життя.
Я пiшов ночувати до льоху, де була Миколина друкарня, на старовинному
Волинському трактi. У цьому районi мiста наймiцнiше трималися мiсцевi
традицi©. Варшавськi соцiологи виробляли новий погляд на традицi©.
"Укра©нський прапор" писав, що, на ©х думку, з сучасних рис життя важко
судити про рiвень культури народу. Гомеостаз гальму розвиток соцiального
органiзму, i з цим треба "рiшуче боротися". З будинкiв уздовж Волинського
тракту жандарми позстругували гiпсовi китицi калини, пiд час обшукiв
реквiзували киптарi й вишиванки. Якось уночi я бачив, як вивозили
мармурове погруддя Шевченка. Отже, комулятивний характер нашого пiзнання
дозволить нам невдовзi вiдчути всi блага "вищо© культури". Перед людиною
вiдкриваються "нечуванi в iсторi© можливостi для самовдосконалення".
Незабаром ©© взагалi нiщо не зв'язуватиме. Скачи, бабо, хоч задом, хоч
передом...
У льоху хтось був перед мо©м приходом. Надворi було досить холодно, а
тут i поготiв. Я побачив на столi я чну шкарлупу i шматок свiжого
справжнього хлiба. Видко, тут побував хтось з нашо© комуни, але не
залишився ночувати через стужу: Я накинув зсередини на дверi залiзну
штабу, постелив на столi куртку, склавши пiд голову рукав на рукав, зняв
блузу i сорочку - мене бiда навчила: я з головою накривався сорочкою,
накинувши зверху блузу, i зiгрiвався власним диханням, бо сорочка набирала
вiльгостi й не пропускала тепла. Задекувавшись, я почав частiше дихати.
Дрож в тiлi швидко вгамувалась. Тепер можна було пiвгодини помрiяти.
Голоду я не вiдчував, але вирiшив думати про ©жу. Я згадав, як одного разу
принiс з поля четверо сiреньких з крапочками я ць i кiлька цибулин. Того
дня я приголомшив хлопцiв. Вибивши яйця в миску, я накришив цибулi i добре
посолив. Ми вмочували хлiб у цю мiшанину. Нiхто з нас не знав досi таких
розкошiв.
Я вмiю готувати iншi присмаки: хлiбець з кормових гарбузiв, макiвники з
грису, суп з лопухiв. Коли я падаю з нiг вiд зморення, голова моя працю .
Стану над жмутом бурячиння, i до мене приходять десятки iдей, як це
бурячиння зробити не тiльки ©стiвним, але й при мним на смак.
Я ще подумав: "От якби прокинутися в Кратовiй Канадi двохтисячного
року!" 35 Але на цьому не закiнчилося. До мене навiдалися Ванда з Вiктором
Живецьким. В однiй приказцi говориться: гiсть - невiльник, де посадять,
там i сиди. Проте мо© нiчнi вiдвiдувачi почали танцювати. Я ввiчливо
попросив ©х дати менi споюй. Вони не вгомонялися. Тодi я ©м продекламував:
35 Канадський укра©нський прогресивний письменник Павло Крат в
оповiданнi "Коли зiйшло сонце" змалював соцiалiстичне майбуття Канади.
Я - Долi син, котра дару благо,
I не страха мене нiякий встид,
Ось моя мати! Мiсяцi ж - це браття,
Якi мене пiдносять, то кидають.
Такий мiй рiд - i iншим я не буду,
I мушу знати я походження сво 36
36 Монолог Едiпа з трагедi© Софокла "Цар Едiп".
Слова цi дуже збентежили Ванду. Вона схопила Вiктора за руку, вони
стали маленькими дiтьми i чимдуж пустилися втiками. Я з вдячнiстю згадав
мудрих професорiв, якi навчили нас цих заклинань. Дарма що ©х важко
розтлумачити. Очевидно, заклинання такими й повиннi бути. "Всяко
iздиханi хвалить господа бога". Дотям, до чого воно. Зате яка магiчна
сила! Скажеш цi слова блуднiй душi, i вона не тiльки дасть тобi дорогу, а
й знайде стежку до мiсця спокутування грiхiв. Це могутн заклинання я
перейняв у Левадихи.
