Хвильовий М.. Синi етюди

- Збираймося до гурту! Насува ться чорною хмарою час помсти, час
розплати. Гей, виходьте на шляхи - чига воля. Берiть ножi, одрiзи, несiть
смерть. Через смерть запану нам життя. Виходьте з лiсiв, з нетрiв, з
темряви. Летiть, як метелики, на свiтло... Послухайте! Послухайте! Невже
ви не чу те, як вiки б'ють на сполох! Невже ви не бачите, що ми
видира мося з провалля? Один крок - i ми в голубiй кра©нi, не буде кроку -
знову безодня, темна, слизька, як жаба... Послухайте! Послухайте! Ми
кличемо вас огняним повстанським словом: берiть ножi! точiть ножi!..
I брали ножi, i точили ножi, а Стеньчине слово лунало по оселях,
виходило з лiсiв, вiдходило далеко-далеко. I знову палали панськi ма тки й
череп'янi покрiвлi. Ходила кривава помста, а лiси знову гудiли буйну славу
юнаковi.
...I пiднялися тодi вороги, вночi загони пустили на Стеньку, а за
юнакову голову пообiцяли пригоршню червiнцiв. А тодi почали вибухати ще
частiш повстання. Як вiтер, лiтав юнак по селах та пiдiймав пригноблених,
i пригнобленi тягнулися з усiх усюд до нього, i лилася цебрами ворожа
кров.
Так чергувалися зорi: була вечiрня, була вранiшня. Iще були днi, i
вiдходили нерозгаданi днi, за лiсом зникали.
Вже майже рiк люту юнак, i нездiбнi вороги зловити його.
...I от про©здив селом молодий юнак. Висипали люди на вулицю, дивляться
на нього. А вiн сидить на конi й посмiха ться до людей, наче вечiрня зоря
до рiчки.
Був тодi присмерк, стояли жнива, i на майданi пахло полем. Та й
пiд'©хав загiн до журавля, i позлазили з коней повстанцi. I юнак злiз. I
що ж? Юнак як юнак, але справжнiй Стенька: очi йому, як неви©ждженому
кониковi, грають...
...Любили люди того юнака, мов буревiсник бурю, неначе чайка син море.
Але ховали люди мiж себе ще й погану думку про нього. Не казали, а тiльки
ховали. А була ота думка оця: iшла чутка, що Стенька з лiсовиками
валанда ться, тому й куля його мина . Дехто думав, що це вороги такi чутки
пустили, а дехто й iнакше мислив. Що куля мина , то ще й нiчого: сть такi
дiди, на Чорномор'© були, вiд кулi теж заговорюють, по книгах
чорноморських вичитали. А от як iз нечистою силою що - то анцихрист.
...Отож злiз юнак, з цеберки воду п' . I пiдiйди до нього на той грiх
бабуся старенька; ©й сина вороги закатували - червоний повстанець був.
Пiдiйшла ото ззаду до юнака та й сунула йому в кишеню карбованця
паперового й ще й пирiжок маленький. Обернувся юнак: помiтив це. А баба
схопила його руку - та до уст сво©х, та тужити.
- Голубе ти мiй рiдненький! Синочку ти мiй гарненький! Плаче баба, а
юнак, як стовп, сто©ть, а громада дивиться на нього. ..Отут-то й було
несподiване: як кинеться юнак перед бабою навколiшки, зблiд, як лист той
осiннiй, i змолився юнак:
- Бабусю велика! Молюся тобi за тво© страждання, за тво© муки. Ти мiй
диний бог, а iншого не знаю. Молюся всiм людським мукам, молюся помстою,
що наводжу ©© на катiв жорстоких, на силу не нашу. Молюся й тобi, людино
вiльна, що взяв нiж i запалив серце грозами.
Сказав це юнак, скочив на коня, i пропав загiн у степу. А люди стояли й
думали. I порiшили тодi люди, що Стенька дiйсно зв'язався з нечистою
силою.
I пiшла з того часу погана слава про юнака. Тiльки байстрюки та
голодранцi пiдтримували його, а iншi люди вiдсахнулися вiд нього. I важко
тодi стало юнаковi жити з сво©м загоном у лiсi: вовчi загони стежили за
кожним його кроком, а люди вже майже не пiдтримували його.
