Страница:
"Не чув, а годину пролежав пiд якоюсь колодою". Вони засмiялися. "Приходив
Данильчук. Його торiк, п'яного, занесло пiд трансмiсiю". Отакенечки.
Кажете, не вiрите в духiв. Щось ...
Зi стелi знов упала грудочка гiпсу. Вона ледве стукнула, та Невечiр
здригнувся, як вiд вибуху.
Коли повернувся Грушевич з Павлом, я уже спав. Грушевич поторгав мене.
- Пiдемо до Корнякта,- сказав вiн.- Це нещасливе мiсце.
Я посмiхнувся в душi й пошкодував, що не чув, про що вони до цього
говорили.
- Пане Грушевич,- сказав я, беручи лiкаря пiд лiкоть.- Я до Миколино©
друкарнi доклав свого здоров'я.. Збережемо ©© в та мницi. Дасть бог, ми ще
вашу книжку випустимо. I хлопцiв попередьте...
- Гай, гай, пане Повсюдо,- розчулено мовив вiн. "Розбийся, серце, бо
язик закутий!.."
Про Миколу не було нi слуху нi духу. З допомогою Покутського я одразу
пiсля розмови з Грушевичем перевiз устаткування друкарнi до його
тiсненького, але надiйнiшого льоху. Пiсля цього в Корняктовому льоху не
показувався.
Друкарня менi була нi до чого. Але життя повернулось так, що вона
знадобилась.
Якось я iшов Городецькою, проклинаючи цю найдовшу i найнезатишнiшу в
мiстi вулицю - причину нервових розладiв i жилякiв на ногах. Передi мною
мелькнуло знайоме обличчя. Я нiяк не мiг повiрити: Богдан Онук, тiльки
такий в три погибелi скручений, що я не йняв вiри.
- Повсюдо! - скрикнув Онук.
Ми тричi поцiлувалися. Богдан схвильовано витирав з чола пiт i дивився
на смуги бруду на хустинцi.
- Виходить, ти у Львовi, Повсюдо. А за тобою попитують, ой, попитують.
Марину тягають у повiт, бо похвалилась, що ма вiд тебе грошi. Бiдна, з
не© вже нiчого нема. Як трiсочка. Я нiмо простогнав i заховав очi.
- Проценти в тебе ростуть. Суд подав тебе на розшук. Змiни прiзвище,
поки не пiзно, i не показуйся в Колобродах, бо зогнити тобi в каторгах.
Невеселi вiстi привiз? - запитав вiн.- Я оце йду i думаю, що нема тобi де
сховатися, крiм Львова. Тiльки-но подумав - ти... А не дуже змiнився. Хiба
блiдiший. Ма ш роботу?
- Тимчасова.
- Я витребував папери за море.
- Тiка ш?
- Та зi мною пiвсела! Гордiй, Молотковський, Герасимчук, Клин Осадчук,
Федiр Лисюк - пiвсела.
- Круто жити?
- Нема порятунку. На©хало польських колонiстiв, а ми всi в боргах через
податки - ти зна ш, урожаю не було,- то пишемось за море напропалу. Скоро
Колоброди стануть Колобжодами.
- Довго будете у Львовi?
- Завтра ще одна комiсiя.
- Я пiдiйду ввечерi на станцiю.
- I не пробуй. Люди тепер такi, що хтось заробить на тво©й головi. А
Марина геть приспала,- повернувся вiн до мого найлютiшого болю.- Чи воно
часом не сухоти надибали. Так-то воно життя ма ться.
- Червонi до вас не дiйшли?
- Чекали з дня на день, але поляки дiстали пiдкрiплення i потиснули ©х
за Збруч. Пiдкрiплення з Францi© мали. Кажуть, мiж червоними багато наших
хлопцiв... То ти у Львовi...
- Будеш писати з дороги, згадай, що мене бачив. Лиш не кажи де. Нехай
перекажуть Маринi. Я писати не можу. Знайдуть за штемпелем. Тепер легко:
оголосять у газетах, пообiцяють винагороду - i в руках.
- Та що я, не розумiю, Повсюдо! Ой, як же ми надибалися?! - Вiн
сплеснув долонями.- Кажи, що не вiд бога! Все, Повсюдо, вiд бога. I
нещастя наше вiд бога Ну, менi йти.
- Щасливо, Богдане!
- Та вже якось воно мусить бути...
Я пiшов упоперек вулицi з тим, що поки пересiчу, розступляться сльози.
Але вони не розпливались. Я пiшов пiд горб коло Святоюрського собору, лiг
на траву. Ох, як менi щиро плакалось... Тут я знайшов ту думку, яко© довго
не мiг знайти: ворогам буду все псувати - вiд настрою до залiзничних
колiй. Буду шкодити. Тихо, але безперестанку Я поклявся шкодити ©м до
смертного часу. Я ©х буду розбещувати лестощами; буду заохочувати до
розпусти; буду дратувати, насмiхаючись, тручаючи в безодню; буду ©х
хвалити, щоб вони втратили здоровий глузд; буду кидати ©м у лице ©хню
iсторiю, щоб вони пишалися сво©ми нiкчемними батьками, ставали на ту саму
дорогу й вели по нiй сво©х дiтей. Я ©м приготую смерть у звироднiннi i
втратi людсько© подоби...
VII_
Усю весну дев'ятнадцятого року в державному секретарiатi сперечалися
про те, у яку сторону податися, коли армiя Галлера витiснить "усусiв" зi
Станiслава. Бiдна Текля не могла настачити кави. Верховне панство нiяк не
могло добитися порозумiння. На кухнi вже не мили котлiв, не було часу.
Текля носила на чубчику хустки хмару пари, витирала долонею пiт i думала,
коли; нарештi, пани прийдуть до згоди. А вони нiби навмисне зволiкали,
напихаючись даровими паштетами.
Текля подавала на стiл самому президентовi. Вона зачула вiд нього, що
Аралов 27 "москаль". Знемагаючи вiд утоми, вона на хвильку зайшла до
комори, сiла на скриню з продуктами i подумала: "Пiд червоних не пiдуть".
Трохи вiддихавшись, Текля пiшла за посудою i почула, що до Львова
при©жджа доктор Магаляс 28 укладати з поляками мирний договiр. Текля
повернулась на кухню i сказала помiчницi: "Пiдемо пiд Польщу". Та
витрiщила очi, але промовчала.
27 Керiвник радянсько© дипломатично© мiсi©.
28 Представник петлюрiвсько© директорi©.
Текля була сильною, витривалою, дiвчиною, але роботи, що падала на ©©
руки, i вiл не пережив би. Якось Теклю розiбрала гарячка, вона прийшла до
коменданта i поскаржилась: "Нездужаю, не маю сили..." Комендант звелiв
вартiвниковi вiдпровадити ©© додому, а сам подався шукати нову куховарку.
Та коли повернувся, урядове братство немов крiзь землю провалилося i
Теклина помiчниця кудись запропастилася. Комендант нюхом почув недобре.
Крiзь замкову щiлину вiн зазирнув до поко©в президента. Тут теж нiкого не
було. Старий службiст прошмигнув досередини, кинувся до сейфа i остовпiв
перед порожнiми полицями. Тепер вiн не мав чого поспiшати. Вiн зачекав,
поки не перестало калатати серце, i поволi, нiби забавляючись, став
перегортати папери на столi. Нiчого вартого уваги не було. Якiсь скарги,
просьби i вирiзки з газет. Та все-таки, на комендантове щастя, трапився
документ, який мав велику цiннiсть. Комендант був чоловiк хитрий i
розважливий. Вiн пiдкрутив вуса, всiвся у президентському крiслi,
поглянув, чи добре заструганий олiвець. Перечитавши Петрушевичеве
розпорядження галицькiй армi© iти за Збруч, вiн диявольськи посмiхнувся i
розмашисте пiдписався. Пiсля цього статечно зiйшов униз, в кухнi перекинув
через плечi мiшок з шинками i спокiйнiсiнько рушив додому. Це був великий
пройдисвiт. Iдучи, вiн не мiг зiгнати з лиця посмiшки. Та вiн не дотямив,
що ошукався, пiдписав не оригiнал наказу, а копiю...
