Страница:
Гривастюк, зиркаючи на мене. Я випив вино, але вiдчув, що тверезiю.
- За все добре, пане Повсюдо!- влiзла Катерина.- За вашу хату.
- ...У Галичинi мало таких гуралень, якi вiн не зводив. На старiсть
осiв у Колобродах.
"Поганську твою пику треба побити!" - подумав я, спопеляючи Гривастюка
поглядом.
- Повсюдо, не будемо сватами,- Iванчук впихав менi наповнену чарку.
- ...Йому було пiд п'ятдесят.
- Син теж будiвничий? - спитала панi.
- Без тижня Iнженер,- повертаючись до молодика, вiдказав
Омелян.Треба...
- Чого ви спохмурнiли, Прокопе? - штовхала мене колiном Гафiйка.
- Тобi здалося.
- ...То пильнуйте.- Панi в клаповухiй шапочцi змiряла мене погрозливим
поглядом. Стiл з Гривастюком i його спiвбесiдниками заступили.
- Вам щось не сподобалося? - допитувалась Гафiйка.
- А тобi все до смаку?
- Я не зважаю.
- Я роблю це саме.
- Нi, ви чимось стурбованi.
- Горiлкою з гуралень, якi батько набудував. Горiлка - двигун прогресу,
Гафiйко.
- Менi подоба ться, коли ви жарту те. Якось i сумно, i ©дко, i смiшно.
- Так ось...
У протилежному кiнцi стелю черкнула пляшка, вдарившись об софiт над
сценою, рикошетом зафуркотiла у вiкно, Брязнуло. Зчинився гармидер,
затрiщали дверi, пролунав пострiл.
"Почалось..."
Розбиваючи вiкна, надвiр хлинули лисi голови, розпанаханi спiдницi.
- Пане Повсюдо! - розгублено заволав Iванчук.
- Скажiть, хто цей молодик - ось, пополотнiв, як стiна? - Я притримував
Iванчука за лiкоть, а вiн, ногою вiдкинувши стiльця, рвався до вiкна.
- Та пустiть же!, Це... н-нннн... Володимир Майдан, секретар повiтового
комiсара.
Я вiдштовхнув стiл. Гафiйка в нестямi закам'янiла з вiдкритим ротом.
Стiл перекинувся пiд ноги осатанiлiй юрбi, що сунула на нас. У ганку
почалась стрiлянина.
- На сцену! - крикнув я Гафiйцi i вирвав з ©© рук папку. Дiвчина
поперед мене шмигнула на сцену. Ми опинилися в репетиторськiй: Бiля
скручено© лiхтарнi стояв смертельно переляканий стрiлець. Я побачив сходи
в льох, пропустив Гафiйку, тодi злетiв у пiдземелля. Тримаючись стiни,
провiв дiвчину в найдальший куток.
- Змилуйся, боженьку,- лепетала вона.- Ой, горить! У репетиторськiй
розчавили лiхтарню i зайнявся гас. Та полум'я опинилось пiд ногами
втiкаючих.
- Комунiсти, Прокопе, то ©х робота,- лементувала Гафiйка.
- Цить.
- Ой, боюсь...-тулилась вона до мене.- Ой, ми згоримо.
- Цить же,пригортав я ©© до грудей.- Не згоримо, погасили.
Трiщала сцена, не вщухав вереск, глухо, наче пiд землею, гупали
пострiли.
- Нiби стиха ,- сказав я.- Пусти - подивлюсь.
- Де ж стиха , Прокопе? Прокопику, не йдiть... не покидайте мене, я...
Вiйтеня запищало не сво©м голосом, але я силою вирвався з цупких од
страху рук i пройшов до дверцят. Надворi тривав шарварок. Я присiв на
сходах. Гафiйка ревма ридала десь у темнiй безвiстi i не могла мене нi
побачити, нi почути шелесту. Потiм я запалив гербовий аркуш i,
присвiчуючи, добрався до Гафiйки. Вона сидiла на цементi, закривши обличчя
долонями, i давилась плачем.
- Хiба можна так!- сказав я.- Гафiйко, мила ти дiвчинко, встань же.
Притоптавши спопелений аркуш, по якому ще бiгали iскорки, я пiдняв
Гафiйку i, цiлуючи в уста, припер одерев'янiлу до стiни, ©© губи були
вогкi, холоднi й солонi вiд слiз.
- Втихомирилось, чу ш?- спитав я.- На, тримай свою папку i ходи за
мною. У темрявi ми наштовхнулись на протилежну стiну.
- Шлячок би це трафив,- вилаявся я.- Вже спалив якийсь папiр з папки,
бо був би не знайшов тебе, хоч би якась трiска попалась...
- То запалiть, запалiть ще,- заквапилась Гафiйка.- Тут усi чистi
папери.
Скручений в трубку гербовий аркушик горiв, як смолоскип надi©.
- Господи! Цiлi?- завиванням стрiнула нас Катерина. Я згадав оголошення
на стовпi: "Продаю святого Миколая 50Х40, килим косiвського виробу i
жорновий камiнь - висота 18 см". Це оголошення ми бачили з Гафiйкою, коли
йшли на цвинтар.
- Боже, як я потерпала!.. Ой-йой, якi ж забрудненi. Повернись, Гафiйко.
Ви десь лежали? - прошепотiла вона стурбовано.
Гривастюк збентежено вiдвернувся.
- Ми заховалися в льоху,- сказала Гафiйка, червонiючи.
Я вийшов витрiпати шинелю. У сiнях при лiхтарнi вiйтиха обмацувала з
усiх бокiв дочку. "Горенько мо !.. А ми з .Iванчуком прокляли Залiсся.
Мало не закоценiли пiд столом... Як же ви там, навпомацки?.."
Я сплюнув, i вона вмовкла. Коли я проходив мимо, Гафiйка показала щире
намисто зубiв, а Катерина сердито зiмкнула тонкi губи.
- Сьогоднi нам насниться,- сказала в хатi Гафiйка, блиснувши на мене
очима. Вона вирiшила подрочити ревниву матiнку. Катерина перехопила погляд
i жалiбно розтягла:
- Може б, ми вже ©хали, чоловiченьку?
- Запрягай,погладжуючи скроню, кинув Гривастюк до Iванчука.- От
натворили халепи...
Через порiг переступив господар - маленький бородатий чоловiк з
неспокiйними очима. Гафiйка по дорозi розповiдала, що вiн доводиться ©м
далеким родичем.
- Як цю катавасiю розумiти, Омеляне? - спитав вiн.- Поясни ж толком.
- Як!пiдскочив на стiльцi Гривастюк.- Пiдстро©ли.
О, вони дорого заплатять за це.
- Хто, значить, пiдстро©в?
- Звiсно - комунiсти.
- Сволота,прогудiв Iванчук.
Я засунув руки в кишеню - папери були на мiсцi.
- Нема, значить, роду без вироду, бурмотiв господар.- Вже i на
Галичинi, значить, мають прихильникiв.
Вiйт заплющив очi i закрив долонею рота. Обличчя його налилось кров'ю,
з голови звисло пасмо гнiдого волосся. Спiвчутливо покосившись на, нього
вiйтиха захитала головою:
- Пiсля такого мiсяць не опам'ята шся.
Гривастюк зло бликнув на не©, i вона, пiдiбравши губи, принишкла.
- Дорого заплатять,- повторив вiйт i погрозливо крутнув на©жаченою
гривою. Щось думаючи, пiдiгнув два пальцi, важко засопiв.
У вiкно забарабанив Iванчук.
- Гей, виходьте!
З ворiт конi рушили галопом. Сполохавши чутливу морозяну вулицю дрiбним
передзвоном, ми ви©хали в поле. Мело снiгом, сани заточувались. Я вiдкотив
комiр, але крижану крупу однаково задувало пiд шинелю.
Перед Буштинським лiсом конi неспокiйно зафоркали, застригли вухами.
- Щось чують,- сказала здавленим баском Катерина.
- Спи, спи,гукнув Гривастюк. Гафiйка тихо посапувала, спершись на
Iванчукове плече.
Гривастюк подав менi кисет.
- Першу нашу розмову не забув, Повсюдо? - перейшов вiн раптом на "ти".-
Монету притримай, потiм вiддаси менi грошi. Розраху мось... Менi не
спiшно... А конi справдi стривоженi. Розбудiть Iванчука,- вiн знову
перейшов на "ви".
