Страница:
душного вечора. Канонада росла. Знову спалахували димки над дальньою
цегельнею. За курганом грохотали панцерники: то йшла мiж ними рiшуча
дуель. Ворожi полки яро насiдали на iнсургентiв. Пахло розстрiлами.
Я йшов у нiкуди. Повз мене проходили обози, пролiтали кавалеристи,
грохотали по мостовi тачанки. Город стояв у пилу, i вечiр не розрядив
заряду передгроззя. i
Я йшов у нiкуди. Без мислi, з тупою пустотою, з важкою вагою на сво©х
погорблених плечах.
Я йшов у нiкуди.
III
...Так, це були неможливi хвилини. Це була мука.- Але я вже знав, як я
зроблю.
Я знав i тодi, коли покинув ма ток. Iнакше я не вийшов би так швидко з
кабiнету.
...Ну да, я мушу бути послiдовним!
...I цiлу нiч я розбирав дiла.
Тодi на протязi кiлькох темних годин перiодично спалахували короткi й
чiткi пострiли:
- я, главковерх чорного трибуналу комуни, виконував сво© обов'язки
перед революцi ю.
...I хiба то моя вина, що образ мо © матерi не покидав мене в цю нiч нi
на хвилину?
Хiба то моя вина?
...В обiд прийшов Андрюша й кинув похмуро:
- Слухай! Дозволь ©© випустити!
Я:
- Кого?
- Твою матiр!
Я:
(мовчу).
Потiм почуваю, що менi до болю хочеться смiятись. Я не витримую й
регочу на всi кiмнати.
Андрюша суворо дивиться на мене.
Його рiшуче не можна пiзнати.
- Слухай. Навiщо ця мелодрама?
Мiй на©вний Андрюша хотiв бути на цей раз проникливим. Але вiн
помилився.
Я (грубо):
- Провалiвай!
Андрюша й на цей раз зблiд.
Ах, цей на©вний комунар остаточно нiчого не розумi . Вiн буквально не
зна , навiщо ця безглузда звiряча жорстокiсть. Вiн нiчого не бачить за
мо©м холодним дерев'яним обличчям.
Я:
- Дзвони в телефон! Узнай, де ворог!
Андрюша:
- Слухай!..
Я:
-_ Дзвони в телефон! Узнай, де ворог!
В цей момент над ма тком пронiсся з шипiнням снаряд i недалеко
розiрвався. Забряжчали вiкна, i луна пiшла по гулких порожнiх княжих
кiмнатах.
В трубку передають: версальцi насiдають, вже близько: за три верстви.
Козачi роз'©зди показались бiля станцi©: iнсургенти вiдступають.- Кричить
дальнiй вокзальний рiжок.
...Андрюша вискочив. За ним я.
...Курiли далi. Знову спалахували димки на горизонтi. Над городом
хмарою стояв пил. Сонце-мiдь, i неба не видно. Тiльки горова мутна курява
мчала над далеким небосхилом. Здiймалися з дороги фантастичнi хуртовини,
бiгли у височiнь, розрiзали простори, перелiтали оселi й знову мчали i
мчали. Стояло, мов зачароване, передгроззя.
...А тут бухкали гармати. Летiли кавалеристи. Вiдходили на пiвнiч
тачанки, обози.
...Я забув про все. Я нiчого не чув i - сам не пам'ятаю, як я попав до
пiдвалу.
Iз дзвоном розiрвався бiля мене шрапнель, i надворi стало порожньо. Я
пiдiйшов до дверей i тiльки-но хотiв зиркнути в невеличке вiконце, де
сидiла моя мати, як хтось узяв мене за руку. Я повернувся -
- дегенерат.
- От так стража! Всi повтiкали!.. хi... хi...
Я:
- Ви?
Вiн:
- Я? О, я! - i постукав пальцем по дверях.
Так, це був вiрний пес революцi©. Вiн стоятиме на чатах i не пiд таким
огнем! Пам'ятаю, я подумав тодi:
- "це сторож мо © душi" - i без мислi побрiв на мiськi пустирi.
...А надвечiр пiвденну частину околицi було захоплено. Мусiли йти на
пiвнiч, залишили город. Проте iнсургентам дано наказа задержатись до ночi,
i вони стiйко вмирали на валах, на пiдступах, на роздорiжжях i в мовчазних
закутках пiдворiть.
...Але що ж я?
...Iшла спiшна евакуацiя, iшла чiтка перестрiлка,
i я остаточно збився з нiг!
Палили документи. Одправляли партi© заложникiв. Брали решту
контрибуцiй...
...Я остаточно збився з нiг!
...Але раптом виринало обличчя мо © матерi, i я знову чув зажурний i
впертий голос.
Я одкидав волосся й поширеними очима дивився на мiську башту. I знову
вечорiло, i знову на пiвднi горiли оселi.
...Чорний трибунал комуни збира ться до побiгу. Навантажують пiдводи,
бредуть обози, поспiшають натовпи на пiвнiч. Тiльки наш самотнiй панцерник
завмира в глибинi бору й затриму з правого флангу ворожi полки.
...Андрюша десь iзник. Доктор Тагабат спокiйно сидить на канапi й п'
вино. Вiн мовчки стежить за мо©ми наказами й зрiдка iронiчно погляда на
портрет князя. Але цей погляд я вiдчуваю саме на собi, i вiн мене нерву й
непоко©ть.
...Сонце зайшло. Кона вечiр. Надходить нiч. На валах iдуть
перебiжники, i одноманiтно вiдбива кулемет. Пустельнi княжi кiмнати
завмерли в чеканнi.
Я дивлюся на доктора й не виношу цього погляду в древнiй портрет.
Я рiзко кажу:
- Докторе Тагабат! через годину я мушу лiквiдувати останню партiю
засуджених. Я мушу прийняти отряд.
Тодi вiн iронiчно й байдуже:
- Ну, i що ж? Добре!
Я хвилююсь, але доктор хидно дивиться на мене й усмiха ться.- О, вiн,
безперечно, розумi , в чому справа! Це ж у цiй партi© засуджених моя мати.
Я:
- Будь ласка, покиньте кiмнату!
Доктор:
- Ну, i що ж? Добре!
Тодi я не. витримую й шаленiю.
- Докторе Тагабат! Останнiй раз попереджаю: не жартуйте зi мною!
Але голос мiй зрива ться, i менi булька в горлi. Я пориваюся схопити
мавзера й тут же прикiнчити з доктором, але я раптом почуваю себе жалким,
нiкчемним i пiзнаю, що вiд мене вiдходять рештки волi. Я сiдаю на канапу й
жалiбно, як побитий безсилий пес, дивлюся на Тагабата.
...Але йдуть хвилини. Треба вирушати.
Я знову беру себе в руки i в останнiй раз дивлюся на надменний портрет
княгинi.
Тьма.
...Конвой!
Вартовий увiйшов i доложив:
- Партiю вивели. Розстрiл призначено за мiстом: початок бору.
...Iз-за дальнiх отрогiв виринав мiсяць. Потiм плив по тихих голубих
потоках, одкидаючи лимоннi бризки. Опiвночi пронизав зенiт i зупинився над
безоднею.
....В городi стояла енергiйна перестрiлка.
...Ми йшли по пiвнiчнiй дорозi.
Я нiколи не забуду цi © мовчазно© процесi© - темного натовпу на
розстрiл.
Позаду рипiли тачанки.
Авангардом - конвойнi комунари, далi - натовп черниць, в авангардi - я,
ще конвойнi комунари й доктор Тагабат.
...Але ми напали на справжнiх версальцiв: за всю дорогу жодна черниця
не промовила жодного слова. Це були щирi фанатички.
Я йшов по дорозi, як тодi - в нiкуди, а збоку мене брели сторожi мо ©
душi: доктор i дегенерат. Я дивився в натовп, але я там нiчого не бачив.
Зате я вiдчував:
- там iшла моя мати
з похиленою головою. Я вiдчував: пахне м'ятою.
Я гладив ©© милу голову з нальотом срiблясто© сивини.
Але раптом передi мною виростала загiрна даль. Тодi менi знову до болю
хотiлося впасти на колiна й молитовне дивитися на волохатий силует чорного
трибуналу комуни.