Захопивши Прильвiв'я, армiя Галлера швидко посувалася на схiд. Але
поблизу одного сiльця пiд Тернополем поляки змушенi були затриматися. Три
сотнi солдатiв, окопавшись на околицi сiльця, знищили галлерiвський
авангард, посiкли ескадрон кiнноти, поклали на землю два пiхотнi полки.
Солдатами командував звичайний сiльський парубок, що повернувся з
iталiйського фронту.
Розлючений Галлер звелiв оточити село, майже з-над Збруча повернувши ще
один полк. Вночi поляки перебили вартових i пiдпалили село. З палаючих
хатин iз зойками вибiгали i падали пiд кулеметним дощем жiнки й дiти.
Частина стрiльцiв вступила в перестрiлку, частини гасила пожежi, решта
тримала оборону на захiднiй околицi.
Удосвiта, поки сходило сонце, по селу били гармати. Воно вже дотлiвало,
але з городiв ще вiдстрiлювалися пораненi. Командир з двома товаришами
вiдбивався з криницi. Це була неглибока, обнесена муром криничка у
видолинку, з яко© воду дiставали ключкою. Тро протримались до
передвечора. У них не стало набо©в. Поляки закололи ©х багнетами, а
Галлер, пiд'©хавши на конi, наказав завалити криницю з трупами камiнням i
землею. Надвечiрн сонце ще встигло обцiлувати сухими устами сирi грудки
чорнозему, i наступила нiч. Поляки поховали сво©х побитих в однiй
братськiй могилi i виступили на схiд.
Минув день, другий. Нiхто не появлявся на згарищi тiнню скорботи, не
пiднявся з кривавих ран, щоб обвести блукаючим зором ру©ни та обгорiлi
тiла i зiтхнути смертним зiтханням. Тiльки сонце i збентежене гайвороння
кружляли над колишнiм селом.
Але десь через мiсяць на зарослому подорожником i порiзаному дощовими
струмками шляху показалося тро солдатiв. Вони йшли босонiж, перекинувши
через плечi вилискуючi од довгого носiння карабiни. Це були тро сiром iз
дивiзi©, яку розпустив на Стрийському трактi у Львовi письменник Загряда.
Вони зупинилися бiля згарища, похиливши голови, потiм мовчки рушили до
видолинка, де колись була криниця, там уже поновилася трава. Здивовано
подивилися на купу втоптано© дощами i засклеплено© сонцем землi,
перезирнулись i, поскладавши на траву зброю, долонями почали вiдгортати
землю. Працювали довго i таки добилися води. Вона бухнула вгору й потекла
в рiвчак. Але, замулена, вiдливала червоним. Тодi навченi смертю солдати
стали копати далi, поки не добули тiла. Солдати розшукали на згарищi
штурпаки, викопали яму трохи оддалiк вiд криницi, похоронили вбитих, а
вода тим часом очистилась, i вже можна було нею вгамувати спрагу. Солдати
пили з пригоршень, збризкали запалi груди, зросили порубцьованi зморшками
чола i, трохи посидiвши в задумi, тут же бiля криницi лягли спати.
Вранцi солдати навидовбували у городах картоплi, спекли на багаттi.
Поснiдавши, взялися до працi. У рiвчаку, куди стiкала вода з криницi, дво
замiсили глину, третiй назбирав на згарищi обвуглених дощин, зробив форму
для цегли, принiс з копицi сiна на розмiс.
Восени, коли вслiд за туманами i розвiяним духом прiлого листя
наступили сльоти, над ру©нами села пiднялися стiни типово© для Галичини
хатчини: сiни, кухня, свiтлиця, комора. Стiни були зведенi на старому
кам'яному фундаментi з обкуреними плитками, нiби з-помiж них палили
мушкети. Солдати поки що оселилися в коморi, приробивши в нiй широку пiч i
маленьку кухоньку. Комору i стiни вкрили снiпками сухо© трави.
На початку двадцятого року одна хатина була готова, а для двох iнших
солдати формували цеглу бiля криницi. Допомагали ©м три молодицi, пiд
руками вешталися дiтиська - мабуть, солдати взяли за жiнок удiв.
Ру©ни заростали бур'янами, глина зi стiн осiдала, недогарки трухлявiли,
комини пообвалювались. Але на стежцi до криницi появлялося все бiльше
постатей з коромислами, росли новi будiвлi. В серединi лiта колесо пiдводи
знову ворiзало подорожник на шляху. На пiдводi везли старий ткацький
верстат, збоку на прив'язi, розмахуючи хвостом, ступала телиця, поперед
коня бiгло цуценя.
У березнi вiсiмнадцятого року росiяни забрали Онисима Невечора на
будiвництво мостiв пiд Дiбрiв'янами. Клали тодi три мости: на порожнiх
бочках, на понтонах - i розпочали великий дерев'яний мiст - на майбутн .
Фронт тягнувся уздовж Серету. Окопи були виритi на високих обривистих
берегах рiчки, а в села, розташованi в долинi, солдати ходили брататися.
Мости через Днiстер росiянам не придалися, ©х наприкiнцi лiта пiдiрвали
перед носом австрiйсько© армi©, що розпочала наступ. Австрiяки окопалися
уздовж Днiстра, рибалили, спостерiгали за росiянами за рiкою, яка
перешкоджала брататися, а вечорами кохалися з молодими буковинками. На
галицькому боцi вiдбувалося те саме, але була маленька рiзниця в ставленнi
до мiсцевого населення: в Галичинi дiвчат називали полячками, а на
Буковинi - русинками.
Онисим ночував з майстрами в селян. Та вони не мали постiйних квартир,
©х, мов овець, переганяли iз стiйбища на стiйбище. Займаючи оселю, солдати
шукали в погребах i пiд стрiхами захованi пожитки, господарiв змушували
варити самогонку, а господинь - наповнювати чарки. Онисим не раз вранцi
бачив, як селянин ходить по оборi, мов зачумлена курка, не в змозi
пережити наругу, вчинену над жiнкою чи донькою. Так, вiн крутився довго,
кусав губи, спльовував, тодi йшов до стайнi чи до .комори i тихо скиглив у
сутiнках.
В ту пору Онисим не переймався чужим горем. Самогонка, вискливi ночi i
безтурботнiсть одурманили голови.
Якось уночi росiяни несподiвано вiдступили, а з боку Касперiвець,
переправившись у Городку через Днiстер, в Дiбрiв'яни спустилися стрiльцi,
якi до цього стояли легiонами на Буковинi. Всiм мобiлiзованим на
будiвництво мостiв звелiли зняти росiйський однострiй i переодягтися в
австрiйський. Того ж таки дня перед iконою Христа вчорашнi теслi прийняли
присягу i були вiдправленi до Вижницi рубати лiс. На початку зими ©х
посадовили у вагони. Через два тижнi вони опинилися пiд Катеринославом.
Цiлу зиму муштра, а навеснi вийшли в поле орати. Потiм - сапання, жнива,
вiдтак - тиф. Хворих звозили в табори, якi розросталися з кожним днем. За
неповний мiсяць на Онисимових очах закопали понад тридцять тисяч трупiв.
Онисимiв полк перекинули до Гусятина, згодом - до Львова. Але у Львовi
вже були поляки. Армiя Галлера потиснула полк до Тернополя. До нього
при днувалися загони, якi не виконали Петрушевичевого наказу про
перебазування за Збруч. Поляки продовжували наступати. Пiд Чортковом
вiдчай кинув стрiльцiв на ©хнi багнети. I сталося диво: галлерiвцi не
витримали, вiдкотилися аж до Бережан. Тут вiдбулася справжня сiча.
Онисимовi блудною кулею вибило праве око, а з тих ро©в, з котрими вiн
сходив усю Укра©ну, майже нiкого не залишилось. Онисима, мабуть, забрали б
у табори для полонених, але його, на щастя, поклав тиф. Потiм не чiпали:
тi одинаки, що вцiлiли пiсля битви, не являли небезпеки для полякiв.