- Михайло, перелiзь на передок, а ви,- звернувся до мене,- ось держiть,
я ним орудую сяк-так, i коней треба тримати в руках. Невже вовки?
У мо©й руцi опинився зiгрiтий Омеляновою рукою револьвер.
- Що нинi за день такий! - схлипнула Катерина.
Гривастюк намотав вiжки на руку. Конi понуро вступили в лiс. Попереду
молочно бiлiла смужка шляху. Звiдкiлясь здалеку донеслось протяжне
завивання. Катерина шепотiла молитву.
- Та це пси в Пiдкамiнному,- засмiялась Гафiйка.
- Цс-ссс! Свистуха! - тихо гримнув Гривастюк.- Яко© дiдьково© мами?
Та до©хали ми без пригод. Я зiскочив на толоцi, сказавши, що менi
ближче попри цвинтар, а коли сани розтанули в снiговiй курявi, звернув на
Лiсничiвку.
Тонко i одиноко заголосив у долинi пiвень. Замок бовванiв на тлi сiрого
неба химерною скелею. Натужно шумiли ялицi, потрiскували на морозi
стовбури. Очi солодко злипались вiд утоми, кортiло спертися на мур i
подрiмати. Лiс i замок непомiтно стали прояснюватися теплою затишною
свiтлицею з пахучою пiччю, замигали якiсь клопiтливi добрi тiнi. "Пора
спати". А якась заблудна думка сво ©: "Ти ж мiг не дiйти з сво©м
несправним серцем Ти анiтрохи не бережеш себе. Вiддихайся". Мов чужими
руками я встромив ключ у замкову щiлину, окованi залiзом дверi стиха
простогнали.
На другому поверсi, лизнувши свiтлом сходи, прочинялися якiсь дверi, i
в глиб коридора прошмигнула гандрабата, не Миколина тiнь. Вийшов i Микола.
Звiсив над сходами обiпнуте сорочкою барильце живота, схрестив на грудях,
руки i стояв у прямокутнику свiтла, як вийнятий з-пiд гнiту ворок iз
сиром.
- Ти що, друженьку, рачки лiзеш?
- Та от з Залiсся,- вiдказав я задихано.- Не спиш? Вiн пiдтримав мене i
запровадив до мо © келi©. Тут було прибрано, мов перед гостями. Я звалився
на канапу, i одразу ж навколо затовпилися тiнi дрiмоти.
- Як свято, Прокопику? - пробасив Микола.
- Маю контракти.
- Пiдкрiпись.- Микола подав склянку з ромом.
- Свято закiнчилось давкою i пострiлами,- сказав я.
- Як ти це оцiню ш?
- Захоплююсь.
- Провокацiя,- сказав Микола.
- I ти то© само©? Гривастюк це ж казав.
- Ну, Гривастюк сво © спiвав.
- А ти сво ©?
- У повiтах на пiвнiч уже йдуть арешти.
Праворуч появився Гривастюк, лiворуч - Гафiйка. "Комунiсти!" - було на
©х роззявлених ротах. Для мене, полiтичного схимника, це слово з ©хнiх уст
звучало лайкою.
- Де в бiса тут наплодилося стiльки партiй? - мовив я, витягуючись.
Дратiвливо заскребла у вiкно ялиця, блиснув промiж гiлля мiсячний серп
i знову пiрнув у морозяний небесний намет.
- Зачекай, ще й ти влипнеш.
- Iнакше це не можна назвати?
- Залежно вiд того, як повернеться.
- Я все перетравлю, Миколику. Ти кого перед хвилею випустив звiдси?
Ревеку?
- Бачив?
- Нехотячи.
- Ревеку.
- Не бреши. Вона, кажуть, уже не прийма кого попало, начебто iз
Загатою зв'язалась.
Тут я згадав його повiдомлення про арешти i примовк: хтось хова ться в
замку.
- Шкода дiвки,- сказав Микола.- Загата не той, кого ©й треба.
- Не однаково, з ким спати?
- Ти не смiйся. Вона, якщо вже зробила вибiр, то до могили, а Загата -
пустий вiтер, хоч i з дужим горлом.
Микола дiстав з шафи якусь книжку, перегорнув кiлька сторiнок i, на
жоднiй не затримавши погляду, склав i кинув на мiсце. Незважаючи на
вгодованiсть, вiн не втратив колишньо© рухливостi. Жвавий, з
настороженiстю дикуна i всеготовнiстю солдата, вiн не затримувався довго
бiля чого-небудь одного.
- А Загати тобi не шкода? Чудовий голос пропада .
- У Канадi кiлька наших, колобродiвських, спiвають в оперi. Один
хлопчисько з Грушiвки працю в Кракiвському театрi.
- Хiба це робить Галичинi честь?
- Не про це мова,-поморщився Микола.- Якби Загата нiс людям свою пiсню,
збагачуючи ©© при цьому сво ю iндивiдуальнiстю, а не хизувався
обдаруванням, я шанував би його. Мiж iншим, вiн i в церквi це робив.
- Дитя природи. А те, що нашi розважають чужинцiв, мене не тiшить. Це,
зрозумiло, не з добра, але доки це буде?
- Твоя Левадиха ма сiль?- раптом запитав Микола.
- Пода солене
- Ось i не зна ш. П'ятий рiк нема солi, Прокопику Чи це непоко©ть
уряд? Сьогоднi в село за©хав гуцул, мiняв кварту солi за двi пшеницi, i
мало його не розiрвали. Солi ж тi © в надрах Карпат на всю вропу. Кому
думати про якогось Загату, коли нiкому зглянутися над цiлим народом.
Пригадай: у гiмназi© нас напихали не iсторi ю як наукою, а справжнiсiньким
блудом. Ми потай обурювалися, бо, по-перше, цей блуд писали нiмцi,
по-друге, iз закордонно© лiтератури ми черпали протилежнi думки про свiй
народ. Тепер ось iсторiю пишуть сво© люди. Я тобi дам зо двi книжечки,
прочитай про сьогоднiшнiй день. Виходить, що в нас не життя, а мрiя. Кому
це потрiбно? Отож кинь летунство. При нинiшнiх обставинах треба шукати
чогось конкретнiшого Та добре, спи, не три очi. У мене теж був сучий день
Добро© ночi.
- Добро©.
Микола задув свiчку i мовчки, замислившись, став на порозi
- Зна ш,мовив я,- що там не було, постарайся мене не критикувати Я за
тебе покладу голову.
- Критикувати? - весело перепитав Микола.
- Еге.
- Не дурiй.
- Менi надо©сть оборонятися, i ти будеш мене кривдити.
- Бувай здоров.
Засинаючи, я мiркував: це отрута. Що, наприклад, Микола вирiшу
конкретнiше, нiж я? Але ми завжди зможемо дiйти згоди. А от коли цi ю
отрутою заволодiють злi люди в широких масштабах i зроблять ©© сво ю
монополi ю, тодi цiлi народи поглине багно демагогi©.
IV_
Узявши непоганий розгiн, зима, одначе, швидко видихалась Поцiдив дощ,
подiркував i за добу геть витовк снiги. Землю окував панцир слизько©
ожеледi Ожеледь ненавидiли, щодня на не© скаржилися, але сонце, виходячи
вранцi подивитися на сво© володiння, через приморозки не могло з нею
впоратися i тiльки робило ще бiльше бiди. Ожеледь ламала людям костi,
псувала нерви, запирала в хатах.
З пiвнiчних повiтiв голод пригнав днi колобродiвськi сiм'©, виселенi
пiд час вiйни. Це були мо© сусiди, оселi яких спiткала та сама доля, що й
нашу. Господарi вже навiдувалися до села, але побачивши ру©ни, надовго
повернулися назад, в прийми до добрих людей на сторонi Тепер голод викурив
©х iз теплого мiсця.
Два вози з манаттям i дiтьми зупинилися на горi. Спускатися вниз було
небезпечно, колеса не витримали б нi на яких гальмах. I допомогти прибулим
не було можливостi.
Вони ходили горою, не знаючи, на що зважитися, тодi поскидали пожитки,
якi можна було знести в руках, а з рештою добра вiдправили пiдлiткiв в
одне з горiшнiх сiл до лiпшо© погоди.
