Страница:
Шапка, люлька - вся родина,
Сивий коник - то мiй брат...
- Отже, я твiй коник, Федоре?
- Дай поцiлую тебе, Повсюдо-Повсюдонько.
- 3 яко© оказi©?
- Бо я тебе, i-i-i, люблю.
- Нарештi, один знайшовся!
- Так, один, Повсюдо. Бiльше тебе нiхто не любить.- Загата перейшов на
трагiчнi нотки.-Ти нетутешнiй.
- Ось тобi ма ш.
- I химерний.
"Нi одна проблема духовного розвою людини не може бути вирiшена, поки
народ невiльний..." Звiдки це?
- А ти гаразд випив.
- А що, Повсюдо? Не маю права? Маю! А Степан...Степан нехай ©де. Я
залишаюся тут. Буду ©сти, буду пити, буду гуляти, буду спiвати. Степан
нехай ©де.
Сам п'ю, сам гуляю,
Сам стелюся, сам лягаю...
- Федоре, а жiнка ж де?
- Ой Повсюдо! - Загата скривився i захитався з боку на бiк.- Жiнка... А
що тобi потрiбно? Ти зна ш приказку, що... Зась, Повсюдо! Зась, от що я
тобi пораджу.
I заспiвав.
Загата колись був дяком. Батько говорив, що другого такого голосу нема
на всiй Галичинi. Одного разу з порога загорланив "За Сибiром сонце
сходить", i на скринi погасла лампа. Вiдтодi щовечора над кутком зчинявся
рев - то Загата, розкинувшись на лежанцi, гасив свiтло.
Вiн завсiди охочий похвалитися, що завдяки його голосовi iсторiя змогла
повторити легендарну пригоду старокозацько© доби. У вiйну багатьох з
Колобродiв росiяни мобiлiзували пiдвозити бо припаси. Дорогами Федiр
розважав солдатiв, що голiруч брели на фронт, був свiдком сiчi пiд
Буштинським лiсом, де полягло до тридцяти тисяч росiян. Розповiдають, що
Загата пiсля цього принишк-приголомшила його приречена впертiсть
"москалiв", що майже беззбройнi лiзли на австрiйськi позицi© i сотнями
падали, пiдкошенi кулеметними чергами.
Загата чув, що кожний день вiйни кошту Росi© близько шiстдесяти
мiльйонiв карбованцiв i присипля до вiчного сну шiстсот двадцять шiсть
солдатiв.. Першу цифру вiн не мiг собi уявити, а другiй не мiг повiрити -
вiн бачив височенну могилу над тридцятьма тисячами трупiв, i в нього
вироблялося внутрiшн переконання, що такi могили виростають перед заходом
сонця кожного божого дня.
Пiвтора мiсяця Загата десь пропадав. Нарештi прибився, i на кожному
волосся стало дибки: вiз його був вивершений новiсiнькими манлiхерами i
набоями. Те, що вiн iз цим скарбом пересiк лiнiю фронту, межувало з чудом.
Незабаром росiйська армiя розвинула наступ. Вiдстань до бази
збiльшилась, зв'язок був поганий, i валка закотилася в лiсок, який
патрулювався австрiйцями. Обоз захопили, спорядження пiдiрвали на очах
полонених, а самих ©х погнали рити транше©. Тут Загату впiзнали. Якийсь
збiсiлий полковник велiв розстрiляти продажного галичанина.
"Прищавий унтер випровадив мене за виселок. Я в душi попрощався з
жiнкою, з сусiдами, вiдлiчив десять крокiв. "Бий",- кажу. Та доки нiмак
заладував карабiн, доки цiлився, я бозна-скiльки передумав. Згадалась
церква, я на криласi виводжу тропарi, молодицi втирають сльози. Тут менi
раптом так завихторилося заспiвати, просто смертним хотiнням. Ага! Усе
перезабув. Ну, мало не плачу. Тим часом унтер цiлиться, я тiльки шрам бачу
в нього над правою бровою. З вiдчаю роззявив пащу - само пiшло. Витрiщаюся
на нiмака, а видiти вже не виджу. Коли вiн нi з сього нi з того запуска в
мене грудомахою. Я стою нiби прикутий. Грудка пролетiла мимо вуха. Унтер
другою - я ледве спромiгся нагнути голову. Тодi я до нього задком i
ходу..."
По справедливостi оцiнив Федорiв голос священик Охiтва. Це настiльки
нудний чоловiк, що нема йому пiд сонцем рiвнi. Вiн наче пройшов катарсис
од усiх людських гiдностей: нi характеру, нi поважностi, ще й гикавий. То
ж заздрив малограмотному дячковi, який правив з п'ятого через десяте,
однак доводив паству до слiз. Iз досади Охiтва причепився до Загати, що
той зумисне перекручу слова в святому письмi. Федiр по©хав до знайомого
дяка i завчив усю службу. Пописько ще бiльше став його запiдозрювати,
тепер йому безнастанно причувалося, що Загата пересипа кондаки лайливими
словами. За новим нагадуванням Федора прорвало, i вiн намолов Охiтвi три
мiшки гречано© вовни. Священик сполотнiв, далi посинiв, потiм знову
сполотнiв i наказав "братчикам" та "сестрицям" висловитися з приводу
титарево© поведiнки (випробувана тактика для здирання шкури чужими руками,
надто в пiслясоборну епоху). Тi плутано побубонiли, i .Федiр вилетiв з
церковного персоналу. Того ж вечора з тими ж таки "братчиками" вперше до
безтями напився.
З того часу вiддаленим хуторам стало зручнiше поклонятися господовi в
Грушiвськiй i Буштинськiй церквах, а дехто з колобродiвчан, побачивши
перед носом тацю для пожертвувань, кулею падав ниць i починав самозабутньо
хреститися.
"Ой мiся-а-а-цю, мiсяче-е-ньку..."- схлипував Федiр на найнедосяжнiших
нотах. На його цилiндричному, мов пiдрiзаний глечик, чолi басарунком
виступила синя жила. Губи закопилилися фiгурними дужками. Не мiняючи тону,
Федiр рикнув:
- Степан по©хав. Нехай ©де...
- Котрий Степан?- запитав я.
- Брат стрi шний. Подався до кадри10 воювати.- його золотистi очi
горiли тьмяно, як двi згасаючi вуглинки - А ти до Шехтмана?
10 Великий Жовтень мав могутнiй вплив i на народи Австро-Угорськоi
iмперi©, зокрема на населення захiдноукра©нських земель. Трудящi рiшуче
пiднялися на боротьбу проти влади Габсбургiв, за соцiальне i нацiональне
визволення. Хвиля революцiйних заворушень прокотилася па Станiславщинi,
Львiвщинi, Дрогобиччинi, Тернопiльщинi. Проте на шляху до визволення
народних мас стали буржуазнi нацiоналiсти, якi в жовтнi 1918 р. створили у
Львовi "Укра©нську нацiональну раду" i пiшли на змову з iноземними
iмперiалiстами. Проголошена ними незабаром Захiдноукра©нська народна
республiка (ЗУНР) в гнобленнi трудящих була гiдною спадко мицею iмперi©
Габсбургiв. Уряд ЗУНР створив блок iз петлюрiвською директорi ю проти
Радянсько© влади на Укра©нi. На захiдноукра©нських землях була проведена
загальна мобiлiзацiя чоловiчого населення вiком вiд 18 до 25 рокiв.
Стотисячна галицька армiя стала жертвою криваво© авантюри нацiоналiстiв.
(Прим. автора).
- До Гривастюка. Контрактую камiнь на хату.
Загата недовiрливо змiряв мене поглядом, здригнувся.
- Здурiв, Повсюдо. Здурiв! Та ти зна ш, що ще може заваритися?
- Легковiрнi вiрили в Седан. Та справа така: десять мiльйонiв убили,
двадцять скалiчили, кого далi нищити? Дiтей?
- Шiстнадцять рокiв уже багатьом сповнилось.
- Радуйся, ручко всезлотая...
Однак Загата перестав мене слухати. "Я мав ©х за мудрiших,- бурмотiв
вiн, дивлячись пiд ноги.- Гадають, що збiдали лиха. Готовi свiт поставити
перед божим судом..." Далi перейшов на шепiт. Я пустився йти, та вiн
рвонувся за мною.
- Повсюдо!