З усього того Онисим винiс патологiчну ненависть. Вiн ненавидiв дико,
пекуче, його ненависть могла б передаватися на вiдстань, але вiн умiв
ховати ©© в печерах душi. Вона лиш спотворила його обличчя, i кожен, хто з
ним стикався, розгублювався i знiчувався, як перед постаттю ката. Нiби
вiдчуваючи, який вiн огидний, Онисим вiв нескiнченнi теревенi, замулюючи
спiвбесiдникам вуха i викликаючи в них нудоту.
Одним з полкiв галлерiвсько© армi© командував богобоязливий католик
Ференц Родзiсад. Повнiстю загубивши солдатiв пiд селом Плотичi на Стрипi,
недалеко вiд Тернополя, пiдполковник Родзiсад не сподiвався пiдвищення в
чинi. Але його переатестували i дали нову частину. Недавнiй нiмецький
поляк, а тепер польський нiмець, вiн вирiшив бути обачнiшим. Та пiд
Бережанами стрiльцi знову знищили його солдатiв. Родзiсада вiдкликали
набирати новобранцiв. Через три мiсяцi вiн пере©хав з ними до Львова.
Його не вiдпускало почуття тривоги. Колись, малим хлоп'ятком, Ференц
уперше ви©хав з родичами з рiдного мiстечка до Познанi. Йому було цiкаво,
вiн не вiдступав од вiкна. Потiм раптом стало страшно: свiт здався таким
великим i незбагненним, що хлопчина заплакав. У поривi страху вiн кинувся
матерi на шию i обхопив ©© тремтячими рученятами. Iнту©тивно вiдчувши
тривогу дитячо© душi, пасажири повернули до Ференца обличчя, але тiльки
всмiхнулися, замилувавшись його ручками навколо материно© ши©.
Ось таке почуття страху не покидало сивого полковника вiдтодi, як вiн
прибув з мiсi ю визволення на галицьку землю. Йому здавалося, що вiн мчить
не знати куди. Але тепер йому не було де сховатися. Ласкава, запобiглива
"лялечка" кохала його до безпам'ятi, але зовсiм не розумiла. Вiн ©й не
смiв звiритися в побоюваннях i переживаннях, i соромно було ховати на ©©
пружних персах, що пахли дитиною, сиву голову. Вона просто погладила б
волосся i звела б угору замрiянi очi - вона хотiла дитини i бiльше нiчого.
У першi днi перебування у Львовi Родзiсад наказав розстрiляти трьох
спiйманих зi збро ю стрiльцiв. Його присадкувата, товста фiгура маячила
коло вiкна, коли пролунали пострiли. Пiсля цього йому не переставало
здаватися, що, якби вiн був присутнiй на розправi, тривоги покинули б
його. Йому iнколи хотiлося когось власноручно вбити. Якось вiн ледве
стримався.
Один запопадливий тип з мiсцевих запропонував у служанки досить
вродливу молоду дiвчину. Поробивши три днi, вона вiдпросилася до матерi в
примiське село. Поверталась надвечiр, у полi ©© хапнули солдати. Та кiлька
©х не могли справитися. Нарештi, знайшли вихiд: прив'язали назадруч до
кам'яного хреста на межi й тодi вгамували хiть. Вранцi Родзiсад вишикував
полк, аби зачитати розпорядження, коли на подвiр'я з хрестом на плечах
вповза ця Текля. Прийшла скаржитись. У полковника затряслися губи. Ще
мить - i вiн убив би ©© на мiсцi. Але солдати почали смiятися, i ©х регiт
зупинив його руку на пiвдорозi до кобури. Вночi, приспавши "лялечку", вiн
заспоко©в Теклю, ©© тiло було м'яке й податливе, як плюш... Iнших
полонених Родзiсад з того дня вiддавав до польового суду.
Коли стрiлецькi сили розпорошилися i в мiстi наступив спокiй, Родзiсад
намагався не задумуватись про сво становище. Вiн автоматично виконував
розпорядження, так само автоматично вiддавав накази, пестив "лялечку" i
досипляв з Теклею, яка нiмо грiла його сво©ми повними грудьми. На вулицi
не показувався, з цивiльних зчаста бачив, крiм Теклi, двох слюсарiв, якi
монтували в казармi водогiнну систему. Молодший iз слюсарiв, худий, аж
невагомий на вигляд, але неквапливий в руках i бесiдi галичанин, привернув
полковникову увагу. Його очi свiтилися якоюсь дивною весело-журливою
тугою. Полковник завжди думав про нього одне й те саме: йому анiтрохи не
можна довiряти. Це суперечило поведiнцi галичанина, проте Родзiсад нiби
з-пiд поли чув: "Не вiр. I Теклi не вiр..." Йому ставало прикро на серцi.
Вiн зачинявся в кабiнетi i з роздратуванням питав себе, що таке характер.
Пригадуючи iнтонацi©, з якими Повсюда вимовляв слова, вираз його обличчя,
вiн не мiг дiйти певного висновку про цю людину. В нього виникло
пiдозрiння, що характер - щось розпливчасте, вигадане. Людина - скупчення
надiй i спогадiв, ©х можна вивiдати, але сказати твердо, як вона
поведеться в тих або iнших обставинах, важко. З цього погляду це якесь
суспiльне вариво. Визначити, коли воно закипа , нема нiяко© можливостi. I
знову чув: "Не вiр..."
Мало-помалу вiн став переносити це вiдчуття на всiх - на заступника,
начальника штабу, на солдатiв i навiть на кашовара Адама, прiзвища якого в
полку нiхто не знав, i воно, либонь, встигло згубитися у списках.
Родзiсада почали минати i бридитись. Вiн усiм став нагадувати смердючого
гриба пiд кущем, який хочеться розтоптати, наперед знаючи, що не втечеш од
його гнилого духу.
VIII_
Я ночував де трапиться - у казармах, у Покутського чи в Марiйки Вiстун.
Часто згадувалися Марiйчинi слова про ©© сусiдку з будинку навпроти.
Марiйка теж стала в'ялою i так само лише простягала руку до лампи, не
пробуючи вкрутити гнота. Я запитав:
- Як твоя сусiдка? Далi чоловiк гасить лампу?
- Я бачу в ©© кiмнатi iншого.
- Сама гасить?
- Зда ться.
"Пiвроку буде впадати i клопотатися коло нового, а потiм знову зiв'яне
в чеканнi".
- А хлопчик?
- Той, що виходив на балкон з таким виглядом, нiби за нiч змiнився
свiт?.. Давно його не бачу. Мабуть, пере©хали.
"А той попереднiй теж був коханцем,- подумав я.- Подружжя не вiдчува
минучостi ночi. Жiнка скаже: "Гаси". Вiн посмiхнеться: "А сама?" - i
котресь, зрештою, дмухне на лампу, не вичiкуючи i не напрошуючись на
дарунок уваги, яка в обiгу мiж коханцями, як квiти чи акацiя". Але я знав,
вiд чого жiноча втома: це чекання дитини...
Якось Марiйка поклала передi мною стосик книжок. Я переглянув кiлька
сторiнок одно© з них i мене вразили слова: "Нема нiчого бiльш жахливого,
нiж становище нацi©, яка розумi , що вона гине i втрача сво© сили.
Цiлiсна нацiя, що пiдпала пiд ярмо деспота, зберiга надiю, що коли-небудь
©й удасться визволитися завдяки збiговi обставин i власнiй просвiтi. Але
яким чином роздiлена нацiя, нацiя, що втратила сво iснування, зможе знову
отримати волю? Втративши свою цiлiснiсть, вона втрача сво© сили i ста
цiлком байдужою до сво © первiсно© батькiвщини; вона втрача радiсне
вiдчуття загального блага, ста iншим народом, прийма iншi обряди..." 28
28 З "Останнього попередження Польщi" Гуго Коллонтая, Коллонтай-
видатний представник польського матерiалiзму кiнця XVIII - початку XIX
ст., глава польських республiканцiв, глашатай повстання Костюшка (1794)
Пiсля Шевченка тут нiхто не пiдносився духом i громадянською гiднiстю
настiльки, щоб писати одноплемiнникам останнi попередження. Тутешнi
розбiйники таки по-розбiйницьки лементували: "Налигачами рубати цей
безхребетний люд...", ставали в позу розпачливого батька i благословляли
владарювати щороку iнших Фортiнбрасiв 29, кладучи ©м до нiг отру нi ножi.