Я розжився на брезентового плаща i колю камiнь. Дощ i тумани заслонили
село глухою запоною. Воно нагадувало про себе лиш сердитими заспаними
окриками тричi на день, коли годували худобу.
Учора на Днiстрi розтрiскався лiд. Вода хлипнула наверх з масою
напiвзадушено© риби Я побродив з саком. Левадиха в'ялить, пiдсмажу ,
марину . Я вже й обiдати не ходжу - беру окунця, хлiба i розкошую Мiй
вузлик чека мене в печерi, де в негоду можна перепочити, прилiгши бiля
вогнища, зiгрiтися цiлющим напо м з вiдварених вишневих прутикiв.
Спочатку нестерпно болiли руки i ноги, ломило в крижах, а зараз кладу
по стосу за день. Якби не слизько, посувався б лiпше. Та ще час витрачаю
на складання брил, бо як ©х на звалi прихопить до землi морозом, тодi дiло
затягнеться до великодня. Але коли спускатиму камiнь, буде захоплююче
видовисько. Дрiбнота летiтиме зигзагами, чiпляючись за кожну ви©мку, а
велетнi прогоготять громом, зiрвуть за собою насип, опишуть в просторi
стрiмку лiнiю, мов бронебiйнi кулi.
Так, напевне, i люди падають, коли ©м зраджу доля Слабшi - плутано,
хапаючись за кожну соломину, а могутнiшi - навальне, з усiм прогнилим
корiнням, мнучи все на шляху А взагалi пристосуванець не дивина. Усi до
чогось прилипають. Гiмн Растиньяку не вiдкрива очi на самого Растиньяка,
а на стан речей, який його сотворив.
Щовечора милуюся зробленим. Коли не сi дощ i небо не хмарне, залюбки
дивлюся, як з землею проща ться сонце. В останнi хвилини воно висить над
обрi м, мов для збутку. Та, пiрнувши за кряж, наче розкаю ться за свою
нерозважнiсть, виганя на небо отари вогнистих баранцiв, обводить, окуту
©х зубчастими стрiчками i лиш згодом, зовсiм знемiгши од спiшно© i марно©
працi, вистелю на небесному безмежжi помережане золотим позументом
покривало. Днiстер жеврi , вигнувшись веселкою, жадiбно впива ться тонами
надвечiр'я, а височеннi тополi на обох берегах лукаво зазирають у його
лоно, лiниво й замислено перебираючи стрiмкими вiтами розсипане полум'яне
намисто. Чути, як пливе вода мiж розколинами льодiв i вiтер розчiсу
бадилля всохлих полинiв.
Пiд вечоровi шепоти я згадую, спекотне передво нне .лiто, коли доля
звела мене з Мариною. Була жахлива посуха. Сонце з самого ранку впиралося
в долину снопом вогню, жорстоко пражило весь день, i до наступного ранку
вiд землi не одлипала прогiркла чадом жара. Листя пов'яло, на©жувались i
скаржно потрiскували стрiхи, в повiтрi шугали голубi язики спустошливого
марева.
Днiстер був зовсiм змiлiв, .безпорадно щулився до безвiтряних тiней
тополь i нагадував худокостого дiдугана, який не зна , куди дiтися з
наболiлими боками. Тумани, що пiднiмались 'завжди над рiчкою i скроплювали
росою навколишнi поля, не появлялися кiлька мiсяцiв. Зiбравши кволий
запечений колос, селяни спробували було стати до плугiв, та грунт
закам'янiв, як бетон, воли спотикалися через три кроки, й нiщо не могло
примусити ©х зайти в борозну.
Усе нидiло, мертвiло. Гибла худоба, падали вiд сонячних ударiв люди.
Розпач i безнадiя, мов страхiтливе всепоглинаюче багно, засмоктували
серця. Протягом дня на вулицi не появлялась жодна жива душа. Лише надвечiр
на коротку мить робилось гамiрно, а потiм усе знову вмовкало, мов потужна,
неосяжна, як блискавка, судорога накидала на оселi залiзний зашморг.
Казали, що спека - пiвбiди. Восени розпочнуться сльоти, буде безснiжна
зима, хто обсi ться - зерно однаково пропаде в землi, а наступного року
буде такий голод, що за кусник хлiба доходитиме до розбою.
Мiняйли i жебраки пророкували кiнець свiту, пекельнi смерчi й западання
землi. Вiдголоски про збройнi сутички в рiзних кiнцях свiту блискавично
облiтали села i посилювали жах перед завтрашнiм днем. Запанували нудьга i
вiдчай. Невизначенiсть угамувала щоденнi клопоти. Не скрипiли по хатах
ткацькi верстати, смутком огорталися небiленi стiни, ржавiли теслярськi
барди i мулярськi кельнi, навiть пiд циганськими шатрами не лунав
передзвiн ковальських молоткiв - для всiх завтра стало страхом, а нинi
перетворилось на чекання.
Безгомiння перед бо м - i те не настiльки моторошне. Воно все-таки
сповнене рухiв хоч невидимих. А тут вiдчували, що десь збира ться гроза, i
очiкували ©© безборонно, в муках, мов загодя звикаючи терпiти, боятися i
мовчати.
Якось у спопеленому небi забринiв лiтак. Скрiзь позатикали вiкна i
молились, упавши ниць, а вночi вiд хати до хати блудили скривавленi люди,
якi покалiчили самi себе в нестямi, в приступi iстерi©, i чiпляли до
клямок "божi листи" - попередження про початок свiтового розгардiяшу.
Я при©хав на тиждень у вiдпустку. Батько був на заробiтках у Буковинi,
вiд мами годi було слова добитися - вона стала ходячою молитвою. Щоранку
мимо наших ворiт Марина носила до Днiстра мочити полотно. Це тодi була,
мабуть, дина признака життя в селi, лиш у Ковальчукiв ще гомонiли на
оборi.
Увечерi, коли Марина забирала суво©, я перестрiвав ©© над рiкою. Ми
коротко просиджували на плитках, дивлячись на вiддзеркаленi у водi зорi, й
балакали про одне й те саме: що з того всього вийде. Якось вихопилося в
мене: "Дивися, скiльки зiр на водi. Вистачить, щоб виткати дорiжку до
щастя всiм людям". Марина сумно похитала головою i, не одриваючи погляду
вiд тих утоплених зiрниць, сказала: "А якби ще хто сказав, куди ту дорогу
простелити". Мене знову щось пiдмило: "Я скажу. Хочеш?"-"Хочу".
...Марининi губи пахли талим снiгом. Вона пiшла додому зосереджена,
нiби прислухаючись до свого серця, а наступного вечора ми знову дивилися
на рiку, але я почав сумнiватися: наяву це чи увi снi.
Одного разу нас застав в обнiмку Ковальчук. Кощавий бусурмен приплiвся
задиханий, без шапки, обстрижена наголо чорноволоса, голова скидалась на
пiдкурений затикач вiд кагли. Погупавши палицею по плитцi, гукнув: "Марш
до хати!" Марина поволi рушила в городи. "А з тобою я розквитаюсь",-
погрозив менi, крутнувся на здоровiй нозi (друга в нього виросла назад
пальцями) i пустився навздогiн за Мариною. Я просидiв над Днiстром до
пiзньо© ночi. Тодi зашелестiли кроки. "Ходи звiдси",сказала Марина.
Ми вибралися за село у вертеп - ниркоподiбну прiрву на межi з
грушiвськими полями. Густо погаптована корiнням акацi© земля опускалася в
безвiсть, куди стiкали дощовi води, довго гуркочучи пiдземними коридорами
по уступах скель. Колись ще хлопчиками ми насипали в потiк полови, а як
верталися до села, вона кипiла у водоворотi посеред Днiстра.
Навiть сонячного дня тут стоять непробуднi тiнi присмеркiв. Ми
покружляли навколо урвища i сiли пiд крислатим кущем лiщини. Було тихо,
мов не на землi. Пряно пахло опале листя. Мiсяць тiльки-но виповз iз-за
обрiю i рум'яно озирав видноколо. Зарiдiла щетина стовбурiв, шапки калини
перехильцi збiгали вглиб, темнiючи багрянцем китиць. Лiниво колихався i
шурхотiв на обочинi пирiй, шовкова бахрома трави ластилась до долонi,
немов просилась: пригорнися ж до мене, i я тобi передам нетерпеливий
стукiт дiвочого серця, тобi буде добре вiд того, що й у тебе так само, як
у людей, наче твоя любов викотилась iз золотих серпанкiв мiльйонiв кохань
молодою зiркою.