...Я здавив голову й пiшов по мертвiй дорозi, а позаду мене рипiли
тачанки.
Я раптом вiдкинувсь: що це? галюцинацiя? Невже це голос мо © матерi?
I знову я пiзнаю себе нiкчемною людиною й пiзнаю: десь пiд серцем
нудить. I не ридати, а плакати дрiбненькими сльозами хотiлось менi - так,
як у дитинствi, на теплих грудях.
I спалахнуло:
-_ невже я веду ©© на розстрiл?
Що це: дiйснiсть чи галюцинацiя?
Але це була дiйснiсть: справжня життьова дiйснiсть - хижа й жорстока,
як зграя голодних вовкiв. Це була дiйснiсть безвихiдна, неминуча, як сама
смерть.
...Але, може, це помилка? '
Може, треба iнакше зробити?
-Ах, це ж боюнство, легкодухiсть. сть же певне життьове правило:
еrrаrе humanum est. Чого ж тобi? Помиляйся! i помиляйся саме так, а не
так!.. I якi можуть бути помилки?
Воiстину: це була дiйснiсть, як зграя голодних вовкiв. Але це була й
дина дорога до загiрних озер невiдомо© прекрасно© комуни.
...I тодi я горiв у вогнi фанатизму й чiтко вiдбивав кроки по пiвнiчнiй
дорозi.
...Мовчазна процесiя пiдходила до бору. Я не пам'ятаю, як розставляли
черниць, я пам'ятаю:
до мене пiдiйшов доктор i положив менi руку на плече:
- Ваша мати там! Робiть, що хочете!
Я подивився:
- з натовпу видiлилася постать i тихо самотньо пiшла на узлiсся.
...Мiсяць стояв у зенiтi й висiв над безоднею. Далi вiдходила в
зелено-лимонну безвiсть мертва дорога. Праворуч маячiв сторожовий загiн
мойого батальону. I в цей момент над городом знявся рясний вогонь -
перестрiлка знову била тривогу. То вiдходили iнсургенти,- то помiтив
ворог.- Збоку розiрвався снаряд.
...Я вийняв iз кобури мавзера й поспiшно пiшов до самотньо© постатi. I
тодi ж, пам'ятаю, спалахнули короткi вогнi: так кiнчали з черницями.
I тодi ж, пам'ятаю -
з бору вдарив у тривогу наш панцерник.- Загудiв лiс.
Метнувся вогонь - раз,
два-
i ще - удар! удар!
...Напирають ворожi полки. Треба спiшити. Ах, треба спiшити!
Але я йду i йду, а одинока постать мо © матерi все там же. Вона сто©ть,
звiвши руки, i зажурно дивиться на мене. Я поспiшаю на це зачароване
неможливе узлiсся, а одинока постать усе там же, все там же.
Навкруги - пусто. Тiльки мiсяць лл зелений свiт з пронизаного зенiту.
Я держу в руцi мавзера, але моя рука слабi , i я от-от заплачу
дрiбненькими сльозами, як у дитинствi на теплих грудях. Я пориваюся
крикнути:
- Мати! Кажу тобi: iди до мене! Я мушу вбити тебе. I рiже мiй мозок
невеселий голос. Я знову чую, як мати говорить, що я (©© м'ятежний син)
зовсiм замучив себе.
...Що це? невже знову галюцинацiя?
Я вiдкидаю голову.
Так, це була галюцинацiя: я давно вже стояв на порожнiм узлiссi напроти
сво © матерi й дивився на не©.
Вона мовчала.
...Панцерник заревiв у бору.
Здiймались огнi. Iшла гроза. Ворог пiшов у атаку. Iнсургенти вiдходять.
...Тодi я у млостi, охоплений пожаром яко©сь неможливо© радости,
закинув руку за шию сво © матерi й притиснув ©© голову до сво©х грудей.
Потiм пiдвiв мавзера й нажав спуск на скроню.
Як зрiзаний колос, похилилася вона на мене.
Я положив ©© на землю й дико озирнувся.-- Навкруги було порожньо.
Тiльки збоку темнiли теплi трупи черниць.- Недалеко грохотiли орудiя.
...Я заложив руку в кишеню й тут же згадав, що в княжих покоях я щось
забув.
"От дурень!" - подумав я.
...Потiм скинувся:
- Де ж люди?
Ну да, менi треба спiшити до свойого батальйону! - I я кинувся на
дорогу.
Але не зробив я й трьох крокiв, як мене щось зупинило.
Я здригнув i побiг до трупа матерi.
Я став перед ним на колiна й пильно вдивлявся в обличчя. Але воно було
мертве. По щоцi, пам'ятаю, текла темним струменем кров.
Тодi я звiв цю безвихiдну голову й пожадливо впився устами в бiлий
лоб.Тьма.
I раптом чую:
- Ну, комунаре, пiдводься!
Пора до батальйону!
Я зиркнув i побачив:
- передi мною знову стояв дегенерат.
Ага, я зараз. Я зараз. Так, менi давно пора! - Тодi я поправив ремiнь
свого мавзера й знову кинувся на дорогу.
...В степу, як дальнi богатирi, стояли кiннi iнсургенти. Я бiг туди,
здавивши голову.
...Iшла гроза. Десь пробивалися досвiтнi плями. Тихо вмирав мiсяць у
пронизаному зенiтi. З заходу насувалися хмари. Iшла чiтка, рясна
перестрiлка.
...Я зупинився серед мертвого степу:
- там, в дальнiй безвiстi, невiдомо горiли тихi, озера загiрно© комуни.
СЕНТИМЕНТАЛЬНА IСТОРIЯ
I
...Вiкно було чорне, як атрамент, але по темних садках уже брiв тихий
провiнцiальний свiтанок.
"Ну, пора",- подумала я й вийшла з кiмнати.
Бiля ганку стояла пiдвода, i ледве чутно iржав кiнь. Мама плакала й
казала, що я зовсiм неможливо поводжуся з нею. Ну, навiщо, мовляв, ©хати
кудись у невiдомий край? Ну, навiщо? Мама прожила свiй вiк у чотирьох
стiнах нашого бiленького домика, i для не© все, що простяга ться далi
Загадайського мосту, все було темною й страшною загадкою. Я поцiлувала
маму й сказала ©й, що я все-таки не можу зостатися дома. Невже вона не
уявля собi, як мене тягне в даль? Невже вона бачить тут самодурство.
Пам'ятаю, я схопила ©© в обiйми й майже простогнала:
- Моя ти милуська! Милу-усько!
Мама перелякано подивилася на мене i ахнула. Тодi я зареготала й ще раз
поцiлувала ©©. Потiм узяла букет квiтiв iз нашо© маленько© оранжере© й
сiла на пiдводу. Золотий пiвник злетiв на флюгер i голосно закукурiкав.
Провiнцiальний домик, ганок i мама з тоскою подивилися на мене. Я сказала
©хати. Потiм упала на свiже пахуче сiно i вже сказала сама собi: "Навiки".
Я прикусила губу й так боляче, що аж сльози покотилися менi по щоцi. Але
хiба можна було вiдмовитися вiд цi © по©здки?
Пам'ятаю дитинство, його передчуття й неясну тривогу. Коли менi було
щось бiля шести рокiв, я сама тягла маму до церкви, щоб стати десь у
темному закутку й прислухатися до та много шамотiння.
Бабуся розповiдала менi про катакомби, i здавалось, що я стою в
катакомбах. Я любила ходити й на луки, любила запах осоки й це зелене море
трав, що хлюпотiло за рiкою, я безумно любила вечоровi кучугури, i
червiнькову шелюгу, i димки над нашою оселею. Але я ненавидiла наших
провiнцiальних людей, таких темних i диких, як дичавина тамерланiвщини, i
завжди тоскувала за тим незнайомим, що загубилося десь у далеких краях.
Колись небiжчик-брат (вiн був страшенний мрiйник, i вiн загинув на
барикадах), колись вiн патетично декламував менi.
- Б'янко, я вже, мабуть, не повернусь додому, i багато нас, очевидно,
не повернуться. Але йдемо ми з такою радiстю, нiби чека нас не смерть, а
якесь надзвичайне безсмертя.
