Андрiяшик Р. Люди зi страху

звелить: поклонись менi, чоловiче, я ж для тебе старався.

Угорi плило важке, захмарене небо. Серед поля десь мете вiхола, а тут
лиш зрiдка зiрветься од власно© ваги сирий снiговий леп, прошурхотить мiж
гiллям пiдстреленим птахом, i знову тиша. Вона нас супроводжуватиме всю
нiч, i тiльки назавтра надвечiр покажеться Вигнанка.
Дорога надокуча , особливо взимку. Я, правда, давно вже чекав на таку
вилазку. Та ось залишив за плечима Залiсся, i стало сумно. Видно, я вже
вирiс з того вiку, коли ходиш, не оглядаючись назад. Почався такий перiод,
що вiдiйдеш од домiвки i ста ш тiльки якоюсь частинкою самого себе, нiби
прищепою на стовбурi долi.

Кiнний роз'©зд спинив нас за лiсом, бiля висiлка. Хлопцi
розгорланились, як за во нного часу. До Миколи причепився хорунжий iз
свiжими вiдзнаками на потертiй росiйськiй шинелi, у плюшевiй мазепинцi на
кролячiй пiдкладцi. Так би мовити, цяця на пiдносi, бо коли загал умива
руки вiд сумнiвно© полiтики, влада потрапля до людей сумнiвних чеснот. Я
мав ще одну нагоду нагадати собi Гельвецiя, його вислiв, що в кожно© нацi©
моменти, коли слово "обачний" ста синонiмом "пiдлого". Тiльки-но
хоруяжий почав розпрягати Миколиного коня, я вигукнув прiзвище
Повсюди-Завадовича. I скороспечений ватаг став вибачатися за iнструкцiю
вищих чинiв - у разi потреби конфiскувати в селян стройових коней.. Сухо
покашлюючи, вiн вiдступив до колег, i один з верхiвцiв, спiшившись,
пiдсадив його в сiдло.
- Бояться, одначе,- посмiхнувся я. Микола окинув мене
стурбовано-неуважним поглядом i повернув обличчя до стрiльцiв.
- Сидить мов баба,- додав я.- Таким кавалеристам не настачиш коней.
Микола смикнув вiжки.
На висiлку ми зупинилися перепочити. Микола попiдвiшував коням торбинки
з вiвсом, i ми зайшли до хати. Огрядна, мов писанка, молодиця почастувала
нас мамалигою з кислим молоком.
- Ой, бiда-бiда одинокiй жiнцi,- торохтiла вона, поки ми ©ли.- Як не
порожнем ©й, то попитом. Доля, як у тiй пiснi спiва ться: "Зеленая та
лiщинонько, гей, чом без сонечка зiв'яла?"
Вона сипала дрiбною скоромовкою, перескакуючи з одного, на iнше, i в
кожнiй фразi було щось про втраток i згубу, нiби на цю оселю замiрялися
всi лиха.
- Отам,показала вона на пiвнiч,- не думали, ма мо чи не ма мо, та й
накинули на повiт ще цiлий мiльйон податку. А. на ваш повiт, соколики, так
само мiльйон накинули?
- Два,сказав Микола.
- Ой боженьку-боже, аж два! Горенько наше, та як ми жити. будемо?
Дивiться лишень на мене: поверне подорожнiй - стiжки трусить, стрiлець
зазiха на жiночий гонор, держава - на останн в коморi. Плач i тужи
сиротиною, згубною-недорiкою . найденому свiтi. То куди, людоньки,
добира тесь? Знати, далека дорога перед вами? Ой нi-нi, не питаю, бо то
погана прикмета. Тiльки зичу, аби щастило. Нехай не зле ведеться, нехай
доля всмiхнеться!
- Початок ти зробив непоганий,- сказав Микола, мабуть, думаючи про
зустрiч iз стрiльцями. Звiвшись, подякував молодицi:- Спасибi, госпосю, за
снiданок. Такого доброго молочка давно не куштував.
- Кiнь розсипа обрiк,- кивнув я на вiкно. Микола нехотя подався у
двiр, за ним задрiботiла молодиця, улещена похвалою.
- О, молочко вiд нашо© корiвки,- що медочок,- витьохкувала
вона.-Повертатися будете, не минайте. Ласкаво запрошую.