- Чого?
- А Степан по©хав, Повсюдо. Йой, горе, горе невеселе. З фронтiв
збiгаються дезертири,- вiн пильно глянув на мене i, помовчавши, додав: -
Дезертири заходяться будуватися, а цей готову хату покинув.
- Як ти дума ш, яке горе найстрашнiше?- запитав я, вiдчуваючи в горлi
давкий клубок.
- Смертельне,- заiнтриговано, випалив Загата i вишкiрився.
- Те, Федоре, котре нiчого не вчить.
Загата постояв у п'янiй задумi, сплюнув i, прямуючи пiд паркан, кричав:
- Тебе однаково заберуть, Повсюдо. Ти спецiалiст... те i убивати.- Вiн
вирiвняним пальцем стукнув себе в скроню.-Тебе знайдуть, у-у-у! Знайдуть,-
зареготав вiн.Тебе ж не демобiлiзували...
- Гляди менi,- визвiрився я,- бо так тебе мобiлiзую, що й на цвинтар не
буде що нести. Короста! Самогонна. пика!
Загата справив малу потребу I впритул пiдступив до мене:
- Бити п'яного, Повсюдо? А може, я пожартував? Я ж тебе люблю, Повсюдо!
Навiть якщо ти втiк з фронту, люблю. Ще й бiльше. Ой, не розумi ш мене,
Повсюдо. Якби в мо©х силах, я дав би тобi такий папiр, що тебе нiколи вже
не взяли б на фронт. Та хто зна , може, я ще постараюся роздобути тобi
такий папiр?..
- Iди спати,- попросив я його.- Я теж пожартував.
- Так, Прокопе,- сухо мовив Загата, i в його очах на одну мить
проглянув презирливий жаль до мене.- Iду спати. Перед сном пiдставлю жiнцi
лице, щоб злiсть зiгнала, а тодi засну. На мене нiхто не чига ...
У канцелярi© було добре натоплено. Гривастюк писав при свiтлi гасово©
лампи, захистившись од прямих променiв поставленою на ребро книжкою.
- Радий вас бачити,- буркнув вiн, на мить вiдiрвавшись од роботи.-
Сiдайте, пане Повсюдо, я зараз.
Я взяв зi столу часопис. Рядки гнулися перед очима, як вужi: череп
давив пудовою гирею.
"А що ти викинеш, пане вiйте?.."
Гривастюк од сво©х попередникiв рiзниться бездоганним знанням польсько©
i нiмецько© мов, пiдтриму нацiоналiстiв i передплачу газети. Балака
Гривастюк мало i вагомо, смi ться зрiдка, але як уже вибухне, то на весь
рот, по-справжньому цiдить горiлку, проте напо©ти його неможливо. Це
середнього зросту ставний чолов'яга з круглим при мним обличчям, увiнчаним
довгими запорозькими вусами. Вiд сили йому рокiв сорок. Вiн любить вдати з
себе простодушного бiльш-менш обтесаного селянина, але нехай тiльки
хто-небудь покладе пальця в зуби!..
- Фу!Гривастюк почухав за вухом.- Удень по господарству клопотався, то
надолужую увечерi.
Вiн одкинувся на спинку крiсла, втомленi примружився. На скронях
посiялася сивизна, та, кажуть, узрить вродливу молодичку- очi спалахують,
як лемешi на сонцi.
Я розповiв, що мене привело, перекинувся з Гривастюком кiлькома
загальними фразами. Вiн насуплено про щось розмiрковував, неуважно
слухаючи мо© вiдповiдi, i, здавалося, тiльки для того й розкривав рота з
новим запитанням, аби додумати справу. Потiм раптом довiрливо поклав менi
на колiно долоню i негадане схвалив мо© намiри. Я злегка посмiхнувся:
бiдна моя надiя вбралась у пищики, а пiр'ячко неодмiнно виросте. Тепер я
Гривастюка слухав абияк. Проте вiн помiтив це i весело, по-змовницьки
помахав олiвцем, який тримав у руцi, вклавши в свою посмiшку дивне
натхнення: воно зближувало i пiдстьобувало до одвертостi.
Я вмовк. Тодi почав Гривастюк. Вiн заговорив масно-рясно, в п'яти
реченнях охарактеризував сучасний момент, двiчi . торкався усiх сторiн
свiту й закiнчив тим, що варто почекати з контрактами.
- Ми оце отримали циркуляр,- сказав вiн.- Рекомендують чисто геть
переписати всi документи на вiдповiдних аркушах. На цьому тижнi маю ©х
привезти. Признатися, перше довiр'я - менi; в iнших селах не тiльки не
будуть поки що приступати до переоформлення, але коли воно почнеться, то в
присутностi вiдповiдальних працiвникiв з повiту. Декому з вiйтiв
доведеться покоптiти в повiтових канцелярiях, а тодi за розпискою здадуть
папери до сейфiв... Аркушi привабливо виглядають: з тризубцем (наше дерево
життя кiнець кiнцем дочекалося змiни клiмату), лiнi© проведенi блакитною
фарбою, поле пшеничного вiдтiнку, словом, усе як годиться. Можу, до речi,
показати.- Гривастюк вийняв з шухляди аркуш, у задумi потримав його, немов
вагаючись, тодi подав менi.
Я з цiкавiстю повертав аркуш сюди-туди, а коли Гривастюк визирнув у
вiкно - дорогою про©жджала пiдвода,- швидко пробiг очима написане.
"Свiдчення. Видане сього числа гр. Богдановi Онуковi, який за
пiдтвердженням повiтового лiкаря п. Каюка не може бути використаний для
вiйськово© служби через хворобу серця". Пiдписи. Я згорнув аркуш удво i
поклав на стiл. Чи не таке свiдчення хвалиться дiстати менi Загата,
подумав я, добуваючи пушку з тютюном.
- Аркушi на суворому облiку,- пояснив Гривастюк.- Значить, дiло
облагодимо через кiлька днiв, з солiднiстю. На пiдпис по©демо... Можна i в
недiлю. Пiдходить? Чудово, бо ми при тiй нагодi побудемо на фестинi в
честь проголошення укра©нсько© державностi. Оказiя обiця бути
захоплюючою.- Гривастюк зигзагами опустив погляд на стiл, заховав папiр до
шухляди.- Що стосу ться монети, пане Повсюдо, то, на мiй погляд,
прибережiть фронтовi грошi. Вам же платили золотом? Роздобудьте паперово©
валюти.
- Даруйте, пане Гривастюк,- слушно втрутився я,- як тепер з грунтами?
- Так,- вiн злегка покосився на мене.- I за цим справи не стануть.
Роздивiться поки, що.Вiйт на мить замислився i спитав: - Пробачте, пане
Повсюдо, чому саме ви обрали Колоброди? Адже село селом залишиться.
- Не люблю мiста.
- Ага-ага...- Вiн посмiхнувся, ворухнув бровами.- Зрештою, свiдомi
хлопцi й тут потрiбнi.- Вiн знову машинально виглянув, у вiкно.- А що
зараз поробля те?
Я навмисне довго не вiдповiдав, заставляючи його почекати. Гривастюк
спочатку допитливо дивився на мене, тодi нервово переплiв пальцi, одвiв
очi й знову вперся ними в мо чоло. .
- Два тижнi провалявся в лiжку. Допiру приходжу до себе.
- Г-га!..засмiявся Гривастюк.- На фронтi... там не до сну було! Правда
ж?.. Дивно, що вас вiдпустили. Я маю на увазi,- поправився вiн,- зi Львова
вiдпустили. Як менi вiдомо, галицьких хлопцiв з iталiйського фронту
направляють у сiчове стрiлецьке вiйсько. Та, словом, я вам спiвчуваю, пане
Повсюдо. На фронтi нелегко... I... ви справили б менi при мнiсть,
завiтавши як-небудь у суботу чи в недiлю, погуторимо за тютюнцем...
- Щиро вдячний за запрошення,- я знемагав вiд задухи i болю в головi.-
Лиш нудний я в компанi©.
- Що ви, що ви!- Гривастюк замахав руками.- Ви в батенька свого
вдалися, а то був чоловiк тямущий: вiдкривав уста нехотя, але срiбнi слова
казав. Цiкава була натура.
- Спасибi за добру пам'ять про батька.- Я звiвся.