Та й сунулися хмари над тим лiсом, де жив юнак. Сунулися, посувалися,
лили воду на сосни, а сосни стурбовано гули. I були тодi неяснi думи й
неяснi мрi©, i журба була за далеким, неясним, невимовним...
...Жив у тiм лiсi й дiд Чорноморець сивий. Приходили до нього люди
взнавати: куди корова подiлась, хто коня вкрав. Розгортав Чорноморець
чорноморськi книги й узнавав по них, куди корова подiлася, хто коня вкрав.
Iще знав дiд Чорноморець, де хова ться юнак, i розповiв вiн людям, що
наступа кiнець юнаковi, що лютою смертю помре вiн. Але ще гримали
повстання i горiли панськi ма тки.
Але вже надходив кiнець.
Тихо, крадькома, мов кiшка, насувалася юнакова загибель. Як осiння
журба мiж дерев, м'яко ступала загибель. I прийшла загибель.
...Була темна нiч. Тодi була темна нiч. Зойкали сичi, тривожно гудiли
сосни. З трьох кiнцiв палахкотiли заграви. То горiли панськi ма тки, то
було дiло юнакове - ясного, мов голубе небо, буйного, неначе буря, i
гордого, як сокiл. Тодi загiн його отаборився в Зеленому Ярку. Бiля
багаття лежали стрункi постатi, а з боку лежав повстанський пес - здоровий
вухатий собака.
I раптом пiдвiвся й завив пес - тихенько й тривожно. I сказав тодi
юнак:
- Iде зима. Пiдемо глибше в лiси... Ще помстi не кiнець!
I одгукнулося здалека та мно:
- Ще помстi не кiнець!
I заспiвав один повстанець тихенько, зажурно, наче вода виходить iз
заводi в Днiпро:
- Ой, Морозе-Морозенку, ти славний козаче...
I одгукнулось:
- Ой, Морозе-Морозенку...
Та не чули тодi повстанцi, що насува ться на них неминуче лихо.
(Тодi байдуже трiщало багаття, а здалека байдуже виблискували заграви).
...А Зелений Ярок оточили вовчi загони. Скрадалися вовки. Тихо
насувалося лихо...
Гей, гей! Була тодi темна нiч, як далеке-далеке минуле!.. ...А потiм
раптово вибухнули пострiли. Зататакали кулемети - то оточили повстанцiв
вороги. Рзiйшлися тодi двi сили: одна сила юнакова, а друга - вовча...
Довго-довго не здавалися повстанцi.
Та тiльки перемогла вовча сила: перебили повстанцiв, тiльки тро
лишилося, а мiж ними Стенька-юнак.
Ой, гудiв та й тривожно лiс...
Не розповiда горлиця про свою дитину милу, що ©© шулiка забив. Отож
важко казати про те, як Стенька-юнак загинув.
...Привели Стеньку на майдан i судили на майданi. I нiхто не прийшов
сюди, люди не прийшли сюди.
...Тодi сумнiло на шляху. I сказав юнак:
- Одпустiть мо©х товаришiв, i я сам знайду собi найлютiшу смерть.
Найлютiшу смерть? Гей, гей, цього панам i треба. Погомонiли вороги й
згодилися; вони хотiли перехитрувати юнака: юнак прийме найлютiшу смерть!
А тодi й товаришi його приймуть найлютiшу смерть!
I виблискували ворожi багнети, а за майданом умирало сонце. Та не знали
вороги, що ©х перехитрував юнак. Говорив вiн:
- Я вигадав собi смерть, як в старовину було: садовили козакiв на палi,
i вмирали козаки на гострих палях. Я хочу вмерти на гострiй палi - це
найлютiша смерть!
Посмiхнулися вороги - це найлютiша смерть! Тодi загострили палю й вбили
©© в землю.
Подивився юнак на товариство й теж посмiхнувся, i закипiли йому очi в
слив'янцi (пiд вiями наче слив'янка кипiла), i сказав вiн:
- Ой вороги-вороженьки. В старовину було ще й таке: приводили людей до
палi й дiвчат молодих приводили. Коли яка дiвчина захотiла одружитися iз
злодi м, що на палю сiдав, то його й одпускали на всi чотири сторони. Менi
не треба прощати, але зробiть, як було в старовину,- покличте сюди
громаду.