I не було кому салютувати гарматним ревом, бо мертвих паплюжили гiрше, нiж
живих, i вони не могли заговорити привидами справедливостi.
29 Фортiнбрас, принц Норвезький, персонаж трагедi© Шекспiра "Гамлет".
Я зi страхом подумав про тi днi, коли втомлюся й бiльше не зможу думати
про свою бiду. Поки я про не© думаю, менi зда ться, що навколо ще люди,
а коли стомлюся, нiчого не стане. Як тодi жити? Вважати, що тебе оточують
свинi - i приймати ©х, вiдвiдувати ©х смердючi лiгвиська?
Цей страх знову привiв мене до Корняктового льоху.
...Тiнi, поклики предкiв! Батько запам'ятався менi в намаганнi щось
сказати. Кривов'яз лише встиг повiдомити, де шукати його думки.
У льоху було порожньо, i менi стало легше, я мiг одверто говорити.
- Ти чого повернувся? - запитав Кривов'яз. Вiн був зодягнений у чорну
сутану i дивився на мене трохи презирливо.
- Шукаю вас,- вiдказав я.
- Якщо ти переоцiнюватимеш роль померлих, ти нiчого не доб' шся.
- Але ж я мушу вiд когось почати.
- Не мiстифiкуй. Ми вмирали з надi ю, що нас не забудуть, але це не
найголовнiше. Не тримайтеся тiней.
- Я чекаю революцi©.
- Ти зна ш, що ми вам надокучили сво ю сталiстю свiтогляду i вiрнiстю
iдеалам. Iди сво ю дорогою i не зважай на минувшину.
- Не смiю. Я ниций духом. Я боюся, що в мене нiчого не вийде.
- Тодi я признаюся: ми теж були фарисеями. З неминучостi. Не зважай на
нас.
- Ваша праця не може вмерти.
- Вона й не може нинi бути пiдмогою. Вам треба на якийсь час усе
забути, аби й нас не пiднiмати з упадку. Вставайте самi.
Щуриха перебирала пiд нарами трiски. Вона сердилася, заштовхувала
трiску до нори, волокла назад, скаженiла.
- Не перетворюйте життя в сон,- сказав Кривов'яз. Я спантеличено
озирнувся i почервонiв.
- Я тебе мало знаю,- сказав Кривов'яз,- але менi однаково, чи ти мене
шану ш. Я просто певний, що мене важко викинути з життя. I ти цього
добивайся.
Раптом до льоху хтось почав спускатися. Заховавшись у нiшi, я став
наслухати. Крiзь вiконце, що виходило на Ринкову площу, падало свiтло
лiхтарнi. В ньому вималювався силует полiцая. Це був молоденький
хлопчисько, галицький селюк з-пiд Золочева. Я кашлянув. Полiцай засвистiв.
На сходах загупали чоботи, по стiнах забiгав снiп свiтла. Але вони не
могли знайти мене у темнiй нiшi, видовбанiй в мурi на рiвнi голови.
Обдивившись усi закутки й трохи постоявши в дверях, полiца© подалися
назад. Кривов'яз появився знову.
- До побачення,- попрощався вiн як живий.
I рушив нагору. Я виразно чув його кроки на сходах. На вулицi я не мiг
збагнути: розмовляв я з Кривов'язом насправдi чи примарилось. "Фантазiя",-
вирiшив я.
- Не смiй сумнiватися! - почулося раптом з-помiж рицарiв на карнизi
будинку.
Я розгублено закивав головою. Пам'ятав, що третiй день перебиваюся на
сливах, що ледве вистачило волi пiти вiд Марiйки i не згризти останнього
сухаря, який лежав на ©© столику, що, отже, може приверзтися що завгодно.
Над Львовом котився мiсяць. Я пiдняв на нього очi, а коли опустив -
нiчого перед собою не побачив, ослiп. Я тихо попри мури став пробиратися
вперед, трохи згодом перед очима пiтьма ледь-ледь розступилась, але все
проглядало нiби крiзь мутну воду.
Зiр повернувся до мене аж перед досвiтком, коли я вибрався за мiсто i
вiдпочивав на межi. Тодi я рушив далi. Кiлометрiв за п'ять од Львова
натрапив на хатину пiд лiсом, поминув ©©, ступив у лiс. Менi здавалося, що
дерева розбiгаються передi мною мов перед грiшником. За лiсом знову
появилася похилена хатина. Я лiг пiд копицею сiна, заснув i не чув, як
шляхом пройшла кiннота, в маршi на Львiв рухалися колони пiхоти, котилися
обози. Пiсля пiдписання прелiмiнарних умов миру i встановлення кордону "на
захiд Рокитно© i Городницi, на схiд вiд Острога i Бiлозерки, а далi по
рiцi Збруч", а також зобов'язань "про невтручання у внутрiшнi справи
договiрних сторiн i про заборону дiяльностi на сво©х територiях
органiзацiй i груп, ворожих iншiй сторонi, та поважання прав нацiональних
меншостей" в Галичину поверталися польськi вiйська.
Перекусивши зморщеними сливами, я пустився далi. Сонце було чуже, поля
- чужi. Охоплював неспокiй. Мене, напевне, чекала Марiйка, можливо,
згадували в Колобродах. Думки про село я постарався одiгнати - коли тяжко,
треба вмiти звiльнятися вiд зайвого тягаря, вiд того, чому не зарадиш.
Життя кудись виведе, якщо житиметься. Мене ще не спiткала остання бiда.
Коли я стану перевертнем, тодi нащадки назвуть мене бандитом i проклянуть.
Так, бо неволя розводить батькiв з дiтьми, вона ©х убива , щоб приручити
дiтей.
Дорога вилась видолинком, понад струмком, що вибiгав з пожовкло©
дiброви. На полини нудьгою падала бiла павутина. Вдалинi я побачив
вершника, що швидко наближався. Охляп на шкутильгаючому конику ©хав циган,
чоло його полискувало, як скиба свiжозорано© землi на сонцi. Я махнув
рукою, вiн стримав шкапу. Поверх голого тiла на ньому була сукняна свита,
перехоплена в поясi дерев'яним гудзиком, з отвору свiтилися чорнi оченята
голого циганчати.
- Пане, туди не йдiть,- перестерiг мене циган, повертаючи коня назад.-
Там бiда, там убивають.
Тiльки тепер я помiтив заграву i клуби диму над горизонтом.
- А що там таке?
- Iшло вiйсько через село, бешкетували, i село збунтувалося. Тепер ось
бачите...
Циган пiдняв руку i потряс пальцями, немов прощаючись.
- Пiдпалили?
- Так, пане. Горить.
Циган скривився i шарпнув вуздечки.
- Вйо-о-о!
Голос його трiснув серед поля якимсь неповторно дивним звуком. Вiн
чогось повернув мене в мо© гiмназичнi роки. Я мрiяв зрiдка, та завжди про
одне: нi, я не герой, але мене просто всi люблять. Я бачив себе серед
хлопцiв i дiвчат у заповненiй легкими сутiнками кiмнатi, награ гiтара,
дiвчата наспiвують якусь пiсню, а хтось iз хлопцiв розповiда гарну
бувальщину, дивиться менi в вiчi, всмiха ться, i його усмiшка, притягу
спочатку до нього, а потiм до мене дiвочi зори... Я всiм до болю вдячний i
на все для них готовий.
Передi мною встала хмара диму, i з не© дивилися сполоханi очi циганчати
на голих грудях батька. Чого циган покинув жiнку? Може, вiн удiвець? А
може, був жонатий з селянкою i втiк вiд не©, бо над ©© головою висне вiчне
нещастя? Це припущення мене схвилювало. Я повернув. назад до мiста, несучи
в серцi таку нудьгу, од яко© хотiлося завити вовком.