На хвильку затримавшись, я швидко перевзувся, бо в дорозi вже, було, не
чув нiг од холоду. З хати понурим зором мене випровадив
Микола-чудотворець. Я подумав, що все повинно б врештi змiнитися на лiпше.
Щось мене пiдстiбнуло пильнiше придивитися до молодицi. I я зрозумiв,
чого Микола зволiка . У не© були тий, ласкавi, мудрi очi - iз чистим
лагiдним полиском i солодким теплом у зiницях, немов там хлюпотiлися
бездоннi, невичерпнi кринички любовi. Та й уста були просто чарiвнi, на
зло мо©й неуважностi.
- О, таке-таке,- спiвали вони на прощання, вицiловуючи в пам'ятi
найсоковитiшi слiвця. - Вiд одного берега одстав, до другого не пристав,
преш плуга, а заробля ш на сiль до оселедця, як кажеться, славнi бубни за
горами, а прийдеш ближче - собача шкура... Тож рада буду, за©жджайте,
соколики. Пригощу, чим хата багата. Передихнете в супоко©, бо, дякувати
богу, на воротах слава не висить. Не гордуйте ж,- раптом посмiхнулась
вона. - Гордiсть ви©жджа верхи, а поверта ться пiшки. Ну, та не берiте за
зле, я до слова сказала.
- Неодмiнно поверну,- пообiцяв Микола.
Вiн, безумовно, дотрима обiцянки. I, думаю, з добрими намiрами.
Зрештою, хiба вiн на©вся лотофазьких квiтiв 19?
19 Одною з дивних кра©н, куди доля закидала гомерiвського Одiссея, була
кра©на лотофагiв. Покуштувавши вирощеного ними солодкого лотосу, пришелець
тут же забував про свою батькiвщину,
- До побачення, госпосю! - сказав i я.
Нi з сього нi з того мене раптом охопили якiсь душевнi лiнощi. Вже б
нiкуди й не ©хав i не добирався назад, а взяв би лопату в руки i розчищав
снiги бiля повiтки. Чи це був осадок вiд негадано© перемоги над хорунжим,
чи тi клятi аналогi©, спалахуючи в мозку могильними вогниками, конче
мусять озватися пiд серцем смоктливою нудьгою.
- Рушай уже,- пiдштовхнув я Миколу.
Налетiла метелиця. Хутiр заховався за бiлою безгляддю. Я настiльки
гречкосiй, наскiльки ж i ремiсник, та чогось менi захотiлося бути зараз по
той бiк снiгового замурку. I не тому, що попереду невiдомiсть. На фронтi
©© було до бiса, щоб призвича©тись до становища краплини в морi. Просто
манило щось нез'ясовне, якась предковiчна туга за загатою i запотiлим
вiкном; вона все частiше пада на мене залiзнодзьобим яструбом, i боюся в
цьому признаватись.
- Продери слiпи, лежню! - розбудив мене Микола на Вигнанцi.- До
Тернополя стягують порожняк. Якщо впевнений, що не замерзнеш, то гайда. Я
з машинiстом домовився.
- За щастя та горя кувалася доля,- сказав я в манерi хутiрно©
молодицi.- Той машинiст не скине мене серед степiв?
- Свiй парубок. Але на станцiях на очi лiпше не показуватись.
Пронизливо дув схiдняк. Я змостився пiд низьким бортом платформи, поклавши
пiд бiк мiшок iз сухарями. Задзенькали тарелi, мене накрило стовпом
задушливо© кiптяви.
Я закутав колiна полами кожуха, вiдкотив комiр, терпляче очiкував ночi.
Мене могли зсадити i з iм'ям Повсюди-Завадовича на устах, тому певнiше
було нишком коценiти на платформi.
Машинiст наддав швидкостi. Кiлометрiв за тридцять од Вигнанки
пропустили ешелон з гарматами i покотили далi. Цю залiзницю збудували десь
пiвсторiччя тому. В вропi тодi була вже досить густа сiтка колiй. А мине
ще якась сотня лiт, i люди винайдуть придатнiшi засоби руху. Паровий котел
зникне, як вавiлонська вежа, лиш десь через кiлька тисячолiть нащадки
спохватяться, що й колись були несогiршi речi. Бо скiльки було тих веж!