Мене на той час перевели в пiдмайстри. Якби одружений, то за законом
через рiк став би майстром. Квартира була, злиднi не загрожували. Зрештою,
я тодi мiг перенести якi завгодно злигоднi, бо все було попереду, я
наближався до нього впевнено, забуваючи буденнi неполадки. Правду кажучи,
мене в ту пору бiльше непоко©ло давн . Зводячи очi на вершечок Корняктово©
вежi чи дивлячись на потемнiлий мур Чорно© кам'яницi Софi© Базель, я
завсiди чогось думав, що люди роблять прикру помилку, зневажливо
вiдмахуючись вiд минулого. Адже чимало з нього проскаку в сучасному. Воно
вже обгризене розумом, ма сво мiсце в iсторичному досвiдi народiв.
Щось з приводу цього я i Маринi говорив з невинним запалом, забуваючи,
що часто повторюю висловлювання свого гiмназiйного вчителя Мефодiя
Гiрчака. Деякi думки цi © розумно© людини стали мо ю власнiстю пiсля того,
як я знаходив ©м пiдтвердження в життi. I вони посiли настiльки значне
мiсце, що iнодi приходять на уста мимоволi, бува i невпопад, але я ©х не
приглушую, бо якщо вони й не сколихнуть чи ©-небудь уяви, то нiколи нiкому
не зашкодять.
...Несподiвано в полi то© ночi лiг туман. Навколо мiсяця утворилась
матова корона, пронизавши небо велетенською сонно-незворушною нiчною
веселкою. Шарудiв вiтер, зриваючи з гiлля i розсiваючи краплi роси. Кiлька
крапель, протвережуючи, впало менi на руку. Нi, то були Марининi сльози.
Вона сказала, що зможе при©хати аж пiд кiнець осенi.
Перед початком вiйни я ще три днi пробув удома i стрiчався з Мариною.
Але, видно, i цi зустрiчi не були в силi щось остаточно вирiшити, бо коли
вибухнула вiйна, i Панько Середа, побоюючись, щоб не забрали на фронт,
засватав Марину, вона здалася.
Дощ. Скеля набучнявiла, набряк держак молота. Обух лише примина
брезклий, поцяткований зернятками гранiту вапняк. А кидати роботу не можна
Та й несила. Глянеш на рядок стосiв - i руки знову тягнуться до молота,
незважаючи на втому. Я у Львовi познайомився з одним художником. Дивна це
була людина, лагiдно©, яко©сь втомлено-старечо© вдачi, хоч тому
художниковi не було й тридцяти. Жилося йому гiрко, сидiв на хлiбi й водi.
Та не скаржився. Коли б я до нього не прийшов, заставав його з пензлем у
руцi. Картини вiн розставляв уздовж стiн, оточивши себе довкола, тодi
почав розвiшувати в другий i третiй ряд зверху. Якось я застав його не при
дiлi. Сидiв кволий, виснажений, фарби i пензлi валялися на пiдлозi,
мольберт пустував. Я зрозумiв, що вiн вичерпав себе i купа не торканих
пiдрамникiв потрапить на звалище.
Художник несподiвано почав розпитувати, що дi ться у свiтi (досi вiн
був вiдлюдником i нiчим не цiкавився), чи й далi трива безробiття, чи
будуть робiтники ви©жджати в села на жнива. Словом, зi старим вiн
покiнчив, але ще не вирiшив, куди податися. Ми просидiли години зо три,
розмовляючи про речi, до яких йому завжди було байдуже. Потiм я запросив
його пообiдати зi мною. Вiн вiдмовився. Тодi я принiс ковбаси, хлiба,
вина. За столом я переводив очi з картини на картину i мимоволi
прохопився, що один iз змальованих пейзажiв я десь бачив. Художник
подивився на мене з недовiр'ям i сказав, що цього не може бути, бо... Вiн
кинув виделку, взяв з пiдлоги пензель i пiдiйшов до полотна в протилежному
кутку.
- Бачите оце дерево? - запитав вiн, тикаючи пензлем. Вiдтак перейшов до
iншого полотна: - А цю скелю над озером?
Я стежив за кiнчиком пензля, який зупинявся у певних мiсцях не менш як
десяти картин.
- Всi оцi шматочки,- сказав художник,- я скомпонував на одному полотнi.
Цього пейзажу ви не могли зустрiти в натурi.
Та я помiтив, що в мiру того, як вiн переходить вiд полотна до полотна,
очi його загораються. Нi, нiчого особливого. Вiн був лишень здивований
мо©м зауваженням. Але коли я погодився з ним i вiн рушив до столу, раптом
його нiби пришило до долiвки. Вiн поволi озирнувся навкруги, обiйшов
студiю, i очi його сповнилися тугою i смутком. Вiн ще раз обiйшов усi
картини, тодi рушив до купи незайманих полотен. Те, що вiн зробив,
повернуло його назад до працi.
Стоси мого каменю, звичайно, не йдуть нi в яке порiвняння з доробком
художника, та убий мене, я не покину каменоломнi. Чим бiльше стосiв, тим
бiльше я прив'язуюся до них, вони стають менi рiдними. Мабуть, на
конвей рi я не працював би жодно© хвилини: менi треба бачити, що я зробив,
тодi зможу продовжувати роботу. Досить менi глянути на купу набитого
каменю, i я, забувши про мозолi i втому, вдовбуюся в скелi, як земле©д.
Я назвав би це iнстинктом накопичення. Вiн властивий i бджолi, i
тхоровi, i мавпi, i людинi. Лиш паразити не знають насолоди вiд
результатiв працi. Якщо в людей продовжуватимуть вiдбирати цю насолоду, то
буде бiда, люди звироднiють. Хто зна, чим це пахне.
Полiчивши стоси, я невдоволено тру чоло: мало. Я витрачаю масу зусиль
за мiзерну винагороду. Здалося б свердло. Навертiти б дiр, а коли
пiдсохне, камiнь почне клинитися - лишень встигай пiдбирати.
Менi це й ранiше спадало на думку. Механiчне свердло типу нiмецького
дрiльборера можна було давно зробити i не капарити. Мене лиш лякало, що це
трохи марудне дiло: нема доброго слюсарського начинання, але, зрештою, в
кожного коваля знайдеться гострий майзель, молоток i шматок сталi. Iнша
справа - до кого звернутися. Головацький - з москвофiлiв, що кормляться з
царсько© ласки, Iван Лобода - дурний радикал, Грицько Чурбан -
нацiоналiст, де вкажеться, там i мiтинг. Неохота самому сунутися пiд
струмiнь агiтацi©. "Влипнеш",- казав Микола. Iти до Молотковського - то з
горiлкою. Якому боговi цей молиться, в селi не знають. Пiду до
Молотковського. Якщо й заведеться, то при чарцi легше стерпiти.
Я повертався вiд Шехтмана i мiркував, як би то краще розiграти
Молотковського, аби одразу признався i було ясно, з кум ма ш дiло. А втiм,
навiщо довго гадати? При сучаснiй складностi речей розгублю найпростiше.
Iз кузнi виповзала, чiпляючись за стрiху, бура кiптява: нинi добре
вугiлля в бога за пазухою. Прозоро дивлячись у загратоване вiконце,
Молотковський роздмухував жар у горнилi. Шкiряний мiх порипував охриплим
баском, як жива iстота.
- Молотковський!- гукнув я з-за паркана.- Iдiть-но сюди.
Неквапно витерши ганчiр'ям руки, вiн пустився до мене. Iдучи,
розправляв плечi, покректував, i був вiн настiльки буденний, природний, що
на мить зробилося шкода його. Але задум був надто привабливий, щоб
вiдступити.
- Пане Молотковський, - запитав я, - ви яку секту пiдтриму те?
- Секту?!
- Я маю на увазi партiю.
- Я?.. Яку?.. Ках-хи, гм... Я соцiалiст.
Коли я дивився на його зажурене обличчя, менi здавалося, що ця людина
так само далека вiд полiтики i стремлiння прилаштуватися до влади, як пень
недогорiлого каштана на нашому подвiр'©.