Гривастюк теж встав, подав руку:
- То чекаю вас, пане Повсюдо.
- Дякую.
II_
Надворi падав снiжок. Важке сiре рядно неба стелилося низько над
головою. Днiстер душився в шумi крижаного лепу, замерзав. Я навгад ступав
глибоким снiгом, пiдставивши вiтровi розхристанi груди.
Левадиха пiшла кудись на посиденьки. Я лiг i тут же заснув. А
наступного ранку довго вiдлежувався. Читав колись, що флегматики й увi снi
хочуть спати. Отак i я раптом, пiсля першо© удачi, вiдчував утому в усьому
тiлi i не мiг до норми вiдпочити.
Левадиха вже не раз iз грюкотом переставляла в сiнях кочергу, нарештi
моторно переступила порiг, злими очима повела по хатi. Все ж запитала,
лагiдно:
- Снiданок принести до лiжка?
- Зараз пiдведусь.
Одначе в сiнях старенька не стрималась:
- Носить пияцюгу ночами!
Я тихо одягся i подався за село. Кинувши в рiку гiлляку, йшов поволi за
нею, поки не дочвалав до австрiйського декунка, що метрiв за триста вiд
крайньо© хати.
Бункер замело. Всерединi стояв холодний присмерк i ходили шелести:
вiдлунював кригохiд iз рiки. Я обмацав стiни. ©х вилили першокласним
бетоном на сталi. Сiвши на гарматне колесо, що примерзло в кутi, я зробив
першi пiдсумки мо©х сiльських буднiв. Утiшного було мало. Ми здебiльшого
пиячили. Але вчора вдалинi непевно заблискотiла непорушна зiрочка
просвiтку, до яко© хотiлося наблизитися.
Чого я й сподiвався, в Колобродах розмовляють зi мною стримано, поки.
що не посягаючи на мою душу. Лиш Iванчук якось почав порпатися в мо©й
бiографi©, мов на власному городi. "Я трохи гордий,сказав вiн.Для цього
пiдстави, бо маю три роки гiмназi©, диплом слюсаря i два хрести за рани,
та все ж бути "легшим" не завадить". Iванчук був п'яний. Торочив про
новiтню добу вiдродження, про те, що нас "не перевiшають - не
перестрiляють", i брудними закостенiлими пальцями розминав грудку смоли -
вiн швець. Я йому вiдповiв, що люди середнього вiку часто несамохiть
впадають у дитинство або в старiсть. Iванчук заклiпав. Тодi я пояснив, що
в душi вiдбува ться змiщення, i речi сприймаються в та мничому освiтленнi.
"I в серцi почина витати бог,-поквапливо пiдхопив Iванчук.- Почува ш
себе, як у церквi великодно© п'ятницi". "Це, це,погодився я.- Виходить, i
з вами таке бува ?". Вiн трохи здивувався, потiм насупився i попередив, що
ми ще побалака мо на делiкатнi теми. Хоч я "вчений", вiн заткне мене за
пояс. Коли я додав, що навiть господня моральна хартiя для пригнiчено©
людини - один з видiв ярма, вiн накинувся на мене з кулаками. "Ти на
го-о-спода намiрявся! - заверещав вiн.- Бо-о-га плюгавити?!" Iлля Гордiй
(ми сидiли в Шехтмана) дав йому стусана, i вiн пiдiбгав хвоста.
Каменю натешу сам. I цегли наформуй для внутрiшнiх стiн. Майстрiв
покличу хiба що до даху. Викапа мо золотко. Те саме, яким платили за
рани цiсарським воякам. А було так: пiсля присяги нас вишикували фронтом
до Трентiно й урочисто проголосили: "Його екселенцiя Франц-Йосиф щедро
винагородить нас за подвиги. На вiйнi не пропаде жоден день вашого життя".
Ми пiдписали з його екселенцi ю угоду, що "заробiток" вiн пересилатиме
нашим родинам. Але менi вчасно порадили переадресувати грошi на будь-який
приватний банк, бо переобтяжений клопотами його екселенцiя ма звичай
забувати про фiнансовi зобов'язання перед сво©ми смертниками. Пiсля
розпаду Австро-Угрощини я негадано для себе став багачем: до мо © кишенi
таки втрапило трохи золотих монет з цiсарсько© скарбiвнi.
О мо золотце!
Вимовляючи так, я бачу дорогого цiсаря, який так невчасно вiд нас пiшов
на небо, i менi навiть соромно, що при сприяннi банку я обiбрав
габсбурську домiвку.
- О мо золото!
Я офiрував його на майстерню, та де нинi дiстати устаткування? У галузi
технiки революцiю роблять матерiали, з допомогою яких людина оновлю
знаряддя. Та новi матерiали нинi працюють на смерть. Якщо основну роботу
виконаю сам, то, може, трохи грошей залишиться. Найцiннiший скарб наш -
зугарнi до всякого дiла руки. До смертi буду вдячний Покутському за науку.
Як вiн перебива ться, бiдолаха? Пошестi, нестатки. Я мало не мiсяць
нишпорив по Львову, надiючись влаштуватися. Один знайомий порадив: "Ма те
гаманець - рушайте пiд секретарiат, там вештаються фра ри, якi настрiнуть
роботу на залiзницi, бо фабрики не в русi. Правда,- знайомий пошкрябав
потилицю,- може статися, що й залiзницю закриють - нема вугiлля".
Я пiшов на вокзал. Тупики захаращенi вагонами, в них поселилися
бездомнi, по©зд раз на добу вiдходив до Дрогобича. Досидiвши до ночi, я
прокрався на вiйськовий ешелон до Вигнанки, звiдти добирався уздовж колi©
пiшки. Прийшов над село, став на горбi - i причулося, що корито долини
зойкнуло дивними голосами.
Сусiди розповiли, що батько за тиждень до початку вiйни розбився на
гуральнi (менi писали, але мене на той час мобiлiзували на роботи в
Австрiю, i лист згубився), мама вмерла в шiстнадцятому вiд тифу, хата
згорiла пiд час перестрiлок, а навеснi, в зливу, хлинули з гори потоки i
згребли рештки в Днiстер. Залишився чорторий. Клапоть поля мама продала в
голодовий рiк. Марину вiддали замiж за Панька Середу.
З-пiд Трентiно я привiз деякi думки про уряди i полiтику. На цьому
горбi я ще раз пересiяв-перевiяв ©х i став на тому, що вцiлiв, аби дiтям,
коли вони в. мене будуть, розповiсти про все до ладу. Може, зрозумiють
мене мо© дiти.
Я зручнiше вмостився на колесi, закурив. Декунок як декунок. Бiйницi -
мов тупi свинячi очi. Тиша, сум. Якого бiса в них так тужно? Одного разу
вiд нашого батальйону зосталося п'ятеро очманiлих унтерiв. Накрапав дощ.
Ми куняли в окоцi, кожен зi сво ю гадкою, а лiпше сказати - нiхто нi про
що не думав; душа сама по собi щось деренчала, мов дiряве вiдро на вiтрi,
а ми, як стороннi, слухали й тулили очi куди попало.
На захiд гоготiла канонада. На висотку видряпувався туман. Противник
мiг скористатися цим, та, видко, й там спорожнiло в траншеях. За цю
нiкчемну висотку поклали голови тисячi людей; у стратегiчному вiдношеннi
вона собою нiчого не являла, та генерали були впертi й заявляли, що вiд
цi © дурно© висотки залежить моральний дух армiй. I армi© стiкали кров'ю
на ©© пустинних схилах...
Чехи Вацлав Матгаузер i Яшик Бенко сидiли на днi окопу, австрi ць Франц
Брехт лежав бiля кулемета, ми з поляком Станiславом Муравським чипiли на
брустверi. Не давав про себе знати жоден м'яз. У Станiслава тiльки очi то
розплющувались, вiдкриваючи вилинялi зiницi на пожовклих бiлках, то
завiшувалися жилавими, як дубове листя, повiками. I так без угаву.
Смеркало. Стало холодно. "Пiдемо в бункер?"-Франц хотiв було скотити
кулемет, але справа i злiва ©х було достобiса, i вiн махнув рукою. Неохоче
ми входили туди. Я сiв бiля дверей, iншi полягали на нари. Потекла нiч.