Тiльки розженеться розум думкою - аж виявля ться, що треба отруйних стрiл,
таранiв, розривних куль, танкiв... Регулюючi чинники! Волею божою
продиктованi оздоровлюючi моменти в життi людства. Тим часом iсторiя
показу , що не можна спрямовувати сили народiв на розвиток одно© галузi -
це загрожу виснаженням i згубою. Вавiлонськi вежi - це обелiски
мiльйонам, якi подвигались i вмерли. Але ж, вiйни, вiйни... Бич
прогресу... У та мницях чорнокнижникiв способи впливу на неосудних. Iнки
мали водоканалiзацiю. У гиптi завбачували погоду i користувалися
гальванiзацiйними процесами. Золото мало загублену в вiках практичну
цiннiсть... Те, що берегли, бо воно продовжувало людське життя, тепер його
вкорочу . Вiйна доводить людськi зусилля до абсурду.
До химерних перспектив можна додуматися, коли бо©шся замерзнути. Та нi,
все це менi наче снилося. Туманнiше чи виразнiше, але я вже мiркував про
це. Воно ма властивiсть находити на тебе час вiд часу, як той незмiнний
сон, котрий окуту тебе, коли ляга ш з гадкою про втраченi лiта. Менi
зда ться, що й на хуторi говiрливо© молодицi я був не один раз.
А знаходяться дiячi, якi прирiвнюють вiйни до соцiальних революцiй.
Розбери, на що сподiватися. Були революцi©, що переростали у вiйни. Кров
текла рiками, а прогрес зводився до того, що винаходили наперсток на
дiвочий палець.
Уздовж залiзничного полотна виструнчився предковiчний лiс. I в ньому я
колись блукав. Тодi так само падав снiг, я замерзав i з останнiх сил
намагався закутатись звiрячою шкурою. Але тепер я мушу притримувати
закляклою рукою мiшок iз сухарями для Покутського, а тодi Покутський мiг
самостiйно роздобути собi свiжини.
Мо© ноги вкрилися снiгом. Щось давно поколю в плече. Одсунувшись, я
намацав позад себе скульбачений дрiт, яким прикрiплювали гармати до
платформи. Воюють, убивають, рiжуть. Забудь про спокiй. Iнакше станеш не
тiльки дезертиром, а й злодi м, якому свiт тяжко помститься. Запитають:
"Шука ш затiнку?.." Тож будь до всього готовий. Будь, будь... Перепадом
вистукують колеса. Гомонять: "Що тебе чека ? Що чека ?.." I щось з ©хнього
вистукування нiби пiдцьковувало: "Скона ш до часу. Як скотина. Як
отемнений. Як сновида".
Важко, важко викраяти нагоду для доброго дiла. Бодай для сво © дитини.
А це ж нiкому не на шкоду.
Не на шкоду... Прокинувся я, увесь занесений шкарубким, утоптаним
вiтром снiгом. Був ранок. Платформа спочивала в тупику. Я здаля обiйшов
вокзал, де могли сидiти патрулi, й за першим перехожим рушив до мiста.
Пiдслiпувато блимали вiконця пiдвальних квартир, i до пазухи просилося ©х
вологе дрiмотне тепло.
Старенький двоповерховий будиночок Грушевича до входу був сплющений
вулицями, як нiс корабля. Менi вiдчинила русява пружна в ногах панна у
квiтчастому фартусi. Обличчя ©© було густо поцятковане ластовинням, на
щоках синiли, нiби напiчнявiлi, гiлочки прожилкiв.
- Кость Грушевич дома?
- Татка пiвгодини тому покликали до хворого,- озвалась панна сипчастим,
немов простудженим голосом.
- Прошу передати йому пакунок.
Вона зиркнула на адресу, швидко перевела очi на мене.
- Ви з Буковини?
- 3 Галичини.
- Але ж заждiте! - метнулась вона за мною до виходу.- Куди ви мерщiй
утiкати! Я думала, що це вiд нашого знайомого з Буковини, бо вiн мав
передати татковi якiсь дефiцитнi лiки. Там ©х ухитряються спроваджувати
через родичiв з Нiмеччини. Але до татка приходять не тiльки з Буковини,-
вона усмiхнулась.- Прошу, зайдiть.