Потiм вiн говорив менi про свiтовi пожари, про невiдомий фантастичний
край. Я довго слухала його, i перед мо©ми очима виростало химерне коло, i
я вже бачила внутрiшнiми очима нових людей яко©сь iдеально© кра©ни.
Пам'ятаю, я випрямилась на ввесь свiй дитячий зрiст (я й справдi тодi була
ще дитиною) i сказала надхненно:
- Клянусь тобi, брате!
Бiльше нiчого не сказала, бо знала, що далi не треба говорити, i вiн
зрозумiв мене.
Але потiм раптом побачила (тодi вже брата давно не було), що прийшла
якась нова дичавина, i над нашою провiнцi ю зашумiла модернiзована тайга
азiятщини, i тiльки зрiдка проривалися молодi вiтерцi. Тодi почала вiрити,
що десь живуть iншi люди, i мене неможливо тягнуло до них.
Очевидно, i це змiцнювало мо бажання полетiти кудись, до того ж i
журавлi принесли менi сiмнадцяту весну. Я виходила вночi в садок i вже не
могла спокiйно слухати ©хнього крику. Ця весна так затривожила мене, нiби
я була перелiтною птицею й мусiла летiти кудись за море.
Я не оглядалася назад i вже не бачила (це вiзниця менi говорив), як
мама випроводжала мене бiлою хустиною, i не бачила (це теж вiзниця говорив
менi), як повз нас пройшов наш маленький дячок i здивовано подивився на
мене.
- Кукурiку,- стояло менi в ушах, але коник бiг жваво, i жваво курiла
дорога.
Ми вже давно проминули провiнцiальний виконком, потiм ми залишили за
собою й комсомольський клуб. "Ах ти, клуб, ти мiй клуб, зелененький
клубе",- подумала я й зiдхнула. Це мiсце нашо© оселi я обминала з якоюсь
полегкiстю. Менi було вiдкрито дорогу до комолу, але я рiшуче вiдмовилася
вступити туди. Мене ненавидiли за це, бо знали, чому я стою осторонь. А я
стояла осторонь от чому. Я пам'ятала, скiльки вiдважних комольцiв загинуло
в часи горожансько© вiйни, i частенько десь у закутку прославляла цих
незнаних геро©в. Але тут, у нашому комолi, була якась дика розгнузданiсть,
i дiвчата, що йшли туди, вже з п'ятнадцяти рокiв робились "чесними
давалками"- так у нас називали ©х. Я прилюдно говорила про це, i мене
називали реакцiонеркою. Пам'ятаю, тiльки один комунар, що раптово при©хав
у наше мiстечко, тiльки вiн обурився колись:
- В чому справа, хлоп'ята,- сказав вiн,- хiба вона неправду говорить?
...На нас почала наступати синя полоска далекого лiсу. З боку вже
розправляло сво© малиновi крила золоте, як i завжди, невiдоме сонце. Ми
раптом по©хали поволi: попереду нас iшла отара овець, i йшов пастушок.
Пастушок заграв на сопiлку. Вiн був маленький, але вiн заграв щось сумне,
i менi стало ще сумнiше. Я свиснула, сказала ©хати скорiш - i коник знову
побiг. За ним побiг i ранковий вiтрець.
- Гоп! Гоп! Гоп! - кричала я.
Потiм пiдставляла вiтровi сво© молодi груди, i вiтер ©х лоскотав. Я
реготала й реготала всю дорогу до само© станцi©. Але вiзницi так i не
сказала причини. Справа в тому, що я вже тодi хотiла бути матiр'ю, а вiтер
мене збентежив: менi (хоч це й смiшно!) захотiлось завагiтнiти вiд нього.
Менi хотiлось так чисто завагiтнiти, як завагiтнiло голубе небо, що вже
мiльйони вiкiв хоронить у собi та мницю найпрекраснiшого й найчистiшого
зачаття. Моя дика фантазiя не давала менi спокою й цiлу дорогу тривожила
мене. Бiгли поля, i суворо обминали нас шведськi кургани. Я згадала Марiю
Кочубей.
На станцiю ми при©хали, коли вже зовсiм стемнiло. Я купила квиток,
поцiлувала вiзницю (вiн страшенно здивувався) i взяла з возика свiй
маленький пакунок.
"Саме тепер навiки" - прийшла менi мисль, бо вiзниця був останньою
близькою людиною.
Тодi, як нiколи до того, я вiдчула великий бiль розлуки й саме тому, що
цей бiль був сильний i справжнiй, саме тому пiзнала себе найщирiшою
людиною.
"Очевидно, теличка нездiбна пережити цього" - промайнуло менi в головi,
i я почала фiлософствувати.
Це, звичайно, була страшенно на©вна фiлософiя, бо я тодi знайома була
(i то поверхово) тiльки з Платоном. Але вона менi зовсiм не шкодила i
навiть бiльше того: тiльки через не© я дiставала собi заспоко ння.
...Вiзниця давно вже зник зi сво©м возиком за кучугурами, а я все
стояла й дивилась йому вслiд. I тiльки за пiвгодини опам'яталась. Треба
було кiнчати, i я скiнчила: махнула рукою й пiшла на темний станцiйний
силует.
Станцiя була глуха, як сотнi степових станцiй, i там лежали якiсь чужi
люди. Трохи пахло прiсним запахом, бо вiдцiля, зда ться, за дев'ять
верстов була цукроварня. Я подумала, що, коли прийде осiнь, нашi дiвчата
пiдуть на буряки. Тодi будуть сумувати полтавськi кургани, i побредуть мо©
спогади крiзь мариво вiкiв за виконкомом, за комольську леваду. I менi
здавалось, що такi мислi приходять усiм, хто зна вишневооку Укра©ну - цей
химерний край диких i темних дорiг до романтично© комуни. Я знову згадала
Марiю Кочубей.
Потiм пiшла на пустельний перон i дивилась на рейки, на зеленi вогнi й
вiдчула присмерк. Хтось пройшов повз мене (очевидно, начальник станцi©) i
уважно подивився менi в очi. Потiм iз степу прилетiв потяг, заревiв,
зашумiв, загоготав. Я ще раз подивилася в степ - туди, де сто©ть наш
бiленький домик i сидить пiвник на флюгерi, де невеличка оранжерея й темнi
провiнцiальнi садки. Але вже нiчого не хотiла згадувати й рiшуче полiзла у
вагон. Те, що було, зникло навiки. Ще раз побачити? Нi! Нi! Нi! I тiльки,
коли потяг заревiв i рушив, я в останнiй раз уклонилась напiвтемнiй
степовiй станцi©. Силуети будiвель промайнули перед мо©ми очима й зникли.
Я вже не думала повертатись сюди. Життя було таке широке й безмежне, а вiк
мiй такий коротенький, як носик горобчика.
- Тра-та-та! - одбивали колеса.
Уночi блимала свiча, десь гомонiли пасажири, потяг похитувався, але я
не могла заснути. Вдень бiгли поля, летiти кургани, але вони мене вже не
цiкавили. Пам'ятаю, я всю дорогу безумствувала: мислi шалено летiли,
наздоганяючи одна одну. Такi переживання не могли не вiдбитися на мо©м
обличчi, i тому пасажири раз у раз здивовано поглядали на мене.
На третiй день я була в Z.
II
Коли йшла з вокзалу, менi було страшенно весело. Я оглядала вiтрини,
автобуси, трамва©, а менi казали збоку:
- Подивiться, яка пейзаночка!
Iшла по великiй вулицi й раптом попала на ринок. Стояли селянки з
клубникою. Клубника так пахла, що я тут же купила два фунти. Потiм довго
блукала по городу й зовсiм незчулась, як прийшов синiй мiський вечiр.
Пам'ятаю, вийняла з пакунка одну соковиту клубнику (одну ягоду) i взяла ©©
на губи. Я взяла ©© необережно, бо рожевий сiк потiк i зробив менi на
блузцi рожеву пляму. Це було непри мно, i я посiпала себе за вухо.
Коли вечiр заглибився, тодi по вулицi пiшли проститутки. Вони страшенно
лаялися, так що менi кiлька разiв почервонiли ушi. I я нiколи б не знайшла
в цьому городi свою Лiзбет, коли б не випадок.