Циган повернув на поперечну дорогу i посувався обрi м тремтливим
Данильчук. Його торiк, п'яного, занесло пiд трансмiсiю". Отакенечки.
Кажете, не вiрите в духiв. Щось ...
Зi стелi знов упала грудочка гiпсу. Вона ледве стукнула, та Невечiр
здригнувся, як вiд вибуху.
Коли повернувся Грушевич з Павлом, я уже спав. Грушевич поторгав мене.
- Пiдемо до Корнякта,- сказав вiн.- Це нещасливе мiсце.
Я посмiхнувся в душi й пошкодував, що не чув, про що вони до цього
говорили.
- Пане Грушевич,- сказав я, беручи лiкаря пiд лiкоть.- Я до Миколино©
друкарнi доклав свого здоров'я.. Збережемо ©© в та мницi. Дасть бог, ми ще
вашу книжку випустимо. I хлопцiв попередьте...
- Гай, гай, пане Повсюдо,- розчулено мовив вiн. "Розбийся, серце, бо
язик закутий!.."
Про Миколу не було нi слуху нi духу. З допомогою Покутського я одразу
пiсля розмови з Грушевичем перевiз устаткування друкарнi до його
тiсненького, але надiйнiшого льоху. Пiсля цього в Корняктовому льоху не
показувався.
Друкарня менi була нi до чого. Але життя повернулось так, що вона
знадобилась.
Якось я iшов Городецькою, проклинаючи цю найдовшу i найнезатишнiшу в
мiстi вулицю - причину нервових розладiв i жилякiв на ногах. Передi мною
мелькнуло знайоме обличчя. Я нiяк не мiг повiрити: Богдан Онук, тiльки
такий в три погибелi скручений, що я не йняв вiри.
- Повсюдо! - скрикнув Онук.
Ми тричi поцiлувалися. Богдан схвильовано витирав з чола пiт i дивився
на смуги бруду на хустинцi.
- Виходить, ти у Львовi, Повсюдо. А за тобою попитують, ой, попитують.
Марину тягають у повiт, бо похвалилась, що ма вiд тебе грошi. Бiдна, з
не© вже нiчого нема. Як трiсочка. Я нiмо простогнав i заховав очi.
- Проценти в тебе ростуть. Суд подав тебе на розшук. Змiни прiзвище,
поки не пiзно, i не показуйся в Колобродах, бо зогнити тобi в каторгах.
Невеселi вiстi привiз? - запитав вiн.- Я оце йду i думаю, що нема тобi де
сховатися, крiм Львова. Тiльки-но подумав - ти... А не дуже змiнився. Хiба
блiдiший. Ма ш роботу?
- Тимчасова.
- Я витребував папери за море.
- Тiка ш?
- Та зi мною пiвсела! Гордiй, Молотковський, Герасимчук, Клин Осадчук,
Федiр Лисюк - пiвсела.
- Круто жити?
- Нема порятунку. На©хало польських колонiстiв, а ми всi в боргах через
податки - ти зна ш, урожаю не було,- то пишемось за море напропалу. Скоро
Колоброди стануть Колобжодами.
- Довго будете у Львовi?
- Завтра ще одна комiсiя.
- Я пiдiйду ввечерi на станцiю.
- I не пробуй. Люди тепер такi, що хтось заробить на тво©й головi. А
Марина геть приспала,- повернувся вiн до мого найлютiшого болю.- Чи воно
часом не сухоти надибали. Так-то воно життя ма ться.
- Червонi до вас не дiйшли?
- Чекали з дня на день, але поляки дiстали пiдкрiплення i потиснули ©х
за Збруч. Пiдкрiплення з Францi© мали. Кажуть, мiж червоними багато наших
хлопцiв... То ти у Львовi...
- Будеш писати з дороги, згадай, що мене бачив. Лиш не кажи де. Нехай
перекажуть Маринi. Я писати не можу. Знайдуть за штемпелем. Тепер легко:
оголосять у газетах, пообiцяють винагороду - i в руках.
- Та що я, не розумiю, Повсюдо! Ой, як же ми надибалися?! - Вiн
сплеснув долонями.- Кажи, що не вiд бога! Все, Повсюдо, вiд бога. I
нещастя наше вiд бога Ну, менi йти.
- Щасливо, Богдане!
- Та вже якось воно мусить бути...
Я пiшов упоперек вулицi з тим, що поки пересiчу, розступляться сльози.
Але вони не розпливались. Я пiшов пiд горб коло Святоюрського собору, лiг
на траву. Ох, як менi щиро плакалось... Тут я знайшов ту думку, яко© довго
не мiг знайти: ворогам буду все псувати - вiд настрою до залiзничних
колiй. Буду шкодити. Тихо, але безперестанку Я поклявся шкодити ©м до
смертного часу. Я ©х буду розбещувати лестощами; буду заохочувати до
розпусти; буду дратувати, насмiхаючись, тручаючи в безодню; буду ©х
хвалити, щоб вони втратили здоровий глузд; буду кидати ©м у лице ©хню
iсторiю, щоб вони пишалися сво©ми нiкчемними батьками, ставали на ту саму
дорогу й вели по нiй сво©х дiтей. Я ©м приготую смерть у звироднiннi i
втратi людсько© подоби...
VII_
Усю весну дев'ятнадцятого року в державному секретарiатi сперечалися
про те, у яку сторону податися, коли армiя Галлера витiснить "усусiв" зi
Станiслава. Бiдна Текля не могла настачити кави. Верховне панство нiяк не
могло добитися порозумiння. На кухнi вже не мили котлiв, не було часу.
Текля носила на чубчику хустки хмару пари, витирала долонею пiт i думала,
коли; нарештi, пани прийдуть до згоди. А вони нiби навмисне зволiкали,
напихаючись даровими паштетами.
Текля подавала на стiл самому президентовi. Вона зачула вiд нього, що
Аралов 27 "москаль". Знемагаючи вiд утоми, вона на хвильку зайшла до
комори, сiла на скриню з продуктами i подумала: "Пiд червоних не пiдуть".
Трохи вiддихавшись, Текля пiшла за посудою i почула, що до Львова
при©жджа доктор Магаляс 28 укладати з поляками мирний договiр. Текля
повернулась на кухню i сказала помiчницi: "Пiдемо пiд Польщу". Та
витрiщила очi, але промовчала.
27 Керiвник радянсько© дипломатично© мiсi©.
28 Представник петлюрiвсько© директорi©.
Текля була сильною, витривалою, дiвчиною, але роботи, що падала на ©©
руки, i вiл не пережив би. Якось Теклю розiбрала гарячка, вона прийшла до
коменданта i поскаржилась: "Нездужаю, не маю сили..." Комендант звелiв
вартiвниковi вiдпровадити ©© додому, а сам подався шукати нову куховарку.
Та коли повернувся, урядове братство немов крiзь землю провалилося i
Теклина помiчниця кудись запропастилася. Комендант нюхом почув недобре.
Крiзь замкову щiлину вiн зазирнув до поко©в президента. Тут теж нiкого не
було. Старий службiст прошмигнув досередини, кинувся до сейфа i остовпiв
перед порожнiми полицями. Тепер вiн не мав чого поспiшати. Вiн зачекав,
поки не перестало калатати серце, i поволi, нiби забавляючись, став
перегортати папери на столi. Нiчого вартого уваги не було. Якiсь скарги,
просьби i вирiзки з газет. Та все-таки, на комендантове щастя, трапився
документ, який мав велику цiннiсть. Комендант був чоловiк хитрий i
розважливий. Вiн пiдкрутив вуса, всiвся у президентському крiслi,
поглянув, чи добре заструганий олiвець. Перечитавши Петрушевичеве
розпорядження галицькiй армi© iти за Збруч, вiн диявольськи посмiхнувся i
розмашисте пiдписався. Пiсля цього статечно зiйшов униз, в кухнi перекинув
через плечi мiшок з шинками i спокiйнiсiнько рушив додому. Це був великий
пройдисвiт. Iдучи, вiн не мiг зiгнати з лиця посмiшки. Та вiн не дотямив,
що ошукався, пiдписав не оригiнал наказу, а копiю...