Спав неспокiйно. Сорочка з плечей сповзла, я так передриготiв, нiяк не
мiг зiгрiтися. На якi хитрощi лише не пускався: пробував уявити, що злiз
щойно з тепло© селянсько© печi, що надворi жнивна спека, що п'ю гарячу
каву,- дiдька лисого, не вiдiгрiвався. Сонечко золотило червiнь,
листопадових тополь, на тротуарах енергiйно вибивали каблуками дроб блiдi
зi сну панянки, гуркотiли вози, навiть уперше пiсля вiйни продзвонив
вулицею трамвайний вагон,- а мене нiщо не зворушувало i не тiшило.
Менi мало було пiдвальних нiчниць, то доправив Опольчик. Вiн чергував
на пропускному пунктi. Я привiтався. Опольчик глянув поверх мене i
вiдвернувся. Образився на мене. Але чого? Може, не треба було йти вiд
нього? У мене пiсля цього був такий настрiй, що якби плебей, рятуючи
доньку вiд патрицi вих рук, зарiзав ©© на мiськiй площi, я перший закликав
би народ до бунту. Тодi Аппiй Клавдiй повiсився б у тюрмi, i влада
перейшла б до народу 37.
37 Конфлiкт, описаний римським iсториком Тiтом Лiвi м, став сюжетом для
трагедiй багатьох видатних вропейських письменникiв.
Я працював "без ентузiазму". Колоди на дрова колов надво -натро ,
подвiр'я пiдмiв абияк, а картоплi настругав "з очима". Адам всiляко
намагався розвеселити мене, та для цього вiн був прiсною натурою, а я, з
свого боку, не заохочував його. Менi здавалося, що хоч тут я можу бути
господарем. Усiм зась до мене! Зась, панове! Стребивши шмат варено©
яловичини з картоплею, я наладував торбу хлiбом i з демонстративно
пiднятою головою пройшов через пропускний пункт. Куточком ока я бачив, що
Опольчик стежить за мною. Я вже був на вулицi, коли вiн покликав мене.
- Пане Повсюдо, не збагну, що з вами сталося.
- Третiй день не переста болiти голова,- збрехав я,
- Ходiмте, в мене порошки.
- Пробував.
- Це недобре, мене так само зчаста похоплю ,- заквоктав бравий капiтан.
- Ви читали Хельтмана 38, пане Опольчик?
38 Вiктор Хельтман, iдеолог польського демократичного руху XIX ст.
Вiн заперечливо покрутив головою.
- Цiкаво пише, чортяка,- сказав я.- Я вам його дiстану, коли хочете.
- Буду вдячний.
- Вiн вважав, що польське вiдродження повинно завершитися соцiальною
революцi ю. "Я вб'ю тебе тим, що ти мусиш знати, але не зна ш". Я вивчаю
польську iсторiю. Послухай лишень. "Хто ви такий?" - "Людина".- "Що таке
людина?" - "Особа, призначена для суспiльства i для волi".- "Що таке
суспiльство?" - "Союз, який вводить мiж людьми таку рiвнiсть, котра при
однакових умовах гаранту всiм користування рiвними правами..." - "Що таке
воля?" - "Можливiсть, що дозволя користуватися сво©ми природними правами
i розвивати сво© здiбностi". Правда ж, чудово? Це з короткого полiтичного
катехiзису Яновського 39. Вiн писав, що не вся шляхта погана, але що зло
поляга в ©© сутi, в шляхетськiй системi. I зна те, пане Опольчик, дуже
прикро, що цi катехiзиси, можна знайти всюди, тiльки не в нас.
39 Яв Непомуцен Яновський (1803 - 1888) - учасник повстання 1830-1831
рр., один з фундаторiв Польського демократичного товариства.
- Телефон,сказав Опольчик.- Вибачте, порозмовля мо iншим разом.
Вiн пiшов на прохiдну, а я почав себе картати. Не так це робиться.
Подiбнi розмови треба починати за чаркою. Перш нiж переконувати
противника, треба спiймати його на словi.
Наступного ранку я не встиг ударити сокирою по полiнi, як прибiг солдат
i передав, щоб я негайно зайшов до полковника Родзiсада.
- Менi робiтники бiльше не потрiбнi,- коротко сказав Родзiсад.