Стояв лiтнiй сад, а бiля нього рекламний плакат. Тодi вискочив хлопчик
i закричав менi в обличчя: "Бути-тути! трап-трап!" Потiм почали
пiд'©жджати фаетони, спалахнув люкс, i вечiрн небо зробилось таким
синiм-синiм, я пiшла в лiтнiй сад, з'©ла там на п'ять копiйок морозива й
звернула на алею "Синього кабачка". Там я й зустрiла Лiзбет. По дорозi
товаришка потрiпала мене по тазовi й сказала:
- Як гарно, як гарно, що ти при©хала!
З Лiзбет я товаришувала ще з шкiльного часу й нiколи не губила з нею
зв'язкiв. Вона мене страшенно любила. Лiзбет працювала в установi
машинiсткою й обiцяла в ту ж установу й на ту ж посаду пристро©ти й мене.
Але як вона зробить це, коли я в цьому нiчого не. розумiю? Лiзбет
зареготала й запевнила, що за мiсяць або за пiвтора з мене буде робiтниця
"на ять". I дiйсно: за 'мiсяць я вже була машинiсткою "на ять". Я навiть
сама здивувалась, як скоро це вийшло, i ми з'ясували такий успiх мо©м
неабияким хистом. Потiм Лiзбет хитренько примружила око й сказала, що я
мушу тепер пiти з нею в установу й там трохи посидiти.
- Для чого це? - спитала я.
Вона ще раз зареготала й назвала мене на©вною. Невже я й досi не
домiркувалась, що мо©м обличчям i мо ю фiгурою можна цiлий свiт
перевернути? Лiзбет пiднесла менi дзеркало й запропонувала подивитися на
себе. Тодi я запротестувала: невже вона радить менi продати сво тiло?
Лiзбет почала запевняти, що нiякого тут продажу нема: на мене будуть
дивитись i тiльки! Я погодилась i одержала посаду. За кiлька тижнiв Лiзбет
по©хала до тьотi й залишила менi свою квартиру.
- Ну, прощай,- сказала вона.- Може, ще колись побачимось. Вiкно мо ©
кiмнати виходило з пiдвалу в невеличкий дворик, де стояла стара зелена
альтанка. Я любила сидiти бiля нього й дивитися на клаптик голубого неба:
воно було тут таке надзвичайне, нiби всю його радiсть природа
сконцентрувала в цьому закутку. Тут, бiля цього вiкна, я так багато
передумала, скiльки, очевидно, менi вже не прийдеться думати. Я думала про
химерну даль, що потягла мене з рiдного краю, i думала, що до не© - ах, як
далеко! Власне, в Z я не сподiвалась найти ©©, але вiрила, що в Z я
зустрiнусь з якимсь великим чоловiком, i тодi станеться чудо.
Iнодi пiсля роботи я не йшла додому, я йшла куди очi дивляться. Тодi
городяни здивовано оглядали мене. Iшла в пiвденно-схiдну частину города на
край, де тулились по ярках убогi хатки. В степу блимали вогнища, надходила
нiч. Я зупинялась на якомусь курганi й згадувала "Пiсню Нiбелунгiв" i
юнака Зiгфрiда й думала, що для нашо© кра©ни примiтивний "Кобзар", як
Нiбелунги. Потiм споглядала. Я довго споглядала, i менi здавалось, що
якась невiдома сила насува ться на мене. За кiлька годин я йшла додому,
лягала на лiжко й довго лежала з заплющеними очима. На мiськiй баштi бив
годинник:
- Бов! Бов!
...Отже, в сво©й установi я, очевидно, була одинокою. Коли правду
говорити, то тiльки в машинцi я находила свого друга. Один час я так
полюбила ©©, що вона навiть снилася менi. I снилось менi так, нiби вона
зовсiм живе створiння i нiби вона на всi мо© запитання вiдповiда таким
теплим, хорошим голосом. Тодi я схиляла свою голову на ©© лiтери, i валок
щось менi муркотiв i тихо наспiвував. Пiдводились i лiтери й вистукували
так зажурено, начеб потяг летiв у невiдомий край. Тодi знову бачила
дорогу, степ i рудi пахучi обнiжки.
- Ах ти, дружечок мiй,- говорила я iнодi, виймаючи з не© якусь
iнструкцiю для дiловода Кука.
Я маю на увазi того дiловода, що взяв мене на посаду. Вiн був дуже
спокiйною людиною, носив чистенький костюм i завжди мав на головi
прилизаний продiл. Вiн мало чим вiдрiзнявся вiд гоголiвських геро©в.
Пiдписував папiрцi чiтко, i вiд другого "к" (Кук) робив униз розчерк,
подiбний до маленького бутончика. Перед тим, як поставити печатку на той
чи iнший папiрець, вiн страсно потирав руки й робив язиком незрозумiлий
звук задоволення. Нiс його був надзвичайно великий i в усякому разi не
вiдповiдав дрiбному обличчю.
Менi було вiдомо, що вiн пристаркуватий i аморальний холостяк, i саме
цим я й хочу з'ясувати його шалену любов до молоденьких машинiсток.
Особливо часто вiн пiдходив до мене й грав сво©ми маленькими олив'яними
очима. Ця "гра" робила з нього майже мавпу, але вiн цього не помiчав.
Дiловод був страшенно мало розвинена людина й говорив такою мовою, нiби
шаржував когось.
- Яка краса,- говорив вiн менi,- iти з красунею в парку, припустiм (Кук
натякував на себе й на мене), i почувати, що вона гiдна тебе.
Менi було дуже непри мно вислухувати цю парикмахерську пошлятину, i я
поспiшала вiд нього вiдiйти.
Але тодi в коридорi я обов'язково зустрiчалась iз сiроокою
журналiсткою. Це була досить-таки при мна жiнка, але вона нiколи не давала
спокою мо©м рукам. Проходячи повз мене, сiроока журналiстка обов'язково
зупинялась бiля мого столика й запитувала мене на вухо: "Чи не дозволю я
©й iще раз "ущипнути" Б'яночку". Я ©й, звичайно не дозволяла, i все-таки
на мо©й руцi було кiлька синцiв, i навiть був один синець на правому
грудному яблуку. Вона безперечно була садисткою, i я за кiлька мiсяцiв у
цьому остаточно переконалась.
- Я примушена буду,- говорила я ©й колись,- звернутися до мiсцевкому.
Сiроока журналiстка реготала: звертайсь, мовляв, звертайся, я вже давно
знаю, що ти "ябеда" (вона так i сказала - "ябеда")... Але що я могла ©й на
це вiдповiсти?
Отже, залишалась тiльки дина жiнка, що з нею я почувала себе досить
спокiйною. Я говорю про товаришку Уляну, комунiстку, жiнку колишнього
комунiста, товариша Бе. Вона жила зi мною в одному будинку, i, коли я
приходила додому, товаришка Уляна стукала менi в дверi й прохала дозволу
зайти. Я казала "прошу" - i вона заходила. Вона вiдразу починала запевняти
мене, що в не© страшенно некрасиве обличчя. Я розумiла свою сусiдку й тому
завжди заспокоювала ©©: мовляв, нiчого подiбного нема, вона не така вже
некрасива, як це ©й зда ться. Я говорила, що в не©, наприклад, i волосся
прекрасне, i очi добрi. Товаришка Уляна не погоджувалась зi мною й дуже
сперечалась. Вона приводила убивчi аргументи й нещадно била ними мене.
Так що утворювалось таке вражiння, нiби я захищаю не ©©, а себе, i нiби
некрасива не вона, а я.
Товаришка Уляна чекала чуда, а чуда не було й не могло бути. Вона була
досить-таки розвинена людина й прекрасно знала цiну сво му обличчю й сво©й
фiгурi (моя сусiдка була високою й тонкою щукою й до того з перебитим
носом). Але вона зi мною вiдводила душу, i я ©й з охотою допомагала в
цьому. Менi було вiдомо, що товаришка Уляна дуже погано живе iз сво©м
чоловiком, але про товариша Бе вона нiколи зi мною не говорила.