Ще посмiхнулися вороги - хай подивиться громада, як злодi©в катують. I
вдарили на сполох. I зiйшлося народу сила-силенна. Але ворожих багнетiв ще
бiльш було.
...Тодi вже вмирала й вечiрня зоря, i тихо було на майданi, тiльки
шаблюки iнодi цокотiли та здалека гудiв лiс.
I сказав тодi юнак:
- Тепер я буду сiдати на палю... Але слухайте! Слухайте!
I раптом розiрвав юнак свiй одяг повстанський, i побачили люди замiсть
юнака буйного голу жiнку - красуню, що погордо дивилася поперед себе. I
дзвiнко сказала вона:
- Слухайте! Слухайте! Я вмираю за волю. Але я знову закликаю вас до
помсти: гострiть ножi! Дивiться на заграви: вже пала наше визволення, вже
йде нова невiдома зоря... Слухайте! Слухайте!..
Але не дали ©й говорити вороги, як лютi шакали, накинулися на не© й
зав'язали ©й рота.
...А народ уже гудiв...
Тодi вовки накинулися на народ i розiгнали його. А Стеньку-юнака
закатували: одрiзали носа, одрiзали вуха й наштрикнули на палю.
...Гей, гей! Та й була ж то найлютiша смерть...
Але пройшла тодi про юнака Стеньку, про жiнку молоду, красуню - ясну,
мов голубе небо, буйну, неначе буря, i горду, як сокiл, ще бучнiша слава.
Ще й досi гудуть ©й лiси невмирущу славу.
I от бiля ставка, де верби похилилися, сто©ть могила. Це юнакова.
Приходять до могили люди й слухають, як шумить вiтер над нею...
...Гей, гей! Гримали повстання...
...I були - тисячi, тисячi, тисячi.



ЗАУЛОК

З сiверких левад бреде осiнь. На заулок насiда сивий присмерк. Але на
сходi почина ться день. На баштi вдарив дзвiн - глухо й вогко.
Леонiд Гамбарський допива вранiшнiй чай. Передчуття неможливо© радости
остаточно затопило його. Iще була легенька й срiбляста тривога. Сьогоднi
буде -
- рецензiя
на ту книгу, де вмiщено його першу статтю. Уявно вiн давно вже вважав
себе за червоного професора i навiть бiльше:
будучи в Криму, в санаторi©, вiн прочитав декiлька лекцiй i на афiшах
стояло:
- професор Гамбарський.
А потiм вiн пригадав фiялково Мар'яну. Ця чванлива дiвчина завжди
стояла перед його очима.
- Тепер...
Але це було трохи на©вно, i вiн це розумiв.
Леонiд Гамбарський замкнув портфель i поспiшно пiшов у город.
Iшла жура осiнньо© чвирi. Над мiськими болотами шкульгали дощi -
холоднi й нуднi.
Аркадiй Андрiйович прокида ться рано й виходить у сiни. Потiм
прокида ться Степанида Львiвна. Мар'яна вдома не ночувала.- Мжичить
холодний дощ.- Повз двiр про©хав вiзник на "стiйку". Конi ледаче
перебирають багно. Про©хала сусiдка в рибний ряд.
Напроти кричить пiвень на весь заулок.
Аркадiй Андрiйович п' чай i йде на службу. Степанида Львiвна варить
обiд. Через тi ж сiни проходить i Гамбарський.
...Конi нарештi вивезли
вiзника на Глухайську вулицю i потюпали жвавiш.
Тротуар прокида ться.
...А життя сiм'© таке:
на баштi дзвiн б' дев'ять,
i Аркадiй Андрiйович iде на роботу. Ранiш Аркадiй Андрiйович думав, що
вiн закоханий в столоначальника, а потiм думав, що в комiсара.
Але було просто: вiн закоханий у канцелярiю - безвихiдно, фатально.