- За все добре, пане Повсюдо!- влiзла Катерина.- За вашу хату.
- ...У Галичинi мало таких гуралень, якi вiн не зводив. На старiсть
осiв у Колобродах.
"Поганську твою пику треба побити!" - подумав я, спопеляючи Гривастюка
поглядом.
- Повсюдо, не будемо сватами,- Iванчук впихав менi наповнену чарку.
- ...Йому було пiд п'ятдесят.
- Син теж будiвничий? - спитала панi.
- Без тижня Iнженер,- повертаючись до молодика, вiдказав
Омелян.Треба...
- Чого ви спохмурнiли, Прокопе? - штовхала мене колiном Гафiйка.
- Тобi здалося.
- ...То пильнуйте.- Панi в клаповухiй шапочцi змiряла мене погрозливим
поглядом. Стiл з Гривастюком i його спiвбесiдниками заступили.
- Вам щось не сподобалося? - допитувалась Гафiйка.
- А тобi все до смаку?
- Я не зважаю.
- Я роблю це саме.
- Нi, ви чимось стурбованi.
- Горiлкою з гуралень, якi батько набудував. Горiлка - двигун прогресу,
Гафiйко.
- Менi подоба ться, коли ви жарту те. Якось i сумно, i ©дко, i смiшно.
- Так ось...
У протилежному кiнцi стелю черкнула пляшка, вдарившись об софiт над
сценою, рикошетом зафуркотiла у вiкно, Брязнуло. Зчинився гармидер,
затрiщали дверi, пролунав пострiл.
"Почалось..."
Розбиваючи вiкна, надвiр хлинули лисi голови, розпанаханi спiдницi.
- Пане Повсюдо! - розгублено заволав Iванчук.
- Скажiть, хто цей молодик - ось, пополотнiв, як стiна? - Я притримував
Iванчука за лiкоть, а вiн, ногою вiдкинувши стiльця, рвався до вiкна.
- Та пустiть же!, Це... н-нннн... Володимир Майдан, секретар повiтового
комiсара.
Я вiдштовхнув стiл. Гафiйка в нестямi закам'янiла з вiдкритим ротом.
Стiл перекинувся пiд ноги осатанiлiй юрбi, що сунула на нас. У ганку
почалась стрiлянина.
- На сцену! - крикнув я Гафiйцi i вирвав з ©© рук папку. Дiвчина
поперед мене шмигнула на сцену. Ми опинилися в репетиторськiй: Бiля
скручено© лiхтарнi стояв смертельно переляканий стрiлець. Я побачив сходи
в льох, пропустив Гафiйку, тодi злетiв у пiдземелля. Тримаючись стiни,
провiв дiвчину в найдальший куток.
- Змилуйся, боженьку,- лепетала вона.- Ой, горить! У репетиторськiй
розчавили лiхтарню i зайнявся гас. Та полум'я опинилось пiд ногами
втiкаючих.
- Комунiсти, Прокопе, то ©х робота,- лементувала Гафiйка.
- Цить.
- Ой, боюсь...-тулилась вона до мене.- Ой, ми згоримо.
- Цить же,пригортав я ©© до грудей.- Не згоримо, погасили.
Трiщала сцена, не вщухав вереск, глухо, наче пiд землею, гупали
пострiли.
- Нiби стиха ,- сказав я.- Пусти - подивлюсь.
- Де ж стиха , Прокопе? Прокопику, не йдiть... не покидайте мене, я...
Вiйтеня запищало не сво©м голосом, але я силою вирвався з цупких од
страху рук i пройшов до дверцят. Надворi тривав шарварок. Я присiв на
сходах. Гафiйка ревма ридала десь у темнiй безвiстi i не могла мене нi
побачити, нi почути шелесту. Потiм я запалив гербовий аркуш i,
присвiчуючи, добрався до Гафiйки. Вона сидiла на цементi, закривши обличчя
долонями, i давилась плачем.
- Хiба можна так!- сказав я.- Гафiйко, мила ти дiвчинко, встань же.
Притоптавши спопелений аркуш, по якому ще бiгали iскорки, я пiдняв
Гафiйку i, цiлуючи в уста, припер одерев'янiлу до стiни, ©© губи були
вогкi, холоднi й солонi вiд слiз.
- Втихомирилось, чу ш?- спитав я.- На, тримай свою папку i ходи за
мною. У темрявi ми наштовхнулись на протилежну стiну.
- Шлячок би це трафив,- вилаявся я.- Вже спалив якийсь папiр з папки,
бо був би не знайшов тебе, хоч би якась трiска попалась...
- То запалiть, запалiть ще,- заквапилась Гафiйка.- Тут усi чистi
папери.
Скручений в трубку гербовий аркушик горiв, як смолоскип надi©.
- Господи! Цiлi?- завиванням стрiнула нас Катерина. Я згадав оголошення
на стовпi: "Продаю святого Миколая 50Х40, килим косiвського виробу i
жорновий камiнь - висота 18 см". Це оголошення ми бачили з Гафiйкою, коли
йшли на цвинтар.
- Боже, як я потерпала!.. Ой-йой, якi ж забрудненi. Повернись, Гафiйко.
Ви десь лежали? - прошепотiла вона стурбовано.
Гривастюк збентежено вiдвернувся.
- Ми заховалися в льоху,- сказала Гафiйка, червонiючи.
Я вийшов витрiпати шинелю. У сiнях при лiхтарнi вiйтиха обмацувала з
усiх бокiв дочку. "Горенько мо !.. А ми з .Iванчуком прокляли Залiсся.
Мало не закоценiли пiд столом... Як же ви там, навпомацки?.."
Я сплюнув, i вона вмовкла. Коли я проходив мимо, Гафiйка показала щире
намисто зубiв, а Катерина сердито зiмкнула тонкi губи.
- Сьогоднi нам насниться,- сказала в хатi Гафiйка, блиснувши на мене
очима. Вона вирiшила подрочити ревниву матiнку. Катерина перехопила погляд
i жалiбно розтягла:
- Може б, ми вже ©хали, чоловiченьку?
- Запрягай,погладжуючи скроню, кинув Гривастюк до Iванчука.- От
натворили халепи...
Через порiг переступив господар - маленький бородатий чоловiк з
неспокiйними очима. Гафiйка по дорозi розповiдала, що вiн доводиться ©м
далеким родичем.
- Як цю катавасiю розумiти, Омеляне? - спитав вiн.- Поясни ж толком.
- Як!пiдскочив на стiльцi Гривастюк.- Пiдстро©ли.
О, вони дорого заплатять за це.
- Хто, значить, пiдстро©в?
- Звiсно - комунiсти.
- Сволота,прогудiв Iванчук.
Я засунув руки в кишеню - папери були на мiсцi.
- Нема, значить, роду без вироду, бурмотiв господар.- Вже i на
Галичинi, значить, мають прихильникiв.
Вiйт заплющив очi i закрив долонею рота. Обличчя його налилось кров'ю,
з голови звисло пасмо гнiдого волосся. Спiвчутливо покосившись на, нього
вiйтиха захитала головою:
- Пiсля такого мiсяць не опам'ята шся.
Гривастюк зло бликнув на не©, i вона, пiдiбравши губи, принишкла.
- Дорого заплатять,- повторив вiйт i погрозливо крутнув на©жаченою
гривою. Щось думаючи, пiдiгнув два пальцi, важко засопiв.
У вiкно забарабанив Iванчук.
- Гей, виходьте!
З ворiт конi рушили галопом. Сполохавши чутливу морозяну вулицю дрiбним
передзвоном, ми ви©хали в поле. Мело снiгом, сани заточувались. Я вiдкотив
комiр, але крижану крупу однаково задувало пiд шинелю.
Перед Буштинським лiсом конi неспокiйно зафоркали, застригли вухами.
- Щось чують,- сказала здавленим баском Катерина.
- Спи, спи,гукнув Гривастюк. Гафiйка тихо посапувала, спершись на
Iванчукове плече.
Гривастюк подав менi кисет.
- Першу нашу розмову не забув, Повсюдо? - перейшов вiн раптом на "ти".-
Монету притримай, потiм вiддаси менi грошi. Розраху мось... Менi не
спiшно... А конi справдi стривоженi. Розбудiть Iванчука,- вiн знову
перейшов на "ви".