Я й собi усмiхнувся: десь уже-чув цю на польсько-росiйський лад
ультраукра©нську вимову. А! Панi в клаповухiй шапочцi на банкетi в
Залiссi.
- Ходiмте до покою. Ви, мабуть, стомилися з дороги.
Адже вам не спiшно? Так ще рано...
Я змахнув шапкою снiг з чобiт i ступив у пiвтемний, сповнений
лазаретних запахiв коридор. Я машинально встромив пальцi в чуприну.
Дiвчина, не розумiючи, що мене вразило, звела брови.
- Як вас звати? - спитав я.
- Христина.
- А я буду Прокопом. Iм'я старе i нецiкаве. Скидаючи кожух, я подумав,
що так легко не знайомився з жодною дiвчиною, тим паче з тако© сiм'©... у
бiлих панчохах.
- Сiдайте, будь ласка, я вам наллю кави.
- Дякую. Забув сказати: пакунок вiд Миколи Павлюка.
- Павлюка? Вiн у нас був. Дуже зiйшлися з татком.
Вона поривчастим рухом пригладила волосся i майнула сходами на другий
поверх, де лiкар, очевидно, видiлив для кухнi якийсь найглухiший закуток.
Я пiрнув у м'якуш дивана, склепив очi. .Навколо зашарудiв лапчастий
снiжок, вдалину метнулась залiзнична колiя. А потiм блиснуло сонце,
задзвенiли стрiчки тало©. води. Северин Шутько громовим голосом гукнув:
"Снiгова вода цiлюща!" В одвiт батькiв голос: "Був би насущний,
Северине".
Тiк-тiк-тiк! - поспiшав годинник. Я озирнувся по кiмнатi. Бiля вiкна
читав часопис гладко поголений моложавий чоловiк з коротенькими вусами пiд
орлиним носом.
- Доброго ранку! - привiтався я.- Пробачте: незчувся, як задрiмав. I
лиш одна безсонна нiч. На фронтi був витривалiший.
Грушевич усмiшкою простив менi за промашку - було вже близько друго©
дня,- звучним баритоном одрiк:
- Привiт, привiт, козаче! - Згодом додав: - Ось пишуть, що укра©нська
нацiя нi на що не здатна, що кiлька сторiч зайшло ©й сонце i досi не
прокинеться. Навiть на становищi державно© нацi©! Селяни пiшли розбещенi,
не допомагають республiцi...
- Пачкуни,сказав я тихо.
Грушевич ковтнув диму з рiзьблено© гуцульсько© люльки, поклавши ©©
назад на пiдвiконня, випустив сиву цiвку.
- Коли б це не думка ста тисяч з мiльйона! Христино, неси каву... Тебе
це не обходить?- Вiн простежив, як донька виставля посуд з тацi, наморщив
чоло.- Так-так, ви, сироти мо©, сприйма те життя не так, як треба. Перед
вами розпадайся милим богом - не навчиш обачностi. Шаста те категорiями,
як картами. Р-раз!- в один бiк, р-раз! - у протилежний. Без поблажок i без
вiри в себе, бо якби ви вiрили в сво© сили, то сортували б речi,
оглядаючись на п'яти, адже чимало ще можна-поправити i використати.
В мiру того, як вiн картав молодь, його очевидячки розбирала досада.
Нарештi вiн замовк, нiби втратив надiю на те, що його слова справлять
бажаний резонанс, i взяв до рук паруючу чашку.
- Як там Павлюк? - запитав Грушевич, покiнчивши з кавою.
- Товстi .
- Ну, цей жиром до лежанки не прилипне. Нехай йому бог допоможе.-
Уважно поглянувши на мене, Грушевич з питальною iнтонацi ю додав:- У цьому
разi таке побажання зайве?
- Зайве,погодився я, даючи зрозумiти, що дуже добре знаю Миколу.
- А ви чим займа теся?
"Визирцями..." Я скрутив цигарку i пiшов до столу за попiльничкою.
Не дочекавшись вiдповiдi, Грушевич i собi потягнувся за люлькою.
Вiтальня, де ми сидiли, настроювала на безпечнiсть.