Майже кожного року сниться йому напередоднi Рiздва (коли ялина, коли
юнiсть): якась чудова казкова королiвна, що вся в бiлому, а бiля не©, наче
живi, в бiлих рукавичках - галантнi, елегантнi - журнали, пакети, сургучi
i т. iн.
...Степанида Львiвна - нiжна жiнка й хороша хазяйка.
...На Глухайськiй вулицi
кричить сирена - довго, рiзко, зарiзано: мчить автомобiль...
...А в кiмнатi, де висiв ранiш Олександр II, Николай II, а також бiлий
генерал на бiлому конi,- висять:
Ленiн,
Троцький,
Раковський
i малесенький портрет Карла Маркса.
Степанидi Львiвнi сказали, що Маркс - жид, i вона образилася, тому що
вона цього ранiш не знала й казала всiм, що Маркс -
з Петербурга!
З того часу - не великий, а маленький.
Про Троцького Степанида Львiвна каже:
- Ну, i що ж, що жид? Вiн же не хоче розiгнати всi установи й
служащих?.. А жида я знала й у Полтавi, бакалiйника, зовсiм не поганий,
навiть навпаки: i в борг давав.
Зiнов' ва Степанида Львiвна не повiсила, бо дуже кучерявий i молодий.
...А Мар'яна, ©хня дочка.
Про Мар'яну говорять!
- Господи! Як може вiд
таких маленьких родителiв вирости така пишна женщина.
Року 1917, покинувши ("к чорту"!) середню школу, Мар'яна пiшла в чека.
I сказав тодi Аркадiй Андрiйович.
- Мар'янко! Що ти робиш?
I сказала тодi Степанида Львiвна:
- Мар'янко! Що ти робиш??
А потiм погодились:
"така Божа воля".
...Леонiд Гамбарський живе в цiм же домi.
Мар'яна прийшла з роботи й пройшла прямо в свою кiмнату. Сiла бiля
вiкна й задумалась. Безсонна нiч положила на ©© тьмяну щоку холодний
хоробливий червiнь. З огидою згадувала вакханалiю в "гранд-Отелi"...
(...У вiкно бились краплi мжички...)
...Згадувала спорзне, звiряче обличчя гладкого типа i гнiйнi нарости на
його животi.
Тодi в ©© очах загорiлися порожнi фосфорити. Порожнеча гамарила кожний
нерв ©© iстоти.
Але раптом вона вiдчула бiля серця бiль i прилив енергi©.
Мар'яна вийняла з чулка пачку кредиток i з силою кинула ©х у куток.
Тодi у вiкнi, напроти, зашарiв огонь. Чути було тринькання на балалайцi i
веселi вигуки. Долiтало:
Ми ковалi, ми ковалi,
Ку м ми щастя на землi.
...За стiною жили комсомольцi
й завжди тривожили заулок сво ю агiтацiйною бадьорiстю.
Мар'яна написала:
"Милий друже! Туди, в твiй далекий край, на пiвнiч. Менi хочеться
сказати iнакше: "на с в р". Твiй народ ма два чудових слова, вони не
перекладаються - "с в р" i "грусть". Але найкраще слово на землi:
- "че-ка".
Пам'ята ш? - стоять ешелони, а паровик так задумано шипить. демо в
дикi замрiянi степи, де чека тривога, невiдомiсть, де цiле провалля жури
й радости. Станцiя, ще станцiя, i семафори, i степи... Тодi не було
порожнечi...
А зараз у менi осiнь. Iдуть дощi, бредуть похилi отари хмар. Нема вже:
"Секiм-башка!" З партi© мене вигнано, не пам'ятаю за що, зда ться, не
вносила три мiсяцi членських. Проте це рунда: мене й так би вигнали.
Тепер член парткому каже:
- Нашi женщини з папiросками бiгають!
...Словом, я безпартiйна комунiстка. Мiй папа,
Аркадiй Андрiйович каже:
- Мар'янко, як записуються в партiю?