- Бiдний, бiдний товариш Бе,- тiльки зрiдка проривалось ©й, i тодi вона
цегельнею. За курганом грохотали панцерники: то йшла мiж ними рiшуча
дуель. Ворожi полки яро насiдали на iнсургентiв. Пахло розстрiлами.
Я йшов у нiкуди. Повз мене проходили обози, пролiтали кавалеристи,
грохотали по мостовi тачанки. Город стояв у пилу, i вечiр не розрядив
заряду передгроззя. i
Я йшов у нiкуди. Без мислi, з тупою пустотою, з важкою вагою на сво©х
погорблених плечах.
Я йшов у нiкуди.
III
...Так, це були неможливi хвилини. Це була мука.- Але я вже знав, як я
зроблю.
Я знав i тодi, коли покинув ма ток. Iнакше я не вийшов би так швидко з
кабiнету.
...Ну да, я мушу бути послiдовним!
...I цiлу нiч я розбирав дiла.
Тодi на протязi кiлькох темних годин перiодично спалахували короткi й
чiткi пострiли:
- я, главковерх чорного трибуналу комуни, виконував сво© обов'язки
перед революцi ю.
...I хiба то моя вина, що образ мо © матерi не покидав мене в цю нiч нi
на хвилину?
Хiба то моя вина?
...В обiд прийшов Андрюша й кинув похмуро:
- Слухай! Дозволь ©© випустити!
Я:
- Кого?
- Твою матiр!
Я:
(мовчу).
Потiм почуваю, що менi до болю хочеться смiятись. Я не витримую й
регочу на всi кiмнати.
Андрюша суворо дивиться на мене.
Його рiшуче не можна пiзнати.
- Слухай. Навiщо ця мелодрама?
Мiй на©вний Андрюша хотiв бути на цей раз проникливим. Але вiн
помилився.
Я (грубо):
- Провалiвай!
Андрюша й на цей раз зблiд.
Ах, цей на©вний комунар остаточно нiчого не розумi . Вiн буквально не
зна , навiщо ця безглузда звiряча жорстокiсть. Вiн нiчого не бачить за
мо©м холодним дерев'яним обличчям.
Я:
- Дзвони в телефон! Узнай, де ворог!
Андрюша:
- Слухай!..
Я:
-_ Дзвони в телефон! Узнай, де ворог!
В цей момент над ма тком пронiсся з шипiнням снаряд i недалеко
розiрвався. Забряжчали вiкна, i луна пiшла по гулких порожнiх княжих
кiмнатах.
В трубку передають: версальцi насiдають, вже близько: за три верстви.
Козачi роз'©зди показались бiля станцi©: iнсургенти вiдступають.- Кричить
дальнiй вокзальний рiжок.
...Андрюша вискочив. За ним я.
...Курiли далi. Знову спалахували димки на горизонтi. Над городом
хмарою стояв пил. Сонце-мiдь, i неба не видно. Тiльки горова мутна курява
мчала над далеким небосхилом. Здiймалися з дороги фантастичнi хуртовини,
бiгли у височiнь, розрiзали простори, перелiтали оселi й знову мчали i
мчали. Стояло, мов зачароване, передгроззя.
...А тут бухкали гармати. Летiли кавалеристи. Вiдходили на пiвнiч
тачанки, обози.
...Я забув про все. Я нiчого не чув i - сам не пам'ятаю, як я попав до
пiдвалу.
Iз дзвоном розiрвався бiля мене шрапнель, i надворi стало порожньо. Я
пiдiйшов до дверей i тiльки-но хотiв зиркнути в невеличке вiконце, де
сидiла моя мати, як хтось узяв мене за руку. Я повернувся -
- дегенерат.
- От так стража! Всi повтiкали!.. хi... хi...
Я:
- Ви?
Вiн:
- Я? О, я! - i постукав пальцем по дверях.
Так, це був вiрний пес революцi©. Вiн стоятиме на чатах i не пiд таким
огнем! Пам'ятаю, я подумав тодi:
- "це сторож мо © душi" - i без мислi побрiв на мiськi пустирi.
...А надвечiр пiвденну частину околицi було захоплено. Мусiли йти на
пiвнiч, залишили город. Проте iнсургентам дано наказа задержатись до ночi,
i вони стiйко вмирали на валах, на пiдступах, на роздорiжжях i в мовчазних
закутках пiдворiть.
...Але що ж я?
...Iшла спiшна евакуацiя, iшла чiтка перестрiлка,
i я остаточно збився з нiг!
Палили документи. Одправляли партi© заложникiв. Брали решту
контрибуцiй...
...Я остаточно збився з нiг!
...Але раптом виринало обличчя мо © матерi, i я знову чув зажурний i
впертий голос.
Я одкидав волосся й поширеними очима дивився на мiську башту. I знову
вечорiло, i знову на пiвднi горiли оселi.
...Чорний трибунал комуни збира ться до побiгу. Навантажують пiдводи,
бредуть обози, поспiшають натовпи на пiвнiч. Тiльки наш самотнiй панцерник
завмира в глибинi бору й затриму з правого флангу ворожi полки.
...Андрюша десь iзник. Доктор Тагабат спокiйно сидить на канапi й п'
вино. Вiн мовчки стежить за мо©ми наказами й зрiдка iронiчно погляда на
портрет князя. Але цей погляд я вiдчуваю саме на собi, i вiн мене нерву й
непоко©ть.
...Сонце зайшло. Кона вечiр. Надходить нiч. На валах iдуть
перебiжники, i одноманiтно вiдбива кулемет. Пустельнi княжi кiмнати
завмерли в чеканнi.
Я дивлюся на доктора й не виношу цього погляду в древнiй портрет.
Я рiзко кажу:
- Докторе Тагабат! через годину я мушу лiквiдувати останню партiю
засуджених. Я мушу прийняти отряд.
Тодi вiн iронiчно й байдуже:
- Ну, i що ж? Добре!
Я хвилююсь, але доктор хидно дивиться на мене й усмiха ться.- О, вiн,
безперечно, розумi , в чому справа! Це ж у цiй партi© засуджених моя мати.
Я:
- Будь ласка, покиньте кiмнату!
Доктор:
- Ну, i що ж? Добре!
Тодi я не. витримую й шаленiю.
- Докторе Тагабат! Останнiй раз попереджаю: не жартуйте зi мною!
Але голос мiй зрива ться, i менi булька в горлi. Я пориваюся схопити
мавзера й тут же прикiнчити з доктором, але я раптом почуваю себе жалким,
нiкчемним i пiзнаю, що вiд мене вiдходять рештки волi. Я сiдаю на канапу й
жалiбно, як побитий безсилий пес, дивлюся на Тагабата.
...Але йдуть хвилини. Треба вирушати.
Я знову беру себе в руки i в останнiй раз дивлюся на надменний портрет
княгинi.
Тьма.
...Конвой!
Вартовий увiйшов i доложив:
- Партiю вивели. Розстрiл призначено за мiстом: початок бору.
...Iз-за дальнiх отрогiв виринав мiсяць. Потiм плив по тихих голубих
потоках, одкидаючи лимоннi бризки. Опiвночi пронизав зенiт i зупинився над
безоднею.
....В городi стояла енергiйна перестрiлка.
...Ми йшли по пiвнiчнiй дорозi.
Я нiколи не забуду цi © мовчазно© процесi© - темного натовпу на
розстрiл.
Позаду рипiли тачанки.
Авангардом - конвойнi комунари, далi - натовп черниць, в авангардi - я,
ще конвойнi комунари й доктор Тагабат.
...Але ми напали на справжнiх версальцiв: за всю дорогу жодна черниця
не промовила жодного слова. Це були щирi фанатички.
Я йшов по дорозi, як тодi - в нiкуди, а збоку мене брели сторожi мо ©
душi: доктор i дегенерат. Я дивився в натовп, але я там нiчого не бачив.
Зате я вiдчував:
- там iшла моя мати
з похиленою головою. Я вiдчував: пахне м'ятою.
Я гладив ©© милу голову з нальотом срiблясто© сивини.
Але раптом передi мною виростала загiрна даль. Тодi менi знову до болю
хотiлося впасти на колiна й молитовне дивитися на волохатий силует чорного
трибуналу комуни.