Захопивши Прильвiв'я, армiя Галлера швидко посувалася на схiд. Але
поблизу одного сiльця пiд Тернополем поляки змушенi були затриматися. Три
сотнi солдатiв, окопавшись на околицi сiльця, знищили галлерiвський
авангард, посiкли ескадрон кiнноти, поклали на землю два пiхотнi полки.
Солдатами командував звичайний сiльський парубок, що повернувся з
iталiйського фронту.
Розлючений Галлер звелiв оточити село, майже з-над Збруча повернувши ще
один полк. Вночi поляки перебили вартових i пiдпалили село. З палаючих
хатин iз зойками вибiгали i падали пiд кулеметним дощем жiнки й дiти.
Частина стрiльцiв вступила в перестрiлку, частини гасила пожежi, решта
тримала оборону на захiднiй околицi.
Удосвiта, поки сходило сонце, по селу били гармати. Воно вже дотлiвало,
але з городiв ще вiдстрiлювалися пораненi. Командир з двома товаришами
вiдбивався з криницi. Це була неглибока, обнесена муром криничка у
видолинку, з яко© воду дiставали ключкою. Тро протримались до
передвечора. У них не стало набо©в. Поляки закололи ©х багнетами, а
Галлер, пiд'©хавши на конi, наказав завалити криницю з трупами камiнням i
землею. Надвечiрн сонце ще встигло обцiлувати сухими устами сирi грудки
чорнозему, i наступила нiч. Поляки поховали сво©х побитих в однiй
братськiй могилi i виступили на схiд.
Минув день, другий. Нiхто не появлявся на згарищi тiнню скорботи, не
пiднявся з кривавих ран, щоб обвести блукаючим зором ру©ни та обгорiлi
тiла i зiтхнути смертним зiтханням. Тiльки сонце i збентежене гайвороння
кружляли над колишнiм селом.
Але десь через мiсяць на зарослому подорожником i порiзаному дощовими
струмками шляху показалося тро солдатiв. Вони йшли босонiж, перекинувши
через плечi вилискуючi од довгого носiння карабiни. Це були тро сiром iз
дивiзi©, яку розпустив на Стрийському трактi у Львовi письменник Загряда.
Вони зупинилися бiля згарища, похиливши голови, потiм мовчки рушили до
видолинка, де колись була криниця, там уже поновилася трава. Здивовано
подивилися на купу втоптано© дощами i засклеплено© сонцем землi,
перезирнулись i, поскладавши на траву зброю, долонями почали вiдгортати
землю. Працювали довго i таки добилися води. Вона бухнула вгору й потекла
в рiвчак. Але, замулена, вiдливала червоним. Тодi навченi смертю солдати
стали копати далi, поки не добули тiла. Солдати розшукали на згарищi
штурпаки, викопали яму трохи оддалiк вiд криницi, похоронили вбитих, а
вода тим часом очистилась, i вже можна було нею вгамувати спрагу. Солдати
пили з пригоршень, збризкали запалi груди, зросили порубцьованi зморшками
чола i, трохи посидiвши в задумi, тут же бiля криницi лягли спати.
Вранцi солдати навидовбували у городах картоплi, спекли на багаттi.
Поснiдавши, взялися до працi. У рiвчаку, куди стiкала вода з криницi, дво
замiсили глину, третiй назбирав на згарищi обвуглених дощин, зробив форму
для цегли, принiс з копицi сiна на розмiс.
Восени, коли вслiд за туманами i розвiяним духом прiлого листя
наступили сльоти, над ру©нами села пiднялися стiни типово© для Галичини
хатчини: сiни, кухня, свiтлиця, комора. Стiни були зведенi на старому
кам'яному фундаментi з обкуреними плитками, нiби з-помiж них палили
мушкети. Солдати поки що оселилися в коморi, приробивши в нiй широку пiч i
маленьку кухоньку. Комору i стiни вкрили снiпками сухо© трави.
На початку двадцятого року одна хатина була готова, а для двох iнших
солдати формували цеглу бiля криницi. Допомагали ©м три молодицi, пiд
руками вешталися дiтиська - мабуть, солдати взяли за жiнок удiв.
Ру©ни заростали бур'янами, глина зi стiн осiдала, недогарки трухлявiли,
комини пообвалювались. Але на стежцi до криницi появлялося все бiльше
постатей з коромислами, росли новi будiвлi. В серединi лiта колесо пiдводи
знову ворiзало подорожник на шляху. На пiдводi везли старий ткацький
верстат, збоку на прив'язi, розмахуючи хвостом, ступала телиця, поперед
коня бiгло цуценя.
У березнi вiсiмнадцятого року росiяни забрали Онисима Невечора на
будiвництво мостiв пiд Дiбрiв'янами. Клали тодi три мости: на порожнiх
бочках, на понтонах - i розпочали великий дерев'яний мiст - на майбутн .
Фронт тягнувся уздовж Серету. Окопи були виритi на високих обривистих
берегах рiчки, а в села, розташованi в долинi, солдати ходили брататися.
Мости через Днiстер росiянам не придалися, ©х наприкiнцi лiта пiдiрвали
перед носом австрiйсько© армi©, що розпочала наступ. Австрiяки окопалися
уздовж Днiстра, рибалили, спостерiгали за росiянами за рiкою, яка
перешкоджала брататися, а вечорами кохалися з молодими буковинками. На
галицькому боцi вiдбувалося те саме, але була маленька рiзниця в ставленнi
до мiсцевого населення: в Галичинi дiвчат називали полячками, а на
Буковинi - русинками.
Онисим ночував з майстрами в селян. Та вони не мали постiйних квартир,
©х, мов овець, переганяли iз стiйбища на стiйбище. Займаючи оселю, солдати
шукали в погребах i пiд стрiхами захованi пожитки, господарiв змушували
варити самогонку, а господинь - наповнювати чарки. Онисим не раз вранцi
бачив, як селянин ходить по оборi, мов зачумлена курка, не в змозi
пережити наругу, вчинену над жiнкою чи донькою. Так, вiн крутився довго,
кусав губи, спльовував, тодi йшов до стайнi чи до .комори i тихо скиглив у
сутiнках.
В ту пору Онисим не переймався чужим горем. Самогонка, вискливi ночi i
безтурботнiсть одурманили голови.
Якось уночi росiяни несподiвано вiдступили, а з боку Касперiвець,
переправившись у Городку через Днiстер, в Дiбрiв'яни спустилися стрiльцi,
якi до цього стояли легiонами на Буковинi. Всiм мобiлiзованим на
будiвництво мостiв звелiли зняти росiйський однострiй i переодягтися в
австрiйський. Того ж таки дня перед iконою Христа вчорашнi теслi прийняли
присягу i були вiдправленi до Вижницi рубати лiс. На початку зими ©х
посадовили у вагони. Через два тижнi вони опинилися пiд Катеринославом.
Цiлу зиму муштра, а навеснi вийшли в поле орати. Потiм - сапання, жнива,
вiдтак - тиф. Хворих звозили в табори, якi розросталися з кожним днем. За
неповний мiсяць на Онисимових очах закопали понад тридцять тисяч трупiв.
Онисимiв полк перекинули до Гусятина, згодом - до Львова. Але у Львовi
вже були поляки. Армiя Галлера потиснула полк до Тернополя. До нього
при днувалися загони, якi не виконали Петрушевичевого наказу про
перебазування за Збруч. Поляки продовжували наступати. Пiд Чортковом
вiдчай кинув стрiльцiв на ©хнi багнети. I сталося диво: галлерiвцi не
витримали, вiдкотилися аж до Бережан. Тут вiдбулася справжня сiча.
Онисимовi блудною кулею вибило праве око, а з тих ро©в, з котрими вiн
сходив усю Укра©ну, майже нiкого не залишилось. Онисима, мабуть, забрали б
у табори для полонених, але його, на щастя, поклав тиф. Потiм не чiпали:
тi одинаки, що вцiлiли пiсля битви, не являли небезпеки для полякiв.