Не пригнiчували нi фарби, нi меблi, нi розсипанi довкола, мов у хижi
старо© дiви, череп'янi лакованi вази i вишукано оздобленi шкатулки. Свiтло
щедро сипалося через просторе вiкно, створюючи привiлля для гадок. Тут,
мабуть, i жебрак повернув би свою гiднiсть, бо все в кiмнатi й господарева
буденнiсть розковували, а гiднiсть приходить з волею.
Я думав, що Грушевич образиться за мовчанку, проте вiн запитав:
- А як село?
- На порозi голоду. Я чогось згадав сво© гiмназiйнi роки. Квартирував у
доморощених укра©нських панкiв, муштруючи в науках за щоденну пляшку
молока ©х дурника сина. На тиждень менi передавали з дому вiсемку олi©,
ворочок сиру, хлiбину, прiсних коржикiв, якi пахли кмином, i кiлька яблук,
а взимку - сушених слив. Лярницькi мовчки сьорбали бульйони, а я натирав
часником злегка придурену олi ю грiнку хлiба. Три роки перебивався на
сухому. Пани розмовляли зi мною тiльки тодi, як ©м ставало скучно.
Недiлями, вiдiспавшись пiсля обiду, господар кликав мене до вiтальнi й
просив розповiсти який-небудь цiкавий випадок з iсторi©. Вiн, мабуть, не
прочитав i десятка книжок у сво му життi, проте мав про все свою "вчену" -
не яку-небудь - думку. Грушевич пройшовся по кiмнатi.
- Бiда,зiтхнув вiн.
- Була реквiзицiя. Поводилися мов чужинцi.
Вiн скорботно похитав головою.
- Видно, лiпшого не здатнi придумати,- мовив я. - Що ж, не буде за чим
шкодувати, бо нинi кожна рацiоналiзацiя здавалася б рятiвною соломинкою i
тiльки розчаровувала б людей.
- Щоб розворушити життя, треба пiдтримувати окра©ни.
- Стрижуть, совiсть забувши.
- Гай-гай!
- Вдруге оподаткувала села.
- Кажете - совiсть забувши? А що таке совiсть? Чи вона чинником,
суспiльного життя? Як ви гада те?
- На якомусь щаблi... Наприклад, у часи Декарта...
- О!- не дав менi вiдшукати вiдповiдь Грушевич. - Совiсть - страшна
рiч.- Вiн повеселiшав, знайшовши це визначення.- До речi, я дiйшов до цих
здогадiв, пишучи повiсть, але для книжки вони загромiздкi. Чудеса, якi
витворя з людьми совiсть, треба навчитися бачити. Якщо дозволите, я
прочитаю вам маленьку лекцiю.
- Татку, але ж наш гiсть з дороги.
- Що найочевиднiше? - Грушевич навiть не глянув на Христину.- Те, що в
добу ось тако© невизначеностi вона рано чи пiзно примушу
виправдовуватися, а виправдовуючись, створюють блудове вангелi духу i
вiри. Наступний крок - це голий примус, з тим аби навернути до блуду всiх
тверезих людей. Блуд вида ться за животрепетнi iде© поколiнь. На цьому
грунтi виникають найжахливiшi духовнi поневiряння людськостi, якi не
минають жодно© особи.
- Чому цi думки не можна використати в книжцi? - Я не хотiв Iкаровими
крилами пiдмiтати припiчки.
Грушевич потупився.
- Не пора, голубе.
- Татку, за тобою при©хали,- сказала Христина.
- Що замислився, козаче? - запитав Грушевич.- Не думай. Христино, не
забудь передати Павлюковi вiдповiдь.
Вiн потряс менi руку i, взявши з шафи валiзку, твердо закрокував до
виходу.
- Пробачте йому, - сказала Христина.- Вiн щосекунди робить вiдкриття.