Шемрав дощ, обвалювалися окопи, i на днi схлипувала вода. Несподiвано
зринула клейка предковiчна мелодiя. Вона поволокла мене за собою,
перенiсши на кiлька рокiв назад. У пiтьмi вистелився Днiстер iз частими
закрутнями i схожими на байдаки островами, просiкся силует рибака, по
колу, немовби для показу, попливли гори. Я вп'явся пальцями в обличчя,
готовий з очима вирвати те видiння, i ледве одiгнав його вiд себе. Спiвав
Станiслав. Я встав, аби його зупинити, бо нудьга - це смерть, та мене
випередив Франц. У пiтьмi люто хляснуло. Станiслав, гойдаючись, вийшов,
сперся на мур i заплакав.
Десь збоку зав'язався бiй. Над лiском, який ми бачили за дня, небо
черкали ракети. До свiтанку нiхто iз нас не задрiмав. Франц щез. Коли
почало сiрiти, я побачив його крокiв за двiстi в транше©: вiн пiдсипав
бруствер i перекинув через траншею висадженi вибухом з недалекого бункера
залiзнi дверi. Ударили корпуснi. Спершу рознесло Станiслава, потiм
вогненний стовп накрив те мiсце, де заховався Франц. Обидва чехи кинулися
до ворожих позицiй, зда ться, Вацлав махав перед собою клубком бiлизни.
Я зiпхнув з бруствера кулемет i всiвся зверху, бо в окопi було по
колiна води. Мене теж мусило настигнути, та десь барилось, мов дозволяючи
попрощатися зi Свiтом. Коли з-за лiсу гаркнуло, я мимоволi пригнувся. Та
шрапнельнi пачки вже розсипалися з трiском позад мене. Я застогнав. Коли
приблукала "моя", щось злегка клацнуло - як запалена скалка у вечоровiй
тишi. З'явився Станiслав. "Моя Гелька драпонула до Берлiна з нiмецьким
офiцером,- сказав вiн.- Але то марниця. В сусiда пiдроста гарне
дiвчатко".
Пiсля артилерiйського обстрiлу нашi вислали на позицiю новий батальйон.
Хтось мене припер до виритого фугаскою каменя; я в цю хвилину був при
свiдомостi, але тiло менi не належало - я не мiг навiть губами поворушити.
"Одвоювався?" - мов з-за стiни по-польському запитав писклявий тенор. "Вiн
не буде жити. Дивись, як пошматувало плечi",- сказали по-укра©нському. У
лазаретi, коли виймали осколки, я кричав. Лiкар i сестри чомусь одвертали
голови.
...Я давно вже чую дзюрчання. У протилежному кутку. Певне, сапери
пропустили пiд долiвкою струмок.
Днiстром, ще широким, вiльним од льоду коридором, плили крижини i купи
коричнювато© пiни. Кружляли чайки:
Я довго стояв, дивлячись на зашумовану масу, яка гоготала i текла, наче
хто тягнув ©© волоком у спертих викрутом водах. Десь за займищем тривожно
заiржало лоша.
- Учора в Гривастюка був,- повiдомив я Левадисi, повернувшись вiд
бункера.
- Що вiн каже?
- Аби за камiнь платити папером, бо золото шкода циндрити.
- Слава тобi боже,- блискавично збагнувши наслiдки мо © розмови з
вiйтом, мовила Левадиха i пiшла сво©ми думками.- Потерпаю за тебе,
синочку. Не рiдня ти менi, але, гадаю, за цапову душу гине парубок. Ти не
пам'ята ш, що вибалаку ш п'яний. Аж вуха в'януть. "Жити не хочу, кров з
мене виссали, народ знищили, то й мене не треба..."
Якби хтось, здогадався намалювати богоматiр в похилому вiцi, то це була
б моя Левадиха. Вона прекрасна навiть у зморшкуватiй старостi. Пройдеться
по хатi в широкiй, дрiбно фалдованiй, до п'ят довгiй спiдницi - гордо, з
гiднiстю - i замилу шся. Вона народилась i вмре господинею, знаючи собi
цiну, не здешевивши нiде нi на шага. Та стороннiм вона iнодi може з
душевно© доброти нараяти таке, що втiкай i не озирайся. Проте нерозумно
було б ображатися на не©. Доброзичливiсть часто помиля ться, та кому
вистачить глузду запiдозрювати ©© в лихому? Це те саме, що ревнувати
кохану до вiнка над ©© чолом.
- ...Не водися з Молотковським, Загатами, Iванчуками. м туди дорога -
згорять у горiлцi. А ти покiнчав школи. Татко гiрко капарив свiтом, поки
ти вчився в гiмназi©. Випити можна, я не перечу, але ж ви не зна те мiри,
ви себе пропива те, сво сумлiння, свою честь...
"Честь? Чесно служити людям за варварсько© влади - чи не означа це
боротися проти не©? Унiверсальне недовiр'я до всiх, хто при владi,-
безглуздя. Треба придивитися до людей, якi не задовольняють кар' ристiв i
демагогiв. Це повиннi бути чеснi люди. Треба шукати людей, яких цькують,
кого обривають на пiвсловi i на пiвкроцi. м не дають спокою, щоб вони не
мали вiдваги бути чесними. Це чеснi люди..."
- Лице в тебе нездорове.- Левадиха пiдняла вiд куделi сиву, як повiсмо,
голову, пошамкала беззубим ротом i висмикнула нитку. Нотацiя, слава богу,
закiнчилася. Коли менi читають молитву, я починаю таке думати, що хоч сам
накинь на себе зашморг, якщо не хочеш, щоб тебе повiсили законно.- Може,
зiлля варити? Не смiйся. Мiй другий чоловiк мав сухоти, давала йому
татарського - i видужав. Учора я з Мариною радилась, вона лiпше
розумi ться. Та не хмурся. Марина нi при чому, то я ©© закликала.
- Зiлля варiть, а Марину не заманюйте,- розсердився я.
- Ну-ну...промимрила Левадиха i надточила нитку.
Я приблизно здогадуюсь, чого вона хоче. Наприклад, про що вона зараз
дума ?
"Йо-йой, яке норовисте! Бо зелене-дурне. Та ти..."
- Ет, з такою роботою! - Левадиха знову висмикнула нитку, бо трапився
гудз, i засотала вище.- Мене спитай, як бог усiм мудро керу . Та я була
писано вродлива. Але нас було чотири сестрицi. Трубили скринi, перешивали
гаптованi спiдницi з незапам'ятних часiв, виприндовувалися, а лакомитися -
нiхто не лакомився: не ма тнi..."
- Не чули - Павлюк уже при©хав? - запитав я.
Де там, до не© тепер, з гармати стрiляй -не почу . У таких людей думки,
мабуть, дуже дзвiнкi.
- ...Пiдбули, за хлопцями пазимо - хоч би поганий навернувся до хати. А
як рудий який забариться побiля ворiт, то заманю , знати чого, у
вишняки... Лиш мене, наймолодшу, лимар узяв. Та вмер до року. Семен
вподобав. Цього в лiсi дерево роздавило. Антона днiстрова вода забрала, в
ополонку впав. Всi три не загрiли на подушцi мiсця, але, дякувати матiнцi
господнiй, один прикупив городця, другийтого пiвморга, що здаю за
половину, третiй перешив стрiху i пересипав причiльну стiну в хатi. Не
розбагатiла за ними, та не мала б ©х - ходила б попiд церкви з жербущими.
Може, на це була воля божа, га? Шибенику, ледащо несусвiтнiй! Як гада ш?..
Вона переставила задубiлi на ослiнчику ноги й очiкуюче поглянула на
мене.
"Недолю, як i несправедливi порядки, можна виправдати,- вiдповiв я
очима.- Завжди знайдеться для них яка-небудь релiгiя. А ти, старенька, не
напитуй менi цього добра. Знаю, Марина в Ковальчукiв одиначка; Панько
Середа вмер, i в обох родинах нема спадко мцiв, крiм Марини з дiтьми.
Пригорни, Прокопе, до серця Панькове потомство,- i бог тобi багатства
позичив. Е, хто б тобi противився..."
- Павлюк ще не при©хав?- запитав я знову.
- Нi.- На Левадишиному лицi запiкся жаль.
- Пiду,сказав я.- Ви не ображайтесь, я не зi зла.