З усього того Онисим винiс патологiчну ненависть. Вiн ненавидiв дико,
пекуче, його ненависть могла б передаватися на вiдстань, але вiн умiв
ховати ©© в печерах душi. Вона лиш спотворила його обличчя, i кожен, хто з
ним стикався, розгублювався i знiчувався, як перед постаттю ката. Нiби
вiдчуваючи, який вiн огидний, Онисим вiв нескiнченнi теревенi, замулюючи
спiвбесiдникам вуха i викликаючи в них нудоту.
Одним з полкiв галлерiвсько© армi© командував богобоязливий католик
Ференц Родзiсад. Повнiстю загубивши солдатiв пiд селом Плотичi на Стрипi,
недалеко вiд Тернополя, пiдполковник Родзiсад не сподiвався пiдвищення в
чинi. Але його переатестували i дали нову частину. Недавнiй нiмецький
поляк, а тепер польський нiмець, вiн вирiшив бути обачнiшим. Та пiд
Бережанами стрiльцi знову знищили його солдатiв. Родзiсада вiдкликали
набирати новобранцiв. Через три мiсяцi вiн пере©хав з ними до Львова.
Його не вiдпускало почуття тривоги. Колись, малим хлоп'ятком, Ференц
уперше ви©хав з родичами з рiдного мiстечка до Познанi. Йому було цiкаво,
вiн не вiдступав од вiкна. Потiм раптом стало страшно: свiт здався таким
великим i незбагненним, що хлопчина заплакав. У поривi страху вiн кинувся
матерi на шию i обхопив ©© тремтячими рученятами. Iнту©тивно вiдчувши
тривогу дитячо© душi, пасажири повернули до Ференца обличчя, але тiльки
всмiхнулися, замилувавшись його ручками навколо материно© ши©.
Ось таке почуття страху не покидало сивого полковника вiдтодi, як вiн
прибув з мiсi ю визволення на галицьку землю. Йому здавалося, що вiн мчить
не знати куди. Але тепер йому не було де сховатися. Ласкава, запобiглива
"лялечка" кохала його до безпам'ятi, але зовсiм не розумiла. Вiн ©й не
смiв звiритися в побоюваннях i переживаннях, i соромно було ховати на ©©
пружних персах, що пахли дитиною, сиву голову. Вона просто погладила б
волосся i звела б угору замрiянi очi - вона хотiла дитини i бiльше нiчого.
У першi днi перебування у Львовi Родзiсад наказав розстрiляти трьох
спiйманих зi збро ю стрiльцiв. Його присадкувата, товста фiгура маячила
коло вiкна, коли пролунали пострiли. Пiсля цього йому не переставало
здаватися, що, якби вiн був присутнiй на розправi, тривоги покинули б
його. Йому iнколи хотiлося когось власноручно вбити. Якось вiн ледве
стримався.
Один запопадливий тип з мiсцевих запропонував у служанки досить
вродливу молоду дiвчину. Поробивши три днi, вона вiдпросилася до матерi в
примiське село. Поверталась надвечiр, у полi ©© хапнули солдати. Та кiлька
©х не могли справитися. Нарештi, знайшли вихiд: прив'язали назадруч до
кам'яного хреста на межi й тодi вгамували хiть. Вранцi Родзiсад вишикував
полк, аби зачитати розпорядження, коли на подвiр'я з хрестом на плечах
вповза ця Текля. Прийшла скаржитись. У полковника затряслися губи. Ще
мить - i вiн убив би ©© на мiсцi. Але солдати почали смiятися, i ©х регiт
зупинив його руку на пiвдорозi до кобури. Вночi, приспавши "лялечку", вiн
заспоко©в Теклю, ©© тiло було м'яке й податливе, як плюш... Iнших
полонених Родзiсад з того дня вiддавав до польового суду.
Коли стрiлецькi сили розпорошилися i в мiстi наступив спокiй, Родзiсад
намагався не задумуватись про сво становище. Вiн автоматично виконував
розпорядження, так само автоматично вiддавав накази, пестив "лялечку" i
досипляв з Теклею, яка нiмо грiла його сво©ми повними грудьми. На вулицi
не показувався, з цивiльних зчаста бачив, крiм Теклi, двох слюсарiв, якi
монтували в казармi водогiнну систему. Молодший iз слюсарiв, худий, аж
невагомий на вигляд, але неквапливий в руках i бесiдi галичанин, привернув
полковникову увагу. Його очi свiтилися якоюсь дивною весело-журливою
тугою. Полковник завжди думав про нього одне й те саме: йому анiтрохи не
можна довiряти. Це суперечило поведiнцi галичанина, проте Родзiсад нiби
з-пiд поли чув: "Не вiр. I Теклi не вiр..." Йому ставало прикро на серцi.
Вiн зачинявся в кабiнетi i з роздратуванням питав себе, що таке характер.
Пригадуючи iнтонацi©, з якими Повсюда вимовляв слова, вираз його обличчя,
вiн не мiг дiйти певного висновку про цю людину. В нього виникло
пiдозрiння, що характер - щось розпливчасте, вигадане. Людина - скупчення
надiй i спогадiв, ©х можна вивiдати, але сказати твердо, як вона
поведеться в тих або iнших обставинах, важко. З цього погляду це якесь
суспiльне вариво. Визначити, коли воно закипа , нема нiяко© можливостi. I
знову чув: "Не вiр..."
Мало-помалу вiн став переносити це вiдчуття на всiх - на заступника,
начальника штабу, на солдатiв i навiть на кашовара Адама, прiзвища якого в
полку нiхто не знав, i воно, либонь, встигло згубитися у списках.
Родзiсада почали минати i бридитись. Вiн усiм став нагадувати смердючого
гриба пiд кущем, який хочеться розтоптати, наперед знаючи, що не втечеш од
його гнилого духу.
VIII_
Я ночував де трапиться - у казармах, у Покутського чи в Марiйки Вiстун.
Часто згадувалися Марiйчинi слова про ©© сусiдку з будинку навпроти.
Марiйка теж стала в'ялою i так само лише простягала руку до лампи, не
пробуючи вкрутити гнота. Я запитав:
- Як твоя сусiдка? Далi чоловiк гасить лампу?
- Я бачу в ©© кiмнатi iншого.
- Сама гасить?
- Зда ться.
"Пiвроку буде впадати i клопотатися коло нового, а потiм знову зiв'яне
в чеканнi".
- А хлопчик?
- Той, що виходив на балкон з таким виглядом, нiби за нiч змiнився
свiт?.. Давно його не бачу. Мабуть, пере©хали.
"А той попереднiй теж був коханцем,- подумав я.- Подружжя не вiдчува
минучостi ночi. Жiнка скаже: "Гаси". Вiн посмiхнеться: "А сама?" - i
котресь, зрештою, дмухне на лампу, не вичiкуючи i не напрошуючись на
дарунок уваги, яка в обiгу мiж коханцями, як квiти чи акацiя". Але я знав,
вiд чого жiноча втома: це чекання дитини...
Якось Марiйка поклала передi мною стосик книжок. Я переглянув кiлька
сторiнок одно© з них i мене вразили слова: "Нема нiчого бiльш жахливого,
нiж становище нацi©, яка розумi , що вона гине i втрача сво© сили.
Цiлiсна нацiя, що пiдпала пiд ярмо деспота, зберiга надiю, що коли-небудь
©й удасться визволитися завдяки збiговi обставин i власнiй просвiтi. Але
яким чином роздiлена нацiя, нацiя, що втратила сво iснування, зможе знову
отримати волю? Втративши свою цiлiснiсть, вона втрача сво© сили i ста
цiлком байдужою до сво © первiсно© батькiвщини; вона втрача радiсне
вiдчуття загального блага, ста iншим народом, прийма iншi обряди..." 28
28 З "Останнього попередження Польщi" Гуго Коллонтая, Коллонтай-
видатний представник польського матерiалiзму кiнця XVIII - початку XIX
ст., глава польських республiканцiв, глашатай повстання Костюшка (1794)
Пiсля Шевченка тут нiхто не пiдносився духом i громадянською гiднiстю
настiльки, щоб писати одноплемiнникам останнi попередження. Тутешнi
розбiйники таки по-розбiйницьки лементували: "Налигачами рубати цей
безхребетний люд...", ставали в позу розпачливого батька i благословляли
владарювати щороку iнших Фортiнбрасiв 29, кладучи ©м до нiг отру нi ножi.