...Я здавив голову й пiшов по мертвiй дорозi, а позаду мене рипiли
тачанки.
Я раптом вiдкинувсь: що це? галюцинацiя? Невже це голос мо © матерi?
I знову я пiзнаю себе нiкчемною людиною й пiзнаю: десь пiд серцем
нудить. I не ридати, а плакати дрiбненькими сльозами хотiлось менi - так,
як у дитинствi, на теплих грудях.
I спалахнуло:
-_ невже я веду ©© на розстрiл?
Що це: дiйснiсть чи галюцинацiя?
Але це була дiйснiсть: справжня життьова дiйснiсть - хижа й жорстока,
як зграя голодних вовкiв. Це була дiйснiсть безвихiдна, неминуча, як сама
смерть.
...Але, може, це помилка? '
Може, треба iнакше зробити?
-Ах, це ж боюнство, легкодухiсть. сть же певне життьове правило:
еrrаrе humanum est. Чого ж тобi? Помиляйся! i помиляйся саме так, а не
так!.. I якi можуть бути помилки?
Воiстину: це була дiйснiсть, як зграя голодних вовкiв. Але це була й
дина дорога до загiрних озер невiдомо© прекрасно© комуни.
...I тодi я горiв у вогнi фанатизму й чiтко вiдбивав кроки по пiвнiчнiй
дорозi.
...Мовчазна процесiя пiдходила до бору. Я не пам'ятаю, як розставляли
черниць, я пам'ятаю:
до мене пiдiйшов доктор i положив менi руку на плече:
- Ваша мати там! Робiть, що хочете!
Я подивився:
- з натовпу видiлилася постать i тихо самотньо пiшла на узлiсся.
...Мiсяць стояв у зенiтi й висiв над безоднею. Далi вiдходила в
зелено-лимонну безвiсть мертва дорога. Праворуч маячiв сторожовий загiн
мойого батальону. I в цей момент над городом знявся рясний вогонь -
перестрiлка знову била тривогу. То вiдходили iнсургенти,- то помiтив
ворог.- Збоку розiрвався снаряд.
...Я вийняв iз кобури мавзера й поспiшно пiшов до самотньо© постатi. I
тодi ж, пам'ятаю, спалахнули короткi вогнi: так кiнчали з черницями.
I тодi ж, пам'ятаю -
з бору вдарив у тривогу наш панцерник.- Загудiв лiс.
Метнувся вогонь - раз,
два-
i ще - удар! удар!
...Напирають ворожi полки. Треба спiшити. Ах, треба спiшити!
Але я йду i йду, а одинока постать мо © матерi все там же. Вона сто©ть,
звiвши руки, i зажурно дивиться на мене. Я поспiшаю на це зачароване
неможливе узлiсся, а одинока постать усе там же, все там же.
Навкруги - пусто. Тiльки мiсяць лл зелений свiт з пронизаного зенiту.
Я держу в руцi мавзера, але моя рука слабi , i я от-от заплачу
дрiбненькими сльозами, як у дитинствi на теплих грудях. Я пориваюся
крикнути:
- Мати! Кажу тобi: iди до мене! Я мушу вбити тебе. I рiже мiй мозок
невеселий голос. Я знову чую, як мати говорить, що я (©© м'ятежний син)
зовсiм замучив себе.
...Що це? невже знову галюцинацiя?
Я вiдкидаю голову.
Так, це була галюцинацiя: я давно вже стояв на порожнiм узлiссi напроти
сво © матерi й дивився на не©.
Вона мовчала.
...Панцерник заревiв у бору.
Здiймались огнi. Iшла гроза. Ворог пiшов у атаку. Iнсургенти вiдходять.
...Тодi я у млостi, охоплений пожаром яко©сь неможливо© радости,
закинув руку за шию сво © матерi й притиснув ©© голову до сво©х грудей.
Потiм пiдвiв мавзера й нажав спуск на скроню.
Як зрiзаний колос, похилилася вона на мене.
Я положив ©© на землю й дико озирнувся.-- Навкруги було порожньо.
Тiльки збоку темнiли теплi трупи черниць.- Недалеко грохотiли орудiя.
...Я заложив руку в кишеню й тут же згадав, що в княжих покоях я щось
забув.
"От дурень!" - подумав я.
...Потiм скинувся:
- Де ж люди?
Ну да, менi треба спiшити до свойого батальйону! - I я кинувся на
дорогу.
Але не зробив я й трьох крокiв, як мене щось зупинило.
Я здригнув i побiг до трупа матерi.
Я став перед ним на колiна й пильно вдивлявся в обличчя. Але воно було
мертве. По щоцi, пам'ятаю, текла темним струменем кров.
Тодi я звiв цю безвихiдну голову й пожадливо впився устами в бiлий
лоб.Тьма.
I раптом чую:
- Ну, комунаре, пiдводься!
Пора до батальйону!
Я зиркнув i побачив:
- передi мною знову стояв дегенерат.
Ага, я зараз. Я зараз. Так, менi давно пора! - Тодi я поправив ремiнь
свого мавзера й знову кинувся на дорогу.
...В степу, як дальнi богатирi, стояли кiннi iнсургенти. Я бiг туди,
здавивши голову.
...Iшла гроза. Десь пробивалися досвiтнi плями. Тихо вмирав мiсяць у
пронизаному зенiтi. З заходу насувалися хмари. Iшла чiтка, рясна
перестрiлка.
...Я зупинився серед мертвого степу:
- там, в дальнiй безвiстi, невiдомо горiли тихi, озера загiрно© комуни.
СЕНТИМЕНТАЛЬНА IСТОРIЯ
I
...Вiкно було чорне, як атрамент, але по темних садках уже брiв тихий
провiнцiальний свiтанок.
"Ну, пора",- подумала я й вийшла з кiмнати.
Бiля ганку стояла пiдвода, i ледве чутно iржав кiнь. Мама плакала й
казала, що я зовсiм неможливо поводжуся з нею. Ну, навiщо, мовляв, ©хати
кудись у невiдомий край? Ну, навiщо? Мама прожила свiй вiк у чотирьох
стiнах нашого бiленького домика, i для не© все, що простяга ться далi
Загадайського мосту, все було темною й страшною загадкою. Я поцiлувала
маму й сказала ©й, що я все-таки не можу зостатися дома. Невже вона не
уявля собi, як мене тягне в даль? Невже вона бачить тут самодурство.
Пам'ятаю, я схопила ©© в обiйми й майже простогнала:
- Моя ти милуська! Милу-усько!
Мама перелякано подивилася на мене i ахнула. Тодi я зареготала й ще раз
поцiлувала ©©. Потiм узяла букет квiтiв iз нашо© маленько© оранжере© й
сiла на пiдводу. Золотий пiвник злетiв на флюгер i голосно закукурiкав.
Провiнцiальний домик, ганок i мама з тоскою подивилися на мене. Я сказала
©хати. Потiм упала на свiже пахуче сiно i вже сказала сама собi: "Навiки".
Я прикусила губу й так боляче, що аж сльози покотилися менi по щоцi. Але
хiба можна було вiдмовитися вiд цi © по©здки?
Пам'ятаю дитинство, його передчуття й неясну тривогу. Коли менi було
щось бiля шести рокiв, я сама тягла маму до церкви, щоб стати десь у
темному закутку й прислухатися до та много шамотiння.
Бабуся розповiдала менi про катакомби, i здавалось, що я стою в
катакомбах. Я любила ходити й на луки, любила запах осоки й це зелене море
трав, що хлюпотiло за рiкою, я безумно любила вечоровi кучугури, i
червiнькову шелюгу, i димки над нашою оселею. Але я ненавидiла наших
провiнцiальних людей, таких темних i диких, як дичавина тамерланiвщини, i
завжди тоскувала за тим незнайомим, що загубилося десь у далеких краях.
Колись небiжчик-брат (вiн був страшенний мрiйник, i вiн загинув на
барикадах), колись вiн патетично декламував менi.
- Б'янко, я вже, мабуть, не повернусь додому, i багато нас, очевидно,
не повернуться. Але йдемо ми з такою радiстю, нiби чека нас не смерть, а
якесь надзвичайне безсмертя.