Вона зажурено похитала головою, а коли я вийшов до сiней, перевiрила,
Сивий коник - то мiй брат...
- Отже, я твiй коник, Федоре?
- Дай поцiлую тебе, Повсюдо-Повсюдонько.
- 3 яко© оказi©?
- Бо я тебе, i-i-i, люблю.
- Нарештi, один знайшовся!
- Так, один, Повсюдо. Бiльше тебе нiхто не любить.- Загата перейшов на
трагiчнi нотки.-Ти нетутешнiй.
- Ось тобi ма ш.
- I химерний.
"Нi одна проблема духовного розвою людини не може бути вирiшена, поки
народ невiльний..." Звiдки це?
- А ти гаразд випив.
- А що, Повсюдо? Не маю права? Маю! А Степан...Степан нехай ©де. Я
залишаюся тут. Буду ©сти, буду пити, буду гуляти, буду спiвати. Степан
нехай ©де.
Сам п'ю, сам гуляю,
Сам стелюся, сам лягаю...
- Федоре, а жiнка ж де?
- Ой Повсюдо! - Загата скривився i захитався з боку на бiк.- Жiнка... А
що тобi потрiбно? Ти зна ш приказку, що... Зась, Повсюдо! Зась, от що я
тобi пораджу.
I заспiвав.
Загата колись був дяком. Батько говорив, що другого такого голосу нема
на всiй Галичинi. Одного разу з порога загорланив "За Сибiром сонце
сходить", i на скринi погасла лампа. Вiдтодi щовечора над кутком зчинявся
рев - то Загата, розкинувшись на лежанцi, гасив свiтло.
Вiн завсiди охочий похвалитися, що завдяки його голосовi iсторiя змогла
повторити легендарну пригоду старокозацько© доби. У вiйну багатьох з
Колобродiв росiяни мобiлiзували пiдвозити бо припаси. Дорогами Федiр
розважав солдатiв, що голiруч брели на фронт, був свiдком сiчi пiд
Буштинським лiсом, де полягло до тридцяти тисяч росiян. Розповiдають, що
Загата пiсля цього принишк-приголомшила його приречена впертiсть
"москалiв", що майже беззбройнi лiзли на австрiйськi позицi© i сотнями
падали, пiдкошенi кулеметними чергами.
Загата чув, що кожний день вiйни кошту Росi© близько шiстдесяти
мiльйонiв карбованцiв i присипля до вiчного сну шiстсот двадцять шiсть
солдатiв.. Першу цифру вiн не мiг собi уявити, а другiй не мiг повiрити -
вiн бачив височенну могилу над тридцятьма тисячами трупiв, i в нього
вироблялося внутрiшн переконання, що такi могили виростають перед заходом
сонця кожного божого дня.
Пiвтора мiсяця Загата десь пропадав. Нарештi прибився, i на кожному
волосся стало дибки: вiз його був вивершений новiсiнькими манлiхерами i
набоями. Те, що вiн iз цим скарбом пересiк лiнiю фронту, межувало з чудом.
Незабаром росiйська армiя розвинула наступ. Вiдстань до бази
збiльшилась, зв'язок був поганий, i валка закотилася в лiсок, який
патрулювався австрiйцями. Обоз захопили, спорядження пiдiрвали на очах
полонених, а самих ©х погнали рити транше©. Тут Загату впiзнали. Якийсь
збiсiлий полковник велiв розстрiляти продажного галичанина.
"Прищавий унтер випровадив мене за виселок. Я в душi попрощався з
жiнкою, з сусiдами, вiдлiчив десять крокiв. "Бий",- кажу. Та доки нiмак
заладував карабiн, доки цiлився, я бозна-скiльки передумав. Згадалась
церква, я на криласi виводжу тропарi, молодицi втирають сльози. Тут менi
раптом так завихторилося заспiвати, просто смертним хотiнням. Ага! Усе
перезабув. Ну, мало не плачу. Тим часом унтер цiлиться, я тiльки шрам бачу
в нього над правою бровою. З вiдчаю роззявив пащу - само пiшло. Витрiщаюся
на нiмака, а видiти вже не виджу. Коли вiн нi з сього нi з того запуска в
мене грудомахою. Я стою нiби прикутий. Грудка пролетiла мимо вуха. Унтер
другою - я ледве спромiгся нагнути голову. Тодi я до нього задком i
ходу..."
По справедливостi оцiнив Федорiв голос священик Охiтва. Це настiльки
нудний чоловiк, що нема йому пiд сонцем рiвнi. Вiн наче пройшов катарсис
од усiх людських гiдностей: нi характеру, нi поважностi, ще й гикавий. То
ж заздрив малограмотному дячковi, який правив з п'ятого через десяте,
однак доводив паству до слiз. Iз досади Охiтва причепився до Загати, що
той зумисне перекручу слова в святому письмi. Федiр по©хав до знайомого
дяка i завчив усю службу. Пописько ще бiльше став його запiдозрювати,
тепер йому безнастанно причувалося, що Загата пересипа кондаки лайливими
словами. За новим нагадуванням Федора прорвало, i вiн намолов Охiтвi три
мiшки гречано© вовни. Священик сполотнiв, далi посинiв, потiм знову
сполотнiв i наказав "братчикам" та "сестрицям" висловитися з приводу
титарево© поведiнки (випробувана тактика для здирання шкури чужими руками,
надто в пiслясоборну епоху). Тi плутано побубонiли, i .Федiр вилетiв з
церковного персоналу. Того ж вечора з тими ж таки "братчиками" вперше до
безтями напився.
З того часу вiддаленим хуторам стало зручнiше поклонятися господовi в
Грушiвськiй i Буштинськiй церквах, а дехто з колобродiвчан, побачивши
перед носом тацю для пожертвувань, кулею падав ниць i починав самозабутньо
хреститися.
"Ой мiся-а-а-цю, мiсяче-е-ньку..."- схлипував Федiр на найнедосяжнiших
нотах. На його цилiндричному, мов пiдрiзаний глечик, чолi басарунком
виступила синя жила. Губи закопилилися фiгурними дужками. Не мiняючи тону,
Федiр рикнув:
- Степан по©хав. Нехай ©де...
- Котрий Степан?- запитав я.
- Брат стрi шний. Подався до кадри10 воювати.- його золотистi очi
горiли тьмяно, як двi згасаючi вуглинки - А ти до Шехтмана?
10 Великий Жовтень мав могутнiй вплив i на народи Австро-Угорськоi
iмперi©, зокрема на населення захiдноукра©нських земель. Трудящi рiшуче
пiднялися на боротьбу проти влади Габсбургiв, за соцiальне i нацiональне
визволення. Хвиля революцiйних заворушень прокотилася па Станiславщинi,
Львiвщинi, Дрогобиччинi, Тернопiльщинi. Проте на шляху до визволення
народних мас стали буржуазнi нацiоналiсти, якi в жовтнi 1918 р. створили у
Львовi "Укра©нську нацiональну раду" i пiшли на змову з iноземними
iмперiалiстами. Проголошена ними незабаром Захiдноукра©нська народна
республiка (ЗУНР) в гнобленнi трудящих була гiдною спадко мицею iмперi©
Габсбургiв. Уряд ЗУНР створив блок iз петлюрiвською директорi ю проти
Радянсько© влади на Укра©нi. На захiдноукра©нських землях була проведена
загальна мобiлiзацiя чоловiчого населення вiком вiд 18 до 25 рокiв.
Стотисячна галицька армiя стала жертвою криваво© авантюри нацiоналiстiв.
(Прим. автора).
- До Гривастюка. Контрактую камiнь на хату.
Загата недовiрливо змiряв мене поглядом, здригнувся.
- Здурiв, Повсюдо. Здурiв! Та ти зна ш, що ще може заваритися?
- Легковiрнi вiрили в Седан. Та справа така: десять мiльйонiв убили,
двадцять скалiчили, кого далi нищити? Дiтей?
- Шiстнадцять рокiв уже багатьом сповнилось.
- Радуйся, ручко всезлотая...
Однак Загата перестав мене слухати. "Я мав ©х за мудрiших,- бурмотiв
вiн, дивлячись пiд ноги.- Гадають, що збiдали лиха. Готовi свiт поставити
перед божим судом..." Далi перейшов на шепiт. Я пустився йти, та вiн
рвонувся за мною.
- Повсюдо!
- Чого?