Але то забавно, як не раз кличе: "Христино, а ти зна ш, я тодi щиро
помилявся. Коли розкинути розумом, все вигляда iнакше". - Вона голосно
засмiялась.- Якось вiн менi говорив, що "iнтелектуальнi" протирiччя будуть
вибухати набагато тяжчими, нiж донинi, вiйнами. За приклад брав хрестовi
походи, коли вiра не зупинялась перед найстрашнiшими жорстокостями. А
повiсть його менi подоба ться. Iнодi менi зда ться, що ©© написав не вiн,
а хтось iнший. Татко написав повiсть ще студентом, але лiтературнi месi©
побоялися ©© видати (уряд однаково невдовзi заборонив укра©нськi
друкарнi). Татко посила рукопис до Женеви Драгоманову. Отримав гарну
вiдповiдь, i раптом Драгоманов помира . Окрема похвала була за мову -
батечко мiй з села, але в останнi роки геть зiнтелiгентився. Тож рукопис
згубився. Довелося вiдновлювати повiсть за чорновими записами. Вже за
нашо© влади татко возив ©© до Львова. Йому звелiли дописати роздiл про
похiд Галицько© армi©. А вiн на вiйськових справах зовсiм не
розумi ться....
Вона навiть зрадiла, що менi зручнiше йти на станцiю увечерi.
Вмостившись навпроти з шиттям, вона розповiдала про гiмназiю, котру мусила
покинути через вiйну, про колишнiх друзiв i дiдiв млин, де любила
просиджувати цiлими днями, слухаючи всяку всячину на колiнах у яко©сь
сiльсько© тiтки. Начулась там про дива, навчилась страхiв перед духами i
перевертнями. Коли татко через нестатки вiдправив служебку, не могла
звикнути до самiтностi.
Одиноко-одиноке тепер тече дiвоче життя. Грушевич дома гостем, родичiв
нема .
Я нишком поглядав на ©© бiлi товсто плетенi панчохи, що туго обтягували
безпечно розставленi ноги пiд куценькою, з яко© Христина встигла вирости,
спiдницею. Неслухняне пасмо волосся ввесь час спадало ©й на чоло, i вона
пригладжувала його обома руками, забуваючи накрити колiна.
- А ви вiдповiсте,- запитав я, - якщо я напишу вам листа?
- Атож,пiдхопила вона весело.
- Писатиму. © веселiсть мене не влаштовувала.
- У нас лиш татко одержу листи. Менi часом так хочеться яко©сь
несподiванки...

Голубка не вирветься на волю од бунтiвних, неврiвноважених Грушевичевих
балачок. Вiн свого роду натура чарiвна i перевихова зятя.
Христина була надто безпосередньою. Я не бачив у нiй та мниць, якi так
хвилюють i приворожують. Проте й жiнки цього гатунку, коли з ними пожити,
сприймаються без особливих скидок, як щось неподiльно рiдне.
- Ви допоможете менi готувати обiд? - раптом звернулась вона.
- Обiд?
- Кортить посидiти, а тодi я не встигну. Татко не любить чекати.
- Чи я придамся?
- Знайду, знайду вам заняття,- мало не пiдстрибнула вона.- А тепер
розкажiть про себе.

Я вже подумав, якого Прометея видам ©й.
- Будь ласка,- мило прохала вона, - Я ж про себе все виказала.
- Я кладу хату,- сказав я.
- О!
- Так.
- Велику, гарну?
- Надзвичайно гарну i досить велику. На австрiйському бункерi.
- Невже?
- За селом, на березi Днiстра. У нас Днiстер широкий i тихий, мов лiтн
небо. Ми так до нього звикли, що вiдчува мо в ньому щось живе, наче душу.
- Колись ми зберемось до Павлюка в гостi i до вас завiта мо.
- Запрошую вiднинi.
- Обов'язково при©демо. Тiльки замовте собi по-мiському великi вiкна.
- Ага, причому на рiку. - "А в плетених гнiздечках виростають зубастi
пташенята".- Я насаджаю цiлий гай жоржин. Ви ходитимете в мене заквiтчана,
як польова русалка.
- Чому ви одяга теся у вiйськове? - запитала неспокiйна бджiлка.
- Звик. Так зручнiше.
На фронтi менi повитягувало руки, i мiй пiдмайстрiвський костюм
прикуцiв.
Христина колихнула дещо замiцно© сили, як для дiвчини, плечима.
- А чи в Павлюковому замку дуже похмуро?
- Навiть привiтно. Я там маю кiмнату. Павлюк вiдпустив ©© менi, видко,
думаючи, що я вiдмовлюсь будуватися. Але я непохитний.