...Я йому розказала, хоче кандидатом, витримувати стаж. Правда,
зворушливо?... Але це не те. Ти пита ш, що я роблю? Звичайно, працюю, але
хочу. залити себе дурманом, до солодко© нестями. Iнодi слухаю вченi
промови липового професора Гамбарського, який, очевидно, в мене
закоханий... Але й це не те. Я тобi писала, що хочу покiнчити з життям. I
от я рiшила. А щоб не було повороту, сьогоднi вночi вiддалась
сифiлiтиковi. Це найкращий спосiб проявити силу сво © волi. Правда? Вже не
буде вагань. Так роблять чекiсти минулого... Надворi дощ. Сонця не бачимо.
"С в р". "Грусть"... Але найкраще слово - "че-ка!" Милий друже, я в твiй
народ закохана. Я вiрю, що воскресне велике слово - "че-ка!" Тодi
воскресне бiрюзовий потiк людського надхнення й степова тривога.
...А зараз дощ i болить серце. "С в р". "Грусть".
Р. S. Через годину повiшусь. Прощай.
Але тут же Мар'яна з жахом подумала:
- Прощай?
...Брели години. Мар'яна ходила з кiмнати в кiмнату й нервово
перебирала складки на спiдницi.
...Брели години.
Аркадiй Андрiйович одинадцять мiсяцiв не одержував грошей i тепер
одержав за мiсяць (40 мiльйонiв) i був сам не свiй.
Кричав:
- Мар'янко! Со-о-о-рок мiльйонiв! I переможно трусив кредитками над
головою. Степанида Львiвна готовила самовар i теж була сама не своя, i
навiть блiдi щоки порожевiли ©й. Руки дрижали, i нiяк не могла роздмухати
огонь.
- От кажуть: Ленiн i Троцький... А що ж вони учрежд нiя прикривають, чи
що?
Аркадiй Андрiйович сказав:
- Ох, Степушко! Якби ти знала, яка в нас катавасiя. З П'ятигорська
при©хав товариш Аральський, а на його мiсцi вже другий начальник. I от
тепер: той собi, а цей собi. Бiда. Ну, я думаю, що все-таки Аральський
переможе!
- А хто з них симпатичний? - спитала Степанида Львiвна.
- Ну, звичайно, Аральський...- I додав серйозно: - У нього великi
зв'язки. Це, зна ш, мужчина во-о!
- Так ти ж держи його руку!..- сказала Степанида Львiвна й пiдвела очi
догори:Аркашо! У нього портрета ще нема?
- Га?
- Та повiсила б... Може, коли зайде. Хто ©х зна -
вони люди не гордi...
I зiдхнула:
- Боже мiй! Що то наробила революцiя. Такi хорошi люди, симпатичнi...
прелiсть...
Вiтер вдирався в сiни, крутив дим i виносив його у вогку осiнь. У вiкно
зазирало меланхолiйне небо. Падало листя за вiкном. Скоро при©де бiла
зима...
Знову дзвонять на панахиду.
...У сiни раптом ускочив
Леонiд Гамбарський i схвильований побiг до дверей. Степанида Львiвна
спитала:
- Пане професоре! Може, вам водички гаряченько©? У нас сьогоднi,
зна те, Аркаша жаловань одержав... А Аркадiй Андрiйович скаржився:-
- Шу-шу! Шу-шу! Цмок! Цмок!
А роботи й нема: нi входящого, нi сходящого. Тiльки й знають, що по
коридору.
...Слухала тодi Мар'яна
й вiдчула, як до серця пiдкотилась злiсть, i сказала з друго© кiмнати:
- Це, тату, зветься стадiя органiзацi©. Чули про таке слово? Я чую його
тисячу лiт, тисячу лiт!
Червiнь хоробливо горiв ©й на щоцi, але цього Аркадiй Андрiйович не
бачив, i вiн образився.
- Ну, ти, Мар'янко, хоч i була в чека, а в дiлах государственних нi
бельмеса.
А Степанида Львiвна сказала:
- Боже мiй, Мар'янко! Яке тво дiло до дiлов гoсударственних? Я знаю,
чого ти хочеш: тобi б якби Ленiн i Грецький i товариш Раковський прикрили
всi учрежд нiя, а папашенька без шматка хлiба зостався... Ну, нi, вони
люди розумнi й симпатичнi, цього сурйозно не зроблять.
Мар'яна мовчала й знову нервово перебирала складки на спiдницi.