- А Степан по©хав, Повсюдо. Йой, горе, горе невеселе. З фронтiв
збiгаються дезертири,- вiн пильно глянув на мене i, помовчавши, додав: -
Дезертири заходяться будуватися, а цей готову хату покинув.
- Як ти дума ш, яке горе найстрашнiше?- запитав я, вiдчуваючи в горлi
давкий клубок.
- Смертельне,- заiнтриговано, випалив Загата i вишкiрився.
- Те, Федоре, котре нiчого не вчить.
Загата постояв у п'янiй задумi, сплюнув i, прямуючи пiд паркан, кричав:
- Тебе однаково заберуть, Повсюдо. Ти спецiалiст... те i убивати.- Вiн
вирiвняним пальцем стукнув себе в скроню.-Тебе знайдуть, у-у-у! Знайдуть,-
зареготав вiн.Тебе ж не демобiлiзували...
- Гляди менi,- визвiрився я,- бо так тебе мобiлiзую, що й на цвинтар не
буде що нести. Короста! Самогонна. пика!
Загата справив малу потребу I впритул пiдступив до мене:
- Бити п'яного, Повсюдо? А може, я пожартував? Я ж тебе люблю, Повсюдо!
Навiть якщо ти втiк з фронту, люблю. Ще й бiльше. Ой, не розумi ш мене,
Повсюдо. Якби в мо©х силах, я дав би тобi такий папiр, що тебе нiколи вже
не взяли б на фронт. Та хто зна , може, я ще постараюся роздобути тобi
такий папiр?..
- Iди спати,- попросив я його.- Я теж пожартував.
- Так, Прокопе,- сухо мовив Загата, i в його очах на одну мить
проглянув презирливий жаль до мене.- Iду спати. Перед сном пiдставлю жiнцi
лице, щоб злiсть зiгнала, а тодi засну. На мене нiхто не чига ...
У канцелярi© було добре натоплено. Гривастюк писав при свiтлi гасово©
лампи, захистившись од прямих променiв поставленою на ребро книжкою.
- Радий вас бачити,- буркнув вiн, на мить вiдiрвавшись од роботи.-
Сiдайте, пане Повсюдо, я зараз.
Я взяв зi столу часопис. Рядки гнулися перед очима, як вужi: череп
давив пудовою гирею.
"А що ти викинеш, пане вiйте?.."
Гривастюк од сво©х попередникiв рiзниться бездоганним знанням польсько©
i нiмецько© мов, пiдтриму нацiоналiстiв i передплачу газети. Балака
Гривастюк мало i вагомо, смi ться зрiдка, але як уже вибухне, то на весь
рот, по-справжньому цiдить горiлку, проте напо©ти його неможливо. Це
середнього зросту ставний чолов'яга з круглим при мним обличчям, увiнчаним
довгими запорозькими вусами. Вiд сили йому рокiв сорок. Вiн любить вдати з
себе простодушного бiльш-менш обтесаного селянина, але нехай тiльки
хто-небудь покладе пальця в зуби!..
- Фу!Гривастюк почухав за вухом.- Удень по господарству клопотався, то
надолужую увечерi.
Вiн одкинувся на спинку крiсла, втомленi примружився. На скронях
посiялася сивизна, та, кажуть, узрить вродливу молодичку- очi спалахують,
як лемешi на сонцi.
Я розповiв, що мене привело, перекинувся з Гривастюком кiлькома
загальними фразами. Вiн насуплено про щось розмiрковував, неуважно
слухаючи мо© вiдповiдi, i, здавалося, тiльки для того й розкривав рота з
новим запитанням, аби додумати справу. Потiм раптом довiрливо поклав менi
на колiно долоню i негадане схвалив мо© намiри. Я злегка посмiхнувся:
бiдна моя надiя вбралась у пищики, а пiр'ячко неодмiнно виросте. Тепер я
Гривастюка слухав абияк. Проте вiн помiтив це i весело, по-змовницьки
помахав олiвцем, який тримав у руцi, вклавши в свою посмiшку дивне
натхнення: воно зближувало i пiдстьобувало до одвертостi.
Я вмовк. Тодi почав Гривастюк. Вiн заговорив масно-рясно, в п'яти
реченнях охарактеризував сучасний момент, двiчi . торкався усiх сторiн
свiту й закiнчив тим, що варто почекати з контрактами.
- Ми оце отримали циркуляр,- сказав вiн.- Рекомендують чисто геть
переписати всi документи на вiдповiдних аркушах. На цьому тижнi маю ©х
привезти. Признатися, перше довiр'я - менi; в iнших селах не тiльки не
будуть поки що приступати до переоформлення, але коли воно почнеться, то в
присутностi вiдповiдальних працiвникiв з повiту. Декому з вiйтiв
доведеться покоптiти в повiтових канцелярiях, а тодi за розпискою здадуть
папери до сейфiв... Аркушi привабливо виглядають: з тризубцем (наше дерево
життя кiнець кiнцем дочекалося змiни клiмату), лiнi© проведенi блакитною
фарбою, поле пшеничного вiдтiнку, словом, усе як годиться. Можу, до речi,
показати.- Гривастюк вийняв з шухляди аркуш, у задумi потримав його, немов
вагаючись, тодi подав менi.
Я з цiкавiстю повертав аркуш сюди-туди, а коли Гривастюк визирнув у
вiкно - дорогою про©жджала пiдвода,- швидко пробiг очима написане.
"Свiдчення. Видане сього числа гр. Богдановi Онуковi, який за
пiдтвердженням повiтового лiкаря п. Каюка не може бути використаний для
вiйськово© служби через хворобу серця". Пiдписи. Я згорнув аркуш удво i
поклав на стiл. Чи не таке свiдчення хвалиться дiстати менi Загата,
подумав я, добуваючи пушку з тютюном.
- Аркушi на суворому облiку,- пояснив Гривастюк.- Значить, дiло
облагодимо через кiлька днiв, з солiднiстю. На пiдпис по©демо... Можна i в
недiлю. Пiдходить? Чудово, бо ми при тiй нагодi побудемо на фестинi в
честь проголошення укра©нсько© державностi. Оказiя обiця бути
захоплюючою.- Гривастюк зигзагами опустив погляд на стiл, заховав папiр до
шухляди.- Що стосу ться монети, пане Повсюдо, то, на мiй погляд,
прибережiть фронтовi грошi. Вам же платили золотом? Роздобудьте паперово©
валюти.
- Даруйте, пане Гривастюк,- слушно втрутився я,- як тепер з грунтами?
- Так,- вiн злегка покосився на мене.- I за цим справи не стануть.
Роздивiться поки, що.Вiйт на мить замислився i спитав: - Пробачте, пане
Повсюдо, чому саме ви обрали Колоброди? Адже село селом залишиться.
- Не люблю мiста.
- Ага-ага...- Вiн посмiхнувся, ворухнув бровами.- Зрештою, свiдомi
хлопцi й тут потрiбнi.- Вiн знову машинально виглянув, у вiкно.- А що
зараз поробля те?
Я навмисне довго не вiдповiдав, заставляючи його почекати. Гривастюк
спочатку допитливо дивився на мене, тодi нервово переплiв пальцi, одвiв
очi й знову вперся ними в мо чоло. .
- Два тижнi провалявся в лiжку. Допiру приходжу до себе.
- Г-га!..засмiявся Гривастюк.- На фронтi... там не до сну було! Правда
ж?.. Дивно, що вас вiдпустили. Я маю на увазi,- поправився вiн,- зi Львова
вiдпустили. Як менi вiдомо, галицьких хлопцiв з iталiйського фронту
направляють у сiчове стрiлецьке вiйсько. Та, словом, я вам спiвчуваю, пане
Повсюдо. На фронтi нелегко... I... ви справили б менi при мнiсть,
завiтавши як-небудь у суботу чи в недiлю, погуторимо за тютюнцем...
- Щиро вдячний за запрошення,- я знемагав вiд задухи i болю в головi.-
Лиш нудний я в компанi©.
- Що ви, що ви!- Гривастюк замахав руками.- Ви в батенька свого
вдалися, а то був чоловiк тямущий: вiдкривав уста нехотя, але срiбнi слова
казав. Цiкава була натура.
- Спасибi за добру пам'ять про батька.- Я звiвся.