- Михайло, перелiзь на передок, а ви,- звернувся до мене,- ось держiть,
я ним орудую сяк-так, i коней треба тримати в руках. Невже вовки?
У мо©й руцi опинився зiгрiтий Омеляновою рукою револьвер.
- Що нинi за день такий! - схлипнула Катерина.
Гривастюк намотав вiжки на руку. Конi понуро вступили в лiс. Попереду
молочно бiлiла смужка шляху. Звiдкiлясь здалеку донеслось протяжне
завивання. Катерина шепотiла молитву.
- Та це пси в Пiдкамiнному,- засмiялась Гафiйка.
- Цс-ссс! Свистуха! - тихо гримнув Гривастюк.- Яко© дiдьково© мами?
Та до©хали ми без пригод. Я зiскочив на толоцi, сказавши, що менi
ближче попри цвинтар, а коли сани розтанули в снiговiй курявi, звернув на
Лiсничiвку.
Тонко i одиноко заголосив у долинi пiвень. Замок бовванiв на тлi сiрого
неба химерною скелею. Натужно шумiли ялицi, потрiскували на морозi
стовбури. Очi солодко злипались вiд утоми, кортiло спертися на мур i
подрiмати. Лiс i замок непомiтно стали прояснюватися теплою затишною
свiтлицею з пахучою пiччю, замигали якiсь клопiтливi добрi тiнi. "Пора
спати". А якась заблудна думка сво ©: "Ти ж мiг не дiйти з сво©м
несправним серцем Ти анiтрохи не бережеш себе. Вiддихайся". Мов чужими
руками я встромив ключ у замкову щiлину, окованi залiзом дверi стиха
простогнали.
На другому поверсi, лизнувши свiтлом сходи, прочинялися якiсь дверi, i
в глиб коридора прошмигнула гандрабата, не Миколина тiнь. Вийшов i Микола.
Звiсив над сходами обiпнуте сорочкою барильце живота, схрестив на грудях,
руки i стояв у прямокутнику свiтла, як вийнятий з-пiд гнiту ворок iз
сиром.
- Ти що, друженьку, рачки лiзеш?
- Та от з Залiсся,- вiдказав я задихано.- Не спиш? Вiн пiдтримав мене i
запровадив до мо © келi©. Тут було прибрано, мов перед гостями. Я звалився
на канапу, i одразу ж навколо затовпилися тiнi дрiмоти.
- Як свято, Прокопику? - пробасив Микола.
- Маю контракти.
- Пiдкрiпись.- Микола подав склянку з ромом.
- Свято закiнчилось давкою i пострiлами,- сказав я.
- Як ти це оцiню ш?
- Захоплююсь.
- Провокацiя,- сказав Микола.
- I ти то© само©? Гривастюк це ж казав.
- Ну, Гривастюк сво © спiвав.
- А ти сво ©?
- У повiтах на пiвнiч уже йдуть арешти.
Праворуч появився Гривастюк, лiворуч - Гафiйка. "Комунiсти!" - було на
©х роззявлених ротах. Для мене, полiтичного схимника, це слово з ©хнiх уст
звучало лайкою.
- Де в бiса тут наплодилося стiльки партiй? - мовив я, витягуючись.
Дратiвливо заскребла у вiкно ялиця, блиснув промiж гiлля мiсячний серп
i знову пiрнув у морозяний небесний намет.
- Зачекай, ще й ти влипнеш.
- Iнакше це не можна назвати?
- Залежно вiд того, як повернеться.
- Я все перетравлю, Миколику. Ти кого перед хвилею випустив звiдси?
Ревеку?
- Бачив?
- Нехотячи.
- Ревеку.
- Не бреши. Вона, кажуть, уже не прийма кого попало, начебто iз
Загатою зв'язалась.
Тут я згадав його повiдомлення про арешти i примовк: хтось хова ться в
замку.
- Шкода дiвки,- сказав Микола.- Загата не той, кого ©й треба.
- Не однаково, з ким спати?
- Ти не смiйся. Вона, якщо вже зробила вибiр, то до могили, а Загата -
пустий вiтер, хоч i з дужим горлом.
Микола дiстав з шафи якусь книжку, перегорнув кiлька сторiнок i, на
жоднiй не затримавши погляду, склав i кинув на мiсце. Незважаючи на
вгодованiсть, вiн не втратив колишньо© рухливостi. Жвавий, з
настороженiстю дикуна i всеготовнiстю солдата, вiн не затримувався довго
бiля чого-небудь одного.
- А Загати тобi не шкода? Чудовий голос пропада .
- У Канадi кiлька наших, колобродiвських, спiвають в оперi. Один
хлопчисько з Грушiвки працю в Кракiвському театрi.
- Хiба це робить Галичинi честь?
- Не про це мова,-поморщився Микола.- Якби Загата нiс людям свою пiсню,
збагачуючи ©© при цьому сво ю iндивiдуальнiстю, а не хизувався
обдаруванням, я шанував би його. Мiж iншим, вiн i в церквi це робив.
- Дитя природи. А те, що нашi розважають чужинцiв, мене не тiшить. Це,
зрозумiло, не з добра, але доки це буде?
- Твоя Левадиха ма сiль?- раптом запитав Микола.
- Пода солене
- Ось i не зна ш. П'ятий рiк нема солi, Прокопику Чи це непоко©ть
уряд? Сьогоднi в село за©хав гуцул, мiняв кварту солi за двi пшеницi, i
мало його не розiрвали. Солi ж тi © в надрах Карпат на всю вропу. Кому
думати про якогось Загату, коли нiкому зглянутися над цiлим народом.
Пригадай: у гiмназi© нас напихали не iсторi ю як наукою, а справжнiсiньким
блудом. Ми потай обурювалися, бо, по-перше, цей блуд писали нiмцi,
по-друге, iз закордонно© лiтератури ми черпали протилежнi думки про свiй
народ. Тепер ось iсторiю пишуть сво© люди. Я тобi дам зо двi книжечки,
прочитай про сьогоднiшнiй день. Виходить, що в нас не життя, а мрiя. Кому
це потрiбно? Отож кинь летунство. При нинiшнiх обставинах треба шукати
чогось конкретнiшого Та добре, спи, не три очi. У мене теж був сучий день
Добро© ночi.
- Добро©.
Микола задув свiчку i мовчки, замислившись, став на порозi
- Зна ш,мовив я,- що там не було, постарайся мене не критикувати Я за
тебе покладу голову.
- Критикувати? - весело перепитав Микола.
- Еге.
- Не дурiй.
- Менi надо©сть оборонятися, i ти будеш мене кривдити.
- Бувай здоров.
Засинаючи, я мiркував: це отрута. Що, наприклад, Микола вирiшу
конкретнiше, нiж я? Але ми завжди зможемо дiйти згоди. А от коли цi ю
отрутою заволодiють злi люди в широких масштабах i зроблять ©© сво ю
монополi ю, тодi цiлi народи поглине багно демагогi©.
IV_
Узявши непоганий розгiн, зима, одначе, швидко видихалась Поцiдив дощ,
подiркував i за добу геть витовк снiги. Землю окував панцир слизько©
ожеледi Ожеледь ненавидiли, щодня на не© скаржилися, але сонце, виходячи
вранцi подивитися на сво© володiння, через приморозки не могло з нею
впоратися i тiльки робило ще бiльше бiди. Ожеледь ламала людям костi,
псувала нерви, запирала в хатах.
З пiвнiчних повiтiв голод пригнав днi колобродiвськi сiм'©, виселенi
пiд час вiйни. Це були мо© сусiди, оселi яких спiткала та сама доля, що й
нашу. Господарi вже навiдувалися до села, але побачивши ру©ни, надовго
повернулися назад, в прийми до добрих людей на сторонi Тепер голод викурив
©х iз теплого мiсця.
Два вози з манаттям i дiтьми зупинилися на горi. Спускатися вниз було
небезпечно, колеса не витримали б нi на яких гальмах. I допомогти прибулим
не було можливостi.
Вони ходили горою, не знаючи, на що зважитися, тодi поскидали пожитки,
якi можна було знести в руках, а з рештою добра вiдправили пiдлiткiв в
одне з горiшнiх сiл до лiпшо© погоди.