Я стояв бiля дверей, переминаючись з ноги на ногу. Грошi, якi ви
виплатили наперед, повернути? - запитав я.
- Нi. Можете йти.
На вулицi я на всi боки розглянувся i побачив метрiв за тридцять
стрункого, зодягненого в брезентовий плащ чоловiка. Я поволi рушив до
мiста, цей тип пiшов слiдом: мене передали пiд опiку та мно© полiцi©.
Пiдлий хрiн цей Опольчик, потомок "професiональних революцiонерiв". Одначе
вiд того, що я волiк на плечах агента, я вiдчував шалену, дику радiсть.
Досi я був людиною поза суспiльством, тепер зв'язаний з ним мiцнiше, нiж
можна було сподiватися. Це в Арiстотеля сказано: "Людина поза суспiльством
або тварина, або бог". Я, правда, не мiг стати нi тим, нi iншим, бо
як-не-як жив на 2260 рокiв пiзнiше i моя "антелехiя" 40 утворилася з пари,
яку видихували мiй батько i моя мати, якi були "представниками
високорозвинено© цивiлiзацi©". Дорога назад менi заказана, а богом я не
стану через гомеостаз. Все ж таки при мно вiдчувати, що ти "об' ктом
уваги", сяким-таким членом суспiльства.
40 Душа. Термiн, введений Арiстотелем.
Мiй батько не був полiтичне неблагонадiйним (може, не встиг),
незважаючи на це, в менi заговорив iнстинкт переслiдувано© людини. Я не
ховався у пiдворiття, дратуючи агента, не поспiшав у завулки. Вибираючи по
можливостi найкоротший шлях, прямував у поле. Агентовi звелiли виявити, де
я мешкаю. Вiн мене заарешту тiльки в тому разi, коли я спробую втекти.
Але серед поля, опинившись вiч-на-вiч зi мною, вiн побо©ться простягнути
наручники. Я на мить уявив собi, як вiн готу ться замкнути скоби. У цей
момент я переплiтаю пальцi i не дуже й сильним рухом посилаю руки
назустрiч його щелепi... Нi, вiн далеко не пiде за мною.
За крайнiми будинками я уповiльнив кроки й оглянувся. Агент iшов
широкими розмашистими кроками з очевидним намiром. наздогнати мене.
Побачивши, що я його чекаю, вiн кинув очима назад, на пустинну вулицю,
тодi нагнувся, роблячи вигляд, що зашнурову черевик. Я перестрибнув
канаву i пiшов рiллею навскоси до дороги. Приблизно в половинi гiн рiллю
перерiзав облiг, i там стояв селянин з косою. Коли менi залишалося до
селянина метрiв п'ятдесят, я знову озирнувся. Агент простував за мною. Я
йому прощально помахав рукою. Вiн став як укопаний, оцiнюючи ситуацiю. На
чий бiк стане селянин? Звичайно, вiн не вибиратиме мiж мною i агентом. Вiн
скаже: "Дайте менi спокiй", i, погрозливо пiднiмаючи над плечем блискучу
косу, пiде собi геть. Проте агент зробив iнший висновок i повернув назад.
Це був виснажений, хворий i до того ж глухий дiдок. У довгих, колись,
мабуть, в'юнких вусах стирчали остюки; очi дивилися похмуро, з недовiр'ям,
i менi здавалося, що зараз дiда турбу одне- дине: чи я не хочу зiгнати
його з чужого облогу, де вiн косив рiпакове бадилля. Не добившись вiд
нього жодного слова, я дiйшов облогом до стежки, спустився у видолинок,
напився води з потiчка, вибрався на кряж i кинув очима по обрiю, чи далеко
до то© хатини, де ми з циганом ночували тиждень тому.
В Марiйки була Мигельська. Вона й вiдчинила менi. Марiйка лежала на
канапi, видко, нездужала. Побачивши мене, зашарiлась, притиснула до грудей
капу, якою була вкрита.
- Я не кажу, що година вранцi варта двох увечерi,- проспiвала.
Мигельська. Я ж прийшов до Марiйки десь у часi виходу на роботу.- Оце, я
розумiю, друзi,- додала поетеса.Умри,- не знатимуть. Чи ви довiдались, що
Марiйка хвора?