Гривастюк теж встав, подав руку:
- То чекаю вас, пане Повсюдо.
- Дякую.
II_
Надворi падав снiжок. Важке сiре рядно неба стелилося низько над
головою. Днiстер душився в шумi крижаного лепу, замерзав. Я навгад ступав
глибоким снiгом, пiдставивши вiтровi розхристанi груди.
Левадиха пiшла кудись на посиденьки. Я лiг i тут же заснув. А
наступного ранку довго вiдлежувався. Читав колись, що флегматики й увi снi
хочуть спати. Отак i я раптом, пiсля першо© удачi, вiдчував утому в усьому
тiлi i не мiг до норми вiдпочити.
Левадиха вже не раз iз грюкотом переставляла в сiнях кочергу, нарештi
моторно переступила порiг, злими очима повела по хатi. Все ж запитала,
лагiдно:
- Снiданок принести до лiжка?
- Зараз пiдведусь.
Одначе в сiнях старенька не стрималась:
- Носить пияцюгу ночами!
Я тихо одягся i подався за село. Кинувши в рiку гiлляку, йшов поволi за
нею, поки не дочвалав до австрiйського декунка, що метрiв за триста вiд
крайньо© хати.
Бункер замело. Всерединi стояв холодний присмерк i ходили шелести:
вiдлунював кригохiд iз рiки. Я обмацав стiни. ©х вилили першокласним
бетоном на сталi. Сiвши на гарматне колесо, що примерзло в кутi, я зробив
першi пiдсумки мо©х сiльських буднiв. Утiшного було мало. Ми здебiльшого
пиячили. Але вчора вдалинi непевно заблискотiла непорушна зiрочка
просвiтку, до яко© хотiлося наблизитися.
Чого я й сподiвався, в Колобродах розмовляють зi мною стримано, поки.
що не посягаючи на мою душу. Лиш Iванчук якось почав порпатися в мо©й
бiографi©, мов на власному городi. "Я трохи гордий,сказав вiн.Для цього
пiдстави, бо маю три роки гiмназi©, диплом слюсаря i два хрести за рани,
та все ж бути "легшим" не завадить". Iванчук був п'яний. Торочив про
новiтню добу вiдродження, про те, що нас "не перевiшають - не
перестрiляють", i брудними закостенiлими пальцями розминав грудку смоли -
вiн швець. Я йому вiдповiв, що люди середнього вiку часто несамохiть
впадають у дитинство або в старiсть. Iванчук заклiпав. Тодi я пояснив, що
в душi вiдбува ться змiщення, i речi сприймаються в та мничому освiтленнi.
"I в серцi почина витати бог,-поквапливо пiдхопив Iванчук.- Почува ш
себе, як у церквi великодно© п'ятницi". "Це, це,погодився я.- Виходить, i
з вами таке бува ?". Вiн трохи здивувався, потiм насупився i попередив, що
ми ще побалака мо на делiкатнi теми. Хоч я "вчений", вiн заткне мене за
пояс. Коли я додав, що навiть господня моральна хартiя для пригнiчено©
людини - один з видiв ярма, вiн накинувся на мене з кулаками. "Ти на
го-о-спода намiрявся! - заверещав вiн.- Бо-о-га плюгавити?!" Iлля Гордiй
(ми сидiли в Шехтмана) дав йому стусана, i вiн пiдiбгав хвоста.
Каменю натешу сам. I цегли наформуй для внутрiшнiх стiн. Майстрiв
покличу хiба що до даху. Викапа мо золотко. Те саме, яким платили за
рани цiсарським воякам. А було так: пiсля присяги нас вишикували фронтом
до Трентiно й урочисто проголосили: "Його екселенцiя Франц-Йосиф щедро
винагородить нас за подвиги. На вiйнi не пропаде жоден день вашого життя".
Ми пiдписали з його екселенцi ю угоду, що "заробiток" вiн пересилатиме
нашим родинам. Але менi вчасно порадили переадресувати грошi на будь-який
приватний банк, бо переобтяжений клопотами його екселенцiя ма звичай
забувати про фiнансовi зобов'язання перед сво©ми смертниками. Пiсля
розпаду Австро-Угрощини я негадано для себе став багачем: до мо © кишенi
таки втрапило трохи золотих монет з цiсарсько© скарбiвнi.
О мо золотце!
Вимовляючи так, я бачу дорогого цiсаря, який так невчасно вiд нас пiшов
на небо, i менi навiть соромно, що при сприяннi банку я обiбрав
габсбурську домiвку.
- О мо золото!
Я офiрував його на майстерню, та де нинi дiстати устаткування? У галузi
технiки революцiю роблять матерiали, з допомогою яких людина оновлю
знаряддя. Та новi матерiали нинi працюють на смерть. Якщо основну роботу
виконаю сам, то, може, трохи грошей залишиться. Найцiннiший скарб наш -
зугарнi до всякого дiла руки. До смертi буду вдячний Покутському за науку.
Як вiн перебива ться, бiдолаха? Пошестi, нестатки. Я мало не мiсяць
нишпорив по Львову, надiючись влаштуватися. Один знайомий порадив: "Ма те
гаманець - рушайте пiд секретарiат, там вештаються фра ри, якi настрiнуть
роботу на залiзницi, бо фабрики не в русi. Правда,- знайомий пошкрябав
потилицю,- може статися, що й залiзницю закриють - нема вугiлля".
Я пiшов на вокзал. Тупики захаращенi вагонами, в них поселилися
бездомнi, по©зд раз на добу вiдходив до Дрогобича. Досидiвши до ночi, я
прокрався на вiйськовий ешелон до Вигнанки, звiдти добирався уздовж колi©
пiшки. Прийшов над село, став на горбi - i причулося, що корито долини
зойкнуло дивними голосами.
Сусiди розповiли, що батько за тиждень до початку вiйни розбився на
гуральнi (менi писали, але мене на той час мобiлiзували на роботи в
Австрiю, i лист згубився), мама вмерла в шiстнадцятому вiд тифу, хата
згорiла пiд час перестрiлок, а навеснi, в зливу, хлинули з гори потоки i
згребли рештки в Днiстер. Залишився чорторий. Клапоть поля мама продала в
голодовий рiк. Марину вiддали замiж за Панька Середу.
З-пiд Трентiно я привiз деякi думки про уряди i полiтику. На цьому
горбi я ще раз пересiяв-перевiяв ©х i став на тому, що вцiлiв, аби дiтям,
коли вони в. мене будуть, розповiсти про все до ладу. Може, зрозумiють
мене мо© дiти.
Я зручнiше вмостився на колесi, закурив. Декунок як декунок. Бiйницi -
мов тупi свинячi очi. Тиша, сум. Якого бiса в них так тужно? Одного разу
вiд нашого батальйону зосталося п'ятеро очманiлих унтерiв. Накрапав дощ.
Ми куняли в окоцi, кожен зi сво ю гадкою, а лiпше сказати - нiхто нi про
що не думав; душа сама по собi щось деренчала, мов дiряве вiдро на вiтрi,
а ми, як стороннi, слухали й тулили очi куди попало.
На захiд гоготiла канонада. На висотку видряпувався туман. Противник
мiг скористатися цим, та, видко, й там спорожнiло в траншеях. За цю
нiкчемну висотку поклали голови тисячi людей; у стратегiчному вiдношеннi
вона собою нiчого не являла, та генерали були впертi й заявляли, що вiд
цi © дурно© висотки залежить моральний дух армiй. I армi© стiкали кров'ю
на ©© пустинних схилах...
Чехи Вацлав Матгаузер i Яшик Бенко сидiли на днi окопу, австрi ць Франц
Брехт лежав бiля кулемета, ми з поляком Станiславом Муравським чипiли на
брустверi. Не давав про себе знати жоден м'яз. У Станiслава тiльки очi то
розплющувались, вiдкриваючи вилинялi зiницi на пожовклих бiлках, то
завiшувалися жилавими, як дубове листя, повiками. I так без угаву.
Смеркало. Стало холодно. "Пiдемо в бункер?"-Франц хотiв було скотити
кулемет, але справа i злiва ©х було достобiса, i вiн махнув рукою. Неохоче
ми входили туди. Я сiв бiля дверей, iншi полягали на нари. Потекла нiч.