Я розжився на брезентового плаща i колю камiнь. Дощ i тумани заслонили
село глухою запоною. Воно нагадувало про себе лиш сердитими заспаними
окриками тричi на день, коли годували худобу.
Учора на Днiстрi розтрiскався лiд. Вода хлипнула наверх з масою
напiвзадушено© риби Я побродив з саком. Левадиха в'ялить, пiдсмажу ,
марину . Я вже й обiдати не ходжу - беру окунця, хлiба i розкошую Мiй
вузлик чека мене в печерi, де в негоду можна перепочити, прилiгши бiля
вогнища, зiгрiтися цiлющим напо м з вiдварених вишневих прутикiв.
Спочатку нестерпно болiли руки i ноги, ломило в крижах, а зараз кладу
по стосу за день. Якби не слизько, посувався б лiпше. Та ще час витрачаю
на складання брил, бо як ©х на звалi прихопить до землi морозом, тодi дiло
затягнеться до великодня. Але коли спускатиму камiнь, буде захоплююче
видовисько. Дрiбнота летiтиме зигзагами, чiпляючись за кожну ви©мку, а
велетнi прогоготять громом, зiрвуть за собою насип, опишуть в просторi
стрiмку лiнiю, мов бронебiйнi кулi.
Так, напевне, i люди падають, коли ©м зраджу доля Слабшi - плутано,
хапаючись за кожну соломину, а могутнiшi - навальне, з усiм прогнилим
корiнням, мнучи все на шляху А взагалi пристосуванець не дивина. Усi до
чогось прилипають. Гiмн Растиньяку не вiдкрива очi на самого Растиньяка,
а на стан речей, який його сотворив.
Щовечора милуюся зробленим. Коли не сi дощ i небо не хмарне, залюбки
дивлюся, як з землею проща ться сонце. В останнi хвилини воно висить над
обрi м, мов для збутку. Та, пiрнувши за кряж, наче розкаю ться за свою
нерозважнiсть, виганя на небо отари вогнистих баранцiв, обводить, окуту
©х зубчастими стрiчками i лиш згодом, зовсiм знемiгши од спiшно© i марно©
працi, вистелю на небесному безмежжi помережане золотим позументом
покривало. Днiстер жеврi , вигнувшись веселкою, жадiбно впива ться тонами
надвечiр'я, а височеннi тополi на обох берегах лукаво зазирають у його
лоно, лiниво й замислено перебираючи стрiмкими вiтами розсипане полум'яне
намисто. Чути, як пливе вода мiж розколинами льодiв i вiтер розчiсу
бадилля всохлих полинiв.
Пiд вечоровi шепоти я згадую, спекотне передво нне .лiто, коли доля
звела мене з Мариною. Була жахлива посуха. Сонце з самого ранку впиралося
в долину снопом вогню, жорстоко пражило весь день, i до наступного ранку
вiд землi не одлипала прогiркла чадом жара. Листя пов'яло, на©жувались i
скаржно потрiскували стрiхи, в повiтрi шугали голубi язики спустошливого
марева.
Днiстер був зовсiм змiлiв, .безпорадно щулився до безвiтряних тiней
тополь i нагадував худокостого дiдугана, який не зна , куди дiтися з
наболiлими боками. Тумани, що пiднiмались 'завжди над рiчкою i скроплювали
росою навколишнi поля, не появлялися кiлька мiсяцiв. Зiбравши кволий
запечений колос, селяни спробували було стати до плугiв, та грунт
закам'янiв, як бетон, воли спотикалися через три кроки, й нiщо не могло
примусити ©х зайти в борозну.
Усе нидiло, мертвiло. Гибла худоба, падали вiд сонячних ударiв люди.
Розпач i безнадiя, мов страхiтливе всепоглинаюче багно, засмоктували
серця. Протягом дня на вулицi не появлялась жодна жива душа. Лише надвечiр
на коротку мить робилось гамiрно, а потiм усе знову вмовкало, мов потужна,
неосяжна, як блискавка, судорога накидала на оселi залiзний зашморг.
Казали, що спека - пiвбiди. Восени розпочнуться сльоти, буде безснiжна
зима, хто обсi ться - зерно однаково пропаде в землi, а наступного року
буде такий голод, що за кусник хлiба доходитиме до розбою.
Мiняйли i жебраки пророкували кiнець свiту, пекельнi смерчi й западання
землi. Вiдголоски про збройнi сутички в рiзних кiнцях свiту блискавично
облiтали села i посилювали жах перед завтрашнiм днем. Запанували нудьга i
вiдчай. Невизначенiсть угамувала щоденнi клопоти. Не скрипiли по хатах
ткацькi верстати, смутком огорталися небiленi стiни, ржавiли теслярськi
барди i мулярськi кельнi, навiть пiд циганськими шатрами не лунав
передзвiн ковальських молоткiв - для всiх завтра стало страхом, а нинi
перетворилось на чекання.
Безгомiння перед бо м - i те не настiльки моторошне. Воно все-таки
сповнене рухiв хоч невидимих. А тут вiдчували, що десь збира ться гроза, i
очiкували ©© безборонно, в муках, мов загодя звикаючи терпiти, боятися i
мовчати.
Якось у спопеленому небi забринiв лiтак. Скрiзь позатикали вiкна i
молились, упавши ниць, а вночi вiд хати до хати блудили скривавленi люди,
якi покалiчили самi себе в нестямi, в приступi iстерi©, i чiпляли до
клямок "божi листи" - попередження про початок свiтового розгардiяшу.
Я при©хав на тиждень у вiдпустку. Батько був на заробiтках у Буковинi,
вiд мами годi було слова добитися - вона стала ходячою молитвою. Щоранку
мимо наших ворiт Марина носила до Днiстра мочити полотно. Це тодi була,
мабуть, дина признака життя в селi, лиш у Ковальчукiв ще гомонiли на
оборi.
Увечерi, коли Марина забирала суво©, я перестрiвав ©© над рiкою. Ми
коротко просиджували на плитках, дивлячись на вiддзеркаленi у водi зорi, й
балакали про одне й те саме: що з того всього вийде. Якось вихопилося в
мене: "Дивися, скiльки зiр на водi. Вистачить, щоб виткати дорiжку до
щастя всiм людям". Марина сумно похитала головою i, не одриваючи погляду
вiд тих утоплених зiрниць, сказала: "А якби ще хто сказав, куди ту дорогу
простелити". Мене знову щось пiдмило: "Я скажу. Хочеш?"-"Хочу".
...Марининi губи пахли талим снiгом. Вона пiшла додому зосереджена,
нiби прислухаючись до свого серця, а наступного вечора ми знову дивилися
на рiку, але я почав сумнiватися: наяву це чи увi снi.
Одного разу нас застав в обнiмку Ковальчук. Кощавий бусурмен приплiвся
задиханий, без шапки, обстрижена наголо чорноволоса, голова скидалась на
пiдкурений затикач вiд кагли. Погупавши палицею по плитцi, гукнув: "Марш
до хати!" Марина поволi рушила в городи. "А з тобою я розквитаюсь",-
погрозив менi, крутнувся на здоровiй нозi (друга в нього виросла назад
пальцями) i пустився навздогiн за Мариною. Я просидiв над Днiстром до
пiзньо© ночi. Тодi зашелестiли кроки. "Ходи звiдси",сказала Марина.
Ми вибралися за село у вертеп - ниркоподiбну прiрву на межi з
грушiвськими полями. Густо погаптована корiнням акацi© земля опускалася в
безвiсть, куди стiкали дощовi води, довго гуркочучи пiдземними коридорами
по уступах скель. Колись ще хлопчиками ми насипали в потiк полови, а як
верталися до села, вона кипiла у водоворотi посеред Днiстра.
Навiть сонячного дня тут стоять непробуднi тiнi присмеркiв. Ми
покружляли навколо урвища i сiли пiд крислатим кущем лiщини. Було тихо,
мов не на землi. Пряно пахло опале листя. Мiсяць тiльки-но виповз iз-за
обрiю i рум'яно озирав видноколо. Зарiдiла щетина стовбурiв, шапки калини
перехильцi збiгали вглиб, темнiючи багрянцем китиць. Лiниво колихався i
шурхотiв на обочинi пирiй, шовкова бахрома трави ластилась до долонi,
немов просилась: пригорнися ж до мене, i я тобi передам нетерпеливий
стукiт дiвочого серця, тобi буде добре вiд того, що й у тебе так само, як
у людей, наче твоя любов викотилась iз золотих серпанкiв мiльйонiв кохань
молодою зiркою.