Потiм вiн говорив менi про свiтовi пожари, про невiдомий фантастичний
край. Я довго слухала його, i перед мо©ми очима виростало химерне коло, i
я вже бачила внутрiшнiми очима нових людей яко©сь iдеально© кра©ни.
Пам'ятаю, я випрямилась на ввесь свiй дитячий зрiст (я й справдi тодi була
ще дитиною) i сказала надхненно:
- Клянусь тобi, брате!
Бiльше нiчого не сказала, бо знала, що далi не треба говорити, i вiн
зрозумiв мене.
Але потiм раптом побачила (тодi вже брата давно не було), що прийшла
якась нова дичавина, i над нашою провiнцi ю зашумiла модернiзована тайга
азiятщини, i тiльки зрiдка проривалися молодi вiтерцi. Тодi почала вiрити,
що десь живуть iншi люди, i мене неможливо тягнуло до них.
Очевидно, i це змiцнювало мо бажання полетiти кудись, до того ж i
журавлi принесли менi сiмнадцяту весну. Я виходила вночi в садок i вже не
могла спокiйно слухати ©хнього крику. Ця весна так затривожила мене, нiби
я була перелiтною птицею й мусiла летiти кудись за море.
Я не оглядалася назад i вже не бачила (це вiзниця менi говорив), як
мама випроводжала мене бiлою хустиною, i не бачила (це теж вiзниця говорив
менi), як повз нас пройшов наш маленький дячок i здивовано подивився на
мене.
- Кукурiку,- стояло менi в ушах, але коник бiг жваво, i жваво курiла
дорога.
Ми вже давно проминули провiнцiальний виконком, потiм ми залишили за
собою й комсомольський клуб. "Ах ти, клуб, ти мiй клуб, зелененький
клубе",- подумала я й зiдхнула. Це мiсце нашо© оселi я обминала з якоюсь
полегкiстю. Менi було вiдкрито дорогу до комолу, але я рiшуче вiдмовилася
вступити туди. Мене ненавидiли за це, бо знали, чому я стою осторонь. А я
стояла осторонь от чому. Я пам'ятала, скiльки вiдважних комольцiв загинуло
в часи горожансько© вiйни, i частенько десь у закутку прославляла цих
незнаних геро©в. Але тут, у нашому комолi, була якась дика розгнузданiсть,
i дiвчата, що йшли туди, вже з п'ятнадцяти рокiв робились "чесними
давалками"- так у нас називали ©х. Я прилюдно говорила про це, i мене
називали реакцiонеркою. Пам'ятаю, тiльки один комунар, що раптово при©хав
у наше мiстечко, тiльки вiн обурився колись:
- В чому справа, хлоп'ята,- сказав вiн,- хiба вона неправду говорить?
...На нас почала наступати синя полоска далекого лiсу. З боку вже
розправляло сво© малиновi крила золоте, як i завжди, невiдоме сонце. Ми
раптом по©хали поволi: попереду нас iшла отара овець, i йшов пастушок.
Пастушок заграв на сопiлку. Вiн був маленький, але вiн заграв щось сумне,
i менi стало ще сумнiше. Я свиснула, сказала ©хати скорiш - i коник знову
побiг. За ним побiг i ранковий вiтрець.
- Гоп! Гоп! Гоп! - кричала я.
Потiм пiдставляла вiтровi сво© молодi груди, i вiтер ©х лоскотав. Я
реготала й реготала всю дорогу до само© станцi©. Але вiзницi так i не
сказала причини. Справа в тому, що я вже тодi хотiла бути матiр'ю, а вiтер
мене збентежив: менi (хоч це й смiшно!) захотiлось завагiтнiти вiд нього.
Менi хотiлось так чисто завагiтнiти, як завагiтнiло голубе небо, що вже
мiльйони вiкiв хоронить у собi та мницю найпрекраснiшого й найчистiшого
зачаття. Моя дика фантазiя не давала менi спокою й цiлу дорогу тривожила
мене. Бiгли поля, i суворо обминали нас шведськi кургани. Я згадала Марiю
Кочубей.
На станцiю ми при©хали, коли вже зовсiм стемнiло. Я купила квиток,
поцiлувала вiзницю (вiн страшенно здивувався) i взяла з возика свiй
маленький пакунок.
"Саме тепер навiки" - прийшла менi мисль, бо вiзниця був останньою
близькою людиною.
Тодi, як нiколи до того, я вiдчула великий бiль розлуки й саме тому, що
цей бiль був сильний i справжнiй, саме тому пiзнала себе найщирiшою
людиною.
"Очевидно, теличка нездiбна пережити цього" - промайнуло менi в головi,
i я почала фiлософствувати.
Це, звичайно, була страшенно на©вна фiлософiя, бо я тодi знайома була
(i то поверхово) тiльки з Платоном. Але вона менi зовсiм не шкодила i
навiть бiльше того: тiльки через не© я дiставала собi заспоко ння.
...Вiзниця давно вже зник зi сво©м возиком за кучугурами, а я все
стояла й дивилась йому вслiд. I тiльки за пiвгодини опам'яталась. Треба
було кiнчати, i я скiнчила: махнула рукою й пiшла на темний станцiйний
силует.
Станцiя була глуха, як сотнi степових станцiй, i там лежали якiсь чужi
люди. Трохи пахло прiсним запахом, бо вiдцiля, зда ться, за дев'ять
верстов була цукроварня. Я подумала, що, коли прийде осiнь, нашi дiвчата
пiдуть на буряки. Тодi будуть сумувати полтавськi кургани, i побредуть мо©
спогади крiзь мариво вiкiв за виконкомом, за комольську леваду. I менi
здавалось, що такi мислi приходять усiм, хто зна вишневооку Укра©ну - цей
химерний край диких i темних дорiг до романтично© комуни. Я знову згадала
Марiю Кочубей.
Потiм пiшла на пустельний перон i дивилась на рейки, на зеленi вогнi й
вiдчула присмерк. Хтось пройшов повз мене (очевидно, начальник станцi©) i
уважно подивився менi в очi. Потiм iз степу прилетiв потяг, заревiв,
зашумiв, загоготав. Я ще раз подивилася в степ - туди, де сто©ть наш
бiленький домик i сидить пiвник на флюгерi, де невеличка оранжерея й темнi
провiнцiальнi садки. Але вже нiчого не хотiла згадувати й рiшуче полiзла у
вагон. Те, що було, зникло навiки. Ще раз побачити? Нi! Нi! Нi! I тiльки,
коли потяг заревiв i рушив, я в останнiй раз уклонилась напiвтемнiй
степовiй станцi©. Силуети будiвель промайнули перед мо©ми очима й зникли.
Я вже не думала повертатись сюди. Життя було таке широке й безмежне, а вiк
мiй такий коротенький, як носик горобчика.
- Тра-та-та! - одбивали колеса.
Уночi блимала свiча, десь гомонiли пасажири, потяг похитувався, але я
не могла заснути. Вдень бiгли поля, летiти кургани, але вони мене вже не
цiкавили. Пам'ятаю, я всю дорогу безумствувала: мислi шалено летiли,
наздоганяючи одна одну. Такi переживання не могли не вiдбитися на мо©м
обличчi, i тому пасажири раз у раз здивовано поглядали на мене.
На третiй день я була в Z.
II
Коли йшла з вокзалу, менi було страшенно весело. Я оглядала вiтрини,
автобуси, трамва©, а менi казали збоку:
- Подивiться, яка пейзаночка!
Iшла по великiй вулицi й раптом попала на ринок. Стояли селянки з
клубникою. Клубника так пахла, що я тут же купила два фунти. Потiм довго
блукала по городу й зовсiм незчулась, як прийшов синiй мiський вечiр.
Пам'ятаю, вийняла з пакунка одну соковиту клубнику (одну ягоду) i взяла ©©
на губи. Я взяла ©© необережно, бо рожевий сiк потiк i зробив менi на
блузцi рожеву пляму. Це було непри мно, i я посiпала себе за вухо.
Коли вечiр заглибився, тодi по вулицi пiшли проститутки. Вони страшенно
лаялися, так що менi кiлька разiв почервонiли ушi. I я нiколи б не знайшла
в цьому городi свою Лiзбет, коли б не випадок.