I не було кому салютувати гарматним ревом, бо мертвих паплюжили гiрше, нiж
живих, i вони не могли заговорити привидами справедливостi.
29 Фортiнбрас, принц Норвезький, персонаж трагедi© Шекспiра "Гамлет".
Я зi страхом подумав про тi днi, коли втомлюся й бiльше не зможу думати
про свою бiду. Поки я про не© думаю, менi зда ться, що навколо ще люди,
а коли стомлюся, нiчого не стане. Як тодi жити? Вважати, що тебе оточують
свинi - i приймати ©х, вiдвiдувати ©х смердючi лiгвиська?
Цей страх знову привiв мене до Корняктового льоху.
...Тiнi, поклики предкiв! Батько запам'ятався менi в намаганнi щось
сказати. Кривов'яз лише встиг повiдомити, де шукати його думки.
У льоху було порожньо, i менi стало легше, я мiг одверто говорити.
- Ти чого повернувся? - запитав Кривов'яз. Вiн був зодягнений у чорну
сутану i дивився на мене трохи презирливо.
- Шукаю вас,- вiдказав я.
- Якщо ти переоцiнюватимеш роль померлих, ти нiчого не доб' шся.
- Але ж я мушу вiд когось почати.
- Не мiстифiкуй. Ми вмирали з надi ю, що нас не забудуть, але це не
найголовнiше. Не тримайтеся тiней.
- Я чекаю революцi©.
- Ти зна ш, що ми вам надокучили сво ю сталiстю свiтогляду i вiрнiстю
iдеалам. Iди сво ю дорогою i не зважай на минувшину.
- Не смiю. Я ниций духом. Я боюся, що в мене нiчого не вийде.
- Тодi я признаюся: ми теж були фарисеями. З неминучостi. Не зважай на
нас.
- Ваша праця не може вмерти.
- Вона й не може нинi бути пiдмогою. Вам треба на якийсь час усе
забути, аби й нас не пiднiмати з упадку. Вставайте самi.
Щуриха перебирала пiд нарами трiски. Вона сердилася, заштовхувала
трiску до нори, волокла назад, скаженiла.
- Не перетворюйте життя в сон,- сказав Кривов'яз. Я спантеличено
озирнувся i почервонiв.
- Я тебе мало знаю,- сказав Кривов'яз,- але менi однаково, чи ти мене
шану ш. Я просто певний, що мене важко викинути з життя. I ти цього
добивайся.
Раптом до льоху хтось почав спускатися. Заховавшись у нiшi, я став
наслухати. Крiзь вiконце, що виходило на Ринкову площу, падало свiтло
лiхтарнi. В ньому вималювався силует полiцая. Це був молоденький
хлопчисько, галицький селюк з-пiд Золочева. Я кашлянув. Полiцай засвистiв.
На сходах загупали чоботи, по стiнах забiгав снiп свiтла. Але вони не
могли знайти мене у темнiй нiшi, видовбанiй в мурi на рiвнi голови.
Обдивившись усi закутки й трохи постоявши в дверях, полiца© подалися
назад. Кривов'яз появився знову.
- До побачення,- попрощався вiн як живий.
I рушив нагору. Я виразно чув його кроки на сходах. На вулицi я не мiг
збагнути: розмовляв я з Кривов'язом насправдi чи примарилось. "Фантазiя",-
вирiшив я.
- Не смiй сумнiватися! - почулося раптом з-помiж рицарiв на карнизi
будинку.
Я розгублено закивав головою. Пам'ятав, що третiй день перебиваюся на
сливах, що ледве вистачило волi пiти вiд Марiйки i не згризти останнього
сухаря, який лежав на ©© столику, що, отже, може приверзтися що завгодно.
Над Львовом котився мiсяць. Я пiдняв на нього очi, а коли опустив -
нiчого перед собою не побачив, ослiп. Я тихо попри мури став пробиратися
вперед, трохи згодом перед очима пiтьма ледь-ледь розступилась, але все
проглядало нiби крiзь мутну воду.
Зiр повернувся до мене аж перед досвiтком, коли я вибрався за мiсто i
вiдпочивав на межi. Тодi я рушив далi. Кiлометрiв за п'ять од Львова
натрапив на хатину пiд лiсом, поминув ©©, ступив у лiс. Менi здавалося, що
дерева розбiгаються передi мною мов перед грiшником. За лiсом знову
появилася похилена хатина. Я лiг пiд копицею сiна, заснув i не чув, як
шляхом пройшла кiннота, в маршi на Львiв рухалися колони пiхоти, котилися
обози. Пiсля пiдписання прелiмiнарних умов миру i встановлення кордону "на
захiд Рокитно© i Городницi, на схiд вiд Острога i Бiлозерки, а далi по
рiцi Збруч", а також зобов'язань "про невтручання у внутрiшнi справи
договiрних сторiн i про заборону дiяльностi на сво©х територiях
органiзацiй i груп, ворожих iншiй сторонi, та поважання прав нацiональних
меншостей" в Галичину поверталися польськi вiйська.
Перекусивши зморщеними сливами, я пустився далi. Сонце було чуже, поля
- чужi. Охоплював неспокiй. Мене, напевне, чекала Марiйка, можливо,
згадували в Колобродах. Думки про село я постарався одiгнати - коли тяжко,
треба вмiти звiльнятися вiд зайвого тягаря, вiд того, чому не зарадиш.
Життя кудись виведе, якщо житиметься. Мене ще не спiткала остання бiда.
Коли я стану перевертнем, тодi нащадки назвуть мене бандитом i проклянуть.
Так, бо неволя розводить батькiв з дiтьми, вона ©х убива , щоб приручити
дiтей.
Дорога вилась видолинком, понад струмком, що вибiгав з пожовкло©
дiброви. На полини нудьгою падала бiла павутина. Вдалинi я побачив
вершника, що швидко наближався. Охляп на шкутильгаючому конику ©хав циган,
чоло його полискувало, як скиба свiжозорано© землi на сонцi. Я махнув
рукою, вiн стримав шкапу. Поверх голого тiла на ньому була сукняна свита,
перехоплена в поясi дерев'яним гудзиком, з отвору свiтилися чорнi оченята
голого циганчати.
- Пане, туди не йдiть,- перестерiг мене циган, повертаючи коня назад.-
Там бiда, там убивають.
Тiльки тепер я помiтив заграву i клуби диму над горизонтом.
- А що там таке?
- Iшло вiйсько через село, бешкетували, i село збунтувалося. Тепер ось
бачите...
Циган пiдняв руку i потряс пальцями, немов прощаючись.
- Пiдпалили?
- Так, пане. Горить.
Циган скривився i шарпнув вуздечки.
- Вйо-о-о!
Голос його трiснув серед поля якимсь неповторно дивним звуком. Вiн
чогось повернув мене в мо© гiмназичнi роки. Я мрiяв зрiдка, та завжди про
одне: нi, я не герой, але мене просто всi люблять. Я бачив себе серед
хлопцiв i дiвчат у заповненiй легкими сутiнками кiмнатi, награ гiтара,
дiвчата наспiвують якусь пiсню, а хтось iз хлопцiв розповiда гарну
бувальщину, дивиться менi в вiчi, всмiха ться, i його усмiшка, притягу
спочатку до нього, а потiм до мене дiвочi зори... Я всiм до болю вдячний i
на все для них готовий.
Передi мною встала хмара диму, i з не© дивилися сполоханi очi циганчати
на голих грудях батька. Чого циган покинув жiнку? Може, вiн удiвець? А
може, був жонатий з селянкою i втiк вiд не©, бо над ©© головою висне вiчне
нещастя? Це припущення мене схвилювало. Я повернув. назад до мiста, несучи
в серцi таку нудьгу, од яко© хотiлося завити вовком.
Циган повернув на поперечну дорогу i посувався обрi м тремтливим