- Цить, Зорянко,- зупинила ©© Марiйка.- Я по Прокоповi бачу, що вiн теж
нiби з лiжка пiднявся.
Я сiв на стiльцi бiля Марiйки, i вона, вганяючи мене в краску,
торкнулась мо © руки.
- Колись я вам говорив, що шпигую за долею,- сказав я.- Тепер вийшло
подвiйне свинство: i за мною шпигують.
- Треба вас, братчики, рятувати.- Мигельська зробила замрiянi очi.- Ви
чули, Прокопе, як занапастилися Чорнота з Ганишем?
- Нi.
- То справжня iсторiя! х вистежили в Корняктовому льоху. То© ночi
Грушевич з ними не ночував, а досвiтком пiшов за речами. А Олексу i Павла
ведуть. Олекса несе в'язку хрестiв, Павло - картини, позаду вже тягнеться
юрба. Тi живоглоти пiдштовхують хлопцiв карабiнами, погукують на натовп,
посвистують сво©ми пищиками, збираючи полiца©в на пiдмогу. Запакували
зразу до тюрми. Щастя, що я зустрiла Грушевича. Я знала, куди кинутись. Ми
це трактували як гонiння на християн. Митрополит втрутився, скрiзь зчинили
галас - i хлопцi на волi. Олекса реставру iкони в Святоюрському храмi.
Ганиш керу чернечим хором. Я в життi стiльки не на©здилась у фiакрi,
скiльки в тi днi. Ну i це зiграло свою роль,Мигельська подала менi газету.
Я двiчi перечитав надрукований у польськiй газетi польською мовою
вiршик, але нiчого в ньому не знаходив. Я запитально глянув на поетесу.
- Ця трагедiя змальована символiчно,- пояснила вона.
Я ще раз перечитав i, посмiхнувшися в душi, поклав газету на столик.
Раптом я подумки вдарив себе по чолi: якщо Мигельська ма такий доступ до
чорноризцiв, то це вона, а не хто iнший, доповiла про смерть i похорони
Кривов'яза. Це вони перешкодили Павлюковi. Вiн потрапив у ©хнi пазурi, i
Мигельська повинна знати, що з ним. I ще одне: та мницю видав Мигельськiй
Павло або Олекса. Якщо церква взяла ©х пiд захист, то вони не могли iз
вдячностi не доповнити Павлюково© характеристики. Я вивiдаю у Мигельсько©,
де Павлюк. Але з цим не слiд поспiшати. Мабуть, найлiпше заручитися
Марiйчиною допомогою. Я скажу ©й про сво© пiдозрiння i попрошу коли-небудь
"признатися", що вона не рада мо©й дружбi з Павлюком, що я з ним часто
десь пропадаю. Мигельська рада буде "розкрити" Марiйцi очi на мене, адже
Павлюк замкнений "там i там", а я, очевидно, одбрiхуюсь.
- Я постараюся трошки прислужитися вам,- сказала Мигельська. Та
попередила:- Лише не подумайте, що я особисто вами зацiкавлена.-
Мигельська поклала Марiйцi на плече руку.- Задля цi © дiвчини. Вона менi
як сестра.
Зда ться, я це колись у Бальзака знаходив: "Чим ганебнiше життя людини,
тим вона мiцнiше за нього чiпля ться; воно ста постiйним протестом i
безконечною помстою". Невже менi доведеться скористуватися впливом
Мигельсько© i ©© монахiв? Тодi я ©х не перестану ненавидiти разом з тим
iдеалом волi, який вони вiдстоюють. До чого доходить! Вже все втрачено,
але й на цьому голому полi точаться бо©.
Я готовий був втекти геть, як утiк вiд Опольчика. Марiйка i Мигельська
обмiнялися поглядами, i Марiйка зiтхнула.
- Що з тобою?- тихо запитав я.
- Простудилась.
- Не смiйте ©© надовго покидати,- шпигнула мене Мигельська.
Я вiдчував, що вона мене недолюблю , але вона не знаходила способу
показати це так, щоб менi запам'яталося. Така можливiсть виникне, мабуть,
пiсля того, як вона менi "прислужиться". Я повернувся гадками до
Гривастюка. Напередоднi розвалу республiки вiн од iменi уряду вимага
вiдкупити бункер, який фiгуру в числi прикордонних оборонних споруд. Я