Мене на той час перевели в пiдмайстри. Якби одружений, то за законом
через рiк став би майстром. Квартира була, злиднi не загрожували. Зрештою,
я тодi мiг перенести якi завгодно злигоднi, бо все було попереду, я
наближався до нього впевнено, забуваючи буденнi неполадки. Правду кажучи,
мене в ту пору бiльше непоко©ло давн . Зводячи очi на вершечок Корняктово©
вежi чи дивлячись на потемнiлий мур Чорно© кам'яницi Софi© Базель, я
завсiди чогось думав, що люди роблять прикру помилку, зневажливо
вiдмахуючись вiд минулого. Адже чимало з нього проскаку в сучасному. Воно
вже обгризене розумом, ма сво мiсце в iсторичному досвiдi народiв.
Щось з приводу цього я i Маринi говорив з невинним запалом, забуваючи,
що часто повторюю висловлювання свого гiмназiйного вчителя Мефодiя
Гiрчака. Деякi думки цi © розумно© людини стали мо ю власнiстю пiсля того,
як я знаходив ©м пiдтвердження в життi. I вони посiли настiльки значне
мiсце, що iнодi приходять на уста мимоволi, бува i невпопад, але я ©х не
приглушую, бо якщо вони й не сколихнуть чи ©-небудь уяви, то нiколи нiкому
не зашкодять.
...Несподiвано в полi то© ночi лiг туман. Навколо мiсяця утворилась
матова корона, пронизавши небо велетенською сонно-незворушною нiчною
веселкою. Шарудiв вiтер, зриваючи з гiлля i розсiваючи краплi роси. Кiлька
крапель, протвережуючи, впало менi на руку. Нi, то були Марининi сльози.
Вона сказала, що зможе при©хати аж пiд кiнець осенi.
Перед початком вiйни я ще три днi пробув удома i стрiчався з Мариною.
Але, видно, i цi зустрiчi не були в силi щось остаточно вирiшити, бо коли
вибухнула вiйна, i Панько Середа, побоюючись, щоб не забрали на фронт,
засватав Марину, вона здалася.
Дощ. Скеля набучнявiла, набряк держак молота. Обух лише примина
брезклий, поцяткований зернятками гранiту вапняк. А кидати роботу не можна
Та й несила. Глянеш на рядок стосiв - i руки знову тягнуться до молота,
незважаючи на втому. Я у Львовi познайомився з одним художником. Дивна це
була людина, лагiдно©, яко©сь втомлено-старечо© вдачi, хоч тому
художниковi не було й тридцяти. Жилося йому гiрко, сидiв на хлiбi й водi.
Та не скаржився. Коли б я до нього не прийшов, заставав його з пензлем у
руцi. Картини вiн розставляв уздовж стiн, оточивши себе довкола, тодi
почав розвiшувати в другий i третiй ряд зверху. Якось я застав його не при
дiлi. Сидiв кволий, виснажений, фарби i пензлi валялися на пiдлозi,
мольберт пустував. Я зрозумiв, що вiн вичерпав себе i купа не торканих
пiдрамникiв потрапить на звалище.
Художник несподiвано почав розпитувати, що дi ться у свiтi (досi вiн
був вiдлюдником i нiчим не цiкавився), чи й далi трива безробiття, чи
будуть робiтники ви©жджати в села на жнива. Словом, зi старим вiн
покiнчив, але ще не вирiшив, куди податися. Ми просидiли години зо три,
розмовляючи про речi, до яких йому завжди було байдуже. Потiм я запросив
його пообiдати зi мною. Вiн вiдмовився. Тодi я принiс ковбаси, хлiба,
вина. За столом я переводив очi з картини на картину i мимоволi
прохопився, що один iз змальованих пейзажiв я десь бачив. Художник
подивився на мене з недовiр'ям i сказав, що цього не може бути, бо... Вiн
кинув виделку, взяв з пiдлоги пензель i пiдiйшов до полотна в протилежному
кутку.
- Бачите оце дерево? - запитав вiн, тикаючи пензлем. Вiдтак перейшов до
iншого полотна: - А цю скелю над озером?
Я стежив за кiнчиком пензля, який зупинявся у певних мiсцях не менш як
десяти картин.
- Всi оцi шматочки,- сказав художник,- я скомпонував на одному полотнi.
Цього пейзажу ви не могли зустрiти в натурi.
Та я помiтив, що в мiру того, як вiн переходить вiд полотна до полотна,
очi його загораються. Нi, нiчого особливого. Вiн був лишень здивований
мо©м зауваженням. Але коли я погодився з ним i вiн рушив до столу, раптом
його нiби пришило до долiвки. Вiн поволi озирнувся навкруги, обiйшов
студiю, i очi його сповнилися тугою i смутком. Вiн ще раз обiйшов усi
картини, тодi рушив до купи незайманих полотен. Те, що вiн зробив,
повернуло його назад до працi.
Стоси мого каменю, звичайно, не йдуть нi в яке порiвняння з доробком
художника, та убий мене, я не покину каменоломнi. Чим бiльше стосiв, тим
бiльше я прив'язуюся до них, вони стають менi рiдними. Мабуть, на
конвей рi я не працював би жодно© хвилини: менi треба бачити, що я зробив,
тодi зможу продовжувати роботу. Досить менi глянути на купу набитого
каменю, i я, забувши про мозолi i втому, вдовбуюся в скелi, як земле©д.
Я назвав би це iнстинктом накопичення. Вiн властивий i бджолi, i
тхоровi, i мавпi, i людинi. Лиш паразити не знають насолоди вiд
результатiв працi. Якщо в людей продовжуватимуть вiдбирати цю насолоду, то
буде бiда, люди звироднiють. Хто зна, чим це пахне.
Полiчивши стоси, я невдоволено тру чоло: мало. Я витрачаю масу зусиль
за мiзерну винагороду. Здалося б свердло. Навертiти б дiр, а коли
пiдсохне, камiнь почне клинитися - лишень встигай пiдбирати.
Менi це й ранiше спадало на думку. Механiчне свердло типу нiмецького
дрiльборера можна було давно зробити i не капарити. Мене лиш лякало, що це
трохи марудне дiло: нема доброго слюсарського начинання, але, зрештою, в
кожного коваля знайдеться гострий майзель, молоток i шматок сталi. Iнша
справа - до кого звернутися. Головацький - з москвофiлiв, що кормляться з
царсько© ласки, Iван Лобода - дурний радикал, Грицько Чурбан -
нацiоналiст, де вкажеться, там i мiтинг. Неохота самому сунутися пiд
струмiнь агiтацi©. "Влипнеш",- казав Микола. Iти до Молотковського - то з
горiлкою. Якому боговi цей молиться, в селi не знають. Пiду до
Молотковського. Якщо й заведеться, то при чарцi легше стерпiти.
Я повертався вiд Шехтмана i мiркував, як би то краще розiграти
Молотковського, аби одразу признався i було ясно, з кум ма ш дiло. А втiм,
навiщо довго гадати? При сучаснiй складностi речей розгублю найпростiше.
Iз кузнi виповзала, чiпляючись за стрiху, бура кiптява: нинi добре
вугiлля в бога за пазухою. Прозоро дивлячись у загратоване вiконце,
Молотковський роздмухував жар у горнилi. Шкiряний мiх порипував охриплим
баском, як жива iстота.
- Молотковський!- гукнув я з-за паркана.- Iдiть-но сюди.
Неквапно витерши ганчiр'ям руки, вiн пустився до мене. Iдучи,
розправляв плечi, покректував, i був вiн настiльки буденний, природний, що
на мить зробилося шкода його. Але задум був надто привабливий, щоб
вiдступити.
- Пане Молотковський, - запитав я, - ви яку секту пiдтриму те?
- Секту?!
- Я маю на увазi партiю.
- Я?.. Яку?.. Ках-хи, гм... Я соцiалiст.
Коли я дивився на його зажурене обличчя, менi здавалося, що ця людина
так само далека вiд полiтики i стремлiння прилаштуватися до влади, як пень
недогорiлого каштана на нашому подвiр'©.