Гамбарський положив на стiл газету й у розпуцi похилився на вiкно.
Рецензент писав, що в його статтi багато претензiйности на вченiсть, i
Гамбарський йому нагаду -
чехiвського телеграфiста Ять.
Це було так нахабно, так, нарештi,
нетактовно...
Леонiд Гамбарський з тривогою думав, що тепер вiн не зможе пiдняти сво
реноме, i його професорська кар' ра розлетiлася в пух. Потiм зняв пенсне й
лiг на кровать.
...З пiвночi летiв сiверковий вiтер. Передають: за мiстом випав вогкий
снiг i запорошило дороги. Над мiстом струмкують хмарнi потоки.
З тоскою згадував:
- Ага, телеграфiст Ять!..
I здавив руками голову.
- Ага, тереграфiст Ять!..
Здавалось, б'ють обухом - цi ю важкою, безглуздою фразою... I майнуло в
головi:
- Пропав!
I вiдчув тодi Гамбарський, що нема вже повороту, i був один якийсь
безвихiдний тупик.
...А з пiвночi знову летiв сiверковий вiтер, i сунулись сiрi й нуднi
хмари. I знову з тоскою згадував:
- Ага, телеграфiст Ять...
- ...Можна зайти?
Пiдвiвся:Зайдiть!
Увiйшла Мар'яна й мовчки сiла бiля кроватi. Кiлька годин внутрiшньо©
боротьби положили вiдбиток на ©© обличчя.
Гамбарський дивився прибито, перелякано, бо Мар'яна рiдко до нього
заходила,
а зараз зайшла.
- Чого?
I ще дивиться прибито й перелякано.
А Мар'яна в цей момент знала:
"Далi не можна. Треба кiнчати!" Сказала схвильовано:
- Прийшла до вас спитати: що таке безпораднiсть? Що - сила волi? Не
зна те?
А потiм пiдвелася i жагуче промовила:
- Так... Я прийшла спитати вас... прохати вас... Мар'яна кинулась до
столу й розридалась. Гамбарський розгублено дивився на не© й наливав воду
в стакан.
- Випийте!.. Що з вами?
Вогкi дзвони загубились в осенi.
Вогка луна зарилась у болотнiй чвирi заулка...
Мар'яна випила води й дивилась сухими фосфоритами на Гамбарського.
Потiм стиснула руками голову й сказала:
- Треба повiситися... Негайно... зараз...
- Що ви, Мар'яно?
Гамбарський, блiдий i розгублений, ходив по кiмнатi.
А у вiкно знову бив дрiбний дощ. I тягуче проходили хвилини напружено©
мовчанки.
Думала: "Так! Треба кiнчати... Так!.. Скорiше!.. I знала, що вона не
може кiнчити, що ©й браку сили".
Подумала: " рунда, треба кiнчати!"
Мар'яна сухо подивилась на Гамбарського, а потiм сказала:
- Пробачте! - i хутко пiшла до дверей.
Аркадiй Андрiйович надiв окуляри й написав:
"Прошу м ня зачислiть в кандiдати Вашей государственной партi©. Мо©
лiчни уб жд нiя в правот комунiстическiх iдей..."
В ©дальню увiйшла Мар'яна. Аркадiй Андрiйович:
- Мар'янко! Ану йди сюди! Чи так я?..
Степанида Львiвна продовжувала:
- ...Вiн дуже симпатичний... кажуть уже повишення получив...
...Короткий осiннiй день сконав. Мар'яна вийшла на ганок.
Дощ прибив жовтi листя, i вони лежали холоднi, мертвi. Через вулицю
блимав огонь i млявим свiтлом освiтлював пустельний заулок.
Високо текли потоки сумних хмар. Iз стрiхи одноманiтно падала крапля на
камiнь. Iшла глибока сiра осiнь по сiрих заулках республiки.
Коли Мар'яна виходила за ворота, з комсомольсько© кiмнати вискочив
натовп юнакiв i з реготом кинувся в туман.
Через дорогу, до Глухайсько© вулицi - сарай,
за сара м - вiжки.
...А далi, коли вийти з пустельного заулка, на мiдi висiчено: Доктор
Фальк.