Шемрав дощ, обвалювалися окопи, i на днi схлипувала вода. Несподiвано
зринула клейка предковiчна мелодiя. Вона поволокла мене за собою,
перенiсши на кiлька рокiв назад. У пiтьмi вистелився Днiстер iз частими
закрутнями i схожими на байдаки островами, просiкся силует рибака, по
колу, немовби для показу, попливли гори. Я вп'явся пальцями в обличчя,
готовий з очима вирвати те видiння, i ледве одiгнав його вiд себе. Спiвав
Станiслав. Я встав, аби його зупинити, бо нудьга - це смерть, та мене
випередив Франц. У пiтьмi люто хляснуло. Станiслав, гойдаючись, вийшов,
сперся на мур i заплакав.
Десь збоку зав'язався бiй. Над лiском, який ми бачили за дня, небо
черкали ракети. До свiтанку нiхто iз нас не задрiмав. Франц щез. Коли
почало сiрiти, я побачив його крокiв за двiстi в транше©: вiн пiдсипав
бруствер i перекинув через траншею висадженi вибухом з недалекого бункера
залiзнi дверi. Ударили корпуснi. Спершу рознесло Станiслава, потiм
вогненний стовп накрив те мiсце, де заховався Франц. Обидва чехи кинулися
до ворожих позицiй, зда ться, Вацлав махав перед собою клубком бiлизни.
Я зiпхнув з бруствера кулемет i всiвся зверху, бо в окопi було по
колiна води. Мене теж мусило настигнути, та десь барилось, мов дозволяючи
попрощатися зi Свiтом. Коли з-за лiсу гаркнуло, я мимоволi пригнувся. Та
шрапнельнi пачки вже розсипалися з трiском позад мене. Я застогнав. Коли
приблукала "моя", щось злегка клацнуло - як запалена скалка у вечоровiй
тишi. З'явився Станiслав. "Моя Гелька драпонула до Берлiна з нiмецьким
офiцером,- сказав вiн.- Але то марниця. В сусiда пiдроста гарне
дiвчатко".
Пiсля артилерiйського обстрiлу нашi вислали на позицiю новий батальйон.
Хтось мене припер до виритого фугаскою каменя; я в цю хвилину був при
свiдомостi, але тiло менi не належало - я не мiг навiть губами поворушити.
"Одвоювався?" - мов з-за стiни по-польському запитав писклявий тенор. "Вiн
не буде жити. Дивись, як пошматувало плечi",- сказали по-укра©нському. У
лазаретi, коли виймали осколки, я кричав. Лiкар i сестри чомусь одвертали
голови.
...Я давно вже чую дзюрчання. У протилежному кутку. Певне, сапери
пропустили пiд долiвкою струмок.
Днiстром, ще широким, вiльним од льоду коридором, плили крижини i купи
коричнювато© пiни. Кружляли чайки:
Я довго стояв, дивлячись на зашумовану масу, яка гоготала i текла, наче
хто тягнув ©© волоком у спертих викрутом водах. Десь за займищем тривожно
заiржало лоша.
- Учора в Гривастюка був,- повiдомив я Левадисi, повернувшись вiд
бункера.
- Що вiн каже?
- Аби за камiнь платити папером, бо золото шкода циндрити.
- Слава тобi боже,- блискавично збагнувши наслiдки мо © розмови з
вiйтом, мовила Левадиха i пiшла сво©ми думками.- Потерпаю за тебе,
синочку. Не рiдня ти менi, але, гадаю, за цапову душу гине парубок. Ти не
пам'ята ш, що вибалаку ш п'яний. Аж вуха в'януть. "Жити не хочу, кров з
мене виссали, народ знищили, то й мене не треба..."
Якби хтось, здогадався намалювати богоматiр в похилому вiцi, то це була
б моя Левадиха. Вона прекрасна навiть у зморшкуватiй старостi. Пройдеться
по хатi в широкiй, дрiбно фалдованiй, до п'ят довгiй спiдницi - гордо, з
гiднiстю - i замилу шся. Вона народилась i вмре господинею, знаючи собi
цiну, не здешевивши нiде нi на шага. Та стороннiм вона iнодi може з
душевно© доброти нараяти таке, що втiкай i не озирайся. Проте нерозумно
було б ображатися на не©. Доброзичливiсть часто помиля ться, та кому
вистачить глузду запiдозрювати ©© в лихому? Це те саме, що ревнувати
кохану до вiнка над ©© чолом.
- ...Не водися з Молотковським, Загатами, Iванчуками. м туди дорога -
згорять у горiлцi. А ти покiнчав школи. Татко гiрко капарив свiтом, поки
ти вчився в гiмназi©. Випити можна, я не перечу, але ж ви не зна те мiри,
ви себе пропива те, сво сумлiння, свою честь...
"Честь? Чесно служити людям за варварсько© влади - чи не означа це
боротися проти не©? Унiверсальне недовiр'я до всiх, хто при владi,-
безглуздя. Треба придивитися до людей, якi не задовольняють кар' ристiв i
демагогiв. Це повиннi бути чеснi люди. Треба шукати людей, яких цькують,
кого обривають на пiвсловi i на пiвкроцi. м не дають спокою, щоб вони не
мали вiдваги бути чесними. Це чеснi люди..."
- Лице в тебе нездорове.- Левадиха пiдняла вiд куделi сиву, як повiсмо,
голову, пошамкала беззубим ротом i висмикнула нитку. Нотацiя, слава богу,
закiнчилася. Коли менi читають молитву, я починаю таке думати, що хоч сам
накинь на себе зашморг, якщо не хочеш, щоб тебе повiсили законно.- Може,
зiлля варити? Не смiйся. Мiй другий чоловiк мав сухоти, давала йому
татарського - i видужав. Учора я з Мариною радилась, вона лiпше
розумi ться. Та не хмурся. Марина нi при чому, то я ©© закликала.
- Зiлля варiть, а Марину не заманюйте,- розсердився я.
- Ну-ну...промимрила Левадиха i надточила нитку.
Я приблизно здогадуюсь, чого вона хоче. Наприклад, про що вона зараз
дума ?
"Йо-йой, яке норовисте! Бо зелене-дурне. Та ти..."
- Ет, з такою роботою! - Левадиха знову висмикнула нитку, бо трапився
гудз, i засотала вище.- Мене спитай, як бог усiм мудро керу . Та я була
писано вродлива. Але нас було чотири сестрицi. Трубили скринi, перешивали
гаптованi спiдницi з незапам'ятних часiв, виприндовувалися, а лакомитися -
нiхто не лакомився: не ма тнi..."
- Не чули - Павлюк уже при©хав? - запитав я.
Де там, до не© тепер, з гармати стрiляй -не почу . У таких людей думки,
мабуть, дуже дзвiнкi.
- ...Пiдбули, за хлопцями пазимо - хоч би поганий навернувся до хати. А
як рудий який забариться побiля ворiт, то заманю , знати чого, у
вишняки... Лиш мене, наймолодшу, лимар узяв. Та вмер до року. Семен
вподобав. Цього в лiсi дерево роздавило. Антона днiстрова вода забрала, в
ополонку впав. Всi три не загрiли на подушцi мiсця, але, дякувати матiнцi
господнiй, один прикупив городця, другийтого пiвморга, що здаю за
половину, третiй перешив стрiху i пересипав причiльну стiну в хатi. Не
розбагатiла за ними, та не мала б ©х - ходила б попiд церкви з жербущими.
Може, на це була воля божа, га? Шибенику, ледащо несусвiтнiй! Як гада ш?..
Вона переставила задубiлi на ослiнчику ноги й очiкуюче поглянула на
мене.
"Недолю, як i несправедливi порядки, можна виправдати,- вiдповiв я
очима.- Завжди знайдеться для них яка-небудь релiгiя. А ти, старенька, не
напитуй менi цього добра. Знаю, Марина в Ковальчукiв одиначка; Панько
Середа вмер, i в обох родинах нема спадко мцiв, крiм Марини з дiтьми.
Пригорни, Прокопе, до серця Панькове потомство,- i бог тобi багатства
позичив. Е, хто б тобi противився..."
- Павлюк ще не при©хав?- запитав я знову.
- Нi.- На Левадишиному лицi запiкся жаль.
- Пiду,сказав я.- Ви не ображайтесь, я не зi зла.
Вона зажурено похитала головою, а коли я вийшов до сiней, перевiрила,