- Я так i подумала про вас.
- Це гарна риса? - "Теревенi, теревенi... Микола казав правду. Та вже
задля чемностi потерплю. У мiстi небезпечно ходити".
- Гм...
- Ми з Миколою, можна сказати, повиростали, в замку.
- А...
Мiй Прометей не захоплював ©©, i ©© неуважнiсть менi не сподобалась.
Так деякi жiнки псують апетит сво©м чоловiкам, наливаючи ©м в тарiлку
менше, нiж собi.
Вона ставала гарною, коли всмiхалася. На жаль, пiсля ночi на морозi я
не мiг настро©тися на веселiший лад. Христина вiднiмала вiд рукодiлля очi,
немовби чекаючи якогось запитання, але я переглядав старий календар. На
полицi поблискували золотим тисненням томи з медицини. Польською,
нiмецькою, французькою мовами.
- Татко перед вiйною пожертвував бiблiотеку на "Просвiту",- сказала
Христина, перехопивши мiй погляд.- Випустилися - нема що й почитати.
Колись-то Микола сказав, що слово "Просвiта" походить вiд сполучення
"просвiтити кишенi".
Христина обережно поклала шиття на пiдвiконня i висунула шухляду в
шафцi.

- А це ви читали?
Я пересiк кiмнату, Христина подала менi не товщу за шкiльний зшиток
книжечку.
- "Зiв'яле листя". Тiльки й усього, що в нас . Навiть "Кобзаря" не
зберегли. Це видання одинадцятого року, а бiльше не було.
Я перегорнув кiлька сторiнок. У Галичинi подекуди досi не знають, що
Франко помер, А на фронтi нас сповiстили: "Доктор Ян Франко..."
- Ви любите вiршi? - повернувся я до Христини.
Вона закивала, примруживши очi.
- Прочитати?

- Я все знаю напам'ять. Ось послухайте:
Розвiйтеся з вiтром, листочки зiв'ялi,
Розвiйтесь, як тихе зiтхання!
Незго нi рани, невтишенi жалi,
Завмерле в серцi кохання...
На ©© очах виступили сльози. Чи здатнi вони запалати вогнем?
- А це. ви пам'ята те? - запитав я.
Луги за ланами,
Село мiж садами,
I мир мiж хатами,
Спокiй над селом,

А люди щасливi,
Брати мов зичливi,
На прадiднiй нивi
Працюють поспiв...

I пiсня луна
Вiд краю до краю;
Тут пана нема ,
Нема рабiв!
"Такий енергiйний чоловiк, як Франко, зумiв так багато зробити тому, що
думки, якi приходили до нього, коли писав прозу, вiн дарував поезi©, а
образи, якi не вкладалися в поезi©, жертвував прозi..."
- Браво! - вигукнула Христина. - Ви зворушливо, неповторно чита те.
- Пробачте,сказав я.- Це, очевидно, пiд впливом вашого декламування.
- Нi-нi!наполягала вона.- Ви обдарований оратор. Чогось зiтхнувши, вона
зробила крок до мене, .сперлась боком на шафку, сховавши долоню пiд пахвою
i покривши рукою опуклi груди. Я дав би ©й рокiв дев'ятнадцять, якби не
ластовиння i невинна веселiсть обличчя, якi робили ©© молодшою.
- У гiмназi© я сама писала вiршi,- сказала вона, спускаючи очi.-
Цiкаво, як би ви ©х читали?
- Чому не продовжу те писати?
- Бо... Бо багато "бо". До вiсiмнадцяти всi, зда ться, пишуть.
- Я не пробував.
Вона поривчасто простягла руку, мало не торкнувшись мо ©. Одну секунду
ми дивились одне одному у вiчi. I вона збентежено одступила. Я поклав до
шухляди книжку i сiв на крiсло. Христина кволо з широко розплющеними вiд
якогось внутрiшнього здивування очима опустилася на диван.