- Куди?



ЕЛЕГIЯ

"Минають днi, минають ночi..."
У груднi згнила зима, i тихий степовий городок знiтився в облозi
мовчазних нерухомих хмар:
- нагнав вiтер iз далеких Альпiйських гiр,
через Карпатськi верхiв'я, через Дунай.
Прийшло Рiздво.
Зiдхали дзвiницi, i промерзло жеврiла жура: сум неспокiйно© землi.
Цього року старожили не бачили рiздвяних зiр, бо небо стояло в сiрiй
сорочцi будня.
I була мряка.
I старий газетяр теж не бачив рiздвяних зiр. Був вiн сивий, древнiй,
майже босонiж. Стояв бiля ратушi на бульварi й казав мимохiдцям:
- Може, купите газету?
Iнодi мимохiдцi купували газету, iнодi заклопотано проходили, iнодi
зупинялись i дивились на старого газетяра.
...А прийшов вiн восени, коли було прозоро, коли за кварталами пахли
гречки...
...Але це було так неможливо давно!!! Це було за народження його
прекрасно© юности, коли тихий степовий городок стояв перед ним
надзвичайною примарою. I вiн подумав тодi про радiсть.
I врочисто залунало по кварталах:
- Радiсть!
I тодi було як мигдальнi потоки пiд ударом весняного весла. Це був
голубиний заспiв до тi © синьо© пiснi, iм'я якiй - життя.
Це був новий заповiт, що ми, волхви, бачимо на сходi в темну нiч iз
хрустального Вiфлi му...
- Але це було так неможливо давно! I це майже забулось, бо ж - неяснi,
туманнi, мов перший сон за першого м'ятежного кохання, цi уривки, що
виринають iз тьми перед мо©ми старечими очима. "Що це?" - подумав з тоскою
старий газетяр.
I чув тодi: нiби раптом прокидалась природа,
нiби дзвенiли, пливли й пропадали неяснi вiдголоски з дальнiх лiт.
...Але це була iлюзiя:
натовп таких мiських кварталiв
стояв у суворiй мовчанцi.
...Газети продавали й жвавi пацани, i не любили вони старого газетяра,
бо був невiдомий, невiдомо звiдкiль i похмурий. I ще не любили:
- зiйшов на великий шлях, по якому йдуть, дико, по-звiрячому
озираючись.
i був ще з ним, iз старим газетярем,
древнiй пес, що покiрно шкульгав за ним i нiс пiдслiпуватi очi на
асфальт...
- пес: вовна прилипла попелом i лiзла, падала на землю, щоб угно©ти
землю. Пес не гавкав, а тiльки тихо й нудно вив: на свiтанках шумiв
скляний мороз, а пес був голодний. Iнодi пес кидав старого газетяра й
блукав на базарi, бiля рундукiв, де били його закаблуками, де гризли його
молодi бадьорi пси.
...Вранцi тихий степовий городок оживав. Виходили заспанi горожани,
плентались по мостовiй вiзники, вилiтав iз гаража диний на всю округу
виконкомiвський автомобiль i з вереском мчав у туман, розганяючи
обивательських курей i згра© голодних собак.
Тодi бiля редакцi© - теж дино© газети з великими пiдзаголовками i з
нудними традицiйними гаслами - грубим шрифтом - су тились газетярi.
Кожний знав:
- треба скорiш!
Треба схопити стос паперу з промовами,
статтями про всесвiтнiй пожар:
"Ми на горе всем буржуям
мировой пожар розду м;
мировой пожар в крови...
Господи, благослови!"
- треба схопити й бiгти, захопити всi переулки, всiх обивателiв,
щоб -
- жити один день.
I старий газетяр нiколи не встигав за пацанами, i завжди йому з веселим
смiхом, що звучав, як "колокольчик", пацани пiдставляли нiжку, щоб старий
газетяр упав у грязь!
I старий газетяр падав у грязь, розкидав сьогоднiшнi газети; потiм
поспiшно збирав ©х, обтрушувався i, покiрний, з кiнським калом на лобi,
спiшив, спотикаючись, до бульвару.
На бульварi проходив день.