Стояв лiтнiй сад, а бiля нього рекламний плакат. Тодi вискочив хлопчик
i закричав менi в обличчя: "Бути-тути! трап-трап!" Потiм почали
пiд'©жджати фаетони, спалахнув люкс, i вечiрн небо зробилось таким
синiм-синiм, я пiшла в лiтнiй сад, з'©ла там на п'ять копiйок морозива й
звернула на алею "Синього кабачка". Там я й зустрiла Лiзбет. По дорозi
товаришка потрiпала мене по тазовi й сказала:
- Як гарно, як гарно, що ти при©хала!
З Лiзбет я товаришувала ще з шкiльного часу й нiколи не губила з нею
зв'язкiв. Вона мене страшенно любила. Лiзбет працювала в установi
машинiсткою й обiцяла в ту ж установу й на ту ж посаду пристро©ти й мене.
Але як вона зробить це, коли я в цьому нiчого не. розумiю? Лiзбет
зареготала й запевнила, що за мiсяць або за пiвтора з мене буде робiтниця
"на ять". I дiйсно: за 'мiсяць я вже була машинiсткою "на ять". Я навiть
сама здивувалась, як скоро це вийшло, i ми з'ясували такий успiх мо©м
неабияким хистом. Потiм Лiзбет хитренько примружила око й сказала, що я
мушу тепер пiти з нею в установу й там трохи посидiти.
- Для чого це? - спитала я.
Вона ще раз зареготала й назвала мене на©вною. Невже я й досi не
домiркувалась, що мо©м обличчям i мо ю фiгурою можна цiлий свiт
перевернути? Лiзбет пiднесла менi дзеркало й запропонувала подивитися на
себе. Тодi я запротестувала: невже вона радить менi продати сво тiло?
Лiзбет почала запевняти, що нiякого тут продажу нема: на мене будуть
дивитись i тiльки! Я погодилась i одержала посаду. За кiлька тижнiв Лiзбет
по©хала до тьотi й залишила менi свою квартиру.
- Ну, прощай,- сказала вона.- Може, ще колись побачимось. Вiкно мо ©
кiмнати виходило з пiдвалу в невеличкий дворик, де стояла стара зелена
альтанка. Я любила сидiти бiля нього й дивитися на клаптик голубого неба:
воно було тут таке надзвичайне, нiби всю його радiсть природа
сконцентрувала в цьому закутку. Тут, бiля цього вiкна, я так багато
передумала, скiльки, очевидно, менi вже не прийдеться думати. Я думала про
химерну даль, що потягла мене з рiдного краю, i думала, що до не© - ах, як
далеко! Власне, в Z я не сподiвалась найти ©©, але вiрила, що в Z я
зустрiнусь з якимсь великим чоловiком, i тодi станеться чудо.
Iнодi пiсля роботи я не йшла додому, я йшла куди очi дивляться. Тодi
городяни здивовано оглядали мене. Iшла в пiвденно-схiдну частину города на
край, де тулились по ярках убогi хатки. В степу блимали вогнища, надходила
нiч. Я зупинялась на якомусь курганi й згадувала "Пiсню Нiбелунгiв" i
юнака Зiгфрiда й думала, що для нашо© кра©ни примiтивний "Кобзар", як
Нiбелунги. Потiм споглядала. Я довго споглядала, i менi здавалось, що
якась невiдома сила насува ться на мене. За кiлька годин я йшла додому,
лягала на лiжко й довго лежала з заплющеними очима. На мiськiй баштi бив
годинник:
- Бов! Бов!
...Отже, в сво©й установi я, очевидно, була одинокою. Коли правду
говорити, то тiльки в машинцi я находила свого друга. Один час я так
полюбила ©©, що вона навiть снилася менi. I снилось менi так, нiби вона
зовсiм живе створiння i нiби вона на всi мо© запитання вiдповiда таким
теплим, хорошим голосом. Тодi я схиляла свою голову на ©© лiтери, i валок
щось менi муркотiв i тихо наспiвував. Пiдводились i лiтери й вистукували
так зажурено, начеб потяг летiв у невiдомий край. Тодi знову бачила
дорогу, степ i рудi пахучi обнiжки.
- Ах ти, дружечок мiй,- говорила я iнодi, виймаючи з не© якусь
iнструкцiю для дiловода Кука.
Я маю на увазi того дiловода, що взяв мене на посаду. Вiн був дуже
спокiйною людиною, носив чистенький костюм i завжди мав на головi
прилизаний продiл. Вiн мало чим вiдрiзнявся вiд гоголiвських геро©в.
Пiдписував папiрцi чiтко, i вiд другого "к" (Кук) робив униз розчерк,
подiбний до маленького бутончика. Перед тим, як поставити печатку на той
чи iнший папiрець, вiн страсно потирав руки й робив язиком незрозумiлий
звук задоволення. Нiс його був надзвичайно великий i в усякому разi не
вiдповiдав дрiбному обличчю.
Менi було вiдомо, що вiн пристаркуватий i аморальний холостяк, i саме
цим я й хочу з'ясувати його шалену любов до молоденьких машинiсток.
Особливо часто вiн пiдходив до мене й грав сво©ми маленькими олив'яними
очима. Ця "гра" робила з нього майже мавпу, але вiн цього не помiчав.
Дiловод був страшенно мало розвинена людина й говорив такою мовою, нiби
шаржував когось.
- Яка краса,- говорив вiн менi,- iти з красунею в парку, припустiм (Кук
натякував на себе й на мене), i почувати, що вона гiдна тебе.
Менi було дуже непри мно вислухувати цю парикмахерську пошлятину, i я
поспiшала вiд нього вiдiйти.
Але тодi в коридорi я обов'язково зустрiчалась iз сiроокою
журналiсткою. Це була досить-таки при мна жiнка, але вона нiколи не давала
спокою мо©м рукам. Проходячи повз мене, сiроока журналiстка обов'язково
зупинялась бiля мого столика й запитувала мене на вухо: "Чи не дозволю я
©й iще раз "ущипнути" Б'яночку". Я ©й, звичайно не дозволяла, i все-таки
на мо©й руцi було кiлька синцiв, i навiть був один синець на правому
грудному яблуку. Вона безперечно була садисткою, i я за кiлька мiсяцiв у
цьому остаточно переконалась.
- Я примушена буду,- говорила я ©й колись,- звернутися до мiсцевкому.
Сiроока журналiстка реготала: звертайсь, мовляв, звертайся, я вже давно
знаю, що ти "ябеда" (вона так i сказала - "ябеда")... Але що я могла ©й на
це вiдповiсти?
Отже, залишалась тiльки дина жiнка, що з нею я почувала себе досить
спокiйною. Я говорю про товаришку Уляну, комунiстку, жiнку колишнього
комунiста, товариша Бе. Вона жила зi мною в одному будинку, i, коли я
приходила додому, товаришка Уляна стукала менi в дверi й прохала дозволу
зайти. Я казала "прошу" - i вона заходила. Вона вiдразу починала запевняти
мене, що в не© страшенно некрасиве обличчя. Я розумiла свою сусiдку й тому
завжди заспокоювала ©©: мовляв, нiчого подiбного нема, вона не така вже
некрасива, як це ©й зда ться. Я говорила, що в не©, наприклад, i волосся
прекрасне, i очi добрi. Товаришка Уляна не погоджувалась зi мною й дуже
сперечалась. Вона приводила убивчi аргументи й нещадно била ними мене.
Так що утворювалось таке вражiння, нiби я захищаю не ©©, а себе, i нiби
некрасива не вона, а я.
Товаришка Уляна чекала чуда, а чуда не було й не могло бути. Вона була
досить-таки розвинена людина й прекрасно знала цiну сво му обличчю й сво©й
фiгурi (моя сусiдка була високою й тонкою щукою й до того з перебитим
носом). Але вона зi мною вiдводила душу, i я ©й з охотою допомагала в
цьому. Менi було вiдомо, що товаришка Уляна дуже погано живе iз сво©м
чоловiком, але про товариша Бе вона нiколи зi мною не говорила.
- Бiдний, бiдний товариш Бе,- тiльки зрiдка проривалось ©й, i тодi вона