Смеркало. Попрощавшись з Христиною (Грушевич так i не повернувся), я
перекинув через плечi мiшок i подався на станцiю. Ще вранцi менi сказали,
що по©зд на Львiв вiдходить опiвночi. Я пристро©вся позаду двох
калiк-жебракiв. Один iз них, озирнувшись на мо© кроки, замовк, але
невдовзi заговорив знову:
- Поверне на весну, я заберуся кудись на хутiр, а ти - як хочеш. Виберу
собi обговтану молодицю, аби вмiла шанувати,- там тепер мужика зi свiчкою
не знайдеш, - i переживу лиху годину. Щось то мусить змiнитися. Тодi
повернуся на копальнi.
Видко, вони вже давно нерозлучно никають свiтами, зведенi безвихiддям.
Бредуть, не заважаючи один одному, але й цiнуючи присутнiсть iншого, бо
принаймнi можна балакати, не побоюючись, що втрача ш розум.
- Я мiг податися на схiд. Мiг. А iталiйський? Мало його менi? По
щиростi, то нiхто не зна , чого хоче. А я знаю одне: хочу жити. Я в полонi
©в кору, ©в... Ой, душить! -. Вiв зупинився, ковтнув вiтру роззявленим
ротом i, нагнувшись, поспотикався за товаришем.- ©в, кажу, в полонi мишей,
©в ящiрок. Аби вижити. Тепер я хочу...
Вiн не доказав. Обидва миттю чудернацькою двотулубною iстотою шугнули
попри мене назад i, поки я оглянувся, пiрнули в пiдворiття. Я перейшов на
протилежний бiк вулицi i з калатаючим серцем застиг, чекаючи, що буде
далi. Але зокiль не було живо© душi. Мiж дахами недолуго стогнав вiтер,
десь дзеленчала пiдiрвана бляха. Вони недарма повернулись, щось
запримiтили. Та дивно: вулиця, порожня; Ще перечекавши хвилину, я
попростував уперед. У кiнцi кварталу в груди менi вперся, ошпарюючи лице,
морозяний вiтер. Вiльною рукою я поправив шапку. Раптом, мов iз-пiд землi
вставши, мене оточили якiсь люди. Я рвонувся туди-назад, та десятки рук
потягнули мене вниз.
- Будеш кричати, - заревiли над вухом, - заткнемо ганчiркою пельку.
Я ослiп вiд крижаного холоду, що заповзав в очi.

Пiд закоптiлою стелею горiла плитка, як тарiлка, лампа, ритмiчно
вибухаючи кривавим промiнням. Голi стiни, подовбана пiдлога, надвалена
грубка. На зсунутих столах хрипiв сотник. Вiн був такий широкий у плечах,
що вони звисали за кра© стола. На дебелiй ши© ткацьким човником бiгав
зморщений кадик, мало не досягаючи квадратно© неголено© бороди. Я кинув
посеред долiвки мiшок i сiв на лавi бiля виходу.
- Одразу видно муштровану людину, - сказав приставлений де мене
командиром "мисливцiв" стрiлець. - Сотник вiдпочивають. Тодi я знадвору
накину на дверi защiпку, а ви... ви можете вiддихатися. Адже ви звихалися,
як помiчник кухаря. .Вперше бачу такого моторного козака.
Вони полювали на молодих хлопцiв, примушуючи ©х "добровольцями"
записуватися до стрiлецьких загонiв 20. Марш в "усуси", недобитий злидарю.
Кажуть, розiйдися, болячко, бо чиряки йдуть. Нiхто не питав, що цi ясирнi
добровольцi масово здавалися в полон i пiсля тамтешньо© лазнi повертали
зброю проти сво©х. Ото наори мiлко, посiй рiдко, то вродить дiдько.
20 Укра©нськi сiчовi стрiльцi (УСС) - вiйськовi пiдроздiли, створенi в
1914 р. командуванням австро-угорсько© армi© (як i так званi гуцульськi
легiони). Формувалися в основному з представникiв захiдноукраiнськоi
буржуазi© та куркульства i частково обдурених селян Входили до складу
австро-угорських вiйськ, були кинутi в бо© а, росiйською Армi ю.
Наприкiнцi 1918 р., пiсля краху Австро-Угорсько© iмперi©, припинили сво
iснування. Окремi загони УСС стали опорою контрреволюцiйного уряду ЗУНР,
ввiйшовши до складу так звано© Укра©нсько© Галицько© армi©. УГА в першiй