Але й увечерi старий газетяр був там же, де праворуч вiд каланчi стояли
стiльцi. Увечорi старий газетяр тупо дивився на мимохiдцiв.
...А бульваром проходило багато:
- однi бiгли, другi шкульгали, третi
раптом зупинялись i потiм стурбовано вiдходили кудись.
...Тодi над головою колихались гiлки акацiй - була алея
акацiй. Акацi© розцвiтали, коли в тихiм степовiм городку потоки мрiяли
про голубi пiснi, про голубу журу i схвильовано бiгли до срiбних вод
забуто© рiки Лiвобережжя...
Iнодi пацани, побачивши старого газетяра, ховались за рiг i шпурляли
вiдтiля в свого колегу грудки землi.
Тодi пiдводився, вiдходив до каланчi, за каланчу, до Зеленого Озера, де
стояла самотня будка, а нижче лежало небо на поверхнi брудно© стоячо©
води...
Тиша. Далеко клекоче брук.
Пес лежить i облизу попiл - на хвiст.
(Мовчиш? - Мовчу!) Тиша. Далеко клекоче брук.
Пес лежить i облизу попiл - на хвiст.
...Уночi старого газетяра не бачили на бульварi. I нiхто не знав, як
вiн жив, як вiн живе. Бо кому це потрiбно?
- бо йдуть молодi днi з юнацьким запалом
грiзними колонами по безмежних ланах часу. I вiдступають -
мiсяцi,
роки,
тисячолiття
В глуху невiдому безвiсть минулого.
Тихий степовий городок
знав i сум, i Великдень цi ©
боротьби.
...Коли на древнiй дзвiницi
годинник протеленька чверть на восьму, коли повстане заокеанське
сонце,-
- вулицi знову прокидаються, i тодi бреде
бульваром похила постать старого газетяра.
...Так почина ться день.
... А зима зовсiм згнила, i шкульга рiздво
в мряку чвирi. Старожили не бачили в цi днi рiздвяних зiр, i стояло
небо в сiрiй сорочцi будня.
Газетяр теж шукав сузiр'я Орiону; але були самi мутнi далi. Десь
дзюрчала вода, i тому, що вона промжичила мозок, болiла голова.
Так
рiс
час:
- у грандiознiй боротьбi падали переможнi днi,
на них падали ще днi, i росла гора, вiд Гавризанкару вища, глибша вiд
океанських глибин. Тодi питали:
- Що це? Тоска чи радiсть?
...Але на далеких обрiях знову гримiли, знову наступали молодi буйнi
днi грiзними колонами. Так
рiс
час!
...О, я знаю:
багато думав старий газетяр. Думав про юнiсть, думав про те, що було,
чого не було, чого хотiлось. Все одiйшло великим шляхом часу... О, я знаю:
i мо кволе, старе тiло прокинеться колись i спита :
- Невже кiнець?
Але не прокинеться свiтанок.
О, я знаю!..
...Iнодi старий газетяр iшов у заозерний край. Шкульгав вище й вище на
кучугуру по кварталу кавалерiйського полку. За ним шкульгав пес.
Тодi в одинадцятiй сотнi був пожар: городок подiлився на сотнi -
полковий городок степового краю.
Шумiли на каланчi, над ратушею.
Палахкотiли смолоскипи; пiд навiсом тривожно дзвенiли й саркали конi.
...Старий газетяр виходив за квартали й брiв
бездорiжжям, на пiвнiчно-захiднi межi - туди, де стояв, як лелека,
пiдбитий бурею дуб.
Дуб наближався. В далекiм степу горiли огнi.
I стояло древн небо, а позаду туманiли мiськi оселi. I здавалось, що
оселi не iснують, що вони вiдiйшли в далину, за гору переможених днiв.
...Старий газетяр приходив до дуба, сiдав
пiд дубом i озирався. Висiло небо у чвирi, за дубом прича©лась тиша. I
промерзла чужа земля. I все було чуже - i земля, i .межi, i квартали, i
кучугури, i дальнi степовi огнi. Тодi пiдходив пес i тихенько вив. Потiм
iз сходу прилiтав колючий вiтер. I вiдчував старий газетяр: